ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,

Світлана Пирогова
2026.07.20 11:16
Насіялось стільки...Насіялось маку.

Червоним розлилось під спекою морем.

Розлізлась ненависть, розсипала горе.

В тривозі розплакана світиться мапа.

Ірина Вовк
2026.07.20 10:31
Розділ ІІІ: Ціна однієї перлини Римські генерали вміли рахувати золото мішками, але вони не вміли рахувати розкіш. На другий вечір бенкету Антоній сидів на парчевих подушках, розхристаний, з масним від печеної дичини підборіддям і затуманеним поглядом

хома дідим
2026.07.20 09:43
літо йде
через окремий холод свій
і спеку звичайно
літо ж
червень липень
глипнути навіть не вспів
сліпучі майдани
розжарені вулиці

Тетяна Левицька
2026.07.20 09:30
Ярослав Олегович Чорногуз — видатний поет, патріот України, людина з вразливим серцем, щедрою душею та самобутнім гумором був моїм наставником, найкращим другом, який завжди мене підтримував, надихав та вселяв віру в свої можливості. Серед його учнів бул

Віктор Кучерук
2026.07.20 07:33
Море хвилями дзвінкими
Б'є об скелі мовчазні
І мені назустріч линуть
Любі здавна позивні.
Рвійний вітер хвилі гонить
Без вагання та зусиль, -
Невгомонні та солоні
Всюдисущі бризки хвиль.

М Менянин
2026.07.20 01:30
Вода солона на столі
як символ сліз в чужій землі.
Гірка трава, і не одна,
як згадка рабського вона.

Сумною б трапеза була,
та ось рух ангела крила
дає надію на життя

Паб Лімерик
2026.07.19 20:36
Після кожного виступу Кіо
Продавались направо й наліво
Дефіцитні кролі,
Невеличкі й малі
З комбінату в циліндрі у Кіо.

Довела до тюрми лотерея
Одного з дідусів Гемінґвея.

Кока Черкаський
2026.07.19 18:53
Мені було лиш дев'ятнадцять,
А їй більше двадцяти трьох,
Вона мене дуже кохала,
І нам було добре удвох.

Вона була дуже гарна,
В мене аж виростали крила
Поруч з нею,

Вячеслав Руденко
2026.07.19 16:47
Хто збирав шовковицю,
Згадує й за хліб.
В ступах пил в косовицю
Проситься в політ.
Бийся дощик в озеро,
В хату Лукаша.
Там де ранком росяно,
Знайдеш слід вужа,

Євген Федчук
2026.07.19 15:45
Ніч на землю опустила чорне покривало.
В небі зорі, наче маку хтось по нім розсипав.
Ароматом неймовірно п‘янким пахне липа
І виспівують цикади вечірні хорали.
Жебонить ледь чутно річка, вербам миє коси.
А над річку невелике вогнище палає.
Розсілася

Борис Костиря
2026.07.19 14:36
Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
Що розпинає завжди на горі,
Це фарисеї в масках і елої,
Вовки в овечих шкурах, трунарі.
Бунт посередностей змете усе на світі,
Що має лик, а не лише мурло.
Так паразити на веснянім цвіті
Повзуть настирливо,

Ірина Вовк
2026.07.19 13:56
Розділ IІ: Аромат мирри на річці Кідн Тарс задихався від спеки. Марк Антоній сидів на ринковій площі на судейському кріслі, оточений своїми легіонерами. Він був роздратований. Цариця Єгипту запізнювалася вже на тиждень. Раптом з боку річки донісся д

Ірина Вовк
2026.07.19 13:48
ЧАСТИНА ДРУГА: МАРК АНТОНІЙ. Тінь під деревом граната «Прийди до мене, о Володарю Сили, бо серце моє відкрите для твого заліза. Твій рев чути серед народів, але в моєму домі ти знайдеш свій спокій і своє золото». (З написів на стінах храму Ха

Володимир Бойко
2026.07.19 12:36
Шахраї під Малими Загайцями
Торгували зіпсутими яйцями
Збунтувався народ,
Упіймав тих заброд
І позбулись яєць під Загайцями.

В ресторані у Богодухові
Подавали котлети із мухами.

Іван Потьомкін
2026.07.19 11:43
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.

Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов’янський слід,

хома дідим
2026.07.19 10:23
оздоблений словами
належними чи ні
як-небудь умирав би
на дні або вві сні
відкинутий з заграви
розбитих літніх днів
із самого із краю
життя сяйливих див

Віктор Кучерук
2026.07.19 07:18
Земля затряслася, хитнулися стіни,
Шибки забриніли і ляк розпочавсь
За тих, що заклякли в гарячих руїнах
І просять у Бога про поміч в цей час.
Горять і димляться дерева й споруди,
Ізнову не маєм спокійного сну, -
Налякані вибухом, дивляться люди
Н

Роксолана Вірлан
2026.07.18 20:56
Ібрагіме, світ не справедливий -
світ не справедливий, Ібрагі...
Ти хіба не сам ту правду зриму,
вчив мене, стискаючи круги

надовкіл моїх непевних кроків
і навколо щойно зійшлих сил.
Паргали, гречине сяйноокий,

Юрій Лазірко
2026.07.18 17:24
Life stops… where silent e’s are craggy.
Define a quota for the sky and squint.
Make clouded music free and shaggy
by blowing out the note, a key imprint.

An obit finds in me a cover.
Am I a globe for lovers to be spun?
If there can be no way to h

Борис Костиря
2026.07.18 16:58
Навіщо я поглянув на цей сніг,
Що спопеляє блиском потойбічним
До глибини душі й кладе до ніг
Дари небес у сяйві споконвічнім?

Я щось важливе загубив на нім,
Пощезнули нюанси і відтінки.
Так слово сяє, як величний німб,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:18 ]
    В яких всесвіттях...
    В яких всесвіттях…

    В яких всесвіттях нарізно носило
    Любові наші, що пересіклись
    У мить злиття, і, стомлено-безсило,
    Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?

    І що тепер? У мороці страждання
    Блукатимем у нетрях забуття,
    Допоки знов, розбуджене бажанням,
    Новою зустріччю запалить нас життя,

    І буде зустріч. Зоряними снами
    Ми злетимо у відчуттях нараз...
    І наші тіні ще прийдуть за нами...
    І наші душі ще спом"януть нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 24.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:13 ]
    Люби Україну
    Люби Україну

    Люби Україну.
    Люби не за сало,
    Чи те, що в садочках співа солов"ї.
    Твори Україну,
    Щоб вільною стала.
    За неї ще будуть жорстокі бої.

    Люби Україну,
    Люби, як коханку,
    Не будеш кохати- покине, піде.
    Люби її, милу,
    ВІд ранку до ранку,
    Нехай вона прихисток в тобі знайде.

    Люби Україну!
    Як квітка зав"яне-
    Якщо не поллєш, то зав"яне вона...
    Любов"ю твоєю
    Нехай вона стане-
    Арійського краю сумна сивина.

    Люби Україну
    Важкою Любов"ю.
    І шана Шевченка до тебе прийде.
    Скропи її кров"ю.
    Ворожою кров"ю.
    Полий ї своєю, як треба буде.

    Готуйся. Гартуйся.
    Люби Україну-
    Борись, бо без тебе загине вона-
    Арійщину. Русь.
    Неподільну. Єдину.
    Твою Батьківщину, що Богом дана.



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
    рубрика: Патріотичні вірші
    дата поступления 04.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:12 ]
    Затмение
    Затмение

    В кумулятивных брызгах плавится восток,
    И каплями брони в песок стекает.
    Клещами боли жестко сдавленный висок
    Пульсируя, сознание теряет...

    Где пониманье, осознание того,
    Что нет преград, что кровью мы едины,
    Что Украина-Русь дороже нам всего,
    Что это- мы, шальные дети Украины,

    Не для того в сей час явленные на свет,
    Чтобы чужие песни петь, делиться языкОво,
    Что единение в свершении побед
    Еще явит к прочтенью Игорево Слово,

    Что здесь, в Святой УкрАинской земле,
    Скрещенье древнее путей цивилизации,
    Здесь воспылал зарей в кромешной мгле
    Трипольский край, исток великой Нации,

    И этот, Древними дарованный огонь,
    Нам освещает путь во тьме тысячелетий...
    Зачем же Матери мы сердце на ладонь
    Исторгли из груди- кто мне ответит?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509136
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 03.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:16 ]
    Гроза (зарисовка)
    Гроза ( зарисовка… )

    Дождь нехолодный, лета улыбка...
    Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
    Обыкновенный... Все, как всегда...
    Нежно щекочет, стекая, вода...

    Пары влюбленных в сиянии света,
    Словно объяты потоками лета,
    Не прикрываясь суровым зонтом
    Томно вальсируют в танце босом...

    Но- необычна сегодня природа.
    Некое таинство в ней происходит...
    Дождь истончился и робко затих,
    Словно бы в схватках предродовых...

    Где-то зарницы, сполохи... Мимы
    Дальней грозы, проносящейся мимо,
    Изображая волнения лик,
    В душах посеют испуганный крик

    Молнии блеска и грохота грома...
    Юркнули пары в укрытие дома...
    Ветер свинцовые тучи увлек...
    Где-то прольется холодный поток...

    Грянет гроза! Исполнением рока
    Где-то суровые струи потока
    Грязь выметая, хлынут, бурля,
    И возродится, очистясь, земля...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
    рубрика: Лирика
    дата поступления 12.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:02 ]
    Притча про каву життя
    Притча про каву життя

    Один веселий Вчитель
    Навчанням притомив
    Своїх розумних Учнів,
    І кави всім налив

    У посуд, що у домі
    У нього пребував.
    У дорогі й дешеві
    Чашки порозливав.

    Із кухні на підносі
    Все виніс. Юнаки
    За мить порозбирали
    Всі дорогі чашки.

    Лишилися дешеві.
    Сміється він на те-
    Отак собі майбутнє
    Своє оберете!

    Життя в чашках- то кава.
    А гроші- то чашки.
    Вони- добробут, слава,
    Це все показники

    Життєвої підтримки,
    Та не саме життя.
    А кавові краплинки-
    Як кроки до буття.
    ....... ........ .......
    Найбільш щасливі люди-
    Не ті, що краще мають.
    А ті, з того, що мають-
    Найкраще здобувають.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498618
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2014.10.26 13:08 ]
    Питання віри
    Живемо, як усі. Ті – свідками Єгови,
    а іншим Саваот віщує уночі.
    Відомо їм усе, окрім своєї мови.
    І ходять між людей аматори любові,
    добра і темноти старанні сівачі.
                   Глибини Духу їм чужі і непотрібні,
                   і їх тяжка душа блукає у пітьмі.
                   І віру у своє нав’язують «невірним»,
                   а істину одну не знають і самі.
    Блукають між людей таємні неофіти,
    вербуючи своїх, тавруючи чужих.
    Про задуми Творця воліють научити
    паломники ідей про вищість того світу,
    де й папі Римському не місце між святих.
                   І дивно, що Земля до них уже віками
                   і дихає, й живе, і плодить врожаї…
                   І те, чим ти живеш – то аура її:
                   усе, що омофором тимчасово з нами –
                   і мова, і слова, і думи – не твої.
    Не оскверняй язик і будемо ріднею.
    І хай твоя душа узята на замок,
    зате і янь, і інь дадуть ясний урок –
    усохне течія неправди однієї.
    Заговори, як я, місцевою, своєю
    і ти уже поет, а може і пророк.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:59 ]
    Дим вітчизни
    Дим вітчизни

    Край задумливий серця мого...
    Над полями холодними мла...
    Я повік не полишу його,
    Землю цю, що життя надала.

    Я не можу залишити світ
    Мрій дитячих, юнацьких забав,
    Днів суворих, закутих у лід,
    Щастя час, де кохання пізнав...

    Світ великий- є час вирушать
    Пізнавати краї чарівні..
    Я піду... та повернусь назад.
    Це- коріння... Без нього мені

    Не живеться... Душа України...
    Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
    Над землею вечїрньою лине...
    Просто в серце вливається він.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
    рубрика: Лірика
    дата поступления 27.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:32 ]
    Не благай про кохання, не треба
    Не благай про кохання, не треба

    Покотилося сонце по небу
    В неозорій ясній вишині...
    Не благай про кохання, не треба.
    Не потрібно цього вже мені.

    Он на сонце насунули хмари...
    У гаю не щебечуть пташки...
    Розчинилось кохання, мов мара.
    Відійшло. Хай лікують роки

    Нашу біль. І сльозинки солоні,
    Світло-чисті, мов пам"яті щем,
    Покотились дощем у долоні...
    Повновісним осіннім дощем...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499167
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 15.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:57 ]
    Перша ніч кохання
    Перша ніч кохання

    Ночі першої маристе марево...
    За вікном сніг в кружлянні зими...
    Ми ще юні, нічого не знаємо...
    Боже мій! Як же щАсливі ми!..

    Ніч холодна жбурляє сніжинками
    У вікно, місяць в небі завис...
    Вигин тіла блищить намистинками,
    В світлі місяця весь оголивсь...

    Я тебе прикрашаю намистами...
    Я в тобі відчуваю себе...
    Ми у пошуку хтивості істини...
    Перша ніч... Подарунок небес...

    Вже ніколи таке не повториться,
    Хоч відтвориться тисячі раз-
    Ніч кохання у томному мороці...
    Спомин серця у кожного з нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495208
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:10 ]
    Смотри...
    Смотри…

    Смотри на мглу. Но мгла уж не в тебе.
    Ты не слепец. Прозрел ты, Украинец.
    Пройден предел. Ты ясен сам себе.
    Ты осознал- ты в мире ПЛЮС, не МИНУС.

    Смотри на эту мглу, и не прости
    Продажных гадов, что делили Украину,
    Тех подлецов, которые и ныне
    Ее пытаются расторгнуть на куски.

    Страна придет к единству, несмотря
    На злобное шипение мерзавцев,
    Сподобившихся ТЕМ ЕЩЕ продаться,
    Деля страну с доходом для себя.

    Им наплевать, что Родина в крови.
    Они вовеки не любили Украину.
    И яд предательства, подобно скисшим винам
    В бессильной злобе рвет их совесть на куски.

    Вся их идея- пляска на костях.
    Из их деяний и восстали эти кости,
    Когда врага приветив, словно гостя,
    Они несли ему кровавый стяг.

    Страна еще воскреснет для любви,
    Пускай беснуется во тьме воронья стая,
    Но тема единения святая
    Еще придет. Лови ее, лови!

    И новый Нюрнберг будет ожидать
    Всех, кто в безумной ненависти к свету
    Родил на свет братоубийство это-
    Царя кровавого в края твои призвать.

    А злобный враг, змеиное гнездо
    В твоем за эти годы свивший теле,
    Предстанет пред Божественныи Пределом,
    Как жертвы всех, загубленных в АТО.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518579
    рубрика: Лирика
    дата поступления 21.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:01 ]
    Больная птичка
    Больная птичка

    Птичка печальная у тротуара...
    Птичка больная... Здоровым не пара...
    Птичку несчастную детки согрели.
    Взяли на ручки, в шапчонку одели...
    Птичке все это помочь не могло...
    Смерти озноб, перебито крыло...
    Помним ли мы, как легко прерываем
    Шаткий мосток между Адом и Раем,
    Тот, что людьми называется "жизнь"?..
    Жизнь коротка. На добро не скупись.
    Птичка в шапчонке тихонько споет
    Песню последнюю и отойдет
    В край, где без боли и горя мир светел...
    Верьте в добро! Будьте добрыми, дети!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516234
    рубрика: Лирика
    дата поступления 08.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:35 ]
    Чорна піхота. Синам україни. Пісня смутку
    Чорна піхота ( Синам України. ПіІСНЯ СМУТКУ )

    Червоне зле сонце сіда за болотом,
    І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
    То чорна піхота, то чорна піхота
    В цивільній одежі в останню атаку іде.

    Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
    Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
    Йде чорна піхота в останню атаку
    З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.

    Заплач, Україно. Заплач, Україно!
    Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
    Це розум твій гине! Це розум твій гине!
    Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.

    Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
    Бо нікому буде довіку тебе боронить-
    Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
    Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.

    Іди помолися. Іди помолися!
    Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
    Це плата за вибір. За те, що здалися-
    Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:52 ]
    Агрессивная тупость
    Агрессивная тупость ( ликующим )

    Вы играли словами,
    Тупо веря в награду в Раю.
    Вы махали флажками,
    Агрессивно шагая в строю.

    Звездам верили глупо.
    Дождались. У дверей грянул гром.
    Агрессивная тупость,
    Как змея, заползает в ваш дом.

    Агрессивная тупость-
    Теперь вне тебя вам не жить.
    Агрессивная тупость-
    Что можешь ты им предложить?

    Черно-белости мира
    Своего в разноцветьи миров?
    Сожжены все клавиры-
    Пусть свирепствует скрип сапогов!

    Агрессивная тупость-
    Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
    Агрессивная тупость-
    Всем диктуешь ты волю свою,

    Эту волю неволи,
    Безголовой толпы сладкий грех,
    И бездарные роли,
    И одна ты решаешь за всех.

    Агрессивная тупость-
    И восстал Кривоногий Кумир.
    Агрессивная тупость-
    Что ты можешь подать в этот мир?

    Полусдавленный гений,
    В час, когда все решают скоты?
    И талантов, и мнений
    Молчаливо закрытые рты?

    Агрессивная тупость-
    Этот выбор для вас- приговор.
    Агрессивная тупость-
    И свободу похитил не вор.

    Это сами свободу
    Променяли себе без затей
    На бесправья породу,
    Обрекая проклятьем детей.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
    рубрика: Лирика
    дата поступления 31.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:33 ]
    Минута встречи
    Минута встречи

    В эпоху, когда рушатся миры,
    И мера жизни слишком коротка,
    И на пороге чУмные пиры,
    Минута встречи- как же ты сладка!..

    И ожиданье встречи сквозь тебя
    Пройдет, как "дней связующая нить",
    И из последних сил крепишь себя
    Желанием единственным- дожить.

    Дожить, чтоб из протянутой руки
    Испить любви короткой звездопада.
    Мы наших тел сплетенные венки
    Наденем друг на друга, как награду

    За все, за все, что испытали мы
    Идя дорогою тернистой к этой цели.
    Она, как свет среди кромешной тьмы-
    Для этого мы только уцелели.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 01:24 ]
    Гражданская война
    Гражданская война

    Неба черную слизь луч рассвета рассек.
    Обагренная высь истекает в песок.
    Это ангелов трубы исторгают свой глас.
    Это сжатые губы стонут песню о нас.
    Это демоны ныне исполняют зарок-
    Разорвать Украину за свободы глоток.
    Напряженью разрыва есть предел и ответ
    Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
    Это наше былое разлетелось во прах.
    Это время героев и мерзавцев в слезах.
    И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
    Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 06.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 20:36 ]
    Мандрівочки Покрови
                                  І
    Жовтень усміхнувся на прощання.
    День погас, і вечір догорів.
    Одягає чорне одіяння
    веселкова гама кольорів.

    Чумакує осінь до упаду.
    Устеляє жовті килими
    стежкою під ноги листопаду,
    щоб дійти до білої зими.

                                  ІІ
    Укриває омофор Покрови
    шати недосяжні палачу.
    І ридає Діва. І до кро́ві
    закусила губи від плачу.

    О, Пречиста, що ти подаруєш
    воякам на вічному посту?
    Може спиниш кулю на льоту?

    Поки ти висотами мандруєш,
    чи побачиш їх, і чи почуєш,
    хто узяв останню висоту?
                                  14.10.2014



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (5)


  24. Мерсі Флай - [ 2014.10.09 21:37 ]
    Натхнення не впасти
    Невже так тяжко - вірити в Добро?
    Невже так просто - втратити надію?
    Стикаючись із диким холодом,
    Несемо в світ дитячу мрію.
    Вітри гуляють в наших головах,
    Для сумніву в нас двері привідкриті.
    Нечуєм слів - в нас діє тільки страх.
    Забули й те, чиї ми діти.

    ...Впізнавши у собі Велику міць,
    Здолавши сумніви і біль тілесний, -
    Підем туди, де Батьківський поріг,
    Де жде нас всіх Отець Небесний.

    Усмішку злу зітри з лиця свого,
    Це незнання, це страх - це не дорога!
    Христос прийшов, - чи слухали його?
    Він мир приніс, посіяв у нас Слово...

    Любов'ю ми народжені у світ,
    Любов'ю в світі будем виживати.
    Прийнявши все - підем де та Зоря!
    Щоб щирим серцем Небо покохати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  25. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  26. Ігор Шоха - [ 2014.10.06 22:07 ]
    Сенс небезпечного життя
    Аби високі почуття
    не виглядали майже смішно,
    усі шукають сенс життя –
    як жити праведно і грішно…
                   …і вірити у чудеса.
                   Чого надіятись даремно?
                   Адже відомо, що напевне
                   на землю рухнуть небеса.
    Напевно це не поетично,
    коли нечуване – логічне.
                   Але лишається – іти
                   із вірою в добро космічне,
                   аби наосліп –
                                  до мети.
    З одного боку – це дилема.
    Якби знаття, куди ідемо,
    усі упали б на ходу.
    А з іншого – яка проблема?
    Немає винних, що помремо
    усі пропащим на біду.
                   Свої заслуги й нагороди
                   отримаємо на війні.
    А ні, то ми і так ще горді,
    що всі живучі – на білборді,
    а ми із мріями – одні.
                   Мине усе – і ми, і мова.
                   Війна мине, як злий урок.
                   І вічністю запахне знову.
    А що тоді, якщо не Слово
    веде крізь терни до зірок?
                   Усі кінці і всі начала
                   намотують одну спіраль,
    Ніхто не знає, що там далі
    на другій стороні медалі,
    чи переповниться Ґрааль,
    чи вічне колесо печалі
    зруйнує написи скрижаль.
                   Минає віра у майбутнє.
    Надія діє як наркоз.
                   І хоч любов така могутня,
                   наука не дає прогноз,
                   коли є бомба і безпутне
                   у себе має бомбовоз.
    Самі для себе небезпечні,
    як мавпи в ранзі Ліліпуть
    навпомацки шукають суть
    і забезпечені, і чесні...
                   ...приречені, але безсмертні
                   у рай немислимий ідуть.
    ……………………………
    Нічого кращого у долі
    не випросиш, як без ідей
    померти воїном у полі,
    і залишити стіни голі –
                   ані рідні, ані дітей.
    Піти як мисляча людина
    і вимести у серці геть
    все, що заповнює ущерть
    і мучить, як твоя провина,
    що так пручається невинне,
                   але приречене на смерть.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  27. Володимир Сірий - [ 2014.10.06 22:12 ]
    Життя коротке
    Життя коротке, мов тире
    Між невідомих дат,
    І навіть той колись умре,
    Хто в Бога має блат.
    Та незважаючи на те,
    До Нього треба йти,
    Ану, із віри проросте
    Уславлений пунктир.

    07.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  28. Юрій Лазірко - [ 2014.10.06 06:46 ]
    Боже коли можеш
    Боже
    коли можеш
    вборони
    від обійм
    скаженої війни
    від мерзотних
    і солодких душ
    відверни від мене
    Господи
    біду
    не давай
    вмирати марно
    дням
    вибачай
    мою бездарність
    я
    як умію
    так лелію
    і несу
    у словах
    і вчинках
    голос Твій
    і суть

    Боже
    коли можеш
    відведи
    як не напасть
    у Твої сади
    у Тобі
    зневіритись
    то гріх
    Бог
    коли забутий
    біль на всіх
    той
    кого не чути
    помира
    зароста
    його стежина
    в Отчий храм

    Боже
    коли можеш
    стань мені
    студінню
    в пекельному вогні
    ралом
    для весінніх піль
    билом
    на слова
    і біль
    важелем
    для янголів
    з плечей
    морем сліз
    куди любов
    тече
    сивиною дня
    золою тьми
    Боже
    коли можеш
    між людьми
    розділи подушно
    Світ Святий
    освіти
    світи
    світи

    8 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  29. Володимир Сірий - [ 2014.09.29 13:05 ]
    /*/*/
    Немає перехресних тут доріг, -
    Одна, - або вперед, або назад.
    У спину дихає убивчий гріх,
    В лице всміхається Едемський сад.
    І треба йти крізь тернище і твань
    Із точки А до неземного пункту Б,
    Не дивлячись на біль і кількість ран,
    Щоб віднайти у вічності себе.

    30.09.14.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.55)
    Коментарі: (4)


  30. Доріана Любарт - [ 2014.09.24 22:07 ]
    Вкраїна - переможе!
    Чи ж ми одну війну пережили?
    Чи мало крові пролили за всю історію?
    Чи один раз нас друзі продали?
    Чи за свободу вмерти не готові ми?
    Чи ж не бороли ми в собі раба,
    Йдучи на смерть, щоб тільки не схилятися,
    Чи ж не триває наша боротьба,
    Щоб на своїй землі собою зоставатися?
    Нащадки сильних, сонячних богів,
    Ми – діти світла, арії, титани –
    Переживем сезон «градових» злив,
    І дати відсіч сил нам завжди стане!
    Нас бережуть і руни, і Христос,
    За нас – усе, що зветься справедливість!
    Нас не поглине відчай і хаос,
    Ми не чекаєм на ворожу милість!
    Ми – не раби. Тож гавкай, ниций пес!
    До вовка шавка кидатися може,
    От тільки вища воля у небес:
    Вовк не впаде! Вкраїна – переможе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Галина Михайлик - [ 2014.09.23 10:14 ]
    Прихиливши коліна
    Вдячне

    Яке то щастя – славити Творця
    з подякою за все, що тільки маю…
    Мій скарб скарбів: у мирнім сні дитя.
    Молюсь, радію, мрію, засинаю…

    17-18.11.2013


    Материнське

       Виростеш ти, сину. Вирушиш в дорогу…
              В.Симоненко

    Твоє майбутнє – там, на барикадах,
    де воскреса народ наш щохвилини.
    Моя молитва – безперервна. Правди!
    Не кривди всує… Виростай же, сину…

    "Виростеш ти, сину..." Рушиш у дорогу...
    Хай Тобі не вадять на шляху тривоги…
    А як доведеться - станеш захищати
    гідність України. Як сьогодні тато…

    20.12.2013


    Молитва подяки

    За ранок і сонце, за тиху годину,
    за усмішку мужа й дитяти,
    за «хліб наш насущний», мій Боже єдиний,
    не втомлюсь подяку складати.

    За спокій в державі, за творчий неспокій,
    за працю до сьомого поту,
    щоби на шляху до скрижалей високих
    позбутись куколю й осоту -

    молитва прохання… Молитва подяки…
    Офіри і сльози зворушень…
    Молитва за тих, хто пішов за світанки…
    Молитва за всіх нині сущих…

    12-15.09.2014




    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  32. Ігор Шоха - [ 2014.09.21 14:35 ]
    Молитва Пречистої України
    Великий Боже, Ти живий єси?
    В ім’я Марії і святого Сина
    спини оцю руйнацію краси.
    Невже майбутнє звіру віддаси,
    а я у дикій оргії загину?

    Одвічний охоронцю доброти,
    убережи від зла своє творіння.
    Не випробовуй нації терпіння,
    яка сьогодні, Господи прости,
    визбирує розкидане каміння.

    Прости за нами скоєні гріхи
    у пелені дарованої волі.
    Не цінували те, за що віки
    стояли наші вої-козаки
    і у бою, і ратаєм у полі.

    Всесильний повелителю небес,
    візьми на прив’язь спущеного змія,
    пошли пророка, ангела, месію,
    аби цей світ лукавого воскрес
    любов’ю віри і вернув надію.
    Урозуми розпусницю Росію.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  33. Володимир Сірий - [ 2014.09.16 20:39 ]
    Меча двосічне лезо
    Не зафіксовано утеч
    Із краю смертних тіней,
    Тому ладнаю віри меч
    У дні мої осінні,
    Аби у остраху стіні
    Вікно ним прорубати
    Туди, де в шафі неземній
    Душі біліють шати.
    І поки зір очей не згас,
    Із серця ритм не щезнув,
    Гострю молитвою всякчас
    Меча двосічне лезо.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  34. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.09 10:57 ]
    Нерв
    Оголеним нервом є серце розкрите, мій Боже,
    Очима дитини дивлюся беззахисно в світ.
    Що можу змінити? А світ що змінити не може?
    Дай, Боже, прожити ще довгих три тисячі літ.

    Щоб каменем стати, дійшовши до світу для Тебе,
    Приступкою ніг, опертям по дорозі у час.
    Б`ють дзвони небесні, запалені свічі із неба
    Молитвою кличуть, чекаючи кожного з нас.

    Пульсуюча вічність збирає до себе незримо,
    Любов`ю скликає натомлених шляхом синів.
    Вже нині забуті одвічні дороги до Риму...
    Бо Римом Небесним є Церква Оновлених Днів!

    20.07.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (20)


  35. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 14:31 ]
    А Господь рятує білий світ...
    Пізно уночі і рано-вранці
    Злий павук сіткú брехнí снує.
    А Господь сидить на білій хмарці
    І вплітає праведне, Своє.

    Має Він роботу нині часто -
    Злий павук наплів багато бід.
    А Господь залатує дірчасте
    І щодня рятує білий світ...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  36. Ігор Шоха - [ 2014.08.27 15:38 ]
    У нижніх шарах ноосфери
    Все сказане знічев’я, спроквола
    не додає у дебет на рахунку
    ані добра, ані лихого зла,
    а несказанне, Богові хвала,
    у душах сколихне високу думку.
    Не намалюєш свіжості роси,
    яким би не прославився талантом.
    Епітети для опису краси
    достойні бути тільки плагіатом.
    Але у поті власного чола
    ми ліпимо гладущики і свищик,
    і навіть Йову доля не дала
    в очах Творця піти від нього вище.
    Творіння Ягве – і добро, і зло,
    замішане на явище із глини.
    Як не хвали гончарне ремесло, –
    що – на віки́, не зробиш за хвилину.
    Як не пильнуй, а зло не промине.
    І Люцифер трудився біля храму.
    Тому у нас походження складне:
    одні – від мавпи, інші – від Адама.

    Пройшли віки, які змінили світ.
    Народжуються карлики й гіганти
    виконувати Божий заповіт:
    одні – творити, інші – руйнувати.
    Навіяне із товщі вишніх сфер,
    і дольному послужить за науку.
    Лихе мине, якщо живий помер,
    аби минуле історичних ер
    служило й неживим для порятунку.
    Містичний дух відточує стило
    покликаних страждати щохвилини
    за наших ближніх – винних і невинних.
    Радари душ уловлюють тепло
    думок, які лягають на крило
    нових ідей у всесвіті людини.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  37. Володимир Сірий - [ 2014.08.26 18:00 ]
    Люди наче хмари
    Люди наче хмари
    По життю пливуть.
    Аж за обрій-старість
    Простяглася путь.
    Білі та грайливі,
    З вітром тет-а-тет,
    Не затінить ниви
    Їх веселий лет.

    Темні плинуть низько
    У грузькій юрмі,
    Над ланами виснуть
    До часу німі.
    А коли між ними
    Тісно , що й не пнись,
    Вигуками злими
    Сповнюється вись.

    Благо, є затишшя, -
    Веселковий стрій,
    Світиться Всевишній
    У красі своїй...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (25)


  38. Світлана Костюк - [ 2014.08.10 20:31 ]
    ***
    Спасибі, Вседержителю святий,
    За щастя мить, за одержиму мрію...
    За біль душі - пекучий і густий,
    За те, що всім і вся прощати вмію...
    В овечих шкірах друзям, ворогам
    (А втім, я їх такими не вважаю...)
    Я просто йду, а ідучи згораю
    І вірую високим небесам...
    Не визнаю хвалебних одкровень,
    Лукавства й лицемірства не приймаю...
    Сама собі звітую кожен день,
    Сама себе самотністю караю...
    Від фальші вибухає кожен нерв,
    Від підлості струна душі німіє...
    Бо що нас порятує всіх тепер,
    Як не любові світла літургія...
    Від прірви і від воєн вбереже
    Лиш лик Христа, що був за нас розп`ятий,
    Уміння розуміти і прощати
    Сьогодні...
    тут...
    з молитвою...
    уже.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  39. Вікторія Осташ - [ 2014.07.19 22:04 ]
    Не... нео... ново...
    нові герої із не-ново-світу...
    новодоганить не-героїв світ...
    недовго й переплутати – кульбітить
    не—нео—ново... випадковий міт

    стару сувору нитку нео-Парка
    тримає у відновленій руці –
    летить крізь час ховається у шпарку
    уявна доля і бредуть старці

    і картотеку образів гортають
    кийками... а з-під ніг мов з-під коліс
    викочуються голови – й гортанні
    тривають монологи не на біс

    коли вони припинять хто їм стане –
    залізний? – на заваді... доки нас
    чекатиме Господь затисши рани
    німий – від наших зойків і гримас





    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  40. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:40 ]
    Не зникне світ...
    *********

    Не зникне світ,
    Коли згубився хтось,
    При дні —
    У вимір новий
    Поверне дорога,
    Щоби колись
    Я зупинивсь в собі,,
    Коли знайду,
    У завтрашньому,
    БОГА...
    Як світ мені
    Відкриється у тім,
    Що втрату оросили
    Щастя сльози,
    Де у новім пізнанні
    Нових слів
    Не потребують
    Знайденого,
    Може...
    ------------------------------------------
    2013; PARIS (Palais Royal Musee du Louvre)
    ------------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  41. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:33 ]
    За життя треба триматись...
    *************


    За життя треба триматись -

    Особливо,

    Коли маєш ціль -

    Боротись і боротись...

    Не давай собі поблажки -

    Твердість поспіль...

    До своєї цілі -

    Прагнення

    Необхідне,

    Як стремління...

    До неї треба:

    - Бігти,

    - Йти,

    - Повзти...

    І навіть,

    Коли вже не можеш

    Стояти -

    Тоді,

    Хоть,

    Лежати,

    В напрямі її -

    Щоби твердість

    В переконанні мати,

    Що вірні твої

    Дії...
    ------------------------------------
    2012; PARIS (Alesia)
    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.20 12:09 ]
    * * *
    Нащо слова, коли нема любові?..
    Христові сльози докором течуть.
    Є міра змісту в кожнім звичнім слові --
    Одвічна суть.

    Є міра болю в дефіциті волі.
    І в дефіциті ласки -- суєта.
    Тому й чужі поволі граєм ролі.
    На постаменті слів -- чужі уста.

    Нащо слова, коли нема любові?..

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  43. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.14 13:29 ]
    Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
    дехто добре живе...
    Серед інших отак
    розкрутився вітряк,
    бо хвалив все нове...
    Спересердя спитався вітряк
    у стеблиночки слів:
    – Скільки в тебе вітрів?
    – Хоч стеблина мала,
    та у душах зросла
    надвисоких людей...
    От вітри гнуть мене,
    та міцніша стаю
    у любові ідей.
    І негода мине,
    дощ напоїть мене,
    у пшеницю зросту.
    Ти ж стоїш на посту –
    чи не диво із див? –
    І розмахуєш страшно руками, скрипиш,
    хазяйнуєш, керуєш, караєш, не спиш,
    щоб зробити придатною Тому мене,
    Хто мене посадив!

    03.05.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  44. Богдан Манюк - [ 2014.06.09 00:32 ]
    *****
    За червоні буйки суєти –
    невмолимим,
    не дослухавши скрипки
    і скриньки Пандори,
    де не хрестяться вірші,
    здіймаючи рими,
    і ховає мелодію віщу
    валторна.

    За червону печаль
    неприкаяних маків,
    поневолених лукою
    легко й надовго,
    що допили дощу
    засекречені знаки
    від миттєвого помислу
    й поруху Бога.

    За аркан
    з божевільної крові
    червоний,
    до руки невмолимого
    полум’ям зайди,
    захищаючи грона
    святі калинові
    від навислого граду
    холодної зради.


    За червоне під вечір
    небесне забрало
    перед янгольські очі –
    вітрища одвічні,
    щоб затоптану душу
    тобі відшептали
    до прозорих начал
    на стезі потойбічній.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18)


  45. Олександр Обрій - [ 2014.06.04 17:58 ]
    У пошуках душі
    Бездушним сьогодні мене називали,
    Сказали, що мало душі в моїх віршах,
    Душа моя гірше усіх сміттєзвалищ,
    Я черства людина - куди уже гірше?

    А черствих, як правило, здалека видно,
    Тікайте з грудей моїх жваві синиці,
    Не місце в пустелі вам, спритні єхидни,
    Тікайте, релікти, і хай вам насниться

    Домівка нова, де хазяїн добріший,
    Там шир океану торують дельфіни,
    Там тіло голублять мусони і брижі,
    Тікайте, а я уже бачу, де фініш...

    Я кану в безодню старим ламантином,
    Чи тихо опаду, мов квітка, відцвівши,
    Кантата душі, що втрачала мотиви,
    Востаннє знекровленим випурхне віршем.

    Життя стало сірим, повільно-комфортним,
    Буденність, мов плівку, його зажувала, -
    З такого не вичавиш більше офорти,
    Не виліпиш образів юних, жилавих.

    Глибо́ко пірну на борту батискафа,
    На себе погляну крізь ілюмінатор -
    Туди, де раніше ще не натискав я,
    В місця, що раніше волів оминати.

    "А там нічогенько, - для себе з'ясую, -
    Частіше б сюди з головою пірнати,
    На душу свою наговорюю всує,
    Бо обрис її поетично пернатий".

    "Хоч є і глибини, - з'ясую для себе,
    Що краще би їх не чіпати ніколи".
    Тож ще посмакую утіхи плацебо,
    Мов залишки темряви тиша ранкова...


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  46. Володимир Сірий - [ 2014.06.03 09:52 ]
    ***
    Не зумів журавля доторкнутись,
    Хоч синичку частенько тримав...
    Це життя - щемних спогадів жмутик,
    Вхід і вихід,, і більше нема...

    Щоб і плакати тут, і радіти,
    Жити в правді і коїти гріх,
    На долоні печального світу
    Безліч ліній прямих і кривих.

    Та без галасу зайвого хочу,
    Не виляючи, йти навпростець,
    Щоб підняти засмучені очі,
    Як зустріне мене мій Отець.

    Я щоденно, неначе у плащ ,
    Зодягаю свій дух в "Отченаш".

    03.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  47. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.28 12:55 ]
    Осердя
    Ти - невловимий. Ти - безпристрасний,
    Все вже померкло світське дочасно.
    Ти - незворушний, серце - вразливе.
    В озеро ночі сплакали зливи.
    В озеро споду світло проникло,
    Полиском болю спало і зникло.
    Серце - безодня світла і болю.
    Спалено одіж. Душам на волю
    Велено вийти. Крила - огненні.
    Втрачено скільки? - Все. Безіменно.
    Скільки вціліло? - Все у єдинім.
    Сила - у немочі, Божа людино.
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  48. Богдан Манюк - [ 2014.04.21 13:59 ]
    *****
    Довкола церкви обруч молитов –
    розкручений, аж відблиски за обрій.
    І хай сюди статечним підійшов,
    тут янголям тобі рости хоробрим,
    вітри ловити і сріблястий день,
    весні на плечі бубон завдавати
    і дзвін, і світло кликати за тин,
    де їх підхопить місто вайлувате,
    що знову хоче стрункості та струн
    і на долоні правди від підкови,
    і від мистця таких гарячих рун,
    щоб зашарілись полум’я і слово.
    Вгадай на цьому ярмарку весни,
    коли святому розпростерти плечі,
    а потім крильця янгольські верни
    і йди під Богом, як завжди, - статечним.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.77)
    Коментарі: (18)


  49. Володимир Сірий - [ 2014.04.18 22:37 ]
    *****
    на моє існування подальше
    покарання намул не стече
    від потопу тотальної фальші
    побудую надійний ковчег
    із євангельських матеріалів
    вірні розміри стиль і каркас
    і потоки неправди зухвалі
    розіб"ються об істини м"яз
    уподібнившись древньому Ною
    на одвічний зійду материк
    і плодами Едему загою
    злом омани прошитий язик


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (10)


  50. Володимир Сірий - [ 2014.04.10 20:33 ]
    Капітал
    У світі цім втрати духовні
    Стаються під натиском хиб,
    Погане спливає назовні,
    А добре стікає углиб.
    Хороше оцінюють тано,*
    За зло із лихвою дають.
    Як не заощаджуй старанно,
    Твій титул незмінний: банкрут.
    Отож багатітиму небом,
    Молитви зберу капітал,
    Бо вкладнику більше не треба,
    Аніж потебує фінал.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   37