ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Михайлик - [ 2019.02.25 13:58 ]
    Перли
    Вона сміється, наче сипле перлами.
    З-під вій іскрять лукавинки і бісики.
    Ті очі можуть бути тільки першими-
    єдиними. А кожне слово – піснею.

    Бо ж руку подала без тіні сумніву,
    природно й просто. Темрява розтанула,
    як усвідомив у долоні сутнісно
    маленький скарб тендітно-порцеляновий.

    Вона сміється. Перлів не збиратиме –
    з них проростуть лілеї перламутрові.
    Збігають миті і стають крилатими, ,
    бринять в душі віршами незабутніми…


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.02.25 11:35 ]
    Самість
    Хочу хатинку дивну,
    коника, трійко овець.
    Сварки деконструктивні,
    знов - за ідеї - герць...

    В селах принишкли груби,
    меж срібляний ажур.
    Я не спілкуюся грубо,
    з янголом світла дружу.

    Музика щастя, ківі,
    шатра при стежці... храм...
    Не надихають ліві,
    праві тасують крам.

    Гірки американські,
    рейваху перегук.
    Еллі летить до Гданська,
    В Кембрідж - її онук.

    Прямолінійні вежі,
    віра у ліпші дні.
    В бабці кулястої - нежить.
    Березень вкляк на пні...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  3. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.25 10:24 ]
    Незрівнянна й загадкова
    Кажуть, що жінка примхлива,
    Неначе погода весняна,
    Та все ж вона незрівнянна -
    Лагідна, ніжна, зваблива.

    Їй серенади співали
    І цілували очі,
    На подвиги краса жіноча
    Чоловіків надихала.

    Музику, вірші, картини
    Й інші шедеври творили
    Заради коханих, єдиних,
    Бо в слабкості жіноча сила.

    Жінка така загадкова,
    Немов усмішка Джоконди.
    Хай її дивна врода
    Чарує всіх знову і знову.

    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Терен - [ 2019.02.25 10:04 ]
    Хто, де й коли
    ***
    А у Патагонії – війна.
    Дикуни не поділили каву.
    Ліві і не праві
    дзьобають роззяву,
    бо у Патагонії – війна.

    ***
    А інакше не заробиш євро
    як у власній хаті на крові.
    Злі і неправі
    б’ють по голові,
    бо інакше не заробиш євро.

    ***
    А у баби Ярини на дачі
    два собаки, але не ледачі.
    Не одному вони
    полатали штани,
    захищаючи Ясю на дачі.

    ***
    А у діда Макара з Яремчі
    чоловічі діла – не лелечі.
    І ні те, і ні се,
    і телят не пасе,
    бо немає корів у Яремчі.

    ***
    А у Амазонці не дарма
    пощезали зайві крокодили.
    У Дніпрі та Нілі
    їх даремно з’їли,
    а у Амазонці
    не дарма.

    ***
    А по радіо чути, – Ура!
    А на телеку – соло Щура:
    узурпація стеле,
    корупція меле,
    а війна убиває.
    Ура!

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Іван Потьомкін - [ 2019.02.25 09:50 ]
    ***

    Не діти ви Мої. Раби.
    Не з милосердя вивів Я вас із Єгипту.
    І заповіді, передані Мойсеєм, теж рабом Моїм,
    Не зважувать і розглядать зусібіч тоді ви поклялися.
    І що ж натомість: ця незрозуміла, темна й многолика
    І потребує роздумів перш, ніж її виконувать…»
    На милість покладаєтесь Мою.
    Мовляв, якщо Він про гніздо пташине дбає,
    То й ми, порушуючи заповіді,
    Навіть цілковито зрозумілі,
    Кари Його уникнемо.
    Не уникнете, бо страх переді Мною
    Не передує у ваших намірах і діях.
    Та що це я про вас, посполитих.
    Коли й такі мудрі, як цар Соломон,
    Не зміг утриматися од спокуси .
    Не брать жінок багато наказував Я,
    Щоб не зробить серце розпусним.
    «Ні, я візьму і не розпущуся!»-
    Хвалився Соломон зухвало.
    А на старості жінки серце йому вкоротили.
    І розум засліпили: не бачив кому трон лишає,
    Бо невдовзі син недолугий через зарозумілість
    Царство назавше роз’єднає і посіє розбрат.
    «Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові,-
    Старшини говорили, коли ще Соломон був живий,-
    Рабом він буде по всі дні твої».
    І що ж спадкоємець відповів, порадившись
    З такими ж, як і сам, безтурботними дружками?
    «Мій батько наклав на вас ярмо, а я ще додам,-
    Хвалився Рехав’ям перед зібранням сивочолим.-
    Батько мій бичами вас карав, я ж скорпіонами каратиму.
    Зрештою, мізинець мій грубіший за стегно мого батька ».
    І, позабувши клятву, дану на Сінаї,
    Камінню й деревам, а не Мені ви почали молитись...
    Отож, допоки не перестанете одмолювати злочин,
    Не звертайтеся до мене і неминучої чекайте кари:
    Розсію вас для науки по всіх світах…
    Та, зненавиджених тільки за те, що ви юдеї,
    З нового виведу Єгипту.







    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Терен - [ 2019.02.24 20:28 ]
    На фініші перегону
    Одні слова, та істина нова
    не оживає. Що не голова –
    то маємо стару номенклатуру.
    І напинає неук лаври гуру,
    якого урятує булава.

    А люду хоч би що і трин-трава,
    аби свою отримати натуру.
    І чуємо на поприщі культури
    одні слова.

    Але і не качаємо права,
    і не причетні до макулатури,
    яку несемо в урну верхотури...
    Аж поки не почуємо, – овва!
    Одні слова.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  7. Даймон Пеем - [ 2019.02.24 16:38 ]
    За мотивами В.Новікової
    І
    Над забуття здобуття, що як води в долонях -
    мало зібрали долоні маленькі, тому дорогі
    всі ті бентежні краплинки, що й без долоньок твої,
    зміни вбирають, як танець вбирає кружляння.

    Лінія руху, як продихи дотику губ, лине далі
    і трансформуєшся нею під чарами життєлиття.
    Тіла ж одежі, лиш якір у шафі на дні, і колодязь все глибший


    ІІ
    А зорі у цім кружлянні - мої і твої, лети,
    я знаю, що ти зумієш, без ляку і чорноти,
    нехай і була усім ти, та все навкруги не ти.
    Нечулість, облуди, стіни, марно́ти, гріхи, хрести,
    і понад незриме - вище, аніж молитов слова,
    мелодію вихру, виру, весняний розлив несе,
    і з кро́ві римується доля, пульсує: "жива", "жива",
    жнива ці зігріє Сонце, що спопелить не все
    над блисками вод кохання,
    в глибинах смаку glacé...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати: | "В.Новікова "


  8. Віктор Кучерук - [ 2019.02.24 00:12 ]
    * * *
    Я думав, що не зможу жити
    В оцій пустелі кам’яній,
    Куди заходять зрідка діти,
    Щоби прогнати смуток мій.
    Уже хотів тікати звідси,
    Сховавши обриси лиця,
    Туди, де досі по-сусідству
    Є ще не скорені місця.
    Але щораз пересторога,
    Важка, нещадна і глуха, –
    Ставала поперек дороги
    До неминучого гріха.
    Несамовитий крик чесноти
    Постійно чувся удогонь
    І я дивився то на фото,
    То на свічі сумний вогонь,
    То на неприбрані знов речі,
    То на затаєння листа, –
    І в неподільній порожнечі
    Зникала нишком самота…
    22.02.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Левицька - [ 2019.02.23 15:49 ]
    Планида
    Сподівалася, літо попереду,
    відбивалась від сонячних зайчиків.
    Було добре в неділю, а в середу
    стало кепсько, побачила в зачісці
    нитки срібла - туманові присмерки.
    В малахітову скриньку від поглядів
    заховала малинові присмаки,
    сон-траву, абрикосові спогади,
    колискову ніч, любощів пахощі,
    простирадла, любистками зіткані.
    Зберігала надалі, як ласощі,
    самоцвіти планидою зібрані.
    Час від часу природі корилася,
    відпускала з душі пересмішника
    і літати навчилася, крила, як
    розправляти у зоряних віршиках.
    Подорожник, алоє - для зцілення -
    водограя медову мелодію.
    Я звільнилася! Боже, чи вільна я?
    За вікном осінь косить амброзію!
    2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (2)


  10. Іван Потьомкін - [ 2019.02.23 14:02 ]
    ***

    Силкуюсь з’єднати розірване коло,
    Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
    Не бачу кількох, з ким колись довелося
    Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
    Летять їхні душі в простори надземні,
    А я все шукаю отут надаремне.
    Та все ж на часину розраджує й тішить:
    «А що як Господь зберіга мене грішного,
    Щоб, з друзями будучи пам’яттю скутий,
    Вертатися з ними в літа незабутні?»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  11. Віктор Кучерук - [ 2019.02.23 00:05 ]
    * * *
    Спочатку плакала, а потім
    не проронила ні слівця, -
    на чай запрошена жеброта,
    з привабним обрисом лиця.
    Зайшла до мене, мов на страту,
    і почувалась, як трофей,
    бо тужний погляд по кімнаті
    блукав у пошуку дверей.
    Я ж пригощав дбайливо чаєм
    її й базікав невпопад,
    адже хотілося до раю
    ціною віршів і шарад.
    Не раз згвалтована, убога, -
    вона ж просилася піти
    по неоглядним перелогам
    у безкінечність самоти.
    Лиш вибачалася за тіло,
    що у обіймах не було, -
    котре мене не обіігріло,
    але й хвороб не додало...
    22.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Бойко - [ 2019.02.22 21:12 ]
    * * *
    Коли тебе хоч день я не побачу –
    То сам не свій, на цілий світ лихий.
    Тьмяніє світло дня в очах незрячих,
    Думок чітких порушується стрій.

    Мені потрібна ти, немов повітря,
    Хоча б ковток, хай може і гіркий,
    Впіймати б погляд твій зрадливо-хитрий,
    Й пропасти в трясовині голубій.

    А поряд ти – ще більше шаленію,
    Ятрить зневіра, чорна і гірка.
    Тебе б забути, поховати мрію,
    Але не піднімається рука.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  13. Мура Ха - [ 2019.02.22 19:43 ]
    До польоту
    Виходжу тихо на нічний балкон,
    Вдихаю сум і сіль з морським прибоєм,
    А зорі тонуть у глибинах темних.
    Навіки гаснуть їх святі огні.

    Якби ж могла я стати теж такою!
    Вночі сіяла б, кликала б до себе
    Втонулих в бурю духів із глибин,
    Ну а тоді я теж упала б в ніч.

    І тут лечу – не можу розібрати
    Чи я – зоря, чи просто я, чи хто.
    Який мій напрям – вгору чи донизу?

    Це не важливо – суть уся в польоті,
    У змахах крил незримих за спиною
    І в ночі цій, у морі і у зорях.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (1)


  14. Микола Дудар - [ 2019.02.22 14:05 ]
    Ново-сум...
    Розпалю краще віршем камін
    увімкну сірником святодійство
    і ковтатиме сльози вже він
    і гулятиме димом над містом…
    Крізь подібне тепло не пройти
    ні добавити ані відняти
    сірниковий мільйонний мотив
    нічієї до ранку кімнати…
    22-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  15. Козак Дума - [ 2019.02.22 13:32 ]
    Планида
    Якщо тобі нестерпно в самоті,
    поклич мене, переборовши страх,
    а не тримай бажання взаперті
    і суму тінь на зболених устах.

    Взаємних ми не маємо боргів,
    аби зробити доленосний крок.
    Відчуй мене на відстані снігів,
    на віддалі галактик і зірок!

    Візьми собі на згадку щастя мить,
    гарячого цілунку ніжний смак,
    а серце хай як в юності щемить
    і птахом б’ється щирій пісні в такт.

    Лиши мене в своїй душі навік,
    у мріях світлих і ранкових снах.
    Не буде ближчим жоден чоловік
    уже, кохана. То планиди знак!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2019.02.22 11:39 ]
    Притулити це літо...

    Притулити це літо
    до грудей, до чола.
    (Поколовшись об трави,
    скажу: «Ну і хай» собі).
    Відгриміла декада
    грозова-дощова,
    і сусідські порічки
    до мене всміхаються).

    Небом дане, буденне,
    вже не буде таким
    в листопаді похмурім
    чи в січні засніженім.
    Тож думки невеселі
    ще у квітні відкинь;
    тож мінорний мотив
    з голови навесні жени.

    І повзтиме старою
    черепахою час…
    Хай ніхто зі сторонніх
    не лізе у рай мій:
    ні жебрак без грошей,
    ні волхви із дарами.
    Вечір.
    Червень.
    Цвіркун, що не змовкне до рання.
    Це, напевне ж,
    найбільше
    із існуючих щасть.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.22 10:43 ]
    Серед Зими - весняне диво
    До Лютого прийшов у гості Квітень,
    Сніг розтопив, Підсніжник розбудив
    І Сонце по весняному вже світить,
    На світі й не таких буває див.

    Ще Зимонька повернеться з Морозом
    Та Вітром сильним, снігу вкине рясно.
    Але серед Зими - весняне диво -
    Наче "Дванадцять місяців" у казці.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2019.02.22 07:48 ]
    * * *
    Хоч ще зими студений подих,
    Як тінь, остуджує чоло, -
    Сніг перевтілює у воду
    В землі пробуджене тепло.
    Воно уїдливо, зісподу
    Руйнує гори кучугур
    І рветься швидко на свободу,
    Як світла радість із зажур.
    Так позбавляє всіх сонноти,
    Слух провіряючи, мошва, -
    Так жданий березень ворота
    Для стрічі з лютим розкрива...
    21.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  19. Козак Дума - [ 2019.02.22 02:59 ]
    Відповідь
    Прави́м бажаєш бути чи щасливим? –
    запитувала ти мене не раз
    і, знаючи уяву хворобливу,
    собі питання ставив усякчас…

    Зі щастям разом правота у парі
    чи здатні мирно по життю іти?
    А чи не краще оминати свари,
    і не палити зведені мости?

    Невже щасливим можна бути в світі,
    лиш вічно потакаючи брехні,
    і як це пояснити нашим дітям,
    уникнувши неправди й маячні?

    Невже прави́м себе відчути можна
    на згарищі стосунків, почуттів?
    Чому людина нині неспроможна
    в полеміці знайти належних слів?.

    Коли? Невже? Чому? – одні питання
    і відлітає затишок, як дим…
    Завітне, люба, маю я бажання –
    щасливим хочу бути і… прави́м!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Терен - [ 2019.02.21 21:06 ]
    Одна біда на всіх
    Що обирати? Вбийте – не пойму,
    що діється? Яке то євре-рило
    ще націю зі сцени не дурило,
    а ми іще не хлопали йому?

    І хлопаємо – іноді очима,
    долонями, і вухами інде,
    і нібито не знаємо причини,
    чому немає нашого ніде.

    І наче обираємо не здуру,
    і ніби не із п'яні до керма...
    А пролізають в урну ще до туру
    усі, по кому плакала тюрма.

    Але чому не націоналісти,
    а коміки і рашеські нацисти,
    що апріорі нації чужі,
    ідуть у ногу до казни і трону
    як сателіти п'ятої колони,
    яким байдужі наші рубежі?

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Олексій Кацай - [ 2019.02.21 19:32 ]
    І все ж – нехай війна й руїна...
    І все ж – нехай війна й руїна! –
    я твердо вірю: від Землі
    до зір летітимуть невпинно
    стрімкі космічні кораблі.

    І з України, й з Сент-Люсії,
    з Непалу, Гани, й Мексики…
    І навіть, може, із Росії,
    якщо простять її зірки.

    А ми – такі інопланетні –
    вже зустрічатимемо вас
    в далеких галактичних нетрях,
    де пломінь розуму не згас.

    Хоча матерій темних сила
    його задмухувала і
    землян скалічених сліпила
    в окопних зморщинах Землі.

    А потім злісно, в час навали
    орди одвічної війни,
    тіла скривавлені зривала
    з душ. Разом
    з ляком вишини.

    Тож ми, зібгавши одежини,
    злітали й вірили у млі:
    за нами зірвуться невпинно
    стрімкі космічні кораблі!

    З Непалу, Гани, Мексики,
    і з України, й з Сент-Люсії..
    І, як простять її зірки,
    то навіть, може, із Росії.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Кучерук - [ 2019.02.21 19:29 ]
    * * *
    Хоч натомлене серце збивається з ритму,
    І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
    Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
    Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
    Сотні раз намагався безсило присісти,
    Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,
    Але далеч ясніла привабливо й чисто,
    І п'янила зухвало то м'ятою, то чебрецем.
    Тож, збентежений змалечку світу привітом,
    Уповільненим кроком продовжую власний маршрут, -
    І радію життю так, як вміють лиш діти,
    Коли їм цю можливість дорослі в дитинстві дають.
    19.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  23. Тетяна Левицька - [ 2019.02.21 08:09 ]
    Живи
    Мчать життя коліщата,
    а ти в чорній габі.
    Будеш інших прощати -
    то пробачиш собі.
    Віра втратила крила
    від жури і сльоти,
    якби Бога молила,
    не пила б самоти.
    А волошкою в житі
    в далині - небеса,
    будеш вишні садити -
    зачарує краса.
    Материнка-душиця
    зацвіте у саду,
    щоб кохання напитись,
    треба гнати біду!
    Не картай долю люту,
    за снігами дощі.
    Хтось зіграє на лютні,
    стане млосно в душі.
    Світ постелить завчасно
    покривало з трави.
    Народилась для щастя -
    то, будь ласка, живи!








    Рейтинги: Народний 5.75 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (9)


  24. Тамара Швець - [ 2019.02.21 08:36 ]
    Діти, онуки – продовження життя
    Діти, онуки – продовження життя,
    До них накращі почуття,
    І думка в мене завжди є,
    Хай їм здоров'я Бог дає,
    Про все, що мріють,
    Хай здійсниться,
    А з мріями надія сниться,
    Завжди щастя нехай мають,
    Хай люди їм добра бажають! 2009




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Тамара Швець - [ 2019.02.21 08:23 ]
    Думки...
    Своїм думкам не дам я ради,
    Вони плетуться в голові,
    І не потрібні їм поради,
    Не сплять вони навіть у сні,
    Я маю кожну пам'ятати,
    Для того щоби запитати,
    На що потрібні ви мені,
    Мій розум може не бажати,
    Проте вони усі мої… 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2019.02.21 06:33 ]
    Любити
    Анумо у сторону жарти,
    Бо тема серйозна, ще та:
    Ніхто не уміє кохати,
    Лиш пишуть,- у цьому й біда.

    Не ходиш наліво під верби
    Із сонмищем лакомих гейш.
    Тому що Ерота не треба,
    У ліжко і не заженеш.

    Талантище ж родиться фавном,
    Блукальцем жіночих бермуд.
    А євнухи пишуть погано,
    Не вірить сонетикам люд.

    Така от, панове, дилема.
    Колеги гарчать звідусіль:
    - Коханння - це трепетна тема!
    Про неї пиши як усі!

    До біса скопців безталанних,
    Втомився їх слухати крик.
    У Едем покликала пані,
    Піду. Я, усе ж, чоловік.

    21.02.2019р.

    Повтори

    Усе життя - це коди і повтори,
    До рота ложка носиться щодня.
    Поезія рутинна апріорі -
    Спитай свого крилатого коня.

    Хай істина лежить без комбідреса,
    А око тішить правдоньки шкелет:
    За тезою крокує антитеза,
    Доточиш синтез - ось тобі й сонет.

    Прологи передують епілогам,
    Постскриптум неодмінно у кінці.
    Пегасами протоптана дорога
    Зручна для графоманів та митців.

    За присудка вчепився міцно підмет,
    За ними - глянь - означення біжить.
    Шукає розум логіці епітет
    І зграйки рим підштовхує у сіть.

    P.S:

    В кімнату впала місячна доріжка,
    Спочити уляглася суєта.
    Ритмічно жінка рухається в ліжку,
    Повторюючи танець живота.

    21.02.2019 р.

    Музика...

    Аріозо якесь не таке,
    Партитура - ні в тин, ні в ворота.
    Глас " орфея" зайшов у піке,
    Дикий крик вилітає із рота.

    На обличчі столітній бодун,
    Антураж - плавки, хрест, аксельбанти.
    Це - сучасний співак-болботун,
    В підворітні навчався скавчати.

    Бек-вокал - голяка, без колгот,
    Світять в темряві фосфором губки.
    Текстик також не пхе, а ого!
    Про амурні діла та розлуки.

    А товпища гукає "Ура!",
    Попід сценою вальс хороводить.
    Кожне слово, насправді,- мура,
    Кожна пісня - музичні відходи.

    Розпопсятились мізки людви,
    Їх би з ями, умити блакиттю...
    Ти мене у цей жах не зови,
    Бо оглухне гармонія миттю.

    В павутині сяйні вітражі,
    Глузд і логіка котяться в прірву.
    Син до клуба на шабаш біжить,
    Галалакати буде під пиво.

    21.02.2019 р.

    Думкою багатію

    Владі, певно, вірив я дарма,
    П'є кровицю стоголова кобра.
    Цуцик здох - субсидії нема,
    Суддям все пішло і прокурорам.

    Каша - із перлової крупи,
    Спредом намащу шкоринку хліба.
    Може, час податись у попи?
    Ні, бо нефотогенічна кирпа.

    Гарно влаштувались Верть і Круть,
    Заступили тушами корито.
    Брехунякам грошики дають,
    А для правдорубів рай закрито.

    Претендентів на папаху тьма,
    Скалозубить зграя пустозвонів.
    А вагітна муза йде в сільмаг -
    Огірочків багнеться із бодні.

    Впав з небес. Тепер вже все одно,
    Вогнище снаги погасло в дюзах.
    Длань митця розписує панно,-
    Вірші гарні... тільки не для пуза.

    20.02.2019р.

    Ох!

    На ласкавицю зранку полюю,
    Скоро ніч - результату нема.
    А давай я тебе поцілую,
    Ти ж у мене квітуча хурма.

    Ти ж у мене лебідонька юна,
    Сонцесяйна богиня небес.
    Від любові кебета чавунна,
    Сам гарячий, неначе АЕС.

    Ой, вродливице,- глипни ласкаво,
    Ніжку можеш поставить на грудь...
    Мне у пальчиках локон білявий,
    Оком "блись", станом знадливо "круть".

    Ох і литочки! Просто бомбезні!
    Вже здаюсь, без " Лягай! Хенде хох!".
    Дай полащитись, наче той песик,
    Потім в рай упірнемо удвох.

    Як і завжди, лягаю із низу,
    Аж по тілу пішли дрижаки.
    Мить - із мене посипалась тирса,
    Але я ще моторний таки.

    Хоч не вчився коханню в Парижі -
    Жінку ласкою розвурушу.
    Ваша карма - читати цей віршик,
    Ну, а наша - секрет, не скажу.

    19.02.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.21 00:06 ]
    Ми зустрінемося навесні (романс)
    Ми зустрінемося навесні,
    Як розтане остання сніжина,
    Я мов лебідь до тебе полину
    Наяву, не лише уві сні…
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні,
    І підемо в зелену діброву -
    Шаленіти од пристрасті знову -
    Під чудні солов`їні пісні.
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні,
    Коли всі нас полишать напасті.
    Ця зима – лиш прелюдія щастя –
    Вже готує розмаєві дні.
    Ми зустрінемося навесні.

    Ми зустрінемося навесні
    Після довгої, мила, розлуки,
    Завмирать од солодкої муки…
    Вийми душу, о люба мені!
    Ми зустрінемося навесні!

    20.12.752 р. (Від Трипілля) (20.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  28. Альона Диковицька - [ 2019.02.20 23:57 ]
    ***
    Вітер розвіє мої слова.
    Дощ змиє останні сліди.
    Як довести собі, що жива,
    А не примара у чиємусь сні?

    Чую ім'я своє в молитвах близьких.
    Вони рятують мене вже не раз...
    Чого ж варті ми без тих,
    Хто ладен гріхи спокутати за нас?

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Марія Дем'янюк - [ 2019.02.20 21:21 ]
    18 лютого 2014
    - Вода холодна? Крижана?
    - Гаряча:
    Палючими слізьми
    Небесна плаче...
    Мороз лютневий.
    Мокра одежина.
    Та Пломінь Гідності
    Палає без упину.
    І водометом вже
    Не загасити
    Проміння Тих, кого
    покликано Світити...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Надія Тарасюк - [ 2019.02.20 20:21 ]
    * * *
    Чи можна
    зібгати в долонях
    обірвані пасма
    ду́мки?
    Чи треба
    зривати піони,
    якщо вони пахнуть
    гулко?
    Бо там,
    у пелюсток чаші,
    сховався невидимий
    лірник,
    що пестить
    обличчя наші,
    коли ми загубимо
    вірних,
    і ані сльозини в стулках,
    а руки біжать
    пелюстково.
    І пахнуть піони
    гулко,
    і гріють комашку ―
    слово.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2019.02.20 20:32 ]
    ***

    Навмисне коло товаришів не ширив.
    Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
    Кому іще далеко так до вирію,
    Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
    Не був святим, та й не надміру грішним.
    Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
    Просив, щоб не поклали у труну-тюрму,
    Де буде без душі незатишно йому.
    Спалить просив й розвіять понад степом.
    Зайчатко вдосвіта щоб пораділо: «Тепло!..»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  32. Сонце Місяць - [ 2019.02.20 17:42 ]
    δυσφορέω
     
    тому що дощ, хтось бо хотів дощу
    лети ускрізь, не обертайся, птахо
    розвидіти надміру досхочу
    усе згадати & забути інше шляхом

    вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
    мене, сентиментальщино погодня
    у перспективі жодних снів егеж
    із чим не згодний, але ну та хто я

    урешті, нарікати щоб на злість
    собі чуттів тутешньо~ немісцевих
    сумлінно нижучи слова до слів якихсь
    відлуння крізь давно закриті сцени

    та буде що було, лише без насолод
    услід натомість абсурдистські шати
    щораз розпочинати монолог
    & знову, не завершивши, злишати




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.20 10:31 ]
    Про що співає буйний вітер?
    Про що співає буйний вітер?
    Про те, що є дива на світі,
    Тендітні та духмяні квіти,
    Як весело сміються діти.

    Про сиві та могутні гори,
    Морів безмежнії простори,
    Ліси, степи, поля й діброви,
    Про стан дівочий й чорні брови,
    Про тії очі волошкові,
    Надії повні та любові.
    І про птахів, вечірню тишу,
    Про те, що серце наше тішить.
    Спинитись хочеться хоч трішки
    Послухать спів буйного вітру.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2019.02.20 00:51 ]
    * * *
    Звільни мене від самоти
    Цілунками і сміхом,
    Адже натхненню не прийти
    Без радості та втіхи.
    Від болю душу увільни
    Очікуваним словом, –
    Щоб став окриленим я ним
    У діях і розмовах.
    Довічний друг моїх думок,
    Небачений ніколи, –
    Зроби мені назустріч крок,
    А також власній долі.
    Чуттям одним себе й мене
    Бери єднай, – серйозно, –
    І швидко смуток мій мине,
    Неначе сон порожній...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Бойко - [ 2019.02.19 21:40 ]
    Лімерики (подражаніє)
    У відомому парку у Києві
    Закладатимуть пам'ятник Вієві.
    Чи то Вій, чи не Вій –
    Ти піди, зрозумій,
    Але щось замишляють у Києві.

    Зіштовхнулися лижники в Рахові,
    Довго з болю стогнали і ахали,
    Їх доправили вниз,
    Закатали у гіпс...
    І тепер вони - пам'ятник в Рахові.

    В старовинному замку в Мукачеві,
    Кажуть, привида п'яного бачили.
    Він живе там давно,
    Полюбляє вино.
    Отака чудасія в Мукачеві.

    Я зустрів на базарі в Хмельницькому
    Дівчинисько з великими цицьками.
    Я покинув базар,
    Погубив свій товар,
    Отака одісея в Хмельницькому.

    На одному з майданів Житомира
    Паркувалась автівка без номера.
    Нагодились менти,
    І зробили кранти,
    І немає автівки в Житомирі.

    На вокзалі зчепились у Жмеринці
    Дві закляті бомжихи-суперниці.
    Бились не на життя,
    Аж летіло сміття.
    А той бомж вже давно не у Жмеринці.

    Шахрая упіймали в Тернополі.
    Всі його обзивали і копали.
    Повинився шахрай
    І подався у рай
    І нема шахраїв у Тернополі.

    Десь давно, за Союзу, у Вижниці
    Загубились літаючі лижниці.
    Хтось їх бачив колись,
    Полетіли кудись,
    І немає тих лижниць у Вижниці.

    У центральному парку у Харкові
    Дві ворони сиділи і каркали
    Про Союз ССР
    І «ужасних бандер»
    І чого не почуєш у Харкові.





    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  36. Дмитро Куренівець - [ 2019.02.19 11:07 ]
    При столах - стільці порожні (із мюзиклу "Знедолені")
    Ця печаль є невимовна,
    Біль пекучий не мина.
    При столах – стільці порожні:
    Моїх друзів вже нема.

    Тут від їхніх слів зайнявся
    Революції пролог.
    Тут співалось їм про «завтра» –
    Завтра ж так і не прийшло…

    Звідсіля було їм видно
    Всього світу новий день.
    Чую й зараз я відлуння
    Їхніх запальних пісень.

    Слова, що їх вони співали,
    Останнім стали їм причастям
    Побіля барикади на світанку.

    Друзі, ви мені пробачте:
    Я – живий, а вас нема.
    Ця печаль є невимовна,
    Біль пекучий не мина.

    У вікні – примарні лиця,
    Тіні ходять міражем.
    При столах – стільці порожні…
    Друзі не зберуться вже.

    Друзі, друзі!.. не питайте,
    Сенс у чому ваших жертв.
    Порожньо в кафе. Ніколи
    Не співати вам уже…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.02.19 10:58 ]
    Прощання
    Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
    Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
    Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
    А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

    Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
    А сім'я - це святиня коштовна, а не балаган,-
    Жалість - це не любов, а тягар на порізаних венах,
    Добровільна офіра Тантала і самообман.

    Серед ясної днини засмучене сонце померкло,
    Бо коханка до вирію кличе, блага :"Закільцюй!"
    Щастя зовсім немає, існую між раєм та пеклом,
    Крок ступив за поріг та у серце урізавсь ланцюг.

    Ось і все. На папері кривавиться сповідь,
    А щаслива дружина у ліжку мене обійма.
    О, мій Боже! Верни хоч краплину любові,
    Сили волі покинути жінку нелюбу нема.

    19.02.2019 р.











    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  38. Віктор Кучерук - [ 2019.02.19 06:55 ]
    * * *
    Коли в шумливі вишиванки
    Причепуряться ясени, –
    Приходь безбоязно до ранку
    В небачені ще мною сни.
    Приходь щоніч з-за виднокраю,
    Немов зоря, – звіддалеки, –
    Куди щоразу посилаю
    Я обнадійливі думки.
    Рожевощока й тонкостанна,
    Солодка й лагідна, – ввійди
    У сни осяянням останнім,
    Або в життя – і назавжди!..


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  39. Сонце Місяць - [ 2019.02.19 03:08 ]
    Самота (R. M. Rilke)
     
    Ця самота є дощовою
    Від моря, над відтінки вечорові
    понад рівнини дальні й ген за овид
    здійметься в небо, що близьке їй, та
    впаде із неба врешті на міста

    Дощить кругом у нечіткі години
    де всі провулки досвіту чекають
    коли тіла, що ніц їм не судилось
    в гіркій розпуці осягають зайвість
    як ті містяни, попри їх ненависть
    в одній постелі разом спати мусять

    річками ллється самота суспіль...




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.19 02:39 ]
    Нетлінне
    Небо потемніле над землею
    Тугою усе заволокло.
    До душі шляхетної твоєї
    Дай мені торкнутися крилом.

    А моя собі шукає спокій
    Чи знайде - неначе уві сні –
    Затишок в очах твоїх глибоких,
    Десь на їх смарагдовому дні?

    Розсипи зірок, як аметистів,
    Заховались поміж ніжних вод.
    Б`ють джерела там у них пречисті –
    Промені духовних насолод!

    Розтопили холоди узимку
    Світлі думи, вчинки і слова.
    Теплі хвилі дружньої підтримки
    Спромоглися сотворить дива!

    Наче звуки чарівливі наю
    У твоїй заховані душі.
    До глибин із ними поринаю
    І злітаю з ними до вершин.

    Ти сказала: певно, тимчасове
    Мною це захоплення твоє…
    Та живе у ньому віще слово,
    Що у вічності гніздо зів`є!

    15.12.7526 р. (Від Трипілля) (15.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  41. Козак Дума - [ 2019.02.18 23:48 ]
    Форма і суть
    На ангела обличчя вельми схоже,
    немов мадонна істинна вона.
    Стоїть чемненько, вся свята і гожа,
    а у душі насправді – сатана!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2019.02.18 21:53 ]
    Молодість
    Молодість – це лише миті,
    пройде, розтане, як дим.
    Найщасливіший у світі
    той, хто живе молодим!

    Хто молодіє душею
    весь, без оглядки на вік.
    Не опинись за межею –
    жінка ти чи чоловік.

    Бо перетнувши дочасно
    власної долі рубіж,
    ми переводим сучасність
    у площину роздоріж.

    Кожного з нас перехрестя
    завтра чекає своє:
    слава, достаток, безчестя…
    Все те для кожного є.

    Молодість скінчиться скоро,
    перегорить, ніби хмиз,
    Піде дорога під гору,
    ну а життя – під укіс…

    Бути стривайте дорослим,
    краще живіть молодим!
    В старість поринути просто –
    молодість тане як дим…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2019.02.18 14:52 ]
    Досить!
    Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
    Критик сказав, що віршую я дуже погано.
    В пущу іду викорчовувати штурпаки,
    А на Парнас хай стежину торують титани.

    Збився приціл, а на рими утратився нюх,
    Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
    Досить уже грамузляти "безсмертну" дурню,
    Краще саджатиму граби, дуби та берізки.

    Хай соловейки тьохкочуть у кронах дерев,
    Зайчик стрибучий кохає у травах зайчиху.
    Ліс - це чудово! Тож заступа в руки - й вперед!
    Ну, а хорей з анапестом - мені не аміго.

    Ями довбає на пару писучий мій кум,
    Саджанці гурт графоманів стромляє у землю.
    Друже, до біса елегії! Речі пакуй!
    З тебе не вийде ні Блока, ні Пабла Коельйо.

    Десять гектарів за весну - оце вже воно!
    І не журись, що діброва іще по коліна.
    Замість поезій зростає зелене рунО,
    Внуки подякують потім тобі неодінно.

    18.02.2019р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  44. Вікторія Торон - [ 2019.02.18 12:37 ]
    Розкуркулення (фото* 1930-х рр., с. Удачне, Донбас)
    Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
    якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
    Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
    хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

    На дні міліонів умів, між коренів душ зціпенілих,
    як бистра вода між корчів – дві постаті – більша й мала --
    з опалістю згублених лиць, від білого розпачу білих,
    із мулу на світ піднялись, і тиша навколо лягла.

    Чи прийняв до себе їх хтось? Чи всі одцурались, злякавшись?
    Чи з рік ще пожили вони, чи кригою десь заросли?
    Й дівча в черевиках тяжких загибіло, так і не взнавши,
    що значив короткий цей шлях, цей викид сліпучий з імли?

    І що їм від того було, що їхня загарбана хата –
    це був український Донбас, де предки лежали в землі?
    Їх силою хтось поріднив із усміхом смерті щербатим,
    їх голод, пов’язаних, вів, і люди сміялися, злі.

    Ці постаті – мати й дочка – на скорбнім шляху, на розломі,
    ще руки вчепились у світ, а серце замерзло в біді,
    це з них витискають життя, це скорчено розум в судомі,
    приреченість на небуття у спільній – за руку – ході.

    Так хрест необтесаний ліг на тих, хто дожив до 30-х,
    так в небо насуплене йшли – у парах, самотньо, гуртом.
    Упали основи основ – їх владно тепер коливати
    примарам, як ґрона, рясним, не скутим примирливим сном.

    Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки,
    Якби я не бачила їх, так начебто їх не було...


    *Фотограф -- Марко Залізняк


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | "https://gdb.rferl.org/AC0B7657-7550-47DE-9305-C7B8122AD50B_w1023_s.jpg"


  45. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.18 09:21 ]
    Тишу порушує людина
    Стежечками лісовими
    У густій-густій траві,
    Що звиваються, мов змії
    Між дерев та між кущів,

    Вдень, увечері і вранці,
    А буває й уночі
    Ходить звірина усяка
    Пролітають і птахи.

    Поспішає хтось на лови
    Хто до річки чи ставка,
    Хтось у гості, хтось додому,
    Хтось від ворога втіка.

    Є період, коли тиші
    Тут дотримуються всі,
    Бо звірі малят "колишуть",
    Дбають про своїх - птахи.

    Припиняються і "війни"
    В цей періо між звірят,
    Галас, крик також не лине,
    Тиша скрізь і спокій, лад.

    Цей закон для всіх єдиний,
    Виконує звір і птах.
    Але в тім то і біда,
    Що порушує...людина.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Тетяна Левицька - [ 2019.02.18 07:47 ]
    Пейзажний
    Зими набридло помело,
    але наснилося село,
    стежина біла.
    В цукровій пудрі хвойний ліс,
    на соснах, тертий сир, кумис -
    миттєво з'їла б.
    В креманці неба - хмар вершки,
    як дотягнутись? Не з руки,
    стрибай -  дістанеш!
    Смакує все, хрумкий сніжок,
    солодкий місяця рожок
    на таці тане.
    Морозиво з дерев униз
    за комір падає, облиш,
    холодне дуже.
    Мені льодяник до душі,
    у бурштиновому ковші -
    криштальні ружі.
    Морозко пильно стереже
    і порцеляну Фаберже,
    Сваровскі стрази,
    шипшини кований фасад,
    обрамлений  казковий сад,
    в туй  срібні вази.
    Не розіб'ються, не боюсь,
    до кипарису притулюсь
    і стрепенеться.
    Прокинуся, а за вікном,
    сніги - мого життя альбом,
    тріпоче  серце!







    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (4)


  47. Віктор Кучерук - [ 2019.02.18 06:27 ]
    * * *
    Осяяні місяцем стигнуть сніги,
    Пружніють овіяні вітром дерева, –
    А я помираю між них від нудьги,
    Немов незабруднений лист аркушевий.
    Сьогодні немає зігріти кого,
    Хитання жіночі повсюди відсутні, –
    Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
    Та чується всім це, як вибух салютний.
    Мене ж це "Агов", наче дзвін катастроф,
    Домучить до краю – повік заморочить, –
    В минулім лишилась піддатливість строф
    І зникла безслідно покора жіноча…
    18.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Сушко - [ 2019.02.18 06:56 ]
    Без любові
    Зійшла планета із орбіти,
    Згоріли залишки добра.
    Я хочу ворога убити
    Під люті вигуки "Ура'!".

    Упав солдат в обійми тиші,
    Його очікує труна.
    В окопах не потрібні вірші -
    Тут люди зайва зайвина.

    Не у ціні з очей волога -
    Гарчання рисі у ціні.
    Кручу цигарку з некролога,
    Від них задимлений зеніт.

    Рука майбутнє людям пише,
    Слова складає в гори гільз...
    Без мене світу буде ліпше,
    Його любити я спізнивсь.

    17.02.2019 р.

    Пісня тут

    https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=787349848304149&id=100010874232670&refid=52&ref=m_notif¬if_t=video_wall_create&__tn__=-R


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2) | ""


  49. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.02.18 01:44 ]
    З нуля
    Я починаю все з нуля…
    Хоча земля з -під ніг втікає,
    Але себе я обираю,
    Бо я у себе – тільки я…

    Я починаю. Шкереберть
    Летять минулії образи,
    Пробачу все, та не відразу,
    Позаду розпач, біль і смерть.

    Я починаю. Стане сил
    Аби знайти себе насправді,
    Комусь нервове й злісне «хватит!»,
    Але ця стежка – не моя.
    Я розпочну себе з нуля!

    Я згодна, захистом надійним,
    Що спинить у мені всі війни –
    Є віра і любов твоя.
    Я розпочну усе з нуля!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  50. Володимир Бойко - [ 2019.02.17 20:41 ]
    * * *
    Ранок, неначе кі́тва,
    Пристрасть спинив безжально.
    Певно, кінець ловитві,
    Певно, віват печалі.

    Скрута не пожаліє,
    Безвість за душу візьме...
    Годі впіймати мрію,
    Як не стає харизми.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   426   427   428   429   430   431   432   433   434   ...   1855