ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 16:15 ]
    Ризик
    Спитати хочу я тебе...
    Чи любиш ? Чи кохаєш ?
    Чи знаєш як згораю я
    Чи ти це - відчуваєш...

    Спитати хочу , та мовчу
    Боюсь тебе злякати
    Щоб не наврочити біду
    Пустить її - у хату

    Гармонія де я , і ти
    Хай буде не похитна
    Бо потім де її знайти
    Тож краще вже - мовчати

    Давай що маєм збережем
    І тихо будем спати
    Самі від себе не втечем
    Вже є нам що - втрачати

    Кохаю я , кохаєш ти
    Кохаймось до безтями
    Побудьмо разом тільки ми
    Шаленством злету - карми.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 14:03 ]
    Трепіт
    Я собі вже ніяк не належу
    Почуттями - в обійма твої
    Відпускаю усі перепони
    Хай стираються жаром у тлі

    Ти пробач що так довго не вірив
    Досить часто згортали в клубок
    Заплітали , в'язали узлами
    Намагалися плутати крок

    У тобі я побачив майбутнє
    Погляд наш - під одні попурі
    Твої руки стелили , вкривали
    Найдорожче що маємо ми...

    Я не зраджу своїх обіцянок
    У талантах в тобі зацвіту
    Забарився - чарівний світанок
    Навздогін за тобою , спішу...
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 14:41 ]
    Основа
    Ти придивись на чисту воду...
    Яка прозора кров - життя
    Наповнює усе довкола
    Із джерела отця - творця

    Поглянь як краплями покрита
    Земля що родить нам - хліба
    Як ніжно гладить соковита
    Гроза вологою - поля

    Дощі , тумани , роси , іній
    Серце природи - рік , озер
    Моря , безмежні океани
    Над полюсами нею твердь

    Цінуймо подане в дарунок...
    Бо й камінь мертвий як сухий
    Згадаймо , хто ми є - творіння
    Яких основа все - вода...
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:21 ]
    Блуд
    Вологий ранок ароматом
    Мені наспівує - кларнет
    Тобою затуманив розум
    Готує Мулен Руж - портрет

    Тендітна лань принади , вроди
    Мій ідеал , снодійний сон
    Околиць пахощі букетом
    Душею у тобі пропав

    Рум'яна вуст , магічна повість
    Твої слова - бальзаму смак
    Торкнися , відпусти лукавість
    Взаємності не розмінять...

    Ти любиш ненаситно , гірко
    Тобою маскували гнів
    Ти губиш віртуально , цільно
    Пишаючись за кожний шрам...

    Прощаю , відпускаю з болем
    На день замовлений кортеж
    Благаю - забери з собою
    Там інших вже чекає - паж.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:02 ]
    Опіка
    У компліментах сліпить розум
    У звабливості - чари зла
    Слабкий відразу все попросить
    Сильніший спробує - питва

    Дурман трава - пороку зілля
    Сік ароматний на губах
    Завжди дає дари багаті
    Оманам служить - за дарма

    Наївні душі - полохливі
    Хмільні стрибають у потік
    Закрутить , оббере , розчавить
    Роками потім не зібрать

    Не перший я , і не останній
    Хто вірив солодам гріха
    Попав в капкан зневаги , зради
    Дозволив сам себе - розп'ять

    Розплющив очі , дивувався
    Не стало сили сліз тримать
    Зображення свого злякався
    Так випили , дали зів'ять

    Скрізь засуха , все дим і попіл
    Горить повітря і земля
    У світі іншім мати прсить
    Пробач їм боже - за життя...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:43 ]
    Кривда
    Відійди від мене - не торкайся
    Біль розвіяв , камінь грані стер
    Власноруч розбивши - посміявся
    Все отримав , що хотів украв

    Білий лебідь - чорному не пара
    Не біжать ніколи догори струмки
    Не питають вітру - за його кордони
    Замикають міцно - від чужих замки

    Жар пече долоні , їсть голодний холод
    Обвиває колом , б'є виски озноб
    Пробиваю кригу - подолавши змову
    Починаю новий - посівний виток

    День міняє другий - ожили округи
    Зеленіє поле , молода трава
    Ціну чесну знаю , все застерігаю
    Щоб не допустити - плазунів із дна

    Вірте хто читає - так в житті буває
    Пахнуть мертві квіти , висота оман
    Кривдників прощають , горе забувають
    У кохання жертва - сліз жива вода...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 10:57 ]
    Терпимість
    За річкою , за морем , океаном
    За ставом , озером , містком
    За горизонтом жвавим водоспадом
    Живе моя - невінчана любов

    Край невідомий де бажань криниця
    Нездійснений сюжет , рукопис нот
    Чекає пари прибрана світлина
    У тиші спить - здогадками чуток

    Не квітнуть квіти , не гадають ночі
    Не ніжить вислів , все дрімає сном
    Пливе на захід колоритна доля
    Боїться ніжна - куштувать гріхом

    Така твоя незвідана дорога
    Нерозфарбоване - панно думок
    Замкнута у собі ключем тривога
    Що відібрать ? Хто заплете вінок ?

    Не клич даремно , не твоя тут воля
    Хай плаче в небі співом журавель
    Знайдеш кохання - піднесуть в почоті
    Звучатиме освідченням основ...
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 09:39 ]
    Казка
    Як хочеться дива , казкової мрії
    Живою водою зцілити себе
    Купатись у сонці , мелодії чути
    Струмком у потоці зустріти тебе

    Забутись , згубитись , туманом стелитись
    Усе неосяжне в собі відкривать
    І разом з тобою росою омитись
    Єдине бажання - із подихом мать

    У щасті літаю , думки надихаю
    Шукаю наснагу , натхненням живу
    Я так надихаюсь себе захищати
    Тебе берегти - таємнице моя.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 09:10 ]
    Коршун
    Мов загнаний голодний звір
    Чатує благородну здобич
    У люту , грізну заметіль
    Вигонять щоб отримать поміч

    Під статус ковані цепи
    Стандарти у бридкій уяві
    За кожним кроком ярлики
    Це припис - на твоїй догані

    Навіщо ставить ярлики ?...
    Для статуй писані закони
    Я не повірю що живі
    Заселені в людину клони

    Цей принцип губить почуття
    Тормозить іншого - зусилля
    Ця кривда темних сил рука
    Що занотовує свавілля

    Остерігайся пить дурман
    Всі ласі присадить на опій
    Не зарікайся від бажань
    Тікай - коли тривожать спокій.
    2011р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 09:51 ]
    Зло
    Напій рожевий і вино , розказані деталі
    Не все так сталось як вважав - твої підозри праві
    Ще постіль пахне і фантом - розчулений флюїдом
    І у думках холодний фон - притягнутий магнітом

    Твій серіал - армагедон , у титрах невідомих
    Навколо мертвий селікон - з банкротами у парі
    Плеяда у нічних зівак , вони побачать дещо
    Як тіло їй порвали в прах - згвалтоване стократно

    Твій автор в позолоті змій - розхристаний , і голий
    Той сором його душу з'їв , і не страждав укором
    Я вперто піднімаю тост - за невичерпну віру
    Можливо порятує хтось - пропащу , та ще рідну...
    2013р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Валерія Дивна - [ 2015.03.19 05:48 ]
    Космічне
    Далекі, холодні й взаємно жадані,
    Розділені безліччю відстаней,
    Самотні два Всесвіти, діти духмяні,
    Стрибаєм із відчаю пристаней.

    То стрибок, то політ – дивнії комбінації,
    Я в тобі потонула. Ти в мені пірнаєш ще досі,
    То все душерозривні польові махінації,
    Й серед цих ареолів мозкóвих – ми голі і босі.

    Небо, поле і вóди – то все відголоски тебе,
    В них знаходитиму й втрачатиму свідомість,
    Тільки ти не губись, моє серце – реве,
    І життя втрачає вагомість.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  12. Мирон Шагало - [ 2015.03.18 20:30 ]
    Телефонний апарат
    Що, телефонний апарате, спиш?
    Тепер ось ти — музейний експонат,
    за склом, у самоті, де спокій, тиш.

    Пригадуєш мене? О, знаю я —
    ти пам’ятаєш біг шалений дат,
    і руку бабці, й руку дідуся.

    А пам’ятаєш їхні голоси?
    Він хвилювався, щось казав невлад
    тоді, коли її руки просив.

    Минулося, і час усе затер.
    Відлинув шелест їх весільних шат.
    А я… а я закохана тепер.

    (18 березня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Кльокта - [ 2015.03.18 17:14 ]
    Шевченко до батька
    - Чумакуєш, батьку?
    - Чумакую, сину:
    За Чумацьким Шляхом
    Стежку протоптав.
    - Чом же мене, тату,
    Серед степу кинув?
    Я б з тобою скоро
    Теж чумакував.

    Їли б до схід сонця
    Чи куліш, чи юшку,
    За нічліг би правив
    Нам соломи стіг.
    Ти б мені за жінку
    Не якусь «хохлушку» –
    Щиру українку
    Висватати міг.

    Постелив би внукам
    На широкім возі,
    У садку вишневім
    Слухали б хрущів…
    Мерзнуть мої мрії
    На жорсткім морозі.
    В’януть мої думи
    Без рясних дощів.

    А літа безжально
    Жалять болем-жалем
    І торішнім листям
    Губляться в траву…
    - Чумакуєш, сину?
    - Чумакую, тату:
    У Чумацькім Шляху
    Зіркою пливу.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Кльокта - [ 2015.03.18 17:45 ]
    Мій Шевченко


    Антонич був хрущем, а я – то роси,
    Що падали дощем під ноги босі,
    Змивали сльози й піт з лиця Тараса,
    З вишневих теплих віт сміялись разом.

    Я бачила його в розпуці й гніві,
    У радості, але не в безнадії.
    Ми вранішню зорю удвох стрічали,
    На зраненій стерні удвох кричали.

    Я тамувала болі його тіла,
    Але ж йому уся земля боліла.
    У мареві світань стелюсь росою,
    А він – багряне сонце наді мною.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Ковальчук - [ 2015.03.18 14:15 ]
    * * *
    Юна жриця вогню. Їй жертовний вінець до лиця.
    Юній жриці він доля, як вічні оті три кути.
    Їй заввиграшки небо на пальцях прозорих нести,
    І легкий білий кінь, і звабливі незнані світи.

    Проминає ріка, а чи, може, її береги.
    Кінь в бігу, і йому так тепліє ласкавість долонь.
    Світлий зайчик чи два – перестрибом до кращих осонь.
    Як горить ревній жриці натхненний високий вогонь!

    Але то ще не втома – то спішна у руслі вода.
    І жаги перелесника опік – сомнамбула снів.
    І здригнулись долоні од надміру вищих дарів.
    І потомлений кінь перейти рубежу не зумів.

    Та вогонь береже сива жриця, і ті три кути.
    Їй ріка доторкнулась чола, мов причаєний тать.
    А в котромусь куті (знає жриця) для неї лежать
    Два весла і човна недовіршена вічна печать.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Робак - [ 2015.03.18 11:56 ]
    Зустріч
    Я Вас зустріну навесні,
    Спочатку навіть не впізнаю.
    І буде важко так мені
    Сказать, що все життя кохаю.

    Пр-в:
    Моя перша і справжня любов,
    Де б і з ким і коли б не бував,
    Повертаюсь думками я знов
    В те, що юний тоді зруйнував.

    Ви в очі глянете сумні,
    І лиш легеньке здивування, -
    Все, що залишилось мені.
    Минуло Ваше вже кохання.

    Пр-в:
    Моя перша і справжня любов,
    Де б і з ким і коли б не бував,
    Повертаюсь думками я знов
    В те, що юний тоді зруйнував.

    Ми з Вами навіть не на “ти”,
    Я дуже винен перед нами.
    “Прости, коханая, прости!” -
    Зринає тихими словами.

    Пр-в:
    Моя перша і справжня любов,
    Де б і з ким і коли б не бував,
    Повертаюсь думками я знов
    В те, що юний тоді зруйнував.

    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  17. Марися Лавра - [ 2015.03.18 02:48 ]
    фарс
    ще сонця килим обрій не доїв
    у жменю не затис багряну бджілку
    не тямив що чинив і гірко
    зробилося від ручаїв
    не приберіг бо не зумів

    стрімке rubato обважнілих нот
    щедротно посипав і заздрив місяць
    кліпками луп у горлі гнітно
    катрен абзац коловорот
    у грудях very bad and hot

    о скільки дивлячися з-над цинку стріх
    сюжетів бачив навіть чувся подих
    ловив захованості подив
    він був для них як оберіг
    уже не так man скоїв гріх

    а місяць через тебе потьмянів
    і через тебе розчинились вії
    тобою потопила мрії
    у водах учорашніх днів
    у рідині кислотних снів

    о місяцю о вірний друже мій
    візьми прошу частину мого болю
    укинь в очей зелене море
    урви твердиню берегів
    здійми у ложці буревій

    як ночі обрій коси розплете
    од сукні одірве останній ґудзик-зірку
    обірве зеленкаву нитку
    ти місяць зрадив і мене
    типовий фарс у вар’єте

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  18. Серго Сокольник - [ 2015.03.17 23:42 ]
    Тій, що БУЛА
    Наче вчора було.
    Наша зустріч- серпанком надій...
    Це на серце лягло-
    Як удвох ми ішли по воді...

    Ми не знали страхУ
    Замочити оголених ніг...
    Ми вбивали нудьгу,
    Поринаючи в води інтриг...

    Еротичних чудес
    Ми солодкі співали пісні,
    І відлуння небес
    Стогін твій повертало мені.

    Навіжені думки
    Ми здійснили удвох, як одне-
    Чарівні пелюстки
    Ти мені, як ніхто, розгорнеш...

    Я дививсь залюбки,
    Як сорочка спадала із пліч...
    В річку впали зірки наших мрій,
    Наших радісних стріч...

    Наче попіл листа,
    Що згорів- прочитати катма...
    Я не той. Ти не та.
    І на серці весною зима.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115031800171


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Нінель Новікова - [ 2015.03.17 21:37 ]
    Безцінний дарунок
    Я спокійно жила –
    Не стара, врівноважена пані.
    Для краси і наснаги
    Наївні писала віршІ.
    І не знала тоді,
    В глибині визріває кохання –
    Не заради розваги,
    А як вибух моєї душі!

    Ця остання любов…
    Може вирішив хтось посміятись,
    Недоречно пославши
    Мені оце пекло і рай?
    Наче в юності знов,
    У під’їздах чужих цілуватись
    І за руки узявшись,
    Щасливими буть через край!

    Та настала пора –
    О, як важко усе забувати!
    Адже зламані крила –
    Не злетиш у п’янку височінь.
    І страждання гора
    Накотилася валом дев’ятим.
    І відпущений милий
    Уже у чужу далечінь.

    Ця велика любов!
    Я не буду її проклинати!
    Цей безцінний дарунок,
    Мій сон золотий наяву
    В найтаємніший схов
    У душі заховаю палати,
    Наче долі цілунок…
    І з нею свій вік доживу!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  20. Діана Радь - [ 2015.03.17 20:33 ]
    А можливо вже й не доля...
    Ну так, я завжди казала, що ти мені лиш друг,
    Що тільки ти єдиний розумієш, про що, я мовчу,
    Але ж не потрібно все так було на пряму сприймати,
    Ніби друг і більше нічого не могли мати.
    Ти ж знав як палко кохала, як кожну деталь пам'ятаю
    Та й ти , знаю , ще й досі пам'ятаєш
    Зустріч першу Ту ...

    Я не надивилась,не наговорилась,
    А наплакалась вдосталь...
    Як би не було все так банально, гірше нікуди
    Коли кохають двоє, а подітись нема куди,
    Ніхто не каже, тільки лиш бажання є,
    Обняти, поцілувати, знати що хтось та тебе чекає...

    Але життя таке як завжди,
    Несправедливе, важке, примітивне,
    Найчастіше буває ,що ти кохаєш, але не тебе...

    А ти згадай, як вперше привітав,
    А ти згадай, он те, що вчора пригадав,
    Що мені розповів з таким запалом,
    З посмішкою, але вже голос спокійний,
    Подекуди навіть сумний..

    Можливо зрозумієш , але не впевнена,
    Після того вірша, ти напевно втратив надію,
    Втратила її і я, але ж бувають такі дива,
    Можливо піде все на краще,
    А можливо вже й не доля.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Анатолій Криловець - [ 2015.03.17 20:57 ]
    ***
    Світ вибухне
        віршами:
            сталось! –
    Гріх радість
          гнуздати
            прозою.
    …В Росії по всіх каналах
    Звучить «Лебедине озеро».

    Березень 2015 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1) | "http://poezia.org/ua/id/41672"


  22. Світлана Моренець - [ 2015.03.17 19:54 ]
    Тиха молитва
    Коли поблякне сяйво кольорів,
    то не зітри, мій Боже, всю палітру...
    І пломінь серця та душі порив
    не заморозь на лід... Залиш хоч іскру.

    Якщо затихне музика в мені,
    замовкнуть скерцо й переможні марші
    погоджусь на мінорні, на сумні,
    на pianissimo... лише без фальші.



    22.05.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.19 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (7)


  23. Леся Геник - [ 2015.03.17 14:06 ]
    Які великі зорі!
    Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
    Півміста на колінах розпачливо стоїть!
    Запались вишні гори. Зчорніло Чорне море.
    Усохли буйні крони верховіть.

    О, Господи, мій Боже! А, може, то ворожить
    Сусідка злоязика на стоптаній межі?!
    Заквітували рожі! Та вже холодне ложе.
    Нема у грудях там уже душі...

    А серпень ще ж далеко. Довкруг січнева спека.
    І стрільбища вогненні - не зорепади, ні!
    Повніє картотека... Коби нарешті й Зека
    Віддати пошматованій Землі!

    Аби розбити Пута - навіки розітнути
    Несправжнє узобраття! І цю війну химер.
    Ридають гірко Крути - бо ж як оте збагнути,
    Що крутиться антипко дотепер?!

    (12.01.15)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  24. Іван Потьомкін - [ 2015.03.17 12:39 ]
    Володимир Висоцький "Честь шахової корони"
    1.Підготовка

    Я кричав: «Ви що там, подуріли?-
    Загубили шаховий престиж!»-
    А мені сказали в нашому спортвідділі:
    «От і чудово – ти і захистиш!

    Лиш врахуй, що Фішер – та ще цяця,-
    З дошкою вночі він, як удень.
    Чисто грає, нізащо чіпляться...»
    Та чи ж мені його лякаться,-
    Напоготові в мене – хід конем.

    Ох ви, мускули зі сталі,
    Чіпкі пальці – дві струни!
    Ох, фігурки мої вдалі -
    Дві мережані тури!

    Друг мій, футболіст, навчав: «Не бійся,-
    Із гравцем таким він -не мистець.
    За тили і центр ти не хвилюйся,
    Грай тільки по краю - навпростець!..»

    Ну, я наліг на біг, на фехтування,
    Вагу в лазні скинув, гарно сплю,
    Ну, словом, після такого тренування
    Я його без мата задавлю!..

    Ох ви сильнії долоні,
    М’язи богатирськії спини!
    Ну ж ви, коні, мої коні,
    Ох, ви, любії слони!

    «Ти не квапсь і головне, не горбся,-
    Так боксер втовкмачував мені ,-
    В ближній бій не лізь, гати лиш в корпус,
    І пам’ятай : коронний твій – прямий»

    Честь корони шахів тут – на карті,-
    Гонор його врешті-решт спаде:
    Ми зіграли з Талем десять партій -
    В преферанс, в очко і на більярді,-
    І Таль сказав: «Такий не підведе!»

    Ох, рельєф мускулатури!
    Дельтовидні – пік дивини!
    Що мені легкі фігури,
    Всі ці коні та слони!

    І в буфеті, не для всіх відкритім,
    Кухар заспокоїв, притлумивши сміх:
    «Зі своїм таким-ось апетитом
    Проковтнеш коней його усіх!

    Ти присядь: дорога, знаєш, дальня –
    Тож з харчами наготуй рюкзак.
    На обох візьми пиріг пасхальний:
    Цей бо Шифер – хоч він там і геніальний,-
    А поїсти вдосталь – теж мастак!»

    Ми міцні горішки - хай всі знають!
    І корону – привезем!
    Мов пішак, спати лягаю
    Просинаюся ж – ферзем!

    2.Гра
    Тільки прилетіли – зразу сіли.
    Фішки всі стоять заздалегідь.
    Фоторепортери налетіли –
    Клацають і спантелику хочуть збить.

    Та мене ж і вдома подолати годі,
    Репортерам з ніг мене не збить.
    Не майстерність стане у пригоді:
    Цей же Шифер угадать не в змозі
    Чим насправді буду я ходить.

    Випало ходить йому, пронозі,-
    Кажуть, що він білими мастак!
    З Є-2 на Є-4 пішов він...
    Це мені знайоме чимсь...Так-так!

    Хід за мною – як діять?! Треба, Гришо,-
    Навмання, як в темінь по ріллі...
    Знаю – королева найважніша:
    Ходить в усі боки звичне,
    Начебто як «Г» стрибає кінь.

    Ех, спасибі заводському коришу,
    Що навчив, як ходять, як здають...
    З’ясувалось згодом – з остраху
    Я класичний розіграв дебют!

    Стежу : промах не ставсь аби там,
    Кухаря із тугою згадав.
    Ех, пішаків би на чарки змінити -
    Просвіток на дошці враз би настав.

    Бачу. Виделка його в повітрі–
    Хоче їсти,- я б також із’їв ферзя...
    Під таку закуску - ще б і півлітра!
    Та пити під час матчу - зась.

    Я голодний,виходу немає:
    Тут у них лиш кава та омлет,-
    Колами в очах клітини мають,
    Королів я за тузів приймаю
    І з дебютом плутаю дуплет.

    Є прикмета – от я й ризикую:
    Спершу мені має пощастить.
    Я його замучу, зашахую –
    Мені б тільки дамку провести!

    Зволікаю, весь – немовби вата.
    Треба щось там бить – уже пора!
    Чим же бить? Турою– страшнувато,
    Справа в щелепу – неначе ранувато,
    Та й незручно – перша, бачте, гра.

    ... він уже руйнує хвацько захист–
    Староіндійський мій ущент,-
    Це мені нагадує триклятий
    Індо-пакистанский інцидент.

    Та даремне він жартує з нашим братом –
    В мене ж міра є і навіть дві:
    Якщо він мене порішить матом,
    То я його через стегно з захватом,
    Або – хід конем по голові.

    Додаю потроху спритності –
    Як-то кажуть, все ще на мазі:
    В світі шахів пішак може вийти –
    Якщо потренується – в ферзі!

    Шифер став до хитрощей вдаваться:
    Він встане, пробіжиться і – назад,
    Ну та ще б йому мене не налякаться –
    Коли я лежачи беру сто п’ятдесят!

    Я його фігурку зміряв оком,
    І коли оголосив він шах –
    Одгорнув я біцепс ненароком
    І навіть зняв для певності піджак.

    І негайно в залі стало тихше,
    Він побачив, що я вже встаю…
    Видко, йому стало не до фішок –
    І роз хвалений надміру Фішер
    Зголосивсь умить на нічию.

    1972

    Владимир Высоцкий «Честь шахматной короны»

    1.Подготовка

    Я кричал: «Вы что ж там, обалдели? —
    Уронили шахматный престиж!»
    Мне сказали в нашем спортотделе:
    «Ага, прекрасно – ты и защитишь!

    Но учти, что Фишер очень ярок, —
    Даже спит с доскою – сила в ём,
    Он играет чисто, без помарок…»
    Ничего, я тоже не подарок, —
    У меня в запасе – ход конем.

    Ох вы мускулы стальные,
    Пальцы цепкие мои!
    Эх, резные, расписные
    Деревянные ладьи!

    Друг мой, футболист, учил: «Не бойся, —
    Он к таким партнерам не привык.
    За тылы и центр не беспокойся,
    А играй по краю – напрямик!..»

    Я налег на бег, на стометровки,
    В бане вес согнал, отлично сплю,
    Были по хоккею тренировки…
    В общем, после этой подготовки —
    Я его без мата задавлю!

    Ох вы сильные ладони,
    Мышцы крепкие спины!
    Эх вы кони мои, кони,
    Ох вы милые слоны!

    «Не спеши и, главное, не горбись, —
    Так боксер беседовал со мной, —
    В ближний бой не лезь, работай в корпус,
    Помни, что коронный твой – прямой».

    Честь короны шахматной – на карте, —
    Он от пораженья не уйдет:
    Мы сыграли с Талем десять партий —
    В преферанс, в очко и на бильярде, —
    Таль сказал: «Такой не подведет!»

    Ох, рельеф мускулатуры!
    Дельтовидные – сильны!
    Что мне легкие фигуры,
    Эти кони да слоны!

    И в буфете, для других закрытом,
    Повар успокоил: «Не робей!
    Ты с таким прекрасным аппетитом —
    Враз проглотишь всех его коней!

    Ты присядь перед дорогой дальней —
    И бери с питанием рюкзак.
    На двоих готовь пирог пасхальный:
    Этот Шифер – хоть и гениальный, —
    А небось покушать не дурак!»

    Ох мы – крепкие орешки!
    Мы корону – привезем!
    Спать ложусь я – вроде пешки,
    Просыпаюся – ферзем!

    2. Игра

    Только прилетели – сразу сели.
    Фишки все заранее стоят.
    Фоторепортеры налетели —
    И слепят, и с толку сбить хотят.
    Но меня и дома – кто положит?

    Выпало ходить ему, задире, —
    Говорят, он белыми мастак! —
    Сделал ход с е2 на е4…
    Чтой-то мне знакомое… Так-так!

    Ход за мной – что делать?! Надо, Сева, —
    Наугад, как ночью по тайге…
    Помню – всех главнее королева:
    Ходит взад-вперед и вправо-влево, —
    Ну а кони вроде – буквой «Г».

    Эх, спасибо заводскому другу —
    Научил, как ходят, как сдают…
    Выяснилось позже – я с испугу
    Разыграл классический дебют!

    Все следил, чтоб не было промашки,
    Вспоминал все повара в тоске.
    Эх, сменить бы пешки на рюмашки —
    Живо б прояснилось на доске!

    Вижу, он нацеливает вилку —
    Хочет есть, – и я бы съел ферзя…
    Под такой бы закусь – да бутылку!
    Но во время матча пить нельзя.

    Я голодный, посудите сами:
    Здесь у них лишь кофе да омлет, —
    Клетки – как круги перед глазами,
    Королей я путаю с тузами
    И с дебютом путаю дуплет.

    Есть примета – вот я и рискую:
    В первый раз должно мне повезти.
    Я его замучу, зашахую —
    Мне дай только дамку провести!

    Не мычу не телюсь, весь – как вата.
    Надо что-то бить – уже пора!
    Чем же бить? Ладьею – страшновато,
    Справа в челюсть – вроде рановато,
    Неудобно – первая игра.

    …Он мою защиту разрушает —
    Старую индийскую – в момент, —
    Это смутно мне напоминает
    Индо-пакистанский инцидент.

    Только зря он шутит с нашим братом —
    У меня есть мера, даже две:
    Если он меня прикончит матом,
    Я его – через бедро с захватом,
    Или – ход конем – по голове!


    Я еще чуток добавил прыти —
    Все не так уж сумрачно вблизи:
    В мире шахмат пешка может выйти —
    Если тренируется – в ферзи!

    Шифер стал на хитрости пускаться:
    Встанет, пробежится и – назад;
    Предложил турами поменяться, —
    Ну еще б ему меня не опасаться —
    Когда я лежа жму сто пятьдесят!

    Я его фигурку смерил оком,
    И когда он объявил мне шах —
    Обнажил я бицепс ненароком,
    Даже снял для верности пиджак.

    И мгновенно в зале стало тише,
    Он заметил, что я привстаю…
    Видно, ему стало не до фишек —
    И хваленый пресловутый Фишер
    Тут же согласился на ничью.
    1972


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  25. Ольга Значкова - [ 2015.03.17 10:30 ]
    ***
    Ступаєш по плитам, немов по скресаючій кризі
    Подалі від стін, аби з тінню тебе не змішали.
    В руках в'януть квіті, бо сонячні візи недійсні
    В липких коридорах зими вапняної держави.

    Обличчя, дроти. Вантажі до поколювань в боці
    Женуть по платформі метро, оббитій ребристою жерстю.
    Розхитаний брудний вагон у запраній синій футболці
    Засмокче в бокові кишені й хутко щезне

    в цивільних катакомбах, обганяючи рейди
    циган у час пік і валіз острови. На нові,
    вже зачовгані сходи, вальсуючи, сиплеться крейда
    Це щойно уперто пройшлись по твоїй голові.

    березень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олеся Лященко - [ 2015.03.16 19:54 ]
    -
    Це плаття з блідої парчі –
    Як щиглик, що впав з гнізда.
    Сховайся в траві й мовчи.
    Малий світ – мала біда.

    Як музика, день згаса,
    Закочується в рукав.
    Втомився б від крику сад,
    Якби хтось тебе шукав.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  27. Іван Потьомкін - [ 2015.03.16 17:30 ]
    Вовк і Пастух (за Лессінґом)
    Вовк і Пастух
    Забрала всю отару пастухову моровиця.
    Прочув про це Вовк,навідався до бідолахи
    І, до пуття не вірячи почутому, питає:
    «Так–таки всі до одної згинули?..
    Були ж такі сумирні та жирненькі...»
    Не в змозі втриматись зайшовсь сльозами.
    «Спасибі, жалісливий мій сусіде!
    Бачу, пройнявсь ти щиро моїм горем».
    «Авжеж,- втрутився тут неждано Пес,-
    Од нашого нещастя він постраждав не менше».
    P.S.
    Не кожне співчуття гідне довіри.
    Надто тоді, коли воно від бузувіра.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Кльокта - [ 2015.03.16 14:07 ]
    На довгий шлях синові
    Візьми в дорогу зірку на крило,
    Усмішку літа і роси зернину.
    Хай буде тепло тобі всюди, сину.
    А щоб бідою шлях не замело,

    Сховай до серця гілочку дощу,
    Маленьке гроно місячної ночі,
    Яку звели на світ найкращі зодчі.
    А я з тобою в мандри відпущу

    Рум’янець ранку, яблуко небес,
    Акорди днів і вечорів скоринки,
    І цвяшок сонця, що, мов вірний пес,
    Чатує грому й тиші половинки,

    Зелену голку новорічних свят,
    Листочок вітру, птаху перелітну…
    Візьми на свій щасливий довгий шлях
    У скойках буднів мрію заповітну.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2015.03.16 04:34 ]
    ЮНИМ МАМАМ ВІЙНИ
    На цей вірш шанованої мною поетеси Уляни Задарма.

    ********
    ...люлі,Зернятко,Киця Капризівна,
    ніч над провулками темними ...сонними...
    Що тут поробиш - душа як валіза -
    порожня й бездонна...

    ...спи,Люленятко... за ніч -потеплішає...
    десь океани дрімають-гойдаються...
    Вибач - казКИ -не човнами...а мишами -
    в шпарки ховаються...

    ...очі заплющуй,Горішку мудрований...
    Коники - білі...на них - королевичі...
    а на плащах - чи дракони з коронами...
    леви чи...?

    ...баю,Зозулько... Допоки так солодко
    в Cнах Золотих всі з війни - повертаються
    й грають весільні муЗИки... не -МОроки...

    ...жаль - не збуваються...

    ....... ....... ....... .......

    ЮНИМ МАМАМ ВІЙНИ

    Дерева в мороці скоцюрблено-сердито
    Згинають віти, наче просять- обігрій!..
    Війну у край заніс чужий холодний вітер.
    Нас носить світом, наче листя в буревій...

    Готичне скло розбив війни кривавий молох...
    Тобі тривожно... Наче пташка в комиші
    Тріпоче крильцями- у грудях б"ється сполох...
    Удвох їм тісно там... І серцю... І душі...

    Мала дитинка так повільно засинає...
    Ти- краща мама у безкраїні світів,
    Та все ж тривога, що її ти відчуваєш,
    Дитяче серце відчува і поготів...

    Маленьку донечку заколисай, залюлій,
    Її у ліжечку дрімотно обійми...
    Співай про котика, як прилетіли гулі...
    Ще зійде сонечко. Ще будем разом ми...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567008
    рубрика: Лірика
    дата поступления 16.03.2015
    автор: Сокольник


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115031601370


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  30. Лілея Дністрова - [ 2015.03.16 00:14 ]
    Весна встелила обрії земні
    Весна торкнулась кожної клітини,
    Молекули...всіх складових буття...
    В усмішці первоцвітів, мов перлини
    Відблискують миттєвості життя.

    Удосталь наковтатися б повітря
    Та пахощів квітневої роси...
    Відчути подих свіжості на вістрі
    Весняних спраглих дотиків грози...

    Наслухатись переспівів світанків,
    Розсипатись смарагдами в траві...
    І прокидатись у обіймах ранків...
    Весна встелила обрії земні.

    15.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2015.03.16 00:33 ]
    Сакральное...
    Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
    Дано избраннику, что женщиной рожден...
    ...жива в нас память и о прочих временах,
    О временах... когда и не было времен...

    Где Лада с Марой- потаенная борьба-
    Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
    Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
    А Явь их солнцем осеняла свысока...

    Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
    В грядущий век... Отобразившись в нем...
    Мир изменился... Или (может)- изменен?..
    К добру иль худу?.. Только познаЕм...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115031600535


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2015.03.15 21:54 ]
    Тенета долі
    Призначення у кожного своє.
    але, на жаль, ніхто його не знає
    допоки час прозріння настає.
    І аж тоді людина визначає,
    куди подіти те, що Бог дає
    і де узяти те, чого немає.

    Нам Богом подарована земля,
    що звалась Русь, а нині – Україна
    стараннями антихриста кремля,
    і не дай, Боже, – ще одна руїна,
    якщо його пришестя не зупине,
    як саранчу, опалена рілля.

    Аукає за пазухою долі
    охляле плем’я ідола пітьми
    із-за Обі, Уралу, Колими.
    Вони за гроші, а сини – за волю
    зі зброєю і на своєму полі
    умерти зобов’язані людьми.

                                  03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  33. Омелян Курта - [ 2015.03.15 11:52 ]
    МЕНЕ ЛЕГКО НЕ ЗДОЛАТИ


    Не дивися ти на мене
    Вологими очима,
    Не облизуй сухі губи
    Без вагомої причини.
    Мене просто так не візьмеш,
    Мене легко не здолаєш.

    Не неси мені дарунки,
    Не даруй мені букети
    Свої банківські рахунки
    Можеш кинуть до кювету.
    Мене просто так не візьмеш,
    Мене легко не здолаєш.

    Ти залиш мене в покої,
    Не потрібні гроші твої
    Я коханням не торгую,
    Підлабуз я не ціную.
    Мене просто так не візьмеш,
    Мене легко не здолаєш.

    Мені сімнадцять скоро буде,
    Та вже дещо розумію,
    Моє серце, мої груди
    Полонила гарна мрія.
    Мене просто так не візьмеш,
    Мене легко не здолаєш.

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Артамонов - [ 2015.03.15 01:08 ]
    Азатот
    В безглузду пустку демон мене вивів.
    Світ простору позаду мерехтів,
    Коли я час з причинністю покинув,
    І Хаос без межі та форми вздрів.

    Господь Всевишній там в пітьмі бурчав
    Про те, чим марив Він без розуміння.
    А поруч ідіотський вир кружляв
    Аморфних кажанів, охоплених тремтінням.

    Все шаленіло в танці під тонке ниття
    Поламаної флейти в лапах потойбічних,
    І хвилі звуків, що лунали без пуття,
    Закони Всесвіту встановлювали вічні.
    "Я Посланець Його" - мій демон заявив,
    І у зневазі Панську голову розбив.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2015.03.14 23:53 ]
    У дороги костер догорает...
    У дороги костер догорает...
    Дым весеннее небо коптит...
    Словно ветка, росой истекая,
    Увядающий день догорит...

    Дай согрею озябшие руки
    И смолистого чая налью,
    Нашим встречам по краю разлуки
    Посвященную песню спою

    О любви, что на грани печали
    Согревает вечерним огнем...
    О дарах, что как звезды упали
    Нам желаньем остаться вдвоем...

    И о том, что костер догорает,
    А дорога- разлучница ждет...
    Выпьем, милая, сладкого чаю!..
    Чаю я, что любовь не уйдет,

    Что любовь не прощается с нами.
    И в разлуке ласкает теплом
    Божьей Искры сокрытое пламя,
    Что в сердцах. И твоем, и моем.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115031500327


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  36. Люта Ольга Козіна - [ 2015.03.14 23:32 ]
    Ти є
    Ти є у моєму житті, хоч тебе я не бачу
    Усміхнено й легко несу цей стотонний тягар
    І добре, не знає ніхто, що я потайки плачу:
    Мій спогад про тебе - і біль, і розрада, і дар!
    Ти є між рядків, поміж слів, і у погдяді в небо
    Живеш у зітханнях, у позареальності, снах,
    І навіть, сплітаючись з іншим - тваринна потреба! -
    Твоє відчуваю тремтіння крізь простір і час!
    Ти є у моєму житті, хоч тебе я не чую
    Твій голос – далеко і далі його поглинають
    Але дивний образ твій... всюди на мене чатує
    І те, що не разом ми - віриш - уже не лякає...
    Що інші мені? Порожнеча, кумедні кривляння
    Одвічні змагання – хто кращий, крутіший... – омана!
    Для мене одне має сенс – наше дивне кохання
    І те, що ти є, хай невидимо й недоторканно...


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.14 22:31 ]
    Чекай
    Душі осінні краєвиди
    Октави степових вітрів
    Несуть минулі хвилі часу
    Де в перше - я його зустрів

    Розлучений дурман травою
    Я бачив розписом листок
    Як це життя тебе прощало
    Готуючи - у рай квиток

    Уже не зміниш , не повернеш
    Я поряд був , любив як міг
    Та мучать совісті сумління
    Що не утримав , не зберіг

    Пробач мені мою провину...
    Страждань дорога не легка
    До тебе завжди спіхом лину
    Поки горить - ще тут свіча.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Кулько - [ 2015.03.14 22:56 ]
    Вільний
    Згадаю я старі часи…
    по хаті мати на руках мене носила.
    Втомившись зі сльозами на очах
    Навколішках у Господа просила.

    Молила Бога, щоб не було війни,
    Щоб зацвіли лани широкополі.
    Над головою не було пітьми.
    Не відібрав ніхто святої волі.

    Життя за Україну вчила віддавати.
    За волю битись до кінця.
    В квітучій Батьківщині жити та кохати.
    Не осквернити честь єдиного творця.

    На цій землі, я не чужинець.
    Я гідний син, землі цієї - я її дитя.
    Хтось гордо називає українець.
    Тут народився, й проживу усе своє життя.

    Піднімемось з руїни, браття!
    Зірвемо кайдани неволі.
    Ніхто не зможе відібрати в нас завзяття.
    не втримає ніхто нас у полоні.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Кльокта - [ 2015.03.14 21:41 ]
    ***
    На солодкій скрипці споришів
    Грає втома, розганяє тишу.
    Теплий вечір на дорогу сів
    Білим-білим, ледь рожевим віршем.

    З нього хоч ікону намалюй,
    Хоч візьми вплети в кантату ночі
    І мені на щастя подаруй
    Все, чого душа так спрагло хоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.14 19:58 ]
    Патріот
    В собі відкрив межу зусиль
    І вирушив в дорогу
    Спочатку підібрав свій стиль
    Всю відігнав підлоту

    Тривалий час спостерігав
    Вивчав усі прийоми
    Роками вміння шліфував
    Повчав бичів - кнутами

    Тепер стоїш в облозі ти
    Тобі позаздрив досвід
    Призупинив твій ритм ходи
    В цій участі - пройдисвіт

    Вони вже мали на меті
    Розпнути твою мрію
    У більшості своїй кроти
    Знайшли собі - мессію

    Вже був замовлений кортеж
    В знаменах комісари
    Не спрацював їх блиску - блеф
    Оман покривсь прищами

    Тепер кусають собі хвіст
    І лають мов скаженні
    Прийдеться знов приймати піст
    Ще й запивать все - щямі

    А наш герой дійде до тих
    Хто вірним був Майдану
    Хто із народу , із простих
    Хто вже в хресті - за правду...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Галантний Маньєрист - [ 2015.03.14 19:25 ]
    Лише крізь вас!
    Ще ладно так сяє сідничок світильник у стрінгах
    і небо високе в медових зринає стежинках,
    ти яра і пружна, і світла ще поки, місцями,
    а жаль, що затьмаритись має усе це роками,
    і юні, і світлі - нові прокладуться доріжки,
    і це чоловіку не просто там груди і ніжки!,
    о вище це значно за флірт і прибої нестями -
    у злеті крізь ваші єства стаємо ми богами!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5) | "Чоловіки vs жінки"


  42. Омелян Курта - [ 2015.03.14 11:25 ]
    ЗЕЛЕНИЙ ЗМІЙ

    Я б радо купив
    Рябеньку корівку,
    Якби на дві цицьки
    Давала горівку.

    Я б радо копав
    В садочку криницю,
    Якби відкопав
    У ній сливовицю.

    Я б радо копав
    Канави, ставочки,
    Якби відкопав
    Горілки пів бочки.

    Я б радо провів
    Трубу водогону,
    Якби ж націдив
    Відро самогону.

    Якби мені владу,
    Якби я зумів,
    Я б страждущих, жаждущих
    Усіх напоїв.

    Зеленого змія
    Образить не смію,
    Бо серцем, душею
    Він володіє.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Омелян Курта - [ 2015.03.14 11:36 ]
    Я РІДНИХ НЕ ЗНАЮ


    Де ж мої дітки,
    Де ж моя жінка,
    Пропив я, продав я
    За пляшку горілки.

    Де моя мати,
    Де ти мій тату,
    Пропив вас, продав вас
    За п’янку прокляту.

    Де ж ти родино,
    Де моя хата
    Пропив вас, покинув
    За п’янку прокляту.

    Покинув я вас
    Покинутий вами,
    Без діток, без жінки,
    Без рідної мами.

    Я рідних не знаю,
    На бачу, не чую
    Де п’яний упаду,
    Там заночую.

    Кому ж мене треба
    Брудного каліку,
    Кому ж я потрібен
    Від нині й до віку.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.14 09:07 ]
    Холод
    Ніхто її не розумів - вона і не зважала
    Котилась пам'яті сльоза , в дитинство забирала
    Неначе вчора на руках - до матері тулилась
    Надійне батьківське плече - згадалося , наснилось

    Її сім'я - її біда , нещасна та кмітлива
    Пустила двох у світ життя - за ними і тужила
    Ні відпочинку , ні розваг - любов дітей тримала
    За стільки років у роботі - свій розум не втрачала

    Її душа мов небеса - велика і простора
    Завжди відкрита для добра , турботами овита
    Де сіяв квітку журавель - там все навколо цвітом
    Де хто з жадобою черпав - там у вінку молитва

    А скільки випито дарма ... чужі поневіряння
    А скільки вичерпано дна - за зраджене кохання
    А горя прийнято , і бід , розвіяно багаття
    Усе це залишало слід , тож поминаймо - браття...
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.14 09:15 ]
    Вірність
    Голосило небо , плакали зірки
    У її долонях скомкані листи
    Відчайдушний погляд - мов сліпа вода
    Доля забирала щастя у гріха

    Розум не сприймає , тіло тягарем
    Ще казав учора - почуття ключем
    Очі волошкові затуманив біль
    На його уяві - зупинилась тінь

    На її обличчі - біла пелина
    Сповістила бурю - кинута душа
    Як би вона знала , не його рука
    Так пожартувала - зведена сестра

    Поспішав на зустріч , готував слова
    А за нею з квітами вся її рідня
    Підлості підстава , зазіхання гнів
    У останню подорож - поминальний спів

    Де у двох ходили - там один стояв
    Що не говорили - віддано кохав
    Сивий і змарнілий - тихо помирав
    На її обличчі - посмішку вітав...
    2008р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Вікторія Аш - [ 2015.03.14 01:14 ]
    пси
    Ти скажено стогнеш на запах битви,
    як твій пес гарчить на запах сирого м’яса
    й на дружину твою, коли та поринає в відчай.
    Ніби вдягнений, ситий та відігрітий,
    ти, хто має відносно надійний панцир,
    хто в любові і в душах міг би пізнати вічне,

    як розлючений звір жадаєш легкої крові.

    Твоя слабкість, або, як ти кажеш, сила
    полягає у силі, яка протидіє небесній правді
    та хоробрим бійцям, які полягають також.
    Тобі байдуже, де тебе охрестили,
    ти забув хто ти є, а тим паче, ким був твій прадід,
    і, побачивши фронт, ти не бачиш кривавих знаків,

    тому битва смакує краще, ніж той твій стогін.

    Але все це не буде тривати довго:
    перша жменя піску, що осяде тобі у горлі,
    стане першим ключем до істини чи до смерті.
    Як той дощ, що змиває твою дорогу,
    як твій крик, що закриє собою широкий обрій,
    як ті діти, загублені в світі і ним подерті,

    ти не бачиш їх.
    Дай поїсти своєму псові.


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (1)


  47. Вадим Бойко - [ 2015.03.13 21:30 ]
    Прощаємо
    Просте життя, і ми прості,
    Прощаємо всі зради,
    Всім тим кого кохаєм ми,
    Життя, за його ради.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Любов Вербовецька - [ 2015.03.13 20:17 ]
    Не забувайте нас
    Нам не потрібні земельні наділи
    Ми ж у небо уже відлетіли
    Не забувайте нас!

    Нас били «смерчі-гради»
    Бо управляли ними повзучі гади
    Не забувайте нас!


    Вони давно на землю нашу заповзли
    Та вчасно розгадати ми їх не змогли
    Не забувайте нас!

    Нам було 20, 30, 47
    Та залишили ми вас назовсім
    Не забувайте нас!

    Ми жити хотіли, любити, трудитись
    Та випало за землю рідну битись
    Не забувайте нас!

    Старі батьки, дружини, діти
    Простіть, що у небо прийшлось відлетіти
    Не забувайте нас!

    Найкращі сини України у мглі
    А наволоч досі повзе по землі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Любов Вербовецька - [ 2015.03.13 20:25 ]
    Повертайтесь живими
    Повертайся мій сину
    Повернися наш тату
    Повернися коханий
    Повертайся наш брате

    Серце матері плаче
    Діти сліз не ховають
    Кохана обійняти хоче
    Сестри брата чекають

    Син матір покинув
    Діти батька не бачать
    Десь коханий мій згинув
    Сестри ночами плачуть

    Син вже зброї не вдержить
    Батько ще на війні
    Коханий на Алеї Героїв
    Брат в полоні страшнім

    Хто задумав цей «покер»
    Матері він не мав
    Коли згине цей монстр
    Як на світ він попав?

    Гітлер в пеклі чекає його
    Близького по духу побратима свого
    А той землю кров,ю заливає- міри не йме
    Коли сам здохне - вона його не прийме


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Любов Вербовецька - [ 2015.03.13 20:41 ]
    Гідність – поняття для всіх
    Чи потрібен матері герой?
    Матері потрібен син!
    Чи хоче дитина бути сиротой?
    Дитина хоче біля батька рости

    Не на «Алеї Героїв» - під вінцем в церкві
    Дівчина хоче поряд з коханим стояти
    Не вдовою, а щасливою на цьому світі
    Жінка хоче дітей доглядати

    Не на цвинтар, а в гості
    Мріяли сестри до брата ходити
    Не в держави просити милості
    Батьки хочуть з синами свій вік дожитии

    Чому ж спокою ми не даємо,
    Сильним світу цього?
    Чому розмінною монетою стаємо
    Для чужого правителя кожного

    Хто ще не глумився з України?
    Заглянемо в глиб віків
    Як дивитися в очі дитини
    Яка жде відповіді батьків

    Не хоче нове покоління ні під ким «лежати»
    Тому пішли державу свою захищати
    Пішли на смерть, бо з «голими руками»
    Свої ж правителі грабували нас роками

    Прогнали їх – нові прийшли
    Ці теж не з бідних
    Знали на що йшли
    Не беріть гріх – не киньте ворогам на сміх

    Не жалійте міліардів своїх
    Звичайно, ви привикли вже до них,
    Боже, не покинь нас бідних
    Та воїнів своїй країні вірних


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   652   653   654   655   656   657   658   659   660   ...   1806