ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,

Артур Курдіновський
2026.08.23 18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.

А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"

Кока Черкаський
2026.08.23 15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!

Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити

Євген Федчук
2026.08.23 14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн

М Менянин
2026.08.23 13:27
Барва знамена і тло Ворог наш такий як є – віднімає, топче, б’є. Чи настав, чи настає час забрати все своє. Спадок наш, країв Земля – зазіхання від кремля. Ця околиця Русі хоче землі наші всі. Крила в леті, хижий птах, чар кінець, останній

Борис Костиря
2026.08.23 13:23
Крізь роти кленів бачу вдалині
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і

Катерина Савельєва
2026.08.23 12:20
Ця нiч менi не допоможе,
Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.

Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.

Тетяна Левицька
2026.08.23 11:04
Не впевнена, що знову покохаю,
уже достатньо любощів почуто.
Нехай воркує горличка у гаю,
а там подивимось, як далі бути!
А там побачимо, що нам наврочить
циганка-доля на міфічних картах.
Можливо, не пізнавши білі ночі,
ми нігтя одне одного не варт

Ірина Вовк
2026.08.23 09:35
Пурпурові вітрила Тарса «Кохання римського генерала коштує дорого, якщо його ціна — голова молодшої сестри». З уст цариці Клеопатри у короні Об’єднаного Єгипту …Вітер з моря здіймає поділ моїх білих шат. Цей вітер приніс у моє життя наказ, під

Віктор Кучерук
2026.08.23 07:35
Подаруй мені усмішку,
Поцілунком привітай, -
І розваж словами трішки
Душу змучену украй.
Утішай її без строку,
Пожалій усю сповна, -
Заслуговує на спокій
Віком втомлена вона.

Іван Потьомкін
2026.08.22 21:49
Тепер я мертвий. Став рядками книги
В твоїх руках...
З плечей твоїх знято любові вериги,
Та пече мій прах.
Відтепер можна мене в час тривоги
Перегортать,
Та збережуть завше твої дороги
Мою печать.

Ольга Садкова
2026.08.22 20:17
Українському добровольцеві

По-готичному колють небо
височезні сосни й гудуть.
Як далеко мені до тебе!
Ти в широких степах, мабуть.

Виє вітер там по роздоллю.

хома дідим
2026.08.22 19:32
у звичайних розмовах
за столом чи на виході
в обговоренні
різних речей
за суперечками деколи
й іноді кпинами
не лінувалися
звертатися до імен

Артур Курдіновський
2026.08.22 17:23
Живу давно, неначе під наркозом,
Боюся я від нього відійти.
Упевнено крокує тиха осінь,
Мов авторка безмежної сльоти.

Домовився про подорож з обозом...
Рукопису! Не бійся! Полети
Навстріч прозорим кришталевим росам,

Артур Сіренко
2026.08.22 17:21
Мовчазний знайомий
Чи просто неговіркий бро
На ймення банальне Джо
Синьоокий як риба зубата,
Що побачила пастора Сонце,
Таки був безхатьком:
Жив серед води солоної
Та гонорово прозорої

Вячеслав Руденко
2026.08.22 16:15
У хутрі крихт кармінових
На гойдалках приватності,
Як можна грати глиною
Журби і непридатності,
На дровах біля пагоди
І спірит порцеляновий
З-за рогу гучно кликати
На Захід позаплановий!?

Віктор Насипаний
2026.08.22 14:56
Насипле завтра Бог ще добру жменю літа,
І день, мов гарне ябко, виспіє вгорі,
І клени, як церкви, покриє позолота.
Читати буде синь старі казки вітрів.

Годинник сонця зникне у кишені – хмарі.
Засіє дітвора мала свій щирий сміх.
Фонтан – жартун пі

Паб Лімерик
2026.08.22 14:23
Невеличку лікарню Бангкоку
Захопили пірати знаскоку.
І погнали в полон
Кільканадцять колон
Персоналу лікарні Бангкоку.

Терапевти лікарень Цхалтубо
Набираються знань із "ю-туба",

Борис Костиря
2026.08.22 14:16
Розлилась повінь. Грона почуттів
Розкинулися далями-лугами.
Це голоси загублених життів,
Покликаних незнаними богами.

Розлилась повінь і кудись пливе,
Не знаючи спочинку, меж, заслони,
Заповнивши собою все живе,

Ірина Вовк
2026.08.22 12:34
Ліс із каменю «Храм – чудове сховище від світу людей, але в ньому немає стін від власної пам'яті». З уст невпізнаної жриці Храму Артеміди …Центуріон робить по сходах ще три кроки вгору. Його залізні каліги б'ють по різьбленому мармуру,

С М
2026.08.21 21:31
Щур Плющений і Пумба закрили свій шоп
Хоча не бажали; що в них було?
Яблука атональні, жар ламповий
І щуряча колекція собачих лап і ніг

Сумно, але пішли, аніхто не прощався
На Щурі були бриджі, в Пумби галстук смугастий
Несли зі собою мішок триног

хома дідим
2026.08.21 19:12
поет задовольняє
власний смак
чи несмак
це окрема тема
поетові подобається так
й ніхто й ніщо
ніяк його не зверне
гопак чи навіть краковяк

Сергій Губерначук
2026.08.21 14:55
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.08.21 14:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.08.21 14:24
Кручусь по колу в душних соцмережах,
Шукаю правду, славу і красу,
Шукаю стрімголов і обережно
І п'ю несамовитості ясу.
Верчусь, марную час, іду по колу,
Шукаю друзів і новий роман,
Та натрапляю на духовну колу,
А в голові утома і туман.

Марія Дем'янюк
2026.08.21 14:16
Посаджу хмаринку на долоню й буду колисати:
— Люлі-люлі, моя сіроока, чи вже хочеш спати?
Он поглянь: рожеве зарево ручкою махає —
День стомився, позіхіє — засинає.

Подивись, хмаринонько, котик примостився,
На гостей чекає, бо вже двічі вмився.
Го
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Гентош - [ 2011.11.15 11:45 ]
    пародія « Недаремно... »


    Пародія

    Слів бракує… Потрібні вéрші!
    Вже від рим в голові гуде.
    На Парнас я поліз не перший…
    Ну, вершина… А Музи де?

    Де салюти? Шампанське? Свято?
    То була все реклама – біс!
    Тлом великих – не забагато?
    Тут пустеля – навіщо ліз?

    Що кричати? Спускаюсь. Темно.
    Шкіру здер, бо стежки криві.
    Але лазив я недаремно -
    Залишилось щось... в голові.

    15.11.2011


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (38)


  2. Наталка Ліщинська - [ 2011.11.15 09:28 ]
    Ловець слів
    Вірші, віриш, ведуть у верші –
    Ти не заздри. Знайшов чому…
    Вірші, віриш, ведуть на верхи*.
    Там самотньо - немає муз.

    Той Парнас – скеляста пустеля.
    Ти кричиш. Не чує ніхто.
    Едельвейси?.. Ні, не стеляться.
    А впадеш… Для великих – тло.

    Вірші, віриш, ведуть у верші -
    Шкіра злізе немов луска.
    Вірші, віриш, ведуть на верхи –
    Бог і ти. І тиша жаска.

    2011
    ________________________________
    верхи (діалект.) - вершини гір


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (39)


  3. Саша Бойко - [ 2011.11.15 07:06 ]
    ***
    Щодо мого хисту - визнаю несміло,
    Натякнути ви все ж могли раніше
    ще до дефіляди, бо врубало тіло
    от і понесло на одні лиш вірші.
    Кави філіжанку? То звичайно можна
    -"Сходжу я по чайник"?,- Зупинили - "Ні" !
    І хлебтав "Поляну" усю ніч, отож бо
    Все ж не я, а ви грались в шпигунів.
    Ну а вже сьогодні кличете до Львову:
    -"Все буде в ажурі", радий до нестями.
    -"Так, звичайно, пані, я давно готовий.
    Але стоп!!! Даруйте, запитаю в мами"...
    14.11.2011р


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Білінська - [ 2011.11.15 00:41 ]
    ТУМАН СІДАЄ ТИХО...
    Туман сідає тихо і велично,
    і котиться,
    і котиться,
    біжить…
    Ми – рідні,
    Бо знайомі цілу вічність.
    І тільки мить,
    лиш мить одну – чужі.
    Ми звідти,
    де не гасне вічне небо,
    де розмовляють квіти і коти.
    У нас – любов,
    одна на всі потреби,
    а в ній – одно навіки я і ти.
    Скажи мені,
    чого боятись маю?
    Яка іще живе в мені вина,
    якщо
    ніхто не гнав мене із раю,
    але я знов лишаюся одна?
    Скажи мені,
    кого боятись маю,
    коли за мною - ангелів чини,
    що поіменно
    кожного тут знають –
    ясніше сонця сяє кожен з них?
    І ти і я,
    кому жалітись будем,
    що всесвіт – віддзеркалення душі?
    Страшнішого немає, точно, суду,
    над той, що кожен сам собі звершив…

    Туман сідає тихо і велично
    і котиться,
    і котиться,
    біжить…
    Ми – рідні,
    бо знайомі цілу вічність.
    Скажи, чому ми тут такі чужі?…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (4)


  5. Марічка Богак - [ 2011.11.15 00:28 ]
    ми-герої
    Часом мовчання убиває теплі білі скроні.
    Допити літній перемерзлий чай нема кому.
    Солодка воля є лише в гранітному полоні,
    А відповідь залишиться незмінною- «тому»!

    Я так і не навчилась кататися на велосипеді,
    Замало рівноваги в карих і заплаканих очах.
    І десь на півночі давно вже сплять ведмеді,
    А ми- герої, знов розбіглись по своїх кущах.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  6. Олександр Григоренко - [ 2011.11.14 23:15 ]
    по слідах...
    Від ядучого диму в долонях сльоза.
    Довго блукав по роздоллях я,
    Щоб долю збагнути й осягти.
    Пильно вдивляюся -
    В рідній пилюці бачу Христові сліди...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  7. Оксанка Крьока - [ 2011.11.14 23:28 ]
    Не буде
    Мій світ, моя любов, мої закони...
    Мої думки про тебе і про нас.
    І наше щастя, що у снах не тоне,
    І тільки нам підкорюється час.


    І тільки ми...але ми просто люди.
    І тільки ми...на жаль, уже видніє,
    А вдень любові й просто нас... не буде,
    Бо це лише - моя шизофренія.

    14.11.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  8. Дарія Швець - [ 2011.11.14 23:15 ]
    Розбилось вщент. Поранило уламками...
    Розбилось вщент. Поранило уламками.
    Щось непотрібне в грудях пружно б'є.
    За своїми повітряними замками
    Не бачу я того, що справді Є!

    Осіннє танго місяця й дощу,
    Останній вальс плюща і довгобуду.
    Осанна світу! Я курю й мовчу.
    Я видихаю із грудей простуду.

    Я йду кудись без певної мети,
    Мені б лише куди-небудь іти.
    Я дивлюсь невидючими очима
    У непроглядну пітьму пустоти.

    Зів'яли мої крила за плечима...
    Мені б лише куди-небудь іти.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  9. Аліна Олійник - [ 2011.11.14 22:46 ]
    Так влаштований світ
    Час сам собі відкриє двері,
    коли прийде його пора,
    розлиє душу на папері
    відвертим доторком пера.
    Так віддихне душа від втоми,
    лиш в тиші сплутались думки,
    я прекреслю зайві коми -
    велика розкіш помилки.
    Можливо, іншою я стану,
    залишу на папері слід.
    Час вилікує кожну рану,
    бо так влаштований цей світ.

    2003р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Юлька Гриценко - [ 2011.11.14 22:46 ]
    Якось так
    Я згубила весь світ за твоїми плечима.
    А душевні стежки відчай вкрив, наче мох.
    Цю кімнату колись будували для двох,
    а самотність, чомусь, лиш мене приручила.

    На прощання коханню коханням пиши.
    І не вір гороскопам, ворожкам, прикметам.
    Кажуть, вік — не біда. То - уявні тенета.
    Ти не бійся підніжжю всміхатись з вершин:
    Усміхайся сміливо — немає мене там.


    14.11.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  11. Костянтин Мордатенко - [ 2011.11.14 21:50 ]
    *****
    Любов помирає з дощами
    в яскині, вертепна, проціджена
    крізь сито безсоння, міщанства;
    шепоче: „Ніч лагідна”, Фіцджеральд;

    любов помирає кущами,
    відрубує руки сокирою,
    безгубо цілує нащадків,
    на серці рубець недотИркливий;

    любов помирає не смертю,
    гнітючі лишає новели,
    найважче в коханні – остербати:
    прощальним „прощай” молитвенно...

    любов квітне соняхом, золотом,
    джемів закликає духмяністю,
    сичить, червоніє від сорому,
    від радощів п’яна; ця ярість, лють

    прикопана свіжим чорноземом,
    освідчення – схована дарниця,
    кохання минулого розсипи
    тремтять, плачуть, схлипують, давляться...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  12. Андрій Лєтошинскі - [ 2011.11.14 21:36 ]
    "Птахи теперішнього"

    Втер усе, що співає, нове, у порізи старі. Вже от-от заживуть.
    Ті, що мохом, що тліють, які ледь молодші ніж я,
    а тому добре знані, розвідані й, водночас,
    рідкі, невловимі, невидимі.

    Перевести б свідомість на витримку довгу
    і щоб остаточно. Щоб стала чіткішою суть.
    Невагоме і плинне - прозорим, в підсумку стертим.
    Розсипано зайве минуле. Мить. Вже клюють.

    11/11/11


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Наталія Буняк - [ 2011.11.14 21:31 ]
    Коли кохання
    Коли кохання відібрало голос ,
    А все горить від почуття, яке збудив,
    Десь лине пісня, достигає колос,
    Та я не чую і не пригадаю днів.
    Не треба слів. Тут все зникає в мряці.
    Заснули зорі, місяць м'ячиком скотивсь.
    Тремтять від дотику уста горячі.
    Затихла пісня, а я в полоні часу.
    У цю хвилину, ти час для нас спинив.




    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  14. Роксолана Вірлан - [ 2011.11.14 21:07 ]
    * * *
    Подай мені, Боже, сім крилець
    і сім непоборних щитів!
    Най буду я воїн-провидець,
    ізрину в аорти світів.
    Я сердечком перекачаю
    Молитви незгасний огонь:
    Сини- щоб не знали одчаю!
    Зима- не торкнулася донь!
    Подай же їм стежок правдивих
    І світла в житейськім путі!
    Кохання їм, сонця і милих,
    І чисту сльозу в каятті!
    Мені ж, Боже, віри такої,
    Котра тільки є у дитинства!
    Я -ангел любові палкої!
    Мій знак на Землі-"Материнство"...!




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  15. Ольга Воленька - [ 2011.11.14 20:45 ]
    ТАМ
    Где ты сейчас?
    Высоко,
    так, что уж ниже некуда.

    Страшно тебе?
    Весело,
    песни здесь – гости редкие.

    Вечность она…?
    Скользкая,
    врала легенда старая.

    Кто тебе друг?
    Многие,
    некого взять за руку.

    Как оно там?
    Солнечно,
    дождь без конца хлюпает.

    Можно к тебе?
    Господи!
    Нет, ты живи, глупая…


    14.11.2011 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  16. Устимко Яна - [ 2011.11.14 18:32 ]
    нарешті
    нарешті дерева затихнуть
    під гаснучу свічку костельну
    читатимуть на ніч Ремарка
    і кашлятимуть
    під ранок

    здиратиме вимерзлі віхті
    із воза невиспаний стельмах
    і через вузесенькі шпарки
    і через розколини
    дранок небесних

    у сонному вихрі
    полинуть пір’їни
    застелять
    забілять
    осінню примарність
    і тугу дерев безпорадних


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  17. Олег Завадський - [ 2011.11.14 18:04 ]
    * * *

    Не бійся смерті. 
                              Це життя
    Вбиває нас із кожним вдихом.
    А смерть – вона лише сміттяр,
    Що підбирає наше лихо.

    Душа ж у засвітах знайде
    Своє призначення і сутність, –
    Де не зміняє ночі день,
    Де час із простором відсутні.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  18. Наталя Чепурко - [ 2011.11.14 18:39 ]
    Раба любви.
    Раба любви... коснулось и меня.
    Не знаю, где слова зачались эти.
    Я замерзаю без любви огня-
    На все вопросы лишь любовь ответит.

    В лесу- роса, и травы пьют росу,
    Листва трепещет в солнечных лучах.
    И я сквозь годы бережно несу
    Свою любовь и нежность на руках.

    Мне улыбалось в жизни много губ,
    И много ног шло по моим следам.
    Но вряд ли кто-то был со мною груб.
    И я гадать умею по глазам...

    Твои глаза поблекли, потускнели.
    И губы ссохлись:поцелуя ждут...
    Я твердо верю: отпоют метели,
    И ласточки любовь на крыльях принесут!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Олена Кузнєцова - [ 2011.11.14 16:21 ]
    Мечта
    Обручальным колечком на пальце
    Обернулась внезапно мечта....
    А в объятьях не те, с кем мечталось -
    Ты не мой, ну а я не твоя...

    И любовь улетела куда-то -
    Унесли за собою года.
    Пусть все было давно и когда-то,
    Для меня все равно ты - мечта.

    Словно крик журавлей провожая,
    Распрощалась с своею мечтой...
    Я полжизни тобою дышала,
    А теперь ты не мой, ты не мой....


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  20. Ігор Вовк - [ 2011.11.14 16:40 ]
    Спека
    Шоколадом у спеку танеш спокусливо,
    Розливаєш по тілу солодкі краплини.
    Запалити будинок сьогодні ми мусимо,
    І спалити у ньому нестримну тварину.

    Сонцем просочена, граєшся попелом.
    Засмаглою шкірою зваблюєш небо,
    Підриваєш серце поглядом й дотиком.
    Спека… закоханий тану від тебе…

    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олена Кузнєцова - [ 2011.11.14 16:24 ]
    Ніч-богиня
    Тихо-тихо... Місто спить...
    Ніч пітьмою закрутила,
    Сивим помахом умить
    Кам'яний мурашник вкрила.

    Тихо-тихо... Все мовчить...
    Ніч тихенькою ходою
    Між похмурих вулиць скрізь
    Поливає сон-водою...

    Тихо-тихо... Все спочило
    Ніч-владарка виступає,
    Легко-легко, наче диво,
    Зорі в небі розсипає.

    Тихо-тихо... Світить місяць
    На вершках дерев сонн́их
    Засинає свіжий вітер
    У полоні ніжних мрій...

    Тихо-тихо... Ніч-богиня
    Світ казковий відкриває,
    Легко-легко ніч-богиня
    В кожне серце завітає.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  22. Олена Кузнєцова - [ 2011.11.14 16:17 ]
    Жадане слово
    З мільйонів слів одне-єдине,
    Чудове й пристрасне воно.
    З мільйонів слів знайти єдине.
    О! Це не кожному дано.

    Із фраз пустих і непотрібних,
    Відкинувши усе сміття,
    З яскравих слів, різноманітних,
    Знайти, що дихає життям!

    Я вірю, я його впізнаю,
    Я роздивлюсь - між тих німих
    Одне до мене промовляє
    Тихіше й голосніше всіх!

    Мовчати буде - я почую,
    Сховається, а я знайду!
    Те слово істину чатує,
    А разом з нею і біду...

    І ним усе сказати можна,
    У ньому сльози, радість, гріх.
    Воно святе, й воно безбожне,
    Від нього плачуть й чують сміх.

    З мільйонів слів одне-єдине,
    Одне лиш має майбуття,
    З мільйонів теплих, ніжних, щирих
    Лише воно нам дасть життя!
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Вовк - [ 2011.11.14 16:29 ]
    Душі кохаються…
    Моє тіло мов мільйони сенсорних екранів
    Відчуває кожен дотик твоїх майже рухів.
    Ми померли й народилися на осаді туманів,
    Ми сплелись із темних й світлих духів...

    Проникали через очі в серце й мозок...
    Виривали криком всі свої бажання...
    І ловили у повітрі ніжно-палкий подих...
    Десь на лезі насолоди і страждання.

    Наші душі відлетіли в нічне небо,
    Там кохалися в істериці та щасті,
    А тіла сплелись неначе нерви,
    Й захлиналися в судомах вже не власні...

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Богдан Манюк - [ 2011.11.14 16:57 ]
    СЛІД
    Хтось був... Пішов, та не минувсь
    в очах пустелі.
    Розсипався на пил спокус,
    що сумнів стелить
    для Сина Божого - ослаб
    і може... може...
    Не прихилився Син до зваб,
    бо на сторожі
    ватага друзів - сорок днів
    молитви й посту.
    ...Хтось був... і довго даленів,
    мов тиша зросту.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  25. Ольга Бражник - [ 2011.11.14 16:52 ]
    Майже котяче
    Буде підказка: читайте в наступному номері.
    Майже котяче: якщо проти шерсті – то пазурі.
    Місце печатки. Два підписи – трохи розмазані…
    Дев"ять тест-драйвів, а вже майже вісім гейм-оверів.
    Як не прогавити передостаннього – восьмого?
    Легко: «Натисніть на нуль. Оператори зайняті…»
    Де вона - дефрагментована пам"ять без осені?
    Де та навмисно знеструмлена осінь без пам"яті?

    Мурр, - дуже дякую, - зірці не треба супутників.
    Дев"ять. Не страшно. І все-таки трохи задушливо:
    знов приземлитися на всі чотири подушечки
    і шкодувати, що зір активується в сутінках.
    Там одноокі ляльки і повії фарбовані,
    Вії, розмазані чорним, за всіми ознаками –
    перевантаження. Ентер. Сторінку поновлено.
    Вибрати: «Так» або «Ні». Жаль, немає – «Однаково».

    14.11.2011



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (20)


  26. Ігор Вовк - [ 2011.11.14 16:07 ]
    Вертатись до тебе думками
    Розрізали колії місто на двоє.
    Снігом пакетів вкрились перони.
    Люди літають розпатланим роєм,
    Ховаючи крила в зелені вагони.

    Моргають вогні ясним фіолетом.
    Кричать електрички дратуючи вуха,
    Прицілені в ніч немов пістолети,
    Будять колесами сонного духа.

    Спішить вдалині моя електричка.
    Розжарені іскри горять за дротами.
    Моя схвильована мріями звичка
    Вертатись щодня до тебе думками.

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Юлька Гриценко - [ 2011.11.14 15:05 ]
    А тобі не до мене...
    А тобі не до мене, мабуть.
    Не тобі, а Тобі зовсім іншому.
    Нетипово святому і грішному
    Не до мене Тобі. Тож забудь.

    А тобі не до мене, на жаль.
    Не тобі, а Тобі дивовижному.
    Не комічному - щирому й ніжному
    Не до мене Тобі. Є межа.

    А тобі не до мене - це факт.
    Не тобі, а Тобі дійсно справжньому.
    Тож слова тимчасово розважливі
    Не мені адресуй. Я не та.


    14.11.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (21)


  28. Нико Ширяев - [ 2011.11.14 14:16 ]
    Протуберанцы
    Пусть ринутся с небес протуберанцы в сенцы.
    Горят они одни - как эльмовы огни.
    Добудем с матерком матёрых квинтэссенций.
    Шутя, пережуём наплыв полифоний.

    И Гаршин, и Ван Гог достойны медсанбата.
    Земля не дорожит потоптанным быльём.
    Любая медсестра - ни в чём не виновата.
    Не оступаться здесь - мы далее пойдём.

    Неприхотливым вам знаменья всех отличий
    Бросаю невпопад - как кто меня поймёт.
    Палата номер шесть.
    И Фройд над нами кычет.
    И бестолочь строчит, что верный пулемёт.

    В каких-то пять минут себя переинача,
    Почувствовать себя свободными от пут
    Даровано живым. Дышать - уже удача!
    Пусть мёртвые мелком балансы подведут.

    2011




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:53 ]
    Львів
    Коли очима в очі упадете!
    Безодні вас поглине глибина!
    Навколо люди, темні мов портрети
    А ви зіниць коктейльп’єте до дна!
    Ця таємниця для усіх закрита
    Лиш ти і він! На цілий білий світ!
    Байдуже спека! Вам співає літо!
    Що ще попереду безмежжя теплих літ!
    Штовхають незнайомі тіло плечі!
    Та погляд двох стежинок прикипів!
    Ранок і день пройшли! Надворі теплий вечір!
    Фонтан і опера! Закохані і Львів!
    Не залишайте в темряві каштанів
    Очима недосказаних Ви слів!
    Як у минулому столітті: пан і пані!
    І погляд двох замріяних з-під брів!(2009)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (3)


  30. Нико Ширяев - [ 2011.11.14 14:42 ]
    Хоть не советуй!
    или Непоправимость


    Ей дарят кукол - по привычке.
    Она теряет их - легко.
    Ах, эти прошлые косички
    Смешного сердца моего!

    Мы все из детства понемножку
    И жгли волшебные огни,
    И тайны падали в ладошку,
    Лишь только руку протяни.

    Блестят заманчивые дали,
    Как в волосах большая брошь.
    От счастья прежнего отчалив,
    В какие дебри заплывёшь?

    И девочка с детьми другими,
    Покинув семилетний рай,
    Растёт ещё непоправимей,
    Чем падает Шалтай-Болтай.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  31. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:29 ]
    Всміхаюсь
    З тобою в світі я ... лише всміхаюсь...
    Десь так далеко сум та серця біль...
    Із посмішкою зранку прокидаюсь....
    І засинаю ... з нею ...в заметіль...
    Вже не хвилюють найзимніші зими
    Я на морози злі не ображаюсь..
    Так просто.. привітаюся із ними...
    Всміхаюся, всміхаюся, всміхаюсь....
    Запамятай мене таким якщо не вийде
    У дні новому перестежити стежки...
    Тоді й у тебе на лиці промінчик зійде...
    Всміхнешся щиро... призабудеш день важкий...(2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  32. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:28 ]
    Ніколи
    Всю НІКОЛИ тобі я себе не віддам...
    Так промовила ніжно і легко....
    Я повірив твоїм затремтілим устам...
    Знав я щиро.. НІКОЛИ – далеко....
    Ти ж тут поруч... роздягнена тиском очей...
    І ні смутку , ні щастя навколо....
    Ввів себе я в одну із твоїх повістей...
    Хоч раніше теж було ... НІКОЛИ....
    Пробивається світло крізь штори думок...
    Тіло з тілом спілкується голе....
    Ти мене розумієш все ближче.. і крок...
    Трохи далі від слова.. НІКОЛИ...
    Поцілунком прикрила завісу доби...
    Залишивши засніжене поле...
    Я нарешті кришталь у тобі розтопив...
    Хоч гадала не зможу НІКОЛИ.... (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  33. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:53 ]
    Тебе ціную
    Тебе ціную за горнятко кави
    Залишене уранці на столі…
    Смак аромату подихом вбираю..
    Хоч очі вже відсутністю сумні...
    Я залишився перелистувати хвилі...
    Що дарувала в незбагненності своїй
    Згадав подробиці .. такі для серця милі
    Як мандрували душі... я із мрій..
    Виносив по краплині в сьогодення..
    До твого тіла подорож свою..
    Мені і серед зим твоїх весенно…
    І на морозі ніжністю горю…(2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  34. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 14:25 ]
    На потім
    Я залишу трішки ще на потім...
    Недолюблю... знаком запитання...
    Недодам на краплю в тіло плоті...
    Приховаю в затишку кохання...
    Недопишу вірша лиш на риму...
    До очей не пущу на відтінок...
    Лиш на день залишу в серці зиму...
    Декілька не розгорну сторінок..
    Може ти доповниш що лишилось...
    Відповіддю будеш поміж крапок
    Тілу спраглому свою відкриєш щирість..
    Увійдеш коханням в теплий ранок..
    Віршу подаруєш новий подих..
    Очі доцілуєш до безмежжя...
    Зиму відштовхнеш.. весняний дотик...
    Подаруєш серцем обережно..
    Дочитай мене до епілогу....
    Два доповнення.... два серця .. дві дороги....(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:56 ]
    Ви обидві - вищого гатунку
    Ароматом тиші розчинився
    Завітав у світ забутих марень...
    Кавою й тобою пригостився
    У найкращій з львівських я кав’ярень...
    Дарувала щастя поцілунком
    Серед всіх самотністю горіли...
    Ви обидві – вищого ґатунку...
    Кава.. й .. хвилювання повне тіло...
    Заливаюсь радісно румянцем..
    Не шкодую серцем компліментів...
    Добре так напитися уранці...
    З двох джерел в єдиному моменті...(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:08 ]
    Хочу
    Я роздивився ніжні сірі очі....
    І стуком серце видало мені....
    Одне лиш слово: Хочу.. Хочу.. Хочу..
    Смичком зіграти на одній твоїй струні...
    З уст перенести розсипи мелодій
    У Всесвіту безмежну голосінь....
    Вже не спиняй бажання звук у горлі...
    А навпаки додай мені тремтінь...
    У тебе шлях наповнений коханням
    Із тебе - сумом сліз з кутків очей...
    Принесла в пригоршнях із пристрастей світання..
    Забрала душу з холоду ночей....
    Вершиною сповна тіла напились..
    Остання нота в вирій відійшла.....
    Ляж на плече... спокійно .. ти втомилась....
    Нам заповіло щастя два крила....(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  37. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:59 ]
    Прислухайся до серця
    Прислухайся до серця.... з анатомій...
    Відомо так багато .... майже все...
    Про орган цей з дитинства нам знайомий...
    Він кров до вен потрібну так несе....
    Працює .. вихідних й перерв не знає...
    Прислухайтесь.. і зараз чути стук...
    Як добре в зміні днів не затухає...
    Його для нас найбажаніший звук...
    Та є в звучанні серця світ відтінків...
    Що глухо чи з захопленням звучать...
    Про це у афоризмах вже сторінки
    Всі списані.. багато літ назад....
    В підручнику... на жаль не описали...
    Цих людям необхідних душам знань...
    Про те щоб серцем інших відчували...
    Про те що в ньому темно без світань...
    Що бачити потрібно не очима....
    Що й серце повне може бути сліз...
    Що може бути серце за дверима....
    А може і відкритим всім наскрізь...
    Прислухайся до серця.... чуєш пісню?...
    Тоді все добре... недаремний шлях...
    Не чуєш?... поміняйся... ще не пізно...
    Потреба скрізь в відкритих є серцях...(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  38. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:14 ]
    Роздягаю
    Роздягаю.. пробач.. роздягаю....
    І злітають обгортки до ніг....
    Вже спинитися часу немаю....
    А за вікнами падає сніг...
    Бачу в вікнах його я цікавість...
    Візерунком до шибки прилип....
    Не спиняй.. перейти намагаюсь...
    До останніх в тобі ніжних змін...
    Ти без одягу... погляд чаруєш...
    Так даремно ховаєш свій скарб...
    Очі й тіло поглянь як хвилюєш...
    Наливаюсь рум’янцями фарб...
    Й ти відчула.. я бачу ... бажання..
    Тіло лине назустріч мені...
    «Так» і «ні» в мовчазному змаганні...
    Переходять за межі земні...
    Не сказала... а тільки очима
    Ніжно глянула.. я зрозумів...
    Затремтіли сполохані зими..
    І з’єднались у вальс почуттів...
    У мені не знайдеш в час цей спокій...
    Не сповільнюй припливу тепла...
    Я в тобі залишаюсь глибоко..
    Як лиш ти запросити змогла...
    Одягаю... пробач ... одягаю....
    Допиваю свій жаль весь до дна...
    Так безмежно тебе я кохаю....
    Нас чекає ще мить не одна....(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  39. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:50 ]
    Осінь
    Без одягу дерева нам у приклад...
    Промерзлі ждуть взаємних почуттів..
    В корі заховані шматочки фраз застиглих...
    Недовимовлене ще жде своїх часів...
    Вдивись в мої у сумі сірі очі...
    Я співчуваю статиці дерев...
    І залишитись недомовленим не хочу...
    Й себе зачислити в найближчий твій резерв..
    Все ж духу наберусь й тобі освідчусь...
    Промінням виллю серця почуття...
    Свою історію промовлю наче притчу...
    Про те чого наміряло життя....
    Про те щодня як боляче зриваюсь...
    Із місця мов безкрилий в сумі птах...
    Про те що лиш з тобою посміхаюсь...
    Коли не бачу – відчуваю тихий страх...
    Про те що вже себе не уявляю....
    Без твоїх гарних зачарованих очей....
    Про те що в серці скарбом називаю...
    Тебе ... найкращу ....найчарівнішу з людей....(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  40. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:54 ]
    Охопи
    Охопи мене затишком уст
    Зацілуй у відвертій нестямі....
    У волосся твоє загорнусь...
    Заховаюсь впритул .. і думками..
    Відлечу із землі в далечінь...
    В край який не потрібно ділити
    З кимось ще із минулих хотінь...
    Хто тобі до сих пір ще відкритий...
    Охопи мене затишком уст...
    І відчуй тіла ніжний неспокій...
    З себе в тебе за мить переллюсь
    Без обмежень..тремтливо..глибоко... (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  41. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:24 ]
    Квітка
    Ти наче квітка... одяг твій – пелюстки...
    Надірвані злітаються до ніг...
    Думки в повітрі світяться розпусні...
    Я втримати в собі їх вже не зміг...
    Всміхаєшся ... запрошуєш почати
    Із дотиків захоплений букет...
    Зняла із себе цноти тонкі шати
    Й без них вже залишилась тет-а-тет
    З моїми вражень повними очами..
    З румянцем від маківки і до п’ят …
    Ти є... ти будеш днями і ночами...
    Моїм найбільшим на Землі з можливих свят...(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  42. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:49 ]
    Ні
    Коли пливли у ніжних почуттів човні..
    І ти вгадала у очах моє бажання…
    Різкою блискавкою вистрілило – «Ні!»
    І слово це було твоїм останнім…
    Вже берег ..де ти міцно на ногах
    Стояти вмієш.. просиш більше не питати…
    Світало небо … і росою у очах..
    Хотілося сльозу причарувати…(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:39 ]
    До дна твій випиваю аромат
    До дна твій випиваю аромат..
    Хвилини знаю були ці немарні..
    На серці безлад … та й думки мої не в лад..
    Сьогодні ..а коли все буде гарно..
    Ти розлилася спогадом в мені..
    Собі лиш залишила…усміх тіла…
    Бліда свіча шипіла у вогні..
    Ми все робили так як ти хотіла..
    Горнятко кави шепче і манить…
    Не сталось пити.. подихом розлили..
    Я аромату пам’ятаю мить..
    Яку на жаль з тобою не допили..(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  44. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:36 ]
    Зимове
    Навіть коли замерзли рими...
    І тільки пара лине з вуст..
    Думками теплими своїми..
    До твого серця доберусь..
    Переконаю що недовго..
    Пробуде в днях твоїх зима..
    Що ще відчуєш в тілі змогу..
    Що ти у світі не одна..
    Й з підсніжником пройде тривога.....
    З промінням повернеться сміх..
    А зараз вийди на дорогу..
    і привітай грудневий сніг..(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  45. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:34 ]
    Так сталось
    Так сталося, стежини не зійдуться...
    Пролився сум сльозами мов дощем...
    Наснилися каблучки, що на блюдцях
    Не піднесуть під срібним, під вінцем...
    Вже ніг твоїх ніколи не торкатись
    І твого тіла не відчути пульс...
    Не засинати і не прокидатись
    Поблизу від таких жаданих уст....
    Все було грою світла і півтіні
    До тебе йшов – навколо світ радів...
    Дні були не з ціною, а безцінні...
    Не повернути у минуле збіглих снів...
    Мені однаково, що ти вважа ла грою.
    Те що вважав було насправді я...
    Важкий цей шлях, від радості – до болю...
    Мені однаково – ти не моє життя...
    Ти не моя, звучить мелодія в мінорі...
    Над білим світом звуки клином пронеслись...
    Це найсумніша із земних історій...
    Ти не моя, я випадковий в серці гість...(2009)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:51 ]
    На жаль
    Ти зовсім поруч,
    Відчуваю я твого погляду блакить
    Сховався сонця теплий обруч,
    Не йди , побудь хоча б ще мить…
    Я чую серця твого мову
    Я шкіри відчуваю шаль
    А на вустах одне лиш слово…
    На жаль, на жаль , на жаль, на жаль…
    На жаль життя не завжди з нами
    Приємну гру свою веде
    Я розминувся з небесами
    Роблю не те , кажу не те…
    Твої обійми не для мене…
    Твої уста не обпечуть…
    Дивлюсь на пожовтілі клени..
    Берізок теж їм не торкнуть…
    І постіль знаю не стелити
    Й не засинати разом нам…
    Краси твоєї не іспити…
    Не опуститися очам…
    Світанок променем не рушить
    Поєднання затислих рук…
    Росу мій подих не осушить
    Із сонних щік..чому?чому?
    Я у зірок питав!- Не знають..
    У вітру! – Він не відповів…
    А можна я й тебе спитаю…
    Серед сумних ночей і днів..
    Напевно знаєш…поділися
    Зі мною… розкажи чому?
    А може просто посміхнися
    Й твоє незнання я прощу…(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:56 ]
    Тихе
    У твоїй посмішці розгледів тихе «так»…
    Що довго так ходило по світах..
    Я зачерпнув тінь пристрасті очима
    І передбачив що .. уста відкрила..
    Ти як обіцянку .. нам ночі в самоті..
    Коли на вулиці зима і заметіль.
    В кімнаті розливаємо проміння
    Ти пристрасті моє тестуєш вміння
    Цілунки випробовуєш і руки…
    Щоб сором раптом в ніч цю не вернути
    Так поспішаєш.. кривить личко стогін..
    І ненароком називаєш ім’я…Хто він?
    Збентежена.. холонеш за хвилину…
    Зневірений..обманутий відлинув…
    Не чути в темряві образливих пробачень…
    Закінчилось останнє із побачень..(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:09 ]
    Сталось
    Ти відвертаєш очі щоб не зміг я…
    Впіймати їхню згоду..їхнє «так»…
    Щоб не розлив по тілу зваби сімя
    Щоб не заснув на збуджених устах
    Ти відвертаєш очі ..чую подих..
    Твій ледь тримається , загадкою тремтить..
    Вже відчуваю все таки приходить
    Бажання в тіло.. неповторна чиста мить…
    Ти різко повернула очі в очі…
    Мов блискавкою опалила їх..
    Відчув у погляді твоє бентежне «хочу»…
    Забув що хтось нагадував про гріх..
    Стиснув в обіймах.. ти незмірно близько..
    Занурився .. не стримався.. не зміг…
    Світив румяний місяць в очі низько..
    Аж поки рух в обіймах не затих..(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:30 ]
    Танець
    Я мріяв так про цей повільний танець..
    Коли замрієш ти в моїх руках…
    Коли відчую тіло, кожний палець..
    Що лагідно тримаєш на плечах..
    Коли зануриш очі в мою душу…
    Лише на мить та знаю – що на вік..
    Але лякає те .. тебе відпущу..
    Лише мелодії закінчиться пробіг..
    Вдивилась, здивувалась і збагнула..
    Що танець цей щось більше ніж привіт…
    У погляді замріяність відчула..
    Побачила думок ліричних світ..
    Всміхнулась… я полегшено і щиро
    Промінням із очей їй відповів…
    До ранку танцювали ми щасливі..
    Яким все ж романтичним є наш Львів!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  50. Юрій Федечко - [ 2011.11.14 13:30 ]
    Як можу не писати...
    Як можу не писати … день відійде
    Захоплений зірками у полон..
    Весна назавтра пролісками зійде
    Щоб незабаром зеленіти поміж крон…
    Все знов займе свої так звичні рейки
    Зима сльозливо стане джерелом
    Але від мене Вам вже не перейде
    Кохання ані серцем ні пером…
    Як шкода що мені не захистити
    Від вітру, від образи і від зла
    Таку беззахисну, весняну і тендітну…
    У іншого на Вас вже є права…
    Як тільки б міг до лицаря донести
    До Вашого… неповторимість фраз…
    Як тільки б міг переконання сплести
    Що в світі кращої нема за Вас…
    Вірші йому мов меч у руки дати
    Кожного дня все нових й нових слів
    Щоб зміг так щиро він пообіцяти
    Кохати до останніх разом днів…
    Як добре що нема у світі цьому
    Однакової вартості перлин….
    Як добре що по Божому закону…
    Нема однаково кохаючих мужчин…
    Я стану поміж світла й тіні…
    Між небом і землею… прав нема
    На Вас … чужі права безцінні
    І не потрібні більше тут слова…
    А сумнівів усіх жінок причина…
    Якщо принизив ніжну стать мужчина…(2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1101   1102   1103   1104   1105   1106   1107   1108   1109   ...   1840