ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть

Кока Черкаський
2026.05.09 21:45
Атман танцює в TikTokсамсарі,
Карма лайкає пост про Шиву,
Брахман сміється в WiFiмарані,
Йога в сторіз — без альтернативи.

Крішна з кавою — mood на ранок,
Прана бурлить, як Red Bull, у венах,
Мантра звучить крізь Bluetoothекрани,

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Роксолана Вірлан
2026.05.09 17:42
Не я то чую - Незвід чує мною:
крадливі кроки здовженої тіні,
розхвиль осінніх огняні прибої,
гілок врізання гостре в небо синє,

Він бачить мною - я його зіниця -
як в ятір часу наловилось листя.
В'юнкий лебедик озеру божиться,

Ігор Терен
2026.05.09 17:35
Коли війні немає краю
і цим завідує балбес,
стає на вуха світ увесь...
«побєдобєсіє» триває,
але як іноді буває –
у супостата збита «спєсь».
Та це, напевне, не поможе
урятувати білий світ,

Борис Костиря
2026.05.09 13:33
Я чекаю фатальних листів,
Громових, як стальні урагани,
Як послання прийдешніх віків,
Неспростовних, ясних, бездоганних.

Хай цей лист розірве суєту,
Хай затопить болото печальне,
Подолає навік пустоту

хома дідим
2026.05.09 09:46
себе обожнюємо ще
комусь реально смішно
не причаститися води
із тих господніх діж нам
плекаючи залежну мить
вичавлюючи прищик
оскільки завтра інший щем
не глибший просто інший

Вячеслав Руденко
2026.05.09 09:25
Айвенго! Будь коханим! Будь живучим!
Ба більше – як потужний вовк-вольфрам.
Життя відтворюється у пляшках комбучі,
Співає газом , суне з телеграм.
Але щасливе сховане в Парижі -
Біжить вперед алюром юний Вакх
До лісу за вікном, де ті хто став на л

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Кока Черкаський
2026.05.08 23:03
Я і Red Bull - друзі,
Як то кажуть - нерозлийвода,
Я люблю Red Bull пити,
Red Bull любить вливатись в мої уста.

Когось наша дружба харить,
І ми з редбулом - як серед акул,
Та нам начхати, що хто там каже,

Олена Побийголод
2026.05.08 21:05
Марія Вега (1898-1980)

Не дивіться ви так крізь прозурку очей,
джентельмени, піжони та денді!
За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей
перший келих духмяного бренді.

    Бо я – інститутка, дочка камергера,

Охмуд Песецький
2026.05.08 20:33
За обрієм шукань, уже не перших,
І скільки би їх не нарахував,
Ти знахідкою пошук не завершиш,
Бо це ілюзія і зоровий обман.

Тремке повітря оптику збиває –
Водночас ти і наче на землі,
А виднієшся перед небокраєм,

Володимир Невесенко
2026.05.08 18:10
Місто зморене – в облозі,
тліють школи і будинки,
люди маються в тривозі –
ні м’якушки, ні скоринки.

Дике ревище сирени,
гул гарматний із-за яру...
І забутий, і смиренний

Костянтин Ватульов
2026.05.08 17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.

Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив

Артур Курдіновський
2026.05.08 13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.

Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,

Борис Костиря
2026.05.08 13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.

Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.

Ірина Вовк
2026.05.08 11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н

Юрій Гундарів
2026.05.08 11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.

Що таке війна?
Це коли весна,

Вячеслав Руденко
2026.05.08 10:15
Знай!- за вОсьмим не завждИ приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.

Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,

хома дідим
2026.05.08 09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність

Тетяна Левицька
2026.05.08 08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?

Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —

Євген Федчук
2026.05.07 19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да

Іван Потьомкін
2026.05.07 19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."

В Горова Леся
2026.05.07 18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?

Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,

Мирон Шагало
2026.05.07 13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.

Вже майже дикі —

Юлія Щербатюк
2026.05.07 13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.

Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно

хома дідим
2026.05.07 13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя

Борис Костиря
2026.05.07 12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.

Яка вакханка уночі

С М
2026.05.07 11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”

Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів

Федір Паламар
2026.05.07 11:06
Навесні так легко дихать –
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.

Тетяна Левицька
2026.05.07 08:54
Бутерброди на столі
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.

Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас

Вячеслав Руденко
2026.05.07 08:13
Вдягнути довгий кардиган,
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,

Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів

Юрій Гундарів
2026.05.06 18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.

Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.

Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...

Артур Курдіновський
2026.05.06 16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.

Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій

Світлана Пирогова
2026.05.06 14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.

Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Катруся Матвійко - [ 2009.06.19 20:31 ]
    Здавалося б, все давно сказано...
    Здавалося б, все давно сказано,
    «Люблю» вже лунало не раз…
    Та знову відвертими фразами
    Шліфую коштовний алмаз…

    В оправі зі світла і золота
    Несу його бережно Вам,
    Від серця любовно відколотий,
    Переданий ніжним словам…

    Із сяйвом надії і мріями
    До Вас лине знову «люблю»,
    Й поезія, сонцем навіяна,
    Без сліз, без тривог і жалю…

    Лиш острах, що буду відштовхнута,
    Загашує золото фраз,
    Й від серця любовно відколотий,
    Тьмяніє на сонці алмаз…

    Та знову теплом відшліфований,
    Чистіший води й кришталю,
    Навічно він Вам подарований
    В обіймах, в думках і в «люблю»…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  2. Алісія Пардус - [ 2009.06.19 20:53 ]
    ***
    Немає сліз, а очі все одно
    Набряклим багрянцем палають.
    Зціпивши зуби, мов несуть ярмо,
    Мовчать вуста... та не ридають.

    Ячить у грудях рана, а проте
    Міцніше лиш стискаю руки,
    Бо знаю: з часом навіть біль пройде,
    За ним - мої душевні муки.

    І доки пам'ятатиму про це,
    Я не заплачу, як би ні страждала.
    А очі все палають багрянцем,
    Узрівщи те, що я не помічала.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  3. Алісія Пардус - [ 2009.06.19 19:25 ]
    Про долю
    Цікава ця штука під назвою "Доля",
    Ця стежка, що нас у майбутнє веде -
    На те ж бо існує божественна воля,
    А власної... не було поки ніде.

    Щовечора подумки в долі питаю
    І навіть на картах Таро ворожу -
    Цікаво дізнатись, а що ж там чекає,
    І від нетерпіння хвилююсь, дрижу...

    Та Вічність мовчить, і Таро тільки брешуть -
    Майбутнє не можна пізнати своє,
    Його ще немає, а долю завершить
    Лише людська воля, що далі веде.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Роса - [ 2009.06.19 18:02 ]
    Маленьке місто
    Маленьке місто – країна дива,
    Бо я живу тут, бо я – щаслива.
    Росли тут діти, роки минали,
    Облич знайомих тут є чимало.

    Маленьке місто, таке зелене,
    Вже рідним стало давно для мене,
    Бо тут, як сонце лягає спати,
    Нас песик хатній веде гуляти.

    І тихоплинно тече розмова
    Про те, що сталось і буде знову:
    Про дні буденні і дні святкові,
    Старі турботи і справи нові.

    Будинки мружать віконця-очі,
    Вечірнє місто про сон шепоче.
    Я тихо тану в теплі долоні,
    Від щастя бути у цім полоні.

    І ніч надходить, а день згасає,
    Гавкучий песик хвостом махає,
    Співає вечір нам колискову-
    Я знаю: завтра це буде знову.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  5. Галинка Лободзець - [ 2009.06.19 17:21 ]
    . . .
    Наче крилами, зоряний птах
    розстеляє між нами дороги.
    Всього всесвіту затишний дах
    порозбігся під босії ноги.

    Лиш до мене рукою торкнись,
    зупини, і не дай загубитись.
    Перед нами - вся зоряна вись,
    а позаду, все може лишитись.

    І з обіймів надійних оков
    не посмій ти мене відпустити.
    Лиш з тобою нуртує вся кров,
    біля тебе так хочеться жити...


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (4.35)
    Прокоментувати:


  6. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 16:56 ]
    Подруга
    Я буду говорить с ней целый вечер.
    Не скрою ничего – не захочу.
    Зажгу свои любимые три свечки,
    Заплачу и от боли закричу.
    Она меня поймет и вдруг обнимет.
    И мудро так в ответ мне промолчит.
    А что сказать, когда кровь в жилах стынет
    И сердце так неистово стучит?
    Я буду с ней сидеть за кружкой чая,
    И, плача, ей «спасибо» говорить,
    Она же, мне молчаньем отвечая,
    Заставит вновь желать безумно жить.
    А после я проснусь уже другая,
    Без горечи, без страха, без обид,
    И снова, моя верная такая,
    Подруга все по-прежнему молчит.
    Посмотрит на меня шутливо-грозно,
    Разделит все нерадости со мной.
    И что меня заставило так просто
    Когда-то подружиться с тишиной?

    27.12.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  7. Вова Ковальчук - [ 2009.06.19 16:44 ]
    Жінка у текстах
    Я поволі вводжу
    До своїх текстів жінку
    Наприклад
    Тут

    Вона біситься
    Від не любові
    Вона наситилась не любов’ю
    Їй вже набридла
    Не любов
    Вона блює
    Не любов’ю
    Хоче ніжності
    Щоб її чоловік взяв
    За сідниці
    Поклав на стіл
    Бажано на кухонний
    Їжа тілесна
    Переважить їжу утробну

    І я
    Хочу таку як вона
    Бути тим мужиком
    Котрий повалить її
    На стіл
    Проте
    Я еталон
    Не любові

    Не любов

    Вона поки не знайшла собі потрібного…

    Розслаблено палить
    У ванній
    Мастурбує

    Здається навіщо
    Писати про те
    Що красива дівчина мастурбує
    У ванній
    А що робити коли
    Вона справді
    Мастурбує

    Мріє про справжнього мачо
    Не мене
    Бо я не любов

    Наїлась мене
    Тобто не любові
    Вона поволі
    Зникає з моїх текстів

    Зникла


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (30)


  8. Юрій Сегеда - [ 2009.06.19 13:22 ]
    Якби ти мала автомата... :)
    Якби ти мала автомата,
    Була б за все мені розплата.
    Я йду і знаю, в чому винен,
    А ти стріляй мені у спину,
    А хочеш – просто серце вийми.

    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо видно в них, кого я хочу.
    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо ми задушимось в обіймах.
    Стріляй чи просто серце вийми…

    І за любов була б розплата,
    І я зронив би кров солону,
    Якби ти мала автомата…
    А так – лиш пилочки для нігтів
    І пляшечки одеколону


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  9. Варвара Черезова - [ 2009.06.19 13:06 ]
    Йому
    Це так особистісно й зріло. Розпачливо довго.
    Дивитись на руки (долоні) і бачити путь.
    Ось тут ще маленька, ось тут ще високі пороги,
    ледь-ледь перелізла. І мати вечеряти звуть.

    Ось тут зачинала… Писати… писати… писати…
    Про хлопців не буду. Було їх… до грома. І край.
    Думок видноколо навколо яріє строкате.
    Думки, наче бджоли. Корисні й болючі. Нехай…

    Тонесенькі смужки… А скільки в них всього вплелося.
    Ось тут – яскравіше. Мабуть здогадався. Це ти.
    Цих кучерів безум… Проміння в твоєму волоссі.
    Це ти. Ти це знаєш? І через століття… ти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  10. Оксана Шафоростова - [ 2009.06.19 13:22 ]
    Кокон
    Нити переплетались воедино
    солнечная радуга
    пронзала брюхо неба
    вытканно-сотканного
    в
    кокон
    в
    котором шевелилось
    нечто маленькое
    но требующее тепла.

    Босые ножки мелькали
    в пространстве трансовых состояний
    вытекали глазные яблоки
    от
    солнечных игол
    от
    странного мазохистского счастья
    невозможного в обьяснении
    но со сладким привкусом.

    Мягкое облако-мороженое таяло
    капало в пропасть молчания
    где девочка с голубыми ресницами
    в
    свитре
    в
    синем как небо двухслойное
    выдергивала из теплого кокона
    миллионы нитей счастья.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  11. Олена Осінь - [ 2009.06.19 12:56 ]
    Двічі в одну річку…
    Хоч кажуть – в одну річку не війти,
    Не повернути течію завзяту,
    Та я сьогодні обійду мости,
    Крізь час і простір, через всі світи,
    Піду тоненьку кладочку шукати.

    Піду туди, де тільки-но струмок
    Бере початок у зеленому чар-зіллі,
    Де з чебрецю, із сонця і думок,
    Під ноги стелиться барвистий килимок,
    Любисток у ранковому похміллі.

    І жовті іриси милуються в росі,
    І комашня у шлюбнім танці грає,
    Й чарівність солов’їних голосів
    Виводить оду вранішній красі,
    Що навіть серце в грудях завмирає.

    Я знову згадую, дивлюсь на схід,
    А ось і кладка, що колись мій витязь…
    Це ж треба, ні дощі, ні лід….
    О, Господи! Чи води повернули хід,
    Щоб знову ми змогли отут зустрітись!?

    «Це ти? Невже?..» «А ти як залетів?!»
    «Та літо ж…анітрохи не змінилась..»
    «І ти… усміхнений, неначе з моїх снів…»
    «…Та, кладочку підправити хотів...»
    «А я по іриси…». Й ріка на мить спинилась.

    На мить. І знову течія, стрімкий потік
    Жене вперед, по колу бродить,
    Та ми щасливі, знаємо – повік,
    Ця кладка простоїть іще не рік.
    «Прощай…» І далі кожен храм свій зводить.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  12. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 12:43 ]
    ********************
    Почему люди все измеряют?
    Расстояние – в метрах и все
    На земле, как хотят, называют
    Всё, что этой присуще красе?
    Почему расстоянье разлуки
    Измеряют все в метрах, часах?
    Почему боль, обиды и муки
    Гонят прочь все, как горе и страх?
    Почему измеряется в литрах
    На земле вся живая вода?
    Почему же в названьях каких-то
    Измеряются все города?
    Почему все обиды и слезы
    Люди часто толкуют как боль?
    Кто же вздумал колючие розы
    Наградить неземной красотой?!
    Почему НАШИ слезы горьки нам,
    А ЧУЖИЕ для нас – лишь вода?
    И для них наша боль – лишь гордыня,
    Вот и ихняя боль нам чужда.
    Будто могут и все люди знают,
    Даже могут пролить чью-то кровь.
    Все меняют и все измеряют
    Только в чем измеряют любовь?

    28.04.2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (9)


  13. Олександр Христенко - [ 2009.06.19 11:06 ]
    ТЫ МНЕ НРАВИШЬСЯ
    Ты мне нравишься разная:
    Деловая и стильная,
    Сексуально-опасная,
    Страстно-любвеобильная,
    Жаркой страстью раздетая,
    С золотистою кожей
    В травах буйного лета,
    Как в божественном ложе,
    И зимою завьюжена,
    Словно сказочным кружевом,
    И укутана стужею,
    И, не дай Бог, простужена.

    Привлекает и мучает
    Что-то необъяснимое
    И походка зовущая,
    И мелодия имени.
    Ранним утром и за полночь
    Без духов и косметики
    Я дышу твоим запахом,
    Наслаждаюсь эстетикой.

    Благодарен я случаю,
    Как подарку нежданному –
    Я люблю наилучшую,
    Мою самую-самую!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (11)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.19 11:34 ]
    ОТАРИ ПУХИРЦІВ
    (ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ)

    ...де-не-де гаї березових отар
    І дубів величні монограми"
    "Пісочне"
    Зоряна Ель

    Крізь березових отар гаї
    Проглядаються тополь ватаги,
    І хитаються гурти їх стовбурів
    Так, немовби напилися браги.

    Поряд з ними - череди дубів
    Обернулись спинами до вітру,
    І летять із них рої кліщів
    На п"яниць, що колом п"ють півлітру.

    Папороті темні косяки
    Поглинають недопиті грами.
    На шеренгах сосон, як плювки -
    Лишаїв скорботні монограми.

    І зміяться кублища вугрів
    З Світязя на озеро Пісочне,
    І цілують хмари комарів
    Поетесу, хто куди захоче.

    Вже і хмарою жасмин зацвів,
    Запахом стріля, мов з пістолета...
    Ну коли ж отари пухирців
    Зникнуть з тіла гарного поета?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  15. Андрей Мединский - [ 2009.06.19 10:15 ]
    Сосед
    У меня есть сосед, он ходит все время пьяным, худым,
    в одном и том же костюме, с одними и теми же седыми глазами;
    поговаривают, что когда он был еще совсем молодым,
    взрывал мосты под вражескими поездами.
    Сосед обычно идет мне навстречу, прямой, как тонкая жердь -
    чаще это бывает утром, когда я ползу или бодро бегу на работу -
    он говорит: «Сынку, дай хоч щось, шобы не помереть»
    (хотя и взаправду иногда можно сдохнуть без водки).
    Я ему никогда не даю, потому что семья и надо не выживать, а жить,
    а он такой спокойный, седой, в своем завсегдашнем костюме…
    Но сегодня все по другому: в прошедшем времени, которое не имеет свойства спешить.
    Мой сосед сегодня под утро умер.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  16. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 10:02 ]
    Моя брутальність
    Моя Брутальність так і ллється з мене,
    Вже перевищила границі твоїх меж,
    Моя брутальність знищує проблеми,
    І знищує ідилію...
    Та все ж... Моя брутальність
    То частина мене
    І нас ніколи ти не розірвеш!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (1)


  17. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:55 ]
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Жорстоко, в розкарячку, і не щадно
    Лежу пом’ятий в ліжку
    І мрію про теплу вану

    Не можу я поскаржитись на нього
    Не в міліцію, не в прокуратуру
    А лише натискаю пульта,
    Знімаючи напругу!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (3)


  18. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:47 ]
    НАРНІЯ
    Мій президент, який він не є
    це мій президент
    Моя країна, яка вона не є
    це моя країна...
    Чарівна, мила, рідна країна.

    Мої мрії, це мої мрії
    Хоча й схожі на сонячного зайчика
    Який скаче від горища до підвальчика
    Мої симптоми, це мої симптоми
    З усіма бактеріями і лямбліями...
    Та я живу з цим усим...
    А в голові... НАРНІЯ!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (2)


  19. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:10 ]
    Виріс!
    Репресовану юність відправивши
    Почалися турботи й жалі.
    Хочу дуже їй щиро віддячити
    За науку й помилки мої.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  20. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:52 ]
    За межою свідомості...
    На відстані моєї мрії
    На тонких паперах надії
    Лежать результати твоїх сподівань

    Ми їх вберегли від роси провокацій,
    Що стелиться ніжним туманом скорботи

    Ти дивишся з жахом на тую картину...!
    А я буду певен..!
    Воно проросте, зернятко кохання,
    надії,
    та віри
    Що ми закопали з тобою
    Зволожене соком кохання…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:06 ]
    Дяді Фьодору!
    Подивись як малюються вірші!
    Послухай як пишуть картини!
    Набери у груди повітря!
    Набери на повні легені!

    Поясни москалю «толерантно»
    Поясни що не брат більше тобі
    Що гнітить тебе його влада!
    Що ти хочеш пожити на волі!

    Набери у груди повітря!
    розказуй на всю цю планету
    Як кохаєш єдину країну.
    кричи. Україна, свобода!

    Україна у серці єдина!!!
    Україна навіки з тобою!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:23 ]
    Думки молодого тіла...
    Кохання, погляди, обійми почуття.
    Усмішки - на обличчя, і долоні.
    Статевий потяг, юне світосприйняття...
    Нема ще сивини на наших скронях...

    Я думаю про секс, ти мабуть теж..!
    Не можу зрозуміть тебе очима!
    Ти загадкова, як весняна ніч!
    Я гарний теж, хоч схожий на дебіла..!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (1)


  23. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:19 ]
    Філософія... життя
    Прокинувся сьогодні у нірвані.
    Поглянув крізь забруднене вікно...
    Лежу під кайфом на старенькому дивані
    На стелі тихо павучок пряде рядно...

    Задумався я, бути чи не бути,
    Кохати, не кохати, лягти спать...
    Обманювать, дурити, набрехати...
    Послати в корінь! Трахнути! Ї*ать!

    А може , закурити сигарету,
    Та потягнути келих терпкого вина,
    в дупель п’яним йти блювать до туалету
    Бо пляшка білого ж то буде не одна!!!!

    Мені не заздрять.....
    мене не хочуть.....
    У мене жодного, товариша нема...


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  24. Віра Шмига - [ 2009.06.19 07:48 ]
    * * *
    Лежать троянди на пероні –
    На стику зустрічі й
    прощання.
    Від неспроможності прощати
    Хтось не сколов собі долоні.
    Чи можна зважитись плекати
    Ще свіжий квіт
    чужого болю?
    Нервово тіпається доля
    В луні колісного стаккато.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  25. Василь Степаненко - [ 2009.06.19 05:30 ]
    Гаряче джерело
    *
    Гаряче джерело –
    Гнучкий твій стан
    З моїх обіймів вихлюпнути хоче.
    Дурманить моє тіло
    Aромат.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 01:07 ]
    Прости
    Прости за бесконечное молчанье,
    За то, что не сумела быть твоей,
    За то, что я не слушала дыханья...
    За то, что не была с тобой смелей,
    За то, что я была с тобой в мечтаниях,
    За то, что я была твоей лишь в сне,
    За то, что бесконечное молчанье
    Не отозвалось радостью в тебе.
    Прости за то, что я свои улыбки
    Дарила не тебе, а остальным,
    За то, что до сих пор свои ошибки
    Считаю чем-то святым и святым.
    Прости за то, что ветер не попутный
    С тобою мчится за руку, а я...
    Я для тебя, как звезды – недоступна:
    Ты с ветром, а я – искорка огня...
    ...Прости меня за то, что я любила
    И отдавала страсть наедине,
    За то, что это все, любя, дарила,
    Но все – прости за то, что не тебе...

    06.01.2003


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (30)


  27. Тетяна Роса - [ 2009.06.19 01:57 ]
    Людина-дзеркало
    Скажи мені тихо слово –
    І відповідь буде тихою,
    Зірвешся на крик – то знову
    В твоєму я ритмі дихаю.

    Захочеш війни – зустрінешся
    У битві з самим собою,
    Все зрозумієш – зупинишся,
    І першим вийдеш із бою.

    Або ж в нескінченній битві
    Зав’язнеш на віки вічні:
    Життя – дзеркала на стінах,
    А люди усі ідентичні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  28. Олександр Бик - [ 2009.06.19 00:15 ]
    ***
    Безпритульні актори
    Зривають останки куліс -
    Під егідою часу
    Театром хворіє епоха.
    Ми з тобою уражені
    Ним же виходим на біс
    У надії, що нам
    Із тобою повірять хоч трохи.

    Перемелено все
    Від розлуки до сірих снігів -
    Наш сценарій написано
    Кимось давно й нарочито.
    Вже немає куди
    Повертати, - та я б й не хотів,
    Бо не знаю як можна
    На світі по-іншому жити.

    Бо афіші давно
    Розіп’яті на плоті живій, -
    Не кажи, що втомилась
    Від цього дурного процесу:
    Глядачі на місцях,
    І на сцені облізло-пустій
    Ми не граєм – живем!
    Я - поет… Ну а ти – поетеса.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  29. Юля Бро - [ 2009.06.18 23:13 ]
    в середине июня
    в середине июня стояла такая жара
    что слипались страницы у книги и влажные пальцы
    солоны были если на вкус а она – целоваться…
    в середине июня стояла такая жара
    открывая окно задыхался то липой то мятой
    или той или этой а сердце стучало стакатто
    ты не спал открывая окно не уснёшь до утра
    в середине июня… как сладко в начале начал
    бесконечное лето конечная тройки трамвая
    и любовные письма в традициях лучших кар вая
    обрывать в середине строки так как ты обрывал
    а она настояла вы съехались зной лисистрата
    всё как будто расплата афинский акрополь астрал
    но такая жара… переплавит цитаты на сталь
    ты устал от… юноны гекубы гекаты
    вот завёл бы себе аксолотля геккона примата
    или моль или бражника чтобы весомо молчал
    человек уходя оставляет следы и стигматы
    человек не вмещается в рамки привычных лекал.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (25)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.18 22:49 ]
    З ЧАСІВ КУЧМИ
    Я був у Пізі. Підіймавсь на вежу,
    Яка давно й ніяк не упаде.
    Я незалежний. Сам собі належу.
    Живу у вежі, як ніхто й ніде.
    Імперський час і небуття в колонії,
    Ростральної колони висота,
    Ми вийшли із Єгипту й Вавилонії,
    Та гнуть доземно - вежі і літа.
    І думав я: на часовому зрізі -
    То дерева, то старовинних веж, -
    І ми - пізанці. Ми - у вічній Пізі,
    А рівновагу в цьому не знайдеш...
    Дмитро Кремінь

    Уседозволеність - ось гасло дня!
    Торгуй, кради, наркотиком колися,
    Жебрач, бреши, чужим богам молися,
    Дурисвіт будь, такий ти нам рідня.

    Забудь про совість - це усе бридня,
    В реальний світ пильніше ти вдивися,
    Вовки в суспільнім лісі завелися
    І правлять бал. Не будь дурним ягням,

    Традиції перетвори в руїну,
    Позбудься вишиванок, шаровар,
    В музей віддай бандури і картини

    Реалістичні, з них - який навар?!
    Будуй новітню "вільну" Україну,
    Де продається все, де все - товар!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  31. Зоряна Ель - [ 2009.06.18 22:16 ]
    ***
    Зі шпарки неба стежить молодик,
    Чи серденько-зоря його не згасла.
    Звертає з трепетом до неї срібний лик...
    Дідусь онуку:"Завтра буде ясно.
    Не виллється водиця із відра.
    Ходім до хати, будемо стелиться.
    Бо виспатися треба, як годиться,
    Щоб мати силу - завтра ж косовиця"...
    А тиха ніч зійшла росою рясно,
    І свічечка поволі догора.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  32. Галина Сонценя - [ 2009.06.18 21:26 ]
    Desperado
    І знову лиє дощ,
    І без кінця вологи,
    І холод у серцях,
    А треба допомоги.
    А треба трохи тиші...
    І трохи розуміння...
    І мудрости краплину...
    Де жадане прозріння?
    І знов наздоганяю
    Маршрутки, час, людей,
    А в голові – смітник
    Безплідних дум-ідей.
    Я в соціополоні.
    Довкола – психів стадо.
    І десь в свідомості бринить
    Суцільне desperado.
    Але в нічній постелі
    Звільняюся від болю.
    Буденність – це ніщо
    Думками я з тобою...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.09) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (4)


  33. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:48 ]
    Казкова ніч
    Хмаркою бузковою накрила
    Цілий світ потайливая ніч,
    Чорним шовком небо простелила,
    В тінях заховала кожну річ.
    Сплячою красунею природу
    Сяйво місяця зробило вмить,
    Зорі уквітчали її вроду,
    Чуйне серце солодко щемить!..

    Ніжний дотик аромату феї,
    Поцілунки та обійми снів...
    Розквітають в озері лілеї
    Край молочно-білих берегів.
    І барвінком в'ється світла мрія,
    Лазуровим ореолом хвиль,
    В груди повертається надія,
    Що відступить поступово біль...

    Зупиняється раптово стрілка,
    Застигає з нею час швидкий -
    Ні, то не годинника помилка,
    То вітає радо ангел мій,
    Ніби казка, сповнена любові,
    Лагідна, принадна, чарівна,
    Кришталева пісня у діброві,
    Що у вирій тихо порина.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  34. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:25 ]
    Привид письменника
    Тихий плескіт ріки...
    То сміються і бавляться мавки.
    А над ними зірки...
    А на березі дух Франца Кафки!

    Неспокійний, сумний,
    Все забути не може він Прагу,
    Все клянеться у вірності їй,
    Мов коханій складає присягу.

    Все жадає чогось.
    Сновигає вночі біля Влтави,
    Мов шукає когось...
    А за ним - тільки відгомін слави...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:05 ]
    Співочі фонтани
    Ось вона, мить, так довго чекана!
    Блиснули перші сльозинки фонтана!

    Ринули дощиком струни рясні,
    З ними - мелодії ніжно-ясні!

    Почали води закоханих вальс -
    Вихором бризок здійнялись ураз!

    Факели світла дарує неон -
    Іскрами сипле, танцює вогонь.

    Течії мов обійнялись, стрімкі,-
    Струмені сяйва й потоки ріки.

    З ними акорди останні злились,
    Виром музики стихій пронеслись!


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  36. Віра Шмига - [ 2009.06.18 20:03 ]
    * * *

    Змиває дощ малюнки на асфальті.
    Там синє небо ллється в жовте жито.
    І білий парус в синяві розтікся.
    Недовго ще, і дощ захопить місто,
    І перетворить у суцільне море,
    Зітерши грань між мокрим і сухим.
    І не врятує свято парасольок,
    Що бубонять під пальцями дощу.
    Вже під водою зебра переходу,
    Мов з глибини страховисько морське,
    Просвічується ребрами й боками.
    З-за рогу йде тролейбус батискафом.
    І я у нім – дослідниця дощу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 17:59 ]
    Цигаркове світло
    Легким контрастом
    Літньої ночі
    Гітарні акорди
    Твого сміху

    Напівпорожні пляшки портвейну
    Рятувальними боєприпасами навколо
    Нас

    Споглядати
    Перехожих котрі забираючи
    Музику своїх кроків
    Швидко зникають у темній пащі вулиць
    Яка блищить гнилими зубами баготоповерхівок

    Цигаркове світло ліхтарів
    Вказує дорогу
    Додому
    Або ще кудись
    Де нас чекають


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (1)


  38. Влад Псевдо - [ 2009.06.18 17:39 ]
    ---
    Це сталось так: надламано, бо зопалу.
    День посолонь мій шлях стинав…
    Комета впала, мов гіркий недопалок,
    Недбало кинутий курцем з вікна.

    І поводир, що марив рівноденнями,
    Мені у спадок залишив Олімп,
    Спустившись в небо. І ночами темними
    Мою він вибрав з міріад голів.

    Це далось взнак: тавром або діагнозом
    На юний лоб, на молодий росток,
    Що самовіддано в захмарність тягнеться:
    Йому ж комета маячить хвостом!

    Мій спадок – скарб. Моє зізнання зболене.
    В мені – і Київ, й гамірний Каїр…
    Він легковажно грає в шахи долями,
    Цей мій Гермес, крилатий поводир.

    Буває так, немов ножем об камені
    Людських облич, їх масок і личин,
    За Трисмегістом (к бісу ноги зранені!)
    Чи за посланцем Бога думка мчить,

    Минаючи і прапори, і ступори,
    І срібні кулі з заздрісних очниць…
    Всі перепробувавши ноти, ту бере,
    Зірвавши голос, та не впавши ниць.

    Це було так. І є тепер. І буде ще
    За спиною знайомий шелест крил.
    Я напишу про марення і любощі,
    І поводир не призупинить гри.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  39. Юрій Лазірко - [ 2009.06.18 17:07 ]
    Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
    Усі дороги болю перекриті,
    а між бровами розгубилась ясність.

    Де тая святість, щоби окропитись,
    напитись досхочу і доки гасну?
    Благословенно відлітають миті
    у щось первинне, та не власне.

    Парад планетний переходить в оці,
    а сходини у душу – до любові,
    до вкраєного світла і до себе.

    Я мічений, бо пташка в лівім боці.
    Час вибиратися на сушу в слові,
    сонет забити у підошву неба.

    18 Червня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  40. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 11:24 ]
    Почуття і вареники
    Гнучкою Бєрковою
    Розкинулась асфальтом
    Трамвайна лінія

    Дощова погода
    Дощове місто

    Під дощем
    Охололи почуття і вареники

    Не наздогнав
    Але намагався
    Про це свідчать порепані п'ятки

    Квартира виглядає порожньою
    Багаточисленні мітинги пацюків

    Холодильник заповнений серіалами
    Голова заповнена…

    До речі
    Я всього навсього схуд
    На три грами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (4)


  41. Олександр Христенко - [ 2009.06.18 11:53 ]
    ЧТО ТАКОГО?
    Душа болит и сердце ноет.
    Отравлен горем и тоскою
    Я, словно выжатый лимон,
    Разбит, унижен, истреблён.
    Ни зелень молодого мая,
    Ни говорливых птичек стая,
    Ни женщин прелесть молодая
    Меня теперь не согревает.
    И дней унылых, не считая,
    Бикфордовым шнуром сжигаю:
    Уходят месяцы, года,
    Как в тёмный омут, навсегда,
    Стирая память на лету –
    На сердце раны зарастут
    И отпечатают рубцами
    Всё то, что пережито нами...

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова,
    Произнесённых сгоряча:
    Прости, но я люблю другого.
    Всего хорошего.
    Прощай!”.

    Неумолимо,
    Сухо,
    Быстро,
    Как передёрнутый затвор,
    Как приговор, точнее выстрел –
    Не целясь,
    Не щадя,
    В упор,
    Навылет,
    Наповал,
    Картечью,
    А дочка, платьицем шурша,
    Шептала: ”Принесите свечи.
    Я больше не могу дышать”.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Любимой, брошены устами,
    Легли на сердце, словно камень,
    Вонзая лезвие ножа...
    Незащищённая душа
    Безвольно руки опустила,
    На дочери большие крылья,
    Что в ранах истекали кровью.
    А звали мы её Любовью.

    Как больно, страшно и жестоко
    Не мочь дитя своё спасти,
    Когда потеряна дорога,
    Утрачен смысл и цель пути,
    Не отличая день от ночи,
    Блуждать, брести куда-нибудь,
    Когда уже и жить не хочешь,
    Понять: былого не вернуть,
    Забыть, уйти навстречу ветру,
    Где нет вопросов и ответов.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Лишь время – лекарь всех времён,
    Вернёт мне и покой и сон
    И я наивно стану вновь
    Искать взаимную любовь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  42. Ігор Павлюк - [ 2009.06.18 11:49 ]
    ДО ТЕМИ БЕЗСМЕРТЯ
    Ось-ось вже, здавалось, безсмертя – строфою подать...
    На кухні моїй, ще радянській, горілим запахло,
    Бо я записався, прогавивши чайника…
    А десь зі ствола одночасно – і куля, і пакля...

    Сльоза на обличчі повторює почерк зорі,
    Дорога до себе – оту переламану щоглу.
    А що ми зловили на чорні гачки якорів?..
    Епоха, як риба, без кисню солоного здохла.

    Мов напис на шаблі, зостанеться вірш молодий,
    Мов пам’ять красива народу, який вимирає.
    Нечасано. Чудно. Горілку женемо з біди –
    Мов раю немає.

    Лиш тиша набожна і сіно, й парне молоко...
    І пес одинокий, отруєний радістю, бреше.
    Стовпа електричного ідол поганський, райком...
    І хлопчик циганський гадає:
    «Орел – а чи решка».

    А хрен його знає, що краще: орел, а чи реш…?
    Ось-ось вже, здається, безсмертя...
    Воно мені треба?..

    Та сходить над Місяцем Сонце бездомне, старе
    З підземного неба.

    Я вже потойбічний...
    Ні смаку, ні сенсу, ні дна.

    Годинник висить під іконою.
    Плаче зозуля.

    На кухні моїй, ще радянській,
    Лиш вИна й винА.

    А серце – мов куля...


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  43. Сонце Місяць - [ 2009.06.18 10:49 ]
    Ethno
     
    Напевне він не прийде, корабель
    Даремно ти півроку обіцяв
    Лукаве дітям, золоте сліпцям
    Напевне він не прийде, корабель

    На роздоріжжі пропадає хата
    І хміль, і джміль, і навіть журавель
    Продалися в шинок або бордель
    На роздоріжжі пропадає хата

    Скажи навіщо, буду я твоя ~
    До чумака кошлата ніч благала
    Курив чумак і міркував, як так
    Скажи навіщо буду я ~ твоя

    На варті міри задрімав солдат
    Його вівсянку з’їли звір і птиця
    А осінь заіржавіла рушницю
    На варті міри задрімав солдат

    Так мудрий Миколай заповідав
    Як любиш пити, не залізь в пивницю
    Помри святий п’яниця на дзвіниці
    Так мудрий Миколай заповідав

    Напевне він не прийде, корабель
    У хаті перекинули сільницю
    Все спить солдат & Миколай не сниться
    Напевне він не прийде, корабель




     




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (43)


  44. Ксенія Лис - [ 2009.06.18 09:48 ]
    Я – Ж И В А
    Я жива, не омертвіла,
    Черговий раз, можливо, помудріла
    І на життєвому спіральному шляху
    Я, постарівши, спекалась страху.

    Я не боюсь того, від чого так втікала
    Зла доля все одно мене спіткала
    Вже не боюсь я пристрасті вогню
    Колись, а може нині, догорю.

    І помираючи, я крикну:” Я – жила!”
    Свідомо серцю волю я дала
    І не шукала сильної спини –
    Ішла сама, й не знайдеш тут вини.

    Із свічкою людину я шукала
    Та в пошуках себе лишень втрачала
    І хоч як било ти мене, життя,
    Непереможена я піду в небуття.



    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  45. Ксенія Лис - [ 2009.06.18 09:14 ]
    В І Й Н А

    Я вернулась з війни...
    Хто не знав ще біди
    І у пристрасті не горів,
    Той, насправді іще не жив.

    Я вернулась з війни жива.
    Я вернулась у дім одна
    І нікого поруч нема
    Кровью, серцем пройшла війна.

    Я вернулась з війни:
    Погорілі сади, попелище трави
    Не горять вже, - нема вогню
    Я із плугом полем піду.

    Переорю ниви душі,
    Поховаю вуглинки всі
    Нехай виросте польова,
    Не елітна – жива трава.








    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  46. Ганна Осадко - [ 2009.06.18 09:19 ]
    кілька слів про марність поезії
    То бавлянка сенсів, то бовтанка слів і значень,

    Цезура мовчання – як подих пере-

    ведеш,

    Біжиш навпрошки по сторінці А3, неначе

    Життя і сторінка – обидва не мають меж.



    Німують, за тим – кам’яніють (немає ради)

    Глухе безголосся і блідо-бентежний без,

    Бо листо- і сніго- , бо інші сезонні -пади

    Летять безголово на голову із небес.



    А тиша – навшпиньках. Така шалапутка-миша.

    Хвостом – і розбилось. І плач і не плач – одне.

    Миліше – немовлене слово – всю ніч колишеш

    Як мертве полінце (Телесика).

    Ранок не


    Буде інакшим. Не виймеш душі із тіла,

    Намарно шукати води, що жива, яка…

    ……………………………

    …Та слово «кохаю» злетіло як ангел – біле

    Униз головою із кінчика язика.


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (22)


  47. Ельфійка Галадріель - [ 2009.06.18 00:53 ]
    Час ніде не спішить...
    Час ніде не спішить
    Втім його ніде й не чекають
    Всі лиш наздоганяють,
    Або поспішають втекти
    А йому може просто
    Кортить випити чаю
    З кимось поговорити
    Розповісти останні плітки

    Він би, може, відкрив
    Одразу і всі таємниці
    Розказав би про те,
    Що насправді у кожного з нас
    Є мільйони моментів
    Сотні вічностей щоб бути щасливим
    Як не тут то де-інде
    Головне пам’ятати
    Що всьому свій час.

    Та для того, щоб слухать
    Треба трішечки зупинитись
    А хто ж собі дозволить
    Отак витрачати час
    Тож й надалі кудись
    Ми мчимо крізь віки і століття
    А Час мовчки проходить
    Непоміченим тихо крізь нас.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (3)


  48. Катя Тихонова - [ 2009.06.17 22:56 ]
    * ** * ** *
    Твій погляд - літо. Дотик твій - зима.
    (два полюси злились в тобі одному).
    Подивишся - і лід з душі скреса,
    Плеча торкнешся - холодом судомить.
    А у мені - тепла на нас обох,
    Воно живе завжди у серця глеку.
    Є ти і я. Над нами - ВІЧНИЙ БОГ
    понад життям - у дощ, у холод, спеку.
    Залишся тут. На мить. Не йди. Постій!
    Своїм теплом твої зігрію руки,
    щоб ти не змерз у лютий сніговій
    своєї запізнілої розлуки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  49. Василь Степаненко - [ 2009.06.17 21:08 ]
    Діамантові краплі
    *
    Небо бездонне
    і річка без дна,
    діамантові краплі
    на лебединій шиї сонця
    ряхтять.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  50. Катя Тихонова - [ 2009.06.17 21:00 ]
    Все традиційно...
    Все традиційно - квіти і вино
    І кави філіжанка пахне терпко.
    І вечір зазирає у вікно...
    (А ми у нього, наче у люстерко).

    Я подихом торкну твоє плече,
    Ти ніжно обійми мене рукою,
    І дикий мед по тілу потече
    бурхливою, бентежною рікою.

    І ще вина ромашковість така
    в твоїх очах, що хочеться мовчати.
    Помовчимо. Ця тиша теж п"янка,
    вона уміє в душу зазирати.

    І бачити усе, що відцвіло,
    І те, про що нікому більш не знати.
    Все традиційно - квіти і вино,
    і серця два, замріяні літати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   1471   1472   1473   1474   1475   1476   1477   1478   1479   ...   1820