ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2017.06.05 10:08 ]
    Вишневий цвiт
    Вишневий цвіт в саду розквіт,
    дари пророчить нам рясні.
    Вишневий цвіт на сотнях віт –
    серця бентежить навесні!

    Вишневий цвіт – на цілий світ,
    у пахощах втопає все.
    Вишневий цвіт, весняний хіт,
    любов і радощі несе!

    Вишневий цвіт – душі політ,
    кохання неповторна мить.
    Вишневий цвіт – пісні трембіт,
    уяву досі полонить!

    Вишневий цвіт на схилі літ –
    відлуння весен уві сні…
    Вишневий цвіт – кохання слід,
    зігріє душу він мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.05.31 21:10 ]
    * * *

    Нечасто зазираю ув альбоми,
    Покійників не тішать мене фото.
    Завжди є щось важливіше удома -
    Приємний відпочинок чи робота.

    У спогадах гірких нема потреби,
    Тривожити не хочу давні рани.
    Але сьогодні кличе мене небо
    Поглянути на лик своєї мами.

    Вона - дитя війни, голодомору,
    Без батька, неписьменна, без освіти -
    Знайшла свою стезю серед розору,
    Хоч легше було вмерти, а не жити.

    Але на фото - молода, щаслива,
    Трояндовий букет обняли руки.
    Вагітна, бо очікує на сина,
    Мене народить у нелегких муках.

    Разом на кольоровій ми світлині,
    Матуся щось говорить жартівливе.
    Гущавіють у зморшках світлотіні,
    І голова у неї зовсім сива.

    На іншій - вже самотня. Постаріла.
    Тримає міцно бабину ікону.
    За нею бачу ангела я крила,
    І дяк уже хита язик у дзвоні.

    За плечі обійняла мене муза
    Аби закрив минулого сувої.
    А соловей виспівує у лузі,
    І плаче літо срібною росою.

    31.05.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  3. Світлана Ковальчук - [ 2017.05.30 08:24 ]
    Та й по дощі
    Та й по дощі...
    Чкурну кепчастим лисом
    через міста й мости
    на край версти,
    де сонце виціловується з лісом
    і ліс достиг пацьорковогустим
    нагусненням.
    Оговтаюсь насилу
    од хвилювання, сповнення краси.
    Десь понесли вітри горласту зливу,
    вона хрипливі порскає баси.
    Послухаю, подякую за диво
    дарованого гронокришталю.

    Душа натішиться, натхненна і красива,
    і знову скаже світові: "Люблю".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.27 23:42 ]
    Прохолода
    Прохолода вечірня у літнім саду
    Тихо пестячи, йде, наростає.
    У шовкову траву упаду, упаду,
    У блаженну розповінь розмаю.

    Майже літо уже, та сумна ця пора
    То ридає, то хмари насупить…
    Світлий сум темну радість поволі стира
    І небесні пронизує купи.

    Відболить, одридає затерпла душа,
    Скине ношу свою нелегкую.
    День минати не хоче і не поспіша –
    Прохолодою світла лікує.

    27.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  5. Максим Доброгорський - [ 2017.05.27 13:47 ]
    ***
    Що є причиною, того відчуття
    Яке командує що нам робити,
    Чому віддати готовий життя
    Хтось, щоб ідею свою захистити?

    Чому є той, один на мільйон
    Що проти мільйона виходить ,
    Чому він не прийме шаблон
    Що і кому він доводить?

    За те що вважає добром,
    За свою істину, справжню і чисту,
    За ідеал що здається лиш сном
    Пройде він дорогу тернисту.

    Пройде і крізь зраду, крізь смерть
    Через всі на шляху перешкоди
    Ведуть його совість і честь
    А шлях цей до перемоги!
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.25 23:08 ]
    Пролетіла весна (пісня)
    Ще недавно зима - завірюха сяйна -
    Кружеляла пухнасті сніжини.
    А уже, наче мить, промайнула весна,
    Пролетіла, як пух тополиний.

    Одцвітають каштани, бузок одцвіта,
    Час черемсі печально зітхнути.
    І кульбаба на луках - ну зовсім не та –
    Сіє пухом свої парашути.

    Вилітають із серця печальні слова
    І летять між дерева і віти.
    Лиш один соловейко бадьоро співа,
    Зустрічає, закоханий, літо!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2017.05.24 20:08 ]
    З Богами наодинці
    Лишіть мене з Богами наодинці,
    У цьому сокровенному саду.
    Нехай між колихливих тих пагінців
    Я душу на Природі одведу.

    Її я на Природі заспокою,
    У хвилі поринаючи трави.
    Хай вітерець тремтливою рукою
    Куйовдить сиві пасма голови.

    Хай Велес поведе пером незримо
    Щоб світ оцей красою напоїть.
    І задзвенить розкуто, легко рима,
    Як музика сяйливих верховіть.

    Як пестощі коханої в минулім,
    З якого у майбутнє знов іти…
    Крізь віти раптом ніжно посміхнулись –
    Чи сонечко чарівно так чи ти?!

    24.05.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  8. Ксенія Згура - [ 2017.05.17 15:00 ]
    Колискова
    Ніч на землю як по морю,
    в човнику спустилася.
    Сонце згасло, тихі зорі
    світлом засвітилися.
    Сон з дрімотою тихенько
    в подорож зібралися,
    в діток милих і маленьких
    в колисках гойдатися.
    Спи синочку, засинай,
    мій маленький янголе!
    В сон казковий поринай,
    втіха моя, соколе!
    Хай присниться тобі лебідь
    із зіркою яскравою,
    хай завжди тебе розрадить
    піснею ласкавою.
    Хай присниться тобі сонце
    з променями теплими,
    серцю буде охоронцем,
    не дає замерзнути.
    Хай присниться тобі коник
    в долині зеленій,
    може будеш ти полковник –
    то хай незнищенний.
    Хай ті біди і нещастя
    ідуть стороною,
    сон з мішечка сипле щастя
    з долею ясною.
    Спи синочку, засинай,
    скарбе мій, єдиний!
    В сон казковий поринай
    з ангелом незримим.
    Ангел завжди за тобою,
    впав ти чи піднявся,
    материнською любов’ю
    всі рани загоє.
    Спи синочку, засинай,
    щастя ти безцінне,
    в сон казковий поринай,
    лихе хай загине.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. Максим Доброгорський - [ 2017.05.13 20:12 ]
    ***
    Як померти ти маєш по Смерті законам -
    Не змирися, не здайся. Борися в вогні!
    І в битві із вічним червоним драконом
    Не смій назавжди завершить свої дні!

    Тож бийся у полум’ї! Борись у вогні!
    І в тихому відчаї руки, не смій опускати
    Борись на всю силу, борись як у сні!
    В тебе немає причин програвати.

    Крізь страху вогонь і крізь полум’я болю
    Коли ти згораючи тонеш в думках,
    Звичайно, покластися можеш на Долю…
    Та не забудь і про Силу у своїх руках!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Наталя Мазур - [ 2017.05.09 22:09 ]
    Дiва-весна
    Вже зима лягла у хмари,
    Неба синього отари
    Попливли блакитним полем, наче вервиці.
    Спішно вмилася сльозою,
    Сум-журбу взяла з собою,
    Не проси її, вона вже не повернеться.

    А весна у вишиванці
    Йшла до березня уранці,
    І тримала у руках вербові котики.
    На тендітний стан дівочий
    Задивлялись всі охоче,
    І підсніжників зоріли білі дзвоники.

    На горі його чекала,
    І пісні дзвінкі співала.
    Де ж ти ходиш-забарився любий березню?
    Він прийшов, дарує квіти,
    Пригортає, щоб зігріти,
    Зодягає-прикрашає діву зеленню.

    06.03.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.06 22:33 ]
    Вишневе
    Я в астралі, на вишні,
    там де хмари розкішні,
    де тендітні пелюстки -
    то мережки для хустки.

    А у цвіті - по зірці:
    оченята закрили,
    бо всю нічку світили,
    і в яскраву нічницю
    муркотіли, мов киці.

    Заджмеліли листочки:
    на зелені місточки,
    що у деревонебі,
    граціозно мостились,
    щоби вишні родились,
    золоті трудівниці -
    бджілки сяйву кориці.

    В білосукнях розкішні
    забуянили вишні...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  12. Валерій Хмельницький - [ 2017.05.06 19:23 ]
    Поетична геометрія
    ламана поцілунку коло обіймів ніби
    чи квадратура кола чи теорема Ферма
    ти у коханні бачиш проблиск бозона Хіггса
    темну матерію наче там її і нема

    дві паралельні долі не перетнуться у часі
    через дві точки лінія тільки одна пряма
    третій тут явно зайвий хай і до чорта ласий
    мрією про трикутник але дарма дарма

    три молоденьких бджілки сіли на білу стелю
    сталося це ненароком всі у одній площині
    ти їх зженеш і доки ліжко для двох розстелиш
    взнай опинитися встигнуть знову у ній чи ні

    в темній кімнаті кішку нам відшукати не вдасться
    відповідь на риторичне є очевидно у сні
    випаде з шафи тарілка і розіб'ється на щастя
    поки читатимеш вірші і загадкові й сумні


    06.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (15) | "Наталя Пасічник **** що не кажи а зараз часу нема для жартів"


  13. Максим Доброгорський - [ 2017.05.06 14:05 ]
    Вічність
    За каплею капля, на землю
    Летить з безмовних небес.
    Життя прожив я даремно,
    Не зустрів я ніяких чудес!

    А вогонь як в мені розгорявся
    Так відразу і затухав…
    Удачі я зовсім програвся -
    Смерть свою їй, здається, віддав.

    Тепер я існую, безликий
    А секунди все мимо ідуть,
    Тепер я безвітряно тихий
    І мене за Межею не ждуть,

    Про світ я не знаю нічого
    Хоч був я всюди й ніде.
    Не робив я і доброго, злого
    Я робив лиш таке що зійде

    Багато помилок позаду
    А правильний шлях лиш один!
    Я залишки духу поставлю,
    На вівтар, і залишиться дим…

    Так моя нитка безбарвна
    На вишивці Долі крива
    І сповідь для кого, ця дивна,
    Вибирає тепер лиш Вона.
    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Роман Орєхов Орєхов - [ 2017.05.03 01:07 ]
    Переклад казі назрула іслама заклаття
    Я від тебе піду і скажу наостанок: «Пробач» ...
    Тепер спокою пошук твій сповнений буде невдач ...
    Я піду без докорів і сліз, мовчазний і один.
    Я піду, бо від серця мого залишився лиш тлін ...

    Ти про мене ревниво спитаєш вечірню зорю,
    Та промовчить вона, не відкриє дорогу мою.
    Ти заплачеш, заб'єшся в риданнях, ледве диша,
    і розплавиться серце твоє, і відтане нарешті душа,

    Ти покличеш мене – але жодного звуку нема ...
    Обійняти не зможеш, торкнуться мене – навкруги лиш пітьма.
    Я піду у цю ніч. Ти прокинешся майже живий,
    і подумаєш, ніби я ще із тобою, ще твій.

    Але навколо сутінки, наче остигла зола,
    Твоє серце тоді невимовна накриє імла.

    І ти очі закриєш і станеш молить в тишині,
    Щоб з'явивсь, повернувся до тебе хоча б уві сні,
    І, немає дороги, підеш в невідому ти путь,
    Та без жодної надії мене відшукати й вернуть.

    Сонце зійде – без мене пройде новий день,
    Він скінчиться, ніч спати покличе людей,
    Але ліжко самотнє твоє заспіває знайомий мотив,
    І твій сон неспокійний ніколи не спинить цей спів.
    Моя пісня лунатиме навіть в твоїх всіх думках,
    І в холоднеє серце твоє проторує свій шлях.
    Твої очі на сльози зійдуть і забудуть про сон
    І у самого горла, тремтячи зупиниться ком.

    Буде осінь. У вечері друзі зберуться твої.
    Хтось з них буде, тобі присягати можливо в любві ...
    Та самотнєє серце своє не даси ти йому.
    Бо в цей час я незримо і ніжно тебе обійму ...

    Марно інші тебе новизною до себе зовуть -
    Навіть якщо захочеш, не зрадиш мене ти - забудь.

    Гірка пам'ять, як сторож, стоятиме біля дверей,
    Каяття наче камінь повисне на шиї твоїй.
    І простягнувши руки повітря обіймеш рукою,
    І тоді зрозумієш - навік розлучився зі мною.

    Прийде знову зима, і за снігом не видно землі,
    Набіжить ураган, все навколо у білій імлі.
    Зовсім інша хурделиця буде у твоїй душі –
    Безнадія, і відчай, і біль без мене – хоч гріши.

    І весна прилетить, оновить і розбудить весь світ.
    Спалахнуть первоцвіти, весняних садів білий цвіт.
    Ароматом хмільним і густим переповняться сни,
    Ти гіркота розлуки отруїть твій напій весни ...

    І зупинишся ти на порозі квітневого дня.
    Ні спокою, ні волі – лише сумний шлях навмання ...
    Я пішов, я розтанув неначе самотній в юрбі ...
    А тобі заповів назавжди залишаться в журбі ...
    І хитатись самому, неначе нічна ця трава ...

    Ось закляття моє! ... Ось закляття моє! ... Ось закляття моє!

    ТА НЕ СПРАВДЯТЬСЯ ВСІ ЦІ СЛОВА!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.30 16:45 ]
    ***
    Які тюльпани за парканом!
    - О юна панно, чи вина?
    - Вам личить усміх.
    - Щастя, панно.
    - До дна.

    Усміхається. Леготом наче.
    Наслухає.А хто це? Бог зна.
    Притулила тонесенький пальчик
    біла вишня до неба.
    Весна.

    Ах ці тюльпани за парканом!
    Ах серцеїди!
    В чім вина,
    що там, на небі, написала
    "Люблю"
    чи вишня, чи весна?





    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.26 21:01 ]
    Ці чари музики святої
    Ці чари музики святої,
    Яка підносить і п”янить –
    Доба епохи золотої,
    І золотого чуда нить -

    Коли душа зліта над світом,
    Як лебідь, маючи крильми,
    І сонця золотого квіту
    Вдихає повними грудьми.

    У цій епосі жити буду,
    Вона - одна на всі часи,
    Вона виносить нас із бруду
    У небо вічної краси.

    7508 р. (Від Трипілля) (2000)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  17. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  18. Катря Садовнікова - [ 2017.04.17 18:35 ]
    Я не умею ложно молвить речи
    Я не умею ложно молвить речи.
    Я не умею ждать, коль ничего.
    Я не зажгу опять потухши свечи.
    Не жду рассвет - наверстую его.

    Не плачу - я прелюдие не строю.
    Не сочиняю правды поворот.
    А жизнь я назвала свою игрою.
    Общин не спотыкаюсь - власть широт.

    27.05.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Катря Садовнікова - [ 2017.04.17 18:36 ]
    Моему любимому
    Я так тебя люблю и больше надо
    Нам кислорода на двоих в огне.
    Нас не разлучит: дождь и снег, прохлада.
    Я не хочу тебя терять, о нет!

    Ты мне так нужен растворюсь я в тени
    Твоей, мне нужен этот кислород.
    И наши пролетали так апрели...
    И не было в помин других охот.

    Лишь ты и боле ничего нинадо,
    Лишь я в твоих объятьях - это сон.
    Твой голос мне в душе, обычно, градом.
    Здесь многоточие - люблю, пасьйонс.

    03.06.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Крижанівський Космос - [ 2017.04.13 06:25 ]
    Тепло
    Тепло твоєї руки
    На моїй шкірі.
    Секунда - і ми
    В ніжних обіймах.

    Мій реальний міраж
    Моє божевільне падіння
    У твій палаючий погляд
    Нескінченне вільне падіння.

    У нас із тобою є тільки сьогодні
    Занурся ж у мене!
    А завтра зробимо вигляд,
    що незнайомі.

    Я свою улюблену майку,
    Яка непристойно пропахла нами,
    Залишу тобі, як спогад
    Про нашу подорож морем кохання.

    Я знав тебе все життя
    Зустрів зовсім недавно
    Ще довго я буду знаходити
    В інших натяк на тебе.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2017.04.12 15:16 ]
    Адам і Єва (альтернативна історія)
    В раю гуляла пустотлива Єва,
    Над яблуком замислився Адам -
    Враз блиснуло і загриміло зліва!..
    Злякалась Єва й мовила: «Не дам...»

    «Ах, так?!.» - Адам до неї люто -
    «Піду я до Ліліт - і назавжди!..»
    Адама Єва стиснула за руки
    І в ноги кинулась: «Залишся, не іди!..»

    Повів Адам її у райські ку́щі -
    Удвох вкусили яблука й гріха,
    Що насолодою для них став сущою…
    Альтернативна є історія й така...


    12.04.17


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" 5 (5.44)
    Коментарі: (18)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.11 22:16 ]
    * * *
    Підстригся сад, помолодів,
    Весь оновився навесні він.
    Лиш хмари у важкій ході
    Всі спохмурніли, мов у гніві.

    І лють, і лагідність ішли –
    Як світло й темрява – у парі.
    День залицявся до імли,
    Краса ховалась у почварі.

    І я радів, і я страждав,
    Не знав чого у світі більше.
    …Весна сміялась молода,
    І плакала в цім дивнім вірші.

    11.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  23. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.08 17:01 ]
    Квітневе
    Люблю природи дивовижний стан,
    Коли ось-ось розпуститься каштан.
    І синява торкається землі,
    І тихим легетом шумлять вітри...

    У видноколі безліч різнодив:
    Весняний дощ пахучі трави вмив.
    А сонця усмішки вмостились на стебло-
    І зачудоване барвистя зацвіло...

    І квіт магнолії - це ноти скрипалеві,
    Перлини неба, ніжність кришталева.
    І сам господар дивовижі-хмар
    Кремові тістечка у небі малював...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Перецький - [ 2017.04.06 22:15 ]
    Зустріч
    2017

    Тебе побачив - мову відняло.
    Зайшла - неначе сонце сходить в небо.
    Аж наскрізь всього якось пройняло.
    Питання не дочув , дививсь на тебе.

    Потрохи відповів, плутАв слова.
    Та крок за кроком, взяв себе я в руки.
    на пальчик зирк - обручки там нема)!
    почав гребти думки свої до купи.

    Не знаю де сміливості набрався.
    З дівчатами, до того, був не смілий.
    Ніколи легко так не "женихався")
    До тебе тягне в помислах і тілом.

    Потуг моїх хлоп"ячих не лякайся.
    Проста є моя мова ,кострубата.
    Прошу від мене сонце не ховайся.
    Якщо ж дістав, не буду набридати.
    Можливо:)


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2017.04.04 20:14 ]
    Синок
    Життя присвячувала сину,
    Від лиха пильно берегла.
    Живу сама-одна в хатині
    Серед забутого села.

    На покуті дріма зажура,
    Гризе мишва старі листи.
    А відчай за бетонним муром
    П’є кров моєї самоти.

    Синок тиняється світами,
    Чужі усмоктує меди.
    Узяв добро з долоні мами –
    Забув лиш дяку принести.

    Піду і я із цього світу,
    Засну в саду серед жоржин.
    Мене ховатимуть сусіди –
    Часу на це не має син.

    Одній не можу жити більше.
    Тому я Господа молю
    Аби забрав мене скоріше,
    Життєву нить урвав мою.
    04.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (8)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.02 23:46 ]
    Защеміло серце
    Защеміло серце, защеміло –
    Де любов залишилася, де ж?
    Те, що нам здавалось ніжно-милим,
    Ніби злом постало без одеж.

    Вже нема ні сварок, ні освідчень,
    Суперечок, ані листувань.
    Тільки серце трепет таємничий
    Знову, як в минулім, відчува.

    Ніби часом все перемололо,
    Шкаралуща тріснула немов.
    І на світ з`явилось ніжне, кволе –
    Щось чарівне, як сама любов.

    Воскресає у яснім розмаї
    Почуттям клейка речовина –
    Половинки дві вона з`єднає –
    Що згубила в розпачі весна.


    2.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  27. Олександра Кисельова - [ 2017.04.01 00:47 ]
    Відерця для води
    Очі в мами сповнені любові,
    Наче кличуть, мов крилатий птах.
    Потай відцвітали, волошкові,
    В спогадах і безпорадних снах.

    Виморена, бідкалась, встигала
    На роботі, вдома - дотемна.
    Втому, як примару, відганяла,
    Не спізнилась, шкода, сивина.

    Опустілий двір, зажура з серця,
    Я б хотіла, щоб вона була.
    На ослоні впорожні відерця,
    Світлий кухлик на краю стола.

    01.04.2017 Субота







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  28. Ігор Шоха - [ 2017.03.31 17:39 ]
    До дня поезії
    Що мені поезія
    у мої літа?
    Та любуюсь нею я –
    наче золота,
    ніби випромінює
    віру і любов,
    поки до опінії
    дух не охолов,
    будить камертонами
    міражі чужі,
    резонує дзвонами
    рідної душі,
    у цеху містерії
    не гайнує час,
    на крилі несе її
    іноді Пегас,
    візитує інколи
    інші береги,
    а її канікули
    відають боги.

    О, моя поезіє,
    мріє золота,
    будуть під березою
    і мої літа,
    і усе – запряжене
    у єдину мить,
    поки слово зважене
    кулею летить.

                                  21.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (6)


  29. Олександра Кисельова - [ 2017.03.31 12:57 ]
    Яблука, чебрець
    Барви днів яскраві донезмоги,
    Даленіє височінь.
    Так багато спогадів, тривоги,
    Та ще більше потрясінь.

    Я хотіла, щоб не так боліло,
    Стежка підказала все.
    Сонця повно, літо забриніло,
    Й мама яблука несе.

    Мама усміхається, зраділа,
    Зустрічає навпростець.
    Посвітліла і помолоділа,
    Всюди пахощі, чебрець.

    Прочахає свіжий борщ навпроти,
    Пригощання досхочу.
    Ждати від суботи до суботи,
    - Журно, мамо - прошепчу.

    Уникала спогадів, тікала,
    Сумнів горне сторінки.
    Як же пам’ять світ розшматувала,
    Журно, хоч пройшли роки.

    31.03.2017 П’ятниця.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.28 22:57 ]
    Березнева ностальгія
    О красеню весняний, ранній,
    Журби в душі моїй не сій,
    Прийшов дарунок твій останній –
    Чудовий теплий Олексій.

    Я душу ним так спрагло грію,
    Та не вгамую ненасить,
    І березневу ностальгію
    Я буду рік в собі носить.

    Бо чи забудеш свіжість ранню
    І ті невидимі стрибки,
    Що зайчик сонячний кохання
    В повітрі робить залюбки.

    Бо в зрілості не так кохаєш,
    Нехай цвітінням все буя,
    О березню, ти вже минаєш,
    Неначе молодість моя.

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (20)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.26 20:54 ]
    Цілунок весни
    Ну ось і ти, мій саде дорогий,
    Чарівна потаємная місцино.
    Мене оберігають тут Боги,
    І з волі їх сюди натхнення лине.

    І душу підіймає в небеса,
    І все дрібне униз летить, мов клунок.
    І огортає ніжність і краса,
    І свіжий подих, як весни – цілунок.

    Він мов на мить усе навкруг протяв –
    Пташки сміються співом превеселі…
    На цьому сміттєзвалищі життя
    Мій саде, ти – оазис у пустелі!

    26.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад і. Г.Гришка, ділянка Криму


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  32. Олександр Олехо - [ 2017.03.26 12:41 ]
    * * *
    Все суєта суєт… А як же вічні зорі?
    Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
    Розсипалася сіль – проекція на будні.
    Ласує шубу міль, стирає зуби кутні.

    А десь любов-ріка у пошуках кохання
    тече крізь диво-сни у водопад бажання.
    Пересихає час і оголяє русла.
    У твані тих доріг ти, душе, не загрузла?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  33. Вікторія Торон - [ 2017.03.26 04:22 ]
    ...Із залишків загиблої любові
    Це — час відталих і щасливих сліз
    (хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
    окриленої щирості поріз
    в зустрічному – до єдності – напорі,
    нежданніша з усіх земних погод,
    стрімка, непрогнозована, раптова,
    що укрива цілунками щедрот
    правдивого зворушеного слова.
    Чи ж серце пожаліється на те,
    що мре надія, марна і остання,
    коли воно, як соняшник, цвіте
    на пагорбі полеглого кохання?
    О, плач-щеміння зрушених пластів
    що – у гарячій первісній основі!
    О, гул новонароджених світів
    із залишків загиблої любові!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.24 20:14 ]
    Суперник-вітер
    Тремтлива гілка, мов рука,
    Втирає слізоньки небесні.
    Чого ж заплакана така,
    Моя омріяная весно?!

    І брівки супить чарівні,
    Свою голівку відвертає.
    Затихли радісні пісні
    Пташині в затишному гаю…

    Лиш вітер хмароньку сумну
    Як сон, розвіює снагою.
    Й весні: «Йди, любко, пригорну,
    В обіймах дужих заспокою!»

    24.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  36. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.21 22:24 ]
    Про мрію
    Всі потуги смішні та непотрібні,
    якщо ти небо продаєш за мідні,
    або ховаєш зорі у кишеню,
    щоби вагомості додати йменню,
    якщо додолу погляд прилипає,
    в той час як небо синяву леліє
    й руде дівчатко дивиться з віконця
    і cонцем усміхається та мріє...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2017.03.21 11:59 ]
    Поезія
    Поезія – це Інь, високості натхнення,
    із гамми почуттів і вічно юних літ,
    метафоричний шарм на тілі сьогодення
    і рими зорепад у прозаїчний світ.

    Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
    у пошуках весни поміж осінніх дум.
    У мареві жаги над спорожнілим гаєм
    витає, наче сон, її утішний сум.

    Поезія – це Ян, маестро без докОру,
    оцінювач вірша на вагівниці СІ,
    отой, що музу дня веде на лису гору –
    у сумці коньячок і банка «Івасі»…

    Поезія – це вир, де боротьба емоцій
    (розтрощені щити та зоряні мечі),
    де безліч спотикань на необачнім кроці,
    а потім торжество і золото парчі.

    Поезія – це ми, із плоті, духу й мрії
    по рейтингу КаПе і по словах своїх.
    І хай в саду спокус іще кусають змії,
    але боятись їх – то необачний гріх…

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.19 20:10 ]
    Нагадує тебе
    Аж береза радістю застигла,
    Коли раптом глянула сюди –
    На гілках, як вилиті із срібла –
    Крапельки роси, а чи слюди?!

    Відблиском небесно-шовковистим
    Сяють, усміхаються немов,
    Так, неначе знаджує намистом
    Чарівна спокусниця Любов.

    І тамую подих я неждано -
    Небо стало ніжно-голубе…
    На берізку задивлюсь кохану -
    Як вона нагадує тебе!


    19.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад,
    Березовий гай, різьблена альтанка.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  39. Олександр Козинець - [ 2017.03.18 23:35 ]
    Найголовніше
    В місто контрастів, бруківки, сухих гілок
    Увірвалось тепло трохи рано й бентежно.
    Він любить її, найріднішу з усіх жінок,
    Найтеплішу з усіх, береже́ну і обережну.
    Та поки боїться сказати їй про головне
    За собою постійно лишає відчинені двері.
    В період самотності світле його й неземне
    Швидко звикло до грубих людей і матерій.
    Між — ними свобода, між ними — така глибина,
    Що можна молитись, мовчати й стояти у тиші.
    Він творить для неї море, якого у неї нема,
    Вона – йому серце. І стукіт пришвидшує.
    Він ще боїться прозорості, легкості, чистоти,
    Зруйнувати її, ненароком сказати більше.
    Тому він так рідко відповідає на довгі листи.
    І вчинки його не виказують найголовніше.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  40. Мирослава Шевченко - [ 2017.03.18 19:35 ]
    ***
    Де ніжність двох поєднаних сердець?
    Мелодія забутого кохання?
    Дорогою прямуєм навпростець -
    І чуємо у відповідь мовчання...

    Чи істину знайдемо чи брехню?
    І що навколо себе ми побачим?
    Чи відблиски великого вогню?
    Чи знов спіткає нас гірка невдача?

    Чи причарує лагідна весна?
    Чи зможуть сонця промені зігріти?
    Нам заважає клітка ця тісна,
    Яку самі не в силах ми розбити...

    До сонця прагнемо зробити крок,
    Серця йому бажаючи відкрити,
    Та бачим тільки сяйво цих зірок,
    Тих, до яких не можем долетіти…

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  41. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.13 12:32 ]
    Калюжа
    Хмарина жбурляла в калюжу краплини,
    З образою, болем і так щохвилини.
    Кругами розходився біль у калюжі,
    Яка увібрала весь холод і стужі.

    Як сонце у небі багрянцем заграло,
    Люстерко - калюжа світило піймало.
    Яскріє калюжа:калюжа не туже,
    А з небом краплинами ділиться дуже.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  42. Анастасія Поліщук - [ 2017.03.12 23:08 ]
    Мовчазно
    Сьогодні ми вдома, та знаю напевно,
    Якогось світання відправимось в гори,
    Немовби на прощу - і кроки священні
    По чорній землі, і зірки, мов бакени,
    І ми, мов німі - не говорим,
    Бо ще не придумано слів, інтонацій,
    І звуків немає - для нас, пілігримів,
    Є тільки чуття, здичавіле зненацька,
    Яке ще не знає ні гриму, ні маски,
    Ні трактів до вічного Риму.

    Сьогодні ми вдома, та це ненадовго,
    І вже просинається щось незвичайне,
    І тягне надвір, за бар'єри, пороги,
    За рамки усталені.
    Ми, босоногі, думками вже в горах.
    Мовчазно.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  43. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.09 22:53 ]
    Нічниця
    Місяць - крило горлиці, що колисає нічку...
    Місяць - яскрина вічності, неба вогнянка-пічка...
    Місяць - полум'яний м'яч, яким кидаються велетні світу...
    Мясяць - сяєво туги й надій і мотив споконвічного міту...
    Місяць - око пильне, огненне чарівливого неба нічного...
    Місяць - світло ніжне, жадане, що торкається чола твого...
    Місяць - сяюча усмішка, золотіє у небі дивовижа-місток...
    Місяць у дарунок ночі для тебе видноколом розсіяв зірковий пісок...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Олехо - [ 2017.03.08 08:43 ]
    * * *
    Жінок, красивих і гарненьких
    (в природі інших не існує),
    рудих, білявок і чорненьких
    хай благодать весни віншує!

    Ходіть здорові і щасливі,
    натхненні словом і коханням,
    і на життєвій щедрій ниві
    зростайте яблуком бажання…
    08.03.2017

    Те саме, жартуючи

    Жінкам, красивим і гарненьким
    (в природі інших не існує),
    мужчина гожий так пасує,
    коли той поруч, біля ніг.
    Даси команду – він побіг
    сміття виносити ще з рання
    чи вірш писати(привітання!).
    Команда інша – в магазин,
    а звідти торби сам один,
    неначе мул або ішак,
    додому тягне бідолах.
    На всі капризи каже: Єс
    (найбільше диво із чудес)!
    Такий розумний, яко пес.
    Жагучий Муз для поетес…

    Горнятко кави зранку в ліжко,
    і цьомки в носик, ручку, ніжку
    і цілий день такий чемненький,
    що хоч до рани прикладай…
    Матріархатний сон весни.
    Після кохання – мила, спи!
    А він посидить біля ложа,
    бо, крім статури, й совість гожа.
    Все мовчки робить – нітелень
    у цей жіночий псевдо-день…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  45. Олександр Олехо - [ 2017.03.05 08:28 ]
    Метафори і рими пасти
    Метафори і рими пасти
    зійшлися зорі на «нічне».
    Усе живе вляглося спати,
    одна жага лиш не засне.

    Натхнення біле і холодне,
    а ще весняної краси,
    а ще осінньої негоди
    в усі означені часи
    несе поету красне слово
    руслом незримої ріки –
    і прозріває ніч сліпого,
    і нівелюються роки…

    Де неутішне, де відрадне,
    де «йду на ви», де між рядків,
    де в чорний вхід, а де в парадне –
    пишноти дум і почуттів.
    І хтось напише дуже скупо,
    а хтось розложисте есе –
    одні в шерензі, інші цугом.
    Якщо прийшло, то вже несе…
    03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  46. Катря Садовнікова - [ 2017.03.03 16:46 ]
    Слезы капали
    Он сразу стал невероятно блед,
    когда узнал: я не рожу сынишку.
    Ему я предложила теплый плед,
    но он не внял и побежал вприпрыжку.

    Тут окотились слезы у меня,
    и было это чистым беспределом,
    терзая его сердце и ранЯ.
    Он не казался мне таким уж смелым.

    Все в нем любила: губы и глаза,
    его прикид, манеры и походку.
    Котилась непредвиденно слеза,
    и мы тогда решили выпить водку.

    Котята были милыми вполне,
    но он чего-то сильно испугался.
    Их утопить могла бы я в вине,
    однако, долго он не задержался.

    Осталась я одна и он один,
    его поцеловала на прощанье.
    Судьбы своей никто не господин,
    пока не дружим мы из православьем.

    21.07.16.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Вікторія Торон - [ 2017.03.02 10:53 ]
    В минулість кохання чужого упасти
    В минулість кохання чужого упасти,
    тужити за їхнім утраченим раєм,
    надривним прощанням, жалями навзаєм
    (у світі холоднім, залізнім, зубастім),

    відчути обійми, які — без повторів,
    того, що намріялось — знаєш — не буде,
    залишиться фото, де вклинені люди —
    такі недоречні, цілком випадкові.

    Обіцянки й плани нічим не поможуть
    зустрітися їм у наступному році,
    дощі прошумлять у виткім водостоці,
    і нарізно ночі спекотні знеможуть.

    Все довшою буде затримка в посланнях,
    народяться сумніви, перші образи,
    любов, що у силі, помре не одразу,
    пручається довго надія остання.

    І буде боліти їм – молодо, яро,
    так буде щеміти, як більше – ніколи.
    ...Чуже незагойне хапає за поли,
    коли вже боліти своє перестало.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  48. Орися Мельничук - [ 2017.03.01 09:00 ]
    Весна
    Прийшла весна,а в серці якось тихо...
    ледь чутно пульс і губляться думки.
    Десь поруч, сьогодення вихор,
    скрізь розставляє капосні пастки.
    Я ж не дивуюсь вже ні чому,
    не сперечаюсь, не борюсь.
    тихенько просто ставлю "кому",
    й молюсь, молюсь, молюсь...

    07.03.2005
    Мельничук Орися


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Олександр Олехо - [ 2017.03.01 09:25 ]
    * * *
    Ну, здрастуй, гожа дівчино Весна!
    Глядиш із неба хмарними очима –
    у сірих шатах заспана краса…
    Та все одно, ти для надії – прима!

    І хай немає сонечка яси,
    але теплом осяйні перші днини.
    Іще завчасно надійшли плюси,
    полегшивши думки і одежини.

    Усяке суще нетерпляче жде
    твої вуста усміхнені і руки,
    палке жагуче: все в житті мине –
    і зайшле зло, і напади розпуки…

    01.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  50. Орися Мельничук - [ 2017.03.01 08:32 ]
    Тільки в Небо


    Здається світ відрікся від поетів...
    сполохані думки шукають висоти.
    Життя ж вирує в стилі піруетів,
    на клаптиках паперу лишаючи сліди...

    А серце, ледве чутно, постукує в грудЯх
    бо біль німа й глуха безжально трощить ребра.
    Якщо вже помирати...то в мрії на руках,
    а якщо падать...то тільки... в Небо!!!

    Мельничук Орися
    21.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | ""



  51. Сторінки: 1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45   ...   121