ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Сторінка наших новин
Якщо ваш редакторський творчий рейтинг не нижчий 5.00, ви маєте можливість самостійно опублікувати свою новину >>>, яка потрапить і на цю сторінку, і буде прокручена на головних сторінках "Майстерень"

Про всесвітнє зло (від того, хто програв)




Актуальні теми:

Український прорив! Як створити в кожному селі, районі, місті, області територіальну громаду-власників, які є в Конституції, але майже відсутні в Україні!
Щодо Поезії і Мистецтва
Поетичні дійства. Відзначення, конкурси
Україна. Основні проблеми і їх вирішення
Голодомор в Україні
Сучасні агресори - свідчення і факти
«Одкровення члена таємної сім'ї, яка керує світом» (?)
Сучасна еліта в Україні
Про «людину» і «добро», «світло» і «пітьму», «холод» і «зло»
Імперські «ігрища»
Про завтрашню велику війну на Кавказі


Самвидав-новини:
● "Актуальне" дійство:
Триває конкурсний відбір "Поетичних Майстерень".
Триває написання віршів на задану тему.
Триває написання віршів "за образом".
Постійні рейтингові голосування у рубриках
Постійні рейтингові голосування: називаємо кращих авторів у цілому.

Перший Відкритий Поетичний Форум
Круглий стіл редакторів

● Щоденник:
• Попередні сторінки новин
від Осташ Вікторія [ Переглядів: 1551 | Коментарів: 0 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1923 | Коментарів: 0 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 7105 | Коментарів: 27 ]          
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 3167 | Коментарів: 6 ]          
29.09.10 Анонс
від Сушко Олександр [ Переглядів: 1264 | Коментарів: 0 ]          
від Сушко Олександр [ Переглядів: 1294 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2484 | Коментарів: 3 ]          
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 4384 | Коментарів: 11 ]          
від Кримовська Софія [ Переглядів: 2364 | Коментарів: 3 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 2864 | Коментарів: 4 ]          
від Тимчук Володимир [ Переглядів: 2452 | Коментарів: 3 ]          
від Драган Олександр [ Переглядів: 1182 | Коментарів: 0 ]          
від Кримовська Софія [ Переглядів: 2679 | Коментарів: 7 ]          
від Мединский Андрей [ Переглядів: 2501 | Коментарів: 3 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2799 | Коментарів: 4 ]          
від Мединский Андрей [ Переглядів: 1750 | Коментарів: 0 ]          
від Невиліковна Мар'яна [ Переглядів: 2366 | Коментарів: 3 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1420 | Коментарів: 0 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 3652 | Коментарів: 11 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1467 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 4651 | Коментарів: 4 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1484 | Коментарів: 0 ]          
від Клименко Наталія [ Переглядів: 1251 | Коментарів: 0 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 1543 | Коментарів: 0 ]          
від Адміністрація Майстерень [ Переглядів: 12263 | Коментарів: 17 ]          
від Молодий Театр [ Переглядів: 1788 | Коментарів: 1 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1671 | Коментарів: 0 ]          
від Збиток Зеньо [ Переглядів: 1601 | Коментарів: 1 ]          
від Яблонська Оксана [ Переглядів: 3070 | Коментарів: 3 ]          
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 1497 | Коментарів: 0 ]          
22.04.10 ОГОЛОШЕННЯ
від Чорногуз Ярослав [ Переглядів: 3389 | Коментарів: 12 ]          
від Тимчук Володимир [ Переглядів: 1457 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2425 | Коментарів: 1 ]          
від Павлюк Ігор [ Переглядів: 1554 | Коментарів: 0 ]          
від Карраско-Косьяненко Наталя [ Переглядів: 2772 | Коментарів: 3 ]          
19.03.10 Акція "21"
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 1260 | Коментарів: 0 ]          
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 1222 | Коментарів: 0 ]          
від Вирвинець Олександра [ Переглядів: 2118 | Коментарів: 2 ]          
від Яблонська Оксана [ Переглядів: 4164 | Коментарів: 5 ]          
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 1295 | Коментарів: 0 ]          
від Криничанка Наталка [ Переглядів: 1430 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1989 | Коментарів: 2 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1932 | Коментарів: 2 ]          
від БережкоКамінська Юлія [ Переглядів: 1732 | Коментарів: 2 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2057 | Коментарів: 5 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2093 | Коментарів: 6 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2057 | Коментарів: 1 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 2137 | Коментарів: 6 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1254 | Коментарів: 0 ]          
від Майстерень Редакція [ Переглядів: 1331 | Коментарів: 0 ]          


• Сторінки новин 2005 - 2007

Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 11:44:29 ]
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/15/5479041/
Transparency International: аудит уряду Тимошенко - як "полювання на відьом"
П'ятниця, 15 жовтня 2010, 08:57

У міжнародній антикорупційній мережі "Transparency International" вважають, що "вашингтонський аудит" дискредитує боротьбу з корупцією в Україні.

Про це заявив регіональний координатор Transparency зі Східної Європи та Центральної Азії Міклош Маршалл в інтерв'ю "Deutsche Welle".

"Ми вітаємо боротьбу зі зловживанням коштами платників податків. Будь-який урядовець у демократичній країні має бути підзвітним. Однак, судячи з повідомлень з України, згадане розслідування має суттєві недоліки: на мою думку, воно не було незалежним", - сказав він.

"Воно було проведене за дорученням нового уряду проти попереднього уряду. Дуже важко стверджувати, що тут йдеться про повноцінне розслідування, а не про "полювання на відьом", - зазначив Маршалл.

Представник Transparency International не бачить сенсу у тому, щоби "викривати" у такий спосіб політичних опонентів, щойно прийшовши до влади. Адже проблема корумпованості державної влади різних рівнів в Україні далеко не нова.

"Важко стверджувати, що лише попередній уряд займався такого роду махінаціями. Якщо ми подивимося на індекс сприйняття корупції, який ми щороку готуємо, то ми побачимо: Україна потерпає від непрозорих оборудок з державними фінансами вже 20 років", - сказав Маршалл.

"Країна перебуває на дні світового рейтингу корумпованості. Отже, на моє переконання, якщо пані Тимошенко зловживала грішми, вона має за це відповідати. Але тоді мають понести відповідальність і всі її попередники", - заявив він.

За словами Маршалла, у правових державах зазвичай розслідуванням випадків корупції у вищих органах влади займаються не уряди, а незалежні правоохоронні органи.

Маршалл наголошує: боротьба з корупцією має вестися постійно. Для цього потрібно нарешті створити відповідні механізми, переконаний представник Transparency.

"Нинішнє розслідування, яке проводилося юридичною фірмою, пов'язаною з однією з партій, - це популізм. Ми всі знаємо, що українська економіка наскрізь корумпована. Знайти чиїсь зловживання неважко. Тут не варто вирізняти того чи іншого політика - це повальне явище", - каже Маршалл.

На його думку, замість "політичних маневрів, які дискредитують боротьбу з корупцією" уряду варто було б розібратися зі сумнівними явищами у нинішній владній команді і зайнятися побудовою інституційної системи "стримувань і противаг".

"Ми бачимо численні конфлікти інтересів (в Україні), коли немає чіткої межі між приватними і суспільними інтересами. Як всім нам відомо, голова Служби Безпеки України є одним з найбагатших у країні власників ЗМІ. Він одночасно також сидить у державних регуляторних органах з питань мовлення. Це серйозна проблема", - констатує Маршалл.

На запитання, чи взяв би він участь у розслідуванні можливих фактів корупції попереднього уряду в Україні, Маршалл відповів: "Transparency International - це неурядова організація, а не прокуратура. Ми завжди готові надавати консультації щодо того, як зменшувати рівень корупції у країні. Ми не хочемо бути інструментом політичного протистояння".

"Deutsche Welle" зазначає, що вашингтонська компанія Trout Cacheris PLLC., яка провела аудит, - це "маленька юридична фірма, яка спеціалізується на складних судових процесах", як сказано на сайті фірми. Вона нараховує лише 9 адвокатів.



© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 12:33:37 ]
До всього цього аудиту потрібно додати ще декілька важливих штрихів, які чомусь так легко забулися.

Юлія Тимошенко керувала коаліційним урядом, ледь не половину якого складали представники від "Нашої України". І "Нашою Україною" керував безпосередньо президент Ющенко, як і їхніми представниками у Кабміні.
Головні претензії аудиту, наскільки я зрозумів, йдуть по медицинському відомству, тобто, по міністерству охорони здоров'я, а цим міністерством керував "нашоукраїнець", що прийшов за за суто ющенківською квотою, кандидатура Юща...

І ось декілька зауважень із інших обговорень:

redatel _ 15.10.2010 11:47
о как аудиторы обращаются с цифрами напоминает игру в наперстки. Логики в сравнении цены закупки не с рыночной ценой а с ценой производителя никакой.
для сравнения вот результаты закупок тех же препаратов что указываются в аудите как купленные по завышенной цене опубликованные МОЗ
апр. 2010
- Pentaxim 210грн. (при Тимошенко куплено за 160грн в марте)
- Trimovax 65,93 - кол-во закупки больше (при Тимошенко 68.54 и 41.28грн)
аудиторы же считают что могли закупить по ценам производителей т.е. в два-три раза дешевле - почему же при Азарове не сделали так а купили дороже или так же?

Скажете в апреле ещё не разобрались в ситуации и не навели порядок? Хорошо, смотрим данные за 2007 (помним кто премьером был? и это до инфляции, доллар по 5) - тот же Trimovax был закуплен по 40.47 грн. или 8 дол. (при Тимошенко купили за те же 8 дол.) Сейчас же Азаров считает что можно было купить за 4 дол. (32грн сейчас или 20грн в 2007).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 18:01:28 ]
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/14/213210

"В том, что Тимошенко в той или иной степени наказание постигнет, мало кто сомневается.
И все же, вопрос, в чем _основная_ вина: в изложенных (и не изложенных) фактах коррупции? Или в том, что Тимошенко была и пока еще остается конкурентом нынешней власти, и не легла "тушкой", подобно Ющенко и многим другим под нее(власть)?..

Почитатели ПР счастливы: пацаны сказали - сделали, во как мочат коррупционеров.
- Действительно мочат. Чужих (ну не своих же Smile ). И прежде всего - сколь-либо опасных в смысле конкуренции.
Как тут не раз писали, реальные действия всей гоп-стоп компании "реформаторов-стабилизаторов" прямо-противоположны публично декларируемым намерениям. Имеющий глаза видит, что власть создает рай для "своих" олигархов и насквозь коррумпированной VIP-бюрократии и концлагерь для всех остальных.

Масштабные примеры? Их немало. Но нет желающих реагировать
Если ранее был хоть фиговый листок в виде тендеров(да, зачастую - липовых) и прочих согласующих процедур при распределении средств на те или иные программы, то теперь это - перрогатива Кабмина и узкого круга лиц-проФФесионалов.

Как поиметь миллиард. Долларов.
"Проект века", как нельзя соответствующий возможностям нынешней Украины.
Лоббирует вице-премьер Клюев:
"Правительство Украины планирует строительство в Крыму солнечных электростанций общей мощностью 1 тыс. МВт и ветряных электростанций такой же суммарной мощности"
(вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
Как минимум, три ньюанса
1. Стоимость такой эл.энергии - в несколько раз выше чем ныне. "Компенсировать" будут за счет повышения цены для ВСЕХ потребителей электроэнергии.
2. "Где деньги, Зин" на строительство? - очень просто:
"первый вице-премьер напомнил, что не так давно во время визита президента в Китай был подписан договор о предоставлении Украине 1 млрд.$ под строительство объектов альтернативных видов энергетики. Кроме того, мы также ведем переговоры с Всемирным банком на эту же тему, - сообщил Андрей Клюев"
- ну, не Клюев же будет возвращать миллиарды...
3. Последнее, и главное:
Компания Activ Solar, которая и занимается строительством в Крыму солнечной электростанции и производством солнечных батарей , принадлежит братьям Клюевым..........


Как поиметь второй миллиард?
Или зачем миллиард долларов для 28 ка ж/д (вы слышали что-то об обосновании, конкурсе?)
В том же Китае в присутствии Януковича договоривались о кредите на строительство скоростной ж/д между Киевом и а/п Борисполь.
Строить должны китайцы, в т.ч. поставляя в Украину поезда и вагоны....
Поражает сумма – один млрд $, кот. хотят получить у китайцев. Речь о 28 км, неужели для этого нужны огромные деньги, которые потом должна возвращать вся Україна?
Очевидно, что все это можно было бы создать самостоятельно. Нет необходимости в каких-то сверхскоростных поездах. Отечественные локомотивы без проблем могут обеспечить 100–120км/час. Т.е. способны за 15 мин спокойно доставить пассажиров от Дарницкого вокзала в «Борисполь». Нужны две вещи: отдельное и относительно прямое ж/д полотно, без крутых поворотов.
Но для властных людей важен процент отката

Как помочь олигархам химического бизнеса заработать дополнительные миллиарды?
Нова газова афера (epravda.com.ua/columns/2010/10/12/251576/)
"...
Днями стало відомо, що віце-прем'єр Андрій Клюєв пообіцяв сєвєродонецькому об'єднанню "Азот" 2,8 мільярда кубометрів газу українського походження. Разом - 4,4 мільярда кубометрів (с учетом предприятий Коломойского и Ярославского).
Саме цим можна пояснити рядок у меморандумі, підписаному Кабміном і МВФ, де передбачене підвищення ціни на газ для теплокомуненерго і населення на 50% у серпні 2010 року, квітні 2011 року і потім - через кожні півроку.
Навряд чи на цьому наполягав МВФ - для нього важливо лише, щоб "Нафтогаз" перестав дотуватися з держбюджету, і неважливо, як цього доб'ється український уряд.
Отже, дешевий газ вітчизняного виробництва уряд планує відібрати у населення і віддати його на потреби підприємств хімічної промисловості. Така суть схеми.
Залишилося лише з'ясувати, хто отримає прибуток хімзаводів, які завдяки цій схемі стануть рентабельними. Але і тут ніяких загадок немає. У вересні 2010 року компанія Group DF Дмитра Фірташа купила великий пакет акцій концерну "Стирол". Тепер у бізнесмена чотири азотні підприємства: крім горлівського, це "Таджиказот", естонський "Нітроферт" і "Рівнеазот". Цілком можливо, скоро їх буде п'ять: група веде переговори про придбання черкаського "Азоту".
Крім того, Одеський припортовий завод, який зараз потрапив у згаданий перелік Мінпромполітики, напевно, скоро буде приватизований. І майже нема сумнівів, що його купить хтось з українських олігархів, близьких до нинішньої влади, яка піклується про благополуччя хімічних підприємств.
..."
Т.о. 4.4 млрд кубометров дешевого украинского газа правительство уже отобрало у населения и отдало олигархам, в частности 2,8 млрд кубов - Group DF Фирташа. (не говоря уже о пресловутых 11 млрд российского...)
И это - только начало процесса:
Український газ віддають олігархам (lb.ua/news/2010/1011/68899_Ukrainskiy_gaz_viddayut_oligarh.html)
"У нової влади свої плани на газ українського видобутку, вона не збирається балувати ним населення. Українці досить скоро дізнаються, що таке платити за газ – 300- 400 доларів за тисячу кубометрів"

Как заработать 13,5 млрд. грн. на имуществе армии, плюс от 6...9 млрд.грн. - на землях МО ?
Замминистра обороны Александр Черпицкий (obozrevatel.com/news/2010/10/13/397040.htm):
"...
Я уверяю Вас, что с марта 2010г в Украинской армии начались процессы, которые превратят вооруженные силы Украины в мощный, эффективный государственный орган. В экономическо-хозяйственном блоке МО начались процессы искоренения коррупции и злоупотреблений, дилетантства, экономической безграмотности.
...
- В какую сумму можно оценить излишнее имущество армии?
Трудно сказать. Полной инвентаризации всего имущества минобороны, до сих пор еще никто не проводил.
...Но могу сказать, что средства эти не маленькие. за 35 тысяч единиц техники, 95 тысяч единиц других наименований, мы сможем получить до 13,5 млрд. грн.
По данным на 1 сентября 2010 года на учете у Министерства обороны находится 1875 военных городков. Общая площадь их составляет более 530 тыс. га. В случае продажи этого имущества вместе с земельными участками министерство сможет получить от 6 млрд. до 9 млрд. грн. Но это возможно только в том случае, если будут приняты законодательные изменения, которые позволят реализовывать вместе с армейским имуществом землю под объектами недвижимости.
...Люди, которые разбираются в вопросах поднятых в этом документе, говорят о необходимости его скорейшего принятия, а это и Александр Кузьмук, и Анатолий Кинах, и Дмитрий Добряк. Ни у кого не возникнет сомнений в авторитете этих людей. А они выступают за этот законопроект..."

Красиво говорит. Особенно об "искоренения коррупции и злоупотреблений".
Что касается "сомнений в авторитете этих людей"... Таки возникают.
В “ЗН” и других СМИ опубликованы документы(кстати, не оспоренные в суде) о братьях Черпицких. Нынешний замминистра, выпускник "лесного" техникума, по кличке ”Чепчик”, в 1988 и 1990 привлекался к суду за рэкет и хулиганство. В 1991-1992 отсидел положенное за рэкет, разбой, грабеж, избиение. Вместе с братом (ныне - нардеп) в 1995 был арестован за грабеж в Чехии, а в 1997-1999 орудовал на Житомирщине, Львовщине, Закарпатье и в Киеве, на трассе Киев-Чоп. Был обьявлен в международный розыск, прятался в Словакии. Контрабанда и торговля людьми, содержание борделя в той же Чехии. У 2001-м Черпицького в очередной раз задерживают и возбуждают уголовное дело по статьях 229 и 215 (подделка знаков почтовой оплаты и проездных билетов).
Самая что ни на есть подходящая биография для "завсклада" МО.
При столь опытных людЯх за военную госсобственность и обороноспособность государства можно не волноваться...
Черпицкий вполне искренен, говоря "мы сможем получить до 13,5 млрд. грн. " плюс 6...9 млрд. за землю. Весь вопрос кто есть "мы", которые "сможем получить до 13,5 млрд.грн."
Недавние вести с полей, которые "придают уверенность в правильности наших действий":
"Міністр оборони Михайло Єжель підписав розпорядження про відчуження майна державного підприємства Міноборони "Балаклавського судномеханічного заводу "Металіст" БЕЗ ЖОДНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ.
Згідно з документом, Міноборони БЕЗКОШТОВНО відмовилося від права постійного користування закріпленими за ДП "Металіст" земельними ділянками в районі Балаклавської бухти площею майже 8,4 га, на яких розташовані глибоководні причали, а також близько 1,8 га в урочищі Батіліман, які виділені держпідприємству для
розміщення там бази відпочинку. Мінімальна ціна переданих земельних ділянок — 10 мільйонів доларів."


По поводу "давайте ВМЕСТЕ затянем пояса" и "Мы должны убить схемы оптимизации налогов. И в этом суть Налогового кодекса"(Колесников)
О "налоговых каникулах" для малого слышали все. И о том, что их не будет, тоже. Как и, за малым исключением, малого бизнеса вообще.
Но не так все плохо для НЕКОТОРЫХ из среднего и крупного:
ОРД-ЮА.КОМ:
"...На звання справжньої перДлини року претендує щойно ухвалений ВР України закон:
з 1 січня 2011 року, на десять років(!) ЗВІЛЬНЯЮТЬСЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКУ З ПРИБУТКУ ВСІ ГОТЕЛІ КАТЕГОРІЙ «3», «4» і «5» зірок, що вже функціонують або будуть уведені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року. Іншими словами, від оподаткування виводиться практично весь готельний бізнес України за винятком «Будинків колгоспника» і «Кімнат матері та дитини».

Не, оно, конечно, понятно, Евро 2012 и т.д.
Но понятно и то, что реальными авторами проекта являются владельцы гостинничного бизнеса, вице-премьєр-министр Б.Колесников, кот. строит несколько готельных обьектов вдобавок к тем, которыми он и Ахметов уже владеют
"Неважко спрогнозувати нове економічне чудо, яке спостерігатиметься в Україні з наступного року: рентабельність готельного бізнесу раптово збільшиться в десятки, а той і в сотні разів. Бо звільнені від сплати податку установи використовуватимуться для елементарної легалізації коштів, зароблених у інших, менш благопристойних, неофіційних галузях пацанського господарства. З часів Аль-Капоне пішов вислів «відмивати гроші» — завдяки мережі пралень, які належали американській мафії і які, попри невисоку рентабельність, приносили колосальні прибутки: у касу цих пралень по ночах здавалася виручка, отримана від продажу наркотиків і забороненого спиртного – щоби на ранок готівку можна було офіційно покласти на рахунок і в наступному не мати головного болю, пояснюючи, звідкіля у власника пральні взявся заміський палац і кілька автомобілів"

Другой, недавний пример (EPravda.com.ua):
"На початку серпня стало відомо, що митниця почала оформляти нафтопродукти без стягнення акцизного збору і ПДВ. Кордон "прорвало" якесь ДП "Лівела", котре пред'явило митникам п'ять судових рішень, перші з яких датовані січнем 2004 року, а останні - травнем-червнем поточного"....
Вгадайте якому ПаРтійцю пофартило?

Поэтому реальный вариант НК от колесниковых будет звучать так:
"Мы должны убить схемы оптимизации налогов. Для всех, кто НЕ во власти, либо НЕ близок к ней"
Одним - "налоговые каникулы" в тихих офшорных гаванях, другим - полномасполномасштабный налоговый пресс. без этого - все азлагольствования о "борьбе с коррупцией" не более чем "порожняк", который эта власть гонит целыми эшелонами.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 18:31:30 ]
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2010/10/15/213375

15.10.2010 17:50
В Європі починають сумніватися, що Україна хоче перемогти корупцію

Блокування прийняття пакету антикорупційних законів ставить під питання бажання України боротися з корупцією, заявив у коментарі для "Дзеркала тижня" Драго Кос, голова Групи держав проти корупції (GRECO), яка функціонує при Раді Європи.

Зокрема, на питання про те, з якими країнами можна порівняти Україну в плані ефективності антикорупційного законодавства, Драго Кос заявив: "В даний час, в порівнянні з іншим відомими мені країнами, Україна проявляє найменше зусиль в питаннях боротьби з корупцією".

При цьому, коментуючи факт блокування в Україні набрання чинності пакету антикорупційних законів, Драго Кос сказав: "Це просто ставить під питання наявність бажання України боротися з корупцією. Можливо, можуть бути знайдені кращі рішення (ніж ті, які представлені в пакеті), але в даний час має бути реалізований хоч би цей пакет".

Нагадаємо, що набрання чинності пакету антикорупційних законів, яке має настати з першого січня 2010 року, було перенесене Верховною радою, і зокрема фракцією Партії регіонів, на 1 січня 2011.

Нагадаємо також, що саме GRECO, згідно з Планом дій Україна-ЄС, контролює виконання взятих на себе Україною зобов'язань, зокрема реалізацію Національної програми боротьби з корупцією.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 13:03:08 ]
Кульбіти американського аудиту

Минулого тижня Україна побачила «видатний» аудит свого часу. Уряд Азарова замовив перевірку діяльності попередньої влади. Спершу це здавалось абсолютно логічним та обґрунтованим рішенням для нас, простих громадян України, які щоденно чесно сплачують податки, комунальні послуги тощо, навіть незважаючи на подорожчання усіх цих послуг та продуктів харчування мінімум на 50% з початку року. (Пам’ятаєте початок року, коли український сир можна було придбати за 40-50грн, а сьогодні менше ніж за 80грн. його навряд чи купиш – примітка редактора). Ми всі віримо і сподіваємося на райдужне майбутнє України, на реальне покращення життя, зниження цін, нові робочі місця, за якими скучили за два роки світової економічної кризи. Але, на жаль, вони ніяк не приходять.
А вибори ідуть, і кожна з політичних партій намагається піаритись як може. Зрозуміло, що партія при владі завжди намагається використовувати адміністративний ресурс для перемоги на виборах. Нова влада не вигадала нічого кращого. Адже всім відомо, що технологія «пошуку ворога» досить вдало відволікає увагу суспільства від пошуку реальних винуватців сьогоднішніх негараздів і підміняє війною з вигаданим ворогом.
Звичайно, цим ворогом нинішня влада обрала колишнє керівництво України, а нині – опозицію. Не себе ж звинувачувати в усіх негараздах? Але закиди на кшталт «Юля – дура» або «Ющенко – слабак» вже давно не діють, а конкретних звинувачень на адресу минулої влади обмаль, та й тими вже нікого в Україні не здивувати. Та й вибори треба якось вигравати! Особливо, після останніх подорожчань продуктів харчування, збільшення податкового тиску та очікуваного подорожчання житлово-комунальних послуг для населення.
От і спало на думку розгорнути низку сумнівних корупційних скандалів. Але не проти лідерів опозиції, від яких пустопорожні звинувачення відлітають, як від зубів. А проти тих чесних рядових працівників міністерств і відомств, хто чесно і сумлінно виконував свої службові обов’язки та іноземних інвесторів, які мали необережність прийти на український ринок. До того ж маніпуляції суспільною свідомістю дуже просто реалізувати, коли у влади під рукою є десятки продажних журналістів, загони підпорядкованих перевіряльників та «силовиків» і мільйони бюджетних коштів.
Усі минулі теми вже не діють, тому треба вигадувати щось нове. А такі теми закінчуються, тому в гру вступив американський радник Партії Регіонів Пол Манафорт, який розробив новий «Бліцкриг».
Спочатку, за дорученням уряду Азарова невідомі посередники прикупили послуги маловідомих американських юридичних контор – «Trout Cacheris PLLС», «Akin Gamp Strauss Hauer & Feld LLP» та «Kroll, Inc», які за гроші хоч чорта лисого звинуватять. І не біда, що в штаті найбільшої з них всього 9 юристів – головне, щоб аудиторську виставу професійно відіграли. Можна було і наших аудиторів найняти, та в очах пересічного українця вітчизняна правова система настільки дискредитована, що нашим юристам ніхто взагалі не повірить. А крім того, внутрішній аудит не може виглядати професійно в очах міжнародної спільноти.
«Хлопчиками для биття» обрали шість об’єктів діяльності попередньої влади, три з яких стосуються діяльності «медичної» сфери, оскільки загальновідомо, що саме така сфера є найбільш чутливою для виборців, бо зачіпає найдорожче для кожного громадянина – здоров’я. Така пропорційність «американського аудиту» свідчить про творче планування атаки. А реалізація цього плану є класичним за перебігом подій замовним політ технологічним дійством. Простіше кажучи, брехнею!
Достатньо розглянути по одній справі з кожного сегменту. Наприклад, нецільове використання 320 мільйонів євро, отриманих в рамках Кіотського протоколу. Це гроші, які повинні були піти виключно на екологію. Замість того їх конвертували в гривню, і тут же кинули до Пенсійного фонду та на підтримку розрахунків за газ. Так, можливо, можна звинуватити попередніх урядовців в нецільовому використанні таких коштів, але вони пішли на підтримку виплат пенсій нашим нужденним пенсіонерам та на тепло в оселях. (Тема про ціну на газ, окреме питання, яке не слід чіпати в рамках цієї статті – примітка редактора). А хіба це менш важлива справа?

Цікавою в цьому контексті є так звана «справа №1», сфабрикована американськими юристами за гроші українських платників податків – «Справа про тендерну закупку Міністерством з надзвичайних ситуацій у 2009 році 27 автомобілів реанімаційної швидкої допомоги.
Хотілось би розглянути її більш детально - адже це СПРАВА №1.
Довідка. Автомобілі швидкої медичної допомоги, які були закуплені МНС України наприкінці 2009р., на реалізацію положень програми «Медицини і катастроф», були покликані для вирішення комплексних завдань рятування життів різними службами МНС України. Першочергово, при постановці завдання на закупівлю даних автомобілів було окреслено надання першої медичної допомоги постраждалим при ліквідації різних стихійних лих та техногенних катастроф, та супроводжування особового складу саперів МНС у ході операцій по розмінуванню об’єктів (Кожен день в Україні розміновується близько 150 одиниць боєприпасів – примітка редактора).
Дарма, що керівництво МНС провело офіційний відкритий тендер на закупівлю такого роду обладнання. І що на тендер вийшло декілька компаній, які всі є резидентами України, а участі офшорних компаній в ньому не було. Дарма, що аналітичний відділ МНС довів обґрунтованість ціни у 799 тис. грн.. за одиницю техніки, яка відповідала цінам оптових поставок ринку Європи. А перевагу отримала пропозиція з найнижчою ціною, тому що решта учасників тендера в такій же комплектації запропонували відповідно 989 тис. грн. та 1млн. 045 тис. грн. Дарма, що жоден з учасник тендеру не оскаржив в судах рішення тендерного комітету. Механізм фальсифікацій уже був запущений. Американські горе-юристи, використовуючи недостовірну інформацію або просто вигадки, та вихоплюючи з контексту випадкові цифри, змалювали таку картину зловживань, що годі вже й придумати. Наприклад, що вартість реанімаційних автомобілів, закуплених МНС становить 242 тис. гривень, хоча, якщо просто зайти на офіційну веб-сторінку Рено ми побачимо, що проста базова модель тут коштує приблизно стільки ж. І це - без переобладнання кузова в автомобіль швидкої допомоги та без встановленого на нього медичного та реанімаційного обладнання.
Твердження, що дані автомобілі «ржавіли» два роки є просто цинічним, оскільки органи ДАІ підтвердили те, що машини ніколи до цього не використовувались. З точки зору українського законодавства автомобіль вважається новим, якщо він не був жодного разу зареєстрований, а ці автомобілі були зареєстровані міністерством вперше! Всі ці факти чомусь зацікавили закордонних аудиторів в контексті найважливішого компромату.
А от публічна заява черкаського губернатора-регіонала Сергія Тулуба, про закупку подібного реанімаційного автомобіля за ціною у 1 млн.100 тис. гривень «американських юристів» та їх замовників чогось не зацікавила (посилання: http://antenna.com.ua/antenna/15012.html ). А СБУ пішла навіть далі - вона вже придбала подібний автомобіль влітку цього року, ціна якого становить ще більше - 1 195 000 грн. (посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/7/5363411 ). А з них, як з гуски вода!
Довідка. Формула ціни складається з: вартості шасі автомобіля –220 тис. грн., вартості його переоснащення –220-270 тис.грн., та вартості медичного обладнання – 250 тис грн. А також, необхідно врахувати вартість доставки кожної одиниці автомобілю від підприємства-виробника шасі до заводу, який займається переоснащенням салону, а звідти – на територію України і це – 5-6 тис. євро, що дорівнює 55-60 тис. грн.
Що в сумі 745-800 тис. грн. і це без врахування митних зборів (Такий нескладний аналіз може зробити будь-хто без доступу до конфіденційної інформації – примітка редактора).
Але ці «дрібниці» вже були неважливими – перед американськими аудиторами було поставлене завдання - у відносно короткий термін, що лишився до виборів 31 жовтня, створити привід для звинувачень опозиції у хоч якихось шахрайських діях. І вони цю брудну роботу виконали.
От тільки цікаво, чи додадуть такі кульбіти української влади впевненості закордонним бізнесменам, що збираються вкладати в Україну свої капітали – наступна зміна влади може так само торкнутися і їх бізнесу в Україні? Адже вони прийшли працювати в Україну, якою зараз керує Віктор Янукович, а через декілька років може керувати його опонент.
Неважко здогадатися, яким буде розвиток у майбутньому цього театрального дійства під кодовою назвою «Американський аудит». Швидше всього, учасникам так званих «шести справ» слід чекати на перевірки з боку контролюючих органів, тупцювання в офісах якихось «масок-шоу» у виконанні силових структур з однією метою – якомога довше протримати в центрі уваги українського суспільства тему зловживань колишнього уряду, «знайдених» так званими «американськими аудиторами». А через місяць-другий владі потрібні будуть інші інформаційні приводи та інші «вороги», бо за законом жанру довго такі «аудиторські скандали» не працюють.
І що робити іноземним інвесторам, коли їх чесне ім’я одним абсолютно «лівим» аудитом стає заплямованим. Можливо, звертатись до міжнародних судів, бо сама влада де-факто визнала не дієвість своєї системи. А кого винити в тому, що без жодних офіційних перевірок, вивішуються проти закордонних бізнесменів такі «аудити», на кого писати скарги, як себе захищати. А може надалі усі українські питання будемо розглядати в судах інших країн?! І куди ми з такими підходами дійдемо?
А головне, що предмет Справи №1 – означені 27 реанімаційних автомобілів вже давно успішно експлуатуються новою владою та новим керівництвом МНС. І використовуються за призначенням – рятують життя наших співвітчизників. Доречі, це друга за всю історію незалежної України закупка реальних, а не на папері, транспортних засобів медицини катастроф населенню та супроводу особового складу саперів МНС. Перша – була при колишній владі, коли купили два сучасних вертольота Eurocopter, якими зараз пишається кожен офіцер МНС.
Правда, була ще спроба придбати для МНС вертольоти за часів керівництва колишнього міністра «регіонала» Нестора Шуфрича, але ця оборудка так і лишилася на папері, а виділені кошти зникли в невідомому напрямку.
Тобто, де-факто нова влада визнала доцільність та своєчасність закупки тодішнім керівництвом МНС комплексів реанімаційної допомоги. А тому, можна порадити сьогоднішньому Кабінету Міністрів використовувати свій час на успішне подолання кризи в Україні, а не показувати новий приклад «прозорого» ведення справ. А гроші платників податків витрачати не на планування та реалізацію маніпуляційних заходів проти колишніх чесних посадовців та міжнародних інвесторів «під вибори», а за призначенням – на створення нових робочих місць, подолання безробіття та подолання глибокої економічної кризи в державі.
P.S. Я просто раджу усім зацікавленим переглянути статтю, яку опублікував один із найпотужніших німецьких новинарів (посилання: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,6114026,00.html ). В цій статті представники Transparency International (найбільша неурядова незалежна міжнародна організація, яка оцінює прозорість ведення справ, простіше – рівень корупції в країні – примітка редактора) просто поглузували з «Американського аудиту» та порадили будь-якому уряду починати з себе будувати «нову Україну».

Олекса Барсук

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 12:07:56 ]
А ось ціни дня сьогоднішнього - для майбутнього аудиту "Януковича і К". :)


ДУСя купила три джипи-«швидкі допомоги» за 4,5 мільйона гривень

http://www.unian.net/ukr/news/news-403046.html

Державне управління справами купило три автомобілі "Тойота Секвойя" в комплектації "швидка допомога" (вартість однієї машини становить 129 896 євро або 1,429 млн. грн.).

Про це повідомляє газета "Сегодня" (№ 238 від 27 жовтня 2010 року).

"Ці три авто призначено для лікарні у Феофанії", - повідомив голова ДУС Андрій КРАВЕЦЬ.

За його словами, наразі не планується повертати "швидку" в президентський кортеж.

Як повідомляв УНІАН, машину "швидкої допомоги" було виключено зі складу президентського кортежу після аварії в квітні 2010 року на Харківській площі Києва, в результаті якої загинув таксист Олексій Чижиков, а двоє його пасажирів зазнали серйозних травм.

До цього випадку президентський кортеж супроводжувала швидка допомога "Фольксваген Транспортер", яка може розвинути максимальну швидкість на рівні 150 км/год. Водій швидкої допомоги, якого визнали винуватцем ДТП, назвав недостатню швидкість автомобіля головною причиною аварії.

"Тойота Секвойя" здатна розвивати швидкість 175 км/год.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 11:46:01 ]
Тулуб зігнав усіх чиновників молитися до Московського патріархату
Четвер, 14 жовтня 2010, 19:21

Усіх працівників Черкаської облдержадміністрації вранці 14 жовтня змусили прийти до Михайлівського собору Української православної церкви Московського патріархату.

Тут з нагоди свята Покрови молився голова обласної адміністрації Сергій Тулуб, пише Gazeta.ua.

"Якщо чесно, то прийти до церкви нас зобов'язали в примусовому порядку, - сказав Сергій - працівник одного з управлінь.

"Уникнути відвідин не було ніякої можливості. Збір чиновників призначили на 8 годину 15 хвилин у Першотравневому парку, де знаходиться Михайлівський собор. За кілька хвилин з'явився губернатор. Він пройшов усередину. Керівники управлінь і відділів пішли за ним. Решті дозволено було розійтися до місць роботи", - розповів він.

"Я принципово не ходжу до Московської церкви. Відвідую лише церкву Київського патріархату. Чому я маю ходити до чужої церкви услід за губернатором? Невже у нас в країні скасовано свободу віросповідань?" , - обурилась Наталія з черкаської ОДА.

Працівники адміністрації не захотіли називати свої прізвища і департаменти, у яких працюють, через страх перед звільненням.

У вересні до п'ятірки Партії регіонів відмовився вступити черкаський митрополит Софроній. Попри це церква Московського патріархату відкрито підтримує Партію регіонів на місцевих виборах.

© 2000-2010 "Українська правда"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-18 09:34:40 ]
Справи Макаренка і Діденка: військовополонені "РосУкрЕнерго"


"...Хай вони в себе в СБУ там визначаться - вони або бізнесмени, або державні діячі... А якщо Хорошковський... керує цим процесом, чи немає в нього конфлікту інтересів? Він же в інтерв’ю "Українській правді" визнав, що володіє спільним бізнесом із Фірташем. І при цьому він повністю курирує й втручається в слідство у справі, де одним із учасників спору є його партнер. Це ж чиста корупція! Чи не вважає Хорошковський, що було б правильно в такій ситуації заявити собі відвід? Якби я був маленьким смішним прокурором районної прокуратури, я б на Хорошковського склав протокол про корупцію. А якби я був прокурором трохи більшим, то Валерія Івановича було б наразі затримано й доставлено у суд для обрання йому запобіжного заходу у кримінальній справі за зловживання владою".

Андрій Портнов, в інтерв'ю "Українській правді"
5 березня 2009 року

На фронті війни "РосУкрЕнерго" за газ "Газпрому", куплений і розмитнений Кабміном Тимошенко, точаться запеклі бої. Отримавши чотири місяці тому рішення Стокгольмського арбітражу, група Фірташа і голови СБУ Хорошковського досі має проблеми з його юридичною реалізацією та вибиванням із бюджету України п’яти мільярдів доларів.

Влада України, а конкретно - прем’єр-міністр Микола Азаров і перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв, за даними "ДТ", вважають претензії РУЕ необгрунтовано завищеними й виступають категорично проти будь-яких значних компенсацій за рахунок бюджету України. Як неодноразово писало "ДТ", рішення Стокгольмського арбітражу не має прямої і обов’язкової сили на території України. Тому, щоб використати це рішення як формальну підставу для вибивання грошей за газ, РУЕ провадить активну роботу на всіх напрямах, аби надати своїм претензіям юридично бездоганного вигляду.

Головна проблема - всі дії з одержання Україною газу були законними. Про це справедливо заявляв (інтерв'ю "Українській правді" 5 березня 2009 року) нинішній заступник голови адміністрації президента А.Портнов, який безпосередньо готував усі договори між "Нафтогазом" та "Газпромом" у 2009 році й відповідав за юридичний супровід угоди: "Ми не маємо наміру брати участь у кланових розбірках акціонерів "РосУкрЕнерго". Україна отримала цей газ за договором уступки прав вимоги від "Газпрому". І за ним боржника не запитують, хочеться йому чи ні. Нам однаково, де "Газпром" узяв цей газ і наскільки легітимним це вважає РУЕ. Якщо "РосУкрЕнерго" щось не подобається, хай ідуть розбиратися в "Газпром". Там їм усе пояснять у популярній формі з можливим кримінально-правовим відтінком... Ми не хотіли ризикувати, маючи просто договір уступки між "Нафтогазом" і "Газпромом", щоб потім усе це поставили під сумнів. І ми переконали "Газпром", крім уступки, укласти з нами на цей самий газ ще один, прямий договір купівлі-продажу 11 мільярдів, щоб ми були повністю застраховані".

З огляду на прямий договір купівлі-продажу газу, можливість "РосУкрЕнерго" висувати претензії "Нафтогазу" аж ніяк не передбачає, що держава Україна зобов’язана виконувати ці дуже спірні вимоги.

Тому "РосУкрЕнерго", створюючи піар-галас навколо Стокгольмського арбітражу, насправді веде активну роботу з визнання своїх претензій законними на підставі українських законів. Зробити це було б немислимо, якби не передача в управління В.Хорошковському активів найсерйознішої в державі колекторської компанії - Служби безпеки України.

Для забезпечення операції РУЕ СБУ заарештувала ряд чиновників уряду Тимошенко, вся вина яких полягає в тому, що вони брали на баланс і розмитнювали газ, придбаний "Нафтогазом" у "Газпрому" в результаті договору прямої купівлі-продажу, укладеного на підставі міжурядової угоди між прем’єрами Тимошенко і Путіним.

Показовим прикладом "замовних" дій керівництва СБУ в цій непривабливій історії є справи "військовополонених" А.Макаренка та І.Діденка - колишніх керівників Держмитниці й "Нафтогазу". Важливо зазначити, що СБУ досі не передає слідство в справі у Генеральну прокуратуру, як це належить за законом, а веде його самостійно. Це пояснює численні процесуальні порушення, допущені під час розслідування. 30 вересня слідчий припинив справу за статтею 367 - службова халатність і порушив справу за статтею 364 - зловживання службовим становищем. "Припинення справи свідчить про те, що введення його у статус обвинувачуваного втратило свою силу, і він став свідком у справі, а свідка не можна утримувати під вартою! Тому потрібно було ухвалювати повторне рішення щодо обрання запобіжного заходу. Таким чином, Макаренка повинні були випустити на свободу", - заявив адвокат Макаренка Сухов.

Ця подія, з юридичного погляду, має великий резонанс, оскільки стаття 367 стосується ненавмисних злочинів і за нею передбачається, зокрема, умовне покарання, без взяття під варту. Стаття 364 - це вже серйозний злочин. Як зазначає адвокат Макаренка Є.Солодько, слідчий виніс ухвалу про відсутність складу злочину за статтею "халатність" і, таким чином, визнав незаконність затримання Макаренка в червні 2010-го і незаконність його утримання під вартою. Для того щоб суд ухвалив рішення про обгрунтованість арешту за більш тяжкою статтею 364, потрібно провести судове засідання, заслухати аргументи сторін, показання підозрюваного, свідків захисту і обвинувачення.

Проте всі ці аргументи не були взяті до уваги. 12 жовтня в Апеляційному суді Києва під головуванням судді Мороза було заслухано заяву Макаренка про незаконність його затримання. Адвокати звернули увагу на те, що на шість (!) судових засідань, проведених за цією заявою, Макаренка не доставляли, і процеси зривалися "через відсутність вільного для цих потреб конвою". Також примітно, що на жодному судовому засіданні у справі Макаренка жоден суддя не дозволяв проводити аудіофіксацію процесу - також усупереч нормам процесуального права. Проте ці та інші процесуальні порушення для суддів не стали підставою для зміни запобіжного заходу для Макаренка на час слідства. Очевидне підгрунтя - стаття 364 не передбачає утримання під вартою на термін понад чотири місяці, а стаття 367 дозволяє тримати підозрюваного в СІЗО набагато довше.

Тепер очевидно, що тюремне ув’язнення для Макаренка й Діденка - це один із інструментів тиску Хорошковського на суди й водночас засіб забезпечення претензій РУЕ.

Головного організатора угоди "Нафтогазу" і "Газпрому", екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, у цій справі не допитали й навіть не притягнули для давання свідчень. І не притягнуть: не чекаючи завершення слідства, голова СБУ заявив в інтерв’ю, що не має наміру затримувати Тимошенко. А жаль, адже тоді судовий процес поповнили б чудові свідчення про переговори Тимошенко з Путіним та главою "Газпрому" Міллером, про їхню роль і участь в угоді. Очевидно, що такі одкровення зовсім нецікаві Фірташу й Хорошковському, оскільки доводять міжурядовий характер угоди. Імена російського керівництва в цю історію власники РУЕ вплутувати побоюються.

Отже, у процесі є заарештовані й незаконно утримувані виконавці - митники, працівники НАК, але немає головних організаторів, які своєї участі й відповідальності не приховують.

Жодного разу не були допитані ані Тимошенко, ані Путін, ані Міллер (PS: коли номер вже був зверстаний і переданий до друку, джерело "ДТ" повідомило, що замголови АП Портнов був допитаний у цій справі, та надав свідчення швидше на користь Макаренка та Діденка).

При цьому адвокати Макаренка подавали клопотання про залучення як свідків керівників "Газпрому", а адвокати Діденка, за даними "ДТ", клопотали про притягнення як свідка у справі Портнова. Однак у таких "кримінальних розбірках" на юридичні формальності, на право й закон звертати увагу не заведено.

12 жовтня стало відомо, що Генпрокуратура України звернулася в Московський арбітраж із позовом проти "Газпрому" й "Нафтогазу", пред’явивши судове доручення іноземного суду. На думку експертів "ДТ", ітися може саме про потребу допитати свідків угоди з боку РФ і "Газпрому". Показово, що влада України чомусь не оголосила в міжнародний розшук главу "Газпрому" Міллера і чиновників "Газпрому", їх не намагаються допитати в рамках карного процесу, який ведеться в Україні, а просять узяти показання в рамках господарського спору. Бо аргументи про карний характер порушень під час розмитнення газу "Газпрому" та взяття його на баланс "Нафтогазу" дійсні тільки для українських судів. А за кордоном претензії Фірташа-Хорошковського не були б визнані обгрунтованими.

До речі, навряд чи глава "Газпрому" Олексій Міллер даватиме свідчення справі. На думку експертів "ДТ", звернення Генпрокуратури є частиною загального плану групи СБУ-РУЕ з визнання недійсним прямого договору купівлі-продажу газу. Тільки в такому разі "РосУкрЕнерго" матиме законні підстави стягнути з бюджету гроші, які воно вважає своїми.

"РосУкрЕнерго" і СБУ воюють не проти Тимошенко та її команди, не проти корупції, як це підносять деякі ЗМІ, а проти держави Україна. Чи є в нас держава, чи інтереси окремих фінансово-промислових груп вищі за такі поняття, як суверенітет, закон, здоровий глузд, - ми скоро побачимо. Вирок буде винесено не Макаренку й не Діденку, - вирок буде винесено цій владі і цьому суспільному ладу.

Юрій Бутусов

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 13:59:32 ]
Имперская истерика 19/10/2010
"24 саати" || "Грузия Online"

Олег Панфилов


Первый заместитель начальника объединенного штаба Организации Договора о коллективной безопасности (ОДКБ) российский генерал-полковник Анатолий Ноговицын заявил, что подчиненные ему международные силы скоро начнут получать на вооружение водометы, травматическое оружие, слезоточивый газ и светошумовые гранаты. Эти средства относятся к так называемому оружию нелетального действия. До сих пор во всем мире таковым обладали лишь полицейские подразделения и спецслужбы. При этом коллективные силы оперативного реагирования ОДКБ состоят из обычных мотострелковых батальонов, главная задача которых - отражение внешней угрозы. Но танковые колонны водометами не разгоняют. Тогда для чего распихивать по оружейным комнатам мотострелков экзотические для любой армии средства поражения?

Эта публикация на российском Интернет-сайте «Свободная пресса» была замечена не многими и на мой взгляд незаслужено. Автор публикации считает, примером возможного применения армии в полицейских целях может быть ситуация, похожая на события в Кыргызстане летом этого года. Тогда лидер «революционеров» Роза Отунбаева неоднократно обращалась к российскому руководству помочь в подавлении межнациональных столкновений на юге Кыргызстана, но в ответ получила лишь согласие прислать наблюдателей и инструкторов.

Но прежде интересно посмотреть на эту странную структуру ОДКБ, которую и в шутку и всерьез называют российским аналогом НАТО, хотя понятно, что именно НАТО создавалось как политическая организация, наделенная военными полномочиями противостоять только внешним угрозам стран северо-атлантического союза, которые угрожают стабилизации европейских стран. ОДКБ также называют организацией нищих, объединяющих страны, политически лояльных России, но не обладающих ресурсами, способными одинаково влиять на развитие и применение сил ОДКБ. На самом деле силы ОДКБ никогда и не применялись, кроме участия в военных учений в разных странах, входящих в эту организацию.

История ОДКБ начинается 15 мая 1992 года, когда несколько стран – Армения, Кыргызстан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан и Россия подписали Договор о коллективной безопасности. Через год к договору присоединились Азербайджан, Грузия и Беларусь. Но присоединение к Договору ничего не изменило ни в Грузии, ни в Азербайджане, и «эффективность» этого Договора была понятна изначально, когда началась оккупация Азербайджана, не только Карабаха, но и нескольких прилегающих районов. Так же как и в Грузии, где Россия поддержала сепаратистов в Абхазии и Цхинвальском регионе.

Действие договора было рассчитано на пять лет, поэтому, когда в 1999 году президенты Армении, Беларуси, Казахстана, Киргизии, России и Таджикистана подписали протокол о продлении срока действия договора на следующий пятилетний период, Азербайджан, Грузия и Узбекистан отказались от продления договора. В этом же году Узбекистан присоединился к ГУАМ.

ГУАМ был создан четырьмя странами – Грузией, Украиной, Азербайджаном и Молдовой в том же 1999 году, и хотя в коммюнике о создании говорилось только о консультативной форме взаимоотношений, было понятно, что эти страны создают объединения исключительно для осуществления экономических проектов. После присоединения Узбекистана аббревиатура организации была расширена до пяти букв – ГУУАМ.

Правда, уже в 2002 году президент Узбекистана Ислам Каримов заявил о намерении выйти из ГУУАМ и через три года, в 2005 году он сделал это официально. И хотя официальные объяснения по поводу этого шага были исключительно связаны с «географическим положением», причиной могли стать Баткентские события 1999 и 2000 годов, когда Узбекистан неожиданно столкнулся с внешней угрозой. Ислам Каримов под давлением России вернул страну в ОДКБ.

Но уже в 1999 году Узбекистан опять заявил, что считает нецелесообразным свое нахождение в этой организации, когда на саммите в Москве была озвучена идея создания Коллективных миротворческих сил (КСОР). Помимо Беларуси, документ по КСОР не был подписан и Узбекистаном. На саммите в Москве документ одобрили пять из семи входящих в организацию стран: Россия, Армения, Киргизия, Казахстан и Таджикистан. И хотя Александр Лукашенко позднее подписал документ о создании КСОР, тем не менее, отказался посылать свои военные подразделения для участия в учениях, проведенных в Казахстане.

После того, как ОДКБ отказалось принять участие в подавлении волнений в Кыргызстане, президент Беларуси подверг резкой критике организацию. Но, кажется, сделал он это по привычке, обостряя свои отношения с Кремлем, особенно после «молочной войны», начатой Россией, отказавшейся покупать белорусские молочные продукты. Александр Лукашенко назвал бесперспективной дальнейшую деятельность ОДКБ, так как организация не реагирует на «государственный переворот в одной из стран-членов» (имелись в виду события в Кыргызстане).

Сейчас Коллективные миротворческие силы ОДКБ состоят из пяти стран-членов – России, Казахстана, Таджикистана, Кыргызстана и Армении. Эти силы состоят из десяти батальонов: три от России, два от Казахстана, остальные страны ОДКБ представлены одним батальоном. Общая численность личного состава коллективных сил — около 4 тыс. человек. Авиационная составляющая (10 самолетов и 14 вертолётов) находится на российской военной авиабазе в Киргизии. В последнее время в качестве наблюдателя этой структуры заявил свое участие Иран.

По существу, ОДКБ в настоящее время сконцентрировала свое внимание исключительно на Центрально-азиатском регионе, а Армения – традиционный партнер и союзник России, находится в организации, представляя потенциальную угрозу для Азербайджана и в какой-то степени для Грузии. Но реально на Кавказе ОДКБ вряд ли сможет осуществлять свои операции, поскольку формально ее силы дислоцированы в Центральной Азии. К тому же, вряд ли члены организации дадут свое согласие на проведение каких-либо военных операций вне зоны влияния ОДКБ, в отношении стран не участниц этой организации.

Для чего тогда создаются подразделения ОДКБ с полицейскими функциями? Если не вдаваться в подробности применения подобных сил, то ответ простой – для защиты режимов стран-участниц. По существу, это вмешательство во внутренние дела на основании договора, противоречащие конституциям этих стран. Формально президенты этих стран могут обратиться за помощью, пригласить полицейские подразделения, но в странах Центральной Азии, благодаря сталинской нарезке границ, осуществление операций по подавлению межнациональных столкновений рано или поздно превратятся в межгосударственные, как это могло случиться летом этого года.

До сих пор никто не может дать внятного объяснения тому, что произошло в южных областях Кыргызстана летом этого года, когда в столкновениях между узбеками и кыргызами погибло более ста человек, а некоторые журналисты утверждали, что этими столкновениями кто-то руководил извне.Вряд ли спустя 10 лет после предыдущих событий можно было ожидать такого кровавого развития, много раз в Оше люди говорили мне, что очень боятся возобновления того, что происходило в июне 1990 года. Тем не менее, это опять случилось.

Если рассматривать логику событий этого года, то она позволяет сравнивать с баткентскими событиями 1999 года, когда два десятка людей, назвавших себя членами Исламского движения Узбекистана были обнаружены на юге Кыргызстана и оказали яростное сопротивление кыргызской армии. Позднее в операции против них приняла участие военная авиация Узбекистана. Именно те события заставили Узбекистан вернуться в ОДКБ и выйти из состава ГУУАМ.

И сейчас представители узбекской диаспоры требовали президента Узбекистана вмешаться в конфликт, защитить их от кыргызов. Если бы это произошло и Ислам Каримов ввел войска в Кыргызстан, то вряд ли бы можно было предотвратить этот конфликт, которые бы быстро превратился в войну двух государств. И это была бы скоротечная война, поскольку армия Узбекистана превосходит по своей мощи кыргызскую в несколько раз. Единственное, что предпринял Узбекистан – открыл границу для беженцев – женщин, детей и стариков.

Готова ли Россия участвовать в таких конфликтах? Для этого, собственно, и создана ОДКБ и ее Коллективные силы оперативного развертывания, которые согласно ратифицированному договору «будут использоваться для отражения военной агрессии, проведения специальных операций по борьбе с международным терроризмом и экстремизмом, транснациональной организованной преступностью, наркотрафиком, а также для ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций».

В Уставе ОДКБ ее задачи прописаны таким образом: «Целями Организации являются укрепление мира, международной и региональной безопасности и стабильности, защита на коллективной основе независимости, территориальной целостности и суверенитета государств-членов, приоритет в достижении которых государства-члены отдают политическим средствам». Расплывчатость формулировки очевидна: что значит защита «независимости»? От внешнего врага? Или от внутреннего?

Тогда при чем тут внутренние конфликты, во время которых предполагается применять новые полицейские подразделения. И только ли во время межнациональных столкновений? Значит ли, что ОДКБ готова будет принимать участие в разгоне массовых выступлений оппозиции против властей своих стран? Потенциально все страны, входящие в ОДКБ, в разной степени, это – зоны риска социальных и политических волнений. В первую очередь, Кыргызстан, Таджикистан и сама Россия. Развитие событий не исключает массовые волнения и в Казахстане, и в Армении, хотя и в меньшей степени.

По крайней мере, военный аналитик, генерал Леонид Ивашов не скрывает таких опасений. Правда, в его словах это звучит как необходимость: «Появление его в подразделениях ОДКБ, основу которых составляют наши солдаты и офицеры, будет означать, что началась переориентация армейских структур на борьбу с резко растущими в последнее время протестными настроениями на постсоветском пространстве. Эти настроения спровоцировали недавнюю резню в Киргизии, элементы гражданской войны мы видим в Таджикистане. Не все спокойно и в России. Посмотрите, что произошло на Дальнем Востоке. Молодые ребята, уже прозванные приморскими партизанами, взялись за оружие, чтобы бороться против существующих порядков. А взгляните на Северный Кавказ. Несмотря на успокаивающие заявления директора ФСБ, там очень тревожная обстановка. Ряды боевиков постоянно пополняются. Клановость власти и бедность населения в тех краях сильно облегчают работу агитаторам бандитов. Ни в одной из перечисленных республик властно-олигархические элиты не служат своему народу. Наоборот – грабят его. Это вызывает все возрастающее сопротивление простых людей. Милиция с ним уже не справляется. Собираются привлекать военных к возможному силовому противодействию. Все катится к этому».

Однако в создании полицейских подразделений есть и еще одна опасность. Согласно 7 статье Устава ОДКБ, «Государства-члены принимают решение о размещении на своих территориях группировок войск (сил), объектов военной инфраструктуры государств, не являющихся членами Организации, после проведения неотложных консультаций (согласования) с другими государствами-членами». Возможно ли принятие в ОДКБ Абхазии и Цхинвальского региона, если Россия предпримет усилия, чтобы разместить там полицейские силы в случае, если часть населения будет выражать недовольство?

Формально – нет, поскольку Абхазию и Цхинвальский регион не признал никто из членов ОДКБ, кроме России. Но что мешает России создать ситуацию, подобной той, которая была с 1992 года, когда миротворческие силы СНГ начали осуществление свои операции в Абхазии и Цхинвальском регионе? Официально это были силы СНГ, но на деле – только российские. Сейчас это могут быть Коллективные силы ОДКБ, приглашенные по просьбе де-факто властей Сухуми и Цхинвали.

В любом случае, создание полицейских подразделений ОДКБ иначе как имперскими амбициями назвать сложно. Укрепление и поддержка властей стран – союзников России с помощью военных имеет и последствия, но в Кремле к этому относятся, как всегда. Как в Афганистане, Вьетнаме, Никарагуа и во многих других странах, куда направлялись войска для выполнения «интернационального долга». Только сейчас это больше напоминает имперскую истерию.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 14:18:31 ]
Росія незабаром може ввійти в НАТО?
http://www.utro.ru/articles/2010/10/19/930240.shtml
В последнее время все чаще звучат разговоры о возможности более тесного сотрудничества между Москвой и НАТО, вплоть до полной интеграции России в Североатлантический альянс. Дмитрий Медведев, прибывший в понедельник с двухдневным визитом на трехсторонний саммит в Нормандии, сегодня в числе прочих вопросов обсудит с лидерами Франции и Германии вопросы сотрудничества России и Альянса. Ранее на тему расширения этого сотрудничества высказались канцлер ФРГ Ангела Меркель, генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен и постоянный представитель США при Альянсе Иво Даалдер.

Руководство Организации Североатлантического договора предлагает провести следующий Совет Россия – НАТО на высшем уровне в Лиссабоне 19 - 20 ноября. В это время в столице Португалии соберутся лидеры стран НАТО для выработки новой стратегии Альянса на следующие десять лет. Работа над документом идет трудно, поскольку у участников Альянса нет единой точки зрения ни по одному из трех главных вопросов текущей повестки дня: что делать с Афганистаном, следует ли принимать новых членов и как развивать единую ПРО.

На прошлой неделе Расмуссен заявил, что "проблему ПРО не решить без России". А Даалдер еще раз фактически пригласил ее в НАТО, напомнив, что для этого не существует никаких препятствий: все зависит от Москвы, которая должна принять по этому вопросу окончательное решение. Одновременно в американских и европейских СМИ появились публикации, разъясняющие России все преимущества ее присоединения к Альянсу.

Нервом этой кампании являются четыре простых тезиса. Во-первых, утверждается, что положение России в мире крайне непрочно, и в случае любого обострения ситуации союзники отвернутся от нее. Во-вторых, Москве указывают, что опасаться следует не Запада, с которым у России общий враг в лице исламского терроризма, а Китая, который видит в России сырьевую базу для своей экспансии, в том числе и на постсоветском пространстве. Поэтому (третий тезис) Москве нужно сделать ставку на западных партнеров, которые предлагают ей сотрудничество по ПРО. И, в-четвертых, Россию предупреждают, что без реального углубления сотрудничества с Брюсселем и Вашингтоном не может быть и речи о прогрессе по проблеме ядерного разоружения.

Последний тезис звучит как угроза, адресованная лично Медведеву, позиционирование которого в российской и мировой политике во многом зависит от того, как будет проходить ратификация договора по СНВ. Если учесть, что обсуждение этого договора в американском Сенате запланировано на ноябрь, то есть будет проходить одновременно с лиссабонским саммитом НАТО, создается впечатление, что российского президента целенаправленно загоняют в угол.

В самой России о важности "обеспечения западных тылов" перед лицом китайской угрозы околокремлевские эксперты говорили еще полгода назад. А вопрос о вступлении в НАТО оказался на слуху после публикации доклада ИНСОР "Россия ХХI века: образ желаемого завтра" и серии интервью, данных директором этого института Игорем Юргенсом накануне Ярославского форума. Затем о расширении сотрудничества "вплоть до полной интеграции РФ в Альянс" говорили на самом форуме.

Понятно, что игнорировать эти предложения невозможно. Тем более что ситуация в Афганистане, в государствах Центральной Азии и на Кавказе отличается крайней неустойчивостью; отношения с Китаем тоже оставляю желать лучшего. Отказавшись от поставок в Иран противоракетных комплексов С-300, Россия поставила Пекин в крайне неудобное положение. Позволив принять резолюцию о санкциях против Ирана, Китай не собирается прекращать партнерские отношения с этой страной, в промышленность и инфраструктуру которой он вложил немалые средства. В свою очередь, Москве не понравилась готовность, с которой Пекин пришел на помощь конфликтующему с Россией Лукашенко. Все это так.

Тем не менее кампания по втягиванию России в НАТО вызывает настороженность, в первую очередь, из-за того, что выглядит она как типичная политико-информационная спецоперация. В сентябре сторонники интеграции продвигали идею официального приглашения России к более углубленному сотрудничеству с альянсом. Одновременно руководство ИНСОР говорило о том, что такое официальное обращение альянса к Москве "могло бы быть принято на декабрьском саммите альянса в Лиссабоне". А сегодня вдруг оказалось, что без России невозможно решить вопрос о развитии ПРО, а в случае несговорчивости Москвы под угрозой окажется ратификация договора по СНВ.

Таким образом, перед российским президентом четко обозначена развилка: либо в его активе окажутся две победы – в виде договора по СНВ и соглашения о совместной ПРО, либо ни одной, с соответствующими последствиями для его репутации. С точки зрения торга налицо готовность Брюсселя и Вашингтона пойти на очень серьезные уступки, связанные с игнорированием фобий государств Восточной Европы, рассматривавших расширение ПРО в контексте защиты от угроз, исходящих из России. Такое рвение Брюсселя похвально, но хотелось бы понимать его мотивы.

Для этого придется напомнить, как на этапе подготовки договора по СНВ Вашингтон добивался от Москвы более деятельного сотрудничества по Афганистану, и как на возобновившихся в декабре прошлого года встречах в рамках Совета Россия - НАТО Альянс поднимал вопрос о расширении транзита, российских поставках вооружений и даже отправке в Афганистан российских военных. С тех пор ситуация в этом регионе не стала лучше. Талибы фактически контролируют весь юг страны и часть северо-восточных провинций. И в данном случае совершенно не важно, сами американцы уходят со своих баз в рамках реализации новой стратегии "выравнивания фронта" или их выбивают талибы.

Не удается решить проблему транзита через Пакинстан, которая регулярно возникает в связи с неаккуратной работой американской авиации. Такое бывало и раньше, но на этот раз в ответ на гибель под дружественным американским огнем пакистанских военных Исламабад закрыл коридор, по которому в Афганистан поставлялось горючее и другие предназначенные для войск НАТО грузы, а талибы нападают на идущие в обход караваны.

Трудно поверить, что при таком раскладе руководство НАТО не стремится заручиться более действенной поддержкой России. Однако об этом стыдливо умалчивается. Зато на эту тему откровенно высказались авторы подготовленного к Ярославскому форуму доклада ИНСОР. По их словам, за углублением сотрудничества и институциональными изменениями в отношениях России с НАТО должно последовать "практическое взаимодействие по региону афгано-таджикской границы", включая "совместную подготовку миротворческих операций". Эта уточнение существенно проясняет мотивы. Потому что на таких условиях Россию действительно могут принять в НАТО, а заодно и в ВТО, тем более что этот затратный для России сценарий во всех отношениях выгоден для США и их партнеров по Альянсу.

Вместо того чтобы противостоять или как-то договариваться с Россией, ее можно просто удушить в объятиях и превратить не только в источник сырья и рынок сбыта, но и в щит против исламского терроризма и экспансии Китая, с которым Вашингтон пытался, но, судя по всему, так и не смог договориться о переделе мира.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 18:23:05 ]
Справу про заперечення Януковичем Голодомору повернули на друге коло...

Апеляційний суд Києва повернув справу про заперечення Президентам України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ Голодомору як геноциду українського народу на розгляд Печерського районного суду столиці.

Як повідомили УНІАН у прес-службі всеукраїнського об’єднання “Свобода”, сьогодні Апеляційний суд Києва розглянув апеляційну скаргу громадянина Володимира ВОЛОСЮКА, якому Печерський райсуд відмовив у задоволенні позову до Президента України В.ЯНУКОВИЧА, який 27 квітня у Страсбурзі заперечив Голодомор як геноцид українського народу, чим, на переконання позивача “вчинив акт наруги над знищеними у такий злочинний спосіб мільйонами українців”.

Зокрема, суд постановив повернути справу до Печерського райсуду для розгляду скарг щодо дотримання процесуальних норм ведення судового засідання.

Таким чином, заявляють у партії, суд задовольнив низку клопотань В.ВОЛОСЮКА. Зокрема, щодо “врахування факту фальсифікації судового процесу суддею Печерського райсуду у зв’язку з неналежною організацією фіксації судового процесу, коли важливі для справи факти і події не відображалися у журналі судового засідання”.

Також суд задовольнив клопотання про врахування факту намагання усунути В.ВОЛОСЮКА від розгляду справи. Так, наприклад, 9 липня 2010 року відбулося судове засідання, на яке позивача запросили з порушенням процесуальних норм. Повідомлення до Хмельницького, де мешкає позивач, було надіслане у переддень судового розгляду, що унеможливило присутність В.ВОЛОСЮКА на засіданні.

Крім того, у “Свободі” зазначили, що розгляд апеляційної скарги В.ВОЛОСЮКА відбувся без присутності відповідача – В.ЯНУКОВИЧА або його представників, хоча суддя відзначила, що вони були повідомлені про час початку засідання.

“Ця справа стосується не лише мене, а й усього українського народу. Вона може тривати вічно. Адже президенти будуть змінюватися, так само як на зміну мені приходитимуть інші Волосюки”, - заявив після сьогоднішнього засідання позивач В.ВОЛОСЮК.

На його думку, “непоява у суді Президента В.ЯНУКОВИЧА свідчить про його зневагу до суду та українського народу”.

“Мушу зазначити, що, заперечивши у Страсбурзі геноцидну природу Голодомору, він викликав велике обурення не лише українців, а й представників інших країн, адже неприпустимо, щоби очільник держави порушував та не визнавав закони своєї країни. Тому ЯНУКОВИЧ має вибачитися перед українським народом або понести кримінальну відповідальність за свій злочин”, - наголосив В.ВОЛОСЮК.

Як повідомляв УНІАН, В.ВОЛОСЮК у своїй позовній заяві наголосив, що глава держави, заявивши 27 квітня у Страсбурзі про заперечення Голодомору як геноциду українського народу, зганьбив честь і гідність позивача і вчинив акт наруги над знищеними таким злочинним способом мільйонами людей.

В.ВОЛОСЮК просив суд винести рішення, яке зобов`яже Президента вибачитись публічно перед позивачем і перед українським народом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-20 15:24:45 ]
Гривня обвалиться ще до Нового року?

Наприкінці минулого тижня відбулася телефонна розмова президента Віктора Януковича з директором-розпорядником МВФ Домініком Стросс-Каном, під час якого останній повідомив про підготовку приїзду до України нової місії Фонду.

Про це, а також про те, що, на озвучену думку сторін, сьогодні є всі підстави говорити про продовження ефективної співпраці України і МВФ, повідомила прес-служба президента. А на початку місяця, знаходячись на щорічному ялтинському форумі YES, Домінік Стросс-Кан сипав компліменти у зв`язку з нібито успішним виконанням українськими властями програми співпраці з МВФ. «Всі доведені показники поки дотримані, і мені здається, українська економіка повернулася на правильний шлях. Це частково заслуга МВФ, але, в основному, цього досяг уряд. Упевнений, що під час наступного перегляду буде те ж саме», - оптимістично заявив він тоді.

Місію МВФ чекає неприємний сюрприз

Втім, потрібно врахувати, що згаданий форум у Ялті – це, перш за все, святковий захід (з урочистими прийомами-обідами , піснями і танцями), на якому в принципі не могли звучати якісь неприємні для українського уряду речі. До того ж, директор-розпорядник Фонду не мав тоді свіжих аналітичних даних, і орієнтуватися йому доводилося лише на інформацію з вуст українських чиновників. Представники ж української влади дружно стверджували, що всі умови меморандуму між Україною і МВФ старанно виконуються.

«Все, що підписала державу в особі прем`єр-міністра, голови Нацбанку, міністра фінансів, ми виконаємо все до копійки», - бадьоро обіцяв, наприклад, 11 серпня економічний віце-прем`єр Сергій Тігіпко. «Зобов`язання, які ми брали перед Міжнародним валютним фондом, на 100% виконуються і перевиконуються», - переможно рапортував 30 серпня президент Віктор Янукович. З подібними реляціями виступав неодноразово і прем`єр-міністр Микола Азаров.

Проте для місії МВФ, яка скоро прибуде до Києва з метою перевірки, картина представиться напевно не такою райдужною. Експерти Фонду, навпаки, побачать, що багато пунктів меморандуму не виконуються українською стороною.

Наприклад, співробітники місії, поза всяким сумнівом, звернуть увагу на службову записку глави Мінфіну Федора Ярошенка прем`єр-міністрові Миколі Азарову, текст якої недавно став надбанням гласності.

У цьому документі міністр повідомляє, що за підсумками 9 місяців поточного року загальний фонд державного бюджету недоотримав 7,2 млрд. грн. доходів. У зв`язку з чим він попереджає Азарова, що «очікуваний низький рівень виконання загального фонду державного бюджету в 2010 р. ставить під загрозу виконання програми співпраці з МВФ ESB/10/146 і може призвести до: неотримання Україною чергового траншу стабілізаційного кредиту», а також до необхідності перегляду «у бік зменшення прибуткової частини і зростання дефіциту державного бюджету на 2011 р.».

Звичайно ж, для експертів МВФ викладені в записці пана Ярошенка показники стануть вельми важливою і тривожною новиною. Крім того, українською владою не виконане ще одне положення меморандуму: до кінця вересня уряд зобов`язаний був передати на розгляд Верховної Ради законопроект про підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок і інші непопулярні нововведення в пенсійному законодавстві, але цього зроблено не було. І зрозуміло, що влада не відважиться на такий крок, як мінімум, до місцевих виборів.

Викличе, напевно, сумнів у місії МВФ виконання і ще одного пункту меморандуму – про скорочення заборгованості з відшкодування ПДВ. Так, Азаров заявив, що станом на 1 жовтня розмір цієї заборгованості становив 3 млрд. грн. – саме ці цифра і дата фігурують у меморандумі України з МВФ як «маяк». Але дана інформація від прем`єр-міністра не викликає довіри у експертів.

За відомостями, що просочилися недавно у вітчизняні ЗМІ, насправді, показник заборгованості з ПДВ набагато вищий. Зокрема, з посиланням на департамент контролю за поверненням ПДВ при ДПАУ повідомлялось, що на початок жовтня реальна сума невідшкодованого ПДВ становила 9,2 млрд. грн.

Таким чином, у керівництва МВФ є вагомі підстави для того, щоб припинити програму допомоги Україні і, зокрема, не виплачувати наприкінці листопада другий транш кредиту, як це передбачено меморандумом. Причому, цілком можливо, що місія Фонду виявить ще якісь огріхи, окрім вище вказаних.

Влада будує фінансову піраміду?

А якщо МВФ ухвалить рішення про припинення або призупинення програми кредитування України, то у фінансової системи країни відразу ж можуть виникнути величезні проблеми. Оскільки в Україні зараз, по суті, вишикувалася класична кредитна піраміда, яка може впасти від щонайменшого поштовху.

Річ у тому, що банки замість того, щоб кредитувати бізнес, наполегливо продовжують направляти гроші в державні облігації. Дані Нацбанку про стан кредитно-грошового ринку за підсумками вересня демонструють чітку тенденцію: ресурси, що вивільняються від погашення валютних кредитів (у еквіваленті 22,6 млрд. грн.), банки перерозподіляють виключно в державні облігації (22,7 млрд. грн.). Велику частину приросту монетарної бази НБУ також направив на фінансування дефіциту бюджету - збільшення монетарної бази на 1 жовтня становило 21,7 млрд. грн., при цьому обсяг інвестицій Нацбанку в ОВДП становив 14,1 млрд. грн.

«Поточна ситуація нагадує мені події в Росії перед дефолтом 1998 року. Тоді банки так само активно направляли кошти на фінансування державного боргу», - висловився із цього приводу радник міністра економіки Сергій Яременко. Нагадаємо, в серпні 1998 року в Росії був оголошений дефолт, унаслідок чого рубль упав до долара в 3 рази.

Ще чіткіше висловився про загрозу, що насувається, один з високопоставлених чиновників Нацбанку. «Визначальним чинником стабільності була і залишається програма співпраці з МВФ - якщо вона продовжиться, то інвестори вкладатимуть гроші в ОВДП і далі. Якщо ж повториться ситуація кінця 2009 р., коли фонд зупинив свої програми, може початися вихід нерезидентів», - заявив він.

Ну а якщо банкіри раптом вирішать вивести свої гроші з ринку ОВДП, то внаслідок цього гривню чекає обвал. Оскільки фактично всі вкладення в ОВДП зараз здійснюються нерезидентами - банки з іноземним капіталом вкладають в держоблігації свою надмірну ліквідність у валюті, яку перетворюють на гривню на міжбанківському ринку. Ці гроші можуть у будь-який момент вийти з економіки, а могутнім стимулом для їх висновків стане якраз рішення МВФ про згортання кредитної програми.

До того ж посилить ситуацію паніка населення, яка виникне відразу після того, як стане відомо про негативне рішення МВФ і почнуться перші помітні стрибки курсу долара до гривні. За даними Нацбанку, станом на 1 жовтня загальний обсяг депозитів населення досяг докризового рівня і становив близько 258 млрд. грн., причому, більше половини цієї суми – гривневі внески. Крім того, готівка поза банками становить зараз 175 млрд. грн. І, зрозуміло, українці почнуть активно міняти гривню, якої, як бачимо, дуже багато, на тверду валюту у разі щонайменшої напруги на валютному ринку, як це було наприкінці 2008 року.

Похмурі перспективи

Ще слід мати на увазі різке погіршення ситуації в зовнішній торгівлі. Згідно з нещодавнім повідомленням Держкомстату, у серпні негативне сальдо торгівлі товарами досягло дуже великого значення - майже 1,2 млрд. доларів. Це означає, що теперішній валютний курс не є оптимальним для української економіки і потрібне ослаблення гривні. Причому, Нацбанк вже витратив у вересні близько 670 млн. доларів валютних резервів на підтримку гривні від падіння.

Починаючи ж з жовтня, пішли вниз світові ціни на сталь, зменшився попит на чорні метали, і експерти не чекають тут поліпшення, мінімум, до кінця року. А це загрожує ще більшим скороченням притоку валюти від вітчизняного металургійного експорту.

Зниженням надходження валюти до України обернеться і рішення уряду про обмеження експорту зернових. У той же час, імпорт обов`язково зросте унаслідок недавно ініційованого Кабміном обнулення ввізного мита на гречку, молочні продукти, картоплю і інші продовольчі товари, що ввозяться.

Також потрібно брати до уваги ту обставину, що дедалі більше Україні знадобиться коштів для обслуговування і повернення набраних раніше зовнішніх позик – як державних, так і корпоративних. Що обумовлює додатковий попит у майбутньому на іноземну валюту.

Отже, підіб`ємо підсумки. Існує висока ймовірність того, що МВФ не виділить чергового траншу кредиту через невиконання урядом Азарова узятих на себе зобов`язань. І якщо таке трапиться, то це стане чинником, який здатний привести до обвалу збудованої в Україні кредитної піраміди і різкого обвалу гривні вже наприкінці нинішнього року або на початку наступного. Якщо ж Фонд цього року таки виплатить Україні другий транш, то ризики нікуди не зникають, а прогнозовані неприємності лише відкладаються на деякий час...

Олександр Безкоровайний

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 14:58:08 ]
Замість кривавих воєн минулого, фінансові війни сьогодення.

На війні як на війні.


Не встиг президент Світового банку запевнити громадськість, що валютних війн не буде, як практика свідчить про інше. Дії найбільших світових гравців вже істотно вплинули на долар. В останні дні ситуація із глобальними дисбалансами (йдеться про великі профіцити або дефіцити в торгових балансах різних країн) загострилася і отримала потужний інформаційний супровід.

Ось що відбулося тільки за перший тиждень жовтня 2010 року:
- Конгрес США приймає закон (зауважу, що потрібно ще і його затвердження в Сенаті і підпис президента) про введення компенсуючих імпортних мит проти Китаю;
- міністр фінансів Бразилії Гвідо Мантега заявляє про початок "валютних війн": змагальної девальвації між країнами, які прагнуть використовувати курс національних валют в якості інструменту для стимулювання експорту, щоб підштовхнути економічне зростання (сподіваюся, зрозуміло, що якщо всі країни роблять це одночасно, то ніхто не може виграти);
- у найвпливовішої газеті Financial Times з'являється стаття директора Вашингтонського інституту міжнародних економік, одного з найбільш впливових мозкових центрів у США, де працюють багато колишніх співробітників Федрезерву та Мінфіну, Фреда Бергстайна, який заявляє про необхідність боротьби з Китаєм шляхом протилежних за знаком, але рівних за обсягом інтервенцій американської ФРС проти китайського юаня. Спрощено це виглядає приблизно так: Китай купив мільярд доларів, у відповідь на це Федрезерв витрачає мільярд на купівлю активів, прив'язаних до юаня - китайський юань не є конвертованим;
- 5 жовтня вранці Банк Японії встановлює ставку зі своїх одноденних кредитів на рівні 0% і створює фонд у 5 трильйонів (в єнах, звичайно ж) для покупки держпаперів на внутрішньому ринку;
- 5 жовтня ввечері директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Канн заявляє про те, що, намагаючись вирішити свої проблеми за рахунок девальвації, країни все більше наближаються до валютної війни, яка за своїм характером нічим не відрізняється від торгової, що загрожує стабільності світової економіки;
- 6 жовтня у тій самій Financial Times з'являється стаття заступника головного редактора Мартіна Вольфа, одного з найбільш шанованих колумністів газети, що підтримує американську позицію і заявляє, що з Китаєм потрібно щось робити, і що інтервенції на ринку капіталів ефективніші, ніж імпортні мита.

Немає сенсу продовжувати перерахування подій - мало хто відмовив собі у задоволенні прокоментувати цю чи не найпопулярнішу тему. Відразу зауважу, що з моєї точки зору так звані "валютні війни" активно ведуться вже кілька років. Зі свіжих прикладів найбільш яскраво валютна війна проявилася у відносинах між Євросоюзом і США. Сильне зростання євро щодо долара, який відзначався з 2003 року, пригнічував економіку Євросоюзу, яка багато в чому спирається на експорт у США, і знижував конкурентоздатність європейських товарів.

Однак використовувати суто монетарні механізми для зниження курсу євро було неможливо, і тоді керівництво Євросоюзу вирішило використовувати інший прийом і, скориставшись реальними бюджетними проблемами Греції, провело "пропагандистську кампанію", результатом якої стало істотне зниження курсу євро.

У результаті цього економічний стан головного експортера Євросоюзу - Німеччини в першій половині 2010 року різко покращився, що дозволило керівництву цієї країни і всього Євросоюзу достатньо жорстко поводитись в обговореннях грошової політики на переговорах із США. Американці у відповідь почали зустрічну, настільки різку пропагандистську кампанію, що після недавнього виступу глави ФРС Бена Бернанке, в якому він заявив про "колосальну невизначеність", у якій перебуває американська економіка, секретарю казначейства США Тімоті Гайтнеру навіть довелося частково спростовувати його слова, щоб зовсім не обрушити долар. А побоювання базувалися на цілком конкретній ситуації - за вересень цього року євро виріс проти долара на 9,5%! Потім долар знову почав трохи зростати, а США у зв'язку з явним ефектом від цієї операції почали власну жорстку "військово-валютну кампанію" проти Китаю з метою змусити його ревальвувати юань, тобто фактично підтримати національного виробника США.

До речі, "глашатай" валютних війн, глава бразильського Мінфіну Мантега пообіцяв, що уряд Бразилії буде купувати всі "надлишкові долари" на ринку, щоб приборкати зростання реала. "Ми вже купуємо більший обсяг валюти і продовжимо робити це", - заявив він. Бразилія не дасть своїй валюті надмірно зміцнитися, в той час як інші держави свої валюти послаблюють, спробував обґрунтувати свої дії міністр фінансів найбільшої південноамериканської країни.

На кого Монтегю натякав, цілком очевидно: Банк Японії за останні три тижні провів дві широкомасштабні валютні інтервенції у спробах зупинити зміцнення єни. Причому спроба домовитися з провідними центробанками про проведення спільних інтервенцій у японських монетарної влади не вдалася, і діяти їм довелося самотужки. Тому японський ЦБ двічі піднімав курс вище 85 єн за долар, але кожного разу гравці ринку повертали котирування назад і навіть нижче того рівня, з якого починався штучно викликаний підйом. Японія, як і Китай, економіка яких значною мірою тримається на експорті, побоюються, що занадто дорогі національні валюти серйозно підірвуть позиції їх виробників. Дещо успішнішими були інтервенції центробанків Південної Кореї і Тайваню. А ось швейцарський ЦБ зазнав фіаско: швейцарський франк, не зважаючи на інтервенції, злетів до історичного максимуму відносно долара. Агресивні дії монетарної влади в країнах азійсько-тихоокеанського регіону цілком зрозумілі: їх економіки серйозно орієнтовані на експорт, і зміцнення національних валют може призвести до втрати конкурентоздатності.

Взагалі ж, за станом на сьогодні, практично всі країни, які хотіли послабити свої валюти, вже зробили це. У першу чергу мова йде про країни - експортери сировини: Канаду, Австралію, Нову Зеландію, Бразилію, ПАР, Нігерію, Норвегію, Україну, Росію. Сюди ж відноситься і Великобританія. Всі вони повинні були привести курси своїх валют у відповідність з новим станом світової торгівлі, коли ціни на сировину впали на 30-70%. Що й було зроблено.

Економісти чудово розуміють, що США потрібен значно слабший долар для того, щоб привести економіку до ладу і уникнути повільного краху, хоча інша частина світу не зможе легко впоратись із наслідками такого важкого коригування.

При цьому азійські інвестиції у виробництво випереджають західне споживання. Скуті боргами домогосподарства в Центральній Америці, Британії та Іспанії більше не можуть утримуватися на плаву у непрацюючий системі. Країни, які активно проводять інтервенції на валютних ринках для зниження курсу своєї валюти (Китай, Японія, Корея, Таїланд і навіть Швейцарія), занадто часто фігурують ще й в якості тих, які мають найбільший профіцит торгівлі із США.

Кожна з цих країн намагається девальвувати власну валюту зі зрозумілих причин. Наприклад, Японія передбачає таким чином уникнути дефляційної кризи, Китай хоче зміцнити політичний устрій, який насправді більш крихкий, ніж здається. В обох випадках країни опинилися у пастці, оскільки занадто довго дотримувалися експортної стратегії, побоюючись втратити американський попит, коли справи там підуть добре. Для США ця ситуація є неприйнятною. Ні для кого не секрет, що Вашингтон почав мститись, законодавчо розчищаючи собі шлях для введення загороджувальних тарифів проти "валютних маніпуляторів".

Чому знижується долар? Зрозуміло, що таким чином адміністрація США намагається надати імпульс американському експорту, скоротити витрати дефіциту бюджету. Президент Обама зменшив податки, збільшив витрати на соціальні потреби. Все це вимагає грошей. Але хто платить за облігаціями американського Мінфіну, що користуються незаперечною довірою? У 80-ті роки це була Японія, потім - саудівці "на паях" із країнами ЄС. Сьогодні ж головним покупцем "трежеріс" є Китай.

Позитивне сальдо Пекіна в торгівлі з Вашингтоном щорічно складає 120 мільярдів доларів. Китай хоче будь-що зберегти для себе заокеанського споживача, і тому з готовністю бере на себе американські борги. Адже в разі закриття американських торговельних кордонів правителям Піднебесної майже гарантовані серйозні соціальні потрясіння: зараз десятки мільйонів китайців працевлаштовані завдяки замовленням американських фірм. Відчуваєте ступінь залежності?

І в той же час Китай, на відміну від Японії, не є стратегічним союзником Америки. Швидше, навпаки. У Китаю практично повсюдно свої інтереси. Чи можна уявити собі японського прем'єра, що займається політичним шантажем Обами? Вельми сумнівно. А ось китайці нітрохи не соромляться: вони готові дозволяти Америці і далі витрачати стільки, скільки вона забажає, але тільки нехай і вона не забуває, наприклад, про китайські інтереси на Тайвані. Така ціна слабкого долара. І сильного юаня.

Атомної бомбою, звичайно, може стати кількісне пом'якшення від ФРС. Про його ймовірність говорять постійно. США, по суті, ставлять ультиматум Китаю і G20: або ви стримуєте свій запал і погоджуєтесь із якоюсь формулою глобального балансування, або ми розгорнемо другу програму кількісного пом'якшення (першу проводили ще за міністра фінансів Генрі Полсона) і просто "завалимо" ваші економіки ліквідністю. Таким чином, Америка "перегріє" економіку своїх торговельних партнерів і підвищить в цих країнах витрати на зарплати. Де-факто США будуть нав'язувати зростання курсів валют країнам, що є їх основними торговими партнерами. Причому робитися це буде жорсткими і руйнівними методами, і ні Європа, ні Азія, ні вже тим більше Південна Америка майже нічого з цим не зможуть зробити.

Такий підхід зробить ФРС монетарним гегемоном. Монетарна політика США експортується до більшості країн світу, і з другою програмою кількісного пом'якшення (якщо вона все ж буде запроваджена в життя) буде так само - гроші не сконцентруються в межах США, вони підуть на інші ринки. Отже, багато країн повинні будуть або дозволити своїм валютам зростати проти долара, або ж втратити частину своєї конкурентоспроможності, або втручатися у валютні ринки, щоб уберегти свою валюту від зростання.

Все це може спровокувати ситуацію, аналогічну до 30-х років минулого століття, коли девальвація валют стала однією з основних причин обвалення світової фінансової системи. У нинішньому випадку це, як мінімум, істотно загальмує відновлення глобальної економіки після кризи. Так чи інакше, але досягнутий ціною світової кризи високий рівень кооперації між країнами починає знижуватися, і це є серйозною проблемою.

В'ячеслав Бутко

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 15:06:08 ]
Хто гірший - влада чи електорат?

Кожен п'ятий українець готовий продати свій голос


Більш 1/5 населення України готові продати свій голос на місцевих виборах, що відбудуться 31 жовтня.

Про це свідчать результати дослідження, проведеного мережею "ОПОРА" і фондом "Демократичні ініціативи" 3-15 жовтня, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Одним з питань нашого дослідження було "чи готові Ви особисто продати свій голос за гроші?". 67,7% респондентів вважають, що вони не готові зробити такий учинок. 2,8% висловили готовність продати голос за будь-які гроші", - сказала на прес-конференції в Києві в четвер голова правління мережі "ОПОРА" Ольга Айвазовська.

"Якщо влаштує сума підкупу, то піти на таке порушення можуть 9,7% опитаних, а 9% мають намір продати свій голос, оскільки все одно збиралися голосувати за даного кандидата... Таким чином, у сумі виходить, що близько 21% українців готові за гроші віддати свій голос на виборах", - додала вона.

При цьому тільки 0,9% виборців готові "продатися" за 50 грн, за 51-100 грн - 1,1%, за 101-200 грн - 3,2%, за 201-300 грн - 3,6%, 301-500 грн - 4,2%. Більш високо цінують свій голос (від 500 грн) 14,3% опитаних.

Відповідаючи на питання про причини, що спонукали людей продавати свій голос, респонденти називають складну матеріальну ситуацію (42,3%), байдужість до всіх кандидатів (34,6%) і жадібність і прагнення заробити на усьому (15,5%).

Опитування "Вибори в органи місцевого самоврядування-2010" проводилося 3-15 жовтня. Усього було опитано 2011 респондентів за вибіркою, що представляє доросле населення України. Похибка вибірки не перевищує 2,1%.

http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/21/5500760/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 18:19:56 ]

Чергові злочини влади ПР проти України

http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/21/5501736/

Тимошенко скаржиться, що в 5 областях є її клони
Четвер, 21 жовтня 2010, 17:29

Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко заявляє, що в 5 областях України зареєстровані й одержали печатки фальшиві організації "Батьківщини", а в Київській і Львівській областях виборчкоми зареєстрували фальшиві списки кандидатів від цієї партії.

Про це Тимошенко заявила в четвер у Харкові, повідомляє Інтерфакс-Україна.

"Дуже просто це робиться: збираються три-чотири члени Партії Регіонів, пишуть протокол про те, що вони переобрали керівника, наприклад, міської організації партії "Батьківщина", потім вони з цим протоколом йдуть у Мін'юст, він виписує свідоцтво, що в них уже є керівник, цілком викреслює в реєстрі нашу справжню партійну організацію, і далі вони йдуть у МВС, одержують дублікат печатки", - сказала Тимошенко.

Лідер "Батьківщини" підкреслила, що в Київській і Львівській областях подані цілком фальшиві списки кандидатів у депутати від її партії.

Вона також відзначила, що її листи про те, що ці кандидати не мають відношення до її партії, залишили без уваги.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-21 18:31:30 ]
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/21/5498230/
Чергові "наші" "вибори".

Закон про місцеві вибори. Вивчити, щоб вижити

Анна Середа


...Чи то пак, щоб мати змогу зареєструватись й утриматись в списках зареєстрованих кандидатів...

Усе почалось з набрання чинності нового закону "Про місцеві вибори", який, що вже стало традицією в нашій державі, був прийнятий незадовго до початку виборчого процесу.

Хоча ні, значно раніше.

Із президентських виборів 2010 року, які дали старт активному формуванню слухняного адмінресурсу. Чи навіть із парламентських, коли ці законотворці ввійшли в Раду. А можливо, ще із часів формування партій? Ба ще раніше, з їхніх осередків, на чолі з унікальними вченими в області політичного клонування?..

І все ж, до закону. Переплетіння політичних та економічних інтересів мало негативний вплив та підривало довіру громадськості до політичного процесу. Тож, озброївшись гарною ідеєю змішаної системи, народні депутати подарували недосконалу, внутрішньо суперечливу "інструкцію" із народного волевиявлення. У ній знайшлось місце цілому ряду положень, які значною мірою не відповідають Конституції України.

Не варто ще раз повторювати, що під обгорткою мажоритарно-пропорційної системи гарно сховалась норма щодо права висування кандидатів лише місцевими організаціями партій. А самовисуванням можуть потішитись тільки депутати сільських, селищних рад, та сільські й селищні голови.

Хоча ця новела й ставить громадян у пряму залежність від місцевих організацій партій та унеможливлює існування незалежних кандидатів, дозволяє сформувати провладні більшості в місцевих радах - вона все ж таки заслуговує на звання єдиного кроку в бік демократії, порівняно з іншими нововведеннями.

Порядок формування виборчих комісії - основа у прагненні до незабезпечення однаково рівного ставлення до суб'єктів виборчого процесу.

Перш за все, обмежено права позапарламентських партій брати участь у формуванні територіальних виборчих комісій. Представництво у ТВК можливе лише в разі посмішки фортуни під час жеребкування, яке визначало не більше трьох кандидатур від тих, хто не ввійшов колись у парламент, але мав намір висувати кандидатів на місцевому рівні.

Норми ж щодо включення кандидатур від місцевих парторганізацій, депутатські фракції яких зареєстровані в апараті ВР, мають виключно політичне забарвлення. Адже політичні партії, що входять до виборчого блоку, можуть запропонувати до складу комісії кожна по три особи, нарівні з партіями, що діють самостійно.

Як результат - найбільше представництво мають коаліційні сили.

Дотримуючись такої ж процедури, провладні сили в багатьох регіонах отримали перевагу в керівництві ТВК на місцевих виборах.

Утворені на законних, але дуже суперечливих із конституційними нормами підвалинах, ці комісії "здійснюють" виборчий процес. За власними вподобаннями реєструють, відмовляють у реєстрації, скасовують реєстрацію кандидатів... При тому, що рішення про відмову, замість надання представнику, який чекає в коридорі, швидко запаковується у конверт для відсилання поштою. І, як наслідок, отримується партією тоді, коли всі строки для подання заяв із виправленими документами вже пройшли.

Вражають причини відмов у реєстрації. Разом із дійсно невідповідним оформленням документів, часто виписані зовсім недолугі підстави. Як то: не зазначення контактного номера телефону, відсутність даних про громадську роботу, "негарна фотографія" тощо. Більшість випадків відмови мали приховані політичні мотиви.

Не треба сумніватись, що приклад формування ТВК ліг в основу "справедливого" утворення дільничних.

Адже, великодушно надавши право подавати кандидатури до складу комісій усім учасникам виборчих змагань, включаючи кандидатів у, депутати в одномандатних виборчих округах, кандидатів на посаду сільського та міського голови, законодавчо було встановлено максимальну кількість членів такої комісії. ТВК на свій розсуд обирала "гідних". І цей "розсуд" обмежується лише "досвідом роботи" осіб, указаних у поданні. За тим же "досвідом" призначався й голова, заступник голови та секретар комісії.

Про паритетність розподілу керівних посад між представниками політичних сил навіть не згадується.

Уже зараз на Львівщині багато опозиційних партій кричать про дії тервиборчкомів, які не включили їх представників до складу дільничних комісій. І це - опозицію... І де? - У Західній Україні. Чудова позиція у Кременчуцької міської виборчої комісії, яка пояснила таке "не включення" опозиції як сприяння роботі членів ДВК за умови мінімальної кількості членів.

Набравшись досвіду злагодженої роботи на користь фаворитів перегонів під час винесення попереджень кандидатам, скасування реєстрації, виборчі комісії продовжують вправно дотримуватися закону.

І, дотримуючись закону, - не розглядають скарг за формальними ознаками. І позбавляють права бути присутнім у приміщенні під час голосування офіційних спостерігачів. І завершать коло "надзвичайних" повноважень прийняттям рішень більшістю голосів від присутніх (навіть трьома) при підрахунку голосів.

Процедури формування виборчих округів, формування й організації виборчих комісій, процедури оскарження ймовірних порушень не створюють рівних умов для балотування й участі у виборах.

Закон, так звана "виборча Біблія", став, у поєднанні із застосуванням адмінресурсу, клонування, чорного піару та підкупу виборців - реальною загрозою чесного волевиявлення.

Для уніфікації виборчих процедур на всіх типах виборів - президента, народних депутатів, депутатів ВР Криму, сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад - та використання позитивного напрацювання виборчого законодавства нагальною є потреба прийняття кодифікованого законодавчого акта - Виборчого кодексу України.

Про це зараз усі не втомлюються говорити, починаючи від члена дільничної комісії, до президента України.

Натомість уже зараз готується база для законного спотворювання результатів майбутніх парламентських виборів.

Розуміючи необхідність виконання колишніх обіцянок, таких як введення змішаної системи виборів і до Верховної Ради, законотворці прийняли зміни до закону "Про державний реєстр виборців".

Озброївшись дозволом гратися виборчою адресою без усіляких на це підстав та досвідом маніпулювання відкріпними посвідченнями, можна зібрати необхідну кількість голосів для депутата-мажоритарника у відповідних регіонах.

Хоча, яка різниця хто забезпечить потрібний результат? Автобуси з голосувальниками, чи виборчі комісії, що діють "виключно в межах прийнятого закону"?..

Анна Середа, спеціально для УП
© 2000-2010 "Українська правда"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:18:34 ]
До подій у Москві

Кремль переміг Москву



Переможна війна Кремля з колишнім мером Москви Юрієм Лужковим свідчить: навіть чиновники дуже високого рангу в Росії не захищені від свавілля жителів політичного олімпу. При цьому сила впливу телевізійного екрану в РФ під час інформаційної війни була успішно протестована. Тому не можна виключати, що і надалі інформаційна зброя активно використовуватиметься.

Теленаїзди на Юрія Лужкова свідчать, що інформаційні війни залишається затребуваною в політичній боротьбі. Сам мер виявився до них не готовий. Довгі роки у владі роблять будь-яку людину неадекватною. Часто трапляється так, що поруч немає того, хто міг би порадити: іди вчасно, аби залишити по собі добру пам'ять.

18 років свого правління в Москві Лужков використовував суто авторитарні методи. І не можна виключати, що саме вони стали наріжним каменем в системі путінського режиму. Як би там не було, Лужков явно пересидів у владі і втратив пильність. Розуміння того, що медіа, зокрема центральні телеканали, на підвідомчій йому території контролює не він, прийшло надто пізно. Кремль дав такий "інформаційний залп", який дозволяє говорити про вживання психологічного насильства відносно суспільства.

Методи, які застосовувалися проти Лужкова, дуже нагадують радянський період. Практично, в Росії йдеться про відновлення радянської влади (коли радяться між собою у вузькому колі). Капіталістична економіка існує для обраного режимом кола осіб. Правда, замість всемогутньої колись КПРС тепер діє новий її підвид. Правляча партія російської бюрократичної номенклатури "Єдина Росія" контролює основні медіа-ресурси.

Інформаційна війна з мером Москви показала, що сьогодні російська центральна влада має в своєму розпорядженні "телекілерів", готових у будь-який момент виконати будь-який її наказ. Виникає припущення, що з часів цькування Олександра Солженіцина в ЗМІ не проводили такого публічного переслідування. Може це і не зовсім коректне порівняння, і Юрій Лужков далеко не ангел, і особа не такого масштабу, як Солженіцин, але витрати на його дискредитацію і самі підходи незвичайно нагадують далекі 70-і рр. минулого століття.

Неочікувано моральну підтримку Лужков отримав із Білорусі. Олександр Лукашенко заявив на прес-конференції для російських журналістів: "Ніякі це не ЗМІ, це команда Медведєва. Не знаю, наскільки це підтримується Путіним, але у мене є відомості, що він ту ж позицію займає. Це одна і та ж команда, яка натякала Шаймієву, Муртазу Рахімова нахиляла, потім підібралися до Ілюмжинова, мене прихопили, а потім і Лужкова. Це одні і ті ж люди!"

За великим рахунком, Юрій Лужков був для москвичів таким же авторитетним мером, як свого часу для киян Олександр Омельченко. І хоча сьогодні Лужков не мав такої підтримки як на початку своєї діяльності мера, але багато жителів російської столиці ставлять собі питання: чи можна законно обраного мера, який користувався довірою більшості москвичів, звільнити з формулюванням "втрата довіри президента Росії"? А як же бути з довірою самих жителів Москви? Або Лужків був останнім мером, якого обрали, і його звільнення знаменує кінець імітації демократії в Росії?

Цікаве обґрунтування звільнення Лужкова озвучив перший, демократично обраний мер Москви професор Гаврило Попов. На його думку, відставка викликана передреволюційною ситуацією в Росії. Справа не в самому конфлікті в світлі майбутніх президентських виборів, а в тому, що російське правляче угрупування виявилося в глибокій кризі. Гаврило Попов вважає, що, "прагнучи випередити хід подій, йдучи назустріч продовольчій і ціновій кризам, влада вирішила обрати варіант, при якому будуть винні Путін і Лужков, зате чистим і незаплямленим вийде угрупування президента. Це не дуже логічно, але іншого виходу немає. Ситуація критична. Ми вступили в стадію, яка у всіх теоріях називається "Коли верхи не можуть управляти по-старому". Зараз все питання в тому, що робитимуть низи".

З 1993 р. відкритої боротьби за владу в Росії практично не було, оскільки російська влада - це одна велика "політична сім'я". У 1987 р. Борису Єльцину, щоб КПРС остаточно не прибрала його з влади, довелося публічно каятися перед однопартійцями, але, коли справа дійшла до вирішальної сутички, він майстерно використовував демократичні настрої в суспільстві і був обраний президентом. Потім, 20 червня 1991 р., він видав указ про департизацію і остаточно знищив своїх конкурентів з партноменклатури. Варто було Юрієві Лужкову задуматися про необхідність повернення до виборів мерів, як система спрацювала проти нього, як колись проти Єльцина.

Мер Юрій Лужков програв інформаційну війну і втратив крісло. Можливо, що при новому керівнику столиці російська влада на короткий період стане монолітнішою. Але якщо внутрішньовидова політична боротьба йде від різноманітності до монолітності (як це було в 30-і рр.), то "пожирання" великих і заміна їх на дрібних і "плазуючих" політиків лише зміцнює владу. Але коли пік монолітності подолано, то подібний процес починає руйнівно впливати на правлячий режим.

"Пожирання" Троцького, Каменева та інших соратників Леніна лише зміцнювало владу Сталіна. А викривання культу особи, антипартійна змова Молотова, Маленкова і скидання Хрущова лише розхитували радянський моноліт. Генеральному секретареві ЦК КПРС Леоніду Брежнєву удавалося зберегти видимість стабільності і "об'єднати" своїх конкурентів, не викликаючи при цьому особливого публічного ажіотажу. Але процес розкладання радянського режиму розвивався дуже швидко, і віри у вождів у народу вже не було.

Разом з Юрієм Лужковим відходить ціла епоха. Не виключено, що сьогодні ми спостерігаємо останній сплеск публічної політики і жорстокої конкуренції в рамках нинішньої системи. Чи надовго вона переживе лужковську - велике питання.

Однак при цьому напрошується питання: чи дійсно в Росії склалася така "специфічна" система влади, про дії якої можна говорити лише з гумором? Це химерна суміш зашкарублого совка, латиноамериканського капіталізму, густо приправлена імперською пихою і шовіністичним перцем. Чи вийде щось пристойне з такого способу управління країною?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:34:09 ]
Турчинов здивований, що ще не у в'язниці


В БЮТ спростовують всі звинувачення американських аудиторів та головного Контрольно-ревізійного управління України.

Про це заявив колишній перший віце-прем'єр Олександр Турчинов в ефірі Шустер Live, коментуючи результати ревізії КРУ.

"Якщо б розтрати були, мене б вже давно про це запитали слідчі. Останнім часом мене кілька разів викликали на допити, але жодного питання ні прокуратура, ні СБУ мені не задали про розтрати, виявлені КРУ", - заявив він.

"Якщо б вони знайшли хоч одну копійку бюджетних грошей, яку ми використовували у передвиборній агітації Тимошенко, то я б тут не з вами спілкувався, а сидів би у них у в'язниці", - сказав колишній віце-прем'єр.

Турчинов вважає, що мета цих дій "відволікти увагу від місцевих виборів та підвищення цін".

"Це все фікція, банальна брехня. Ні до яких зловживань чиновники, які працювали з Тимошенко, уряд Тимошенко не мають ніякого відношення", - заявив він.

При цьому Турчинов розповів, що уряд Тимошенко пішов на збільшення статутного фонду "Нафтогазу", щоб не збільшувати ціну на газ для населення.

"Я вважаю це правильне рішення", - заявив колишній чиновник.

Крім того, за словами Турчинова 3,3 мільярда гривень, виділені за Кіотським протоколом, уряд Тимошенко не чіпав.
"Акт КРУ від 29.03.2010 року про ревізію обсягу коштів. Станом на 23.03.2010 року всі кошти знаходилися на рахунках"
, - повідомив політик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 12:42:46 ]
На колишнього адвоката Пукача вже хочуть завести справу?
Субота, 23 жовтня 2010, 12:05

У Генпрокуратурі розглядають можливість притягнення колишнього адвоката Олексія Пукача Олега Мусієнка до відповідальності за розголошення матеріалів слідства.

Про це пише "Сегодня" з посиланням на власні джерела у ГПУ.

Офіційно у ГПУ відмовилися коментувати останні заяви Мусієнка, заявивши, що спілкуються з адвокатами в суді, а не через ЗМІ.

"Неофіційно ж дали зрозуміти, що розглядають можливість притягнення Мусієнка до відповідальності за розголошення матеріалів слідства "і дуже скептично оцінюють звинувачення адвоката на адресу Рената Кузьміна - про те, що той хоче вивести з-під звинувачення Кучму і Литвина".

У свою чергу сам Мусієнко у коментарі "Українській правді" сказав, що вважає звинувачення Генпрокуратури безпідставними.

"Я таємницю слідства не розголошував. Це зробив заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, коли публічно заявив, що скасував постанову про відмову притягти до кримінальної відповідальності Кучму і Литвина", - сказав він.

За словами Мусієнка, оприлюднені ним дані також раніше озвучували представники потерпілих у справі Гонадзе і майор Мельниченко.

"Якщо і було якесь порушення, то в частині права Пукача самостійно обирати собі адвоката", - сказав відсторонений від справи захисник екс-начальника міліцейської "наружки".

Як відомо, Мусієнко заявляв, що Пукача примусили відмовитися від його послуг через те, що він наполягав на неможливості виділення зі справи Гонгадзе матеріалів щодо Кучми і Литвина.

Українська правда
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/10/23/5507389/

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 17:01:45 ]
УНІАН
Депутати від БЮТ викликали слідчу групу до харківської типографії

Народні депутати від БЮТ Володимир ФІЛЕНКО і Олексій ЛОГВИНЕНКО викликали оперативно-слідчу групу до типографії «Фоліо-плюс» у Харкові, де був виявлений факт друкування неврахованих виборчих бюлетенів.

За словами В.ФІЛЕНКА, у типографії «Фоліо-плюс», яка розташована за адресою: вулиця Лодзинська, 9, виявлені віддруковані бюлетені для виборів до місцевих рад 31 жовтня. При цьому, як повідомив депутат, друкування бюлетенів продовжується, повідомляє інтернет-огляд з Харкова «Головне».

Директор типографії Дмитро БАЛАН розповів народним депутатам, що видавництво «Фоліо-плюс» уклало договір на оренду друкарського устаткування з іншим видавництвом – «Майдан», яке нібито і займається друкуванням бюлетенів до виборів. У той же час, надати якісь документи, які б підтверджували правомочність «Майдану» і «Фоліо-плюс» друкувати документи суворої звітності до виборів Д.БАЛАН не зміг через їх відсутність у друкарні. Крім того, як зазначає В.ФІЛЕНКО, бюлетені на устаткуванні «Фоліо-плюс» друкують працівники саме цієї типографії, що підтверджується розповідями самих друкарів.

Народні депутати підкреслюють, що договорів територіальної виборчої комісії з вказаною друкарнею Д.БАЛАН надати також не зміг, як і не зміг надати документи, які б підтверджували правильність виготовлення, обліку і транспортування бюлетенів.

В.ФІЛЕНКО зажадав від Д.БАЛАНА негайно зупинити процес друку неврахованих бюлетенів, і звернувся з відповідним депутатським запитом до прокуратури області.

Як заявив голова харківської "Батьківщини", кандидат на посаду мера Харкова Арсен АВАКОВ, інформацію про те, що в одній з типографій Харкова друкуються фальшивки, він одержав напередодні телефоном від аноніма.

За словами незнайомця, "ліві" бюлетені друкуються у величезній кількості, без будь яких-спеціальних методів охорони, захисту, контролю і обліку, після чого продукція вивозиться з типографії у невідомому напрямі. На цьому ж підприємстві, повідомив анонім, друкується агітаційна продукція без вихідних даних, зокрема Партії регіонів.

А.АВАКОВ продемонстрував журналістам бюлетень на вибори до Харківської облради за партійними списками, бюлетень по мажоритарному округу в Лозовій і Харківському районі, йдеться у повідомленні.

"Ми маємо всі підстави, а зараз і докази, говорити про те, що голова територіальної (Харківської міської) виборчої комісії (Олександр) ДМИТРЕНКО, голова обласної виборчої комісії (Олександр) РУСАНОВ, що перебувають у цих комісіях за квотою Партії регіонів, фактично саботують процес, а по суті, беруть участь у порушенні законів України і забезпечують підроблене голосування. Організовують фальсифікацію голосування. Це кримінальний злочин, який ми вимагаємо негайно припинити", - заявив А.АВАКОВ.

Він також додав, що у відповідь на вимогу учасників виборчого процесу і членів комісії до голів обласної територіальної комісії і міської територіальної виборчої комісії "показати, на якій підставі, за якими договорами, де друкуються бюлетені, який порядок їх зберігання, транспортування, охорони, маркування, голови комісій ухиляються від відповідей".

"Обласна організація партії "Батьківщина" вимагає припинити процедуру видачі бюлетенів, оприлюднити інформацію де, на яких підставах, в яких кількостях, при якому контролі друкуються бюлетені для голосування, як контролюються форми, як контролюється процедура завезення бюлетенів", - заявив А.АВАКОВ.

Він також сказав, що "Батьківщина" вимагає затвердити нову форму бюлетенів і виготовити їх наново. «Це треба зробити негайно, щоб не допустити зриву виборів», - підкреслив А.АВАКОВ.

"Коли про бюлетені ми дізнаємося з анонімного дзвінка – це означає, що процедури чесного голосування бути не може", - додав він.

"Я звертаюся до Президента України, який неодноразово заявляв про чесні вибори, і прошу забезпечити ці чесні вибори тут, у Харкові. Тому що те, що відбувається зараз тут, це ганебна, абсолютно негодяща процедура, яку ніяк не можна назвати виборами", - наголосив А.АВАКОВ.

 



http://www.unian.net/ukr/print/402439

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   20    Переглянути все