ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Бенедишин - [ 2017.03.27 08:56 ]
    ***
    Паралельні світи.
    Поблукаємо між…
    Янголе, присвіти:
    Вірш…

    27.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  2. Любов Бенедишин - [ 2017.03.27 08:30 ]
    ***
    Та ж весна.
    Синє тло…
    Буде все,
    як було:
    літо,
    осінь,
    зима.
    А мене
    вже нема…

    26.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  3. Віктор Кучерук - [ 2017.03.27 08:05 ]
    Тінь світання
    Рожева тінь гарячого світання
    Мигоче і ясніє на воді, –
    Її безмежжя сила нездоланна
    Долає всюди сутінки бліді.
    Вона спиває подихом пекучим
    Холодні роси з прибережних трав,
    Коли біжить повз освітлілі кручі
    В яри, побляклі без ранкових барв.
    Вона в сльоту туманну оболоні
    Врізається з розгону і навкіс,
    Щоб увільнити луки із полону,
    Вологою утворених завіс.
    Ані гаїв дубових загорожі,
    Ні далечінь, мінлива кожну мить, –
    Світання тінь утримати не можуть,
    Або пітьмою ночі затінить.
    26.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  4. Володимир Бойко - [ 2017.03.27 02:18 ]
    Не поле перейти...
    Своє життя ти сам собі прожив.
    За тебе це нікому не під силу.
    Тебе Господь єдиного створив.
    Усе твоє – колиска і могила.

    Немає однозначних кольорів:
    Отам-то – біле, а отам-то – чорне.
    Не загубись у круговерті днів –
    Життя одне. Єдине. Неповторне.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  5. Олена Малєєва - [ 2017.03.26 22:18 ]
    Не камінь серце
    Не камінь серце - тепле, для людей -
    Пригрієш їх на грудях ти, нівроку...
    Та скільки не показуй їм дверей -
    Усе виходять боком...

    За тридцять срібних зраджують богів
    Без докорів сумління і безжурно,
    Тебе ж, простого смертного, і поготів -
    Здадуть задурно.

    Та тільки зрада друга - то не горе,
    Весь світ театр, тож треба вміти грати,
    І знати: той, що у дзеркалі актор
    Тебе не зрадить.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (1)


  6. Татьяна Квашенко - [ 2017.03.26 21:05 ]
    времена года
    зима, родня по крови, между строчек
    просвечивает снегом белизны
    и топит запах мачехи-весны -
    любимый запах тополиных почек,
    которого не будет у листвы…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.26 20:54 ]
    Цілунок весни
    Ну ось і ти, мій саде дорогий,
    Чарівна потаємная місцино.
    Мене оберігають тут Боги,
    І з волі їх сюди натхнення лине.

    І душу підіймає в небеса,
    І все дрібне униз летить, мов клунок.
    І огортає ніжність і краса,
    І свіжий подих, як весни – цілунок.

    Він мов на мить усе навкруг протяв –
    Пташки сміються співом превеселі…
    На цьому сміттєзвалищі життя
    Мій саде, ти – оазис у пустелі!

    26.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад і. Г.Гришка, ділянка Криму


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  8. Володимир Бойко - [ 2017.03.26 18:59 ]
    * * *
    Якби ти знала, як мені болить
    Те, що давно боліти не повинно,
    В твоїй душі печаль не защемить,
    Бо ти ні в чому нібито й не винна.

    Я сам собі ілюзію створив,
    Я сам себе загнав до лабіринту.
    Я сам себе збагнути не зумів,
    І що вже з того, як ти там і з ким ти.

    Уже не віднайти твоїх слідів,
    Не відшукати втрачених ілюзій.
    Хоч я тобою ще не відболів –
    Та ми вже радше вороги ніж друзі.

    Ми вороги? Які ж ми вороги!
    Ми як дві зірки із одного неба.
    І поєднатись нам не до снаги,
    І розійтись несила.
    І не треба.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Олехо - [ 2017.03.26 12:41 ]
    * * *
    Все суєта суєт… А як же вічні зорі?
    Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
    Розсипалася сіль – проекція на будні.
    Ласує шубу міль, стирає зуби кутні.

    А десь любов-ріка у пошуках кохання
    тече крізь диво-сни у водопад бажання.
    Пересихає час і оголяє русла.
    У твані тих доріг ти, душе, не загрузла?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  10. Олександр Сушко - [ 2017.03.26 12:27 ]
    Невдячна
    Невдячна

    Мене кохана кинула учора,
    Стрибнула геть козою у кущі.
    Моя душа уже добу як хвора
    І ніс обсіли молоді прищі.

    Жона в мені зневажила піїта,
    Віршів писав для неї я мішки,
    Тому за ніч наплакав півкорита,
    Зарюмсав килим, ковдру, подушки.

    Читав творіння лежачи у ліжку,
    Гекзаметром щоніч декламував.
    Вона ж просила гладити їй ніжку,
    Хотіла аби груди цілував.

    Невдячна! Позатикувала вуха,
    В куток забилась наче кошеня.
    Мої сонети геть уже не слуха,
    Ерато непотрібні їй знання.

    Мене щоночі допікають музи,
    Чуття свої зливаю на папір,
    І хоч завжди голодне моє пузо,
    Та я літаю в небі поміж зір.

    Я виплачу, колись, моє кохання,
    Забуду, що вклонявсь її красі.
    Жона ж, моя, на жаль, така банальна,
    Шанується лиш в сексі й ковбасі.

    березень 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (12)


  11. Домінік Арфіст - [ 2017.03.26 09:48 ]
    поет
    поет імітує Бога
    чатує на нього…
    дратує частково
    і Бог ховається в слово…
    ховається в звук
    і поетові все сходить з рук…
    і руки беруть смичок
    біжать по тремтячих струнах
    це ворожіння на рунах
    на ниточці павучок…
    і Бог слухає і прощає людині гординю
    і наділяє сенсом і світ і людину…
    навколо суцільні кола… церкви́ і ци́рки…
    вітри прилітають до прочиненої кватирки…
    янголи прилітають – діло не в вірі чи у невірі –
    а в тім щоб випорснути із сенсу услід за вітром…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Торон - [ 2017.03.26 04:22 ]
    ...Із залишків загиблої любові
    Це — час відталих і щасливих сліз
    (хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
    окриленої щирості поріз
    в зустрічному – до єдності – напорі,
    нежданніша з усіх земних погод,
    стрімка, непрогнозована, раптова,
    що укрива цілунками щедрот
    правдивого зворушеного слова.
    Чи ж серце пожаліється на те,
    що мре надія, марна і остання,
    коли воно, як соняшник, цвіте
    на пагорбі полеглого кохання?
    О, плач-щеміння зрушених пластів
    що – у гарячій первісній основі!
    О, гул новонароджених світів
    із залишків загиблої любові!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  13. Василь Кузан - [ 2017.03.26 00:42 ]
    Твою осяяну красу
    ***
    Твою осяяну красу
    Малюю ніжною пастеллю,
    Стелю ажурно небо Лелю,
    Лелію ласкою. Несу

    До тіла вранішню росу –
    Кладу мазок м’якого пензля,
    Шліфую вигини, мов тесля,
    І руки терпнуть завчасу.

    Творю тебе – себе творю.
    Загоюю сердечні рани,
    Веду повільно до нірвани,
    Раюю в райському гаю.

    Здаю бажання у полон.
    Вологе лагідне пелюстя
    Тулю до подиху, до уст я
    І відлітаю в унісон

    Словам, не сказаним тобі,
    Чи несказанному настою
    Мелодій, сплетених тобою
    У сну безмежжя голубі.

    Душа згортається в клубок,
    Немов дитятко, що в утробі.
    Ховається в твоїй подобі
    І в’є собі в тобі гніздо.

    24-25.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (6)


  14. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 22:12 ]
    Навчили (16 +)
    Сукенка біла апетит псує.
    Ти кажеш, направляючи мінет:
    – Свій голод акуратніше тамуй –
    Найбільше видно бруд на чистому.

    25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (26)


  15. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 21:36 ]
    Зреклися його
    Зреклися його не вперше.
    Не вперше його судили.
    Ув очі - хвалебні верші.
    Позаочі - словом били...

    Прокльонами - винуватий!
    Звучав недвозначний вирок...
    Судили... Могли б - до страти.
    Незмога - до злоби виру.

    За все... За добро й недію.
    За мовчки терпленну муку...
    А бог сивочолий сіяв
    Між рідних людей розлуку.

    У суддей - серця порожні...
    Йому - за любов заплата.
    Мозолить криваво кожний
    Шляхи, що посмів долати...

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  16. Адель Станіславська - [ 2017.03.25 20:30 ]
    Коли безмовність торкає неба
    Коли безмовність торкає неба,
    душі пориви чужими скуті,
    уже не знаєш - чого ж бо треба? -
    свідомість в'яжуть, стискають пута

    розмов облесних, чужого зору,
    чужої думки, що топить власну,
    і вже в усе, що було прозоре,
    зміїться чад і в зіницях гаснуть

    вогні тепла і скляніють рухи
    твого чуття, що спило отрути
    з осих світів, де, за силу духу,
    вбивають спрагу собою бути.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.25 19:29 ]
    Ілюмінатор. Лета

    Хто я – оцій столикій людві, що пливе у шторм …
    Коржі пліснявіють, покльовано карти, крупи.
    Уже ні смажених жартів, ні повсякденних норм.
    "Терпи …" – шепче бабця, складає пучки докупи.

    Ще варить у мідній джезві каву пузатий кок.
    Щури обнюхали сир "едем", закаляну миску.
    Папуга злетів із клітки, гойдає млинок,
    Гугнявить про безголів`я, утрачені зиски.

    Тим, що відчайно плинуть до мандаринних лагун,
    Хтось нагойдав у безвітря казок лелечих.
    Ось Посейдон ламає скелю, балку благу,
    Крекче, підваживши міх, на кремінні плечі …

    Плаче малюк-сирота, шукає молочний сосок.
    Ілюмінатор. Лета. Йод на сирійській таці.
    Прокид на теплій косі. Тиш. Ігуана … пісок …
    Віяла. Метушня лозунгів … кіл … конгрегацій.

    Зорні віночки – по хвилях. Лякає війна.
    Звір відгризає чуже, хилитає боввана.
    Світ починався з казок. Знову плачна, сумна.
    Є, що слухати, всім, хто бреде в караванах.

    "Чай із полину й папайї … " – крекче стара Ассоль.
    Русалка без родоводу вхопила люстерце.
    Забути б сайту марнот і оман логін-пароль,
    Рецепти із винним оцтом та кенійським перцем.

    Зі сцени демонструє біцепси моцний мавр.
    Фотографуйте без мене песиків Сарагоси.
    Бронює найширше бунгало зло-бронтозавр.
    …заплітаю мак і часник – Афродиті в косу.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.25 16:36 ]
    Образок
    1

    Нахаба щодня продукує образи.
    Запрошує люд у охвітні оази...
    Ерзацами повняться соти, полиці.
    Обсипала строфи пожована глиця.

    Вода скаламучена, муха дзумкоче...
    Уже причастились медком поторочі.
    Павук все латає обірвану сітку.
    Нахаба ладнає ласо, чорну мітку.

    Постукає в хату мандрівець - поляже.
    А я утекла, ось долоні у сажі.
    Тепер омину і термітник, і вежу.
    Авжеж, до нахабних прояв не належу.

    2

    Таки озирнуся. Принаджено бджілку.
    Пригоду забути б. Летять понеділки.
    Джергоче сорока: "Живучий нахаба.
    Нагадує щуку... і вовка... і краба...
    Образи побрижили чай, три обличчя.
    Луска-амальгама... і тога не личить...
    Розкидані пера, жовтіють блокноти..."...

    Немає краси між облаток мерзоти.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  19. Лариса Пугачук - [ 2017.03.25 15:57 ]
    Незавершене
    Шукати істину в прямому світлі,
    чи у відтінках,
    у відлуннях тіней?
    Знаходити у скошених руїнах,
    вихоплювати іскрами із тління
    та струшувати з віття, наче іній –
    на все терпіння, понад все терпіння.

    Шукати істину в прямому світлі,
    її вогонь прийняти і вціліти.
    Осліпнути і очі відновити –
    і далі жити.

    А шлях розмитий…


    12.12.2016 – 25.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  20. Серго Сокольник - [ 2017.03.25 00:49 ]
    Переклад російською мого вірша "ТИ ПРОСТИ МЕНЕ, НІЧ"
    Поэт Дефонтер (УПП)

    Перевод с украинского стихотворения
    Сокольника С "Ти прости мене, Ніч..."

    Ты прости меня, Ночь,
    что желаньем любви я исполнен...
    Милосердно прости,
    ведь желанье - в упрямстве людском.

    Как себя превозмочь -
    всё сказать, кое-что не упомнив, -
    так ведь прячет мотив
    сущность песни чужим языком.

    Светлолика, прости,
    не поймать мне в ладони все звёзды,
    что творят звездопад
    из безумных страстей и оков.

    Звёздным дождиком ты
    понапрасну не плачь, - это грёзы.
    По одной лишь... опять -
    за любовь... из твоих родников...


    Знаменка, 23 Марта 2017 года



    * * *


    Ти прости мене, Ніч...


    Ти прости мене, Ніч,
    Що волію кохання бажати...
    Щиросердно прости,
    Бо бажання - у звичці людській.

    Звичайнісінька річ -
    Все говорячи, щось приховати,
    Як ховає мотив
    Сутність пісні на мові чужій.

    Зоресяйна, пробабч,
    Шо в долонях не втримаю зорі,
    Ті, які ти мені
    Зорепадом жаги пролила.

    Ти зірками не плач,
    Не губи їх даремно... I'm sorry...
    Саме час по одній...
    За любов... із твого джерела...


    (С) Copiright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации 117022613536


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2017.03.24 21:45 ]
    ***

    Не буряним Бетховен входить до мене,
    А цими сріблястими струмками,
    Що на галяву вибігають сміючись,
    Наввипередки мчать, вливаючись
    У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
    Бачу його - іще не генія глухого,
    А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
    І кохання прирекло на довічну муку...
    А ще – поруч з Андрієм Розумовським -
    Не вельможним графом і послом,
    А скрипалем,спроможним оцінити новий опус.
    Влюбити юнака в милу йому Вкраїну,
    Де селюками батько й дядько залюбки співали...
    …І задушевні оповіді ті переливаються в мелодії.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.24 20:14 ]
    Суперник-вітер
    Тремтлива гілка, мов рука,
    Втирає слізоньки небесні.
    Чого ж заплакана така,
    Моя омріяная весно?!

    І брівки супить чарівні,
    Свою голівку відвертає.
    Затихли радісні пісні
    Пташині в затишному гаю…

    Лиш вітер хмароньку сумну
    Як сон, розвіює снагою.
    Й весні: «Йди, любко, пригорну,
    В обіймах дужих заспокою!»

    24.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.24 11:54 ]
    Аж до сьомого поту...


    В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
    Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
    Підбігає до черги окроплений дощиком син...
    Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

    На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
    Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
    Хилитається черга...
    Бракує нетлінних творінь.
    А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

    Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
    Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
    Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі...
    Чорт вигадував бомбу, хтось - вічний двигун, хтось - колеса...

    Притомилася фея. Зів`янув зелений роброн.
    Чорний кіт перейшов три дороги й одну автостраду.
    Все принесене відьма сховала у кований схрон.
    - Аж до сьомого поту... - сказала... Чи може, до граду.



    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  24. Віктор Кучерук - [ 2017.03.24 00:46 ]
    Омани
    Соромливо, мов дівка, весна
    Заглядає крізь шпарки у вікна, –
    То теплом усміхнеться вона,
    То холодними блисками зникне.
    Голосна цілий день і німа
    Уночі, як поснула пустеля, –
    Чи боїться, чи тями нема
    Господинею бути в оселі?
    Довгождана така, – увійди, –
    Перестань доокола кружляти!..
    Бачу всюди знайомі сліди,
    Та не видно принадних у хаті.
    23.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  25. Любов Бенедишин - [ 2017.03.23 17:22 ]
    Берізка
    1.

    Вже не видко денця…
    Цівка…
    Зло незряче…

    Дірочка у серці:
    Боляче – то й плаче.
    Дзбан…
    Весни по вінця.
    Сивий сум – на коси.

    Березень берізці
    Витирає сльози…

    2.

    Вітерець погідний.
    Небо. Мрій мережка.
    ...Подарує квітень
    Золоті сережки.

    До грудей пригорне:
    "Як ти тут, кохана?"
    В біле - туга чорна.
    Шрам на серці.
    Ранок...

    23-24.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  26. Нінель Новікова - [ 2017.03.23 17:16 ]
    Ліна Костенко Пращур Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО

    ПРАЩУР

    Коли ридали сосни янтарем
    і динозаври ніжились в щириці,
    коли ще жив у пралісі пралев,
    коли у небі глибали праптиці,
    коли льоди зсувалися із гір
    і ще була не ящірка, а ящір, –
    який він був, мій особистий пращур,
    неандерталець, вертикальний звір?
    А він же був, той дикий, той праперший,
    котрий жарину виглядів із хвищ,
    на стійбища людинячі приперши
    ведмедя із пралютих суктовищ.
    Йому іще кохання і не снилось.
    Він знав ще, може, тільки букву «р-р-р».
    Душа іще нічим не осінилась
    І розум був іще кошлатий… Бр-р!
    Сліпого духу зарослі дрімучі,
    печерна тінь у потолоччі трав,
    він ще себе питаннями не мучив,
    не каявся, не сіяв, не орав.
    У груди сарні вскіплював стрілу
    і твердо спав, упоравши ведмедя.
    І наче Богу, кланявся дуплу,
    Де срібні липи чаділи від меду.
    Він з лапи їв. Криваве м’ясо плямкав.
    Та в ніч, коли зацвів гіркий мигдаль,
    погладив раптом рябомизу самку
    і перший в світі винайшов печаль.


    Перевод с украинского языка

    НИНЕЛЬ НОВИКОВА

    ПРЕДОК

    Когда рыдали сосны янтарями
    и динозавры нежились в траве,
    когда праптицы в небесах шныряли,
    а в пралесах охотился пралев,
    сходили льдины с гор возле пещер,
    не ящерица, ящер был нередок –
    каким он был тогда, мой личный предок,
    неандерталец, вертикальный зверь?
    А он ведь был, тот дикий, прадалёкий.
    что уголёк с пожара приглядел,
    на стойбища людские приволок он
    медведя – в смертной схватке одолел.
    Ему любовь тогда ещё не снилась.
    Он, может, знал одну лишь букву «р-р-р».
    Душа ещё ничем не осенилась,
    И разум был ещё косматым… Бр-р!
    Слепого духа заросли дремучие,
    пещерной тенью в чаще он мелькал,
    вопросами себя ещё не мучил,
    не каялся, не сеял, не пахал.
    В грудь быстрой серне всаживал стрелу
    и твёрдо спал, разделавшись с медведем.
    Он словно Богу, кланялся дуплу,
    где липы мёд вдыхали на рассвете.
    Из лапы ел. Он мясо с кровью чавкал.
    А в ночь одну, когда зацвёл миндаль,
    погладил вдруг веснушчатую самку
    и первый в мире испытал печаль.
    2017


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.47)
    Коментарі: (3)


  27. Віктор Кучерук - [ 2017.03.23 08:03 ]
    Моє життя
    Життя моє, струмком дзвінким,
    Крізь товщу літ біжить невпинно, –
    Не боячись приходу зим,
    Які спинити біг повинні.
    Його бурхлива течія
    Долає різні перешкоди –
    Струмує прудко і сія,
    Неначе блискавка в негоду.
    Життя, відмірюючи час,
    Спішить, у радощах і смутках,
    Межи горбами по ярах,
    Щоб загубитися в майбутнім…
    22.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  28. Зоряна Інша - [ 2017.03.22 23:21 ]
    Сину мій
    ˜ ˜ ˜ ˜ ˜ ˜
    Це цього меча болю мені обіцяв Симеон?
    А що ж тоді інші? Це все не мені, а так просто.
    Я б вирвала, Сину, ці цвяхи із Твоїх долонь!
    А меч в саме серце в’їдається різко і гостро.
    «Не може Він вмерти!...» - а що ж це тоді, як не смерть?
    Вмираю сьогодні і Я, дивлячись на ці муки…
    Достатньо вже болю! Спиніться, кати, буде вщерть!
    Лишіть Його ноги, хай будуть пробиті лиш руки!...
    Прибийте й мене… Скільки цвяхів у ваших кишенях?
    Достатньо на всіх? Бо дивитись на це – той же біль…
    Сину мій, скільки щастя приніс Ти для Мене,
    Стільки ж болю мені Ти завдав. Сину мій, Сину мій…

    Це були лиш думки.
    І ні слова Вона не сказала,
    Тільки серце цвяхами оці роздирали гадки.
    Вона з кожним ударом із Ним у мовчанні вмирала,
    І згадала, як пряла для цього хітону нитки.

    Гасне день на горі.
    Та не може Вона надивитись
    На це Сонце своє, що світило так ясно для всіх,
    А сьогодні погасло.
    Лишилась Йому помолитись –
    Померлому скаже усе, що почути не встиг.
    Так нелегко Їй біля мертвого Сина стояти,
    Рахувати краплинки, що котяться й котяться з ран, -
    Рідна кров тут тече, – з її серця. Вона ж, Його Мати,
    На Голгофі вмирає із Ним.

    Сину мій, Ти не Сам…
    (Ів. 19, 17-25)

    29.05.15


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 3.5 (4.38)
    Коментарі: (4)


  29. Мирослав Артимович - [ 2017.03.22 17:55 ]
    Арифметика літ (самоіронічне)
    Мені давно не чотирнадцять*
    й на сорок вісім* не утну,
    але і вісімка, на щастя,
    не вередує ще: «Ану,
    стань, шісточко, позаду,
    мені у лідери – з руки…»

    Тому треную хитрий задум –
    літа укоськати таки.
    Вони ж підсміюються з мене:
    «Наївний ти не по роках!»

    …Мого життя всевладний тренер
    мене тримає у руках…

    22.03.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  30. Олексій Кацай - [ 2017.03.22 11:16 ]
    В потязі
    В кожної планети є своє кільце:
    чи радіаційно-плазмове кільце,
    а чи то камінно-крижане кільце,
    а чи сателітно-роблене кільце.

    Кільцями усесвіт оповив планети.
    Кільцями смертельні оповив планети.
    Кільцями живлющі оповив планети.
    Кільцями розумні оповив планети.

    Так на шию бранця вдягнено нашийник,
    так закуті ноги у важкі кайдани,
    так до стінки неба ланцюгом тяжіння
    вічний рух по колу навіки припнутий.

    Але якщо небо кинути під крила
    і на кільця з ребер їхніх подивитись,
    роз’яснить пілоту світло вертикальне,
    що вони – колеса для планет одчайних.

    Що на них спіраллю вічного безмежжя
    можна нескінченно всесвітом котитись…
    Чуєш, як колеса стукотять по стиках
    всесвітів проекцій на лискучі рейки?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  31. Петро Скоропис - [ 2017.03.22 11:31 ]
    З Іосіфа Бродського. Самота
    Коли слабує рівновагою
    твоя пиха, до стіп вибаглива,
    і лага сходинок за лагою
    тікає із-під ніг,
    як палуба,
    коли людське в тобі паплюжити
    з руки нічній твоїй самотности,
    а неміч
    рає надолужити
    зневірою у непорочности
    ідей, гіпотез, в собівартости
    мистецтва і служіння музам,
    і – навіть – у зачаття таїнстві
    Мадонни сина, Іісуса, –
    то ліпше поклонятись даному
    з глибокими його могилами,
    що згодом, не тобі
    останньому,
    такими видадуться милими.

    Так.
    Ліпше поклонятись даному
    з короткими його дорогами,
    які в майбутньому
    осяжному
    угледяться тобі
    широкими,
    наскільки є уяви,
    різними,
    усіяними компромісами,
    великими здадуться крилами,
    здадуться птахами величними.

    Так. Ліпше поклонятись даному
    зі вбогими його мірилами,
    які невабом, в разі крайньому,
    вряди-годи стають перилами
    (бодай і не удоста чистими),
    для опертя, либонь, людиною,
    так наполегливою в істині
    зі вищербленою драбиною.

    (1959)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (5)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.22 10:30 ]
    А я...


    Жінки хороші - пляцки. Ніжний крем
    І насолода-екстазі під каву.
    А я - у вируванні теорем...
    Вуж очеретний прошкварчав: "...лукава".

    Світи пунктирні, ветхі острови.
    На Лесбосі Сапфо віршує й досі.
    А я, чужі рівняючи рови,
    Топтала рапс і плющила колосся.

    Хороша жінка - та, що мимо, повз...
    А я спинюся... мрію про Ітаку.
    Довкола ореол із літер-ос.
    Мак проростає між безмов`я шлаку.

    Двигтіє мармеладний лімузин.
    Дубасяться премудрі, мегадобрі...
    Вихлюпую цинобру, кармазин.
    Офарблюю три стежечки - за обрій.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  33. Неоніла Гуменюк - [ 2017.03.22 10:00 ]
    Нелегка праця хліборобська
    А праця хліборобська, ой нелегка,
    Не просто зерна в землю вкинуть треба,
    Потурбуватись також необхідно,
    Щоб шкідники не знищили, не з"їли.

    Протруюють бо ж перед тим насіння
    Спеціальним засобом надійним.
    Тоді і хліб спокійно дозріває,
    Дорідний урожай згодом збирають
    Жита, вівса, ячменю та пшениці,
    Худобі корм, а людям паляниці.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Олехо - [ 2017.03.22 08:26 ]
    Кане час у Лету
    Кане час у Лету – постаріє Сонце.
    Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
    Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
    небо паленіє, плавиться земне.

    Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
    козиряти зможе в колі інших зір.
    Подихом палючим, пальцями мутанта
    забреде наосліп у хазяйській двір.

    Стане трохи жарко, а точніше дуже.
    У сусіда-бевзя запалає дім.
    Висохне від палу глибочінь-калюжа,
    що посеред двору заважала всім.

    Ось такі прогнози нам дає наука.
    Поки ще не пізно, то робімо щось.
    Погребицю глибше рити є спонука.
    Авто-землерийку ще б позичив хтось…

    Зачинитись в льосі на велику клямку?
    Сонце погуляє й забереться геть?…
    У сузір’ї Овна вічність тягне лямку
    із живого раю у задуху-смерть.

    03.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  35. Ольга Паучек - [ 2017.03.22 07:59 ]
    ***
    Приходить Муза, коли хоче,
    Диктує правила свої...
    А я хотіла б, щоб під вечір,
    Коли в гайочку солов"ї
    Щебечуть пісню... Зорі сяють
    І матіола під вікном,
    А теплий вітерець колише
    Вербу плакучу перед сном.

    15.05.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2017.03.22 04:57 ]
    На східцях
    Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
    Чомусь так тьмяно, що не видно східців
    Отих, що ждуть на мене угорі,
    Якщо почати рахувати звідси.
    Багато їх лишилося чи ні –
    Довідаюся, певно, я не скоро,
    Хоч хочеться вже спокою для ніг
    І відпочинку трішечки для зору.
    Ізнов узрівши сходинку – іду
    Вперед поволі, обережно, звично,
    Крізь темряву холодну і руду,
    По східцях вічно фантасмагоричних.
    Шукаю фініш бажаний і шквал
    Очікую гучних аплодисментів, –
    Адже зійду колись на п’єдестал
    І бронзовітиму на постаменті.
    21.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  38. Анастасія Поліщук - [ 2017.03.21 22:58 ]
    Дотик
    Дотик долоні - донизу, додолу,
    Дотик долоні - увись і до неба,
    Дотик - для щастя, дотик - для болю,
    Дотик - це воля чи кинутий жереб?

    Має людина всю владу - на дотик,
    Може зціляти лиш порухом пальців,
    Може труїти, тож - виклик природи
    Ачи це прояв ментальної праці?

    Ясно, що всі розуміють: долоні,
    Дотик чи влада - неоднозначні,
    Воля - зазвичай! - ховається в скронях,
    В кого забула - будьте обачні.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.21 22:24 ]
    Про мрію
    Всі потуги смішні та непотрібні,
    якщо ти небо продаєш за мідні,
    або ховаєш зорі у кишеню,
    щоби вагомості додати йменню,
    якщо додолу погляд прилипає,
    в той час як небо синяву леліє
    й руде дівчатко дивиться з віконця
    і cонцем усміхається та мріє...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  40. Олексій Могиленко - [ 2017.03.21 21:30 ]
    У Бога немає убогих


    Я вірю, - у Бога немає
    Дітей-інвалідів й калік.
    Глухих і сліпих не буває,
    Обділених чимось навік.

    Бо хто народився від Духа,
    Хто вірить і любить Христа,
    У того і очі, і вуха,
    Відроджене все від Творця.

    Всі Божії діти подібні
    До Батька свого в небесах.
    У Бога всі діти є здібні,
    Всі цінні у Божих очах.

    У Бога убогих немає,
    Віддав Він найкраще для нас.
    Та тільки невдячні буваєм,
    За це нас прости, любий Спас.
    07.03.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Перецький - [ 2017.03.21 21:09 ]
    Кохання є?
    2017
    Коли цінуэш тих, що поряд маєш,
    в безумнім світі легше жити.
    На жаль, коли близьких втрачаєш,
    жага лишається любити.

    І місце те, пусте, святим не було.
    Його світила власною душею.
    Була любов, а може й ні.Загуло...
    Давно її присипала землею.

    Порвала серце моє на шмаття,
    до дір неначе зчитану газету.
    Ну що ж підемо далі у життя.
    Тепер позаду шлюбнії тенета.

    Одне тривожить - в серці пустота.
    Жере хробак той наче не у себе.
    У світі є добро, краса..
    Кохання, є? Дістатись як до тебе?


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  42. Леся Сидорович - [ 2017.03.21 20:06 ]
    Людей мільярди, і мільярди слів
    «Людей мільярди, і мільярди слів»…
    Хтось правду мовив, ну, а хтось – як завше.
    Аби цей світ в мені не онімів,
    СВОЇ слова я вимовлю уперше.

    І хто осудить – чи ж мої вони?
    Тут – схожа рима, не новий епітет.
    МОЇ слова – зі серця глибини,
    І я не можу їх не говорити.

    23.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  43. олександр квітень - [ 2017.03.21 20:53 ]
    Моя позиція щодо торгівлі з окупованими територіями !!!!
    За стражденну нашу свободу ,
    За квітучу землю і мрію ,
    Гинуть на війні патріоти
    А чорти на ній багатіють !!!

    *********************
    З кожного на фронт по копійці ,
    З кожного по нитці по латці ,
    В бідноті живуть Українці ,
    А чорти будують палаци !!!

    **********************
    В мить коли героїв хоронять ,
    Поминають в божому храмі ,
    Йдуть через кордони вагони ,
    Бо ж чорти торгують з чортами !!!

    ***********************
    В час коли дружини в скорботі ,
    В день коли у матері горе ,
    У чортів одна лиш турбота ,
    Крадене сховати в офшорах !!!
    ************************
    Наш народ хоробрий незламний
    Перемога вірю за нами !!!
    Але ж що би ви тільки знали ,
    Як набридло жити з чортами !!!!!!!!!!

    Олександр Квітень
    м.Мукачево.
    21.03.2017 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  44. Світлана Луцкова - [ 2017.03.21 19:02 ]
    Первоцвітам
    Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
    Розбіглися, пустуючи, гайком.
    Колисочкою пахнуть їх корінчики,
    А губенята пахнуть молоком.

    Їм байдуже, що дні якісь несонячні
    І байдуже до розкоші, прикрас.
    Цілую теплі пальчики й долонечки.
    Дивлюсь на них. А думаю про нас...

    Те, що було колись, не має значення.
    А є стеблина, квітка і бджола,
    Яка весни по-справжньому й не бачила,
    Та вже за неї душу віддала.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  45. Олександр Сушко - [ 2017.03.21 16:42 ]
    Вандали
    У знаменитого поета,
    Якісь підпільні вороги
    Украли мідного кашкета,
    Баригам здали за борги.

    Спиляли лобзиком під вуха,
    Ще й пейси вирвали живцем,
    Казали - це робота з РУХу,
    Та я не вірю щось у це.

    Візьму я, браття, краще Тору
    І попрошу небесний дух,
    Аби митця маківку голу
    Закрив хутенько капелюх.

    Шепнули равини з Подолу,
    Що це покара отака
    За хвіст, одгризений учора
    У Дорошенка лошака.

    Мені казала ще матуся,
    Чому це трапитись могло -
    Торік коту латунні вуса
    Відрізало якесь мурло.

    Кричать обпатрані сідниці,
    Вони ж сталеві – тож в ціні!
    І на „дніпровську молодицю”
    Вже гострять пилки надміцні.

    Споганив пам’яток чимало
    Новітній збочений вандал.
    Нехай глитав би краще сало,
    А не виламував метал.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  46. Лілея Дністрова - [ 2017.03.21 13:22 ]
    Моя веснянко...
    Сліпучий усміх сонця…сон п'янкий…
    Такий бажаний, ніжно-променистий.
    І ластовинням сипались квітки,
    Торкалася весна пером барвистим.
    Зазеленілась мріями трава,
    Замаювала зазелень діброви,
    Мережками конвалій розцвіла…
    Моя веснянко! Пісне світанкова!
    В обіймах рясноцвітих, гомінких
    Замружилась, здитиніла, принишкла.
    У водограї промінців ясних,
    У сяйві неосяжної усмішки…


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  47. Домінік Арфіст - [ 2017.03.21 12:28 ]
    спроба мовчання
    1
    картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
    бо вона ще не тоне… ще повзе самотньо в натузі…
    і несе щось таке незтравне в роздутому пузі…
    тексти теж і старіють і помирають і треба їх відпускати
    не чіплятись за їхню душу і не сотати їх на цитати
    треба читати майбутнє заховане в звуках мови
    і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
    життя стирає у порох кожен людський порух
    засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
    і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
    не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…


    2
    заховано слова в скрижалі і сувої
    болить гортань від клятвеної лжі
    зариті між рядків загострені ножі
    а недомовний світ говорить і говорить…
    легенди і казки … витравлюваний міф…
    покинули місця і лари і пенати
    виходять зі степів алан і гун і скіф
    не вистачає рук безмовно обійняти…
    хто вичерпав часи… хто вичерпав себе…
    хто напував… хто пив… хто помирав зі спраги…
    дощем проллється сенс… не буде рівноваги…
    допоки ще Атлант тримає звід небес…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Олександр Олехо - [ 2017.03.21 11:59 ]
    Поезія
    Поезія – це Інь, високості натхнення,
    із гамми почуттів і вічно юних літ,
    метафоричний шарм на тілі сьогодення
    і рими зорепад у прозаїчний світ.

    Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
    у пошуках весни поміж осінніх дум.
    У мареві жаги над спорожнілим гаєм
    витає, наче сон, її утішний сум.

    Поезія – це Ян, маестро без докОру,
    оцінювач вірша на вагівниці СІ,
    отой, що музу дня веде на лису гору –
    у сумці коньячок і банка «Івасі»…

    Поезія – це вир, де боротьба емоцій
    (розтрощені щити та зоряні мечі),
    де безліч спотикань на необачнім кроці,
    а потім торжество і золото парчі.

    Поезія – це ми, із плоті, духу й мрії
    по рейтингу КаПе і по словах своїх.
    І хай в саду спокус іще кусають змії,
    але боятись їх – то необачний гріх…

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  49. Ксенія Згура - [ 2017.03.21 09:22 ]
    Фото
    Минає 6 років, як немає тебе,
    моя дорогенька бабусю!
    На фото з тобою ми де,
    я дуже часто дивлюся.
    Тримаєш ти там, мене на руках,
    й сміливо дивишся прямо,
    тепер ця підтримка лише в моїх снах,
    самотніми стежками йдемо.
    З тобою ніколи не страшно було,
    лиш поглядом гріла ти серце,
    словами лише проганяла все зло,
    як заслоняла вкривальцем.
    Від тяжких бід, людського горя і зла,
    захищала нас ти, рідненька.
    Для мене як ненька була,
    та птахою склала криленька.
    Так швидко не стало тебе,
    тепло і світло пропало,
    давно уже стихли слова молебен,
    та в серці роз’ятрена рана.
    Мені так часто бракує тебе
    в хвилини суму і туги,
    кажуть, що час лікує усе,
    та не лікує такої недуги.

    Якби усе повернуть назад,
    бабусенько, рідна людино!
    Та забрали тебе небеса –
    серця мого частину.
    Тепер ніхто не обійме як ти,
    ніхто не скаже:»Тримайся!»
    Лиш фото в руках як згадки сліди
    відлунням звучить:»Не здавайся!»
    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.21 09:31 ]
    Маківка
    ***

    А мова рідна – золотавий лан,
    Де кожний колос – ваговите слово.
    Зміяться тлусті манівці блукань:
    Розшукую Пегасову підкову.

    Над ланом вигримляє сив Перун,
    В тополі поціляє. Спека. Роси.
    У житі проростаю – крізь кору…
    Не хочу шал гасити прілим просом.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   563   564   565   566   567   568   569   570   571   ...   1855