ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2015.01.04 23:28 ]
    Мобилизационное
    Ночь тоской разлилась по квартире,
    И в проеме оконном ночном
    Я слежу за полетом валькирий...
    Над тебе посвященным письмом

    Я, склонясь, "колдовал" до заката...
    Что на сердце легло, передал...
    Что сбылось. Или- будет когда-то...
    Но- в дорогу. В дорогу. Туда,

    Где лишенный игры светотеней
    Мир уснул, убаюкан зимой.
    Где разорваны нити сомнений,
    Неуместных военной порой...

    Где холодные, строгие зимы
    Расплескают познанья вино.
    Где остаться душе невредимой,
    Как и телу, лишь с Верой дано.

    Вещи собраны... Скоро в дорогу-
    Бой старинных напомнит часов.
    Это прошлое, данное Богом,
    Истекает в забвенья песок...

    Это ветер разлуки напевы
    Над Отчизной сурово поет...
    И по небу крылатые девы
    Совершают печальный полет...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115010500381


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Козинець - [ 2015.01.04 21:46 ]
    Дічинка років п’яти
    Лагідна дівчинка років п’яти
    Ліпить на скло сніжинку.
    Справді у дівчинки років п’яти –
    Очі дорослої жінки.
    Скільки вже очі побачили сліз,
    Злості, неправди і спаму.
    Лагідна дівчинка років п’яти…
    В неї немає мами.
    Світ розглядає крізь темне вікно,
    Пальцем рахує зорі…
    Діти не граються з нею. Бо
    Дівчинка – не говорить.
    Та не втрачає останніх надій,
    Сильна її волосинка.
    Лагідна дівчинка років п’яти…
    Із дитбудинку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Владислав Лоза - [ 2015.01.04 20:26 ]
    Зі спостережень у телескоп
    … і хочеться вірити: зоряний пил
    стрункої орбіти
    не має так само, як серця і жил –
    блимкі сателіти,

    та кожна пилина і метеорит
    (і зорі, почасти)
    курсують незмірену темряву літ
    у пошуках щастя,

    допоки у якості вічних завад
    місткі картотеки
    не стверджуватимуть, що є міліард
    холодних парсеків –

    неначе межа, і що сенсу нема
    триматися віри,
    адже між курсуючими обома –
    лише чорні діри,

    що не дозволятимуть їм віднайти –

    льодами окуту,

    аби відігріти безликі пласти
    самотнього ґрунту.

    17.12.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  4. Микола Дудар - [ 2015.01.04 19:57 ]
    Різдвяне...
    Пахне мишами і ялинкою
    Пахне тишею дні підряд…
    Вітром згорбились за хатиною
    Тая стежка й загуслий сад…
    Пахне липою вечір втомлений
    Ліжко стелене, ще на двох…
    Літом пахне… осінь - воблою…
    Цього хоче напевно
    Бог…
    04.01. 2015.







    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  5. Аня Тет - [ 2015.01.04 18:09 ]
    І що б не трапилося..
    І що б не трапилося, пам'ятати слід:
    Не падай духом. Не втрачай орієнтир.

    Нехай байдужим є до тебе увесь світ,
    Але для когось, цілий світ — то ти..

    © Аня Тет, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  6. Андрій Басанець - [ 2015.01.04 15:40 ]
    * * * *
    Стара зима казками шепотить –
    її не стишиш і не перепиниш.
    І хто ти тут? Вже тільки спомин ти.
    Хоч голоси, хоч падай на коліна

    до цих шибок, обрамлених у сніг,
    до цих слідів, що виповзли назустріч,
    до пса, що он шкребеться об поріг,
    і пустки, що нікого вже не пустить.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  7. Ігор Шоха - [ 2015.01.04 14:51 ]
    Будні війни
    Іде війна. Усі до цього звикли –
    убиті є, ще більше пропаде́,
    умре в полоні, безіменно зникне…
    Кому болить, – ніколи і ніде?

    Бойовики невидимого фронту,
    у кого ніби є ще матері,
    знайшли собі посаду і роботу:
    найомні бєси, лярви, упирі.

    Та є і буде армія народу,
    душею чистих лицарів життя,
    що у бою за щастя і свободу
    обороняють матір і дитя.

    Ви – сіль землі, бійці і патріоти.
    І поки ворог прагне візаві
    і просить булави по голові,
    то дайте так, аби було достоту.
    Винищуйте, косіть усю гидоту,
    аби конала у своїй крові.

                                  12.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  8. Владислав Лоза - [ 2015.01.04 14:30 ]
    ***
    Хоча, можливо, рано
    ділити все на касти,
    але відсутні плани
    і новорічний настрій.

    У гонці варто сісти:
    межа пробігу – де ж ти?
    Не стати медалістом,
    а виспатись нарешті.

    Ще є куди тікати,
    котитися – тим паче.
    Унеможливлю втрати:
    продам останню пачку.

    Гірлянди та обличчя
    у сірих шпальтах вікон.

    Писати ближче, нижче.

    Дожити до канікул.

    18.02.2014



    Рейтинги: Народний 5 (5.33) | "Майстерень" 0 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  9. Анничка Фрік - [ 2015.01.04 14:12 ]
    Парочка
    Якщо скучати хтось посміє
    Той гідно Прутиком назветься
    Про безвідмовний секс помріє
    І хоч не клич, завжди озветься!

    Скучати можуть теж дівчата
    Якщо не жаль їм прутня дати -
    багато хто якраз жаліє,
    а від філософів аж мліє.

    Як Кант із Прутиком зійдеться -
    хз і ти про що тут йдеться!


    19.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Ковальчук - [ 2015.01.04 14:56 ]
    народження
    зеленобог у спокій проросте
    пелюстя
    до пелюстя -
    і до світу
    йому пройти оте земне святе
    оліття

    а за вікном - зима і коляда
    а при вікні - довершення до дива
    і цвіт - як Бог
    як таїнство Різдва
    і ми такі високі та щасливі


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  11. Олександр Олехо - [ 2015.01.04 11:30 ]
    Час
    Лінивий час втікає у пісок
    і висихає на долонях мрії,
    зове у тишу сонних подушок,
    бере в полон бажання, руки, вії.

    Цинічний час висміює усе
    і біле одягає в чорні шати
    та ниць душі на публіку несе,
    натільне шмаття виставляє з хати.

    Байдужий час минає біль і сум,
    не озирнеться на «Помилуй, Боже…»,
    бо є життя і є одвічний тлум,
    і хай справує кожен, хто як може.

    Панічний час боїться всіх і все
    і крик «Рятуйте!» носить у кишені.
    У білий день задвірками повзе,
    тамуючи від видиху легені.

    Лукавий час обмане, заведе
    і у багні спокушеного кине,
    діяння грішні видасть за святе
    запросить до неправди на гостини.

    Непевний час – ні віри, ні доріг;
    блукати, не знайти, не осягнути.
    Навколо ходить звір «багаторіг»
    у пошуках примарної спокути.

    Мінливий час – немов один за всіх
    і звідусіль лунають застороги:
    що вчора жменя, то сьогодні міх;
    що вчора лаз, сьогодні вже дороги.

    Разючий час – і розбрат, і війна,
    і зубожіння краю та родини.
    Убити Змія, далі – посівна
    зубами у ріллю людської днини.

    Злодійський час – безкарності вино
    смакує і наповнює бокали.
    Ясон і Ка поцупили руно
    і нинішні натхнення теж дістали.

    Дволикий час – багатий на жнива
    людських чеснот, що визріли у вади.
    Обіцянки наповнюють слова,
    а ті сідлають пафосні посади.

    А вічний час на персні мудреця
    свої гріховні зирить іпостасі
    і витирає маски із лиця,
    неначе дошку вчителька у класі.
    30.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  12. Роман Коляда - [ 2015.01.04 02:25 ]
    Після мовчання
    Наче метелики в теплому-теплому липні
    Тихо тріпочуть у серці рядки полохливі,
    Падають краплями в порох віщуючи зливу,
    Тихо торкаються неба, мов пальці тендітні.

    Наче лелеки, що гнізда сідлають у квітні
    Після мовчання слова повертаються в душу.
    Ті, що сказати уголос не хочу, а мушу,
    Ті, що мов лебеді в небі літають блакитнім.

    Вервиці речень минають вокзали транзитні,
    Їхні маршрути написані зовсім не мною,
    Кожне дається мені дорогою ціною:
    Царство поезії теж має правила митні.

    Їх набивати не варто на плити гранітні,
    Строфи оці неспокійні, мов птах на світанку
    Краще впустити у серце, мов юну обранку,
    Знову відчути себе вісімнадцятилітнім.

    Є ті слова, що нікому й ніяк не підзвітні,
    Щойно сказав їх і більше ніщо не важливе,
    Тільки любов розіллється мов хвиля припливу
    Й серце огорне собою в годину досвітню.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  13. Ін О - [ 2015.01.03 22:36 ]
    Герда
    Нащо ця мла, моя Гердо, коли в передсерді так пусто?
    Б'ється аорта, вертаючи з вічності крижану лють...
    Нащо ця мла, моя Гердо, коли всі елегії Пруста
    Звуками тліють і тихо на льодяні скроні падуть?!
    Чуєш, в старому Мідгарді ще холод і вицвіла темінь,
    Перебирають клавіри за нотами хуги вітри.
    Доки під кригою сплять, заколисані снами, сирени,
    Всі мої тіні примарні на айсбергах, Гердо, зітри!

    Гердо, ця вічність у сутінках, замкнуте казкою, гетто,
    Звідки ніхто не вертався живими півтисячі літ.
    Сніг мого серця не тане і падає пам'яттю в Лету,
    Наче до кістки проколотий з губ оксамитовий лід.
    Чуєш, це кришеться ніч - крижаніють на вістрях уламки,
    Стигнуть в Мідгарді холодні тумани полярних доріг...
    Гердо, усі ці до строку забуті весняні світанки -
    Мла мого серця, де падає... падає...п а д а є с н і г...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Ін О - [ 2015.01.03 22:19 ]
    Сніжний
    Віхола вийме душу з тебе, вистудить соки,
    Голос просякне скрипчучими квінтами бою...
    Хто тобі, Сніжний, страхи твої вранці знеболить?
    Хто порахує ці подихи змерзлі та кроки?
    Бються поранені наскрізь війною завії.
    Сива хурделиця ридмами плаче над сходом...
    Ти пережди завірюху...ще стихне і згодом
    Ляже сльозою на вицвілих порохом віях.

    Снігом озброєна вічність і бреше нам люто,
    Що ця земля уже мертва і з губ твоїх криця
    Скресне, мій Змерзлий, коли перестануть нам сниться
    Сни ожеледою смерті навіки закуті.
    Скільки ще зим куленосних, смертельного бою?
    Скільки потрібно любові, щоб гоїти рани?
    Доки посивіють вранці досвітні тумани,
    Іній під покривом вибухів стане золою.

    Чуєш, мій Сніжний, за обрієм нишкне твій скерцо,
    Ріють пітьмою дахи зі сльотавих світанків...
    Знаєш, мій Змерзлий, цій віхолі льодяних танків
    Не вистачає півтерції справжнього серця...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  15. Серго Сокольник - [ 2015.01.03 21:47 ]
    Літній спомин
    В мерехтінні нічних ліхтарів,
    Загорнувшись у теплі думки,
    Йдеш алеєю стомлених снів...
    Літній спомин торкнувся руки,

    Літній спомин торкнувся чола,
    І розцвів зорепадом думок,
    Як щаслива зі мною була,
    Як, запещена, літній танок

    Дарувала кохання мені...
    Як зливалися наші тіла,
    Як горіли в шаленства вогні...
    Як себе ти мені віддала...

    Вітер лютий в обличчя січе
    І хитає нічні ліхтарі...
    Літній спомин торкне за плече,
    Наче скаже- "я поряд... Зігрій..."


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115010310711


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Микола Дудар - [ 2015.01.03 18:08 ]
    / Зачекай.../
    а ні погляду -
    відсторонений
    а ні участі
    страдний слід...
    антиподами і неонами
    що зі сходу біжать
    на схід...
    повертаюсь і я до пам'яті
    слава богу, вцілілий нюх...
    знову лозунги, знову партії
    розфарбовані - колір шлюх
    поруч пристані… -
    зафрахтований
    зліва берега -
    верболіз…
    чаша відчаю переповнена
    кілька неділь всього до сліз…
    03.01. 2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  17. Владислав Лоза - [ 2015.01.03 17:21 ]
    Новорічне
    Три ранку. Календар,
    комп`ютер і
    стіл. За вікном ліхтар –
    і ліхтарі

    по вулиці, луна –
    бухий мотив,
    його фінал – стіна,
    локомотив

    зірок над містом, над
    усім, усім –
    а саме снігопад
    чи білий дим,

    що йде униз, униз –
    неначе рік,
    а ще іде навскіс,
    як чоловік

    проспектом нижче; ще –
    вогні машин
    і цей прощальний щем:
    два, нуль, один

    і п`ять. Я не пишу
    про ці свята,
    але є вірш (чи шум),
    бо хулі там,

    бо вірш – частина крил,
    хоча і без
    вірша лунає джингл,
    а також беллз.

    01.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  18. Оксана Полюхович - [ 2015.01.03 17:56 ]
    Мабуть, в житті найважче - відпускати
    Мабуть, в житті найважче - відпускати,
    Залишити і рушити в дорогу,
    Закрити серце за сталеві ґрати,
    І приховати у душі тривогу.

    Змиритися, що вже-таки кінець,
    Згасити ще палаючу надію.
    Так гаснуть, мабуть, тисячі сердець,
    Втрачаючи свою єдину мрію.

    Втоптати в землю ще живу любов
    Заради іншої, ще рідної (?) людини.
    Свою шукати серед молитов,
    Щоб вибачитись за чужі провини.

    Усе мине, ще не було речей,
    Які б з роками не пішли у вічність.
    Час все стирає: спогади й людей,
    Час все забере в свою хаотичність.

    Ти почекай, твоя настане мить,
    Щоб щастя світле у руках тримати.
    Ти не дивися, що воно болить,
    В житті, мабуть, найважче - відпускати.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Оксана Полюхович - [ 2015.01.03 16:29 ]
    Люблю тебе, знаєш...
    Люблю тебе, знаєш, до болю люблю.
    В прощальнім листі варто все написати.
    Любов - це рівняння, що рівне нулю.
    А ти пам'ятаєш?.. Тут краще змовчати.

    Гортаю сторінки минулого днів.
    Горять хай! Там сліз було надто багато.
    Ти щастя принЕсти мені не зумів.
    А часом достатньо лиш просто обняти.

    Ти думав, я буду з тобою завждИ,
    Така собі лялька, яка не покине.
    Та, лиш коли снігом притрусить сліди,
    Ти все зрозумієш... І пам'ять застигне

    На миті, де з сонцем сміялись разом,
    Як мріяли жити десь за океаном,
    А сніг полетить лебединим пером,
    Засипле дороги, прикриті обманом.

    Тепер, коли будуть між нами моря,
    І чаша терпіння залита до краю,
    Погасне на небі чергОва зоря,
    А я тебе більше уже не згадаю.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Ольга Прохорчук - [ 2015.01.03 16:07 ]
    ***
    Щоразу ішла на зустріч
    З новим почуттям й паролем
    Молилась, щоб більш не мучив -
    А він озивався болем.

    Ай, скільки того фіналу
    В чотири руки і такти!
    Що хочеш, щоб я збрехала
    На це недоречне “Як ти?”

    Це все, що нам двом лишилось -
    Коротка зима в трамваї
    Зламалася, наче стилос
    Буває.

    ----
    Автор фото: Gönül Koçak (https://www.etsy.com/listing/115155145/wall-decor-sale-winter-photography-tram)


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (5)


  21. Павло ГайНижник - [ 2015.01.03 13:42 ]
    ВІЙНА
    ВІЙНА

    Війна – без краю, з усіма усіх…
    Там в танку́ смерті тріумфує зло
    І править тризну цілковитий гріх,
    А очі ріже збагряніле тло
    І заливає сіллю… Сліз людських…
    Кривавий молот б’є життя як скло,
    Витро́щуючи душі з мук плотськи́х,
    Чави́ть диха́ння й розкида на дно
    Кришталики буття. В війні німіє сміх,
    В ній навкруги все плачем розсікло
    І ціпеніє жах у вирвах втрат і лих…
    В горнилі бойовищ роджається й тепло́
    Героїв миру, жар сердець живих
    І дух гартується. Любові джерело
    Живить нетлінність цінностей святих
    І силу лицарів. В борні все верх брало́
    Лиш Світла Воїнство і Істин вікових.
    У вічній боротьбі мечем є лиш добро
    Й кується щит замирень світових.

    Павло Гай-Нижник
    3 січня 2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Маріанна Алетея - [ 2015.01.03 12:29 ]
    Коса
    У косу сплету - закосичено,
    Що залишиться - понівечено.
    Старцювати йти - розбредемося
    Замете сліди всі хурделиця.

    Заплели вінок - та не ряскою,
    Рознесли пилок - та не ласкою,
    Не росте трава та під каменем.
    Не зруйнується те, що знаменне?

    Зажурилися трави росяні,
    Затопилися хвилі сльозяні.
    Не розмиються за болотами?
    Не забудуться за гризотами?

    Ой коса-коса давня рощена
    Під рясним дощем затолочена.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  23. Олеся Лященко - [ 2015.01.03 11:29 ]
    -
    Різдво пробігає за вікном консьєржним,
    Хтось купив мультиварку, несе до ліфта.
    На безплатні есемески немає обмежень,
    І вони летять, як зі столу крихти.

    Мережа ялинок обплела квартири,
    У будинку руки в гірляндах, як скотчі.
    Він жаліється трохи у вікно консьєржне,
    А воно осідає у пазуху ночі.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  24. Ігор Шоха - [ 2015.01.02 23:20 ]
    Зазим'я
    Вже нібито пора змиритись,
    що потекли такі літа,
    коли не пізно помолитись
    і причаститись на свята.

    Покаятись перед Всевишнім,
    якщо не встиг перед людьми,
    щоб не стояти крайнім-лишнім
    десь у Петра під ворітьми.

    Вклонитись проліску, медунці,
    обняти стовбури беріз,
    та не журитися при думці,
    що є в житті достойне сліз.

    Чекати Великодню ве́сну,
    коли в серцях воскресне Бог
    і льодяне зазим’я скресне
    потоком суму і тривог.

    І не залишимо слідочка
    на цьому талому снігу,
    хіба що – русло від струмочка,
    як ці нотатки на бігу.

    Про все таке скороминуще
    і неповторне у житті,
    і про відчутне вже грядуще,
    де кануть роки золоті.

    За березнем проскочить квітень,
    а там і травня бубон б’є,
    щоб накривало щедре літо
    столи осіннім врожаєм.

    У піднебесній світлій хаті
    ще об’єднається сім’я.
    І очі зоряні здаля
    ревниво будуть споглядати,
    чи хтось захоче записати
    у ті святці твоє ім’я.

                                  2004


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  25. Василь Кузан - [ 2015.01.02 22:53 ]
    Зерна порфіри

    Моє «добраніч» зникло в темноті,
    Упало в порожнечу недовіри.
    Порфіри буре скло лишає діри
    На небі почуття. А золоті

    Слова, неначе птиці у руці
    До тебе прагнуть вирватись, летіти…
    Ми, інколи, такі, неначе діти
    Рвемо роман на просто папірці…

    Чужа печаль ятрить духовний світ,
    Чужі ікони моляться і плачуть,
    А ти стіну будуєш на додачу
    І на стіні малюєш пустоцвіт.

    Але я сію стільки спраглих літ –
    Слова вростають кварцом у граніт.

    02.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  26. Олександра Камінчанська - [ 2015.01.02 22:05 ]
    Різдвяний спогад
    Я пам’ятаю й досі ніч святу:
    На покутті димить Різдвяна свічка,
    Витає дух пробачень і освідчень.
    Густі дими над стріхою прядуть.
    До хати батько молитовно дідух
    Святково вносить, укладає гідно
    У чепурний і вартий в домі кут.

    І так уроче сяють образи,
    Неначе сам Господь помежи нами –
    Малий Ісусик ніжними руками
    Торкнувсь теплом найменшої сльози .
    І закликає мати до молитви
    Маленьких нас, щоби благословити
    За рік діждати: «Боже, поможи!»

    Відтак за стіл. Парують пампушки,
    Кутя пахтить горіхами і медом.
    У небі зорі запаливши щедро
    Іде колядка світом навпрошки.
    …Із року в рік у спогади вертаю,
    Коли свята зоря з-за небокраю
    Торкає світлом пройдені стежки.






    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  27. Іван Потьомкін - [ 2015.01.02 19:30 ]
    Ахматова й Блок
    Анна Ахматова «Александру Блоку»

    До поета прийшла в гості.
    О дванадцятій. Неділя.
    Тихо й просторо в кімнаті,
    А за вікнами мороз.

    І малиновеє сонце
    Над кудлатим сизим димом...
    Як господар мовчазливий
    Ясно дивиться на мене!

    Очі в нього такі дивні –
    Пам’ятати кожен мусить,
    Мені ж ліпше, обережній,
    Не дивитися в них зовсім.

    Та не позабуть розмову,
    Дивний полудень в неділю
    В сірім і високім домі,
    Що біля воріт морських Неви.

    Анна Ахматова «Александру Блоку»
    Я пришла к поэту в гости.
    Ровно полдень. Воскресенье.
    Тихо в комнате просторной,
    А за окнами мороз.

    И малиновое солнце
    Над лохматым сизым дымом...
    Как хозяин молчаливый
    Ясно смотрит на меня!

    У него глаза такие,
    Что запомнить каждый должен,
    Мне же лучше, осторожной,
    В них и вовсе не глядеть.

    Но запомнится беседа,
    Дымный полдень, воскресенье
    В доме сером и высоком
    У морских ворот Невы.


    Александр Блок «Ахматовій»

    «Страшна врода» - так Вам скажуть,-
    Ви накинете ліниво
    Шаль іспанськую на плечі,
    У волоссі червінь ружі.

    «Проста врода» -так Вам скажуть,-
    Шаллю барвною невміло
    Ви накриєте дитину,
    Червінь ружі – на підлозі.

    Та вслухаючись недбало
    У слова, що чуть довкола,
    У задумливій печалі
    Ви прокажете собі:

    «Не страшна і не проста я;
    Я не так страшна, щоб просто
    Убивать, не так проста я,
    Щоб не знать – життя страшне».


    Александр Блок «Ахматовой»

    «Красота страшна» — Вам скажут,
    Вы накинете лениво
    Шаль испанскую на плечи,
    Красный розан — в волосах.

    «Красота проста» — Вам скажут, —
    Пёстрой шалью неумело
    Вы укроете ребенка,
    Красный розан — на полу.

    Но, рассеянно внимая
    Всем словам, кругом звучащим,
    Вы задумаетесь грустно
    И твердите про себя:

    «Не страшна и не проста я;
    Я не так страшна, чтоб просто
    Убивать, не так проста я,
    Чтоб не знать, как жизнь страшна».

    16 декабря 1913
    ________________________________________













    Анна Ахматова «Александру Блоку»


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  28. Устимко Яна - [ 2015.01.02 19:15 ]
    ***
    вгрузаємо в сніги немов у сни
    щоб остудити вигорілу пам’ять
    пірнаєм головою в біле рам’я
    у шепіт благодатної мани

    про іншу землю і про інший світ
    де не буває нас ні літ ні весен
    а восени бринить у піднебессі
    бджолиним роєм вересовий скит

    де обрієм несе пташиний плин
    зачарування словом не почате
    і усміх уст за сьомою печаттю
    густої ледь проглядної імли


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  29. Ігор Шоха - [ 2015.01.02 15:10 ]
    Зимові світлини
    Зима – пухнаста чепуруха
    на умовляння дітвори
    поволі сіє білі мухи.

    І від осінньої пори
    не замітає ще двори
    мітлою пані Завірюхи.

    Кума Метелиця сама
    не дуже проситься у гості.
    Десь у Яги ще гріє кості.

    Нема гостинця їй? Дарма.
    Горить зоря у високості,
    і тане Віхоли пітьма.

    Діди Морози задубіли
    і без бурульок ще носи.
    А що на небі там, єси?

    Чи подолають заметілі
    Снігурочки заледенілі
    у році синьої кози?

    Линяє Вій лихої днини.
    Надійний прихисток дитини
    веде із припічка на піч.

    І не лякають хуртовини,
    і щедрий вечір України
    заходить у Різдвяну ніч.

    Засяє інеєм до ранку.
    І може зарипить ще сніг
    у кучугурах біля ґанку.

    І тихо сіється до ніг
    дрібних сніжинок вишиванка
    як найчистіший оберіг.

                                  12.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.01.02 11:45 ]
    Пороша


    Звично брехати, юрма пробачає.
    Зручно судити за бігосом, чаєм.
    Модно на плечі - закови, знамена.
    Зла ополонка глибока, студена.

    Падає сніг.
    Усесвітня пороша.
    Де ж ви, щасливі, сердечні, хороші?
    Мати Тереза прослала доріжки.
    Ви лементуєте, смолите сніжки.

    Покуття, свічі.
    Криваві ікони.
    Продані усмішки - Вишні та Мони...
    Добрі сподіванки. Гострі багнети.
    Всі фетиші опиняються в Леті.

    Їли б у мирі опрісноки, торти.
    Дивна алхімія. Вічні реторти.
    Вже у вертепі солом"яно, брязко.
    Благословляється... зоряна казка.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  31. Тетяна Іванчук - [ 2015.01.02 01:12 ]
    А небо над селом
    А небо над селом щоранку інше й інше!
    Повітря, як вода, хоч нахильці напийсь!
    Мабуть, тому в селі мені писались вірші,
    А в місті- німота і сум липкий якийсь.

    За чим його уже так довго сумувати?
    За тим, що відійшло?За тим, що не збулось?
    Що привидом смутним стоїть самотня хата
    Й повітря, як вода, над нею розлилось?

    Напитися б його із пригорщі чи жмені!
    Розбавити цей сум, тягучий, мов смола!
    А місто, як ріка, нуртує навкруг мене,
    Замулює струмки останні до села...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Віктор Ох - [ 2015.01.01 19:07 ]
    Середзим’я

    Білосніжна скатертина.
    Все сріблиться і дзвенить.
    Днів зимових самотина
    через стіни студенить.

    В зимнім чуді є потреба.
    Час замерз і ледь повзе.
    Грип напав на хмуре небо,
    Навіть в сонця ГРЗ.

    Все, що я за рік напташив,
    В своїй нірці розложу,
    Запрошу когось із наших,
    Щось важливе розкажу.

    Буде полум'я в каміні.
    Ми читатимем вірші.
    Від сп'яніння й розуміння
    Потепліє на душі.

    Тижнів два ми будем п'яно
    Підкоряти зимній пік,
    доки врешті-решт не грянем:
    «Ну, так здрастуй, новий рік!»

    01.01.15




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  33. Анна Віталія Палій - [ 2015.01.01 13:32 ]
    На початок 2015
    Ще глибокий прорив пережити в шістнадцятім
    І високого злету діждати по нім...
    Затемнів перевал. Зирить оком занаджений
    Сивий Одін монголом на білім коні.

    Схарапудився білий. Рукою - до виходу?
    Саранчею - в поля, а вовками - з долин?
    Натягнули стремена, і першого видиху
    Зачекався гіркий придорожній полин.

    І коневі запахло грозою незмірною.
    Ну, а вершникам чорним - димами пожеж.
    Вже сувора бора пробирає із гір моїх
    І здуває безпечних з усталених стеж.

    Вороння, вороння... зброї брязкотом зваблене
    І подзвоном кольчуг о благенькі щити,
    Оглядає степи... А степами єдвабними
    Розливається в далеч потік золотий

    І водою живою іскриться, Жар-Птицею,
    Що видзьобує очі пітьмі-чорноті.
    На плечі хижий сокіл ув Одіна лицями
    Обома огляда протилежні світи.

    01.01.2015р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (15)


  34. Сергій Гупало - [ 2015.01.01 12:57 ]
    Дід Федот

    Розумніший за радіовладу й ТV – дід Федот.
    Він уголос настійливо їх коментує, повчає.
    Одержимо, уперто на захист іде – за народ,
    Мов постійно себе завертає на прощу в Почаїв.

    Очевидячки, діло у діда нагальне, святе.
    Він і бабу не слухає – побут на задньому плані.
    Дід багато прожив і не любить оскірених тем,
    І, можливо, тому їх так рясно на телеекрані.

    Дід війну пам’ятає і трохи боїться АТО,
    І старіє не тільки тривожно, але й поетично.
    Мов на квітці бджола, у світлиці – його баритон,
    Неминущий також, як і небо , що підняте січнем.

    І мовчання навиліт, коли особисте – біда.
    Дід не хоче, щоб інших узяла вона за живе.
    Та у світі ясніє: прадавня глибока вода
    Відтекла від людей і Федота, що просто живе.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  35. Мирон Шагало - [ 2015.01.01 10:00 ]
    Сходи в Будинку вчених*
    Розмірено і крок за кроком
    нехитрі ваші паралелі
    здіймаються кудись високо,
    втікаючи з-під ніг до стелі.
    Балясини, застиглі миті,
    повигинались, наче п’яні,
    що слухають у ненаситі
    рипіння ваші дерев’яні.
    …
    А ми, закохані, зимові,
    прийшли в це диво, мов до раю,
    щоб і його таємній мові
    додати: «Я тебе кохаю».

    * Див. також: https://uk.wikipedia.org/wiki/Будинок вчених (Львів)

    (1 січня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  36. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.12.31 23:15 ]
    Новорічні віншування
    З прийдешнім НовИм роком, друзі! Хай він нам буде мирним, а ми щоб усі були здорові і щасливі в нашій любій і єдиній, незалежній, неділимій Неньці Україні!
    НОВОРІЧНІ ВІНШУВАННЯ
    Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
    Що рік новИй у ніч найпершу напророчить?

    У цю щасливу Новорічну днину
    Вітання шлемо Буковині і Волині.

    Хай Новорічна пісня не втихає
    Понад Карпатами і над степами.

    Хай в Новоріччя понад Бугом і над Россю
    Здійсняться мрії у дітей і у дорослих.

    Хай у Проскурові, у Сумах і Полтаві
    Веселі будуть люди, добрі і ласкаві!

    В Поліссі, на Поділлі й Закарпатті
    Усім бажаю радости і щастя.

    Щоб Дід Мороз у Новорічний вечір
    Приніс гостинці дорогій малечі.

    Хай всюди в нас, від Харкова до Львова,
    Будуть заможні люди, щирі і здорові!

    І в сонячнім Криму, і на Донбасі
    Нехай панує мир, добро і щастя!

    Нехай здоровими ростуть дівчата й хлопці,
    Щоб весілля гули на щастя в цьому році!

    Хай зійде радісна над вами зоряниця!
    Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!

    Хай квітнуть усмішки на кожному обличчі,
    Хай буде доленосним Новоріччя!

    Світи, щаслива наша доленько, зорею
    Повік світи над Україною моєю!

    Твоє прийдешнє, вірю, кращим буде
    І українцям, і всім добрим людям.

    Добра бажаю всім, і миру, і любови.
    Віншую радістю, і щастям, і здоров'ям!
    (© Любов СЕРДУНИЧ).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  37. Вадим Бойко - [ 2014.12.31 22:35 ]
    Далеке й близьке кохання
    Так тяжко жити в однині,
    Оставленим коханням,
    Ще тяжче – камінь на душі,
    Полюблене в останнє.

    Літає в мріях таємних,
    В краях далеких носить,
    Пером напише на стіні,
    Сльозою лиш пригостить.

    То сонце, то метіль в душі,
    Бува й бузок пахучий,
    Та все ж нема весни ніяк,
    Лиш лід між нас скрипучий.

    Я тут, а воно там,
    Те щастя неминуче,
    Потішить теплим вітерцем,
    Й сховається за кручі.

    Прийди до мене, пригорнись,
    Тебе прийму з душею,
    Сонет до неба напишу,
    Й навік будеш моєю!!!.....
    2014.12.31 грудня.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  38. Юрій Кисельов - [ 2014.12.31 21:44 ]
    Рік старий і рік новий
    О року! Геть іди, дістав
    смертями й клятою війною.
    В нас нині більше стало прав,
    та сурма кличе знов до бою,

    бо лютий ворог захопив
    праотчі землі на Донбасі,
    в Криму вчинив багато «див»
    (спасибі несвідомій масі)…

    Повірмо, друзі: рік Новий
    мир принесе та перемогу
    всій Україні. Буревій
    ущухне. Буде слава Богу!



    31.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  39. Василь Кузан - [ 2014.12.31 16:23 ]
    Привітання з Новим 2015 роком

    У році синьої кози, щоб вам ні горя, ні сльози.
    А ця коза ще й дерев’яна – щоб доля не бувала п’яна.
    Щоб з кожним келихом вина в минуле йшла оця війна,
    Що то гібридна, то АТО… – Нехай не гине вже ніхто!

    Єдине побажання зле – нехай ху*ло оте помре!
    Але, то там. Ну а у нас нехай все буде – вищий клас!
    Хай буде все, як у раю. Кредити всі – щоб по нулю!
    Нехай добром зігріє хата – красива, радісна, багата.

    Щоби машина, дача, дім – щоб діти гралися у нім,
    Щоби довкола дому – сад. Нехай у душах буде лад.
    Нехай Вкраїна процвітає, ніхто із нас біди не знає,
    І хай солдати, в решті-решт, візьмуть цю владу під арешт.

    Щоб ми повірили у себе, щоб зрозуміли: що нам треба?
    Щоб мудрості, любові, сили ми всі від Бога попросили.

    31.12.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  40. Аня Тет - [ 2014.12.31 11:09 ]
    У ніч новорічних прелюдій..
    У ніч новорічних
    Прелюдій
    Під сяйво і танець
    Вогнів
    Під спалахи й гуркіт
    Салютів
    Й пророчий курантів
    Бій
    В той самий жаданий
    Час
    Як келихи повні
    Пригубим
    Давай загадаємо
    «Нас»
    І може трапиться
    Чудо..

    © Аня Тет, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  41. Олександр Олехо - [ 2014.12.31 11:41 ]
    Щоб ми були здорові і багаті
    В черговий раз виток навколо Сонця,
    кружляючи, завершує Земля.
    Стоїть малюк очима до віконця
    і виглядає діда-москаля.

    Той сповиває калинОві зорі
    у стрічку колорадського жука,
    а ще є інший – той, що «айєм сорі»
    і на свята готує індика.

    Обидва, і Мороз, і Санта-Клаус –
    прихідці із чужої сторони.
    А ми шануймо, люди, Миколая:
    від лиха, чудотворцю, борони!

    Тож відійдіть, "Америки й Росії",
    бо України ожива душа
    і звичай давнини нехай зоріє,
    чужому духу давши відкоша.

    Щоб на Різдво у кожній щирій хаті
    на красне місце клали дідуха,
    щоб ми були здорові і багаті,
    і, бажано, на многії літа!

    30.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  42. Домінік Арфіст - [ 2014.12.31 10:30 ]
    мої... (новорічна пісня арфіста)
    задивлений в харизму хижака
    задимлений курильницями курій
    чаклує знерухомлено Меркурій
    фантомно зве Венерина рука…
    віки пересторог і молитов
    покидані в могилу перемоги
    зціловані Юпітерові ноги
    аж до кісток – не гоїть їх любов…
    дістанеться далеких берегів
    легенда чарівна кораблетрощі…
    замилувані маревом всепрощі
    мої нещасні… злющі… дорогі…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.31 09:51 ]
    Паф...

    Я судила потроху, розглядала усіх.
    Не була скоморохом.
    Відпокутую гріх.

    Ось дійшла до межі, за якою... блакить.
    Хтось рибалить, я смажила...
    Дощечки - хить...

    Я хотіла для себе трохи більше тепла.
    Обплітала родину... А хата мала.

    Пахне хвоєю тиша.
    Оранжевий ніс.
    Хтось вуглини і моркву торішню приніс.

    Сніговик усміхається.
    Гудзик упав...
    - Ще поправлю відерце...

    Звук петарди: піф...паф...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.12.31 09:01 ]
    Мана



    Знов палить Рим трипафосний Нерон...
    І пахне мандаринами і руном.
    Між таро картами гниє оксюморон.
    Безжалісна епоха теше труни...

    Немає місця мавкам, павичам.
    По яблуках промерзлих - сині коні.
    А ось і ніч - кінець усіх начал -
    У пишноті-мані ілюзіону.

    Ти десь отут зібгайся і дивись.
    Несе гостинець зайчик...
    Пнись...
    пнись...
    пнись...

    Ще буде лиска...
    вовк...
    осел...
    салют...
    Порфірно мчатиме до одра смерті Брут.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  45. Микола Дудар - [ 2014.12.31 04:29 ]
    Принаймні щось...
    і Світ з картинкою "анфас"
    і ви острижений під бокс
    і небо зорями до вас -
    ну, словом знову - парадокс…
    вас щохвилини їсть іржа
    вас піна тисне в береги
    а уночі приходить Ша -
    і ще й глузує перед тим

    смішне ім"я коротке: "сон"
    він був і є, і буде скрізь
    і цей неписаний закон
    один з найперших з неба зліз…
    а навздогін захмарна "хрєнь"
    і все таке… непотріб весь
    - як віднайти ваш Сьомий день? -
    Він в рушниках у сяйві Днесь…
    31.12. 2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  46. Серго Сокольник - [ 2014.12.31 00:38 ]
    Еще!.. (новогоднее пожелание)
    Тревожный год стучится в двери-
    Чего мне в жизни ожидать?
    И все же я в удачу верю.
    Хочу желанья загадать.

    Хочу, чтоб милой Украине
    Глаза не застилала мгла.
    Чтоб не затмили неба сини
    Тиранов черные крыла.

    Еще- чтобы напастей пули
    Лишь по касательной прошли.
    Хочу, чтоб беды не коснулись
    Моей судьбы, моей земли.

    Еще- удача чтоб вернулась,
    Хочу, чтоб повторилось все...
    Еще разок, но чтоб крутнулось
    Рулетки жизни колесо...

    И вновь приятны будут встречи,
    Удачи тень на нас падет,
    Еще в продрогший серый вечер
    к нам тихо счастье припадет.

    Еще любви нам будет мало-
    Пусть сердце бьется горячо!
    И я хочу, чтоб ты шептала
    В постели мне- Сереж!.. Еще!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114123100843


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  47. Гренуіль де Маре - [ 2014.12.31 00:02 ]
    Умовляння
    Зачекай – і зима повідбілює суму сувої,
    Потерпи – і крихкий льодостав запечатає біль,
    Запізнілі жалі гуси-лебеді візьмуть з собою,
    Та остання пір’їна – крижинкою в око – тобі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (13)


  48. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:09 ]
    Ключи.
    Я чувствую в сердце надрыв,
    Когда становлюсь на колени
    Пред ликом заброшенных нив
    И ожиданья видений.

    Мой спутник рога положил
    На тучи небесного стада,
    Бежа средь далёких светил
    И не встречая преграды.

    Я странник остывших полей,
    Идущий своею тропою,
    С молочным туманом над ней,
    Наощупь ступая ногою.

    А где-то судьба вдалеке
    Ключи от меня мои прячет:
    Возможно в потухшем костре,
    Или в замёрзшей реке,
    Забывши, где спрятала - плачет...

    А я всё пытаюсь понять
    И плачь её и деянья.
    Догнать бы её и отнять
    Свои мне ключи...в наказанье.

    И выдержать всё и прогнать,
    И страхи свои и сомненья.
    Не долго осталось мне ждать
    Грядущего мига прозренье.

    Я сторож своих неудач,
    Я путник потерянных дней,-
    Никто не услышит мой плач
    В молочном тумане полей...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  49. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:46 ]
    Памяти матерей.
    Ах, матери наши! По детски наивные...
    От нас перенесшие слёзы и боль.
    К их боли порой, мы бывали пассивными,
    Играя свою неприглядную роль.

    Как будто межа проходила меж нами,
    Нередко политая горькой слезой.
    И кто-то забыл о единственной маме,
    Шагая своей отчужденья тропой.

    Теперь с опозданьем и тихим раскаяньем
    Приходим на холмики влажной земли.
    И там перед Ней ничего не скрываем мы:
    О всём говорим - раньше что не смогли...

    Ничто не заменит нам больше святую,
    Явившую миру нас этому мать.
    И каждому стОит поэму большую
    На вечную память о ней написать.

    Не прячься в слова! Неестественно это.
    Нам помнить всё надо, но только не лгать.
    Ведь матери нет... И во мрак того света
    Когда-то придётся и нам прошагать...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Галина Михайлик - [ 2014.12.30 20:24 ]
    Мовчання - золото?
    Лукаві згуки сіяні надміру.
    О, зупинись - подумай! Не врази.
    Бо навіть титло - до війни, чи миру -
    усе одважать вічні терези...


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   720   721   722   723   724   725   726   727   728   ...   1854