ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Алевтина Тюльпанна - [ 2010.08.04 00:58 ]
    М
    Першокласниця простягнула
    у спітнілій долоні
    вітаміни.
    Шмат містечка в атмосфери лоні.
    Обережно – міни!
    Сонце – сапер – звільнений із посади.
    Ззаду. Ззаду? Ззаду!
    І…! Бант розв’язали.
    Вулиці – пильні спортзали.
    Бачте, агресії згустки.
    Померти – це-е-е…взяти відпустку.
    Носик кирпатий, веснянки.
    Бозєнько! Аж мурашки.
    Ніколи не буде панянка.
    І гуркіт. І слізно. І тяжко.
    Ззаду? О ні! Поруч!
    Руч-
    ки дрижать.
    В останню хвильку зрадіти.
    Ненавиджу!
    Як же ненавиджу,
    коли помирають
    діти.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  2. Ірина Зелененька - [ 2010.08.03 16:52 ]
    ***
    очі
    кольору Гогена
    ранок – аберація міфу
    скільки сіток
    наставлено
    в лісі
    на тишу?

    усі світи –
    тільки мости
    понад
    подорожником

    я – по дорозі до світла;
    несу вітрам
    три сорочки
    одна з них гамівна

    ніч застала її
    під зорями сонну –
    а вона
    ніби біла мальва
    ніби біла левиця
    ніби Либідь-біла
    привітна

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (7)


  3. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2010.07.29 22:50 ]
    Море
    Між хвилями простір є,
    Час для спокою і для сну,
    Час для вбирання світла
    Легенями та думками.

    Хвилею ніч іде
    І старовинний хаос.
    Піною страх сичить,
    Голод глибин бунтує,
    Камені гуркотять,
    Втеча тече водою.

    Зламані крила снів.
    Місяць розбився...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (4)


  4. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.26 22:03 ]
    * * *
    Лінії життя вмерзлися в долоні
    Химерними ієрогліфами.
    Мій означає "серце" ,
    Твій - "серцебиття".
    Прагнуть єдності форми і ритму,
    Прагнуть злитися в спільну гравюру,
    Прагнуть витекти воском у кухоль
    Крізь тенета минулого часу
    Й теплий попіл прийдешнього дня.


    Я топчу помаранчеві зорі,
    Я блукаю в небесному морі.
    Я лиш човник. В пилюках альбому
    Я шукаю багаття і дому.
    Але болями тисячі голок
    Обпалили хурделиця й морок.
    у люстрі крижаної води
    Пропадають самотні сліди.


    Місяцю набридло бути сирною головою.
    Він повернувся темним боком.
    Світлячки - карликові прометеї,
    Назавжди прикуті до ночі,
    Чи допоможуть вони?
    Розпізнать мелодію дихань,
    Розпізнати на дотик твій голос,
    Розпізнати розсипану мрію
    У вологому натовпі хмар.


    Опустивши мережані крила,
    Йдеш босоніж по плямах світила.
    І століття крізь пальці пісками
    Витікають у скелі і храми.
    Кожен рух - зовсім іншая ера,
    Тільки я - кам'яна байадера.
    У люстрі крижаної води
    Пропадають самотні світи.


    А коли білий серпанок сну
    Віднесе вітром у "вчора",
    Лікуватимемо медом і олією
    Печені рани стомлених підошов.
    Твої рубці означатимуть "серце",
    Мої - "серцебиття".
    Ми й не помітили, як стали
    Частиною чудернацького візерунка,
    Накресленого на снігу пір'їною,
    Якій не судилось народити сонет.

    2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Сірий - [ 2010.07.26 19:15 ]
    * * *
    Ти – крапля.
    Мені завжди тебе так мало.
    Ти – море.
    Мені завжди тебе так багато.
    Випиваю краплю,
    а опиняюся серед моря.
    І так день у день.
    Починаю з краплі – тону у морі.
    Але не встигаю потонути,
    бо ти знову стаєш краплею,
    грайливо припрошуючи:
    «Ось я – маленька краплинка.
    Припади до мене устами…»
    Ти – моя сила і моє безсилля,
    захоплююча подорож у часі
    на хвилях щастя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.26 16:48 ]
    Выпал из жизни
    Выпал из жизни, случайно, на час,
    И оказавшись на койке больничной
    Смысл осознал бегло сказанных фраз,
    Срочность расставил дел, для приличия,
    Позже с зимы окунулся в разгар
    Лета горячего, в меховой куртке,
    Надо же, эта жара, как кошмар,
    Хоть бы дойти к остановке маршрутки.
    Дождь пробежался, насмешливо лил,
    Тетя вьетнамки сняла – нету толку,
    Зимний ботинок сугробом ходил,
    Не ожидая топтать трав широких,
    Свитер не спас от несносной жары,
    Только намок, стал тяжел, неудобен,
    Жизнь пошутила, и этой игры
    Жертвою стал, кто был Богу угоден.
    Шерсть зимних брюк тяжела от воды,
    Нету на смену шелковой одежды,
    Стал человек жертвой чьей-то игры,
    Выпал из жизни, нашелся, конечно,
    Взгляды прохожих. Под сорок жара.
    Сердце стучится в груди с перебоем…
    Выпал из жизни – это игра,
    Но победил наш отчаянный воин.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  7. Богдан Чернець - [ 2010.07.26 00:09 ]
    Єрусалим
    коли свіча розмальовує молитву в твоєму серці
    не питай про вчорашній день
    про смак пролитих сліз
    про вбиті в утробі питання
    про гріх без каяття
    про не завершену розмову
    і не почату ісповідь
    про ключ до кімнати з минулого життя
    про смисл загубленого
    чи може незбагненного часу
    краще запитай
    про колір сонця завтрашнього ранку
    про застиглу в очікуванні дорогу
    про землю нову і небо нове
    про новий Єрусалим
    і нічого що сльоза ще не висохла
    адже Христос теж плакав
    за старим Єрусалимом


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Вікторія Осташ - [ 2010.07.25 22:57 ]
    Ода мовчанню
    мовчання – золото
    хто скільки донести зуміє
    інші
    скарби помножують скорботу
    аорту чáсову
    судома зводить –
    несила
    стільки крові перегнати
    хто говорив
    неначе плив у ночвах
    серед імли
    хто не уміє мовчки
    плисти
    хоча б у чóвні Ноя...
    що він по небі ходить – і звідтам
    цитати розтрясає
    в повітря охолоджене – і попіл
    содома і гоморри
    осідає
    на вавилонські вежі і химери
    в твоїй уяві
    крім мовчання – пастка
    пустеля слів нікому не потрібних
    о де ти Ноє?
    ще одна цитата –
    із поет.
    (помітка словникова)
    не Ноя закликайте – Бога
    зламати заповіт
    мовчання
    мовчки...


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  9. Володимир Солодовніков - [ 2010.07.25 18:03 ]
    * * *
    ...не чекай мене сьогодні
    не чекай мене завтра
    я заблукав у тернику
    свєї душі
    не дивуйся
    коли відчуєш
    у ціх рядках біль
    бо ти відчуєш
    мою любов до тебе
    кохана


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.24 11:31 ]
    * * *
    Можливо, я жила до нової ери
    І очерети були моїм волоссям.
    Я писала на обгорілому папірусі
    Обмороженої весни
    Бамбуковою паличкою,
    Вмоченою в порцелянову сльозу
    Намальованого на чашці блазня.
    Можливо, то була не паличка,
    А відбитий промінець невідкритої зірки.
    Я писала тобі... навіть не лист -
    Хвилясті лінії, заплетені в сюжети
    Невідомих картин.
    Я блукала чудернацькими світами
    Потойбічних фантазій.
    А коли прокинулася, зрозуміла,
    Що я - хаотично розкидані по піску
    Сліди первісної людини
    І що ти завжди будеш
    Океаном.


    2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Алевтина Тюльпанна - [ 2010.07.23 14:30 ]
    Ка
    Спека.
    Ка-
    пати
    на скло бокове
    портвейном. Кове-
    рсати ласунки.
    А шо? – вередливі
    скачуть з моєї сумки
    бісенята.
    І завзято
    вимащелись
    у рум’яна;
    ще лисі,
    себто голесенькі.
    Спека? - п’яна.
    Я на
    «амулеті»
    ріжу степи
    пи-
    ти
    з пляшки на леті.
    Повільніше,
    ше-
    піт,
    щоб заколисати
    бісенят-малечу.
    Лечу –
    піт
    на скронях.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  12. Юля Бро - [ 2010.07.22 10:02 ]
    Книжница (пространство вариантов)
    * Библиотекарь провожает её в книгохранилище и вместо совета о том, что почитать, даёт несколько рекомендаций совершенно иного свойства*

    выбор

    Все они разные на ощупь, на запах, на вкус и, конечно, на вид.
    Будь осторожна, когда выбираешь по виду:
    Зорко лишь сердце, твердят поэты, всё остальное – нет.
    Будь осторожна, когда выбираешь на ощупь:
    Лгут габариты, и кожа обложек, и память подушечек пальцев.
    Будь осторожна со вкусом и запахом. Ложно
    Чувства свои можно истрактовать, переврав настоящее с прошлым.
    Не выбирай первой попавшейся, но и не мучайся с выбором долго.
    Словом, постой тут, найдёт тебя нужная книга сама.

    * Она любит читать и часто путает прочитанное с произошедшим*

    я читаю книгу, книга читает меня

    Ношу за пазухой книгу,
    Как мальчик-спартанец – лисёнка,
    Как неискушённый – вериги,
    Как раненные – осколки.
    И ноша эта горячая,
    Как случайные поцелуи,
    Горькая, неудачная –
    Но как я её милую,
    Как я её голублю, как я её ласкаю, –
    Как археолог рисунок
    Найденный им наскальный.

    *Она засыпает и ветер листает страницы книги в произвольном порядке*

    15 секунд до пробуждения

    Если бы жить на каком-нибудь фьорде,
    в стране, о которой никто не знает.
    болтать на нездешнем с китами, котами,
    кормить их с ладони, названия дать им:
    ласковыми именами любимых,
    которых, бывает, никак не узнаешь
    слепыми глазами и внутренним слухом,
    Назвать их…

    …Купить с распродажи просоленный катер
    с сетями для рыбы, дубовым причалом
    и чтобы там над моими плечами
    широкими не насмехались. Молчали,
    глядя, как мы с капитаном Ларсом –
    губы обветрены, медны предплечья,
    руки железны, жилисты, живы –
    песни поём для тунца и мерлузы
    и покоряем морские заливы.
    пусть вечерами в дом деревянный
    с моховой крышей все соберутся.
    Ларс надевает рыбёху на вертел,
    я отжимаю рубаху от соли,
    люди смеются, птицы смеются,
    плещется море, звери смеются,
    ветер целует, вечер целует.
    от поцелуев целую вечность
    хмель в голове, пол плывёт под ногами.
    так колыбель только боги качают
    в полночь, над синей водою глубокой,
    где заблудившийся бакен, как око,
    так беспокойно глядит,
    одиноко,
    будто бы сглазить пытается нас
    с полупридуманным рунами фьордом,
    с полупредсказанным сказочным домом
    и со страной, не отмеченной в картах,
    псом, задремавшим на правом колене
    мордой своею,
    с похожим на папу
    выводком светловолосых ребяток…
    …и книгой
    на тридцать первой
    открытой странице.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (9)


  13. Володимир В'юга - [ 2010.07.22 09:08 ]
    Видіння
    Реактивні вітри вашої долі
    Принесли неспокій у мій сон,
    А під ранок рипнули двері
    І луна підбор причаїлась
    в моєму під'їзді,
    я кинувсь назустріч
    зачарованій тиші –
    за порогом солодко ніжилась
    білесенька киця.

    1994



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  14. Володимир В'юга - [ 2010.07.22 09:29 ]
    Королева
    Ви – королева пахощів,
    Постави та ніжності,
    Володарка уяви поета.
    Ось пахнуть троянди тонкіше
    При вашій появі.
    І наче вашим голосом
    Співають птахи в саду.
    Я слухаю цокіт підборів
    Після писку авто –
    І все це б ніщо,
    Але ж ви іще –
    Королева
    моєї душі.

    1993


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  15. Вікторія Осташ - [ 2010.07.19 14:50 ]
    Доказовий спосіб
    вічність
    щось більше од вічности
    не потребує наших зусиль
    задля увічнення

    зорі кинуті під поїзди
    раптом зоріють вище ще

    сонце з болота зіходить
    таке ж сліпуче
    без перебільшення

    що тобі
    яких наднормових доказів
    присутности

    (рік написання - вічність)


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (10)


  16. Ірина Зелененька - [ 2010.07.19 11:04 ]
    ***
    пальці волошки
    моляться

    губи маків
    криваво розтулені

    розчулені

    серпик місяця -
    весільний староста
    оперезаний
    червоною межею
    небокраю

    роса -
    втомлене намисто
    нареченої

    тиша
    зачепилася
    за обруси
    трави

    ой
    молодої

    тільки
    голівки грициків -
    біляві дітки
    з полотен
    Дональда Золана

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  17. Богдан Чернець - [ 2010.07.19 10:34 ]
    Страшно
    мені не страшно
    коли відходиш
    коли коридор співає панахиду завмираючим крокам
    а вечір тягнеться як жувальна гумка

    не страшно
    коли в телефонній трубці стукіт коліс далекого поїзда
    коли чужий дім манить прозорими стінами
    а віддалі розмальовані спокусою свободи

    не страшно
    коли салон розваг закриває двері перед небажаним гостем
    коли іскорки ресторанного алкоголю весело підстрибують у твоїх очах

    не страшно
    коли погляд вістрям леза аорти моєї торкається
    коли слова спалахують грозою швидше ніж захисний клапан

    не страшно
    коли на конверті не моя адреса
    коли з рушника зникають червоні нитки
    і залишаються чорні
    коли говориш що прощення нісенітниця
    а любов вигадка поетів

    не страшно
    коли не повертаєшся на ніч

    мені страшно
    коли мовчиш


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  18. Тая Заплітна - [ 2010.07.18 23:14 ]
    ****
    Напередодні дня
    Сурмить тривога...
    В обличчі Бога - тривога...
    В обличчі Бога - зневіра...
    Ти пнешся зі шкіри
    За втраченим раєм.
    Ховає темрява
    Грішні тіні.
    В м'якому сіні
    Заснули миші.
    Просять тиші
    Мільйони атомів...
    У мене в хаті - вітер.
    У мене в серці - вітер.
    У мене в душі - війна.
    У мене в душі - бій...
    Твій гострий меч розрубав закон.
    Полон
    Вже близько. Ніч.
    Тихо падає...
    Я згадую день,
    Перед яким народилась,
    В якому проросла
    Моя одвічна воля до життя...
    В обличчі Бога - сила!
    Він - живий!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.18 23:22 ]
    * * *
    Колись моя остання рима
    Впаде порепаним каштаном
    В холодну глибину бруківки.
    І ти почуєш її крик.
    І ти піднімеш її плескіт,
    Її відлуння, зліпок, знімок
    І пеститимеш кожен спогад
    Пилком розквітлої надії.
    Ти пригадаєш присмак рути
    І запах сновидінь і меду
    Серед смарагдиків роси.
    Розтануть зорі, ніби свічі.
    Їх теплий віск на тілі ночі
    Залишить грифів і химери -
    Постмодерновий боді-арт.
    Нервові пальці Паганіні
    Виводитимуть давні звуки.
    І будем ми серцебиттям.

    2005 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  20. Николай Блоха - [ 2010.07.18 10:10 ]
    Прогулка.
    Прогулка.

    Вчера траву скосил садовник,
    И без галловая стерня,
    Как без галловые подонки,
    Впиваются в ступни дитя.
    Но этим лето не испортить,
    И продолжается игра.
    Борясь с стернёй, ступая робко,
    Дитя бежит к рукам отца.
    Трава увяла, запах сена,
    И счастья лета не украсть.
    Когда есть сын, ну и в двойне,
    Когда есть к сыну дочь.
    Прогулка в парке лишь мгновенье,
    Мгновенье памяти моей.
    Когда был мал, бежал на руки.
    Сегодня вспоминая детство,
    Я отдаю свой долг отца,
    Гуляя в паке с дочерью и сыном.

    Николай Блоха 17.07.7518 (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Николай Блоха - [ 2010.07.18 10:39 ]
    Безрассудство.
    Безрассудство.

    Пишу ли я стихи? – мой друг.
    Я не скажу тебе об этом.
    Всё это мысли и волненья,
    Что между точек, в строки я вложил.
    Пытаясь высказать сомненья,
    И всё повторно пережить.
    Отдав словам той истины мгновенье,
    Что так хотел, но не забыл.
    Всего лишь строки, что испачкали бумагу.
    А кто-то, взял, литературою назвал.
    Теперь в ответах на вопросы ищу себя,
    Но нахожу других чужих до боли.
    И наплевать, что в зеркале они,
    Два моих я,
    Тот, что спросил, и что ответил,
    Поэт безлик, когда совсем один.

    Николай Блоха 17.07.7518. (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Николай Блоха - [ 2010.07.18 10:01 ]
    Размышление.
    Размышление.

    Стена сегодня перед нами,
    Сегодня я не думаю о Тане,
    О Свете также мыслей нет.
    Виктория, Надежда, Алла,
    Они по жизни так достали.

    А мне охота пониманья,
    Похожих мыслей и признанья.
    Чего-то близкого родного,
    Чтоб можно было не спешить,
    Спокойно пить, не думая о завтра.

    Но вот недавно я узнал значенье,
    Подобный значит гей.
    Стоят подобные мужчины,
    У стойки бара, в лесу, иль парке,
    Имея жён, стоят с друзьями.

    С подобными себе общаясь,
    В любви клянясь,
    Когда позволит хмель.
    Забыв о Тонях, Машах, Дашах.
    И проклиная тех других,
    Хотя на половину те же,
    Чуток барьер не преступив.

    Вот натолкнули размышленья,
    А может мне в гей клуб сходить?
    Чтоб разобраться, тех различьях,
    Что отделяют тех от тех наполовину.

    Николай Блоха 17.07.7518 (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Микола Левандівський - [ 2010.07.16 18:26 ]
    Я і ТИ
    Я Я Я Я Я Я Я Я



    ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ ТИ,



    наче вища за мене, вища понад моє Я

    над мою заціловану осінь і

    кришиться листя на ТИ і Я, на ТИ і Я

    стукіт наших

    сердець

    не римується

    подих з подихом не зустрічається…

    а Я,

    НАЧЕ

    р е в о л ь в е р б і л я т в о є ї

    с к р о н і... готовий поділитися кулею



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  24. Ярина Брилинська - [ 2010.07.16 11:54 ]
    *****
    народжена із пристрасті і сили
    як буря на просторах океану
    в мені кипіла мрія

    ізорана ріллею божевілля
    життя моє без співчуття ламала
    я піддалася бурі

    погасла потім як небесна зірка
    вогненним спалахом життя її поникло
    затихла пісня пристрасті.

    її печаль відбилася на сонці
    прощальним усміхом старого міма
    як всохла квітка ніжності

    бо пелюсток її
    торкалися
    самотньо


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  25. Юрко Пантелеймон - [ 2010.07.14 21:00 ]
    попса
    Підступно кидає
    Сіль у свіжу рану.
    Співає про плаксиве
    Підтвердження буття,
    Про дурно-розовий
    Спосіб існування,
    Який пропонує обрати
    Право не обирати.
    Мабуть не сформулювати
    Термін-визначення попси,
    Бо легко розпізнати
    Словесну фонограму без слів.

    2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.13 13:39 ]
    Портрет з натури
    1.
    квіти
    вибагливі, екзотичні
    пишаються, пестять, палають
    розмай наших зустрічей - квіти
    відкритість, беззахисність, спека


    2.
    мушлі
    гарячі, вологі
    ваблять, шепочуть, жадають
    вуста твої - мушлі солоні
    відвертість, вогонь, глибина


    3.
    вітер
    розхристаний, безтурботний
    тулиться, горнеться, лине
    вітер живе у твоєму волоссі
    стихія, свобода, осінь


    4.
    кава
    досвітня, густа
    гірчить, обпікає, кличе
    в цілунках твоїх - кави присмак
    безсоння, багаття, шовк


    5.
    оливи
    лискучі, пряні
    зриваються, котяться, будять
    слова твої - стиглі оливи
    історія, амфори, німфи


    6.
    вогонь
    життєдайний, правічний
    тече, огортає, колише
    твій голос - вогонь у морози
    затишок, спокій, надія


    7.
    ніжність
    тремтлива, чуттєва
    бринить, розливається, пінить
    ніжність - тепло на подушці
    ромашки, світання, ти

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Ірина Зелененька - [ 2010.07.13 11:55 ]
    ***
    як давно я тебе люблю…
    по ранній Кирилиці
    криниця заглядає в мою душу:

    холодна карпатська криниця
    кидає мені за пазуху зорі

    в частинці хліба – твоя

    хіба втечу з небокраю?

    знаю:
    це ти був хлопцями
    котрі носили мені холодні ружі
    схиляли свої гіркі голови
    на коліна
    і присвячували печаль…

    потім
    стояли натще у снах
    і пили з ковша
    Чумацького Шляху…

    я думала…

    це ж ти
    ходив світами
    котрими розписано
    кімоно
    спеки

    тепер жінки
    притуляються
    й до стьожки…
    вони – матері…
    (хай навіть чоловіки
    подарували їм
    тільки квіти) -
    знають
    наче карпатські криниці
    як холодно всесвіту
    чекати на зорі

    як раптово планети
    спадають на коси жінці –
    як ніжно
    (щоби це були коси матері)…

    як ти
    і де ти?

    як давно я тебе люблю…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (1)


  28. Сергій Гольдін - [ 2010.07.12 19:51 ]
    Коли запитають, з чого все почалось,
    Коли запитають, з чого все почалось,
    Скажіть – почалось з целофанових трун,
    Жебраків та старого, що збирає недопалки
    Серед сміття.
    Скажіть – почалось з облуди вельмож,
    Хаосу, волання і ґвалту папуг.
    Скажіть – починалося так страшно,
    Бо хтось має врешті-решт
    Платити за споконвічне рабство.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  29. Наталія Ом - [ 2010.07.12 18:45 ]
    Метелик
    Невеличка квітка, нагадує троянду…
    Нагадує, бо вчора втратила свої пелюстки…
    Такі ніжні і примхливі…
    Теплі і горді…
    Солодкі, ефірні…
    Залишилось чотири…
    Чотири пелюстки
    Спогадів…
    Сумує…
    Плаче…
    Раптом…Метелик…
    Пурх…Пурх…
    Прокинулась троянда
    Здивувалась…
    Чому я? – Запитала себе …
    У мене майже…майже…
    Нічого не залишилось…
    Лише чотири пелюстки…
    Чотири…і більше нічого…
    Метелик не почув…
    Торкнувся довгими лапками…
    Закрученими вусиками…
    Плямистими червоними крильцями
    Голівку квітки…
    Поцілував…обійняв…залишився…
    Троянда прокинулась…
    Заридала від щастя…
    А метелик заснув…
    Та перед сном подарував
    Ніжно і примхливо…
    Тепло і гордо…
    Свої крила….

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.14)
    Коментарі: (1)


  30. Галина Фітель - [ 2010.07.12 00:09 ]
    * * *
    І С П А Н І Я!!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (19)


  31. Ірина Храмченко - [ 2010.07.11 22:09 ]
    Білий
    Хтось пригорнувся білим-білим обличчям
    До твоєї білої сукні і обличчя те
    Перестало здаватись настільки білим
    І подумалось з вдихом світлого повітря
    "Аби лишень не забруднитись"
    Та біле все перетікає в чорне
    І безлічбезлічбезліч поцілунків.
    А ти дивишся у обличчя - воно
    Ні біле, ні чорне. Воно інакше.
    Завжди буде інакшим, ніж все,
    З чим порівнюєш. Про нього не варто
    Так п"янко думати. Треба падати
    Пір"ям у руки, ледь піднявши поли
    Білого прапору. Треба втрачати
    Свідомість. Треба закривати очі
    І бачити темінь. Бо це те лице,
    Яке сліпить інакше, ніж сонце.
    Інакше, аніж безодня.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  32. Ірина Храмченко - [ 2010.07.11 22:36 ]
    Умовності
    Це не наша провина у тому, що Земля
    Кругла, а земляни - пласкі.
    Вони є приземленими навіть радше, ніж приплюснутими...
    Помаленьку змушеними звикати до землі...
    Але це не наша з тобою провина у тому.
    Коли ми разом, ми завжди на кілька сантиметрів
    Здіймаємося в повітря, лише на кілька мілісекунд.
    Земля відторгає нас, бо ми знаходимося в єдності.
    Але для того, щоб підійнятись, нам необхідно
    Прикріпитись чимось до висот, будучи безтілесною формою,
    З якої проростає нитка за ниткою. Нас смикають,
    Як маріонеток, але дають шанс хоча б злетіти
    І ми знаходимось на мить і вириваємося з пласкості міст,
    Карт, розграфлених невмілими руками вулиць,
    Картонних дерев, руху цяток у напрямку до центру
    Всесвіту. Де жоден з нас не є крапкою.
    Бо ти є найкричущішим розділовим знаком,
    Який пнеться у кожному моєму реченні
    І вміло робить свою справу. Інколи тебе теж
    Починають пресувати і ти, згорблений поринаєш
    В задуму і невпевненість у собі, поринаєш у землю,
    Щоб боятися дощу з хробаків, які, насправді
    Давно під ногами. Бо смерть теж не є крапкою.
    Крапкою, цяткою, ляпкою є людина, що лягла під прес.
    А смерть, це лише "лапки", слабка умовність,
    Яка витягає кожного своїми важелями із дещо
    Густішої субстанції, аніж грунт.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  33. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.11 12:30 ]
    Метаморфози парасольок
    Сезон квашених яблук
    Розпочнеться старою виставою.
    Ми візьмемо парасольки
    І попливемо під блискавиці прілої соломи
    І грім діравої діжки
    Туди, де в кожній калюжі
    Потонула Венеція.


    Цікаво, чи зможе поруділий серпанок
    Штучного шовку
    Зіграти Сахару,
    Якщо в театрі протікає дах
    І ластовиння вимоклого пилу
    На картонних слідах
    Бутафорських караванів
    Стає незграбними потьоками
    Бруднуватої фарби.
    Попливемо туди, де парасольки
    Будуть горбами верблюда,
    Який пройшов усі бархани
    Дитячих пісочниць.


    Насправді небо -
    Строкатий плащ дервіша.
    І таємниці Всесвіту -
    Вилинялі клапті,
    Роздерті буревіями на каскад
    Безпорадних смужок.
    Ми візьмемо голки, нитки
    І перетворимо парасольки
    На дві яскраві латки.
    Так народиться нова галактика.

    2004 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  34. Бедлам Веселка - [ 2010.07.10 09:08 ]
    монолог спокути
    я дурень пихатий ,що все і всіх зрозумів
    та залишився самотній,
    Я ,Боже,вільний! як викуп від Тебе
    багатство нажив ...
    ..не зміг у могилу забрати,
    я ранений звір втомився від власної тіні...
    ...втікати,
    яка під ногами заплутує їх,
    я втомлений старець віками....
    ...життєвих втіх
    даремно я мудрість копив,
    Я правду шукав до останнього..
    ..пива ковтка,
    коли зачиняється бар,
    Я лідер який попереду всіх..
    ...кидає камінь,
    у того хто впав,
    Я любив без пам*яті...
    ...про імена,
    тих ,що швидко набридли.
    Я підлий брехун близьких ...
    .. я зрадив,
    сказав назавжди,хоч знав, що ні,
    По-іншому просто не міг..
    ..я був егоїст,
    Я дитина батьків ,яких поважав..
    ..поки були потрібні,
    Я святенник,що жертвує ...
    ..іншими заради
    цілі шагом по головам,
    Я митець що творить..
    ..дешевий обман
    цікавих історій про світ,
    Я унікум в сірій масі..
    ідентичних мені,
    споживач кольорових реклам,
    Я пил на вітру,який віднесе ...
    ...далеко
    від рідних земель ,
    Я вмер раніше за тіло...
    ...гнила душа
    від байдужої цвілі.
    Сумно...я мертвий,
    як і вчора.


    Рейтинги: Народний -- (4.79) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Чужа Мрія - [ 2010.07.10 00:24 ]
    Невідправлений лист
    Боже,якби ти знав скільки зусиль я прикладаю,щоб не кидатись до телефону щосекунди...!
    Як я хочу завантажити електронку і знайти там від тебе лист!
    Картаю себе,що не можу ні про що інше думати,та все одно хочу... Кілька слів... Навіть якщо одне з них буде Прощавай!...

    Тебе у мене ніколи не було,та я розумію що втратила б пів-життя якби не знайшла тебе,мій далекий...

    Радію,що у мене пустий рахунок і я не можу написати тобі перша(бо знаю,що могла б не втриматись,не зважаючи на всю свою гордість і переконання)...
    Ти мовчиш... Уявляю як ти бісився тоді(можливо я забагато собі намислила,та все ж не можу не уявити)...
    Ти говорив,що ти демон і ангел в одній особі,та здається я пробудила лише демона...дикого самотнього демона..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Чужа Мрія - [ 2010.07.09 23:14 ]
    Відсутній абонент
    Я не позвоню... Ніколи... І ти не дозвонишся... Хоча б з елементарної причини,що номеру мого не маєш...тому що я абонент"який поза зоною досяжності"
    . . .та це неважливо.


    Я безсила... І це мене бісить!!! Бісить,бісить...до чортиків в очах..! Хочу допомогти,розділити проблеми...а не можу!!! Не виходить... І жаліти тебе не можу,бо сильних людей не жаліють..!

    Я б стала твоїм сонцем,та воно тебе лише згубить...
    Стала б твоїм дощем,та ти сховаєшся від нього до своєї кімнати...
    Стала б янголом-охоронцем,та він тобі попросту непотрібний...
    Залишусь ніким...нічим...порожнім спогадом...відсутнім абонентом у контактах телефону...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Арсеній Барзелович - [ 2010.07.09 13:17 ]
    ВЛОДКАУФМАНПТАХИ

    14 червня 2009

    пір'я густе як луска
    лускається
    очі напівзаплющені
    ніби птахам соромно
    так ніби вони за щось почуваються винними
    я переходжу до іншого
    птаха
    у нім віддзеркалення
    моє переходить до іншого
    мене птаха
    він не малює птахів
    швидше він їх вирощує
    геометрія клякс
    це вам не геометрія
    геометрія плям
    це вам не геометрія
    геометрія фарб
    це вам
    птахи плавляться
    і стікають на підлогу
    земля укривається їх набундюченою вогкістю
    стає птахо землею
    птахо терра
    інші птахи
    клаптями фарби вкривають повітря
    птахо етер
    не послизнутися б
    і не впасти б у своє
    віддзеркалення у птахові
    що дивиться так ніби почувається
    за щось винним
    він не малює птахів
    швидше він їх вирощує
    скільки мільйонів пір'їнок
    він намалював густо густіше ніж луску
    щоб поділити наше почуття вини
    на безліч дрібних шматочків котрі
    випаровуються і зникають
    щоб відбулася птахотерапія


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Ірина Зелененька - [ 2010.07.07 16:21 ]
    ***
    глечики
    втекли
    з картини Марчука -
    стали грушами
    посеред саду

    потім
    скинули сорочки
    підбігли до річки;

    час
    купається довго -
    нам не дочекатися
    тієї води

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  39. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.06 23:21 ]
    * * *
    Сьогодні хмари подібні до гігантських медуз :
    Обпікають мокрими дотиками мовчазних подорожніх ,
    Лишають на горбатих спинах плащів
    Зміїні хвости почорнілих шрамів .


    Листя каштана - викинуті хвилею восьминоги -
    Звиваючись вологим тілом , всотовують мудрість землі ,
    Простягають рудувато-брудні щупальця
    До сумок , взуття , закоцюблої в пальцях квітки .


    Піднявши вітрила старих парасольок ,
    Пливемо буремним містом , обминаючи айсберги ліхтарів ;
    Уникаючи зіткнень з китами , котами , хортами ...
    Ми - крихітні човники з химерно складеної газети .


    Всі поети щасливо закохані в осінь .
    Отже , ймовірно , я - драматург .

    2006 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  40. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.06 22:28 ]
    * * *
    Продала свій талант за сонети Шекспіра -
    Маю ватяну вічність книжкової шафи,
    Сірий пуп'янок неба, що прагне розквітнуть
    В пальцях віхол фрагментиком сонця.
    Маю гойдалку міста, іржаву від туги,
    Порцелянові тіні сліпих перехожих,
    Що назавжди забули смак літа і дотик
    Кольорової хвилі.Лиш вальс кажанячий


    Витанцьовують рими, загрузлі в папері.
    Я не знала, що в сніг можна стукать, як в двері,
    Бити вистиглий вечір солом'яним птахом,
    Розтавати і мерзнути димом над дахом,
    Відлітати у Всесвіт відбитка долоні,
    Де хвилини гарячі, дзвінкі і солоні,
    Що оселя моя - пластилінова вежа,
    Я не знала, що сніг - просто біла пожежа.


    Завтра станеться день: не відлига, а попіл
    У сліди проросте давнім спогадом чорним
    І розчахнута гілка об крила віконниць
    Роздиратиме лікті, стікатиме болем.
    Тількі мокрі алеї з обличчями маврів
    Берегтимуть у зморшках дубової шкіри
    Мерехтливі крижини, що впали додолу
    З синтетичної хмари.Мальовані губи


    Спрагло п'ють промінь лампи.І похапцем зорі
    Присягаються бути в екстазі і в горі
    Віддзеркаленням неба у просторі грудня
    Там, де вітер звучить, як розладнана лютня,
    Де, продавши талант за константність сонетів,
    Я навчилася жить в коридорах заметів,
    Посадила на аркушах яблуні, квіти.
    Я не знала, що сніг може все підпалити.

    2004 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Юлія Кропив'янська - [ 2010.07.06 21:11 ]
    ***
    за вікном у мене білий літачок
    веде нерівний герць із вітром
    насправді це довга павутинка
    з її напрочуд хоробрим пілотом
    а інша павутинка простяглася небом
    теж довга теж біла проте нерухома
    насправді це пролетів літак
    його пілот теж мабуть сміливий
    а я не пілот
    і не павутинка
    я просто шматочок
    того споконвічного синього неба
    яке однаково дивиться на всіх
    і всім дарує ласку сонця
    і ніжність дощу
    і велич хмар
    і не питає чи ми того варті
    а просто ділиться з нами любов’ю
    так само як я з павутинкою

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  42. Мирон Шагало - [ 2010.07.06 19:32 ]
    Прижиттєва епітафія
    Я
    Я!!!
    Людина енергійна, молода!!!
    Ще через рік, і знову Я – людина енергійна, молода!
    Ще через рік – я знов людина... молода?
    Ще через рік – і далі я... людина?
    Ще через рік – і далі я...?
    Ще через рік – а я...?
    Ще через рік...?
    Ще рік...?
    Ще...?
    е...
    .


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  43. Чужа Мрія - [ 2010.07.06 14:48 ]
    Чужа...
    Чужа постіль... Таке приємне відчуття домашнього затишку уже зникло. Є дім,є затишок,але не мій...

    Чужі запахи...
    Дивуюсь-невже я досі не звикла?
    Хіба ж за останні півжиття у мене було щось своє? Я аромат СВІЙ уже і невпізнаю...

    Чужа сорочка... Навіть тіло моє викликає відразу,думки-байдужість... Може це не я?

    Чуже небо... А під ним 2сльози,викликані чужими стражданнями.


    Де я? Де закінчиться це Чуже?..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  44. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.06 12:54 ]
    * * *
    ...І був він темним боком місяця,
    Таємничим кружалом, що якоїсь невиліковно хворої осені
    Шубовснуло з пробитого дощами неба
    В колодязну прірву, сколихнувши ряску спогадів.
    Я саме вичерпувала відрами ніч,
    Настояну на безсоннях заплаканих зозуль
    Та сполоханих цивілізацією мавок.


    ...І був він плямами на стиглому тілі сонця,
    Вугільно-болючими рваними ранами,
    Що перетворювали розпечене,немов черінь, світило
    На стомленого дога-долматинця,
    Який мусив чатувати розсипану серед хмар тишу,
    Але брутально заснув і прогавив:
    Малиновий гвалт мовчання заливав порожнечу.


    ...І був він мелодією сп'янілого вітру,
    Що обтрушував мрії і зорі,
    Ніби рожеві пелюстки в мереживах яблуневих садів;
    Симфонією страху падіння, ноктюрном відчаю злету,
    Військовою дисципліною гам, безладним асорті імпровізацій.
    ...І була я краплею, променем, нотою
    В тому місті,де нас не було.

    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Богдан Матіяш - [ 2010.07.05 23:30 ]
    ***
    пристрасть
    як пташеня, затиснуте в кулак
    тривожно б'ється
    вбити шкода
    а випустиш
    зміцніє, виросте
    великим хижим птахом повернеться
    щоб видряпати очі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (7)


  46. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.05 23:19 ]
    Невеличка драма
    Все за сценарієм : сльотава ніч , забута парасолька , перехожа .
    Я - перехожа . Горошини звуків
    Відскакують від стоптаних підборів .
    Крокую містом нашої зими .
    Шукаю місце нашої відлиги :
    Міфічний закуток , де вдвох , де не на "ви" ,
    Де навіть затишно і духмяніють трави .


    А латки вікон на розмоклих стінах
    Все більше схожі на ламкі крижини ,
    Що тонуть в листопадових калюжах .
    А ще ті шибки - послання в минуле -
    Чомусь нагадують льодяники з дитинства :
    Солодких півників і зірочок на палці ,
    Загублених у ярмаркових барвах .


    Квадратик світла Вашої оселі -
    Жовтава пляма , ніби той осінній ,
    Промерзлий до кісток (чи до прожилок)
    Обірваний , поранений листок .
    Ви не самі . Тепло . Кришталь . Віск тане .
    Ви їй співаєте . Тремтливий промінь лампи
    Торкнувся струн . На грифі Ваші пальці звиваються , як стебла винограду ...



    Все за сценарієм . Мені не відхреститись
    Від вкладених в уста книжково мертвих реплік ,
    Від професійно зіграних емоцій , стандартних жестів , зойків і згорань .
    Якби Ви знали , як би я хотіла
    Бодай на мить змінити зморшку , складку ,
    Знак оклику чи напрям буревію ...
    Та за сценарієм я тільки перехожа .

    2007 р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  47. Чужа Мрія - [ 2010.07.05 20:22 ]
    Наркоманка
    Наркоманія... Наркотики...
    Залежність...
    Ниюча,безперервна тяга до речовини...каталізатора задоволення... Про це безперестанку трублять ЗМІ, це основна тема суперечок в компаніях бритоголової молоді... Наркотик проклинають матері і криміналісти... Про нього знають діти від 5років по всіх куточках планети..

    Тепер це і мій хрест... Хрест,який я мовчки нестиму з хвилини в хвилину мого буття...
    Біжу від нього,від себе... Задихаючись,захлинаючись невимовленими словами... Здається,що вже в соте оббігаю свою марафонську дистанцію,а моє скажене серце не зупиняється!!!
    Бісюсь! Дурію! Скаженію! Дивлюсь в дзеркало-а у мене по всьому тілу вишкрябано-ЗАЛЕЖНА! ЗАЛЕЖНА! ЗАЛЕЖНА!
    3акриваю очі...та під повіками знову ...ЗаЛеЖнА!
    Всі нерви натягаються ніби прошиті струмом! Хочу!.. Треба..! Неможу... Неможу... Неможу...
    Дико! Смішно! Невже мені(!) хтось ,щось потрібні?.. Ні! Ніколи! Я ж Львиця! Горда. Непідступна. Незалежна... І сама,сама,сама... Уже не несу величаво голову,а тримаю її щоб не згубилась...

    Тепер бачу лише дорогу...,а ще день назад не могла відірвати очі від неба! Я уже не можу на нього дивитись... Боюсь там побачити свою дозу... Блядські зелені очі,якї так і не змогла побачити вживу...

    Бісюсь... Дурію... Хочу!!!...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ірина Кулаковська - [ 2010.07.05 15:18 ]
    * * *
    Якби відстані вимірювалися філіжанками ,
    Я б сказала , що між нами - півмільйона чашок кави , випитої
    нарізно ,
    Десять тисяч ковтків гіркоти ,
    Триста шістдесят п'ять ложок опіків
    І одна малесенька усмішка ,
    Що випадково зісковзнула із сонячного променя в твою долоню,
    Коли той бавився моїм волоссям .


    Якби відстані вимірювалися невіднайденими римами ,
    Я б сказала , що між нами - руїни паперових Ольвій ,
    Білопінно-штормові хвилі зібганих аркушів і затертих
    політурок ,
    Розпечений пісок безладних , штучних слів
    І одна малесенька усмішка , що поселилася в спорожнілій
    мушлі ,
    Купленій на згадку про твоє місто
    І забутій на готельному столику серед журналів , пелюсток та
    іншого дріб'язку .


    Якби відстані вимірювалися невимовленими бажаннями ,
    Я б сказала , що між нами - несамовитий серпень тривалістю в
    чотири роки
    І що зорі , випадаючи дощем , зрошують спраглу землю .
    Але ми надто консервативні , щоб відхреститися від метрів ,
    миль , кроків .
    Тому я говорю , що між нами - третина кроку
    І одна малесенька усмішка , що зачаїлася в тремтливій
    сльозині
    Подарованої тобою троянди .

    2008 р .


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  49. Богдан Матіяш - [ 2010.07.05 12:57 ]
    ***
    сміючись
    п'ю солодку отруту
    твоїх очей. запитаєш
    чому сміюся
    відповім
    п'ю отруту
    пізно вже плакати...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  50. Чужа Мрія - [ 2010.07.05 01:18 ]
    Бісова романтика...
    Я бреду під ними,а вони такі холодні(зірки)... Їм пофіг,що я сама серед темних вулиць,що бродячі пси,відчуваючи мою жорстокість,оминають мене... Їм начхати,що я промерзла і шукаю короткий шлях до дому...
    Починаю розуміти,чому ми ,люди, всі такі чужі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   108   109   110   111   112   113   114   115   116   ...   124