Давайте спробуємо не вирішені на сторінках віршів питання обговорювати колективно.

Як на мене, це проблема діалектична: чи дотримуватися чистоти мови, чи експериментувати зі словотворенням. Будь-який напрямок критикується прибічниками іншого :) Щодо лексичних запозичень - то це об*єктивна реальність, назвіть будь-яке слово, і йому будуть близькі відповідники в сусідніх мовах та санскриті. Щодо неологізмів, особливо технічних, то тут неоране поле для творчості, як, наприклад, українською назвати комп*ютер, принтер - то друкер (німецький відповідник кращий), плата, система, монітор...

Справді, придумати можна багато чого веселого, достойного, чи підозрілого.
Коли з полонізованого "парасоль" (чол. роду) стає наша жіночого роду "парасоля" - все зрозуміло - наш милий український матріархат :)
(Східним братам і сестрам ми відповіли "собакою" чоловічого роду :)) На Закарпатті, до речі, можливо частіше за парасолю, вживається слово "амбрела". Так, що придумана "розчепірка" невідомо чи й приживеться. :)
Є багато нових словотворів, але чомусь цікавіші мені трохи призабуті слова, з якими так чудесно в поетичному світі Мойсея Фішбейна.

Доволі своєчасна полеміка. Я абсолютно підтримую прагнення до чистоти мови. Але у нашій мові достатньо добре прижилися і "приживлюються" надалі слова з інших мов. Мірко правильно згадав технічні терміни, той же "сайт" є словом, запозиченим із чужої мови. А ще ж є цілий набір слів-термінів у інших галузях, крім техніки, у тій же біології безліч термінів, без яких нині неможливо спілкуватися.
Стосовно чистоти мови, я звертаю увагу не так на запозичення іншомовних слів, як на суто коректне спілкування у творах і у коментарях. Іноді у творах лунає настільки виражена лайка, що хочеться помити руки. Водночас у коментах автори дозволяють собі нецензурне висловлювання. Я погоджуюся із там, що автор пише не тільки від свого імені, але і від імені літературного героя. Але ПИШЕ це таки автор - отже, він повинен писати коректно і "чисто".
Пан Володимир пригадав "парасолю", а я можу навести "троянду" - це слово прийшло до нас із іншої мови. А чи зможемо ми нині спокійно і щасливо жити без троянди ? ;)

Колеги, ось шановна Лариса Вировець пропонує нам подумати над тонкощами, правомірністю, наступного використання деяких означень:

"Твій поїзд не знайшла — що не роби:
шістнадцятий вагон у всіх составах..."

Що скажете?

Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [2007-02-04 08:07:48]

Не маючи перед очима оригіналу, важко сказати чи вдалий переклад, але вже зараз можна сказати про два суто мовних огріхи: "поїзд" і "состави", що суттєво впливає на якість тексту.

З повагою,
Інґвар

Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 08:20:23]

Чому ж? "Поїзд" - уживане українське слово. "В чистім полі поїзд мчиться з одиноким пасажиром." - переклад Й. Бродського В.Ляшкевичем, є вірш "Поїзд" Івана Малковича, гумореска про поїзд у Павла Глазового.

Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [2007-02-04 08:23:54]
Павло Глазовий
ГРОМАДЯНИ ПАСАЖИРИ

Підмостивши під щоку шапку й рукавиці,
У вагоні дядько спав на вузькій полиці.
Раптом поїзд загарчав і спинився в полі.
Із полиці дядько бух! Опинився долі.
Встав з підлоги, у вікно пильно подивився
— От так гепнувся, — сказав, — аж состав спинився!

Лариса Вировець (М.К./М.К.) [
2007-02-04 11:09:24]
Спочатку я написала «потяг», бо теж полюбляю «більш українські» слова. Але, погодьтеся, що потяг чоловіка до жінки, «Твій потяг» у назві твору налаштовує читача на інші думки, тому я змінила на «поїзд», бо це слово також широко вживається.
А ось знайти альтернативу «составам» я так і не змогла. Може, підкажете? Заміню охоче.

Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [
2007-02-04 12:01:47]

Привіт Ларисо, привіт товариство!
Дякую, Мірку, за згадування моїх скромних трудів і, чесно вам скажу, дуже нелегкого перекладу поезії Й. Бродського "Представление". Важче буде, хіба що тільки із “ Письмами Римскому другу”. Так, я не зовсім точно вживав там слово "поїзд", зараз виправив на ближче до оригіналу "скорий" - "Чистим полем мчиться скорий з одиноким пасажиром". "Мчиться поїзд" - трішечки було не по "бродському" :)
Отож, шановний Інгвар підіймає достатньо тонкі питання - напевно, для нашого поетичного кола важливі. Над ними варто замислитися.
Пояснення до поїзда - Ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива. Прямий поїзд. Швидкий поїзд. 2. Ряд візків, саней і т. ін., що їдуть в одному напрямку. Весільний поїзд.
Можливо нюанс у такому поясненні слова "поїзд" саме на русі? “Рушив поїзд”, “мчить потяг”, “мчиться скорий”.
А якщо стоїть на першій, другій колії, то поїзд теж добре, бо він тимчасово стоїть?

“Твій поїзд не знайшла — що не роби…” – а тут, Ларисо, якась тонкість присутня. Тобто цей нюанс із рухом не враховується?
Можливо краще, вибудовувати через – “де твій спинився поїзд - не знайшла”, а “состави” в даному випадку “на всіх перонах”? Хоча цікаво для “состава” щось знайти - на кшталт, “вагонів з’єднання”, “вагоноз’єднань”?

Оксана Яблонська (Л.П./Л.П.) [2007-02-04 12:15:52]

Докладаю свої пару слів. Панове Мірко і Володимир праві, слово "состав" є і у українській мові. У 3 томі "Русско-украинского словаря", К, 1970 знаходимо "Состав" - ж.д. состав, поїзд, ешелон - к перрону подошел состав - до перону підійшов поїзд (ешелон, состав) .

Оксана Яблонська (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 12:17:39]
Хоча можна написати і так:

шістнадцятий вагон у ЕШЕЛОНАХ —
не зміниться ні рима, ні ритм?


Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [
2007-02-04 12:22:17]

Утім, я би остерігся використовувати "состав", тут нам, схоже, потрібно займатися словотворенням, і схоже на основі слова "вагон", якщо це пасажирський.

Мірко Трасун (Л.П./Л.П.) [2007-02-04 12:30:39]
"состав" - то звичний технічний термін:

"На станції Мукачеве сталося те, чого не було за всю 143-річну історію Львівської залізниці. Сила вітру зрушила состав у складі 43 порожніх вантажних вагонів і погнала його колією у бік тупика. Ураган зрушив ще один состав із 50 порожніх вантажних вагонів і погнав їх у тому ж напрямку. Набираючи швидкість, состави наздогнали один одного і зіткнулися. Незважаючи на те, що обидва состави були зафіксовані з обох боків гальмівними башмаками, вітер штовхав вагони з такою силою, що підкладені під колеса башмаки не змогли їх загальмувати.
За повідомленням
прес-центру Львівської залізниці."

Мірку, хочу зауважити, що прес-центр Львівської Залізниці може написати будь-що, але нам потрібно з літературною мовою знайти порозуміння. Власне, слова "состав" - у наших словниках не має ж?

Тоді, чому би автору не написати ешелон?

А як щодо чинних нормативно-правових документів?

Маневровий состав - група вагонів, зчеплених між собою та з локомотивом, що проводить маневри.

Поїзд - сформований і зчеплений состав вагонів з одним або декількома діючими локомотивами чи моторними вагонами, що мають встановлені сигнали.

Наказ Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України" від 20 грудня 1996 року N 411

Вважаю використання технічних, технологічних термінів, а також нормативно-правових у літературі безумовно виправданим.

А те, що немає "состава" у літературних словниках, свідчить про відставання від життя словниковотворного процесу, знаєте, у санскриті теж нема ні "поїзду", ні "составу" :))

Справа у тому, що є словники із різних галузей господарства, наприклад, у Сучасному українському орфографічному словнику, 2005 немає слова состав, але у ньому немає і безлічі спеціальних термінів із мікробіології, зокрема. Тому, що є окремий Словник мікробіологічних термінів, так само є і Словник технічних термінів.
Це я до того, що ці слова є ужиткові, але не введені у загальний словник, на жаль.

Давайте створимо Словник з використанням усіх термінів :) Уявляєте, який він буде за об'ємом і розміром ? Можна створити електронний варіант, на зразок Вікіпедії.

Ого-го! :) В нашій мові 730 тис. слів, з них найуживаніших 170 тисяч. Якщо на обробку кожного слова відвести 5 хвилин, то загальний обсяг роботи оцінюватиметься в 61 тис. люд-год. або 30 років праці одної людини :))

Думаю, в даному випадку "состав" це таки не наше. А міністерські циркуляри можна завжди переписати правильними словами. А правильність вжитку слів таки визначає література, вірніше, напевно, літературне мистецтво?
Чому би нашим "путійцям" не написати "Поїзд - сформоване зчеплення (з'єднання) вагонів з одним або декількома діючими локомотивами чи моторними вагонами, що мають встановлені сигнали."
Хочу зауважити, що поезії природно приймати філософські, мистецькі мовотворення, а бюрократичні - не природно. Ось коли слово у майстерній поезії зазвучить, і не раз, не два - значить правдиве воно і точно означене.

Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-04 13:52:16]


Почитав я Ваші, пані та панове, коменти та й сумно мені стало. Таке враження, що мені, напівшведові-напівнімцеві-що-народився-в-Сибіру, більше всіх треба в питанні чистоти української літ.мови. Ви приводите в якості арґументів словникові статті зі словників, що видані в сумнозвісну пору нищення питомих українських слів і "зближення української та російської мов".Ну якщо з поїздом ще можна якось примиритися, то невже вас не судомить від цього почварку "состав"?
Шановні віршотворці, куму як не Вам дбати про чистоту літературної мови. Ви освічені, маєте доступ до інформації.Не лінуйтеся і читайте гарні словники, хвалить Бога вони вже є.
"Звиняйте" за пафос і будь-ласка, без образ.

Щиро,
Ваш Інґвар.

То чи бути літературі дзеркалом життя, чи уникати слова-запозичення, хоча й поширені в технічному, бюрократичному та побутовому обігу? Чому ніхто не проти "телефонів", "сайтів", "електрики", а "состави" і ні туди, і не сюди? :)

Дорогий Інґваре, Ваші зауваги є дуже вчасними і збурюють у нас черговий раз потребу до мислення і пошуку вдалих відповідників до слів.
Звичайно, слово "состав" ріже слух, але воно існує, як технічний термін. Так само ріже слух і "башмак", який вживається у тій же залізниці, правда він не має ніякісінького відношення до вірша пані Лариси ;)
А як Ви відноситеся до слова "Відзив",, яке вживається у науковому середовищі? Цим диким терміном позначується рецензія на наукову статтю. Чомусь вважають, що "відгукуватись" ми можемо лише про людину, а про письмовий твір ми повинні "відзиватися" :(

Ви праві, Мірку, щодо літератури, як дзеркала життя, але чийого життя, ось де питання. Безумовно, що Людського життя посеред загального Життя. Але чи можна назвати будь-якого “homo” Людиною? Напевно Людина, це таки результат, а рвання матроски на грудях “плебсом” – духовним і матеріалістично налаштованим плебсом. Тому, є фільтри, які пропускають чи не пропускають нові означення, так? Поезія – найкращий.

Так, пане Володимире, будемо фільтрувати :)
Оксано, а мені не подобається термін "кисень", яким дихаю, краще "оксігеній" - геній Оксанки :)

Я аж зашарілася, Мірку ;) від задоволення, що Ти дихаєш оксігенієм і так гарно думаєш про свою Оксанку :) Тим більше, що моїм натхненником, моїм генієм є Ти, Мірку :)

Я підтримую заклик пана Володимира про фільтрування мови. Цим і займаємося щоразу :)

Щодо генію Оксани, то ви праві. Хоча краще - юнони Оксани? :)
А стосовно окремих запозичень, то варто звертати увагу і на природні кущі, на основі таких слів - є, чи не має. Прижилося не прижилося.

Шановна редакціє, я зашарілась до нестями :)

Я б назвав "состав" - суратха. Які думки? :)

Прошу роз'яснення, Мірку. Це - санскрит ? :)

Дискусія про "состави" повинна починатися з аналізу даного слова в російській мові і його словотворення, і головне його кореня ("і знов вертаюсь до корінь") та синонімів. Якщо корінь "состав" - а синоніми "составлять, собирать, составленый, собранный", то в українській -відповідником будуть - "складати, збирати, складений, зібраний". А від необхідно утворити правильну форма іменника, щоб відповідала російському "состав" - складник, складинець, збірник, збиранець чи щось подібне...:)

Слово СКЛАД першим приходить в голову, але з нього нічого не зліпиш більш-менш схожого на залізничний термін, тому вважаю, що краще дочекатися, поки в українській мові з*явиться щось нове. :)

Так, Оксано, "ратха" - колісниця. Префікс "су" в українській має поєднувальне значення, на санскриті має підсилювально-гарне означення.

Дякую, за глибоке і широке пояснення :)
Ратха - колісниця. Чомусь на думку приходить "Оратай" , "рать" - військо. Але це уже для обговорення на іншій сторінці :)

Мірку, ідейка цікава! Утім, одне слово не проходить, потрібно цілий кущик вивести.

Ну то чекайте на віршик, пане Володимире :)

Справді цікаво буде почути Мірку, вашого вірша “на тему”, але більш-менш серйозного :)

До речі, про серйозність, та впровадження авторами своїх ідей у "поетичне життя". Прийшли до голови деякі підозрілі думки.
Частенько ми, автори, будь-що хочемо виразити коштовні свої ідеї засобом віршування, вимовити певні слова, і в потрібній нам послідовності, відтворити своє бачення віршем. Але, насправді, це дуже однобоко? – чи повинен автор фотографувати себе текстом, можливо тільки створювати себе нового у кожному вірші? - Гармонійно входити на допоки "чужі території".

Зрозуміло, що гармонійно на них війти зі своїми законами не можливо, але ми частенько це робимо. Чи не звідси основна зустрічна напруженість (мовна, змістова) поетичного простору?
Але проблема не тільки в цьому, скажімо напруженість наступного рядка
може задаватися, програмуватися і не зовсім точним виразом, використаним означенням, попереднього рядка. Тобто, якщо точно використовувати слова за їхніми значеннями, то й приводу для напружень стане значно менше.

Ці проблеми - із точністю використання слів - схоже, стосуються абсолютно всіх поетів і, зрештою, певним чином класифікують їх, "позиціюють" їх, так? І не тільки за майстерністю, а й "ландшафтно"? Більш-менш майстровиті володіють певною точністю у певній області знань і в іншу не пнуться. Їм там "не комфортно". Здебільшого ці, добре освоєні області існування дуже вузенькі, тому і мало цікаві , мало цікаві і через "фотографування" себе, дорогого. Звісно, для збільшення обсягів потрібно постійно йти далі, за обрії, і перевіряти кожний крок, кожне слово на новій території на точність використання, на красу звучання у нових умовах.
Прошу взяти до уваги, що це тільки моя особиста думка, яка до академічних наукових поглядів не має жодного відношення.
Утім, якщо давати на серйозну читацьку рецензію сучасні "серйозні" українські вірші відомих авторів, то багато чого знайдеться, вкрай підозрілого, в першу чергу, досить поширена авторська життєва некомпетентність. Чи не тому відомі нині автори, здебільшого, і бояться серйозних віршів? Чи не звідси і виток усієї цієї модерністичної гри з текстами? Мовляв, я несерйозно про несерйозне, бо все несерйозно, окрім, звісно, життєвих проблем, які такого автора з головою покривають і цілком серйозно :(
Чи не через це абсолютно компетентні у своїх творах Т.Шевченко, Ю.Липа, І.Франко і багато інших класиків, будуть вічними дороговказами для нас. І нам потрібно такій компетенції серйозно навчатися? :)

Зустрічне питання, Ростиславе, а можна неточними знаками, неточними цифрами, неточними командами отримати точний результат у математиці, фізиці, чи у програмуванні? Чи вам достатньо отриманої таким чином емоції? А на відміну від математики, фізики, інших точних, чи прикладних наук, де вміння творити з'являється ледь не на найвищому рівні знань і можливостей, - поезія є прямою творчістю від найнижчого рівня, і є безпосереднім інструментом формування Людини.
Вміння творити, наряду із умінням любити, та свободою - ось атрибути Господні, до яких нам дано тільки безкінечне наближення. Які докази тут ще потрібні? :)

Щодо "співає горе", в розумінні "горе, яке співає" - то на мою думку, це дуже неточний вираз, і мало кому з поетів до снаги написати текст, де була би оправдана необхідність - не банально пафосного, а вкрай точного змістового звучання такого словосполучення.

Ростиславе, я задав питання загалом, а ви повертаєте відповіддю на поодинокості, випадковості, окремості. Наголошую - ми говоримо не про теорію імовірностей, не про різні математичні моделі, які дають в цілому загальну і досить абстрактну картину розподілів на основі відомих властивостей матерії нижчого (за людський) порядку, у поезії ми говоримо про речі Живі, які керуються не мертвими атрибутами, а Живими.
Тому свою відповідь ви таки неоправдано звузили - говорите про більш-менш неточні цифри із ряду більш-менш точних, і не говорите про неточні команди взагалі, в той час, як йдеться саме про ці речі, які в поезії завжди направлені на мозок і душу читача. :( :)

До речі, я маю вищу освіту з точних наук, і тому доволі чітко собі уявляю скільки буде 2+2, і що 2-2 не те саме. :)
Я переконаний, якщо ви дозволите собі на мові програмування неточності у формулюваннях, то не отримаєте жодних практичних результатів, не кажучи вже про корисні. Та взагалі, заглиблення у теорії це не для нашого сайту, наука ніби частина загального контексту поза нами. Тому нам не варто без особливої потреби вдаватися в тонкощі різноманітних наук.
Щодо поезії, як мистецтва, то про формулу говорити не приходиться, не дивлячись на наявність меж. Поезія, як і музика, як і Творчість - вищі за людину, та й сама людина частково знаходиться за межами наукового досліду, за межами наших вимірів. Тому про загальні формули, котрі повністю можуть знаходитися в межах наших вимірів говорити абсолютно не варто. Такі ідеї заперечують Вічність і Безконечнісь багатовимірного Життя.
Це все, звісно, тільки на мою думку. :)

Утім, я радий, що ви маєте такі тверді власні переконання, консерваторами ми всі починаємо ставати у трохи старшому віці. :)

Згідний, Інгваре, - "нормальний процес тоді, коли слово приходить в мову разом з поняттям або річчю, яких до часу запозичення в мові не було". Але це ніби в ідеалі про сучасне і майбутнє. Особливість нинішньої нашої української ситуації і втому, що в минулому тривалий час ми були під гнітом різних окупацій. І поволі виходимо з неволі минулого. І коли культурну і мистецьку ситуації можна буде вважати більш-менш нормальними, важко сказати. :)

Чудесно, Ростиславе, сподіваюся ми не надто надоїли читаючому народу. :) Наостаток зауважу, що людське мистецтво Поезії, як на мене, сягає найдальших рубежів розвитку і мови, і образного мислення, але як краса і гармонія Життя - Поезія, схоже, абсолютно безкінечна.

http://www.ulif.org.ua/ulif/naris/?prn=1&id_run=1
В.А. Широков

Шановний читачу! Нещодавно довелося нам прочитати дуже науково-публіцистичну статтю у збірнику «Українська наукова термінологія», випущеному видавництвом «Наукова думка». Стаття називається «Шануймо мову наукову!», її автори –Володимир Козирський (як було позначено – доктор філологічних наук) та Василь Шендеровський (доктор фізико-математичних наук). Обоє професори. На диво, стаття викликала у нас зовсім не наукові, а такі … поетичні відчуття та рефлексії. Не стримавши себе, перебуваючи під глибоким враженням від прочитаного, ми склали поему, яку пропонуємо на ваш великодушний суд. Отже:




Я десь був читав щось. І бачу: маю ставати на прю. Бо одности не є. А є кольоніяльні зайди. Про се не можу згадувати без брому. Бо зараз, попри всю значущість маємо проминущість. Але ж конче! Надто се стосується народів, що користають зі хвонетичних абецадл. Кожний патріота мусить поплатити свій Моральний! борг тій діткливій ділянці назовництва, що є доконечною засадою та вислідом дії.

Хибне сприйняття дійсности через «звиклість» до «общепонятного» має вислідом охоту охвіціозів домогтися правового закріпачення другорядности і меншовартости утриваленням чужинецького правопису й спотвореної лексики зі чужинським керованням і зі чужинницькою хвонольоґією. А Держава була б мала внормувати мовні аспекти суспільного засягу. Але ж! се має бути на Правдивім народнім ґрунті, а не на вигаданих манкуртами покручах.

Се ж просто анекдота, коли і питоменну синтаксу, і питоменного семантика ув рамцях назовництва зґвалтовано через вертикалю та горизонталю! Калічено голосівки зі шелестівками. Проґноза невтішна! Але ж чи маємо йти сим шляхом? Жадних підстав. Де ж є резерва для долання вербоциду? Де джерело первнів та прутнів? – У зберіганні власної дійсности, подаючи совєторосіємовні словотвори та абревіятури ув первіснім писемнім зображінні при належно-науковім пояснінні сего мовного «нов-гав». Чималу ролю мусіла би відіграти і Свята Українська Церква на чолі зі патріярхою Філяретом.

Безсторонній перегляд назовництва змушує до понови питоменного термінаторства. Хоча гріха тут єсть не тільки нашого. Та иніциятива має доконче йти згори. Потрібний сукуп заходів. Одність!, суцільність! й! всеохопність! мови є передумови й засадничі чинники її природнього иснування, розвою й Усебічного утверджіння. Лише Засаднича й Штивна позиція провідної верстви складе ґрунт відживлення й розвою!

Геллов, бойз!

Література В.Козирський, В.Шендеровський. Шануймо мову наукову! У зб. Українська наукова термінологія, –К.:, Наукова думка, 2008, № 1, сс. 21-40.

С. І. Головащук, Словник-довідник з українського літературного слововживання. - К.: Наукова думка, 2004,
У стислій формі викладено шляхи уникнення механічного підходу при заміні дієприкметникових зворотів відповідними дієсловами зі сполучниками "який" і "що".
Поради прості, але інколи зручно мати їх перед очима.

ДІЄПРИКМЕТНИКИ. Відомо, що для перекладу російських дієприкметників теперішнього часу на -ущ-, -ующ-, минулого часу на -вш- тощо в українській мові часто бракує аналогічних широковживаних дієприкметників. Двомовні словники в таких випадках пропонують використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що. Однак послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту призводитьдо примітивізації мови, особливо якщо його вжито без додатків і до того ж коли він стоїть наприкінці речення: "вітер доносив запах пшениці, що колосилася"; "пожував губами що посмикувалися"; "із сковорідкою що шкварчала"; "дивлячись услід машині, що від’їхала"; "він дивився на собак, що гавкали"; слова пісні, що сподобалася".

Уникнути таких стилістичних огріхів можна було б:

а) замінивши цей зворот прикметником: замість "відвернутися від справи, що завалюється" — "від безнадійної, пропащої справи"; "лампа, що чадить" — "чадна лампа"; "стежити за предметами, що рухаються" — "за рухомими предметами"; "набридло тренування, що затягнулося" — "затяжне (таке довге) тренування"; "почуття біди, що насувалася" — " неминучої біди";

б) замінивши дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: "прокотився гуркіт мотора, що наближався" — "прокотився, наближаючись, гуркіт мотора"; "нові гості, що приходили, розповідали" — "нові гості, приходячи, розповідали"; "коли сестра, що вискочила, прибігла" — "коли сестра, вискочивши, прибігла";

в) замінивши вказівним займенником: "здавалось, що четверте літо, що надходило, буде останнім" - "здавалось, що це, четверте, літо буде останнім"; "невже те, що відбувається, якось стосується його?" - "невже все це якось стосується його?";

г) перебудувавши речення: "клуб, що згорів, досі не відбудували"; "батько скаржиться на недугу, яка посилилася" - "батько скаржився, що недуга посилилась" або "що став дедалі більше недугувати"; "стільки для думок було в ній просторів, що відкривалися" — "стільки просторів відкривалося в ній для думок";

ґ) додавши принаймні одне відповідне за змістом слово: "небо з поодинокими зірками, що поволі згасали"; "Мишко, що вже трохи підріс, пас телят";

д) знявши таку синтаксичну конструкцію, коли з ширшого контексту зрозуміло, про що йдеться: "кричав Іван услід братам, що віддалялися" — можна зняти віддалялися, бо є услід; "поки не пригостила молозивом від корови, що отелилася" — про те, що корова отелилася, було відомо з попереднього контексту і з того, що пригощають молозивом.

Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметників, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні форми на -но (-єно), -то: організовано зустріч, видано роман, знайдено скарб, проїзд заборонено, кинено (кинуто) на землю, налито води.

Ой у полі жито,
Копитами збито,
Під білою березою
Козаченька вбито.

Ой убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько накрито (пісня).»

Корисними, певно будуть і поради від Павла Штепи -
автора бестселеру "Українець і москвин", та інших книг, "СЛОВНИЧОК МОСКОВІЗМІВ" і "ХАХЛАЦЬКІ НАПОДІБКИ" (Див. угорі)

Колеги, задумався над можливою цікавою трансформацією відомого слова "Цьом", "Цьомнути" , після "сюррру" на сторінці http://maysterni.com/publication.php?id=70786

Там кожне "цьом", як мені здалося, із глибшим значенням, аж до "ЦьЙом", "Цьйомнути"? (

Аж до "цьйомнутої" і "цьйомнутого" можна так дійти, що дещо ... хоча... а втім... це без жодних натяків! суто роздуми над можливим новим...

"Любомж" - вочевидь, безпритульна любов чоловічої чи й жіночої статі? Той (та), що вартий(-та) любові, чи носій її, але не поєднаний з кимсь в одне ціле? )
Ольга Бражник "Любомж"
http://maysterni.com/publication.php?id=73536

З огляду на те, що порядні літератори мали би користуватися і точністю слово-значення, а потім вже емо-відчуттями, пропоную звернути увагу на цілий ряд несмішних непотраплянь в точність...