ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Осташ - [ 2014.06.14 21:04 ]
    Нокаутоване Місто
    нокаутоване Місто... в нім містика – яв
    кольором неба твого невдоволена вічність
    позачинялися вікна не вітром північним
    втома печерна від новоготичних вистав

    хто ти – товариш чи ворог самому собі
    хто тобі цезар хто брут хто хома недовірливий
    пристрасть убивча до міфів – обкластись кумирами
    пам’ятні дошки без пам’яті і голубів

    може повстанеш – відновишся – з попелу й снів
    кільця віків розшифруєш нарешті як треба
    Місто без вмісту в намітці небесній без неба
    над головою... позбудешся тих голосів...

    нокаутована вічність... в тобі... у мені...
    передчуттями неситими перехворіти б
    долі болять незапам’ятні дереворити
    в темних долонях пророщують зерна сумні



    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (11)


  2. Ігор Шоха - [ 2014.06.14 20:38 ]
    На роздоріжжі
    На перехрестя всіх доріг
    ми потрапляємо не часто.
    А скільки світлого погасло,
    де кликали, а ти не міг.

    Щось недобачив, недочув,
    проспав чи не звернув уваги
    і поклик долі до відваги
    нечутним зойком промайнув.

    О, Боже, Боже, як далеко
    безжурні та безтямні дні,
    коли, здавалося, так легко
    усе давалося мені.

    Неначе всі були щасливі
    і ніби хтось когось любив,
    і навіть льотри чорнобриві
    здавалися найкращі з див.

    Та лиш у пам’яті не стерлись
    ті найясніші почуття –
    нанизані намистом перли
    на світлій ниточці життя.

                                  2010


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2014.06.14 14:18 ]
    Своє і наше
    Чи є таке, що кожному належить?
    Все нічиє розвіють небеса.
    А не твоє тобі – це вічна нежить,
    як алергія і тяжка яса.

    Ось – Україна, а осьо – Росія.
    А їй «усё» Господь подарував?
    І досі ще «регоче Борислав»,
    як висмоктала наше ця повія,
    перетворивши надра на анклав.

    Оно – кіно, а ондечки – і преса,
    і радіо, і телеопопса...
    Але чиї у Раші інтереси?
    Дивіться «Ліквідацію» Одеси
    і буде вам дешева ковбаса.

    ...............................................
    Якщо на волі не навчився жити
    і все життя у вічній боротьбі,
    щоб виїхати на чужім горбі,
    не зазіхай на іншими нажите.

    Уламки від розбитого корита –
    оце і все, що лишиться тобі.

                                                 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.14 13:29 ]
    Про вітер, вітряк і пшеницю
    На попутних вітрах,
    що породжують страх,
    дехто добре живе...
    Серед інших отак
    розкрутився вітряк,
    бо хвалив все нове...
    Спересердя спитався вітряк
    у стеблиночки слів:
    – Скільки в тебе вітрів?
    – Хоч стеблина мала,
    та у душах зросла
    надвисоких людей...
    От вітри гнуть мене,
    та міцніша стаю
    у любові ідей.
    І негода мине,
    дощ напоїть мене,
    у пшеницю зросту.
    Ти ж стоїш на посту –
    чи не диво із див? –
    І розмахуєш страшно руками, скрипиш,
    хазяйнуєш, керуєш, караєш, не спиш,
    щоб зробити придатною Тому мене,
    Хто мене посадив!

    03.05.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  5. Віктор Кучерук - [ 2014.06.14 09:27 ]
    Холодне літо
    Сяйне на мить із-поза хмари
    Зненацька сонце крадькома, –
    І потім знов, як Божа кара,
    Мене вкриває напівтьма.
    Якби я міг – одразу б витер
    На небі хмар оті ряди,
    Бо так, холодний і сердитий,
    Засмагну лиш вряди-годи…
    14.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  6. Любов Долик - [ 2014.06.14 09:53 ]
    Слов'янськ
    Розбудіть, благаю, розбудіть!
    Цей жахливий сон так довго сниться:
    камуфляж, стривожені зіниці,
    терористи... і ота пивниця,
    з дітьми, що сховались від страхіть.
    Розбудіть, благаю, розбудіть!

    Тут війна - страшна така, банальна:
    вибухом скалічений асфальт,
    руйнування світу - і у спальні
    вирвано стіну...
    жіночий ґвалт,
    плач і сльози, постріли стукочуть,
    як майшинка швейна - тра-та-та.
    Дивний ранок -
    тиша донесхОчу,
    наче в лісі...
    чи надовго так?

    Розбудіть!
    Бо далі це
    страхіття -
    сниться дивне місто
    битих шиб,
    доль убитих
    і убитого дитинства...

    Я кричу, благаю -
    ЗУПИНІТЬСЯ!

    Але уві сні
    не чути крик...


    13.06.2014


    образ твору можна подивитися тут
    http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?znakovi_foto_italiyskogo_zhurnalista_yakiy_zaginuv_pid_slovyanskom&objectId=446706


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9) | ""


  7. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.13 20:56 ]
    * * *
    Нема мене, нема і болю.
    Даю свою духовну волю
    У руки ніжного Христа.

    Усе приймаю без образи.
    Сильніші й слабші -- завше разом.
    Терплю, рахуючи до ста.

    Чи проявлюсь? Чи залишуся?
    Здіймуся в небо і... згублюся?
    Пишу Всевишньому листа...

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  8. Устимко Яна - [ 2014.06.13 19:43 ]
    Крути
    Крути – це круто як не крути
    в сенсі патріотизму
    нині ж іржаві кров і дроти
    нині ж у моді – «жизні»

    Крути – це круто що не кажи
    як їх не обезцінюй
    як не відрощуй пузо межи
    демаркаційних ліній


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  9. Ігор Шоха - [ 2014.06.13 15:24 ]
    За коловоротом весни
    У мареві оаз буяє ще весна,
    а я іду у літо за тобою.
    Лунає у мені мелодія одна
    громами і веселкою ясною.

    І наче у гаю високо на горбі
    гойдають нас дитячі каруселі.
    Відлунює в тобі на сонячній трубі
    веселе соло краплями купелі.

    І де воно тепер те видиво моє,
    що розминулось на шляху зі мною?
    Та знаю я одне – допоки ти ще є,
    мені весняно бути із тобою.

    І поки є твої серпанки голубі,
    і поки наше сонце ще не гасне,
    нехай моя душа купається в тобі.
    Хай наше літо ще сіяє ясно.

    06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  10. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2014.06.13 15:10 ]
    Чекаю тата із столиці
    Чекаю тата із столиці,
    Він привезе мені гостинці,
    Пора вже пізня, сплять малята...
    А я чекатиму...на тата...

    І на порозі чую кроки,
    Біжу і падаю в широкі
    Обійми, і лечу під стелю,
    І радощів на всю оселю.

    Солодка плитка шоколаду,
    І мандаринок куль від тата,
    Веселощі, сім’я вся в зборі,
    І сон колише, ніби море.

    Чекаю тата, у дитинстві
    Усе яскраве і врочисте,
    Чекаю дива, у повітрі
    Витає казки розмаїття.

    А завтра тату на роботу,
    Так шкода, завтра не субота...
    Він принесе сюрприз від зайця,
    Життя казкове і прекрасне!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  11. Владислав Лоза - [ 2014.06.13 13:21 ]
    Я живу у місті...
    Я живу у місті, де будівлі –
    По якім провулку б ти не йшов –
    Мають у своєму сірім тілі
    Обриси барокових церков.

    Я живу у місті, де і гамір
    Повнить особливо тишину,
    І де кожний лікоть
    Під ногами
    Витоптаний кіньми в давнину.

    Я живу у місті,
    Де у лісі
    Біля ставу сівши на траві,
    Чув я дзвони княжого заліза
    І русинські кличі бойові.

    Я живу у місті,
    В котрім хвіртка
    Кожна заведе тебе в фойє,
    І де пух, що креше в небо
    Влітку,
    Зорями у Космосі стає.

    12.06.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  12. Інна Ковальчук - [ 2014.06.13 13:48 ]
    ***
    Люта паморозь літа
    родинам вибілює скроні,
    визріває війна
    в чорториях
    відьомських водойм,
    і стоять матері
    на окропленім болем пероні,
    що життя розділив
    на бентежне «опісля» і «до»…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (24)


  13. Валентина Попелюшка - [ 2014.06.13 11:10 ]
    Зваблюю життя
    Зваблюю життя, із ним фліртую.
    Хай попросить – боса на стерню…
    Сутінки натхненням підрихтую,
    Свято ніжним смутком відтіню.

    Так йому подобатися прагну,
    Що стрибаю вище голови.
    А воно – ні крихітки уваги,
    Лиш на вухо пошепки: «Живи!»

    Заграю до нього, сиплю жарти:
    «До вподоби я тобі така?
    Чи давно змінити імідж варто?»
    Не зважає, далі утіка.

    То співаю пташкою для нього,
    То зітхаю тяжко: «О-хо-хо…»,
    То благально падаю у ноги,
    А воно іде своїм шляхом.

    Що ж робити? Здатися без бою,
    Хай терзає, ляпаси дає?
    А воно тихенько: «Будь собою.
    Я – твоє! Люби таким, як є…»


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  14. Анничка Фрік - [ 2014.06.13 11:06 ]
    О кіт...
    Яська котиків привела
    Через браму болю
    Потерпіла-м’явкотіла
    Серію уколів

    І чотири геніали
    м’явкають і плачуть,
    в миску з кормом, що для мами,
    як у гречку скачуть

    Мама чемно їх годує
    хова під диваном
    щоб москаль, як зайде в хату,
    не знайшов під планом.

    А під музику котята
    як дорослі діти
    лапками хапають ноти
    муркітливі квіти

    Всі чотири як октави
    чи як мама з татком
    Може й я у браму болю
    проведу дитятко


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Анничка Фрік - [ 2014.06.13 11:11 ]
    О кіт!
    Яська на плечі сиділа
    Муркотіла в вухо
    Тихо-тихо засопіла
    Кельтка-вуркотуха

    Сині-сині очка в Яськи
    Шерстки небагато
    Майже лиса, бо скінгедка.
    В неї кошенята

    Геніальні і музичні
    Як складні етюди.
    Дуже гарні і чемнющі,
    Як ганяють всюди.

    І хоча їх тільки п'ять
    Як перстів в долоні
    А співають як Майлз Девіс
    Навіть і зпросоння!

    З Чаком Беррі всі звучать
    Як одна октава
    Особливо м'явкотить
    Кошенятко справа.

    Кошенятко всередині
    Нявкає синкопи.
    Після того навіть пси
    Муркають по нотах!

    Під Колтрейна в нас завжди
    Тривають пологи.
    Під Паркера ми колишнім
    Наставляєм роги.

    А під Моррісона всі
    Гарно вишивають.
    Кожне кошеня у Яськи
    Грає і співає!


    25 березня - перший день сексу Яськи з Маруською,
    Я боюсь. Скоро пологи приймати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Любов Бенедишин - [ 2014.06.13 08:13 ]
    Зачаття неба
    У собі зачати вись -
    хай народиться колись...

    Тінь журби над головою.

    А душа - поза пітьмою:
    світу світиться в словах.

    Дума важчає жива:
    як це світло не згасити?
    Як це небо доносити?
    Чи народиться колись?..

    У собі зачати вись...

    06.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  17. Мар'ян Радковський - [ 2014.06.13 00:19 ]
    Тернопіль
    Невже зацвів останній терен
    В краю, що назву цьому дав?
    І на зорі не знав, напевне,
    Що буде сам між людських травм.

    Він згине сам, а нам – байдуже,
    А край все назву понесе…
    Прилязь, спочинь, мій вірний друже,
    Ми ще згадаємо про це!

    Віддав ім’я, та терном зветься,
    Віддав своє, та й Бог із ним.
    Ми не змінились на обличчі,
    Ми пом’янем, і забули…

    А що дало ім’я любові, -
    Нехай живе і творить мить!
    Так неможливо у подобі
    Без почуттів у світі жить!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.12 20:46 ]
    Воля
    Змінюю правила гри
    односторонньо, -
    хай моє тіло згорить
    в нетрях полону.
    Рішенням кинути біль
    лину у волю.
    Неміч відчужених тіл
    зойкає болем.

    21.04.2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  19. Мирон Шагало - [ 2014.06.12 20:39 ]
    Червневе
    Де поля погожі, добрі,
    Вже спішать відзеленіти,
    Гляньте — маки аж по обрій
    Усміхаються, як діти.

    В далину веде і манить
    Літня стежка між полями.
    Та — ніколи не обманить
    І назавжди буде з нами.

    А в серцях, у сподіваннях
    Дозріває пісня літа,
    Пісня чистого кохання —
    Цими маками зігріта.

    (2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  20. Михайло Десна - [ 2014.06.12 19:18 ]
    Червень
    Не сховався червень в офіс,
    з кабінету втік і навіть
    коридора штатний опис
    з АЗС не дозаправить.
    На спітнілий в спеку одяг
    крутить пальцем біля скроні.
    Шорти вдяг на свіжий протяг
    і став "червень у законі".

    Ну а решта (хто - не червень)
    в казані готують юшку:
    в кабінетах - довгі черги
    на... зваритися в галушку.


    12.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Шоха - [ 2014.06.12 18:57 ]
    На круги свої
    Забулось:
             – А-а-а..., була чи не була...
    А нині і собі не пояснити,
    чого мене недоля занесла
    туди, де я, мов птаха перелітна?

    Де все таке невигойно чуже
    о цій порі, коли життя минає,
    коли і Бог уже не береже,
    і є кому любити, і немає.

    У вирій – рано. Пізно – до села,
    хоч у ярмо ще не бувало пізно,
    якщо умієш – солоно і бідно...

    І як не є, – була чи не була,
    а доорати ниву ремесла,
    хоч і умри, а все-таки потрібно.

                                        2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (10)


  22. Любов Долик - [ 2014.06.12 18:00 ]
    Сон...
    Це тільки сни, які тебе тривожать:
    та хвиля, кучерява, білогрива,
    що підпирає небо так далеко –
    ти їй не вір, вона тобі наснилась!
    Вона лише так дише – то поривно,
    то зашипить, а то уже змаліла…
    Ти ж знаєш – в морі згасне ще до смерку!
    Ти знаєш – то твоїх тривог табун
    зірвався з прив’язі – і почвалав по хвилях,
    ти знаєш – то невихололий бунт
    поривів, що чомусь також змаліли…
    А може головне –
    не тая хвиля,
    а море?
    Подивися – бірюза!
    А ти боїшся, витрачаєш сили,
    а ти тремтиш, солона, як сльоза…
    Вода ж така повільна і щаслива!
    Твоя вода! Пливи, пірнай сміливо!

    11.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  23. Анонім Я Саландяк - [ 2014.06.12 17:49 ]
    Недружній шарж «Чао Вітя!»
    чао вітя-тя-тя-тя…
    і хоч ти втік туди,
    де лиш ведмеді бурі…
    і думаєш, що там життя
    без біди…

    та ми дістанемось, зажди,
    і до твоєї шкури…

    12.06.2014 р.

    Худ. Я Саландяк – композиція «Чао Вітя!» (фотошоп).



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  24. Олена Багрянцева - [ 2014.06.12 17:35 ]
    Хай настане пітьма. Я не подруга сонцю веселому...
    Хай настане пітьма.
    Я не подруга
    сонцю веселому.
    Аж за обрій втече
    потривожений
    спомин крихкий.
    Наша постіль, поглянь,
    кропивою охайно застелена.
    Кожен вечір тепер,
    як полин,
    до знічев’я гіркий.

    Не потрібні вогні.
    Неосвітлені
    вулиці звузяться.
    Хай розвіється жаль.
    Не заквітне тепер едельвейс.
    У порожніх містах
    наш ліхтарик
    навіки загубиться.
    Хай настане пітьма.
    Хай відходить
    Ранковий експрес…
    11.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  25. Олександр Обрій - [ 2014.06.12 12:47 ]
    Поза межею
    Цей захід сонця - політкоректний,
    Терплячий воїн - у небі сокіл,
    Лелека білий, - політ карети, -
    Летить вальяжно, хоч невисо́ко.

    На небосхилі тасьма́ срібляста -
    Літак до висі пришпорив нитку,
    Мов ткач натхненний, із тисяч бла́стул
    На тлі блакиті її він виткав.

    А вітер тіні з ланів здирає :
    Хмарки́ - мов плями з боків корови,
    Чистіш не стануть стежки до раю -
    Всевишній веган не їсть скоромне.

    Укриту зе́лом, лісів колибу
    Згинають низько штормів ґирли́ґи,
    Де автор дива? Який кулібін?
    Його легені поза релігій,

    І хто б узрів, як
    Гаї дрижали,
    Коли голубив їх Сонця по́сох, -
    Відчув би:
    О́бшар - поза́ державним,
    Поза́ догматів, межею по́за.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  26. Тетяна Олещенко - [ 2014.06.12 11:07 ]
    Лічилка для дорослих
    Петербурзький кухар-дід
    готував царю обід –
    щі, баранину, пиріг.

    Уявляв себе на троні
    в золотій царя короні
    і щоб світ – до ніг.

    Внук утілив його мрію:
    зліз на трон всія Росії
    і корону – хап!

    Приміря на себе лики
    завойовників великих
    миршавий к*ацап.

    Тільки тисне той вінець,
    плавить мізки в холодець,
    ботокс не спаса.

    Прийде свашка із косою,
    візьме внука із собою –
    судна жде ясА.*

    *Яса – (заст.)страшний гуркіт.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (4)


  27. Тимофій Західняк - [ 2014.06.12 10:03 ]
    Надломлена гілка
    ***
    Його запитали:
    «Ну, як ти без неї живеш?»
    А він відповів їм:
    «Немовби надломлена гілка,
    Чи човен з єдиним веслом,
    На якому ти не попливеш
    У море відкрите, глибоке…
    Хіба там, де мілко…»

    12 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (8)


  28. Віктор Кучерук - [ 2014.06.12 09:35 ]
    Безсилля
    Хотілось іще нещодавно
    Мені солов’їного травня,
    І втоми солодкої муки
    В обіймах твоїх теплоруких.
    А зараз, як хрест на могилі,
    Стою над тобою похило,
    І спазми гнітючого болю
    Охоплюють серце поволі…
    11.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  29. Устимко Яна - [ 2014.06.12 07:55 ]
    моїм півоніям
    півонії-співонії відкину церемонії
    схоплю вас в оберемок і пірну
    у пахощі бездонні у єдвабах знепритомнію
    вдихаючи незбутню глибину

    півонії співонії ви уві сні солоному
    насніть мені гортанні голоси
    де вами переповнена в рожевому осонні я
    гойднуся крапелиною роси


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  30. Анастасія Поліщук - [ 2014.06.12 03:29 ]
    Останній потяг
    Ще не відірвана від вітру
    Устигла на останній потяг
    Двері зачинено.
    Досить
    Одними вітрами жити
    А все ж
    Непомітно
    у коси
    Вплітаєш забутого нитку
    І потяг - раптовий свідок
    Цілунку
    Твого із вітром.

    А також обіймів прозорих
    А також небачених ночей
    І рельси
    огнем клекочуть
    У грудях
    Що в лоні ковдри
    Сховались.
    Учинено злочин,
    Але не поранено гордість,
    Звучать заключні акорди -
    Отримала те
    Що хочеш?


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  31. Ін О - [ 2014.06.12 00:24 ]
    Човен
    Ніч димно-темна й солоно пахне морем...
    Пелюстки жасминові тіні кидають на плечі.
    Щоночі в небесному ситі надії та зречень
    Бог кужілем випряде зоряний морок.
    І захід на скелях у гущі коралів,
    Із мушель рожевих, піщаного хрусту та піни,
    Де промені сонця - зграя зраджених сарацинів,
    Вмирають в туманно-імлистій печалі.

    І що то за човен до берега плине,
    Порізавши обрій на визрілі зливами хмари ?
    Ти чуєш, заграй колискову вечірню, мольфаре,
    Щоб лісом запахли підводні глибини.
    Щоб тугу розвіяла ватра симфоній -
    Згадай мені буковий гай, зеленіючий травень...
    І як застигають в смереках останні октави,
    Коли загусає повітря в долонях.

    Коли замовкає трава деревію:
    Зника намовляння й молитви до місяця вповні...
    І квітнуть за обрієм сотні черлених півоній,
    І нишкне поволі земля...сутеніє...
    Той човен поверне вітрила на південь,
    Де пахне, мольфаре, жасминовим сонцем та морем...
    І знову насниться: рядном оксамитовим гори
    Вкривають марудні тумани-сновиди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  32. Галина Гнатюк - [ 2014.06.11 22:25 ]
    Ще довго буде місяць молодий...
    Ще довго буде місяць молодий
    У сонну шибку буцатися рогом…
    А ти поплач, полегшає. І йди
    У темну ніч – туди тобі й дорога! -

    До яворів на крайчику села,
    Де лелі гріють душі лелечатам…
    Така чудна… Бо наче й не мала, -
    А так і не навчилася
    Втрачати.

    11.06.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (13)


  33. Любов Бенедишин - [ 2014.06.11 19:09 ]
    Реанімація літа-2014
    Дитяча мрія
    щулиться під обстрілом.
    Вивчає світ
    безпечності ази.

    Уперше
    не від спеки знепритомніло
    жур-літо –
    ні розради, ні сльози.
    Саме собі
    уже здалося казкою:
    засмага, бризки,
    пустощів луна…

    Вогонь і дим.
    Бронежилет із каскою.
    Тримайся, рідне. Дихай.
    Це війна.

    06.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  34. Владислав Лоза - [ 2014.06.11 15:30 ]
    Чола
    Щось вічне гримить у полі –
    Я здалека мружу зір
    І бачу:
    То крешуть чола
    Турбінами
    Мислі
    До зір.

    Потрощені в друзки трони
    І правда,
    Вкодована в міт,
    Зневірені пантеони,
    Планети,
    Збиті з орбіт,

    Зневажені авторитети,
    Осяянь п`янка каламуть –
    Неначе шлейф од комети,
    За чолами
    Шлейфом
    Ідуть.

    І чола летять уперто,
    У леті здолавши смерть…

    На жаль,
    Небесною твердю
    Нарік Бог небесну твердь.

    За раз її
    Не прохромити,
    Ударно розтявши вмент…
    І чола-метеорити
    У вибухах
    Страчують
    Лет,

    Вертають на місце злету,
    Позвужувавши себе
    І взявши за ідол – памфлети
    І спокою щастя рябе.

    Та в пам`ять карбуємо,
    Жеби
    Позбутися сонних пут:

    Єдина хвилина Неба
    Цінніша за вічний ґрунт.

    Де думка – рунічна глиба,
    Де щастя – лиш творче тло,
    В надії
    На ствердний
    Вибух
    Летить
    І моє
    Чоло.

    10.06.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  35. Юрій Строкань - [ 2014.06.11 12:38 ]
    Тільки живі
    Коли нащадки вбитого під Полтавою
    Вбитих під Крутами чи Гурбами
    Загинуть тепер під Слов'янськом
    Залишивши після себе двійко
    Двійко малих і щирих
    Що ледь запам'ятали очі батька
    Так от, через кілька років
    Десь на великій площі
    На усіх площах країни
    З'ясується одна річ
    Україна - це ми. Оті двоє
    Оці мільйони
    В очах своїх двох дітей
    Тільки живі


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  36. Олена Кіс - [ 2014.06.11 10:06 ]
    Слов'янськ
    Буває душу розбивають дзвони,
    Буває ноша в спину проросла,
    В лице сміється ім’ям забобонним
    До тебе той, хто в темряві блукав

    І плаче той, хто каявся в досвітах,
    І проклинає той, хто в щасті зачинав,
    У чорне небо мчать погаслі діти
    Із небуття не роджених заграв

    А Ти смієшся знову до світанку
    Новими зморшками на звітрених устах,
    Чи переможиця чи знову долі бранка
    З святим хрестом у згрішених руках

    Там б’ють гармати і кривавлять глини
    Невинні й ті, хто заблудив в гріхах,
    Слов'янське чрево – тіло України
    Там червоточить й мироточить прах

    Черлена кров на побілілих згустках
    Солончаків – слізьми просяклих нив,
    В десниці Божій тая глина – пустка
    У тих горшках, що не святий ліпив

    Захланих зайд змертвілі темні тіні,
    На сланцях газу бухенвальда тлінь,
    Героїв сотні на небесній ріні
    Волають до прийдешніх поколінь


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  37. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.10 23:56 ]
    ***
    Печальний день одинаком на краю осені
    Тремтить на гілці стомлений листок.
    Півсонна тінь бреде крізь дощ ногами босими
    І сивий дуб зіщулився, намок.

    Уже тепла не догукатись, не домірятись
    Багатозначне Ню, куди не глянь.
    Малює вітер срібноперими завіями
    Осиротілу заосінню грань.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  38. Олеся Сенченко - [ 2014.06.10 22:42 ]
    Я шукала тебе...
    Простели мені путь
    Свого голосу теплим імбиром.

    Намалюй мені сонце,
    Занехаяне в синіх очах.

    Я шукала тебе,
    Як цукерку голодна дитина.

    А знайшла, як знайшов
    Свій політ обезкрилений птах.

    ___________
    08. 04. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  39. Володимир Сірий - [ 2014.06.10 22:16 ]
    Запах сіна вітер носить
    Запах сіна вітер носить
    Над рікою гомінкою,
    Наче славна панна осінь,
    Вийшла до передпокою,
    І хмільні свої парфуми
    Видає мені авансом,
    Аби я вже влітку думав
    Про її чудні окраси,
    І печаллю не тривожив
    Серце стихлого прибою,
    Що на плід осінній схоже
    Під опалою листвою,
    І запашністю довкілля
    Багатив душі комори...
    І не смій, панянко біла,
    Йти до мене кроком скорим!

    10.06.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  40. Михайло Десна - [ 2014.06.10 21:14 ]
    Міні-спостереження
    Це вили (без ножа),
    замок від гаража:
    матюк, автограф - це Ляшко!
    Як ніжка Буша з міні-США.

    Нести воліє курка яйця,
    корова - збутись молока.
    Ляшко умовить і китайця,
    щоб той навчився гопака.

    Росте буряк червоний,
    а в шахті - антрацит.
    По телевізору мільйони
    очолює маленький замполіт.

    10.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  41. Роман Коляда - [ 2014.06.10 11:16 ]
    Лебедине сяйво
    Подарована Богом
    Янголом радості в дорогу,
    Стежкою до незнаного порогу,
    Пам’яттю про солодку знемогу.

    Подарована світу
    Запахом пишного цвіту.
    Чарами цього теплого літа
    У келих життя сонцем налита.

    Подароване Небом
    Щастя для юного Феба.
    Ось лебедине сяйво Денеба,
    Чого тобі ще, мандрівцю, треба?

    *Денеб - яскрава зірка в сузір"ї Лебедя, також, за однією з легенд, фея, що допомагала закоханим зустрічатися на прокладеному через Всесвіт мосту Чумацького шляху


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (5)


  42. Інна Ковальчук - [ 2014.06.10 09:04 ]
    ***
    Вдягаючи різні костюми і маски,
    живу на межі
    водевілю і драми,
    гублю мимохіть режисерські підказки
    в отруйних потоках
    щоденного спаму,

    не зіграні ролі
    дрімають у генах,
    і часом прозріння буває замало,
    щоб вчасно зійти зі зрадливої сцени
    у мудру безпеку
    глядацької зали…


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  43. Наталка Янушевич - [ 2014.06.10 01:56 ]
    Мобілізація
    Лезами безвісти завтра лягає в ноги,
    Місяць визиркує, гострий, неначе злість,
    Гупає острах, відстань на вісті множить,
    З крісла порожнього морок поволі зліз.
    Вранці захопить поспіх, гіркий і гарячий.
    Ти в передпокій – і вилетиш навздогін
    Тим невідомим війнам, глухим, незрячим
    І неприбулим смуткам моїм тугим.
    Рейки тремтітимуть – решта піде спокійно,
    Все перетреться в жорнах брехливих днів.
    Я зачекаю: щезнуть до йоти війни,
    Лиш би ти в крісло вдома надвечір сів.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  44. Вадим Косьмін - [ 2014.06.10 00:25 ]
    Марево безсоння
    Марево безсоння. В небі зорепад
    Засипає щедро всю околицю.
    Хвилями лягає опівнічний чад
    І світанок аж ніяк не скориться.

    Причаївся місяць в сонному саду.
    Неможливо ним намилуватися!
    А усюди вишні, яблуні цвітуть —
    Наче вдень: нема куди сховатися.

    Тишу розрізають крилами хрущі,
    Роздирають звуками ревучими.
    Вітер бородою за густі кущі,
    Зачепившись, смика довгі кучері.

    Зорями додолу впали світлячки,
    У траві згубились намистинками.
    Зеленню палають вогники-зірки
    І роса поблискує сльозинками.

    Зáграва червона в синій далині
    Небокрай усипала коралами.
    Золоті зірниці – вишивки рясні,
    Розписи, заквітчані тюльпанами.

    Місяць розчинився поміж товщі хмар.
    Легше робиться від першого вже дотику.
    Обійма за плечі чарівник-казкар,
    Загортаючи в мальовану екзотику.
    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  45. Дівчинка з ліхтариком - [ 2014.06.09 21:50 ]
    Шляхи одні, узбіччя різні
    Ніколи у дорожньому тумані
    не загориться зірка золота.
    Усе життя, блукаючи в омані,
    шукатиму вже втрачені літа.

    Горітиму яскраво, мов комета
    над шляхом, що додому поведе.
    Писатиму Вам зоряні сонети,
    звеличуючи літо молоде.

    Далеко десь, загублена від дому,
    у шелесті чужих мені тополь
    ще й досі відчуваю несвідому
    любов до пересічних людських доль

    Лиш там, на не полатаних дорогах,
    загублених в пилюці віковій,
    я вмію спрагло шанувати Бога
    і дякувать йому теплом надій.

    Я з посмішкою, щирою до болю,
    постійно виправдовую себе,
    втрачаю божевілля з-під контролю
    і поринаю в марення сліпе.

    08.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Михайло Десна - [ 2014.06.09 20:00 ]
    Кава
    Не пручайся, каво -
    чорна заметіль!
    Будь мені ласкава,
    злий мені на сіль!
    Злий мою утому.
    Пошепки. На мить.
    Тиша серед грому.
    Смерть, що хоче жить.
    Випити й позбутись.
    Кров - у ніші жил!!!
    Каво, ти ж - не миттю
    стимулятор дій...
    Доки чашку вип'ю,
    доти і... час мрій.


    9.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  47. Ігор Лубкевич - [ 2014.06.09 20:28 ]
    Господар
    Господар вдома після довгої розлуки
    Три сходинки, поріг, душевні муки
    Неспівпадіння до і відтепер
    Той світ, що був, уже давно помер

    Він спадкоємець. Лінією долі
    Заведений у аневризми волі
    Важка хвороба, пам'ять ніби сон
    На шафах пил, завалений балкон

    В кімнатах жили не свої. Горілку пили
    Пляшки в кутку. Й підлогу потрощили
    На стінах пасма кирилічних літер
    Чужих. В горищі стогне вітер

    Немов чумний він швендяє по хаті
    Докупи силиться пожитки позбирати
    Знайти в речах відлуння того раю
    В якому жив, й якого вже немає

    Ковтають двері з анемічним тріском
    Його. Аж раптом скарб — колиска
    Висить. Стара. Опора первосвіту
    Готова послужить, як будуть діти

    І він лежав. Вона розповідала
    Про все, що чула, поки інших брала
    Поколисати. Прагнула навчити
    Ступить на землю й край свій не зганьбити

    Господар вдома!
    У колисці нищить павутиння
    Він шлях готує
    Новим поколінням..


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Іван Гентош - [ 2014.06.09 19:49 ]
    Мамі на роковини
    А на цвинтарі пахнуть трави,
    Бджоли навіть збирають мед…
    Десь у світі мирськé й лукаве,
    Поспіх, біг, суєта суєт…

    Тиша тут, як найвища милість,
    Час застиг, і не має справ…
    Ви за рік мені раз приснились –
    Ми прощались, я від’їжджав…

    Чи під вечір було, чи зранку –
    Легко пам’яті рветься сіть…
    Пригорнули мене на ганку,
    І, як завше, шепнули – Їдь…

    А думки душу рвуть і будять –
    Поспішаєш, біжиш, живеш…
    Хрестик Ваш я ношу на грудях,
    І з молитвою образ теж.

    Бо всесильна молитва мами –
    Просто з серця, без слів і фраз,
    Знаю, там, нагорі, Ви з нами…
    Щиро молитеся за нас.

    Хай душа спочива в Покóю,
    Вічна пам’ять Вам на рокú…
    Доторкнуся хреста рукою,
    І поправлю під ним вінки…

    Рік пройшов…


    9.06.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (35)


  49. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.09 12:07 ]
    Протистояння
    Чи не купуєш багатствами світськими
    Того, Симоне, що є у Христа?
    Час позмітає і маски, і відстані.
    Зайве спаде, якщо віра не та.

    Хрест золотий із розп"яттям чи варто нам
    Передрібнити у жменю монет?
    Стали удвох між небесною вартою
    Очі ув очі -- король і поет.

    09.07.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  50. Богдан Манюк - [ 2014.06.09 00:32 ]
    *****
    За червоні буйки суєти –
    невмолимим,
    не дослухавши скрипки
    і скриньки Пандори,
    де не хрестяться вірші,
    здіймаючи рими,
    і ховає мелодію віщу
    валторна.

    За червону печаль
    неприкаяних маків,
    поневолених лукою
    легко й надовго,
    що допили дощу
    засекречені знаки
    від миттєвого помислу
    й поруху Бога.

    За аркан
    з божевільної крові
    червоний,
    до руки невмолимого
    полум’ям зайди,
    захищаючи грона
    святі калинові
    від навислого граду
    холодної зради.


    За червоне під вечір
    небесне забрало
    перед янгольські очі –
    вітрища одвічні,
    щоб затоптану душу
    тобі відшептали
    до прозорих начал
    на стезі потойбічній.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18)



  51. Сторінки: 1   ...   717   718   719   720   721   722   723   724   725   ...   1806