ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Які зізнань моїх появи,
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.

І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тамара Шкіндер - [ 2010.12.29 11:21 ]
    Хризантема
    Дивна квітка осіннія
    Розцвіла запізнілим коханням.
    До нестями всю ніч морозець ніжно так цілував,
    Засріблив пелюстки, діадему вдягнув на прощання.
    З першим променем сонця надію останню сховав.

    Світло-чинна печаль...
    Королева самотня лишилась.
    Вранці бранка кохання зосталась без свого короля...
    У саду хризантеми голівки додолу схилили,
    А спуштошені мрії скувала замерзла земля.




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Сірий - [ 2010.12.29 11:01 ]
    Мініатюри
    Як на вікні чудні гравюри,
    Морозом творені з натури,
    Так на чолі твоїм відбиті
    Прожитих літ мініатюри.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  3. Ірина Зелененька - [ 2010.12.29 11:27 ]
    ***
    У кішки велике серце, їй легко людей любити,
    і хочеться облизати малесеньке кошеня.
    У кішки є полювання та ще, безперечно, здобич.
    Найбільше потрібно знати: для когось вона – одна.

    Бо світ у м’якенькі лапи чіпляє хортів і тишу.
    Проходить луна обабіч. А кішка собі – як ніч.
    Зриває із неба сльози, та більше не йде на руки.
    Втікає малим клубочком у дике, ласкаве «ні».

    І може, повірять люди, – залишаться кошенята,
    не викине їх у річку байдужа міцна рука.
    У кішки велике серце – котові не зрозуміти,
    та голос його за нею тягучий, немов нуга.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (13)


  4. Олена Герасименко - [ 2010.12.29 10:20 ]
    Залишайся

    Залишайся для серця спогадом,
    в бездиханні зухвалим продихом -
    щоб зіп’ята на пальці тиша
    молитовно сягла узвишшя.

    Залишайся звабливим подивом -
    щоб між поглядів сонце сходило.
    У моїм безогляднім щасті
    залишайся...

    Не зважай, що сивіють скроні-
    дотик рук бережуть долоні.
    У моїм безогляднім щасті
    залишайся...

    Залишайся коротким спалахом -
    я зорею в той спалах падала б,
    і в солодкому леті тому
    я забуду печаль і втому.
    Залишайся...

    Я на ймення тебе не зватиму,
    я про тебе одна лиш знатиму.
    У суєтній життєвій тисняві
    залишайся для серця піснею –

    залишайся...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  5. Ірина Зелененька - [ 2010.12.29 10:25 ]
    ***
    Юродивий ховався вночі від сумної сорочки.
    По стіні прослизали думки, як голодні вужі.
    Я простила, я знала, що гіркне медове волосся.
    І себе промовчала, упала на вірші-ножі.
    Юродивий молився: краплини заледве стогнали.
    Я не знала, про кого питалася ніч за вікном:
    зачинялася в казці, кришила хлібину гусятам,
    обгортала світанки туманами чи полотном.
    Юродивий ходив, ніби рани текли від Ісуса,
    ніби душу гримку закотили в печеру згори.
    І пекельно дивилися жовті свічки, може, очі?..
    Бо хотіли мене цілий вік од пори до пори.
    Юродивий тікав уночі від журби до сорочки.
    Я лишала себе під подушкою, ніби свята.
    Біль зостався боліти, як серце, колюче-пекучий,
    і на руки мені віддала його сіра сльота.
    Юродивий мовчав. Я сама розказала до неба,
    що любила життя, що палала, як біла сосна,
    і триваю тепер, поважаю дерева й ікони…
    Бо люблю, бо жива! А чи завтра я буду, хтозна…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  6. Маринка Чайковська - [ 2010.12.29 10:26 ]
    Не бойся
    Не бойся лететь,
    Бойся падать,
    Взлетев высоко.
    И вдруг не увидеть,
    Что рядом
    Давно уже нет никого.
    Не бойся парить,
    Бойся мрака-
    Во мраке погубишь себя,
    Забыв чего ради живешь ты,
    Спроси же самого себя.
    В душе среди мрака и боли,
    Пусть ангел подскажет тебе:
    «Ты нужен для счастья кому-то,
    Как нужен тот кто-то тебе».
    Не бойся мечтать-
    Без надежды
    Не станет счастливее мир.
    А только из грусти погибнет,
    Множество юных людей.
    Не бойся любить,
    Ведь ненависть ранит сердца.
    Храните же, люди, друг друга,
    И станут вернее друзья!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Іван Гентош - [ 2010.12.29 06:40 ]
    пародія " ПОРОБЛЕНО... "

    Мрія Поета
    поезія “По слідах”

    Не тут, не тепер, не зі мною
    полюєш на смак полуниць
    та, як і належить герою,
    у любощі падаєш ниць.

    В якомусь новому сузір’ї
    мисливець іде по слідах
    моїх недомовок вечірніх
    і літа, що зносило дах.

    Воно утікає невміло,
    а він йому в спину: «Агов!»,
    ховає заточені стріли
    і плаче пісні про любов.



    пародія

    Не ждáла – ти раптом заплакав,
    Справжніська істерика – жах!
    Сузір’ями Лева і Рака
    Так добре ішов по слідах…

    Напевно незручно без даху…
    Ще з літа. Кого то гребе?
    Хвилююсь – не дати би Маху,
    Щоб зовсім не вбити тебе.

    Чи , може, тобі поробúли?
    У любощах падаєш ниць…
    Стрілу заточити би, милий…
    І, знаєш… той смак полуниць…

    В інтимі бракує родзинки.
    А от відірвався б від справ,
    Ну, втратив якусь би годинку,
    Щось в Неті новé прочитав…

    І плакать тобі б не кортіло,
    І літо б вернуло назад!
    О, знов починаєш невміло…
    Ну, добре. Я скину в приват…


    29.12.2010





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  8. Мрія Поета - [ 2010.12.29 01:26 ]
    По слідах
    Не тут, не тепер, не зі мною
    полюєш на смак полуниць
    та, як і належить герою,
    у любощі падаєш ниць.

    В якомусь новому сузір’ї
    мисливець іде по слідах
    моїх недомовок вечірніх
    і літа, що зносило дах.

    Воно утікає невміло,
    а він йому в спину: «Агов!»,
    ховає заточені стріли
    і плаче пісні про любов.

    2010



    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (38)


  9. Маринка Чайковська - [ 2010.12.28 23:52 ]
    Янгол чи демон?
    Яка рiзниця, чи я янгол, а чи демон?
    Чи зламане, чи сховане крило?
    Чи з горя, може, чи з потреби,
    Я втратила усе своє тепло...

    Кому цікаво знати моє горе?
    Не вірю в щирість твого співчуття!
    Побійся, щоб не прогнівити Бога,
    Брехні не треба, бо не буде вороття...

    Що можеш знати ти про мене?
    Чи можеш відгадати мій пароль?
    А чи відкриєш ти, коли до тебе
    Я буду стукати поламаним крилом?

    Коли стоятиму над прірвою, безодні
    Бажаючи віддати свої дні,
    Чи зможу я відчути твої руки?
    Чи скаже ніжний голос тихо: "Ні"...

    А зможеш враз до себе пригорнути,
    Коли прийде до мене біль, чи, може, лють?
    Чи допоможеш ти тоді збагнути,
    Що янголи не програють...

    Чи будеш ти мене чекати, сподіватись,
    Що якось я залишусь назавжди,
    Чи будеш ти про мене пам'ятати,
    Коли не зможу завтра знов прийти...

    Ти знаєш, що я теж можу зламатись?
    Чи зможеш ти тоді мене знайти?
    Не запитати, просто здогадатись...
    І просто бути поруч в час біди.

    Так, сильні янголи і непохитні,
    Та все ж не безсердечні і … живі.
    І, коли чую я твою молитву,
    До тебе лину, а ти ніжно пригорни…

    08.02.2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Маринка Чайковська - [ 2010.12.28 23:06 ]
    ***
    Цілющий напій сліз,
    бокал до дна спустошу...
    Пекельна темночінь,
    хоч промінь сонця хочу...
    Нехай у душу він,
    хоч крапельку нектару
    додасть до темноти,
    а я згорю від жару,
    що їсть мене давно
    з самого серця. Знаю...
    що сльози — лиш вода,
    душа так хоче раю.
    Так хоче просто тиші,
    надмірного спокою
    і просто доброти,
    надії і любові.
    Достатньо вже пустої,
    нестримної нужди,
    бо серцю треба жити,
    і квітнуть все в душі
    повинно без упину—
    не сліпать в темноті.
    Тож я запалю свічку
    серед сліпої тьми…
    І враз скрізь стане ясно,
    Зійде зоря в пітьмі.
    Я піду вслід за нею,
    нехай мене веде
    в ясне майбутнє, далі,
    чи з розуму зведе...
    Я лише скажу щиро,
    що пила не сльозу,
    а, мабуть, правди щиру,
    враннішню росу,
    і келих піднімала не з сліз,
    а теплого дощу.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Анатолій Сазанський - [ 2010.12.28 22:34 ]
    ZZZZZZ М. П. ZZZZZZ
    ...там синьоокі заметілі
    дрімають у гаю старім
    де в кришталів лінивий грім
    заходить романтичний гріг
    й кудись веде у вальсі білім
    подружку юну і невмілу
    в короні мертвої зорі...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. В'ячеслав Романовський - [ 2010.12.28 21:58 ]
    ***
    У лютому охиза -
    сніг мокрий і жалкий,-
    немов звірина хижа
    ганяє дрижаки.

    Оспалий ранок очі
    роняє в каламуть -
    а там юга рокоче,
    а там сніги метуть.

    Скляніє наст на стежці,
    а ми - на ковзанах
    у стріпаній одежці
    і в яві,і у снах...

    2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  13. Анастасія Пєстова - [ 2010.12.28 20:57 ]
    Скажи мені правду у вічі...
    Скажи мені правду у вічі, хоча...приховай неприємне,
    Кохай лиш мене до нестями, розтань в моїх ніжних обіймах,
    Сховатись у темряві ночі ти можеш, лише не від мене...
    Розгониш ти хмари з дощами, та вітром до мене прилинеш.

    Плекаєш у серці надію, я впевненість в серці тримаю,
    Ми падаєм, потім злітаєм...з тобою на крилах під хмари,
    Тендітній, як пролісок, мрії ми душу свою відкриваєм,
    На завтра не відкладаєм кохання взаємного чари.


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  14. Василь Кузан - [ 2010.12.28 18:45 ]
    О, Адаме! (пародія)
    Що ти хочеш від мене, Адаме?
    Ти не бачиш? Я – сучасна Єва
    І повія, і лярва, і стерво,
    Ні душі, ні серця, лиш - нерви!

    Що ти хочеш від мене, Адаме?
    Райських яблук тобі закортіло?
    Та вони вже давно переспіли,
    А, може, налити тобі текіли?

    А, може, вип’єш погар сливовиці?
    Бо в голові одні молодиці і циці

    – Та мені - вісімсот з гаком років!
    Райське яблучко твоє не дає мені спокій…

    О, Адаме, та ти ще нівроку!

    Маріанна Шутко «Адам і Єва»

    О, Адаме!(пародія)

    О, Адаме, та ти ще нівроку
    У свої вісімсот з гаком років.
    Ще хильнеш і погар сливовиці,
    Ще тобі в голові молодиці.

    О, Адаме, та ти ще – дай Боже!
    Ти і хочеш, і вмієш, і можеш!
    Як побачиш – одразу за циці,
    А моральність тобі до гу...ці.

    О, Адаме, ти прагнеш до Єви,
    Але я і повія, і стерво,
    З лярв, що гублять здоров’я і нерви –
    (Ще мене із майстерень не стерли?)

    О, Адаме, хильнемо текіли, –
    Бачу я, що тобі закортіло.
    Потерпи. Не роби зайвих кроків.
    Не спіши. Тобі стільки вже років!

    Обійми мене з лівого боку...
    О, Адаме! Та ти ще нівроку!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  15. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:14 ]
    ***
    Ти можеш бути зайвим не для мене,
    А я для себе надто непотрібна.
    І байдуже, що ти стріляв не в вени,
    Бо я вже по-інакшому не вміла.
    НЕ байдуже тобі НЕ стане завтра,
    А мені стисне очі випадково.
    І це буде моя маленька страта
    Досить банальна і раптова.
    І нам кумедно не зав'яжуть очі,
    А в горлі буде терпко і незвично.
    І я вночі піду сьогодні…Хочеш?
    Хоч боляче тебе змінить на звичку…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:49 ]
    ***
    Моя любов припала пилом…
    Напевно, ти її сховав
    Під ліжко
    І прикинув тілом.
    Щоб не знайшла. Щоб не боліло
    Собі забрав.
    А як же я? У товщі бруду
    Копаюся вночі і взимку.
    Ти думаєш, що я забуду
    Це почуття, що било в груди
    І просто кину?
    Це все не так!
    Щось раптом сталось
    І ти забувся запитати
    Чи то зі мною серце гралось?
    Чи просто в глибину сховалось,
    Щоб не вмирати?
    Та ти мовчиш…
    А пилу більше… а болю товщає…
    Кричу!!!
    І більше не рятують вірші
    Лише за голову повісять
    І я мовчу…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:25 ]
    ***
    Ти знаєш, що мені було так важко
    Тебе по міліметрам відділяти!
    І думати, що треба віддавати
    І в той же час сплановувати свято.
    А світло боляче стікало крізь фіранку
    Мене боліло, але дощ вже звичний.
    Це стало трішки звичніше за звички –
    Ти цим мене втискав у свої рамки.
    А потім, я вдала, що не боліло…
    І все те, що було – це тільки сон.
    І я не сповідалась біля вікон.
    І те, що зрадив – просто я хворіла…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:05 ]
    ***
    І ми колись знайдемо,може правду
    Й позашиваємо всі вени навпаки.
    І буде біль тоді мені відрадна
    І буде ніч ламати всі шибки.
    І ти тоді нарешті скажеш правду
    Не зможеш мене рвати на шматки…
    І не дозволиш ще комусь ввійти
    У наші сни…


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:15 ]
    ***
    Зламай мою несхитну непокору
    Своїм жалем і гамірною втіхою.
    І вірю в те,що й досі щастям хвора я.
    Надіюсь,що тримаю сон під стріхою.

    Скажи мені все те,що неважливо
    Й даремно втратило свій сенс.
    Скажи, що не спалив ті крила,
    Які ховала під дощем.

    Прошепочи,що все нормально.
    Що знову. Буде як завжди.
    Завір,що ми тепер ментальні,
    Що закінчаться дощі.

    Вкради мою ласкаву втому,
    Втечи у неземні світи.
    Віддай моє «усе» - нікому.
    Лиш не біжи.. зажди… зажди…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:35 ]
    ***
    Ми гуляли з тобою,вдихаючи смоги і гази.
    Захлинаючись пилом,повітря ділили на двох.
    Ти мене цілував,розділяючи руки екстазом,
    І плювати було на диван,що у небі засох.
    Ми балакали щось невимовно й задушливо дике,
    Ну а потім,збирали каміння та чіткість землі.
    І всі доторки наші були такі схожі на крики,
    На тверезість і сум,що приносили руки твої.
    Ми топили зірки у калюжах і дико сміялись,
    Ми збирали дерева і ніжно царапали їх.
    Ми губили усе,ну а нам воскрешали,здавалось,
    І стріляли у скроню нестримно розпусних доріг.
    Ти мені малював дивовижні картини в калюжах,
    Я чекала допоки займеться жадана війна.
    Ми блукали разом,а на інше - нам було байдуже,
    Що в повітрі ефір був і пилюка одна.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:06 ]
    ***
    Давай робити це постійно:
    ти - вниз,а я тебе - в плече!
    Болить?
    Так гаряче?
    Пече?

    А згодом дошкребеш до серця,
    А я дістану до ребер.
    І що?
    За що?
    Куди тепер?

    А потім вмремо від мовчання
    й не лишимо по собі слід.
    Ну що?
    Хто перший?
    Хто останній?
    Вперед!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:56 ]
    ***
    Молоком поміж пальців
    стікаю униз.
    Наскрізь...

    Ноги стогнуть, а пальці
    так хочуть жалю.
    Колись...

    І я б витекла повністю,
    до останку і ...
    Все...

    Але світ цей реальний
    І я страждаю
    За це!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:32 ]
    ***
    І гаряче
    І боляче
    І пусто

    Залишилась
    Закінчилася
    Просто

    Так хочеться
    А сил немає
    Плакать

    Не втрималась
    І вибухнула
    Мабуть


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:09 ]
    ***
    Без тебе з неба
    Буде тепло
    і дощ

    Хоча
    не втрималася
    вмерла
    ну що ж


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:29 ]
    ***
    А болю 25 на твоєму шляху.
    І мінус 10 слів у каві мокко.
    З тобою ми як кров і молоко
    Кохаємо набуто і жорстоко.
    У мене знову мінус 36,
    По шкірі смерть танцює дике самбо.
    І через самоту вилазить злість
    Й втікає до життєвого ансамблю.
    В твоїх дорогах 42 війни
    У мене ж тільки 3 і ті лялькові.
    Ти завжди бачиш кольорові сни,
    А я земні, з пекучим смаком крові.
    Ти спиш спокійно під 103 FM
    Допоки я розплутую буденність.
    Так, ти сумний,а я під цим дощем
    Сьогодні знаю більше не повернусь.
    А завтра ти прокинешся в нуль:нуль
    Годин і кількасотень післявчора.
    Нехай уже нема,але ти був
    Століття два десь тут, а,може,й сорок.
    І через 10 слів ти повернешся,
    Коли схолоне кава на столі.
    Візьмеш у руки моє кволе серце
    І мовчки віддасиш його мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:06 ]
    ***
    Капає попіл
    Мабуть вже пізно...
    Така безодня
    У душу влізла.
    Караю небо
    За руку дико.
    Мабуть,не траба...
    Напевно,зникла...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:37 ]
    ***
    А стеля плаче, бо кричать дощі,
    Бо схлипує без тебе ліжко.
    Шматки окремої душі
    В периметрі літають пішки.
    А дзеркала волають злісно
    І чайник спазматично стогне,
    Бо ти пішов...вертатись пізно,
    Бо ти і ліжко - дещо кровне.
    А стіни лапають ногами
    Навколишню порожню тишу,
    А крісло марить кулаками
    У досить милу гру "Залишив".
    А лампа бачить мої руки -
    Вона так гарно співчуває...
    Я більше не кричу, це звуки
    З моєї стелі долітають...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:05 ]
    ***
    Я знову помилюсь навмисно,
    Як автопочерк в механізмі.
    Боятися тебе корисно,
    Ну а любити - зле.
    Я знову одягла намисто,
    Розрізала по вені тиском,
    Я все таки прийшла запізно,
    Прости мене.....


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:25 ]
    ***
    Ця осінь захлинулась жовтизною
    Від ліхтарів швидкої втіхи.
    Від міста,що було твоєю грою,
    Там з моїх сліз уже зварили ліки.
    Я - грішниця, бо п*ю жовтаві кроки
    Німих дерев, що обіймають місто.
    Я - грішниця, бо ще питаю :"Хто ти?"
    Бо яще дихаю, без кисню - тісно.
    Бо я закуталася в цей безсмертний холод,
    Бо я вже не зникаю у дощі.
    Я не втекла, прийшла у гості знову
    До твого дому в жовтому плащі...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:00 ]
    ***
    На груди виплескав свою брехню,
    В волосся вплів всі зради і обмани.
    Поламаними пальцями творю
    З болота те, що було бездоганним.
    Я не рвала освячених плодів
    На древі вічних зустрічей - розлуки.
    Моя душа не бачить твоїх снів,
    Твої вуста не обпікають руки.
    Стріляю по мішені вогняній,
    Вона на дрізки дробить наші очі.
    Я потопаю,підійди!Не стій!
    Я так втомилась гинути щоночі!!!!


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  31. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:42 ]
    ***
    Давай на раз, два
    Усе знімемо й витремо.
    Я раптом забудуся,
    Що помирала.
    І те,що до тебе
    Ішла як до битви.
    Що болячче було
    І те, що страждала.
    Давай на раз, два
    Роздамо всі хвилини
    І небо, і тіло,
    І ліжко на двох.
    Давай, я забудуся
    Знов, як дитина,
    Що в світі колись
    Правив люблячий Бог.
    Давай!Я не проти!
    На все подивлюся.
    Давай!Буду доти
    Лице умивати.
    З вампіра в людину
    Із серцем у брюсі
    Ти станеш
    І більше не зможеш
    Вбивати!!!!!!!!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:16 ]
    ***
    Усі шляхи ведуть у яму
    Хоя борсайся, хоч тихо стій.
    Підеш наліво або прямо,
    Стоятимеш чи ринеш в бій.
    Усе мандрує в підземелля,
    В девяте, чортовеє коло.
    Твоє життя веде в пустелю,
    Руйнуючи усе довкола.
    Ти переконуєш роками
    У святості жорстокий фатум,
    Що ти із вищими думками
    Та всім властиво помирати.
    Ти дивишся на мокре світло,
    Стікаюче по підвіконню.
    Благаєш Бога не старіти,
    Тримаючи над лезом скроню.
    Напевно, то все зла вистава,
    І замість Бога - диявол там.
    Він посміхається лукаво
    І все стирає полум*ям.
    Тебе в труні несуть додому,
    Сумна картина із двох дій.
    Усі шляхи ведуть у яму,
    Хоч борсайся, хоя тихо стій.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:40 ]
    ***
    Ти наплачеш мене,може кілька століть по під ряд
    Будуть пальці хворіти жалем невимовного болю.
    У очах моїх тільки сліди від обіймів тремтять
    І затерті шляхи невідомої світу любові.
    Ти забудеш мене,коли стихне нарешті війна
    Стільникових страстей і трактатів до витертих клавіш
    І підеш,не читаючи що то була за одна,
    Що приносила тіло дощу у місцях серцеспалищ.
    Не повернеш мене,бо запізно вже буде,нажаль,
    Я не зможу прийти як завжди до твойого порогу,
    Все,що маєш від мене, закутай у чорну вуаль...
    Наше спільне минуле і мої позбивані ноги.
    Ти наплачеш мене,ти забудеш, не зможу,нажаль,
    Будуть пальці хворіти жалем невимовного болю.
    Все,що маєш від мене, закутай у чорну вуаль,
    Бо ти як не крути, ми з тобою були випадкові.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  34. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:14 ]
    ***
    Ти був одним з доріг червоних...
    Хто ти - забула запитати.
    Ти був одним із тих чергових,
    За кого звикла помирати.
    Ти просто був! І це важливо!
    Чи будеш...Зовсім недоречно.
    З тобою я була щаслива!
    Без тебе - це вже інші речі...


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:45 ]
    ***
    … а сонце почало світити тяжко,
    І все осипати пухлинами.
    І я в тому сонці, неначе пташка,
    Яку прикидали глиною.
    А більше нічого крім болісних променів
    Не впаде на мертві крила.
    Я більше не буду нічим крім спогадів,
    Які твоє сонце вбило…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:04 ]
    ***
    Я стала для тебе зайвою,
    Як третя нога чи око.
    Кого ти любив незаймано-
    Тепер ти обходиш боком.
    Я стала для тебе болісна…
    Я стала стара і звична…
    Тепер я не буду корисна…
    Тепер – я погана звичка…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:44 ]
    ***
    Не хапай вже за руки,
    Все втекло, ти зламав.
    І обрубані роки
    По секундам складав.
    Не кидай в мої крила
    Ці безглузді прикраси.
    Я була,я любила
    Та померла одразу…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:54 ]
    ***
    Я втомилася бути сильною…
    пильною…
    схильною…
    до вбивств!

    Я хочу трішки слабкості…
    важкості…
    святості… колись…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:25 ]
    ***
    Я можу частенько плакати
    І кидатися образами.
    І навіть усоте падати
    Від того, що надто разом ми.

    Я можу терпіти ницості
    Та бавитися із ранами.
    Тобі заважають прикрощі?
    Вони ж від початку з нами є!

    Я можу стерпіти розстріли
    Та розчленування поглядом.
    Але від усунень богостріл
    Мене забило судомами!


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:20 ]
    ***
    Ну от і все…
    крім сліз і болю нікрихти…

    Себе я заберу з собою
    і просто зникну…

    І вже ніяк не зможе бути
    як завше…

    Дозволь мені тебе забути
    назавжди…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:27 ]
    ***
    Ти знаєш,можливо,затрохи і трохи
    Занадто це стало … і сонце не сліпить.
    Нещастя, НЕ щастя,а злість купували,
    А гарний початок ніхто вже не зліпить.
    І серця замало. Так мало для болю…
    І очі так солодко тиснуть в кишені.
    Вже й ми стали надто брехливо-прозорі,
    Щоб зорі і крихти були навіжені.
    Любов не вартує цього порятунку
    На нашому пінному й дикому вештанні.
    Ми не помістились в цьому подарунку,
    Тож маємо конче шукати помешкання…


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  42. Альона Паперук - [ 2010.12.28 16:30 ]
    ***
    Застогнало у грудях
    І щось приріднилось у скроні,
    Наче шматки речовин,
    Що стікають з небес.
    Боляче…наче прорізали отвір десь ззовні.
    Наче сказилася.
    Я, наче вуличний пес.

    Знову вигнанка
    і маю тікати у гори,
    маю боятися
    і заливатись вином.
    Так по-дитячому дико
    вдивляюсь угору,
    щоб небеса напоїти
    парним молоком.

    Скрипнуло в очі тобою
    І очі роз*їло.
    Знову несила, незряча
    Не я не своя.
    Це було важко і
    Гидко у серці кипіло
    І у районі душі
    Налило мозоля.

    Вічна дорога
    Не вабить вже більше
    Як завше
    І засвербіло у венах
    Гниле молоко
    І я убила себе майже повністю.
    Майже…
    Але це «майже»
    Нажаль,як завжди ожило…..



    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олена Герасименко - [ 2010.12.28 15:44 ]
    Сніги, сніги...
    Яка сріблиста білина
    від косогора до млина,
    і далі-наперекосяк...
    Увесь морозом день просяк.
    Ввірвались в білі береги
    сніги....
    Розвоєм сніжних перелин
    ховає річку небоплин.
    Немов у білий пуховик
    час упірнув, і в ньому зник.
    Усе довкілля замело-
    заледве мріє в них село -
    в сніги завіялось, нема...
    Зима.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  44. Ірина Білінська - [ 2010.12.28 13:25 ]
    СОЛОДКА ЗМОВА
    Мені тобою пахне кожен день.
    Мені тобою – мріями й казками.
    І пензликом любов малює днесь
    так радісно і сонячно між нами.
    А ти казав - зима. Яка зима?!
    У серці назріває тепла повінь,
    якій ні краю, ні кінця нема,
    допоки ми в такій солодкій змові.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  45. Дмитро Штофель - [ 2010.12.28 12:49 ]
    Прощання
    у склянці чаю
        кола твого суму
    ледве прилиплий фарфор до руки
    і пісню приймач неспокійну підсунув
    уклін помічаєш ти вітру легкий

    сковзаєш і сковзу зупину немає
    вогники скочать на денця очей
    воду з неба ця зима п'є
    в грудях щось гріє і трохи пече

    банальне "бувай" із-під вібродзвінка
    коротким повідомленням поранить
    застигла в повітрі знемога слинка
    і поквапом відповіси
    "на добраніч"


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.1)
    Прокоментувати:


  46. Марія Дем'янюк - [ 2010.12.28 12:45 ]
    Сестрі
    Лелечий подих
    сів на твоє плече
    й ти заяскріла,
    відчувши в собі
    нове життя,
    і все засяяло.
    То Ангел пресвітло
    роздумував як нарече
    того,хто сміявся йому
    з блискучого твого
    майбутнього...
    Лелечий подих
    мостився на твоїм плечі,
    люба..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  47. Михайло Десна - [ 2010.12.28 11:46 ]
    Новорічне
    Пиріжки напечу я в електропечі -
    пригощатиму зорі ясні уночі!
    Новорічні зірки, невідомі й відомі,
    веселяться дітьми і дорослими в домі.
    Хай настане нарешті н о в и й Новий рік -
    українська родина заможна навік!
    Оминають хай злидні, податки "круті",
    обкладати бідніших в яких на меті!
    Хай добрішим настане нарешті життя,
    щоб цікавила тільки юриста стаття!
    Хай ошатними стануть дороги й ліси,
    де сміття не лишатимуть так, наче пси!
    Хай не будуть брехати оті лиш TV,
    для яких ми не рейтинги - люди живі!
    Хай заграє нарешті без слова "прикол"
    вітчизняна команда у справжній футбол!

    28.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (11)


  48. В'ячеслав Романовський - [ 2010.12.28 10:20 ]
    ***
    Вечірня сутінь.Місяць.Тиш
    благоговійна.
    І ти так солодко тремтиш
    в моїх обіймах.

    Дух трав'яний несе покіс
    п'янкого лугу
    до водоспаду твоїх кіс,
    у тінь муругу.

    Нечутно плещеться ріка.
    Крик птаха пізній...
    Твоя озвалася рука
    початком пісні.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  49. Юлія Шешуряк - [ 2010.12.28 09:16 ]
    Казкою/Ситцем
    Розбіглися зорі зайчатами, і вигнувся місяць лисицею.
    Заснути не можу. Згадую - коли я була мала,
    Казала бабуся, шиючи для мене сорочку ситцеву -
    Не можна дивитись, Юленько, на тіні, бо ніч прийшла.

    А зараз не сплю до другої. На стелі собі показую
    Театр тіней, де зайчика цілує лисичка в ніс.
    Заплющити очі хочеться, заснути, і може, казкою
    І ситцем бабуся вистелить спокійную ніч мені.





    осінь-2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (47)


  50. Адель Станіславська - [ 2010.12.28 09:11 ]
    На дні
    І, як воно отам, на дні самім?..
    Чи привела туди свобідна воля,
    чи мачухою злою власна Доля
    зробила вулицю тобі за рідний дім?

    ...Чи це волає біль в очах твоїх,
    чи лютий гнів у них шипить змією?
    Не стала вулиця тобі сім"єю...
    А хто не там - невільно прийме гріх

    подавши милостиню, а чи ні гроша,
    гидливо відвернувшися від тебе...
    І тисне тягарем високе Небо,
    і мучиться в неспокої душа...


    28.12.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (19)



  51. Сторінки: 1   ...   1227   1228   1229   1230   1231   1232   1233   1234   1235   ...   1816