ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.08.18 20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися

Віктор Кучерук
2026.08.18 07:30
Теплом та світлом увіходить
У літню пору в хату він
І просить всіх, немов господар,
Іти у поле на поклін.
У цей період не минає
Його увага кожен дім, -
То защебече щиглів зграя,
То півень гучно піє всім.

С М
2026.08.17 20:56
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Пікаділльським?

Іван Потьомкін
2026.08.17 20:04
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині

хома дідим
2026.08.17 19:06
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,

В Горова Леся
2026.08.17 11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.

Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом

Федір Паламар
2026.08.17 09:19
Моє м'язисте тіло
На пляжі загоріло.

Тетяна Левицька
2026.08.17 09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.

Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг

Віктор Кучерук
2026.08.17 06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.

Тетяна Левицька
2026.08.16 23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.

Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії

Ольга Садкова
2026.08.16 23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.

І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі

Охмуд Песецький
2026.08.16 21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.

Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими

хома дідим
2026.08.16 19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук

Євген Федчук
2026.08.16 19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала

Вячеслав Руденко
2026.08.16 18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.

Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,

Артур Курдіновський
2026.08.16 13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?

Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з

Борис Костиря
2026.08.16 13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.

Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,

Віктор Кучерук
2026.08.16 06:40
Пів ночі за серце тримаюсь рукою,
Вслухаючись чуйно в розриви ракет,
Бо вибухи їхні звучать за рікою,
А десь наді мною стрекоче "шахед".
За вибухом вибух, гудіння "шахедів"
І свист, або шурхіт, всіляких ракет, -
У темному небі я добре розгледів

Ольга Садкова
2026.08.15 23:28
Нам скоро з літечком прощатись,
із сонцем лагідним, з теплом.
Нам скоро з осінню вітатись,
вона вже поряд із селом.

Несе з собою прохолоду,
рубінів кошик, бурштину,
бо має хист і є охота

Володимир Бойко
2026.08.15 23:15
Втрапивши у вир у плині часу
Захлиналась лінія життя.
Виходила дівчина на трасу,
Скерувавши шлях свій без пуття.

Бракувало їй дороговказу,
Завела стежина не туди.
Тим, що хочуть всього і одразу

Паб Лімерик
2026.08.15 21:58
Виступали за мир у Яркенді
Ліліпути великі й середні.
А сварились малі,
Бо нема взагалі
Чим займатися ще у Яркенді.

Ліліпути скакали до Львова,
А у качки відпала підкова

С М
2026.08.15 20:29
Зійде ніч, у млі розтане ліс
У світлі ламані кольори, тлінний літ
Мерзле скло примар на вигоні
Виплітає сиву сіть, однотонну, тон у тон
При огні триває літній сон
Нестійкі його чари

Тло повсякчас одне

хома дідим
2026.08.15 19:03
у поетичній жилі
осені бажання
поет прохає осені
що зробиш
ще не летять птахи
у вирій
листячко не вяне
але поетові кортить

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.26 00:48 ]
    Чесний
    Боюсь порушить заповіт
    Де ми буваємо - вразливі
    Боюсь утратити той світ
    Де ми одні , де ми щасливі

    Чекає стільки заборон
    Богемних солодощів , злаків
    Звучить спокус акардеон
    Запрошує - у блат до хамів

    Такий буває резонанс
    У випробовуванні - міці
    Та я не вражений , я глас
    Що ломить - пекла гострі кігті

    Я слово дав , серце віддав
    В світогляді - я зовсім інший
    Я не прихильник хижих гав
    Я вінчаний - в коханні вічнім.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 23:36 ]
    Пізній сад
    Іду збирати в сад покору й тугу,
    Коли туманом набрякає ніч.
    А погляд місяця – химерна жовта смуга –
    Навпомацки горнеться моїх пліч.

    Удвох із ним почнем блукати садом,
    Де в’ялий плід медами капотить.
    Тут ще чутно підмерзлим виноградом.
    Квітневий спогад між гілок бринить.

    І прогортаючи туману сірі шати,
    Поволечки у ранок забредем
    Разом покору й тугу куштувати,
    Пізнаючи на смак нічний Едем.

    Ось падалиця, росами упита,
    Прив’ялена у вересневім сні,
    Вже забуває мріяти і жити
    В саду, де родять ще її пісні.

    Жовтневий сад у тузі і покорі
    Сильніше вабить шепотом зими.
    Спить зібгана трава, заснуло Вчора,
    Полігши ниць байдужими крильми.

    Тсссс!.. В умиранні визріває внОві
    Краса весни. І заселяє сад.
    Остання ніч – або першооснова –
    Щоб знову ми прийшли по виноград.

    Пізня осінь 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (29)


  3. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 23:38 ]
    Мрій собі...
    Не пробуджуй болю,
    Не торкайся рани.
    Поки відстань – воля!
    Полонитись – рано.

    Не кажи ні слова,
    Не моли цілунком.
    Зближення – це лови,
    Потрапляння в лунку.

    Я ж не хочу піку,
    Ти ж не будеш проти?
    Хай не має ліку
    Відчуття польоту.

    Без кінця й початку.
    Не в сюжеті прози.
    Став трикрапок цятки.
    В них нема загрози.

    Де немає риску -
    Рідкісні інфаркти.
    Не підводьте риску!
    Межі – це не жарти.

    Хай блукає сяйво,
    Хай лоскоче мрія.
    Дотикання зайві,
    Де чекання зріє.

    Зріє десь поодаль,
    Не перезріває.
    Льотне – як погода
    І само літає.

    Жовтень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (20)


  4. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.01.25 22:48 ]
    Володимир Висоцький
    З висоти дивився й трохи збоку:
    Так марудно білий світ живе!
    Пробігав гітарою дорогу -
    І чіпляв всіх смертних за живе.

    А білі муки, ох, чорним круком,
    Гітара..., руки - усе твоє...

    25.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 18:00 ]
    Фантазії
    Малюю кольоровий світ
    Відтінками , мазками
    У фарбах мальовничий спів
    Що вабить - до безтями

    Мій поклик - обирає шлях
    Де мир і щастя в згоді
    Де б'ються почуття в серцях
    У променях - на сході

    Несу у почестях - слова
    Народжені в любові
    Хто вірив тут його душа
    Оспівана - для долі

    Малюю , і дивуюсь сам
    Який цей світ чудовий
    Нікому я вже не віддам
    Цей потяг - винятковий.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 18:26 ]
    Пильність
    Не піддавайся компроматам
    Жени у шию - пліткарів
    Не наривайся на підставу
    Вона підгрунтя - злидарів

    Не йди на зустріч людожерам
    На їх руках - невинна кров
    Не будь десертом дармоїдам
    Ковтнуть , і зажадають знов

    Не вірь нікому - тільки серцю
    Віддайся почуттям його
    Рятуй у ньому - свою душу
    І щастя огорне крилом

    Кохай як вперше , і в останнє
    Живи секундами - хвилин
    Хай оберегом розквітає
    Любов твоя - в обіймах днин

    Молитва щира зберігає
    Від втрат , падінь , вина гріха
    Твою дорогу направляє
    В краї - де не існує зла.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Лілея Дністрова - [ 2015.01.25 17:31 ]
    У передчуттях весни
    Залоскотали ніздрі пахощі весни,
    Жагучим поцілунком мряка доторкнулась.
    Ще зовсім трішечки...розплачуться сніги...
    Бо кришталево-срібна крига розчахнулась.
    В бурульок нежить...тихо шибками стіка,
    А іній вже не той...не прорікає ніжність...
    Недовго ще...і від весни зима втіка...
    Пташиний щебіт сколихне ранкову свіжість.
    Ще зовсім трішечки...розстелиться смарагд,
    Даруючи очам, звабливу насолоду,
    І заспівають трави "Сонячний віват!"...
    Випрошуючи в вітру, легку прохолоду.
    Проте...не тішать душу тії відчуття,
    Бо ангели війни витають над землею.
    В передвеснянім небокраї сум'яття...
    Розхитана реальність давить п'ятірнею...
    Так хочеться, щоби весняний передзвін
    Вщент заглушив гнітючі звуки канонади.
    Бо в ціннику життів людських, немає цін...
    Там... з Божих іскор ...переплетені шаради.
    Там... закарбовані миттєвості весни,
    Там... таємниці серця вписані "яскраво",
    Там... не зазначені хурделиці війни...
    Там... проліски заквітчують душі заграви.
    Хай канонади гул розчиниться в снігах...
    Стечуть з струмками розпач та війни ридання.
    Зігріймо разом, в наших щирих молитвах,
    Всіх тих, хто переніс... пекучий біль страждання.

    23.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2015.01.25 17:04 ]
    Із серії можливого
    Арії – із опери,
    витязі – із казки...
    Лицарі без докору
    совісті? Будь-ласка.
    Все минає нехотя.
    Україна-мати
    все чекає лебедя
    з виродка-качати.
    Може і кацапія
    кане десь у Лету
    і не буде царствія
    карлика-атлета?
    Може чого доброго
    й іншого не буде
    і орла дводзьобого
    змінять на верблюда?
    Може із двогорбого
    буде косолапий?
    Може у барліг його
    легше заганяти?
    Може упокояться
    каїни-погани
    і за щось помоляться,
    наче християни?
    Ой, немає звичного
    алілу́я Сину.
    Б’є ножем опричнина
    братії у спину.
    Мальчиші-нувориші
    дочекались ночі.
    Буржуїни-плохиші
    витріщили очі.
    І біди накоять ще
    баї і бабаї.
    Буде ще побоїще
    з Дону до Дунаю.
    Не поможе ратище
    довго воювати.
    Стукнуться лобами ще
    світові гаранти.
    Ми ще не за ґратами.
    Є куди побігти.
    Будуть ще проклятими
    найманці-бандити.
    Буде і опінія,
    гряне перемога.
    Упаде́ Бастилія
    канібала злого.
    Буде ще ротація
    Путі на триколор,
    Лєрки облігації –
    на упавший долар,
    Герпеса – на мафію,
    гобліна – на няшу,
    Ізії – на Рашію,
    Азії – на Рашу.
    Фронт – на опозицію,
    порох – на пилюку,
    хлам – на амуніцію,
    на кілок падлюку...

    Схаменеться братія
    із чужої хати?

    Буде охлократія
    знову панувати?

                                  


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  9. Олена Балера - [ 2015.01.25 17:12 ]
    ***
    Як подивимось часу у вічі – не бачимо дна,
    Та йому недоречно сказати про очі бездонні.
    Від минулого нас відділяє прозора стіна,
    А майбутнє відпустить на волю новітніх драконів.

    І у вирі безвиході, втрат і моральних агоній
    Переконлива мудрість байдужості прихисток дасть.
    Освятили дорогу убивцям лунаючі дзвони
    І ховають антихристи совість за іконостас.

    В лабіринтах безчасся по колу події вертілись...
    Винуватців шукають нащадки крізь марево літ,
    Обирають кумирів собі з каяттям запізнілим.

    Із віками призначення гублять фортеці-кремлі.
    І на зламах епох – вже інакші прогресу мірила.
    І поставить філософу Вічність печать на чолі...

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (12)


  10. Василь Кузан - [ 2015.01.25 16:33 ]
    рани вкривають кадри
    * * *

    рани вкривають кадри
    вибухи гільзи гроші
    падають стіни світу
    божі слова хороші
    плями на склі екрану
    витреш із того боку
    прагне зима ґешефту
    падає у глибоку
    вирву снаряд не вперше
    вдруге постійно всоте
    вчиться себе вбивати
    людство чи безпілотник
    бог закриває очі
    світло у серці гасне
    наше життя щасливе
    знову таке нещасне

    25.01.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  11. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.25 16:33 ]
    Долюби
    Долюби мене до сльози,
    До постскриптуму, до молебню.
    У собі мене донеси
    До несказаних слів хвалебних.

    Долюби мене до зими,
    Досмакуй до останніх літер,
    І в наступне життя візьми
    Смуток теплий, як літній вітер.

    Долюби мене до пісень,
    у яких не потрібен приспів,
    І коли охолоне день,
    Жоден спогад не буде прісним.

    Та не зможеш, якби й хотів,
    Осягнути мою основу,
    Щоб в якомусь іще з життів
    Закохатись у мене знову.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (16)


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 15:57 ]
    Посиденьки
    Осідлав Петро коня
    І погнав галопом
    Десь чекає кум Владко
    З салом , і укропом

    Вкрав у жінки цілий літр
    Первака міцного
    Щей закуску прихватив
    До слівця - крутого

    Повсідались , і давай
    Губи причащати
    В голові заграв чурай
    Вже давай - співати

    Десь пройшло години дві
    Йдуть куми додому
    Сміх , і радість дітворі
    З такого - приколу

    Ледь на ледь вони повзуть
    Сплітає їм ноги
    Все ціляють у сліди
    Де кобили - стопи

    Падають , качаються
    Брудні наче свині
    А у дома , на порозі
    Вже ждуть - господині

    Не пускають їх до хати
    Женуть до сараю
    Бо від них такий душок
    Зхмілієш - одразу.
    2005р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 12:07 ]
    Хитрий дід
    Дід до баби залицявся
    При нагоді - посміхався
    Завжди чинно так вітався
    У любові - признавався

    Баба діду підіграла
    Масла - у вогонь підклала
    Запросила на обід
    Випікала - пишний хліб

    Булки , бублі з пирогами
    Крученики із тортами
    Все парує , все пашить
    Наганяє - апетит

    Разом з цим до баби в хату
    Двадцять п'ять онуків - зразу
    Завітали привітать
    Тай побачить - що за зять ?...

    Дід побачив , і злякався
    З несподіванки - признався
    Не кохання то було
    То так штирхав - біс в ребро

    А його всі залицяння
    То блуднірства - шуткування
    Краще буде сам він жить
    Бо ночами - так хропить...
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Гренуіль де Маре - [ 2015.01.25 12:21 ]
    Всесвіт: право на власність
    Мій світ не тримається купи.
    Тягар гравітації – марний,
    Випорскує Хронос підступно,
    Тікає й глумиться безкарно.

    Розпущеним плетивом висне
    Метелиця над видноколом.
    Король мій однині і прісно
    Отак і зостанеться голим,

    Німим і байдужим. Одначе
    Покута йому вже готова:
    Осколків галактик не стачить,
    Щоб скласти бодай одне слово…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (25)


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 11:21 ]
    Правда
    Боюсь залишитись один
    У цій - непримиримій бійні
    Боюсь що заморочить звін
    Всі сили - відбере надійні

    Навіщо ? - покидаєш дім
    Де ти зросла плодами
    Навіщо ? - прокляла цей світ
    Що вистояв з віками

    Прошу в останнє - повернись
    Дай волю , хай повстане
    Хай розтлумачить діячам
    Свої покаже - рани

    Хай бачать - що ти ще жива
    І здатна дати здачі
    Хай чують - як кричить душа
    Що віддала останнє

    Хай за життя відчують біль
    Хоч там - не допоможе
    Ще світ побачить ангелів
    Що духом сіють - правди.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 11:33 ]
    Моя любов
    Подивлюся , прихилюся , та з іншого боку
    Проти течії борюся - всі здогадки кволі
    Потужив , позарікався , і знову те саме
    Хоч відверто признавався - та солод той тане

    Сміх у березні вагався , по осені плакав
    То коротке було щастя , можливо на краще
    За минулими роками - букетами квіти
    За почутими сльозами - не плакали діти

    Сам від себе зацурався , вином заливався
    Челядь позбирав що краде , у ній залишався
    Де були ті покарання - удари , побої
    Там і досі сперечання , до крові двобої

    Перекреслив всі засади , зібрав все до кучі
    Де стояли ті примари - там топтані кручі
    На новому колонади , ти поряд зі мною
    Інший світ , і фарби нові - сокральні основи

    Почуття міцні , прозорі , відверті в бажанні
    Серце в серці просто гине - щасливе в коханні
    Нами тішаться простори , і ангели божі
    Незабаром колискові - співатимуть долі.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Нінель Новікова - [ 2015.01.25 10:53 ]
    Хвиля гніву
    Чи війна, чи АТО,
    Чи нечистая сила,
    Вже не скаже ніхто,
    Скільки душ покосила!

    З ритуальних вінків -
    Паперовії квіти.
    На могилах батьків
    Вдови, сироти-діти.

    Наче чайка кричить
    Посивілая мати.
    Гірко батько мовчить,
    Що за крок до інфаркту…

    У нерівних боях
    Вояки наші гинуть.
    Жовто-синій наш стяг
    Оповив Україну.

    І все більше повзе
    "Руських" танків і «градів».
    Хто вітчизну спасе
    Від ворожих парадів?

    Хвиля гніву гряде –
    Піднімається нація.
    В Україні іде
    Духу мобілізація.

    2015



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  18. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 10:44 ]
    Грішна
    Колись мене зустрінеш ти
    Можливо - не впізнаєш
    Сама залишивши ключі
    Писала - не кохаєш

    Усе пустив на самосуд
    Нас провіряли - роки
    Я згодом оцінив твій хід
    Змирився - вчив уроки

    Ми зовсім різні полюси
    Ми чуєм - різні голоси
    У мене сонце , і весна
    У тебе холод , і зима

    Не наші спільні попурі
    Звучали - по усій землі
    Летіли в парі голуби
    Та розвели їх - в час біди

    Я знав , я знаю , буду знать
    Що ти не здатна пам'ятать
    Сьогодні тут , а завтра там
    Так десь і зронять - наче хлам.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 09:33 ]
    Вогонь
    Попіл вогнища вітром розвіяний
    Сповістить - крик душі скрипаля
    Він розкаже як любиться зрадженим
    Як від болю - співає струна

    Народилась мелодія вінчана
    Він узрів - надприродню красу
    З пилу , жару , повірив захоплено
    На той час так жадалось йому

    Нот букет , і реальність вуалями
    Промениста - кришталем звенить
    У обіймах його попід хмарами
    Все навколо - любов'ю горить

    Вітер змін , ворон чорний ненависний
    Збив з вершини , згубив в одночас
    Розповів , показав світ примарами
    В ті хвилини - секундами став

    Хвиля відчаю , погляд зневірений
    До всього підібрав - жгучий сплав
    Попіл вогнища , схлипами зарево
    Помирало - а він усе грав.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Павлюк - [ 2015.01.25 09:34 ]
    Одягання ялинки
    Вдягаю ялинку, як доньку колись в дитсадок,
    Чи бабцю мою одягали у вічність сусідки...
    Зостанься в минулому році, вселюдська бідо.
    Ти ж завжди приходиш, як вітер, неждано, нізвідки.

    Пластмасові зайчики душу дитинну пасуть.
    А присмак хвоїнок медово-гіркий, наче крівця.
    Вдягаю ялинку – природну і добру красу,
    Хоча серпантин, як спокусник, навколо зміїться.

    Вона християнка – ялинка, як жертва, як приклад смирень.
    Бо всі християни – то десь в ідеалі рослини...
    Язичеським бунтом від неї тривожить удень,
    А ввечері – світлом Христовим, полинно-дитинним.

    Болить їй на зрубі... я трохи ялинка... болить...
    А біль благородний – то світло, яким хочем стати.
    Ну, врешті, такими, як в давнім дитинстві були, –
    Щоби не стріляти.

    То ж наша ялинка для мене – душі медсестра
    У нашому світі, де кляті війни метастази.
    Цей запах, цей колір, ця тепла й волога кора...
    Ця форма – як тінь нетутешньої древньої вази.

    Вдягнувши ялинку, чекаю…
    Іде благодать.
    Хай в хаті живе до Христового аж воскресіння.
    Під нею іскриться глибока свячена вода
    І райських ялин блискавичне над нею коріння.

    16 січ. 15.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  21. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:59 ]
    Твій спокій
    Тінню спогаду - в світ твій привабливий
    У видінні в ночі пригорнусь
    Не порушу твій сон - ніжним поглядом
    Хоч на мить я до тебе прильну

    Затамую свій подих - окрилений
    Білі ноги твої огорну
    Аромат твого тіла - вдихатиму
    З трав пахучих ковром постелю

    Так до самого ранку , із присмаком
    Спокій буду твій - оберігать
    Щоб ніхто не посмів його рідного
    Потривожити , чи відібрать

    Тінню спогаду , ласкою - казкою
    Загорнуся в обійма твої
    Не покину тебе - я приречений
    Поряд бути у віщому сні.
    2006р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:38 ]
    Віщий сон
    Здавалося ? Чи снилося ?
    За пелиною крилося
    Клич журавлів - розгублених
    Плач матерів - розчулених

    Йшли низом , верховинами
    По небу , морем , ріками
    Сутанами чернечими
    Окутані , заплетені

    Попереду пригнічені
    Позаду всі - скалічені
    В передовій з тримбітами
    На фронтовій - із квітами

    Дитя з дитям з тростиною
    Юнак , юнці , з торбиною
    Дорогами розбитими
    Кістками скрізь - покритими.


    Таке обличчя у землі
    Несуть покійника - в труні
    Навколо мертва тишина
    Забута мова - у життя

    Волав народ на перебій
    Стояв на вколішках - той спів
    Молили мати , і душа
    Щоб не гнобили - трударя

    Здавалося ? Чи снилося ?
    Пани з панами билися
    Все чубляться , кусаються
    Та прокляті - не каються...
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2015.01.25 01:03 ]
    Відлік...
    Блаженніший, вуста якого - Посох…
    і Страждущий, на дні самої втоми..
    і я, обпершись на стежину босим --
    ніколи не повернемось додому…
    попереду Ріка… і чистий аркуш
    і вічне "ПМП" поміж словами
    крізь райдуги якщо пройдете арку
    можливо і зустрінетеся з нами...
    25.01. 2015.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:36 ]
    Скарби
    Вже не питай - усе минуле
    Тим тіням сльози не роса
    Все огорнув - холодний іній
    Навколо замки із піска

    Сліпучі , снігові метілі
    Запорошили мій азарт
    Тебе від мене - відібрали
    Не чуючи чекання гвалт

    Вже не питай - минуле жалить
    Не воруши спокійних хвиль
    Усе гаразд , відпочиває
    Лікує рани неба синь

    Моя історія - початок
    Любові сіяне зерно
    Твоя зима - весні додаток
    Мені подяка за добро.
    2005р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Кримська - [ 2015.01.25 01:29 ]
    Я не Сарра Бернар
    Ты говорил, что я Сарра Бернар —
    в трепетный миг, когда гибну от страсти.
    Твой комплимент или же гонорар —
    так этим именем грех мой украсить?
    Зритель ты мой или мой режиссер?
    Просто любовник. Но я не играю.
    Чувства — не мертвых законов простор.
    Правил там нет, их момент сочиняет.

    Первое — звезды. Второе — камин,
    где обреченно пепел спадает.
    Третье — разбитые гроздья калин
    в окна стучат. Их никто не срывает.
    До десяти... И до ста... Разве важно?
    Мы не на сцене. Мы на небесах.
    Мы влюблены, сумасшедши, отважны.
    С нами сквозняк, земляника и Бах.

    И не ищи для меня воплощений
    в имени чьем-то известном.
    Столько пройти и смертей, и крещений!
    В имени, знаешь ли, тесно.
    Имя — лишь звездочка — примечанье.
    Тесно нам в судьбах своих.
    Где поцелуев твоих окончанье,
    там продолженье моих.
    Это все я — больше имени мира.
    Это все ты — и дыханье, и свет.
    Не называй меня именем Ира
    Я и Закат, и Луна, и Рассвет.
    В каждом светиле есть наше начало.
    В выдохе каждом — рожденье с нуля.
    Имя твое, что бы ни означало,
    посох бродяги и жезл короля.

    Ты говорил, что я Сарра Бернар
    в трепетный миг... Замолчи, повелитель!
    Умер в камине калиновый жар.
    Будь же влюбленным, а не любителем.

    1985


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  26. Олександра Камінчанська - [ 2015.01.24 23:34 ]
    ***
    Стою на роздоріжжі – крок до завтра,
    Мов бранка часу. І летить з-під ніг
    Несамовитість мовчазних доріг,
    І догорає захід, наче ватра.

    Межи метань вишукуючи вічне
    Глузує мить з найменших дорікань.
    Наплакана дощами темна грань,
    Неначе світ, бездонно-архаїчна.

    Стою на роздоріжжі небокраю,
    Збираю зорі в душу і думки.
    Вмирає день,а я не вмру, таки,
    в мені вогонь, отой, що не згорає.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  27. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 23:49 ]
    Терен
    Таємниця блакитної квітки -
    Полохлива кохання роса
    Божевільна - у тексті роману -
    Благородна - в романі митця

    Неосяжна у променях ночі -
    Сизий птах - у широтах небес
    Неповторна таланту дитина -
    Відкриття , несподіванка , фарс

    Нерозгадана притча любові -
    Полонянка - крутих віражів
    Інша біль , інша суті основа -
    Долі ноша , покірності кров

    Все блукаєш , шукаєш розради -
    Звістка чистим , невинним серцям
    Свої карти на сон розладаєш -
    Спонукаєш на розтин - гріхам

    Не буди мене більше , не треба -
    Зілля чари зробили своє
    Таємницю твою розгадали -
    Де минали - там терен росте.
    2010р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 23:39 ]
    Доля
    Обручка - блискавична згода
    Тобою прийнята війна
    Мов зцілення , обряд , поразка
    Примар гнітучих ворожба

    Це відповідь - прохань цілющих
    У небо пущена стріла
    Його словам - сказать нагода
    Про чисте , зріле почуття

    Зерна налиті пишні грона
    Очей цілющих - бірюза
    Страх , осуд , і свавілля долі
    Знанням набутим зір орла

    Крик журавлів - весни видіння
    Дорогам - у щасливу путь
    Моє тобі в любові лине
    Палке бажання - пригорнуть

    Чомуж стоїш ? - одна , забута
    Окопів зірвана рілля
    Гірка сльоза - мов оковита
    П'єш пам'ять із його хреста

    Життя - потопом нарікання
    Волокна мертвої води
    На полотні - стихії хвиля
    Той острів - де самотні ми.
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:56 ]
    Слід
    Любов моя не кохана
    Одна , сама , окована
    Ночами не цілована
    Вустами - не голублена

    Все неосяжна молиться
    З надією - єднається
    Із вірою навчається
    Щоб квітнучи - не каяться

    Струмком біжиш у березні
    Листком летиш - у вересні
    Чеканням загартована
    Бажанням - замаскована

    Я жду тебе не вінчана
    Терпіння це - освідчення
    У сні прийдеш , чи маревом
    Зустріну - стану заревом.
    2008р

    А не прийдеш , покаєшся
    Зі мною - не обіймешся
    Усе прийму у сутінку
    Затінком стану - затишку.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:20 ]
    Сльози пам'яті
    Сльози пам'яті - лезо утрати
    Ці порізи життєві синці
    Вони вічні , червоні мов маки
    Льє їх кожен росток на землі

    Всі на світі із ними знайомі
    Завітають , прийдуть на поріг
    Не спитають , помітять шипами
    Щоб у горі учились цінить

    Сльози пам'яті - вогник молитви
    За близьких , дорогих , звонів плач
    Поминальна молитва лунає
    Пам'ять наша - для них благодать.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 22:11 ]
    Молитва
    Простіть мені мої сини -
    Що не лежу я поряд з вами
    Корю себе , та мушу жить -
    Щоб дослужить за ваші рани

    Простіть мені мої брати -
    Що я не міг , не довелося
    На все є воля , і шипи -
    Доклав зузиль , не спромоглося

    Простіть батьки , і матері -
    За вашу жертву непоправну
    Омий їм Боже сльози ті -
    Що каменем в душі народу

    Пробачте нам , і ворогам -
    Усім під суд , і по заслугам
    Лежіть спокійно , слава Вам -
    За вас стоїм - на спротив скрутам.
    2014р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Олеся Овчар - [ 2015.01.24 22:26 ]
    Колискова для малятонька
    Зазирає зіронька
    у вікно.
    Ой, пора вже спатоньки
    всім давно.
    А моє малятонько
    ще не спить,
    Лиш його колисонька
    хить-хить-хить.

    Чом же ти, малятонько,
    все не спиш?
    Спить вже сірий котонько
    й сіра миш.
    Вже дрімає солодко
    цілий світ,
    Тільки твої оченька
    кліп-кліп-кліп.

    А малятко очками
    зирк та зирк:
    Хоч одну ще казочку
    розкажи,
    Заспівай ще пісеньку
    хоч одну –
    Отоді вже, ненечко,
    я засну.

    Вітер тихо листячко
    колишé.
    Розкажу я казочку –
    ще і ще.
    Колискову пісеньку
    прошепчу,
    Аби снів намріялось
    досхочу.

    Зазирає зіронька
    у вікно.
    Ми з моїм малятоньком
    вже спимо.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (18)


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 21:07 ]
    Провина
    На її стомлених руках
    Своє життя , свої стежини
    Там щастя , горя зорепад
    Любов її , її провини

    Чому так часто сум в очах ?
    Коли від праці спочиваєш
    Бринить сльозою на вустах
    Коли ти спогади - гортаєш

    Я все не смію запитать
    Бо знаю сам - хрести родини
    Як ти той біль перемогла
    За всіх одна - під плач дитини

    Несу назбираний букет
    Волошки з маками - в ромашках
    Ти так любила їх , і степ
    Пробач мені , будь - ласка мамо...
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 21:19 ]
    Пропащий
    Спочинь один в обіймах ночі
    Покинь нудьгу , дай приті хід
    Проси у темряви - хай може
    З тобою разом у похід

    Пізнати вади потаємні
    Відвертість чути - у собі
    У пристрасті турбот , у танці
    З тобою бути у душі

    В ночі живу , у день бажаю
    Розлука змушує благать
    Терпіти , вірити , чекати
    Що ще дозволиш - скуштувать.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Сніжка Вшоколаді - [ 2015.01.24 19:08 ]
    Отче Наш!
    Отче наш, що э на небесах
    В блакиті над хлібами!
    Ми молимось тобі в сльозах!
    Ти дух сили й волі поміж нами!

    Слава тобі, Боже триэдиний,
    Що б'эшся в серці кожного із нас!
    Ми народ незламний і эдиний!
    Нас гартував жорстоко лютий час!

    Соловей цілуэ небо в мирну голубінь,
    Маки замість крові цвітуть у пшениці.
    Пам'ятаэм мову древніх поколіннь,
    Нею славим Бога. Ми- в його правиці!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 17:39 ]
    Горе
    Летіла зозуля - тай стала кувати
    Народу на горе , а людям на втрати

    Кувала , не знала - що в рідному домі
    Уже не своя , а ті діти в безодні

    Лихі стали люди , їх очі , їх руки
    Все чублять те золото - а люд мирний мре

    Летіла , кувала , та замертво впала
    Її наздогнала - ворожа стрільба

    У мить сиротою земля застогнала
    Від ран що наносить - братерська війна

    У мить сонце стало , померкло , пропало
    Його засліпило - від сліз Кобзаря...
    2011р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 17:06 ]
    Воля
    Потоками , висотами
    Над прірвами глибокими
    Спішить прозора благодать
    Свою пошану - вам віддать

    Ви обрані , ви створені
    Щедротами духовними
    У приклад всім поставлені
    Ви є - небесні ангели

    Хвилюєтесь , втішаєтесь
    З героями братаєтесь
    Жовто - блакитний прапор наш
    Ви принесли до зрячих мас

    Ми з гордістю , повагою
    Із жертвою - наснагою
    Ідем у зграїще подій
    Знов боронити вибір свій

    На ворога крилатого
    Двоглавого , пихатого
    В амбіціях - зухвалого
    Захисника лукавого

    Ми духом вашим свячені
    Ми сином Бога - мічені
    У рать покровом зібрані
    Щоб заявить - ми звільнені.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 16:05 ]
    Прокляття
    Емоційна трагедія статку
    Покоління - нового зразка
    Недотепність тяжкого балансу
    Керувати кнутом - батога

    Деж доцільність - обіцяних ставок
    Шахраї малювали нулі
    Розмовляли похабно , картаво
    Усє добрє - снобили тролі

    Крали так - що потріскали стіни
    В колуарах , підвалах Кремля
    Ті від подиву рот відкривали
    Та даремно - заправка одна

    Переграли нездари пригучі
    Звідусіль їх женуть - паясів
    Не врятують вас навіть монахи
    Покарає - невидимий гнів.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Полюхович - [ 2015.01.24 14:47 ]
    [Моєму досконалому з прогнилою душею]
    Ну що ж, вперед. Шукай свій ідеал.
    І ту, для кого зможеш стати богом.
    А я тепер спокійно сплю. Фінал.
    Ти десь далеко. В долі за порогом.

    Ненавиджу? Чому ж? Таки люблю.
    Бо щирість так раптово не зникає.
    Та між чуттів себе не загублю.
    А далі що? Всевишній один знає.

    Жодна із них, отих твоїх нових
    Не змусить серце загорітись знову
    Ти бачитимеш в них лише чужих.
    І погляд їхній не відбере мову.

    Жодній із них, тих бажаних твоїх
    Ніколи ти не будеш так потрібний.
    Так мучився від докорів моїх
    Ну що ж, вперед. Ти знаєш, чого гідний.

    Мені байдýже - в пекло ти чи в рай.
    І не хвилюють всі твої печалі.
    Світанок скоро. Швидше догорай.
    Іди, тікай, біжи, але чимдалі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Маріанна Алетея - [ 2015.01.24 12:31 ]
    Темний бік місяця

    На темному боці місяця
    Ніч краяно лезом зоряним
    У чорно-дірковий вакуум,
    Де Око зайшло Всевидяче.

    Там вовчий чекають відгомін
    На заклики тіні місяця
    Із інею скласти загадку:
    Чи є ще живе у просторі?

    Холодне у тіні сяєво,
    Не видно дороги вирватись,
    Не треба й ховатись хмарою
    І так залишилась паморозь.

    Так довго завмерла темрява,
    Що бавить химери місячні,
    Слова хрускотять сніжинками
    В замети журбу заметено.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  41. Іван Потьомкін - [ 2015.01.24 11:35 ]
    Роман Петрів (з книги "Терен у полум'ї")
    Багато пройдено доріг, побачено, почуто...
    країв, доріг, етапів та в'язниць...
    І майже стільки, нібито дрібниць,-
    Загублено і пам'яттю забуто.

    Посивівши, ні добрими, ні злими
    Відходимо помітно за рубіж,
    Лишаємо завихрений крутіж
    Життєвих драм з акторами новими.

    Коли ж уже останнього пом'януть
    І наші сповіді в непам'ять кануть -
    Згадає нас і провідний загін,

    І,б'ючись в груди на найвищім рівні,
    Скажуть тихцем: вони в борні нерівній
    Підняли нас, негідних із колін.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 10:03 ]
    Єднанння
    Зачаровані ночі в коханні
    Затамований подих в собі
    Зустріч лагідних , ніжних світанків
    Найцінніше що є на землі

    Подарунок - освідченний долі
    То найкраща для серця пора
    Донести до людини другої
    Вічні цінності щастя , й добра

    Ті на світі щасливі бувають
    Хто отримав цей шанс - довести
    Один одного не обирають
    Один одного - треба знайти.
    2014р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 10:07 ]
    Почуття
    Світанок , тиша , щебет ранку
    Пливе у даль мов тінь зника
    Мої вуста тобі шепочуть
    Проснись кохана , зійди від сна

    Зустрінь зі мною дня початок
    Мій солод - ніжно огорни
    Розстань в мені теплом небесним
    Весь жар , вогонь мій - загаси...
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 10:45 ]
    Правильний
    Усе не те , усе не так
    Чогось не вистачає
    Вся воля зібрана в кулак
    Та гніт - не відпускає

    Тривожить різна маячня
    Навколо скрізь - фантоми
    Поблизу ходить метушня
    Наштовхує - на свори

    Оберігаю спокій свій
    Тримаюся - як можу
    Я нещодавно зрозумів
    Що дороге - зі мною

    Відкинув - насторогам шаль
    Хай згинуть пелиною
    Я вільний , я кохаю так
    Що всим простив - з любов'ю.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.24 10:06 ]
    Омана
    Лишає той - хто йде в розлуку
    Лишає той - хто не любив
    Лишає той - хто марно свідчив
    Тільки для себе хибно жив

    Не вірить той - хто зволікає
    Не вірить той - хто не хотів
    Не родить там - де дня немає
    Де ранок темряві велів

    Жива вода - у мертвій гине
    Душа у тілі - сирота
    Росток без сонця - ледве дише
    Зневірена бажань ріка

    Кличу тебе - ехо мовчання
    Словом тобі - глуха стіна
    Ховаєш все - німе прощання
    Не вірить зриву висота

    Вина твоя - гріхами топиш
    Вина моя - не там черпав
    Вина обох - пориву спротив
    Утрачена іскра життя.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Микола Бояров - [ 2015.01.24 08:32 ]
    буває

    24-01-15


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (16)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.24 01:04 ]
    Стерео

    Є три кінозали і кілька валют.
    У кожному - стрічка.
    Повтор чи дебют.
    І люди заходять.
    І гасне екран.
    Присутній отримує декілька ран.
    Є ті, що не вміють нести у світи.
    До кого належиш, дружбане мій, ти?
    Чи лихо троюрідне серце пече?
    Чи плюнеш "баласт" - на старече плече?
    Чи сняться по фільму війни голуби?
    Ти просто дивився крізь цівку доби.
    Тебе заманили.
    Сценарій не твій.
    Лушпайки змітаєш між цноти повій.
    Пітнієш, бинтуєш...
    Блюють слабаки.
    Не бачиш дороги, свічада, руки...

    Хтось каже "баталія", мати - "молись".
    І шкіриться зранена стереорись.
    Забілює дощ на афіші число.
    Ти лиш споглядальник афер, НЛО...
    Поміж ампутацій, сирітства і зрад
    Клади свої мідні на чийсь мармелад.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  48. Домінік Арфіст - [ 2015.01.24 00:37 ]
    ...заспівай мені, сестро... (Пісні Арфіста)
    заспівай мені, сестро, сагу
    ось на посаг тобі – мій голос
    ерос ще перекисне в тренос
    ще заллє твою вічну спрагу
    доля справдиться до смішного
    в танці давнього ритуалу
    і рядочками мадригалу
    ще озвучить мене чужого…
    повизбирую рвані рими
    за розібраними дверима
    душу зношену позшиваю
    кровоточить не заживає…
    …о запаморочення дощами
    захаращування плющами…
    темний холод пливе хрящами…
    і ніхто мене не прощає…
    і ніхто…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  49. Ірина Кримська - [ 2015.01.23 23:54 ]
    Чекання під снігом
    Присипає сніг чекання тихе,
    крони усіваючи, дахи,
    присипляючи несите лихо,
    згонячи у схованку птахів.
    Причаїлася дорога-доля,
    жде відлиги збурена рілля.
    Тільки очі неприкриті, голі
    не заснить це біле марення.
    Із снігів вони добудуть іскри,
    щоб сльозою почуття цвіло
    і щоби найперші короліски
    у весни відвертої взяло...
    1990-ті


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  50. Зоря Дністрова - [ 2015.01.23 23:53 ]
    Прощальне
    Стільки життя у тобі
    Повні вени любові
    Жити хотіти пити
    Вмерти аби з тобою

    Десь у міжсвітті болю
    Губи твої шукаю
    Руки твої цілую
    Щемно кохана знаю

    Більше уже не буде
    Сонце ховає хмара
    Ти не прожите мною
    В серце сховай

    І випий. Тільки живи
    Тобою житиму я
    І діти… більше уже не буде
    Виростуть тільки квіти…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   699   700   701   702   703   704   705   706   707   ...   1839