ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Артур Сіренко
2026.08.26 10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає

С М
2026.08.26 07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь

здійнявши галас

Віктор Кучерук
2026.08.26 06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают

Віктор Кучерук
2026.08.25 15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.

Борис Костиря
2026.08.25 13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.

Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.

Ольга Садкова
2026.08.25 09:46
Вона була квітникаркою. Працювала в крамниці, що по вулиці Покровській (тепер там ювелірний магазин, однак із колишньою назвою – «Роза»). Крамниця сприймалася містянами як приємна винятковість на тлі радянської невиразності застійного періоду. У відвідува

Віктор Кучерук
2026.08.25 06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.

хома дідим
2026.08.24 23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів

Іван Потьомкін
2026.08.24 20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Зоряна Ель - [ 2010.03.15 12:05 ]
    Так, між іншим...
    у березня поцупивши вино,
    п’яніє сніг у ночі на бенкеті,
    звисає шлюбний, ще торішній, кетяг
    з його петлиці вижовклим руном.

    рояться у неспокої думки,
    сусідин пес «ворожить» безугаву.
    сьогодні місяць - повня, не лукавить,
    напоєний передчуттям терпким.

    і кроки, що ламають лід тонкий,
    вчуваються, а може це – реальність?..
    та ми давно уже не ідеальні,
    щоб коми замінити на крапки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  2. Андрій Мирохович - [ 2010.03.15 12:31 ]
    мій беніто
    знаєш братику
    я люблю фашистів
    за їх чорні сорочки.
    від них пахне здоров’ям
    навіть з телеекрану.
    стара кінохроніка –
    паради молодих і красивих,
    експресія, виразні жести,
    беніто схожий на борця
    чи там, скажімо, боксера,
    виступи з балкону
    істеричні як накликання дощу
    на співучій мові данте,
    інколи думаю – знаєш
    напевно його недруги
    вчились в школі краще за нього,
    вони більше цінували ренесанс
    все-таки петрарка там чи бокаччо,
    і, щоб йому не було самотньо
    на цьому провінційному балконі,
    вони повісили поряд кохану


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (12)


  3. Микола Левандівський - [ 2010.03.15 12:38 ]
    Твоє небо так ви́соко
    Твоє небо так ви́соко
    хмарами писане
    з пальців Господа
    виссане
    карбоване цятками
    зірками-блудницями
    це майже як пестощі
    це схоже на радощі
    у грудях затиснуті

    твоє небо – так ви́соко

    а я лише листя
    жовтавий лист я
    і мов ненавмисно
    твоє небо – ви́соко
    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  4. Олексій Тичко - [ 2010.03.15 11:39 ]
    Дякую тобі
    Я щиро дякую тобі
    За ті слова, що ти сказала.
    Нехай літа не молоді,
    Та смакувала чорна кава.
    Серед чужих і голих стін
    У ароматах безнадії
    Прийшов на пам'ять раптом Грін,
    Романтик паруса і мрії.
    Я знову дякую тобі,
    Що мрії мали різнокрилі,
    За шторм в застояній воді.
    І ревнощі... забуті... милі...
    10.03.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  5. Наталія Крісман - [ 2010.03.15 11:00 ]
    СВІТ ВЕСНЯНИХ МРІЙ
    Тягар своїх тривог скидаю щовесни,
    Весь біль вчорашній я лишаю без вагань.
    Щоби на крилах мрій полинути у сни,
    В яких з Тобою ми відчуєм смак бажань.

    Залишу тільки те, що любе вже давно:
    Тебе, світання час, це небо і весну...
    Майбутнє і минуле зіллються знов в одно,
    Але, чому це так? Я досі не збагну.

    Реальність це чи ні, ілюзія, міраж,
    Чи вигадки мої на зло всім ворогам?
    Та світ весняних мрій сьогодні тільки наш,
    І пам’ять про любов належить тільки нам!
    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  6. Наталія Крісман - [ 2010.03.15 11:09 ]
    МОЇ ШЛЯХИ
    Під вічним тягарем життя важкого ноші,
    Зігнувшись від проблем, іду в пітьму віків.
    Ні всі скарби у світі, ані найбільші гроші,
    Ніколи не замінять мені моїх шляхів.

    Іду крізь вічну зиму, через сніги і гори,
    Іду у ранню пору і в час сріблястих скронь.
    Іду крізь вир стихії, де є журба і горе,
    В дорозі зігріває лише душі вогонь.

    Знайду свою дорогу до неба-небокраю,
    Знайду свою вершину, що буде лиш моя.
    Через роки і терня шляхи свої здолаю,
    Які подарувала життєва течія.

    Знайду свій шлях до того, хто долею обрАний,
    І щастя храм збудую, нехай поможе Бог!
    Хоч шлях, яким ітиму, для мене ще незнаний,
    Та ми його з Коханим збудуємо удвох!
    2001р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  7. Наталія Крісман - [ 2010.03.15 11:16 ]
    ВІЙНА
    Кровоточить світило, мов рана глибока,
    І прокляття летять аж до самих небес.
    Ви хотіли нового Месію й Пророка?
    Це для вас Князь пітьми знову з пекла воскрес.

    Небеса вивергають розпечену лаву,
    І зі страхом народ поглядає на це.
    Хто затіяв для люду вселенську розправу?
    Проглядає з пітьми його хиже лице.

    Це оскал ненаситний його проглядає
    Із-за згарищ будинків, сміється мов він.
    Знову й знов нову жертву для себе шукає:
    Не спинити його, надто сильний розгін.

    На терезах життя переважило Зло,
    Все пітьма навкруги полонила.
    Невідомо, кому нині ще повезло:
    Чи живим, а чи тим, хто в могилах...

    Ще й сьогодні до нас долинають здаля
    Відголоски війни, що стихають.
    Кровоточить світило, в судомах земля.
    Люди ранок новий дочекають?!...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Іван Редчиць - [ 2010.03.15 10:57 ]
    РУБАЇ
    Лиш увіллє весна п’янкого чару,
    І забринить душа, немов кіфара,
    Обняти хочу я весь білий світ, –
    І випити до дна цю срібну чару.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  9. Василь Кузан - [ 2010.03.15 09:13 ]
    КАРПАТСЬКА СІЧ
    А на Красному Полі - зима,
    Поміж краплями снігу – кров.
    Криком серця мовчить сурма,
    Що ніхто її не зборов,

    Як ніхто не зборов тих Крут,
    Що постали хрестом століть.
    А над Крутами чорний крук
    Переконливо так стоїть.

    І керують ним знову. З нас
    Вибирає він жертву. Ми
    Ніби вперше у перший клас
    Від зими йдемо й до зими.

    Крихта правди летить під стіл,
    Крапля совісті гасне там,
    Ми не Кротони й не святі –
    Знову страшно маленьким нам.

    Може, завтра замкнеться круг
    І на захист нам стане хто?
    Знов безвусі герої Крут,
    Не шинелі у них – пальто.

    Знову юні сини Карпат
    Із безумством хоробрих, чи
    Лицар той, що під блиском лат
    Загубився на смерть йдучи.

    Ні, на чудо нема вже сил
    У казкових усіх істот,
    Нам ув очі пускає пил
    Геній гнучкості і підлот,

    Той паскудний, жорстокий крук,
    Що згортає свободу в сніп,
    Та немає у нього рук
    І ніхто не впаде на сніг,

    Бо немає вже снігу, лиш
    Між траву проростає кров …
    Там, під зорями ти стоїш,
    І не бачиш нічого знов…

    А довкола все та ж зима,
    Березневий холодний час.
    Криком серця кричить сурма,
    Що навік поєднала нас.

    Кругом серця кружляє крик,
    Йде під Крути Карпатська Січ.
    І не плаче ще нині крук,
    І зима переходить в ніч…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  10. Василь Юдов - [ 2010.03.15 08:55 ]
    ВЕСЕЛИЙ МУЗИКАНТ
    На формі камуфляжній
    Застебнуті ремні.
    Поблискує медалька,
    А він співа пісні.
    Гармошка рветься в душі
    На весь мікрорайон.
    Стрічає перехожих
    Потоптаний газон.
    Стоїть, як та лелека
    Припнута у росі,
    Веселий музикант,
    Що на одній нозі.
    Лунають в серці кожнім
    Ті звуки голосні-
    Його веселі жарти
    І радісні пісні.
    Бринять сльозою очі
    У тих хто мимо йде,
    Підходить до футляру
    Й копієчку кладе.
    Протезом, як кілочком,
    Прикутий до землі,
    Єдиною ногою
    Притопує собі.
    Безпечні перехожі
    Спішать куди кому,
    Заслухавшись у радість
    Дивуються йому.
    Не можуть зрозуміти:
    Для чого він живе...
    А пісня громом лине,
    По вулиці пливе!
    У ріднім мирнім краї,
    Уже не на війні,
    Веселий музикант
    Виконує пісні.

    2006р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  11. Софія Кримовська - [ 2010.03.14 23:39 ]
    Я пішла по світах
    Я пішла по світах, як, буває, ідуть у відпустку.
    Роздивлялася сни у вітринах на вулицях міст,
    приміряла новеньку заквітчану ружами хустку,
    черевики на босу і сукні. Ото маю хист.
    Я шукала тебе, чи себе, чи слова підліткові -
    дев’яності були видатними на вірші і сни.
    І була я терпляча, замерзла і невиліковна
    на кордоні «було» і «ще буде» тієї весни...
    Витрачала не гроші - слова і кредити на спокій,
    парасолі губила, підбори і голову теж...
    Та затихли за рогом Садової-Пушкіна* кроки
    двох розбитих сердець за межею дозволених меж...




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  12. Олеся Овчар - [ 2010.03.14 23:52 ]
    Зимово-весняне кохання
    Закохалася у леля
    Березневого Зима.
    Вчарувалась дивним хмелем
    Її стриманість німа.

    Сонцепроменем долоні
    Як торкнувся до щоки,
    То сніжинки невагомі
    Заховались у струмки.

    Стрепенулась, налякалась:
    – Що це сталось, лелю мій?
    Усміхнувся він ласкаво:
    – Перші слізоньки надій...

    Невідоме і незнане
    В серці проліском зросло.
    Захищалася снігами
    Та рятунку не було...

    Серце, звідавши любові,
    Випромінює тепло...
    І поволі, так поволі
    Тануло її єство.

    Розімліла від блакиті
    Погляду його очей,
    Прихилилась голим віттям
    До коханого плечей.

    Засинала ще Зимою
    У незвичнім відчутті.
    А прокинулась Весною
    Поруч з ним...
    в новім житті...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (21)


  13. Андрій Мирохович - [ 2010.03.14 21:20 ]
    від пустка
    сергій вікторович курить на терасі
    санаторію (профспілкова путівка
    ну ти розумієш халява сєрий всьо-таки ялта)
    для всяких іпохондриків середньої руки
    вже цілий тиждень він не має:
    з ким поговорити
    з ким забухати
    тобто зрештою знову ж таки поговорити
    він курить і дивиться на площу
    яка остогидла настільки
    що сергій вікторович навіть
    спльовує собі під ноги
    позирає на інших відпочиваючих та якусь незрозумілу чайку
    які однаково не хочуть його вислухати
    «я маю що вам сказати
    ви чуєте придурки маю що сказати»
    втішено посміхається і закурює нову цигарку:
    клята чайка таки поцілила того кретина
    в білому піджаку
    «так йому і треба
    а то ходить тут вимахується
    сноб довбаний
    пива треба випити»


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  14. Гренуіль де Маре - [ 2010.03.14 21:14 ]
    Игра в вопрос-ответ
    Ах, какой снегопад!
    Подхвачу на лету
    Твой ответ невпопад…
    Мой вопрос – в пустоту.

    Снегопад не спеша
    Тихо высветлит ночь.
    Леденеет душа…
    Он спешит ей помочь,

    Он хоронит дома,
    Засыпает живьем -
    Но страшней та зима,
    Что во взгляде твоем.

    Не сержусь. Не сужу.
    Я смирилась давно.
    …Я тебя разбужу
    Горстью снега в окно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (6)


  15. Галина Фітель - [ 2010.03.14 21:37 ]
    Львів-Варшава-Париж
    У ріднім Львові я - в твоїм Парижі.
    А може, навпаки, як сонце зайде.
    Не розділяймо, любий, вічність тиші,
    зустрінем ранок у Варшаві-зайді.

    Ти привезеш морозиво із вишні
    і пляшку синю з замку родового.
    Ми не забули крові голубизну,
    ми пошануєм наші родоводи.

    Напоїмо вином ми всіх геральдів.
    А пляшка синя, наче синя птаха,
    минувши Єлисеї, Кайзервальди,
    нас понесе з Монмартру на Личаків.

    Сп’янієм не з вина ми, від любові
    Парижу й Львова, Жана і Халени.
    Бо що нам візи, мита і умови,
    коли ми не одні, коли – єдині.

    Нам день – як Львів, а ніч – Париж нестримний,
    А світ – всього лиш метри, відлік далі.
    Ми поруч, ми далеко, ми всесильні,
    накинувши на Віслу тінь вуалі.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Сірий - [ 2010.03.14 21:42 ]
    За мить одну...
    У
    щелепи
    затиснула
    Голгофа
    немилий
    та
    холодний
    брус,

    за
    мить
    одну
    до
    катастрофи
    «Звершилось!» -
    вигукнув
    Ісус…
    14.03.10р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  17. Катруся Матвійко - [ 2010.03.14 21:16 ]
    Дитяче
    Тупи-тупи тупотунка,
    Ля-ля-лялечка, ласунка,
    Ма-ма-маму кличе радо,
    Люлі-лю співає тато.
    Аа-а, ходи-но спати,
    Цьом у носичок кирпатий.
    Хлопи-хлопи у долоні,
    Наша доня, люба доня!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  18. Коцовська Галина Бендза - [ 2010.03.14 20:57 ]
    ЛІРИЧНЕ
    Іній.Дерева.Сутінки.Холод.
    Кава гаряча.Газета вечірня.
    Сумно.Похмуро.Стукає голуб.
    Крихти визбирує: знань книгозбірня.

    Іскри. Вогонь у печі розгорівся.
    Треба протерти замерзлу шибку.
    Вітер з морозом у гості просився,
    В дарунок принісши місяця скибку.

    Іній.Дерева.Сутінки.Холод.
    Біля мольберту яскрава палітра.
    Калинові грона? Надто червоно...
    Сон. Напівмарево біля пюпітра...
    2009р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.13) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  19. Сергій Гольдін - [ 2010.03.14 19:55 ]
    Легенда з Полісся
    Легенда з Полісся

    Як кохали, ой, як же кохали вони!
    Сизокрилі голубки навіть заздрили їм.
    Квітів безліч яскравих буя у весни,
    Та здебільшого їхнє буяння – дим.

    Так, весняний дим і на мить,
    Щоб навічно – то казка чи мрії.
    А ці два серця в одно горить,
    Рветься до неба палка надія.

    Та люди навколо – чорна мла,
    Що осідає на душу смутком;
    Спалюють кривдою юні тіла,
    Мов спекою спалює незабудки.

    Клянуть і закльовують їх любов,
    І не дають, не дають єднання.
    Запеклася на серці кров,
    А в душі запеклось зітхання.

    У матері , – Боже! – холодні руки,
    Батько сивий на ката схожий.
    Люди, люди, – голодні круки!
    Боже, дай допомоги, Боже!

    Зустрілись опівночі за селом.
    І хутко хмари за обрій тікали,
    І ясними зорями небо цвіло,
    Коли у неба вони прохали.

    Мабуть, у закоханих дивна доля.
    Весна ласкава їх сном оповила,
    А вранці виросли серед поля
    Дуб молодий та берізка біла.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  20. Богдан Чернець - [ 2010.03.14 19:16 ]
    Едемська пісня
    А я чекатиму тебе
    повернену із того світу,
    холодну ще зимовим сном
    і теплу вже гарячим літом.

    Я малюватиму тебе
    іконою благої вісті
    від ангела, що загубивсь
    і віднайшовсь в едемській пісні.

    І я співатиму тебе
    Акафістом хрестів щоденних
    із дисонансами прощань
    і у гармонії повернень.

    Ще я молитиму тебе.
    Мов чотки пхатиму години,
    померлої в Голгофи час
    і знов воскреслої надії.

    Бо я любитиму тебе
    у цьому чи у тому світі,
    далеку ще вчорашнім днем
    і близьку вже ранковим світлом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (11)


  21. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:59 ]
    Вітрильник вже малює - на спині…
    Вітрильник вже малює - на спині…
    Від боді-арту - стриманість зникає…
    Відносно хвилі – ліпить вдалині
    Сезон сполук, який усе змиває…

    І не мовчить. Хоч є передчуття,
    Що краще всім, аби вона мовчала…
    Що вже давно банальністю злиття
    Її зі мною поштовхи з’єднали…

    Роз’єднувати – схильністю зітхне…
    Для всіх гілок, що щирістю - зрослися…
    Й навмисне знову підштовхне мене
    До тих, які давно себе зреклися…

    Щоб не простим було пророцтво. Тінь...
    Наздоганяє експресивні рухи…
    Епілептична знехтувана синь...
    Щось промовляє. Неуважно… Глухо…

    Звучать фонеми (можуть відплисти)…
    По тим рельєфам боді-артних ліній…
    Мовчу… Як символ. Розмовляєш ти...
    У невагомості. Принадно-синій…

    Ще кілька стиглих вправних коливань…
    На перетомленій смішній відлизі…
    Забудеш сам. Обов’язок з’єднань…
    Сховає місяць на рельєфній кризі…

    Над хвилями - відхрещується дім…
    І проміжком - розхитується скрута…
    До тих малюнків - враженням чужим…
    Мені потрібно буде доторкнутись…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:18 ]
    Он может все (за профилем открытий)…
    Он может все (за профилем открытий)…
    Как важность утра, смятого дождями…
    В его улыбку (вглядывайтесь сами)…
    Зеркальностью её определите…
    Четвертой нотой – не его созвучьем…
    Образовав рифмовки с перебоем…
    На градуснике – минус с плюсом (двое)…
    Не спрашивайте. Зрелостью не мучьте…
    Осознавая кирпичи-камины.
    По-дилетантски (кажется, что пишет)…
    Зарок – свиданьем (думаю, что слышал)…
    Заржавленностью – выгибает спину…
    Через заставы (лучше видеть стала)…
    Застроченным определеньем роли…
    Нагнувшись вниз (срисованный до боли)…
    Стремиться ввысь… А я ему писала…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Галина Фітель - [ 2010.03.14 19:11 ]
    Сповідь
    Я на сповідь піду до старої церковці-небоги,
    де нема вже ні ангелів, ні херувимів, ні зла.
    Заросла споришем та вузенька стежина до Бога.
    Тільки слід від ноги відпечатав прощення тепла.

    Я на сповідь піду, пригадаю в дорозі провини,
    і зніму діадему на заздрість друзяк-королів.
    Я до слова спішу, я очистити душу повинна,
    бо вона зашкарубла від давніх гріхів-мозолів.

    Ця церковця давно вже не бачила слави молебнів.
    Ні отця тут, ні пастви не видно й не чути давно.
    І Святії Дари не звертають нам очі до неба,
    і не ллється у чашу причасну святеє вино.

    Не запалюють свіч тут за ласки чи спокій блаженний.
    А вівтар все чекає, коли ж тут зберуться утрьох.
    На дзвіниці не будить ніхто вже величнії дзвони.
    Тільки вітер гуде…Віра в світло, і небо, і Бог.

    Я на сповідь прийду. А сумління гірке-полинове.
    Світло в кроні дерев, у повітрі, у співі дощу.
    Ти пробач мені вірність, моя непокірна любове.
    Ти прости мені, Господи. Я його також прощу.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  24. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:43 ]
    Начало двери. Я иду, разжимая бинты...
    Начало двери. Я иду, разжимая бинты,
    Морским сумасбродством окрасив вчерашний закат…
    Мне нужно идти. Все проёмы – тревожно просты…
    Подснежники мне (под ногами) протяжно скрипят…

    Ложится на пальцы забывчивость - радужный след…
    Считать перестала, суфлёром озвучив сирень…
    Вначале замёрзнув, закутавшись в стёганый плед,
    Согреет дыханием слитным растаявший день…

    Как крошечный луч, обличённый в каких-то грехах,
    Как часть неделимая. Прочность и смысл бытия…
    Откроется дверь – в ограничено тёплых руках…
    Одна у тебя. У меня – бесконечно-своя…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:26 ]
    «Неверно: душно было не вчера…"
    «Неверно: душно было не вчера…
    А лампочек тревожность - впечатляет…» -
    Облокотившись о фасад двора,
    Потухшим взглядом солнце размышляет…

    От наизусть заученных страниц -
    Горящих встреч я видела немало…
    Переступая через сотни лиц,
    Я даже все их не запоминала…

    Хватало красок потускнелых фраз…
    От ярко-красных выдуманных пятен…
    Мне вспоминают это каждый раз,
    Я механично повторяю: «Хватит!»

    Зажженным штампом солнечных эмблем
    Меня так точно стены забывали…
    Один раз честно спрашивал: «Зачем?»
    Я промолчала. Честно ли? Вначале…

    Промокших до беспечности волос…
    Когда-то длинных, с мягкими концами…
    В меня от страха дождь последний врос…
    Отчетливыми жесткими рубцами…

    Мне не прощают… С сорванных цветов
    Шероховатость моросит на кожу…
    А двор промерзлых солнечных следов
    Гореть тревогой лампочек не может…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:27 ]
    Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби...
    Я бачу – в ночі рідкісні кульбаби
    Живуть напрочуд талим голосам...
    Користуватися навчилась скрабом,
    Чи мною він - давно навчився сам...

    Ходжу навшпиньки – хочеться злетіти!
    Ловлю, як обрій, поштовхи життів...
    А навкруги – найвеселіші квіти...
    Заволоділи грою почуттів...

    Трава росте, як руки опромінень...
    Відчутно лине життєдайна мла...
    Навчилась легко розмовляти з тином,
    Ще ж нещодавно – гордою була...

    Наперекір нанизувала жито
    На щось незвично – від чиїхось втеч...
    Я вмію щиро й віддано любити
    Найтяжчим втратам й зрадам всупереч...

    Я не повірю, що зникають рани...
    Їм у віках призначено боліть...
    Ростеш і ти – мій незборимий ранок...
    У граматичних ознаках суцвіть...

    На фонетичних рівнях тішиш спокій...
    Орфоепічним подихом доріг...
    Параболічно вирівняні кроки
    Ступають вперше на кривавий сніг...

    Я щось шукаю – приязне й глибинне...
    Перегортаю райдужне сміття...
    Весна в життя приходить безупинно...
    Вона для мене – це усе життя...
    2009 рік


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Юлія Радченко - [ 2010.03.14 19:11 ]
    Відторгнення - невитриманий збіг…
    Відторгнення - невитриманий збіг…
    (в одноголоссі – нічого втрачати)…
    Мені б тривожністю розчулить сніг…
    Йому, принаймні, соромно мовчати…

    Над березневим колоритом стель -
    Дощовики (прикрилися дахами)…
    Мені знайоме відчуття пустель
    З піщаними гарячими думками…

    А дихання моє – хронометраж…
    (ти не повіриш, як це нудно й тихо).
    Годинним пензлем скрапує гуаш…
    Й розміреними порціями дихань…

    До широчин (життєписи свобод)
    Біографічність видумана - зблідла…
    Ти відчуваєш? Серед сірих згод -
    Маленька смужка сонячного світла…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Невідомо Поки - [ 2010.03.14 19:03 ]
    Проснулись би!
    Тихо-тихо, крок за кроком
    Йдемо разом у майбутнє.
    Що далі буде – невідомо,
    Але йдемо разом із тобою.

    Подивись на тих людей,
    Що про них пишуть у книжках,
    Й якщо не байдужий ти -
    Побачиш дивний блиск у їх очах.

    Вогонь побачиш ти,
    Незламну силу волі,
    Тож проснись, не спи!
    Йди, рухайся, твори!

    Хай побачать з піднебесся ті герої,
    Що свободи добились недарма!
    Ми їхню славу зберегли,
    Не забули їх діла!

    І не пора нам скласти руки,
    Не пора спокійно жити,
    Час настав країну нашу розбудити!

    Ходили ми цих пару років наче спали,
    Обманювали нас всіма шляхами,
    Щодня брехали – завтра буде краще,
    Але завтра вже настало,
    Все те саме, що було!
    То ж не пора нам, друзі, спати,
    Пора і долі наші в руки взяти
    І йти так, як хочем ми!

    Мало справи наших предків пам’ятати,
    Мало віддавати честь їм гучними словами,
    Мало, мало, мало!

    Вставайте, просинайтесь,
    Досить думати лише про себе!
    Час настав! Пора будувати майбутнє всім разом!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Оксана Пухонська - [ 2010.03.14 18:53 ]
    * * *
    Березень...
    Поезія котів...
    Світ, немов стриножений,
    Маліє.
    Все не те. І люди, мов не ті,
    Час мовчить розп'ятим прамесією.
    Все було.
    І все було не так:
    Хтось любив любити,
    Хтось – страждати.
    Тільки душ судомина свята
    Прозріває благородним матом.
    Березень.
    Берези.
    Береже
    Дику лють догромна нетривалість.
    Все було,
    І все було уже
    Криком,
    Болем,
    Вічним перевалом.
    Березень.
    А значить, що весна.
    І нема на кого нарікати.
    Ще торік змайстрована труна
    Висихає,
    Певно,
    Буде
    ...Свято.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  30. Юлія Чорненька - [ 2010.03.14 17:38 ]
    она читала его...
    она читала его в каждом пятом письме с посольства, в каждой печати от министерства, в каждом объявлении о прибытии рейса. она искала его в каждой бутылке виски, в каждом красном ролс-ройсе, в каждом слове "успокойся", в каждом белом кейсе. она мечтала напиться и утопиться... но при ее весе легче было повеситься...
    она была мастерицей игры на нервах, кудесницей... она носила ранец, пела песни и работала девочкой на побегушках, около комнаты президентской.
    она видела его в отражении вымытой лестницы, часа три, после его отъезда во Францию...
    она любила его, когда ей было двадцать, ненавидела, когда ей было тридцать пять, ...была с ним, когда научилась улыбаться.


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Юлія Чорненька - [ 2010.03.14 17:39 ]
    по ночам
    Вкусный-вкусный сметанник на честь день рождения брата... И пусть заест меня совесть, что ела после шести... будь моя воля, я бы стала горами и не смотрела новости, потому что они глупы.
    Я приходила бы домой после полуночи, целовала бы мужа, купалась, пила мартини... а ты говорил бы мне:
    - Что же ты, девочка, себя мучаешь, за что калечишь, зачем ругаешься с охранниками в холле...
    а я бы отвечала:
    - Вилли, помоги, потому что холодно... Вилли, ты же такой добрый, такой талантливый повар, что приготовил бы мне сейчас блинов в подливе... приготовил бы...
    и Вилли готовит...
    а утром просыпается муж, идет на кухню, видит ночную работу, гладит меня по голове спросоня:
    - Милая, спасибо... Ты такая заботливая, такая умная, такая веселая... Но мне пора на работу.
    За ним защелкивается замок, Вилли вылазит из платяного шкафа, держит в правой руке револьвер, левой держит курок...
    Вилли был бы полковником, если бы не был в меня влюблен... Вилли уходит, оставляя после себя сладкий привкус приправ и клена...
    А я совсем недолго помолчав, в который раз говорю себе: Никогда! Больше никогда я не буду есть по ночам.


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Лариса Ліщук - [ 2010.03.14 16:51 ]
    Гостинець
    На воротях у брилі
    Я бабусю зустрічаю,
    Пильно дивлюсь в далечінь
    І тихенько щось співаю.

    Знаю, з золотих ланів
    Випливе немов цариця
    Із хустинкою в руці
    Всміхнена, рум'янолиця.

    Поспішу назустріч їй
    Обійму і поцілую:
    "Що несеш мені, скажи?",-
    Я бабусю потурбую.

    Вузлик білий розгорне:
    -Дай, бабусю, подивиться,-
    -Я від зайчика тобі
    Принесла шматочок хлібця.

    Запашний від зайця хліб,
    Золота скоринка сяє,
    І на солодощі всі
    Я його не проміняю.
    2007 р.












    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Середа - [ 2010.03.14 16:10 ]
    Вітер надії
    Люди дорогі поясніть, чого не розумію
    я без неї не живу, тільки про неї одну лиш мрію
    думки солодкі - хороші погані
    я бачу її на своєму екрані ,
    у відблисках сонця на
    брудному віконці

    Чи я вже здурів? я всюди її бачу
    сяду в куточку, сяду й заплачу
    в сльозах своїх її може побачу
    звук вітру понесе, мою надію
    про неї одну, про неї я мрію...

    І тільки вранці коли сонце, світить
    мій любий вітер, її він просвітить
    всю правду й брехню він покаже
    про мої почуття до тебе, розкаже

    Чи я вже здурів? цього я не знаю
    один лиш вітер все про мене знає


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Лариса Ліщук - [ 2010.03.14 16:04 ]
    Вишневі сльози
    Бурштинова сльоза стікає з вишні,
    Тягуча і липка гірка її сльоза.
    Чому заквітчана у молоденькім листі
    Знов плаче вишня - це ніхто незна.
    Чи то згадала лютії морози,
    Чи то осінні тихії дощі,
    Чи то задумалась сердешна
    Про майбутнє,
    Де стукотять по тілу топори.
    Не плач, цвіти
    Живем лиш раз на світі,
    Даруй красу і ягід аромат
    Не думай про майбутнє,
    Не журися
    І доля збереже «Вишневий сад».

    2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  35. Наталія Крісман - [ 2010.03.14 15:59 ]
    Юлечці Гриценко
    Мені слова знайомі ці,
    Коли вуста шепочуть "досить!"
    Й сльоза скотитись по щоці
    У мене дозволу знов просить...

    Та замість тихо "повернись"
    Й на волю випустить сльозину -
    Я підійму свій погляд ввись,
    На крилай мрій до зір полину.

    І вже не буде біль пекти
    Моє поранене серденько -
    Змогла від болю утекти!
    Знов вчуся жити по-маленьку...

    Твоя душа весни теж просить,
    Зігріти прагне світ навколо,
    Скажи печальним думам - "досить!"
    Ти ж не повінчана з цим болем!
    14.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  36. Янка Зірка - [ 2010.03.14 14:46 ]
    аби нарешті сказати
    У моїх зіницях помирає сніг,
    Ще дрижить спроквола дихання його,
    І кладе весняне сонце на поріг
    Новий день, новітні "нащо і чого"
    Я ще не готова танути і мліти
    Пустка і чекання, і на віях сіль...
    У твоїх обіймах можна вічно жити,
    Та з тепла лукавства поросте кукіль...
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  37. Галина Фітель - [ 2010.03.14 12:56 ]
    * * *
    Відкрила я книгу кохання.
    Читала запоєм «чекання»,
    закладку зробила на «ніжність»,
    напам»ять завчила «вірність»,
    спіткнулася об «невідомість» -
    хтось вирвав главу «свідомість».
    А далі шрифт Брайля і … пусто,
    де щойно король був, капуста.
    Закрила на розділі «щастя»,
    примітки: «читати удвох.
    Самотнім читати не вдасться».
    Пишу «Далі буде… пролог».

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  38. Ігор Павлюк - [ 2010.03.14 11:00 ]
    Весна – як революція мені.


    Весна – як революція мені.
    Зима пішла у землю, мов кровина.
    Немов стріла на вороній струні,
    Дніпро лежить і нитка журавлина.

    Цей світ вишневий кольору луски –
    Мов сон коріння, що літати вчиться.
    Як у червонім молоці вінки,
    Відбилися в сльозі іконні лиця.

    Тим часом світ – то смерті біла тінь.
    Нема нічого.
    Я не жив.
    Здалося.
    Весна не любить вина золоті.
    Весна не хоче те, що відбулося.

    Хоча вінчальне плаття теж сумне…
    І тягне дощ на сон глибокосердний.
    Сезон громів.
    Небесне і земне
    Зійшлось в мені –
    І пам’ять генів сердить.

    Лиш синій бинт падучої зорі
    Прикриє рану різано-душевну –
    Мов напис на березовій корі
    Залишений прибульцями, напевно.

    То ж Всесвіт мені яблуками пах.
    Нелюдське щастя стукало у шиби.
    Отак-от все й замерзне у віках –
    І наше все і вже й не наше ніби:

    Блискучі нерви рейок, суєта…
    Зелений сніг, божки вертепно-хатні…

    І сорочина біла на свята.
    І дві зорі –
    Такі,
    Немов останні...





    Рейтинги: Народний 5.75 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  39. Юлька Гриценко - [ 2010.03.14 11:32 ]
    Сніжинки навесні
    Сніжинок крихітних рої
    Усе кружляють білим птахом.
    Навпроти очі. Не твої.
    Хоч тіло ще тобою пахне.

    Сніжинки дружно вгору-вниз
    Танцюють мрійно на морозі.
    Сьогодні замість "Повернись"
    Скажу тобі нарешті: "Досить!".

    Сніжинки тануть навесні
    І не прощаючись зникають.
    Ти ще заплачеш по мені,
    А я тебе вже й не згадаю.



    14.03.2010р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  40. Ігор Павлюк - [ 2010.03.14 09:37 ]
    Калиново. Пронизливо. Весна.
    Калиново.
    Пронизливо.
    Весна.
    Гострішають, мов лід, мої провини.
    І довга-довга лірника струна –
    Рідкий метал козацької сльозини.

    Ще й дощ – немов літаюча трава.
    Важка, мов руки мертвого, дорога.
    І день – як хліб.
    Й коханої слова зовуть увись –
    Немов молитва Бога.

    Старенька вишня сиво зацвіла.
    Над нею Місяць гострий і туманний.
    Зліплю із хліба воза і вола –
    Сльозу солону повезу до мами...

    Велике Сонце в озеро зайшло –
    Як гроші за божницею сховало,
    Мов небо під легке своє крило,
    Немов дівоче тіло на Купала
    Повільно одягалось –
    Як весна –
    У голос тополино-журавлиний,
    Як довга-довга лірника струна –
    Рідкий метал козацької сльозини.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (39)


  41. Іван Редчиць - [ 2010.03.14 04:11 ]
    ТОРУЮ...
    Нічних думок перетинаю шлях,
    І до коріння їх шукаю шлях,
    Щоб осягнути витоки глибинні, –
    І день, і ніч я свій торую шлях.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Олена Багрянцева - [ 2010.03.13 23:08 ]
    Ти чекав? Я прийшла у квітень...
    Ти чекав? Я прийшла у квітень.
    На високих підборах вечір.
    На приборах з фарфору квіти.
    Ці мімози такі доречні.

    Ти чекав. Я вдягла безсоння.
    Без білизни – на голе тіло.
    Щоб лимонним твоїм долоням
    Ще сильніше мене кортіло.

    Ще міцніше тримались пазли.
    Мерехтіли на стінах тіні.
    І турботи, як лампи, гасли
    Під густий монолог полину.
    12.03.2010




    Рейтинги: Народний 5.15 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  43. Ігор Павлюк - [ 2010.03.13 23:07 ]
    Вином малюю музику на склі.
    * * *

    Вином малюю музику на склі.
    Душа співати хоче – слів не знає...
    А я останній раз на цій Землі
    Минаю пекло і втікаю з раю.

    Мій сивий ангел в крилах держить ніж.
    А в мене серце – мов сумна хлібина.
    Завмер серед хрестів і роздоріж.
    Воскрес – як вічна туга кураїна.

    Немов горілка з порохом – сніги.
    А ртутні ріки дна свого не чують.
    І пахнуть на весь Всесвіт пироги,
    І духи предків у душі ночують.

    Яка вона тяжка – ота душа –
    Стає з роками! – того ж снігу брила,
    Що важча від гріха і від гроша
    І легшає, коли добро зробила.

    І нерви заплітає, мов косу, –
    А тятива, а тятива виходить…

    Над нею весь людський весняний сум,
    Що перейде у трави і у води,
    Що переллє у тишу чи вулкан,
    Вологу тайну космосу і жінки.

    Сльозою намальована ріка
    Така легка, як рання смерть сніжинки.

    А я останній раз на цій Землі
    Шукаю пекла, рідного, як раю.

    Вином малюю музику на склі.

    Душа співати хоче –
    Слів не знає.





    Рейтинги: Народний 5.75 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (14)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2010.03.13 22:43 ]
    ДУМКА
    І.Редчицю

    Всі в житті ми, як самотні острови,
    Ув оцій шаленій битві націй,
    Чи ж засяють переможно корогви,
    Якщо ми не схочем об"єднаться?



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  45. Юлія Гладир - [ 2010.03.13 22:36 ]
    * * *
    Розіп’ято гітару на стіні.
    В голівку грифа міцно вбито цвяха.
    Завмерли струни, мовби крижані,
    Знекровлені артерії відваги.

    Мов мишеня, ловлю на деку пил.
    Ятряться рани, знов поллється кров з них.
    Та пальці дотикаються, й кипить
    Воскреслий звук на хвилях сплаву бронзи.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  46. Зоряна Ель - [ 2010.03.13 22:02 ]
    М’яч.
    Бум і бум, і сто раз бум -
    із нічого грюкіт, шум.
    Що це аж до неба скаче?
    Мій новий червоний м’ячик.
    Ой, ловіть, хапайте швидко,
    зараз буде гол у шибку...-
    трах і бах, і дзень-дзелень!
    А не зле ж почався день.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  47. Юлія Гладир - [ 2010.03.13 22:49 ]
    * * *
    Наче заєць, пробіг сірий кіт зі смугастою спиною.
    Сум слідкує за мною з такою великою довбнею.
    Вже внезлічне скажу ці пекельні слова: «Відпусти мене!»
    В суєту самоти, між людей з нелюдською подобою.

    Кошенятко мале з перебитою надвоє ніжкою,
    Я б забрала тебе, та немає у мене ще прихистку.
    Наближається ніч велетенською чорною кішкою,
    Накриває тебе й довго-довго не спить над колискою…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  48. Ірина Білінська - [ 2010.03.13 19:51 ]
    РОМАШКОЮ
    Ромашкою у небо - не втомилась
    моя душа за руку із твоєю.
    О, як же я чекала і молилась,
    щоб ти хоч раз назвав мене своєю.

    О, як же довго серце ворожило
    на пелюстках тендітних у чеканні.
    Любов, що розтікалася по жилах
    не знала ані страху, ні вагання.

    Я відпускала в небо мрії-стріли
    і вірила – на землю їм не впасти.
    В ту мить, коли тебе я полюбила -
    я просто прирекла себе на щастя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (13)


  49. Іван Редчиць - [ 2010.03.13 17:44 ]
    ПОЛУНДРА
    На каравелі мрій – нічна полундра,
    Хоча недавно ще лунала румба.
    З’явилася на горизонті тундра, –
    Я з курсу відхилився на піврумба.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  50. Валерій Голуб - [ 2010.03.13 16:10 ]
    Снилось

    Ледь розвиднялося… Небо ще в зорях…
    Снилось мені щось легке і прозоре.
    Світлою тінню на темній стіні
    Прадід, мов голуб, явився мені.

    Був, як на фото в старому альбомі,
    Прадід мій рідний, мені незнайомий.
    Очі сміялись в ранковій імлі,
    Руки зчорніли від плуга й ріллі.

    -Правнуче, здрастуй,- він тихо промовив,-
    Довго чекав я з тобою розмови.
    Вчора ти предків сердечно згадав:
    Добре зробив. Ти нам сили додав.

    В пам’яті сила, що простір долає.
    Та, що приходити в світ дозволяє.
    Ми прилітаєм на хліб і пісні,
    Щиру молитву, і думи ясні.

    Дивно у вас. Вже не наша розмова.
    Нова, чудна, перекривлена мова.
    Гупають бубни. А пісні не чуть.
    Бога не знають, і хліб не печуть…

    Та крізь віки, крізь невіру, незгоди,
    В сни ваші, правнуче, знову приходим.
    Застерегти, захистити від бід...
    Так повелося. Такий заповіт.

    -Прадіду, любий, а що з нами буде,
    Як у майбутньому житимуть люди?
    -Людям, що вміють по совісті жить,
    Воздано буде. Любов бережіть!

    Хмаркою — зник. Не сказав. Та й не треба.
    Знати майбутнє... Чи є в тім потреба?
    Знати день смерті? Та як тоді жить?
    Дні доживать і хвилини лічить?

    Я ще подумав: ми владні над часом.
    Рід наш безсмертний, коли тільки разом.
    Ми - як ріка, що в МАЙБУТНЄ біжить.
    Плин поколінь... А життя — лише мить.



    Рейтинги: Народний 5.4 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   1360   1361   1362   1363   1364   1365   1366   1367   1368   ...   1841