ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2018.05.12 14:58 ]
    Важкі часи
    Сердитий песик ззаду покусав,
    Встромив зубиська у побриті ноги.
    Сиджу й ридаю у одних трусах,
    А шолудивець ловить поруч блохи.

    Важкі часи - в країні гвалт, бардак,
    Грошей на костомаху дуже мало.
    Стирчав із буди із м'ясцем мослак,,
    Хотів борща забацати з наваром.

    Пес крав у мене шкурки ковбаси,
    А я хотів поцупити у нього.
    Але Сірко таки мене вкусив,
    Бубнявіє в очу гірка волога.

    Сусід у кицьки "Віскас" позича,
    Учителька - у хом'ячків - зернята.
    Охляв, мене здолає і курча,
    Без грошей жінка вижене із хати.

    Штанці іззаду хутко залатав,
    Заходить сонце, скоро буде вечір.
    Піду з мішком, сховаюсь між отав,
    В городі кума розживуся дечим.

    12.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  2. Іван Потьомкін - [ 2018.05.12 12:41 ]
    Синдром Єрусалима

    Не уявляю, як це жити на рівнині.
    З дитинства гори й пагорби судилися мені.
    То ж, мабуть, і не дивно, що в Єрусалимі
    На фінішній життя мої минають дні.
    Який містично загадковий цей магніт планети
    В ще не пробудженій імлі досвітній!..
    Єрусалим вернувся начебто здалека,
    За ніч здійснивши мандри кругосвітні.
    Черкнувсь об гори і розпливсь туман незримо,
    Зарожевів під сонцем білосніжний камінь.
    День нелегкий зайнявсь в Єрусалимі
    Житейськими турботами, священними рядками.
    Сьогодні хай його і ділять, і карьожать.
    Мовляв, у кожного на нього є права.
    Та лиш юдеї мали право Боже
    Священний Дім в Єрусалимі збудувать.
    ...Не заборонена в Єрусалим дорога,
    І кожен може тут достоту причаститься,
    Бо світ земний – одна колиска Бога,
    Єрусалим –Його пречиста пісня.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  3. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.12 09:08 ]
    Травневий дощ
    А сонце так пекло немилосердно,
    Хоча надворі лиш травневі дні,
    Дощу чекало листячко і стебла,
    Городина і трави запашні.

    Просили пити квітоньки на грядці,
    Ще - вишні молоденькі у саду,
    Бо без води всьому живому важко,
    Без життєдайної вологи пропадуть.

    І він послухав та пустився з неба
    Рясний і теплий, землю поливав.
    Такого дощику, ой як сьогодні треба,
    Від нього все навколо ожива.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Тамара Швець - [ 2018.05.12 07:02 ]
    Водоспад
    Водоспад крізь скелі б'ється,
    Стрімголов з гори несеться,
    Пробиває собі шлях,
    неможливо повернути,
    Сила, міць і чистота,
    Одним словом - краса ...
    Написала 2009
    Переклала на українську мову 12.05.18 6.40




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2018.05.11 23:35 ]
    Ерокішка ( 16+ )
    Ерокішка в думки підкотила вночі
    І викотує, граючи (краще б спочи-
    ла на лаві), замотаний ключ у нитки
    (Ти мережила ними рушникодумки),

    Ключ до скриньки, де зніжилось серце моє.
    ...і навшпиньки, my dear, до ліжка стає,
    Ерокішка, хранителька ерососнів...
    -дай мені відпочити!!! Бо на... ти мені

    Біля дівчини в нашому сні чарівнім ?
    Після бійки махати руками... То ж ні-
    чого даній оказії я не програв.
    Нумо, go із фантазії!!! Спати пора!!!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118050900637


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2018.05.11 22:31 ]
    Сумно
    Мабуть, не обійтися без прологу -
    Хліб не зросте, якщо не зоре плуг.
    Цеберце глуму хлюпнуло з-за рогу:
    Знайомтесь браття - це заклятий друг.

    І хто б сказав, що буде ворожнеча,-
    Не вкрав дружини, і не обікрав.
    Під носа дулі тицяє малеча,
    В пісочниці лунає "Гав!" та "Гав!".

    В трусах - їжак, в руці - перо піїта,
    Неначебто загострений кілок.
    У захваті підгавкує торсида,
    Мій соловей покаркав і умовк.

    Парнасом мандрували ми у парі,
    Зазнайство зруйнувало всі мости:
    На місці дружби - пишний колумбарій,
    У томику - вервечка слів пустих.

    11.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Книр - [ 2018.05.11 20:57 ]
    Ein schlechter Arbeiter
    Je schlechter ein Arbeiter isst,
    je schlechter ein Arbeiter ist.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Олексій Кацай - [ 2018.05.11 17:01 ]
    Поверненння
    Космічне місто грузнуло у святі
    повернення з натруджених зірок
    поморених пілотів. Та, розтяті
    на феєрверки у реклам багатті,
    болюче били двигуни завзяті
    у карнавальне плетиво думок.

    Чи то в шибки, зневолені до сказу,
    щосили били замкнені птахи –
    яскраві, начебто святкові фрази?..
    Пілоти приземлялися на базу
    і в хвилях тріумфуючого джазу,
    мов кришки трун, гойдалися дахи.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Вікторія Лимар - [ 2018.05.11 16:56 ]
    Порыв из творческих глубин
    Несется жизнь – калейдоскоп!
    Вращает бешеный поток.
    Разряд несущей силы ток
    Растопит сердца лед. Озноб
    Пройдет по телу вдруг волной,
    Проникнет в тайники души,
    И чувства, спящие в тиши,
    Разбудит новизны прибой!

    Заглянет и ко мне она,
    Давно забытая пора:
    Поддавшись легкости пера,
    В подарок Богом мне сполна
    Поэзия в любви дана:
    В ней осень, зимы и весна,
    И лета красок новизна –
    Давно молчавшая струна!

    Глубинных откровений взрыв!
    Страны проблемы ощутив,
    Войны и бедствий негатив,
    В стихи внесет души порыв!
    Порыв из творческих глубин
    Рождает песенный мотив!
    Глоток целебный пригубив,
    Живу, пишу, я не один!

    10.05.2018
    Свидетельство о публикации №118051007355



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  10. Нінель Новікова - [ 2018.05.11 14:27 ]
    Етюд
    До баба Гані
    килимком дорога,
    бо споришами
    все позаростало.
    Дівчатко,
    наче коник,
    довгоноге
    в зеленім сарафані
    пострибало…


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  11. Олена Багрянцева - [ 2018.05.11 10:54 ]
    Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво...
    Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво.
    Мій годинник старий поспішає на дюжину літ.
    Розпадаються сни, ніби скалки скляні полохливі.
    Розчиняється біль і оманливих спогадів лід.
    Загортаються дні в пелерини прозорі рахманні.
    Я обабіч доріг буду вірно чекати тепла.
    Ти збирайся і йди. Наше небо нарешті безхмарне.
    Бачиш, зірка зійшла…
    11.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.11 10:08 ]
    Невизначеність

    Шукаються вільні вуха, кодоли, які пов'яжуть.
    Кого в час руйнацій слухать? У пазусі Правди - сажа.
    Булькочуть навари жирні... секрети полішинеля...
    Забудьте криниці, гирла - у випарах пива-елю.

    Едем розбудують орки, захожі на день, декаду.
    Шипить масовик з-за штори: "...ано тєбе, Майя, нада?!".
    Людва кутуляє бургер, порізаний ой дрібненько...
    За доли, зубасті мури відходить зів'яла Ненька.

    Послухати б оптиміста, кому тут відоме Вище?
    На белебнях ніде сісти. А кров цебенить і хлище.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Лубкевич - [ 2018.05.10 23:35 ]
    ***
    Весна! Я твій пасажир - дай мені крила
    Весна! Жовте з зеленим на сіре та біле
    Весна! Я знов молодий, не хочу спати
    Весна! Випити ранок, з дому тікати

    Весна! Бродити по місту, шукати чари
    Весна! Дивитись на сонце, що світить з-за хмари
    Весна! Купатись у росах, пахощі квітів
    Весна! Сміятись удосталь, байдики бити

    Весна! Забути про завтра, забути про втому
    Весна! Я знов молодий - тікати з дому
    Весна! По місту бродити, жовте з зеленим
    Весна! Я твій пасажир, ти є у мене!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:51 ]
    Маленька порада
    Міняє па́сій хто як рукавички,
    у кого в цьому сенсі «їде дах»,
    сумнівну раю кидати ту звичку –
    ви ідете банально по руках.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  15. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:07 ]
    Парадокс?
    Його боявся весь могутній Рим.
    Він ніс євреям віру і свободу,
    немовби цар ввійшов в Єрусалим,
    а став месією… для іншого народу!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:27 ]
    Тобі не збагнути
    У блу́ді жити неможливо вічно,
    та не збагнути це уже тобі,
    бо ти обмежена, пуста і пересічна,
    а ще і ві́тряна – як про́тяг у трубі!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  17. Христина Сікора - [ 2018.05.10 19:32 ]
    Смерть
    втомлений снами
    збудився
    видих останній і тиша
    спокій по тілу розлився
    це як колись в темнім лісі
    лило всю ніч а поліно
    довго жевріло і тліло
    жар зберегло в серцевині
    звідки тепло в твоїм тілі
    серце у грудях спинилось
    це як колись в мокрім лісі
    дерево мертве світилось
    сяє байдуже обличчя
    очі не можу закрити
    скласти долоні на грудях
    твою любов відпустити
    місяць лиш знає як пусто
    світом блукати
    коріння
    п'є із землі насолоду
    вирване сохне на світлі
    втомлене прагне додому
    місяцю як мені жити
    тіло його охололо

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  18. Козак Дума - [ 2018.05.10 13:37 ]
    Динаміка інфляції

    Інфляція така, що не спинити.
    Дешевше жити вже, ніж хоронити!
    Папір як туалетний купувати,
    то краще вже банкноту розім‘яти…

    06.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2018.05.10 12:35 ]
    Неначе сонет...
    Ковток вина терпкого? Кухоль браги?
    Ти вибрав - пійло крапає з губи...
    Буяє пустоцвітом кожен пагін -
    Такі поези люблять "голубі".

    У "наче" та "немовби" маринаді
    Утоплено згорьований сонет.
    Драбина в небо - подарунок баті,
    Парнас лякає мухи пірует.

    Вона щоденно шастає у сад,
    Гризе плоди, оспівує природу.
    На чистий лик осонцених рулад

    Лягає шаром мулу позолота.
    І знову криво. Знову все не в лад:
    Гармонію вбиває зайва нота.

    10.05.2018р.





    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.10 10:11 ]
    Лови...


    У неї - павук на боці.
    А в нього сонет Шекспіра.
    О, скільки любовних лоцій!
    У похіть жіноцтво вірить...

    І мчаться мотоциклети,
    зминаються простирадла...
    Запліднення - серед плетив.
    А потім:"...ти сука... падло".

    І діточки вирлоокі
    лишаються на горбочку.
    То ж ляльки вуду... навроки...
    В помаді чужій сорочка.

    За рік накиває вліво.
    А нині - мохіто, барви...
    Ерот нашиває пліви
    куротним вужівнам-лярвам.

    Це магія, шал... чи дурість...
    Криваві шторми, кориди...
    Блискочуть очиська фурій...
    Лови... припливло корито.

    ...2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.10 10:35 ]
    Юності доріженька барвиста
    А доріжка простелилась
    Вишиваним рушником,
    Де з тобою ми ходили,
    Спомин залишивсь обом.

    Бо літа, неначе коні
    Так нестримно мчали вдаль,
    Посріблили наші скроні,
    Несли радість і печаль.

    Добре бачили й погане,
    Прожили й пережили,
    Та залишилася пам"ять
    Про щасливі тії дні.

    А доріженька барвиста
    В"ється змійкою у сни,
    Юність наша там іскриста
    Пахла квітами весни.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Петро Скоропис - [ 2018.05.10 08:58 ]
    З Іосіфа Бродського. У розпал холодної війни
    Хто там підсів до вікна на зеленім стулі?
    В одіжі неохайний, думки – у сажі.
    У очах кольору наугад кулі –
    рішимість не оминати змін у пейзажі.

    Всюди – жертви барометра. І ніякого залпу,
    і посипались царства, багряніші ягід глоду.
    Ми всі тепер за кордоном, і якщо завтра
    війна, то куплю безкозирку, щоб не іти в піхоту.

    Ми певні, що ми на Півночі. Китиці горобини
    висвітять і наличник осиротілій дачі.
    І будь ви тричі Гиреєм, лиця рабині,
    крити її йдучи, и́наче не побачиш.

    І без угаву накрапує, буцім природа мозок
    хоче остерегти у чімсь; а щоб не дати маху,
    шепче місцевим наріччям. А як застосує Морзе,
    хто оте розшифрує, крім шиферини даху?




    ------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  23. Сонце Місяць - [ 2018.05.10 02:48 ]
    Діамантовий блюз Дюпрі (Grateful Dead)
     
    Як у дитинстві, тато не раз
    Казав бува, ”Сину, не поспішай
    Відкрию причину, якби знати хотів
    Немає ніц такого, щоби йти ген-ген за тим“
     
    Вже хоче люба кільце із камінчиком
    Більш, аніж цяцьку яку-небудь іншу
    Щоби скуштувати ті знади тремкі
    Пíдеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй
     
    Ввійшовши в крамницю, зі шпалером, ось
    Каже Дюпрі, таке мені би здалось
    Тисячу доларів просить єврей
    Дюпрі на те: ”Сплачу тобі еквівалент свинцем“
     
    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент
     
    Суддя каже, ”Строк дають за діло таке“
    Дюпрі йому, ”Що зробити, є та’ як є“
    Суддя каже, ”Сину, річ за твоє життя“
    Дюпрі тут:
    ”Це мені здається справедливим, суддя“
     
    Друга любій аніхто не поверне
    Дюпрі програв і сходить зі сцени
    Мила його трохи буде в печалі
    Та піде ось, приведе наступного
    щоб він її бавив
     
    Суддя: ”Знаю, сину, я любку твою
    Та це таємниця, що її не здають“
    Дюпрі: ”Ваша честе, видно, так мені й слід
    Але правдиво те, що і вам смакують знади тремкі“
     
    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент
     
    Є багацько подібних пригод
    Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
    Чимало людей у бруд упали лицем
    Щоби добути любій з діамантом кільце
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  24. Сергій Гупало - [ 2018.05.09 18:36 ]
    Прохолода
    Прохолода вітрів. Серіали новітніх побачень –
    За прозорою далеччю, що обважніла, спеклась
    У невдалі калачики в пащі біди-вовкулаки
    І не може дивитися на аргументи АК.

    А здавалося: жити – іти за коровами, просто,
    І складніше – щоб мати жила і війни не було.
    Та нахилено світ – розхитала підступна короста –
    І сміливці нещадно хмарини женуть помелом.

    Урожайні дощі не упали за щучим велінням,
    А приблизився протяг – він досі ракетно гуде –
    Появилася дама із чорним як ніч піднебінням,
    Не очима стріляє, а цілиться із еСВеДе.

    Не на жарти і любощі ера тихцем розігралась.
    Україну давно не хитала навала смертей.
    І коли у серця наливали любов серіали,
    Освятилося місце. Не так – і не тими, й не те.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  25. Адель Станіславська - [ 2018.05.09 17:19 ]
    А як же?..
    А як же назвати війну сьогоденну, люди?
    Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
    В яких же то межах атєчєство ваше буде?
    Де прах ваших предків?
    Не ваше воно, не те…
    Не тут ваше серце,
    душа не за тим банує.
    Не жаль вам й онуків,
    що нині пластом падуть
    за ту Батьківщину,
    де привид лихий мандрує
    і отприскам дєдов
    звєздой асвєщаєт путь…
    Йдете святкувати помпезно чужу пабєду.
    А нам з перемог, що були ув отій війні
    лиш опіки серця і кров студеніш від леду -
    відлунює кача Тисиною у труні…

    09/05/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.09 16:52 ]
    Бджолине


    1

    Подаруєш вазу "Лола"...
    Розіб'ю край тину.
    Ти надувся... ходиш колом...
    Зміцнюй павутину!

    Я - поштива крупна бджілка -
    підлечу дзуміти.
    Чатував із понеділка...
    влипли три кобіти.

    Порадів такій удачі.
    Безпомильно, творчо!
    Кружеляю... Думний мачо
    впавутинив горщик,

    розповів про бараболю,
    слимаків, люцерну.
    Налипа царівна молі,
    мушка постмодерну.

    2

    Уникаю лесток-сітей.
    Десь чарунки милі.
    Обираю - уціліти
    у словес горнилі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2018.05.09 16:47 ]
    До праці!
    Писати сів. Жона під ребра "тиць"
    І каже: - Дуй хутчій надвір із хатки!
    Щоб голова не пріла від дурниць -
    Хапай сапу, іди полоти грядку.

    Я ж хвора! Вибиваюся із сил!
    Чавун борщу за раз не можу з'їсти!
    А ти в Пегаса мостишся між крил
    І ручкою щодня тренуєш кисті.

    Устану з ліжка, довбню підійму
    І порахую графоманські ребра!
    Чого замовк? Не чоловік - муму!
    Зламай перо! Налий води у цебра!

    Дощу давно рясного не було,
    Тож лий водицю щедро в кожну ямку.
    Працюй, щоб не сміялося село,
    А я посплю. Втомилась від сніданку.

    Почухав зашкарублі мозолі,
    Заграли у душі селянські гени.
    Піду, покопирсаюся в землі.
    А ви, шановні, якось тут без мене.

    09.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Римарук - [ 2018.05.09 12:44 ]
    Один
    один як перст у цьому світі
    один як звір —
    ні словеса несамовиті
    ні поговір

    ні в забутті ні в алфавіті
    ні дар ні хрест —
    один як звір у цьому світі
    один як перст

    банальна схема — чорна схима
    сухий закон
    врятується — бо в побратима
    є телефон
    бо в нього Довбушева вдача
    душа гонка
    цікава каже передача
    і жду дзвінка

    а в іншого інакше трішки
    та все ж своє
    і з нього ретязь як з опришка
    дружина в’є

    а ще один а ще одніша
    а геть одна
    в якої чаша найгіркіша
    бо вже — до дна

    а те невідання діточе
    той херувим
    що рідним голосом туркоче —
    та хоровим

    а білі руки перевиті
    разком судин...
    невже уперше в цьому світі
    він сам-один

    як мова — а не як розмова
    котрій не вір
    бо зойк розіпнутого слова
    один як звір

    невже уперше довелося
    за стільки літ
    почути — й не розчути досі
    такий завіт:

    множинна зірка Віфлеєму —
    та кожен син
    якого ми не впізнаємо
    іде один


    рік (?)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  29. Леся Геник - [ 2018.05.09 11:02 ]
    Розгойдаю в собі терпіння
    Розгойдаю в собі терпіння -
    гойда, гойдалочко, гойда!
    Там, де неба горить склепіння,
    завжди в хмарці десь є вода.

    Заплету у думки відраду,
    наче стрічечку голубу.
    Бо ж як хтось виверга неправду,
    то собі лиш зове біду.

    А у Боженьки добрі руці,
    добрі рученьки і душа.
    Гойно вчишся котрійсь науці,
    як підійде впритул межа.

    Бо тоді лиш згорає свічка,
    як вже ґнотику ані-ні.
    І розвиднює личко нічка
    лиш при сонечку, лиш при дні.

    Тож закутаюсь в потепління,
    йде весна, отже не біда.
    Розгойдаю в собі терпіння -
    гойда, гойдалочко, гойда!..

    25.03.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  30. Василь Кузан - [ 2018.05.09 10:44 ]
    Свята таємниця ховається в чорне
    ***
    Свята таємниця ховається в чорне,
    Де душі огорнуті в стогін акордів,
    Де досвід на рівні сліпого невміння,
    Що квітне і стогне у лоні валторни.

    У музиці м’язи пускають вологу
    І множаться фрази фривольних позицій.
    Обіймами віянь дивуються відьми,
    Як викиди магми на стіни й підлогу.

    Усе би красиво, та кріса замало,
    Щоб страх невідомості нас приголубив.
    Сідає на губи пилок відображень
    І жадібно смокче напружене жало

    У винному хорі стікаються ріки
    Молочного меду і теплого воску.
    Ми двоє – на древкові піднятий прапор.
    Тіла, наче душі, тріпочуть на вітрі.

    Ми двоє, як небо, занурене в річку,
    Як річка, що впала і витекла з моря.
    Наш день перемелює гріх у молитву,
    Як меч, що у піхвах шукає обручку.

    03-09.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  31. Домінік Арфіст - [ 2018.05.09 10:07 ]
    усі від’їжджають…
    усі від’їжджають… затерпла правиця…
    у пам’ять поспішно заховую лиця…
    заховую погляди… жертвую мовою…
    заховую серце… подалі заховую…
    побачимось? – так, ну принаймні у вайбері
    а скільки кому Бог налічить у таймері?
    покинуте поле не стане обжинками…
    розносяться вітром… і тануть крижинками…
    прощайте-простіть… вибирайте надію
    мені залишайте свою ностальгію…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  32. Козак Дума - [ 2018.05.09 08:05 ]
    Оральний секс
    Учора з любою своєю
    орали поле, ставши цу́гом.
    Кохана упряглася в шле́ю,
    а я – з чепігами за плугом.

    Затим натхненно скороди́ли,
    вже я упрігся в борону́,
    бо ні вола, ані кобили,
    дружину маю лиш одну…

    У землю бульбу ми потому
    садили прямо під леміш,
    а на останні сили вдома
    удвох зварили і куліш.

    Кохатися як миші сірі
    утратили ми інтерес –
    любовні втіхи в повній мірі
    нам замінив оральний секс.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Сушко - [ 2018.05.09 07:41 ]
    Чому?
    У віршуванні змалку вереда,
    Слова смакую, начебто іриски.
    У лобі думка зріє непроста -
    Нехай у читачів "коротить" мізки.

    Бабахну раритетищем-слівцем,
    Сплету вінка із натяків зневаги.
    Я - пуп землі! Амріта! Кадуцей!
    Мій твір - нектар, а твій - ковточок браги.

    У бевзів стиль приземлений, важкий,
    А мій - пахка герань в коштовній вазі.
    Пегас у вічність пхає навпрошки,
    Кармічний шлях - осонцені оази.

    Плодів митця огранених вкуси!
    Від захвату зігнися у пошані!
    Чому ж тоді розбіглися усі?
    Один лишився в морі-океані...

    08.05.2018р.

    Перехрестя
    У людей манера є дурна,
    Безпардонне в душу лізе плем'я.
    А послати можна? В чи на...
    Ні, не можна. Скажуть, що нечема.

    ДНК закручено в спіраль,
    Там усе - і похіть, і жадоба.
    Я ж бо - куртуазний Персиваль,
    Зиркати не навчений з-під лоба.

    Юрби поклоняються ножу,
    Стали, мов неситі вовкодави.
    Але темінь вам не покажу -
    Дух лікують найсвітліші барви.

    Правди не читай, слова зітри,
    Совість хай дріма в куточку тихо.
    Важко на перетині вітрів,
    Багнеться краси, а бачу лихо.

    А довкола - різанина, шторм,
    Світять кров'ю почорнілі тексти.
    В рай дорогу вказую перстом,
    Як дороговказ на перехресті.

    08.05.2018р.


    Навроки
    Судьбини лускає кавун,
    Порвалися вуздечки.
    Стрибнула жабка в кропиву,
    А я стрибнув у "гречку".

    У звабі - той ще телесун,
    Бо практика хороша.
    Слабий ізмалку на красу,
    Відмовити не можу.

    Сказати жінці "Я не хо" -
    Нездатен, бо порядний.
    В кущі потупцяв аж бігом
    За ниттю Аріадни.

    Главу в покорі похилив,
    Вдихаю запах м'яти.
    Любовні охи - пташки спів,
    Божественні рулади.

    Життя зробило шах і мат,
    Доважило до блуду.
    Дав присуд лікар-сексопат:
    Кохатись більш не буду.

    Сльозу гірку струсила длань
    У хусточку дівочу.
    Нема любові без страждань,
    А, може, хтось наврочив?

    08.05.2018р.

    Дарма
    А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
    Зневагою, як перегаром дише.
    Підлесників зганяє у кружок
    Аби хвалили незугарні вірші.

    Звичайно, у поезах я не Бог,
    Митці малюють кращі краєвиди.
    Але заліз в його чортополох,
    Поскошував каліки-пустоцвіти.

    Пощезли кострубатості, вода,
    Хотілося сказати "Все в порядку"...
    Даремний труд, етична суєта -
    Пирій миттєво повернувсь на грядку.

    Якби хвалив, був чемний і м'який,
    Послухався б хоч раз своєї жінки,
    То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
    Не пнись титанам правити нетлінки!

    Перемогти не здатен я орду,
    Із колючок утік у ружі й астри.
    На самоті вінки словес плету,
    Дарую читачам чудовий настрій.

    08.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  34. Тамара Швець - [ 2018.05.09 06:40 ]
    Дощик
    Дощик, ЯК РАЗ В ПОРУ,
    Бальзамом В ЗЕМЛЮ ОН УВІЙДЕ,
    І ВСЕ НАВКОЛО ЩЕ СИЛЬНІШЕ,
    Проросте І розквітне,
    БЛАГОДАТЬ ЯКА,
    ОЧЕЙ НЕ ВІДВЕСТИ,
    Плакала, страждала,
    А ТЕПЕР ХОЧУ МРІЯТИ ...
    13.05.17 (написані в лікарні)
    Переклала з російської 9.05.18 6.15



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2018.05.09 06:37 ]
    Метеликом на вогник
    Лечу. Куди, і сам не знаю,
    але вважаю, що лечу.
    Бодай до самого Дунаю
    усе можливе по полечу.

    Ніде нікого. Оглядаюсь,
    а на мітлі всього одна...
    Я з нею іноді вітаюсь,
    коли гадаю,- хто вона?

    А інше все – конвеєр літер,
    чудні фантазії, вода...
    Один у полі буйний вітер,
    якому буря – не біда.

    І не біда, що є охочі
    до малоочевидних див,
    до Вальпургієвої ночі
    на шабаші усіх вітрів.

    Чатують уночі химери.
    Але не запираю двері,
    аби мій замок не замок.

    Собою тішаться етери.
    А я всього лиш із паперу
    і мрій дитячих літачок.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  36. Олексій Соколюк - [ 2018.05.09 00:14 ]
    Мій Київ
    Над Славутичем запалює весна
    смолоскипами каштанів ліхтарі.
    Ніби з неба лине пісня чарівна.
    Це — наш Київ, краще місто на Землі.

    Приспів:
    Посміхається мені
    влітку, взимку, навесні,
    і під сонцем, і в негоду дощову.
    Місто люблячих сердець,
    мій початок і кінець.
    Я — не в Києві, я Києвом живу!

    Я проспектами твоїми пробіжусь.
    Буде радість, чи тривога на чолі —
    всім з тобою щиросердно поділюсь.
    Любий Київ, краще місто на Землі
    (Приспів)

    Все було, та тільки шию під ярмо
    не схилили ні царі, ані крулі.
    Назавжди твій вільний дух збережемо!
    Гордий Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    З неба дивляться твої богатирі,
    що звитягою свободу здобули.
    Пам’ятають їх не тільки матері —
    Славний Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    Всіх закоханих у нього прагне він
    привітати короваєм на столі
    під святковий малиновий передзвін.
    Милий Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    Хай пишаються тобою, рідний край,
    всі без винятку, дорослі та малі.
    Нам на радість і на щастя розквітай!
    Красень-Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  37. Адель Станіславська - [ 2018.05.08 17:58 ]
    Хтось
    Хтось над кимось урве реванш…
    І кому є до того діло,
    що даровано сей карт-бланш…
    Ані знайдене, ні щастило,
    Не було там ні труду й піт
    не кривавися мозолями…
    То рибиною та об лід
    інший хтось, що віддав му фаму,
    і дозволив піти вперед.
    Не спиняв, за рукав не сіпав…
    В згуслий осад дармовий мед
    Згіркло випав.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  38. Микола Дудар - [ 2018.05.08 17:20 ]
    Все боком, боком...
    З тобою разом біжимо
    все боком, боком
    На перешкоді нам обом
    рівчак глибокий

    Один із кращих наших днів
    богоподібний
    Нас розділив на кілька слів
    згадати б тільки…

    Та швидко-приткий безліміт
    за нами всюду
    І відчуття, що новий хіт
    ось-ось і буде…

    Вже хилить мовчки до хреста
    тримаюсь міцно
    А зверху ще сидить ота
    що нудить вічно…
    08-05-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2018.05.08 15:22 ]
    Денники (І) Неповторність
    •
    Предиво самоти. Усі у світі,
    малі й великі, цілісно cповиті,
    та в собі особистісне - одне,
    один, одна, - як те перо: лице,
    характер, накопичення тілесне
    і не тілесне, створює "мене", -
    що не мине,
    і, танучи, не щезне.

    •
    О давньо_жрецька – мудра і оманна.
    Все ніби так, хоч і не там, не з тими,
    і чи важливо: Гера чи Юнона,
    чи просто Промисел в тобі нестиме
    насправді відображення небесне,
    а не мирського спадкоємця слави,
    яка злітає й тане, тонша павутини.

    •душа
    Ти не одна у самоті тривожній!
    Як промінь сонцем кинутий, сурми
    красою у печалях забуття -
    зігрівши пустку, вирізнивши форми,
    вдихнувши у подробиці наснагу
    покликання - для мого духу ти
    небесний перст по Долі подорожній.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12) | "Ігор Римарук"


  40. Ночі Вітер - [ 2018.05.08 07:29 ]
    *
    Моя війна...
    То не моя вина
    в далекім
    41-шім причаїлась.
    Чому ж колючим дротом обійма
    і попелом
    у шкіру
    в’їлась?!


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.05.08 06:35 ]
    Хм...
    Мозолики болять? Спина? Крижі?
    Получка - жменя дріб'язку нікчемна?
    Отримав дулю? А тепер біжи -
    Працюй на пана. Будь слухняним, чемним.

    На тебе, рабе, дивиться твій син,
    Лошару-татка розвели на бабки.
    У злодія достатку не проси,
    А вирви кревні з м'ясом із горлянки.

    В села сусід украв земельний пай,
    А заодно завод і пилораму.
    Ланцюг порви! До шабельки звикай!
    Не бійся як за бунт посадять в яму!

    Усіх братів окрадених поклич,
    Навчи за кривду люд хрестити сталлю.
    Відрубуй руки татям аж до пліч,
    Якщо потрібно - садови на палі.

    Коли останній гигнеться упир
    Й народом стане млява біомаса -
    Ізнову запанує лад і мир...
    Оце так сон! Добряче вчора "квасив"!

    07.05.2018р.

    Важко

    На щастя сподівалася дарма,
    Утратила чуттєву насолоду.
    Часу в ледачих на любов нема,
    Гуртом тікають лежні на роботу.

    Мій теж чкурнув до цегли та піску,
    Мурує крезам башти і палаци.
    По вихідних - пивко, футбол і кум,
    А я - усохлим чипсиком на таці.

    Назви хоч раз мене "мадмуазель"!
    Зроби поклон і подаруй ромашку!
    А бевзь мовчить, ножем батує зельц,
    Жує й жує, відсапуючись важко.

    Всі мужики - підступні брехуни!
    А я - терпляча, скромна і святенна.
    Сьогодні муж усоте завинив,
    А Бог казав: - Кохайтеся щоденно!

    Згасає нерозтуркана краса,
    Пробуджуючи гавкіт феміністки.
    О, як же важко витягти туза,
    Якщо в колоді лиш холодні шістки.

    07.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.08 00:35 ]
    Я занадто...

    1

    Я - вітрильник, ти - підводний човен.
    Спільні хвилі. Плин мій - на маяк.
    Океан вирує... Показово
    Йду за курсом... Ти ген-ген закляк.

    Підхопила синя холоднеча.
    Тож тримайся, пеленгуй, пиши...
    Гаєчки підкручуй молодечо.
    Швагера списали на Ішим.

    2

    Бачу берег, вежі... хилитання.
    Дирижаблям - сьома висота.
    Залатаю мріяночки драні.
    Буду - як повчора - золота.

    Знову торохтітиму про вічне,
    Нахилю заварник: хлюп та хлюп...
    Маківку прислав (смакуй!) у січні.
    Я занадто поперчила суп.

    ...........2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  43. Нічия Муза - [ 2018.05.07 23:27 ]
    Позаурочні роздуми
    Мешкаю у крайньому селі,
    Маю всю провізію до чарки,
    Поки ще рачкую у ріллі,
    Де такі як я учителі
    Колять очі, наче олігархи.

    Маю трохи лісу у вікні,
    Стелю - небеса над головою
    І дощі, коли хмарини дою.
    І немає спокою мені,
    Що нікого цим не удостою.

    Падаю опівночі без ніг
    Майже на шляху до перемоги...
    Чоловік повзе через поріг...
    Він уже зробив усе, що міг,
    У шкарпетках, щоб не мити ноги.

    Промайнула ще одна весна.
    Наступають вороги і літо.
    І до чого більше звичні діти,
    Відає хіба що сатана,
    Моляться якому московіти.

    Бігаю до школи на зорі,
    Викладаю неукам природу.
    Йду, як люди кажуть, до народу...

    Тай гадаю, що і школярі,
    Поки здохне зайве угорі,
    Будуть воювати за свободу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (3)


  44. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:16 ]
    Травневий вечір

    Каштани знову запалили свічі,
    у білі грона одяглось гілля.
    В такий травневий вечір вкотре личить,
    послухати старого скрипаля.

    Весни лунають ніжні переливи,
    лише смичок торкається струни.
    Зворушливо і трішечки сумливо
    тендітна скрипка проситься у сни.

    Каштанів цвіт ензимами дурманить,
    вечірня прохолода аж п’янить.
    Травневий вечір у обійми манить,
    дарує насолоду в кожну мить.

    03.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:19 ]
    Алгоритм сьогодення
    Зростають у ціні, коли зникають,
    картини, люди, навіть почуття…
    Ця участь і кохання не минає,
    таке сумбурне нині в нас життя.

    Трапляються чому ці парадокси,
    що пророкують нам загибель мрій?
    Таке буває часто, мов у боксі –
    один нокаут й програно весь бій.

    Як не замінить журавля синиця,
    так кожен бій в житті лише етап.
    А вічний спокій щоби нам не снився –
    над прірвою постелимо ми трап!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  46. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:57 ]
    Одним миром

    Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
    Ви між собою своєрідні тезки.
    Коли „У мене ти найкращий“ чуєш,
    то розумієш, що порівнювати є з ким…

    07.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  47. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:59 ]
    Методологія схуднення
    Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
    за місяць вже призначили й весілля.
    Щодня вагу скидати намагалась,
    щоб в су́кню влізти – все пила вугілля.

    Спочатку активо́ване, із чаєм,
    а потім біле, ще якісь пігулки.
    Ефекту – нуль. Ніхто не помічає,
    аби у дівки зхудли пи́шні булки.

    У хід уже пішла вода свяче́на,
    корсети різні одяга на себе…
    Щоб похудіти, мила наречена,
    вугілля – розвантажувати треба!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2018.05.07 22:26 ]
    Казка для казкарки
    Гра долі поєдна-
    ла жінку з чоловіком...
    ...і пити нам до дна
    Суцвіття світла вікон
    Під ефемерність снів
    Омріяної ночі,
    Що впала навесні...
    ...нам долю напророчив
    Замріяний мольфар...
    І диво відбулося...
    Зірок весняний дар,
    Заплівшись у волоссі,
    Засяє на тобі,
    Неначе діадема...
    To be, or not to be-
    Вже вирішено. Йдемо
    В незвідані краї,
    Де роси світанкові,
    Ці меди вуст твоїх,
    Смакуються казково,
    Де зоряний екстаз,
    Збиваючись із ліку,
    Нам проектує каз-
    ку мерехтливих вікон.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118050709245


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Микола Дудар - [ 2018.05.07 22:29 ]
    Монолог
    Вот сердобольный стук в окошко
    Не ровен час и сон уйдет
    Мы все взрослеем понемножку
    Оставив детства хоровод…
    Ныряем глубже, шире, дальше
    Из года в год, из класса в класс
    И как - то Бог сберег от фальши
    Не удивительно, а вас?..
    07- 05- 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  50. Вікторія Лимар - [ 2018.05.07 21:16 ]
    Гостинці весни
    Гойдається пташка на гілці –
    Кумедна така і смішна.
    Чекає, мабуть, на гостинці,
    Їх має давати весна.

    Весна вже настала, розквітла,
    Взяла свої міцно права.
    Яскравими барвами світла
    Зелена шепоче трава.

    Цвітінням вражають дерева,
    Рослинки маленькі, кущі.
    Не чутно шаленого реву,
    Замовкли вітри і дощі.

    25.04.2018




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   471   472   473   474   475   476   477   478   479   ...   1855