ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Ковтун - [ 2009.03.19 15:38 ]
    В домовині... (чорний вірш)
    ***
    ------------------------------------------
    Для посилення ефекту в творі
    використані «інверсні» рими,
    наприклад сТОгін - пОТім, і т.п.
    ------------------------------------------

    ***
    В домовині…
    (Чорний вірш)

    ***

    А чи пам’ятаєш ти,
    Що прийде час
    Твого останнього
    Дихання,

    Котрий всмокче
    Стогін тяжкий,
    А потім виплюне,
    Хриплячи,

    Ковток гіркої
    Крові
    Рокової миті,

    Тієї страшної
    Хвилини болі,
    Коли вже кепсько
    Дихати й судомить,

    Пекельно тягне
    В’язи,
    Й кістки ломить,
    Язик німіє
    Та зникає мова,

    Коли поволі
    Відтинаються кінцівки,
    Та мозок ціпеніє,
    З жаху,

    А тіло,
    Безпорадне,
    Поступово охолоне…

    О лихо!
    - Помер схоже! -
    Заскиглив голос,
    Близько,
    Поряд ложе;

    А що робить?
    Сказати вже
    Не в змозі,
    Що відчуваєш ще,

    Лишень
    Лежиш,
    Вмираєш.

    Свідомість ще
    Жевріє, дивно,
    А кляте тіло - вмерло,
    Трясеться в катафалку,

    Щоб гнити,
    В домовині,
    Напевне.


    - Невже я вмер? -
    Питаєш.

    - Як це можливо,
    Щоб бачити довкола
    Та відчувати одночасно
    Мертве тіло, разом?

    Чому всі люди, ці,
    Ридають, скиглять,
    Даремно побиваються,
    Коли я поряд, близько -
    Я існую також?

    Але ж вони не бачать…
    Тільки плачуть,
    Ніяк не відчувають
    Дотик мій, прозорий…

    Роботу копачі – зробили:
    Ось вона – глибока яма,
    Як підсумок та результат
    Конкретний, мого життя,
    Матеріального й тяжкого…

    Чогось було тоді
    Так турбуватись,
    За тлінне тіло,
    За його відчуття?

    Невже тепер
    Не маю я нічого,
    Того, що здобував я
    Працею своєю довго,
    Щоб краще жити,
    Добре, у достатку?

    Так, маю дещо:
    Добру домовину !
    Дубову, дорогеньку
    Й славну – це родичі
    Потурбувались, вдячні,

    А що ж – їм добрий
    Спадок буде,
    От тільки жаль,
    Вони мене не бачать,

    Турбуються лишень
    Про те, щоб бідне тіло,
    Скоріше кинути під землю,
    Та найглибше, й поділити
    Майно небіжчика найкраще.

    Оце так доля в тіла –
    В темряві, без світла,
    В домовині гнити!

    І дивно, й страшно – бо надвоє
    Свідомість розділилася частини:
    Одна над тілом - чує, та все бачить,
    А інша, що матеріальна – ніби плаче,

    Страдає тіло мовчки,
    Відчуває нерухоме,
    Але не так, як у житті
    Звичайно, а інакше:

    Ледве – ледве:
    Оціпеніле, охололе,
    Дерев’яне - немов
    в’язниця темна;

    Така собі труна
    В труні незвична,

    Це відчуває
    Клітин розум,
    А не мозок,

    Бо кожна кліточка
    Повинна зберігати
    Свідомість коду –
    Генетичного та
    Коду форми також,

    Тому, поки ця
    Форма не зотліла,
    Свідомість тіла
    Стан свій
    Відчуває й досі.

    Ось піп прийшов,
    Понурий, тужний,
    Співає молитви,
    З розп’яттям
    Ходе, сумовито,

    І родичі всі
    Плачуть,
    Й як один -
    Хустинками вологими
    Втирають дрібні сльози,
    Колючий вітер віє жалісно
    Й болюче…

    Та час спливає -
    Вичерпалась туга,
    Що журно капала
    З очей, стоячих
    Біля гробу,

    І піп вже
    Закінчив молитись;
    Мовчки
    Тривають цвяхи
    Копачі,
    А інші тягнуть
    Кришку
    К домовині ближче.

    То може це мені
    Все сниться?
    Авжеж? -
    З надією питаєш
    Простір хибкий…

    Аж ні!
    Свідомість
    Затьмарилась,
    Зчорніло все
    Довкола,

    Здригнулась
    Домовина рипом
    Низьким,

    Тяжкая кришка
    Впала на обличчя
    Грюкнув,

    І стукіт лине,
    Й міцно втинаються
    Цвяхи
    У свіжі дошки,

    Трясеться гроб,
    Коли їх забивають,
    Та мрець трясеться
    Також.

    Коли ж затих
    Моторний гуркіт
    Звуків,
    Вбиваючих
    Дебелих цвяхів,

    Гойдаючись,
    В забитій домовині,
    Відчув, як в яму
    Опускають тіло,
    В останню путь саме,
    Бо що воно ще може?
    Для чого ще придатне?

    І жах охоплює
    Свідомість тіла,
    В міцній труні,
    Холодній, тісній,

    Нервова оболонка
    Клітин цілих -
    Останні імпульси
    Проводить слабко,

    Тому живцем
    Тебе похоронили,
    Майже,

    Не дали
    Відлежаться тілу –
    Швидко поховали!

    А треба було
    Зачекати лишень,
    Хоч тиждень…

    Та даремно!
    Найшвидше краще
    Родичам
    Мерця здихатись,

    Цураються його
    Бо він вже помер,
    Звісно,

    Тепер, бач, з нього
    Толку ніякого,
    Тільки тягар
    Печальний їм
    Зостався.

    А ти лежиш -
    Все більше
    Ціпенієш,

    Втрачаєш,
    поступово,
    Життєву силу -
    Її слабкі остатки,

    Втрачаєш,
    Розкладаючись,
    Свідомості малі
    Шматочки…

    Не відав ти,
    Що страшно
    Помирати,

    Та думав «здохну»,
    Потім поховають,
    Але не мене –
    Бо мене вже не буде,
    А тільки бруд тілесний,
    Оцей непотріб блідий…

    Аж, ні!

    Доба за добою
    Минає,
    Пліснява вогка
    Покриває в домовині
    Очі мертві,

    Дощі пройшли –
    І кришка промокає,
    Та капає в обличчя
    Підземная волога,
    Й бридкими плямами
    Вкриває поступово тіло,

    Що гнити починає,
    З провалених очей
    Й липких кінцівок,

    А черви трупні –
    Вже чекають,
    Поживну суміш
    Костомах та м’яса,

    І особливо прагнуть,
    Залізти жерти
    Мозок напівгнилий,
    Та в черево, де кишки…

    ***
    19.03.09.





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  2. Павло Якимчук - [ 2009.03.13 11:02 ]
    Із життя крокодилів
    До Терещенка Петра, десь після обіду
    На мобільній телефон - дзвінок від сусіда.
    - Ой біда! Скоріш! Сюди! - чути в трубці галас,
    - Тільки що у мій басейн ваша теща впала!
    - Ну той що? Нехай вилазить. В неї хватить
    сили.
    - Як то що?! Так там же в мене живуть крокодили!
    Тож летіть сюди скоріш і часу не гайте!
    - Дзуськи!! Ваші крокодили, ви їх і спасайте!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (6)


  3. Сава Сірий - [ 2009.03.10 22:13 ]
    МІЙ ПЕРШИЙ ЖАРТ

    коли ще був я тільки немовлям,
    я повзав біля батька, що заснув,
    і хлібом вуха заліпив йому.
    проснувся він глухим – і в переляк!


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  4. Валерій Ковтун - [ 2009.03.10 03:32 ]
    Що, не йде бізнес? (про гріх гумор)
    ***

    Люблять люди
    Погадати,
    Щоб поталанило,
    Купу гороскопів
    В хаті,
    Назбирав Данило.

    Збитки пережив нищівні,
    Бізнес певний репнув,
    Неспроможній існувати
    В домовину гепнув…

    Мов проклятий
    Пнувся з шкіри:
    Працював три роки,
    А його накрила криза,
    В найкоротші строки.

    Потім,
    Кинула дружина,
    Кинув постачальник,

    Під зад піддав
    Ногою, вправно,
    Великий начальник.

    Негоже ж
    Голосити дурно,
    Нічого ж стогнати,
    Звичайно, це
    Душевна рана -
    Грошики втрачати.

    Узяв тоді той
    Гороскопчик,
    Наш Данило бідний,
    Тай використав
    У сортирі цей
    Клаптик жалюгідний.

    Тиша лагідна
    В клозеті,
    Не кусають мухи,
    Заспокоївся Данило,
    Нарешті,
    Від тої житухи;

    Підтерся тужливо,
    Папером глянсовим,
    Лайнувся злобливо,
    Шмаркаючи в небо,
    Байдуже – брутально –
    Мрійливо…

    Скрипнув хвірткою
    В сортирі,
    Тай подавсь до хати,
    Хитру думку,
    Чималеньку,
    Щоб обмізкувати.

    Далі й думає
    Данило:
    - А лишень я маю,
    Чогось сумувати:

    Господарство не
    Тримаю,
    Поратись не треба,
    Скористаюся нагодою
    Щоб радше до неба.

    Нехай жінка
    У коханця,
    Та неохайна хата,

    Хандра інколи
    Находить, чортяка
    Кирпата,

    Чорна хвиля
    Атакує, ордою,
    Падлюка,

    Й бізнесу
    Хана моєму -
    Отака житуха!

    Так нехай вона
    Сказиться -
    Жіночка брехлива,

    Вдавиться нехай
    Хандрою,
    Дурепа примхлива,

    Нехай бізнес
    Поцілує, мене
    Щиро - в дупу,

    Та ті начальники,
    Пихаті,
    Скуштують отруту!

    Жити світом
    Не бажаю -
    В ньому хвилюватись,

    Тому піду я,
    Потихеньку,
    На попа вивчатись…

    Попу живеться
    Добре дуже,
    Попадю теж має,

    В церкві каже
    Побрехеньки,
    Й гроші заробляє,

    Розповість про рай
    Та пекло,
    Сповідає радо,

    Все таємно –
    Тож відверто
    Розкривайся чадо,

    Даремно в собі
    Заховатись,
    Гріх то є спокуса,

    Хто безгрішно
    Народився –
    Син божий Ісуса,

    Рід людський
    Земля ще носить,
    Але чекає пекло,

    Гріха вистачить
    Напевне,
    Щоб потім припекло,

    Життя плотське,
    Грішне й сите,
    Це тягар пекельний,

    Муки тяжкі
    За це приймеш
    В гієні огненній !

    Отак мріє наш Данило,
    Тай гадає далі:

    - Якнайкраще сповідати
    Жіночку вродливу,
    Гріховну красуню,
    Саме не цнотливу,

    Життя пісне
    Прикрашають,
    Сповіді цікаві,

    Про гріховні
    Витребеньки
    Й жіночі забави,

    Бажано в подробицях
    Та інші деталі,
    Точнісінько як було,
    Щоб щиро описали,

    Притаманно, якісно,
    Бо Диявол дбає,
    Пильно придивляється,
    Та попри все чигає
    Найбільш байдужих,
    Та безпечних,
    Наперед морально слабких,
    Спокусливих та принадних,
    Гріховно падких громадян.

    Коли ж жіночок,
    Відвертих,
    Скінчу сповідати,
    Бабусям пісні упоєні
    Треба проспівати,
    Високим голосом,
    Набожним,
    Особливо сумним,

    Бо прихожани
    Поважають, щоб
    З виглядом розумним,
    Замолював вади,
    Людські,
    Зумовлені бажанням,
    Похітливими діями,
    Й гріховним вихованням;

    Розуму зухвалість,
    Хибну,
    Приборкати мушу,
    Щоб розпусти корні,
    Міцні,
    Не вростали в душу,

    Та й остаточно
    Не в’їдались
    В дії та свідомість,
    Саме Диявол
    Й полюбляє
    Гріховну натомість!

    Гріхи відпускати
    Людям -
    То є праця вправна,
    Рідкісна, корисна,
    Краща ніж державна,

    Радше рясу
    Натягнути,
    Аніж вонючу робу,
    Та й не нагримає
    Начальство,
    Наче на неробу,

    В церкві Бог мені
    Начальник -
    А це дуже гарно,
    Через прихожан,
    Набожних,
    Фінансує справно,

    Вправно кошти
    Примножує,
    Грішників розрадник,

    Бізнесу партнер
    Надійний,
    Божий постачальник!



    .****

    09.03.09



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Мацуцький - [ 2009.03.09 12:38 ]
    міняю крісло президента
    «От бачите, які у нас
    Сидять на небі! Ви ще темні,
    Святим хрестом не просвіщенні,
    У нас навчиться!.. В нас дери,
    Дери та дай,
    І просто в рай,
    Хоч і рідню всю забери!»

    Тарас Шевченко, Кавказ

    масони знову
    тягнуть кучму
    тобі народе
    в президенти
    оту стару
    смердючу кучу
    єдиний боже
    де ти
    невже нема
    крім іудеїв
    людини божої
    у крісло
    а де ж твої господь
    ідеї
    на всі часи
    і прісно
    ……………………
    кучмáни
    блюми
    адельгейми
    президенти
    воші
    крали всі
    по тій же схемі
    гроші – влада – гроші
    пора б нажертися
    та де там
    їм все замало
    їм все затісно
    ……………………….

    МІНЯЮ КРІСЛО ПРЕЗИДЕНТА
    НА ЕЛЕКТРИЧНЕ КРІСЛО!

    2009-03-06


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.08) | "Майстерень" 4.5 (4.89)
    Прокоментувати:


  6. Зеньо Збиток - [ 2009.03.03 20:57 ]
    Чи то весна
    Передпівневий ледво додивився сон,
    де дівку мацов де-попало моцно,
    де у мого села не міняний фасон
    ще за часів, як Лєнін ліз на ноцник.

    Моє женило тістом на очах росло,
    сивуха не крутила карузелі...
    Там голова сільради біг у ліс ослом
    за ним юрба іачила "веселих".

    Там агроном-швагро був схожий на паркан,
    а сто Сірків синхронно-задньо-лапо
    меліорацію вивчали і канкан,
    і він від того — то рипів, то крапав.

    Ветеринарша отелилася в хліві,
    щось довго фельдшер витягав за роги,
    кричав рогатому: "Твій тато у Москві,
    туди пошлю, як тіко вийдуть ноги!"

    Чи то весна іде, чи ще яка біда?
    Передпівневі сни у струнко стійці
    розбовтують, мов на весіллі тамада,
    котрій би то віддатись нині дівці.

    3 Березня 2009


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (6)


  7. Зеньо Збиток - [ 2009.03.02 23:16 ]
    Як то є
    То бекає, то мекає,
    то телиться, то стелиться,
    то зазиває меккою.
    (а дітлахів – лелекою)
    А я - гнию в Гам-мериці.

    То любиться, то губиться,
    то копне, курче, качкою,
    то наведе, де треба ціль.
    (йой кіко в серці камінців)
    Пошлюсь родині пачкою.

    То маститься, то рипає,
    то скруту п`є ґальонами,
    навчить – які то типи є...
    (шат-ап, холєро лихая)
    Розв`єжу ґудз Гудзоновий.

    Хай хрумає, хай міситься,
    хай хає хоч би й матами –
    і так піде до біса все.
    (є каша – буде й миска, сер)
    Та літака лапатиму
    на ну-їх-бакс додомово.

    2 Березня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (18)


  8. Володимир Мацуцький - [ 2009.02.27 10:17 ]
    Кожен вождь під прапором своїм
    Кожен вождь під прапором своїм
    а держави прапор – на полиці.
    І у кожного вождя на пиці:
    все, що можна з'їсти – з'їм,
    все, що можна вкрасти – вкрав.

    На лютневих заходах біля Київської мерії
    спрямованих як проти свавілля клану Чернівецького,
    так і за його свавілля – жодного разу не було
    державного прапора. Всі маніфестанти йшли
    під прапорами своїх вождів і не завжди безкорисно.
    Так було і 26.02.09 р., де майоріли
    прапори БЮТ, Партії регіонів, Блоку Литвина,
    Соціалістичної партії, чорні прапори
    «Молодь проти корупції» тощо.
    Але все-таки пощастило мені:
    на Майдані я побачив Державний прапор України
    (дивись фото), під прапором стояла скринька
    із щілиною для пожертв: «Збір коштів
    на підтримку наметового містечка «Геть усіх!».
    Туди я і кинув свою останню гривну.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Прокоментувати:


  9. Валерій Ковтун - [ 2009.02.26 19:13 ]
    Ой, не балуйте жінок… (тільки для чоловіків)
    Не треба жінок
    Балувати бо
    Сядуть на шию,
    Піклуватись бажано,
    Іноді… Уважно!
    Бо лукаві жіночки,
    Дурять переважно.

    Як казати починають,
    Старанно муркочуть,
    Талановито очі
    Ставлять,
    Одурити хочуть.

    Витончено та гламурно
    Стрекочуть вустами,
    Приємно усміхаються,
    Чарують перстами.

    Коли ж часу
    До зарплатні
    Небагато стане –
    Гарно в платтячку,
    Принадно
    На гнучкому стані,
    Не розпатлана,
    Чепурна,
    Жіночка предстане.

    Файна пана Ясочка,
    З казковими очами,
    Тане, немов свічечка,
    Ласкавими речами;

    Немовлята ж бігають,
    Стрибають та грають.
    Скачуть, розважаючись,
    Речами жбурляють.

    - Отже, друже
    Чоловіче,
    Каже хитра Яса,
    Конче треба
    Модні дуже
    Чобітки
    Та м’яса,

    Бо обідати найкраще
    Тобі саме м’ясом,
    Бач, біда,
    Лишень даремно
    Змарнувався з часом.

    Виснажився роботою,
    Бо живеш самою
    Тією працею,
    Майже не зі мною,

    Вже долю свою, маєш,
    Вище цінувати,
    Тому й будь уважний
    Не будьмо руйнувати,

    Сімейне життя, важке,
    Бо нежиті не мати -
    Тобі рішуче треба
    Ще й гроші добувати.

    Ну, а щодо мене -
    Трішечки уваги,
    Приділити лише:
    Бо мені до снаги
    Чобітки шикарні -
    Ніжки маю гарні…

    Й дивуватись нічого:
    Шубку також треба,
    В кожній жінці,
    Чоловіче,
    Ревнива потреба -
    Вбиратися культурно,
    В улюблені речі,

    Це ліниві чоловіки
    Ніколи не дбають,
    Майже нікудишні
    Шмотки
    Байдуже тягають.

    Може те їм
    До вподоби,
    А мені не личить,
    Чистоту моєї вроди
    Не дам понівечить!

    Таки треба ще
    Додати,
    Щодо прикрас, чисто,
    До шубки прошу я,
    Придбати,
    Коштовне намисто.

    Машину нову,
    Також хочу,
    Бо стара обридла:
    Таратайка очуміла,
    Їдеш наче бидло!

    Слухав чоловік
    Промову,
    Чого жінці мало,
    Слухав, слухав,
    Потім сплюнув,
    Пішов придбав сало;

    Придбав також
    Самогону
    Міцного ґатунку,

    Випив банку,
    Тай до ранку,
    Цілував коханку.

    ***

    26.02.09



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Валерій Ковтун - [ 2009.02.25 00:11 ]
    Криза
    Криза
    Криє Київ,
    Крамниці кусають,
    Крижаніють кошти,
    Красно котрі
    Крадуть.

    Крам китайський
    Крихкий,
    Кризою кромсає,
    Крила кримінальні
    Криза коливає.

    Крадькома куштує
    Крамола,
    Кризу кислу -
    Крає кошториси,
    Кишені копирсає,

    Копійчина капає,
    Кривдить, кульгава,
    Конче краще клепає,
    Карбованця квапного…

    Кришувати клопітно,
    Клопітно кидати,
    Коли крісло квилить -
    Кепсько керувати…

    Клаптем кладовища
    Кмітлива криза криє,
    Країні класно кукіш
    Клапан …є.

    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Валерій Ковтун - [ 2009.02.19 21:00 ]
    Домкрат любові

    А що, коли «домкрат»
    Хиленький, лінькуватий
    та маленький,
    Не відчуває ласки, гад,
    Не працює апарат,
    Хоч пести, хоч цілуй стократ –
    Непридатний агрегат… ?

    Та врешті є круті дороги
    Використовуй усі змоги,
    Й сусіду накрутити роги –

    Придбай в крамниці вороженьки
    Крихкі пігулки дорогенькі;
    Закордонні, не огидні,
    Приймай їх поки не набридне,

    Музик для таночку наймеш
    Гідну коханочку знайдеш.
    Розважайсь несамовито
    Не зважай на оковиту,

    А як вночі затягнеш в ліжко –
    Відразу їж пігулки нишком,
    Дратуй дівульку, та здивуй
    Коли вона побачить…!

    Оце так диво, рецидив -
    Не ті пігулки зарядив,
    Заснув, гультяйко, речі дивні,
    Пігулки діють як снодійні,

    То ж сперш, ніж
    Дівку пригортати,
    Дивись, чи варто
    Те приймати;

    Дівчисько реготати стане -
    Побачить в отакому стані,
    Безпечну необачність мав -
    Китайську підробку придбав!
    Прокинувсь зранку тай ридав…

    Окинув оком,
    Дівка взнала
    Де грошики сховав,
    Та вкрала!
    Пропав шик,
    Порожня клуня,
    Прощавай моя красуня …


    ***



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Олег Росткович - [ 2009.02.17 13:51 ]
    Порада поетичним автоматам
    Хто римує все підряд?
    Поетичний автомат!

    Хто як бабця біляші
    Випікає нам вірші?

    Знайте, смак у них нестерпний -
    Треба їсти поки теплі!

    Діалектика в нарузі -
    Кількість з якістю не друзі!

    Хоч рецепт старий – надійний
    Вірш виходить як снодійне.

    Як зарадити біді?
    Скоро станемо худі!

    Чи слова місити краще?
    Чи читати зранку натще?

    Чи зробить експеримент
    З дозуванням компонент?

    Щоб був вартим «п’ятака»
    вірш порада є така:

    Довше їх печіть в душі!
    Будуть добрими вірші!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.17)
    Коментарі: (8)


  13. Володимир Мацуцький - [ 2009.02.17 10:47 ]
    "Накрав - і в опозицію!"
    «Накрав – і в опозицію!»

    (Вислів Голови Верховної Ради
    України, 2009-02-16, ICTV)

    Крадій
    з повітря збагатів,
    і має
    надприбутки.
    Та зрозумів –
    в багатстві тім
    людиною
    не бути.
    До буцегарні
    йде крадій
    для інших
    прецедентом.
    Він радий
    розвитку подій…
    Не встиг –
    обрали президентом.
    Тепер всю банду
    здоганя
    з усіх своїх
    позицій –
    пасе
    троянського коня
    вождів
    від опозиції.

    2009-02-16


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (4)


  14. Валерій Ковтун - [ 2009.02.12 10:10 ]
    Гумористичні віршики про Фрізби та інше
    ---------------------------------
    Якось на сайті Харків турист http://tourist.kharkov.ua
    був творчий конкурс під назвою «Як я кохаю свій спортивний снаряд»
    Ну от цікавості заради і я склав декілька гумористичних віршиків, спочатку про велосипедистів, а потім, щоб не прикро було дівчатам про Фрізбі (це кидати та ловити таріль). А потім щоб додати перцю – ще й про спелеологів.
    ---------------------------------

    Простенькі гумористичні віршики:


    Фрізбі присвячується


    Омріяний, коханий любий диск!
    Понад усе тебе кохаю я,
    Настане ніч, до тебе я прийду
    Мене так вабить круглість форм твоя…

    І ще так збуджує червоний колір твій
    Усе тремтить, серденько б’ється вже,
    Тебе притисну до своїх грудей
    В обіймах палких обцілую все…

    Твоя поверхня тепла та й гладка
    Ти мій коханий і надійний друг,
    Твоєю милою навіки стану я
    Дівчина вільна я, не заміжня...

    Весь час зі мною слухаєш мене
    Не маєш друзів котрі пиво п’ють,
    Ніхто тебе в мене не відіб’є
    Та й десь у бійці морди не наб’ють…

    Не те що хлопці – ти їм подавай
    Палке кохання, в ліжку дикий секс,
    Посуду мий, за господарством дбай
    Шкарпетки в хаті всюди підбирай…

    То йди ж до біса, друже хлопче мій
    Спокійно й щасливо я буду жити так,
    Бо в мене є надійний та палкий
    Мій чудо – диск, а не якийсь мудак!

    ***



    А ось про велосипед дещо:


    З велосипедом так приємно вже
    Подруга геть – тебе я не люблю,
    Рушай на кухню, там брудний посуд є
    А я колеса рушничком протру…

    З собою в ванну теж його візьму
    Під душем з ним купатись буду я,
    Нехай на сонце він відіграє
    Така кохана техніка моя…

    Велосипед це є надійний друг,
    Зроблю я все, що забажає він,
    Увагу й час віддам тільки йому
    Бо над усе лелію і люблю..

    ****

    Ну і щоб, спелеологів не обділити увагою,
    Написав, щоправда за півгодини, так собі невеличку сповідь спелеолога – аматора,
    Щоб усім дісталося
    І так,


    Лобов у склепі


    Неділя вільна є
    Мене чека кохана, гадає що поїдьмо в ресторан,
    Що за дурня! В мене є інша мана -
    В підземнім склепі покохаю я…

    В печері темно, тихо, прохолодно
    Не те що на галявині в траві,
    Коли тебе гризуть за що завгодно
    Мурахи злющі рижі, й комарі…

    Скидай кохана платтячко своє
    І шапочку скидай ти свою модну,
    Надінемо каски, на них ліхтарик є
    Й гумові чоботи взуваймо противодні…

    Не плач дурепа, ти чого скиглиш
    Дивись вже сонце сходе на обрії,
    В печеру ліземо, а не в якийсь комиш -
    Там здійсняться твої дівочі мрії…

    Нікого там нема, самі нетопирі
    Але не бійся – вони не є жахливі,
    Ці кров не п’ють хоча в них крила є -
    Вони в підземнім склепі не рухливі…

    Тому сміливо ліземо в отвір
    Це вхід в печеру, бачиш як цікаво,
    Останній поглядом подивимось на двір
    Та й ліземо в глибини досить жваво…

    Тебе за руку впевнено тягну
    До нутра склепу, тут приємна тиша,
    Ну а в кінці печери полюблю –
    Це є мій козир, моя таємна риса…

    Кохатимемося довго ми удвох,
    Кажан злетів… він нам не перешкодить,
    Відгомін лише лине в глибину
    Повільно плине час… і тут ніхто не бродить…

    Люблю печери… тишу я люблю
    Ці кам’яни та дещо вогкі стіни,
    Не плач, кохана, в печері щастя є
    Побудь зі мною в склепі дві години…

    ***




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Мацуцький - [ 2009.02.07 10:34 ]
    Чорний мер*
    або ж замордована столиця

    замор
    дована
    столиця
    замор
    дованих
    рабів
    чорно
    брова
    біло
    лиця
    із масонами
    на пів
    для рабів –
    хрест аделаджі**
    для масонів –
    чорний мер
    ще не знав
    такої лажі
    київ –
    мульті
    мільйонер
    пий киянине
    зі смаком
    сечу
    чорта із чортів
    закуси
    отим що з маком
    животій
    як животів
    замор
    дована
    столиця
    замор
    дованих
    рабів
    на пів висохла
    криниця
    та й суспільство
    вже на пів
    двічі
    дурня обирало
    найдурнішого
    з дурних
    президент
    відкрив забрало
    та й зробив
    щоб переміг
    дурень той
    столиця ж дура
    з президентом
    тет а тет
    хай живе
    кандидатура
    президента
    й президент


    *Чорний мер
    Леонід Черновецький
    вже готується
    до третіх виборів
    у мери Києва,
    або ж у прем’єри України:
    роздає по пред’явленні
    паспорта чорні пайки.
    **Сандей Аделаджа – пастор секти
    «Посольство Боже»,
    віру якого прийняв столичний голова
    (Леонід Черновецький), підтримуючи
    Сандея Аделаджу
    у розкраданні України.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (4)


  16. Наталя Терещенко - [ 2009.02.05 17:13 ]
    ВЕРБЛЮД -КРИТИК (байка)
    Один Верблюд був критиком відомим.
    (Згори - завжди видніший краєвид).
    Не мав ніколи сумнівів, чи втоми,
    А слини мав на цілий білий світ.
    Міг заплювати і роман, і повість,
    Сонет, баладу, байку, детектив,
    Думки мав «чисті», ще «чистішу» совість,
    І поливав згори, кого хотів.
    Тож якось спокусився на поему,
    Що видалась невдалою. Відтак,
    Її творець- відомий Страус Ему,
    Мав гарний стиль і непоганий смак.
    Була у нього і своя метода.
    Він критиків не мав за образок,
    І просто перечікував «негоду»,
    Сховавши мирно голову в пісок.
    Коли ж Верблюд від слини, як і личить,
    Вже випорожнив свій об’ємний рот-
    побачив не запльоване обличчя,
    а орган інших функцій та широт.
    ....................................................
    Цей випадок наука для Верблюда:
    Плювки як метод критики – облуда.
    А як би прозвучала ця проблема,
    Коли б у критиках був не Верблюд, а Ему?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (9)


  17. Руслан Навроцький - [ 2009.02.05 00:54 ]
    попса
    Опускайся в Попсу.
    Опускайся.
    До захльобу, нудоти -
    терпи.
    Генеруй непотребнеє шастя!
    Бо шість струн-то всього лиш дроти…
    Поливай слащавеньким гей-веєм.
    Відшліфовуй плебейські серця!
    …А ще краще,стань лезбо чи геєм…
    І тоді буде все ой-ля-ля.
    Стри Лице-полюби Клоунаду!
    Будь готовим Слабать під Салат.
    Слава ШОУ!
    Нам Смислу *не надо*!
    Ми-Фуршетнії *звьозди*!Віват!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Прокоментувати:


  18. Руслан Навроцький - [ 2009.02.05 00:55 ]
    світ
    ***

    Воно завжди було таке,
    Чи недавно чомусь так сталося…
    Світ – тихесенько входить в піке,
    Під тамтами гламурної радості…
    Світ – конає.
    Добий його!
    Компромісом тщедушного серця.
    І вони – приймуть за свого…
    Не дивуйся,не плач,не сердься.
    Виживай,бо усі виживають…
    Рабствуй волею в братстві Сурка.
    Світ конає,конає,конає…
    Втни на Трупі його Гопака!

    Ти був Вовком колись і Ягнятем.
    А тепер вліз в нутро Слимака.
    І, дивись,як комфортно й багато…



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.22)
    Прокоментувати:


  19. Зеньо Збиток - [ 2009.01.27 18:42 ]
    Місячні ніченьки
    Закачавсі я ниньки злим вірусом,
    заморозило комп завіндотаний.
    Хоч в Єгипет пили за папірусом,
    хоч світисі оголено дротами.

    Не злапати Маруську на лінії,
    теревенів не зчатнути Міськови
    і не втєти по самі... опінії,
    як ми з Любов у стайни відслизькались.

    Горе Зеньове спить в холодильнику
    і чекає свого обезкорклення,
    падохвости щебечуть в мобільнику,
    а в радейці – концерт на замовлення.

    За вікном, як у компі – все фрізано
    і ні пікселя видко шоб рухавсі.
    А село, мов дуби тіко врізані,
    наче шваркіт в безліненій слухавці.

    Але ціхо – сусід розматючений
    до стодоли біжит за коцюбою,
    а в мені вже кіно перекручено –
    ой, ті місячні... ніченьки з Любою.

    27 Січня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (10)


  20. Тетяна Роса - [ 2009.01.18 17:26 ]
    Постновогодний мотив
    В лесу родилась Ёлочка,
    Красавицей росла,
    Одета вся с иголочки
    Всегда она была.

    Дружила наша Ёлочка
    И с Волком, и с Лисой,
    Гордилась наша Ёлочка
    Зелёною косой.

    И даже серый Заинька
    Был в Ёлочку влюблён.
    Пел песни этот паинька,
    Цветы дарил ей он.

    Но шёл тем лесом Дед Мороз,
    На праздник он спешил,
    Он Ёлочку – красавицу
    С собою пригласил.

    Теперь у нашей Ёлочки
    Осыпалась игла…
    Уж очень наша Ёлочка
    Доверчивой была…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  21. Зеньо Збиток - [ 2009.01.14 17:27 ]
    Хроніки пивної
    Писали хроніки пивної -
    на стінах залишали знаки,
    всю ніч давали бій запою -
    молилися до мушлі раком.

    Ходили білі та гарячі,
    літали на гелікоптері,
    а з нами - ніби світ банячив,
    ніяк не міг попасти в двері.

    Пропили хату та печінку,
    повідбивали зуби й нирку,
    на роги поміняли жінку,
    на дроті забажали цирку.

    Співали оди розпрягалам
    коней та півням проклинайла -
    щоб ті ся знудили та спали,
    запнувши дзьоба під махайлом.

    Згадали Галю-водоноску,
    Іванка-гада-в`ючо-дівка.
    Шукали довго переноску
    для радіоли та платівки.

    Забацанули Яка Йолу,
    прикольно Зикіна хрипіла,
    а чукча в чумі ракенролив
    та гикав тундрою заїло.

    Відреготались до завалу,
    коли змінили плавність звуку -
    швидкою Настею співали
    Едіти, П`єхи - мали ку-ку.

    Згадали потім псів заритих
    та докопалися до ручки,
    давали слово - більш не пити,
    а Любу - називати сучков.

    Та день новий - старі фасони -
    заношені, зайомі тварі.
    Пивна збирає алькапонів
    та пише хроніки на харі.

    14 Січня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 0 (5.27)
    Коментарі: (1)


  22. Костянтин Мордатенко - [ 2009.01.09 23:05 ]
    Біле варення

    І дала ти мені під березою
    І я взяв мовчки тебе
    Ти були не зовсім тверезою
    у легкому простому ХеБе…

    Ти стогнала – не просто стогнала…
    Називала мене «будячком»
    Як роса на траві – піт на салі…
    «Я не лежачи хочу, а ’чком…»

    Розгинала підкови матюччя:
    І казала мені: «ти-ри-риць»
    Стисну їх – і тобі буде лучче,
    І торкнулася двох полуниць.

    Твоя цнота була, як знамення…
    Ти, як зірка, а я твій звіздар…
    Розтікалось густюще варення,
    Наче рисовий білий відвар…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  23. Зеньо Збиток - [ 2009.01.09 17:33 ]
    Віртоман
    Tи майстер писати півподихом вірш про ніщо,
    вдягти манекена, знайти йому місце на неті,
    де вірусні бурі, де драйв - хардолобий віщун
    та гасла доступні для пітерів, педро, чи петів.

    Підсісти на слово, неначе на голку, і кайф -
    зливати по-клавішно бітами в нет бормотуху,
    зібрати ватагу таких же попсових хай-фай,
    хвалитись навзаєм - тягнути ведмедів за вуха.

    Лишається серце - куди ж ним на люди без "ах"
    і що воно може, коли під одежею пластик?
    Для гуру - блукати і спамити по вірт-світах.
    Даремно занулив - тобі моє серце не вкрасти.

    Хай вірш проколує, за пальцем по мишці збіжить
    та виловить око читацьке, на риму примхливе,
    і слава чіплятиме, бравами благо-словить,
    нагнувши для ракурсу модно рядочки курсивом.

    Красиво, мов крашанка, блиском любуються всі,
    хто хоче-не-хоче, бо пальцем затикають зразу.
    Тут стільки емоцій, сентенцій, що Боже спаси
    останнього гнаного струмом на дріт словомаза.

    8 Січня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (34)


  24. Олександр Некрот - [ 2009.01.09 09:09 ]
    П'ЯТЬ КРИЗОВИХ КАТРЕНІВ
    Моя зима тепліша за Петрову,
    Бо Пєтька - раб, підніжок, грязь Москви,
    А я люблю до жаху рідну мову
    І Ющенка-месію - як і ви.

    Я свято вірю в президентську ласку,
    Її не може в принципі не буть:
    Нехай поб'ють, як Королюк Параску,
    Та хай в лікарню теплу покладуть!

    Ой, що верзе продажна, підла преса -
    Мовляв, не винен клятий той "Газпром",
    А Коровайно-Газова Принцеса
    Розжитись хоче краденим газком?..

    Зростуть на комунпослуги хай ціни,
    Щоб грошиків на них не стало нам -
    За європейський вибір України
    І за борги квартиру я віддам!

    Гаранте! Задля вас ми вимрем скоро.
    Бо ми ж НЕ БИДЛО - біомаса, гній.
    Безцінні - пам'ять жертв Голодомору,
    Шухевич, Штати, Кетрін, "принц Андрій"...

    9 січня 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (3)


  25. Сергій Корнієнко - [ 2009.01.07 01:14 ]
    БОМЖ
    Вітер січе, у кишені дірка.
    Боже, не треба палаців – сховища!
    Хай – в несерйознім вірші Лазірко,
    Дай заховатись від Януковича.

    Били мене, бачиш, пика заюшена?
    Я не прошу заступатись за мене.
    Дай мені, Боже, укритись від Ющенка.
    Хоч у рядочку Лазірка зеленім.

    Господи! Світ! Голуби: гулі-гулі…
    Кришить дитина їм булку й сміється.
    Боже, сьогодні, ні крихти від Юлі.
    А у Лазірка й горілочка ллється.

    А у Лазірка нарізка астралу,
    Пляшка плероми і мама Ідея.
    Милий мій Боженько, я і без страви
    Ладен забути: хто я і де я…

    Нічка мине, і мене ніби з люльки
    Викине з віршика к бісу хазяїн.
    До Януковича, Ющенка, Юльки.
    Ті – не поети… Образ не прощають.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (18)


  26. Микола Гедзь - [ 2009.01.03 17:33 ]
    Кумова порада
    -Дай но мені, куме- друже
    розумну пораду,
    як безсонницю подужать
    чи хоч їй зарадить?
    -Якщо чесно, я багато
    Засобів не знаю.
    Звик до трьох я рахувати,
    тоді й засинаю.
    -Лиш до трьох? Занадто швидко...
    Чи кажеш відверто?
    -Так, до трьох! Ну дуже рідко
    До пів на четверту...



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  27. Микола Гедзь - [ 2009.01.02 23:36 ]
    Роздуми
    Лежу, якось на дивані,
    П’ю холодне пиво,
    Проглядаючи газету
    нову неквапливо,
    З апетитом жую чіпси
    з сиром, солоненькі,
    Та ще й з песиком ногою
    граюся легенько.
    В телевізорі спортивну
    дивлюсь передачу-
    Хлопці так боксують жорстко,
    що мало не плачу.
    Дав синку наказ уроки
    робить якнайкраще...
    І чому дружина каже,
    ніби я ледащо?


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  28. Зеньо Збиток - [ 2008.12.30 23:36 ]
    Криза в куминих ризах
    Криза - курва, довге тьфу.
    Добре лапати лафу
    тим, хто вліз до кадру,
    кума має в "Надрах"
    чи нагана в бардачку.
    Пальцем викручу "ку-ку" -
    стане всім ясніше
    в кого їде криша,
    в кого криша - в мене дах
    кришиться - ну повний крах,
    піст настав з неділі,
    нагла кров - у тілі,
    пельку заливає геть -
    поре, Порошенко, Петь,
    Юль, юлава, юлиця,
    бджоли хочуть вуликів,
    банкомати - мати cash,
    а не дулю - поки вмреш.
    Ціни не кусаються -
    на три... посилаються.
    За баранкою - баран,
    а гальмує ним папан.
    Скоро, курво, свята -
    п`яти-верхим матом
    славимо ми кризу всі,
    добре в склепі ковбасі,
    ех, лежить собі - нівроку,
    та до слиньок гложе око,
    бо від старості кінці
    відкидатиме з-за цін.
    Браво, компліменти -
    гіпо-(імпо)-тентам,
    хата - пшик, машина - пшик,
    яйцематам всім чик-чик.
    Хоч збирай Парасок,
    пришивай лампаси
    в ретро-стильнім галіфе
    та показуй падлам "фе"
    не гримасами, а ділом -
    щоб вони нарешті сіли,
    а не лаялись лайном
    з ru-ua-kazly-dot-com.
    Добре машингвера змажу,
    на дорогу файно вмажу,
    крутиться земля, гуде -
    буде вам Улан-Уде,
    пане-бороню-кишеню.
    Так-так-так. Три букви. Зеньо.

    30 Грудня 2008


    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  29. Тетяна П'янкова - [ 2008.12.30 14:46 ]
    Баєчка на новий лад.
    Якось-то Лебідь, Рак та Щука
    Посеред грудня так зійшлись
    І усі разом узялись
    Країну витягти з болота.
    (Дарма, що трое ідіотів)
    Отож файненько запряглись.
    Раз-два і тягнуть небораки,
    Аж тут стрільнула думка Раку:
    - А нафіга мені здались
    Оці бездарні конкуренти?
    І звідкіля вони взялись?
    Я тягну дужо. Це ж напруга!
    А славу потім всю на трьох
    Поділять кляті журналюги!
    Ні. Так не добре. Бачить Бог
    Хотів я витягти країну.
    Але один. Без цих небог.

    - Щоб дідько вас забрав усіх!
    Мені б троянду у косі...
    Мені усе віддасть народ,
    Як не зашкодить цей урод
    Що хвіст задер, немов павич
    Не Лебідь він, а просто сич.

    На восьме березня, якщо
    Ми витягнемо цю країну,
    Мені перлину злотоцінну,
    Мені корону...

    - Вот еще! - Озвався Лебідь.
    Ты, подруга, назад в свою реку ныряй.
    Мы без тебя уж как-нибудь.
    Га-Га! Мы без тебя дотянем.
    Мне русские помочь придут.
    Дотянем! Вытянем! Помянем!
    И будет рай. Москва и Рай.
    А ты ныряй. Давай, ныряй.

    Рак тяжко думав:
    - Як же гірко,
    Що в мене нещаслива зірка.
    В країні криза. Грошей мало.
    А клешні ще би крали й крали...

    Тремтіла Щука від образи:
    - Чого одним усе і зразу?
    А я рибина, маю хвістик,
    Ну як хвостом у крісло сісти,
    І щоб було все так красиво?
    І щоб народ тягнув щасливо
    Мене на сяючому троні,
    А я з косою і в короні...

    Надувся Лебідь:
    - Вот достали!
    Всю душу подло измотали.
    Я так на них горбатил спину.
    Отравленые апельсины
    Хотели дать мне, чтоб иссяк.
    Но я же Лебель. Не дурак.

    ________________________

    Отак вони і тягнуть досі,
    А скоро вже свята на носі,
    І у смердючому болоті
    Країна наша все ж гниє.
    І рветься Лебідь у Росію,
    І Щука заплітає коси
    І Рак старається хоч трохи
    Украсти, поки клешні є.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (7)


  30. Сергій Корнієнко - [ 2008.12.26 15:23 ]
    О.К.
    Я – весь ОКей!
    Хокей?
    Я не такий,
    як всі,
    але й не навпаки.
    О, Я дурний
    як світ,
    та в ньому
    мудрість літ.
    Коротше,
    Я – ОКей!
    У творчості – мартен.
    А поміж вас
    Я – Кей
    морожений…
    Хокей?


    Рейтинги: Народний 5 (5.39) | "Майстерень" 5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  31. Ліліт Опівнічна - [ 2008.12.26 00:38 ]
    Музам – музове :)
    Дружня пародія на дружню пародію Тетяни П"янкової на дружню пародію Сергія Руденка на прекрасні вірші Поета Мандрівного

    О, Музи ці – завжди напоготові
    балакати з поетами на мові,
    їм зрозумілій,
    будь то натяк, жести…
    і пестити їх, хтивих, до фієсти,
    забувши про Олімп і про Пегаса
    при виді будуара чи матраца…

    тримайтеся за рейтинги, поети,
    а Музи проспівають вам куплети


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12)


  32. Наталя Терещенко - [ 2008.12.25 18:30 ]
    Небилиця
    З планет далеких прилетіли
    На Землю їх представники.
    Звичайно ж, інше мали тіло,
    Ментальність, техніку, зв’язки.
    Уже давно у них наука
    Зробила семимильний крок,
    Для них була буденна штука
    Долати відстань до зірок.
    Земля зустріла їх привітно,
    (Бо ж варіантів не було),
    Та й гості мирні, не бандити,
    Свої відкрили НЛО.
    Усе докладно показали:
    Системи руху і життя,
    А потім у землян спитали:
    «Яке ж воно, земне буття?
    У вас легені кожен має,
    Є серце, мозок, мозолі…
    Чи ж вам усього вистачає?
    Чи їжі досить на Землі?»
    - Та звісно ж, в певних регіонах
    І їжі обмаль, і води,
    В ресурсах теж проблемні зони,
    Пального мало і руди....
    Негайно інопланетяни
    «Бика за роги узяли»:
    Відкрили повну базу даних,
    Всю інформацію злили,
    І технології новітні
    Дали землянам ПРОСТО ТАК,
    Щоб на Землі у цілім світі
    Настала ера золота.
    Коли ж прибульці, з хеппі ендом,
    Курс узяли на Оріон,
    Земляни всі новітні бренди
    Послали на аукціон,
    І фірмам продали відомим,
    Проблеми залишивши вдома.
    ………………………………….
    Не дивина, що певні клани,
    Не прагнуть дати рай землянам!
    Загальне благо? Та ні за́ що!
    Що гірше всім, то кланам краще


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.49) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  33. Тетяна П'янкова - [ 2008.12.25 12:41 ]
    Про кризу і родичів Бика
    Ми звикли так отарою. І все.
    Керує той, хто має вищі роги.
    З нас кожен кращу вовну обтрясе,
    Штовхне під зад і ... "Міряйте дороги!"
    То не шляхи, а прикрі манівці.
    Баран мовчить, і вівці - ані звуку.
    Самі себе "взуваєм"? - МОЛОДЦІ!
    В безвихідь йдем? - Чудово! Прапор в руки!
    Хіба в народу геть "поїхав дах"?
    Тупіші стали від бетонних мурів.
    Кінець епохи блазнів і невдах!
    Хай славиться епоха само-дурів!


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.43) | "Майстерень" 5.38 (5.4)
    Коментарі: (9)


  34. Василь Чумак - [ 2008.12.24 01:41 ]
    Про котів та інопланетян
    (байка)
    Віктору Андрійовичу та Юлії Володимирівні присвячується

    Зоологічна партія здаля,
    набрати щоб істот для зоопарку,
    планету, що під назвою Земля,
    відвідала якóсь. Робóту шпарко

    завершив мармюдонів екіпаж:
    зібрали кількасот земних народів –
    кого по-п'ять, кого по-сотні аж.
    Та перш, ніж до зворотнього походу

    рушати, перевірку провели.
    Прибув сам особисто Гостре Око;
    на кліті зирить – крупні та малі,
    а пóчет слíдом відміряє крóки.

    І ось – велика кліть, а в ній – один.
    Й табличка над дверцятами: "Євреї".
    І варти повно… "Берете на кпин???
    Жартуєте??? А інші де із неї???" –

    показує на клітку їхній бос.
    "Та, бачте, з тим народом кепська штука:
    бодай однóму вилізти вдалось,
    то й інших за собою тягне, сука!

    Їх спершу сотні дві було, і от,
    не дивлячись на охорону зриму,
    лише за тиждень хитрий цей народ
    злиняв практично весь!" "Ну й хрін із ними…

    А хто там далі – десь півсотні їх?
    Чому горілка в клітці штабелями?
    Спиртне давати експонатам – гріх!!!
    Начальник варти захотів до ями???"

    "Мій пане, то кацапи. І вони
    не можуть без горілки й дня тут жити:
    стає без неї розум їх ясний,
    й тоді вони тікають звідси миттю!"

    "Раз так, лиши горілку вже, нехай…
    А що за клітка онде там, аж скраю?
    І охоронця жодного окрай?!
    І ґрат з однóго боку геть немає!?!"

    "Та це ж хохли! Для них не треба ґрат:
    як щойно хтось захоче на свободу,
    його свої ж негайно тягнуть взад,
    аби не відривався від народу!.."
    ***
    Мораль цієї баєчки проста:
    нам ліпше треба дбати брат про брата,
    як інші роблять, замість за хвоста
    однé однóго, мов кота, тягати.
    3, 22/12-2008


    Рейтинги: Народний 5 (4.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  35. Тетяна Роса - [ 2008.12.20 20:11 ]
    Аргумент дурака
    Страстей накал,
    Словес лихая битва,
    Враг не упал,
    Хотя слова - как бритва.
    Душа горит –
    Нужна победа в споре.
    Ударь ещё –
    И враг повержен вскоре.
    Но вот беда –
    Нет больше аргументов.
    В лицо тогда –
    В бою без сантиментов.
    Унизь врага –
    Ради победы надо.
    И в пах нога…
    Победа – вот награда.

    Твой ангел заплачет –
    Стал страх его былью:
    В чёрное, значит,
    Окрасились крылья.

    Его вина –
    Как пропасть глубиною,
    Цену ума
    Свело на нет виною.
    Он допустил
    Большое упущенье:
    Ведь прав не тот,
    Кто выиграл сраженье.
    Победа есть,
    Но честь, увы, пропала.
    Плохая весть –
    В тебе умишка мало.

    Голова налегке,
    И в грязи рука -
    В твоём кулаке
    Аргумент дурака.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  36. Оля Биндас - [ 2008.12.19 08:06 ]
    Життя в бутербродах
    Кнопки зі світла,
    Букви з пластмаси.
    Примари літають
    Із Алькатраси.
    Вітер розвіяв
    Людям всі вії,
    Навіть повіям
    Із сірої траси.
    Мурахи у кмині,
    Життя в бутербродах.
    Ще трохи у плині
    І будем при родах.
    Це ж тільки природа...


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (5)


  37. Михайло Карасьов - [ 2008.12.18 21:36 ]
    Доісторичний романс :)
    А я сиджу на березі
    І бачу гладь води,
    А ти сидиш на дереві.
    Іди, іди сюди.
    Я весь тоскою з"їдений,
    Поточений увесь,
    А ти сидиш, о, боже мій,
    У верховітті десь.
    Спускайся. Поговоримо.
    Як звать тебе? Ассоль?
    Харчі поділим порівну,
    Та й те ото... чи шо ль?
    Не хочеш? Ах, закохана
    Ти у вождя давно!
    Так вилізу непроханий
    До тебе все одно!
    І поки вождь на мамонта
    Кермує наш нарід,
    Не утечеш від мене ти,
    Не вмре поетів рід!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  38. Володимир Мацуцький - [ 2008.12.18 13:45 ]
    Ланцюгова реакція злочину
    Найбільший злодій вкрав у більшого.
    А більший вкрав у меншого.
    А менший вкрав у меншого за нього.
    А менший меншого – іще у меншого.

    І кожен крав і в нього крали,
    аж поки менших не задрали.

    Якби ж то крали з головою –
    міністр, банкір, і сам з братвою!

    Нема нічого «більшим» красти.
    Ні те що різати, а й пасти.

    А більший той все краде й краде.
    І він, і той електорат,
    який і досі дуже радий,
    що в брата краде – рідний брат.

    2008-12-13


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Прокоментувати:


  39. Квінта Нові - [ 2008.12.17 23:45 ]
    Ти ж мене підманув
    Ти казав, що в понеділок підем ми на fashion-ринок,
    Я прийшла – там second-hand. Підманув ти мене вщент.
    Ти казав, що у вівторок обійдем бутиків сорок.
    Обійшли ми всього три. Підманув, та ще й підвів.

    Ти ж мене підманув, ти ж мене ще й підвів,
    Ти ж мене молодую з уму-розуму ізвів.

    Ти казав, що у середу підем ми на “Містер Кредо”,
    Я прийшла – там група “Борщ”. Ти знущаєшся, чи що ж?
    Ти казав, що у четвер в модний клюб мене ведеш,
    Ми прийшли – там face-control, я зайшла, а “ты – постой!”

    Щоби не підманув, щоб більш не підвів,
    Щоб ми’ молодую з уму-розуму не звів.

    Ти казав, щоб у п’ятницю взяла сіль та паляницю
    Президента зустрічать. Ми до нього – він тікать.
    Так ганялись до суботи, я істерла всі чоботи.
    Ти грошей узяв у мамки і купив мені...в’єтнамки.

    Що ж з тобою робить, як перевиховать,
    Як в тебе молодого уму-розуму напхать?

    Ти казав, що у неділю підем разом на весілля.
    Ти прийшов – мене нема. Підманула, підвела.

    Я ж тебе підманула, я ж тебе підвела.
    Я ж з тебе молодого відігралася сповна.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Хо - [ 2008.12.17 02:30 ]
    Протест безглуздю
    Куди мені ваш цинізм?
    Навіщо мені пихатість?
    Насправді,
    це як оркестр сифонних клізм,
    що виголошує курс на строкатість.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Некрот - [ 2008.12.15 18:08 ]
    Невдала аналогія
    Пісні співати дивної краси
    Чи просто щоб бабло водилося,
    Та факт один: "Пающіє труси" *
    У шоу-бізнесі з'явилися.

    А кажуть, що нардепи "до" і "від" -
    Базіки, брехуни та шкурники...
    То мо', парламент наш назвати слід
    "Законотворчі нацюцюрники **"?

    2008

    _______
    * Всі чули про цей гурт?
    ** Всі знають, що це?


    Рейтинги: Народний 5 (5.11) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (21)


  42. Володимир Мацуцький - [ 2008.12.15 15:33 ]
    на хабар не назбирав
    на хабар не назбирав
    ключнику святому
    за ключі від райських брам
    та і чорту ж тому
    не посіяв не зорав
    не знайшов з під тину
    з аделаджею* накрав
    чорту на свитину

    *Сандей Аделаджа – пастор секти «Посольство Боже».
    Єпископ Московського патріархату Бориспільський Антоній, називаючи найбільш небезпечні релігійні культи, вказав і на «Посольство Боже», віру якого прийняв столичний голова(Черновецький) , підтримуючи його пастора Сандея Аделаджу. За хабар Чернівецькому Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) побудувала капличку біля підвалин Десятинної церкви, сподіваючись загарбати саму церкву, яку вирішено відновити(збудувати)..


    2008-12-13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (4)


  43. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:40 ]
    Луганськ-Львів (або потяги мого студентства)
    Швидко потяг їде.
    Чи наздожене
    Всі вчорашні біди
    Вечір і мене?
    Пасажири в шоці –
    В них маленький стрес:
    Вшистко у цім році
    Рулить на регрес.
    Ще одна хвилинка –
    Невеличка мить –
    Як мала дитинка
    Провідник кричить.
    Потяг запізнився,
    Ніц не помогло.
    Думаєш приснився?
    Ні! Це все було:
    Місто і платформа,
    Гривні і квитки,
    Прямокутна форма,
    Випивші дядьки.
    Душ розчарування,
    Дикий песимізм,
    Хочеться прощання,
    Пре на пофігізм.
    Жодної усмішки,
    Повні очі сліз,
    Банка хоче кришки,
    Мода – прес-реліз.
    Вигонські плацкарти
    З запахом сечі,
    Нари, торби, карти,
    Таргани, кліщі.
    В кайф парфум шкарпеток –
    Росяний токсин.
    Дзюри без розеток –
    Треба лиш бензин.
    Всіх ковтнули будні,
    Бульбашки, попса,
    Ночі каламутні,
    Кров’яна краса.
    Порвані кишені,
    Порвані думки,
    Губи для мішені,
    Діти і ляльки,
    Пірсинг, гниди, воші,
    Дідька ще нема –
    Не поможуть гроші,
    Мило, дуст, вода.
    Дупа геть затерпла.
    Книжка, сторінки.
    Я жива чи мертва,
    В голові голки.
    Вмить абстрагувалась,
    Зникло зразу все.
    Щось перестаралась –
    Рок-н-рол несе.
    Мирним хіпаблудом
    Дивлюся з вікна:
    Світ не пахне брудом
    І нема лайна.
    Захід сонця вранці,
    Ввечір його схід:
    Ми протуберанці –
    Не страшний нам СНІД.
    Всі є діти-квіти
    Ніжності й весни,
    Розучились вміти
    Поринати в сни.
    Феньки, стрічки, патли
    І берцята в путь –
    Юні ботхісатви
    У нірвану пруть.
    Ні, оце занадто –
    Вражий дебілізм.
    Марґінали й НАТО –
    Це вже комунізм.
    Вернемось до колій,
    Потяга і шпал –
    Все це санаторій,
    Хворий на загал.
    В морзі не лікують:
    Смерть на віки смерть.
    Потяги руйнують
    Мозок шкереберть.
    Подорож скінчилась,
    Залишивши бруд…
    Я не зупинилась
    Ночувати тут.
    Сіла в інший транспорт
    І гайдá домів –
    Не потрібен паспорт
    У сюжеті снів.
    Зібгано в минуле
    Учорашній день,
    Ну а те, що було,
    Не моя мігрень.

    6-9.04. 2007 р.Б.
    У подорожі: Пас.потяг-Авто-Дизель


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  44. Наталя Терещенко - [ 2008.12.10 11:24 ]
    Воро́нам


    Ки́дає небо в очі колючі дротики,
    Жасно воро́ни каркають на світанні,
    Шпилі дерев- не антика, і не готика,
    Сірий цілунок вітру- холодним дотиком
    В сивому міжсезонні кордон останній.

    А на людей ворони вже накидаються -
    Може від голоду, може від страху- злості,
    Кину сьогодні їм хлібчика свій окраєць:
    Все- таки птиці, хоч Господом і караються,
    Чорно- маркітним карканням на погостах.

    Розчарувань і марних надій – не бавити,
    Передивитися спогади - де найкращий.
    Кисле вино солодким як мед розбавити,
    Це ж бо не перший і не останній раути,
    А по- інакшому і спокушатись на́що?



    Рейтинги: Народний 5.35 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (6)


  45. Літавиці» - [ 2008.12.05 16:02 ]
    Доллі
    Сьогодні тепло. Ти пальто зимове
    зостав у шафі, ніби давній сум,
    короною на голову – косу,
    й на трон! За менше і немає мови,
    і ранок за собою – на засув.

    Обернуться: знайома незнайомка…
    Тут брязкальце украла, там – ім’я,
    під хусткою – чужі десятки «я»;
    чужі життя, як макова соломка,
    як опіум - ілюзія твоя.

    Вітрини лестять - чарівні дзеркала -
    всі дифірамби, серденько, тобі!
    (як будь-якій у чепурній юрбі)
    Чергова тінь - а ти чого чекала?
    Простий перебіг ніг - чи тільки збіг,

    чи, може, гендель: гроші, душу, тіло…
    Ти шерсть усю, овечко, віддаси
    за мить у лаврах слави і краси,
    хоч лаври паперові – та несила
    чинити опір. Миші пахне сир -

    і онде ніжки дріботять проворні,
    на гострій шпильці – наче криголам.
    Чужі вогні неонових реклам
    тобі застрягли кісткою у горлі,
    і виїв серце копійчаний крам.


    Рейтинги: Народний 5.13 (7.28) | "Майстерень" 5.25 (7.26)
    Коментарі: (9)


  46. Павло Браницький - [ 2008.12.05 00:43 ]
    Кумедне подвір`я
    Прокинувся був Тарас
    Глянуть як нащадки
    Живуть славлячи Христа
    Й мають честь й порядки.

    Потовстішав наш козак
    Від вина та пива.
    Дім купив. Вже не батрак.
    Жінка є вродлива.

    Ніби стали всі круті
    З виду ладні й чемні.
    А придивишся - пусті,
    Дивні та кумедні.

    У макітрі та вітальні
    Все не як годиться.
    Заповіти були марні, -
    Самі придивіться:

    …В голові у того пана
    Знов горілка й пиво.
    П`є й горланить про свободу
    Як воно не дивно.

    У дворі як у казармі
    Грати та забори.
    Як підеш наліво й право -
    Податки й побори .

    У свинарні ж як у Раді
    Свині на своїй нараді
    Тулять пики до корита
    Та не платять з краму мита.

    В стойлі з кіньми як в суді
    Лягнуть можуть по балді.
    Болітиме зад та спина
    Як не даси спершу сіна.

    Псарня – то окрема справа
    Вишукана у псів страва:
    «Зелень» жруть та лають нас
    Знай чекають: «фу» та «фас»…

    У курятнику зрання
    Півень бреше навмання
    Готує всім новини
    Про сонце з України…

    …Тарас на теє подивився,
    Очі звів, перехрестився..
    …Нема ладу й нині
    На тій Україні…

    20.11.2008



    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  47. Оля Биндас - [ 2008.11.27 08:35 ]
    Не така...
    Вмиваю чаєм руки,
    Вдягаю тільки синє.
    Сумую від розлуки
    Без свіжих апельсинів.
    Не курю гладіолуси,
    Не солю я часник.
    Не люблю гладь і соуси,
    І сонях кудись зник.
    Не зовсім одинока,
    І не така, як всі.
    Я маю лиш два ока,
    І ті якісь косі.


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (3)


  48. Василь Чумак - [ 2008.11.26 17:14 ]
    ТУРОК (билина)
    (за мотивами однієї газетної статті)
    "От Москвы до самых до окраин
    с южных гор до северных морей
    человек проходит, как хозяин..."
    (слова з пісні)

    Розповім я вам, панство любеє,
    та й бувальщину, та й билиноньку
    про статут про свій, монастир чужий --
    у прислів'ї як давнім мовиться...

    Як до міста раз, та й до славного,
    до величного й стародавнього,
    що знаходиться у Німеччині
    і Берліном звуть, та й столицею,
    на постійнеє на помешкання,
    та й прибув один із Туреччини --
    літаком ачи може потягом,
    пароплавом чи скороходами
    над землею біг -- ми не знаємо.
    Може в нього був, та й у власності
    килим-самоліт зі старих часів.
    Але ось він тут, молодик ставний,
    той що турком був з діда-прадіда...
    Та ж, відомо всім: турки -- славний люд,
    всі народи їм мають кланятись,
    цілувати їх аж під поперек.
    Тож, забув юнак, що не вдома він,
    і качати став, та й права свої:
    "Я нємєцкую тарабарщіну
    вашу нє пайму, да і нє хачю.
    Ну-ка, школу ви здесь турєцкую
    для маіх дєтєй і нівєрсітєт,
    штоп калякалі па-турєцкі там,
    мнє прідумайтє, да па-бистраму.
    І тєлєканал, да і радіва,
    і ґазєти здєсь, да журнальчікі,
    саатфєтстфєнна, штоп турєцкіє.
    І мєчєть вон там, на пріґорачькє.
    Ну і ви мєня уважать далжни:
    ґость -- панятіє єсть сфящєннає,
    патаму са мной разґаварівать
    па-турєцкі ви ліш абязани!"

    ...А мораль така у билиноньки:
    як гостюєш десь, та й запрошений
    сісти за столом із господарем,
    НЕ КЛАДИ НА СТІЛ НІГ, РОЗЗУЙСЯ ХОЧ!

    25.11.2008


    Рейтинги: Народний -- (4.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1) | "http://h.ua/pers_art.php?id=61416&photo=0"


  49. Оля Биндас - [ 2008.11.25 14:34 ]
    Gala допоможе!


    Порепаний лапатий сніг
    На мокрому асфальті.
    Пісочне місиво для ніг,
    Новий доробок шпальті.

    Солоні ванни для чобіт,
    Багато Аріелю.
    Для прибиральників робіт,
    Як кістка Спанієлю.

    Прищаві підлітки кида
    Болотом в перехожих.
    Не змиє це проста вода.
    Тут Gala допоможе!


    Рейтинги: Народний 5 (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Корнієнко - [ 2008.11.20 12:36 ]
    Жертва попезії
    Попезія сія,
    знесла іще яєчко.
    Важкенько йшло воно,
    Мабуть що, золоте.
    – На  ко-н-н-н-курс! Ко-ко-ко!
    І різати – овечку,
    бо творча вся сім’я
    зійшлась на диво те.

    Тож будемо радіть!
    Попети і попетки
    по милому слівцю
    несучці піднесуть.
    – А ти, сюди не сунь,
    індику, до кокетки!
    Заткни критичний дзьоб,
    шукай деінде – суть.

    – Кукуріку! Індик
    крадеться до яєчка!
    Щільніше, ще щільніш.
    А що це, потекло?
    Казала – непросте...
    Жаль, золота овечка
    пішла під гострий ніж…
    Все ж інше – як було...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   31