ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. СвітЛана Нестерівська - [ 2012.05.26 09:17 ]
    ---
    Життя твоє з розчарувань –
    І замальоване на біло.
    Приїхав – просто поруч стань,
    Щоб жити праведно хотілось,

    Щоби хотілось донести
    Маленьких слів велику силу.
    І розкладалися листи
    На дно невисланих посилок.

    Пиши, пиши свої вірші –
    Придумай казку про натхнення.
    Я ж буду поруч без душі
    Твоє ділити сьогодення.

    І випливатиме наверх
    Ілюзій перша позолота.
    Я знаю: хтось колись помер,
    Щоб ти писав щасливо ноти.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.26 00:23 ]
    Поведу тебе в степ, галичанко
    Поведу тебе в степ, галичанко,
    Де свиріпа, як жовте вино,
    Де літає сполохана чайка
    Над віками, що зникли давно.
    Де волошки, як згарища сині,
    І схвильований петрів батіг,
    Де бринить на дзвінкій мандоліні
    Сірий жмуток червневих доріг.
    Поведу тебе в сонячні луки
    Під звучання зелених валторн,
    Осокорів пошкрябані руки
    Візьмуть нас у казковий полон.
    І забродять, неначе Горгани,
    Під настоєм реліктових трав
    Степові невгамовні кургани,
    На яких я дощі цілував.
    Поведу до ставків повноводних,
    Де, як море, шумить очерет,
    Де вітрів затихаючий подих
    Обпіка, мов черемховий мед.
    І на темних мережаних кручах,
    Де симфонія верб ожива,
    Я казатиму щемно-жагучі,
    Неприкаяно-ніжні слова.
    Ти поїдеш - і вибухнуть ранки,
    Розлетяться зірки по стерні.
    Гріє серце моє вишиванка -
    Твій дарунок останній мені.
    І в далекій хатині карпатській,
    Над якою смереки ревуть,
    Ти колись пригадаєш зненацька
    Запорізьких криниць каламуть.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  3. Юрій Лазірко - [ 2012.05.25 23:49 ]
    Сердце Коломбины
    Злой глаз
    в замочной скважине
    обут...
    Язык –
    не просто змей,
    а липкий спрут.
    Под щупальцами
    сердце Коломбины
    трепещет...
    Трепет,
    он похлеще
    сценария
    прауличной картины –
    комедии
    дель арте а-ля-жесть.

    Бригелла,
    самый главный из пажей –
    брателла
    укротителей притонов,
    искатель дырок
    и гвоздей
    в законе
    её потрёпанный роман.

    Закладок нет,
    дневная рвань,
    ночное перелистывание
    страсти
    и белые странички
    междусчастья –
    похолодания
    грядущего извне
    от полнолунного
    купания в вине,
    разделки хладнокровной
    мыслей.

    Куда б ни шло всё это –
    на одно бы вышло –
    не быть с Бригеллой
    Коломбине
    пока есть пули
    на пажей –
    её соперницы
    её мужчины,
    сорят деньгами
    господа,
    а цифры –
    врут
    и углубляются морщины…
    и глаз
    в замочной скважине
    обут
    в последствия
    без никакой причины,
    суда
    и следствия.

    Её приветствует
    несоответствие,
    груди желание
    прижать
    не рукоять
    ножа,
    а тело нежное
    дитяти.
    Ей бы рожать и
    ублажать
    свою утробную
    крылатость.
    Но не судьба,
    а маска
    для субретки,
    где боль с вином
    танцуют на губах
    и жизнь ссыхается
    в глазах,
    как ветром
    сломанная ветка.

    Любовь
    лишает Коломбину
    тех чувств –
    найти себя,
    почувствовать
    себя любимой.
    И время
    выносимое,
    как ссора,
    дымится
    в сигаретных разговорах,
    за чашкой кофе
    убивает сплин,
    сценарий пишет –
    амплуа
    для коломбин.

    25 Мая, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (14)


  4. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.05.25 22:39 ]
    О...
    Ти – його Поль Верлен, тренер із порно-дайвінгу,
    Віза на острів О… у океані фрикцій,
    Вилижеш між сонетами і піддаси анафігу,
    Виревнуєш до рим пострілом у десницю…

    Він – твій Антон ЛаВей, параоральне Я(вище),
    Лектор із садомагії, home-мануальний пастор…
    Винотує усю, виграє в кожну клавішу,
    Вибіблить з абсурДíв, вхрестить у літерáсти…

    І, там, де нині ви – лоскотом під сорочками –
    Вишукано порушите наймовчазнішу з ліній,
    Дискурсу ваших тіл несамовиті прочерки
    Збудять у кожнім збоченці спрагу неоФелліні…


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  5. Світлана Ринкевич - [ 2012.05.25 21:14 ]
    Ти відьмою мене не називай...
    Ти відьмою мене не називай,
    Але і ангелом, прошу, не клич!
    Бо у любові декілька облич -
    Вона - нам пекло, і вона - нам рай!

    Записано до вічності скрижаль
    Оці одвічні "мусимо" і "треба"...
    А в нас - один у одному потреба,
    І від прощань серця стискає жаль.

    Й немає у вчорашнє вороття,
    В якому ще не вмію так кохати...
    Таких, як ти, ще треба пошукати.
    Таких, як ти - лиш раз на все життя.

    25.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.25 18:07 ]
    Пічкур


    Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.
    Прислів`я

    1

    На лаву дід кладе старі газети.
    Чимало їх лишає в парках люд.
    Несе вітрисько фантики, пакети…
    Ліхтар кигиче в сон:«Подай… на суд…».

    За ковдру – лист від сина, що в Канаді.
    За собратів – дубок, самшит, каштан.
    Снує павук невтомний сіть-загладу…
    В порту
    скрипить натужно
    кабестан…

    2

    Шукають корм горобчики-набриди…
    Хоч є домівка в діда Пічкура,
    У парк він чимчикує – повновидий.
    Овечий плед – на лавку. П`є «сто грам»…
    Оберігає ложе… Внуків ганить…
    Бесідує з каштаном, ліхтарем:
    «Тепер хазяйка в мене є – Оксана!
    До рук прибрала… Одіж всю пере…
    Для чого я – безхатній, непримітний?
    Варенички ліплю… Двір – крас-с-cота… ».

    «Іди додому…
    брате...
    поки світло…» –
    Над лавкою кахикає ліхтар…



    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  7. Іван Редчиць - [ 2012.05.25 18:02 ]
    РУБАЇ

    ***
    Той підставляє ногу, той плече,
    Як раптом щось у серці запече.
    Та я вже звик і зовсім не здивуюсь,
    Як ворог мене другом нарече.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  8. Любов Бенедишин - [ 2012.05.25 18:43 ]
    ***
    Той смутку смичок,
    із натхненням ножа…
    Та думка,
    од муки захрипла…
    В собі –
    похлинається болем душа,
    немовби знеструнена скрипка.

    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  9. Тетяна Бондар - [ 2012.05.25 17:18 ]
    ***
    я майже забула, як дихати словом…
    стривожені, б’ються об тишу думки
    горять, тріскотять, як торішня полова
    і попелом в душу
    лягають їдким.


    і – жодного звуку…
    це
    втома мовчанням.
    німе і порожнє тривання без слів…
    я знаю, це зрада.
    я довго пручалась…
    я звиклась із тим,
    що мій голос
    знімів…



    вслухаюсь у тишу.
    повільно, на дотик,
    мов листя торішнє,
    збираю слова.
    тремтіння у пальцях…
    пів подиху.
    подих…
    а може спинитись?….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (11)


  10. Наталя Скосарьова - [ 2012.05.25 16:43 ]
    * * *
    ***
    Вдосвіта
    прибіжу, розхристана, босоніж.
    Пташкою
    примощуся у твоїх долонях.
    Пуп’янком
    на очах здивованих розквітну.
    Бджілкою
    запилю усесвіт твій, як квітку.

    Променем
    відчиню кватирку твого дому,
    Зіркою
    упаду вечірньою додолу.
    Зернятком
    причаюсь у філіжанці кави.
    Ангелом
    твої крила зморені розправлю.

    Овидом
    на небеснім поселюся ложі.
    Килимом
    розстелюся на твоїй дорозі.
    Паростком
    у душі навіки вкоренюся.
    Пусткою
    над усе лишитися боюся.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (3)


  11. Леся Геник - [ 2012.05.25 14:10 ]
    Несіяні поля…
    Несіяні поля... Голосить вітер,
    Каглицею намащує рамена!
    Іще одне неплідне виє літо,
    Іще одна розпука чорноземна...

    І крючить пальці, та уже знемога,
    Бо ще чорніша доля, як та глина!
    Іде по трапу, що веде від Бога,
    В заплаву статну - ніби-то людина...

    А над душею зрілий стеже ворон,
    Що й самосІйка - лиш миттєва втуга.
    Міліють груди, бо не брались бо́рон,
    Черствіє серце, бо не знало плуга...

    І сиве небо - виплакана пісня...
    То може завтра, може на́ рік всіє?
    Гримить над полем косовиця пізня,
    Мовчить у смуті зраджений Месія...
    (25.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  12. Іван Редчиць - [ 2012.05.25 12:04 ]
    РУБАЇ

    ***
    До вічності я доторкнувся словом,
    І увійшов у храм Його любові,
    Напивсь води живої досхочу, –
    І впали роду вікові закови.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  13. Тата Рівна - [ 2012.05.25 10:42 ]
    За Донбас!!
    Хто хоч раз зігрівав чорним золотом дім –
    Той за НАС –
    За Донбас!
    Хто плече підставляв, в кого друг не один! –
    Той за НАС –
    За Донбас!
    Хто корінням торкає Воронцова й Боссе
    Проростає, мов пагін і зліта як Пегас –
    Той додому вернеться хай би як…попри все…
    На Донбас!!!!
    І до НАС…
    В кого пам'ять жива, хто Гаскойна і Юза
    Знає краще Аскольда….живе хто від пуза –
    Кожен день, як останній…в кому дух не загас –
    той за НАС –
    за Донбас!
    В кого символ один – з металевої рейки!
    Десять чорних листків - і уся наша сила,
    Що Мерцалов та Шпарін без єдиної склейки
    Сотворили її молотком та зубилом…
    Той минає Олімп…Єверест і Парнас..
    І до НАС –
    На Донбас!...
    В цій землі є усе…і козацький розліт..
    І голодних років іронічний анфас…
    Він старий…він старий вже…бо літ йому й літ…
    Але мудрий завжди
    НАШ Великий Донбас!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2012.05.25 10:34 ]
    Дощ
    Прикурив від сонця вітер -
    закружляли хмари,
    І земля зеленоока
    випивала чари.
    Ллялись рясно,
    Тонкі цівки травами блукали.
    А тополі спраглі віти
    небо цілували.
    Блискавіла громовиця -
    сонячні ревниці,
    Заховали з ляку хмари
    чари у криницю...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  15. Олександра Ілона - [ 2012.05.25 09:24 ]
    Я, з тобою
    Тиша гупає у скроні:
    Тепло мого подиху
    Відчуй у долонях.
    Відверто, рішуче,
    Доторкнися мене.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Михайло Десна - [ 2012.05.25 04:58 ]
    Гачок
    Я - на гачку.
    А він впертий на дух!
    Переконливий рух.

    Вічко в зрачку
    пропиває мотив
    неслухняних років.

    Коїться щось,
    а моє відчуття -
    а хіба десь і я?

    Бавиться хтось
    і несе на значку
    те, що я - на гачку.

    От і ведусь
    невідомо кому
    на гачку своєму...

    Друзі! Боюсь...
    Все життя взяв під плуг
    переконливий рух.


    25.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  17. Пантелеймон Сварга - [ 2012.05.24 23:29 ]
    Ворон
    ти вважаєш себе поетом?
    чи вважаю я?
    шкода якщо так
    і жаль коли ні
    хотів би? так
    а чи є? ...
    все одно зникну
    а те що зостанеться
    ті шматочки болі
    спаліть і розвійте над степом
    хоч ні!
    можите зїсти
    якщо дуже голодні
    їжте але щоб без розтинів і патологоанатома
    можете позвати друзів
    бо все одно самі не осилете
    не вистачить зубів
    які потім будете скалити
    а як не поділетесь
    все пропаде як борщ без холодильника

    все ж буде голодно
    тому поділившись із друзями
    ви на трошки довше
    залишите їх друзями
    хоч і не наїстесь
    та все ж
    це відстрочить момент
    коли будете їсти один одного.


    Квітень 2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Зоряна Ель - [ 2012.05.24 22:23 ]
    у почекальні
    повернуло за ріг за гору
    під ногами пливе ріка
    в ній лушпиння утіхи й горя
    і бляшанки від нарікань

    а дорога дорога дальня
    йде вперед і не йде немов
    народились у почекальні
    в почекальні і помремо


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (26)


  19. Володимир Сірий - [ 2012.05.24 19:25 ]
    Інфаркт
    Водою повен підіймавсь цебер.
    Ще круг один - і сонцесяйний верх,
    Та несподівано униз зірвався…
    Літа мотузку цвях іржавий тер.

    24.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  20. Іван Редчиць - [ 2012.05.24 17:14 ]
    РУБАЇ

    ***
    Скажіть мені, хіба це не ганьба,
    Що я в собі приховую раба?
    О людоньки, то як же стати вільним,
    Як липне до чужих медів губа?!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  21. Наталя Чепурко - [ 2012.05.24 16:10 ]
    Без слов...
    Не нужно слов...
    Молчи- не говори:
    Слова звучат не так красноречиво!
    В забвенье снов
    Затворки отвори-
    Постигнешь красоту немого дива...

    Войди в мой мир-
    Тебе лишь одному
    Я доверяю мысли сокровенные...
    Ты- мой кумир!
    Я от тебя приму,
    Как Божий дар,мечты благословенные.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  22. Наталя Чепурко - [ 2012.05.24 16:05 ]
    ***
    Міжзоряна вирлиця
    Барвами міниться!
    І місячна колія-
    Благанна символія!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  23. Мирослав Артимович - [ 2012.05.24 12:58 ]
    * * *

    Для чого ти прийшла в моє життя,
    В мій мікросвіт розмірено-спокійний? —
    Пригаслі розпалити почуття,
    Немовби вітру подув рвійний?

    Для чого увірвалась, мов борвій,
    В мої думки? — Збурунить їх неждано?
    Й у відповідь на зронене: “Ти — мій…”
    Почути: “Ти — моя… кохана”?

    Для чого мій осінній листопад
    Ти замаїла барвінковим листом? —
    Щоб повести мене у райський сад,
    Де яблука дозрілим ваблять блиском?

    Для чого ти явилася мені
    І зблиснула кометою — чи знаю? —
    Щоб вочевидь відчув, а не у сні:
    “Я — ще не осінь. Я — кохаю!..”?

    2008




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  24. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.05.24 10:14 ]
    Комбінаторика
    Комбінація цифр
    Я для тебе лишень,
    На рахунок «два-три» - видих,
    Новачкам, так бува,
    Вдача влучить в мішень,
    Я про це напишу
    Триптих…
    Ілюзорність звязку,
    А хотіла душа,
    Щоб зі словом було
    Діло…
    Обіцянки пусті,
    І не варті гроша,
    Видно, марно
    Надія тліла…
    Комбінація цифр.
    Телефоний дзвінок.
    Що там далі?
    Вперед – побачиш.
    Комбінований у
    Електронний - звязок,
    Значить щось,
    Чи навряд чи значить…
    Комбінація цифр.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  25. Таїсія Цибульська - [ 2012.05.24 10:49 ]
    В рiдному краю
    Що тобі дарує крила?
    То твій рідний край.
    Що тобі дарує силу?
    То твій рідний край.
    Де найкращі в полі квіти?
    В рідному краю.
    Де найкраще в світі жити?
    В рідному краю.

    Де дитині найтепліше?
    В маминих руках,
    А душі найспокійніше
    Там, де рідний дах.
    Скільки б років не минуло,
    Ти не забувай,
    Що завжди тебе чекає
    Милий серцю край.

    Де співали колисанку?
    В рідному краю.
    Де стрічатимуть на ганку?
    В рідному краю.
    Де найкращі в полі квіти?
    В рідному краю.
    Де найкраще в світі жити?
    В рідному краю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.24 09:52 ]
    Образок

    Бундючний карлик із авто віконця
    Знічев`я розглядає люд і бруд…
    У супроводі трійки охоронців
    Тече його усталений маршрут.
    На нігтях лак виблискує жовтаво...
    Зап`ясток охопив міцний браслет.
    Кашне салатне, чуб рудий – направо.
    Дощ накрапа…
    Ховаюся під тент.

    Авто минуло браму й чорний «Харлі»…
    Зігнувся у поклоні воротар.
    Яку ж посаду обіймає карлик?
    Чи любить фільми «Зорро», «Аватар»?
    Які благословляє оборудки?
    З гевеї чи секвойї шафа й стіл?
    Чи є у креза яхта, довга вудка?
    Чи залицяється багач до рослих тіл?

    Дощ утиха... Стою, жую рогалик –
    В плеяді школярів і роботяг…
    Не йде із гадки блідолиций карлик:
    Він легковагий, а стількох «запряг»...
    Виходжу в присмерк.
    До кіоску «Преса»
    Іду провулком… Знову те авто
    Мчить мимо мене чоловічка-креза,
    Оббризкуючи течку і пальто…






    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  27. Володимир Назарук - [ 2012.05.24 08:25 ]
    * * *
    На розі дійсності та мрії
    Зустрілись зовсім випадково,
    Пестливо вітер плутав вії
    Солодким подихом ранковим.
    Червоним килимом під ноги
    Стелились промені як квіти,
    Що плавно в’ються до дороги,
    Щоб землю змерзлу обігріти.
    У кроках, рухах і очах
    Твоїх лунала тиха пісня,
    Яка приходила у снах,
    До серця стукала провісно.
    І погляд той, і ті слова –
    На розі дійсності та мрії
    Зі сну з’явились ожива
    У звуках щастя та надії.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  28. Софія Кримовська - [ 2012.05.24 02:08 ]
    ***
    У слові заплуталась, ніби в сорочці, яку
    відкинула похапцем я (або ти) на підлогу.
    А думка намацує думку. А руки м’яку
    і сильну долоню. Нікого. Нікого. Нікого
    я так не любила ніколи, як тут на межі
    у цих коридорах, неначе порталах у часі.
    Ти тільки читай мені вірші, дурниці кажи,
    бо мить не вертається вдруге у жодному разі...
    А ще не пускай із обіймів у ніч і громи,
    і сни неміцні, як руду комашню, не полохай.
    В однім перехресті життів опинилися ми
    і перечепились обоє – ті самі пороги…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (25)


  29. Леся Геник - [ 2012.05.23 19:18 ]
    ***
    Нехай не так... А що тобі до того?
    То ж маю дім, а в домі - сво́го бога,
    Свого́ підбожича-божка!
    І не диктуй мені чужі молитви!
    Он у вікні - іконами налите,
    Чоло суворе Сонця-ватажка.

    І променеві о́гненні абаки...
    Цвітуть на серці помаранчі, маки...
    Отой, що нині - поліхромний сад!
    А тіні в моді стиглі, чи не знаю?
    Та днем я сотим їх пообминаю!
    Коби своєму в собі дати лад.

    І не мурчи на вухо - то ж намарно...
    Моря чи зваблять? Височіє Варна -
    І мимо, мимо штормови́й надрив!
    В долонях - вітер, то ж його й вшаную...
    А ти мовчи, бо все одно не вчую,
    За цимбалістим полудневих злив...
    (22.05.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  30. Лариса Ліщук - [ 2012.05.23 16:07 ]
    Весна
    І моє серце сонечко зігріло,
    Прогнало сумніви, зневіру і печаль.
    І з настроєм зимовим і самотнім
    Мені знов розлучатися не жаль.

    Усе чекає змін, і я чекаю,
    Вдивляючися в очі голубі,
    Я бачу в них безхмарні сині далі,
    І вірити в це хочеться мені.

    Ми дві струни мелодії одної,
    Ми вдих і видих, завтра і завжди.
    Приймемо з вдячністю дарунки пізні долі
    І не допустимо до почуттів зими.

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Коментарі: (3)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.23 16:37 ]
    Навід

    З лиця води не пити, аби вміла пироги ліпити.
    Прислів’я



    Несе борвій – пряменько, вгору, вниз…
    В лікарню, на курорт, у храму тишу...
    Пильнуй лице – в Зінькові, у Парижі...
    Що – проти нього – діамантів блиск?

    У жінці найсуттєвіше – лице.
    Шукають інші знади сластолюбці.
    Лице – картина, не узор на грубці.
    Вік бережи гладінь очей-озер!

    Не скімли, що свічадо примерка,
    Що довшають і ночі, й зморшки, й чати.
    „Візьми на ручки...” – пхика онучатко.
    Бери! Цілуй! Притлумлюй скону страх…

    Відмолодити лик – стежа проста...
    За плечі – пересвідчення, навроки...
    Та у старих беріз – півсонні соки,
    Кора темніша в пломені листа.





    2008-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (13)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.23 15:40 ]
    Малево


    Вельбучний старець. Невтишимий гул...
    Небесні вулики. Хмариння схлипи...
    Дзиґар пульсує...
    Осідає мул...
    Скресає серце...
    Цвіт скидає липа...

    – Охляв Дід Час... – патлатий Вітровій
    Кружляє в танці безгомінну мальву.
    – Кому ці бджоли?.. Не підніме вій... –
    Любисток млосно хилиться до сальвій.
    ......................................................

    Онуки побиваються над лісом…
    Шумких легень стискаються міхи...
    В цинкованих судинах крові тісно:
    Мов галушки, пливуть масні гріхи...

    До шиб підходять вирлоокі віли...
    Коти несуть до ложа мишенят...
    Сіріє світ – в завію справді білий.
    Зелену гусінь тягне мурашня...




    2007-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  33. Іван Редчиць - [ 2012.05.23 15:46 ]
    РУБАЇ

    ***
    Не зарікайсь ніколи від тюрми,
    Бо ми в своїй державі ще німі.
    А зануртує в душах дух свободи, –
    Всі, як один, ми станемо людьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  34. Валерій Хмельницький - [ 2012.05.23 15:57 ]
    Коли ж мене? (літературна пародія)
    Пливуть думки у сірій метушні,
    Блукають між нейронами обачно,
    Базальні ганглії шукають потайні,
    У Google не зазираючи тлумачний.

    Пливуть думки - та це не новина! -
    Допоки всі клітини не обійдуть
    І вічність проминає не одна,
    І час проходить швидко до обіду,

    А там, поглянь, вечеря промайне,
    Пора у ліжко - це не так цікаво...
    А я чекаю: «А коли - мене?..»
    В долоні грію захололу страву…


    23.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Ліна Масляна Коли?"


  35. Олег Гончаренко - [ 2012.05.23 15:51 ]
    КАМ'ЯНІ ДЕРЕВА
    Де юні, як струмки, ми з ранками братались,

    де линули кудись на поклик мрій і снів,

    в обіймах у нудьги чорніє темний праліс

    з обвуглених смерек, з горілих ясенів.

    Тут крони полягли – пісень зелені весла,

    тут не звучать птахи у кронах, як могли б.

    За тридев’ять земель їх обминають весни:

    життю не піднести загаслий смолоскип.

    Гілки, мов кістяки, обвуглені і голі...

    Тихенько на вітрах ще стогне (хить-похить...)

    предтеча і луна чорнобильського болю,

    предтеча і луна чорнобильських страхіть.

    Вертаємось німі, потоптані, безсилі.

    Голодних круків грай вже чуємо з-під хмар.

    не зустрічать гостей, не плакать на могилі, –

    нас вічність проклинать виходить за готар.

    Це добре, що і днесь, як перше, ми невпинні:

    ще, може, не звернем, блукаючи між меж,

    з єдиної путі до пристані прозріння –

    до кам’яних дерев... од падаючих веж...

    1990 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (11)


  36. Ігор Зіньчук - [ 2012.05.23 14:08 ]
    Осіннє
    Дні осінні – холодні й похмурі,
    Знов минають повільно в безликій зажурі –
    Так триває просте існування – без віри, надії,
    Можливо й бажання?!.
    О, чому ж так жорстоко наказує доля –
    Наповнює душу журбою,
    а серце – ламається навпіл,
    від кохання, зневіри та болю!.
    Так минає життя в безнадії –
    У постійнім чеканні на здійснення –
    Нездійсненної мрії.

    16.10.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Василь Степаненко - [ 2012.05.23 12:25 ]
    Я нишком притулюсь

    *
    Чом уночі чутно чіткіше шурхіт,
    Аніж удень? –
    Питатимеш мене.
    Я ж тишком-нишком
    Притулюсь до тебе.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Наталя Чепурко - [ 2012.05.23 09:12 ]
    Забвенье
    Струится лето
    Ярким светом,
    Зовет в заманчивые дали...
    Пух тополиный-
    Штрих картины,
    Которую живцы писали...

    Приятный вкус
    Любви искусств,
    Ушедших в архетип реалий.
    Душевный бриз
    Зову "на бис",
    Вдыхая аромат магнолий.

    Глубокий сон-
    Парад персон
    Вещует призрачное счастье.
    Грядущий день
    Бросает тень
    Своею прихотью участья.

    Туманный след
    Минувших лет
    Исчез, затоптанный в песке.
    И первый слог,
    Как монолог
    Остался с мелом на доске.

    Чудесный сад,
    Там виноград
    Свою нагуливает гроздь...
    Приятно знать,
    Когда опять
    Заглянет долгожданный гость.

    Исходом дня
    Плени меня,
    Дай разыграться вдохновенью!
    Сотри черту-
    Твори мечту,
    Предав сомнения забвенью!..




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  39. Володимир Сірий - [ 2012.05.23 09:29 ]
    Мене твій погляд до журби обпік
    Мене твій погляд до журби обпік
    І кинув за міцні чекання ґрати.
    Від волі ключик дай мені, - не вік
    В оцій кормизі духом ізгасати.

    Ні, не давай, - допоки я в тюрмі,
    Ти будеш поряд, милий наглядачу,
    І хай всі дні життя мого сумні, -
    На долю не поскаржусь, не заплачу.

    Із ложа нар у мрію упірну
    Про ту чудову звільнення весну
    І щебети яскравого розмаю,

    А що надовго я в біді погруз,
    Мене навчило в млі затворних уз,
    Як двері без ключа відкрити маю .

    23.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  40. Наталка Бельченко - [ 2012.05.23 08:15 ]
    сонет
    Напівпритомним ротом розчинити
    Таємну млість, пуститись берегів.
    Чи почуття так зберегти зумів,
    Як мармур підземелля – амоніти?

    Чимдуж до травня підступає літо.
    Схлип до губів, до серця й поготів –
    Подібне щось до невситимих злив,
    До річки, що змиває Геракліта.

    Чужинко, краще не ходи туди,
    Де папороть почне в тобі цвісти,
    Та тільки не зірвеш – з якого дива?

    Чужинцю, там, де серце – шкереберть,
    Його заскочити не встигне смерть –
    Лиш натренована травнева злива.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  41. Іван Редчиць - [ 2012.05.23 07:12 ]
    РУБАЇ

    ***
    Вклоняюся доземно своїй Долі,
    Бо не втопив я щастя в алкоголі.
    Мабуть, тому не відвернувся Дух,
    Що полюбив я слово мимоволі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  42. Тамара Ганенко - [ 2012.05.23 04:47 ]
    стену в душі
    Люблю і все, - стену в душі плечима.
    Стіна камінна... відгомін... Причинна...

    Причал відчайний, прихисток тепла -
    в печальнім світі,
                           в безмірі...
                                         Знайшла.

    Щоніч вмираю.
                             В мирному щоденні
    Мене зціляють очі небуденні.









    1992 - 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  43. Ліна Масляна - [ 2012.05.23 02:52 ]
    Коли?
    Тебе - в клітинці кожній у мені!
    Та до хвороби мало біля мене:
    У мозко-плинно-сірій метушні
    Бажання все не губиться шалене!

    Тебе – хвилинка, от і все… І все!
    Та й вічністю її не охопити
    Твій вимір - гонки швидкісних шосе.
    "Show must go on!". І це не зупинити.

    Отак у невідкладностях минеш,
    Хоч ніби вчасно, все незмінно вчасно.
    А я коли? Почуй! Коли мене?
    Коли вже я - твоя, належна, власна?..

    2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (25)


  44. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.23 01:59 ]
    Квітучі вишні в рапсовому полі
    Квітучі вишні в рапсовому полі -
    Медові арфи на краю села.
    О скільки в них любові і тепла!
    І крапель сонця, і краси доволі.

    Летять пелюстки, як зірки у серпні,
    Цілують життєдайний чорнозем,
    А в серці стільки віршів і поем,
    Та мовить хтось: “Поети не безсмертні!”

    Скотився місяць по річкових кручах,
    Повільно тліє жовтощокий рапс.
    А вітер… Він міцний, неначе шнапс
    Від запахів, весняних і пекучих.

    Погасли всі вогні на видноколі,
    Так тихо поміж білих бурунів…
    Це рідкість,
    Це лише на кілька днів -
    Квітучі вишні в рапсовому полі.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (5)


  45. Сонце Місяць - [ 2012.05.23 01:27 ]
    * ::. * :.  * .
     
    майнули луни шибеницьких джиґ
    про що старий юначе вітер ниє нині
    & крізь чиї мансарди віє дивні
    вірші прозові про травневий дивосніг

    в утомі голосів із безладу часів
    настій видінь & тло іржаво~сиве
    чи ти отримав при кінцеві неважливо
    немає значення чи те просив

    хай гине ба~адан сном одкровень і схиблень
    ти сам собі скрипаль & геніальний псих
    у виблисках неоново~святих
    твоє знеміння золоте чи срібне

    тромбони ангелів сурдини сатани
    епічні пломеніючі дороги
    із кожним дежавю все інший епілог &
    безгучний сміх сліпої глибини




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  46. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.05.23 00:53 ]
    Плинність
    Знову минає день,
    Швидкість у ніч – фатальна,
    Хтось когось вдома жде,
    Хтось – тільки фрагментально…
    Знову впадає в сон
    Місто в тополі пуху…
    Дихання в унісон,
    І неквапливі рухи…
    Знову минає день…
    І я дивлюсь у вічі
    Сотень чужих людей,
    І на чужих обличчях
    Щось упіймаю і…
    Може мені згодиться…
    Знову минає день,
    Знаю, про се насниться…
    Ніч відкрива поділ
    І віддає брутальну
    Втіху… мужів і дів,
    Мов відкриває тайну…
    Швидко минає ніч,
    Коні жене щодуху,
    Сотні чужих облич…
    І неквапливі рухи.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  47. Оксана Шамрай - [ 2012.05.22 23:35 ]
    нескромный город
    нескромный город, шаркают трамваи,
    метро свистит и деньги на ветру,
    на плечи шаль, не поздно и не рано,
    обычный день, растерянный в миру.

    бегут звонки по сотам, мимо вышек,
    сигнал пропущен и пора домой,
    слова не спят, а их никто не слышит,
    не тот набор, не те, не та, не мой.

    огни домов янтарными глазами
    магнетизируют сильнее слов.
    неспящий лифт, полет за чудесами,
    уснувший город на палитре снов

    ___

    обычный день, - набросок, в общем, мило,
    закат и тот в условности уснул,
    вчера и завтра - это сны пустыни,
    оазис жизни, бесконечный пул.

    и нет и да так в этом совершенны,
    волной сметая всякие шаги,
    у постоянства нет таких решений,
    а мысли вдруг прошепчут о любви


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  48. Софія Кримовська - [ 2012.05.22 22:26 ]
    ***
    Я б мала утекти із цього міста
    в америки, італії. Та я
    гербарієм визбирувала мислі,
    втішалася, що мушу, бо сім’я.
    Столітній пил, розпатлані тополі,
    неметені одвіку доріжкú.
    В мені було бажань і слів доволі,
    але були сильнішими страхи.
    Роки лягали вироком на очі,
    рядки лягали на полиці шаф.
    І тільки зрідка давній друг морочив
    усе єство… і думав, що втішав…
    22.05.12
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (18)


  49. Михайло Десна - [ 2012.05.22 21:37 ]
    Між іншим...
    Росте і дозріває ртуть.
    Її обачливо назвуть
    "температури енний градус".
    Вона відбійним молотком
    розлущить комір з рукавом
    на більш прийнятний в спеку статус.

    Протипожежі в унісон
    червоний свій комбінезон
    вдягне на себе полуниця.
    Одна і та ж, вважай, модель
    природно зваблює людей,
    і меркне віку їх різниця.

    Подібно, мабуть, до грози
    комбінезонами краси
    прикрасить червень дачний одяг.
    Тому й обурюється ртуть:
    не помічають і не звуть
    "значним" її до "енства" потяг.


    21.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  50. Іван Гентош - [ 2012.05.22 21:01 ]
    пародія « Недобродило! »


    Пародія

    Дріжджі – велика сила!
    Сльози бродіння – перли!
    Муза горня налила –
    Зразу знання поперли!
    Хміль стугонить у жилах,
    Дивний процес бродіння –
    Щоб появились – крила
    Звісно, потрібне вміння.
    Добре – я не аматор,
    Знаю, що як годиться –
    Розуму конденсатор
    Швидко підзарядиться.
    Голову вгору – бачу
    Зорі, як бджоли – роєм!
    Але напій… добрячий
    Знань наберусь… з напоєм…
    Знань не бува багато –
    Впитися до нестями!
    Ще би продовжив свято –
    Пам’ять “гаплик”… місцями…
    Збилося на частинки –
    Впало горнятко п’яне,
    Дивні такі хмаринки –
    Поле не конопляне?
    Грають на дріжджах гори,
    Леле, і небо грає!
    Моргають п’яні зорі,
    Моргаю їм – навзаєм!
    Піняться буйні трави,
    А в голові – як в скрині…
    Келишок ще… до кави.
    Але прикольно нині!
    Ще прикладусь до кринки –
    Не молока, а браги –
    Цінні знання крупинки
    Не угамують спраги…
    Як по свячене зілля,
    Чи мусульман до Мекки,
    Йду провести дозвілля
    В залі бібліотеки!
    Сильна в знаннях потреба,
    Тихо тут, файно й мило…
    Дріжджів купити треба –
    Кинути, щоб бродило!!!


    22.05.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)



  51. Сторінки: 1   ...   1019   1020   1021   1022   1023   1024   1025   1026   1027   ...   1848