ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Барбак - [ 2007.09.14 11:54 ]
    ***
    життя
    дивний манускрипт
    я хотіла його розшифрувати
    пильно вглядалася
    у незнайомі закарлючки
    щосили намагалася
    хоч щось зрозуміти
    і навіть не знала
    що тримала його
    догори ногами


    Рейтинги: Народний 6 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (3)


  2. Нестор Мудрий - [ 2007.09.14 08:12 ]
    БАГАТІ НЕ ВИННІ
    Будь-який грамотний скаже психолог:
    „Ви особисто щасливі? Прекрасно!
    Ні, не картайте себе, що навколо
    Можна зустріти людей і нещасних!”
    Теза іще одна схожа існує:
    В тому, що жебрає хтось попідтинню
    Чи тяжко паше і чорно бідує,
    Ну абсолютно багаті не винні.

    Жменьку „кидал” збагатила путяще
    Прихватизація сертифікатна.
    Маса заводів належить трудящим:
    Акції мають! ...а зиску з них - катма.
    Хто їх за безцінь в людей викупляє,
    Ті лиш чомусь хазяї ефективні.
    „Обраним” - власність, загал - хай гуляє!
    Мусить так бути - багаті не винні.

    В сейфах у владців й осіб, їм угодних,
    Тьма опиняється коштів бюджетних.
    Надра, ліси... всі багатства природні
    Не для народу - для „перців” конкретних.
    Енергетична, для прикладу, галузь -
    Теж везунам надприбутки неспинні...
    Все це сприяє збіднінню загалу?
    Мабуть, нітрохи! Багаті не винні.

    Хаває гідра корупції звично,
    Слухає з нею борців з апетитом.
    Зась хабарів не давати практично:
    Бізнес маленький завів - слід платити!
    Вічні побори й абсурдні податки -
    Класу середнього вбивці глибинні...
    Лиш би еліті все множити статки!
    Так воно склалось - багаті не винні.

    Ну а тим часом лежать мертво-п'яні
    Вельми численні міста депресивні.
    Скніють у них - не живуть городяни,
    Змін до найгіршого жертви пасивні.
    В селах - не краще, і звідти зникають
    Люди трудящі, співочі й гостинні.
    Від безнадії кудись утікають...
    Доля така в них! Багаті не винні.

    Те, що у нас „як сам хочеш, крутися”,
    Для європейської добре спільноти.
    Бо ж українці десятками тисяч
    Пруть „за бугор” на найтяжчі роботи.
    Скільки в неволю потрапило наших,
    Цим збагативши структури злочинні!
    Стоптаний цвіт - секс-рабині „Наташі”*...
    Їхні проблеми! Багаті не винні.

    Що? Проти декого прокуратура
    Все ж кримінальні порушила справи?
    Вредна в законників, бачте, натура!
    І не кажіть про реальні підстави:
    Справ не передано ж зовсім до суду -
    З ними марудяться, ніби причинні...
    Значить, і я вам торочити буду:
    То не злочинці! Багаті не винні.

    Наче індик, що зварився в окропі,
    Бідний сам винен! А в чому - не знати:
    Що народився у Східній Європі,
    Геть переплутавши координати?
    В тому, що карма дісталась хрінова?
    В дорого душу продати невмінні?
    Що ж до багатих - повторюю знову:
    Їх ви не лайте! Багаті не винні.

    __________
    *Тим, хто не знає, кажу:
    „Наташами” за кордоном називають
    усіх повій із країн
    пострадянського простору (авт.).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (8)


  3. Тетяна Дігай - [ 2007.09.14 07:51 ]
    Антиритмічний настрій.
    ...помарніло життя, смеркло;
    визирає із дзеркала
    довговолосий троль;
    (замість дієза - бемоль);
    самозванка -прийшла любов;
    навіть рима банальна - кров -
    не рятує; душа пуста
    без надії; порочні вуста;
    тільки погляд (йому болить!)
    ще нагадує першу молитву...



    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  4. Печарська Орися Москва - [ 2007.09.14 01:20 ]
    ***

    Від кави болять суглоби
    І трохи ламає руки.
    Старий годинник спідлоба
    Сканує найменші рухи.

    Ці звуки, ця тиша й літо.
    Відлуння забутих глюків.
    Він вміє мене розізлити –
    Старий годинник-падлюка.

    Він вміє втовкмачити серцю
    Свій темп і свою монотонність.
    Мій спогад іще не стерся,
    Ці стіни кам’яно-сонні

    Так міцно тримають тіло
    І смокчуть його засмагу.
    У кави нутро застигло
    На зіткненні крику і смаку.

    І скоро на світ нахлине
    Велика страшна посуха.
    Останню гірку краплину
    Досмоктує жирна муха.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  5. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.09.13 23:19 ]
    А Миша, де?!

    Наївшись вранці вдосталь сала,
    У колі друзів та братів,
    Надмувшись, Миша пропищала,
    Що Кіт – це бовдур і тюхтій.
    Що він для неї - привид снігу,
    Що в хаті він заради сміху,
    Що, мов, бездара, грішний плід.
    І раптом об’явився Кіт!
    - А Миша, де?! – хвилюється весь рід.
    Та відповість, напевно, тільки Кіт.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Люта Ольга Козіна - [ 2007.09.13 22:01 ]
    Кольори
    Торкнуся поглядом, злякаюсь і втечу,
    Тобі вже 30. Став ще красивіший!
    Ти - кольору кохання і дощу.
    Я - зрадниця. Найкраща і найгірша.
    Торкнуся спогадом, сльозами досхочу.
    Ти... сиві скроні і волосся довге,
    Я...кольору індіго і дощу
    Що ми сьогодні? Зустріч випадкова...
    Торкнуся подихом і аритмічним віршем;
    Ти - вища міра мого покарання,
    Я - зрадниця найкраща і найгірша,
    Я - колір недопитого кохання;
    Торкнуся майже небом, і озветься
    Озветься болем диким вічна рана.
    Ти - колір мого відьомського серця.
    Як дивно: відьма - зрадниця - кохана.



    Рейтинги: Народний 5.44 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (5)


  7. Юрій Лазірко - [ 2007.09.13 20:31 ]
    Дождевые мысли
    Я увы, но не тот,
    кто глазами поднимет рассвет.
    Подыграв чуть весне
    на последней струне
    задетого нерва,
    Улетит в память бабочкой
    мой дождевой силуэт,
    И закончит последний виток
    эта жизнь - похоже на первый...

    Улетая, упасть,
    стать похожим на лунный цветок,
    Чтобы выть на меня
    было видно кому-то...
    Вот перспектива -
    Легче выдавить слезы,
    чем слово - ведь в горле комок,
    Легче локти кусать,
    чем уж хлопая дверью,
    уйти некрасиво.

    Просыпается совесть
    от страха, от боли, от грёз,
    Отдавая при этом
    всю страсть откровений
    гневу и небу.
    И растрачено время
    на то, чтобы жить невсерьёз,
    В неразгадано-лакомых
    чёрточках - мыслей
    пойманных ребус.

    Этот мир как всегда -
    состоит из того, что он есть,
    Он умеет слагать
    и разгадывать тайны
    вечной Вселенной.
    Как же хочется с жизнью
    на крыльце у Бога присесть
    И остаться дождём,
    постоянно вскрывая
    радостью вены.

    13 Сентября 2007


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (8)


  8. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2007.09.13 19:14 ]
    Слон і салон
    Якось Слон відкрив салон,
    Виставив картини.
    Запросив гостей той Слон,
    Як на іменини.

    Мавпа зльоту: Той гарбуз,
    Лиш погляньте, луснув!
    У картину кепську вгруз,
    Наче хтось приплюснув.

    - Ніс у фарбах свій змочив, -
    Зебра ще гундосить. -
    Чорно-білих кольорів
    Тут було б і досить.

    А Павич! Там погляд свій:
    Бляклий візерунок!
    На картині хвіст би мій
    Став за подарунок.

    Подивився на них Слон...
    І оце понині
    Не працює той салон.
    Критики - "єдині".
    ___________________________
    Щоб митцям не заважати,
    Сперш навчись критикувати.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Ірина Заверуха - [ 2007.09.13 18:44 ]
    India soul
    Вона писала книгу заклинань древньої Індії
    Живучи в тісній лондонській квартирі
    Вигадувала все нові і нові містифікації
    Купуючи в супермаркеті молокопродукти
    І не лукавила, що добре знає Схід
    Кожного ранку сонце сходило просто у її прочинені вікна
    ::
    Ти купиш книгу
    Зі знайомим імям у епіграфі
    Зімяті сторінки кидатимеш
    Одну за одною
    Потім вистигне серце твоє запалене
    Знатимеш усі заклинання напамять...


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.16)
    Прокоментувати:


  10. Золота Жінка - [ 2007.09.13 16:21 ]
    Любисток і м'ята
    Твій дивний мармуровий профіль.
    Твій голос - баритон і м"ята...
    Під ліжком - згублені пантофлі
    І пачка з гумою зім"ята
    Давно порожня... Ми - солдати,
    Повержені на цьому ліжку...
    Твій голос - перегіркла м"ята,
    За ніч настояна в любистку...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.52)
    Коментарі: (13)


  11. Нестор Мудрий - [ 2007.09.13 15:53 ]
    МОЯ ХАТА В ЦЕНТРI
    Струйовий вислів - „Моя хата скраю”!
    А кредо це безпечне і зручне.
    Повторюй лиш: „Нічого я не знаю”, -
    При цих словах і сало більш смачне.
    Ледь що, мовляв, - башку в пісок сховаю,
    І все: ніщо у світі не страшне.
    Хай вічні правдолюби - недотепи -
    Самі постійно влазять у халепи!

    Я б також був тихішим од трави,
    Холопом, що не лізе в феодали,
    Та от рахуба: поки ґав ловив,
    Усі краї для хат вже розібрали.
    І лати, на біду для голови,
    Дісталися з бракованим забралом:
    Його закрити годі, далебі, -
    З відкритим треба кидатися в бій!

    І хай про мене йде погана слава,
    Брехні крик шепіт правди хай дола, -
    Не зліва моя хата і не справа,
    Вона у центрі самому села!
    А ще якщо не області й держави,
    То світу - точно! Буде, є й була.
    Гадаєте, здурів? Жартую? Де там:
    Не знаєте, що кругла в нас планета?

    Та це не все далеко. От в чім річ:
    Мій дім - таки фортеця, тверджу сміло.
    З бійниць летять постійно навсебіч
    Сатири гострі та отруйні стріли.
    І хоч яка довкола темна ніч,
    Хоч як людці маскуються уміло -
    Мов пугач, всіх побачу, і мій лук
    В гузно колючку завжди всадить злу.

    Втім, значення не варто надавати
    Великого цим діям бойовим.
    Бо хоч яких ударів завдавати
    Я здатен людям, явищам лихим,
    Вони й надалі будуть існувати -
    Не знищиш і не виправиш їх цим.
    Про силу слова тьма рядків гарячих -
    Її в них перебільшено добряче!

    До того ж, припинити без проблем
    Можливо мою творчість сатиричну.
    Фортеця в мене хоч міцна, але
    Лиш на словах: вона ж метафорична.
    Мурло високопосадове зле,
    „Давити” неугодних вельми звичне,
    На мене миттю знайде „компромат”:
    Не маю я ні мурів, ані лат...

    А мої твори (геть самооману!)
    Сягають аж ніяк не всіх кутків.
    І знаменитим я хто зна, чи стану -
    Так, щоб ЗАГАЛ жадав моїх рядків.
    В зеніті слави лиш зірки екрану -
    „Аншлагів”, клубів-клабів, „Городків”...
    Не заздрю їм - добра всім і наснаги.
    Але такої ще мені б уваги!..

    Проте... яка різниця? Все одно
    Планета наша має форму кулі
    І крутиться усе-таки давно,
    Хоч єресь це була в часи минулі...
    „Є в творчості моїй якесь зерно?
    Пожну снопи я - чи наб’ю лиш ґулі?” -
    Питаю хату, та дарма: не зна.
    Чому? Бо в центрі так чи так вона!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.12) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (8)


  12. Золота Жінка - [ 2007.09.13 15:29 ]
    Сіно-солома...
    ...Сіно-солома, запах трави,
    Знічене “хочу”.
    Слів оксамити, дзижчання бджоли,
    Сором дівочий.

    Крапля відваги, жменька тепла,
    Губи і квіти…
    Хвиля бажання тілом стекла:
    - О, Афродіто…

    Сонне осоння, сонях і кіт,
    Днів веремія…
    Тихий півшепіт. Голий живіт.
    Психіатрія…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  13. Сергій Стукало - [ 2007.09.13 14:20 ]
    Опустошение
    Когда люблю, -
    Становлюсь зависим от чувств.
    Когда общаюсь, -
    Нуждаюсь во внимании людей.
    Когда молчу, -
    Тишина заполняет мою пустоту…
    Нет ничего лучше безмолвия


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" 4.5 (4.5)
    Прокоментувати:


  14. Ілько Тарасів - [ 2007.09.13 12:24 ]
    Ми поряд
    Вчора чув про АБВГДейку

    Сьогодні дивлюся "Врємя"

    Завтра кажуть знов

    В Чечні

    Терористи

    Там кажуть такі

    Всі І діти також

    Захопил автобус

    З терористами

    Терористи



    Це не жарт

    У них в Ічкерії

    Не пишуть вірші

    У них десь там

    В центрі Маскви

    Хтось пише новини

    Сам-один Браво

    Яка уява яка потіха

    яка правда і щастя

    Розвиток

    Країни своєї

    Бачимо на власні очі

    Я вас люблю



    Скалки купа скла

    Побитого

    Сьогодні на вечерю

    Прийде Лектер

    Ганібал

    Зготує мізки

    Нам Нові Новини



    Щастя

    Сьогодні нас депортували

    З Білорусі




    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  15. Назар Назаров - [ 2007.09.12 23:47 ]
    Джон Кітс. Гомерові
    Поодалік, в гігантськім незнанні
    Про тебе я почув і про Кіклади,
    Мов той, кого на взмор’ї піщанім
    Дельфін рожевий у безодні надить.
    Ти був сліпий, та спала ця завіса,
    Бо небеса відкрив для тебе Дій,
    І Панів рій співав для тебе з лісу,
    Й Нептун шатро поставив на воді.
    В безоднях трав є свіже проростання,
    А в темряві – проміння золоті,
    Опівночі брунькується світання
    І зір потрійний є у сліпоті.
    Ти тричі, як Діана, був видющий, –
    Володарка глибин, висот і суші.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (5)


  16. Ірина Павленок - [ 2007.09.12 19:59 ]
    Пробачила...
    Рахую скурені тобою цигарки.
    Ховаю спогади з майбутнього у осінь.
    Стискаю час до відстані руки...

    Ти забагато палиш. Аж болить.
    Моє мовчання вересень розносить,
    І безпорадно зливами сльозить...

    Провини тінь у кутиках очей.
    Довіра недопалком гасне втрачена.
    Ще одна осінь через серце протече.

    ...Я не сказала?
    Я тобі пробачила.

    12. 09. 2007


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.26)
    Коментарі: (12) | "Олена Багрянцева"


  17. Юрій Петренко - [ 2007.09.12 12:09 ]
    Самаркандові вежі
    Самаркандові вежі на нігтях виквітчують,
    Знову губи закоханих стрілись на віче.
    Що там, там, в красних губ потойбіччі?
    Скільки слів маком злили узбіччя.
    Самаркандові вежі у персах вивищують,
    Пси-розвідники пальцями рищуть,
    Гей, на шовкових лученьках грища,
    І вогню пари ню попелища.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (2)


  18. Юрій Петренко - [ 2007.09.12 12:48 ]
    Ранок над Бердою
    Зрожевілося небо над Бердою чорною.
    Обізвались музики гобоєм з валторною.
    Клен скуйовджений танець вивершує,
    Фалди верб підлітають над вершею.
    Горобці трипровіддя унотили щебетом.
    До ромашок євшання освідчуєсь шепотом.
    Тихий плескіт по плесу - то оплеск вітання,
    То нечутна хода, то ранкова літанія.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (1)


  19. Тетяна Дігай - [ 2007.09.12 12:11 ]
    * * *
    Здригнувся вірш і тихо застогнав -
    Впритул до нього взявся Змій-стоглав,
    Зкришив рядків тривкий цупкий каркас,
    Перетворив на гріш облесних фраз.
    Але на кожній скалці лейбл - люблю -
    Моє безрадісне зізнання королю.
    Низьколітаючий фантомний гриф -
    Секс-знак непроминаючої гри.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  20. Віктор Спраглий - [ 2007.09.12 10:57 ]
    Навіки ваш
    Мій милий друг,
    Хоч ви й далекі,
    Але немає ближче вас,
    Відколи сум
    Осів у серці,
    Відколи розділяють нас
    Вітри подій
    Та кручі часу,
    Розмиті хвилями життя.
    Минають дні
    Мого нещастя,
    Минають грози забуття.
    Згадайте ніч,
    Біляві зорі,
    Ставок круглястий за селом.
    Ви чарівні
    Та трішки голі,
    Ви прозябаєте теплом.
    Тремтять вуста
    І ніби сором
    Вам заважає утекти.
    Цвіте весна
    Все знову й знову.
    Цвітемо квітчасто і ми...
    Куди пішли
    Ті дні грайливі ?
    Чи ще побачу я колись,
    Як дмуть вітри
    Й періщать зливи,
    Як заграє до поля ліс,
    У тім раю,
    Де ми лишили
    Все найсвітліше та святе.
    У тім гаю,
    Де ми молились,
    У тім саду, де ви спите....



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 0 (5.19)
    Коментарі: (2)


  21. Юрій Петренко - [ 2007.09.12 10:07 ]
    Полювання
    Берданка, бердянка і сумка трофеїв,
    І лови до ранку раненої феї,
    Вона олениця, і сарна вона,
    І кров із аорти бокалом вина,
    У листя зжовтіле скотилась навзнак,
    На небі в очу став новий зодіак.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (3)


  22. Данило Євтухов - [ 2007.09.12 02:42 ]
    Не ідеально не білий не вірш
    Занотуй мене у своєму нотатнику.
    Ніжно проводжаючи поглядом віконні хмаринки.
    Зацитуй мене, якщо я в тебе в цитатнику.
    Але зроби це якось мимохідь, копілефтом, без авторства.
    Поцілуй мене без чужих очей навколо і всередині мене...
    Покепкуй з мене і не спілкуйся компліментно-взаємно.
    Залиш мене у затишку своєї конфіденційності.
    Допоки тіло моє крутиться серед живих
    Таке-ж живе і таке-ж. Та-ке-шиз (с)...
    Шукаюче ключ від твого кабінету-нападника
    Закреслюй мене у всіх своїх кресленнях.
    Інакше ти станеш художницею...
    Але-ж ти - і не кресляр.
    І нотатник твій - переважно онлайновий.
    А я, мов школяр, цитую для тебе улюблені місця алфавіту.
    Заспокій мене своїм неспокоєм.
    Адже ідеальна любов завжди містила резонансні коливання.


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.89) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. х Лисиця - [ 2007.09.11 23:06 ]
    Закінчиться…
    Липкі обіцянки
    На місяць не більше —
    Стою на сторожі
    Тебе відпустити.
    Твої щирі очі
    Не ліпші за інші,
    Покликані кликати
    Сльози дівочі.

    А ти переможець
    В трусах і футболці —
    На полі, як вліжку
    Не гірший за інших.
    Як підеш назавжди,
    Одне лиш попрошу:
    Слова - секонд хенди
    Не складай у вірші.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (11)


  24. Тетяна Дігай - [ 2007.09.11 18:41 ]
    * * *
    ...з напівзітертих арабесок гобелена,
    ніби найтаншим завитком із павутинок,
    туманних полисків мальованих картинок
    прядуться тихо заримовані рядки, мов
    якісь магічні втаємничені зв`зки по-
    єднали яблуко, Париса та Олену;
    веде з полону Аріадни залюбки нить
    меланхолійного смутного паладина,
    бо умліває бородач на кволих дрогах
    спокус наприкінці Молочної Дороги...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (7)


  25. Нестор Мудрий - [ 2007.09.11 17:58 ]
    КОЗЛИК
    (Арія*)
    В бабці старенької козлик жив білий,
    Козлика бабця дуже любила.
    Хлів непоганий мав, влітку скрізь бігав,
    Але життя все ж було не миле:
    Корму, здавалось, мало давали
    І називали білим козлом.
    Ха-ха! Ха-ха! Білим козлом!
    Ха-ха! Ха-ха! Білим козлом!

    Якось у хлів його звір дивний вскочив -
    Козлик ще дужче зблід з переляку.
    Гість помаранчевий шерсті мав колір -
    Всюди, від морди і до хвостяки.
    Та прогарчав він: „Ви не лякайтесь,
    А дослухайтесь до моїх слів.
    Гей-гей! Гей-гей! До моїх слів!
    Гей-гей! Гей-гей! До моїх слів!

    Богом я посланий правити світом
    П’ять або, може, всі десять років.
    В проміжок часу цей мушу зробити
    Людям назустріч я десять кроків.
    Я Вас вітаю: адже віднині
    Ви є людина - Ви не козел!
    Так-так! Так-так! Ви не козел!
    Так-так! Так-так! Ви не козел!

    Зараз у ліс біжіть - в центр, на галяву,
    Щоб допустили мене до влади.
    Там попасетеся Ви на халяву
    І на підтримку нового ладу
    Крикнете сміло: „Годі, набридло -
    Ми вам не бидло, ми не козли!
    Агов, агов - ми не козли!
    Агов, агов - ми не козли!”

    Козлик послухався дивного звіра -
    Хвостик задерши, з двору дав драла.
    Та не один-бо він в щастя повірив -
    Сотні особин в лісі зібралось.
    Вівці, ягнята, муні, телята,
    Кози й козлята - сотні голів.
    Ого! Ого! Сотні голів!
    Ого! Ого! Сотні голів!

    Мекали й мукали звірову кличку,
    Влади для нього всі вимагали.
    Ще вони скубали смачно травичку:
    Адже її там не бракувало.
    І все кричали (з гордістю, видно):
    „Ми вам не бидло! Ми не козли!”
    Отак! Отак! Ми не козли!
    Отак! Отак! Ми не козли!”

    Трохи худобонька лиш розпаслася,
    Звір той поважно публіці мовив:
    „Вже вовча мафія врешті здалася!
    Поздоровляю - це перемога!
    Будуть віднині сірі бандити
    В тюрмах сидіти - наша взяла!
    Гіп-гіп ура! Наша взяла!
    Гіп-гіп ура! Наша взяла!”

    Звісно, на слові цім стадо радіє,
    Від ейфорії дехто аж плаче.
    Жовтогарячому звіру-месії
    Всеньку дарують ніжність телячу.
    Ніжність телячу, вдячність ягнячу,
    Шану козля... ой! Шану людську!
    Авжеж! Авжеж! Суто людську!
    Авжеж! Авжеж! Суто людську!

    Щойно потішилось стадо те трішки...
    Сірі вовчиська раптом напали!
    І залишилися ріжки та ніжки -
    Козлика в бабці швидко не стало.
    Ріжки та ніжки - це лиш останки,
    Це вже не бидло і не козел.
    Еге ж! Еге ж! Вже не козел!
    Еге ж! Еге ж! Вже не козел!

    А помаранчевий диво-звірюга
    Потім купався довго в ставкові.
    Вовком Фарбованим був той хитрюга -
    Схожим на Лиса в казці Франковій.
    Часом людей теж дурять так підло -
    Вибачте, справді наче козлів.
    На жаль! На жаль! Наче козлів.
    На жаль! На жаль! Наче козлів.

    ________
    *Виконується на мотив
    "Жил-был у бабушки серенький козлик" -
    подібний до "Сердце красавиц склонно к измене" (прим. авт.)


    Рейтинги: Народний 4.92 (5.12) | "Майстерень" 4.5 (5.06)
    Коментарі: (10)


  26. х Лисиця - [ 2007.09.11 16:05 ]
    Без тебе
    Без права на реальність,
    Без міри до натхнення…
    Попереду лиш крайність,
    Зім’ята у папері.

    Не спалюючи втіхи,
    З іронії невдахи,
    Душа кусає лікті,
    Програючи у шахи.


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (5)


  27. Юлія Гордійчук - [ 2007.09.11 16:32 ]
    Новый год
    В пелене тумана
    Черных два крыла,
    За спиною небо
    Да фонарный столб;
    Кто-то просит хлеба
    У чужих с окна,
    Но в окне молчат,
    Накрывая стол...
    Площадь разродилась
    Криками под ночь,
    Хоть смешно, но страх, -
    Может, все же, бунт?!
    Нет, в конце концов
    Все убрались прочь...
    Над моим столбом
    Ворон сузил круг.
    Огонек такси:
    Промелькнул - погас.
    Ночь сползла со стен,
    Приглушив звук шин...
    А прохожий мне
    Задает вопрос:
    "Скоро Новый год,
    Что ты здесь висишь?!"


    Рейтинги: Народний 4 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  28. Ірина Заверуха - [ 2007.09.11 14:21 ]
    У розрізі
    Минуле, воскресаючи, зрізає
    Нашарування зроговілості на плоті
    І залишає глибоко на споді
    Рожевотіле немовля в трухлявій соті
    Беззубим ротом витікаючі зізнання –
    Нашарування первісних мелодій
    Минуле, при нагоді стане лезом
    Малих і гострих манікюрних ножиць
    Вони майстерно так врізають мозок
    Підчерепним глибоким ірокезом
    Коли сама доводиш божевілля
    Коротким влучним тезисом про безум...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Коментарі: (2)


  29. Сергій Дяків - [ 2007.09.11 13:00 ]
    Вона!
    Вона буває дикою,
    Вона буває ніжною,
    Вона буває чистою
    І водночас грішною.

    Вона кохає щирість,
    В її очах краса,
    У ній горить невинність,
    П'янкі її вуста.

    Вона керує світом,
    Вона хвилює кров,
    Мінлива наче вітер,
    Її ім'я Любов.


    Рейтинги: Народний 4.33 (5.02) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Дяків - [ 2007.09.11 13:20 ]
    Не вчи, але навчи!
    Не вчи мене її любити,
    Таку байдужу і чужу,
    Із чаші радість пити.
    Свою любов я бережу!

    Не вчи мене страждати
    За нею мовчки в тишині,
    Бо правди нікуди сховати.
    Моя любов живе в мені!

    Навчи мене її збагнути
    І чашу випити до дна,
    Бо досі я не зміг забути.
    У серці лиш вона одна!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.02) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Прокоментувати:


  31. х Лисиця - [ 2007.09.11 13:21 ]
    Самотність
    А все почалося із ночі,
    Коли в моєму ліжку спала самотність,
    Вона забрала у мене ковдру,
    Вказуючи на свою істотність.
    На подушці лежали сльози
    І сочилися безсонням,
    А в моєму тілі кричали грози
    І захрипали спросоння.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (6)


  32. Юлія Гордійчук - [ 2007.09.11 13:31 ]
    ***(В предчувствии октября)
    Улыбаюсь молча,
    Прикурила втягу,
    Надо мною блещет
    Златокрасный нимб.
    Если подвернётся,
    Я блаженной стану,
    Как замёрзший в луже
    Пьяный пилигрим.
    Имени не вспомнят,
    Усмехаясь хитро,
    Из бокала пиво
    Модное хлебнув, -
    Набросают в руки
    Горстку желтых листьев
    Той, что напророчит
    Осени весну...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (3)


  33. Сергій Дяків - [ 2007.09.11 13:06 ]
    ***
    Напам'ять сльози і слова "До побачення!"
    Зрада кохання не знає пробачення.
    Мовчання і біль тому на прощання,
    Хто мав і не втримав свого кохання.

    Години суму і пошук розради.
    Гіркі поцілунки жахливої правди.
    Обірване щастя, розбиті мрії.
    Шалений крик душі без надії.

    Ангел кохання стоїть за плечем,
    Поранений в серце зради мечем.
    Кинутий час за самотності грати,
    Той, хто зрадив - не сміє кохати!


    Рейтинги: Народний 5 (5.02) | "Майстерень" 5 (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  34. Юлія Гордійчук - [ 2007.09.11 13:02 ]
    ***
    С сигаретой в холодных пальцах,
    На лице лоскутки волос,
    У окна... Начала вдруг стариться,
    Значит, осень мне день принёс.
    Небо сблёкло, с призреньем кривится,
    Словно город тому виной,
    Что деревья, шатаясь, сыпятся
    И что скоро запахнет зимой...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  35. Оксана Барбак - [ 2007.09.11 12:44 ]
    ***
    Знову ти...
    Та коли вже тебе я забуду?
    Виганяю думки із запатланої голови,
    та вони повертаються,
    наче твій пес
    до порогу твоєї оселі,
    і вже навіть готові принести тобі
    капці нашого минулого,
    та вони вже чомусь не пасують
    до твого нового життя
    без мене...
    Знову ти...
    Та коли вже тебе я забуду?
    Виганяю спогади,
    та вони, наче тісто до рук,
    прилипають до мого серця,
    нема як віддерти..
    Що ж, залишається випікати
    гливкі паляниці почуттів
    у гарячій душевній печі,
    щоб якось втамувати цей голод
    за тобою...
    Та не хлібом єдиним...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (14)


  36. Юрій Петренко - [ 2007.09.11 10:41 ]
    ***
    Гойдає човен чорна хвиля,
    Вітри вціловують обличчя,
    Змокрілі крила-весла квилять
    І б'ються об солононіччя.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (5)


  37. Мирослава Меленчук - [ 2007.09.11 10:39 ]
    Я нікуди осінь вже не відпущу
    Осінь на порозі з поглядом в нікуди
    Стукає у душу, проситься зайти.
    (Літо за кордоном... Ліки від застуди...)
    Може-то, впустити? Хай подасть води...

    ...На столі у вазі щастям хризантеми,
    Зігріває кава, зварена з дощу,
    Повернулась муза із віршем на тему:
    „Я нікуди осінь вже не відпущу.”

    Цегляні рядочки набувають змісту,
    А з вітальні чути стукіт молотка...
    Осінь в моїм ліжку загубила листя.
    Знаєш, чоловіча в осені рука.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (36)


  38. Ірина Моргун - [ 2007.09.11 09:03 ]
    ***
    Зі слухавки - його сухий привіт.
    Він говорив по справі. Ані слова
    про особисте. Чи жива, здорова
    не запитав. А ви ж бо сотні літ

    не бачились. Ось так. Невже болить?!
    А ти хотіла царського прийому?!
    Отямся! Ти для нього - просто втома,
    Тягар, минуле, непотрібна мить.

    --------------------------------
    Зі слухавки летять пунктири.
    Ну що, бувай, вчорашня згубо.
    ... а пальці стрімко ...п*ть...чотири...
    - Ало. Привіт. О котрій будеш, любий?


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.24)
    Коментарі: (8)


  39. Олександр Єрох - [ 2007.09.11 08:58 ]
    З любов´ю Україну відроди!
    Ми віримо всім вам, а особливо тим
    Хто мав нагоду в Раді щось зробити,
    Податки зменшити, щоб в найми не ходити,
    Чи дітям збудувати щось малим.
    Не бар чи казіно… не тільки для розваг
    Ми народилися і будем жити й жити.
    Базарами як довго нам ходити,
    Збираючись під чийсь непримусовий стяг?
    Європа вся давно підтримує Китай,
    Будує там заводи та дороги,
    Ми ближче … та такої допомоги
    Непотребує, бачимо, наш край!
    Питання із питань - куди і з ким іти?
    Пришліть їм ради бога окулістів,
    А краще шліть до них економістів,
    Щоб почали прибутки в нас рости,
    Бо в них вже є усе… крім правди, як завжди,
    Крім голосу твого, можливо золотого,
    Не продавай за гривню їм святого,
    З любов´ю Україну відроди!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (4)


  40. Оксана Бандрівська - [ 2007.09.11 06:38 ]
    ***
    Ось і збулося те, чого боялась...
    Поцілувала твою долю у чоло,
    І відпускаючи розхристано прощалась,
    Неначе всього цього й не було...

    Я обнімала спогади руками,
    Я кожен образ твій складала в стіг.
    Від болі городилася дротами
    І падала в конвульсіях до ніг.

    Мій світ перевертався каруселлю,
    І мрії мої збилися з доріг.
    Я малювала твою долю аквареллю,
    Щоб слід її не запорошив сніг.

    Вона пішла у стуманілий обрій,
    І кидала обійми на ходу...
    В її очах звучав блаженний спокій:
    «Я більше вже до тебе не прийду»...

    - Та ще вернись хоча би на хвилину...
    Задумалась.... - Та ні, краще іди...
    Ти ж не залишиш свою половину
    Чекати у обіймах мерзлоти.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.14)
    Коментарі: (7)


  41. Олексій Кириченко - [ 2007.09.11 05:37 ]
    Аркан
    Ми станцюєм
    На могилах
    Запальний аркан
    Хой!

    На могилах,
    Серцю милих
    Танець по кістках
    Хой!

    Сплять в могилах
    Козаченьки
    Прадіди-діди
    Хой!

    І ніхто
    Не підведеться
    Відвести біди
    Хой!

    Пропивають
    Їх нащадки
    Молодість свою
    Хой!

    Помирають
    У канавах
    А не у бою
    Хой!

    Стали бидлом
    Їхні коні
    Коні бойові
    Хой!

    Хто не зрадив, -
    Захлинувся
    У своїй крові
    Хой!

    Тож танцюймо,
    Україно
    Запальний аркан
    Хой!

    До загину,
    Без упину
    Танець по кістках.
    Й-й-у-у-ха!!!

    11-09-07
    5.55


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Коментарі: (15)


  42. х Лисиця - [ 2007.09.10 22:49 ]
    Пусть даже так
    Пусть даже так.
    Хотя, теряя, так улыбаться нелегко,
    Я вновь ищу и убегаю,
    Терзая чувства ни за что.

    Пусть даже так.
    В объятьях тая, я мысленно меняю слог,
    И чье-то счастье измеряю
    В ответ на призрачный пролог.


    Рейтинги: Народний 4 (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  43. х Лисиця - [ 2007.09.10 22:22 ]
    Переможені...
    Ти здався першим.
    А я сьогодні,
    І не тобі життя віддам.
    Прощай, напевно...
    Може й годі,
    Якщо ми зможем пополам.

    Програли разом,
    Навіть з боєм.
    Я навіть серце передам
    Тобі на пам’ять,
    Щоб із болем
    Не залишити сам-на-сам.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05)
    Коментарі: (4)


  44. Ірина Павленок - [ 2007.09.10 18:32 ]
    осінь
    меланхолійна забаганка -
    осінь...
    залишена навік коханка
    голосить
    дощем.

    ненавиджу цю безпардонну
    осінь
    і меланхолію...
    і щем
    цього сезону
    надто рваний.

    ця осінь
    ранить.

    10.09.2007


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (6)


  45. Тетяна Дігай - [ 2007.09.10 18:51 ]
    * * *
    Перламутровий схід
    огорнув, як плащем,
    мої плечі.
    Зашарілось все
    більше на обрії -
    ранку предтеча.
    Безталанних думок
    невидюча
    обмерла бездомність
    Знагла, прихапцем,
    конфідеційно
    роздерла свідомість.

    І нараз припинились
    усі наздогадні
    пасквілі.
    Заясніла душа,
    хоч слова вже
    затерті й зацвілі,
    Розпинають життя,
    не спиняючись,
    цілодобово
    І до смерті,
    опісля вертаючи,
    просто - AB OVO.


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (17)


  46. Юрій Лазірко - [ 2007.09.10 16:51 ]
    Замикання
    То не нерви напнув -
    то зневіра оголеним дротом...
    Між зубами терпець
    протереблений словом "чому" -
    не урватись йому,
    хоч те саме повторено всоте.
    Ти плачем не насійся,
    скорбото...
    а потом.
    У тьму,
    мов до черева бестії,
    світло скотилося духом.
    Ні душі - як тут глухо...
    та три пальці складені в дзьоб,
    що настукує в лоб -
    щоб зайнятись молитвою.
    Вуха
    в краплях тиші втамовані слухи.
    Жбурляє в озноб
    те обідране з ласки,
    наповнене вадами тіло -
    в нім ховаються зваби
    та сплять птахолови думок.
    На наважений крок
    натягаються пристрасті стріли -
    вони вцілити в небо не в силах.
    Забилось у шок
    та здригається стінками
    серце потале в поталі,
    на скрижалі карбується:
    "Вибух - оновлення звук".
    В ньому прагнення рук
    дотягнутись в останьому шалі
    до холодного дроту.
    Замикається коло на стук.

    10 Вересня 2007


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (24)


  47. Саміра Саакян - [ 2007.09.10 15:31 ]
    П'ятниця
    В роззявлену пащеку ночі падають сині-пресині сливи…
    …гуп… одна за одною. І якби вони могли сяяти,
    То можна було б подумати, що то зорі,
    але ж ні, вони таки сині.
    В цьому, позолоченому двома ліхтарними лямпочками, дворику
    Я тихо, майже пошепки, відкоркую пляшку «сонця в бокалі»,
    І ти, зітхнувши, станеш навшпиньки, зірвеш пару тих самих слив…
    А довкола пахне відсирілим деревом і жовтим листям…
    Пригорни мене, сьома ніч осені…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  48. Олена Багрянцева - [ 2007.09.10 15:59 ]
    Фатальна ніч
    Не ворожи.
    Не лий міцної кави.
    Гіркої долі повна філіжанка.
    Як на біду, ця болісна заграва.
    Хор автотраси в тебе за вікном.

    Я допиваю вирок до останку.
    Тепер кортить дізнатись таємниче.
    Страшним вогнем пашить твоє обличчя.
    Червоний обруч в тебе над чолом.

    Поворожи.
    Відкрий могутні двері.
    Моє майбутнє, наче на світлині.
    Хай світить бра до пізньої години…
    Фатальна ніч у тебе за столом.
    9.09.07


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  49. Сергій Вітровський - [ 2007.09.10 08:14 ]
    * * *
    Біль… Мов знову застигає кров.
    Пам'ять про покинуту любов.
    Мука на залишене життя.
    День рятує – ніч для каяття.

    Ніч. Приходиш в снах, мов наяву,
    Якось вже без тебе, та й живу…
    Знаю, що минуле не вернеш.
    Знаю: не побачу, не прийдеш.

    Приспів:
    Зірка в небі мерехтить. Не так…
    Знову снишся. Просто так чи знак?!
    Туга розкотилась по життю…
    А я тебе… А я тебе… люблю…

    Я лечу за хмари, до зірок.
    Там до тебе крок… Один лиш крок…
    Доторк губ і доторки сердець,
    Та приходить ранок. Знов кінець.
    Приспів:



    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (8)


  50. Нестор Мудрий - [ 2007.09.10 08:29 ]
    МЕГАСЕРПЕНТАРIЙ ОДНОДУМЦІВ, або ПЕРЕД ЧИМ ОБ'ЄДНАЛИСЯ?
    Зрозумівши, які гонорові
    Та обмежені в нас демократи,
    Хтось із древніх сказав: винятково
    Розстріл може їх всіх об'єднати.

    І згадаймо: підтверджень чимало
    Достовірності слів цих, нівроку!..
    То що ж літа цього спонукало
    Формування демсил мегаблоку?

    Янукович круту має вдачу
    І на виборах, певно, роздавить
    Поодинці тих друзів, одначе
    Їх до стінки усе ж не поставить.

    То яка ж небезпека, смертельна
    Для його опонентів, нависла?
    Лиш наївному в голову стрельне,
    Що тремтять за зарплати і крісла.

    Щось їм "донів" несе перемога,
    Мабуть, справді страшнюче і грізне!
    Порошенки за свій, а Балога
    За "кришований" трусяться бізнес?

    Чи імпічмент чекає месію,
    Тут же будуть на Банковій зміни,
    Після чого хай панство не мріє
    "Порулить" кораблем Україна?

    А найгірше, що Сем, котрий Дядя,
    Не простить з демократів нікому,
    Як із мегапоста скинуть зятя
    Без погодження з Білого Дому?

    Їх за дещо підвісять? Про вето
    На такі покарання не чути,
    Якщо йдеться про маріонеток:
    Можна їх як завгодно смикнути...

    Хто ж надумав ряди об'єднати?
    "До кісток помаранчеві" перці,
    Бойовий чаєман-Термінатор,
    Казна-хто з Україною в серці...

    Голосуй! Їжаки із вужами -
    Суперсхрещення всякої тварі.
    ОДНОДУМЦЯМИ суне в парламент
    Цей колючо-слизький серпентарій.


    Рейтинги: Народний 5 (5.12) | "Майстерень" 5 (5.06)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1702   1703   1704   1705   1706   1707   1708   1709   1710   ...   1845