ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.02 23:39 ]
    Вересневе літо
    Все ще збереглося: сонечко яскраве,
    Печія-спекота сушить береги.
    Озеро сміється сяйвом величаво
    І лілеї – в танці злотнім навкруги.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Завмирає вечір у чарівнім гаї
    І шепоче тихо лагідні слова.
    Він мойого серця ласку зберігає,
    А воно, зраділе, ніжністю співа.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    Де-не-де палають, багряніють віти,
    Осінь, ти – художник, вже іди, іди.
    Барвами чаруєш дивно, розмаїто,
    Та прошу – затримай мряку й холоди!

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо
    Заховало осінь у ясну теплінь.
    Я не знаю, скільки ти ще будеш гріти,
    До мойого смутку радістю прилинь.

    2.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  2. Ігор Терен - [ 2018.09.02 21:34 ]
    Утрачені перспективи
    Не так лякає небо крутія
    як, може, помогти йому бажає
    найти своє утрачене ім'я
    і не шукати вирію до раю.

    Такі уже закони житія,
    що кожен має те, чого немає,
    як мила наречена нічия
    або дощі нараяні у маї.

    Якби на перепутті у сезам
    не спокусився яблуком Адам,
    які плоди вкусили би онуки!?

    На Каїна не був би схожий Хам,
    а Мухамед не видумав іслам
    і не чекали б на пекельні муки.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  3. Сонце Місяць - [ 2018.09.02 15:55 ]
    Осінній день (R. M. Rilke)
     
    Владарю, час. Вже літо відбулось
    У тінь сховавши сонячні кадрани
    овій вітрами долішнє тепло

    Звели плодам налитись по сам край
    вділи їм зо два дні з південним гартом
    примусь достиглі грона добирати
    останній цукор в тьмяний виноград

    Тепер безхатченко дім не збудує свій
    Тепер самітник більш ніким не званий
    З безсоння, книг, по довгім листуванні
    бродити по алеях піде він
    в поневірянні, в падолисті раннім




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  4. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:09 ]
    Замри на мить
    Життя дається люду задля чого –
    невже лише щоб черево набить?
    Аби здолати підтюпцем дорогу
    чи смакувати щастя і любить?!.

    Навіщо в світ приходимо цей грішний
    і знову, й знову так же грішимо?.
    Дивлюся збоку і буває смішно –
    у домовину вічно спішимо…

    І кожен риє сам собі могилу –
    хто жадністю, хто блудом чи слівцем…
    Поглянути на декого несила,
    як уявляє він себе співцем.

    Співає всяк про віру і свободу,
    про цінності духовні та добро,
    що славний рід не знає переводу,
    але ховає все ж своє нутро.

    Скінчається усе, усе минає…
    Не обманись у виключеннях ти.
    Замри на мить і полюбуйся раєм,
    вкуси смаку святої красоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2018.09.02 15:12 ]
    Спасибі друзям
    Навколо друзі – мов старе вино,
    йому десятки, а то й сотня, років;
    як вишивки яскраве полотно
    зі стразів, що зоріють на всі боки.

    Вина того іскристого бокал
    мені примхлива доля дарувала.
    Один – рубін, а інший мов опал,
    але вони – то суть всього загалу…

    Із тим бокалом йду шляхом своїм,
    роблю ковток як радісно й сутужно.
    За смак і колір вельми вдячний їм,
    спасибі щире вам за вашу дружбу!

    Усім спасибі: поряд хто в цей час,
    кого у колі зараз цім немає,
    а особливо тим – що від образ
    їх заздрість і досада розпирає.

    Останнім, як не дивно, вдячний теж,
    хоча й завжди тримали у напрузі.
    Не має булим моя дяка меж,
    що вчили цінувати справжніх друзів!

    02.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Василь Кузан - [ 2018.09.02 11:54 ]
    Про надії і строки
    Віктор Кучерук

    …Щоб сьогодні поміж нами
    Порожнечі не було, –
    Доторкнись до губ губами
    І зігрій сльози теплом.
    Поцілуй, неначе вперше, –
    Із надіями і в строк, –
    І відразу стане менше
    Насторожених думок.

    Про надії і строки
    (пародія)

    Без надії поцілунки,
    Як в яйці самий жовток.
    Хоч відгукуються лунко –
    В голові клубок думок.
    Вмиюсь теплими сльозами,
    Сліз гірких зроблю ковток…
    Доторкнешся лиш губами –
    Можу не спинитись в строк.
    Зникне раптом порожнеча
    Через двісті з лишнім днів –
    І радітиме малеча,
    Що я вчасно не зумів…

    02.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.02 11:31 ]
    Душа - в чеканні
    1

    Щаслива жінка, не красуня -
    а розпромінене лице.
    На тин схилилась бабця Дуня:
    "Куценька сукня... Де кільце?
    Де ухажор - отой заїжджий?
    Марнієш, сливко у соку..."...
    А обіцяв торік на Фіджі,
    зривав жоржини на скаку.

    2

    Жовтіє рай із кукурудзи.
    Шипшинку Єва рве на чай...
    Душа - в чеканні! Що їй глузи?
    Він шле щедротно "вибачай..."...

    Село. Хатина. Стеля, столик...
    Відбудувати б... жити тут!
    Штампує десь деталі Толик.
    Пахтять цигарка і мазут.

    3

    Скрегочуть коники... бджолино.
    Ряденця випрані. Четвер.
    Хлібинку випече - й полине...
    за блюдця вибалків, озер.



    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2018.09.02 10:38 ]
    Благодать
    Тепер моя жона без целюліту,
    Біля сапи ізвечора дріма.
    Поїду на роботу відпочити,
    Втомився від картоплі - сил нема.

    Забитий погріб, усмхнувся гордо,
    Кочу до клуні дині, кавуни.
    Загнала влада музу на городик,
    Пегасик обволочує лани.

    Одгарцював і сторч, і на колінах,
    У картопляних риючись ровах.
    На працю надихала Україна,
    Пирій, осот і злюща кропива.

    Не мучають безсоння і натхнення,
    На диво - навіть гамати не хо.
    Одне спасіння. - брага є скажена,
    Занюхую зеленим лопухом.

    Упав під тин, розслабилися нерви,
    Зникає дрож, ясніє голова.
    А осінь вже погрюкала у двері,
    Росою луг щоранку умива.

    02.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (3)


  9. Володимир Бойко - [ 2018.09.02 08:53 ]
    Тільки сам
    «Побудуйте мені
    Храм любові, високим до неба!» –

    Та ніхто ж не збудує –
    І навіть дарма не канюч.

    Адже щастя твого
    Окрім тебе, нікому не треба,
    Ані храму любові,
    Готовим для тебе «під ключ».

    Тільки сам ти зведеш
    Власний храм і палац і фортецю,
    І розпалиш вогонь,
    І наповниш оселю теплом.

    Так призначено всім,
    Так оддавна у світі ведеться
    На життєвій стезі,
    Що провадить між злом і добром.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  10. Віктор Кучерук - [ 2018.09.02 08:47 ]
    * * *
    Звільнившись вперше на світанні
    Від неспокійних дум і снів, –
    Живу, як діду притаманно,
    Хоч так учора не хотів.
    Поміряв тиск, вагу побачив,
    І, позіхаючи в рукав, –
    Уважно, поглядом ледачим,
    Порожнє ліжко обійняв.
    І тихне день, і вік мій никне,
    В тісній кімнаті, без пуття, –
    Гардини старості на вікнах
    Моє затьмарили життя…
    22.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  11. Василь Кузан - [ 2018.09.01 23:49 ]
    лезо літа вирізало острів
    ***
    лезо літа вирізало острів
    з жовтого окрайчика тепла
    потекла між листя позолота
    тягне плуга туга
    в небокрай

    пахне прілим листям і землею
    діти виростають
    як гриби
    спогади у кошика збираю
    бо любив

    загинає пальці невідомість
    і курчат вигулює
    стерня
    ясенами вперлися у небо
    дні що їх багато
    і нема

    гойдалка вигойдує проміння
    джерело зажурою дзюрчить
    дикими качками й журавлями
    до життя вигадую
    ключі

    01.09.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.09.01 20:07 ]
    Вистава
    Полтава. Ранок. Тиш. Аеродром.
    На полі косить дід хазяйновитий.
    Мальвіна ж пише вірші. А П"єро
    Пішов коханцю дарувати квіти.

    Життя пливе в ніщо, стікає час,
    Немає ні любові, ані друзів.
    А поруч - молодечий мартопляс,
    Ростібує рука останній гудзик.

    У Ворсклі мавок-лоскотух нема,
    Усі в столиці - до ста літ пологи.
    Тортиллу тягне в пущу Дуремар,
    На старість звеселивсь - ні дня без оргій.

    Вставляю у панно останній пазл,
    Озвучую фінал в любовній мантрі:
    Маріонеток смиче Барабас,
    Ніс Буратіно догоря у ватрі.

    01.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  13. Володимир Дубровський - [ 2018.09.01 18:02 ]
    Без кохання
    Я кохаю тебе все життя
    А ти збайдужіла й не варта кохання.
    Але що поробиш, нема вороття
    І серцю не скажеш навіщо чекання.

    А розум мій каже, що час проминає
    Відходять в минуле роки молоді
    А те що малюю, того вже немає
    Ніколи й не було, приснилося в сні.

    Я вірив у те, що придумав колись
    Без мене не можеш ти жити,
    Але від любові пора відректись
    Не буду я більше любити…

    Не буду чекати від тебе нічого
    Ні слова хорошого, ні співчуття
    В душі я звернусь лиш тільки до Бога
    Я винен, караюсь , прошу каяття

    Я винен у тому , що вірив в кохання
    Що душу свою я віддав всю тобі
    А ти все не бачиш , не чуєш, не знаєш
    Чого це все варте мені…
    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Шоха - [ 2018.09.01 17:26 ]
    Зоологічне
    ***
    Иншої не маємо роботи.
    Ирій залишають журавлі.
    Чую за индиками жалі,
    иклами лякають бегемоти,
    чоколаду мало у болоті,
    і нема етеру ув селі.

    ***
    Розумаки! І куди вже далі!?
    У Содомі панікує Лот.
    З точки зору етики й моралі,
    поки осягаємо скрижалі,
    ми є найлютіші із істот.

    ***
    Не умію як умів донині
    оцінити жаб і журавлів.
    Жаль, немає, як зоїл хотів,
    у «Червоній книзі» України
    як і у граматиці – «жабів» .

    ***
    Кусають оси і собаки.
    Лікує вкушене краса.
    Жаліє скошене коса.
    А як боїшся залізяки,
    не зазирай у небеса.

    ***
    Не чекай свободи – ані завтра,
    ані у майбутньому, щодня,
    поки смолоскип нічної варти
    задуває, нації не варта,
    українофобська комашня.

    ***
    Є іще надійна мімікрія.
    У підпіллі, а не у бою
    оживає віра і надія...
    А вівсяна «зоотерапія»
    Юґи й К° угледіла змію.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.01 13:57 ]
    Погідно
    1

    Лубочно малює каскади асан,
    описує жіночки охи та ахи.
    Лиш літери-букви... Шукаю екран.
    Жаліти чи заздрити? От бідолаха...

    Запевнює: "Я - ого-го!.. Йду в піке..."...
    Пахтіє цибулею, салом - від вірша.
    Поставлю між нами гінкий турнікет,
    без автора штибу такого - не гірше.

    2

    Три музи, три стежки... Три віяла. Сон.
    Словесні скарби шерехтіють, погідно.
    Наснився красивий смаглявець Ясон.
    І берег дивочний, напевно, Колхіди...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2018.09.01 12:50 ]
    На порозі осені

    Скінчилося жарке південне літо,
    радіємо осінній цій порі.
    Ідуть насилу в школу знову діти,
    несуть у ранцях перші букварі…

    Серпнева вочевидь спадає спека,
    вже лагідніше сонце погляда.
    До хуги з лютовіями далеко
    і кучугури снігу – не біда.

    Ще вдосталь часу до дзвінких морозів,
    це станеться, як листя опаде.
    Яскрава осінь нині на порозі,
    в чарівну казку вересень веде!

    01.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2018.09.01 05:48 ]
    * * *
    Хоч багрецем укрила осінь
    Навколишні сади рясні, –
    Ми ще цілуємося досі,
    Як молодими навесні.
    Немов посклеювали губи
    Обом закоханим дощі,
    Бо розлучитися до згуби
    Ніяк не можуть дві душі.
    Байдуже нам про що розмови
    І хто як дивиться услід, –
    Ми не втомились од любові,
    Вона одна серця ріднить…
    01.09.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  18. Сонце Місяць - [ 2018.08.31 23:58 ]
    дивертисмент
     
    минай сезоне привідкритий
    чого тобі шукати меж
    екзистенційні безпросвіти
    прострації супроти решт

    бач квіт розвіяв вітер
    & хмарини дме в
    неплинні небеса сторонніх візій
    обронзовілі контури дерев

    щоденне сновидіння те ж
    меланхолійне & довільно
    пустелю ночі перетнеш
    не ущухають війни

    & знов у злотім у модерні
    зоріючих усяк бентег
    лови хвилинне одкровення
    хай недовірливо просте

    пливи
    кораблику
    люби




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Іван Потьомкін - [ 2018.08.31 21:11 ]
    Чари осені

    Це осінь насилає чари.
    Так римовириться-гуркоче голова...
    ...Все напливає,
    Все сплива –
    І товариство, і думки, і мрії…
    І я десь поміж травами і птаством
    Блідою цяткою впаду,
    З’єднають лінії безмовні
    Політ, буяння і ходу...
    О ти, підтоптане єство,
    В тобі ще стільки знади-міці,
    Та вже запізно крикнуть:
    «Veni, vidi, vici!»
    Радій з чужого талану.
    Роби що сила,
    Щоб талану поталанило.
    ...Це осінь насилає чари.
    У кольорі, у гомоні, у порухах душі –
    Нічого повного, усе наполовинне:
    Напівчуття, півтони, півжалі.
    За руки взявшись, ловить лист кленовий
    Малеча гамірна і вікопомність.
    А осінь сипле, сипле свої чари.
    І римовириться-гуркоче голова.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  20. Микола Дудар - [ 2018.08.31 21:37 ]
    Помер...
    Помер гравець чужого поля -
    співак засмічених епох
    пиріг святковий... краєць-доля
    а кажуть що, єдиний Бог…

    І знову й знов приходить сумнів
    не десь, під боком гам… Ордло
    ізрешетили бризки клуні
    а кажуть що, единий Бог…

    Заплівся світ із несенітниць
    хіба мечем, хіба баблом?!
    а Сонце - сонечко все світить
    на правду схоже - єден Бог…

    Помер сьогодні песик, кролик
    вовчиця, птах, єдинорог
    уп’юсь нарешті антиболем
    хіба Душа - і є той Бог…
    31-08-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.08.31 17:52 ]
    Життєдайне
    Після втіхи - хропаки, нірвана...
    Але я ще ласки не наївсь.
    - Постріляй очицями, кохана!
    Кінчик носа устроми увись!

    Он, сусід щодня стрибає в гречку,
    А мене вважає люд святим.
    Ніжки на плечах? Тримай вуздечку!
    Відпочила? Ну, тоді летім!

    Ох і гарно попід небесами!
    Пташечка співає "Ох!" та "Ах!".
    Тричі поспіль здав важкий "екзамен",
    Розкошую, наче падишах!

    Лінюх повза із радикулітом,
    Ззаду відгодовує м"яке.
    Натомились. Треба відпочити,
    На фінал заходим у піке.

    31.08.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Терен - [ 2018.08.31 14:10 ]
    Самураї Кремля
    Підійшла Японія до краю.
    Закуріли їхні острови.
    Все, що Будда нації бажає,
    в руцях православної Москви.

    Від Кремля до самого Китаю
    все гниє з одної голови.
    Явно клепки їй не вистачає,
    а на пласі – піки й булави.

    Рашею керують поторочі.
    Кожному і кожній – по керму.

    По кормі парафія не хоче.
    Їй – місток у пекло – у Криму...

    Самураю мало тамагочі,
    харакірі хочеться йому.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.08.31 13:44 ]
    Між осінню і літом
    Спускається стежиною в долину
    Золото-серпень в жовтому брилі,
    У вирій з журавлями він полине,
    Залишивши свій слід на цій землі:

    Червонобокі яблука і сливи
    Та груші соковиті й виноград,
    А на столі на білій скатертині
    З нового урожаю коровай.

    За ті дарунки, що він нам залишив,
    Подякуємо серпню від душі.
    Йому у спину вересень вже дише
    Між осінню і літом на межі.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Козак Дума - [ 2018.08.31 09:20 ]
    Любові мить
    Ти приголомшливо красива,
    тобою марив все життя!
    Утриматись мені несила –
    зробив для себе відкриття…
    Я зупинитися не можу,
    назустріч подумки несе!
    Немає в світі огорожі,
    що спокій мій тепер спасе…

    Твоя чаруюча усмішка
    умить мене в полон взяла.
    Свою побачив Білосніжку,
    що дарувала два крила.
    Твій погляд ніжний і привітний
    вражає щирістю навік!
    Пройти не має шансів вільно
    повз тебе жоден чоловік…

    Уже очей піднять не смію,
    та серце лиш тобою снить.
    Чаклунко із моєї мрії,
    благословляю я ту мить,
    як сонце визирнуло знову
    і небо стало голубе,
    як задзвеніло кожне слово –
    коли побачив я тебе!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Шоха - [ 2018.08.31 07:15 ]
    Арії самоти
    Якщо поезія не та,
    не тими пишеться словами,
    не ті озвучують вуста,
    то перечитую Хайяма.

    І даленіє суєта.
    А десь за синіми морями
    веслує наша самота
    і чує опери ті самі.

    Лукаві зорі із небес
    перемовляються зі мною,
    віщують ласку поетес
    бодай ліричному герою...
    А за широкою рікою
            луною –
                    арії із мес.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Бойко - [ 2018.08.31 03:26 ]
    Суш
    Позасихали мальви крй дороги,
    В яру за лісом висохли струмки,
    І нікому прийти на допомогу,
    Бо у селі самі лиш пияки.

    Пересихає все, що серцю любе –
    Емоції, бажання, почуття.
    Помалу літо котиться до згуби,
    Як і життя.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  27. Ольга Паучек - [ 2018.08.31 01:32 ]
    ***
    Літо. зачекай,
    Не біжи за край,
    Не ховайся поміж верболози
    Ще одна доба
    Й осені пора
    Заснує туманом твої грози.

    Сонячне тепло
    Вітром розмело,
    Тихими дощами позмивало...
    Літо зачекай
    Не тікай за край,
    Мало мені було тебе, мало.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Адель Станіславська - [ 2018.08.30 23:12 ]
    Може
    Може відновлюсь знову,
    жити уповні схочу,
    збагну життя писати,
    чи як у юнь цвісти...
    Пустка запала, Боже,
    аж не розвиднять очі
    ані межі, ні краю...
    жодної хоч мети...
    Може оце навічно?..
    Може лиш на часину?..
    Пройдено так багато,
    спалено без числа
    докорів, суду, кпинів,
    заздрощів без причини,
    поміж штормів, негоди -
    човником без весла...
    Може захочу, Боже...
    Може... А може кину
    виклик своєму серцю -
    в собі чуття зітри!
    Стомлено усміхнеться
    світло що згорі лине:
    Тішся, допоки студять
    жар твій пругкі вітри...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  29. Володимир Дубровський - [ 2018.08.30 19:30 ]
    Мати
    Прийшла квітуюча весна
    І пам’ять колихне оте далекеє життя
    Як я малим хлопчиною страждав
    Тому що ласки материнської не знав

    Від горя й праці мама на той світ
    Пішла залишивши маленьких двох сиріт
    За них віддала все своє життя
    І з думкою про них навіки зникла в небуття.

    І знову біля могили матері стою
    І рідну матінку свою молю
    Пробач мені, пробач мої гріхи
    Що може я тобі колись зробив
    О матінко я половину вже прожив…

    Але мовчить матуся у могилі
    Й змінити це ніхто не в силі
    Лиш чорний хрест, червоні квіти
    І смуток в серці ніде діти

    Але весна не знає злого горя
    Й не дивиться кого яка спіткала доля
    Цвіте, буяє і радіє ,
    Бо сумувати й плакати не вміє

    Людина ж серце має, що болить
    Від лиха й втрати у вогні горить
    Горить поволі та й згорає
    Лиш попелище після себе залишає

    Я ж біль через усе життя несу
    Й тому сумний у цю веселую весну
    Могила й квіти крають мою душу
    Але життя іде, я далі жити мушу

    Мої роки минають наче дні
    І все ввижається мені
    Що матінка жива і молода
    На мене дивиться, лиш посмішка її сумна

    Чого ж ти зажурився сину ?
    Тебе в біді і горі я не кину
    Я ж мати і тобі я не чужа
    І з вами діти вся моя душа

    Я її голос чую і бачу добрі очі
    І краще на душі і не страшні вже ночі
    Вона зі мною її ласка і тепло
    Зі мною щирість, мудрість і добро…

    Прощук Михайло Степанович
    Дубровський В.В
    Березень 1997 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Василь Кузан - [ 2018.08.30 11:13 ]
    дзень
    ***
    дзень
    дзенькає монетою крапля роси
    падаючи з листочка у порожнє відро
    біля ґанку

    дзен
    достигає під серцем
    наче яблуко
    під ранішнім променем

    день
    вилуплюється з чорного яйця тиші
    і тулиться до руки
    тонконогим курчатком

    дум
    ніби бджіл довкола
    меду шукають
    у квітах сивих

    29.08.18 © Василь Кузан
     


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  31. Ігор Терен - [ 2018.08.30 10:32 ]
    Простенькі наративи
    Ой, радянські православні,
    вам лише відомо,
    що є зле, а що погане
    і яка кому догана
    у своєму домі.

    А мені казали гуру
    (і м'які, і терті), –
    не міняй свою натуру
    на овечу, вовчу шкуру
    і не будь упертий.

    Ні закону не порушуй,
    ані заповіту,
    не бери гріха на душу,
    оминай брудну калюжу,
    не одурюй світу.

    Не шукай собі пригоди
    на вино і гроші.
    І не думай при нагоді,
    що еліта у народі.
    Де вони, хороші?

    Залишай усім на спомин
    усмішку привітну,
    не клени, не бий поклони,
    обціловуй не ікони,
    а свою кобіту.

    Май усе, що є найкраще:
    і сім’ю, і хату,
    і немало, й не багато...
    А якщо тебе нізащо
    заперечує ледащо,
    є куди тікати.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.08.30 04:53 ]
    Прощання з генієм
    Одчепилась мара аж під осінь,
    Надто довго химеру терпів.
    Довелося влупити по носі
    Та скрутити млинця на губі.

    - Все не так! Все не те! Не до ладу! -
    Верещала, неначе пила.
    То на шию ловкенько присяде,
    То пір'їну скубне із крила.

    Скреготнула об стелю корона,
    Дощ із іскор в обличчя війнув.
    Залящало: - Не мацайте трону!
    І шануйте! Шануйте! Шану...

    Позакривано наглухо двері,
    Сів писати любовні рядки.
    Глип в вікно - знов напружились нерви -
    В хату світять чиїсь лупаки.

    29.08.2018р.

    В садку

    Вимуркує під боком кіт Баюн,
    Хитається калини всохла парость.
    Розтанула безслідно мила юнь
    І силою веде до шлюбу старість.

    Мій друг поважний, в салі, запанів,
    Рохкоче паця, мукають корівки.
    Я ж сивим став, а мудрим - досі ні:
    Ані землі, ані майна-готівки.

    Є хрестик, ліжко, ложка і жона,
    І домовина з дуба на горищі.
    Обходить стороною дім варнак -
    Нема чого украсти, окрім віршів.

    У світі, кажуть, сіро без митців,
    Сяйнистого бажають, меду, шарму.
    Та на слова немає покупців -
    Товар дешевий, не беруть й задарма.

    Засумував. Мокріє борода,
    Не лізуть геть у голову рулади.
    Захлипав дощ, кульбаба обліта,
    Із саду хутко човпаю до хати.

    28.08.2018р.

    Насолода

    О, читачі! Од вас, сумних, іду я -
    Зовуть на поле бульбові рядки.
    А сонце пражить! Спека аж лютує,
    Комарики встромляють хоботки.

    Хрустить у попереці, крапле з носа,
    Від куряви почмихує жона.
    Од лінощів рецепт - похила поза,
    А стане млосно - з"їжте кавуна.

    Вганяються в ріллю стрункі лопати,
    У небо настовбурчились задки.
    Поете! Покажи чого ти вартий!
    Помни добряче кволі п'ястуки!

    Моя найкраща поза - на колінах,
    Коли встаю, копита аж дрижать.
    У возиках, на роверах, машинах
    Бурундуки цургенять урожай.

    Він цьогоріч, скажу вам, знаменитий:
    Є крупна, є мілка - на всі смаки.
    А трутні вдома пишуть тинди-ринди
    І шпетять працьовитих селюків.

    Мішок на горбака з розгону "Опля!",
    Аби не впав - підтримує кума.
    Коли, братва, копається картопля,
    То на дурниці часу геть нема.

    30.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  33. Сонце Місяць - [ 2018.08.30 03:04 ]
    четвер
     
    фортепіанна анна не відмічає
    зміни на ліпше чи краще в
    сучасній содомський гоморрі
    симулякрів & тавтологій
    котрі теж за п’ять хвилин вірші
    дошкульніші або глибші
     
    на вогонь сама ставить кавник
    квітуючи мовби звичайно
    & музика літургійна
    крізь рухи її лине
    ліниві немов думки
     
    це ніякий не психоаналіз
    аніяка не псевдореальність
    ані заздрість ані навпаки
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  34. Козак Дума - [ 2018.08.29 19:32 ]
    А хочеш?
    А хочеш – залишимось разом?
    Не місяць, не рік – до кінця!
    Лише не сприйми як образу,
    що зараз не зву до вінця…

    А хочеш – лічитимем зорі
    до ранку з тобою удвох
    в безмежному дзеркалі моря
    і свідком нам буде лиш Бог!

    А хочеш – щоб мрії ми наші
    сплели у барвистий вінок
    й пили із бездонної чаші,
    смакуючи кожен ковток?

    А хочеш – здолаємо спільно
    самотності чорну біду?
    Себе відчуватимеш вільно,
    а я за тобою піду!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  35. Лія Ялдачка - [ 2018.08.29 16:23 ]
    Малюю перехожим крила
    Малюю перехожим крила
    На склі маршрутного таксі,
    А ті скидають їх безсило,
    І ось уже дорожнім пилом
    Лягають крила у руці.
    Там за вікном серпнева спека,
    Парує спечений асфальт,
    Дощать слова рекламних шпальт,
    Кріз їх набридлий їду гвалт
    За місто пасербом хай-теку.
    Тікаю з міста, місто, прощавай!
    На пару тижнів, днів, чи дві години
    Немає щасливішої людини,
    І не шукаю іншої причини,
    я просто хочу бачить небокрай.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Марія Дем'янюк - [ 2018.08.29 14:20 ]
    Братику
    Все ще не вірю, лише розумію
    Що відбулося:
    Я вже ніколи(!) не чутиму
    Запах твого волосся.
    Ми вже не питимо чай
    До глибокої нічки,
    І не тектиме розмова
    Тихенька, мов річка.
    Та на твоєму плечі
    Глядучи на тополю,
    Не шепотітиму
    Ясновсміхаючись долі.
    Поруч з тобою у цьому житті
    Вже ніколи не буду...
    Братик єдиний,
    Я твого "люблю" не забуду!
    Душу солонить сльоза,
    Кровоточить рана..
    В небо здійнялись слова -
    Помолилась старанно...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  37. Козак Дума - [ 2018.08.29 10:36 ]
    Кремінь чи діамант?
    З юнацьких літ пішов у світ картатий –
    писав, учився, не уник тривог…
    З дипломом і путівку за Карпати
    з Вуж-города отримав педагог.

    Казанка, Миколаїв, школа, діти,
    редакції журналів і газет…
    Із музою мандруючи по світу,
    зростав невпинно молодий поет.

    Постала в височінь «Травнева арка»,
    «Південним сяйвом» вкрилася вона.
    «Танок вогню» змінила досить шпарко
    «Елегія троянського вина».

    У «Літній час» знаходив «Шлях по зорях»,
    з „Синопсисом“ він вепра полював
    і „Пектораль“ купав у Чорнім морі,
    а „Скіфське золото“ – в „Літопис“ нотував.

    Доробки творчі всі перелічити
    не вистачає пальців на руках –
    перлинами покликані зорити
    поезії всесвітньої в віках.

    Людей таких в суспільстві одиниці,
    що в Господа отримали талант.
    З бурштину журавель він, не синиця.
    Людина-кремінь, глиба, діамант!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.29 09:39 ]
    Хараман

    1

    Муза - це не муха...
    Діва-хараман...
    Вловлене щодуху
    гамкне пелікан.

    Зеленіє ряска,
    густо верболіз.
    А мені три маски
    Карабас приніс.

    - Одягай... зумієш...
    Ниточки - до рук.
    Плаче Єремія...
    Час війни, розлук.

    Похвальбою дише
    схиблений сусід...
    І обійми ширші,
    оси між борід...

    Жевжик атакує:
    віршував для товп!
    Гепнув дуба буєм -
    завалився стовп...

    2

    Пошуканка стилю,
    перли... шрот... вода...
    Аркуші - на хвилю...
    Зловить Даліда...

    А чиїсь - дідисько,
    та й підпалить хмиз.
    Йдеш у люди... слизько.
    Обіцявся приз.

    Бійка за корони,
    пліточки, вінці...
    Мури оборонні.
    Блискавки - в руці.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  39. Ігор Шоха - [ 2018.08.29 09:47 ]
    За рікою часу
    Тече, вирує і шумить вода,
    нестримна у найвищій іпостасі.
    Немає дамби, ані невода
    чинити опір цій кипучій масі.

    Сльозою, поки горе – не біда,
    і гіркотою на іконостасі,
    і кровію, коли іде орда
    за сатаною у попівській рясі.

    Та буде ще і радості сльоза,
    веселкою заграють небеса,
    і змиється усе лихе грозою.

    Омиємо свободу у росі,
    і люди називатимуть усі
    новою Україною-Русою.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  40. Віктор Кучерук - [ 2018.08.29 08:17 ]
    За три кроки
    Коли до обріїв осінніх
    Біжать квапливо літні дні, –
    У співі сойки – голосіння
    Чіткіше чується мені.
    Хоч ще лишається три кроки
    До жовтолистої межі, –
    Вже в серце вглибився неспокій
    І розростається в душі.
    Сумна мелодія прощання
    Густіє й ширшає щодня
    Так, ніби вперше чи востаннє
    Землі оздоблення линя.
    Чомусь тремчу, неначе пташка
    В сильце впольована ловцем,
    Хоча ніякої острашки
    Ні наповічно, ні мигцем
    Нема в мені, – лиш одиноко
    На добре втоптаній стежі, –
    Хоч ще лишається три кроки
    До жовтолистої межі…
    28.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.08.29 06:14 ]
    Монахи та удовиці
    Ти бабця, кажуть, ворухка,
    Статура, правда, не дівоча.
    Візьми сирітку-мужика!
    Монахом жити більш не хочу.

    Я полатаю дах, паркан,
    А ти борщем помажеш вуса.
    На закусь досить огірка -
    Боюсь натоптувати пузо.

    Заскнів самотнім бобилем,
    Псуються без мужів вдовиці...
    А разом - це краса! Балет!
    Не знатимуть покою циці.

    Удвох сапатимем город,
    Чукикатимемо свиняку.
    Надійний я, не колоброд,
    До Трої не чкурну з Ітаки.

    Нарешті фею уламав!
    Об мене торсом хтиво треться.
    Тепер красуня не сама -
    Здалася лицарю фортеця..

    28.08.2018р.

    Щастя

    Самотністю душилося нутро,
    Ще б трохи - і перемогла горілка.
    ...Тебе не гнав, зоставив на добро.
    І правильно зробив - тепер ти жінка.

    Пірнув до дна в очей твоїх блават,
    Скінчилися навроки, траур, тризна.
    Із мрій моїх саджав квітучий сад,
    І рай ожив! Гримить любові пісня!

    На сірий світ лягло пастельне тло,
    Куди не глянь - трояндові бутони...
    Я віднайшов цілюще джерело,
    Хлюпоче щастя у моїй долоні.

    28.08.2018р.

    Рятуймося!

    Під ріпицю втелющився їжак,
    Це - критик. Я для нього як еспандер.
    Щодня мене батує без ножа,
    Уперто колупає кварки з ядер.

    Під носом булька луснула зі зла,
    Куснув би гада та не дотягнуся.
    Безсилля. Думка вмерла. Творчий злам.
    А хочу написати мусі-пусі.

    У нашій групі він тиранозавр!
    Шматує без розбору всю тусовку.
    Удушить Дездемону підлий мавр,
    Овечка не упорається з вовком.

    Давайте, браття, "банити" блоху,
    Вичавлюймо хутенько із фейсбуку!
    Ми ще покажем хто тут "ху із ху"!
    Ну, скільки можна цю терпіти муку?

    Ти ба! Із мене робить парвеню!
    Ще й муза устромляє в гузно вила.
    Та шкряботіти я не припиню,-
    Цю звичку подолати вже несила.

    28.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  42. Тетяна Левицька - [ 2018.08.28 20:46 ]
    На море
    - Набридли, любий, будні,
    Поїдемо на море.
    Шовкові сняться руни
    Чарівного Босфору.
    За хвилькою ще хвиля
    У філіжанці срібній.
    Розляжусь, як богиня,
    Ти - падишахом, рідний.
    На теплім узбережжі
    Лазурні краєвиди.
    Покірна без одежі,
    Прекрасна, мов Ісіда,
    На пляжі золотому
    Приємно знемагати.
    Не схочеться додому
    В Козару повертатись.
    Кохати стану п'янко,
    Розніжено, медово!
    - Я б залюбки, Тетянко,
    Але ж у нас Корова!
    Свиней і птиці швора.
    Города - соток двадцять.
    Для селянина море,
    як тундра для китайця.
    Тож збігай до сусіда,
    Скупайся у грабарці
    Бо теж мені Ісіда -
    Сто сорок без куфайки!

    (грабарка - копанка)

    2018р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (12)


  43. Роксолана Вірлан - [ 2018.08.28 16:08 ]
    Жоржинна ярість

    Як пахло небо висотою
    І демонилися вітри.
    Лились хупаво за тобою
    Сонця і я, і сни...горів

    Високий подих мого літа-
    Дозірний виголос душі.
    Набілом вранішнім умита
    В мені вистеблювалась жі...

    Огненна жінка, жИва, жриця
    Жоржинна ярість пелюстків,
    Де і роса іспопелиться,
    Як поцілунок до щоки,

    І вісь твоя необережна,
    І дотик навісних зіниць
    Спаліє все, як спіла вишня
    І в небі місяць білолиць.

    І перелиється сто жбанів
    Щоби згасити той огонь.
    Ти,Вего, в овиді прираннім,
    Не, охолонь...не охолонь.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.08.28 06:37 ]
    Осінь
    Ось і літу кінець. Закрутив огірки, помідори,
    Втретє викачав мед і картоплю у погріб поклав.
    Час прийшов для поез, рок-н-ролу, картин, ораторій,-
    Побіжу в Гідропарк і Дніпро подолаю уплав.

    А нудистам лафа - дме і дме із Сахари сірокко,
    В афродіт і венер на сідницях дрижать волоски.
    На столичних наяд звично мружиться Ероса око,
    Хвилі пестять литки, те що вище - якісь мужики.

    Із дівочих пупків пробиваються лотоси дивні,
    Без любовних рулад-панегіриків не обійтись.
    Я відшукую ритм поміж брівоньок ламаних ліній,
    Та натхнення нема, патичка розворушує біс.

    Між усміхнених фей мій талант розпорошився знову,
    Всі думки про любов, а про вічне творити не хо.
    Повернусь у село і до ночі пилятиму дрова,-
    А на Довбичку хай приїздить генецвале Міхо.

    Ось і осінь прийшла. Зажурилася баба Параска,
    Зуб останній пропав - проковтула, мабуть, уві сні.
    Для митців треба тиш, а не хтива оця свитопляска,
    Хай ударить мороз, ляжуть крига метрова та сніг.

    27.08.2018р.

    (Довбичка - острів у Києві, де загорають нудисти. Знаходиться навпроти дитячого пляжу.)


    Марнота
    Дурниці потрібно казати із поглядом мудрим
    Аби вам повірив на слово нервовий народ.
    Стрижуться баблоси із лохів, з баранчиків - кудлі,-
    Ось, яхту купила, півраю, будується корт.

    У Раді лафа, кожен другий - кабанчик огрядний,
    Мандат необхідний, інакше прибуткам кранти.
    Поети також брехуни, тільки вельми невдатні,
    На хліб не зароблять - дешеві занадто труди.

    Чортиську несу ритуальну валізу готівки,
    Доїтиму люд - беззаконня законом стає.
    А в лірика криза - мотузка звисає із гілки:
    Вперед, не вагайся! Коньяк вже налив сомельє.

    Товпа лизоблюдів докльовує зронені крихти,
    Несуть підприємці ясу, обціловують торс.
    Писака ж сидить і обкусує капосний ніготь,-
    Не зна чого хоче, в кебеті одвіку хаос.

    Читаю для тонусу віршики в ліжку плейбою
    (втомився від сексу, під боком нахабно дріма).
    Слова на папері, насправді - розмова з собою,
    І ліків од цеї хвороби в аптеці нема.

    27.08.2018р

    Дратівливе

    У небес виклянчуєш краси?
    Щоб жилося легко, без печалі?
    Ти дурниць у Бога не проси,
    Краще надішли веселий смайлик.

    Побажай здоров'я і дівок,
    Та до мене хутко повертайся.
    Я тобі зніматиму наврок,
    Дуже на халявне, бачу, ласий.

    Спокій це, насправді,- боротьба,
    А краса - шалений танок, пісня.
    А в сусіда щастя - у гробах,
    Процвітає надмогильний бізнес.

    В мене ж - орхідея зацвіла,
    Бо навчився квітку цю любити.
    Ти ж купив її - й усі діла,
    Кинув зів'ядати в баби Ліди.

    Ніі зерна, ні саду не зростив,
    У пошані скнари-торбохвати.
    Шастя -це трудів людських плоди,
    Праця для добробуту громади.

    28.08.2018р.

    Старість

    Ранок важко злетів з повік,
    Прокидаюсь розбитий, хворий.
    Не нагадуй мені про вік,
    Не люблю я таких історій.

    Хочу бути як Аполон
    Та дівчат на руках носити.
    А тримаю лише стило,
    Бо за рогом надгробні плити.

    Слабне бас і дрижить рука,
    На сніданок - вода і коржик.
    Окуляри добу шукав,
    В павутині подружнє ложе.

    Прохурчала чуттів гроза,
    Голова, наче дуля лиса.
    На пуантах лежить кирза,
    А на скрипці мішечок рису.

    А пройшла тільки сотня літ!
    Не старий...Ну, хіба що трошки.
    Глип у дзерало - сивий дід,
    Лоб і щоки в глибоких зморшках.

    Спазмалгон уковтнув, "Хеллак!",
    Камінь коле пропиту нирку.
    Та в душі я іще козак!
    ...Прослизнула сусідка в хвіртку.

    28.0.2018р..




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.27 23:32 ]
    Осінь

    Вічний Мелькіадес ходить між дворами,
    пропонує сито у зірках для мами,
    татові - кресало, гребінець - бабусі.
    Я б аж два купила... та сичали гуси.

    Виміняла деко на пиріг вишневий.
    Дав ще й теплу кофту...
    Ой бабусю, де ви?

    Візерунки ловкі, барва черепаша.
    Циган посміхався, виїв миску каші.
    Не дурив... божився. Руки у корості.
    Осінь... сни мигдальні...
    ...і щоночі гості.

    Родаки, предтечі... Не шумлять уранці.
    Розтають безслідно, промінь - по фіранці.
    Тиш. Із пригощанням жодної мороки.
    Соломинку візьмуть... не маліє соку...

    Яблучка лишаю на вікні, де квіти.
    ...кофту - для бабусі - розплітає вітер...

    Тільки в кукурудзи не сивіють коси.
    Хитрий Мелькіадес позолоту носить.
    Павутиння - даром, лиш дублон - фізаліс.
    Всі облуди світу має в арсеналі.
    Хто б йому не вірив? Маже рани медом.
    Чарівні сандалі... ґудзики з Толедо...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Ільчук - [ 2018.08.27 23:23 ]
    ***
    зорі, зірки, сузір’я і зорепади -
    холодні душі колись таких теплих тіл
    лід і вогонь - ваша одвічна дуада
    світанок і вечір - ваш циклічний уділ

    Великі Ведмедиці, Ліри, Кассіопеї -
    наскельні малюнки насуплених давніх жерців
    заплутані коди, що відчиняють двері
    у міріади нових загадкових світів

    зоряне небо - майстерно зшита куліса
    древнього амфітеатру на ймення «Земля»
    щедро оздоблена шовковиста завіса
    срібною ниткою без початку-кінця

    а завтра хтось візьме і зірве цю пелерину
    і Всесвіт на сцені небес зіграє на біс
    і що тоді перед Ним є смертна людина?
    приземлена хмарка протонів, нейтронів і сліз

    14.07.2018


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (4)


  47. Ніка Неві - [ 2018.08.27 21:12 ]
    Жалі осінні
    О цій порі такі тужливі ранки…
    Сполохана душа, неначе бранка,
    У путах мороку осіннього німіє,
    Сама себе ніяк не зрозуміє.

    Повисла на щоці сльозинка тепла,
    Неначе роси на змарнілих стеблах
    Рудбекій, чорнобривців та жоржини,
    У тихім шепоті: «…Одвіку і донині…»

    Я не прошу багато - краплю втіхи,
    Хай сонце визирне окрайцем з-поза стріхи!
    Та ні ж бо,
    Ні…
    Мої жалі осінні
    Краплинами повисли в павутинні.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Лимар - [ 2018.08.27 20:19 ]
    Серпневі обійми
    Серпневі обійми палкі наостанок.
    Спокусливі літні закінчаться дні.
    На жаль, не достатньо вже теплий і ранок.
    А настрою хвилі мінливі, сумні.
    У осені фарби хоча й чарівні,
    Та тільки відходять так швидко вони.
    А час через зими летить до весни.

    27.08.2018
    Свидетельство о публикации №118082707943


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2018.08.27 20:59 ]
    Я і Вова
    Не видумую, чесне слово.
    Привалило мені уві сні:
    двоє в розшуку: я і... Вова –
    фотороботом на стіні.

    – Оціни –
    «охмуряю» Вову, –
    це іще не судовий зал.
    Дуже хочу я до Сєнцова.
    Анексуємо наш Ямал.

    – Е-е-е..., –
    виляє велеречивий, –
    я... усю Україну бандер...
    (пропущу матюки курсивом)
    ...замочу її... у... еСеСеР.

    Засіяли «зірки» на Раші:
    – Ви – ямалці, а ми – у Крим!
    Історично – усе не ваше,
    це від Яника нам калим.

    А за ними, у морі кро́ві,
    блюдолизи:
    – Ату їх, ату!
    Просинаюся весь у поту.

    За стіною віщає Вова:
    – Наші...
                Альпи...
                        узяв ...
                                  Суворов!
    Чуй....,
              Анжела... ,
                          на ви...
                                      іду.

                       08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  50. Іван Потьомкін - [ 2018.08.27 19:20 ]
    Як краще зір зберегти
    Вдивляюсь в блакить
    Крізь пальми розкрилене віття.
    Вдивляюся пильно, мовби шукаю
    Забуте в небі і хочу будь-що віднайти.
    Хмарки вересневі, білі, як пух лебединий,
    Застують і творять справжнісіньке диво...
    ...Отак настанови офтальмологів,
    Як краще надовше зір зберегти,
    Є ліками воднораз і для серця.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   454   455   456   457   458   459   460   461   462   ...   1855