ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірилося, крізь ті терні

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую

Борис Костиря
2026.06.21 12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.

Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,

Роман Миронов
2026.06.21 12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –

Аж до критичного струму.

У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –

Віктор Кучерук
2026.06.21 06:58
Так учора ласували,
Що ні хліба і ні сала
В хаті кумовій не стало,
Бо вечеряли ми сито
Через добру оковиту
І здорові апетити.
21.06.26

Вячеслав Руденко
2026.06.20 17:44
…як завжди непостійністю єства
покриті часу всі червневі дні,
тече в них пустотлива каніфоль,
в кору вростають диво скрипалі,

таємний сенс від зібраних речей
несе очам рясний глибокий зміст
і квітне між граніту капріфоль,

Борис Костиря
2026.06.20 13:06
В спіралі скручується час.
Змією обернеться простір.
Який у світі водолаз
Пірне в глибини, як на прощу?

Який у світі чародій
Поверне запахи заснулі?
На сцену вийде лицедій,

Ольга Олеандра
2026.06.20 12:39
Кожен ковток – це зустріч
сутностей доторком губ
спраглим, закоханим, дружнім –
творення нових сполук,
сильних, хоча й тимчасових,
повних ваги і смаку,
що стелять у серця основу
радість криштально тривку.

Іван Веселий
2026.06.20 11:23
Вийшов я в садок фазенди
на гармидер вранці.
Розвелось у нас хвазанів -
самців горлодранців!
І чого ж це у природі
навпаки, ніж в люду?!
І в хвазановім народі -
бачу ту ж невгоду!

хома дідим
2026.06.20 09:20
залишилося лише тебе хотіти
згадуючи всяке чи важливе
ще стоїть і пил виловлює з повітря
кухоль у якім бувало пиво
часоплин жорстокий і безрадний
зорі падають ніхто їх не підніме
каніфоль свої сердечні рани
змінюється все нещадні зміни

Віктор Кучерук
2026.06.20 06:30
Навесні стара верба
Запитала в клена:
Ну, не гарна я хіба
В одязі зеленім?
Бо не видно щовесни
Всім, кому цікаво,
В гущі листя кривини
І гілок трухлявих.

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Дніпрова - [ 2007.11.13 19:00 ]
    Повіяв вітер
    Повіяв вітер –
    шумно стало.
    Сховалась Сонце –
    ніч прийшла.
    Відчула холод.
    Замерзала...
    А потім знов любов знайшла.


    Рейтинги: Народний -- (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (24)


  2. Дарка Власенко - [ 2007.11.13 19:25 ]
    Божевільня
    Моя кухня – моя божевільня.
    Холодильник – німе безкінечне есе.
    Як я хочу залишитись вільна!
    Ніч безнога в тривогу несе.

    Чай без цукру думок не зігріє,
    Стеля падає прямо на очі.
    Як же втримати спогадів тяжість?
    Як діждати кінця цеї ночі?

    Моя кухня – моя божевільня.
    Хвора ніч – по шибках ковзанами.
    Та не стану я знову вільна,
    Коли сонце зійде над нами.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.17) | "Майстерень" 5.5 (5.17)
    Коментарі: (5)


  3. Нестор Мудрий - [ 2007.11.13 19:40 ]
    ГАРАНТ ЗАКОННОСТІ
    Третій тур - цей справжній страх господній,
    Бо такого не передбачав
    Взагалі закон у світі жодний, -
    Виграв кандидат такий НАРОДНИЙ,
    Що народ враз тішитись почав:
    "Верховенство права запанує,
    Лишаться "понятія" для зон!"
    Так, панове! Ющенко шанує
    Всі, а надто Основний Закон.

    В перші ж дні запхав під шось собаці
    Він 118-ту статтю -
    Попри неї, сам послав до праці
    Глав місцевих держадміністрацій:
    Подання з Кабміну ждати? Тю!
    Рада за відставку голосує,
    А глава - на місці, як барон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І райради, й Основний Закон.

    Цьогоріч побачив - справи туго
    Й розпустив парламент, бо "дістав".
    А стаття ж бо 82-га,
    На яку послався недолуго,
    Не дає йому на це підстав.
    Суду таке рішення існує...
    Та воно, мабуть, не з перепон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І суди, і Основний Закон.

    Ох, заява предемократична
    У пасиві президента є
    Щодо "спекуляцій істеричних"...
    Хоч свободу в діях політичних
    Всім стаття 15-та дає.
    А проте Гарант рекомендує:
    Припиніть те, се і теє-он...
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    І свободи, й Основний Закон.

    "До читання мовою чужою
    Нас привчають", - ремствує цей пан.
    Є державна - досить всім одної?
    А російська ж рідна для значної
    Кількості Вкраїни громадян.
    І стаття 10-та гарантує
    Розвиток її без заборон...
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Всі права і Основний Закон.

    І "єдину церкву православну"
    Ющенко поставив за мету.
    Де є влада світською державна,
    Скрізь церкви відділені вже здавна
    Від держави... мабуть, лиш не тут.
    Хоч свободу вірувань дарує
    35-та... в нього свій резон!
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Всіх вірян і Основний Закон.

    Чесність нових виборів нехитро
    Обіцяє президент - мовляв,
    Буде він безпристрасним арбітром!
    Та чи об закони ніг не витре,
    Щоби гору НУНС найкращий взяв?
    Ох, підозра є - попорядкує,
    Мов у гончара в майстерні слон.
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Чесну гру і Основний Закон.

    Отаке-то коїться в нас нині -
    Казна-що, пардон, і збоку бант.
    Кучма проти Ющенка "спочине"...
    Чув я, що бандитами є "сині", -
    Ким є "помаранчевий" Гарант?
    І чому брутально він керує -
    Бо за ним Брюссель і Вашингтон?..
    ТАК, панове, Ющенко шанує
    Свій народ і Основний Закон.
    Серпень 2007


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.12) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  4. Любов Дніпрова - [ 2007.11.13 19:12 ]
    Сумна сага про недовірливого імпотента
    Ти – ядерне випробовування.
    Помилка страшенна.
    Тебе я, курво, зневажаю,
    вимикаю, ховаюсь від тебе у жарких пустелях,
    У Флатландії, у Сферландії,
    У Чорному морі, у рідних Карпатах,
    На Співочому Полі, під партою,
    В холодильнику.

    Я тебе не можу терпіти
    Була б я Землею, тебе б не стало,
    Тебе б втопила, камінням засипала,
    засмоктала в воронку, заслала у Космос.

    Я не можу дивитись на тебе
    На твою кляту підбірку комплексів,
    На цей список, що можна читати
    10 годин без зупину.

    Не терплю твоїх скривлених губ,
    Невпевнених слів, що липнуть
    В одну тривалу відрижку.
    Тупий тихий голос надто високий
    Як на мужчину…

    Невмілі руки, ліниве тіло, що не хоче любити,
    Не вміє любити мене як жінку.

    Без пристрасті, без бажання,
    без сексу, без сенсу, без фалоса.
    ЙОГО НЕМАЄ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (14)


  5. Володимир Замшанський - [ 2007.11.13 16:17 ]
    Святе і грішне...
    а журавлі летять... і ти летиш...
    і осінь відлітає із тобою -
    така у нас любов, що трусиків фетиш
    гріхи єднає в суміш з аналоєм.
    такої я пори не бачив ще з творіння:
    як падає листок на хмари від землі.
    і кинувши, верба, думок своїх коріння
    припала на крило до зграї журавлів...
    а осінь відліта, і небо з тілом всуміш...
    і шовковим листоком - по вигинах - фетиш...
    така у нас любов, що у сніги не втулиш,
    і золото ряснить з бузковим впереміш.
    ввібрала акварель всі подихи світанків
    (цілунком наших губ), що падають на тло
    осінніх вечорів...
    а в ременах альтанки
    налився виноград - на диво, чи на зло...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  6. Іванка Ковб - [ 2007.11.13 15:12 ]
    ***
    На перший- другий розрахуйсь.
    Любов… Ненависть… Є різниця?
    Я журавлів люблю чомусь.
    Я журавель, а не синиця.

    Літаю в хмарах. Руки геть!
    Я не пила. Хотіла пити.
    Мені подобається смерть,
    Та я ще більше хочу жити.

    І я іду, я не стою.
    І я не падаю, я впала.
    Простягнеш руку – подаю.
    Я не тебе завжди шукала.

    На перший - другий знов і знов.
    І я уже не маю сили.
    Навчили гратися в любов,
    А от любити не навчили.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.83) | "Майстерень" 4 (4.5)
    Коментарі: (4)


  7. Іванка Ковб - [ 2007.11.13 14:38 ]
    ***
    І звідки беруться крила?
    Куди нас веде ця вулиця?
    Я тільки тепер зрозуміла:
    Кохання і смерть не римується.

    Не треба шукати тріщин
    У стінах моєї вірності.
    Цей сон був не просто віщим,
    Він тихий провісник вічності.

    І чорні мої вітрила
    У біле перефарбуються.
    Я тільки тепер зрозуміла:
    Кохання і смерть не римується.


    Рейтинги: Народний -- (4.83) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  8. Магадара Світозар - [ 2007.11.13 14:56 ]
    Творча мить
    Міліє день. Навшпиньках ніч
    Спускає сни на переправі,
    Вдягнувши в зоряну оправу
    Чесноти денних протиріч.

    Німіє день. В саду сичі
    Безсовісно лякають тишу,
    Їм хочу крикнути: „ти-хі-ше”,
    Та голос мовкне, не звучить.

    І терпне час у торбі дня,
    Вечері жде голодна миска,
    А на папері з диким тріском
    Слова цураються коня.

    Талану витвір на кону.
    Чому дрімаєш, мій Пегасе?
    А поміж тим натхнення гасне.
    Піду і я посплю. Засну???


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.54) | "Майстерень" 5.33 (5.47)
    Коментарі: (5)


  9. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 14:56 ]
    ***
    Я бачила вчора ворону,
    Вона була така як усі - тількі біла...
    І тому її не приймала зграя...
    Я дивилась на себе у дзеркало і думала:
    "Чому існують білі ворони?!!!"

    ***
    Смерть постукала в двері,
    Зловіще і тихо...
    Ворона на гілці всміхалась,
    Лицемірно і байдуже...
    Сльози починались у реальності
    І губились десь у незвіданому...
    А вітер обривав молодий весняний цвіт...
    Як смерть обриває життя,
    ...Безжалісно....





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 14:35 ]
    ***
    О, як я не хочу тебе любити,
    І дозволяти себе ліпити,
    Подібною до тих придуманих красунь,
    Які незнають справжніх почуттів,
    Це ж калька - трафарет чужих життів...

    Навіщо ти здираєш шкіру з серця,
    Говорячи, що ти алмаз шліфуєш,
    Обдумуючи форму для оправи?
    І стелеш театральний чорний оксамит,
    На брудну від обману сцену?

    Людскі життя - ти ставиш у вітрини...
    На розпродаж...
    Напевне вже поставив і моє...
    А сам у чорних окулярах ходиш,
    Бо вже давно за безцінь - ти продав життя своє...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  11. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 14:09 ]
    ***
    Яблуня палає
    Вогненою драмою осені,
    І рветься у сад...
    Кровоточить небесна рана,
    міняючи схід на осінній лад.

    Сльози дощу сміються - сміхом пустим
    Сльоз дошу - не бояться,
    Вогняних лап осінніх пустель...

    Тихо зриваються крики,
    Мої?... Чи птахів?
    А на деревах кольорові почуття,
    Чорно - білих життів...

    Осінь чиясь крокує,
    Повз людські почуття,
    Хоча на те вона і осінь...
    ...Невмолиме життя...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 13:59 ]
    ***
    Жаль місяць мені,
    Він брат перемін,
    І нелегко йому з образою тою...
    Сходить актор зі сцени,
    Разом з чужою бідою...

    Сходить король, крокує жебрак,
    Пан, крадій і чарівний маг
    Зігравши свою роль - неабияк...
    Під оплески у котре побувавши в небесах.

    Сходять зі сцени "святий" і грішний,
    Йдуть опустивши очі,
    Запах гри відчуваючи вічний,
    Запах гри відчуваючи отчий.

    Сходить поет, який щойно
    Як метелик літав в небесах,
    Сходить ангел падший
    в якого пуста душа.

    Сходять зі сцени ролі,
    Жебраків, королів,калік
    Грішних й святих ілюзій меншає з року в рік.

    ...Грим він знімає з обличчя
    І мириться з зміною...
    І знову актор починає,
    Просто бути людиною.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  13. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 13:13 ]
    ***
    Кафе без назви,
    І кава без назви,
    У всіх як людей -
    "Класік" чи "Капучино"...
    А тут...
    І я без імені,
    У темних окулярах,
    Читаю газету:
    " Допоможіть знайти людину,
    безвісти пропала..."
    Ось ти заходиш у кафе
    Такий собі буденно сірий...
    І почуття тримаєш у собі...
    Колись ти був сміливий.
    Без назви все наше життя,
    Яке забудеться назавжди,
    І твоє сильне почуття...
    ...Також без назви...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 13:45 ]
    ***
    Вона знайшла в собі людину,
    І налякалось відзеркалення душі,
    Вона знайшла в собі дитину
    Якій дорослі почуття чужі.

    Вона шукала в свому серці весни,
    А вноьму капали знов сірі ті дощі,
    Вона шукала в собі сили знести
    І мріяла почути те одне "прости"!

    Вона серед людей шукала розуміння,
    І серед сірості шукала кольорів,
    Серед невдах шукала вміння,
    А слухати її ніхто не захотів!

    Вона знайшла в собі людину -
    І посміхнулась відзеркаленню душа...
    Вона знайшла в собі дитину
    І врешті зрозуміла - що вона їй не чужа...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.13 13:29 ]
    ***
    Я читала той роман,
    Який хтось написав про нас...
    І між рядків я бачила обман,
    любов та муку водночас...

    Дрижали мої руки від тих слів,
    І мої очі теж здригались болем,
    Все закінчилось так як ти схотів,
    І крапку ти поставити, собі дозволив.

    Перегортала я сторінки мов життя,
    І так кортіло зазирнути в сам кінець,
    Можливо я шукала твого каяття...
    Або лише примирення двох люблячих сердець.

    Остання крапка, все...Останнє слово...
    І затуляє очі, море сліз...
    Закрила книгу, прочитала: Автор "Доля"
    ...Все сталось саме так як ти схотів...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  16. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.12 23:18 ]
    Що за цвіт?
    Дзвоник, квіт синенький,
    Продзвенів Комашці:
    - Ти скажи, рідненька,
    Що там за ромашка
    Розцвіла над хмаркою
    Жовта, промениста?
    В золотім серпанкові,
    Дуже вже іскриста!..
    - Це, синесенький, не цвіт, -
    Та відповідає. -
    Це світило, що весь світ
    Сонцем називає.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:28 ]
    Минута тишины
    Минута тишины …
    Молчанье…
    Уймите шорох господа…
    Ненужно вздохов и отчаяния,
    Здесь просто умерла моя душа…

    Ненужно громких слов…
    Вы все сказали что смогли…
    И неисполненным желаньем…
    По вене… нежно провели…

    Не прячьте взгляд,
    И лживые улыбки,
    Сбылись ваши заветные мечты…
    А жизнь ее была настолько зыбкой…
    Быть может в ее смерти вашей нет вины..

    Быть может…?!

    Ненужно слез…

    Хотя… Если хотите плакать,
    Лейте слезы,
    смывая с сердца груз потерь…
    Моя душа ушла,
    Завянет на могиле Ваша роза…
    Вы пред моей душой, захлопнули еще при жизни дверь…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:03 ]
    ***
    Какая ночь над городом кружиться,
    Какая ночь ложиться нам с тобою на ладонь,
    Как синий снег под звездами искриться,
    Как первый снег, который только тронь,
    Вот только тронь – нарушишь сказку,
    И ускользнет гармония с души,
    И вдруг ты потеряешь ласку,
    Прозрачной, дивной тишины…
    Какая ночь ложиться нам с тобою на ладони,
    Какая тишина вокруг…
    И прекращаются вдруг все погони,
    И замыкается порочный круг,
    И только скрип…
    Мороза – виртуоза,
    Хрустальный звон – снежинок на глазах…
    И это вроде и не слезы…
    Но ведь печаль кружит в сердцах…
    Какая ночь – объятья, поцелуи…
    Какая ночь – фантазия мечты,
    И только снега, льются струи…
    И лишь уединение моей души…ֺ


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:02 ]
    Ты больше мне не повелитель!
    Ты больше мне не повелитель
    И твое слово не закон
    Чужая мне твоя обитель
    И сердца стук не в унисон

    Ты больше мне не слово правды
    Не истина в моей душе
    Мне не нужна твоя награда
    Все было раньше , но уже..

    Ты больше мне не ангел не хранитель
    Твой взгляд не нужен за спиною
    Не ангел и не повелитель
    Я постепенно становлюсь чужою

    Ты был когда для меня знаменьем
    Уроком, истиной, был всем
    Ты был моим измученным спасеньем
    И в сердце ветром перемен

    Ты был в моей душе покоем
    Был ураганом, тишиной
    И я тебе cдавалась c боем
    В тот миг когда ты был со мной

    Ты больше мне не друг, не враг
    И сложно мне назвать тебя своим
    Какое слово может быть «пустяк»?
    Или банальное «прости»...

    Ты больше мне не объясненье
    Запуталась во всем
    Ты раньше был спасеньем
    Решением проблем

    Ты больше мне не дождь не ветер
    И не закат над горизонтом
    Ты больше для меня не светишь
    Лучами призрачного солнца

    Ты для меня не стал началом
    Внезапно наступил конец
    Я многое наверно обещала
    И даже душу под венец…

    Ты больше мне не повелитель
    Я стану на колени пред собою
    Покину я твою обитель
    И заберу любовь с собою


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:14 ]
    ***Ты больше мне не повелитель***
    Ты больше мне не повелитель
    И твое слово не закон
    Чужая мне твоя обитель
    И сердца стук не в унисон
    Я знаю ту другую правду
    Что так всегда тебя страшит
    Свободу я хочу в награду
    Я так устала в клетке жить
    Мне хочется глотка свободы
    Без слов упрека, суеты,
    Чтоб даром, прожитые годы
    Не доводили до черты
    Чтоб те слова, что мы сказали
    Не превратились просто в звук
    Чтоб все, о чем когда-то мы мечтали
    Не доставляло нам сегодня мук
    Ты больше для меня не идол
    Я преклонятся, перестала
    Мне хочется, чтоб ты увидел
    Как я лечу, я ведь умею,
    Раньше я летала…
    Ты больше мне не ангел, не хранитель
    Я следом не хочу идти
    Мне хочется своей победы
    Своих препятствий на пути
    Ты больше для меня не слово
    Произнесенное когда-то мной
    И никогда мои уста не скажут снова
    То слово что уводит за собой.
    Ты больше для меня не правда
    Ото лжи теперь нас сложно отличить
    И это никакая не отрада
    Без истины всю жизнь прожить
    Ты больше для меня не чувство
    Предательски молчит душа
    И в сердце так до боли пусто
    И между нами тишина…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:27 ]
    ***
    В небе журавлик …
    В небе журавлик…
    Мне непонятно как так сложилось,
    Я расставила сети и сама в них попала…
    А несчастье как счастье,
    Взяло и сбылось.
    От него убегала,
    От тебя убегала,
    И к себе не пришла…
    Ночь чертовски устала.
    Я мечты собирала – как гербарий
    По книгам…
    А мечту не засушишь,
    она ведь живая…
    А она как журавлик,
    только сломаны крылья…
    Я тебе обещала,
    Что я буду другая…
    Мой гербарий на полке
    Покроется пылью…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.12 21:20 ]
    ***
    Я мечтала сбежать из психушки…
    Сколько способов – столько жизней…
    Я старалась быть смирной и тихой …
    Но меня лишь усердней лечили…
    Я пыталась поссориться с жизнью,
    Чтоб в итоге с нею покончить...
    Я так долго терпела мысли,
    Ведь они в голове кровоточат…
    Я искала какие - то смыслы,
    И пыталась расставить точки…
    Я кричала, что я нормальна,
    Что нормальнее всех нормальных…
    А по венам текла ошибка –
    доказательство аномалий…
    Я ждала у окна расcвета,
    Ночь обманом меня пленила…
    Я мечтала, что стану снова,
    Улыбаться, что стану сильной…
    Я метала, а они всё лечили…
    Жизнь - психушка, куда я попала?
    А по венам текут ошибки…
    Ночь, улыбка как слёзы…
    … Устала…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Юрій Лазірко - [ 2007.11.12 20:52 ]
    Колискова
    Він Ісус, що воскрес,
    Він Христос із небес,
    Був розп`ятим людськими гріхами.
    Спас, життя нам віддав
    І Дорогу вказав,
    Колисковою зліг в серці мами:

    (Приспів)
    Люлі-люлі, люляй.
    Люлі-люлі, люляй,
    Синку.
    Люлі-люлі, люляй,
    Боже мій.
    Люляй, люляй,
    Дитинко -
    Листям тремтить хрест ще твій.

    Там, де Віра - там Рай,
    Там, де серце - там край,
    відчиняй у душі світлу брами.
    Рани з болем зрослись,
    Батько кликав у вись,
    Тільки голос моливсь, голос мами:

    (Приспів)
    Люлі-люлі, люляй.
    Люлі-люлі, люляй,
    Синку.
    Люлі-люлі, люляй,
    Боже мій.
    Люляй, люляй,
    Дитинко -
    В серці несу хрест я твій.

    Час у вічність летить,
    Тлінь закутано спить,
    Хуртовина блукає полями.
    В кучугури село на Різдво занесло,
    Мов крізь сон ледь гуло -
    Тихо чувся лелів голос мами:

    (Приспів)
    Люлі-люлі, люляй.
    Люлі-люлі, люляй,
    Синку.
    Люлі-люлі, люляй,
    Боже мій.
    Люляй, люляй,
    Дитинко -
    Листям тремтить хрест ще твій.

    11 Жовтня 1989


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  24. Юрій Лазірко - [ 2007.11.12 19:57 ]
    Чи сплю
    Серце. Жаль на дно дрібоче,
    нагострила тиша грані.
    "Я не сплю?", питають очі.
    В чорній плахті квола пані

    ніч - монахиня старенька
    відчинила двері храму.
    Сплю, бо бачу небо, ненько.
    Сплю, бо Ви є поруч, мамо.

    12 Квітня 1990


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (12)


  25. Оксана Кревська - [ 2007.11.12 18:36 ]
    Сон
    Переповнена ніжністю,
    Я до твого обличчя торкаюсь...
    І боюсь... що ось-ось відсахнешся,
    Але ти дозволяєш...
    Ти мені дозволяєш-
    І як пташка тремтиш .
    Ти як голуб, що в небо зірветься
    І ось-ось полетить...
    Ти ось-ось полетиш,ось-ось полетиш.


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (4.91)
    Прокоментувати:


  26. Ванда Нова - [ 2007.11.12 17:08 ]
    самоідентифікація
    надто сильна, щоб кричати вголос
    і слабка занадто, щоб забути,
    з ніжністю, яка застрягла в горлі,
    спала і чекала, доки збудиш

    майже півжиття пробігли стрілки -
    навмання блукала, як сновида…
    у люстерку бачу: надто стрімко
    вилиці гостріше проявились

    стомлена душею, та не тілом,
    надто мудра, щоби не боятись
    може, юна, але не настільки,
    щоб не знати чарів рути-м’яти

    усміх ляльки не введе в оману:
    вистрілить іронія-отрута…
    я солодка, мов небесна манна,
    лиш тобі, бо зміг мене збагнути


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (26)


  27. Віола Нгуєн - [ 2007.11.12 17:47 ]
    In the Rain
    Залишається лише водити пальцем по слідах дощу
    Танцюючи з ним допізна від небажання йти
    І всеодно нема куди вертатись
    За плечима завіса, ти герой у німому кіно

    Якраз саме сьогоднішнього дня
    або минулої ночі
    Розпечений немов метал, осінній дощ
    завісою упав на очі

    Сіро-сіро навколо
    і розбиті діаманти
    зливою ллються повз тебе
    застеляючи шлях

    За завісою-ти примара
    за завісою -тебе нема
    Я статуєю по той бік міста
    ти - силует,твій білосніжний фрак покрила імла

    Якби хтось,кому немає вороття,
    забажав сховатись разом із тобою
    І цілу ніч під рівномірний стукіт
    невпинно вальсом гарцювати...
    Якби хтось, кому немає вороття,
    міг вивчити усі потрібні реверанси
    щоб відчувати зливу такт у такт
    і порухом руки богів небесних спокушати

    Серце моє б щеміло
    від усіх нещадно порізаних рук
    які з безнадії торкнутись хотіли
    завіси дощу і коштовного скла

    Сіро-сіро навколо
    і розбиті діаманти
    знову ллються повз тебе
    загороджують шлях


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  28. Віола Нгуєн - [ 2007.11.12 17:21 ]
    В передчутті Зими
    Як приємно,мабуть, під дощем
    Потекти краплинками бруду...
    Дивне сонце в шоколадному ореолі
    розпускає стріли палючі свої...
    Як приємно мабуть у дощі із тобою
    кимось іншим перейти-потекти
    Я не дощ,я не спогад
    не вір, імені мого немає
    Я весь у тих краплинках бруду
    що голочками обпікають ніжні вигини тіла

    Спека, нестерпна спека
    заполонила все моє нутро
    Води...Холодної води...
    Чуєш, я холоду благаю
    Я згідна стати його нареченою...і навпаки
    Водоспад тобі сниться
    Гучний шепіт
    Не дає загубитись
    Лови губами струмінь води
    Та ні..це веселка...ховай, бережи...

    Прощавайте птахи...
    Спека втомила, зморила мене
    На самоті...Куди?
    Повіє вітер холодом?
    ...Уже недовго до зими...
    Лети за нами, лети
    Не смій...
    Згубити птахів посріблені сліди
    Ми вісники богів
    Ми знаєм, де пітьма
    Бо живемо небесними дорогами
    ..Знаєш, смерті нема..


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  29. Сан Чейзер - [ 2007.11.12 15:22 ]
    ТОБІ, який ніколи цього не прочитає...
    Ця хвороблива, збочена уява
    у кругозорі світових начал
    А в ній живе твоя гучна поява,
    коли вночі виходиш на причал
    Безхмарне небо, так, завжди безхмарне,
    червоний місяць, розміром із сонце
    І губи поряд шепотять вульгарне,
    "німецьке щастя", в звичній оболонці
    І від яскравих буднів дика втома
    стискає груди, жалю додає
    Солодких залицянь гірка оскома
    спустошить тихо серденько твоє
    Вони сміються, їм забави треба:
    на пам'ять фото, посмішка нещира
    А ти для них - немов посланець неба,
    хоч їм казали: не створіть кумира
    Нові обличчя, та давно безликі
    Навколо свято, ти танцюєш знову,
    гучні розваги, розіграші дикі
    Лиш сподіваюсь - не забув розмову,
    яку душа тремтлива дарувала,
    в передчутті тупої самоти
    Коли я розпач в усмішці ховала
    і так боялась встати і піти
    У той останній вечір сповідальний
    я так вагалась очі підвести
    Той дотик рук - єдиний і прощальний,
    і радість від досягнення мети

    12.11.2007


    Рейтинги: Народний 5 (4.99) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (2)


  30. Олена Комашка - [ 2007.11.12 15:11 ]
    ***
    О ти, найкращий із людей!
    Хоча це, певно, неможливо,
    Я серце вирву із грудей,
    Щоб тільки ти зажив щасливо.
    Щоб покохав ти саме ту,
    Яка тебе безмежно любить,
    І жодну не пролив сльозу
    За тою, що серденько згубить.
    У Бога ж прошу одного -
    Щоб заховав моє кохання,
    І не побачив ти того,
    Хто пише зараз це зізнання.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.06) | "Майстерень" 5.13 (5.13) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  31. Олена Комашка - [ 2007.11.12 15:59 ]
    Патріотичне
    Тебе змарали у багнюці,
    Стоптали своїми ногами.
    Шиплять, мов змії, та плюються
    Весь час отруйними словами!
    Чи вірять в тебе, Україно?
    Чи поважають свою неньку?
    Чи люблять твої добрі ниви?
    Чи тільки крадуть потихеньку?!
    Ти мов на дні тієї прірви,
    З якої вийти неможливо,
    Болить і крається серденько
    Від думки: "Житимем щасливо?"
    Я хочу в боротьбу вступити,
    Чим тілки можу, навіть кров'ю
    Твоє майбутнєє змінити
    І врятувати твою долю!


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  32. Варвара Черезова - [ 2007.11.12 13:14 ]
    ...
    Ранок як ранок – трішки кави, більше Кафки.
    Подружній секс – з одним оргазмом (для нього).
    А далі вокзал… Подерті, обпльовані лавки.
    А, отже, нічого дивного чи нового.

    А знаєш? Ми з тобою все ж таки піонери!
    Звикли до біломору, дороги, вина, металу.
    Любий, чого ти хочеш? Листок паперу,
    чорнильну ручку, гарненьку музу, це мало?

    Мене спитали, що люблю-не люблю і чого я хочу
    люблю доню, джаз, коньяк, секс у крутій машині.
    Не люблю підлості, помсти, порожні, байдужі очі
    теж дратують, нас багато таких і ми не винні…

    Що буде завтра? Напевно Москва чи Відень,
    Я матиму спокій, ти легкодоступну дівку.
    Гламурні дівиці звалили давно на південь,
    А ми випробовуєм львівську стару бруківку…


    Рейтинги: Народний 5.2 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (62)


  33. Сан Чейзер - [ 2007.11.12 10:06 ]
    + + +
    Його рядки були відверті,
    а як інакше - в лапах смерті
    А, може, - у обіймах ніжних,
    таких солодких, адже грішних
    Він вже про наслідки не дбав,
    давно згубив, яке шукав
    Його тривожили лиш люди,
    і біль тяжкий бентежив груди
    Та крик пронизливий зривався,
    а в мозок - паразит впивався
    Він знав - лишалися хвилини
    томитись в образі людини
    А далі - космос і планети,
    мрійливі, затишні Тібети
    Чи лиш банальні хробаки
    й байдужі праведні вінки
    Прощання рідних, їхні сльози
    як в яснім небі - темні грози
    Йому ж хотілось забуття
    П'янка відсутність вороття
    зігріла в ті останні миті,
    у світі тлінному прожиті...
    11.11.2007


    Рейтинги: Народний 5 (4.99) | "Майстерень" 5 (5.11)
    Коментарі: (2)


  34. Олег Левченко - [ 2007.11.12 09:55 ]
    СТИГМАТИ ОСЕНІ
    ОСІНЬ
    1: по вінця
    налити і випити
    альтернативу втраченої невимушености
    зловити себе на тому
    що творча самодостатність
    відтинає твій іржавий пошум жовтня
    від усіх спроможних уподобань
    серед окреслених простором
    облітань падінь самознищень
    дере горло оспівана взаємодія
    пережитків і пошуків нових ста законних
    або більше
    вдалих
    надійних
    впертих
    на всіх нас не вистачить
    сповнених гармонії
    із легким овіянням
    повз / проз / прости мене мать моя шизія
    до безумства спричинених
    спричинених до неподобств
    до неподобств глевку
    глевку для взаємодії з руками
    руками що втратили контроль над випитим
    в процесі творення
    усіх можливих і неможливих
    образів образ обрізів
    що ладні бозна-як збагатити
    збігти у глибокий яр смутку
    видряпатися на високу гору щастя
    зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
    струджену / страчену / стрижену / стражденну
    застуджену / засуджену на дослідження
    верезень-зовжень-листень
    сп’янілу г о л о в у
    ПАСТЕЛЬ ОСІННЯ
    2: подихи
    розмиті тіла
    сплелись плющем
    і під дощем
    шукаємо порятунку від таких як ми
    шукаємо владу над тими що мають
    щось менше за нас
    щось краще за нас
    щось інше від
    віднині і навіки вічні
    проголошуючи істину
    істина
    вона втратила для нас будь-яке значення
    вона втратила будь-які запобіжні елементи
    вона втратила цноту свого співуживання
    в наших – хіба то наші – душах
    вона нарвалася на коротке замикання
    всередині власної самоствердности
    затерпла в конструкції підсвідомого
    затерпла в соціологічних опитуваннях
    допитах
    викручуваннях рук / зарплатнею
    виколюваннях очей / телевізією
    знебарвленням душі / американською усмішкою
    знаходжу в руках
    прикутої по самісіньке „я” майстрині
    / тут я беру аналогію із Дівою Марією /
    плутані кружальця
    плутане небо
    плутані зорі
    очі що дивляться на нас згори
    / а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
    і милосердно розкрапаються
    на поліетиленову поверхню
    прозорої до зір і взорів* парасольки
    в наших надійних
    ствердних справах
    / тікаю у „така то осінь” /
    А ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ
    3: і ти летиш
    і осінь
    / зопалу / відлітає із тобою
    дошкуляє реконструкцією іржавого міста
    хворобливо-п’янкого для легень
    скрушно звуженого в цілісності
    непристойно розширеного в новобудах
    серцево-судинного на щодень
    інтеліґентно-простудженого
    із носовичком
    зачовганим нежитем і сухим кашлем
    на таку вологу погоду
    як нинішня вона
    або ти / така схожа на неї /
    схожа на період сприятливий зародженню
    / або принаймні шанс на таку подію /
    ще одного міста
    міста в твоєму тілі
    / за аналогією до званої збірки
    Богдана-Олега Горобчука /
    так у часопросторі заховалися вири
    зіткані з берегів життя
    величних і водночас таких ницих
    в очах як наших так і Бога
    б е р е г і в - н о в о б у д о в
    б е р е г і в - р у ї н
    задля наших життєвих наснаг і виснажень
    отож
    шерехи / порухи / повіви / протяги
    пролягли закутками
    зраненого моральним виснаженням
    мозку
    спроможного
    щонайменше
    на черговий хід конем
    у нелегкій але привабливій бізнес-справі
    справді
    лише на околиці взаємопорозумінь
    і винятків
    щонайбільше
    доведеться зайнятися іншим –
    тим що лежить у площині
    сімейного часопростору –
    визбирати на підлозі смутку
    добру жменю бісеру
    розсипану моєю донечкою
    задля жвавого пізнання світу речей
    сповнених радости й любови
    але таких дражливих на дотик
    маленьких пальчиків
    _________
    *взори – арх.: узори


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Дарка Власенко - [ 2007.11.11 18:47 ]
    Чортиця або одна вечірня розмова між чоловіком та жінкою
    Чому? Чому? Для чого ти брехала?
    Осіннє мертве (вбите) сонце
    Впало поза хату.
    Мене, повіє, ти ніколи не кохала!
    Чому ж прийшла тепер,
    Забрати свою плату?

    Ти сіла на столі в куцій спідниці.
    Коли ми були разом,
    Ти її не одягала!
    Шукаєш, лярво, попільницю?
    Труси на килим!
    Ти мене ніколи не кохала!

    Ну що прийшла?
    Тобі що, мало?
    Ну що сидиш? І не даси мені по пиці?
    О, як же хочу я тебе, любов моя, Чортице!
    А ти…
    А ти мене ніколи не кохала…




    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (4)


  36. Юлія Кремняк - [ 2007.11.11 17:16 ]
    *** *** ***
    біль на тонких підборах
    по серцю пробіг галопом
    мрії сховались по норах
    нерви розплакались хором

    біль пробирається нишком
    длубає пальцем в утробі
    мрій обпатрані лишки
    в дранті дитячих фобій

    скільки до тебе метрів
    скільки триває вічність
    хукають теплі светри
    на льодяну потойбічність

    скільки до тебе болю
    скільки в тобі отрути
    скільки від тебе колій
    треба мені минути

    біль голосить як мати
    серце толочить ногами
    скільки я мушу тривати
    в просторі поміж нами

    кава безсонням задушить
    стихнуть синці під очима
    я за квиток в твою душу
    чорту продала риму


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" 5 (5.11)
    Коментарі: (2)


  37. Любов Дніпрова - [ 2007.11.11 17:05 ]
    Бай-бай, котику!
    Що ти хочеш, щоб я сказала?
    Якою хочеш, щоб я стала?
    Ану, мій любий, зізнавайся!
    Та зачекай! Не роздягайся!

    Давай зіп'ємося з тобою?
    Давай здамось мєнтам без бою?
    А може наплюєм на них?
    Слабо тобі? А мені ні!

    Сідай назад. Я поведу!
    Дорогу, котику, я знаю,
    Твої уроки памятаю.
    Під міст заїдем – пиво ж маєм!
    Так чом би й ні? – тебе питаю.

    І так до ранку...

    Ми штурмом магазин візьмем
    І на окраїну втечем,
    Щоб там накупленим впиватись
    І «Лікарською» обїдатись.

    (Такі з тобою перспективи...
    Ні в Турцію, й не на Кариби...)

    Тобі ні слова не скажу!
    І при тобі я не заплАчу!
    На пташку не перетворюсь,
    А на вужа – тим паче.

    От зараз геть тебе спою,
    до батареї прикую,
    Згвалтую і не запитаю!
    Бо тіло я твоє люблю,
    Краса така рідко буває.

    Не злись! Ти краще ляж поспи.
    Не рви волося! Член не трогай!!!
    В пригоді стане ще мені.
    Може...колись...але не скоро..

    Залишитись тебе жаліти?
    Не маю часу. Це мине.
    Не розкисай! Все буде «чікі-пікі».
    А памятаєш як ти втішав мене? –
    «Скоро все станет на свои места.
    Ты сильная. Сильные не мстительны.
    Оружье сильных - доброта».


    Рейтинги: Народний 3.83 (4.94) | "Майстерень" -- (4.5)
    Коментарі: (3)


  38. Іванка Ковб - [ 2007.11.11 16:57 ]
    ***
    Диван – кімнатний бегемот –
    Давно заснув, і сплять фіранки.
    А ніч, як музика без нот,
    Звучить цикадами до ранку.

    По небу плентається час,
    Він, мов стомився, тягне ноги.
    І тільки зоряний Пегас
    Ніяк не зіб’ється з дороги.

    Він мчить, як буря, між планет,
    У гриву вплутується вічність…
    Дрімає стомлений паркет
    І в серці тихо б’ється ніжність.

    І чийсь натруджений блокнот,
    Як пам’ять, спогадами повен.
    А мій кімнатний бегемот
    Крізь тиху ніч пливе, мов човен.


    Рейтинги: Народний 5.17 (4.83) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (1)


  39. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.11.11 15:12 ]
    Невидимка
    Що, скажіть, за невидимка
    Відчинив садову хвіртку,
    На столі гортає книжку,
    Налякав сіреньку мишку,
    Рве бабусину хустину,
    У візку колише Ніну,
    Гне додолу сонні віти...
    Відгадали?
    Так, це ж вітер!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  40. Я Велес - [ 2007.11.11 15:57 ]
    ШАТКУЮ КАПУСТУ
    Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
    Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
    Заяскріло карміном на дальньому-дальньому прузі,
    Повернись, моє сонце, до мене іще хоч би раз.
    Я шаткую капусту затято, надсадно, надривно,
    Геть на гамуз січу, аж на зрізах сочиться в мені...
    Жилкуваті листки, котрі стьожками ляжуть безживно, –
    То мої, гріховодника, всує розтринькані дні.
    Капустини січу, наче дні переводжу нінащо,
    Розпатловую миті – куйовджу лапату листву.
    Засвіти, моє сонце, мене зрозумієш найкраще,
    Засвіти, засвіти, я в надії й чеканні живу.
    Капустини січу, наче відчай шматую на друззя,
    Мов минуле – на клапті болючих зневір і образ.
    Заяскріло карміном на дальньому-дальньому прузі,
    Повернись, моє сонце, до мене іще хоч би раз.



    Рейтинги: Народний 5.39 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.51) | Самооцінка 5
    Коментарі: (15)


  41. Валентин Бендюг - [ 2007.11.11 11:08 ]
    Вчора піп освятив ресторан
    Вчора піп освятив ресторан.
    Завтра нужник базарний освятить,
    Бо єпископ довів такий план:
    Те святити, за що добре платять.

    Телебачення теж має план, -
    Не задурно ж пітнів оператор:
    Піп з кропилом попав на екран,
    З ним шинкарка була й ресторатор.

    Там кагор і шампанське вино,
    Там горілка і кава з лимоном...
    Де є гроші, там всі заодно, -
    Славлять Бога, а служать мамоні.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.03) | Самооцінка 6
    Коментарі: (7)


  42. Валентин Бендюг - [ 2007.11.11 02:53 ]
    Кіт-котище
    Кіт-котище
    Мишку шукав.
    Виліз на горище
    І там заблукав.
    Темно на горищі,
    Вітер в шпарку свище…
    Хоч і кігті наготові -
    Стало страшно котові.
    Хоч і світяться очі -
    Котик мишки вже не хоче:
    Мурчик лапки підняв
    І заплакав: “Няв! Няв! Няв!..”


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.03) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  43. Вікторія Вікторія - [ 2007.11.10 21:22 ]
    Лети...
    Я боль свою тебе на плечи
    Сложила крыльями – лети…
    Я позвонила в лунный вечер -
    Чтоб попросить любви…

    Я прошептала нежно слово,
    В ответ молчала тишина,
    Как бут-то тяжкие, оковы
    На сердце бременем она…

    Ты сон мой, с нежностью оберегая
    Ложишься снегом на поля,
    Не о тебе ли я мечтаю
    Молитву тихо говоря…?

    Я попросила сострадания…
    Я так хотела тишины…
    И чтоб исполнились желанья -
    Желания, о которых нашептал мне ты…

    Я попросила - Протяни мне руку…
    Мне так хотелось от самой себя уйти…
    И как не назови разлуку…
    Она сравнима лишь со смертью на пути…


    Я боль свою однажды назвала любовью
    С тех пор меня болит душа.
    Любовь к тебе смешала с болью…
    Предательски дрожат глаза…

    Я боль свою тебе на плечи
    Сложила крыльями - лети…
    Я позвонила в лунный вечер
    Чтоб не столкнуться мне со смертью на пути…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Ната Вірлена - [ 2007.11.10 19:07 ]
    ***
    Алісо, Алісо, твоє Задзеркалля розбите.
    Рожеве на скельцях – це кров із порізаних рук.
    І що тобі, дівчинко, зараз ночами робити,
    Коли не втечеш від безсоння у вигадку-гру?

    Крохмаль простирадл – як розсип уламків на гальці,
    Засмолені вікна під тиском північної товщі.
    І пóдушку мнуть твої пальці, крижини – не пальці.
    Ночі – вони найдовші.

    Куди тобі, дівчинко? Широко очі розплющиш,
    Вбираєш у себе сю ніч і провалля зі стелі.
    А тіней не меншає. Тіні – вони невмирущі,
    І холодно, дівчинко, щулитись в мерзлій постелі.

    Бо стіни – як лід. Не торкнути – промерзнеш до кості,
    Бо два покривала вчепились в артерії сонні,
    Бо падати можна не тільки з вершин високості.
    А можна – в безсоння.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.5)
    Коментарі: (4)


  45. Сан Чейзер - [ 2007.11.10 16:15 ]
    Моєму...
    Чарівне місто снів,
    повите давниною
    Я сита поготів
    розлукою з тобою
    Щасливою буваю
    у вуличках твоїх
    Немов не помічаю
    весь холод або сніг
    Буття пусте як вітер, -
    колиска самоти
    Навчивши перших літер,
    нас змушуєш рости
    Кохаєш Батьківщину,
    плекаєш почуття
    Як ту малу дитину
    готуєш до життя





    Рейтинги: Народний 5.25 (4.99) | "Майстерень" 5 (5.11)
    Коментарі: (4)


  46. Ірина Заверуха - [ 2007.11.10 14:57 ]
    Міфи, королі і просто клени...
    Тінь від трону – всього лише тінь,
    а не привід для провидінь та ілюзій...

    Короновані особи гублять будні
    Вповноважені посли не знають шляху
    Кимось послані? Чи все-таки приблудні?
    На підвищення ідуть, а чи на плаху?

    Рахуватиму
    Мураху вати
    (мало тобто)
    Золота придбати
    На третину зламаного зуба
    Золотом покрити мідні труби
    Щоби через них пройти
    За плату
    В кілька сотень ювелірних сліз

    І чекати, поки з моря прийде бриз
    З легендарним післясмаком нафти...

    і про легенди...

    На тій горі, що була чоловіком
    Ростуть сини уже нового віку
    І квітнуть дочки, споєні росою
    Іще не стяті вічною косою

    На тому вістрі, що уже не ріже
    Краплини соку раненого дуба
    Як на старому виростає свіже
    Нове життя лише опісля зрубу...

    так, опісля...

    Хтось не висушив листя
    Тай залишив лежати
    Мокрі клени лапаті
    Руки – ламані кисті

    Поміж висохлі трави
    Стежка, топтана літом
    Гарно клени ловити
    Там, на березі ставу...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (2)


  47. Віктор Спраглий - [ 2007.11.10 10:24 ]
    Дозвольте, пані, впасти вам до ніг
    „- Дозвольте, пані, впасти вам до ніг,
    Коханням щирим заквітчати стіг,
    Віддати серце під заставу тіла,
    Задути всевидющеє світило,
    Щоб тільки темрява була між нами.”
    „- Візьміть мене та ще й мої кайдани.”



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  48. Юрій Лазірко - [ 2007.11.09 06:49 ]
    Віз котиться
    Мліє сонце - гусне вечір
    в плесі німотою.
    Світло, мов рука стареча,
    смикає водою.

    Поля просо просить пити -
    в небі ні сльозини.
    Збито просо, тай копитом,
    доки зір докине.

    Йде дорога - порох нею,
    рядить порохнею,
    кола тряскою своєю
    витовче у глею.

    Коле серце - колить коло,
    в`язи в`яжуть овид,
    ген довкола тиша квола
    моститься на лови.

    А душа розкрита, гола -
    дихає крізь миті,
    утікає сонцем з поля
    по земній орбіті.

    8 Листопада 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 0 (5.76)
    Коментарі: (8)


  49. Дмитро Дроздовський - [ 2007.11.08 22:39 ]
    * * *
    Можливо, Ти ніколи й не була,
    я видумав Тебе на півсезонні,
    Ти слабовика дівчина мала.
    Твій білий погляд ліг на підвіконні.
    Ти тільки є, у миті, у вікні,
    але ніколи бути ти не зможеш.
    Між нами храми. Храми ті міцні.
    А ще вони божественно-безбожі.
    Який гротеск! Цілую Вашу тінь.
    Крізь фа-дієз. А може, трохи вище.
    Із мого серця висипалась рінь,
    а ще у ньому чорний вихор свище.
    Самотність мук. Самотність висоти.
    І тільки Ви, ай, тільки Ти прекрасна.
    Буття як є. Воно таке, як Ти.
    А я на вас дивлюся куртуазно.
    Холодна тиша. Немічний лікер.
    (Чи то коньяк?). Уже не знаю, Боже.
    Холодних вулиць вічний піонер,
    я випиваю місто з чаші-ложі.
    Іду у Тебе, серце на зірках.
    Іду-іду, бреду, немає краю.
    Я випадкових марень падишах,
    я наче острів із твого розмаю;
    колише ніч мене, колише сон,
    в якому Ти, Долорес, оживаєш...
    Я знову в храмі, в храмі без ікон,
    але ж, мій друже, ти про це вже знаєш.
    Ти знаєш, що не мій розп'яття знак,
    ти знаєш, не для мене цей Свят-вечір,
    вступити б у якийсь там Інарак,
    загинути б і всі спалити речі,
    загинути...
    Та так, щоб не знайти.
    Щоб не співати по мені сльозами.
    Я винен тим, що я ще можу йти,
    і можу впасти десь під образами.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (3)


  50. Юлія Стрілецька - [ 2007.11.08 17:52 ]
    Загублена
    Чому заплакана?Не знаю...
    Чому душа болить?Страждаю
    Сиджу удома ледь жива,
    Кусаю губи,прощавай...
    Ти не прийдеш до мене більше.
    Не будуть ночі повні сміху,
    Твоє життя не з того світу,
    Ти як прийшов так і пішов.
    Та тінь твоя ще тут літає.
    Не будеш вже стояти поруч,
    Не скажеш ти що з тебе досить,
    Що я погана,потім з сміхом...
    Всерівно скажеш що твоя.
    А я ще досі посміхаюсь,
    Кажу твоя,хоч нас немає...


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.25) | "Майстерень" -- (4) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1669   1670   1671   1672   1673   1674   1675   1676   1677   ...   1829