ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2018.03.06 22:14 ]
    Відомий
    З землі підійнявся солдат невідомий...
    Пожежі із неба- немов каганці...
    Наш пошук удався! -прикриєш, ведомий,
    Безпечно ракету навести на ціль!..

    І я маневрую. Я в небі удома.
    -ведучий! Прикрию! В тангенту не вий!..
    "ведомий"... Я- ДРУГИЙ. Хоча і відомий.
    Хоча не АС Пушкін, та ас бойовий.

    Солдат невідомий... Чи хто заридає
    По ньому, скоцюрбивши позу раба?..
    І як набридає!.. О, як набридає!..
    Ведучий! Ти знову не влучив!.. Ганьба!!!

    Чому не улучив? Тобі наплювати,
    Що я тобі спину, мов ковдрою, вкрив
    Посилами з матів? Не буду я, мать ти,
    Тебе прикривати!!! І щоб ти згорів!!!

    І я відірвався! І пальці холодні
    Вдавили гашетку, неначе змію...
    Заходять у хвіст... Я загину сьогодні.
    Та ціль у прицілі! І ми- у бою.

    Загину, як лицар, з відкритим забралом.
    Хай кожен за себе. А Бог- за усіх.
    Нехай нас обох вороги позбивали.
    Та я таки влучив. А ти- не устиг.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118030500770


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  2. Сергій Гупало - [ 2018.03.06 21:27 ]
    * * *
    Замовчи, і до щастя не влізе біда.
    Недоречні відверті твої оповідки.
    Бо навколо бабиська. Сумна череда,
    Що плітки продукує ретельно і швидко.

    Особисте твоє череді не болить.
    Помовчи, і я буду спокійний за тебе.
    Ми підем у похід, утечем у політ,
    Нас ніхто не дістане на сьомому небі.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  3. Олександр Жилко - [ 2018.03.06 20:16 ]
    Bloom
    Чому коли я проводжу по стіні пальцем
    не з'являється лінія —
    вібруюча як кордон
    між миром і темрявою,
    як межа поміж ніччю й війною.
    Врізається промінь у скроню,
    ніби хоче дати ідею,
    що відрізок од серця до мозку
    має занадто багато обривів.
    Жодна пряма дорога,
    затиснута між зубами
    не покаже, де я схибив
    і де здогадався здатись.
    Здається, лінія на стіні таки з'явилась,
    лишилось найважче — обрати
    у що вірити, коли все уже знаєш.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (1)


  4. Надійка Голобородько - [ 2018.03.06 19:04 ]
    Місяцю мій
    Слова. Вони ніколи не передають суті. Бридня. Відчуття вже не ті. Нова сторінка. Постарайтесь, будь ласка, відчути. Трава. Тільки це є в моєму житті. Дерева. В них ховається сила. Трава. Окрім них, у мене нічого нема.
    Чекали весну, загубили весну, пробудили весну.
    Трава. Повний місяць. Реальність частина сну.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Василь Мартинюк - [ 2018.03.06 18:09 ]
    Біле поле. .

    Злючим зелом поросли поля ожинні,
    Багряниться наче кров на гіллі глід.
    Листопадом стелить осінь по стежині,
    Жовтим листям замітає осінь слід.

    Жаль, що ще життя не мож прожити вдруге,
    Накормити журавля ще раз з руки.
    Все минає й все вертає вічним кругом,
    Лиш минулі не вертаються роки.

    Скоро землю замете холодний вітер,
    Усе більше білим стежку застеля.
    І як підеш не повернешся вже звідти,
    Звідти будеш лиш дивитися здаля.

    Біле поле, біла доля, білі скроні,
    Засніжила моя рідна сторона.
    Час минає мов сніжинка на долоні
    І все ближче видається далина.

    Парище.
    2017р



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Терен - [ 2018.03.06 17:17 ]
    Відгомін пам’яті
    Повертаю на биті путі,
    по яких я іти не боюся.
    Все ще є у моєму житті
    і у пам’яті рідна матуся.

    Ой лети, моя доле, лети.
    Он і обрії вже не далекі,
    де чекає печаль самоти.
    Ми у вирії - білі лелеки.

    Я ще чую, - шукай талану...
    За морями немає покою.
    Обіцяв я - із нею живою
    я своєї мети досягну
    і її не залишу одну...
    Та сміється Харон за рікою.

    03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  7. Олександр Сушко - [ 2018.03.06 16:40 ]
    Київський слоновник
    Про звомплених щурів писати я не буду,
    Не треба чупакабр. Обожнюю… слонів.
    Слона ввіпхнути зась в малу собачу буду,
    А купа! Тільки глянь! Добряче попоїв!

    У мене – млявий бас, у нього – хобот-сурма,
    Цвинтарна лабушня од заздрості помре.
    А ми таку красу тримаємо у тюрмах,
    Самичка лиш одна, а надібно гарем.

    Дивлюся на задок у мудруватих зморшках,
    На вуха-лопухи та з хлоркою басейн.
    Макаці хрон дають, щоб вивелися блошки,
    А цей жує траву. Розвинулась мігрень.

    На китичці хвоста хропе зелена муха,
    Заслабнув наш титан. Ще гигне до весни.
    Він хобот простягнув, а я його почухав:
    Ссавцеві треба степ. А кліті – затісні.

    Несе ветеринар додому торбу моркви,
    Опуклий наглядач волочить буряки.
    Напишуть «Слоненя загризли люті орки,
    А звомплена мишва покрали огірки.»

    06.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.44) | "Майстерень" 3.5 (5.84)
    Коментарі: (8)


  8. Лариса Пугачук - [ 2018.03.06 15:44 ]
    Коловорот
    В калейдоскопи подихом вплітаю
    краплини сонця, промені дощу,
    цілунки яблунь,
    розцвітання рук,
    вагітність губ
    і роздоріжжя слова,
    котре полонить всесвіти.

    Голублю оком дивовижні скельця:
    від них скресає крига у зіницях
    і воскресає сяєво світил.

    06.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (6)


  9. Володимир Верста - [ 2018.03.06 10:04 ]
    Полігімнія
    Співають оди днів забутих вірно
    Сирени, що у моря берегів.
    Нашіптують сонети мелодійно
    Твої уста, торкаючись вітрів.

    Моя богине, я вклонюсь покірно,
    Нехай лунає одинокий спів
    Мого тобі присвяченого гімну,
    Буяють ноти запашних садів.

    Заквітчані луги – кохання цноти,
    Троянди зацвітають водночас.
    З тобою залишаємося доти,

    Допоки в серці мій вогонь не згас.
    А поки зі стрілою ми Ерота
    Закохані шукаємо Парнас...

    © Володимир Верста
    Дата написання: 02.03.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Володимир Верста - [ 2018.03.06 10:39 ]
    Терпсіхора
    Мовчи! Ні слова! Я прошу, не треба!
    Нехай говорить танець, я і ти
    Кружляємо в сонеті аж до неба.
    Яскравим сяйвом шлях мій освіти.

    В саду плодами зацвітають стебла
    У піруеті, ніби серпантин,
    Збираємо суцвіття бога Феба
    І творимо божественний мотив.

    О як лунають ці чарівні струни
    Твоєї ліри, кличуть у танок.
    І я малюю в мерехтінні руни,

    Що тягнуться у тисячі стежок.
    Моя богине, буду завжди юним,
    Прийми від мене осяйний вінок.

    © Володимир Верста
    Дата написання: 28.02.18


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.06 10:20 ]
    Кружля...даленіє...


    1

    Знущання із мовоньки, ляпсуси-хиби...
    Та ліпше б насмажили чипсів чи риби.
    Парують віршІ-фаршировані раки.
    Присвяти, агітки мережать писаки.

    Вподобання фальші - нудотно-прещирі.
    Живуть графомани махрові у мирі,
    Вигулюють муз - безпородних, болонок.
    Десь мегапоети - колоси, колони...

    Хоч стелі високі, та планки низенькі.
    Вигулькують з листя маслята, опеньки.
    Віршують натхненно, цвенькочуть невмійки.
    Ну, хто їм поставить заслужені двійки?

    Ти кинеш зефіру. А сіверко свище...
    Був гномик-писака, запраглося вище!
    І вже не зупинять ні сніг, ні спекота.
    Ліпить нісенітниці - ловка робота.

    Людва прочитає, хоч абракадабра.
    Ніхто не ухопить за кіску чи зябра.
    На тацях листочки альбомні - зелені.
    Жінки недолюблені, знай, теревенять.
    Рулети посипані пудрою, маком.
    Кренделики ліплять, ладнають підсаки...

    2

    Кружля, даленіє мальтійський метелик.
    Учора світ мирний - та вже para bellum.

    Муравлик уяви мандрує крізь хащі.
    Іду... компоную слова непропащі.

    Марнота дзуміє над вільгим осотом.
    Серпнево, палючо. Німіє болото.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  12. Нінель Новікова - [ 2018.03.06 09:44 ]
    Слово
    А знаєте, яким буває слово?
    Не те, казенне і високомовне,
    А просто, тепле, людяно-коштовне…
    Те слово – щастя нашого основа.

    Воно тебе поверне з того світу,
    Зігріє серце у лиху годину.
    Коли хорошу слухаєш людину,
    То хочеться і жити, і творити.

    Але буває слово, як сокира –
    Скалічить душу, обрубає крила.
    Cпаплюжить, осміє святе і миле,
    Ядуча і образлива сатира.

    Не вивчено ще силу слів над нами -
    Всі, хто отримав щедрий дар від Бога.
    Хіба, щоб ранити? Хіба для цього?
    То ж, обережно граймося словами!

    06.03.2018
    ,


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.47)
    Коментарі: (10)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.06 09:54 ]
    Передвесняне
    1

    Люди упевнені - прощені.
    Гайда на ринг... чи війну.
    Погомоніли над горщиком.
    ...джин бородою війнув...

    Все дозволяється: капості,
    Зради, підніжки, плювки.
    Хтось препарує з цікавості,
    Крові калюжі... цівки...

    Брехні хрестами обвішані.
    Скаче смугастий хосен
    Барами... кіноафішами...
    Глухне дідок-Борисфен.

    2

    Сонце зійшло - розпогоджено.
    Бростю вкривається лавр.
    Душу готую до сходження
    Крізь гупотіння литавр.

    Плач ненароджених - високо.
    Низько - театри... церкви...
    Йде Персефона із мискою,
    Патоку чорну лови.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.06 08:34 ]
    Березневе

    Місто - замурзаний пес,
    Фантики, листя - на лапах.
    Холку скуйовдив експрес.
    Вперто за рейки чалапа...

    Поле чудес, реп`яхи -
    Позаторішні, високі.
    Рейвах... алярми... апчхи...
    Арки у стилі бароко.

    Стриб - механічна блоха.
    Під оселедцем газета.
    Периферія глуха.
    В піст дешевіє котлета.

    Мастяться лоєм нулі.
    Будку розхитано вовком.
    Хрест, маячок на скалі.
    Птах витьотьохкує.
    Ловко.

    Биті дороги - оцим
    Скупченням пісні та лайки.
    Вкотре накладено грим.
    Вітер вальсує лушпайку...

    Над шаурмою - димок.
    Рештки.
    Уламки.
    Скелети.
    Брязне монетка... цепок...
    Кришаться чипси, галета.

    Флаєрів будній канкан.
    Вічна пахотнява скиби.
    Вир індульгенцій, оман.
    Хор жабеняток на рибі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  15. Мирослав Артимович - [ 2018.03.06 06:25 ]
    Марнота многослів’я
    Не квапся, не квапся своїми устами
    Метати слова перед Божим лицем.
    у клопотах – сон важелезний, мов камінь,
    У надмірі слів – утопаєш тихцем.

    Коли ти складаєш обітницю щиру,
    Поквапся сповнити її до кінця.
    Бо краще не дати обіту над міру, –
    Забути ж про нього – позбутись лиця.

    Не варто грішити пустими словами,
    Опісля спихнувши на помилку їх, –
    Окутаєш душу новими гріхами,
    Не будеш успішним у справах своїх.

    Тому не труди велемовністю голос
    (бо це – зайвина, як і множество снів),
    У вухах небес він звучатиме кволо.
    Марнот марнота – у численності слів…

    02.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.06 05:36 ]
    Лечу...
    Лиш профіль твій в інеті промайне,
    Як те весни захоплююче диво –
    Неначе струм пронизує мене,
    І знову я, і знову я – щасливий.

    Красуня ти, овеснена уся,
    Як пісня та кохання – вічно-юна,
    Нічого не прохаю, тільки сяй,
    Хай сльози щастя падають на струни.

    Розкрилася неначе ніжна вись…
    О дякую, Боги – Яриле, Лелю.
    О серце, бідне серце, розірвись –
    Лечу в нірвану… Чи в небес оселю!


    6.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  17. Галина Михайлик - [ 2018.03.06 00:03 ]
    Ось-ось...
    Між березневих снігів
    і знавіснілих морозів
    я завеснію без слів,
    без римування і прози.
    Крилами у височінь -
    весело, легко, прозоро!
    Сонце вкорочує тінь,
    сумніви тануть.

    Вже скоро...

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  18. Сонце Місяць - [ 2018.03.05 23:03 ]
    fictıon
     
    надходить час, а може & пора
    навідуються велемовні
    герої кримінальних драм
     
    ненатлість їхньої любови
    недбало~ іронічний шарм
    & нісенітниці коштовні
     
    а музичку поставиш cам
     
     
    ✴
     
     
    зиск вечора либонь безвісний
    тусують гурії десь та
    працівники в пивницях виснуть
     
    блюзи співає арештант
    & диверсант іде на ризик
    щоби пробити свій ґештальт
     
    в контексті світової кризи
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  19. Володимир Бойко - [ 2018.03.05 23:59 ]
    * * *
    Без тебе світ зчорнів і спорожнів,
    Душа неначе захлинулась млою,
    Зів’яв букет невисловлених слів,
    Не дочекавшись зустрічі з тобою.

    Перетворились чисті почуття
    На мотлох, непридатний до ужитку.
    Безжально потоптало їх життя,
    Брудних чобіт залишивши відбитки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Луцкова - [ 2018.03.05 22:53 ]
    Шепеляйчик


    Зайченя читає книжку
    Про кицюню й сіру мишку:

    "Сурхотіла в нірці миска,
    Налякала миску кіска..."

    -Зачекай, - сміється Віта, -
    Бо не можу зрозуміти:

    Що, скажи, русявій кісці
    Знадобилося у мисці?

    - І чого злякалась миска? -
    Дивувалася Лариска.

    - Ох-ох-ох, - зайча зітхає, -
    Сепеляю, - шепеляє ...

    Намагається малюк
    Вимовляти прикрий звук:

    - С-с-сапка, с-с-суба, с-с-пак, гуш-ш-шак!
    Знову щось пішло не так...

    Вчать зайчатко дружні діти
    І писати, й говорити:

    - Леся кіСку заплітає,
    МиШка кіШку обминає,

    А у миСку Васі й Саші
    Насипає мама каШі .

    Зайченятко мовить Васі:
    - І мені насипте касі... :)



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Ірина Вовк - [ 2018.03.05 22:30 ]
    "Блакитні сонця, прокидайтеся..."
    Блакитні сонця, прокидайтеся – вже бо серцю ясніє… весніє…
    Не уйметься пташатко на гілочці, ач, співає – збитошне!
    Гей, людино, чи ж ти не зі світлої глини сотворена? –
    буйновітру всміхнися шалено, розхвилено, рвійно…

    Хто впізнає в уквітчаних зорях льоди кришталеві?
    Хто в розспіваних зелах волання любові не вчує!
    Гей, людино, злеліяна Словом як помислом божим –
    Роззирнися орлино над гори, над бори, над кручі…

    Водограєм гаївки веди свій танок великодній –
    Най вогонь запалає завітний в урочищах Духа.
    Ми, могутнії леви із людським обличчям – вітаймо
    Громовержця Іллю на весни огняній колісниці…

    Гей, людино! – взиває Ілля на блакитні світи під сонцями…
    Животворні слова проречи до кирниць придорожніх –
    Чи топтатимеш ряст у лісах первозданних, чи вмлієш
    У зелених привольних житах, в пшениця́х писанкових…

    Сонць розкрилених очі, хмарин білі пущі несходжені –
    Моє серце в обіймах дня не відвикне цю землю кохати…

    Блакитні сонця, прокидайтеся – первоцвітні сонця… відмолоджені…
    …Спить мій дракончик приручений
    на вологих мохах...
    волохатих…

    (З двотомника "Сонцетони".Тон Перший - Поетичний.
    - Львів:Сполом,2016)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.05 19:58 ]
    Діагноз класика (літературна пародія)
    1
    Наснилося… О Боже, пробі –
    Тулився не будь-хто – Тарас,
    В Одесі – у матроській робі,
    Шептав-сичав: «Зігрію вассс…»

    Морозив мокрими губами...
    На плитах ми із ним - в клубок…
    І тенькали нам фрикцій гами,
    Здригався ними поплавок.
    2
    Серветок не було… газета…
    Із віршами, як чорнота.
    Читала потім їх поету,
    А він десертом ласував.

    Чуприна липла, ритм збивався,
    Закашлявся Тарас на вірш,
    І гладив ніжку… Дурень Вася –
    Тікай від столу вже скоріш!
    3
    От вибрики цих снів-фантазій!
    Тарас, як вийшов із кафе,
    Сказав: був з нею я - в екстазі,
    Лиш вірш нагадував парфе.*


    5.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (38)


  23. Тамара Швець - [ 2018.03.05 17:04 ]
    Мамина молитва
    Мамина молитва

    Пам’ятаю, не раз матуся
    Мене вчила, щоб я запам’ятала
    Виходиш з дому – про себе
    Тихенько повторяй
    «Я іду у мир Хрещений
    Сонце мені в вічі
    Місяць мені в спину
    Звьоздами підпережуся
    Я нічого не боюся тя
    Ангели по бокам
    Матір Божа впереді
    Що Матері Божій
    Те й мені
    Амінь »
    21.06.17 (написані в лікарні)
    Много песен и стихов
    Написано о мамах
    Но больше всего
    Запомнила я то
    Что на вопрос
    Где рай находиться
    Мудрец ответил
    У ног твоей матери
    Вот, где находиться рай

    Эту мудрость сознаешь
    Когда мамы – уже нет
    И ты – сирота
    Здесь возраст – не в счет
    И седина
    Ведь сама уже
    Мама и бабушка я

    А мамины глаза
    Останутся в памяти
    Навсегда
    Проникновенно теплые
    С любовью смотрящие
    На мир, людей и на меня

    А руки – золотые
    Натружены без отдыха
    Ведь строить дом
    Пришлось самой
    На огороде, в доме
    Все успевали
    Сажали и пололи
    Стирали , убирали
    А приготовить
    Была мастерица
    Борщи, капустняки
    Холодное и пирожки
    Наполеоны, заварные
    Трубочки из кремом
    Да разве можно
    Все перечесть

    А в молодости
    Умелые ручки - отличились
    Шили, вышивали
    Занавески с узорами
    Искусно выбивали
    Сейчас не каждый
    Так сумеет
    И, кажется
    Где время для всего
    Нам взять

    Гостей хлебосольно
    Встречала
    Любили к нам в дом
    Приходить
    Подруг имела много
    С которыми дружила
    Всю свою сознательную
    Не легкую, но честно
    Прожитую жизнь

    Когда я замуж выходила
    Она уж постаралась
    Чтоб пересудов избежать
    Приданое такое мне сложила
    Что на большой грузовой
    Машине везли все в дом к сватам

    Считала мама, что сваты были
    Богаты и не совсем
    Их сыну я была ровня
    Когда сватать в дом пришли к нам
    Она сказала, так тихонько
    Ой, свахо, я так боюсь
    Вы таки багати, а мы бидни
    И Тамара без батька в нас росла

    Не буду я о грустном
    Закончу этим
    Мой рассказ
    Пусть образ светлый
    Моей мамы
    Останется на всю
    Оставшуюся жизнь…
    21.06.17 (написані в лікарні)




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2018.03.05 16:57 ]
    Словоблудство
    Словесна стіна межи мною і світом прозора,
    Полиці ж обтяжують Бгагавад-Гіта і Тора.
    У мудрості книжній інструкції та застороги:
    То нащо римуємо куці канцони й еклоги?

    Рясне словоблуддя збиває народ з пантелику,
    Лунає фальшивий акорд, що узяв недоріка.
    Співці голосисті ворушать у дланях монети,
    Німих уподобую й тих, що живуть у портретах.

    А праця важка. То чому б тоді не пописати?
    Я - вилами, та й по воді. А тобі дам лопату.
    Біжить з-під пера кровостоком водиця свячена...
    Весна. Стане сніг - в борозні розкидатиму зерна.

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Олена Багрянцева - [ 2018.03.05 15:01 ]
    А знаєш, мамо, холодно мені...
    А знаєш, мамо, холодно мені.
    Щоночі жалять кулі та снаряди.
    Не видно краю немічній війні.
    Немає тут рішучої відради.
    О як же, мамо, хочеться тепла.
    Сміливої свободи для країни.
    І пригоршню відважного добра.
    І знати, мамо, що ніхто не гине…
    Зайти у дім, тримаючи кашкет.
    Сказати, що нарешті – перемога!..
    А поки, мамо, в холоді намет
    І довга, незавершена дорога…
    05.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.48)
    Коментарі: (4)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.05 14:41 ]
    Парфе
    1

    І що б то означало, пробі...
    Тулився не будь-хто - Тарас.
    Одеса-мама... хвилі... обрій...
    А він шептав: "...зігрію вассс...".

    Морозив мокрими губами.
    На плитах нам було не ок.
    ...а море - лезами Окками...
    ...дрижав-крутився поплавок...

    2

    Пливла кудись масна газета.
    За хвилерізом - чорнота...
    Ой, залицяння ж те - поета,
    Словесних фрикцій частота...

    Чуприна липла, ритм збивався.
    Тарас питав - чи ловкий вірш.
    Кахикнув, чай підніс нам Вася.
    Запевнив, що Тарас - "кумір...".

    3

    Мурашки.
    Cироти.
    Екстази.
    Геката вийшла із кафе.
    А наяву - то ми ні разу
    не їли з класиком парфе.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  27. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.05 14:07 ]
    Самість

    Кон'юнктурне писати - зась.
    Підтанцьовки під реп, гобої...
    Нащо муза така здалась,
    що в болото бреде з юрбою?

    Пролітають орли, шпаки...
    Зло вербує щодня - на плаху.
    Жебоніють нью-жебраки.
    Павутиння вкрива домахи...

    Славить дошку облізлу ферзь,
    Цап складає буквИ і коми.
    Червоніє-пала абсцес...
    Не слугую отут нікому.

    Бізнесові дзумлять рої.
    Пролітають кордони, межі.
    Телесується враг, свої.
    Є бікфордів шнурок, пожежі...

    Хитродупі знеславлять вас,
    вмиють писки, осріблять чорта.
    Образ мій - не ртуть... плексиглас...
    Апатит і міцна реторта.

    ....
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Левицька - [ 2018.03.05 13:55 ]
    Хуртеча
    Димарями кіпоть синя -
    лютий курить люльку.
    У вервечці хмаровиння
    Привид-Місяць гулькнув.
    Сніговиця чепуриться,
    пудрить осокори.
    Свитка з вовни, білолиця,
    кульчики прозорі.
    Замітає слід глибокий
    від порога хати.
    Відлітає гордий Сокіл
    з Вітром воювати.
    У долонях біль не тане,
    попрощались хутко.
    Обійняв мене в останнє
    без жалю і смутку...

    2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.27) | "Майстерень" 5.5 (6.36)
    Коментарі: (8)


  29. Петро Скоропис - [ 2018.03.05 11:37 ]
    З Іосіфа Бродського. Наступному століттю
    Поступово від дійсности залишається сама видимість.
    Ти огубиш ці буквиці, ці дещиці від пера,
    і коритимеш, геж, як мураху – кора,
    за неміч пришвидшитись.
    Схоже, що люди з квартири з’їздя́ть не без помічних
    рацій: квартплата підскочила, безробітні обмеження;
    просто майбутньому конче треба помешкання
    без них.
    З іншого боку, взяти сузір’я. Як виснував би суддя,
    позаяк швидкість світла – біда завідома,
    присутність їх є відсутність, і буття – лиш мітина
    небуття.
    Так, з роками, докази перетяжують власне злочини, дні –
    цікавіш за життя; так суто крапками-комами
    підміняється голос. Хоча від тебе не діждешся ні
    телескопу, ні згуків з гомонами.





    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Мельничук - [ 2018.03.05 10:22 ]
    ***
    ***
    В руїнах летовищ,
    На воєн підмостках
    Не хліба й видовищ –
    Хоча б хліба просто.

    Душа, що бажала
    «Прямого ефіру»,
    Правдивіш зіграла б
    Емоції миру.

    Де бавляться в славу
    Новітні герої.
    Їх ігри цікаві:
    Ні злоби, ні зброї.

    Та поки минають
    Краї ті лелеки.
    І серце тікає
    У зону безпеки.

    До інших видовищ,
    Видінь, декорацій.
    А тіло – на обмін.
    А тіло – у бранці.

    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (25)


  31. Олександр Сушко - [ 2018.03.05 10:39 ]
    Безгрішність
    Я народився чистим. Без гріха.
    І без гріха помру, як і належить.
    Вже чую: "Ну дає! Ото пиха!
    Ану зіпхнемо "праведника" з вежі.

    Хіба у нього німб? Такий як ми!
    Нехай чортякам голови морочить.
    У нас вже є мальований кумир,
    Ікони у хатах мозолять очі."

    Святим рубали голови на пні,
    Спасителя доперли на Голгофу.
    Товпа кричала: "Крові! Розіпни!".
    Сконав у муках. Як належить Богу.

    По-іншому до раю не злетиш.
    Попи це знають, та мовчать зі страху.
    Ну, що ж,- пора закінчувати вірш:
    Прийшов народ, виштовхує на плаху.

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  32. Валерій Хмельницький - [ 2018.03.05 09:20 ]
    Недошите море (поетична пародія)
    Узяла я голку, аби море зшити...
    В окіяні-морі - звомплені щури
    Утікають хутко під мошисті плити -
    Жевриво впівнеба дивиться згори.

    В оці урагану – молитовна тиша,
    Бродять по савані зебри і слони.
    Сонце ненаситне здійнялося вище -
    Спека неймовірна! - утекли й вони.

    На трибунах - тісно і стає тісніше,
    Гомону не чутно - скрізь глухі й німі.
    Не проскочить мимо і маленька миша,
    Лиш в тигровій шкурі витязь на коні.

    Шила, не дошила - й кинула у пічку,
    Узяла натомість спиці і клубки –
    Мо', зв’яжу онукам теплі рукавички,
    Бо мороз надворі неабиякий.


    05.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Світлана Майя Залізняк Із-під голки..."


  33. Микола Дудар - [ 2018.03.05 01:46 ]
    Будні статиста. ( за 02-03-2018 на Сході України )
    «Загинув один… поранено семеро»
    Статисти жорстокі… і в цифрах війна
    А це не кіно, де рембо із рембами
    Кілька годин виспівують нам
    Чітко за розкладом все по-сценарію
    Хто куди цілиться підряд і разів
    А до попкорну із класики - арію
    Скрипкам дозволено ніжно й без слів…

    Як же віднині споглядати матусі
    На ношу, що в серці з любові і квіт
    Коли її син… живим не вернувся
    І пригорнув Горе до Бід???

    Семеро янголів зібравшись на віче…
    Семеро зранених поранених душ…
    Семеро янголів прислані з вічности…
    Семеро стрілених - скальпелю куш…

    Дуже вже боляче чути статистику
    Сухо безбожно
    Правди - формат…
    Господи, вийди із тінні до висновку
    Стань на заваді розмови гармат
    05-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2018.03.05 00:39 ]
    ...
    В фіолетовім небі
    недоспівана пісня
    завмирає на вістрі
    на невидимім грізнім

    Пісню вітер кошлатить
    в пісні стерлися лати
    та вона не заради...
    Бо не здатна до зради!

    03.03. 2018 01.16.

    ***

    Фіолетова тиша і базарні клейноди.
    Чорну смугу розмито - на червонім тривога.
    На сорочці тризубець, а душа без породи.
    Паляниця в надрізі. Ми народ антиподів

    04.03.2018.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Мельничук - [ 2018.03.04 20:17 ]
    ***
    І є вже на що озирнутись.
    Горнутись до кого – ще є.
    А час божевільно-розкутий
    Романи свої видає.
    Якби ж то вдалось зазирнути
    У товщу отих сторінок.
    Прожити на повну, відчути
    Ще день, ще годину, ще крок…

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (7)


  36. Олександр Сушко - [ 2018.03.04 17:48 ]
    Автопортрет
    Тиша. Доїдає підла скука,
    Чоловік не збуджує давно.
    Лізти межи очі - це наука,
    Хочеться потицяти в лайно.

    Утомили зрілі епігони,
    Дременув у Польшу "sexsy-boy".
    Гра сусід кантату на валторні,
    Проревла: - Пасує тут гобой.

    Шпак дзьобатий торохтить у шибку,
    Я ж пильную, щоб сказати "Гавс!".
    Доторкнеться парубок до скрипки -
    Вигукну: - Потрібен контрабас!

    Я хоч і стара - ревнива кішка,
    А сусідка з гарним патиком.
    Щойно заскрипить у неї ліжко -
    В батарею гахну молотком.

    Бог Адама виліпив із глини,
    А мене з твердющого ребра.
    Є й хороше: пишуться картини.
    Є в них все. Нема лише добра.

    P.S.:

    Колються шипами чорноброві,
    Торсають утомлених людей.
    Доживає пагін без любові...
    Треба світла. - Сонечко! Ти де?

    04.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  37. Василь Світлий - [ 2018.03.04 15:44 ]
    ***
    О ти, нужденносте, без чину.
    На тихій хвилі відпочину.
    Ковтну глибоку самоту,
    На дно заляжу і... замру.
    У трясовинні часоплину,
    Без суперечностей, без гриму,
    Як голка влізу в німоту.
    Там: не шукаючи – знайду.

    04.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (17)


  38. Галина Михайлик - [ 2018.03.04 14:39 ]
    Контрольний
    Передчуття, упевненість: не буде...
    І ані натяку на імовірність чуда.
    Нестримна прірва.
    Деструктивний поступ.
    Контрольний постріл...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  39. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2018.03.04 14:07 ]
    Істинне щастя
    Відкриваю вночі вікно –
    Тиша має морський аромат,
    Я згадав, як зустрів давно
    Королівну снів моїх і сонат.
    Як побачив тебе, мовчав,
    Найважливіших не стало слів.
    Всі скарби б я на світі віддав,
    Тільки б знов, кохана, тебе зустрів.

    Тоді зрозумієш ти,
    Що любов – то є істинне щастя,
    Я без тебе не можу йти
    І на світі спокій знайти не вдасться.
    Назустріч мені біжи,
    Я тебе обійму, наче море
    І «кохаю» мені скажи,
    Вночі лиш нам світити будуть зорі.

    Всі до тебе ведуть шляхи,
    Лиш з тобою я долю знайду,
    Почуття мої, наче птахи,
    Тільки ти з ніжних рук їх годуєш.
    Поцілунок, схожий на сон,
    Це шовкового дотик тепла,
    Розплету твої коси, як льон,
    Наче мрія, до мене ти прийшла.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  40. Марґо Ґейко - [ 2018.03.04 12:36 ]
    Змія
    Тихо між груди, болем фантомним, вкублилась люта змія.
    Цінна отрута, шкіра коштовна, пристрасть - зміїне ім’я.
    Подих гадючий, звук шурхотіння серце зіб’є в унісон.
    Велетня мучить ніжне створіння, сліпне безсилий Самсон.

    Ревнощі димом очі встелили, розумом гнів обуяв.
    Коси твої у руках неДаліли - вірна тобі буду я.
    Кину гадюку в жорно вулкана, жертвою матиме скон.
    Груди відпустить паща капкана, я берегтиму твій сон.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  41. Олександр Сушко - [ 2018.03.04 12:32 ]
    Дороговказ
    Обходитися власним глуздом звик,
    Вважав, що саме так і мусить бути.
    Але в житті з'явився вказівник,
    Поплутались усталені маршрути.

    Закліщила судьба з обох сторін,
    На твердь земну зіпхнула із перини.
    Жувалися еклери. Нині хрін,
    Калорії змінив на вітаміни.

    Дивився гордо ввись, за горизонт,
    Стовбурчив одуд на гілляці гребінь.
    Тепер - сапа, лопата і город,
    В каструлі бачу птаха, а не в небі.

    А як писав! Сміялися чорти,
    Від реготу тряслись хвости і роги.
    А зараз не відходжу від плити,
    Від перевтоми памороки, стогін.

    Обпучує жона мій кожен крок,
    Прийду з роботи - допит, кара, муки.
    Не чоловік - вертлявий флюгерок,
    Із поглядом вмираючої суки.

    Таки вернувсь на істини стезю!
    Із шиї доля вистромила зубки!
    Нахраписту осідлано козу:
    Получку не даю красі у руки.

    Із писку перейшов на рик і бас,
    Самодостатність розпирає груди.
    Тепер у хаті я дороговказ:
    Що б не сказав, то так воно і буде.

    04.02.2018р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  42. Мирослав Артимович - [ 2018.03.04 11:57 ]
    Початок і кінець
    У діла всякого – початок і кінець.
    Радієш ти, якщо початок добрий,
    Але яке лице твоє пісне,
    Коли вкінці побачиш хмурий обрій.

    Буває, що петляєш на шляху,
    А терпеливість виручить – утішся.
    Зате коли ув’єшся у пиху –
    Вона тебе зіб'є на бездоріжжя

    03.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.03.04 09:42 ]
    Цирк... халабуди...


    Прірва між товпами, стіл між святими.
    Цирк... халабуди...
    теракти... сантими...

    Дим перемир'я. Сколошкане Вчора.
    Демон зелений підважує гору...

    Правди - брудна, нищівна, для дитини.
    Цілять у трони словесні цеглини.
    Скрапує крівця по древку на змія...
    Сполом (нарешті!) розбуджено Вія.

    Смог над болотом. Парфуми і гази...
    Хлор не дієвий, живуча зараза.
    Може, чекати пришестя, потопу...
    ...травесті-діви тупцюють у топах...

    Панікадило мережане гасне.
    В гамі линовищ банує Прекрасне.



    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  44. Леся Геник - [ 2018.03.04 08:19 ]
    Двічі
    А відчуття, немов і справді двічі
    зайшли наосліп в ту саму ріку -
    за бидло мають і плюють у вічі,
    конструкцію терзаючи хитку.

    Під маґістратом знову краплі крові.
    Не в силі навіть березневий сніг
    сховати намагання зовсім кволі
    спокутувати розпач, біль і гріх.

    А що на сході? Там усе, як звично, -
    за волю хлопці, мерзнучи, стоять,
    допоки владці походжають зично
    серед багатих золотих палат.

    І що найгірше - маємо, що й мали,
    та тільки втричі, вп'ятеро ще гірш,
    бо перед тим немудрі керували,
    а зараз - хитрість, множена на гріш.

    І що чекати? Певно на весну лиш.
    Хоча б вона розрадить журавлем
    серця, що в грудях змучено поснули,
    ховаючись від правди день за днем...

    3.03.18 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  45. Олександра Камінчанська - [ 2018.03.04 00:36 ]
    ***
    несказане слово, ця тиша між небом і Богом,
    в краплині застиглій, здається, вмістився весь світ.
    вже травами пахне і прагне тепла первоцвіт,
    на клапті мізерні поділені дати, дороги.
    неважко іти коли кличуть світи і світанки
    по віщих слідах тих, що вчора ішли і вершили.
    вже бавляться сонцем дощенту промерзлі вершини,
    кошлате галуззя неначе чудні витинанки.
    так легко любити, так важко утратити сили,
    загублені миті ніколи не мають снаги.
    про що нині шепчуть оці поминальні сніги?..
    в дорозі - лелеки, такі молоді і красиві…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (2)


  46. Василь Кузан - [ 2018.03.03 23:00 ]
    Ніхто не підставить плече
    ***
    Ніхто не підставить плече –
    Усі зі своїми хрестами.
    Буває, приходять до тями –
    І думка словами стече.

    Мов шепіт, під ноги впаде,
    Розколе розпечений камінь…
    Думки, що постали між нами,
    Неначе спонтанне ґарде.

    З дещицею смерті і волі
    Пускають коріння. Із них
    Наплодиться сотня малих –
    Постануть поранені… Голі

    На голці намистини днів.
    А дійство почнеться о пів…

    03.03.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  47. Володимир Бойко - [ 2018.03.03 22:24 ]
    * * *
    Мені твоє ім’я
    Видзвонює сльозою,
    Поклич мене, і я
    Полину за тобою.

    Поклич мене, і я
    Зневажу пересуди,
    Коли твоє ім’я
    Перепліткують люди.

    Бо часу течія
    Омиє всі облуди,
    І я твоє ім’я
    Ніколи не забуду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  48. Олексій Кацай - [ 2018.03.03 22:32 ]
    Очі
    Десь пульсує процесор в мільйон мегагерців,
    але в цьому комп’ютері, як і завжди,
    знову стиснеться космос до розмірів серця
    і на вічність коротку замре у груди.

    Зараз вибухне. Та й від бридоти до вроди
    понесе сам себе, бо і в розпач круту
    механізму годинника кручені сходи
    заперечують маятника самоту.

    Мов пекельна машинка, стою біля хати,
    об’єднавши чеканням світила й світи,
    а вгорі розпадаються хмари крислаті
    на чужих зорельотів туманні гурти.

    І чого нам чекати від них, я не знаю –
    чи польоту, чи просто стрімкого піке?..
    Волохаті веселки… Два сонця із краю,
    наче очі, оживлюють небо важке.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (10)


  49. Галантний Маньєрист - [ 2018.03.03 21:53 ]
    Інше кохання
    *
    Душі моєї потойбічний край,
    найтонша в’язь печалі і наснаги,
    як друг найперший і останній, дай
    моєму серцю трунку рівноваги -
    я можу перейти світи, часи,
    але без неї – снів земної саги -
    не здатен щастя втамувати спраги.

    **
    Ти заміжня, щаслива, і щодня
    все лине по найкращому із русел:
    улюблене, улюблені, і риси
    любові не тьмяніють! - А душа
    вбирає знов, і знову відчуття
    кохання іншого, немов зі світу,
    де тільки сниться нинішнє життя





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати: | "Поетичні баталії - чоловіки vs жінки"


  50. Марґо Ґейко - [ 2018.03.03 16:44 ]
    У чайному будиночку
    Почуття неможливо укласти в слова.
    Ці слова обпікали б немов кропива.
    Наші мови ~ одежі, підчас затісні.
    Для чуттів це прості монодичні пісні.

    Світ бажання тендітніше всіх пелюсток.
    Діамант огранений фацетів зо сто.
    Я сприймаю тебе крізь алмазний монокль ~
    Він заломлює світло. Сатин кімоно

    підперезую ззаду. Лише зап’ястки
    Виглядають звабливо тоненькі пастки,
    Обрамляючи ніжністю вічність і плин ~
    Білим золотом о́бід у чорних перлин.

    Я тобі напишу неймовірний сюжет,
    Най яйце обернеться у твір Фаберже.
    Домішаю саке до напоїв із трав ~
    Пригадаєш, як мною ти потайки грав.

    Зігрівали долоні тілесне парфе́
    І відлуння сягало невидимих сфер,
    Мелодійно звучав порцеляновий стан ~
    Я невіданим снивом збродила євшан.

    Відчуваю, як ти відчуваєш мене.
    Зупини швидше мить, бо вона промине!
    Поліфонія дотиків мовить про те ~
    Для чого наше слово занадто просте.

    На потоці натхнення зі скелі урвись,
    Хай здійме ніжна музика серце увись!
    Симфонічне кохання зіграємо. Твій
    Ауфтакт я впіймаю у помаху вій.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   484   485   486   487   488   489   490   491   492   ...   1855