ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Івченко - [ 2011.12.24 03:57 ]
    вередлива кішко йдеш по сходах віршів...
    вередлива кішко йдеш по сходах віршів
    у сміливий ранок марних забуванок
    на вустах твоїх - самоти печать

    промовчиш – не скажеш про сльозину вражу
    про печалі грим а в грудях білих грім
    розітнув тебе – на «все» і «ще почать»

    хай було багато принців і курантів
    франтів –обіцянок – дурникам цяцянок
    мандаринна ніч з поглядом вовчиць

    ти тепер доросла – крізь пожежу боса
    усмішка - це маска – не зірвати власно
    по крижині йдеш –лебедем пливеш

    доля що від лева – сніжна королева
    роздавала фарби – світ виною шарпав
    як він лише смів – слух забрать зорі

    ти тепер не лялька - на віки заклякла
    чорна туш стікає а любов чекає
    на червленім дні – мальвами війни


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  2. Наталя Чепурко - [ 2011.12.24 01:49 ]
    Моя радость.
    Приземленная, монотонная жизнь...
    Но безликой ее не назвать.
    Мы ее познавали- и ты согласиcь
    Нас с тобою теперь не узнать!
    Взгляд под тенью ресниц...
    А улыбка струится фривольно.
    Среди множества лиц,
    Лицезрея твое-мне становится больно.
    Эта боль- не беда...
    Это тайна, покрытая мраком.
    Я хочу никогда
    Эту тайну не путать со страхом!
    Эта боль- не беда...
    Это просто душевная рана.
    Я тебя никогда
    С прошлым путать не стану!
    Ты- мое существо!
    На тебя возлагаю надежды.
    Ты-само божество,
    Изменившее жизнь мою прежде!
    Я глотнула вина-
    "За тебя, моя дикая радость!"
    А теперь-ка:"До дна!",
    Чтобы дна у любви не осталось!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  3. Наталя Чепурко - [ 2011.12.24 00:04 ]
    Сомненья.
    Я измучена тоскою беспредела,
    Вся пронизанная холодом стальным.
    Я отсчитываю дни,потом недели,
    Я устала ждать и верить в сны.

    Холод пронизал меня "до нитки".
    Я замерзла...кажется,мертва...
    Я не вынесу зловещей этой пытки!-
    Опустились даже "рукава"...

    Состоянье перешло в оскому,
    Дрожь в коленках и шумок в висках.
    Вспоминаю с нежностью истому...
    Твое тело в маленьких руках.

    Захлебнись опять безумной страстью-
    Отведи сомненья за черту!
    Не препятствуй чувственному счастью,
    Счастью женщины, поверившей в мечту!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  4. Наталя Чепурко - [ 2011.12.24 00:33 ]
    Отречение.
    Был ли ты виноват,
    Или я неправа...
    Только все невпопад-
    Все иные слова...

    Просто жизнь поспешила
    Наши судьбы устроить.
    Раз судьба так решила,
    Кто же с ней будет спорить?

    Я б,пожалуй,поспорила,
    Коль "игра стоит свеч"-
    Оказалось, не стоило
    Ждать последущих встреч.

    Так решили за нас
    Обстоятельства наши:
    Ты в непрошенный час
    Отрекся от Наташи...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  5. Наталя Чепурко - [ 2011.12.24 00:12 ]
    Соперница.
    Соперница моя не стоит
    Моих тревог и слез моих.
    Ее мой стимул не устроит,
    И не захватит счастья миг!
    Ей жизнь размеренная ближе,
    Когда протоптанной тропой
    Она идет сама с собой
    И только свой лишь голос слышит.
    Ей не понять моих деяний,
    Размаха, трепета души...
    Она-раба своих желаний:
    Остаться в пустоте, в глуши.
    Я принимаю жизнь "в натуре".
    Она- по выдержанной теме.
    Ей нравится "в тигрячей шкуре".
    Но,разве можно жить по схеме?
    Нева закована в гранит,
    И ощущенье,будто спит...
    А горная река бурлит,
    Как-будто море победит!
    Но, кто стучит-тому откроют!
    А, кто заснул-тому покой...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Устимко Яна - [ 2011.12.23 23:52 ]
    забута мелодія для губної гармоніки
    падають білі сніжинки лапатими патами
    партію в шахи задумала хитра зима
    ми під її переконливо теплими латами
    знов почуваємось дітьми брудними патлатими
    давніми тільки а декого більше нема

    щемну мелодію грає захрипла гармоніка
    добре забуті мотиви мотають сльозу
    нашої спільної рідно-безрідної хроніки
    ми засвітились як свеми і кодаки-коніки
    їде смітярка - це нас у майбутнє везуть


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  7. Наталя Чепурко - [ 2011.12.23 23:41 ]
    Блаженство.
    Я отдаю себя тебе:
    Твоя и телом, и душою...
    Мы,кажется,сродни с тобою.
    И ты застрял в моей судьбе.

    Как тяжело тебя любить-
    Проститься мне с тобой труднее,
    И оттого люблю сильнее,
    Что не могу иначе жить.

    Ты мне помог в себя поверить,
    Помог подняться над собой-
    За то довольна я тобой,
    Так, что блаженства не измерить!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  8. Лариса Омельченко - [ 2011.12.23 22:20 ]
    Колекція
    Вона вивертала навиворіт душу,
    Неначе сорочку, на ранок потрібну.
    Цю дивну білизну на вітрі просушить,
    Сльозами гаптовану - гладдю і дрібно.

    Захоплення в неї: збирати по крихті
    Сімейні стосунки в єдину хлібину.
    У всіх – різномастні «собаки зариті»,
    І різні «скелети» за дверцями стигнуть…

    Її пригощали пахким короваєм,
    І вражень узвар – ніби щастя лекало!..
    Вона всім бажала любові навзаєм,
    І щастя своє собі мо-де-лю-ва-ла.

    Вона сторонилась самотніх подружок,
    Бо заздрість і загнаність душу роз’ятрять…
    Самотність в квадраті – така осоружна!
    Отож, спілкуватися з сім’ями – варто.

    Ось жінка, родинно жоржиною квітне:
    Всім дітям – по слову, і вже – ціла байка!
    Вона часом втомлена і непривітна –
    Буває, клопоче до самого ранку…

    А та, що старанно стосунки збирає,
    Шепне їй при зустрічі: «Щастя, та й годі!
    У гості до вас – то неначе до раю,
    Бо - затишно при найдощішій погоді…».


    Ось інша – в своїй «зачарованій зоні»:
    Душа не навернеться на чоловіка.
    Рожевим фламінго стоїть на пероні,
    Чекає на когось… хвилини без ліку…

    А та, що взаємини ліпить, мов марки,
    «Тактовно» зачепить словесним домкратом -
    Нервово-принишклу заміжню товарку,
    Вкарбує їй в мозок старі постулати:

    Що ця поведінка – така недоцільна:
    До болю, до реву, до тріску в суглобах…
    Що шлюб – то єдине, що є в неї цінне:
    Число без вагань дріб’язкового дробу…

    А потяг розкремсав у темряві тишу,
    І жінка – уже не фламінго, а… гуска:
    Ніхто на пероні до неї не вийшов,
    Ніхто в її капці рожеві не взувся…

    А та, що сімейні легенди збирає,
    Її поведе від перону подалі:
    Сорочка навиворіт хай просихає,
    І сприйме душа постулати банальні…

    У різноманітних сімейних стосунках
    Снувалась колекція ця принагідно.
    Збирала комфорт,ніби зілля - віщунка,
    Якій віщувати любов не набридне…

    23.12.2011.















    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  9. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.23 21:15 ]
    ***
    Городить хату у городах в нас Зима.
    Їй ближче так до ковзанки, здається.
    І вітру вже на вулиці нема,
    І вже мороз не дуже задається.

    Пташки полишать сховки і мерщій
    Летять до годівничок на гостину.
    Та їх порозганяє Сніговій,
    Що завітав до Січня на родини.

    Малює Січень на полях п'янкий пейзаж.
    Дерева задрімали і не бачать.
    А Сніговій додасть свій антураж
    І хмари від розчулення заплачуть.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  10. Людмила Лук'янець - [ 2011.12.23 21:06 ]
    ***
    Квилить у лузі ображений Вітер,
    Б'ється крильми поміж верб.
    Не оцінила Зима його витвір,
    Знову взяла таки верх.

    Хоче у шахи зіграти ще Вітер,
    Може програє Зима.
    Лиш за собою лиша вона вибір,
    В планах же шахів - нема.

    Може у карти із нею пограти?
    Згодиться, певно, на це.
    Тільки Зимі нема часу сідати,
    Білить в салоні лице.

    Він же забув - королевського роду
    Є гордовита Зима.
    Із простолюдом не гратиме зроду,
    Всядеться мовчки сама

    В пишнім палаці на троні сріблястім.
    Має ж закони вивчать.
    З Вітром невтішним жирової масті
    Їй не престижно ж бо грать.

    Хай погукає у полі він рівні,
    Втішить образу і злість.
    А для цариці, а хоч королівни,
    Він тут непроханий гість.
    2011.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Таїсія Цибульська - [ 2011.12.23 20:52 ]
    ЗИМОВI BIРШИКИ
    СНІГ-СНІЖОК

    А надворі сніг-сніжок
    Весело кружляє,
    Він дорослих і дітОк
    М'яко огортає.

    Білий пес, і білий кіт,
    І садок, і школа,
    Білий-білий-білий світ,
    Біле все довкола.


    ЗИМОВІ ГОСТИНЦІ

    Ми радієм, бо зима
    Завітала не сама,
    Ще й на возі у торбинці
    В неї є для нас гостинці:
    Є дзвінкий, веселий сміх,
    Є холодний, білий сніг,
    Кришталево-срібний лід,
    Від санчат, на гірці, слід.
    Наче справжній віртуоз
    Возом править Дід Мороз,
    А його штовхає в бік
    Зовсім юний Новий рік.


    НОВИЙ РІК

    За вікном хурделиця
    Стелиться-метелиться,
    Та не страшно дітворі,
    Новий рік-бо на порі!
    Гарно й весело гуртом,
    Гамір, галас за столом!
    Ось надходить дива час,
    Дід Мороз іде до нас!
    Вже закінчується лік,
    Здрастуй-здрастуй,
    Новий рік!


    КОЛОБОК

    Закотився у куток
    Сніжно-білий колобок!
    Не знав куди подітися,
    Хотів собі погрітися!
    Зробив один лиш крок,
    І геть до нитки змок!
    Був сніжний колобок -
    Зостався лиш струмок!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (20)


  12. Наталія Буняк - [ 2011.12.23 20:25 ]
    Тебе, земле, люблю
    Знов гуркоче мотор, перекреслює хмари,
    Рветься вгору, несеться до самих небес,
    А у грудях так тяжко, кружляють примари.
    Лине думка вперед, в край, де рід мій увесь.

    Ллється пісня землею, Україні салют!
    Виблискують бані. Рідний Київ, я тут!


    І так кожного року душа оживає,
    Бо летить у далеке дитинство просте,
    Тут любов материнська мене огріває,
    І під спів колисковий у мріях цвіте.

    П’ю тут соки живучі. Тебе земле люблю!
    Завжди ставлю свій біль з чужиною на прю!





    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Козаченко - [ 2011.12.23 20:11 ]
    Іній
    Білою пухнастою красою
    кожну гілочку облив мороз.
    І стоїть зима такого крою,
    ніби це надовго і всерйоз.

    Де акація, береза, де осика?
    Ці кущі – ясмин чи бульденеж?
    Тихо йди: ні шелесту, ні крику,
    бо цю казку ніжну сполохнеш.

    Уночі рипучими стежками
    йшов дідусь у білій бороді,
    ніс драбину змерзлими руками,
    ставив під деревами, тоді

    піднімався на щабель найвищий
    і над галузками чаклував...
    Хмари з неба прихилялись ближче:
    нум, дивіться, не ловіте ґав!

    Щось із торби дістає дідисько,
    тихо так до гілочки несе...
    За кристаликом кристалик блиска...
    Дід будує... іній!.. От і все.

    Гілочки тонесенької липи
    крихтами коштовними покрив –
    і пішов (ногами рипу-рипу)
    до нових, іще дивніших див.

    А коли зажеврів крайчик неба,
    дід уже подався на спочин.
    Там у нього, вдома, все як треба:
    тепло, затишно, гуде камін...

    А у нас – краса і захват щирий:
    сонце й іній, блискітки і дзвін!
    Сміх і радість. І душа у мирі.
    Самоцвіти падають з ялин.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  14. Світлана Козаченко - [ 2011.12.23 20:46 ]
    Боги не вічні. І нема безсмертя
    Боги не вічні. І нема безсмертя.
    Вони живі, лиш поки люди є.
    Мов прохачі під церквою обдерті,
    пантрують усеможество своє.

    Такі самотні і такі байдужі –
    ідуть, зникають… Шелестить пісок.
    Навіщо їм оті молитви, душі?
    Доволі пережованих казок.

    Високе небо? – чистота сумнівна.
    Який завгодно – найясніший! – бог
    любить по-справжньому ніколи не зуміє.
    Бо щоб любити – треба… бути вдвох.

    Богам не пахне фіміам чи ладан.
    Величні храми, служби – не для них.
    Та кожен бог життя віддати ладен
    за дотик… поцілунок… ніжний вдих…

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  15. Світлана Козаченко - [ 2011.12.23 20:39 ]
    Зів’яли, розмилися тіні в траві
    Зів’яли, розмилися тіні в траві.
    На хмари пухляві лягли акварельно
    червоні мазки напівстертого пензля…
    Прорізався холодно погляд зорі.

    Сріблиться дрібненька мозаїка хвиль.
    Дзвенять гостролезо листки очерету.
    Покрапують звільна вербові сережки…
    Гойдається маятник-човен пустий.

    Шерхоче у лузі торішній будяк.
    Свіжіють долоньки щавлю червонясті.
    Ясні небеса переповнені щастям…
    І не дотягтися до нього ніяк.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  16. Марія Берберфіш - [ 2011.12.23 18:31 ]
    Зимове
    Дивлюсь крізь прозорість вікна...
    В повітрі грудневім зрина
    холодних ударів зими
    пробуджена сила.

    А вулиця, щемно бліда,
    бо впала стверділа вода
    на землю, тримає грудьми
    з ножів гострих килим.

    Холоне, біліє життя,
    в снодійний загорнене стяг.
    Мов птах, що додолу спустив
    поламані крила.

    (2011 р.)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (4)


  17. Марія Берберфіш - [ 2011.12.23 18:18 ]
    Ніч
    Утомлений простір упав
    в обійми нічного спочинку,
    ковтнувши іскринку
    вечірніх заграв.

    Мереживо вулиць міських,
    розніжене тишею ночі,
    смакує охоче
    коктейль із утіх.

    Посіяна в ньому легка
    знемога від пестощів штилю
    зростає щохвилі,
    солодка ріка...

    (2011 р.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  18. Олег Загоруйко - [ 2011.12.23 18:23 ]
    Помилкові враження
    Можливостей у всіх багато,
    на все потрібен тільки час,
    щоб вміло їх опанувати,
    та скаже це не кожен з нас.

    Дивитись можна, та не бачить
    і слухать можна, та не чуть...
    сміючись можна гірко плакать,
    а памятаючи забуть.

    Людей не можна в мить судити,
    хай собі кожен скаже з нас,
    і першим враженням лиш жити,
    та робим це ми повсякчас.


    2005 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  19. Віктор Насипаний - [ 2011.12.23 17:41 ]
    ДОБРІ ЛІКИ
    Владик вчора мамі пожалівся:
    -Щось животик в мене розболівся.
    Мама каже: - Може, з’їв щось, сину?
    Треба швидко нам знайти причину.
    Зараз я попрошу нашу Юльку,
    Щоб знайшла тобі якусь пігулку.
    - Це недобрі ліки, треба ліпші,
    Он в бабусі Галі є добріші.
    - Що ж за добрі ліки треба, Владку?
    - Бабця вчора дала шоколадку.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  20. Сергій Рожко - [ 2011.12.23 17:18 ]
    ***
    вітер приносить хмари,
    хмари приносять зливу,
    весна помирає у травні
    зовсім не_галасливо.
    процесія йде зі Сходу,
    гомункули різних націй
    не в змозі вгадати природу
    природних ре_інкарнацій.
    складається днів намисто,
    я_ти споглядаємо просто,
    коли серед альфа_міста
    зростає наш бета_острів.
    і винні у тому хмари,
    а також, можливо, злива.
    ти швидко прямуєш у травень,
    а я … підкрадаюсь зліва.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Жозефіна де Лілль - [ 2011.12.23 17:58 ]
    Жiночий портрет Дорiана Ґрея
    я - твоя дівчинка у скляній кулі,
    загерметизована у почуттях і снах,
    стою на пуантах,
    на одній ніжці під музику кручуся,
    щойно ти повернеш срібного ключика.
    грай, музико, грай,
    танцюй, дівчинко, танцюй,
    у цей снігопад,
    що довіку сипле тобі на голову...
    я - твоя дівчинка, зваба твоя солодка,
    що прийшла з казочок та дитячих снів,
    ти не хотів дарів юності моєї,
    любощів моїх невмілих, цнотою стриножених
    ти просто бажав мене малювати
    і малював...
    а я знемагала в коконі кохання до Ґумберта,
    який впритул не бачив Лоліти та все малював...
    я знаю ти творив жіночий портрет Доріана Ґрея
    у якій кімнаті ти його заховав?
    я хочу побачити, якою могла би бути,
    якби не залишилася дівчинкою твоєю...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  22. Жозефіна де Лілль - [ 2011.12.23 17:37 ]
    Тату
    Твоє тату - у вигляді змії,

    моє тату - у вигляді віночка,

    А уночі, коли на груди ляже

    Зимова Ніч,

    твоя ручна змія

    з руки стікає,

    і повзе до мене…

    І розплітає мій вінок,

    і обвиває стан дівочий (який же ще!?),

    лоскоче, прагне, хоче, вабить...

    І хай та ніч ніколи не мине

    як не минають дні,

    коли тату ти карбував чарівними словами,

    яких з моєї Матриці ніщо вже не зітре...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  23. Жозефіна де Лілль - [ 2011.12.23 17:23 ]
    Пташечка

    Якби я уміла зменшуватися і збільшуватися,

    Як, наприклад, Аліса,

    скуштувавши печивко чи випивши краплю чогось-там,

    це було би чарівно!

    Я жила би у твоїй кишеньці, на рівні серця,

    Як дівчисько-мізинчик, Великий малий Секрет,

    Ти катав би мене на собі від самого ранку,

    Годував би по крихточці – цукром, вином, ікрою,

    І як пташку, садив би мене на своє плече…

    І я би далеко не відлітала би,

    боячись загубитися в П'ятому Океані.

    А в п'ятницю, коли приміські потяги, сонні та п'яні,

    звільняють місто від трударів та імітаторів праці,

    Ми би з тобою злітали на Лису Гору радіти Сонцю,

    що заходить і Місяцю, що повновидо сходить...

    Ми би були з тобою одні, як Адам і Єва.

    Я би тебе не ревнувала, до жінок, які чомусь такі напомажені та жіночні,

    охочі до слів твоїх та посмішок-поцілунків.

    А ти не носив би на собі клунки обов'язків та зобов'язань

    А лише мене, легку, як ота пір'їнка, на листівці,

    яку підписав Дональд Шимода своєму співавторові,

    Річарду Баху...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Софія Кримовська - [ 2011.12.23 16:03 ]
    ***
    Де дуби докупки хилять голови ясні,
    де співає сивий вітер полю «Ясени»,
    де ворожить ніч на зорях сорок сім сторіч,
    ти мене поклич в дорогу, у життя поклич.
    Не хили до мене небо і зірок ряди –
    ти мене за теплу руку в хату заведи.
    Заяснися морем синім, сонцем засіяй,
    забери з людського пекла у маленький рай.
    Зацілуй, залюль назавжди, залюби навік,
    як залюблює дружину вперше чоловік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (21)


  25. Володимир Сірий - [ 2011.12.23 16:02 ]
    Мотив
    Подаруй мені, мила, кохання мотив,
    Заплети у мелодію ласку дівочу.
    Я у пісні твоїй народитися хочу,
    Умирати - у ній поготів.

    Дай мені кілька нот, слів - хоча би рядочок.
    Все життя я б дарунком оцим дорожив,
    І до коди ішов, як оратай до жнив,
    У обіймах синочків і дочок.

    Без пісень і хлібів обезлюдніє світ,
    Душі людські спресуються в чорний граніт
    І окутають землю темнóти…

    Я слухач, я глядач, я голодний прохач.
    Хоч діезом мене в нотнім стані зазнач,
    Тільки десь притули… біля… ноти.

    23.12.11


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.12.23 16:40 ]
    Пересторога
    А на нашій та вулиці насипано жита.
    От як вийде челядь гулять – так як перемита.
    Із пісні


    Хто вперше у долоню ширку вклав –
    Чан у готелі „Пекло” вмить замовив.
    Свій кус-хосен безжалісно урвав.
    Чимало лез в „хлібинці”, людські жовна...

    Плач, жертво, що помчала з пункту Д у А!
    Мелькають ломки – придорожні станції...
    У челяді пахке слівце „трава”
    Вимарює смалкі асоціації.
    Ти ж упадеш – на тріщини платформи!
    Застрягнеш, наче муха у меду.
    Аїд лиш знає колір уніформи,
    В яку обмундирують – у аду.
    Наркозалежний, саме там угледиш
    Усіх сп’янілих від прибутків слуг,
    І під чортів шорсткі аплодисменти
    Вас ескортують в Закут Вічних Мук.
    Мо’, пощастить того в колоні стріти,
    Хто шприц простяг – жетон до наркоям.
    Ти вже забув, як пахне сосон віття,
    Для тебе рівні Бекхем і Хайям...
    Ти не помстишся в тартарі лакузі,
    За чорноту вигинистих доріг!

    Завжди твереза, сумно шепче муза:
    – Їм присуд – кайфувати у смолі...


    2003-2011


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.12.23 15:42 ]
    Сім’я

    І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх…
    Із книги Екклезіаста


    Він має два відсотки зору, а вона –
    Аж три... Гуцикають онуків,
    Хлібець – із маслом, у оселі – лад…

    Заплющу очі.
    Хай працюють руки.
    Непросто зелень кинути у суп.
    Так неможливо ґудзика пришити!
    Навпомацки – у ванну...
    Мило... Гуп!
    А ще ж отак мені салат кришити,
    Складати аркуші у течку, кекс пекти,
    Полити фікус, примулу, крассулу…
    Із берега – у човен... і пливти...
    Про те сімейство з радіо почула.
    Муж малозрячий бігає давно.
    Він – марафонець, має міх медалей!

    І зір, і сліпоту дарує Бог.
    Ти моделюєш серця магістралі.


    2007-2011


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  28. Василь Кузан - [ 2011.12.23 15:31 ]
    Я не буду з тобою...
    Я не буду з тобою сьогодні
    Ділити хвилини навпіл…
    Вип’ю кави в старенькій кнайпі,
    Погортаю журнали модні

    Й повернуся знов на роботу,
    В кабінет, що просяк морозом,
    У настільну нудоти дозу
    Пірнати. Таки достоту

    Я не буду з тобою нині,
    Бо між нами шляхи розриті
    Ще і двері на ключ закриті…
    Та хіба в цьому двері винні?

    Причина мені лиш відома:
    Я забув телефон удома…


    2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (27)


  29. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2011.12.23 13:22 ]
    НЕ-ЗА-ВИ-СИ-МО

    На те же грабли судьбы
    Под барабанную дробь
    Сквозь черно-белые
    Дней полосы…

    Но даже светлы умы
    Прошли сквозь слезы и боль,
    Кусая локти, и рвя
    волосы…

    Да, настроение сплин
    Сводило многих с ума,
    Так появился раздел
    Статистики.

    Синдромом Вертера в быль
    Переболела страна,
    Статьи, заметки –
    вал беллетристики.

    Когда, казалось, застыл
    В своих стремлениях и,
    Уже спешить, побеждать
    не хочется,

    Тогда подумай о тех,
    О них, да, черт побери,
    Кто догоняет.
    А одиночества

    Тебе не хочется, нет!
    Не время близких терять,
    Тебя же им - потому
    ВЫСТОЯТЬ.

    Не стоит жизнь на гроши
    Моментов сплина менять,
    «To be continied» - как?
    Не-За-Ви-Си-Мо!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  30. Алекса Павак - [ 2011.12.23 08:40 ]
    ПОСМІХНІТЬСЯ!
    Посміхніться і вам неодмінно всміхнеться життя!
    Я не прагну здійснити усі ваші віддані мрії,
    Я лиш хочу щоб ви для себе усе ж зрозуміли
    Всю суть таємничу свого не просто буття!
    Посміхніться і вам, неодмінно всміхнеться життя!!!

    Не журіться, бо лише журбою нещастя живе!
    Чіпляється ніг, не пускає ступати вперед,
    Посміхніться журі і на світло ідіть попри все.
    Лиш упевнених в успіх ніяка напасть не бере.
    Не журіться, бо лише журбою нещастя живе!!!

    Не баріться в дорозі до ваших таємних бажань.
    Не так вони довго живуть поміж наших думок,
    Так швидко вдягає життя заборони замок
    На кращі надії, пориви летких сподівань.
    Не баріться в дорозі до ваших таємних бажань.

    Посміхніться! Усмішка продовжить життя,
    Внесе в його хід добра і надії краплину,
    Закрутить у вир безкінечного ходу неспинний
    І враз проведе на світлі стежки майбуття.
    Посміхніться, хай ваша усмішка продовжить життя!!!

    19.12.2011Р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Михайло Десна - [ 2011.12.23 01:44 ]
    312-ий (від указу Петра Першого)
    "Привіт! Це Микола Луценко, і ось вам мій оптимістичний прогноз. Скрізь в Україні очікується мінлива (через феєрверки та салюти) новорічна темрява. Місцями зі снігом, місцями без... Але позитиву усім нам додасть відома новорічна пісенька, яку особисто я наспівую, коли ніхто не чує..."


    У лісі... Лісі? В Києві
    ялинонька "зросла".
    Здавалося масивові -
    зеленою була.
    Здавалося масивові -
    зеленою була.

    Ні лисеняти хитрого,
    побігло й зайченя.
    Наїхало там - іго-го -
    три власники коня.
    Наїхало там - іго-го -
    три власники коня.

    Один із них із мерії,
    соліст для всіх бабусь.
    Багато біжутерії...
    Сказати б, та боюсь.
    Багато біжутерії...
    Сказати б, та боюсь.

    А інший - з податкової,
    у солов'їній - ас.
    Освіти виняткової
    з питань ціни на газ.
    Освіти виняткової
    з питань ціни на газ.

    А третій дещо скаржиться
    й прощає водночас.
    Чекає, доки вляжеться
    економічно час.
    Чекає, доки вляжеться
    економічно час.

    У лісі ж і зустрілися,
    де досі зайчик ріс.
    Податки припинилися
    і зник десь хитрий лис...
    Податки припинилися
    і зник десь хитрий лис...

    Ялинка, що на пенсії,
    зосталася одна.
    Продовження каденції
    чи інші імена?
    Продовження каденції
    чи інші імена?


    А налий хто Миколі Луценку...

    "У лісі, лісі темному,
    де ходить хитрий лис,
    росла собі ялинонька
    і зайчик з нею ріс..."


    23.12.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (18)


  32. Оксана Шамрай - [ 2011.12.22 23:30 ]
    шептания
    к пальцам трепетно холод ластится,
    непогодой морозно пасмурной,
    за снегами в разделах кластерных,
    под ногами, по стеклам плавленым.

    и разливисто семиструнными
    не словами, а так - шептаньями,
    многострочными, полнолунными,
    где-то точными, где-то странными.

    песней звучною, резвой, звонкою,
    да летящей походкой праздности,
    вновь кокетливой незнакомкою
    улыбаясь глазами-стразами.

    песней звучною, резвой, звонкою,
    вдохновенно манящей скоростью,
    в звездопады ночные, осколки,
    к мириадам огней, тихим спорам.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  33. Наталя Боровик - [ 2011.12.22 22:55 ]
    найдовша ніч у році
    найдовша ніч у році плаче гіркими, як вчорашній чай, думками.
    підбирає тебе сонного та безпам'ятного на плече
    і несе спочатку вулицями, а потім уже полями
    до свободи, яку персонально тобі колись обіцяв Че.

    найдовша ніч у році одягає на тебе панчохи й благеньку сукенку
    і замовляє таксі, щоб до ранку гуляла з хмарами.
    от лише не пояснює що робити з густими сутінками,
    які випадають під ноги обпаленими Ікарами.

    найдовша ніч у році ховає свою совість у долоньку
    спершу дозволяє відчути всі страхи (минулі й майбутні).
    а потім цілує на щастя усіх синів і кожнісіньку доньку
    і дарує їм зорі з небес, немов би це кульки ртутні.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  34. Лариса Омельченко - [ 2011.12.22 21:44 ]
    Жіноча невдячність

    Не даруйте квітів їй, не її коханий.
    Не несіть замордованих
    Далеким перельотом
    Із Голландії до її дому
    Німих троянд.
    Не засяють вони у пітьмі,
    І не вам заспівають «осанну»,
    І вже не принесуть насолоди
    Від минулих і нинішніх свят.

    Коли змушена буде
    До рук їх усе-таки взяти,
    Й пелюстки нерухомі
    Її полоснуть по щоці,
    Пригадає: колись,
    Без якоїсь знаменної дати,
    Один хлопець прийшов
    Із бузковим букетом в руці…

    О невдячність жіноча!
    Зрозумійте її, не кохані.
    І добробут, і злагода:
    Ваших чеснот – ціла рать…
    Та згадає вона, як колись,
    На бузковім світанні,
    Її юний знайомий
    Не наважився поцілувать…

    10.09. 2001.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  35. Володимир Сірий - [ 2011.12.22 19:47 ]
    Геополітичні нелімерики
    На конгресі ЄеС – Україна,
    Був арбітр відомий Колліна.
    Дав гірчичника нам,
    А з Європи панам -
    По футболочці «маде ін хіна» .

    У Москві домовлялись по газу.
    Як завжди нагадали одразу,
    Хто господар, - хто пес.
    Тож ЄЕП чи ЄеС?
    Майте, хлопці, кебету на в’язах!

    Забажали Москва і Європа
    Ощасливити нашого хлопа.
    Та із примхами хлоп:
    - Шоб не вийшло «гоп –стоп!», -
    Все розучимо. Під мікроскопом.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  36. Софія Кримовська - [ 2011.12.22 19:16 ]
    ***
    Десь і щось я знову недомріяла,
    між рядків читаючи листи.
    Вірші-мошок розігнала віялом
    і реальність прийняла… А ти?

    Я була відверто старомодною
    і не сміла зрадити чуттів.
    Нині я ту помилку розмотую
    по годинах, днях, словах… А ти?

    Я напевне схибила із вибором.
    Море зрад хіба переплисти?
    Вибачаю, стоптану і випиту,
    я - тобі - себе… Палю листи…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (24)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.12.22 16:40 ]
    Безчасся

    1

    Зима – для остигання й міркувань
    Після любовей, герцю з вітряками.
    Між смертю і буттям – кривава грань.
    Кігтисті сфінкси загадок - рядами...

    Повернення у рай села - міраж.
    Куди ж тікати – з модернових станцій?
    Стрімкучий – у бік Розруху – віраж!
    Всі ближні – осторонь, чесноти – ґанджі.

    2

    Ходила кішкою по бутиках,
    Куняю – лялечкою махаона...
    Я ж – із юрми, що вийшла із „совка”.
    – Quo vadis? – мов шлагбаум, гострий Голос.
    Просвітлі лиця – у прочан-калік,
    Що валками бредуть у лоно храму…
    Діждуся льодоходу... На Супій
    Поїду. Там найліпше причащатись!
    Там найдревніший – просто неба – храм.
    Від наліпок очищу сім скрижалей.
    Мені учора снилася Весна –
    Рудава повітруля із тюльпаном.

    Розкрию клямбри. Зупиню годинник.
    У дикої бджоли позичу меду...
    І повернуся – у обійми сина.
    Чекатиму на віршів гострі стебла.


    2006-2011


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  38. Олег Загоруйко - [ 2011.12.22 16:14 ]
    Іноді себе питаю
    Проходить день, проходить ніч
    І час проходить - не спинити.
    Й не знаєм ми, а в тому річ,
    Що все життя вчимось ми жити.

    Вчимось ми краще існувати,
    Та жити краще не вчимось.
    Вчимось ми більше здобувати,
    Та віддавати не вчимось.

    Отримати вчимось, що хочем,
    Та, що потрібно не вчимось.
    Вчимось щодень твердими бути,
    Та співчувати не вчимось.

    Бажань у кожного чимало
    І з дня у день вони нові,
    І вже, що є - того нам мало,
    Нове щось знову в голові.

    Коли ж зупинимось ми, брате,
    Знов серце чуть почнем своє?
    І зрозумієм, що багатий -
    Душа багата в кого є!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.12.22 16:26 ]
    Так бува…

    Мурують банки, гранд-отелі, школи…
    Втовкмачують бістро у шмат землі…
    І хоч довкола квітне мегаполіс –
    Живем, жуєм у трухлій глушині,
    Де в діда Купрія, що любить «город»,
    Заскімлить серце… І – вже зна за чим –
    Потягнеться рука: дістать з комори
    Малу поличку з ясена. Для книг
    Почав тесати підлітком (умів же!),
    Та в «лагеря» поплентав навпрошки…
    За тиждень-два вервечкою, несміло
    В оселю прилетять старі книжки.

    Перелистає те (липка морока),
    Що потрапляло до кігтистих лап,
    Із чого стерто вето лжепророків,
    Гасителів курних чернечих лапм.
    І осоружним стане мегаполіс,
    І кликатиме в ірій Давнина…
    На ностальгію не слабує молодь.
    Ця кволість лиш до сивих прилина.

    Житами йдуть сини і доні – в «город»…
    Там – простір, там усі «встають з колін».
    А мати не на пляжі Бора-Бора -
    Кона в селі, з копійкою в полі…



    2002-2011


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  40. Нико Ширяев - [ 2011.12.22 15:05 ]
    Напрасно
    Где-то далеко-далеко
    Звёзды разлегли молоко.
    Мне тебя не видеть легко
    И тебя не слышать - легко.

    Захожу на сильный портал,
    Словно шах Мансур-ибн-Хилал.
    Я тебя и знать-то не знал,
    Милый мой сплошной идеал.

    Вся себе такая на вид,
    В действии была - как пластид.
    Может бы не знал индивид,
    Чем родная кожа болит.

    А теперь - хоть бегай к врачу,
    Хоть вообще не бегай к врачу,
    Призрачную эту парчу
    Даже в руки брать не хочу.

    Пусть в каком-то клипе "Любэ"
    А и Б сидят на трубе,
    Пусть у А салат на губе,
    Пусть они приснятся тебе.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  41. Андрій Перекотиполе - [ 2011.12.22 15:22 ]
    Якщо хтось...
    Якщо хтось комусь подзвонить -
    То, мабуть, це буду я.
    Бо знайомство з алкоголем
    Необхідне для дзвінка.

    Якщо хтось когось зневажив,
    То, напевно, що мене.
    Треба думати, що кажеш,
    Треба вірити - мине.

    Якщо хтось і збожеволів,
    То я знаю, що це ми.
    Ні до чого глузд і воля.
    Ні до чого... Як і ти.


    22.12.2011.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Нико Ширяев - [ 2011.12.22 15:35 ]
    Полотенце
    Один из нестарых ещё малышей
    Завёл полотенце для ног и ушей.

    Никто из друзей догадаться не смог,
    Зачем же ушам полотенце для ног?

    Друзья разрыдались, почти как младенцы.
    На помощь пришёл властелин полотенца.

    "Разгадку открою почти в двух словах:
    Я слишком уж часто стою на ушах".

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Олег Гончаренко - [ 2011.12.22 13:43 ]
    Я ВИЙШЛА ІЗ ЛІСУ

    Просто ця повітруля відсунула неба завісу,
    просочилась, мов крапля, крізь крони крихкі і стволи.
    Воскресіння весіннє… Сказала: «Я вийшла із лісу,
    аби ви за любов’ю ні в які ліси не пішли!»
    Вона вийшла із лісу, немов Афродіта із понту.
    Наші хащі старі океанів античних не гірш.
    Гей, дворяни сільські, хутірські здичавілі «віконти»,
    ви й своїх румаків продали шкуродерам за гріш!
    На якому ж коні ось тепер до такої під’їдете,
    чим підманете в далі, на чому вночі вкрадете?
    Удасте, що й не треба «пригод» ваших нібито їй би то,
    що дурня – серенади, й не варто вмирать ради тем?
    Та це ж – мавка! Її не приборкаєш легко і просто так!
    Та й коли ще проявиться знову до вас наяву?
    Не жалкуйте для неї ні серця, ні часу, ні простору.
    На цитати порвіть і всю Пісню-Пісень Лісову
    (плагіат вам пробачиться: Леся на те й – Українка) –
    поліглоти, глагольте в октавах цвітінь і завій.
    І складаючи оди на мові Прекрасної Жінки,
    не помітите навіть, що знов ячите на своїй,
    як свої у своєму, свояцьки, по-свійськи, своєю.
    Поспішіть, парубки, за готар перелюбний села –
    та до тіла і діла завзяття повчіться у неї,
    поки.., розчарувавшись, назад у ліси не пішла.

    2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  44. Любов Бенедишин - [ 2011.12.22 13:41 ]
    Love_story як історія_хвороби
    Анамнез. Амнезія: ти – не сам. І я –
    в анабіоз: назавжди у ніколи,
    де кожен ранок – як реанімація,
    і кожен спогад – із фантомним болем.

    2011



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  45. Віта Литвак - [ 2011.12.22 12:58 ]
    ***
    Дрімав дрімучий ліс, сопіли зайченята,
    і навіть сивий вовк похропував у сні,
    і тільки престара така і волохата
    бабусенька Яга сиділа при вікні.

    Їй сон не йшов ніяк, ні гарний, ні поганий,
    вже двісті третій рік не снилась казка їй.
    Сидить сумна Яга і виглядає ранок
    у гості, ну а з ним — ну хоч би той Кощій

    прийшов, що це в книжках про нього пишуть люди.
    А ліпше ще — аби привезли онучат
    із міста чи з села, чи звідки вже там буде,
    чи подзвонили б хоч. Та всі дроти мовчать.

    Усі дроти мовчать, бо тут дротів немає.
    Нема і онучат, ніколи не було.
    Бабусенька Яга зітхне, заварить чаю
    і сяде виглядати хоча би енело.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  46. Анонім Я Саландяк - [ 2011.12.22 11:29 ]
    СТРИПТИЗ
    *


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9618"


  47. Ярослав Петришин - [ 2011.12.22 10:48 ]
    ЄВРЕЙСЬКІ ЛІМЕРИКИ
    На далеких Голанських висотах
    обкурилась голандська босота
    і читає псалтир -
    буде спокій і мир
    відтепер на Голанських висотах.

    В Тель-Авіві сумують равини,
    бо немає вістей з України.
    І крисані свої
    тереблять за краї
    в Тель-Авіві місцеві равини.

    У Хейфі на блошиному ринку
    сповідає єврей палестинку.
    - Трясця мамі твоїй
    за неякісний лій!, -
    чути крик на блошиному ринку.

    У Бердичеві равин равину
    розповів по секрету новину.
    - І таких-от новин
    в мене є не один!,-
    гордо равин промовив равину.

    Клеопатра строчить Птолемею,
    що підбурює люд Ґолда Меїр.
    - Через Ґолду Меїр
    збунтувався Каїр!, -
    Клеопатра строчить Птолемею.

    На півострові славнім Сінаї
    у одного єврея стіна є.
    - Чом же в Єрусалим
    всяк іде пілігрим?, -
    плаче він при стіні на Сінаї.

    22.12.2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (32)


  48. Володимир Сірий - [ 2011.12.22 10:10 ]
    Буває /рубаї/

    У нетрях лісу вовк не виїсть ока вовку
    І миша миші не наставить мишоловку.
    У нас, буває, пруть, немов делікатеси,
    Брат брата з гаслом на устах : хутчій проковтуй!

    22.12.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  49. Ігор Штанько - [ 2011.12.22 09:49 ]
    Сумує сніг
    Сьогодні сніг, довкола сніг.
    Зима розклала полотно
    в мороз білити. Все одно,
    іще не все – його ще міх,
    тому розкидано ускрізь, –
    у полі, лісі, оболоні.
    Гарцюють коні на припоні
    і в очі б’є сліпуча різь.
    Зима чіпляє волокно
    і одночасно шиє шати,
    всьому, що мало замерзати.
    У квіти вбралося вікно.
    А за прогнозами відлига.
    Збирай-но, зимонько, сніги,
    що враз розтануть навкруги
    і перетворяться на кригу,
    а то і зовсім пропадуть.
    Полотна вітер аж до неба
    на хмари кине. Наче треба,
    вдягнути їх у довгу путь.
    Сумує сніг, сумую я.
    І тільки стрімко мимо нас,
    Вчепившись в часу тарантас,
    Несеться грудень, мов хлоп’я.

    22.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  50. Ігор Штанько - [ 2011.12.22 09:12 ]
    ПЕРЕДЗИМ’Я (діалог)
    Завмерло все, чекаючи зими,
    Затихли хмари, звісившись на сосни,
    і щиро умиваються слізьми.
    - Дивися у калюжу не шубовсни!

    А в надвечір’ї місяць, наче жнець,
    розтяв собі прогалину на небі.
    Для тебе я заварюю чебрець.
    - А цукру скільки?
    Скажеш: «Ні, не треба».

    Він блиснув і сховався. Білий сніг
    посипався із неба, наче пір’я.
    Я погляд упіймав очей сумних
    і трепет гілки вени. Перемир’я?

    - Нарешті ми діждалися зими.
    І може чистий сніг зверне на краще.
    Бо, знаєш, важкувато із крильми,
    Коли кохання наше непутяще.

    Завмерло все, побілене в сніги,
    Закуте у льоди калюж провалля.
    - І стало дуже сумно від нудьги,
    що вигнала кохання в задзеркалля.

    21.12.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1091   1092   1093   1094   1095   1096   1097   1098   1099   ...   1848