ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 14:31 ]
    А Господь рятує білий світ...
    Пізно уночі і рано-вранці
    Злий павук сіткú брехнí снує.
    А Господь сидить на білій хмарці
    І вплітає праведне, Своє.

    Має Він роботу нині часто -
    Злий павук наплів багато бід.
    А Господь залатує дірчасте
    І щодня рятує білий світ...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  2. Ігор Шоха - [ 2014.08.27 15:38 ]
    У нижніх шарах ноосфери
    Все сказане знічев’я, спроквола
    не додає у дебет на рахунку
    ані добра, ані лихого зла,
    а несказанне, Богові хвала,
    у душах сколихне високу думку.
    Не намалюєш свіжості роси,
    яким би не прославився талантом.
    Епітети для опису краси
    достойні бути тільки плагіатом.
    Але у поті власного чола
    ми ліпимо гладущики і свищик,
    і навіть Йову доля не дала
    в очах Творця піти від нього вище.
    Творіння Ягве – і добро, і зло,
    замішане на явище із глини.
    Як не хвали гончарне ремесло, –
    що – на віки́, не зробиш за хвилину.
    Як не пильнуй, а зло не промине.
    І Люцифер трудився біля храму.
    Тому у нас походження складне:
    одні – від мавпи, інші – від Адама.

    Пройшли віки, які змінили світ.
    Народжуються карлики й гіганти
    виконувати Божий заповіт:
    одні – творити, інші – руйнувати.
    Навіяне із товщі вишніх сфер,
    і дольному послужить за науку.
    Лихе мине, якщо живий помер,
    аби минуле історичних ер
    служило й неживим для порятунку.
    Містичний дух відточує стило
    покликаних страждати щохвилини
    за наших ближніх – винних і невинних.
    Радари душ уловлюють тепло
    думок, які лягають на крило
    нових ідей у всесвіті людини.

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  3. Володимир Сірий - [ 2014.08.26 18:00 ]
    Люди наче хмари
    Люди наче хмари
    По життю пливуть.
    Аж за обрій-старість
    Простяглася путь.
    Білі та грайливі,
    З вітром тет-а-тет,
    Не затінить ниви
    Їх веселий лет.

    Темні плинуть низько
    У грузькій юрмі,
    Над ланами виснуть
    До часу німі.
    А коли між ними
    Тісно , що й не пнись,
    Вигуками злими
    Сповнюється вись.

    Благо, є затишшя, -
    Веселковий стрій,
    Світиться Всевишній
    У красі своїй...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (25)


  4. Світлана Костюк - [ 2014.08.10 20:31 ]
    ***
    Спасибі, Вседержителю святий,
    За щастя мить, за одержиму мрію...
    За біль душі - пекучий і густий,
    За те, що всім і вся прощати вмію...
    В овечих шкірах друзям, ворогам
    (А втім, я їх такими не вважаю...)
    Я просто йду, а ідучи згораю
    І вірую високим небесам...
    Не визнаю хвалебних одкровень,
    Лукавства й лицемірства не приймаю...
    Сама собі звітую кожен день,
    Сама себе самотністю караю...
    Від фальші вибухає кожен нерв,
    Від підлості струна душі німіє...
    Бо що нас порятує всіх тепер,
    Як не любові світла літургія...
    Від прірви і від воєн вбереже
    Лиш лик Христа, що був за нас розп`ятий,
    Уміння розуміти і прощати
    Сьогодні...
    тут...
    з молитвою...
    уже.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  5. Вікторія Осташ - [ 2014.07.19 22:04 ]
    Не... нео... ново...
    нові герої із не-ново-світу...
    новодоганить не-героїв світ...
    недовго й переплутати – кульбітить
    не—нео—ново... випадковий міт

    стару сувору нитку нео-Парка
    тримає у відновленій руці –
    летить крізь час ховається у шпарку
    уявна доля і бредуть старці

    і картотеку образів гортають
    кийками... а з-під ніг мов з-під коліс
    викочуються голови – й гортанні
    тривають монологи не на біс

    коли вони припинять хто їм стане –
    залізний? – на заваді... доки нас
    чекатиме Господь затисши рани
    німий – від наших зойків і гримас





    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  6. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:40 ]
    Не зникне світ...
    *********

    Не зникне світ,
    Коли згубився хтось,
    При дні —
    У вимір новий
    Поверне дорога,
    Щоби колись
    Я зупинивсь в собі,,
    Коли знайду,
    У завтрашньому,
    БОГА...
    Як світ мені
    Відкриється у тім,
    Що втрату оросили
    Щастя сльози,
    Де у новім пізнанні
    Нових слів
    Не потребують
    Знайденого,
    Може...
    ------------------------------------------
    2013; PARIS (Palais Royal Musee du Louvre)
    ------------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  7. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:33 ]
    За життя треба триматись...
    *************


    За життя треба триматись -

    Особливо,

    Коли маєш ціль -

    Боротись і боротись...

    Не давай собі поблажки -

    Твердість поспіль...

    До своєї цілі -

    Прагнення

    Необхідне,

    Як стремління...

    До неї треба:

    - Бігти,

    - Йти,

    - Повзти...

    І навіть,

    Коли вже не можеш

    Стояти -

    Тоді,

    Хоть,

    Лежати,

    В напрямі її -

    Щоби твердість

    В переконанні мати,

    Що вірні твої

    Дії...
    ------------------------------------
    2012; PARIS (Alesia)
    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.20 12:09 ]
    * * *
    Нащо слова, коли нема любові?..
    Христові сльози докором течуть.
    Є міра змісту в кожнім звичнім слові --
    Одвічна суть.

    Є міра болю в дефіциті волі.
    І в дефіциті ласки -- суєта.
    Тому й чужі поволі граєм ролі.
    На постаменті слів -- чужі уста.

    Нащо слова, коли нема любові?..

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  9. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.14 13:29 ]
    Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
    дехто добре живе...
    Серед інших отак
    розкрутився вітряк,
    бо хвалив все нове...
    Спересердя спитався вітряк
    у стеблиночки слів:
    – Скільки в тебе вітрів?
    – Хоч стеблина мала,
    та у душах зросла
    надвисоких людей...
    От вітри гнуть мене,
    та міцніша стаю
    у любові ідей.
    І негода мине,
    дощ напоїть мене,
    у пшеницю зросту.
    Ти ж стоїш на посту –
    чи не диво із див? –
    І розмахуєш страшно руками, скрипиш,
    хазяйнуєш, керуєш, караєш, не спиш,
    щоб зробити придатною Тому мене,
    Хто мене посадив!

    03.05.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  10. Богдан Манюк - [ 2014.06.09 00:32 ]
    *****
    За червоні буйки суєти –
    невмолимим,
    не дослухавши скрипки
    і скриньки Пандори,
    де не хрестяться вірші,
    здіймаючи рими,
    і ховає мелодію віщу
    валторна.

    За червону печаль
    неприкаяних маків,
    поневолених лукою
    легко й надовго,
    що допили дощу
    засекречені знаки
    від миттєвого помислу
    й поруху Бога.

    За аркан
    з божевільної крові
    червоний,
    до руки невмолимого
    полум’ям зайди,
    захищаючи грона
    святі калинові
    від навислого граду
    холодної зради.


    За червоне під вечір
    небесне забрало
    перед янгольські очі –
    вітрища одвічні,
    щоб затоптану душу
    тобі відшептали
    до прозорих начал
    на стезі потойбічній.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18)


  11. Олександр Обрій - [ 2014.06.04 17:58 ]
    У пошуках душі
    Бездушним сьогодні мене називали,
    Сказали, що мало душі в моїх віршах,
    Душа моя гірше усіх сміттєзвалищ,
    Я черства людина - куди уже гірше?

    А черствих, як правило, здалека видно,
    Тікайте з грудей моїх жваві синиці,
    Не місце в пустелі вам, спритні єхидни,
    Тікайте, релікти, і хай вам насниться

    Домівка нова, де хазяїн добріший,
    Там шир океану торують дельфіни,
    Там тіло голублять мусони і брижі,
    Тікайте, а я уже бачу, де фініш...

    Я кану в безодню старим ламантином,
    Чи тихо опаду, мов квітка, відцвівши,
    Кантата душі, що втрачала мотиви,
    Востаннє знекровленим випурхне віршем.

    Життя стало сірим, повільно-комфортним,
    Буденність, мов плівку, його зажувала, -
    З такого не вичавиш більше офорти,
    Не виліпиш образів юних, жилавих.

    Глибо́ко пірну на борту батискафа,
    На себе погляну крізь ілюмінатор -
    Туди, де раніше ще не натискав я,
    В місця, що раніше волів оминати.

    "А там нічогенько, - для себе з'ясую, -
    Частіше б сюди з головою пірнати,
    На душу свою наговорюю всує,
    Бо обрис її поетично пернатий".

    "Хоч є і глибини, - з'ясую для себе,
    Що краще би їх не чіпати ніколи".
    Тож ще посмакую утіхи плацебо,
    Мов залишки темряви тиша ранкова...


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Сірий - [ 2014.06.03 09:52 ]
    ***
    Не зумів журавля доторкнутись,
    Хоч синичку частенько тримав...
    Це життя - щемних спогадів жмутик,
    Вхід і вихід,, і більше нема...

    Щоб і плакати тут, і радіти,
    Жити в правді і коїти гріх,
    На долоні печального світу
    Безліч ліній прямих і кривих.

    Та без галасу зайвого хочу,
    Не виляючи, йти навпростець,
    Щоб підняти засмучені очі,
    Як зустріне мене мій Отець.

    Я щоденно, неначе у плащ ,
    Зодягаю свій дух в "Отченаш".

    03.05.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  13. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.28 12:55 ]
    Осердя
    Ти - невловимий. Ти - безпристрасний,
    Все вже померкло світське дочасно.
    Ти - незворушний, серце - вразливе.
    В озеро ночі сплакали зливи.
    В озеро споду світло проникло,
    Полиском болю спало і зникло.
    Серце - безодня світла і болю.
    Спалено одіж. Душам на волю
    Велено вийти. Крила - огненні.
    Втрачено скільки? - Все. Безіменно.
    Скільки вціліло? - Все у єдинім.
    Сила - у немочі, Божа людино.
    2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  14. Богдан Манюк - [ 2014.04.21 13:59 ]
    *****
    Довкола церкви обруч молитов –
    розкручений, аж відблиски за обрій.
    І хай сюди статечним підійшов,
    тут янголям тобі рости хоробрим,
    вітри ловити і сріблястий день,
    весні на плечі бубон завдавати
    і дзвін, і світло кликати за тин,
    де їх підхопить місто вайлувате,
    що знову хоче стрункості та струн
    і на долоні правди від підкови,
    і від мистця таких гарячих рун,
    щоб зашарілись полум’я і слово.
    Вгадай на цьому ярмарку весни,
    коли святому розпростерти плечі,
    а потім крильця янгольські верни
    і йди під Богом, як завжди, - статечним.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.75 (5.77)
    Коментарі: (18)


  15. Володимир Сірий - [ 2014.04.18 22:37 ]
    *****
    на моє існування подальше
    покарання намул не стече
    від потопу тотальної фальші
    побудую надійний ковчег
    із євангельських матеріалів
    вірні розміри стиль і каркас
    і потоки неправди зухвалі
    розіб"ються об істини м"яз
    уподібнившись древньому Ною
    на одвічний зійду материк
    і плодами Едему загою
    злом омани прошитий язик


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.55)
    Коментарі: (10)


  16. Володимир Сірий - [ 2014.04.10 20:33 ]
    Капітал
    У світі цім втрати духовні
    Стаються під натиском хиб,
    Погане спливає назовні,
    А добре стікає углиб.
    Хороше оцінюють тано,*
    За зло із лихвою дають.
    Як не заощаджуй старанно,
    Твій титул незмінний: банкрут.
    Отож багатітиму небом,
    Молитви зберу капітал,
    Бо вкладнику більше не треба,
    Аніж потебує фінал.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (12)


  17. Богдан Манюк - [ 2014.04.08 13:45 ]
    Сповідь
    З небом нині, мамо.
    В небі нині, мамо,
    дерев’яна церква,
    де душа прозора.
    Купол наді мною
    болю кругозламом
    і святі обабіч
    розігнали морок.

    Одежини слОва
    ловлять не пилюку,
    а обрубки буднів
    на вогні священнім,
    і старенький парох,
    що легкий на руку
    і важкий на серце, -
    світло сокровенне.

    Вимолю у світлі
    в Бога завіконня
    й за гріхом – очима,
    за прощенням – серцем.
    Обійняли Божа і моя – жертовні

    матері, з котрими,
    жду небесних терцій.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (16)


  18. Олександр Обрій - [ 2014.04.05 22:34 ]
    Останній сіяч антирозуму
    Зсунулись розуму терези
    В сторону антирозуму,
    Точить планету хробак-паразит,
    Лишаючи пил та ерозію.

    Вбогий Акрополь камінних руїн
    Був мальовничим урочищем.
    Скільки ще тве́рді ковтне короїд,
    Скільки гектарів захоче ще?

    Певно, й себе скоро з'їсть...

    Дрібнішають брили до щебня та гравію,
    Природа стирається в мелену тирсу,
    Натруджений день вкотре ніччю змінився,
    Мільйонною вилившись в небо загравою, -

    Надвечір, а вдень же, як правило...

    Ковш величезний, як паща голодного монстра,
    Спрагло ковтає потрощені ребра землі,
    Знов авантюру пряде черговий Каліостро,
    Знову збирай, каменяре, плоди-мозолі.

    Вщент розпанахана, стогне праматінка Гея,
    Важко хрипить, як старий загарпунений кит,
    Котрому ріжуть під корінь спинні плавники -
    Рештки краси, що за безцінь пішла на конвеєр.

    Хто вас руйнації вчив, хробаки?..

    Ваш мозок, суцільно пробурений шашіллю,
    Приховує моторошні лабіринти,
    Бо встигла вам шашіль наскрізь пробурити
    Здорового глузду тримаючі важелі.

    Тому ви - сама "врівноваженість"...

    Ка́м'яний молот годинника
    Б'є
    В серце сталевим відбійником,
    В серці моєму тріщить гранкар'єр,
    Щебінь та гравій відбірні там.

    Серце, о, клапан свободи, пробач
    За те, що земля під загрозою,
    Доки не зникне людинохробак, -
    Останній сіяч антирозуму!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  19. Володимир Сірий - [ 2014.04.03 20:27 ]
    Не знає молодість
    Не знає молодість, що скоро
    Промчать комоні літ баских
    І плоть квітучу в тлінний порох
    Розмиють немочі мазки.

    Та не запитується фатум
    Про неприємність знань гірких,
    Бере життя, немов заплату,
    Нещадним помахом руки.

    І хай ми проти дум отих,
    Що знати молодість не хоче, -
    Приходить час, щоб хтось затих,
    А хтось живий промовив: "Отче..."

    02.04.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  20. Володимир Сірий - [ 2014.03.28 08:27 ]
    Сповідь
    Рядків графоманних
    Нікчемний баласт
    Навряд розворушить
    Юрбу різноперу.
    Словами згрішивши,
    Міксую контраст
    На вічному полі
    Сумного паперу.
    Та гірше було
    На душі, ще коли
    Її не живила
    За римою туга.
    Обличчя Отця -
    Чистий аркушів лик,
    А сповідь моя -
    То строфа недолуга.

    27.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  21. Шон Маклех - [ 2014.03.24 22:59 ]
    Кров брата
    «Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю!
    Не сторож я оцьому пастуху.
    Я маю право. І на землю цю
    І на врожай, на поле й плуг.
    То все моє. Якщо і є у мене друг –
    Це право сили. А мій брат…
    Хіба ж я сторож? Може десь пішов.
    А може просто зрадив мене і мій звичай.
    Я Каїн. Головний. Я перший.
    Спадкоємець. Первісток.
    І просто – я старший брат.
    Володар і засновник народів всіх.
    Про брата згадка викликає сміх.»

    «Що чиниш ти? Невже не чуєш,
    Як кров руда волає із землі?
    Ти брата вбив - отямся, схаменись,
    Невже тобі землі не досить – озирнись!
    І подивись на пустку цю –
    Розкинулась безкрайньо
    Аж від пустель жарких
    До вічних білих холодів німих.
    Ти ж вибрав шлях грабунку!
    Проклинаю! Тепер одвічно
    Будеш ти чужим,
    І до Страшного Суду
    Із тавром тобі блукати,
    Ховати погляд і брехати
    Собі, нащадкам, родакам,
    Тваринам, і камінню, і вікам.
    Тепер іди – неси з собою
    Не серце – камінь із душею злою…»

    Примітки:
    * - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  22. Ростислав Бодзян - [ 2014.03.24 13:52 ]
    ***
    Поспати б солодко, і разом
    Переписати щось з життя,
    Розмалювати дії - з часом
    Назвати виставку "сім'я".

    І вмонтувати ніч з кострами,
    Переінакшити чуття,
    Переплітатись навіть снами,
    Рікою плисти до кінця.

    Віддатись вітру і соломі,
    Списати борг за всі слова,
    Відчути знову пульс у скроні -
    Молилась Господу вдова...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Обрій - [ 2014.03.24 10:03 ]
    Розмова з людиною
    Втеча від себе - то вірна загибель,
    Ба, не врятує і маска.
    Ріже самотність мій стрижень на скиби,
    Коли говорити нема з ким.

    Стрілкою рубить безжальний будильник
    Тижні в нервовім стакато.
    Знаєш, що де б ти не була, людино,
    Тебе буду вічність чекати?!

    Нащо гризеш ти супокою глибу,
    Плоть її рвеш, самотино?
    Знаєш, як ми погуторить могли би
    Удвох - тільки я і людина?

    Мово напроти, безцінно ти линеш
    В серденько метеоритом,
    Рвися душа, наче спрагла стеблина
    З людиною поговорити!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Володимир Сірий - [ 2014.03.22 09:38 ]
    Як дух небес
    Як дух небес із аналою
    Тече і творить все нове,
    Так слово лірики живої
    У душу римою пливе.
    Як сонця промені яскраві
    Крізь хвиль прозорість, аж до риб, -
    У слова храм плавцями слави
    Рядки занурюються вглиб,
    Де словокопи й фразороби,
    Катренолюбці осяйні
    Гірке життя солодким роблять,
    Маразму зла говорять: "ні".
    І я там тихою строфою
    Зимовий сум весняно гою.

    21/03/14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  25. Олександр Обрій - [ 2014.03.22 00:40 ]
    Моя турбініада
    Мені відкрились обрії нові,
    І муза принесла в торбині радість,
    Заграла дробом, наче буревій,
    В душі моїй палка турбініада.

    Та манною з небес вона не йшла -
    До цілі шлях лежав крізь голки терну,
    В артеріях пульсуючий аншлаг -
    Дарунок за очищення від скверни.

    Під шум насосів, гул і грім турбін,
    В гучному клекотанні труб і масла
    Відчув живильні сили я в собі,
    Що серця смолоскип від них не згасне.

    Гарячий пар, як пристрасний юнець,
    Відпрацювавши, йде на конденсатор,
    А я пишу - не стримати мене!
    І, більше того, - не переписати!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  26. Олександр Обрій - [ 2014.03.17 12:15 ]
    Мій кисень волі
    Тебе не проміняв би ні на кого,
    О, Воле, - кисень мій молодцюватий!
    Та доки ти цвітеш буйноголово,
    Хто в змозі вітер цей поцілувати?


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Владислав Зима - [ 2014.03.15 20:27 ]
    Весняний день
    Весняний день, буяють квіти,
    А небо синє і м'яке,
    Бетонний вулик, люди, гамір,
    А сонце тепле і близьке.


    І ось летить із неба янгол,
    По ньом стріляють звідусіль,
    Всі люди дивляться, радіють,
    А в серці Бога зараз біль.

    Очей не зводять, це ж вистава,
    Вмирає янгол, капа кров,
    Коли іще таке побачиш,
    Коли побачиш таке знов?

    Летить униз весь в сяйві сонця,
    А сльози капають з очей,
    Любов у серці неосяжна ,
    В очах туга як сто ночей.

    Хотів побачити усмішки,
    На сірих лицях у людей,
    Хотів почути сміх веселий
    Що лине щиро від дітей,

    Та бачить лиш усмішки люті
    Звіриний оскал на вустах,
    Для всих той янгол лиш миттєвість,
    Та плачуть гірко в небесах.


    Він не жалкує про загибель,
    Він сам ішов, він знав про смерть
    Хотів лиш трохи щастя внести
    У повсякденну круговерть.

    Так швидко крила обстріляли,
    Прибрали з неба назавжди,
    Бо для людей він не потрібен,
    Для них важлиий дух вражди.

    Весняний день, буяють квіти,
    Бетонний вулик, біль й туга,
    А з крові янгола, у небі,
    Розквітла чорна райдуга...

    15.03.2014


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Обрій - [ 2014.03.13 16:14 ]
    Бульдозер Часу
    Навстіж свідомості резервуар
    Відчинено на заповнення,
    Розум Від Кривди протер вуаль
    Погляду псевдодуховного.
    Догмам облуди - оревуар!

    Звивини мозку - гадюки слизькі,
    Брудом з боків обростали,
    Зміям на зміну прийдуть колись ті,
    Хто осідлав кобру сталі,
    Їхнє лице - добрий Сталін...

    Істини промінь, немов маячок,
    Дефекти ретельно вивірить,
    Серце, скажи мені, кров моя чом
    По трубам тече навиворіт?

    Гніву бутони порожевіли.
    Все ж таки, зійде у когось,
    Стерши у порох погрози і вили,
    Сивої мудрості колос.

    Розбрати стихнуть, грізні, шалені,
    Виросте мрія Тараса,
    Там, де лежить розпанаханий Ленін,
    Встелиться волі тераса.

    Скажеш:
    - Ідея, що збудувала?
    - Вільну для дум альтанку,
    Простори замість тісних будуарів.
    Стане бузком сталь танку.

    Все перемелить часу бульдозер,
    Висохнуть чорні калюжі,
    Розум отримає, наче куль дозу,
    Той, хто вбивав і паплюжив.

    Все перемелить часу бульдозер,
    Чхати, хто "проти", а хто "за"!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Сірий - [ 2014.03.10 17:29 ]
    я так хочу додому до себе
    я так хочу додому до себе
    до загублених мрій в споришах
    до обтрушених зрілістю стебел
    на яких розквітала душа
    продираюся втомленим летом
    поміж хмарами болісних втрат
    і вигукую віршами: де то
    що ніколи не прийде назад?
    затуманило сумом довкілля
    у печаль світ глибоко погруз
    не врятують ні чари ні зілля
    лиш Ісус
    лиш Ісус
    лиш Ісус


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  30. Олександр Обрій - [ 2014.03.10 16:24 ]
    Зірки не вмирають!
    У розпуці,
    Підбитою птахою
    Падала зірка,
    Мов хмизинка тендітна,
    Згорала в багатті небес,
    А, натомість,
    Гидким павуком
    Підкрадалася дірка,
    Щоби іклами гризти
    Свічада палкий Еверест.
    Попрохаю про диво тоді
    В чаклуна Понеділка:
    - Чисте сяйво життя Зоряниці,
    Прошу, збережи.
    - Не померла Вона,
    Стала юним дівчатком -
    і тільки! -
    Підморгнуть
    На нічній скатертині
    Стрункі Терези.
    - Згасла зірка тепер -
    Наречена тобі, личком біла, -
    Чиста мрія твоя
    Побувала у дива в гостях.
    Я зведу вас, як прийде мій час, -
    Відповів Понеділок, -
    Бо зірки не вмирають,
    А мріям дарують життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  31. Володимир Сірий - [ 2014.03.06 09:19 ]
    Душа людська, немов маля
    Душа людська, немов маля,
    Відлучене від мами,
    У небо дивиться здаля
    Псалмами - молитвами.

    І нахиляється воно,
    Як неня до дитяти.
    Блаженний той, кому данó
    У вись його пірнати.

    06.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  32. Володимир Сірий - [ 2014.03.02 20:17 ]
    *-*-*
    Пораднице, поезіє печалі,
    Яка висока глибина твоя!
    Ти мрії оживляєш підупалі,
    Як гай весною пісня солов"я.
    Береш на руки зранену самотність,
    Даруєш певність на наступні дні.
    Нехай вони такі безповоротні,
    Але з тобою зовсім не сумні.
    На терезах розхристаної долі
    Ти протиставиш злу чіткий контраст,
    О зодягни у спокій нерви голі,
    Поезіє, допоки твій ще час.
    Любити кожен ближнього повинен,
    Бо й сам з любові випурхнув у світ.
    Поезіє, молися у людині,
    Аби насилля подолати гніт.

    02.03.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  33. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:46 ]
    Два блакитні вогники свободи
    В час, коли зірки по небу ходять,
    Бавлячись у темряві нічній,
    Два блакитні вогники свободи,
    Сяючи, наснилися мені.

    Сяяли теплом солодким очі,
    Воля з них дивилася палка,
    Утоплю в них думи парубочі,
    В тих очах-бо ніжності ріка.

    Очі ті з незнаної причини
    Кликали мене в свої світи ,
    З них мені всміхалася дівчина,
    Я ж не міг висот її сягти.

    Ціль, проте, все ближчою ставала,
    Та дійшов кінця зненацька сон,
    Зникло і зіркове покривало,
    Сонце запалило горизонт.

    Нащо вкрав навіки в мене спокій
    І безслідно зник в пітьмі нічній?
    Погляд уві сні блакитноокий,
    Повернись, стань долею мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:03 ]
    Правда у кожного різна
    Вчорашні думки - вже безправні,
    Їх мудрість поїдена тліном,
    Життя чергова переправа
    Знов ліпить тебе з пластиліну.

    Знов істина вилетить віршем -
    Запалить нові ор'єнтири,
    Та вчора іще - наймудріша,
    За мить відлітає у вирій.

    О, скільки ще з'явиться істин,
    Що прийдуть оманам натомість?
    На піці душі кожен виступ
    Ховає нову аксіому.

    Хтось ціль не знайде аж до тризни,
    А інший здолає вершину,
    Бо правда у кожного різна,
    Лиш істина світу - єдина.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  35. Олександр Обрій - [ 2014.03.02 11:44 ]
    Той самий поет
    Розірвись на мільйони частин,
    Щоб рядками торкнутися висі -
    Та не бути поетами тим,
    Хто поетами не народився.
    Можна слів підібрати мільярд,
    Перебрати мільярд комбінацій,
    Та поет - це не тільки ім'я,
    Це не тільки виснажлива праця,
    Дар поета - то слово живе,
    Що зчаровує палкістю серце,
    Що розливши тепло поміж вен,
    В закуточках душі відгукнеться!
    Дух поета - то думка ясна,
    З-під кресала небесного іскра,
    Мов стежина, що стелиться в снах,
    Мов усмішка твоя пломениста.
    Повелитель зірок і планет,
    Хто цей світла палкий охоронець?
    Він - той самий, величний поет,
    Скромний Бог, тільки сяючий зовні.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  36. Вадим Косьмін - [ 2014.02.27 11:27 ]
    Молитва
    Скільки пройдено доріг –
    озирніться.
    Всі ведуть на цей поріг -
    помоліться.
    Душі в синій далині –
    голубами
    Хай біда вогнем горить!
    Бог із вами.
    Щоб життя не загубить
    у безодні -
    Ви позбудьтеся журби
    вже сьогодні
    Наливається земля
    колосками,
    Усміхаються поля
    пелюстками.
    Прокладаються мости
    полинами,
    Щоб до серця донести:
    Бог із вами.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Обрій - [ 2014.02.21 18:33 ]
    Затісно для Нього
    Затісно в стінах пишного чертога,
    Мов заклик, ллється в небо мідний марш.
    Говорять тут присутні всі про того,
    Кого, насправді, в залі цій нема.

    Усі зайшли: і грішні, і духовні,
    І ті, що носять праведні хрести,
    Його ж, що їх чекать лишився зовні,
    Забули усередину впустить.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  38. Олександр Обрій - [ 2014.02.21 18:05 ]
    Чарівний ключик до мрій
    Я посміхаюся людям,
    Дарую краплю тепла,
    Облиште всі пересуди,
    Проблеми, біди і плач.
    Дарую всім перехожим
    Альтернативу нову,
    Нехай і були вже схожі,
    І йшли десятками з вуст.
    Моя ідея - банальна,
    Мабуть, гранично проста,
    І в тім її геніальність:
    Лиш усміхнути вуста,
    Подарувати від серця
    Комусь частинку добра,
    Вона ж до вас повернеться, -
    Тепліша, більша встократ!
    Мовчать обличчя дорослих...
    Шукаю погляд "на злість",
    Що не дивився би косо,
    Мов я - небажаний гість.
    І ось майданчик, дитинка...
    Здригну́лась се́рця струна́, -
    В ту ж мить, без крихти затримки
    Мені всміхнулась Вона.
    Так! Це взаємно відбулось!
    Маленький експеримент.
    Дорослі ж - наче акули,
    Усмішка - мов рудимент.
    Відпала в нас необхідність
    Душі́ провітрить халат,
    Відкрити дверці привітно.
    Завіси гучно скриплять.
    Та як же жити на світі,
    Як душить сірість облич,
    Що їх усміхнене літо
    Вже перейшло в параліч?
    Чи то хронічна хвороба,
    Чи то епохи лиш дух -
    Перетворитись в мікроба,
    Чи розлетітись, мов пух?
    Ні! Почекаю ще трішки:
    Початок завжди малий.
    Моя маленька усмішка -
    Чарівний ключик до мрій!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Обрій - [ 2014.02.21 18:13 ]
    Війна за хліб
    Горілки з перцем немов чарчина,
    Набравсь по вінця цей ниций світ
    П"янких ілюзій гірким полином,
    І у безодню кудись летить.

    І штучна радість за копійчину,
    І фальш-усмішка поверх іржі,
    І навіть їжа у магазинах
    Вже бездоганна, мов муляжі.

    І ось, як зірка на небосхилі,
    Серед мутантів і ГМО,
    У віці жінка, уже похилім,
    Мов спростування всіх аксіом.

    Вона торгує домашнім хлібом,
    Сама з любов'ю його пекла.
    "Москвич" старенький і бабця з дідом, -
    Щодня у місто, самі з села.

    Швиденько місто про неї взнало,
    І став збігатись місцевий люд:
    Такої черги з часів навали
    Ніхто не бачив з усіх усюд.

    І я приплентав, і чергу зайняв,
    З десяток було нас чоловік,
    Я був спереду, а тут вже - крайній!
    Таки живемо в щурячий вік...

    І ось пробила лиха година,
    І до базару летить "Москвич",
    Голодна зграя, мов голубина,
    Наливсь багрянцем весь гурт облич.

    Застигла в позі "На старт! Увага!..."
    Клієнтів купка, мов гончі пси,
    З машини, бабці на противагу,
    Тягли хлібини, що було сил.

    Летіло пір'я, скублися птахи,
    І шерсть летіла, як із хортів,
    Хапали здобич. Гримаси жаху.
    "Поперед батька..." усяк хотів.

    І сам завиєш у вовчій зграї,
    Свою нахабність я увімкнув:
    Все менше хлібу, а час збігає
    І ось лишили мені одну.

    Ну слава Богу... Та звідкись тітка -
    Спереду мене і тягне хліб:
    "Ви, тьотю, стали, звичайно, мітко,
    Та стати в чергу Ви не могли б?"

    "Ти що не бачиш, що я у черзі?"
    "Так, бачу, тьотю, одне "але" -
    За мною станьте - і нуль претензій"
    "Та я ж залишусь тоді з нулем!"

    "А де Ви, тьотю, були раніше?
    Годину в черзі я простояв,
    Так вийшло: Вас я без хлібу лишив,
    Та чиста совість чомусь моя."

    Таки погоджусь: за хліб домашній
    У черзі варто віддати час,
    Та на клієнтів дивитись страшно, -
    Стає все менше людей між нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Обрій - [ 2014.02.20 21:45 ]
    В надрах Аркаїму
    Таїни всі перед нами, хоча і незримі,
    Грають в мовчанку, чекаючи власного часу,
    Сонце у надрах прабатьківського Аркаїму*
    Світла промінням-руками виконує паси.

    Хто зазіхає на право накладення вето?
    Мудрість пірнула у темінь, сховавши причину:
    Здатність відчути душею закрила планета
    Тим, що лиш чують вухами і бачать очима.



    *Аркаїм - прадавнє місто, найдавніша
    астрономічна обсерваторія арїїв,
    потужний духовний центр наших предків.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  41. Олександр Обрій - [ 2014.02.19 18:42 ]
    Моїй зірці
    Місто огорнув зненацька вечір,
    В серце крихту спокою приніс,
    Зоряне мереживо на плечі
    Впало, наче казкою вві сні.

    Кожна була зіронька красива,
    Та не більш, ніж гарна мішура.
    Лиш одна незнану мала силу,
    Що сильніше вабила встократ.

    Кроки стали довші і частіші,
    Та ніяк не ближчала зоря.
    Хто ти, що тобі складають вірші,
    І кому вогні твої горять?

    Зірко, ти у небі мій ліхтарик
    Звістка про народження моє,
    Не тікай від мене поміж хмари,
    Доки сяєш, доти я і є.

    Доки я живу - й тобі горіти,
    Темінь розриваючи нічну,
    І твоїй свободі неприкритій
    У душі моїй торкать струну.

    Ми з тобою, рідна, двоєдині,
    В купі ми пройдемо спільний шлях,
    Кожен з нас окремо - сиротина,
    А разом - крилатий в небі птах.

    Мерехтиш незмірено далеко,
    Сплять між нами відстаней роки,
    Та ніякі зоряні парсеки,
    Ні тисячоліть шалений клекіт
    Не розірвуть нам тісні зв'язки:
    Ти і я - життєвий смолоскип.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Володимир Сірий - [ 2014.02.19 12:05 ]
    крові рідної квіти червоні
    крові рідної квіти червоні
    душі болем безмовно п"ють
    плаче мати у регіоні
    батько сльози втира в краю
    сатана сміючись тронне крісло
    укріпляє усім напоказ
    і нема ні месій ні місій
    щоб зламати його каркас
    брат на брата іде вороже
    зло кладе ультиматум добру
    простягни свою руку о Боже
    зупини цю абсурдну гру

    20.02.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  43. Юлія Плаксива - [ 2014.02.17 14:52 ]
    ***
    І так буває холодно в душі,
    Що, ніби, душу сковують морози.
    Є сльози тихі, як грибні дощі,
    А ще бувають – як травневі грози.

    Буває небо чисте голубе,
    Піднімеш очі – і не видно краю.
    Буває хтось закохує тебе,
    А ще буває – хтось тебе кохає.

    Бувають дні багаті, як жнива.
    Вірші-зерно, весь день його збираю.
    А часом голос тихне, замира,
    І я самотня, більше не літаю.

    Буває світло, але є й пітьма,
    Сивіють люди – вічних не буває.
    Тут гаєш час, марнуєш на слова,
    А тут вже фініш і його немає.

    Січень 2014 р.








    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Юлія Плаксива - [ 2014.02.17 14:15 ]
    ***
    Сьогодні вас запрошую на вальс,
    Хоч ми й не пара, навіть не знайомі.
    Без суконь пишних, дорогих прикрас
    Життя проходить у щоденній втомі.

    Життя біжить, а я для всіх ніхто,
    Між перехожих загубитись легко –
    В потертих джинсах, брендових пальто
    Усі для всіх і ні для кого дехто.

    Танцюю все ж, мов втомлений листок -
    Пожовклий клаптик молодого клена.
    Розтопчуть просто чи вплетуть в вінок?
    Та вже не буду, як колись, зелена.

    Не буду юна свіжа, як весна,
    Журитись з цього, мабуть, й не повинна,
    Бо в тому й є не впіймана краса,
    Мінятись тихо, як проста людина.

    Подайте руку, я не підведу,
    Ми закружляєм у полоні вальсу.
    Я трішки часу вашого вкраду,
    Хоч в нас й нема нічого, окрім часу…

    6.02.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Роман Коляда - [ 2014.02.16 18:36 ]
    Піду почитаю (дитячий вірш)
    Поки читав Євангеліє,
    Прилетіли архангели.
    Розігнали крилами хмари,
    Стало видно мені Стожари.

    Хатня миша сховалась в нірку,
    Я побачив у небі зірку.
    Як піду я за нею, за гаєм,
    Я зустрінуся з Миколаєм

    Миколай загадає загадку,
    Про лева, орла і телятко.
    На хвості є у лева китиця,
    З ним гуляє Марія Єгипетська.

    Лев маленьких дітей не лякає,
    Себе гладити їм дозволяє.
    І телятко його не боїться
    Бо той лев, наче мила киця.

    А орел над землею літає
    Бога бачить і нам повідає.
    Його крила, мов крила у ангела...
    Піду ще почитаю Євангеліє.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  46. Володимир Сірий - [ 2014.02.16 15:56 ]
    Чорних димів знавіснілі кадила
    Чорних димів знавіснілі кадила...
    Наче із пекла хтось виніс вогонь...

    - Нащо, дитино, туди ти ходила, -
    Царство моє не від світу цього.
    - Доки живеться на білому світі,
    Хочеться правди, - сказало дитя.
    - Досить тобі одного, - зрозуміти:
    Я є дорога і правда, й життя.
    - Так, але хочеться кращого стану,
    Людських стандартів, свободи і прав...
    - Що ж, хай так буде, перечить не стану
    Тому, що ти цю дорогу обрав.
    Буде звитяга і буде поразка,
    Зміниться спокій на пору тривог,
    Лиш пам"ятай, мій синочку, будь ласка,
    Скороминущість земного.

    Твій Бог.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (3)


  47. Олександр Обрій - [ 2014.02.15 10:40 ]
    Коли життя втрачає справжній смак
    Коли думки гнітять, немов тюрма,
    І вже не вдовільняють глибиною,
    Коли життя втрачає справжній смак,
    Питаєшся: "Як жив? І що накоїв?".

    Тваринний голод штучного життя
    Нещадно нищить всю душі природу,
    Зламавсь? - Тоді від стресу захистять
    Лукаві наркотичні хороводи.

    Ще добре як у грудях боротьба,
    Що з вірою у світло поєдналась,
    Назовні вихід прагне продовбать,
    Радій - то не мовчить самоаналіз.

    Хоча, не всім дано голодувать:
    Хтось їсть та спить, цілком від цього ситий,
    Бо просто ще не знає про дива,
    Бо просто ще не знає, як це - жити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  48. Олександр Обрій - [ 2014.02.15 10:30 ]
    Мудрість у мішку
    Можна безліч віршів написати пустих,
    І втішатися купою сміття,
    Але треба до істин іще дорости,
    Мало просто-бо їх розуміти.

    Все життя можна мудрість збирати в мішок,
    Головного ж так і не збагнути:
    Тільки той, хто свідомо в цей світ увійшов,
    Сам по собі вже - цінний здобуток.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.36) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  49. Володимир Сірий - [ 2014.02.15 10:51 ]
    О, як дивує
    О, як дивує глупота оця,
    Коли хто каже, що нема Творця,
    Коли доводить півню теорему
    Курча міфологічністю яйця!

    15.02.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  50. Олександр Обрій - [ 2014.02.08 15:42 ]
    Мій світ про мене дбає
    Думок у голові щуряча зграя
    Нахабно прагне з'їсти мою суть,
    Та я скажу: "Мій світ про мене дбає,
    Він стверджує життя, несе красу!"

    Слова мої поглине спрагло простір,
    Раптово сколихнеться цілий світ,
    Озвуться стоголоссям срібні роси:
    "Омий лице, що тугою кровить!"

    Пірну в ранкові стиглі океани
    І сонце огорне м'яким теплом,
    Від запахів світанку стану п'яним,
    Проблем і злих невдач - як не було.

    Хто скаже, що такого не буває, -
    Той справжній світ не спробував на смак,
    Просидівши свій час тихенько скраю.
    Нещасний той, хто щастя не приймав.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   37