ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.24 15:33 ]
    ***
    осінь пора золотих фараонів
    з першого дня що ступає на землю
    мріє про те як себе похоронить
    кидає смертні прикраси на зелень

    легко мов натяк лоскоче у носі
    амброю з тиші й гарячого листя
    гарною хоче померти ця осінь
    штучна принадлива золотолиця

    днів стає менше а збори тривають
    їй урочистість потрібна і спокій
    міряють час намистини криваві
    осінь воліє чекати аж поки

    в тишу і вечір не кваплячись вийдем
    щоб піраміди із листя палити
    в небо підуть бородаті і димні
    душі дерев без жалю і молитви

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (4)


  2. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.24 15:39 ]
    ***
    пошесть блукає вулицями
    чхає на перехожих
    щоб їм починали ввижатись
    червоні й жовті дерева
    і часом навіть туман
    що стинає будинкам шиї

    шановні сидіть удома
    в місті епідемія

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.24 15:22 ]
    ***
    Він сидить на моїй кухні
    й терпляче жде, поки я прийду.
    Він любить дивитись, як я заварюю чай
    і вибираю найкраще яблуко.
    Він знає, що я пишу свій портрет
    на всіх скляних полотнах.
    Він разом зі мною чекає,
    поки заснуть будинки.
    Він, мовчазний і вірний,
    зникає приблизно о третій,
    коли я кажу „добраніч”
    і вимикаю світло.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Саша Вісич - [ 2010.06.24 14:45 ]
    ***
    навіяно Жаком Превером

    Я була в гущі подій

    Повз мене везли жінку яка скоро помре
    Її молодий посивілий син з напруженими очима
    дивився на закриті двері

    Повз мене везли жінку яка вже померла
    Її сусід сказав що стався інсульт
    Випадкова перехожа похитала головою
    і запитала на якому поверсі хірургія

    Повз мене пройшла кульгава дівчина
    що зовсім не думала про смерть
    Але життя її лякало більше


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  5. Олексій Кацай - [ 2010.06.24 13:54 ]
    Всі місячні стежки ведуть у вирій...
    Всі місячні стежки ведуть у вирій,
    де гороскопи не віщують лиха,
    де губи хвиль читають вітру стиха
    гекзаметри опівнічних сузір‘їв,
    де обрії із порцеляни й скла
    кордони позначають, а не стіни,
    де, як на слово – звуки, безупинно
    на ранок перетворюється мла,
    де всесвіт ще великий для людини.
    Де вже йому людина замала.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Олексій Кацай - [ 2010.06.24 13:21 ]
    Десь там…
    Десь там, на далекій планеті,
    десь там, край чужої зорі,
    вібрують комахами нетрі
    так саме, як і на Землі.

    Дерева там схожі на вишні –
    адже навіть в дикості трав
    рослини завжди є безгрішні,
    бо з раю ніхто їх не гнав.

    А на континентах незвичних,
    під небом міжзоряних див,
    в органах звучить галактичних
    сопілки задумливий спів.

    Ручай біля ніг безпорадно
    хлюпоче-шепоче тобі:
    людина – це думка, що здатна
    відображатись в воді.

    І без мелодрам та патетик
    вкриває роса кораблі
    десь там, на далекій планеті,
    десь там, край чужої зорі…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Іван Гентош - [ 2010.06.24 12:02 ]
    пародія "Етюд подорожнього"
    Андрухович Ю.

    місто мов зала йду один
    застебнуто двері на всі жалюзі
    я тінь уздовж погаслих вітрин
    я дерево на одній нозі

    ця ніч насичений кармазин
    шляхетна твердь хідника луска
    зі стін волокна худих лозин
    а в мене рука
    золота й легка

    це наче танець під клавесин
    з променем що паде навзнак
    я сам як отой дорожній знак
    і ліхтаря світляний апельсин


    збірка "Середмістя", Київ, 1989




    Пародія


    Додому вертаю о пізній годині…
    Застебнуто двері барів усіх.
    Моє відображення у вітрині…
    Що за опудало? Курям на сміх…

    Пика червона. Очі кальмара.
    Галстук в салаті. М’ятий піджак.
    Гуля на лобі – напевно, кара –
    Не заувважив дорожній знак.

    Ну, що дружині про гулю скажу?
    От допікатиме – ліпше смерть.
    Схоже, на лавку шляхетно приляжу,
    Щось під ногами хитається твердь.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  8. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.24 12:08 ]
    ******
    Хтось змінить мою платівку,
    Я тихо лише заплачу,
    Та буду в душі йому тихо
    По-справжньому щиро вдячна.


    Розстелить хтось скатерть-прапор,
    Здригнуся від звуку сопілки,
    Мойого життя новатор
    Змінив мою поведінку.


    Прорвуся крізь заборони,
    Про це розкажу у чатах,
    Відправлюсь з старого перону
    По рейсах в дитячих санчатах.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  9. Іван Воскресенський - [ 2010.06.24 11:33 ]
    Досить марити уявним
    Душ людських, на жаль, не знахар,
    Істин всіх ще не збагнув,
    Я сьогодні в очі страху
    Випадково зазирнув…

    Homo Sapiens, людина,
    Рухи, тіло – як у всіх.
    І лише одна відміна –
    Очі – з ряду неживих!

    В них не вільну, горду птаху,
    Не її натхненний спів –
    Я побачив згусток жаху,
    Збайдужілість почуттів.

    Я злякався. Боже правий!
    Як же може бути так:
    Ледь вдихнув життя заграви
    І вже здався, неборак?

    Ні, не здався – ранувато
    Ще вінок мені нести.
    На цім світі розпізнати
    Ще багато я не встиг.

    Кров моя іще гаряча,
    Прагне нових почувань.
    Посміхнувся ось – а значить –
    Буде «вчора» для страждань.


    Знову в очі ті поглянув,
    Сміло, твердо заявив:
    «Досить марити уявним!»,
    Взяв – і дзеркало розбив.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Наталія Крісман - [ 2010.06.24 08:17 ]
    ПАМ’ЯТЬ МИНУЛОГО
    Мені здається, тут я вже була -
    У цьому місті і у цім чудовім крАю,
    Немов дорогою цією вже ішла.
    А звідки це у мене? Я й не знаю.

    Я пам’ятаю запахи і звуки,
    Неначе відгомін з минулого життя.
    І мерехтять обличчя, очі, руки...
    Мов зазираю у колодязь небуття.

    Колись вже бачила, немов у диво-сні,
    Дерева, квіти, небо це і зорі.
    А нині тільки спогади одні
    В мені живуть, неначе хвилі в морі.

    Душа моя колись вже відчувала
    Вогонь кохання, щастя й благодать.
    Здається, що й Тебе колись кохала,
    Бо на вустах лежить Твоя печать...

    Була, кохала... Все мені знайоме.
    Так зрадити не можуть почуття.
    Наступний роблю крок у невідоме:
    Не знаю, що готує майбуття...
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Наталія Крісман - [ 2010.06.24 08:15 ]
    СЕРЦЯ СТОРІНКИ
    Біжать слова, злітають рими,
    Мов на папір спішать лягти.
    Вони з’являються незримо
    І наче просять ” відпусти...”.

    Та я лиш деякі впускаю
    На волю з них в далеку путь,
    Бо кращі з кращих залишаю:
    Вони – моя неначе суть.

    Окремі з них давно спочили
    В мені безмовно на віки,
    І тягарем важким безсило
    Лягли на серця сторінки.

    Лиш час від часу проривають
    Вони саван моїх думок,
    І, наче з квіту, виплітають
    Новий, віршований вінок.
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  12. Наталія Крісман - [ 2010.06.24 08:29 ]
    МАЕСТРО
    Мов натягнута я струна:
    Почуття – наче ноти оркестру.
    Коли біль – я соната сумна,
    Коли радість – сіяє Маестро.

    Як звучить у мінорі душа –
    Дух і плоть на куски розриває.
    Коли ж небо мажором втіша –
    Душа мов би торкається раю...

    Злети вгору, падіння униз:
    Так було, є і завжди так буде.
    Лиш Маестро знов грає на біс
    Ці мажорно-мінорні етюди...
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  13. Олег Гуцуляк - [ 2010.06.24 01:57 ]
    Елегія до сонної Оксани
    Ні сонця, ні дощу ... Весна недужих.
    Еней помер в Лавінії обіймах.
    І Рим помре. І гине в плоті війнах
    вовчиці дух, холодний і байдужий.

    І снів нема. Лиш марево видінь
    Туманних днів під Рейном в теплих норах...
    І душі огортає мерзлий морок
    На рабство із десяток поколінь.

    Не наш, не світ... Ракшаси і кентаври,
    син Пендрагона, Зігфрід, тінь у брід...
    Закінчує крайнеба шлях болід -
    і Атлантида - мрією про завтра.

    21.06. 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  14. Вікторія Осташ - [ 2010.06.23 21:46 ]
    Антисуїцидне
    передумане ніби прожите
    вбогі пам’ятки нашого «я»
    на обніжках зупинених митей
    що плоти з них несе течія

    ти захочеш померти завчаси
    досить кажеш – я все уже вжив
    надививсь на дива і прикраси
    знаю всі міражі й віражі

    все набридло – потворне і гоже
    печія від усього й усіх…
    а чи й так – забери мене Боже
    я втомився на горе на сміх

    очі д’горі підняти не годен
    роззирнутись – кругом зайвина
    чи життя вже змінило природу –
    мертвородженим що таїна

    що їм вічність і що їм спасіння
    хоч стріляй із гармати гармат
    йде сновидою по волосині
    над безоднею понтій пілат


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (5)


  15. Олександр Заруба - [ 2010.06.23 21:39 ]
    Оксані Забужко, на її особистий хрестовий похід проти влади
    Дозвольте ґречно запросити пані
    На вальсу тур, на танці на вулкані!
    Погомоніти на краю безодні
    Під випари знайомі сірководню.

    Які сейсмологи?! До біса обережність!
    Ми відсвяткуємо на славу незалежність!
    То не біда, що магма з тріщин й спека,
    Вулкан – то є основи нацбезпеки!

    Із українських є усталених традицій
    Самим собі плодити контрадикцій!
    Та треба Богу всім разом молитись,
    Що дав нам на вулкані оселитись.

    Вибагливі парфуми, дами й шати,
    Бармени навчені, їм звично готувати
    Коктейль міцний забійний зради й злуки.
    Збивайте, пані, в польці закаблуки!

    Глядіть, – не мешти, – з крокодила туфлі,
    Так файно гарбузи ростуть на туфі,
    На схилах моцно заплітаються томати –
    То наш вулкан! Ходімте, пані, спати!

    На схилах цих ми здавна будували,
    Змуровані підвалини й підвали,
    Спинаються у небо кам’яниці,
    Якого ж дідька, пані, Вам не спиться?

    Тут пуп землі, тут осередок націй,
    Приймає дідич шквал конґратуляцій,
    Будує майбуття, будує дачу,
    Тут круглий рік в струмку вода гаряча.

    І лише самість миршава і квола,
    У випарах ядучих захолола,
    Хоч так на здатність жити зазіхала…
    На лаві, пані, файно смажить сало!

    Не оступитись тільки б. Обережно!
    Навіщо в пресі кричите Ви так бентежно?
    Не бійня ж, не якась там гекатомба,
    То лиш маленька вулканічна бомба.

    Сусіди нам Росія і Європа
    То най туди стікає лава й попіл,
    А ми міняємо під вітром часу галси
    І знов кружляємо у політичнім вальсі.

    Святкуємо паради й ювілеї.
    Гуляй, братва! Останній день Помпеї!
    Можливо і не прийде час спитати
    Допоки лава нам дає кружляти?

    Ми ж не поети, пані, – комерсанти,
    Знічев’я патичком у жерлі копирсати
    Ви хочете? То, мабуть є неґречно,
    Зиск не приносить, не на часі, недоречно.

    Ми, любочко, такі втнемо закони –
    Тут не вулкани будуть – терикони!
    Навзамін цього непокірного народу
    Не нація, не рід, а шлак й порода!

    Щоб наша дурість висилась горою
    На кшталт фурункула, пардон, чи геморою.
    Болячки ті лікуються одвічно
    Лиш хірургічно.
    16.06.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Куманський - [ 2010.06.23 21:03 ]
    МАНДРІВКА В КРИМ (Пародія на пісню гурту "Очеретяний кіт")
    я в дорогу збирався почепив волам катафоти на крутороги
    приладнав гарненько хуро-магнітолу
    слухатиму на чумацькому шляху гарну музику
    для мене гратиме і співатиме очеретяний кіт
    дружина за моєї несподіваної тривалої відсутності
    без солі доїдатиме останній суп
    мені байдуже я поїду через окружну
    посаджу біля себе на солому трьох зіроньок ясних
    трьох дівоньок красних їх колір мене не турбує
    нехай будуть хоч помаранчевими

    він поїде у крим
    або в інше злачне місце
    ну тоді і хай з ним
    чимчикують і дівчата

    вони мене спитають чи маю самогон
    хоча б одну чекушку з косаківки на особу
    відповім їм чесно що не маю самогону геть
    натомість у мене з собою буркун-зілля
    воно одномасне як мої воли
    куди подінеться журба дівчата реготатимуть
    від того що я везу їх у сексуальне рабство
    в коморах їхніх душ щось гупне
    коли попустить ми побачимо ясні зорі на небі
    а також явір зелененький при дорозі

    фари світять в лице
    він від домочку все далі
    заболіло оце
    чарів вже напився

    їдуть засинають
    в чудових видіннях примарах
    плями вражень що трапляються сверблять
    він не лінується їх почухати

    19 травня 2006
    презентація альбому мандрівка в косаківку


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Куманський - [ 2010.06.23 21:16 ]
    Ірен Роздобудько (на романи «Ґудзик», «Зів’ялі квіти…», «Шості двері» тощо)
    РЕЦЕПТ

    Треба взяти ґудзик, глину,
    Свіжі яйця з пластилину,
    Пелюстків зів’ялих трошки,
    Ганджубасу десь з півложки,
    Пучку цукру, крихту перцю,
    Щось близьке душі і серцю,
    Всипати відро талантів,
    І ретельно розмішати,
    Притрусити даром Божим,
    Все розкласти на папері...
    І тоді, як Він поможе,
    Вийде страва – „Шості двері”.

    Облизатися можна!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Куманський - [ 2010.06.23 21:15 ]
    Андрію Куркову (стосовно романів „Пікнік на льоду”, «Остання любов президента» та ін.)
    Не по картах він не гадає –
    На сюжетах пророкує.
    Що напише, те й вгадає –
    Не вживає слово всує!

    Ви, хто гріх вважає благом,
    Хто живе за кошт народу –
    Пийте за Куркова: брагу,
    Самогон, шампанське, воду...

    ПИЙТЕ літри і галони,
    Бийте до землі поклони...
    Може, вас почують боги,
    ЩОБ НЕ ВЗЯВСЬ ЗА НЕКРОЛОГИ.

    P.S.:
    Ну, а ми (чого мудрити!),
    Друже, тату, сестро, брате,
    За здоров’я будем пити –
    Нам нема чого втрачати!

    2007


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Юлька Гриценко - [ 2010.06.23 20:33 ]
    Твій слід болить мені ще й досі
    Твій слід болить мені ще й досі,
    Невинним плюшевим «прости».
    Вдягаю усмішки на сльози,
    Щаслива наче...



    В душі нестерпно плаче осінь,
    І часом хочеться втекти,
    А потім думаю : «Ну, досить...»
    Сідаю й плачу...



    І не кляну я власну долю
    За те, що ти з»явився в ній.
    Якби ж дивитися без болю
    Мені зуміти.



    Якби ж то висушити з солі,
    Щоб очі стали не сумні.
    А знаєш, я колись дозволю
    Мені наснитись...

    23.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  20. Ігор Морванюк - [ 2010.06.23 19:22 ]
    * * *
    Ми не можем забути про день,
    Й пам'ятаємо завжди про вечір.
    Вітер бавиться кісьми на плечах,
    В грудях серце - загнаний олень.

    Мої сльози до тебе й надія,
    О, чарівна, моя самото!
    Серед всіх негараздів зумію
    Віднайти саме то, саме то...

    Що примушує знову вертатись,
    В почуття незабутніх годин.
    Там де в двох, а не сам, не один.

    Самоту мою брала у мене,
    А взамін віддавала свою.
    За мету, саме так, за мою.

    2001


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Шумілін - [ 2010.06.23 18:31 ]
    * * *
    Сиплется листям липовим
    сплетене нами літо.
    Місто весело кліпає
    пізнім палеолітом.

    Пилом і пляжним попелом
    пальмові плями манять,
    лиця з гарячим попитом
    свіжістю клептоманять.

    Краплі висять над площами -
    ніжні - перед дощем,
    Просто під небом вмощуюсь
    і посміхаюся,
    ще


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Куманський - [ 2010.06.23 17:30 ]
    ЕПІГРАМА С.Жадану (Anarchy in the UKR)
    Сергію Жадану

    BACK IN THE UKR

    хтось може обкуритися травою
    затим набити в ніздрі кокаїну
    в довершення нанюхатися клею
    чи в інший спосіб полюбить країну...

    хтось може ненавидіти мусарню
    зате любити янга і sex pistols
    тягати тьолок з виду тіпа гарних
    в готелі харків чи в степу за містом...

    хтось може наколоти вени
    залить горлянку літром самогону
    тинятись довго рідною землею
    все описати що було законно...

    та що б хтось не робив як не старався
    і звідки б творчий вітер не повіяв
    такий сюжет не створить хоч би й всрався
    який виходить з-під пера сергія!..

    2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.23 16:55 ]
    ***
    Один раз на місяць я хочу ставати дощем
    і стукати у кватирки.
    Стоятиме хтось, поклавши руки на скло,
    пульсуватиме знаком питання,
    а знайомий пейзаж не знатиме відповіді, –
    тоді я вистукаю „прийом-я-чую-тебе”
    азбукою Морзе.
    Визначатиму ходу снів, що з’являться людям,
    і ритм віршів, які дочекаються ночі,
    покроплю кадилом асфальт –
    він здуріє од власного запаху.
    Зажену додому втомленого водія:
    завіса, чувак, до нових зустрічей;
    підморгну з калюжі високим підборам
    і хлюпну-таки на ногу, що не дивиться,
    куди ступає.
    Захочу солоного – з’їм чиїсь сльози.
    Один раз на місяць я хочу ставати дощем.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Юля Спалахувка - [ 2010.06.23 16:16 ]
    Вечірня кава
    Вечірня кава - така шкідлива,
    І тільки морок сховає вади
    Ніхто ж не знає, чого заради
    Забули сон свій - чекаєм дива.

    Не спиш сьогодні - виспишся завтра,
    А зараз сон хай йде манівцями.
    А я посиджу - почесна варта
    Згадаю вітер, заграю гами.

    Тиха розмова, змучений погляд,
    В очах загасла нервова злива.
    Забути біди, відчути догляд...
    Вечірня кава - така правдива.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  25. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.23 16:18 ]
    ***
    я не маю до тебе жалю
    ти мій біль ти стоїш навколішках
    на шиї у тебе зашморг
    ти марно благаєш болю
    бо сьогодні я інквізитор
    в тортурах говорить правда
    я звужую тобі горло
    я дою тебе мов змію
    ти хрипиш ти кашляєш віршами
    ти викричиш їх до останнього
    поки голосу не забракне
    а я запишу їх усі
    і тоді я тебе відпущу
    на смерть швидку і жадану
    як грішника що покаявся
    як злодія що зізнався

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  26. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.23 16:08 ]
    ***
    пам’яте кам’яній
    застигай прекрасною квіткою
    я впізнаю тебе завжди
    я люблю тебе вічна моя
    тебе не потрібно ховати під склом
    пелюстки твої не зів’януть
    я знову маленький принц
    я піду в далекі світи
    відвідаю інші планети
    але знатиму що ти є
    квітнеш для мене
    і я прийду на тебе подивитись
    коли зникне страх
    перед мертвим садом

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Гальшка Загорська - [ 2010.06.23 14:59 ]
    ***
    Я більше вже не думаю про тебе,
    Потрібна я тобі була чи ні,
    Ти спогадом залишивсь в серці в мене,
    І поряд йшов зі мною всі ці дні.

    А їх вже так багато назбиралось,
    Несу я дні на зігнутій спині,
    Роки біжать і що ще нам зосталось?
    Не буду нарікать – часи складні.

    Вони у нас такими були завше,
    Складним був час від створення Землі,
    Часи складні були і в предків наших,
    В Адама й Єви гірш, ніж в наші дні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Прокоментувати:


  28. Ірина Гнатюк - [ 2010.06.23 14:33 ]
    З тобою
    Розділити з тобою я хочу
    Насолоди замріяну казку,
    Дарувати весняної ночі
    Всі обійми,цілунки і ласку.

    Щоб сп"янілий безумним коханням
    Розумів що на тебе чекає,
    І в пориві нестримнім бажання
    Шепотів :"Я кохаю,кохаю..."


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.08) | "Майстерень" 5.25 (5.07)
    Прокоментувати:


  29. Соломійка Бехт - [ 2010.06.23 13:20 ]
    на роялі чорно-білих скронь
    Ти сховай мене в свої долоні,
    Захисти від вітру і вогню.
    Відбиває пульсом в моїх скронях:
    "Я люблю… лише тебе люблю".
    Не зважай на паузи між нами,
    Збережи у спогадах любов.
    В скронях, мов на клавішах роялю,
    Звук «люблю…» я чую знов і знов.
    Не забудь мене, тебе благаю,
    Не втрачай, не розкривай долонь.
    Ритм знайомий пальці відбивають
    На роялі чорно-білих скронь.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  30. Олександра Труш - [ 2010.06.23 13:26 ]
    Коротко про смерть (рондель з кодою)
    Душа покидала тіло
    У вічність - за кроком крок,
    Повітря останній ковток,
    Лиш губи пошерхлі просили.

    Хоч руки ще все не зробили,
    Проте без жалю, без тривог
    Душа покидала тіло,
    У вічність - за кроком крок.

    А лікар намотував вміло
    Надії останній виток,
    Та Смерть відпустила курок,
    Зіниці без руху застили...
    Душа покидала тіло,
    Злітаючи ввись, до зірок...

    (ABba abAB abbaA b)

    23.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (24)


  31. Тіна Гальянова - [ 2010.06.23 13:31 ]
    ВІРУС БОЖЕВІЛЛЯ
    Не думала раніш, що божевілля
    Передається навіть через дотик.
    Ти ж взяв і заразив мене повільно,
    Й хвороба вже для мене, як наркотик.

    Ін’єкції тебе чекають вени.
    І особистість вже моя подвійна.
    Ти просто відібрав мене у мене.
    А із собою не ведуться війни.

    Ми в нашій божевільні не самотні:
    Цей вірус розповсюджуєм на всіх.
    Так, ми хвороби носії сьогодні.
    Але ж хвороба – це не смертний гріх.

    Діагноз свій приховувать не стану:
    Несповна розуму чи, може, дурнувата.
    Й хоча мені сутужно і погано,
    Та божевілля вже не можу подолати.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Олеся Овчар - [ 2010.06.23 11:10 ]
    Дощик-пустунець
    Чом травичка мокра?
    Звідки ці сліди?
    Це ж бо щойно Дощик
    Прибігав сюди!

    Грався у садочку
    Жмурки з вітерцем.
    Смакував у кроні
    Вишеньки тихцем.

    На старій орелі
    Мрійно посидів
    І вербиці кіску
    Жартома розплів.

    Квітоньці-ромашці
    Казку нашептав...
    Ще почапав трохи
    Босим поміж трав –

    Та й подавсь додому,
    В небо навпростець
    Милий, невгамовний
    Дощик-пустунець.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  33. Катерина Василенкова - [ 2010.06.23 09:32 ]
    Не було кохання
    Ти пісні розчиняв у наївних серцях,
    Не цукрові слова – солоні.
    Все минуще мине – запевняв у піснях,
    Як любов не одна у долі.

    Ти співав не коханим, закоханим лиш
    Безнадійні романси туги,
    І у кожне із їхніх дівочих облич
    Називав неприємно «другом».

    Дотепер не було про кохання хітів
    У твоєму репертуарі,
    Але я почуття заронила у спів
    І надала життя гітарі.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  34. Катерина Василенкова - [ 2010.06.23 09:52 ]
    Вишиваєш пісню ти мені...
    Тягнуться за голосом слова
    Чорними, червоними нитками.
    Заспівала кольором канва
    Під твоїми вмілими руками.

    Вишиваєш пісню ти мені
    Про кохання і дівочі чари.
    На душі натягнутій струні
    І на струнах вишивки-гітари.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.04)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Павлюк - [ 2010.06.23 09:29 ]
    ДО ЦИКЛУ «ПОЕТИ ХХІ»
    1.

    Нічого не снилось.
    Не сталось нічого.
    Ішли проти вітру –
    Не говорили...
    Гнівили чорта,
    Смішили Бога.
    Предків любили.

    І сутеніло, і сатаніло –
    Мов кров у спирті.
    Жили окремо
    Душа і тіло.
    Обоє спиті.

    І музи наші
    З очима злими –
    Як незабудки.
    І друг в могилу
    Навіки здимів –
    Мов пес у будку.

    А що зосталось?
    Трава і зорі?
    Підводне царство?
    Чи те, що каже
    «Здрастуйтє, sorry»,
    Парламентарство?..

    Брати по крові...
    Брати по духу...
    Нема нічого.
    Над нами сонно
    Літають мухи
    І по-земному
    Солодка піна
    Від власть імущих
    Уста лоскоче.

    Ми хочем слави.
    Ми ніжні й мужні,
    Майже пророчі.

    Ми знаєм:
    Будуть
    Душевні ями,
    Тілесні злети...

    До нас, здається,
    Були так само
    Якісь поети...

    19 верес. 08.

    2.

    П’ємо.
    Вмираємо...
    Знову п’ємо.
    Сказано ж бо:
    П’ємонт...
    В ночі безсонні пишем поеми.
    Днями увічнюєм анекдот.

    Б’ємось шляхетно
    За існування.
    Вмієм вінки плести...
    Згадуєм тілом –
    Що то кохання.
    Чуємо серцем –
    Що то чорти.

    Падаєм вишнями
    В гнізда просто.
    В грішну печаль –
    Душа.
    Коли ж п’ємо –
    То не любим тости
    І залишать...

    І поміж нами всяке буває
    У боротьбі за... даль.
    Наші пегаси –
    Білі трамваї,
    Музи... музичні...
    Да...

    Коли стріляємо –
    То як в себе:
    Щоби недовго біль.

    В Землю лягаємо –
    Як у небо,
    Суд програвши судьбі.

    23 черв. 10.



    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  36. І Грайлива - [ 2010.06.23 00:34 ]
    Ти мене не сприймаєш за істину
    Ти мене не сприймаєш за істину.
    Я для тебе лиш букви в мерЕжі,
    Напівобраз в думках розколисаних,
    Що не терпить жодних обмежень.

    Не впізнаєш мене з-поміж тисяч
    Незнайомих облич у житті.
    Знову граючись в цю таємничість,
    Не порушимо спокій в душі...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Софія Кримовська - [ 2010.06.22 23:57 ]
    ***
    Засмальцює вечір білий день,
    згасне небо у захмар'ї чорнім.
    Ніч самотня степом побреде,
    в пазусі ховаючи "учора"

    і зірки у жмені, і лице
    від "сьогодні" і, можливо, "завтра".
    Ніч піде до тебе, та про це
    вголос говорити ще не варто.

    Просто свічі довго не гаси
    і замки не зачиняй у сінях.
    І не розплітай її коси,
    бо заплаче пугачем осіннім.

    І не випускай руки із рук,
    бо злетить угору жовтий бісер,
    у гіллі сахнеться чорний крук,
    скло вікна у хрестовинні трісне.

    Обійми міцніше, прихисти,
    заховай од вітру, мряки, мору...
    І на ранок не бентежся ти,
    якщо сном згадається учора...

    День розвіє згадку, рознесе,
    і солодку заховає втому...
    Ніч прийде іще, але про це
    не кажи ніколи і нікому...
    22.06.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (21)


  38. Вікторія Осташ - [ 2010.06.22 21:28 ]
    очікувальне
    повільно сидітимеш питимеш вистиглий час
    доки чай червонітиме в чашці
    аж повітря загусне над схилом плеча
    і правиця поважчає

    позиратимеш подихів слухом лічитимеш зорь
    завмирання і зблиски в полудньому небі
    як бентежить майбутнє і спомини чинять розор
    на збуруненім гребені

    аж заблуклими душами вихлюпнуть сни із багать
    що розпечені подумки знакове живописують
    та під поглядом Божим змалішають пульс і вага
    звелемовлені всує



    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (19)


  39. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 21:42 ]
    ДОРОГА ДОЛІ
    На минулого й майбутнього плечах
    Долаєм з року в рік дорогу нашу.
    І, наче одинокий в полі птах,
    П’ємо ковтками спрагло долі чашу.

    Стоять дерева зради та зневіри,
    Надії квіти десь-не-десь ростуть.
    То темрява, неначе паща звіра,
    То світло осяває долі путь.

    То серце обпікають злі морози,
    Чи може промінь сонця обійняти.
    Така життя людського сіра проза,
    Хоча в душі завжди є й місце святу.

    І сум, і горе, щастя і красу
    Пізнаєм ми у світі цім доволі.
    Долаєм шлях, шукаючи весну –
    Весну душі, весну своєї долі...
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  40. Ігор Павлюк - [ 2010.06.22 21:35 ]
    * * *
    Вже печаль переплавлена в лють золоту.
    Вже у Музи розмазана туш на віях...
    Вже давно я узяв ту свою висоту,
    На якій час і смерть не віють.

    Де за небо миліша земля могил,
    Звідки світять кохані душі.
    І слізьми припадає зоряний пил
    На грозою убитій груші.

    Біля мене живе кіт з людським лицем
    І солона, мов правда, щука.
    Далі – все не так і усе не те:
    Ні собор, ні бар, ні наука...

    Друг римує іще «океан-орган»...
    Вип’є ром, поцілує денце.
    Ну а я, ну а я «ще той хуліган».
    Я за трьох проживаю день цей.

    Я минулі печалі струсив у полин –
    Наче попіл із люльки.
    Ми витягуєм з братом зі схрону стволи –
    Грати «хрестики-нулики».

    Ми безсмертя уже не шукаємо десь,
    Сенс у Стіксі, оргазмі, болю?..
    Усміхається сумно небесний Отець
    І колише стару тополю.


    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  41. Сергій Гольдін - [ 2010.06.22 20:37 ]
    Пощастило сьогодні безпритульному діду
    Пощастило сьогодні безпритульному діду:
    З якогось дива грошовитий гуляка,
    Мабуть, після доброго з трунком обіду,
    Дав йому пляшку, ще й сотню за щиру дяку.
    Дід купив собі рибку, а також півлітра пива,
    Ковбаси, помідорів, дві чорні хлібини.
    Обличчям його блукала посмішка щаслива,
    Як він заглядав, наче в казку, в свою торбину.
    Старий обережно заліз на горище будинку,
    Де в закутку темному він рахував свої ночі.
    Сонце сюди зазирало лише на хвилину.
    Відводило погляд і в зелах ховало очі.
    Старий наливав собі в склянку, згадував давнє,
    Надривно кричав котяра, прохаючи їсти.
    Роки молоді – таки ж бо були вони славні,
    Здавалось назавжди яскраве, веселе, барвисте.
    Дід наливав, шматочки кидав тварині:
    «Бачиш, котусь, як мене закрутило кляте.
    Треба ж було тоді померти дружині,
    Коли я на лихо дурень попав за грати.
    Ти від природи, тобі бомжувать по закону.
    Звик я, та віриш, деколи вмерти кортить…»
    Потім бездомний співав про етапи й вагони,
    Далеку Мордовію і Чорного моря блакить.
    На денці лишилось, дід склепив поволі повіки,
    Став малюком та стрибав біля мами.
    Грала музика, раділи музики,
    А зірки лукаві сміялись над нами.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (1)


  42. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:31 ]
    * * *

    Пахтять, покроплені дощем,
    Джмелі й зілля.
    Намоклий хутір за Збручем.
    Якась земля.

    Набрать з колодязя води
    Приходить дід.
    У мене теж були діди –
    Туди, де схід.

    Лежить волинська зелен-товщ
    У гущині.
    І з липи видно всяких польщ,
    А з дуба – ні.

    Отак – які б не йшли нові й
    Живі – все так:
    Пирій. Колода. Деревій.
    А скраю – мак.

    Час тут не ходить. Повтори.
    Загус він тут.
    Минають хмари й кольори.
    Та зрідка – люд.

    У шибці – крапля і комар.
    За нею – дід.
    Йому в Крем’янець на базар.
    Мені – на Схід.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (5)


  43. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:48 ]
    * * *


    Хрещатик ваш і трохи мій
    і всяких київських повій
    а ми сидим із Солов’єм
    горілку п’єм

    де хліб і сіль і тіні веж
    і чар і хміль тонких одеж
    а він поет він пролетар
    я ніби теж

    там як початок як пролог
    музúка з вежі профспілок
    і Сходу світиться при нас
    тонкий пилок

    та міць хистка всевладних тих
    котрим що стяг пусте що стих
    вони плюють десь там на нас
    ми тут – на них

    і добре мрії хвильовій
    тремтіть на бруках-мостовій
    де я прощаюсь з Солов’єм
    (о Солов’ю не соловій) –
    жиєм…




    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" 0 (5.73)
    Коментарі: (4)


  44. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:28 ]
    * * *


    Сорок літ тече життя дощами з ринв.
    Осяйною Бессарабкою сія
    Світ-облавок. Там останній мандарин
    Ну не мій. А воля все-таки моя.

    Все, як має. Розібралися. Ну от.
    Справа світлі сновидіння, зліва – гріх.
    Знов гетьмáни ніби дражняться з банкнот
    На майбутнє, а мені б - сьогодні їх.

    Як танцюють, як течуть зірок рої...
    Ну таке. Така ля ві, що просто се.
    Та складається по буквах – у-кра-ї…
    Може, й дарма, а складається – і все.

    І від того хоч незримий, а таки
    Хоч на хвильку, хто б там що не говорив,
    Наростає – ніби пропасть навпаки –
    Між землею і підошвами розрив.







    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  45. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 18:31 ]
    В ОСТАННЮ ДОРОГУ...
    Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
    Тебе проводжати у тузі німій?
    За Тебе щодня і щоночі у Бога
    Просила, щоб був Ти хоч трохи ще мій.

    Любов’ю своєю Тебе рятувала,
    За руку вела, мов маленьке дитя.
    Та доля жорстока Тебе в мене вкрала,
    Тепер забирає й у мене життя.

    Було, видно, мало моєї любові,
    Чи, може, занадто у світі цім зла?
    Закрив нині очі свої волошкові,
    Пішовши туди, де нема вже тепла.

    Я вірю, мій Любий, колись ще настане
    Той час, коли знову зустрінемось ми.
    Там більше душі не болітимуть рани
    І сповняться всі наші мрії та сни.

    Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
    Сьогодні страждання і муки усі.
    Для Тебе проситиму милостей в неба
    І зцілення ран – для своєї душі...
    23.06.2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 18:50 ]
    “ПРИРОДИ ВІНЕЦЬ”
    Людина володарем зветься у світі,
    Та влада її тільки в тім, щоб скорити.
    Засліплені горем та зрадами друзів,
    Живемо в полоні постійних ілюзій.

    Якщо придивитися: ми безпорадні,
    Над власним життям і над світом невладні.
    Беззахисні ми перед злістю своєю,
    Руйнуємо все і рівняєм з землею.

    Засліплені власними вадами й страхом,
    Своє існування закінчуєм крахом:
    Надій, сподівань і фантазій усіх...
    Лиш н а ш чоловік так робити би зміг!

    Навчились усього, крім бути собою,
    Замінюєм щастя чужою бідою.
    Дарма нас назвали “природи вінець” –
    Сумний нас спіткає так часто кінець!
    2001р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:51 ]
    ***
    я чула про дівчину що померла
    її серце розірвалося
    бо міцна як смерть любов
    і так само невблаганна

    хтось бачив як дівчина впала
    а потім з роздертого серця
    раптом вирвався птах
    юний і білий мов сонце
    він злетів він стрибнув у небо
    і жодної краплі крові
    не поніс на своєму пір’ї
    і синь його прийняла

    не знаю чи є тут правда
    бо не відаю як то померти
    коли бачиш як родяться хмари
    коли маєш ці білі крила

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:02 ]
    ***
    те, що втрачено, – страчене
    страчене спить в землі
    мертвим – тільки пробачити
    гніву – тільки зомліть

    двоє хрестів опівночі:
    жде мене мовчки страж –
    крик би почути півнячий! –
    власний найбільший страх

    потиск руки – витримую
    погляд – мов ніж пройшов
    дяка тепер – від сильної
    мудрої наче Йов

    2008


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:24 ]
    ***
    ці вишні у весільних сукнях
    не відають про Град Небесний
    не чули про дари спокутні
    та знають що Жених воскресне

    а люди завжди спраглі чуда
    святять паски Христове Тіло
    їм заздрив би нещасний Юда
    йому душі не освятили

    вже скоро благодатний ранок
    обпалить вії ночі плинній
    Ісус побачить власні рани
    і скаже „здрастуй” Магдалині

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Юлія Радченко - [ 2010.06.22 16:01 ]
    Сверхдилемма
    Один пробел. Один вопрос.
    Мечта одна…
    Харизматичностью берез -
    Поражена…
    Заброшен дом. Затравлен быт…
    Обиды – вспять?
    Забывчивость определит:
    Кого-то ждать…
    Прижав распятия к стеклу -
    Не прирасти…
    Сгребая слезы на полу
    Лишь в две горсти…
    Подняв раскаянье и боль
    Над головой…
    Умножив тридцать шесть на ноль,
    Вдохнуть: «Живой!»
    Сказать: «Осмыслю и вернусь.
    Сама смогу?»
    И только сдержанная грусть -
    Одна в долгу…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1296   1297   1298   1299   1300   1301   1302   1303   1304   ...   1816