ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2019.02.03 00:12 ]
    ***
    …у закутку і нудьга як і вічність
    паводь весняна втомлених зим
    кухлик вина, запалені свічі
    спогади різні… сповіді рим
    де ти, мій друже, неспокій-торнадо
    спробуй вина! найкраще із вин
    це вижимки з мене, не з винограду
    маєш для цього кілька хвилин…
    02-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 00:36 ]
    Жага кохання
    Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
    Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
    Мов циганки у танці, що сукнями швидко метляють,
    І змагаються, котра з них вище поділ задере.

    Потім вітер ущухне. Дивись, і обвисли вітрила,
    Що на щоглах нап`яті були ще, здалося, за мить.
    За велінням Стрибога враз віжки небес попустило,
    Що Пегаса уяви примусило в небо летіть.

    Та не вірю чомусь, що у вітра стомилися длані…
    У чеканні завмерла діброва тремка, говірка.
    Навіжений, охоплений люто жагою кохання,
    В тиші сили збира для нестримного свого ривка.

    2.12.7526 р. (Від Трипілля) (2.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  3. Олена Балера - [ 2019.02.02 20:18 ]
    Amoretti. Сонет LI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Хіба митців роботи знамениті
    Не найтвердіший мармур нам доніс,
    Аби не зруйнували їх століття
    І не згубилися вони крізь дні?
    Навіщо ж я в душевній глибині
    Її суворість ганив, не хвалив?
    Лише такі досягнення в ціні,
    Що важко й не одразу нам дались.
    Нема фортець, що не впадуть колись,
    Їх дрібка рушить, як іде пора.
    До мене, вперте серденько, схились,
    Аби тоді зміцнішати стократ.
    Чим більше в боротьбі зазнаю лиха,
    Тим більша від кохання буде втіха.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  4. Нінель Новікова - [ 2019.02.02 18:56 ]
    Поетичній парі "водоліїв"
    Два «водолії» у одній сім’ї -
    Дві особистості та два таланти,
    Що об’єднали здібності свої
    В альянс каріатиди та атланта.

    Нехай вони поезію несуть,
    Тримаючи могутніми руками –
    Це буде їх життя висока суть!
    Аби не стали в склянці павуками…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Гупало - [ 2019.02.02 16:06 ]
    * * *
    Традиційна осінь. Іншого немає.
    Напиши про неї. Можеш – порадій,
    Що тебе тривожать дивоурожаєм
    У ліску опеньки гордо молоді.

    Ті, що і для мене – настрій, не грибочки.
    Він за день підніме душу сотню раз.
    Побіжать осяйно поеторядочки,
    Розігріють щедро поетоекстаз.

    Хто запрагне втіхи – хай мене шукає.
    Я ввійшов у щастя – ви за мною йдіть.
    Ось вони: натхнення й дивовинограї,
    І вірші Єсеніна, листопадна мідь…

    А мені ж то власних – віри і невір’я,
    Як багатства, досить; і не защемить:
    Що оте пророцтво – з піднебесся пір’я?
    І таки настане та, остання, мить?

    Усвідомлю вічне – отепер і завтра -
    У краю волинськім, де пішов у світ.
    А що далі буде – не скажу, не варто.
    Хай мені одному поболить одвіт.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (5)


  6. Олександр Олехо - [ 2019.02.02 10:23 ]
    * * *
    У кожного в житті є листопад,
    що відшумів, а чи грозить вітрами…
    - Шерше ля фам – шепоче пізній сад
    останніми тремтячими листками.

    Йому болить… осінню пектораль
    холодним вітром зірвано під ноги,
    і час дощу дописує в скрижаль
    зволожені алеї та дороги.

    Нудна пора у паузах сльоти
    дарує ніч погідного затишшя,
    і позирають зоряні світи
    на мокрі сни із чорного узвишшя.

    Марудна річ – шукати ту мадам
    (жіночого єства лукаву вроду)
    на втіху бісу, ребрам і рокам,
    зважаючи на ліньки і негоду…

    Зриває час-вітрило у житті
    амурне листя – марення-омани,
    і ті потиху ниють в забутті,
    а осінь мрій зализує лже-рани…

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.02 01:58 ]
    Ах, білий лебідь на ставу
    Я куплю тобі дім на ставу в Підмосков`ї,
    І тебе приведу в наш омріяний дім.
    І посадим бузок біля нього з любов`ю, ДВІЧІ.
    Заведем голубів ми з тобою у нім.

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ.
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Ну а поки у нас двору й саду немає,
    Щоби я міг тебе вже до них привести!
    Сам не хочу – разом - ми з тобою вгадаєм ДВІЧІ
    Наші п`ять номерів – із шести!

    Приспів:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.

    Мало шансів у нас, та мужик, що чаклує
    Кулі крутить в лото, повідомив мені -
    Усі п`ять номерів, якщо він не блефує, ДВІЧІ
    На які нам з тобою випаде дім.

    ПРИСПІВ:

    Ах, білий лебідь на ставу ДВІЧІ
    Гойдає зірку, мов живу,
    На тім ставу,
    Куди прийдемо -
    Наяву.




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (25)


  8. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.02.01 15:45 ]
    З одного тіста ми
    з одного тіста ми
    кориця з перцем
    кавою пахнемо
    пахнемо сексом

    душею із села
    де щирі люди
    із нотками тепла –
    яке там всюди:

    в калиновім гаю,
    у плідній ниві
    з тобою ми удвох
    таки щасливі

    з тобою ми – птахи
    і вільні душі
    з одного тіста ми
    з тобою, друже


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (12)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.02.01 14:47 ]
    Запис пісні
    Переклад пісні для мюзиклу. Запис у студії.
    Виконує Ігор Деменчук.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  10. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.01 11:38 ]
    Зимо, душу не бентеж
    А гілля берізок,
    Наче серпантин
    Блискучий та срібний,
    Нахилилось вниз.

    На ньому зірками
    Іній сяє теж.
    Зимонько кохана,
    Душу не бентеж

    Своїм диво-царством,
    Мов із кришталю.
    Пору цю прекрасну
    Дуже я люблю.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2019.02.01 11:34 ]
    Дитя природи...
    Зима мине… і буде вам беззим’я
    поля спочили, в травні вже пологи
    я б теж поссав у нічки, любо, вим’я —
    якби ж переродитися від того...

    Побіг би в ліс вовчам в дебелі хащі
    ведмежим був би - вирив би берлогу
    людським - ніяк, усі вони пропащі
    якби ж переродитися від того...

    А янголом - злетів би враз у небо
    я чую наперед: - побійся Бога!
    не можу зупинитися - потреба
    якби ж переродитися від того...
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  12. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.31 23:42 ]
    Віршенята
    На хмарині диво-хата,
    Де маленькі віршенята.
    Цілий день вони трудились
    І від того потомились.
    Намагалися в поета
    Взнати ключик від секрету:
    Поетичний журавель
    Вірші носить до осель?
    Чи знайшли їх, в риму вбраних,
    На сторінках капустяних?

    Натомились. Болять ніжки.
    Радо мостяться у книжки.






    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  13. Серго Сокольник - [ 2019.01.31 22:05 ]
    Як писати, коли на душі...
    Як писати,
    Коли на душі
    Спокій?
    Підбирати
    До творчості шифр,
    Поки
    Розлилися дощів за вікном
    Краплі?..
    ...розійшлись і мені все одно.
    Крапка.
    ...а якби тим дощам не лити,
    А якби нам з тобою жити,
    Люба дівчино, спомин ти мій літа...
    ...та "якби" не було у реалі...
    ...та аби ми співали далі
    Пісню цю з дощовим фіналом...
    ... Та відійде день,
    А за ним іде
    Вечір,
    І співать мені
    Зоряні пісні
    Легше...
    Вхід до свіжих рим
    Хід зірок відкрив
    Навстіж.
    - віднайди мене!
    Де ти, згаяне
    Щастя?..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119013110267


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  14. Микола Дудар - [ 2019.01.31 13:49 ]
    Настрій...
    Щадящий темп політ джмеля
    візьме і випурхне з кімнати
    мінор однаковий, що в "ля"
    що в солов’їної кантати…
    агов, замовте мікрофон
    лишився слід від партитури
    до рим потрібен іший тон
    набрид червоночорнобурий…
    31-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  15. Володимир Бойко - [ 2019.01.31 12:14 ]
    * * *
    Я тебе побачу,
    Я усе пробачу,
    Спробую позбутись
    Непорозумінь.
    Заспокою рани
    Я самообманом
    І порину в хвилі
    Синіх сновидінь.

    Вийде на розмову
    Зірка вечорова,
    Променем осяє
    Глибину душі.
    Стрепенеться серце,
    Трепетно заб’ється
    Звільниться від фальші,
    Бруду та іржі.

    Я тебе побачив
    І з очей гарячих
    Із малих іскринок
    Зорі зайнялись
    Ще не все забулось,
    Ще не все минулось,
    Те, що мало статись,
    Станеться колись.





    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  16. Ігор Терен - [ 2019.01.31 08:01 ]
    До і після Крут
    Усі ми розпинаємось за Крути
    ворожою ордою до сих пір.
    А як воно інакше має бути?
    Ми із Москвою не уклали мир.

    Воюємо, та якось у півсили.
    Прощаємо і грабежі, і мат.
    Вони війну, таки, оголосили,
    але ще кілька сотень літ назад.

    А ми і не помітили навали.
    Хотіли ще із ними десь іти,
    хоча не тільки Крути показали,
    які то є лукаві ці брати.

    Нечиста сила зайняла простори,
    виморюючи плем’я козаків.
    І не вміщає горя Чорне море,
    течуть рікою сльози матерів.

    А на землі підпільна сіра маса
    ще домінує навколо керма.
    Поділена на касти і на класи,
    юрба не відвикає від ярма.

    І русофіл шурує у майбутнє,
    аби юрбою правило безпутне
    і націю єднало батогом...
    Попутно забуваючи Вітчизну,
    готуємо собі покутну тризну...
    І кров тече, але б’ємо чолом.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  17. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:33 ]
    Чужий

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Таким вже назавжди лишуся…
    На мене ти зла не держи,
    на тебе я теж не серджуся.

    Та нащо надію мені
    цей час ти дарма подавала,
    хоча у душі глибині
    ніколи мене не кохала?..

    Навіщо старі почуття
    у серці палкім розбудила?!
    Ввірвалась у мирне життя
    і спокою знову лишила…

    Чужий я для тебе… Чужий!
    Мені б зрозуміть це відразу…
    Про дружбу відтак не кажи –
    забудемо все і одразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2019.01.31 07:56 ]
    Старий поет з душею молодою
    Старий поет з душею молодою
    у гариві завзято йде вперед.
    Ще всюди чутно відголоски бою,
    а в голові уже новий куплет.

    З Вітчизною крокує у майбутнє
    і горе з радістю у них завжди навпіл.
    Свята бувають, та частіше будні,
    усе під гору й рідко коли схил.

    Іде вперед бадьорою ходою
    і погляд свій спрямовує увись.
    Старий поет з душею молодою
    у серце вам постукає колись…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Олехо - [ 2019.01.31 06:43 ]
    * * *
    коли нас не стане
    (ніде і ніколи)
    земля буде жити
    (міста і околи)
    і люди вже інші
    сумні чи веселі
    плекатимуть щастя
    у рідній оселі

    01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  20. Микола Дудар - [ 2019.01.31 00:12 ]
    З давнішньої історії...
    І
    З весілля втекти...
    І
    Минуле втопити
    Відштовхнутись в роки
    Й кілька раз
    Закурити…
    Перестріти себе
    Попросити осісти
    А оте, що "цабе" -
    Запальничкою
    Звісно…
    27-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  21. Сонце Місяць - [ 2019.01.31 00:59 ]
    метафізика
     
    I.

    незмінно

    вечір
    помаранча ліхтарів
    & сиплеться кудись
    нізвідки сніг
    такий
    порядок денний
    смерть або війна
    & відповіді ~

    всі дарма



    II.

    як люди мов зірки та їхня вища суть
    є світло ~
    у житті, у смерті

    & понад світло Бог
    про що
    із Богом говорити нам, віршарне



    III.

    надійде мить, мабуть десь інде
    дізнаєшся сама
    це проминання неодмінне
    & час його зима

    у нього подумки мовчання
    & сльози крижані

    втрачає ніби витрачає
    усі спростовані печалі

    йми віри, чи не йми



    IV.

    & серце прочиняєши в
    юрмисто~бистрий збрід
    де по бруківці струм рудих
    зневажливих кобіт

    & жоден риторичний тип
    не зачіпляє нерв
    не ревенант, не терафим
    не принц зербіно, не ~

    допоки спокій стережуть
    симптоми грізних лих
    & незворушна всюдисуть
    тих
    янголів жаских

    & лиш торкається на мить
    нелюбого лиця
    як музика, мов заповіт
    нескінченість
    уся



    V.

    через болоття сутінкове, вороже
    крізь лампіони, силуети & ложа
    із легіонами своїми йшла ніч
    що проти неї велеможніш, величніш

    усі сполохані страхіття & чари
    всілякі розпачі, зневіри й мовчання
    що загубили ми в ній чи знайшли би
    яка різниця, нам нещасним, щасливим

    у цім чеканні, нещадних змін



    VI.

    хоча за відчуттями пусто
    попри обломи & лакуни
    археологія ілюзій

    ревакцинація натхнень
    у час холодний & сумбурний
    чи щось навідає мене

    & креатури інфернальні
    поглине тьмяна ртуть
    з-за стін вітальні ~ спальні



    (VІI.)

    чи видять мертві еротичні сни
    чи видять мертві сни гастрономічні
    неканонічно, неетично
    поети знають що, а може ніц

    зимовий день немовби літня ніч
    все сходиться & губиться & відчай
    чи видять мертві сни гастрономічні
    чи видять мертві еротичні сни



    p.s.

    збираючи рукописи
    на спал
    історії повернень

    & повторень
    & присмак згару
    монотонний

    провісник
    зла




    ✴




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Павло ГайНижник - [ 2019.01.30 21:35 ]
    ДУХ СУЩОГО
    ДУХ СУЩОГО

    Злетів з небес він, струшуючи вись,
    Аж Небо спорожніло й завиття́
    Блукало схоластично як колись,
    Ще за часів світанків сповиття…
    У хаосі ж отім вже зародко́ва вісь
    Бездумно теліпа́ла майбуття
    Розпо́між зорь і пилу. Ухопивсь
    За краплю Всесвіту і долі маяття,
    Таємний дух Всевишнього і чийсь
    Безмежний подих з свого окуття
    Занурив Землю в шлюб. І зачались
    В лоні її пологи. Тремт серцебиття
    І велич Сущого пройня́ли все наскрізь.
    Безодні морок згинув. Паростки буття
    Розмаєм барв розси́пли й запліднивсь
    В ній гріх й любов, дар смерті і життя.

    Павло Гай-Нижник
    30 січня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2019.01.30 20:05 ]
    У снах оповістять
    Непрошена сльоза… (татарин забарився…)
    і як було дізнатись, що вечору гаплик?…
    ти посилаєш весь модельний ряд до біса
    вчорашнє гнівне "sos" злягло під черевик

    Як добренько тобі, що поруч комірчина
    а в ній напоготові піврічний пошук-руд…
    в опочивальні - ніч, і зоренька-дівчина
    з очей біжить, біжать і котяться…
    на суд

    Аж раптом сум в душі запах переворотом…
    кордонам забажалось відкритися - проходь!
    і першим перетнув не хто-небудь… о то то
    у снах оповістять: всесяєвом Господь…
    30-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  24. Василь Кузан - [ 2019.01.30 19:13 ]
    Малює промінь на стіні
    ***
    Малює промінь на стіні
    Мурали, наскрізно холодні,
    Хоч пахне березнем сьогодні
    І десь ворушиться на дні
    Тепло, запріле, наче лист,
    Що літа не чекає. Млосно.
    Зима сповзає… Стоголосо
    Відлунює чекання. Свист
    Сліпого вітру у шпаринах
    На перехресті сподівань.
    Жебрак збирає жовту дань
    Із часу… Невідомість лине
    В невизначеність. Переддень
    Чогось незнаного й чужого.
    Самотність шкіриться убого
    І щастя, як маршрутки, жде.

    30.01.19 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Терен - [ 2019.01.30 18:52 ]
    Кураторам роздраю
    ***
    А на сайті не чекай погоди.
    Миру і нема, і не було.
    Люті антиподи
    не вживуться поряд.
    Бій триває, поки діє зло.

    ***
    А лихе скаженими устами
    і святе умиє у багні,
    буцає рогами,
    шиє ярликами,
    всує помагає сатані.

    ***
    А от кумири не ледачі
    до «одобряму» читача.
    Одне одному
    шле оскому
    передового діяча.

    ***
    А ейфорії нині вистачає.
    Поету епітафії замало.
    Природу захищає,
    під колесо лягає
    і маємо, ума – як не бувало.


    ***
    А у глухого списує сліпе,
    яке і наяву не помічає,
    яке воно уперте і тупе.
    У словнику «нема» – є
    і – «немає» ,
    але нема – «бува’» , а є – «буває».

    ***
    А я і не колючий аж-аж-аж,
    нікого не беру на абордаж,
    ніде нікому яму не копаю...
    І поки епатаж
    ввійде у раж,
    лопат із їхніх рук не вириваю.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  26. Ванда Савранська - [ 2019.01.30 18:01 ]
    Баба і лимони
    Йде старенька – високі калоші,
    Чорні валянки шиті, суконні,
    Гроші в хусточці – що то за гроші!
    Баба йде купувати лимони.

    Урожайним був рік – аби сила.
    Картоплі, огірки, патисони...
    І в льоху є, і в банки закрила.
    А тепер їй потрібні лимони.

    Однесла докторисі яєчок,
    Гарну курку прийшлось зарубати.
    Ну така вона, доля стареча,
    Діда треба ж свого рятувати.

    То городи, то кури, то дрова...
    А вмирати ніхто не боронить...
    А за ліки дала, все, що в сховах...
    Ось ще треба купити лимони…

    Кожну дідову пенсію вбогу
    Відкладали на чорну годину.
    Все пішло, ще й просила підмогу
    На таку дорогу медицину.

    Бо такі золоті наші ліки...
    Бо такі для народу закони...
    Бо такі кріпаки ми довіку!
    Ще й не родять в нас
    кляті лимони!

    11.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Сушко - [ 2019.01.30 11:45 ]
    Ух!
    І тем нема, і настрою, і часу -
    Усе переточила суєта.
    Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
    Поезію тягніте за хвоста.

    Ридайте над віршатами у муках,
    Вимучуйте катрени і рядки.
    У мене ж на руках вмостилась любка,
    Розстібую на платтячку замки.

    На вічності стіні писати кинув,
    Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
    Пірнаю у неорану долину,
    Тону у хвилях ласки і жаги.

    У вихорі злітаємо до неба,
    Із голови тікає шмаття рим.
    Я у раю! Сонетів тут не треба,
    А доля стогне: - Я твоя! Бери!

    Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
    Ось істинна поезія душі!
    Цілую ніч грудей рожеві піки
    Під спазматичний рип старих пружин.

    30.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  28. Тетяна Левицька - [ 2019.01.30 11:28 ]
    Осіння мелодія душі
    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.

    Горобина зів’яла, скінчилося бабине літо,
    А кохання моє пахне м'ятою і чебрецем.
    Зосереджений погляд, а ніжність нема куди діти,
    краще того не знати, для кого трояндовий щем.

    Посміхнувся уперше чи просто мені це здалося,
    Серце птахою б’ється, коханий, назустріч іде.
    Ненавмисно торкнувся - то вітер чіпає волосся.
    Облітає остання надія, мов листя руде.

    Тихий парк сутеніє, збираються пари і хмари,
    Парасоля одна, як єдине кохання на двох.
    У обіймах тремких небесами закохані марять,
    Я ж додому несу незабудки і чортополох.

    Золотий листопад на бруківку насипала осінь,
    Милозвучні пісні навівають дощі скрипалю.
    Я кохаю того, хто на мене не дивиться зовсім,
    І немає надії на те, що колись розлюблю.


    Рейтинги: Народний 5.75 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (10)


  29. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.30 10:40 ]
    Їм не бути разом
    А тополя струнка та висока,
    Що простягує віти до неба,
    Загубила і сон свій, і спокій,
    Закохатися ж було їй треба

    В явора сильного молодого,
    Що над ставом стоїть, похилившись,
    Хоча верб хоровод навкруг нього,
    Та йому щось не весело більше.

    До тополі він теж не байдужий,
    Так без неї самотньо і сумно,
    Та й тополя також за ним тужить,
    Та не бути ніколи разом їм.

    Лише здалеку будуть дивитись
    Він на Неї, Вона ж бо на Нього,
    Милуватися теж одне одним,
    Доля так уже розпорядилась.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Кучерук - [ 2019.01.30 05:15 ]
    * * *
    Десь там, за обрієм далеким,
    Зів’ялим листям пахне сад, –
    І ти ховаєшся від спеки
    В лагуни чисту й теплу гладь.
    І хвильок ніжних плюскотіння,
    І бірюзовий, ніжний бриз, –
    Ведуть із яви в сновидіння
    Твою важку, мов доля, мисль.
    І тануть відстані й години
    Від непоборної жаги
    Прийти у гості до хатини
    По стріху вгрузлої в сніги.
    Вернутись хочеться додому,
    В той край, що знаєш “назубок”, –
    Який зітре розлуки втому
    З твоїх устояних думок.
    Але, всміхаючись привітно,
    Гукає з берега: “Агей!..” –
    Той, що шанує беззавітно
    Тебе за вірність і дітей…
    29.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  31. Лідія Дружинович - [ 2019.01.29 21:19 ]
    ...нарешті
    Нарешті листопад - і раптом лист опав,
    І задощило враз… Дерева, як химери…
    З високого горба котилася журба,
    Скрутилася клубком, лягла посеред скверу…

    На осені рядно ще мостить дощ листки,
    картатий мовби плед витворює із бруку .
    Як Великодній дзвін, мов краща з намистин,
    останній впав горіх – і звук роздався лунко.

    Нарешті листопад… Тримай мене, тримай,
    Тумани розстели, туманам сивим сиво…
    Тумани, як воли… Ще трохи – і зима
    у ретязі скує природу неквапливо.

    Хай буде осінь ще! Лише не дорікай…
    Хай знає цілий світ, що я тебе кохаю!
    А поки листопад, тримай і обіймай,
    Мій світе, мій бузку, далекий тихий раю!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Олехо - [ 2019.01.29 18:51 ]
    * * *
    Живе у мені критикан,
    і оптиміст, і істукан.
    І купа іншого народу
    без племені, імен та роду.
    Я з ними бесіди веду
    та думку їх собі беру.
    А потім «Бац!» і десь озвучу –
    сувору лагідну ядучу…

    Хтось скаже: Ач, яка дурня!
    За рік зросла у нас платня.
    Ти на якому боці граєш?
    Мабуть, того і сам не знаєш…

    Хтось скаже: О, жива надія.
    У рік Бика чи може Змія
    все буде добре у людей,
    бо цар наш – з тямкою спудей…

    Хтось скаже гнівно: Баламут!
    В країні кожен п’ятий Брут.
    Навіщо кликати до бучі?
    Часи й без того злі, пекучі…

    А я то що? Я ні при чому.
    То оселенці через кому
    віщають різне зусебіч,
    а мій язик – то їхня річ…

    27.01.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  33. Микола Дудар - [ 2019.01.29 17:45 ]
    А ваш коментар? ...
    Вдвічі старіша кімната і меблі
    Віднині тобі ні гаряче, ні…
    Похилого дня-нервової греблі
    Згоден на чарочку, згоден на пів…

    Макітра ота дісталася в спадок
    Від бабці віп-ступа, веретено…
    І паутиння, плетінь на додаток
    Сирість, убогість, пам’ять - вино…

    Що ще потрібно зустріти щоб ранок?
    Мо бабцю хіба, Пікассо ачей…
    Спертись об неї, здолати весь ґанок
    Ваш коментар: - а чого так пече?…
    28-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  34. Вікторія Торон - [ 2019.01.29 06:56 ]
    Голоси
    Він ріс життєлюбом, високим і гарним,
    невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
       Клубочився космос кошлатим туманом
       і втягував горлом – бездонним, тваринним.
    Він легко долав перепони науки,
    збираючи друзів, батьківські надії...
     У прірві небесній складались сполуки
       судьби, що вкраде і по вітру розвіє.
    Він штучно сміявся, та темний неспокій
    вужем заповзав у напружений мозок,
       і щось шепотіло у тиші глибокій,
       і щось слідкувало, втаївши загрозу.
    А потім він чув, як у ньому постали
    шамкі голоси, що прибули нізвідки,
       невидимі очі за ним чатували,
       немов всюдисущі нав’язливі свідки.
    Навколо усе гомоніло про нього,
    і слало таємні сигнали дротами,
       впливав на людей і звертався до Бога
       він телепатично – самими думками.
    А потім, схилившись, з лицем пожовтілим,
    складав він листи в лікарнянім покої,
       і пильні прохання бентежно летіли
       у пошуках марних руки помічної.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  35. України Сокор - [ 2019.01.29 05:48 ]
    Гордость - порок
    По жизни шла не замечая,
    Друзей и пенья птиц.
    И всегда считая,
    Что на свете нет девиц,
    Тебя достойней и важнее.
    Ты гордо шла стремглав вперед,
    Свою мечту найти скорее.
    Спешащий, он глупее,
    Кто уверен - мечту свою найдет.

    Время шло ты всё ж такая,
    Гордыня властвует тобой.
    А жизнь цветёт, ты увядая -
    Посмотри на лик ты свой.
    Тогда откроет истину глаза,
    Что ты в мечтах своих тонула.
    Блеснёт в глазу слеза,
    И седина в косе мелькнула.
    А стезю мечты твоей, жизнь не воскресила.

    Как предвидеть путь земной?
    Не в судьбе ли есть причина?
    Кто ж по жизни идет с тобой?
    Над тобой висит лавина:
    Добра и зла, соблазн друзей.
    Не в этом ли первопричина,
    Что была ты их сильней?
    А ты себя сама любила,
    И суть истины земной, тебя не осенила.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2019.01.29 05:58 ]
    * * *
    Зима ретельно побілила
    Вапном притишене село, –
    Немов художниця уміла
    Похизувалась ремеслом.
    Блідою видалась картина,
    В снігах похованих хатин, –
    При прояснілій вдалеч днині,
    Яку я бачу не один
    Неначе з пензля чорні фарби
    Покрили біле полотно, –
    Тож кольори лише двобарвні,
    Як, зазвичай, на доміно.
    Малює стримано і кволо,
    Аби умінням довести, –
    Що зможе вибілить довкола
    Промерзлі рештки чорноти.
    28.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  37. Володимир Бойко - [ 2019.01.28 22:17 ]
    * * *
    Я попрошу антракту в ностальгії,
    Зітру з обличчя смуток, мов сльозу,
    На мить забути прикрощі зумію,
    І погамую пристрастей грозу.

    Я попрошу пробачення у мрії,
    Я віднайду її із небуття,
    Над кривдами піднятися посмію,
    Над кривдами колишнього життя.

    Проситиму пробачення у тебе,
    Промовлю недомовлені слова.
    Мені нічого іншого не треба,
    Лиш вірити, що мрія ще жива.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  38. Ігор Терен - [ 2019.01.28 19:52 ]
    Who is who
    ***
    Досягнення поетів нео-ери:
    новатори освоїли Устав,
    дозріле покоління піонерів
    і януси в колоні еСеСеРу
    очолюють на сайті самвидав.

    ***
    У неоліті діє агентура
    і Homo наступає на ...граблі.
    То опуска', то підійма' цезуру,
    і ліра ожива', й література,
    коли журі й цензура москалі.

    ***
    Свої – на Раші , а чужі – у хаті
    стараються, – ні людям, ні собі.
    Не може пустомеля не писати
    і пацієнти шостої палати
    ідуть на ви – у вічній боротьбі.

    ***
    Плеяда зір сіяє на арені
    і носаками пхає за поріг
    усе, що заважає їй на сцені
    ділити недопечений пиріг.

    ***
    Вимішують поези урочисто
    поденщики оскомини ідей.
    Накульгують і ямби, і хорей...
    У вухо їм за тісто
    уже ніхто не свисне,
    бо глевтяки цінують у людей.

    ***
    Не із людей апологети ситих.
    Тузи усе змітають на шляху .
    А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
    моя натура – захищати битих
    та осміяти ґонор і пиху.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  39. Петро Скоропис - [ 2019.01.28 17:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Хмари
    Хмарна яса
    Балтики літом!
    Ліпше инде над світом
    я не знав небеса.

    Чи у житті
    ви иншім клубитесь
    – кінь або витязь,
    рідше – святі.

    Тільки Господь
    вас бачить зі споду –
    вовни подобу,
    спушену плоть.

    Тож бо і я,
    ляку невільник,
    бачу в вас зліпок
    із небуття,

    ирію піль.
    Тут, над гранітом,
    над знакомитим
    брижею хвиль

    морем, авжеж,
    ви – і видіння,
    і відгоміння
    світу без меж.

    Згірок чи храм,
    профіль Толстого,
    Рим, холостого
    лігова хлань,

    Відень Старий,
    талого воску
    айсберга, мозку
    й літ чорторий,

    райський анфас –
    вихор етеру –
    звіт геометру
    світу від вас!

    Вам, кучові,
    перисті, біглі,
    раді осідлі
    і кочові.

    З вами ясні
    хаос і хлані,
    сума і складні
    мови і снів.

    Саме у вас
    я научився
    опору числам –
    ярому враз

    до правоти
    рацій матерій
    проти химерій
    і ліпоти!

    Рай острівний
    візій, чий образ
    ліпший за глобус,
    двом затісний.

    Ваші двірці –
    лодії щастя,
    душам причастя,
    серця творці.

    Пінний каскад
    янголів, бальних
    суконь, крохмальних
    крах барикад,

    шлюби "курли"
    і гімалаїв,
    альп, розгуляїв –
    в білій ріллі,

    чулій гріху,
    в небі нічийнім
    Балтики – чий в нім
    дух, що натхнув

    зниклих і ввів
    в вашу обитель?
    Хто ваш родитель,
    хто ваш Сізіф?

    Хто сподобив
    небо на лиця,
    звуку величчя
    лишив собі –

    диво у нім
    кане беззвучно.
    Різно і купно
    рій табунів

    лине і без
    пошуму, лине
    у безгомінне
    плесо небес,

    далі межі,
    плоті знайомій.
    Ви – невагомі,
    легші душі.







    -----------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  40. Марія Дем'янюк - [ 2019.01.28 14:54 ]
    Дитяча молитва
    Склало рученьки дитятко -
    Молиться до Бога,
    Щоб з війни вернувся татко,
    Став біля порога.

    Щоби пригорнув до серця -
    Заясніє личко,
    З мамою пішов в крамницю
    Купувать сестричку.

    Щоби в тата на плечах
    Хмари діставати,
    "На добраніч" говорити,
    В щічку цілувати.

    Цю молитву неодмінно
    Небеса почують,
    Пильнуватимуть усіх
    Батьків, що воюють.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.01.28 10:14 ]
    Купаю душу в калиновому розмаї
    У вишневому садочку
    В калиновому розмаї
    Я ліричну, щиру, творчу
    Душеньку свою купаю.

    Насолоджуюсь красою
    Весняного первоцвіту
    І повільною ходою
    Наближаюсь в тепле літо.

    У березовому гаї
    Під мелодію пташину
    Моє серденько співає,
    Так й до осені прилину.

    Лист кленовий опадає
    І встеля життєву стежку,
    Осінь килим вишиває,
    На душі приємно й легко.

    Не страшні їй сніговії,
    Ні вітри, а ні морози,
    Вона творить та радіє,
    Ще - добра і щастя просить.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2019.01.28 09:26 ]
    * * *
    Під ласкавим сонечком надії,
    серце звично гріється і жде,
    що ущухнуть скоро сніговії
    і не буде холодно ніде.
    Ні в душі, від смутку занімілій,
    ні в рядках, зчорнілих від жалю, -
    бо у грудях щось заклекотіло
    від ізнов почутого "люблю"...
    28.01.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  43. Тетяна Левицька - [ 2019.01.28 09:33 ]
    Гравюра - сад
    Іще конваліям тутешнім
    не марився весільний сад,
    графітні яблуні, черешні
    закутались у снігопад.
    Твердінь лавандово-пастельна
    просвічується крізь гіпюр -
    молочного туману вельон.
    Червоним яблуком снігур
    застиг на гілці на хвилину,
    гравюрою на полотні
    пейзажу зримого. За тином,
    здалось захопленій мені,
    малина одягла перуку,
    у рунах агрусу - кущі.
    Не чутно щебету, ні звуку
    у гніздах затишку душі.
    Сад причаївся... Та весною
    довгоочікувана мить
    знов життєдайною красою
    завруниться, зажебонить.
    Розправлю крила лебедині
    в блаваті сонячних небес,
    і прилечу в погожі днини
    поглянути, як сад воскрес!













    Рейтинги: Народний 6 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (9)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.01.28 05:38 ]
    Жертва
    Душу гаспид украв, я осліп і оглух, о мій Боже!
    З рук упало перо, з вен порізаних витік талант.
    З цього світу іду, щоб не шкодити людям хорошим,
    Не лише у Спасителя є персональний Пілат.

    Вечоріє. Шатрище небесне засіяли зорі,
    Утомилися руки, бо довго огром цей тримав.
    Нитку долі цупку обривають підкуплені мойри,
    Скоро Лета ковтне - це остання між люду зима.

    А небавом весна переплавить сніги на калюжі,
    Заспіва соловей, змиє смороди запах грози.
    Чорнорука ж мара з насолодою сни мої душить,
    У лахміття пліток огортає прозористу синь.

    Все однині твоє - бранки-музи, садок на Парнасі, подвір'я,
    Ти мене переміг, крила зламано - просто добий.
    Світ поглинула тьма, опада вогнептахове пір'я,
    Мій розтерзаний труп догорає на звалищі мрій.

    27.01.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  45. Лідія Дружинович - [ 2019.01.27 22:45 ]
    НАШ САД

    Мовчати несила: любов то чи шал?
    А кров так пульсує, як соки кленові.
    І липне наш сад, наш вимоклий сад:
    Кора до кори; тісно звукам у слові.
    Поглянь: он з гніздечка злітає пташа!

    Ти міцно стискаєш і руки, і стан...
    І знати б, коли вже бруньки стануть цвітом?!
    Чекаєш вина: росте виноград.
    Прощаю вину, аби щастям зігрітись...
    Цілуй же так ніжно й жагуче вуста!

    А руки - мов ріки, і сад вже розцвів.
    Тіла сплетемо, наче пруття ліани –
    Наш сад стане раєм під щебіт птахів,
    Ми лишимось в ньому кохані, коханий...
    І вийдуть нестримні річки з берегів.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  46. Володимир Маслов - [ 2019.01.27 18:43 ]
    Мой странный друг
    Мой странный друг, мой страшный враг,
    моя неверная опора,
    твоих стремительных атак
    несётся бешеная свора.

    Сквозит чудовищный оскал
    в улыбке двойственной, натужной,
    со свистом пули у виска
    твоя навязчивая "дружба".

    Но грубо всё и вся поправ,
    нельзя вернуть того, что было.
    В жестоком мире – сильный прав.
    Но что без правды эта сила?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  47. Василь Кузан - [ 2019.01.27 15:18 ]
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла
    ***
    Глинобитне усе… І Едем, і дорога до пекла,
    І вино, що у істині й славі шукає себе.
    І та кров, що на тілі, на рані спеклась і затерпла,
    І чужі голоси,
    І святий у човні,
    Що до берега вічно гребе.

    Глинобитні підлога і стеля у райській оселі,
    Що на човен той схожа,
    А часом – таки на труну…
    Керамічно заклякли у просторі числа і весла,
    І сліди по воді, по яких я нікуди не йду.

    І не йду, й не вертаюсь,
    А стою…
    Чи гарцюю на місці?
    І на місяці бачу ті плями, що сонцем були.
    Я молюся без слів,
    Я вимолюю моці у віці,
    Що, дасть Бог, то на голову впевнено й м’яко впаде.

    Ні, не каменем. Ні! Глинобитними фразами неба,
    Що, як tabula rasa, ще не читані досі ніким.
    Вигне шию світанок, мов іконою писаний лебідь,
    Й попливе без човна
    До людей, що сумують за ним.

    27.01.19 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  48. Микола Дудар - [ 2019.01.27 13:39 ]
    У невимовній тиші
    У невимовній тиші тільки двоє…
    слова - рояль у келиху з вином…
    а скільки різнобарв’я у напої
    ще й вистелене медом свіжим дно…

    Ви стоїте і дихає над вами
    усе ця безкінечність надлюдська
    і в кожному куточку між словами -
    колиска, як пристанище бузькам…
    27-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  49. Микола Дудар - [ 2019.01.27 11:00 ]
    Я таки втримав
    Вам на сьогодні від 16 з плюсом...
    Рубікон перетнули… Боже, пора
    Ввімкнемо (на розгін) Demisa Roussosa
    Голос із бархату співатиме… Прас

    Тільки почнеться, одразу шукатимо
    Очима оте, загублене кимось
    А наші із Вами роджені атоми -
    Зізнаюясь, на сповідь, я таки втримав…
    26-01-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  50. Іван Потьомкін - [ 2019.01.27 09:43 ]
    З голосу Езопа
    Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
    Хотіла всіх малят обняти, та поки підкрадалася,
    Знялись вони, бо вміли вже літати.
    Голопузеньке, котре одне зосталось,
    Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
    Допоки не побачила, що очі в голопузика закриті.

    Р.S.
    Чи варто дорікати мавпочці, коли ж і люди
    Не збагнули, що чуже життя
    Дано Всевишнім не для своєї втіхи чи розваги.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   422   423   424   425   426   427   428   429   430   ...   1847