До "Української правди" потрапили робочі документи, передані МВФ до української влади для опрацювання.

Це проект "Листа про наміри" і проект "Меморандуму про економічну і фінансову політику", написані Міжнародним валютним фондом.

У цих документах МВФ викладає свої умови, на яких погоджується поновити кредитування України. Запропоновані "Лист про наміри" і "Меморандум" написані в майбутньому часі. Вони мають бути взяті за базу і після узгодження підписані Україною вже у формі звернення до самого Фонду.

Отже, згідно з проектом, Україна просить скасувати програму "стенд-бай", затверджену у листопаді 2008 року, та анулювати надання невиданих траншів у розмірі близько шести мільярдів доларів.

Замість цього Україна просить відкрити для неї нову програму "стенд-бай". Розмір фінансової допомоги поки не називається навіть у проекті.

Тривалість нової програми співробітництва МВФ пропонує обмежити 30 місяцями - тобто двома з половиною роками, з червня 2010 по грудень 2012, хоча період може бути скоригований.

У свою чергу, Київ бере на себе зобов'язання "консультуватися із МВФ у процесі прийняття рішень про нові заходи і надавати Фонду інформацію, яку він вимагатиме для здійснення моніторингу досягнень".

Україна обмін на гроші МВФ обіцяє виконувати заходи, викладені в проекті "Меморандуму про економічну та фінансову політику". Його підписання, за словами прем'єра Миколи Азарова, має відбутися протягом двох тижнів.

Нова "стеля" для спрощеної системи оподаткування - 300 тисяч гривень

У проекті Меморандуму, написаному МВФ, прогнозується зростання економіки України на 3,7% у 2010 році, а "в середньостроковій перспективі - більш потужними темпами".

Джерела зростання все ті ж - які характеризують Україну як сировинну економіку -  "поступове відновлення цін на сталь і більш високі рівні інвестицій, включаючи ті, що відносяться до Євро-2012".

Дефіцит бюджету в 2010 році, згідно з МВФівським проектом Меморандуму, складе 6% ВВП, включаючи 1-відсотковий дефіцит "Нафтогазу".

Для досягнення такого рівня дефіциту, МВФ пропонує вжити непопулярних заходів. Водночас перед переліком цих кроків стоїть ремарка, що вони "потребують обговорення".

Отже, серед іншого МВФ пропонує:

По-перше, знизити поріг спрощеної системи оподаткування до 300 тисяч гривень як для фізичних, так і юридичних осіб.

По-друге, скасувати пільги, які звільняли від сплати податку на додану вартість. У проекті листа МВФ вказується, яких сфер це може торкнутися - сільського господарства, медикаментів, книговидання тощо.

По-третє, зменшити існуючі звільнення від сплати акцизів і зборів

По-четверте, збільшити акцизи на товари розкоші, не порушуючи при цьому правила СОТ.

Урізання соціального пакету

Крім того, щоб втримати заявлений дефіцит бюджету, МВФ вимагає зменшити видатки держави.

Так, в якості заходів МВФ пропонує  "не проводити запланованого збільшення першої категорії тарифної сітки з 586 гривень до 778 гривень у грудні 2010 року, оскільки це суттєво збільшить фонд зарплати у 2011 році". 

Це - найбільш суперечливий пункт, оскільки Янукович тут же наражається на критику опозиції в зв'язку з відмовою від головної передвиборчої обіцянки - підняття соцстандартів.

Ту ініціативу Януковича Фонд критикував ще під час виборів. Саме ухвалення закону про соцстандарти стало приводом для МВФ згорнути надання кредитів уряду Тимошенко. І логіка МВФ також зрозуміла - якщо в України є гроші на підняття соцстандартів, то МВФ може направити свої позики тим країнам, у яких ситуація гірша і таких коштів немає.

Крім того, за проектом Меморандуму, Україна має взяти на себе проведення реформи пенсійної системи.

"...В якості першого кроку знизимо виплати працюючим пенсіонерам, знизивши їх пенсії до 50% від загального розміру - але не нижче прожиткового мінімуму", - ідеться у проекті Меморандуму, підготовленого МВФ для переговорів з Україною.

Але це не все. Також МВФ пропонує взагалі не видавати або суворо обмежити видачу будь-яких додаткових державних гарантій у 2010 році та обмежити рекапіталізацію банків 20 мільярдами гривень.

Фактор "Нафтогазу"

Окрема вимога МВФ - це втримати дефіцит "Нафтогазу" на рівні 1% ВВП у 2010 та 2011 роках.

Для досягнення цієї мети МВФ пропонує збільшити ціну на газ кінцевим споживачам - для комунальних підприємств на 50% і для населення на 75%.

Крім того, МВФ пропонує додатково підвищувати ціни на газ на 25% щопівроку для населення та комунальних підприємств та продовжити збільшення ціни на газ для промисловості - "допоки ціна на газ на внутрішньому ринку не досягне ринкового рівня".

Також МВФ вимагає від "Нафтогазу" забезпечити стягнення заборгованості за вже спалений газ та почати карати тих громадян, хто вчасно не платитиме.

"До кінця червня 2010 року ми скасуємо заборону накладати штрафи на ті домогосподарства, які не сплачують свої рахунки за спожиті газ і комунальні послуги", - ідеться у проекті.

Банківський сектор 

МВФ також вимагає провести реформи Національного банку України.

Зокрема, пропонує внести зміни до закону про НБУ, за яким цінова стабільність стане основною ціллю НБУ, а фінансова стабільність - другорядною.

Крім того, Раду НБУ пропонується "реформувати" у наглядовий орган, до складу якого входитимуть люди, "які відповідають суворим та однаковим критеріям, унеможливлюючи конфлікт інтересів".

Також пропонується скоротити правління НБУ, зробити його роботу прозорою, і заборонити входити до правління чи ради НБУ "особам з політичними та відповідними бізнес-зв‘язками".

Також МВФ хоче обмежити НБУ з видачею довгих стабілізаційних позик та рефінансування. Пропонується робити це "лише у виключних випадках і тільки системним, платоспроможним і життєздатним банкам на певний термін (як варіант - на три місяці) без можливості подовження".

МВФ також пропонує нарешті розв'язати питання банку "Надра". Так, Фонд погоджується на входження нових акціонерів до "Надр" за трьох умов.

Перше - досягнення домовленості зі "слушним інвестором" у травні. Друге - надання ним повного обсягу рекапіталізації до визначеного періоду - у версії МВФ, це має статися до кінця червня. І третє - порятунок банку не потребуватиме фінансової підтримки з боку держави чи НБУ, включаючи не-подовження реабілітаційних позик.

Якщо цього не буде зроблено, то МВФ вимагатиме "негайно ліквідувати" банк "Надра".

Також МВФ пропонує провести аудит Ощадбанку і Укрексімбанку. Щодо трьох банків, рекапіталізованих за участі держави - Родовід, Київ і Укргазбанк - МВФ пропонує Україні звернутися до фінансового радника оцінити їх потенціал і виробити рекомендацію: "чи реструктуризувати їх, чи підготувати на продаж, чи провести  їх впорядковане закриття".

У передчутті бурі

Віце-прем'єр Сергій Тігіпко, якому "Українська правда" показала текст Меморандуму після засідання уряду в середу, підтвердив існування такого документу та означив його статус як "робочий".

"Таким є бачення Меморандуму України в стінах самого МВФ. Цей документ може братися за "рибу" для підготовки до перегорів з Фондом. Але це ще не означає, що ми приймаємо всі викладені тут пункти", - зазначив Тігіпко.

Водночас опозиція потирає руки, передчуваючи ускладнення в коаліції, якщо влада візьметься виконувати заявлене МВФ.

"Проект Меморандуму містить вимоги відмовитися від підняття соціальних стандартів та підвищити ціни на газ для населення, - нагадав опозиційний прем'єр Сергій Соболєв. - Я хочу подивитися, як уряд піде на ці кроки, будучи в одній коаліції разом з комуністами".

Щоправда, після рішення Конституційного суду в Януковича збільшився простір для маневру.

Щоб не озиратися на КПУ, він прагне і далі нарощувати коаліцію перебіжчиками з БЮТ і НУНС. Кінцева мета - вибити з рук комуністів "золоту акцію" та ще більше зцементувати владний п'єдестал.

***

Повний текст проектів "Листа про наміри" і "Меморандуму про економічну та фінансову політику", надіслані МВФ до України, читайте тут

Огризко: Влада розглядає Україну як територію для заробляння грошей, і все українське їй непотрібне

ВОНИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ УКРАЇНУ НА БАНТУСТАН

Пане Володимире, як би ви оцінили заяви Януковича в Страсбурзі: Голодомор – не геноцид, ратифікація харківських угод пройшла нормально?..

Уся зовнішня політика України як незалежної держави кудись зникла. Є лише неоковирні кроки, які в підсумку призводять до того, що Україна програє повсюдно. Починаючи з Вашингтона, закінчуючи Харковом, Страсбургом. Далі буде ще щось подібне, це лише питання часу. Тому що немає української стратегії зовнішньої політики. Є стратегія холопська. Коли держава перетворюється в бантустан.

І те, що ми зараз спостерігаємо, є підтвердженням планомірного переведення України з позиції держави на позицію бантустану.

Тому не дивуйтеся жодним наступним крокам. Це просто логічне продовження того, що задумано для виконання.

А що таке «бантустан»?

У Південній Африці, у період апартеїду, були такі собі напівдержавні утворення, керовані центральною адміністрацією при певних елементах самоуправління. Зараз у своїй зовнішній політиці ми й опускатимемося до рівня бантустану.

ЛЮДИ ВЖЕ ГОТОВІ БРАТИ В РУКИ ВИЛА

Ви гадаєте, їм удасться довести Україну до такого напівдержавного утворення?

Якщо суспільство дозволить, то вдасться. Але знаєте, я був під Верховною Радою, коли там цей сором відбувався, до мене підходили люди й запитували, що треба робити, бо вони вже готові йти на все, навіть брати вила в руки.

Звісно, я їх застеріг від такого. Бо кожна людська доля, яка, не дай Боже, буде загублена, є непоправною втратою. Такого не можна допустити.

Але громадськість повинна сказати своє слово, як це було у 2004-му чи в 1991 році.

У 2004 році міліцію не налаштовували на силові методи щодо своїх громадян, на відміну від сьогоднішньої ситуації…

У своїй переважній більшості люди, які приходять висловлювати свою громадянську позицію, не хочуть крові, протистоянь. Тому не думаю, що українська міліція стрілятиме у своїх громадян чи битиме їх. Переконаний, що в сьогоднішньому українському суспільстві це просто вже неможливо.

ВЛАДА РОЗГЛЯДАЄ УКРАЇНУ ЯК ТЕРИТОРІЮ, ДЕ МОЖНА ЗАРОБЛЯТИ ГРОШІ, І ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ ЇЙ НЕПОТРІБНЕ

Бажання Росії отримати все зрозумілі, а ось навіщо це все сьогоднішній українській владі?

Знаєте, для мене це теж питання. Кажу відверто.

Приклад нашого сусіда (Білорусі. – Авт.) показує, що ніхто не хоче бути отим «керівником області».

Відповідь може бути одна – сьогоднішній владі все національне просто не потрібне. Воно для них не є цінністю.

Наприклад, для мене цінність, що я громадянин своєї вільної держави. Для мене це якась особлива гордість, радість, як і для будь-якого нормального українця. Але, виявляється, в Україні є люди - на жаль, їх доволі багато, - для яких це не є цінністю. Вони розглядають Україну як певну територію, де можна заробляти гроші. Тому для таких людей, мабуть, не має значення, як їх назвуть - «генерал-губернатором» чи «першим секретарем». Їм головне швидко й ефективно „вирішити” свої питання.

В одному виданні прочитав дуже глибоку, водночас сумну статтю Євгена Сверстюка, де він пише про сором… Так от у сьогоднішньої влади нема сорому…

БЕРУ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТЕ, ЧОГО НЕ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИ

Ви раніше працювали з Володимиром Литвином у Адміністрації Кучми. Як би ви пояснили його мотивацію щодо ратифікації харківських угод? Досі ж він позиціонував себе як українець…

Останні вибори дуже добре показали, кому потрібен Литвин. Україні він точно не потрібен, бо отримав лише два відсотки з хвостиком. Це власне і є оцінка.

Хоча, нам усім треба дати самим собі оцінку. На мітингу я стільки наслухався від людей критики минулої влади, до якої я і себе відношу. Багато в чому з ними згоден. Як і інші беру на себе відповідальність за те, чого не вдалося зробити. Хоча не всі мали для цього однакові можливості.

27 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПОЧАТКУ ВІДЛІКУ КІНЦЯ ЦІЄЇ ВЛАДИ

Ви зараз в опозиції. А яке ви місце там займаєте? З ким ви?

 Я подав у відставку з посади в РНБО в передостанній день закінчення повноважень президента Ющенка.

Сьогодні я серед тих людей, які в опозиції до цієї влади. Тому що ця влада за 50 днів довела, що робить антиукраїнські речі. Ви бачили чи чули в передвиборній програмі кандидата в президенти Януковича про здачу ЧФ ще на 25 років? Тому до влади, яка заявляє одне, а робить інше, немає довіри. Вона приречена.

Одна з лідерів опозиції назвала 27 квітня «чорним днем». Вона помилилася, бо це день початку відліку кінця цієї влади. Бо люди за п’ять останніх років відкрили очі, навчилися аналізувати.

Сподіваюся, що дуже швидко вони скажуть: «Дорогі керманичі, червона картка вже над вашою головою».

Ви це прогнозуєте?

Не думаю, що люди готові знову стати рабами.

Днями бачив сюжет по телебаченню: йшлося про те, що люди вдалися до рішучих дій (може, й занадто) проти забруднювачів території їхнього села… Їх відразу почули, з ними одразу заговорили, почали щось пропонувати. Ось так треба діяти…

Ви хочете сказати, що боротися з владою треба шляхом революції?

Ні, легальним методом спротиву антидемократичним та протиправним діям влади, методом громадської непокори, гуртуванням людей, а також парламентської боротьби.

Якщо негативних оцінок буде багато, влада буде змушена реагувати. А своє останнє слово скажуть наші громадяни. Незабаром місцеві вибори, дасть Бог, і парламентські. Усе стане на своє місце.

Гадаю, владі треба подякувати, що вона так активно, швидко, настирно зліплює опозицію. Чи стане опозиція єдиною і об’єднаною, у мене є глибокі сумніви, але з точки зору тактики, коли йтиметься про якісь конкретні речі, то такі дії влади є просто подарунком.

На мітингу люди підходили до представників «Нашої України» й казали: «Це ви нас зрадили, це через вас усе сьогодні так відбувається. Це Ющенко привів Януковича до влади»…

Це дуже спрощено. Так не можна говорити. Це прямі лінії, які насправді не є такими.

Ви чули висловлювання Путіна, що в декого (Тимошенко. – Авт.) теж були плани щодо ЧФ.

У ЄВРОПІ ТЕЖ Є ЛЮДИ ПРИМІТИВНОГО МИСЛЕННЯ

Ми це знаємо лише зі слів Путіна…

Звісно, він міг сказати неправду , а міг сказати й правду. Я не стверджую.

Але, знаєте, давайте не звалювати все до однієї купи. На жаль, ми досі живемо в полоні уявлень, що прийде якийсь добрий цар і все за нас вирішить, а ми почекаємо. Слід усім зрозуміти, що в нас уже нема царя-президента ще з 2006 року. У нас парламентська республіка. Тому звинувачувати лише Ющенка – нечесно. Винні всі! Усі, хто були при владі.

За час свого президентства Янукович уже побував і в Брюсселі, і в Страсбурзі, і в Америці. Як, на вашу думку, сприймають нас у світі? Чи правда, що Захід махнув на нас рукою?

Там є дві тенденції – одна, про яку кажете. Але так поводяться очевидні егоїсти, люди примітивного мислення. Такі в Європі, на жаль, теж є.

Але є й інші, які мислять стратегічно. Які бачать на кілька кроків уперед, і для них останні події в Україні – це драма. Бо вони щиро підтримували європейський вибір України.

ЧОМУ Б НЕ ПОЄДНАТИ ЧФ З ПІДГОТОВКОЮ ПОЛЬОТІВ НА МАРС?

Але ж Янукович начебто не відмовляється від європейського вибору. Чи це просто риторика?

Давайте оцінювати не заяви, а справи. Назвіть мені хоча б одну справу за 50 днів влади, яка б наблизила нас до ЄС.

Теперішня влада повторює лише те, що напрацьовувалося раніше. Те, що було зроблено попередньою владою, зокрема мною і моїм наступником – Петром Порошенком, у контексті просування України до ЄС. Це угода про Асоціацію, започаткування безвізового діалогу… Я особисто вручав ці документи в штаб-квартирі ЄС. Я особисто наполягав на тому, що до безвізового режиму маємо прийти до Євро-2012… А що з’явилося нове в риториці теперішніх керівників у європейському напрямку?

Ви проаналізуйте саму формулу: «Ми настільки глибоко підемо до Європейського Союзу, наскільки він нас може прийняти». Що це за формула? Тобто приймете – добре, не приймете – теж добре? Чи як?

Розумієте, ви зараз питаєте про Страсбург, а через якийсь час буде Київ, Москва чи ще щось.

Несподіванок буде багато, будьте певні. Вони поєднали ЧФ з газом, а чому не з польотами на Марс? І справді, чому б їм не поєднати ЧФ з підготовкою польотів на Марс? У нас же є космічна галузь. Могли б домовитися, що через 50 років спільно з росіянами полетимо на Марс і прихопимо з собою Чорноморський флот. Тоді було б зрозуміло. А то вигадують бозна-що – якісь фантастичні формули розрахунків. Я так і не зрозумів, про які додаткові зобов’язання України йдеться у статті 2 Угоди.

Я запитав про це Костянтина Грищенка. Але він мені не зміг дати відповідь.

ДИПЛОМАТИ КАЖУТЬ: «НАМ СОРОМНО ЩОСЬ ПОЯСНЮВАТИ, БО МИ В ЦЕ НЕ ВІРИМО»

Ви спілкуєтеся зі своїми колегами, і як дипкорпус сприймає сьогоднішні процеси?

Не можу сказати про весь наш дипкорпус. У мене є коло людей, з якими я спілкуюся, звісно, тепер інкогніто, вони просто приголомшені тим, що відбувається.

Не хочу якось себе вихваляти, але мій стиль міністрування вирізнявся колегіальністю, відкритістю.

Не знаю, чи наші дипломати отримували якісь письмові вказівки, але багато хто каже: «Мені соромно йти і щось пояснювати, бо я в це не вірю». І це факт, бо ці люди переконані в інших цінностях, а їх змушують говорити про якусь позаблоковість – з російським флотом.

Є в Європі країни, як Австрія, Швеція, Швейцарія, що досі не приєдналися до НАТО. Скажіть, будь ласка, чи є на територіях цих країн іноземні військові бази? Нема і не може бути.

А що кажуть ваші знайомі європейці кулуарно?

У мене є інформація щодо експертних оцінок того, що відбувається. Вони приголомшують, відверто кажучи. Не називатиму людей, але це інформація зі щонайменше трьох європейських країн.

Сьогоднішні події в України для них – шок, шок для європейської громадськості.

Проте, як на мене, це з одного боку, навіть добре, бо, можливо, до деяких провладних егоїстів у Західній Європі нарешті дійдуть наші застереження, які ми висловлювали рік-два тому. Якщо вони хочуть відновлення СРСР, то дуже швидко його отримають. Але цей СРСР буде їм не другом, а ворогом.

Росія у своїй концепції безпеки написала, що НАТО – це їхній головний ворог. Що ще треба пояснювати членам НАТО?

У ДІЯХ РОСІЇ НЕМАЄ ЛОГІКИ, БО РОСІЙСЬКА СИСТЕМА БЕЗ ОБРАЗУ ВОРОГА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ

Але ж вони співпрацюють з НАТО, причому дуже щільно?

Генсек НАТО Расмуссен якраз і запитує: «Я не можу збагнути. З одного боку, ви нас проголошуєте ворогом, з іншого – ви з нами співпрацюєте. Де ж логіка?»

А логіки немає. Її давно немає. Бо російська система без образу ворога не може існувати.

Член Європарламенту Павел Коваль каже, що Америка і Європа зараз грають роль із Росією, бо вона їм потрібна для деяких цілей в Афганістані, Ірані…

Не знаю, чи так вже у цих справах їм потрібна Росія. Є інше, глибше питання. Це питання цінностей. Й особливо для американців воно завжди було номером один. Якщо цими цінностями відверто нехтують, тоді слід говорити, що деякі західні лідери ведуть подвійну гру, і це дуже погано.

ФЛОТ – ЦЕ ТЯГАР, ЕКОНОМІЧНЕ ЗЛО ДЛЯ САМИХ ЖЕ СЕВАСТОПОЛЬЦІВ

Поясніть, будь ласка, для громадян, які ще до кінця не розуміють, які загрози несе для України подальше базування ЧФ на території України.

Уявімо собі, що ви живете в невеличкому містечку і по ньому раптом, без дозволу міської влади, представників МНС тощо, починають возити вибухонебезпечні предмети. От їде тягач і тягне за собою п’ятиметрову ракету - бомбу, яка в будь-який момент може вибухнути. Як мають нормальні люди на таке реагувати?

На жаль, це те, що сьогодні відбувається в Криму. Тобто ЧФ без будь-якого узгодження з місцевою владою, з міністерствами, які за це відповідають робить усе, що йому заманеться.

Кораблі виходять з України, заходять в Україну в абсолютно довільний спосіб. Вони не інформують українську владу, куди вони пішли, що вони робитимуть. Ми мали приклад подій 2008 року, коли ЧФ узяв участь у бойових діях. Анатолій Гриценко недавно правильно сказав: «Нема гарантій, що відповідь флоту не дадуть на місці події, вона не виключена й там, звідки цей флот прийшов, – у Севастополі». Тобто виникає загроза терористичних актів на території базування цього флоту – на нашій території. Нам це потрібно?

У Севастополі накопичена величезна кількість боєприпасів, термін придатності яких уже вийшов. Їх треба терміново знищувати, бо вони загрожують людям. Але це коштує шалених грошей. Можна й вивозити. Проте нічого не робиться.

ЧФ постійно забруднює севастопольську бухту, неефективно використовує ті об’єкти, які орендує. Ми щороку втрачаємо сотні мільйонів доларів через присутність там ЧФ.

Усі розмови про те, що ЧФ піде і Севастополь пропаде, є справді лише байками. Це абсолютна брехня. Балаклава була найбільшою закритою частиною бази, де ремонтувалися підводні човни. А зараз там є бари, готелі, бухти для яхт, причому недешевих. Там ожила вся територія. Дуже швидко ожив би й весь Севастополь, якби Чорноморський флот звідти пішов. Тим більше, що є програми його розвитку, заміщення робочих місць.

Тобто флот – це тягар, економічне зло для самих же севастопольців. Вони є першими, хто програє.

А візьміть військовий аспект. Там реально боєздатних кораблів можна порахувати на пальцях однієї руки. Усе інше іржаве, несправне або просто не може вийти в море.

Самі росіяни ситуацію з ЧФ чудово розуміють, тому є план перетворення флоту на флотилію. Військово-стратегічного значення він не має, бо з усіх боків затиснутий у Чорному морі. Він потрібне лише для того, щоб тримати під контролем Крим та південь України. Щоб казати, що Севастополь – «город рускіх моряков» і насаджувати цю брехню з покоління в покоління.

НАСТУПНА ЗДАЧА – КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА

Зараз росіяни з українцями готують демаркацію кордону. І вже з’являються побоювання, що ми можемо втратити Керченську протоку. Як правильно має проходити там кордон?

Гадаю, це буде чергове, що здасть влада.

Лавров недарма заявив про те, що зараз почнеться демаркація… Гадаю, ми повністю віддамо їм Керченську протоку.

Правильно кордон має проходити таким чином, що Керч – Єнікальський хід, по якому йде основний рух кораблів, належить Україні. Як це визначено на всіх картах. Тобто за все, що там відбувається, відповідає українська сторона. Росіяни ж ображаються, як це ми, мовляв, запитуватимемо в українського лоцмана право на захід у Азовське море. Такого бути не може в принципі.

Для них міжнародне право цікаве лише тоді, коли відповідає їхнім інтересам. В іншому випадку вони на нього просто не звертають уваги.

ЯКЩО ВИЗНАЄМО АБХАЗІЮ І ПІВДЕННУ ОСЕТІЮ, ПРОТИСТАВИМО СЕБЕ ВСІЙ СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ

Як на вашу думку, зміниться політика Польщі щодо України?

Якраз тут діє стратегічна лінія, яка не зміниться навіть з утратою польської еліти, що справді була адвокатом України в Європі. Я багатьох із них знав особисто. Також мав честь кілька разів спілкуватися з покійним президентом. У нас із багатьма були дуже дружні, щирі відносини. Ці люди були мотором, нашим промоутером у Європі.

Не думаю, що стратегічно щось зміниться, але, звісно, з сьогоднішньою владою ніхто з поляків за Україну сорочку на собі не рватиме.

Що б змінилося, якби Україна визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії?

Це означало б протипоставити себе абсолютно всій світовій спільноті. Подивіться, хто в цій компашці, яка вже визнала ці неіснуючі країни: Нікарагуа, Венесуела, Хезболла, ще хтось. Якщо ще й ми станемо в цей ряд, тоді, як кажуть, вибачайте – приїхали.

Розмовляли Оксана Климончук, Володимир Ільченко

Контракт 3/04

Юридичний аналіз рішення Стокгольмського арбітражу

* * *

Це перша карта присвячена Голодомору. На ній можна побачити місця поховань жертв Голодомору і пам`ятні знаки. На ній також показані "чорні дошки" – спеціальний позасудовий репресивний захід за "невиконання хлібозаготівель". Тут же є додаткові карти: "Смертність від голодомору" зі шляхами переселення у вимерлі райони України громадян з Росії та Білорусії, і карта "Селянські заворушення (1930 р.)", де позначено райони селянського опору колективізації. Карта ілюстрована фотографіями та доповнена текстом " Голодомор 1932-33 років у Україні: причини і механізми геноциду".

Карта ”Україна. Голодомор 1932-1933”

Видання з`явилося завдяки ініціативі Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" та за підтримки Українського інституту національної пам`яті. Як заявляють видавці, карт такого типу ще не випускалося. І до цього часу Голодомор, як історична тема, зовсім не був представлений на картографічних виданнях.

За словами директора видавництва “Картографія”, доктора картографічних наук Ростислава Сосса , ідея створення такої карти народилася в Єревані:

– У 2006 році, під час перебування в Єревані на конференції картографічних служб країн СНД українська делегація ознайомилася з меморіалом жертвам геноциду вірмен початку ХХ ст. Нам роздали невеличкий буклетик, де була розміщена карта геноциду. Тоді й з`явилася ідея, щоб нам у Україні створити щось аналогічне. Ми отримали з 26 регіонів України докладну інформацію, перелік близько 7 тисяч пам`ятників і близько 4 тисяч фотографій цих об`єктів. Деякі матеріали нас просто вражали своєю якістю. При чому найпершими ми одержали матеріали від Донецької області.

Ростислав Сосса

Картографія має специфічну мову, перевагою якої є наочність. Інформація, нанесена на карту, легко сприймається, замінюючи десятки сторінок густого тексту. Проте докладної інформації, скільки в якому населеному пункті померло людей від голоду, сьогодні, на жаль, немає.

У цій роботі автори ставили перед собою завдання пропагандистського плану: створити карту, яка була б вшануванням пам`яті жертв, які забрав Голодомор.

Голова українського інституту Національної пам`яті Академік НАН України Ігор Юхновський розповідає про важливість такої карти:

– Голод 1932-1933 року є геноцидом української етнічної групи селян, так як це сказано у висновку суду, який відбувся в Україні. Занесення населеного пункту на "чорну дошку" означало оточення його озброєними загонами, через що цей пункт ізольовувався від зовнішнього світу і був приречений на вимирання. Справді, до кінця 32 року по всій Україні, в усіх населених пунктах було забране зерно. Це саме було зроблено і в інших місцях СРСР. Але першого січня Сталін виступає зі зверненням спеціально до селян України з погрозою: вони мусять віддати заховане зерно, інакше їх покарають. І тоді, по всій Україні водночас почалося відбирання їжі в домівках. Саме їжі, з каструль, з мисок, що зрештою призвело до масової загибелі. Ця дія була виконана одночасно по всій Україні, тобто це могло бути зроблено тільки організовано. За комуністичних часів навіть уві сні накази інколи виконувалися дуже докладно.

Ігор Юхновський

За даними Інституту Демографії Національної Академії Наук, найбільша смертність від голоду почалася навесні 1933 року і досягнула свого апогею в червні 1933 року. За їхніми даними, тільки в червні 33 року померло 1 млн. 200 тис чоловік. за травень – 800 тис. чоловік. За ці та наступні місяці померло 3 млн. 200 тис. чоловік. Це справді був геноцид.

– І мені було сумно, що наш шановний президент, – каже Юхновський, – коли він був у Стразбурзі, не мав повних даних про те, що відбулося в Україні в травні 33-го року. Тому він сказав, що не було геноциду. Канцелярія Президента і уряд мають дуже ретельно готувати дані для високих людей України, коли вони виступають на такі серйозні теми. Я глибоко вдячний нашим шановним картографам, що вони зробили цю карту. Вона складається з багатьох різних елементів, де підкреслюються не тільки ті пам`ятники Голодомору, ті місця, де були чорні дошки, але на цих картах можна знайти заселення України росіянами, білорусами, їхніми сім`ями після того, коли повимирали українські родини. Від Голодомору найбільше постраждав південь України. Цілі села були мертві, і в ці мертві села привезли нових людей, нові сім`ї. І коли, наприклад, у Верховній Раді ставало питання про те, щоб затвердити закон про визнання Голодомору геноцидом, я просив керівників групи Регіонів про те, щоб все-таки проголосували за цей закон. Вони сказали мені, що частина депутатів проголосує, а частина не проголосує, бо ці депутати з тих регіонів, які були заселені новими людьми.

Випуск такої карти є дуже важливим явищем, яке має нагадувати нам усім, що ми справді є безсмертна нація, нація, яка пережила страшні катаклізми. Здається, що якоюсь неймовірною, нелюдською навалою відбувалося нищення нації. Другий геноцид, спіткав нас у Другу Світову війну. Українці понесли величезну кількість жертв. Якщо на фронті загинуло від 3,5 до 4,1 млн. людей, то цивільних осіб загинуло 4,5 млн.

– І якщо ви запитаєте мене, – звертається директор інституту Національної пам’яті, – чому так було? Я скажу вам: тому, що ми жили на своїй землі, але не в своїй державі. І тому, коли тепер ми маємо свою державу, нація повинна розуміти її надзвичайну цінність для свого існування. Кожен українець повинен знати, що його матеріальне, моральне, економічне і навіть фізичне виживання може бути забезпечене лише в Українській незалежній державі.

На жаль, таке важливе видання було видано тиражем лише 3 тисяч примірників. Видавці мають надію, що держава зможе профінансувати перевидання карти більшим накладом, аби хоча б один її примірник був у кожній бібліотеці.

Ольга Фіщук постiйна адреса статтi: http://culture.unian.net/ukr/detail/189011

Чоловік з Хмельницька через суд добивається вибачень від Януковича

Про мотивацію свого рішення і слухання справи у суді - в інтерв`ю з  Володимиром Волосюком.

Пане Володимире, що спонукало Вас до такого кроку - подати в суд на Президента країни?

Я хочу зрозуміти, що вплинуло на пана Януковича, коли він назвав загибель десяти мільйонів українців, яку організував Сталін, не геноцидом, а голодом. Мені, здається, що визначальною у формулюванні такої позиції була попередня розмова нашого глави держави з прем’єр-міністром Росії. Віктор Янукович зробив велику послугу для Путіна на засіданні ПАРЄ, коли фактично озвучив думку не української нації, а сусідньої держави. Бо всім відомо, що керівництво Російської Федерації ніколи не визнавало, що в Україні Голодомор 1932-1933 років був геноцидом, організованим Сталінським режимом.

Але головне те, що своєю заявою у Страсбурзі Янукович прямо порушив норми Закону України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні” від 28 листопада 2006 pоку, перша стаття якого однозначно стверджує: “Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу”, а стаття 2 наголошує: “Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні як геноциду визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним” .

Крім того, 13 січня цього року набуло чинності рішення Апеляційного суду Києва щодо визнання керівників більшовицького тоталітарного режиму (Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, С. Косіора, В. Чубара, М. Хатаєвича) винними у геноциді в Україні протягом 1932-1933 роках. А це означає, що Янукович “потоптався” й по згаданому закону.

Чи були погрози на Вашу адресу?

19 червня на мій домашній телефон зателефонував незнайомий, який погрожував розправою. Він сказав, що знищать мене за писанину на Президента України та СБУ. Я заяву вже направив до Генпрокуратури, щоб розібралися з цим випадком.

На останньому судовому слуханні Ви клопотали перед суддею Волковою, щоб до справи долучилися у ролі свідків колишній президент Віктор Ющенко та Генпрокурор Олександр Медведько. Чим корисними можуть бути ці люди на процесі?

Щодо Віктора Андрійовича, то він, як ніхто, доклав зусиль, щоб закордоном визнали Голодомор геноцидом проти української нації. Себто, без його участі у суді - ніяк. Що стосується Генпрокурора Медведька, мушу заявити, що він не виконав своїх прямих обов’язків та не відреагував на заяву Януковича. Адже, згідно з законодавством, прокурор повинен здійснювати нагляд за дотриманням законів України всіма громадянами. На мою думку, реакція Генпрокурора на слова Януковича мала б відобразитися у протесті правоохоронного відомства. На жаль, цього не було зроблено.

У позовній заяві Ви вимагаєте від Януковича публічного вибачення перед українським народом. Як вважаєте, Президент України на це наважиться?

Ніколи!

...?! Тоді для чого потрібно було запускати цю справу?

Щоб показати, що в Україні мало того, що системно порушуються закони, то ще й не працює правосуддя. Судді, яких призначає Президент, апріорі не підуть проти нього. Підтвердженням цього є, як на мене, упередженість судді Печерського райсуду Києва Волкової,  яка розглядає мій позов. Вона офіційно в ухвалі про відкриття провадження по справі назвала мене іншої особою  - Цугелем П. І. Суддя також незаконно допустила, щоб представника відповідача себто Президента, благословив своїм підписом глава АП Сергій Льовочкін. Останній немає жодного стосунку до справи.  Тому я, дотримуючись закону, дав відвід судді. Але пані Волкова його не прийняла.

Цим позовом я повинен доказати Україні й світу, що людина, яка  порушила закони, має бути покараною. Це стосується, зокрема, й Президента Януковича.

Розмову вів Віталій Тараненко, “Подільський кур’єр”.

http://unian.net/ukr/news/news-385672.html

Про це заявив регіональний координатор Transparency зі Східної Європи та Центральної Азії Міклош Маршалл в інтерв'ю "Deutsche Welle".

"Ми вітаємо боротьбу зі зловживанням коштами платників податків. Будь-який урядовець у демократичній країні має бути підзвітним. Однак, судячи з повідомлень з України, згадане розслідування має суттєві недоліки: на мою думку, воно не було незалежним", - сказав він.

"Воно було проведене за дорученням нового уряду проти попереднього уряду. Дуже важко стверджувати, що тут йдеться про повноцінне розслідування, а не про "полювання на відьом", - зазначив Маршалл.

Представник Transparency International не бачить сенсу у тому, щоби "викривати" у такий спосіб політичних опонентів, щойно прийшовши до влади. Адже проблема корумпованості державної влади різних рівнів в Україні далеко не нова.

"Важко стверджувати, що лише попередній уряд займався такого роду махінаціями. Якщо ми подивимося на індекс сприйняття корупції, який ми щороку готуємо, то ми побачимо: Україна потерпає від непрозорих оборудок з державними фінансами вже 20 років", - сказав Маршалл.

"Країна перебуває на дні світового рейтингу корумпованості. Отже, на моє переконання, якщо пані Тимошенко зловживала грішми, вона має за це відповідати. Але тоді мають понести відповідальність і всі її попередники", - заявив він.

За словами Маршалла, у правових державах зазвичай розслідуванням випадків корупції у вищих органах влади займаються не уряди, а незалежні правоохоронні органи.

Маршалл наголошує: боротьба з корупцією має вестися постійно. Для цього потрібно нарешті створити відповідні механізми, переконаний представник Transparency.

"Нинішнє розслідування, яке проводилося юридичною фірмою, пов'язаною з однією з партій, - це популізм. Ми всі знаємо, що українська економіка наскрізь корумпована. Знайти чиїсь зловживання неважко. Тут не варто вирізняти того чи іншого політика - це повальне явище", - каже Маршалл.

На його думку, замість "політичних маневрів, які дискредитують боротьбу з корупцією" уряду варто було б розібратися зі сумнівними явищами у нинішній владній команді і зайнятися побудовою інституційної системи "стримувань і противаг".

"Ми бачимо численні конфлікти інтересів (в Україні), коли немає чіткої межі між приватними і суспільними інтересами. Як всім нам відомо, голова Служби Безпеки України є одним з найбагатших у країні власників ЗМІ. Він одночасно також сидить у державних регуляторних органах з питань мовлення. Це серйозна проблема", - констатує Маршалл.

На запитання, чи взяв би він участь у розслідуванні можливих фактів корупції попереднього уряду в Україні, Маршалл відповів: "Transparency International - це неурядова організація, а не прокуратура. Ми завжди готові надавати консультації щодо того, як зменшувати рівень корупції у країні. Ми не хочемо бути інструментом політичного протистояння".

"Deutsche Welle" зазначає, що вашингтонська компанія Trout Cacheris PLLC., яка провела аудит, - це "маленька юридична фірма, яка спеціалізується на складних судових процесах", як сказано на сайті фірми. Вона нараховує лише 9 адвокатів.