ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2018.07.02 09:05 ]
    Без мух
    Стало менше добра і гармонії,
    Світу, мабуть, приходить кінець.
    А митці розвели антимоніі -
    Хто майстерніший з них писунець.

    Віршороби - освічені шустрики,
    Стилос гострий, батує як ніж.
    Я, для мене, мені - контрапунктиком,
    Егоїзмом смердить кожен вірш.

    Рій письмацький шугає над хмарами,
    Животіє внизу чорнолюд.
    Бачу Стуса (обнявся із нарами)
    І Шевченка (одводять на суд).

    Лий хоч тонни у твори патетики,
    Розмальовуй, немов Фаберже,-
    Із сучасних "страждальців-поетиків"
    Не ростуть Прометеї уже.

    Чистять нігті холопи у панії,
    Не чіпляє заусінь пера...
    Відступаємо. Залишки армії
    "Ураганами" враг накрива.

    Скоро бій. Це - серйозна обставина,
    Спину знов прикриватиме друг.
    Віршотрясці зітхають в гущавинах,
    На диванах, в кімнатах без мух.

    02.07.2018


    Не пропаду

    У бочці меду плаває оса,
    Ще не загус, вичавлював учора.
    З солодким навіть дурень у плюсах -
    На кухні нитку тче довжезну мойра.

    Накладую у миску їй медок,
    Тому живу безжурно і на повну.
    Захочу - з рота видеру шматок,
    Стрижу із друзів грошенята, вовну.

    Палац - не гірший, аніж в королів,
    Щодня у ліжку спить нова путана.
    Для бевзів не жалію похвали,
    Бо ласий люд на вигуки "Осанна!".

    У дурнів ґулі зріють на лобах,
    Гризуться за дрібниці як собаки.
    Буркоче невдоволено юрба,
    Народу влада забиває баки.

    А ти сиди в останньому ряду,
    Давися все життя дешевим спредом.
    У пеклі я також не пропаду -
    Маститиму чортячі рила медом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (31)


  2. Неоніла Гуменюк - [ 2018.07.02 09:53 ]
    Самотність
    На схилі літ сидить він біля хати
    Один-однісінький.А поруч - ні душі.
    Життя і далі буде вирувати,
    Але ніхто до нього не спішить.

    Бо змолоду не думав про майбутнє,
    А насолоджувався тим, що день дає:
    Кохав жінок і розважався гучно,
    Але сім"ю створити не хотів.

    І поки не підводило здоров"я,
    То не замислювався, звісно він над тим,
    Що стане колись дуже він самотнім,
    Бо й словом перекинутись ні з ким.

    Нема дружини, діток та онуків,
    А може десь і є.Хто його зна?
    Як важко бути в світі одиноким,
    Не дай, Господь нікому це пізнать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  3. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.02 01:34 ]
    Три Стрельца
    Три Стрельца,три брата,три гордых самовлюбленных идиота ..
    Встретились на берегу любимого пруда. ..
    Позаду пустота, в глазах сгорела безнадёжная искра. ..
    Она со страхом молча говорила - "река невольно превращается в болото". ..

    Ну что!?Давайте снова пустим наши стрелы !
    Пускай звенят и дарят миру свой полёт.
    И каждый вкладывал в тот выстрел свою веру. ..
    С надеждой ,что уж в етот раз стрела к ответам приведёт. ..

    Не понимая что мишеней больше нет ....
    Что скоро будет нечем воевать. ..
    Что ето состязанье - полный бред. ..
    И тех кто любят могут потерять. ..

    Любили трое. ..искренне любили ,
    Один себя, другой семью, а третий сказку...
    Но через гордость, они никак не померились. .
    Нуждаясь в теплоте но не снимая маску. ..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Бойко - [ 2018.07.01 21:10 ]
    Страховиддя
    Часник і цибуля погнили,
    Не влізеш в город, бо дощі.
    Усе пожирають щосили
    Грубезні личинки хрущів.

    Жуки доїдають картоплю,
    Лишається гола рілля.
    Якщо не вкурити коноплі,
    То треба гребти звідсіля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (3)


  5. Татьяна Квашенко - [ 2018.07.01 20:03 ]
    шагреневая кожа
    Усыпаны улицы кожей платанов –
    Корою шагреневой, тонкой и рваной.
    Стволы все белее и глаже без кожи.
    И ходит по коже одесский прохожий…

    Такой коропад одесситам привычен.
    А я как воришка, что пойман с поличным,
    Кладу виновато обрывки шагрени
    Себе на колени, себе на колени...

    Платаны – деревья с шагреневой кожей.
    На голые нервы платаны похожи….

    01.07.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Іван Потьомкін - [ 2018.07.01 20:50 ]
    ...бо зганьбила Боже слово

    Сів Василь під образами,
    Умивається сльозами.
    Увіходить в хату мати,
    Давай сина розпікати:
    «Знов думками у вдовиці?
    Бодай їй уже втопиться.
    Не позволю вдову брати,
    Вдова вміє чарувати...»
    «Та я ж її люблю дуже!»
    «Вона звела свого мужа...
    А дівчата за тобою,
    Як рибоньки за водою».
    Не сказав Василь ні слова,
    Сідла коня вороного,
    Поклонивсь матусі в пояс,
    На вдовиний подавсь голос.
    А за ним навперегони
    Летять матері прокльони:
    «Шоб ти, сину, не вернувся,
    На явора обернувся!»
    Сама жала жито мати,
    Став дощищок накрапати.
    Під явором стара сіла,
    За листочок ухопилась.
    «Не рви, мамо, – голос чути, –
    Дай хоч явором побути.
    Не дала в шлюбі пожити,
    То хоч тут суд не верши ти.
    Удівонька – моя любка
    Обернулась на голубку,
    На вершечку гніздо звила,
    Мене співом звеселила».
    ...Подризала в горі мати
    Одна в хаті доживати.
    Відібрало старій мову,
    Бо зганьбила Боже слово.



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 15:41 ]
    Булька
    Без слави жити - неймовірна мука,
    Всім до лампади, а у мене стрес.
    У царстві піни я найбільша булька,
    Як видують - злітаю до небес.

    Хвалою надимаюся найкраще,
    Немає підлабузників - біда.
    Народець неуважний став, ледащо,
    Працює у городах і садах.

    Підносить друг осанни повну чарку,
    Та у нектарі вже сидить оса.
    Сатирик чмихнув, гавкнула вівчарка -
    Я луснула! Прощайте, небеса!

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.07.01 14:53 ]
    Хто тут - за мною...
    1

    Вчуся - й чутки сортувати, і речі,
    піцу пекти, красивішу за римську.
    Кине хустинку Ерато на плечі -
    щоби подобалась мужу, вітриську.

    Переливаються соки, опали...
    Досить оправи шукати для віршів.
    Смикали шлейфа, гриміли-ступали
    друзі-паяци, ні кращі, ні гірші.

    Справжність лелію, оліями - руки...
    До ювілею осилю потроху
    хитру науку довір'я, розлуки,
    мо', збайдужію до юрм скоморохів.

    Звісно, левиця - трампліни окремо.
    Зась у гурточки до вепра чи лиса.
    Клімат хороший для страусів ему,
    димом овіяних лип і нарцисів.

    2

    Треба любити, бо щастя минуче.
    Облаштувати б і лігво, і нивку.
    Хто б тут за мною щиресенько скучив -
    та із шовковиці вислав наливки...

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  9. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 14:27 ]
    Тепло памятати
    Давай ламати,немитими від вулиці руками ..
    Смачнющий хліб з печі моєї мами. .
    Поливане горня передавай по кругу,
    І бутербродом зі сметани й цукру поділися з другом .

    Під бабину у хрестик вишиванку ,
    Ми слухали байки під свічку аж до ранку ...
    І сяйво її зморщок нам світило загадково. ...
    Маленьких босих ніг , часи короткі та чудові....

    Піском пробігло,протекло водою .
    Продуло вітром ,проросло травою.
    Взетіло птахом, пролунало дзвоном
    І всілося на лавці біля дому. ....
    Сидять із юністю шепчаться, про радість. .....
    Зайняли місце, щоб присіла з ними старість.

    Такі однакові та різні в той же час ,
    Утрьох на татовім подвір'ї виглядають нас ....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Кілометр Рубемл Далекий - [ 2018.07.01 13:38 ]
    Інший погляд
    Тебе народжено, сповито нагодовано. ....
    Та до життя без кольорів не приготовлено. ...
    Робиш крок.... за ним ще крок. ....і з кожним разом відчуваєш, приємний чи болючий шок....
    Підбираються слова зсередини самі собою. ...
    Ти розумієш,тебе рве ! Ти хочеш проти "них" іти до бою. ...
    Та те , що помагає воювати ...тебе і може поховати. ...
    Останнє, з рук твоїх дітей , ні на секунду не вагаються забрати. ....
    Щоб стали ми одними з них , продавші душу за нулі.....
    Але якого чорта в середині треба мати,
    Щоб йти із ними ,- їм на поводі ....
    Один кадилом маше - прикриваючись Ісусом. ...
    Інший, пакує через гроші , чіпляючи на шию грузи. ..
    Третій посередник із зв'язками. ..
    Який за вигоду продасть і свою маму. ...
    Інший загубився вже давно. ...
    Вишкрябує своє ім'я глибоко - там де дно. ...
    І голову підняти не дають. ...
    Бо знають,небезпечний, розуміє в чому суть. .
    .......................


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2018.07.01 10:53 ]
    Почуте й пережите
    ***
    Уже не радує почуте,
    не заспокоює брехня.
    Ачей - не бути, чи не бути? -
    насущні наші атрибути,
    а як би вижити щодня.

    ***
    У партача* великі зміни:
    лукава честь, а совість - піна...
    І щось навіює на ум -
    народний злодій України,
    або заслужений брехун.

    ***
    Той - керує, та - курує,
    а ума - як не було.
    Хто у кого одесную
    і кого учити всує,
    невідомо як на зло.

    ***
    Не жалійся, що немає брому.
    Не спаде корона і старому.
    Щира дружба все перенесе.
    І лише у гонорі сліпому
    дурень перекреслює усе.

    ***
    Все у світі можна пережити.
    За нізащо доля не скубе.
    І Фортуна вимагає мито,
    та у череді біля корита
    не достойно бачити себе.

    ***
    Немає часу на самотину
    і на біду усе часу немає.
    Даруйте за сентенцію сумну -
    піду тоді, коли уже засну
    і не прокинусь у юдолі раю.

    06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (9)


  12. Олександр Сушко - [ 2018.07.01 08:04 ]
    Вкусю!
    Читаю графоманів - аж трясе!
    Усе не так! Усі від мене гірші!
    Із пуп'янка мені відомо все,
    А особливо - як писати вірші.

    В житті лише єдиний інтерес -
    Творити вічне. Ох, яка це мука!
    Собратчик пише - прищить, діатез,
    А книжка вийде - "жаба" і бігунка.

    Слабак-піїт ізнову обскакав,
    Наквецяв у журналі гроно віршів.
    Із вуст моїх щодня лунає "Гав!",
    Бо слава бевзів як ножака ріже.

    В невизнаних митців життя - не мед,
    Піду, вжену колезі в зад колючку.
    У пелюшках ворушиться поет,
    Не хоче циці, просить дати ручку.

    01.07.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (17)


  13. Сонце Місяць - [ 2018.07.01 02:12 ]
    Червоний телефон (Love)
     
    Всівшися на пагорбі
    Бачу люди мруть собі
    Іти потойбіч ліпше було би
    Із пальцем убік
     
    Вірую в магію
    Бо вона швидка мов ртуть
    Не треба сили при гіпнозі, знай
    В очах, поглянь
    Що там бачиш?
    Взагалі, як тобі?
    Я чуюсь фальшем, як мене звуть філ
    Чи навіть білл
     
    Тут життя вир
    День йде за днем
    Не знаю, чи я живу, чи то
    Все начебто би
    Життя моє бува примарним
    Якщо гадаєш, я щасливий
    Убарв мене (жовтим/синім)
     
    Тут я був раз
    Тут був два рази
    Не знаю, чотирьох або
    П’ятьох вже досить, чи
    Я граюсь із номерами
    Аніж мене лічити
    Радше скинь
     
    Без потреб ділити день
    Будь-коли мені окей
    Не хочу, щоби хтось займав мій час
    Так не гаразд
     
    Вони зачиняють тебе
    Вони викидають ключі
    Гадаю, хто їхня здобич завтра, я чи ви?
     
    Ми всі притомні та хочем на волю
    Волю. . . волю. . . волю. . .
    Волю. . . волю. . . волю. . . волю
     
     
    (всі діти божі хтіли б на волю)
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  14. Олександра Камінчанська - [ 2018.07.01 01:21 ]
    ***
    ***
    пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі,
    завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?..
    у дивній майстерні виліплюють світ брехачі,
    бредуть поторочі шаленого вітру супроти.
    а небо таке, ніби випране, чисте гай-гай…
    і зорі пахтять на весь світ, як достиглі суниці.
    ідеш навмання, а здається, ще крок і вже рай,
    вже й подумки молишся задля благого «годиться».
    отак мізерніємо, звиклі до всього, сліпі,
    до прикрих завій вирихтовуєм сани уміло.
    чи буде прощення сьогодні минулій добі
    за те, що відниділа так чи за те, що горіла?
    чи будуть салюти, осанна отим, що не тут,
    а Шляхом Чумацьким пішли, бо інакше не вміли…
    а мамині мальви, на диво, цвітуть і цвітуть,
    в городі, за хатою рідною – біло-пребіло…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  15. Влад Войтич - [ 2018.06.30 23:08 ]
    ***
    лютує баба (відьма, хай їй грець! ),
    жере, кусіка, все, що під руками.
    а ще недавно був один горнець
    поезу-кашу двоє з нього гама…
    наїлася, наситились і от
    жере бідаку того, що голоден.
    …пастушка Пріся заганяє скот,
    а самохвал на свій чекає орден…
    чи ж недаремно писані рядки?
    шукаємо мораль задля годиться.
    не маєш права думать навпаки –
    за тебе все продумала левиця…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Олена Кіс - [ 2018.06.30 23:17 ]
    Мати
    Край дороги, за вигоном поля
    Бовваніє в ранковій імлі
    Чиясь хата. Як совість, як доля
    Біла постать у сизім вікні.

    Бур’янами заросле подвір’я,
    Відлетіли в міста діточки,
    За літами знедолилась віра,
    Журавлями гайнули роки.

    Вишня тулиться сумно до шибки,
    Їй так хочеться дати тепла
    Тій, що сонця окраєць чи скибку
    Все чекає. Та їх все нема…

    Їх нема, голуб’ят-ластів’яток,
    Десь штурвалять у далях-світах,
    В постарілім саду їхня хата, –
                                                      їх мати,
    Б’ється поночі в грудях їй птах,

    Ще стискається, вже не ритмічно
    Серед тихих небілених стін,
    Все ще є, все ще любить Предвічна,
    Все ще жде. Та надії ті тлін.

    Я не вірю в незгойну дочасність,
    У чесноти засніжених піль,
    Я не вірю, що серце із м’язів
    Адже знаю, що серце то біль.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  17. Володимир Бойко - [ 2018.06.30 12:53 ]
    * * *
    Можливе все,
    Можливо й неможливе,
    Можливі і Голгофи і хрести,
    Можлива навіть
    Неймовірна злива,
    Аби цей світ омити і спасти.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  18. Неоніла Гуменюк - [ 2018.06.30 10:28 ]
    Випливає місяць повний
    Випливає місяць повний,
    Наче лебідь, а чи човен
    Та гойдається на хвилях
    Кучерявих хмарок сивих.

    Усмішка його чарівна,
    Сяюча і срібна-срібна
    У полон бере серця,
    Як і літня нічка ця.

    Перекинув він відерце
    Теж сріблясте - видно денце,
    А із нього сестри-зорі
    Розсипаються навколо.

    Задивляються у плесо
    Річечки, немов в люстерко:
    -Скажи, місяцю ти ясний,
    А котра із нас найкраща?

    -Ви усі такі чудові, -
    Місяченько тихо мовив, -
    Неймовірні всі красуні,
    Всіх однаково люблю я.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Адель Станіславська - [ 2018.06.30 09:56 ]
    Зробила крок
    Зробила крок в незвідане, стрибнула
    у небо... півбезумна, босоні'ж
    із ями, де лишилося минуле, що
    юним сторгувалося за гріш...
    Її манили віковічні зорі -
    не клаптик безрозмірної тюрми...
    Спізнати щастя, не хильнувши горя
    не вільно, як живеш межи людьми.
    Спізнала, і хильнула, що - ой, леле!..
    Забулося?.. Розтануло, як дим...
    І тільки болем вічних паралелей
    краплини крові зо притуглих стигм.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  20. Ірина Сєдова - [ 2018.06.30 03:32 ]
    Зникнути
    Реальність знов мене вбиває
    Цинічним молотом образ
    Чому ніколи не буває
    Щоб спільним став мій світ для нас

    Його вигадую роками
    І в мріях цих ховаю те,
    Чого насправді не буває.
    Любов ніколи не прийде.

    Зате прийде розчарування
    Воно захопить кожну мить.
    Не треба цього існування
    Мені вже навіть не болить.

    Я хочу зникнути навічно
    З цієї лютої землі.
    Тортури мріями - це звично
    Але вони вже призвели

    Мене до страху, жалю, сказу
    До божевільної межі.
    Без тебе краще я відразу
    Залишу тіло без душі.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Галина Михайлик - [ 2018.06.30 01:59 ]
    Дощ
    Хай буде дощ! І лиє із відра,
    з усіх небесних відер одночасно!
    А ми з Тобою вдвох біля вікна
    тендітно обіймаєм наше щастя.

    Ні пари з уст - бо зайві всі слова,
    коли впритул до серця б'ється друге.
    А дощ іде. І часу тятива
    дзвенить струною радості і туги...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  22. Василь Кузан - [ 2018.06.29 18:26 ]
    Кȕлько тóї жизни
    ***
    Кȕлько тóї жизни,
    Кȕлько тых рокȕв…
    Що сóбі плануєш –
    Пóділи на пȕв.
    Пак удвирзь ищи щóсь.
    Мало, авать много,
    Бо усьо, що чиниш,
    У руках у Бога.

    Кóсь учинит хыжу –
    Нікому в нȕв жити.
    Ко хóтів бы вмерти –
    Того держит битіг.
    Батогом пудганят
    Кóсь себе и ближньых,
    Скаче кóсь у море,
    А на ньому лижі…

    Уйдеш напоперек,
    Дȕйдеш до розпутя,
    Там чорти ґолеса
    В різнъі бокы крутят.
    Пішакы дітинські
    Заросли вже дерном…
    Пак цюлюй ня рясно –
    Може ся не верну.

    Та цюлюй – не жалуй!
    Докȕть серенча є,
    Докȕть каждый рано
    Нас добром стрічає,
    Докȕть нам ушиткым
    Звізды шором світят…
    Кȕлько тої жизни,
    Кȕлько того світа!

    29.06.18 © Василь Кузан

    Словничок:
    Кȕлько – скільки,
    На пȕв – на половину,
    Удвирзь – відкинь,
    Учинит – зробить, тут – побудує,
    Битіг – хвороба,
    Ґолеса – колеса,
    Пішак – стежка,
    Докȕть – поки,
    Серенча – удача,
    Ушиткым – усім,
    Шором – рядком.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  23. Володимир Бойко - [ 2018.06.29 17:22 ]
    * * *
    Нахабно перекручують історію,
    Аби чужу забрати територію,
    Сусіди загребущі – москалі.

    Брехати в очі підло не встидаються,
    При тому ще й братами називаються –
    По два на метр стане їм землі.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  24. Марія Дем'янюк - [ 2018.06.29 14:54 ]
    Надвечір'я
    У хати великі очі,
    Бо хата завжди чекає,
    Коли ти прийдеш додому
    З чужого холодного краю.

    Присядеш тихенько на призьбу,
    Поглянеш у затінок вишні,
    І небу почнеш сповідати
    Думки свої чисті та грішні.

    І квітка за квіткою в душу
    Проникне увесь садочок...
    Я цвіту того не порушу-
    Зі спогадів буде віночок.

    Я тишу святу не злякаю,
    Сидітиму довго на ганку,
    Хай котяться сльози зірками
    В самісіньке небо до ранку...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  25. Адель Станіславська - [ 2018.06.29 13:14 ]
    Усе недомовлене
    Усе недомовлене німо засвідчать вуста...
    Торкнувшись твоїх, промовчу про словам недосяжне.
    Я знаю, як скоро минаються наші літа...
    Та я не сумую за тим і на час не ображена.
    Я дякую долі - вона дарувала тебе.
    Хоч годі на щастя було сподіватися дикій:
    утишена буря, що вітром нескореним дме,
    зігріта Любов'ю у світі неправд многоликім...

    Усе недомовлене мовчки засвідчать вуста...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  26. Любов Бенедишин - [ 2018.06.28 20:36 ]
    Я була!..
    1.
    Я була. Та була я – невидима.
    І була я без тіні й без імені.
    Милувалася світом-видивом,
    А натомість: не в лоб, - то по тімені.

    Хоч би яблуком, а не огризками
    (може, глибше пізнала б фізику).
    Однокласники – сміхом-присками.
    А в очах винуватця – бісики…

    2.
    Шлейф за мною: «не чули… не бачили…»
    «Де ж я є?» – знов питаю у дзеркала.

    А крізь мене: панянки з клатчами,
    І негіпсові кралечки з веслами,
    Й дітлашня, і солдати на милицях…

    …Суперечки, петиції, дописи.

    – Гей! Я тут!

    Світ повз мене дивиться…
    Що існую – не маю доказу.

    28.06.2018



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  27. Сонце Місяць - [ 2018.06.28 18:14 ]
    Яскравий полудень (The Kinks)
     
    Інспектор з мене зняв калим
    Лишивши особняк і в нім
    Лінощі яскравим полуднем
     
    На яхті плив би та
    Забрали геть усе біда
    Все що мав яскравим полуднем
     
    Хто би із лабет мене звільнив
    А це бабисько мабуть прагне крові – ні?
    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори
     
    І подруга мій кадилак
    Забрала до батьків плела
    Наклепи з пияцтвом & насильством
     
    Тож сиджу один
    Цмулю з пивом льодяним
    Лінощі яскравим полуднем
     
    Я би залюбки відчалив десь
    Найди зо дві причини
    Чом нести сей хрест
     
    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори
     
    Хто би із лабет мене звільнив
    А це бабисько мабуть прагне крові – ні?
    Я ж кохався у легкім житті
    Жив собі в приємності
    Лінощах яскравим полуднем
     
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори літньої пори
    Літньої пори
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  28. Ігор Терен - [ 2018.06.28 17:16 ]
    Генезис антропології
    Любі друзі, люди-небораки,
    не ховайте у собі добро.
    Внуки у Тараса - не собаки.
    Це лише у Дарвіна макаки
    на хвості нарощують перо.

    Ми одразу втілені із глини,
    взяті у космічному пилу.
    Мавпа - це диявола провина.
    За образу образу людини
    є чого боятися ослу.

    Нація - це не юрба, не зграя,
    Наші гени мали козаки.
    Нелюдів у нації немає.
    Їх сюди сусіда засилає,
    поки є у неї байстрюки.

    За життя усі платили мито.
    Невідомо, скільки ще іти.
    Та не забуваймо говорити:
    "краще із розумним загубити,
    ніж із дурнем пити і знайти".

    Животіли не одне нашестя.
    “Наші люди“ ще усюди є,
    що й собі у душу наплює.
    З ким ведешся, в того й наберешся.
    Але це пагіння не моє.

    Хай живуть і пави, й павіани
    і свої опушують хвости...
    Я - не я, коли і ти - не ти...

    Хай умре історія обману.
    Люди не спустилися з ліани.
    Божі гени - сім'я висоти.

    06.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Олексій Кацай - [ 2018.06.28 16:54 ]
    Червона планета
    На цій планеті все
    в червоній каламуті
    під рештою небес,
    а кола на воді,
    мов кров’яні тільця
    судинами окуті,
    гойдають серце у
    багряній самоті.

    Куди вона тече,
    просочується й лине
    планета, на яку
    я з рани неба впав
    крізь кровотечу хмар
    на руки, на коліна,
    і знов на повний зріст
    непогамовно встав?

    Хай радіомаяк
    згасає у рубіні
    закам’янілих бриж,
    я стану буруном,
    що разом з літуном,
    в інфрачервоній піні,
    земної крові світ
    знесе у зір геном.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  30. Галина Михайлик - [ 2018.06.28 16:13 ]
    Другові
    Нехай Тобі щастить, далекий друже,
    і янголів обіруч повсякчас.
    Твоє велике серце небайдуже -
    без фальші, без лукавства, без прикрас.

    Воно болить, кервавиться, пульсує,
    волає, вибухає у світи!..
    О скільки слів ми вимовляєм всує,
    і скільки поміж ними гіркоти.

    Черпни собі із чистої криниці,
    відпий, омийся, а тоді – лети!
    Наперекір гризотам блідолицим
    до лиш Тобі відомої мети…



    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (12)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.06.28 08:55 ]
    Морське


    1

    Риба-клоун - край анемони.
    Так і ти біля мене - друг...
    Дно поділене на райони.
    Оре нивку небесний плуг.

    Симбіоз: і вільготно, й тісно.
    Щось та зловиш, за рифом "клац...".
    Де ж твоя гармонійна пісня,
    понадводний міцний палац?

    2

    Я звикаю до німотиння.
    Неотруйна, слова живі.
    Ось упала іржава скриня.
    ...і луна - по морській траві...
    ........
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  32. Тамара Швець - [ 2018.06.28 07:00 ]
    Мені онуки – це життя...
    Мені онуки – це життя,
    Моє накраще почуття,
    І думка в мене завжди є,
    Хай їм здоров'я Бог дає,
    Про все що мріють, хай здійсниться,
    А з мріями, надія сниться,
    І завжди щастя нехай мають,
    Хай люди їм, добра бажають... 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Тамара Швець - [ 2018.06.28 07:11 ]
    О родном городе Днепре…

    Мой любимый город Днепр,
    Где детство, юность пролетели,
    С тобой у меня связано душевное тепло,
    И жизни лучшие мгновенья,
    И первый шаг,
    И первый слог,
    Забота мамы, дедушки, бабуси,
    И первый класс,
    И юности прекрасная пора,
    Подруг хороших окруженье,
    И в парке колесо,
    Нас поднимало ввысь,
    Открывая вид
    На чудную природу города,
    Реки с заливами и плавнями,
    На пляж, на танцы мы ходили,
    И первая любовь,
    Союз семейный,
    Второй роддом,
    Младенца первый крик,
    В которого тепло и душу
    Я вложила,
    Все это было так уже давно
    А помню все, до мелочей как было…25.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Гренуіль де Маре - [ 2018.06.27 22:07 ]
    Деміург-невдаха
    Я дбайливо творила свої повноводні світи,
    Всі вони десь тікали і навіть не дякували -
    Я не сердилась і не збиралась за ними іти,
    А пішла за покинутим кимсь, як непотріб, собакою.

    Пес той руки мені цілував, пес на грядці закопував кості,
    Двір стеріг: це ж його дім і мама, й довіку так буде…
    І не знав, що його ненадовго забрали – у гості,
    Бо нема в мене сил, а в обійсті – паркану і буди.

    А тепер є у пса інший дім. І маленька є дівчинка –
    Вдвох сміються із ним і гасають подвір’ям наввипередки.
    Ну а я під дощем рвала вишні й заплакала з відчаю,
    Бо світи повернулись - чужі і до самого денця вичерпані.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  35. Неоніла Гуменюк - [ 2018.06.27 08:36 ]
    Що тобі сниться, вербиченько?
    (пісня)

    Плакча верба-вербиченька
    Схилила віти над річкою.
    Ой, вербо, вербо плакучая,
    Що тобі сниться, подруженько
    Ночами довгими-довгими
    Осінніми та зимовими?

    Веснонька-красная мариться
    З своїми дивними чарами,
    В сні бачу я іще літечко
    Та солов"я чую пісеньку
    Гарну, чарівну, чудесную,
    Що звеселя моє серденько.

    Вода тепленька-теплесенька
    Ніжки лоскоче легесенько,
    Чекаю вже не дочекаюся
    Весняного сонечка ясного
    І літечка-літа квітучого
    Та соловейка співучого.

    2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2018.06.27 06:52 ]
    Пози і лози
    Відпостував. Кріпився тиждень мужньо,
    Город сапав, трудився як бджола.
    Дівчата влітку - це квітучі ружі,
    А власна жінка меду не дала.

    Прокинулося капосне блудило,
    Але хіба у цім моя вина?
    Сусіда ж атакує любу з тилу,
    Щасливий він, вдоволена вона.

    Що не робив - немає супокою,
    Пішов у церкву. Панотець "Хи-хи!".
    Віддав мені із пазухи " Плейбоя":
    - Утішишся - замолимо гріхи.

    У ступор вводять еротичні пози,
    Незвідані Амурові путі.
    На фото - мавка спить у верболозах,
    Сторчма, на спині і на животі.

    Підсовую журнальчика поближче,
    Від захвату засіпалась нога.
    Замріявся...за вухо мавка смиче,
    Порнуху в грубу бгає кочерга.

    Зняла із мене биту міллю рясу,
    До біса схиму! Братчики, ура!
    Вже місяць від жони немає спасу,
    Вона сама і пози вибира.


    26.06.2018р.

    Котик

    Кіт хвостом ворушить чистотіл,
    Лапою торкає їжачиху.
    В кожного пожива на меті,
    Хочем благ або хоча би пільгу.

    Голочок загострені кінці
    Не дають дібратися до плоті.
    У людини ж недоступна ціль
    Люту спрагу викликає в роті.

    Котик мудрий, дріботить у дім,
    Дав хазяін кісточку із блюда.
    А мужик на Божому суді
    Скаже: "Грабував, бо чорт поплутав".


    Кіт наївся. Спить давно уже,
    Позіхає, харцизяцька морда.
    Лізе тать у клуні, до кишень,
    У безсилих видирає з рота.

    Виліз боком злодію нестрим,
    Подавився кісткою! Халепа!
    Клякне труп на смертному одрі-
    От тепер нічого вже не треба.

    26.06.2018р.

    Хай сідає

    Не печалься, мій брате, не треба,
    Хай на шию сідає жона.
    Правда, краще якщо сухоребра,
    Гепне моцна, то шиї хана.

    Аби зняти спідницю й жилетку,
    В казку шаснути, наче той тать -
    Дай красуні розумній монетку
    І за шерстю ласкаво погладь.

    Умліває жона від готівки,
    Даш коштовну каблучку - цвіте.
    Жінці - м'якуші, мужу - шкоринки,
    Пий водицю, а мавці - лате.

    На руках однеси на перину,
    Тихо скраю як денді приляж.
    Як розумна - підпустить мужчину
    І дозволить зробити масаж.

    Ранок. Люба штовхає у бока,
    (кролик в шоці - прокинувсь удав!).
    Просить мила морковного соку:
    Треба дати, інакше біда.

    27.06.2018р.

    Я люблю тебе!

    Поглипав на листок паперу справа,
    По ліву руку запалив свічу.
    Про мужиків писати нецікаво,
    А про жінок і день, і ніч строчу.

    Вони достойні генія осанни
    І цілих кучугур коштовних слів.
    Чоловіки ж - лукавці окаянні,
    Завжди небриті, втомлені та злі.

    Строчу щодня хоча б одну руладу,
    Любов кипить - чманію без вина!
    На діву любо глянути і ззаду,
    А спереду - богиня неземна!

    У ліжечку заплакало дитятко,
    Десяток інших втомлено сопе.
    Жона вагітна. У сім'ї порядок:
    Моя дружино! Я люблю тебе!

    27.06.2018р.

    Дерево

    Усе ж таки я дерево спиляв,
    У тіні жити - препогана звичка.
    Тепер нема бджоли, осінніх барв,
    І соловей кохану вже не кличе.

    Хиталась липа тихо за плечем,
    Із вітром перешіптувалась крона.
    Всихає рай, бо сонечко пече,
    Хоч є і плюс - не каркає ворона.

    Намарно ллю водицю із відра,
    Вже краще ніж - квітки під гільйотину.
    Однині я відкритий всім вітрам,
    То, може, посадити деревину?

    27.06.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Книр - [ 2018.06.26 19:08 ]
    Римоване антиприслів'я про Гаврила
    На тобі, Гаврило,
    замість боргу в рило.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Книр - [ 2018.06.26 18:00 ]
    Римоване антиприслів'я про вовка
    Про вовка промовка
    обурює вовка.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  39. Володимир Книр - [ 2018.06.26 18:45 ]
    Римоване антиприслів'я про бабу
    Баба - з воза,
    бо стервоза.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  40. Тамара Швець - [ 2018.06.26 09:49 ]
    Почуття не приховаєш ...
    Почуття не приховаєш
    Бережи все те, що маєш
    Добре слово серце гріє
    Віддавай тому хто діє
    Хто не ліниться ніколи
    Зволікає все довколи
    Ставить цілі – досягає
    І достаток в домі має…2009



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Оксана Винник Ксенька - [ 2018.06.25 22:18 ]
    ****
    Не ре і не мі
    Суцільна соль
    І дієзи не допоможуть
    Коли на душі мінор
    Літо ласкаво мажорить


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.06.25 20:13 ]
    Вороги
    Фріців гнали у шию за Одер,
    Перемогу згадати не гріх.
    А сьогодні москалик господар,
    Шапарує в кишенях чужих.

    ФСБ - це сучасне Гестапо,
    Бравий фюрер - чумний ліліпут.
    По Донбасу ординець чалапа
    І бурятів озброєних гурт.

    Зомбаки українців калічать,
    Хоче Київ спалити урус.
    Добре вивчив вороже обличчя,
    Убиватиму - не помилюсь.

    У державі нема супокою,
    Є натомість "Газпром" і "Лукойл".
    А підлота торгує із тьмою,
    Хоче дружби зі смертю хахол.

    Миру голуби нині у тренді,
    Зрада рветься до владних корит.
    Українцям - любов й милосердя,
    Кацапурам - лише динаміт.

    25.06.2018р.

    Пора?

    Серйозний настрій - штука непроста,
    Доокола невтішні краєвиди.
    У супі гуща стала негуста,
    Свиня голодна підгриза корито.

    Прем'єр не воював і не служив,
    Не кайлував щоденно на заводі.
    А з виду - угодований мужик,
    Якщо точніше - у законі злодій.

    У Президента - глянь які персти -
    Попухли від фізичної роботи.
    Обіцянки народу - звук пустий,
    Слуга ж олігархату - не голоти.

    Мажор - живий, а дівчини - нема.
    Відкупиться від злочину - багатий.
    На кару сподіватися дарма,
    Елегій не чекай з гіркої правди.


    Брат заробляє сотню за добу,
    Дружина вже й ночує на городі.
    Везуть з Донбаса друга у гробу:
    А, може, бути дурнями вже годі?

    25.06.2018р.

    О-о-о-о-о!

    Хазяйчин виск вчуває півсела,
    Сховались у кущі маленькі діти.
    Жона гучніша чи бензопила?
    У цьому, друзі, легко помилитись.

    Зозулька на вербиченьці кує,
    Цвіркун веде перкусію зі шпарки.
    В бою зійшлись Шаляпін й Кабальє,
    Сопрано бас шматує на кавалки.

    Від крику - шок, знетяма, дрижаки,
    Ув очі мавка цілить пазуряччям.
    На смерть гризуть мужів тепер жінки,
    Скрутився благовірний у калачик.

    Неправда, що сильніші мужики!
    Лабети гарпій - це колючі терни!
    Високі ноти будять мертв"яків,
    Просвердлюють у черепі каверни.

    P.S:
    Вхопив за стан божественну красу,
    Обличчя обціловую коханій.
    Сьогодні, як і завжди, унизу -
    Там гарно, як варенику в сметані...

    25.06.2018р.









    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  43. Іван Потьомкін - [ 2018.06.25 17:26 ]
    Циганська порада


    Кричать цигану селяни:
    «Ми синка твого спіймали».
    Не пройнявся циган горем,
    Як сказали, що в коморі:
    «Випустіть його на волю,
    В степ широкий, в чисте поле,
    Дайте гарного коня,
    Щоб летів він навмання.
    Як спіймаєте, тоді-то
    Злодієм його назвіте.
    А поки що кричать зайве:
    З ким такого не буває».
    P.S.
    Злодій інших звинуватить
    Замість соромом пройнятись.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  44. Василь Кузан - [ 2018.06.25 17:11 ]
    Відстань до того світу
    ***
    Відстань до того світу
    Менша від міліметра.
    Вітер і дощ холодний
    Можуть кордони стерти,
    Швидкість і хмар ганчір’я
    Прагнуть границі змити.
    Межі – це теж безмежжя,
    Вищої сили витвір.
    Доля секунди –
    Доля.
    Мить,
    А за нею вічність.
    Кров зупинити можна,
    Час зупинити нічим.
    Щастя сльоза раптова,
    Кава гірка уранці…
    Біля коліс фортуни
    Янгол у вишиванці.
    Але ніхто не знає
    Де постелити м’яко.
    Стежка життєвим полем
    В сутінь ховає знаки.

    25.06.18 © Василь Кузан




    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  45. Неоніла Гуменюк - [ 2018.06.25 09:59 ]
    Годувальниці
    Корови повагом ішли,
    За день напаслися у лузі,
    У вим"ї молоко несли
    Для діток, татка і матусі.

    Й бабуся любить молочко,
    Та залюбки дідусь смакує,
    Поживне та смачне воно
    І кажуть, навіть і лікує.

    Пастух позаду йде собі,
    А палиця лиш для годиться,
    Ромашка, Лиска чи Синиця
    Додому стежку віднайде.

    Бо без корови та землі
    Не було би села, мабуть,
    Тому, напевне й досі їх
    Всі годувальницями звуть.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Зоріна Головатюк - [ 2018.06.25 07:33 ]
    Душа
    Душа людська, неначе птаха,
    Одна, мов гриф, не знає страху,
    Безпечно в вишині ширяє,
    На землю гордо споглядає.
    А інша, хоч і крила має,
    Та ходить пішки, не літає,
    Малим задовольнятись вміє,
    Про неба синь вона не мріє.
    А є, хоч крильця куці має,
    Та стрімко в небеса злітає,
    Схід сонця радісно стрічає
    І кожну мить життя вітає.
    Є птахи, що у тісних клітках
    Гнобителям співають дзвінко,
    Життя привільного не знають,
    В полоні, тужачи, вмирають.
    Душа, як птах, в неволі гине,
    За горизонт думками лине.
    Ви їй не обрізайте крила,
    Нехай у вись летить щасливо.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  47. Сонце Місяць - [ 2018.06.25 04:02 ]
    Тьмяний Місяць (Creedence Clearwater Revival)
     
    Бачу, на сході тьмяний місяць
    Навстріч нам біда йде
    Бачу, трус землі й зірниці
    Бачу, є & буде зле
     
    Не ходи ніде
    Загибель жде тебе
    Тьмяний місяць сходить ген
     
    Чую, урагани віють
    Видно, кінець вже скоро тут
    Страх, бо розіллються ріки
    Всюди глас розпаду & скрут
     
    Не ходи ніде
    Загибель жде тебе
    Тьмяний місяць сходить ген
    Так, бо!
     
    Вірю, позбирав ти речі
    Вірю, до смерті зготувавсь
    Явно, погода недоречна
    Око за око, повсякчас
     
    Не ходи ніде
    Загибель жде тебе
    Тьмяний місяць сходить ген
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  48. Анастасія Поліщук - [ 2018.06.24 22:07 ]
    A priori
    Не дивись, що небо непокоїться,
    І не думай - не твої гріхи
    Змушують і блискавки, і рокоти
    Грозове полотнище прясти
    Без перерви.
    Ти не перший вигадав
    Крок за грань, у простори без меж,
    Де немає правил - там невидано,
    Щоби хтось хотів покласти хрест
    Чи собі на спину, ачи іншому:
    Певно, ще не знають, що є гріх
    У стиранні граней, у відмінностях,
    У житті без трансцендентних примх.
    Крок за грань...
    А хто напевно стверджує,
    Що межа для творчості сердець
    Ось у цьому місці, поруч з мертвими
    Тінями історії.
    Митець, основне людських життів покликання,
    Потребує простору - не стін!
    Он дивись: над зливою розхристаний
    У громах літає херувим.
    Він був першим і вже точно відає:
    Небеса не мають огорож.
    Ти приходь у світ, який ти вигадав
    Кроками своїх загранних прощ.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  49. Володимир Бойко - [ 2018.06.24 19:01 ]
    * * *
    Владарюють наддержави,
    Світ провадять до могили,
    Де немає сили права,
    Домінує право сили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (3)


  50. Олександр Сушко - [ 2018.06.24 16:15 ]
    У вишині
    Пегас над сажем описав криву
    Й чкурнув зі мною в небо як ракета.
    Вдягну смирення каптур на главу,
    Відстану від "блискучого" поета.

    Для тонусу зробив йому укол,
    Але сатира сказ не поборола:
    Із вим'я вже не крапле молоко,
    Корівка поетична вельми хвора.

    Закручував їй бубликом хвоста,
    Начіплював на роги обереги.
    Вона ж ревла: - Іди з очей! Відстань!
    Глумитися негарно із колеги!

    Я ж божу твар штовхав у небеса
    І волочив за вуха до Парнасу.
    Та у хвалу улипла байбуза,
    Застрягла, наче у багні карасик.

    Рохкочуть у загоні каплуни,
    Пацята устромили морди в бодні.
    Лечу одинаком у вишині.
    Тут світло. Але холодно й самотньо.

    24.06.2018р.

    Хитрунка

    Утішена жінка шепоче: - Коханий!
    Чого ти бажаєш? Хутненько проси!
    - Утробі потрібні гриби у сметані,
    З цибулькою в маслі лини й карасі.

    - Гаразд, мій Ероте! Хапай но торбину
    І з ложа Венери до пущі лети!
    Окропу зварити до вечора встигну,
    Якщо із криниці наносиш води.

    Змотайся в крамницю купити олії,
    В сусіда сметани позич баняка.
    Як просто здійснити коханого мрії!
    Розчулилась. Слізку стирає рука.

    А потім черви накопай у садочку,
    Гороху відро на приманку звари.
    Наловиш, а потім почистиш линочків -
    Пора підніматись із теплих перин...

    P:S.

    Хай дурні з вудками чигають на плесах,
    Старі імпотенти збирають гриби.
    Ховаю обличчя у мавчиних персах,
    Дружина вдоволено каже: - Люби!..

    24.06.2018р.






    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   464   465   466   467   468   469   470   471   472   ...   1855