ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Марина Довбня - [ 2013.09.24 20:47 ]
    А журавлі летять
    А журавлі летять,
    перевернувши небо,
    своїм дзвінким «курли!»
    хвилюють береги.
    А роси мерехтять,
    стиха грайливий щебет,
    волошки де цвіли,
    рясні впадуть сніги.

    А журавлі летять…
    Мене саму лишають,
    не жаль вам, журавлі,
    мене, не жаль, не жаль!
    Що на вустах печать
    жури, не помічають,
    від рідної землі
    в незнану линуть даль

    А журавлі летять,
    беруть на крила сонце,
    їм байдуже до сліз,
    що у очах тремтять.
    А грона вже горять,
    палають у віконці
    межи струнких беріз.
    А журавлі летять…

    вересень 2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  2. Оксана Пухонська - [ 2013.09.24 19:13 ]
    * * *
    Малюєш пальцями на склі холодний дотик
    Його зізнань.
    Невидний слід, і ще…
    Іще
    Тремтить
    В тобі.
    Прийде ця осінь…
    Осінь доти,
    Допоки біль, допоки звук, допоки щем.
    Ідуть слова крізь всіх і все,
    Ідуть до тебе.
    Його зітхань тремка струна
    На чолах хмар.
    І тихо сохнуть у руках сльозинки Феба
    Тоненьким, нервом,
    Що продерся крізь туман.
    Перетерпиш цей крик в собі
    і цю знемову.
    А осінь так іще ніхто
    Не проводжав,
    Щоби аж вбити віддзеркалення любові
    Гарячим віддзеркаленням ножа.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (4)


  3. Мирослав Артимович - [ 2013.09.24 19:10 ]
    Нісе…нітниця
    …ну ось і все
    сиджу посе
    ред стін один пишу есе
    то може скруху пронесе
    бо так під ложечкою ссе
    усього аж мене трясе
    рятуюсь кавою глясе
    не знаю тільки чи спасе
    вмикаю скриньку TV Se…
    але і там ні те ні се
    лише якийсь Абу-Хосе
    овечок стрижених пасе
    йому згадалось медресе
    і відпочинок в Туапсе
    проміння падає косе
    шурхоче шинами шосе
    а двері - скрип… когось несе…
    оце й усе…
    кінець есе…

    24.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (22)


  4. Любов Бенедишин - [ 2013.09.24 19:40 ]
    ***
    Просвітлення за крок до божевілля.
    За подих до осяяння - пітьма.
    Солона хвиля власного безсилля
    І сила тридцять п'ятого псалма.

    24.09.2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  5. Ксенія Озерна - [ 2013.09.24 19:44 ]
    ***
    Ти думаєш...
    легко
    стояти лише біля кросен
    і станси нічийні ткати,
    і відпускати назовсім,

    зривати за словом слово,
    губити, губитися знову
    стовідсотково,

    шляхи перебутні
    ділити на вирій і стужу,
    сивіти, як осінь,
    як осінь, губити душу
    таку бентежну, таку байдужу,
    а, може, просто зів’ялу дуже,

    мінливі думки
    проганяти за обрій
    і танцювати останнє па
    допоки коси розвіює вітер,
    допоки серце не виїсть зима.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (35)


  6. Ігор Герасименко - [ 2013.09.24 17:58 ]
    Пожалів - ужалили
    Я думав: урятую дві бджоли,
    Які тонули і гуділи жалібно.
    Узяв билину біля жаливи,
    А жалива мене чомусь ужалила!

    2010-2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  7. Ігор Герасименко - [ 2013.09.24 17:36 ]
    Чорне і синє

    Чорнили спілу синь круки,
    І тишу крики їх чорнили,
    Немов у Січ змогли пройти
    І оселитися жовніри.

    Немов у православний храм
    Попали п’яні сатаністи.
    Але в олтар їм не залізти,
    Бо настрій вир круків не вкрав.

    А щоб спасти політ небес,
    Щоб негатив спалить увесь
    Достатньо однієї іскри.
    Твою отримав есе мес,
    І сподівання знов розквітли.

    І звідти, з тих дзвінких рядків
    Огонь усе перекрутив:
    Те, що здавалося бридким
    Ставало гарним при бажанні.
    А ті, які пішли, безжальні,
    Святої віри супротив –
    Тепер сумирні прихожани.
    І навіть вкраплення круків
    І синь, і тишу прикрашали.

    2012



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  8. Василь Шляхтич - [ 2013.09.24 17:10 ]
    Так си думам - да котрим поетам в Україні (на лемківськтх говірках)
    Смотрю на вас з заграниці
    Про якиси там дурниці
    Читам вашу поезию
    І не вшитко розумію

    Ви пишете так як гвони
    Слова гарни нич не повім
    Але ваши вірши про нич
    Хоц і в українскім слові

    Зас хвалите то што гнеска
    Мальованим вельким словом
    Олігархи бют оплески
    А вітер несе полову

    Хоц ви в себе я в чужині
    Інше видять наши очи
    Я загрозу в Україні
    І то як би єй помочи

    Ви в книжках в твердій оправі
    Штосте до склепу віднесли
    Думаєте лем о славі
    І пінязі зір ваш пестит

    Словом чудним вибираним
    НИЧ опишете як Бога
    А про край свій слово мами
    Лем куціцька так під здогад.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  9. Надія Рябенко - [ 2013.09.24 17:24 ]
    Життєвий шлях
    Як не спиться зимової ночі –
    Дістаю із шухляди листи
    Ніби дивляться з них твої очі,
    Заслоняючи біль самоти.

    Я читаю ізнову, ізнову,
    Перечитую їх в сотий раз,
    І веду нескінченну розмову
    Про життєвий наш пройдений час.

    Пропливає все перед очима:
    Перші зустрічі, ніжні слова.
    Наче крила росли за плечима
    І хмеліла від слів голова.
    . . . . . . .
    День весілля в холодному січні,
    Коровай на святковім столі,
    І свекруха не зовсім привітно
    Зустрічала в сусіднім селі…

    Ти у чарочку став заглядати,
    Як залишили рідне село,
    Одиноку мою сиву матір –
    Найсвятіше, що в мене було.

    За тобою полинула в місто,
    Стрів привітно мене Кременчук.
    Весь сіяв, як в янтарнім намисті
    Від тривог рятував і розлук.

    Залишила я друзів чимало
    Білу хату, вишневий садок
    І лелек, що удаль проводжали,
    Срібнолисту осику, ставок…

    І дитинство своє босоноге,
    І сліди на гарячім піску,
    Й журавлину невтішну тривогу,
    І човни, при вербі, в холодку.
    . . . . . . .
    Все незвичне і незрозуміле
    В наддніпрянському місті було,
    Докладала рішучості й сили,
    Щоб забути кохане село.

    Не змогла я забути, бо знову
    Чула запах п’янкої ріллі,
    Мами пісню святу колискову,
    Клич лелечий в бузковім селі.

    Рятувала любима робота,
    (Узяли в заводський дитсадок).
    Проявляла до діток турботу…
    Народився і в мене синок.

    Стільки радості, ніжності, щастя
    У серцях наших щирих було.
    Я з синочком, немов на причастя,
    Прилітала до мами в село.

    А коли наближалась до хати –
    Мальви низько вклонялись до ніг,
    І барвінок стелився хрещатий,
    І стрічав світлий мамин поріг.
    . . . . . .
    Швидко донька й синок підростали,
    Ось і в школу пішли залюбки.
    Негараздів та горя не знали,
    Їх турботи – оцінки, книжки

    Вже і школу обоє скінчили,
    Як же плинуть у безвість роки!
    Дай-то Боже їм Віри і сили,
    Хай їм сяють удачі зірки.

    Час прийшов – син кордон захищає,
    Стільки я недоспала ночей!
    І Всевищний один тільки знає,
    Стільки вилила сліз із очей.

    Мчать роки… Відслужив син… Додому
    З Єревану на крилах летить,
    Бо жде дівчина вірна, і тому
    На побачення з нею спішить.

    Відгуляли невдовзі весілля
    І щасливо у двох зажили,
    Хоч підкралось до нас надвечір’я –
    За дітей ми щасливі були.

    Скоро й донечці “щастя” знайшлося,
    Їй судилось іти під вінець…
    Та недовго у згоді жилося –
    Наступив їх коханню кінець.

    Залишившись з маленьким синочком
    Стріла прикрість її молоду,
    Але ми не залишили дочку,
    Розділяли із нею біду.
    . . . . . . .
    Все пройшло… Засивіло роками,
    Не затерся життя твого слід…
    Хоч тебе і немає із нами
    Всі дванадцять оплаканих літ…

    Посивіли давно наші діти,
    Вже дорослі онуки твої.
    Їхнім щастям я буду радіти
    Мудре слово – бальзам для сім’ї.

    Милий правнук росте, бешкетує,
    Мудрість, сила хай ляжуть до ніг.
    У житті береже та рятує
    Божий ангел – Святий Оберіг.
    . . . . . .
    А в холодні засніжені ночі
    Перечитую знову листи.
    Твої добрі замріяні очі
    Гріють душу з небес висоти.
    17.08.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  10. Інна Ковальчук - [ 2013.09.24 15:12 ]
    ***
    Коли тривога крадькома
    торкає скроні,
    а вперте небо ллє дощі
    на міжсезоння

    коли не квапляться вітри
    і перехожі,
    а місто заспане стає
    на осінь схожим

    коли глевкий отерплий час
    на плечі тисне,
    і слову з присмаком сльози
    бракує кисню

    тоді до тебе прихилюсь
    на відстань вірша,
    і стану спогадом розлук –
    чи, може, більше

    та, пізнаванному, віддам
    як на офіру
    найпершу мрію і свою
    останню віру…









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (12)


  11. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2013.09.24 14:26 ]
    Не піддавайся
    Не піддавайся мені,
    Не піддавайся вмовлянням,
    Я полишила чекання,
    Краще мені не вір.

    Не довіряй словам,
    Не повертайся більше,
    Кроки мої тихіші…
    Вірші…летять до зір.

    Не піддавайся спогадам,
    Я уже все зупинила,
    Кинула, відпустила…
    І над минулим злетіла…


    Не довіряй ані погляду,
    Ані обіймам, дотику,
    Я починаю заново
    Жити за серця покликом.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (6)


  12. Нінель Новікова - [ 2013.09.24 11:11 ]
    Украли літо...
    Етюд

    Золотої цієї пори
    Ще хотілося сонцю радіти,
    Та загнали холодні вітри
    Десь, у Африку, «бабине літо».

    Безутішно ридають дощі,
    Заливаючи землю щоднини...
    Розкошують у лузі кущі
    Молодої, гіркої калини...

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (11)


  13. Олена Багрянцева - [ 2013.09.24 10:16 ]
    А в тебе доросла донька. І пахне на кухні кмином...
    А в тебе доросла донька.
    І пахне на кухні кмином.
    І грає сусід-романтик
    На клавішах кожен день.
    По вінця у кухлі піни.
    Хвилини летять невпинно.
    І рветься у шибку вітер
    Мотивом дзвінких пісень.
    Витає вінтажний спокій.
    На сполох не б’є погода.
    Сьогодні я буду справжня,
    Як осені тихий сміх.
    На сонці ти грієш воду
    І серце моє холодне.
    І навіть зігріти жовтень
    Ти б міг.
    24.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  14. Валентина Попелюшка - [ 2013.09.24 09:10 ]
    После наших коротких прогулок по раю...
    Все больней и больней каждый раз отрываю
    Оплетенную душу корнями в душе.
    После наших коротких прогулок по раю
    Грешный мир - безысходной печали клише.

    Мне там пусто одной. Рай наполнен тобою -
    Этот ласковый голос, волнующий взгляд...
    Я мучительно так упиваюсь любовью,
    Что порой непонятно, где рай, а где ад.

    Воскресаю - и снова за нас умираю,
    Мне нести этот крест, не отдам никому.
    После наших коротких прогулок по раю
    В грешный мир я тебя никогда не возьму...

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  15. Андрій Басанець - [ 2013.09.24 01:46 ]
    * * * *
    Далеко поза небом, поза тим,
    де сива хвища, де солона осінь,
    Марія стереже чиїсь хрести,
    і все чекає невідомих гостей.

    А ми йдемо, як венами туман -
    не світимось, не світим, не ярієм...
    Тримає нас руками обома
    над прірвою розхристана Марія.

    Куди падем? І нащо ми тобі -
    вже ні табун, ні зграя, ні отара...
    Марія миє руки голубі
    і розсуває почорнілі хмари,

    бо хтось гукав, а чи приснився хтось?
    Отара ж прийде? Виноград дозріє?..
    І хто спитав би - над чиїм хрестом
    всю ніч невтішно плакала Марія...

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)


  16. Анастасія Поліщук - [ 2013.09.24 00:35 ]
    Вересень
    День був занадто сонячний,
    Настрій був надто піднесений,
    Десь поміж ясними скронями
    Тихо помер теплий вересень.

    День - він уже не лагідний,
    Настрій уже заморожений,
    Тільки крокує левадами
    Привид зливової осені.

    Може, справа не в холоді,
    Певно, що справа не в сирості,
    Просто душа не знеболена,
    Просто побачила привида.

    Знову дарма очікую,
    Ранок стрічаю надією
    Що за зливовими ріками
    Вересень прийде замріяний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  17. Наталя Мазур - [ 2013.09.23 23:16 ]
    Покинутий
    На пустищі дикім, де зарослі трав,
    Під баком, що повен помиїв,
    Ведмедик потертий самотньо лежав
    Із бантом рожевим на шиї.
    Дощило надворі.
    Скуйовджений плюш
    Намокнув і злипся.
    Недбало
    Ведмедик лежав у калюжі.
    Довкруж
    Нікого не видно.
    Смеркало...
    Новим він колись подарований був
    На свято малому хлопчині,
    І довгі роки жив улюбленцем у
    Великій і дружній родині.
    Він вірним товаришем був у житті,
    Ділив із малим перемоги.
    Чому ж опинився тепер в забутті,
    І кинутий обіч дороги?
    Чому по життю не шануємо тих,
    Хто вірним нам був,
    І з роками
    Про них забуваємо?
    Звісно, святих
    Повік не було поміж нами.
    Чому не спиняємось між метушні
    Щоденних борінь до знемоги,
    Не думаєм, як би жилося мені
    Покинутим обіч дороги?


    21.09.2013р. Львів




    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (16)


  18. Василь Шляхтич - [ 2013.09.23 22:58 ]
    мудрості міра (тавтограма)
    мудрості міра

    мірою майбутності
    міркування минулого
    можливість молитися
    молитвою матерів
    молоді молять мамону
    мелють млинцями маківки
    мають молоко марихуани
    молодість марніє
    минають містичні мрії
    мертвим могили.
    05.07.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  19. Галина Михайлик - [ 2013.09.23 22:40 ]
    Сонет з увертюрою
           Увертюра

    …і начебто давно все прозвучало
    про золоті «осінні карнавали»,
    про «хуртовини айстр» і хризантем,
    і не знайти вже для поезій тем…

    Та ледь майне поміж дібров
    золочена карета
    принцеси – Осені… І знов
    є тема для сонета…

    09.2008

           Осінні дива


               «…На проспекті Свободи
               знову зацвів каштан…»
                   Львівська газета,
                     08.09.2008
              ( А на вулиці Княгині Ольги –
               знову зацвіла вишня…
                   З власних спостережень
                         09.2008)


    - Іще ждете чудес? У прагматичний вік?
    О, не марнуйте часу на дурниці!
    Чи не простіш – навідати крамницю,
    а не шукать джерел, просить в берези лік?

    - Прагматику, спинись! Поглянь довкіл – краса!
    Торкнися світового абсолюту.
    Бач: райдуга, як відблиски салюту,
    яким ще мить тому прощалася гроза…

    А в «літі бабинім», неначе навесні,
    старий каштан – сучасник сивих левів -
    цвіте, весніючи неждано, в напівсні…

    І наче у піснІ, ще й цвіт вишневий
    світилка-Осінь молодятам у вінці
    вплела… Тож диво - поруч. Незбагненне…

    09.2008 (09.2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  20. Олександр Козинець - [ 2013.09.23 20:21 ]
    ***
    Зайві звуки заглушать вікна,
    Світло в домі з’єднає дроти.
    Ти чекаєш свого чоловіка,
    Який скоро має прийти.
    Одягнула новенькі речі,
    Зготувала смачнючий торт.
    Але звісно не скажеш ввечері,
    Що зробила сьогодні аборт.
    І він мабуть про це й не знатиме…
    А могло повернутися так:
    Його донечка кликала б татом –
    Ти раділа б від цього. – Факт!
    Зізнаєшся собі: злякалася,
    Мабуть, рано. Ти молода…
    Де ж він ходить? Вже зачекалася…
    День важкий… І душа в сльозах…
    Взяла в руки себе. Забігала.
    Не шкодуєш про це. Ну й хай…
    Ось, прийшов… Зустрічаєш, усміхнена,
    Наливаєш коханому чай.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  21. Юрій Кисельов - [ 2013.09.23 19:24 ]
    * * *
    Де тут нащадки прадідів великих,
    Що боронили рідні рубежі
    На грізній найостаннішій межі
    Від зайд-чужинців, що несли нам лихо?!!

    Де спадкоємці тих, що заснували
    Брід Кам’яний* - козацький зимівник?
    Куди могутній рід козацький зник?
    Після чиєї занепав навали?!

    І що чужинці скажуть - так і є:
    Шотландець Карл**, німкеня*** на престолі...
    Палає серце, аж кричить од болю -
    Коли ж ми пошануємо своє?!!

    Чи довго нам купатись у брехні?..
    Знов "німець нам історію розкаже"****,
    Як їздила цариця в екіпажі?
    Чи зрозуміємо, збагнемо?.. Ні?..
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (18)


  22. Василь Кузан - [ 2013.09.23 19:37 ]
    Німе кіно
    У генах мого натхнення
    Коріння твого кохання.
    І крапля – аналіз крові –
    Усе доповість про нас.

    Ти живиш слова любов'ю,
    Ковтаєш пігулки болю
    І віриш – все буде добре,
    Хоч сумнівів плаче хор.

    Хоч голками непокори
    Вчорашнє під нігті коле,
    Та страдну минулу осінь
    Не вродить старий горіх.

    Безмежжя твоєї влади
    Укутає день у ладан
    І стигле бажання літа
    Осипле тобі до ніг.

    Не янгол я. Не безгрішний.
    Смітити не можу грішми,
    Та ось у моїй долоні
    Зернина – тонка душа.

    Візьми. Розітри і викинь –
    Не скоро іще Великдень.
    І нам хай про нас розкаже
    Сусідів німе кіно.

    23.09.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  23. Доріано Фокс - [ 2013.09.23 19:16 ]
    На вічнім платі
    На вічнім платі, з неба впавши тихо,
    нема прощення за наші гріхи.
    Шукали щастя, та знайшли лиш лихо -
    тонку межу давно ми перейшли.

    Немає сонця більше, то лиш вітер віє,
    нещадно ріже наші душі знов.
    І кожен про маленький промінь мріє,
    і остиває в жилах кров.

    Нема запалу, який був раніше,
    туманить розум монотонність днів.
    А вітер виє, і все тихше, тихше.
    Втрачаєм ми яскравість снів.

    І де поділись ті жага, бажання?
    Бажання жити, до зірок плести.
    А залишилось лиш розчарування,
    ми розвели усі свої мости.

    Шукати вихід? Але кому треба?
    В своїх помилках потонули ми.
    Так де ж той шлях? До того неба.
    І в наших душах вічні льди зими.

    А може нам чекати тихо?
    Чекати мрій, як справдяться вони?
    Чи може не змиритись з лихом?
    Свою дорогу у пітьмі найти.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Оксана Суховій - [ 2013.09.23 19:43 ]
    * * * *
    Боялася, аж кам'яніли вікна.
    Та вірші шепотіла у рукав.
    Не посивіла. Не померла. Звикла!
    Так не один, я думаю, звикав

    до того, як поволі стигне в жилах,
    як все достоту в'яне у тобі...
    "Не перша й не остання" - говорили.
    Не вірила - любив же ж, ну любив...

    Та й розлюбив. Гірка осіння темінь.
    Рука, що вчора билася крилом...
    І все здається, що в житті моєму
    поезії ніколи й не було...





    Рейтинги: Народний 5.4 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (13)


  25. Устимко Яна - [ 2013.09.23 19:10 ]
    під покосами
    під покосами літо покосами
    скільки жмень молока
    не приносили
    скільки плесканок сонця
    не брали ми
    і кружками у небі не краяли

    ой покошено літо покошено
    понесуть його з поля у кошелі
    продірявлять мару його остями
    поки осінь стоятиме осторонь

    ой покошено літо покошено
    по стернині по ниточці кожному
    на кожух з реп'яхами
    на спомини
    щоби дим лоскотати у комині

    під покосами літо покосами
    в гарбузах ночуватиме осінь і
    сон водитимуть лози заплутані
    в золотистій заплаканій сутені


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  26. Віктор Насипаний - [ 2013.09.23 15:25 ]
    Осені свято
    Знов оркестра жовта грає польку.
    В танцях листя дні такі шалені.
    Щедро гостить небо нас нівроку:
    Б’ють салюти лип, беріз і кленів.

    В дивний кольоровий сміх обгорток
    Сонце світ золОтить нам завзято.
    Осінь стрімко мчить з вітрів екскортом
    В пізньолисту сумно-світле свято.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  27. Віктор Насипаний - [ 2013.09.23 15:45 ]
    Сполох
    В сонмі
    суму
    стигне
    спека
    серед
    сивих
    стін.
    В схлипах
    сині
    сонця
    сполох
    в сіру
    сутінь
    стік.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  28. Жанна Мирохівська - [ 2013.09.23 15:57 ]
    *
    Цей день і радісний, і щемний,
    повітря чисте і рясне.
    Так, я любила Вас... Напевно.
    І, мабуть, це вже не мине.

    Бо скільки прожила я років,
    сьорбнула і добра і зла,
    а це відчула ненароком,
    що тільки вами я й жила.

    Й чого собі оце кажу я,
    сама не знаю до пуття...
    Когось люблю... Про щось жалкую...
    І кимось міряю життя....


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  29. Микита ХЧ Баян - [ 2013.09.23 13:55 ]
    ПЛНЛ
    Во сне моём лишь виден он -
    Твой образ, словно ветер,
    Слаще, чем мечта и сон,
    Роднее, нежели дню вечер.
    А там, среди серого тумана,
    Крыльями снежными взмахнув,
    Едва скрывшись од обмана,
    Летит голубь-золотой клюв.
    Тёмного ворона он испугался,
    Ели не став его жертвой.
    Но в беде сам же не остался
    И выбрал путь для себя иной.
    Выручил птицу ангел небесный,
    Быстро прогнал слуга его с вод.
    Юнец держит конверт светлый,
    Ласкою и нежностью наполнен тот.
    Во имя любви своего хозяина летит,
    Издали неся волшебные слова.
    Только ты достойна его любви,
    О тебе он мечтал, поднимаясь с дна.
    Речь та не совсем относиться к снам,
    Прочти это по буквам снизу к верхам.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Іван Гентош - [ 2013.09.23 12:37 ]
    пародія « Заголоблили… »
    Пародія

    “Квітку” робив – ось завéршив ремонт…
    Кума покликав – злегкá “окропúли”…
    Нині у шоці – щось схоже на фронт?
    Хата – не хата! Де взялися сили?

    Кут десь пропав, і проламаний дах –
    Зірку не зняли із першої спроби…
    Хто нас обох у голоблі запряг?
    …От на димар захотілось оздоби.

    Зірку стягнути – та стільки б то справ!
    Ба, десь півночі “голóблив”, заразу.
    Вася донос в туалеті писав –
    Гепнуло так, що злетів з унітазу.

    Ледь не вознісся – якої манú?
    А налякався – і сльози, і соплі.
    Зайвими стали для Васі штани -
    Так і без них “почесав” по картоплі…

    Як тепер бути? Де Вася, де кум?
    Хлопці запряжені, коні не винні…
    Як же без зірки – піднімуть на глум!
    Ми “заголóблимо” Місяця нині!


    23.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  31. Олександр Олехо - [ 2013.09.23 11:12 ]
    Ми плакали...
    Ми плакали за Леніним,
    ми плакали за Сталіним,
    ми плакали за Брежнєвим.
    Не всі, але було.

    Ми плакали за Крутами,
    за вмерлими від голоду,
    за тими, що розсіялись
    в пилюці таборів.
    Не всі, але було.

    Тепер ми правду ділимо
    та долю нашу змучену
    і на війну шикуємо
    своїх на ворогів.
    Не всі, але так є.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  32. Нінель Новікова - [ 2013.09.23 10:38 ]
    Россия
    Глаза, как небо, голубые,
    И золотая вьется прядь.
    Иваны, Анны да Марии –
    Добрее в мире не сыскать.

    Но в годы бурные, лихие
    Умела за себя стоять.
    Да, эта самая Россия
    Земли не уступила пядь!

    Но терпит бар своих засилье
    И лень ей что-либо менять…
    Но, Боже, это же Россия!
    Ее никто не мог понять.

    Когда же вырвется стихия
    Отчаянно с ее груди,
    Проснется грозная Россия,
    Все зло сметая на пути!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (11)


  33. Ін О - [ 2013.09.23 09:12 ]
    не пиши ніколи
    не пиши ніколи, я більше листів не читаю,
    кожну ніч палю з них рум'яне багаття,
    грію руки, холоне серце, відторгнуте раєм...
    ляжу знов в лавандовім мороці спати.
    доки ранок розпустить у небі сотні півоній,
    сутінкові ліси шумітимуть снами.
    у містралі північнім невпинно купає Рона
    свої плеса і гонить сум берегами...

    берегами сліз льодяних - крижаніють долоні,
    крижаніє усе в почуттях відлунні...
    Боже, серце без нього гірко мовчить і холоне...
    зорі в небо лягають, неначе руни.
    доки вічний місячний човен в небесному дрейфі,
    нам так голосно плачуть вітру койоти,
    плаче дощ кришталем над нами самотніми, зверху,
    коли серце знову прямує до зльоту.

    але крила рве на шматки гострий спогад поразки...
    горне ніч наші душі в свої обійми...
    ліс шепоче листям забуті сторіччями казки...
    не пиши! я тебе відпускаю вільним.
    відпускаю в світи шукати взаємного щастя!
    вже між нами лежить межа - Чумацький Шлях.
    ріже лезами пам'ять душі тоненькі зап'ястя,
    серце б'ється в ребра, неначе у клітці птах.

    і мільйони сліз проростають лавандовим зіллям,
    п'ю до дна печаль, чекаючи забуття.
    лиш червоною кров'ю кипить гаряче свавілля
    і благає у мене твого вороття.
    не пиши ніколи, я більше листів не читаю...
    ніч без тебе, неначе пекельна страта.
    я від зради крізь терен болю повзла небокраєм...
    доля нас розведе, ледь почне світати.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Ін О - [ 2013.09.23 09:30 ]
    la vie est belle
    ти їй пишеш щоденно спекотного літа: la vie est belle
    з оксамитово-золотих берегів Середземномор'я Італії...
    і коли твій лист у серці її звучить, мов тисячі децибел,
    in amore - метеликами у животі, чуть нижче стрункої талії,
    та вібруюче у повітрі ti amo...ti amo на сотні миль
    бескінечного поля лілових квітів лаванди Провансу...
    ти шепочеш журливо ma chere, крізь марення зеленіючих хвиль,
    у співзвуччі близькім семиструнному серцю мовними дисонансами...

    і мусони підхоплюють ніжне твоє je t'aime поміж хмари,
    над молочним шлейфом зорей Кассіопеї у жменях нічного світу,
    щоб у відповідь чути від неї густе...солодке mio caro...
    і леліяти в серці жевріюче полум'я світла la dolce vita,
    щоб у відповідь бути диханням невід'ємної частки душі,
    коли понад життя - відчайдушне її follemente innamorato...
    вже по небу котиться обрієм жовте сонце в ранковій іржі,
    але зараз ти точно знаєш заради кого та чого жити варто!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  35. Оля Олька - [ 2013.09.23 04:46 ]
    Мой бог
    мой бог, когда курит - жмурится
    и не любит, когда я грущу.
    бродит со мною по улицам.
    подставляет лицо дождю.

    мой бог часто невесел,
    что-то думает,хмурит лоб.
    но со мною до боли честен,
    когда улыбается как нашкодивший кот.

    мой бог и я будем вместе.
    поцелуи в шею,в губы, в живот.
    и от счастья могу я треснуть
    или просто пойти в полёт.

    ты - мой личный вид бога.
    блики счастья, переплетенье рук.
    и по телу,нежной истомой,
    пролетает невидимый звук.

    ты урчишь, как кот, и сжимаешь
    мою руку своею рукой.
    я знаю - богов не бывает,
    но верховный был бы такой)
    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Оля Олька - [ 2013.09.23 04:40 ]
    Я і ти
    ти носиш в кишені гаманець й телефон,
    а я - цигарки й твою запальничку.
    я хожу, накинувши свій капюшон,
    проклинаючи себе за цю кляту звичку.

    ти ходиш в пальто, оминаєш калюжі,
    я ж в кросівках бреду по болоту.
    ти любиш знизу, я зверху - не дуже,
    я йду на пари, а ти - на роботу.

    ти так сексуально водиш машину,
    а я вмію себе лиш водити за ніс.
    я іноді дряпаю твою мужню спину,
    і смс-ки пишу з банальним "Love/Kiss".

    ти любиш фільми, я - читаю книжки,
    і в тебе в квартирі холодні шпалери.
    ти палиш ароматні, дорогі цигарки,
    а я ж давлюся димом з дешевих.

    ти вночі дихаєш так тихо і мирно,
    а я пишу свої хворі вірші,
    у квартирі твоїй по-осінньому сиро,
    тому я так часто гУблю ключі.

    ти серйозний та інколи строгий,
    проте вдома, як мале кошеня.
    і якщо ми обрали спільну доргу,
    то ми разом пройдемо її до кінця.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Лідія Дружинович - [ 2013.09.23 00:37 ]
    Колискова для Олесі
    Спи, моє найперше в світі диво!
    Спи, моє малесеньке дитя!
    Будуть дні твої ясні й щасливі,
    Мріями наповниться життя!
    Над колискою нехай лунає
    Пісня мами, татові казки,
    А в серденьку Божа ласка сяє...
    Спи, рідненька донечко, засни!
    Хай квітують соняхи і мальви!
    Ти ж зростай на радість для усіх.
    І дарує сонце літні барви,
    Радісно лунає щирий сміх!
    Спи, моя ріднесенька дитино,
    В теплих ніжних маминих долонях.
    Ясні зорі сплять і спить калина...
    ...Оченята вже у доні сонні.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  38. Віра Світла - [ 2013.09.22 22:39 ]
    безглуздям засуджені жертви
    Не буду більше наздоганяти тебе за весною
    і чекати зими не буду
    вичерпалась перед тобою своєю наготою
    і за кохання билася в груди.

    Обернувся спиною й обірвав слова,
    на губах застили...
    кам'яним лягли тягарем, як витвір мистецтва
    твоя льодова брила.

    Натягнулась струна адським надривом
    приреченим часом зїджена
    над тендітністю незламом, нелюдська сила
    ніжність вбита і знесилена...

    Падолистом зривається й тепло догорає
    в кулак зібрані всі нерви,
    ніхто нікого вже не обіймає
    безглуздям засуджені жертви.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2013.09.22 22:03 ]
    Сивая береза (пісня)
    Ледь торкнувши лезом
    Лагідну блакить
    Сивая береза
    У гаю стоїть.

    Ніжністю своєю
    Світиться вона,
    Облітає з неї
    Жовта сивина.

    Приспів:

    Сивая береза
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі.

    Сон уже змагає
    Небо голубе,
    Як прийду до гаю –
    Обійму тебе.

    Пахощами безу*
    Пестить душу вись.
    Ясен і береза
    Вітами сплелись.

    Приспів:

    Сивая береза,
    В золоті обнов.
    Ти – кохання безум,
    Пізняя любов. Двічі




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  40. Інна Ковальчук - [ 2013.09.22 21:28 ]
    ***
    Вітер вигойдує
    днину турботливо,
    просить пригаснути сяйне гілля,
    мжичку холодну
    розтрушує дотиком,
    втомленій хмарі повіки стуля.

    Волею осені
    вітру підкорена,
    днина дрімлива у вечір пливе,
    а в падолисті,
    на жовтні настояне,
    потайки грає вино дощове…




    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)


  41. Світлана Ковальчук - [ 2013.09.22 21:22 ]
    * * *
    І ромашка не скаже: кохає чи ні.
    Їй болить умирання ласкаве.
    Білі сльози - скрижалями в білому сні:
    Хто на кого й на що має право?

    І трава "не-забудь-мене" зжухне, як дим...
    Обпече, обтече по долонях
    Тихий доторк...

    І стануть один на один
    Час і пам'ять до бою у скронях.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  42. Михайло Десна - [ 2013.09.22 20:18 ]
    Зірка
    Зірку я з неба голоблею стяг.
    Нібито колір і форма, і проба
    варті того, щоб прикрасити дах.
    Хата, мовляв, і не хата - оздоба!

    Витріщать очі свої і чужі:
    плетений сир просто сам розплететься,
    зайвими стануть кухонні ножі,
    а унітаз чистоти - вознесеться.

    Я випадково її захопив:
    хмари за ніч натоптали картоплі.
    Хтось із невидимих зле перепив -
    взяв і запряг мене в дивні голоблі.

    Як тепер бути? В полоні на смак -
    я чи моя несподівана цінність?
    А за стіною сусід мій, мастак,
    пише донос про "зіркову злочинність".

    22.09.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  43. Василь Шляхтич - [ 2013.09.22 20:53 ]
    Думок кошик
    Думок кошик
    В серці ношу
    Душею читаю
    Бога прошу
    Не о гроші
    Хоч і тих не маю

    Думки гніву
    Й брехні співи
    Чужий вітер носить
    З права з ліва
    Нещасливо
    Нелюбе голосять

    Слова сію
    Про надію
    У кожну погоду
    Вони гріють
    Тих що мріють
    Про успіх народу

    Дні минають
    В моїм раю
    Ще не все як треба
    Ті що грають
    Добре знають
    Що все іде з неба

    Я приймаю
    Й величаю
    Діла й правди Божі
    За те маю
    Те що маю
    Або мати можу.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  44. Шон Маклех - [ 2013.09.22 20:44 ]
    Сумую на березi океану бiля селища Накiл
    Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:

    У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
    Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
    Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
    І ноги донести до Дубліна мені не сила.
    Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
    Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
    А на полях Ірландії – червоні маки –
    Сліди легенд сумних – буття спинилось.
    Ми легковажимо життям – такі вродились
    Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
    На півночі оленя загубився слід і три поети
    За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
    І я пісень старих сумних собі на рану
    Поклав і журюся – колись і нас не стане…

    Примітки:
    * - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  45. Нінель Новікова - [ 2013.09.22 19:13 ]
    Магия осени
    Золотые стояли деньки!
    Эта осень меня озарила,
    А от нежной, любимой руки
    Исходила флюидами сила…

    Забывала любые дела
    И болезни свои, и проблемы.
    Я летела к нему, а не шла,
    В добровольные омуты плена.

    Но напрасно искала тепла –
    Оказалось обманом и это.
    Просто, осень сеанс провела
    Белой магии «бабьего лета»…

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  46. Андрій Перекотиполе - [ 2013.09.22 18:00 ]
    Написи
    Хтось на стінах дві ночі писав “Посміхнись!”
    І плювалися жовчю заспані люди,
    Запиваючи пуншем несвіжих крамниць
    Власні мрії про те, чого вже не буде.

    На обручках надряпує хтось “Назавжди”,
    На звороті – адреси коханців, коханок.
    На обличчях читається вираз нудьги,
    А в очах запитання: “Що на сніданок?”

    Сива шерсть на собаці благає: “Не бий”,
    Зморшки баби сплелися у юні фігурки...
    І шикуються хмари в абзац безнадій,
    А з багна “Посміхнися!” кричить штукатурка.


    20.09.2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  47. Віктор Насипаний - [ 2013.09.22 17:56 ]
    Судить сумом осінь
    * * *
    Судить сумом осінь.
    Бродить струм душі.
    Серце сонця просить
    Понад хмар плачі.

    Сіре все й холодне.
    Клянчать мідь дощі.
    Ми теплом голодні,
    Як слова пусті.

    Жде когось на страту
    Жовтих днів печаль.
    Буде час вмирати
    Тихо на очах.

    Браму дня замкнуто.
    Небо молить ніч.
    Грає соло смуток
    На слабкій струні.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  48. Валентина Попелюшка - [ 2013.09.22 17:00 ]
    Бермудська тарілка
    Ранковий експромт – гарбузові оладки:
    На тертці дрібненько – шматок гарбуза,
    Сіль, цукор і пару яєць по порядку…
    Цікаво, про це вже вірші хтось писав?

    Отак цілий ранок – у колесі білка,
    Кручуся, аби ласунам догодить.
    І звідки взялася «бермудська» тарілка,
    З якої оладки зникають умить?..


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  49. Ігор Герасименко - [ 2013.09.22 17:54 ]
    Грибна соната
    А небо-дах чому на нас не пада?
    Його тримає сосен колонада.
    А небо-птах чому на нас не пада?
    Його лякає сосен канонада.

    * * *

    У сні зеленому сосні зима наснилась,
    та у бору робота не спинилась.
    Де маслюки, маленькі віслюки,
    чи докери біля сосни найвищої
    усю добу із глицею тюки
    по вертикалі, але переміщують!

    * * *

    А восени найважчі небеса
    І на душі безрадісно і млосно.
    Ще сила кленів і дубів згаса.
    Як можна сонце втримать ніжним соснам?
    І гірчаки, лисички, маслюки
    Рости почали весело і стрімко.
    Крихкі хоч, невеличкі і слабкі,
    Моральна хоч, але сосні підтримка.

    * * *

    Ми пішли і залишили в лісі
    Перегуків сім, а може, вісім.
    Й запитання: а бліда поганка
    Мухомору жінка, чи коханка?

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  50. Марія Романченко - [ 2013.09.22 15:55 ]
    Радість поразки
    І знов у плавання
    рушаю
    хоча
    поразки я вже маю
    як просолений
    морський вовк

    1916


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   786   787   788   789   790   791   792   793   794   ...   1814