Чи знесилена ти
Жанна д'Арк?
Чи спис не піднімеш,
Чи меч – із картону?
Чи є ще той дар –
твій божественний дар:
втягти короля
на напірники трону.
Король вже розумний
і ходить в жиди,
і перст його там
помужнів для погрози.
Тобі він готує
одну із жердин –
багаття.
І дрова
підкинуть «морози».
О д'Арк-полонянка,
життя – ешафот.
І кат на плацу –
це якраз для сокири.
Порожньо над вогнищем,
плаче фагот,
іржуть
інквізитори віри.
То стисни на біль
бойовий кулачок,
і меч – вже до праці,
і серце – в долоні.
Народ – дурачок,
і король – дурачок,
невіглас-прем’єр
у патроні.
Ти чуєш? –
Крокує шляхами норд-вест
той самий народ,
і в строю – кожен п’ятий.
Тобі – так! – тобі
донести той хрест
і, може, не бути
на ньому розп’ятій.

3 серпня 2006 року

З французької історії 1430-1431 ріку:

30 травня 1431 року. Руан.
Площа старого ринку.
Королівський суддя подає знак сержантам.
Вони піднімаються на ешафот,
стягують Жанну і підводять до судді.
Він повинен оголосити свій вирок.
Але англійці так гучно виявляють
своє невдоволення затягуванням процедури,
що суддя нехтує цією формальністю
і одразу ж передає дівчину кату:
«Виконуйте свій обов’язок»…
О четвертій годині пополудні
вогнище догоріло.
Попіл і кістки кинули у Сену.
Говорили, що серця Жанни
вогонь не торкнувся.
Їй було 19 років.

Через 25 років (7 червня 1456 р.)
справу Жанни д'Арк було переглянуто:
карний вирок оголосили судовою помилкою,
саму Жанну визнано невинною.

(Переклад твору Варвари Черезової)

И лето - не лето, и сны – словно изморозь в травах,
Не к месту совсем, и от холода пальцы болят,
Как будто беззвучный приказ, принимаю твой взгляд:
Нести на закланье мечту – вот единое право

Серебрянно, сыро и дождь – бриллиантов поток,
А пальцы все лижет голодный живой огонек

Стихи – не стихи, а страданий руина немая,
Не стерпит бумага, и вспыхнет чернил темный лик,
И боль загорелась – пожарище серое вмиг …
Сто лет пролетело со времени этого мая

Тепло мне и мягко, и ты – только образ во сне.
Огонь? Лишь в камине, стихи и мечтанья – во мне.

Душа дитя - криниця чистої води,
Словами віддаєш ти капельки її,
Любов та ніжність.
І сміх, як передзвони кришталю.
Співаєш звуками кохання,
Що ллються прямо з глибини.
Охоплюють, тремтіти заставляють,
Аж на очах, роса алмазна виступає.
О, мила ти моя,
Наївна, зачарована,
Душа дитя.
Живи в чудовій казці,
У мріях,
У солодких снах.
Літай в хмаринках,
Білосніжних, в небесах.
Купайся в материнській ласці,
Обіймах та любові.
І переливом сміху,
Охоплюй, наставляй на втіху.
На море ласки,
Материнської опіки,
Бо ти життя і світ її навіки!

Зачем мы любим тех, кто нас не любит,
Зачем не любим тех, кто любит нас,
И ждём, когда же время образумит,
Раскинув одиночества пасьянс.

Зачем играем в эти безделушки
И платим половиною себя,
А ночью объясняем всё подушке,
Мол, жертву приносили мы не зря.

Раскиданы по точкам параллелей,
По разным измереньям бытия,
Зачем мы ищем новых вдохновений,
Хоть знаем точно - верить им нельзя.

Лишь в зеркале, каноны все нарушив,
Спит истина, прозрачная до дна,
Там ангелы скупают наши души,
А демоны - хранители Добра...

Лякали пащами
гріхів непрощених
святі отці,
Коли б не бачили,
як ходить площами
на манівці
Благенька істина
у білім савані,
в тернах образ,
Ніким не пізнана,
на трон не ставлена,
в розстріл - не раз.
А гнів, незбороний
ані хвилиною
чужих забав
Ізнову гореньку
вклонить голівоньку
погордував...

Світ ліхтаря в перегарі міста
Над головою змикає простір,
Гамірний вечір у вухах тістом,
Ми в цьому місті – непрохані гості.

Серпень розсипав зірок намисто
Дрібних, як вечірня роса на ружах,
З них найдурніші впадуть на місто
Й розтануть до ранку в масних калюжах.

Десь угорі Його Святість Місяць
Тихо конаючий день сповідає.
Втікаймо, в цім місті не знайдемо місця!
Та… В розкладі нашого рейсу немає...

Смеркає,
Сонце падає
за гори.
А я,
лиш тільки вечір
на поріг -
Ввірвусь в вікно,
ледь сколихнувши
штори,
І тінню сяду
коло твоїх
ніг.
А зранку з губ
моє ти злижеш
ім’я
І, може,
пригадаєш
дивний сон, -
Як, вкравши
поцілунок,
полетів я
До інших
незачинених
вікон…

В сорочку чоловіка
я витираю ноги,
Курю я сигарети
сп’янілого коханця,
Чого ти ще чекала
від бога-самозванця,
Що завітав на нічку
з Великої Дороги?

Прийшов до тебе тінню –
і зникну серед ночі,
Сама себе спитаєш:
чи наяву, чи снилось?
Чи це твоє минуле
в розріз вікна дивилось,
Чи це майбутнє шепче
тобі слова пророчі?

Не прілий дух оселі,
де темні коридори,
Не свіжий вітру подих,
що у вікно ввірвався.
Я – лиш слабенький протяг,
що рухав твої штори,
Приречений на сльози –
в лице тобі сміявся...

Вранці сонце промінцями
Поспішає всіх будити.
Буде у промінчиках
Пісенька бриніти:
- Добрий ранок, добрий ранок!
Прокидайся, вже світанок.
Посміхнись усім навколо –
Піде усмішка по колу.
Добрий настрій розійдеться,
Наче кола по воді,
Хтось тоді тобі всміхнеться,
Буде добрим день тоді.
Доброго дня вам, доброго дня вам!
Доброго часу вашим справам.
Якщо радість дарувати,
Людям настрій не псувати,
То добро піде по колу -
Буде добре все навколо.
Якщо гарно день пройде –
Вечір добрий надійде.
Вечір добрий, вечір добрий!
Сонце сіло вже за обрій.
Закриваються вже очі,
Доброї ночі, доброї ночі...

Як тільки смутку птах торкнеться,
Твого чола крилом своїм.
Із півночі зима вернеться,
Впаде на листя білий сніг.

Загубиться десь в твоїх мріях,
У дивних та химерних снах,
В хмарах білих,сніжно-білих,
Замерзла дівчина-весна.

Сніжинки у твоїх долонях,
Поволі тануть на вустах,
Гулко стукають у скронях,
Слова, прочитані в очах.

Як тільки сонце засміється,
У небесах веселим світлом,
Зима струмками розіллється
Водою,ще недавно білим снігом.

Я не стану лелекою -
хоч на серці клекоче...
Світ за очі не йтиму -
хоч у них бачу дно.
Чорна птаха накрякає,
на розлуку наврочить
і впаде погляд зримий
на зночіле рядно.

І він блудний та жалісний
стане зорями мліти,
відбиватися сяйвом
і стікати з-під брів
там, де дихає радісно
розтуманене літо,
щебіт ллється і крає,
теплий дощ не добрів.

Раптом зірка спадатиме -
чи бажанням, чи смертю...
Загадаю зустріти... -
що би там не було.
І на себе вбиратиму
висоту розпростерту,
насідаючи вітром
на підбите крило.

День підноситься з променем
та розвиднює простір,
набирає повітря,
мов ковтки з джерела.
І в розпалених пломенях
час пірне з високості
залишаючи вітру
попіл -
слід від крила.

26 Березня 2008

знімай
стоденну блокаду
зношений одяг
документальне кіно
роздираючий біль

спалюй
сірі міста
ненадійні мости
лякаючі калорії
своїм поглядом

прощай
назавжди
і так як прощала тебе завжди я

Вже місяць, як пишу листа
тобі, мій місяцю...І дорога молитва,
коли кленовий лист прикрив вуста,
й моє дзвінке світило знову зникне.
Вже ключ летить у вирій з журавлів,
а я усе топчу свою дорогу...
Скажи, навіщо ти мені звелів
пройти її, бо я вже не стонога?..
У мене навіть вже одна душа,
один лиш ключ, одна лише застібка...
І погляд мій, хоча б на півкоша,
хоча б на мить, та, мабуть, посвітлішав...
І я пройду свій шлях крізь свій туман,
і я скажу все Богу прямо в вічі!
Скажи мені, навіщо наказав
листа тобі писати цілу вічність?..

Хто я? Хто ти? Навіщо ця брехня?
Невже так важко глянути у вічі?
Мовчи...Не руш...Бо це моє життя...
А ти його і так уже скалічив...

Чому мені зустрівся на шляху?
Мене тепер ніщо вже не врятує...
Мовчи...Мовчи...Ховай свою пиху...
Здавайся кращим, ніж насправді ти є...

Як же ж я мріяв любити...
Кохання і пристрасть - краса!
Літати від щастя із вітром,
Тримати в руках небеса.

Лічити зірки на небі,
лежачи десь у траві.
Більше нічого й не треба
на цій прогнившій Землі.

Просити у серця притулку,
зимою, як літом цвісти,
ножем нацарапати букви,
й сердечком їх обвести.

Та все вже не так, як завжди.
Давно вже не так, як колись.
Розказують зорі правду
про те, як з тобою клялись,

що будемо завжди разом,
На перекір всім судам.
Як шепотіли фразу:
"Нікому тебе не віддам".

Як вірили в наше майбутнє,
у світле майбутнє, без сліз,
де смуток і горе відсутні.
У вічній любові клялись.

А зараз під зоряним небом,
під повнею ми стоїмо.
Нам справді нічого не треба.
Ми просто собі мовчимо.

Останній твій погляд дівочий.
Останні доторки губ.
Прощання, не дивлячись в очі.
Всі нитки між нами порвуть.

Не зможу я більше літати,
залишусь тепер на землі.
І будуть про нас пам’ятати
лиш букви на всохлій корі.

Не хочу я більше любити.
Кохання і пристрасть - блюз.
А час розвіяв по вітру
Наш "вічний священний союз".

А навколо чужа країна...
Помолися за мене, нене,
щоб не впала я на коліна,
і собі не потяла вени,
бо в життя тут ваги не більше
за цигарку, за кусень хліба,
бо за кожним правдивим віршем -
тільки осуд, а потім диба,
й поховають не як людину:
Хрест - бляшанка.
Смітник, що яма.
Вік не бачила б цю картину...
Помолися за мене, мамо...

Одне дитя чекою гралося,
Уламком - іншого поранило.
Що комедійно починалося -
Бува, закінчується драмою.

З урахуванням жінко-фактору,
По фазі зсуву невеликого,
Хвороб спадкового характеру -
Це винні місце, час і випадок.

А може, просто, винні кактуси -
Текіли випарів надихались...
Ховаймо зброю, досить пафосу,
Сушімо весла, все, приїхали.

Десь
Щось -
Хрусь!
Ось
Там!
Сніг,
Сам,
Ніч...

Зирк -
Ніц.
Вир
Снів?
Бррр!
Страх:
Звір?
Птах?

Дух?
Враз -
Шурх!!!
Зась!
Вікном
Хрясь!

Жодної паніки – евакуація снігу:
Небо свої вимітає сьогодні комори;
Вітер розкручує срібно-фарбовану дзигу
І насипає химерно збудовані гори.

Сніг із приставкою нітро уже не смакує:
Хтось покуштує і виплюне – страшно сказати;
Хтось називатиме безліч імен, але всує,
Інший стискатиме сніг у округлі формати

Наосліп блукати кривими засніжених вулиць,
Коли за спиною лише одинока завія,
Коли усього непотрібного ми вже позбулись,
І тільки сніжинки гойдаються легко на віях...

Конвульсивність стежок світових епох.
Здригнулась мускатним спалахом.
Потому настали сутінки, сніг, самовизначення.

Комп'ютерні геніталії, цифри грошей.
Нам обрахувати все і принести в жертву.
Заповнити сторінки і строчки. Заснути.

Власні історії, назви, оточення.
І кожен із нас – привласнений власним чином
І вся ця епоха маразму – суцільне збочення.

Свобода. Вибір. Пробірки. Рабство.
Нам помирати у різних обставинах.
І стрічатися спорадично споріднено.

І суничний твій смак за стіною кабелів.

...А не найдя иного выхода
Вы пожалеете о том,
Что Вы - не выходец, а выходка
И что по жизни - за бортом.
Но не испытывать сочувствия
Привыкший издавна народ
На Вашей казни поприсутствовав,
Без сожаления уйдет.
И ни динамика, ни оптика
Уже не вовремя - увы...
Подозреваю - Вы утопнете
В бездонном омуте молвы.

2001

Сегодня вечер целый день,
И дождь возвышенно целует,
Быть может, просто он танцует,
А я глупышка ни причем.

Я слышу исповедь признанья
О том как он ушел в изгнание,
Увидел слезы мироздание,
Но он тут тоже не при чем.

И пахнет сыростью земного,
Друзья болтают слишком много,
И дождь болтается за мною,
Собой облизывая тень.

Я знаю вечер очень долго.
Он слишком вечный. Он дорога.
Как будто дождь ему за бога,
А мы все в общем не при чем.

- Ну як, мальована пастушка,
Уже вдягнула капелюшка,
Наташi мовила сестра
- Додому нам вертать пора,
Бо скоро нiчка в нашi хати
Прийде, щоб нас заколисати.
Оленка звали так її
Молодша дочка у сiм'ї,
Розумна і лицем пригожа
З Наташою не в всьому схожа,
По iншому сприймала свiт,
Бо в вiсiмнадцять юних лiт
На бiлу, на прекрасну ручку
Не одягнула ще обручку.
- Ти йди, я тебе дожену
Через хвилиночку одну.
Хоч сонце вже торкнулось краю
Прозорих вод перлини краю,
Там де розгладив воду штиль
Знялося хлюпом кiлька хвиль.
Струнка i пишна одночасно
Наташа вiльним рухом класно
Так плавно в озеро ввiйшла.
Немов з русалками росла.
Взмахнула раз, другий руками,
Мажорно всплеснула ногами,
Вперед, назад, i ще вiраж
I вийшла на порожнiй пляж.
Струснула косами зi спини
Вологи цяточки-краплини.
За день напечений пiсок
Наташин бiльш прискорив крок,
Затим стрибнула в листя м'яти
Й сестру побiгла доганяти.

Dominicana, Punta Cana.
Кінець дороги. Життя стоїть...
Тремтить мішок у пелікана,
лоскоче п`яти божа манна.
На пальмах, понад тінню слана,
дрімає їдь.

La vida en el paraiso -
змивай утому та піт з чола,
сплети з кокосового лісу
косу, де вітрові гульвісі
пристане висипати бісер
з піску й корал.

Este cielo es hermoso.
Вмирає сонце - та не біда.
Дощ пересохле перекосить,
він добре знає мірку - досить.
Щоб перейтися морем косо,
біжить вода.

Dios, bendiga este mundo.
Збідніли рими від рому й річ...
Від ритму - серце на секундах
розвісило чекання чуда,
мов прапор білий. Мов застуда,
tequila-ніч.

Hola amigos, Аleluya!
Ступаю з раю на саме дно -
там, де за долар сабантуї,
де Бог все бачить, та не чує -
як хлюпає та ллється всує
святе вино.

Мerengue, salsa y bachata.
Гарячі танці, голодні пси.
Бажання - чайкою кричати,
при зорях песос рахувати,
у ромі з пивом розбавляти
Ти же єси...
єси ж...
єси ...

25 Березня 2008

Dominicana, Punta Cana. - місто в Домініканській Республіці
La vida en el paraiso (ісп.)- Життя в раю
Este cielo es hermoso (ісп.)- Це небо чудове
Dios bendiga este mundo (ісп.)- Боже, освяти цей світ
Hola amigos, Аleluya (ісп.)- Вітаю, друзі, Алілуя
Мerengue, salsa y bachata (ісп.)- латино-американські танці

Хто я?
Бог, що від божих прав
І від божих обов’язків вільний.
Тому світ цей до мене взивав,
А у спину шипів: “Божевільний!”

Звідкіля ця нелюдська сила
У людей, що тримають небо,
Звідкіля ця нелюдська відвага,
Що прискорює зір круговерть?
Всьому відповідь –
Вічна спрага
Знати те, чого знати не треба,
І занадто великі крила,
Обрубає котрі лиш смерть!

У небі нічному
на цвяхах зірок
сную павутиння мрії,
Між карликів білих
і чорних дірок
Галактика в амнезії.
Per astra ad aspera –
це не для нас,
дай руку – тікаємо з терня!
Хай Лета поглине
той простір і час,
де душ недолугих майстерня.
Шматуючи крила,
на зустріч з Богами,
ламаючи перспективу,
Приборкаєм вітер,
вчепившись зубами
в цнотливо-нечесану гриву.
Якщо не боїшся –
вже треба летіти, -
на звалищі Всесвіту ранок,
І сну божевільного
в’янучі квіти
жне безжальним серпом світанок.

і мого світу стане замало
і затісний мій застиглий всесвіт
і розіллється, по швах пролізе

і мого світу ... для твого світла


і мого серця вже забагато
навіть для двох воно занадто...
воно на всіх навіть занадто

і мого серця вже забагато - коханням повне

і мої очі знову осліпнуть
зайдуться зелом чудо прекрасним
і мої вуха забудуть звуки

і мої очі знову осліпнуть - чуття примари

а мого дому покине розум
забуде спокій душа блужденна
сни затанцюють в танку шаленім

і мого дому покине спокій - я вже спасенна!!!

(з книги "Ось опудало влади...")

Чи добудуєш ти хатину,
чи добудуєш дім, чи ні?
Скоріше втратиш Україну
на Україні в чужині,
якщо своє лише будуєш
і дбаєш тільки про своє…
Не твій народ, як ти не чуєш
і Бог не твій, як дзвін не б’є,
за волю в бій тебе не кличе.
У ворога
твоє обличчя,
бо кров твою, твій розум п’є
і сам себе не визнає.

1.12.06.

Ми міряли цей брід
старались перейти
по камінцях
не замочивши ноги
на беріг інший,
де п’янить бузок
і конюшина ліловіє
край дороги,
де бусол чорний
все склада гніздо
і махаони
в самбі передсмертній
такі смішні і мудрі,
де вино
і хліб до нього
от і все до столу,
де оболоні
свіжий малахіт
приймає ніжно
відболіле тіло
і лови де скінчаються
і світ
знесилений їх розпочати
знову…
Ми мріяли
пройтися по воді,
як посуху,
та раяна дорога
лежала в глибині.
А ми були малі…

Я дарую тобі кожну ниточку нашого щастя,
Шепітливі слова крадькома серед люду зненацька
І заквітчаний сон перевершений хвилями світла,
Я за тебе віддам навіть всі світанкові суцвіття.

Я розплаканим вітром блукатиму посеред поля,
Якщо ми не зумієм і щастям для нас стане воля,
Розстелюся вогнем на весняній небесній блакиті,
Навіть стану тобою, якщо ти не вмієш любити.

прожити цей день,
щоб нікому порад не давати -
ні другу, ні ворогу – жодних даремних порад –
за них дочекатися годі подяки чи плати;
стелити падіння байдужою м’якістю вати,
блищати німим діамантом вагою в карат,

у сил позахмарних собі і для себе прохати...
і жити з тобою, як двоє веселих гусей,
з мішком по цукерки ходити від хати до хати,
і зичити настрій хороший, як фільми з прокату,
чекати добра, що прийдешній нам день принесе,

не дати душі заблукати в чужому ніде -
здолати дистанцію,
гідно прожити цей день

Фантазії хрещена мати - злість,
Несправедливий осуд - їй месія.
О, душе навісна, не озирнись
У лісі на сльозаве голосіння!
А звернеш погляд - папороті цвіт
Спахне вогнем і розвінчає ніби
Ті чола, на яких по сотні літ
Цвіли вінки і красувались німби.
Який же толк від безуспішних спроб
Зловити й зачинити птаха вдачі?
Давно доведено і сумнівався хто б -
Без приводу каміння не заплаче.
Пришестя друге в кожного своє,
А може, хто запрошений на п"яте?
Пофантазуймо: як би нам зіп"ястись
Туди, де ще ніхто не дістає...

2003

Ти минув, ніби літо, з тих пір
Гірко плаче дочка Страдіварі.
Я щоночі тобою марю
І щоранку втрачаю зір.

Пружні струни – дорога в рай,
Пальці – змучені пілігрими.
Плачуть віршем неточні рими.
Грай, моя королево, грай...

Заросли дороги, стежини.
Терном покриті поля,
Рідко побачиш людину,
Згорблені хати здаля.

Немає там молодечі,
Давно вже не чути спів.
Згорблені людські плечі
В тому селі я зустрів.

Село засмучене у тиші,
Притаївся смуток, жаль.
Розбіглись люди, немов миші,
Залишилась лиш печаль.

Сади давно пообсихали
Двори заросли бур’янами.
Криниці майже повисихали,
Блукає смуток між хатами.

- Моя страна – великая страна!
- Скажи мне, друг, чем велика она?
- Так много ж места занимает,
Это, брат мой, каждый знает.
Да и лучше всех язык,
Он и прекрасен, и велик.
- Не спорю я, что он велик,
Но чем он лучше – твой язык?
- Чем он лучше? Объясняю:
Ведь другого я не знаю!

Куда, страна, твоя дорога,
Коль „ умников “ таких вот – много?

Пам’ятаєш Карпати, Яремче, гірський променад?
Те вино, що пили ми, мов ліки як завжди – натще.
Перші грози, і квіти, і ми під стареньким плащем
Молоді і шалені... І ніч, і ясний зорепад...

Ніч залазить до мене у ліжко,
Називає своїм єдиним,
Присягає мені Всевишнім,
Що вагітна від мене віршем.

Кохатись до ранку благаючи,
Вербу мою зрадити просить,
Без сорому підставляючи
Під цілунки груди і коси.

Я не можу здолати спокуси,
І до темної Ночі втікаю,
Під отруйні зірок укуси,
Десь до самої брами Раю.

Ніч веде мене попід руки
Під склепіння важке небозводу.
Закрутились у гніздах круки,
Хоч далеко іще до сходу.

А Верба у німім безсиллі
До спокусниці ревнувала,
Безнадійності сльози лила,
Що на моїх щоках висихали.

Буйний вітер, що другом звався,
Не підтримує мої крила.
Я із нею один зостався,
Цілу ніч мене Ніч любила.

А під ранок злякали півні
Коханку темноволосу,
І відчув я неспокій дивний
Й переляку холодні роси.

Вона ж за мідяну монету
В будь-чиє ліжко вкладалась,
І кожнісінькому поету,
Наче першому віддавалась!

І вважав себе кожен єдиним
Повновладним господарем Ночі,
А під ранок, убитий коханням,
Дарував чорним крукам очі.

Я розбите повішаю серце
На Вербі, що єдино-вірна,
Я для цілого світу мертвий,
Доки дихає Ніч лицемірна.

Ніч випльовує в небо комети,
Згусток сонця засох на губі.
Вчора вішалися поети...
І кожен чомусь на вербі.

Там, де під музику відлиги
в танці бавились ми,
Там, де Різдвом сопливий січень
хрестить кригу зими,
Там, де до неба по калюжах
був протоптаний брід,
Де серед хмар блукає місяць…

Де знов скрипить в старих деревах
юний вітер-босяк,
Де спить іржава карусель –
мого дитинства кістяк,
Де блудні пси вигавкують
свою нудьгу на ворон, -
Там я стою і плачу…

Там шелестить стара стіна
лускою давніх афіш,
Там навесні асфальт розріже
подорожника ніж,
Там помальованих сріблянкою
фігур пантеон,
Десь заблукав у хмарах місяць…

Де не гуляють таргани
із комунальних печер,
Де труп годинника, котрий
о третій – десять помер,
Де пам’ятають люди тільки
безкоштовний клозет, -
Там я стою і плачу…

– Що є для тебе вічність?
– Мить одна!
– А гроші всього світу?
– Мідний гріш!
– Тож дай тоді той гріш
мені скоріш!
– Звичайно дам,
та зачекай ту мить!

Бери усе, що побажаєш-
І сміх, і біль, і крик, і плач!
(Та всього ти достатньо маєш)
Я не люблю тебе, пробач!
Бери усі мої зізнання,
(Що промовляла не тобі!)
Бери усе, окрім кохання,
(Розчиненого у ганьбі)
Бери й вуста, цілуй до болю!
(Недавно ти у них плював!)
Бери, та відпусти на волю,
Не вірю в те, що покохав!
Коли просила я любові,
Мене ти відштовхнув. Тоді.
Тепер заговорила совість.
(Що довго спала у тобі)
Коли просила я уваги,
Ти розсміявся у лице.
(У тебе ж більші переваги)
Та, дякую тобі за це!!!
Бери усе, та подавися!!!
А я чужого не візьму!!!
За своє серце помолися,
Що йде за моїм в далину...

Прости, ты, наверно, хочешь ребро назад.
Да и вообще, – назад. В сад. Без детей.
А я виновата, всегда и во всем, одна,
И трещины расползаются по спине.

Вчера наклонилась к Авелю, поболтать
О глине, и еле выпрямилась потом.
А ты, не заметив, по векам его опять
Провел мотыгой, когда засевал уклон.

Сегодня над Каином ночь провела без сна.
Он снова бредил, кричал про глаза и кровь.
Сыночек родной мой, что за плод он сорвал?
Должно быть, Змей поселился недалеко.

Вот-вот будет дождь, кости ноют точней наук.
Пойду подберу яблоки, что им, гнить?
Эй, кто-то сейчас облизывается в Раю,
Глядя на наш с тобою клочок земли.

Сонет

Наш світ – сплетіння все нових й нових вистав,
Маленьких драм, антрактів та гірких уроків,
Я подорослішав на безліч сивих років,
З тієї миті, коли думати почав.

Наш рід не терпить тих, кому помислить дАно,
Тож він вбиває носіїв нових ідей,
Від повсякденності змиршавів Галілей,
І у вогонь забрав нові думки Джордано.

Звичайно легше просто існувати
Сидіти мовчки чи байдикувати,
І тихо жити серед бовдурів своїм.

Не хочу впасти за буденність нижче,
Нехай цей світ мене нещадно знищить
Але не прийме онімілим та сліпим!


24.03.2008

Блаженний, хто щоднини п’є,
Пардон, так звану «аква-віту»,
За час «балдіння» віддає
Честь, розум, совість, все на світі,
Щодня вмирає за «нектар».
Блаженний люмпен-пролетар!

Блаженний, хто всьому назло
Зв’язку з природою не втратив -
Хто рівний мудрістю з ослом,
Не звик у лапи книжку брати,
Подібний цим на всяку твар.
Блаженний люмпен-пролетар!

Блаженний раб - партач труда
З комуністичними руками.
Хоча сировини шкода
І сором перед буржуями
За витворений ним товар,
Блаженний люмпен-пролетар!

Блажен, хто по щоденний хліб
Не йде ні сіяти, ні жати,
А просто глянув - і загріб
Що сміло зле, «не так» лежати.
Це шле Господь за даром дар.
Блаженний люмпен-пролетар!

Блажен, хто здійснював терор
З розкритим на готове ротом,
З куркульських забирав комор
Здобуте тяжко, кров’ю й потом,
Чий ворог класовий - трудар.
Блаженний люмпен-пролетар!

Блажен, хто вмисне чи всліпу
Гальмує звільнення і поступ -
Віддав свій голос КПУ,
Коли дістав до урни доступ,
Чий ідол - компартсекретар.
Блаженний люмпен-пролетар!

Блажен, кому пообіцяй
Що-небудь - вже допомагає
Розіп’ясти свій рідний край:
Вітчизни, бач, такий... не має,
Йому й миліш чужий владар.
Блаженний люмпен-пролетар!

Блажен, хто - певен я! - знесе
Найтяжчі лихоліття й біди,
Готов, щоб вижити, на все
І лиха з розуму не віда...
Їй-право, з ним Небесний Цар.
Блаженний люмпен-пролетар!

1995

(На перші роковини загибелі)

Коли вождя у нації нема...
Зробити можна легко! Як? З нічого?
Ні. З Чорновола, знаного всіма
Борця і Патріота-Вартового.

Оскільки це найбільший демократ,
То на початку що було потрібно?
А щоб завів у партії диктат
І Рухом керував одноосібно.

І хай скликає більшість з’їзд відтак,
Хай головою обира Костенка -
Вождь мав достатньо підданих (ще б пак!),
Що більшість облили лайном простенько.

Свої вчинили Збори, булаву
Вождю дали поривиськом нестримним.
Мін’юст же дав оцінку правову
І саме цей з’їзд визнав легітимним.

Проте недовгим був тріумфу час
(Як зорі гаснуть, то комусь це треба):
“Тойоті” путь загородив “КамАЗ”,
Й душа Вождя полинула до неба.

А в підданих лише піднявся дух:
“Костенківці, - кричать, - в цій смерті винні!
Це зрадники, що розкололи Рух!
Вони тепер покаятись повинні!”

І партія, що сильною була,
Повагу мала у людей постійно,
На президентські вибори пішла
Розколота цілком та безнадійно.

В цім лиха значно менше, ніж добра!
Бо ж вибори скінчилися щасливо!
Бо ж без проблем збагнув електорат,
Що Кучмі не бува альтернативи!!!

Вождь у землі, а пам’ять - прежива.
Співаймо Чорноволу вічну славу:
Він дійсно за Вкраїну вболівав
Й ретельно (як той мавр) зробив він справу...

Березень 2000

ти куриш...
нервово...
у вечір...
а час...
обіймає...
за плечі...
й рахує...
цигарки...
до смерті...
виймає...
з горнятка...
подерті...
сни...
чорні...
й зелені...
попелу...
повні...
жмені...
сон...
розмиває...
вікна...
очей...
завжди...
привітних...

Хто вони в біса такі, ті поети?!
Білі ворони в порепаних гніздах.
Зморена здобич в рибальських тенетах.
Пульс на артеріях п’яного міста.

Поклик душі у птахів-іноземців.
Перші прибульці маленьких кав’ярень.
Пси й диваки у вагонах підземки.
Райські сади героїнових марень.

Темні кімнати в старезних будинках,
Там, де шпалери брудні та подерті.
Сніг на даху і кутя на ялинках.
Струпи на спинах у янголів смерті.

Поштар, як завжди, дзвонить двічі:
Торішнє листя і листи
Байдуже дивляться у вічі.
Він дзвонить двічі – дивний звичай,
І несподівано, як ти.

Не слід стояти на порозі,
Та відстань кроку непроста...
В тісній цукерні, що на розі,
При чорній каві і тривозі,
Звучить сюїта-самота,

І фрази в ній - віолончелі,
Фальшиві, стомлені, сумні -
Їм аплодує п’яний червень…
І тільки тенором Бочеллі
Біль озивається в мені

Перегравати нам не личить
У сотий раз кіно старе...
Загаснуть спогади і свічі.
Поштар подзвонить знову двічі,

А я не відчиню дверей.

На байдужість твою наштирхнулась, немов на багнети.
Темно-карі сльозяться в німому благанні, а ти
Незворушний стоїш. На любов накладаючи вето,
Ані глянеш, ні втішиш. Забути, забутись, втекти...

Небо марить дощем, а в очах вже давно ні сльозинки,
Лиш туман, як сновида блукає провулком сирим.
Намистинки-ілюзії вперто ховаю у скриньки.
Тьмяний спогад про тебе розтанув в повітрі, мов дим...

Переклад, примітки, покажчик власних назв - А.Содомора


ПОКАЖЧИК ІМЕН

Август (Гай Юлій Цезар Октавіан) - LXXXIII, 14; CXIV, 6

Агамемнон, Атрід - LXVI, 26; CIV, 31

Агріппа, Марк Віпсаній - XXI, 4; XCIV, 46

Азеллій Сабін - XL, 9

Азіній Галл, Гай - LV, З

Азіній Полліон, Гай - С, 7, 9

Акцій, Луцій - LVIII, 5

Александр Македонський - Lin, 10; LIX, 12; LXXXIII, 19, 23; ХСІ, 17; XCIV, 62; СХШ, 29; СХІХ, 7

Альбінован Педон - див. Педон

Анакреонт - LXXXVIII, 37

Анахарсіс - ХС, 31

Анк, Марцій - CVIII, ЗО

Анней Серен - LXIII, 14, 15

Антіпатр - LXXXVII, 38, 40; ХСІІ, 5

Антоній, Марк - LXXXII, 12; LXXXIII, 25

Апіон - LXXXVIII, 40

Апіцій, Марк - XCV, 42; СХХ, 19

Аппій Клавдій Сліпий - CXIV, 13

Арістарх - LXXXVIII, 39

Арістон - XXIX, 6

Арістон Хіоський - XXXVI, 3; LXXXIX, 13; XCIV, 2, 18, 21; CXV, 8

Арістотель - VI, 6; LVIII, 9, LXV, 4, 11

Аррунцій, Луцій - CXIV, 17, 18, 19

Архідем - СХХІ, 1

Асклепіад - XCV, 9

Атенодор - X, 5

Атрід - див. Агамемнон

Аттал - IX, 7; LXIII, 5; LXVII, 15; LXXn, 8; LXXXI, 22; СТІП, З, 13, 23; СХ, 14, 20

Аттік, Tim Помпоній - XXI, 4; CXVIII, 1

Ауфідій Басе - XXX, 1, 3, 5, 6, 7, 10

Ахілл - XXVII, 5; LXXXVIII, 7; CIV, 31

Ацілій Вута - СХХІІ, 10, 12, 13

Баба - XV, 9

Беллерофонт - CXV, 15

Брут, Децім Юній - LXXXII, 12, 13

Брут, Марк Юній - XCV, 45

Букцілл - LXXXVI, 13

Вальгій Руф, Гай - LI, 1

Вар - СХХІІ, 12, 13

Вар, Квінтілій - XLVII, 10

Варій Гемін - XL, 9

Ватіній, Публій - XCIV, 25; CXVIII, 4; СХХ, 19

Венера - CXV, 14

Вергілій Марон, Публій - XXI, 5; XXVni, 1, 3; LIII, 3; LVI, 12; LVIII, 2, 3, 4, 20; LIX, З, 17; LXX, 2; LXXIX, 5; LXXXIV, 3; ХСІІ, 9; XCV, 69; СІ, 13; CIV, 24; СУШ, 24, 25, 28, 34; CXV, 4; СХХІІ, 2

Вініцій, Марк - СХХІІ, 12

Вініцій, Публій - XL, 9, 10

Галліон, Луцій Юній Анней - CIV, 1

Ганнібал - LI, 5, 7; LXXXVI, З

Гаргоній - LXXXVI, 13

Гарпаста - L, 2

Гатерій, Квінт - XL, 10

Гекатон - V, 7; VI, 7; IX, 6

Гекуба - XLVn, 12; LXXXVIII, 6

Геракл, Геркулес - LXXXIII, 23; LXXXVII, 38; XCIV, 63; СХ 13

Геракліт - XII, 7; LVIII, 23

Гермарх - VI, 6; XXXIII, 4; LII, 4

Гесіод - XXVII, 6; LXXXVIII, 6

Перон Сіракузький - CXIV, 17

Гіппократ - XCV, 9

Гомер - XXVII, 6; XL, 2; LVIII, 17; LXXXVIII, 5, 6, 37, 39, 40; ХС, 31; CVIII, 34

Горацій Коклес - СХХ, 7

Горацій Флакк, Квінт - LXXXVI, 13; СХІХ, 14; СХХ, 21

Гракх, Тіберій Семпроній - CXIV, 13

Дарій - XLVII, 12; XCIV, 63; СХІХ, 7

Дедал - ХС, 14

Декстпр - IV, 7

Деметрій - XX, 9; LXII, 3; LXVII, 14; ХСІ, 19

Деметрій Поліоркет - IX, 18

Демокріт - VII, 10; LXXIX, 14; ХС, 32, 33

Децій Мус, Публій - LXVII, 9

Дідім - LXXXVIII, 37

Діоген - XXIX, 1; XLVII, 12; ХС, 14

Доссен - LXXXIX, 7

Друз, Юлій Цезар - XXI, 4

Евріпід - XLIX, 12; CXV, 14, 15

Егіал - LXXXVI, 14, 21

Еней - XXI, 5; LXXXII, 7; LXXXVIII, 37

Енній, Квінт - LVIII, 5; CVIII, 33, 34

Епікур - II, 5; VI, 6; VII, 11; VIII, 7, 8; IX, 1, 8, 18, 20; XI, 9; XII, 11; XIII, 17; XIV, 17; XVI, 7; XVII, 11; XVIII, 9, 14; XIX, 10; XX, 9, 11; XXI, 2, 4, 5, 7, 9; XXII, 5, 13, 15; ХХШ, 9; XXIV, 18, 22; XXV, 4, 5, 6; XXVI, 8; XXVII, 9; XXVIII, 9; XXIX, 11; XXX, 14, 16; XXXIII, 2; XLVI, 1; LII, 3, 4; LXVI, 18, 45, 47, 48; LXVII, 15; LXVIII, 10; LXXII, 10; LXXIX, 15, 16; LXXXI, 11; LXXXV, 18; ХСІІ, 25; XCVII, 13, 15

Єлена - LXXXVIII, 6

Залевк - ХС, 6

Зенон Елейський - LXXXVIII, 44, 45

Зенон із Кітіона - VI, 6; XXII, 11; XXXIII, 4, 7, 9; LXIV, 10; LXXXII, 9, 10, 19; LXXXin, 9, 10, 11, 17; CIV, 21; CVIII, 38

Ідоменей - XXI, 3, 4, 7; ХХП, 5

Іксіон - XXIV, 18

Ісіон - XV, 9

Калігула, Гай Цезар - IV, 7; LXXVII, 18; LXXXVIII, 40

Калліст - XLVII, 9

Кальв, Гай Ліціній - XCIV, 25

Кальвізій Сабін, Гай - XXVII, 5, 7, 8

Камбіз - LXXXVI, 1

Кассій Лонгін, Гай - LXXXIII, 12

Катон Старший, Марк Порцій - Vn, 6; XI, 10; XXV, 6; LXXXVI, 10; LXXXVII, 9, 10; XCIV, 27; XCV, 72; CXIX, 2; CXXII, 2

Катон Утіцький, Марк Порцій - XIII, 14; XIV, 12, 13; XXIV, 6, 7, 10; LI, 12; LXVII, 7, 13; LXX, 19; LXXI, 8, 11, 15, 16, 17; LXXIX, 14; LXXXII, 12, 13; XCV, 69, 70, 71, 72; XCVII, 1, 3, 8; XCVIII, 12; CIV, 29, 30, 31, 32

Катони - LVIII, 12, 16; LXIV, 10; LXX, 22; XCV, 72; XCVII, 10; CIV, 21; CXVII, 13; CXVIII, 4; CXX, 19

Катул, Квінт Лутацій - XCVII, 6

Кербер (Цербер) - XXIV, 18

Кларан - LXVI, 1, 2, 4

Клеант - VI, 6; XXXIII, 4, 7, 9; XLIV, 3; LXIV, 10; XCIV, 4; CVII, 10; СУШ, 10; СХШ, 23

Клеопатра - LXXXIII, 25; LXXXVII, 16

Кліт - LXXXIII, 19

Клодій Пульхр, Публій - XCVII, 2, 6, 9, 10

Корнелій Север - LXXIX, 5

Корнелій Сенеціон - СІ, 1, 2

Корунканій Тіберій - CXIV, 13

Косе, Корнелій Лентул - LXXXIII, 15

Красс, Луцій Ліціній - CXIV, 13

Красс, Марк Ліціній - IV, 7; CIV, 29; СХІХ, 9

Кратет - X, 1

Крез - XLVII, 12

Kpicn - LVI, З

Ксенократ - LXXXV, 18

Курій Дентат, Маній - СХХ, 19

Куріон, Гай Скрібоній - CXIV, 13

Лад - LXXXV, 4

Лелій, Гай - VII, 6; XI, 10; XXV, 6; LXIV, 10; XCV, 72; CIV, 21

Леонід - LXXXII, 21

Лепід, Марк Емілій - IV, 7

Лібер - XCIV, 63

Лібераліс, Ебутій - ХСІ, 1, З, 13

Лібон Друз, Луцій Скрібоній - LXX, 10

Лікург - ХС, 6

Ліціній - СХІХ, 9; СХХ, 19

Лукрецій - LVIII, 12; XCV, 11; CVI, 8; СХ, 6, 7

Максім, Цезенній (Цезоній) - LXXXVII, 2

Марій, Гай - LI, 11; XCIV, 66

Марс - LXXXVIII, 14

Марулл - ХСІХ, 1

Марцеллін - див. Туллій Марцеллін

Мелібей - LXXIII, 10; СІ, 4

Менелай - LXXX, 8

Меркурій - LXXXVIII, 14

Мессала, Марк Валерій - LI, 1

Метелл Нумідійський, Квінт

Цецілій - XXIV, 4

Метродор - VI, 6; XIV, 17; XVIII, 9; XXXIII, 4; LII, 3; LXXIX, 15, 16; LXXXI, 11; XCVIII, 9; ХСІХ, 25

Метронакт - LXXVI, 4; ХСШ, 1

Меценат, Гай Цільній - XIX, 9, 10; ХСІІ, 35; СІ, 10; CXIV, 4, 21; СХХ, 19

Мітрідат - XCIV, 65

Мунацій ІІланк, Луцій - ХСІ, 14

Муцій Сцевола - XXIV, 5; LXVI, 51, 53; XCVIII, 12

Навсіфан - LXXXVni, 43, 45

Натал - LXXXVII, 16

Натта Пінарій - СХХІІ, 11

Нептун - LXXIII, 5; LXXXV, 33

Нестор - LXXVII, 20

Ніоба - LXin, 2

Нума Помпілій - СУШ, ЗО

Овідій Назон, Публій - LXXIX, 5; СХ, 1

Октавій, Публій - XCV, 42

Орк - LXXXII, 16

Орфей - LXXXVIII, 39

Павліна, Помпея - CIV, 1, 2, 5

Пакувій - XII, 8

Паллада - LXXVII, 2

Панецій - ХХХІП, 4; CXVI, 5, 6

Папіній Спурій - СХХІІ, 15

Парменід - LXXXVIII, 44, 45

Патрокл - LXXXVIII, 7

Педон Альбінован - СХХІІ, 15, 16

Пелоп - LXXX, 7

Пенелопа - LXXXVIII, 8

Пірр - СХХ, 6

Піррон - LXXXVIII, 44

Пісон, Луцій Кальпурній - LXXXIII, 14, 15

Пітокл - XXI, 7, 8

Піфагор - LII, 10; XCIV, 42; СУШ, 17, 19

Планк - див. Мунадій Планк

Платон - VI, 6; XXIV, 6; XLIV, 3, 4; XLVII, 12; LVIII, 1, 8, 16, 17, 18, 19, 20, 22, 26, 30, 31; LXIV, 10; LXV, 7, 8, 9, 10, 11; XCIV, 38; CVIII, 38

Полієн - VI, 6; XVIII, 9

Помпей, Гней - IV, 7; XI, 4; XIV, 12, 13; XXIV, 9; LI, 11; LXXI, 9; LXXXIII, 12; XCIV, 64; XCV, 70; XCVII, 8; CIV, 29, 30, 32, 33; CXVIII, 2

Помпоній - III, 6

Порсена - XXIV, 5; LXVI, 51

Посідоній - XXXIII, 4; LXXVIII, 28; LXXXIII, 10; LXXXVIII, 31, 35, 38; LXXXVIII, 21; XC, 5, 7, 10, 13, 20, 25, 30, 31, 32; XCII, 10; XCIV, 38; XCV, 65; CIV, 22; CVIII, 38; CXIII, 28; CXXI, 1

Пріам - XXVII, 5; CIV, 31

Протагор - LXXXVIII, 43, 45

Публій Клодій Пульхр - див. Клодій Пульхр

Публілій Сір - VIII, 8

Регул, Марк Атілій - LXVII, 7, 12; LXXI, 17; XCVIII, 12; CXIV, 19

Ромул - CVIII, 31

Рутілій Руф, Публій - XXIV, 4; LXVII, 7; LXXIX, 14; XCVIII, 12

Саллюстій Крісп, Гай - CXIV, 17, 18, 19

Сапфо - LXXXVIII, 37

Сателлій Квадрат - XXVII, 7, 8

Сатія - LXXVH, 20

Сатурн (Сатурналії) - XVIII, 1

Секстій Нігр, Квінт - LIX, 7; LXIV, 2, 3, 5; LXXIII, 12, 15; XCVIII, 13; CVIII, 17

Сенека Старший, Луцій

Анней - LXXVni, 2; CVHI, 22

Серапіон - XL, 2

Сервій Туллій - CVIII, 30

Сервілій Вація - LV, 2, 3, 4, 7

Серторій, Квінт (серторіанські війська) - XCIV, 64

Сеян, Луцій Елій - LV, З

Сісіф - XXIV, 18

Скавр, Емілій Мамерк - XXIX, 6

Скрібонія - LXX, 10

Сократ - VI, 6; VII, 6; XIII, 14; XXIV, 4; XXVIII, 2, 8; XLIV, 3; LXIV, 10; LXVII, 7; LXX, 9; LXXI, 7, 16, 17; LXXIX, 14; XCVni, 12; CIV, 7, 21, 27, 28, 29

Солон - ХС, 6

Сотіон XLIX, 2; CVIII, 17, 20

Спевсіпп - LXXXV, 18

Стільпон - IX, 1, 18, 19, 20; X, 1

Сулла, Луцій Корнелій - XI, 4; XXIV, 4

Сцілла - XXXI, 9; XLV, 2; LXXIX, 1; ХСІІ, 9

Сціпіон Африканський Старший,

Публій Корнелій - XXV, 6; LI, 11; LXXXVI, 1-12; LXXXVII, 9; CVHI, 33

Сціпіон Еміліан Африканський

Молодший, Публій Корнелій - LXVI, 13; XCV, 72

Сціпіон, Квінт Цецілій Метелл Пій - XXIV, 9, 10; LXXI, 10

Тамузій Гемін - ХСШ, 11

Темісон - XCV, 9

Теофраст - Ш, 2

Тіберій Цезар - XXI, 4; LXXXIII, 14, 15; XCV, 42; CVIII, 22; СХХІІ, 10, 11

Тіллій Цімбр Луцій - LXXXIII, 12

Тімаген - ХСІ, 13

Тімон - XVIII, 7

Tim Лівій - XLVI, 1; С, 9

Туберон, Квінт Елій - XCV, 72, 73; XCVIII, 13; CIV, 21; СХХ, 19

Туллій Марцелін - XXIX, 1,4;

LXXVII, 5, 6, 7, 9

У лісе - XXVII, 5; XXXI, 2; LIII, 4; LVI, 15; LXVI, 26; LXXX VIII, 7; СХХШ, 12

Фабіан Папірій - XI, 4; XL, 12; LII, 11; LVIII, 6; С, 1, 2, 5, 8, 9, 12

Фабій Максім, Квінт - LXXXVI, 10

Фобії (рід) - LXXXII, 20

Фабріцій, Гай - XCVIII, 13; СХХ, 6, 19

Фаларід - LXVI, 18

Фарій - LXXXIII, 4

Феб - СХХІІ, 12

Федон - XCIV, 41

Феліціо - XII, З

Фенестелла - CVIII, 31

Фідій - IX, 5; LXXXV, 40

Філіпп II Македонський - XCIV, 62

Філосіт - XII, З

Флакк - LXIII, 1

Флора - XCVII, 8

Харібда - XIV, 8; XXXI, 9; XLV, 2; LXXIX, 1

Харін - XVIII, 9

Харонд - ХС, 6

Хелідон - LXXXVII, 16

Херея, Кассій - IV, 7

Хрісіпп - IX, 14; XXII, 11; XXXIII, 4; CIV, 22; CVIH, 38; СХШ, 23

Цезар, Гай Юлій - XIV, 12, 13; XXIV, 8; LI, 11; LXXXIII, 12; XCIV, 65; XCV, 70; XCVII, 2, 8; XCVIII, 13; CIV, 29, 30, 32, 33; CXIV, 6; CXVIII, 2

Цецілій - CXVIII, 2

Цецілій Стацій - СХШ, 26

Ціцерон, Марк Туллій - XVII, 2; XXI, 4; XL, 11; XLIX, 5; LVIII, 6, 12, 16; XCVII, 4, 8; C, 7, 9; CVII, 10; CVIII, 30, 32, 34; CXI, 1; CXIV, 16; CXVIII, 1, 2

Юба - LXXI, 10

Югурта - XCIV, 66

Юлій Грецин - XXIX, 6

Юлій Монтан - СХХІІ, 11, 12, 13

Юнона - XCV, 47; СХ, 1

Юпітер - IX, 16; XXV, 4; LIX, 12; LXXIII, 12, 13, 14; XCV, 47, 72; CVII, 10; СХ, 18, 20; СХІХ, 7


© Seneca
© А.Содомора (переклад, примітки, покажчик власних назв), 1996
Джерело: Сенека. Моральні листи до Луцілія. К.: Основи, 1999 (2-е вид.). 608 с.