Чи існуватиме Україна до 2042 року?

Валерій Темненко, для УП

Валерій Темненко, доцент Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, Сімферополь


Брутальный натиск победившей Украину донецкой команды наверняка ошеломляет и восхищает стороннего наблюдателя.

Так стремительно перекраивала перспективы собственной страны разве что команда Адольфа Гитлера, сумевшая за четыре месяца между январем и маем 1933 года превратить Германию из бурлящего митингами бюргерско-пролетарского котла в почти однородную, послушную серо-коричневую массу - субстрат национал-социализма.

Если можно так, мимоходом, решая текущие экономические проблемы, растоптать Конституцию, прямо запрещающую существование на территории Украины иностранных военных баз после 2017 года, то зачем такая Конституция?

Если Конституционный суд и Генеральная прокуратура не имеют механизмов и воли для реагирования на столь очевидное нарушение Конституции, несущее прямые признаки государственной измены, - то зачем такой Конституционный суд и такая Прокуратура?

Если парламентская оппозиция не способна в ситуации очевидной государственной измены поставить вопрос об импичменте президента - то зачем такая оппозиция?

Если в парламенте нет действенной оппозиции, и он всё больше напоминает анекдотичную Государственную Думу Грызлова - то зачем такой парламент?

Если лидеры внепарламентской радикальной оппозиции не способны хотя бы в Тернополе или Львове организовать массовую акцию протеста в связи с прямой угрозой независимости Украины - то стоит ли полагать, что в стране есть радикальная оппозиция?

Если в стране нет ни одного армейского офицера, способного на достойный протестный поступок в связи с государственной изменой Главнокомандующего - то зачем нужна такая армия?

Если в стране треть населения - "пятая колонна" недружественной державы - сумела навязать свою волю бесформенному, обидчивому и тугосоображающему большинству, оставшимся двум третям - то зачем такая страна?

Не проще ли дружной колонной в двадцать шесть губерний вступить в соседнюю великую державу? (Севастополю, слава Богу, и вступать не надо - он уже там).

Да и в этой ли стране была Оранжевая Революция?

Не разумнее ли, с географической и геополитической точек зрения, поменять местами Украину с Киргизией? На глобусе.

Возможно, у киргизов больше развито чувство собственного достоинства просто потому, что они носят войлочные шапки - голова не мерзнет и мозги соображают лучше, чем у бедных украинцев?

Не купить ли всем украинцам в Киргизии войлочные шапки?

В эпоху Балканской войны конца прошлого тысячелетия одна популярная газета напечатала большую статью под заголовком "Не плачьте, Сараево больше нет". Не пора ли нам принять как разумную рабочую гипотезу, что плакать не стоит. Украины больше нет.

Канцерогенные донбасские терриконы расползлись и поглотили украинские черноземы вместе с их неторопливым населением.

Несомненно, полукриминальные вожди Донбасса вовсе не собираются сдавать свое добро кремлевским чекистам. Донецкие побаиваются кремлевских. Но они, видимо, уверены, то сумеют "кинуть" и их.

Настоящий вор, отсидев два срока, все равно убежден, что попался случайно, и в следующий раз ему повезет.

Московские чекисты, абсолютно презирающие криминальных вождей, знают, что те рано или поздно "прогнутся" и уступят. Так было всегда и так будет. "Контора" всегда ловит уголовников на алчности и глупости.

***

Но так может размышлять только отстраненный, сидящий в безопасном месте наблюдатель. Украинский же обыватель, уже допустивший в беспредельной своей осторожности, что ломать будут жестко, как в 37-мом, смирится, почешет "потилицю", и пойдет на Всеукраинский Азаровский субботник.

Где тут записывают в очередь носить бревно с Азаровым?

Валерий Темненко, для УП

В Росії з поїзда зняли музиканта за "хахляцкую пєсню"

ZaUA.org

У Москві на Курському вокзалі до потяга не пустили хлопця, який співав українську народну пісню, квиток Москва - СПб анулював начальник потяга №079 Волгоград-Санкт-Петербург. Хлопцем цим був Олександр Руденко - лідер популярного україномовного гурта SVОБОДА який базується в Петербурзі. Цей музичний колектив - один з небагатьох, хто займається просуванням української культури в Росії. Цього разу поверталися з московського концерта в клубі. Музиканти довго стояли на пероні, бо приїхали на останій електричці метро, а потяг був о 3 ночі. Чекали на потяг, щоб вже швидше спати. Нарешті підійшов потяг, двері не відкривали десь 10 хвилин, а потяг був прохідним з Волгограду. Олександр заспівав пісню "Маруся", та двері вагона нарешті відчинили. Провідник вийшов: «Люди спят, а ты орешь свои хахляцкие песни, чего надо?». Хлопці вибачились, вночі не треба співати. Олександр перестає співати, але його до вагона провідник все одно не пускає. На цей час по перону гуляли міліціонери, вони підішли – розвели руками, до Олександра претензій не мали та й пішли далі. Люди з вагону повилазили, бо провідник кричав гучніше, ніж Олександр до того співав, не зрозуміли, що за сварка, просили пустити вже хлопців до вагона. Тоді музиканти йдуть до начальника потяга, той приходить, відводить провідника… про що там вони балакають – не чути. Начальник питає в Олександра квиток, той спокійно віддає. Начальник ставить штамп, який анулює квиток. Анулює щодо жодних пояснень, мовчки. Ви можете заперечити: за співання пісень білети не анулюють, хоч ти китайською, хоч українською, хоч на суржику… Олександр також колись так вважав. З питань що до тверезості Олександра, гурт SVОБОДА відповідає, що в них під час гастрольних переїздів діє сухий закон, і це правило не порушується з часів заснування гурту. УкрЗахідІнформ

Культура,Україна
http://my-inet.eu/Uk/MyNews/1253687/V-Rosi-z-pozda-znyali-muzikanta-za-%27xaxlyackuyu-pyesnyu%27/2010-04-28

О.Климончук, В.Ільченко

Огризко: Влада розглядає Україну як територію для заробляння грошей, і все українське їй непотрібне

Екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко відповів на запитання УНІАН.

ВОНИ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ УКРАЇНУ НА БАНТУСТАН

Пане Володимире, як би ви оцінили заяви Януковича в Страсбурзі: Голодомор – не геноцид, ратифікація харківських угод пройшла нормально?..

Уся зовнішня політика України як незалежної держави кудись зникла. Є лише неоковирні кроки, які в підсумку призводять до того, що Україна програє повсюдно. Починаючи з Вашингтона, закінчуючи Харковом, Страсбургом. Далі буде ще щось подібне, це лише питання часу. Тому що немає української стратегії зовнішньої політики. Є стратегія холопська. Коли держава перетворюється в бантустан.

І те, що ми зараз спостерігаємо, є підтвердженням планомірного переведення України з позиції держави на позицію бантустану.

Тому не дивуйтеся жодним наступним крокам. Це просто логічне продовження того, що задумано для виконання.

А що таке «бантустан»?

У Південній Африці, у період апартеїду, були такі собі напівдержавні утворення, керовані центральною адміністрацією при певних елементах самоуправління. Зараз у своїй зовнішній політиці ми й опускатимемося до рівня бантустану.

ЛЮДИ ВЖЕ ГОТОВІ БРАТИ В РУКИ ВИЛА

Ви гадаєте, їм удасться довести Україну до такого напівдержавного утворення?

Якщо суспільство дозволить, то вдасться. Але знаєте, я був під Верховною Радою, коли там цей сором відбувався, до мене підходили люди й запитували, що треба робити, бо вони вже готові йти на все, навіть брати вила в руки.

Звісно, я їх застеріг від такого. Бо кожна людська доля, яка, не дай Боже, буде загублена, є непоправною втратою. Такого не можна допустити.

Але громадськість повинна сказати своє слово, як це було у 2004-му чи в 1991 році.

У 2004 році міліцію не налаштовували на силові методи щодо своїх громадян, на відміну від сьогоднішньої ситуації…

У своїй переважній більшості люди, які приходять висловлювати свою громадянську позицію, не хочуть крові, протистоянь. Тому не думаю, що українська міліція стрілятиме у своїх громадян чи битиме їх. Переконаний, що в сьогоднішньому українському суспільстві це просто вже неможливо.

ВЛАДА РОЗГЛЯДАЄ УКРАЇНУ ЯК ТЕРИТОРІЮ, ДЕ МОЖНА ЗАРОБЛЯТИ ГРОШІ, І ВСЕ УКРАЇНСЬКЕ ЇЙ НЕПОТРІБНЕ

Бажання Росії отримати все зрозумілі, а ось навіщо це все сьогоднішній українській владі?

Знаєте, для мене це теж питання. Кажу відверто.

Приклад нашого сусіда (Білорусі. – Авт.) показує, що ніхто не хоче бути отим «керівником області».

Відповідь може бути одна – сьогоднішній владі все національне просто не потрібне. Воно для них не є цінністю.

Наприклад, для мене цінність, що я громадянин своєї вільної держави. Для мене це якась особлива гордість, радість, як і для будь-якого нормального українця. Але, виявляється, в Україні є люди - на жаль, їх доволі багато, - для яких це не є цінністю. Вони розглядають Україну як певну територію, де можна заробляти гроші. Тому для таких людей, мабуть, не має значення, як їх назвуть - «генерал-губернатором» чи «першим секретарем». Їм головне швидко й ефективно „вирішити” свої питання.

В одному виданні прочитав дуже глибоку, водночас сумну статтю Євгена Сверстюка, де він пише про сором… Так от у сьогоднішньої влади нема сорому…

БЕРУ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТЕ, ЧОГО НЕ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИ

Ви раніше працювали з Володимиром Литвином у Адміністрації Кучми. Як би ви пояснили його мотивацію щодо ратифікації харківських угод? Досі ж він позиціонував себе як українець…

Останні вибори дуже добре показали, кому потрібен Литвин. Україні він точно не потрібен, бо отримав лише два відсотки з хвостиком. Це власне і є оцінка.

Хоча, нам усім треба дати самим собі оцінку. На мітингу я стільки наслухався від людей критики минулої влади, до якої я і себе відношу. Багато в чому з ними згоден. Як і інші беру на себе відповідальність за те, чого не вдалося зробити. Хоча не всі мали для цього однакові можливості.

27 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПОЧАТКУ ВІДЛІКУ КІНЦЯ ЦІЄЇ ВЛАДИ

Ви зараз в опозиції. А яке ви місце там займаєте? З ким ви?

 Я подав у відставку з посади в РНБО в передостанній день закінчення повноважень президента Ющенка.

Сьогодні я серед тих людей, які в опозиції до цієї влади. Тому що ця влада за 50 днів довела, що робить антиукраїнські речі. Ви бачили чи чули в передвиборній програмі кандидата в президенти Януковича про здачу ЧФ ще на 25 років? Тому до влади, яка заявляє одне, а робить інше, немає довіри. Вона приречена.

Одна з лідерів опозиції назвала 27 квітня «чорним днем». Вона помилилася, бо це день початку відліку кінця цієї влади. Бо люди за п’ять останніх років відкрили очі, навчилися аналізувати.

Сподіваюся, що дуже швидко вони скажуть: «Дорогі керманичі, червона картка вже над вашою головою».

Ви це прогнозуєте?

Не думаю, що люди готові знову стати рабами.

Днями бачив сюжет по телебаченню: йшлося про те, що люди вдалися до рішучих дій (може, й занадто) проти забруднювачів території їхнього села… Їх відразу почули, з ними одразу заговорили, почали щось пропонувати. Ось так треба діяти…

Ви хочете сказати, що боротися з владою треба шляхом революції?

Ні, легальним методом спротиву антидемократичним та протиправним діям влади, методом громадської непокори, гуртуванням людей, а також парламентської боротьби.

Якщо негативних оцінок буде багато, влада буде змушена реагувати. А своє останнє слово скажуть наші громадяни. Незабаром місцеві вибори, дасть Бог, і парламентські. Усе стане на своє місце.

Гадаю, владі треба подякувати, що вона так активно, швидко, настирно зліплює опозицію. Чи стане опозиція єдиною і об’єднаною, у мене є глибокі сумніви, але з точки зору тактики, коли йтиметься про якісь конкретні речі, то такі дії влади є просто подарунком.

На мітингу люди підходили до представників «Нашої України» й казали: «Це ви нас зрадили, це через вас усе сьогодні так відбувається. Це Ющенко привів Януковича до влади»…

Це дуже спрощено. Так не можна говорити. Це прямі лінії, які насправді не є такими.

Ви чули висловлювання Путіна, що в декого (Тимошенко. – Авт.) теж були плани щодо ЧФ.

У ЄВРОПІ ТЕЖ Є ЛЮДИ ПРИМІТИВНОГО МИСЛЕННЯ

Ми це знаємо лише зі слів Путіна…

Звісно, він міг сказати неправду , а міг сказати й правду. Я не стверджую.

Але, знаєте, давайте не звалювати все до однієї купи. На жаль, ми досі живемо в полоні уявлень, що прийде якийсь добрий цар і все за нас вирішить, а ми почекаємо. Слід усім зрозуміти, що в нас уже нема царя-президента ще з 2006 року. У нас парламентська республіка. Тому звинувачувати лише Ющенка – нечесно. Винні всі! Усі, хто були при владі.

За час свого президентства Янукович уже побував і в Брюсселі, і в Страсбурзі, і в Америці. Як, на вашу думку, сприймають нас у світі? Чи правда, що Захід махнув на нас рукою?

Там є дві тенденції – одна, про яку кажете. Але так поводяться очевидні егоїсти, люди примітивного мислення. Такі в Європі, на жаль, теж є.

Але є й інші, які мислять стратегічно. Які бачать на кілька кроків уперед, і для них останні події в Україні – це драма. Бо вони щиро підтримували європейський вибір України.

ЧОМУ Б НЕ ПОЄДНАТИ ЧФ З ПІДГОТОВКОЮ ПОЛЬОТІВ НА МАРС?

Але ж Янукович начебто не відмовляється від європейського вибору. Чи це просто риторика?

Давайте оцінювати не заяви, а справи. Назвіть мені хоча б одну справу за 50 днів влади, яка б наблизила нас до ЄС.

Теперішня влада повторює лише те, що напрацьовувалося раніше. Те, що було зроблено попередньою владою, зокрема мною і моїм наступником – Петром Порошенком, у контексті просування України до ЄС. Це угода про Асоціацію, започаткування безвізового діалогу… Я особисто вручав ці документи в штаб-квартирі ЄС. Я особисто наполягав на тому, що до безвізового режиму маємо прийти до Євро-2012… А що з’явилося нове в риториці теперішніх керівників у європейському напрямку?

Ви проаналізуйте саму формулу: «Ми настільки глибоко підемо до Європейського Союзу, наскільки він нас може прийняти». Що це за формула? Тобто приймете – добре, не приймете – теж добре? Чи як?

Розумієте, ви зараз питаєте про Страсбург, а через якийсь час буде Київ, Москва чи ще щось.

Несподіванок буде багато, будьте певні. Вони поєднали ЧФ з газом, а чому не з польотами на Марс? І справді, чому б їм не поєднати ЧФ з підготовкою польотів на Марс? У нас же є космічна галузь. Могли б домовитися, що через 50 років спільно з росіянами полетимо на Марс і прихопимо з собою Чорноморський флот. Тоді було б зрозуміло. А то вигадують бозна-що – якісь фантастичні формули розрахунків. Я так і не зрозумів, про які додаткові зобов’язання України йдеться у статті 2 Угоди.

Я запитав про це Костянтина Грищенка. Але він мені не зміг дати відповідь.

ДИПЛОМАТИ КАЖУТЬ: «НАМ СОРОМНО ЩОСЬ ПОЯСНЮВАТИ, БО МИ В ЦЕ НЕ ВІРИМО»

Ви спілкуєтеся зі своїми колегами, і як дипкорпус сприймає сьогоднішні процеси?

Не можу сказати про весь наш дипкорпус. У мене є коло людей, з якими я спілкуюся, звісно, тепер інкогніто, вони просто приголомшені тим, що відбувається.

Не хочу якось себе вихваляти, але мій стиль міністрування вирізнявся колегіальністю, відкритістю.

Не знаю, чи наші дипломати отримували якісь письмові вказівки, але багато хто каже: «Мені соромно йти і щось пояснювати, бо я в це не вірю». І це факт, бо ці люди переконані в інших цінностях, а їх змушують говорити про якусь позаблоковість – з російським флотом.

Є в Європі країни, як Австрія, Швеція, Швейцарія, що досі не приєдналися до НАТО. Скажіть, будь ласка, чи є на територіях цих країн іноземні військові бази? Нема і не може бути.

А що кажуть ваші знайомі європейці кулуарно?

У мене є інформація щодо експертних оцінок того, що відбувається. Вони приголомшують, відверто кажучи. Не називатиму людей, але це інформація зі щонайменше трьох європейських країн.

Сьогоднішні події в України для них – шок, шок для європейської громадськості.

Проте, як на мене, це з одного боку, навіть добре, бо, можливо, до деяких провладних егоїстів у Західній Європі нарешті дійдуть наші застереження, які ми висловлювали рік-два тому. Якщо вони хочуть відновлення СРСР, то дуже швидко його отримають. Але цей СРСР буде їм не другом, а ворогом.

Росія у своїй концепції безпеки написала, що НАТО – це їхній головний ворог. Що ще треба пояснювати членам НАТО?

У ДІЯХ РОСІЇ НЕМАЄ ЛОГІКИ, БО РОСІЙСЬКА СИСТЕМА БЕЗ ОБРАЗУ ВОРОГА НЕ МОЖЕ ІСНУВАТИ

Але ж вони співпрацюють з НАТО, причому дуже щільно?

Генсек НАТО Расмуссен якраз і запитує: «Я не можу збагнути. З одного боку, ви нас проголошуєте ворогом, з іншого – ви з нами співпрацюєте. Де ж логіка?»

А логіки немає. Її давно немає. Бо російська система без образу ворога не може існувати.

Член Європарламенту Павел Коваль каже, що Америка і Європа зараз грають роль із Росією, бо вона їм потрібна для деяких цілей в Афганістані, Ірані…

Не знаю, чи так вже у цих справах їм потрібна Росія. Є інше, глибше питання. Це питання цінностей. Й особливо для американців воно завжди було номером один. Якщо цими цінностями відверто нехтують, тоді слід говорити, що деякі західні лідери ведуть подвійну гру, і це дуже погано.

ФЛОТ – ЦЕ ТЯГАР, ЕКОНОМІЧНЕ ЗЛО ДЛЯ САМИХ ЖЕ СЕВАСТОПОЛЬЦІВ

Поясніть, будь ласка, для громадян, які ще до кінця не розуміють, які загрози несе для України подальше базування ЧФ на території України.

Уявімо собі, що ви живете в невеличкому містечку і по ньому раптом, без дозволу міської влади, представників МНС тощо, починають возити вибухонебезпечні предмети. От їде тягач і тягне за собою п’ятиметрову ракету - бомбу, яка в будь-який момент може вибухнути. Як мають нормальні люди на таке реагувати?

На жаль, це те, що сьогодні відбувається в Криму. Тобто ЧФ без будь-якого узгодження з місцевою владою, з міністерствами, які за це відповідають робить усе, що йому заманеться.

Кораблі виходять з України, заходять в Україну в абсолютно довільний спосіб. Вони не інформують українську владу, куди вони пішли, що вони робитимуть. Ми мали приклад подій 2008 року, коли ЧФ узяв участь у бойових діях. Анатолій Гриценко недавно правильно сказав: «Нема гарантій, що відповідь флоту не дадуть на місці події, вона не виключена й там, звідки цей флот прийшов, – у Севастополі». Тобто виникає загроза терористичних актів на території базування цього флоту – на нашій території. Нам це потрібно?

У Севастополі накопичена величезна кількість боєприпасів, термін придатності яких уже вийшов. Їх треба терміново знищувати, бо вони загрожують людям. Але це коштує шалених грошей. Можна й вивозити. Проте нічого не робиться.

ЧФ постійно забруднює севастопольську бухту, неефективно використовує ті об’єкти, які орендує. Ми щороку втрачаємо сотні мільйонів доларів через присутність там ЧФ.

Усі розмови про те, що ЧФ піде і Севастополь пропаде, є справді лише байками. Це абсолютна брехня. Балаклава була найбільшою закритою частиною бази, де ремонтувалися підводні човни. А зараз там є бари, готелі, бухти для яхт, причому недешевих. Там ожила вся територія. Дуже швидко ожив би й весь Севастополь, якби Чорноморський флот звідти пішов. Тим більше, що є програми його розвитку, заміщення робочих місць.

Тобто флот – це тягар, економічне зло для самих же севастопольців. Вони є першими, хто програє.

А візьміть військовий аспект. Там реально боєздатних кораблів можна порахувати на пальцях однієї руки. Усе інше іржаве, несправне або просто не може вийти в море.

Самі росіяни ситуацію з ЧФ чудово розуміють, тому є план перетворення флоту на флотилію. Військово-стратегічного значення він не має, бо з усіх боків затиснутий у Чорному морі. Він потрібне лише для того, щоб тримати під контролем Крим та південь України. Щоб казати, що Севастополь – «город рускіх моряков» і насаджувати цю брехню з покоління в покоління.

НАСТУПНА ЗДАЧА – КЕРЧЕНСЬКА ПРОТОКА

Зараз росіяни з українцями готують демаркацію кордону. І вже з’являються побоювання, що ми можемо втратити Керченську протоку. Як правильно має проходити там кордон?

Гадаю, це буде чергове, що здасть влада.

Лавров недарма заявив про те, що зараз почнеться демаркація… Гадаю, ми повністю віддамо їм Керченську протоку.

Правильно кордон має проходити таким чином, що Керч – Єнікальський хід, по якому йде основний рух кораблів, належить Україні. Як це визначено на всіх картах. Тобто за все, що там відбувається, відповідає українська сторона. Росіяни ж ображаються, як це ми, мовляв, запитуватимемо в українського лоцмана право на захід у Азовське море. Такого бути не може в принципі.

Для них міжнародне право цікаве лише тоді, коли відповідає їхнім інтересам. В іншому випадку вони на нього просто не звертають уваги.

ЯКЩО ВИЗНАЄМО АБХАЗІЮ І ПІВДЕННУ ОСЕТІЮ, ПРОТИСТАВИМО СЕБЕ ВСІЙ СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ

Як на вашу думку, зміниться політика Польщі щодо України?

Якраз тут діє стратегічна лінія, яка не зміниться навіть з утратою польської еліти, що справді була адвокатом України в Європі. Я багатьох із них знав особисто. Також мав честь кілька разів спілкуватися з покійним президентом. У нас із багатьма були дуже дружні, щирі відносини. Ці люди були мотором, нашим промоутером у Європі.

Не думаю, що стратегічно щось зміниться, але, звісно, з сьогоднішньою владою ніхто з поляків за Україну сорочку на собі не рватиме.

Що б змінилося, якби Україна визнала незалежність Південної Осетії і Абхазії?

Це означало б протипоставити себе абсолютно всій світовій спільноті. Подивіться, хто в цій компашці, яка вже визнала ці неіснуючі країни: Нікарагуа, Венесуела, Хезболла, ще хтось. Якщо ще й ми станемо в цей ряд, тоді, як кажуть, вибачайте – приїхали.

Розмовляли Оксана Климончук, Володимир Ільченко

Захисниця українського дубляжу пішла, бо не хотіла "плазувати назад"

Екс-голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль звільнилася, тому що не бажала "плазувати назад" в питанні українського дубляжу кінофільмів.

Про це вона заявила у коментарі сайту партії "За Україну".

"Я свою позицію щодо українського дубляжу заявляла скрізь, в тому числі і в засобах масової інформації і демонструвала це своїми діями. Я думаю, що вчинила правильно. Плазувати назад я теж не можу", - сказала вона.

"Український дубляж був, є і буде, тому що є закони, Конституція і рішення Конституційного Суду (які зобов'язують дублювати фільми українською мовою). І нехай Табачник і Семиноженко говорять, що собі хочуть", - зазначила Чміль.

"До того моменту, поки вони не змінять закон, а він вже вносився в сесійну залу і не був підтриманий, нічого нікому не вдасться скасувати", - переконана вона.

Як відомо, раніше уряд ухвалив рішення про звільнення Чміль з посади голови Держслужби кінематографії згідно з її заявою та виходом на пенсію.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/05/16/5045144/

Ющенко забув, що вже не Президент, і продовжує «валити» Тимошенко

Авторитетні політики, політологи та публіцисти схильні були вважати, що Віктор Андрійович Ющенко після всього, що він натворив — „політичний покійник” . І тут раптом диво, про яке писав поет — „врізав дуба, а ходить і їсть”.

Як ще інакше можна прокоментувати виступ Віктора Ющенка на засіданні Ради "Нашої України”?

29 травня у на засіданні ради „Нашої України” він дав своїм однопартійцям серед інших настанов “цінну вказівку” не підтримувати жодних ідей, що вимагатимуть консолідації „Нашої України” з БЮТ. При цьому, екс-Президент, як водиться, наголосив, що не бачить особливих відмінностей між ідеологією БЮТ та Партії регіонів.

Після таких заяв-настанов можна в кращому випадку знизати плечима. Здавалося б, сиди собі у Мюнхені, попивай пиво, після того, як віддав Україну на відкуп Януковичу. Але, як бачимо, ні, тягне Віктора Андрійовича й далі на політичні “подвиги”.

Черговий „подвиг” полягає в тому, щоб валити свою вину на інших.

Згадаємо, що свого часу після створення штучного політичного витвору — „Нашої України”, який мав стати постаментом під щойно виструганим зацікавленими технологами ідолом, Віктор Андрійович, аби зміцнити трухлявий фундамент, поставив вимогу всім політичним силам відмовитися від своєї партійної приналежності і влитися до „Нашої України”. У числі перших — була вимога до НРУ: розпуститись й усім складом ввійти до „Нашої України”.

Нагадую: це вимога Ющенка, а не Тимошенко. Ющенків ультиматум таки на декого подіяв. Покликав він у свій кабінет керівників найбільших обласних рухівських організацій, пообіцяв їм „золоті гори”, аби тільки боролися з лідером БЮТ. Під впливом завчених лекцій Віктора Андрійовича деякі лідери обласних організацій почали воювати з Рухом, адже такою була воля покровителя. І продовжили розвалювати Рух, щоб про нього й згадка пропала.

Тепер народ закликає до єдності опозиційних сил, щоб разом вирватися з безодні. І от виходить перед люди той, хто, очевидно, продовжує вважати себе месією, і з маніакальною наполегливістю запевнює зневірених, що „не підтримуватиме жодної ідеї, яка вимагатиме консолідації „Нашої України” з БЮТ”. Знову на думку приходять слова поета: „Їй право, не страшно вмерти, а страшно мертвому жить”.

Богдан Горинь, член політради Народного Руху України

постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-379323.html

Що в гаманці нинішнього уряду України?

Білий код


Пообіцявши наприкінці березня "оперативно і детально інформувати громадян про стан державних фінансів", Держказначейство залишається вірним традиціям, закладеним при попередньому уряді. Оперативну інформацію про виконання дохідної частини держбюджету воно вперто не оприлюднює. А та інформація, яка все ж з'являється на сайті Держказначейства або Мінфіну із запізненням на два місяці є, якщо говорити дуже м'яко, неповною.

У ній, наприклад, не містяться ніякі дані:
- про виконання бюджету різними адмініструють органами;
- про надходження окремих платежів;
- про результати виконання планових завдань;
- про окремий (останньому у звітному періоді) місяць.

Втім, порадувало те, що Мінфін таку інформацію надав. Це дозволить нам повною мірою заповнити прогалини в отриманні "громадянами" важливої інформації "про стан державних фінансів". А головне - демонструє, що хоча б на вищому рівні Мінфіну робити з інформації про виконання бюджету таємницю неначе ніхто не збирається. Інша справа, що чомусь не виходить організувати її оприлюднення.

Травневий результат

Ймовірно, в Кабміні і Мінфіні серйозно розраховували, що вже в травні набудуть чинності передані владою на розгляд Верховної Ради фіскальні зміни. Однак процес прийняття законопроекту № 6337 затягнувся. У результаті, він не набув чинності і 1 червня. А без цих змін розраховувати на надходження значних доходів у травні було складно, навіть незважаючи на те, що на цей місяць припадає термін сплати податку на прибуток за перший квартал.

Незважаючи на оптимістичні заяви влади про вихід з кризи, фінансовий результат українських підприємств у цьому році поки навіть дещо гірший, ніж у минулому, збільшилася і частка збиткових підприємств. До того ж у травні уряд не міг розраховувати на щедрі дари Нацбанку. Вони відбулись лише місяць тому, в квітні. І саме завдяки участі НБУ в наповненні бюджету частка надходжень, забезпечених в квітні не податківцями і не митниками, досягла аномальних 24,1%, тоді як зазвичай становить близько 10%. Та й взагалі, за чотири місяці НБУ виконав план своїх надходжень до бюджету майже наполовину.

У результаті обсяг зібраних у травні до Загального фонду держбюджету доходів значно не дотягнув до квітневого. А крім того, травень став другим після лютого місяцем, в якому надходження виявилися менше надходжень за аналогічний місяць 2008 р. Проте надходження до Загального фонду держбюджету за п'ять місяців 2010 р. все ж таки вище аналогічних показників 2008-2009 рр..

Це "досягнення" пояснюється просто - зараз майже повністю заблоковано відшкодування ПДВ (в очікуванні появи ПДВ-облігацій - див стор.45). Якщо ж подивитися на збір доходів без урахування відшкодування ПДВ, то з'ясується, що вони на 3,5 млрд грн. менше позаминулорічних і лише на 8,9% більше торішніх. Тим часом Держбюджет-2010 передбачає збільшення збору на 17,9% у порівнянні з 2009 р. А якщо відняти від торішнього факту надходжень незаконно зараховані до Загального фонду держбюджету 15,7 млрд грн. спеціальних коштів запозичення, розподілених МВФ (а в поточному році такий подарунок долі владі не світить), то заплановане зростання складе 27,6%.

Перепланування

Власне, нереальність показників прийнятого Держбюджету підтверджується і відсотком виконання плану із наповнення Загального фонду держбюджету в травні. Виконання склало 72,1% із надходжень з урахуванням відшкодування ПДВ і 72% - зі зборів без урахування відшкодування.

Втім, з планами все не так просто. Згідно з Бюджетним кодексом, протягом місяця після прийняття Держбюджету Мінфін зобов'язаний розробити і затвердити помісячний розпис доходів бюджету.

Власне Помісячна розпис і є тим самим планом надходжень. Після підписання міністром фінансів Розпис завжди надавався безпосереднім наповнювачам скарбниці - кожному у своїй частині. У разі затримки затвердження держбюджету на черговий рік Мінфін затверджує і доводить виконавцям тимчасовий розпис доходів. У цьому році спочатку все йшло відповідно до Бюджетного кодексу - тимчасовий Розпис було складено і доведено до виконання ще в січні. Проте в травні Розписів, засновананих на вже прийнятому Держбюджеті, контролюючі органи не отримали. Замість цього, як повідомило джерело в Мінфіні, на їх адресу були направлені якісь "індикативні прогнозні показники надходжень до Загального фонду державного бюджету на травень і червень 2010 р." - Тимчасовий сурогат, не передбачений законодавством. Взагалі, поняття "індикативне планування", як правило, вживається відносно економічного планування на макро-і мікрорівнях. Безумовно, те, що Мінфін направив збирачам доходів (наприклад, у ДМСУ "індикативні прогнозні показники" були направлені листом № 31-12010-07-6/12230 від 21.05.10 р., у ДПАУ - № 31-12010-07-6 / 12231 від 21.05.10 р.), ніяким індикативним планом не є. По суті, це тимчасовий (на два місяці) розпис доходів, як уже зазначалося, не передбачений законом.

Напрошується питання: навіщо ж це було зроблено? Точної відповіді ми, звичайно, не маємо, але деякі обгрунтовані припущення є. І грунтуються вони в тому числі на ... Розписі держбюджету, затвердженого міністром фінансів Федором Ярошенком у день відправки "індикативних показників" - 21 травня. Незважаючи на несподівану "секретність", цей документ є у розпорядженні редакції.

А саме - з доповідною запискою Федора Ярошенка на ім'я Миколи Азарова, в якій перший просив другого позбавити податківців і митників премій через катастрофічне невиконання ними планів надходжень (у підсумку, до речі, у відомствах людей не лише позбавили премій, але й переглянули надбавки. Правда, у зв'язку з тим, що розмір фонду оплати праці переглянутий не був, деякі змогли відбити втрати з лишком шляхом отримання матеріальної допомоги!). У цій записці вказувалися і плани надходжень до Загального фонду держбюджету на квітень і на перші чотири місяці, узяті, слід гадати, з тимчасового Розпису, показники в якому пан Ярошенко відразу після приходу на посаду міністра різко збільшив.

Якщо порівняти дані з доповідної записки і з "секретної" розпису, то вийде кумедний результат. Виявляється, план доходів загального фонду держбюджету на січень - квітень становить не 65700000000 грн., А трохи менше 58 млрд грн. Відповідно, план виконаний не на 88,5%, як стверджувалося у записці, а на 100,4%.

Однак повідомляти про це на весь світ Мінфін не став. Чому? Думається, аж ніяк не через згадані вище премії, хоча, виходить, митарів їх позбавили ні за що. Набагато більш імовірно, що, діючи таким чином, Мінфін готує сюрприз для місії Міжнародного валютного фонду, в якому аж ніяк не хочуть вірити в реальність бюджетних показників. При цьому, щоб картина виконання Держбюджету була вже зовсім красивою (зараз виходить, що план наповнення загального фонду за п'ять місяців був виконаний на 92,3%), майже у переддень приїзду місії до Розпису доходів будуть внесені зміни, що передбачають зменшення травневого плану на 6,2 млрд грн. яких бракує. До речі, перший крок у цьому напрямку був зроблений при розробці Розпису. У порівнянні тимчасовим розписом. що діяв, травневі надходження були знижені і для митниці (на 340 млн грн.), І для ДПАУ (на 1,4 млрд грн.).

Правда, діючи таким чином, Микола Азаров і Федір Ярошенко заганяють себе в ту саму пастку, в яку в минулому році заганяла себе Юлія Тимошенко, постійно рапортуючи про виконання доходної частини бюджету і накопичуючи при цьому в плані надходжень на останні місяці просто безглузду суму. Але чого не зробиш заради жаданого кредиту!

Реальна оцінка

Повертаючись вже до реальної оцінки поточного та прийдешнього виконання бюджету, можна помітити багато цікавого.

Цікаво, наприклад, що травневі надходження на митниці виявилися на 36,5% (!) менше квітневих (5,1 млрд грн. проти 8,1 млрд грн.). Напевно, причина тут не одна, адже скарги багатьох підприємців на те, що "кордон стоїть", явно небезпідставні. Але вирішальну роль у такому значному зниженні показників, мабуть, зіграла що з'явилася в урядовому законопроекті фіскальному норма про звільнення від обкладення ПДВ операцій з імпорту газу. У НАК "Нафтогаз України" не дурні сидять, щоб розмитнювати сьогодні на 20% дорожче те, що вони зможуть розмитнити завтра дешевше.

Тим не менше, якщо поглянути на Розпис, видно, що факт звільнення від обкладення ПДВ імпортного газу в ньому не враховано. Яким чином митниця має компенсувати7-8 млрд грн., які при цьому "випадають", залишається тільки здогадуватися. Причому ДМСУ, яка "прогавила" норму про газ, може тільки мріяти про те, що в Мінфіні звернуть увагу на цю "дрібницю". Полум'яний більшовик, голова ДМСУ Ігор Калетник намагається зайняти максимально незалежну позицію відносно Кабміну. І план у зв'язку з цим дає Кабміну і Мінфіну можливість регулярно стимулювати пана Калетника.

Іншою деталлю, що заслуговує уваги, є те, що за п'ять місяців до Загального фонду держбюджету зібрано лише 1 / 3 запланованого на рік! Щось подібне, нагадаємо, спостерігалося в 2009 р. Тоді у січні - травні до Загального фонду держбюджету надійшло 33,8% запланованого на рік. Для тих, хто не пам'ятає, чим все це закінчилося, повідомляємо: без урахування грошей МВФ до Загального фонду держбюджету в 2009 р. надійшло лише 86,4% запланованих коштів. Може, фахівці Фонду все ж таки мають рацію, кажучи про нереальність Бюджету?

Закінчуючи на оптимістичній для влади ноті, відзначимо, що травень став першим у цьому році місяцем, в якому зростання надходжень відносно минулого року показав ПДВ з вироблених в Україні товарів. Можна обережно сподіватися, що це означає натяк на збільшення внутрішнього споживання, яке тільки й здатне витягти українську економіку з ями.

Владислав Третяк

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/06/09/199745

Стара пісня про головне - економіка це бюджет, наповнюють бюджет податківці і митники, економіку врятують тільки споживачі. Наче Юля Тимошенко вже не прем'єр-міністр, але світлі ідеї живуть. Не зрозумілим є тільки чию економіку українську чи деінде?

Доповнюємо наш архів - для просвітлення тих, хто не ходить на вибори, "противсіхів", "за януковичів".

"НАФТОГАЗ" І

Олена Бистрицька

Україна «зливає» Нафтогаз?

Ситуація останніх днів говорить про те, що "Нафтогаз" готують до банкрутства. Саме готують... Основним претендентом на володіння НАК є російський Газпром. Основою для таких висновків можуть бути раніше заявлені ініціативи "друзів" і реакція Кремля на зволікання української влади з ухваленням рішення у газовій сфері - інтеграція досі на відбулася, а пропозиція виходу російського газового монополіста на внутрішній ринок України теж залишається фактично без відповіді. Мабуть, саме тому посол Росії в Україні Михайло Зурабов "натякнув", що "усі пропозиції, які на сьогодні росіяни формулюють українським колегам, звичайно, мають чітко обмежений час. Якщо на цю пропозицію не буде реакції протягом півроку, року, півтора року, Росія, на жаль, вирішуватиме проблеми самостійно". В усьому цьому простежується, з урахуванням національного налаштування нової влади, відвертий "дах" росіян для команди "регіоналів" у цьому питанні. Схоже, усе давно узгоджено, просто не хочеться чергового галасу в країні, як це було із здачею Севастополя, авіапрому, суднобудування і підприємств ГМК. "Вибілюючи" наше керівництво, росіяни наполегливо йдуть до поставленої мети - отримати всю Україну і відразу.

Удар з тилу

Останньою бомбою в газовому питанні стало прийняте на початку тижня рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу про те, що "Нафтогаз" повинен повернути 11 млрд. куб. м газу RosUkrEnergo (СП "Газпрому" і бізнесмена Дмитра Фірташа. Саме з цією компанією, точніше з її власником, вела непримиренну війну Юлія Тимошенко, намагаючись позбутися "газових посередників", або замінити їх). До того ж, за рішенням суду RosUkrEnergo повинна отримати від НАК додатковий обсяг блакитного палива у розмірі 1,1 млрд. куб. м у якості неустойки за порушення умов контракту, згадується і сума у 200 млн. доларів колишнього невдоволення. Загалом RosUkrEnergo оцінює "штраф" у 5,4 мільярда доларів. У ціні НАК і RosUkrEnergo розходяться разюче. Перша рахує борг за нинішньою ціною газу, а остання - за нещасливою ціною від Юлії Володимирівни.

Якщо "Нафтогаз" віддасть борг газом з ПСГ, то до зимового періоду не зможе накопичити необхідний запас, а якщо зійдуться на грошах, то де їх брати знає тільки Господь Бог. Іншими словами - прецедент на банкрутство.

Щоравда, уже сьогодні міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що допускає оскарження Україною рішення Стокгольмського арбітражу. Головне, зауважте, "допускає".

Через це викликає сумнів "несподіваність" стокгольмського вердикту. Як могла влада не знати про підготовку удару по НАКу, точніше, як невміло замаскували цю похмуру для України "несподіванку".

До висновку щодо "подарунка" російській стороні у вигляді Нафтогазу підштовхують і внутрішні проблеми НАК. Як повідомляло вже не одне джерело у компанії, там йде масове скорочення штату. До того ж, робиться це усе під виглядом реорганізації. "Звільнено" не лише неугодних, а цілі департаменти(!)

Сценарій від друга

Підтвердженням ретельно підготовленої операції з "дерибану" НАК є і висновки російських експертів та тези зі ЗМІ.

Російські "Ізвестія" пишуть: "Нафтогаз" насилу розплатився з Росією за травневі обсяги газу: у суботу росіянам перерахували 730 мільйонів доларів, але цьому передували замовляння про безгрошів`я і скрутне фінансове становище. Експерти (російські) гадають, у правильному для них руслі - звідки компанія взагалі узяла гроші. Мабуть, допоміг уряд. Чи заплатить "Нафтогаз" у червні - відповіді немає. Утім, тут треба згадати нещодавні заяви уряду України, що ось тепер, з приходом нової влади, "Нафтогаз" систематично розраховуватиметься грошима і без надмірних зусиль.

Але біда не приходить одна. У компанії чекають рішення Стокгольмського арбітражного суду. Якщо "Нафтогаз" суд програє, то його, можливо, чекає банкрутство. І що робити далі? Допоможе лише злиття з "Газпромом", упевнені російські експерти".

Хіба такі заяви вимагають розшифровки?..

Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко та глава Газпрому Олексій Міллер Відмазкою від чіткої лінії на "злиття" були заяви сторін про створення СП на паритетній основі. Відбулася навіть зустріч міністра палива та енергетики України Юрій Бойка і головою "Газпрому" Олексієм Міллером. Як зазначають "Ізвестія", "переговори поспішили подати як домовленість, але це не так. Такий варіант не влаштує "Газпром", - упевнений голова правління альянсу "Нова енергія України" Валерій Боровик, - а злиття в загальноприйнятому розумінні невигідне для України, адже тоді "Нафтогаз" отримає частку максимум 5-6% і одну людину в раді директорів".

І тут же натяк на замінність. Росія лякає залученням до газового консорціуму компанії типу E.ON Ruhrgas, щоб за європостачання відповіла вона. "Вісті" продовжують: "є і катастрофічний сценарій: коли почнуть банкрутити неплатників, посилить свої позиції "донька" "Газпрому" - "Газпром збут Україна", прогнозує директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов, через неї росіяни і почнуть збирати українське "добро".

Здається, не варто розписувати подальший сценарій, російські колеги вже постаралися описати в подробицях наше майбутнє. Віктор Янукович, як гарант Конституції, уже після апогею зі стокгольмським рішенням, заспокоює громадськість, мовляв, ситуація в НАК стабілізувалася, до кінця року компанія почне розрахунок з кредиторами, але це більше нагадує москітну сітку, яку накидають на справжні діяння, які давно втратили здоровий глузд. Навіть дитина з початковими арифметичними знаннями може вирахувати плачевний результат.

Від порад у вухах беруші

За словами експерта з енергетичних питань Богдана Соколовського, "у разі злиття (Газпрому і Нафтогазу - ред.), Росія виграє дуже серйозно, а Україна втратить і увійде до газової залежності".

На його думку, після можливого об`єднання "Газпрому" і "Нафтогазу" ціни на газ на внутрішньому ринку України не знизяться, а навпаки - зростуть, оскільки Росія проводить реформу свого внутрішнього ринку, доводить вартість газу до європейського рівня.

Незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут, коментуючи ситуацію, зазначає, що "Газпром" дуже зацікавлений у підвищенні власної капіталізації. За даними незалежних європейських експертів, капіталізація "Газпрому" складає зовсім не ті 150-200 млрд. дол., про які говорять В. Путін та Д.Медведев. На Лондонській біржі "Газпром" оцінюють приблизно у 130 млрд. дол., і це реальна ринкова капіталізація. Досягти підвищення капіталізації "Газпрому" найпростіше за рахунок поглинання "Нафтогазу", який є під боком у Росії. Саме тому російське керівництво так наполегливо проштовхує ідею про об`єднання двох компаній".

На його думку, "отримати від Росії більше можна, але тільки маючи чітку стратегію у відстоюванні власних інтересів. Якщо логіка "Газпрому" полягає у тому, що тільки він має право продавати увесь газ, що транспортується через російську ГТС, то й Україна повинна зайняти таку ж позицію. Звичайно, існують відповідні домовленості з Росією, які вона не погодиться переглянути. Але якщо Україна повернеться до питання реформування "Нафтогазу" у дусі Брюсельської декларації, то створені на його базі компанії матимуть повне право укладати з "Газпромом" нові договори. У тому числі може бути поставлено питання про те, що Україна купуватиме у "Газпрому" газ на українсько-російському кордоні для подальшого його транспортування і перепродажу у країни Європи".

Але влада, традиційно, не дослухається до експертних оцінок. Вона живе за правилами пісні - ні, ні, ні, ні, я хочу сьогодні. Бентежить тільки одне. Чим ми "поступатимемося", коли закінчаться вільні від дружньої допомоги підприємства? Хоча, "поступатися" не доведеться, усе стане загальним, інтернаціональним. Тут залишається згадати Білорусь. Вона свого часу пішла на усі поступки російській стороні, щоб не впасти у боргову прірву. Їй обіцяли дешевий газ за газотранспортну систему, низькі ціни на нафту за відкриття ринку, блага від Митного союзу, але у результаті обіцянки так і залишилися обіцянками. Зараз пристрасті у стосунках двох держав розжарені до краю. Росія лютує - як же, не задовольнені царські амбіції. Не турбуйся, північна сусідко, українська влада тебе не підведе…

Олена Бистрицька (УНІАН)

постiйна адреса статтi:
http://economics.unian.net/ukr/detail/49010