![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
06:21
А ти геть зовсім не така,
Як всі мої знайомі, –
Немов хмариночка, легка
Й гаряча, ніби пломінь.
Не показна, не голосна
В гурті жінок чи скраю, –
Неначе зіронька ясна
В імлі струмливій сяєш.
Як всі мої знайомі, –
Немов хмариночка, легка
Й гаряча, ніби пломінь.
Не показна, не голосна
В гурті жінок чи скраю, –
Неначе зіронька ясна
В імлі струмливій сяєш.
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Поеми
/
Кінець Древності, епос
Он (Геліополь). Менес. Гл.3. Ч III. Кінець Древності
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Он (Геліополь). Менес. Гл.3. Ч III. Кінець Древності
'Кінець Древності'
![](images/prfoto.gif)
Частина IІІ: 'Сходини Сходу'
![Художник - Девід Робертс](images/kinv01.jpg)
Глава 3. Он (Геліополь). Менес
1
Від храму Світлого Атума-Ра
багатолюдні юрби сунуть вниз,
алеєю, на пристань, де стрічають
флотилію царевих кораблів.
І перші поміж різного народу -
провінцією правлячий вельможа,
сановники й жерці Дев’ятки храмів.
Звучать пісні у славу Пераа,
правителя сепату, привітання
усіх новоприбулих із столиці.
Жерці проводять благосні обряди.
2
Нарешті церемонія скінчилась.
Невістка їде з почестями до
вельможного палацу, і за нею
одразу поспішає важна знать,
на урочисту зазвана гостину.
Можливо, щось дістанеться і іншим,
бо юрби жваво тягнуться услід.
3
Спровадивши невістку до хоромів,
їй наданих, і звісно сповістивши
двірцевого сановника про те,
що після зустрічі з жерцем верховним,
відвідає гостину у палаці,
Раі іде.
Його уже чекають.
Від пальми придорожньої біжить
йому назустріч Са. Дитячі щоки
в слідах од сліз. Раі ласкаво гладить
малого і говорить про місця,
куди удвох зайти буває важко.
Привітно посміхається жерцям,
які очікували теж, і далі
вони ідуть алеєю до храму
навчителя божественного - Тота.
Удалині срібляться води Річки.
Внизу канал, заповнений човнами -
на дзеркалі спокійної води,
причалені, вони геть непорушні,
немовби сили набираються, бо вже,
на ранок, знову вирушать в дорогу.
4
А незабаром, в місті киць, Бубасті,
флотилії прийдеться роз’єднатись.
Човни Палацу повернуть направо,
потягнуться каналом Пераа
до моря Секот , у далекий Пунт -
за пахощами, шкурами і чорним,
дорогоцінним деревом, за кістю
могутнього абу та іншим скарбом.
А корабель Сандалів попливе
униз по Річці, у бентежні далі,
у закутки царевих володінь.
Хтозна, чи ще зустрінуться колись.
Човни передчувають час розлуки
і сумуватимуть аж до світанку,
допоки вітер не підніме хвилю,
не заговорить з ними про своє.
5
На березі забава для зівак -
торгівля веслярів з юрбою немху.
Селяни принесли чужинцям їжу,
і звісно хочуть щось від них навзаєм.
Але домовитись ніяк не можуть,
хоч в тих, і в інших - свідками боги.
А над богами, як відомо, доля.
Яка й вирішує усі проблеми.
6
Раі вертає погляд на дорогу
і розрізняє поміж гурту люду
першожерця, що вийшов зустрічати
того, кого чекав останні роки.
Раі вклякає до старечих ніг,
до стоп, узутих в шкіряні сандалі.
Торкається чолом до білизни
тканини на худих колінах старця
і відчуває крізь сукно тверді
нарости від постійного моління.
- О Туме, як же довго я блукав...
7
Завершивши молитву полуденну,
проведену при Тотових мощах -
первосвященик, кликнувши Раі,
іде до внутрішнього двору храму.
І з кожним кроком струмені повітря,
і сяйво світла змушують старого
вертатись до життя, мов у минуле,
немов у сон, відомий до подробиць.
Він стишує ходу аби вертання
не відбувалося надмірно швидко,
щоби старі окови не розпались
від тої сутності, що поверталась
назад у сильно вичовганий обсяг.
Спиняється при виході, чекає
допоки не з’являється Раі.
8
Яскраве сонце зустрічає їх
жарким диханням і сліпучим блиском,
та вже, невдовзі, лагідно сміється
барвистим віддзеркаленням малюнків
у тінь од плит, що вкрили колонаду.
Верховний жрець - засушений життям.
Мідь шкіри блискотливо покриває
виразний і давно забулий про
породження волосся голий череп.
Обвітрене обличчя, втім, бадьоре
і погляд ще твердий, глибокий, ним
жрець пильно роздивляється Раі,
узявши обіруч його за плечі.
9
Затим всміхається до Са. Сідає
навпочіпки, щоб врівень бути з хлопцем.
Запитує чи любить той співати.
Малий відповідає зовсім тихо,
старий уважно зрить крізь очі Са
кудись в майбутнє. Хвилю непорушний.
Відтак з натугою встає й говорить,
мов із самим собою: - Справді добре.
Раі упевнений - це стосувалось
того, що жрець верховний щойно бачив.
10
Немов з трудом долаючи видіння,
первосвященик в срібний б'є дзвіночок,
і звук, зіштовхуючись із своєю,
не менш гучною срібною луною,
народжує зненацька між колон
примарну постать молодої жриці.
Вона стоїть, утупивши свій зір
на вимощене плитами подвір’я,
і терпеливо жде.
Верховний жрець
ласкаво гладить хлопчика й питає,
чи в нього є ім'я.
- Я звуся Са.
- Ти - Са? Як знаменитий Са-Усер?
Раі звичайно переповідав
тобі про нього оповіді? Добре!
Це, сестро, учень Са. Ідіть до саду.
Дай Са плоди і сік плодів. Співайте,
про Са-Усера хлопцю розкажи.
Ми незабаром прийдемо до вас.
Малого обвивають руки жриці,
і певно Са зненацька пригадав
щось позабуте, бо, здійнявшись вгору,
негайно відчепився від руки
учителя, яку він перед тим
стискав аж надто міцно для дитини.
11
Підступна жриця щось йому шепоче
і пильний погляд хлопця в бік Раі,
немов би наштовхнувшись на дзеркальну,
невидиму стіну, пірнає в себе.
стає задумливим, ураз далеким.
Верховний жрець киває головою:
- Цю владу їм призначена від Ра,
дивися - вже забув про все довкола!
Така вона чарівна сила жінки.
Вінець, дарованих нам відчуттів.
12
Старий підходить до Раі, бере
його за лікоть і вони ідуть
поміж колон, розписаних доверху
зображеннями й письменами.
- Що ж,
нарешті ми одні і можеш, друже,
звертатися за іменем до мене.
Не знаю чим іще свою подяку
за вірну службу у старій Будові
і виразити можу, крім руки
і радісної рівності між нами.
Папіруси ті многомудрі, древні,
що з Семом і Самонту ви знайшли,
вже переписані і в добрім місці.
Ми ввечері помолимось за всіх,
що з нами тут жили, та відійшли,
і серед них за Сема, за Самонту,
упевнений - їх чисті, зрілі душі
впокоїлися у Полях Достатку.
13
Спасибі і за нинішні дарунки -
багато чим порадував мене.
Нові сувої з храму при найпершій
нагоді перегляну сам - уважно,
ти знаєш – допускати до всього
не можу переписувачів нині.
Я чув, Раі, ти зустрічався там
і з Пераа?.. Дари Його прийнятні.
Як будеш слати звістку до Палацу,
оповісти, що ми дарам раділи.
Раділи і тому, що пам'ятає.
Хоча, вже завтра, з першим кораблем
пошлемо вдячну відповідь, навзаєм.
Та поміж нами, безумовно кращим,
ціннішим за дари було б якби
Раі та Са залишились зі мною...
14
Старий, зі зморшок скорчивши гримасу
удаваного докору, підняв
угору довгий вузлуватий палець:
- Сам блідолиций і такого взяв!
Кажи, де відшукав. У нього сила,
якої здавна я не зустрічав.
- О, знаючий речей природу Менес,
я переконуюся з кожним днем,
що добрим всім завдячую лише
Тому, у Кого в молитвах прошу.
То ж Са і є дарунком! Вірю я,
якщо не станеться біди якоїсь,
малий продовжить справу днів моїх.
Ти ж бачив сам - у ньому той безмірний,
готовий до сприймання світу обсяг...
Первосвященик, зупинившись, враз
долонею в промовистому жесті
спиняє і Раі й суворо, владно,
самими видавалося губами,
шепоче стиха: - Там не тільки радість.
Осліплений щасливим подарунком,
ти, брате, лиш ковзнув очима вміст,
не роздивився пильно глибини
і надто просто оцінив майбутнє.
15
Раі зніяковіло жде тлумачень,
та жрець верховний, знову опустивши
до долу погляд, потягнув його
кудись, поміж колон:
- Скажи мені -
ось ми, жерці, вже невідомо скільки,
десятки поколінь, несемо мудрість,
даровану нам Тотом, пізнаємо
її у міру сил - моїх, твоїх -
передаємо в руки наших учнів
разом із нашим досвідом про світ.
Для чого? Служимо кому при цьому?
Творцеві всього сущого? Звичайно,
а також Кемет, усьому народу
допомагаючи прожити з Хапі,
з пустелями, з вітрами, та царями!
І зносини підтримуючи з тими,
хто служить в храмах у країнах інших,
ми знаємо, що люду вкрай потрібна
усюди наша поміч, хоч і різна -
в залежності від краю, від традицій,
від проявів постійних і минущих.
Що зв’язувало завше різні храми?
Одна глибока мудрість про Творця,
відома всім просвітленим особам.
А ще єднає нас служіння люду,
що потребує різних наших знань -
одних для Кемет, інших для Міжріччя.
У всякому випадку до сих пір
було так сотні, тисячі років.
16
Верховний жрець печально посміхнувся:
- Сюди приходив наш правитель Деді.
Погомоніли трохи про всіляке –
про труднощі щасливого правління,
про кращу, досконалішу громаду.
Беру його, як ось тебе, й підводжу
до старанно начищеної міді -
поглянь і ти, Раі, на цю пластину.
Показую, що ось вона, громада!
І що з тим відображенням робити?
Потрібно, певно, з себе починати…
Тож, повертаючись до спостережень,
як думаєш, куди прямує світ?
Чи щось змінилося за наші роки?
Скажу тобі - змінилося багато.
У відбитті додалося свободи.
17
Зросла, закладена колись, будова.
Людей умножилося. Звістки маю,
що величезні племена мандрують
і за Великим морем, і Євфратом,
і на просторах поза Хіддекелем.
Поглянь, могутні хети відступають
на стріли і мечі сусідів наших.
Хто здатен на таку потугу там?
І із Еламу дивні вісті чути.
Яка ж то сила десь росте й гуляє!
Що буде далі? Зрушення величні,
грізніші війни, і новітні царства,
великі переміщення племен?
18
І що би нам, здавалося, до них?
Щоденно, знай, служи собі в молитві,
у справах добрих святість приумножуй,
і все тут, - але ж ні! Повинні ми,
піклуючись потребами мирськими,
не стати на заваді справам Вищим,
помітним скрізь проникливому оку!
І не повинні й осторонь стояти -
а, скільки сил, небесному сприяти.
Це в час, коли жерці Амона-Ра
не тільки в Уасеті, а усюди,
чисельно розростаючись, будують
ту владу, що спирається на безліч
нахапаних скарбів, на труд покірних
рабів, поселень, міст, чужих країв.
Коли взамін розважливого руху
народу нашого у майбуття,
працюючому на землі чи в місті
насаджують незмінності закони,
порядки вкрай суворі, чаклування,
коли не до молитви, а купуй!
Примножуючи тільки ці багатства,
кому прислужують - народу, Кемет?
Ми з ними розійшлись уже в служінні!
19
Допоки зважений наш Пераа
розумно править - нас вони ще терплять.
Що ж буде, як стоятимемо й далі
ми на шляху у намірів зловісних?
Здавалося, повинні сподіватись
на захист Пераа, - він теж боїться
надмірної могутності Амона.
Та все ж настане той суворий час,
коли утратить наша мудрість шану.
Земні владики вийдуть проти нас -
бо влада на землі і в небі – різна.
Що, придивившись, ти побачиш в Са?
Те, що і я побачив в нім - гоніння!
20
Гоніння...
Наближається пора,
коли прийде воно з велінням вищим,
і стане майбуттям для Храму кращим,
аніж впокорення Амону-Ра.
Є вибір в нас, і стане він найкращим,
якщо ми осягнемо Вищу Волю,
і підемо дорогою своєю.
Бо не земне у силі зберегти,
а тільки те, що виросте для неба.
Здалося, саме це у Са я бачив.
І стало добре в грудях, справді добре.
21
Поперед старцем ставши на коліна
Раі зворушено мовчить. Старий,
йому поклавши руку на плече,
шепоче: - Хочу я, щоб учень Са
вже нині увійшов у нашу віру.
Та і тобі пора додати сил.
Настоянка на лотосі – це добре,
але плоди життя – найкращі ліки!
До них потрібно й настрій якнайкращий!
Вставай, ідемо в сад, пора співати.
Старий сміється: - Певно, ти, Раі,
забув, як це зазвичай люди роблять?
* * *
![Художник - Девід Робертс](images/kinv01.jpg)
![](images/prfoto.gif)
Читати далі, Част.ІІІ. Гл.4
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
73. Дев’ятка храмів – в честь дев’ятки початкових богів в місті Оні. Це Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Усер, Ісет, Сет, Нефтіда.
74. Правитель сепату – в древньому Єгипті спадкоємний правитель області (пізніше ному).
75. Секот (др.єг.) – Червоне море.
76. Абу (др.єг.) - слон.
77. Тум (др.єг.) – він же Атум.
78. Елам – Еламська долина на річці Тигр, можливе місце Райського Саду, що з Вавілонських поем попав до хебрейських.
![](images/prfoto.gif)
Частина IІІ: 'Сходини Сходу'
![Художник - Девід Робертс](images/kinv01.jpg)
Глава 3. Он (Геліополь). Менес
1
Від храму Світлого Атума-Ра
багатолюдні юрби сунуть вниз,
алеєю, на пристань, де стрічають
флотилію царевих кораблів.
І перші поміж різного народу -
провінцією правлячий вельможа,
сановники й жерці Дев’ятки храмів.
Звучать пісні у славу Пераа,
правителя сепату, привітання
усіх новоприбулих із столиці.
Жерці проводять благосні обряди.
2
Нарешті церемонія скінчилась.
Невістка їде з почестями до
вельможного палацу, і за нею
одразу поспішає важна знать,
на урочисту зазвана гостину.
Можливо, щось дістанеться і іншим,
бо юрби жваво тягнуться услід.
3
Спровадивши невістку до хоромів,
їй наданих, і звісно сповістивши
двірцевого сановника про те,
що після зустрічі з жерцем верховним,
відвідає гостину у палаці,
Раі іде.
Його уже чекають.
Від пальми придорожньої біжить
йому назустріч Са. Дитячі щоки
в слідах од сліз. Раі ласкаво гладить
малого і говорить про місця,
куди удвох зайти буває важко.
Привітно посміхається жерцям,
які очікували теж, і далі
вони ідуть алеєю до храму
навчителя божественного - Тота.
Удалині срібляться води Річки.
Внизу канал, заповнений човнами -
на дзеркалі спокійної води,
причалені, вони геть непорушні,
немовби сили набираються, бо вже,
на ранок, знову вирушать в дорогу.
4
А незабаром, в місті киць, Бубасті,
флотилії прийдеться роз’єднатись.
Човни Палацу повернуть направо,
потягнуться каналом Пераа
до моря Секот , у далекий Пунт -
за пахощами, шкурами і чорним,
дорогоцінним деревом, за кістю
могутнього абу та іншим скарбом.
А корабель Сандалів попливе
униз по Річці, у бентежні далі,
у закутки царевих володінь.
Хтозна, чи ще зустрінуться колись.
Човни передчувають час розлуки
і сумуватимуть аж до світанку,
допоки вітер не підніме хвилю,
не заговорить з ними про своє.
5
На березі забава для зівак -
торгівля веслярів з юрбою немху.
Селяни принесли чужинцям їжу,
і звісно хочуть щось від них навзаєм.
Але домовитись ніяк не можуть,
хоч в тих, і в інших - свідками боги.
А над богами, як відомо, доля.
Яка й вирішує усі проблеми.
6
Раі вертає погляд на дорогу
і розрізняє поміж гурту люду
першожерця, що вийшов зустрічати
того, кого чекав останні роки.
Раі вклякає до старечих ніг,
до стоп, узутих в шкіряні сандалі.
Торкається чолом до білизни
тканини на худих колінах старця
і відчуває крізь сукно тверді
нарости від постійного моління.
- О Туме, як же довго я блукав...
7
Завершивши молитву полуденну,
проведену при Тотових мощах -
первосвященик, кликнувши Раі,
іде до внутрішнього двору храму.
І з кожним кроком струмені повітря,
і сяйво світла змушують старого
вертатись до життя, мов у минуле,
немов у сон, відомий до подробиць.
Він стишує ходу аби вертання
не відбувалося надмірно швидко,
щоби старі окови не розпались
від тої сутності, що поверталась
назад у сильно вичовганий обсяг.
Спиняється при виході, чекає
допоки не з’являється Раі.
8
Яскраве сонце зустрічає їх
жарким диханням і сліпучим блиском,
та вже, невдовзі, лагідно сміється
барвистим віддзеркаленням малюнків
у тінь од плит, що вкрили колонаду.
Верховний жрець - засушений життям.
Мідь шкіри блискотливо покриває
виразний і давно забулий про
породження волосся голий череп.
Обвітрене обличчя, втім, бадьоре
і погляд ще твердий, глибокий, ним
жрець пильно роздивляється Раі,
узявши обіруч його за плечі.
9
Затим всміхається до Са. Сідає
навпочіпки, щоб врівень бути з хлопцем.
Запитує чи любить той співати.
Малий відповідає зовсім тихо,
старий уважно зрить крізь очі Са
кудись в майбутнє. Хвилю непорушний.
Відтак з натугою встає й говорить,
мов із самим собою: - Справді добре.
Раі упевнений - це стосувалось
того, що жрець верховний щойно бачив.
10
Немов з трудом долаючи видіння,
первосвященик в срібний б'є дзвіночок,
і звук, зіштовхуючись із своєю,
не менш гучною срібною луною,
народжує зненацька між колон
примарну постать молодої жриці.
Вона стоїть, утупивши свій зір
на вимощене плитами подвір’я,
і терпеливо жде.
Верховний жрець
ласкаво гладить хлопчика й питає,
чи в нього є ім'я.
- Я звуся Са.
- Ти - Са? Як знаменитий Са-Усер?
Раі звичайно переповідав
тобі про нього оповіді? Добре!
Це, сестро, учень Са. Ідіть до саду.
Дай Са плоди і сік плодів. Співайте,
про Са-Усера хлопцю розкажи.
Ми незабаром прийдемо до вас.
Малого обвивають руки жриці,
і певно Са зненацька пригадав
щось позабуте, бо, здійнявшись вгору,
негайно відчепився від руки
учителя, яку він перед тим
стискав аж надто міцно для дитини.
11
Підступна жриця щось йому шепоче
і пильний погляд хлопця в бік Раі,
немов би наштовхнувшись на дзеркальну,
невидиму стіну, пірнає в себе.
стає задумливим, ураз далеким.
Верховний жрець киває головою:
- Цю владу їм призначена від Ра,
дивися - вже забув про все довкола!
Така вона чарівна сила жінки.
Вінець, дарованих нам відчуттів.
12
Старий підходить до Раі, бере
його за лікоть і вони ідуть
поміж колон, розписаних доверху
зображеннями й письменами.
- Що ж,
нарешті ми одні і можеш, друже,
звертатися за іменем до мене.
Не знаю чим іще свою подяку
за вірну службу у старій Будові
і виразити можу, крім руки
і радісної рівності між нами.
Папіруси ті многомудрі, древні,
що з Семом і Самонту ви знайшли,
вже переписані і в добрім місці.
Ми ввечері помолимось за всіх,
що з нами тут жили, та відійшли,
і серед них за Сема, за Самонту,
упевнений - їх чисті, зрілі душі
впокоїлися у Полях Достатку.
13
Спасибі і за нинішні дарунки -
багато чим порадував мене.
Нові сувої з храму при найпершій
нагоді перегляну сам - уважно,
ти знаєш – допускати до всього
не можу переписувачів нині.
Я чув, Раі, ти зустрічався там
і з Пераа?.. Дари Його прийнятні.
Як будеш слати звістку до Палацу,
оповісти, що ми дарам раділи.
Раділи і тому, що пам'ятає.
Хоча, вже завтра, з першим кораблем
пошлемо вдячну відповідь, навзаєм.
Та поміж нами, безумовно кращим,
ціннішим за дари було б якби
Раі та Са залишились зі мною...
14
Старий, зі зморшок скорчивши гримасу
удаваного докору, підняв
угору довгий вузлуватий палець:
- Сам блідолиций і такого взяв!
Кажи, де відшукав. У нього сила,
якої здавна я не зустрічав.
- О, знаючий речей природу Менес,
я переконуюся з кожним днем,
що добрим всім завдячую лише
Тому, у Кого в молитвах прошу.
То ж Са і є дарунком! Вірю я,
якщо не станеться біди якоїсь,
малий продовжить справу днів моїх.
Ти ж бачив сам - у ньому той безмірний,
готовий до сприймання світу обсяг...
Первосвященик, зупинившись, враз
долонею в промовистому жесті
спиняє і Раі й суворо, владно,
самими видавалося губами,
шепоче стиха: - Там не тільки радість.
Осліплений щасливим подарунком,
ти, брате, лиш ковзнув очима вміст,
не роздивився пильно глибини
і надто просто оцінив майбутнє.
15
Раі зніяковіло жде тлумачень,
та жрець верховний, знову опустивши
до долу погляд, потягнув його
кудись, поміж колон:
- Скажи мені -
ось ми, жерці, вже невідомо скільки,
десятки поколінь, несемо мудрість,
даровану нам Тотом, пізнаємо
її у міру сил - моїх, твоїх -
передаємо в руки наших учнів
разом із нашим досвідом про світ.
Для чого? Служимо кому при цьому?
Творцеві всього сущого? Звичайно,
а також Кемет, усьому народу
допомагаючи прожити з Хапі,
з пустелями, з вітрами, та царями!
І зносини підтримуючи з тими,
хто служить в храмах у країнах інших,
ми знаємо, що люду вкрай потрібна
усюди наша поміч, хоч і різна -
в залежності від краю, від традицій,
від проявів постійних і минущих.
Що зв’язувало завше різні храми?
Одна глибока мудрість про Творця,
відома всім просвітленим особам.
А ще єднає нас служіння люду,
що потребує різних наших знань -
одних для Кемет, інших для Міжріччя.
У всякому випадку до сих пір
було так сотні, тисячі років.
16
Верховний жрець печально посміхнувся:
- Сюди приходив наш правитель Деді.
Погомоніли трохи про всіляке –
про труднощі щасливого правління,
про кращу, досконалішу громаду.
Беру його, як ось тебе, й підводжу
до старанно начищеної міді -
поглянь і ти, Раі, на цю пластину.
Показую, що ось вона, громада!
І що з тим відображенням робити?
Потрібно, певно, з себе починати…
Тож, повертаючись до спостережень,
як думаєш, куди прямує світ?
Чи щось змінилося за наші роки?
Скажу тобі - змінилося багато.
У відбитті додалося свободи.
17
Зросла, закладена колись, будова.
Людей умножилося. Звістки маю,
що величезні племена мандрують
і за Великим морем, і Євфратом,
і на просторах поза Хіддекелем.
Поглянь, могутні хети відступають
на стріли і мечі сусідів наших.
Хто здатен на таку потугу там?
І із Еламу дивні вісті чути.
Яка ж то сила десь росте й гуляє!
Що буде далі? Зрушення величні,
грізніші війни, і новітні царства,
великі переміщення племен?
18
І що би нам, здавалося, до них?
Щоденно, знай, служи собі в молитві,
у справах добрих святість приумножуй,
і все тут, - але ж ні! Повинні ми,
піклуючись потребами мирськими,
не стати на заваді справам Вищим,
помітним скрізь проникливому оку!
І не повинні й осторонь стояти -
а, скільки сил, небесному сприяти.
Це в час, коли жерці Амона-Ра
не тільки в Уасеті, а усюди,
чисельно розростаючись, будують
ту владу, що спирається на безліч
нахапаних скарбів, на труд покірних
рабів, поселень, міст, чужих країв.
Коли взамін розважливого руху
народу нашого у майбуття,
працюючому на землі чи в місті
насаджують незмінності закони,
порядки вкрай суворі, чаклування,
коли не до молитви, а купуй!
Примножуючи тільки ці багатства,
кому прислужують - народу, Кемет?
Ми з ними розійшлись уже в служінні!
19
Допоки зважений наш Пераа
розумно править - нас вони ще терплять.
Що ж буде, як стоятимемо й далі
ми на шляху у намірів зловісних?
Здавалося, повинні сподіватись
на захист Пераа, - він теж боїться
надмірної могутності Амона.
Та все ж настане той суворий час,
коли утратить наша мудрість шану.
Земні владики вийдуть проти нас -
бо влада на землі і в небі – різна.
Що, придивившись, ти побачиш в Са?
Те, що і я побачив в нім - гоніння!
20
Гоніння...
Наближається пора,
коли прийде воно з велінням вищим,
і стане майбуттям для Храму кращим,
аніж впокорення Амону-Ра.
Є вибір в нас, і стане він найкращим,
якщо ми осягнемо Вищу Волю,
і підемо дорогою своєю.
Бо не земне у силі зберегти,
а тільки те, що виросте для неба.
Здалося, саме це у Са я бачив.
І стало добре в грудях, справді добре.
21
Поперед старцем ставши на коліна
Раі зворушено мовчить. Старий,
йому поклавши руку на плече,
шепоче: - Хочу я, щоб учень Са
вже нині увійшов у нашу віру.
Та і тобі пора додати сил.
Настоянка на лотосі – це добре,
але плоди життя – найкращі ліки!
До них потрібно й настрій якнайкращий!
Вставай, ідемо в сад, пора співати.
Старий сміється: - Певно, ти, Раі,
забув, як це зазвичай люди роблять?
* * *
![Художник - Девід Робертс](images/kinv01.jpg)
![](images/prfoto.gif)
Читати далі, Част.ІІІ. Гл.4
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
73. Дев’ятка храмів – в честь дев’ятки початкових богів в місті Оні. Це Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Усер, Ісет, Сет, Нефтіда.
74. Правитель сепату – в древньому Єгипті спадкоємний правитель області (пізніше ному).
75. Секот (др.єг.) – Червоне море.
76. Абу (др.єг.) - слон.
77. Тум (др.єг.) – він же Атум.
78. Елам – Еламська долина на річці Тигр, можливе місце Райського Саду, що з Вавілонських поем попав до хебрейських.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Он. Унефер. гл.4, ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності"
Про публікацію