ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:06 ]
    Ода про о-ні
    Вона говорила тобі чіткими спазмами
    в арбітражному суді нокаутуючи
    а всі твої аргументи маразмами
    в словесному музеї демонструючи…
    Вона запілінгувала тебе на чужому екваторі
    нависаючи над твоїми епіграфами
    переслідувала на своєму евакуаторі
    збуджуючи оточуючих своїми монографами…
    Вона заприсяглася небесними аурами
    перейти межу дозволеного
    постійно зникала за науковими мемуарами
    досліджуючи зони свого обраного…
    Вона ставала маніакально-депресивною
    відображаючи тебе в паралепіпедах
    здавалось - ще більш імпульсивною
    замикаючись наніч в своїх рефрежираторах…
    Вона фанатіла від енергетичного пасіонарія
    а ще від твого егоцентризму
    це виглядало як безглузда манія
    і подібного віршованого ідіотизму


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:18 ]
    Ти
    Коли дивитись на твою світлину

    Думки блукають в зга’дках

    Буває – очі, закривши на хвилину

    Хтось відкрив тебе нову’– усю в здога’дках



    Ти постійно ніби й поруч, але й не близько ніби

    І ходиш по одним й тим самим алеям міста

    Твій образ можна розкрутити і знімати кліпи

    І при бажанні в себе закохати мільйонів триста



    Ти квітка з небесних сонячних саді’в

    І послана в земні сади всім радість дарувати

    Ти мов стеблинка з солодких й кислих тих плодів

    Дивитись в твої «очі – пелюстки’» і ду’ші сво’ї чарувати



    Ти є у соцмережах – у вконтакті і фейсбуці

    Картинних галареях, пошукових групах і на чужому ноутбуці

    Заклопотана весь час ти – шукаєш, вчиш й навчаєш інших

    Навчаєш жити, - бути одним із найдобріших, наймиліших, найщиріших…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:38 ]
    Кав'ярня
    День перший – день знайомства
    Її столик дальній, а його навпроти
    Погляди зустрілись! – можливо небесна помста?
    На ньому ікорне масло а на ній шпроти…
    Коньяк, текіла а ще бутерброди…
    Номер у кавярні обох спопеляє!
    Про що думки у пана у панянки,-
    Про дітей, про чоловіка чи про жінку?
    А в сусідів дах зриває…
    День другий – то є день сумління і каяття…
    Аромат із мокачіно тугу навіває про буття,
    Кофеїн із кави освіжає і повертає до життя,
    Капучіно потекло у горло, обігріло і нагадало…
    Про гарячий шоколад і гаряче молоко
    Про лате і праліне – про оте святе…
    Про відчуття з напоїв і адреналін
    Про почуття до рідних і кофеїн…
    Про те - як та кав’ярня повертає до кохання…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:29 ]
    Крилата казка
    Далеко-далеко, десь аж у двадцять першому столітті
    Десь у пересічному повнолітті
    Он там на Україні, жила й існувала і сили набувала
    Дівчина - морська хвиля, вона як та небесна миля
    Розквітала, розкривала сонця промінь щастя
    Ворожила й чаклувала в полон не брала
    Неабиякий хист до цього мала
    Миля – томущо мила, а ще відверта на вдачу вперта
    Ніхто не мав, а вона мала й була щаслива – бо носила за плечима крила
    Могла літати із зорями в криївку грати
    Могла ножі на відстані метати у відповіть на словесні мати
    Могла комусь руку’ зламати – у когось мову відібрати
    Але то був лиш акторський витвір маски, а насправді вона була як рідна мати
    Гординя - миля, але душа як морська хвиля…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:19 ]
    Птаха




    На

    Жовтоблакитних

    Крилах

    Київтуман пливе…

    Боязко сокіл

    В

    Нього пірнає

    Жалібно зве!

    Ти чуєш?

    В житті буває

    Часто

    Цей

    Крик:

    Вернися!

    Чайко…

    Кохаю!

    У

    Відповідь

    Пусто…

    Мовчання:

    Немає!

    Зникла!

    Пропала!

    Цій

    Чайці

    Здається:

    Влюбився?

    Можливо

    Кохає?

    І

    Серце

    У

    Неї

    Тремтить…

    О мамо

    Чому?

    Я

    Знаю

    Це

    Ли’ше

    Той

    Само’обман!

    Я

    Помахом крил

    Його

    Малювала…Нічого не знала

    А може,

    Втомилась?

    Так

    Це

    Втома!

    А

    Не

    Любов…

    І

    Знов…

    Зажди!

    Не йди!

    У

    Відповідь глухе

    Мовчання

    А

    По очах:

    Прости!

    І

    Відпусти!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:11 ]
    Мур-мур



    Її пальці проникали між волоссям
    Понад скронями,
    В думках червоніла від того…
    ЇЇ губи рум’яніли бутонами
    Під довгими віями,
    Шарілась, закривалась долонями…
    ЇЇ подих шепотів сам за себе
    Пульс клекотів буревіями,
    Розширялись зіниці кордонами…

    Її погляд пройшовся по іншим
    Зали’шив він слід у то’бі
    Зустрілися дві пари очей
    І знову рум’яни в утробі…

    Її парасолька злетіла на ковдру
    Розкрилася…
    Роса розлетілася
    Втопились у неї, втомилися…

    Її ваза з порцеляни розбилася…
    Її плаття вечірнє на шма’ття порвалося…
    Її ніжки з під ліжка зламалися…
    Її шампанське зірвалося…
    Її розкішна зачіска тепер не розкішна…
    Спалах в очах, поштовх вулкану,
    Хвиля ударна, море пуху з перини,
    Знову ти киця…
    Я мишка…
    Знову мур-мур…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:36 ]
    Не про мене і не про тебе




    Ти хочеш читати мо’ї думки
    Пізнати мої світи
    При цьому залишитись без сліпоти

    Тоді про’шу на борт
    Я зроблю тобі словесний аборт
    Я покажу свій світ із дельтаплана
    А хочеш, потавлю у штурвала

    Скеруєш увагу на мо’ї нервові центри
    Відчуєш мене, пізнаєш мене
    Наповниш мене чистотою
    Заповниш всю порожнечу собою

    Я не буду наполягати,
    Не хочеш - не треба!
    Не бійся - ти не попадеш в мо’ї тенета
    Бо ти не мій еталон а я не твоя планета
    Ти не моя обкладинка і не моя стінгазета
    Ти просто газета…
    Пуста порожнеча…
    Ти клякса з пера, ні ти кістка ребра
    Ти тріска з вогня, з попелу із жару
    Ти схожа на нічну примару
    Ти куриш марихуану!
    Маєш світогляд путани
    І хочеш завжди буди в пошані!
    Мені подобаються плямисті лані
    А не характер бульдога
    Я не хочу у ліжку тримати ротвелера й дога

    Я знаю, ти хочеш тримати в мені носорога!
    Ніц не треба!
    Дай спокій ти думам моїм
    Все! Нема носорога…
    Ти просто залиш цю примару…
    У свого барло’га…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:12 ]
    Писака


    Його нешаблонну писанину

    Дехто назвав маячнею…

    Всі інші дурнею…

    Вона назвала – «це страхіття!

    Жах яке лахміття!»



    Наразі говорять:

    «У нього поїхала хата

    По ньому плаче палата,

    Із стінами в жовтий відтінок

    З ліжком в білосніжний барвінок…

    А давайте його

    На масаж голови

    Короче звони вже 03…»



    Не забарився й РТБ – «ЕСNALUBMA»

    У звороті «АMBULANCE»-БТР!

    Те що вчора мерехтіло на НТН

    Мабудь швидка допомога?

    Хоча цілком можливо:

    Не швидка - не допомога…



    БТР, можливо ще й інші виглядають із дзота,

    І більша половина Українського морфлота.

    СБУ, беркут і один чорноморський котик

    «Тюлень млін», - Кинув у нього дротик.



    «Люди - Х» у білих халатах

    Відловили писаку в хмарочосі із солі

    Покусали усі чорнильні пальці й долоні

    Зім’яли чотирі руки металевим скотчем

    Замордували в нічну піжаму

    Затягли до інжектоторного вігваму

    Чотирьохступінчатого пропану

    А може й бутану

    Мабудь хтіли забрати до мультибару

    Напоїти морфіном чи одеколоном

    Все! – Став він їхнім постійним антиподом…



    Лежить він тай думку ганяє:

    «Чому я не привид, чому не зникаю?

    Сидів би, десь зараз, на горах із цукру-солі

    Символи й знаки малював на долоні

    Візерунки із слова про зиму і сніг

    Про океан і морську хвилю

    Про небесну милю

    Про сни і бажання

    Про насолоду і шанування…



    Йому як завше все по барабану

    У нього Місяць Зорям грає ту нірвану

    Від чого просвітління вводить у оману

    Після вчора у нього сміття’із сіна в голові

    Можливо колюче а можливо і ні…

    Вчора-із-вечо’ра перед очима пелена

    Лук, натянута струна, стріла й серця.

    Сьогодні він кричить від параліча:

    «стою-стою-стою! На краю безодні раю

    Пишу – мовчу, говорю-пишу

    Я руки підіймаю, весь палаю!

    Ти ж моя файна птаха «хвиля – писанина»

    Я тебе кохаю!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:00 ]
    Словоблудство




    Робиш комусь добро - у відповідь ти зло!

    Не знаючи, щось говорити чи мовчати…

    Можливо про все забути, як і не було.

    Проковтнути все, не бачити, не знати …

    ***

    Яким ти бачиш світ через надцять років?

    Ким він є для тебе – хто для нього ти?

    Відповідь лишень за пару кроків…

    Творець чеснот чи добродій зла, мовчи!

    ***

    Чи можна замінить в собі самого се’бе?

    Постала перед вами ось така дилема

    Лицемірство й підлість - розібратись треба!

    Словоблудство це ще та проблема!

    ***

    Чи віриш ти в кохання - щирість почуттів?

    У що ж іще залишається нам вірить

    Пройнятися спокусою душевних мозолів

    Образи в нікуди’, але пекучі - нехай тебе потішить…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:33 ]
    З дідом Миколою вас




    Ой, як же замело!
    Навкруги летить добро
    Солоденьке й чарівненьке
    Ням-ням воно…
    Дід Микола! – Дітвора атас!
    За спиною величезний ананас
    Янголятка колами літають
    Малечам пісеньки’ співають
    Зі Св’ятом Миколая
    Вас усих вітають!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:12 ]
    Рибалка




    По-літньому ранкова прохолода

    Над головою зазіхання комаря

    Вудка в ставі й спокій риболова

    Макуха манить, вабить карася

    ***

    Над очеретом пів на шосту ранку

    В заводях блукає видра і бобер

    Копанка у лісі оживає на світанку

    Цуценята з боку - Флобер й Гомер

    ***

    Лелеки прилетіли на полювання жаб

    У лісі ожило – на нервах дятл грає

    З під листя виповзає здоровенний рак

    У лузі, десь неподалік, соловей співає

    ***

    Лебідь прилетів у пошуках лебідки

    Сполохав щуку яка йшла до поплавка

    Не знає він – немає тут його кобіти

    Наразі з іншим лебедем плаває вона

    ***

    Прокинувся Гомер, насупив брови

    Окинув оком озеро, глянув в бік села

    Нема Флобера, помчав він до діброви

    На цьому все – скінчилася рибалка, наїлись карася…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:29 ]
    Ти - хто це? Я вгадав – Леся Українка...



    Ти сиділа біля мене у вечірнім платті
    І дивилася на сцену Київ.Драм.Театру
    Театралів слухала і позіхала в такті
    Малюючи в ню долонях тату – мантру
    ***
    Я в цей час літав і кудись косився
    І кричав я бути там де ти сиділа
    Довго я на це молився, - аж втомився
    Помічаючи що відчував, що і ти цього хотіла
    ***
    Я не я - від театрального контакту
    Ти не ти - під кінець третього антракту
    І ми удвох в екстазі обравши нашу карму
    Авансцена й душі наші в драмі шарму


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:15 ]
    Жарптиця



    Шукав я у полі криницю
    Щоб мо’ю спрагу втамувала
    Зустрів біля неї жарптицю
    Яка косу сво’ю заплітала
    ***
    Запитав я неї – як звати?
    І хтів її стан обійняти…
    Полетіла від мене з І.Купала…
    Чому ти така світлолиця?
    Чому ти така із рум’яна?
    ***
    А далі осінь прилетіла
    На зміну літньої пори
    Та пташка десь присіла
    Чекаючи зими…
    ***
    Зима прийшла тебе знайшла
    І я брожу її дворами…
    Звенить Різдв’яна коляда
    Веселощі пронизані стежками…
    ***
    Але прийде весна і знову у діброву…
    Шукати поле й ту криницю…
    А біля неї молодицю…
    Ніжнолицю…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Насипаний - [ 2013.04.06 18:30 ]
    Труси ( гумореска )
    Нервовий бач сусід попавсь.
    Ну просто скажу – псих.
    Курити вийшов на балкон.
    А там – мої труси.
    Такий підняв відразу крик.
    Хоч стій, а хоч ридай.
    Носив, як прапор, ті труси.
    Аж страх, який скандал!
    Прибігли люди. Я прибіг.
    Назад їх попросив.
    - Ну що такого? – кажу всім. –
    Оце мої труси.
    Я - Вася, зверху ваш сусід.
    Чого ж кричати так?
    Причина, бачте, тут одна.
    Банальна і проста.
    Сказать щось інше я не встиг.
    Всміхнувсь лише: « Ги-ги».
    У ньому ж більш, як сто кіло.
    Ще й битої ваги…
    Почув мене хвилин за п’ять.
    Губу розбивши й ніс.
    - Чого ж відразу не сказав,
    Що вітер їх приніс? …


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  15. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:45 ]
    Давай пограємо




    Давай пограємо у числа
    Від одного до десяти
    Чому така сьогодні кисла?
    Програєш – поцілую разів зо три…
    ***
    Давай пограємо в міста
    Від Києва й до Львова
    В два хвостики зібрана коса
    На то’бі вишиванка кольорова
    ***
    Давай у піжмурки пограємо
    У лісі темному, де ходить хитрий лис
    Що маємо – то маємо
    Ти цукерочка на ймення те каприз
    ***
    Давай в словесний батл ми зіграємо
    По черзі ти мене а я тебе
    У море слів ми потопаємо
    Твоя харизма наразі виграла, і все ж але…
    ***
    Давай бої ми намалюємо
    Я ловець на амазонок - ти і є вона
    Троянського коня ми створимо
    В мені тобою виграна війна
    ***
    Давай у запитання ми побавимось
    На ні ти скажеш так – на так я скажу ні
    Про все на світі ми дізнаємось
    Я знатиму про що ти думала тоді
    ***
    Давай зустрінемось нарешті
    Біля УДППЗ «вУКРПОШТАХ»
    Це не в Берліні і не в Будапешті
    Чекатиму о сьомій – по вівторках
    ***
    Давай пограємо в давай
    У п’ять тих літер із «да» і «вай»
    Блукай в словесному міжрядді
    Мене між інших впізнавай..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:39 ]
    Образотворче мистецтво




    Дістав я лист білого паперу в форматі а-4

    Малював по твоїм контурам чорнилом

    Притуляв розмазану долоню до твого неба

    Залишаючи відтінок згадки я про себе…

    ***

    Ой не треба -не хочу і не буду я летіти

    Летіти і хотіти на виворіт усе робити…

    ***

    Дістала й ти листа червоного в а-3 форматі

    Малювала й добавляла відтінки синього

    Притуляла фіолетові думки скелета в шафі

    Залишаючи маляра у своїм серці - мене милого…

    ***

    Ой не треба – не хочу і не буду я летіти

    Летіти і хотіти на виворіт усе робити…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:26 ]
    Водохреща




    Вставай! Ти чуєш? Піднімайся!
    Дрімали довго…
    Зупиняйся! Насолоджуєшся снами?
    Гальмуй!
    Ти що не бачиш стоп?
    Зупинка, - все! Хутчіш на нижню тисни.
    Прокидайся…

    Все і всі прокинулись
    Від екзетполу дітвори
    Дерева скидаючи свої сніги
    Замолювали свої гріхи
    Дніпро в цей день - на Водохреща
    Протерши очі відкрило рота
    Чекаючи благословіння того
    Від патріарха Київського чи митрополита
    Окроплена в сніги молитва
    Чи може всежтаки від архієпископа
    Байдуже ? Ти православний чи католик
    Ти не вередуй
    Прикрий рукою ротик
    І лізь в Дніпрові води
    Пірнаючи там доти
    Доки душа не загартується
    Доки спрага не втамується
    Від нівелювання парафіян
    Від екзархату критики
    Світських аналітиків і богословів
    Холодно?
    По тілу тисячі колючих голок
    На Оболоні гра на нервах
    Промовистих ялинок…
    Все, - Дніпрові кручі
    Дякую, бувайте.
    Освіживши наші душі…
    Наразі пощавайте…
    До зустрічі – бувайте!
    До нової води охрещення
    В цей день – Водохреща…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:18 ]
    Ось так
    Сидиш буває – прозріваєш
    Від самого себе
    Думками постійно десь літаєш
    Забувши про все на світі
    Ой, забув – згоріло м’ясо
    Плита згоріла й згоріла хата
    Немає більше військомата
    Запросила ти мене до себе
    Боюсь за тебе
    Згорить і твоя хата
    Бо без халата
    Поїхали до мене
    Насмажим чіпсів…
    Ой, забув
    Будиночок колись тут був
    Поки мене не знав
    А взнав – зазнав
    Пізнав і зник
    І тільки
    Так
    Ось так
    Ну якось
    Так


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:52 ]
    Тобі на вушко
    Тсс - тихенько, не говори
    Прошу нічого не кажи
    Не треба зайвих слів
    Взагалі їх не потрібно
    Твої вуста повністю в помаді
    Ммм – смакота перестиглої черешні
    Фарбами за’палу і млості
    Ле’лять локони твого волосся
    Ням – яка чері ця зваблю’ча
    Сиджу як я на голках
    Зухвальства кактусів колючка
    Нестриманий тілесний протяг
    Захований у мріях потяг
    Субстанція – ммм блаженство
    Ця черешня із твого саду
    Зійшов я знову, і знову
    На станції у твоїм раю


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:45 ]
    Безхребетний трикутник
    Тво’ї чарівні очі ті дівочі оу - ці – очі…
    Тво’ї шарнірні танці як на ляльці на цій панянці…
    Тисну я бестижі пальці – наглі її пальці за плечима в танці…
    Відчуваю зухвалі ша’ржі у долонях па’жа, ню животика в дерве’ші…
    Наодинці лізу я за межі, я на вежі, ейфелетвоїтівежі –межі-межіміражі…
    Ти зі мною в куражі, піжамікстури тіж і ніж і авокадо, екзотоцьом-мм…
    Спіймали втому –то’му йдем додому ми до мене чи до тебе –хм…
    Яка чудова кава, ти як мо’я мила пава із шоколада-ннада…
    Яка принада на то’бі мо’ї ті адре’налі’нзи відкриті ві’зи…
    В безсонні ті круїзи пішки тво’ї зваблю’чі ніжки…
    І кігті як у кішки трішки аж занадто-надто…
    Тво’ї духмяні кави мали і не спали…
    Робо’ти ми усі проспали…
    Спали і літали…
    Спали …
    Ой.


    п.с. займатися читанням на одному диханні без зупину !)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:29 ]
    Валентинка



    Я так сильно лю дівчи’ну
    Заколихую цю днину

    На хвили-ну й на секу-нду

    Надкусив я мандаринку
    Що забрав із під ялинки

    Мандари-нку й апельси-нку

    Файні маємо дарунки
    Я цілую твої руки

    Твої па-льці , твої о-чі

    Я малюю валентинки
    І ховаю у торбинки

    Валенти-нки, й мандари-нки

    Що казати я не знаю
    Бо писати не казати

    Я не зна-ю, я не хо-чу

    Твої очі, мої руки
    Мої пальці, твої вії

    Кльова па-ні, гарна тьо-тя

    Вас зі святом я вітаю
    Серенади я співаю

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі

    Ти богема я дилема
    Ти скуйовджена поема

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі
    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:32 ]
    Ти-я



    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ти читаєш ці рядки
    Так ти-ти,
    І, посміхаєшся
    Не розуміючи ні слова, а?
    Ділібіліділія
    Ось, така ідилія
    Ми як ті небесні діти
    І від цього ніде дітися
    Ми як ті голі квіти
    Анестезія подорожника
    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ми як ті голі діти
    І без листя не зігрітися
    Ми як ті небесні квіти
    Словесна імітація
    Ділібіліділія
    Ділібіліділіти
    Підморгни
    І посміхнися
    За вікно ти подивися
    Не побачиш там цих квітів
    Подарованих тим дітям
    Бо ті квіти
    То і є ті діти
    Ось така у нас сім’я
    Ділібіліділі ти
    Ділібіліділі я…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:07 ]
    Джунглі
    День як день зимовий теплий день
    Попереду трьохвимірний тунель
    Машина часу несе нас у світи
    В тропічні, дикі наповнені зві’рами ліси
    Де на одинці в набедрених повязках лиш я і ти
    Ми дикі нібелунги пустелі вічнозелених тропіків
    Наші оголені тіла подерті від шипів колючих дотиків
    Не боїмося а ні чорної пантери а ні плямистих тигрів
    Із Амазонки ловимо пірані дивлячись у вічі крокодилам
    Ми виклики кидаємо гримучим зміям і горилам
    Ми призвичаїлись виживати в спекотні дні
    Хоч і переслідують постійно зграї із вовків
    Я твій охоронець - лев ти моя левиця дика звабниця
    Я пошматую всих гієн які почнуть до тебе залицятися
    За поясом у мене з леза загроза всим бушменам
    Ти носиш пазурі на острах всим пігмеям
    Ми аборигени - жителі лісів
    Із баобабів наробимо списів
    Нас не злякають ночі – ті, по екзотичному дитячі
    Де з хащі очі світяться котячі
    Де з папороті на тебе й мене сопе бізон
    На наші шиї з гілляччя пальми летить пітон
    Для тебе я приручив всих диких хижих жителів із джунглів
    Я побудував на дереві будиночок із сухих бамбуків
    Я оберігаю тебе і наших левенят від злого ока
    Подалі від мегаполісів пророка
    Нас занесло в нікуди, природа й адреналін
    Лише со'лодко-солоне возєднання енергій наших тіл…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:11 ]
    з 8 "марта"
    Якби я міг повернутись двадцять літ назад
    З усвідомленням всього що маю:
    «Прийшов би я сьогодні в третій клас
    І знову роздавав я оберемок квітів із тюлюпанів
    ***
    Подарував ці квіти зірвані з шкільної клумби
    Всим старшокласницям і вчителькам
    Побачив би я щастя й радість в їх очах
    А від ровесниць третім оком я бачив смуток
    ***
    Чекав на виклик до директора при всій повазі
    Де нагадалиб мні за кожен день тюльпана
    Що дарував я кожен день усим дівчатам
    А ще за вірш про Клару Цеткін на шкільній лінійці
    ***
    І перевели б мене у іншу школу –до, чужих тюльпанів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:49 ]
    Весна прийшла, а коли вже літо
    Поцілунок зеленого яблука
    Із нашого паперового літа
    Розсипалася ти передімною
    Порізавши пальця пелюсткою сіна
    Сад яблуневий надкушую ранній
    Твою папіровку і білий налив
    Літній наш день – він ніби останній
    Кислинкою пристрасті нас запалив
    В проміння суцвіття сплітаються губи
    Розлоге гіляччя твій стан обійма
    Яблучний сік стікає на зуби
    Літня пора нас у двох зачала


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:39 ]
    Кажи життю - я рокенрол !
    Де Рай? На землі –над чи під?
    Безумовно -ніхто цього не знає
    Коли, з ким і де скуштуєш плід
    Пліт через молочні ріки –це і є ліки?

    З чого вирішили, що ніби все не так?
    Є кохана дівчина яка теж кохає
    Можливо сама про це ще і не знає
    Цілком можливо, все можливо –чи не так?

    Хтось не вправі диктувати комусь умови
    Наполягати полежати лежнем в день
    Під український рок прийде пророк
    І зробить крок – за трибуною буде шок
    Життя наша школа, а вона - то є доля


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:31 ]
    Ти не прийшла, а я чекав
    Рондо Л.ван Бетховена , звін -акустика
    Твої руки обійняли деко скрипки
    Ця симфонія від С. Прокоф’єва
    Ти моя мелодія – стикання нитки

    Смокінг, фортепіано - клавіші
    Ми в дуеті творим рай із Ріхард Штрауса
    Мої пальці пересортовують Йоганнес Брамса
    Ти немов би я - ідилія релакса


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:45 ]
    Останній сніг 13 року
    Кроком руш до своєї мрії
    Ціль одна вона лишень твоя
    Слід від літ на світлім тілі
    У віках загартована душа

    Життя посеред зораного поля
    З сім’я правди виросла сім’я
    Незалежиш нівідкого -божа воля
    Божеволієш від долі і від її ти ім’я

    Квітнем ваблять її губи
    У долонях сніг лежав
    Локони колосся пестять руки
    По твоїй гомілці Березень розтав

    Журавлина горобина у моїх садах
    Яблучна на смак калина на твоїх ланах
    Цвіт із сонячного світла у твоїх очах
    І весняна чарівниця у моїх думках


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:37 ]
    Страх та й годі
    Серпнева ніч, злива, гроза і дика іволга
    Крик стривоженого лісу принесла вона
    Наближається Воно, те –чого ще не було
    Що ховається у хащах? Що, чи хто – Воно?

    Будиночок у горах, що понад озером
    Тримається на відстані доріг
    Вона приїхала із міста цього літа
    Пів місяця назад ставши на його поріг

    Третя ночі, заспані в утомі очі
    Літера на моніторі зависа
    З лісу Воно дивиться щоночі
    За вікнами дощі льють як із відра

    Шкребеться щось у двері, тінь та за вікном
    Воно вже знову поруч -ти з неточиним ножом
    Тиша гнітить спокій, страх все тіло прониза
    Воно ліпить гнізда на деревах – вільха чи сосна

    Дочекалась ранку, валізи вже на ганку
    А перед очима це Воно…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:56 ]
    Біла сон-трава
    Ось і слон, хоча ні, то сон
    Білий, білий сон як із снігу слон
    Сон - це ти, ти є сонце
    А слон то я – вічність з небуття
    Мальована моя ти сон-трава
    Ти квітка степова, що ожила
    У снах священного слона

    Вітер вкрав цю квітку польову
    Він кидає виклики слону
    Сила вітру плоті набула
    З снів забрала квітку в небуття

    Сніг поплив – білу річку сотворив
    В хвилях корабель із вітру потопив

    Сон-трава та ожила
    Кольору природи набула
    Й білою рікою зацвіла
    У скарбниці з мрій,
    Слона із небуття…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:47 ]
    Океанічні корали ніщо в порівнянні з твоїми плодами
    Пройду я босоніж по розбитому шклу
    По стежині, що тече -водоспадом до тебе
    Окенські корали промайну по самому дну
    Щоб ти скорше, берегами, притулилась до мене

    Захлинаючись думкою знову благаю й молю:
    -Ти степами просторими в моїй голові зелені'й!
    -Ти лісами зимовими у мить звесняній!
    -Ти плодами своїми мене одари!
    Ти, моя – ти, така одна. Тебе, я смакую – тебе, я тремчу…

    Моя Україно – моя ти країна, моя ти і радість й печаль
    За тебе ця воля і слава і правда за тебе ця вся благодать
    Молімо ж і ми Українські ми діти за свято на рідній землі
    Бо маєм наснагу черпати з завітів Шевченка Тараса Григоровича


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:34 ]
    Лист
    Привіт мила, моя файна пані, привіт моя любове
    У голові немов сафарі, пишу із міста - Лева я листа
    Хурделиця, метіль з думок лише за тебе – о боже!
    Перед очима - чарує моє серце твоя уквітчана коса
    Сиджу я тут, наразі, у лабіринті немов той мінотавр
    Смакую каву, млинці твою любиму згущеку-круасан
    Цукати –Львівські, липучі далебі трішки, у моїх руках
    Солодкі губи, завше у моїх думках, на твоїх, м́м́ губах
    Кавярню цю, заполонило прозорим димом з цигарок
    Згадав я сон - про тільки наш божественний танок
    Переплетіння пальців рук у такт ходи–ми були боги
    В шаленстві пристрасті, під небесами, літали ми тоді
    І заклинали пучину сновидінь, ми духи – ті що ожили
    І гнулась ти немов лоза і погляд твій блажений з леза
    І різала коханням серце на шматки в чеканні рейса
    Ось і мій літак – цей рейс, на самоті, Львів - НьюЙорк
    Варшава, Познань і Берлін, - Париж, Мадрид і океан
    І переліт, через рутину мрій –де я, лист тобі і аероплан


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:50 ]
    Сон як на долоні
    Хочеш – я зігрію твою ніжність білими снігами
    Теплом тіла зтануть, на очах, втомою наснаги
    Хочеш – я вкраду, для тебе, зоряні кришта’лі
    Буду місячну солодку вату з неба дарувати

    Хочеш - я зриватиму із тебе листя, що на то’бі
    По листочку опадатиме платя барвінкове
    Хочеш – я домовлюся із вітром , з небесами
    На хмаринці мою радість будуть колисати

    Хочеш – розтелю я поле, з квітів, в тебе під ногами
    Залицятися, у снах, до тебе, стане пелюстками
    Хочеш – вічність із натхнення у руках тримати
    Солов’їну, рідну мову , всим на світі людям дарувати

    А хочеш, у снах твоїх, за тебе слоненят я порахую –один і два
    Хочеш – сьогодні час я зупиню, дійсність в камінь оберну
    Все живе на мить завмре, ця мить – твоя, вона лиш для добра
    Хочеш – потаємний сховок покажу, у сни свої - з твоїх, тебе я заберу


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:35 ]
    Невпізнаний летючий об'єкт
    Пливу…тобою марю

    Іду…тобою марю

    Що

    Зімною сам незнаю

    Їду…твій образ на узбіччі

    Твої кришталики зіниць

    Спрямовані

    У мо’ї вічі

    Мить…

    Ти

    НЛО

    Попереду

    Цього

    Авто

    А

    Далі…

    Тисну я по гальмах…

    Кермо спрямоване

    В зворотній відлік часу’

    Мій плямистий леопард

    Від несподіванки

    Вилітає

    На зустрічну полосу

    Вітер в скронях

    Серце ожило

    Й

    Прокинулось

    І

    Через

    Що

    Задумалось

    Але,

    Мабуть було

    Вже

    Байдуже

    І

    Навкруги

    Все райдужне

    Від

    Паніки

    Й

    Гідравліки

    Керма

    Й

    Ребра

    І

    Пошматованого

    Ремня

    Безпеки

    Де

    Ж

    Ви

    Мої

    Лелеки-

    Швидкої допомоги

    й

    беззвучні монологи…

    Лиш

    Спалахи

    В прожекторах

    Очей

    Тих

    Хрестиків червоних

    Медсестер

    Що

    Зашарілись

    На крилах побажання

    Твойого сподівання

    Й

    Відвантажили

    Твої думки

    Із

    Попелу

    Отого

    ДТП

    Мить…

    І

    Ти

    Є

    Не

    В

    Авто

    А,

    В

    МРТ

    Тієї машинерії

    Мить…

    І

    Ти - прокинувся…

    Домашнє ліжко…

    І

    За вікном

    Той

    Місяць-пан

    Зорі-панянці

    Нірвану

    Грає

    На сопілці…

    Зимовий сад Карпат…

    Камін...

    Оніміння пальців на руці

    На якій

    Тепло

    І

    Вічно-Твоє

    Ніжне

    НЛО…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:19 ]
    Дніпровська Ніагара
    ЇЇ коханка

    Філіжанка

    А

    Ще

    Чорнява

    Шоколядка

    Її

    Вуста цукати

    Бажання

    Вічність там блукати

    Вона

    То є

    Солодкі муки

    Прийняла

    Якось вона

    Руки

    З коридорів влади

    Тієї слави

    Химери стимулятора

    Антропоанотатора

    У шлунку алігатора

    Що

    Мешкають

    В дніпровських заводях

    І хвилях - хвилюючих обіймів

    Тих разючих

    Та осінніх

    Сплесків прохолоди

    Й

    Пірнає в струни

    Мелодій снів

    Чарівних

    Теплих

    Ніжних

    і

    Трішки

    Ідеальних

    Але

    По справжньому

    Не справжніх

    А

    Трішки

    Ідеальних

    і

    Вайлуватим присмаком

    Смакує

    Доти

    Доки

    Буде імпульс насолоди

    Той

    Роздаватись

    В

    Ділянці

    Скроні

    і

    Наближатись

    В

    Ділянку

    Псевдо – Мандельброта

    Тії

    Абстракції сердець

    На полотні уяви

    Взаємності

    Де переплітаються

    Вони

    Системи рівноцінні

    Нервово дихальні

    Й судинні

    що

    Заряджають

    Вічний

    Той двигун

    Життя

    і, мов

    Рятують від агонії

    Прописаний

    Аптекопекарем

    Рецепт

    Від меланхолії

    Тієї

    Втоми

    Дурниць

    і

    Маячні

    Тієї…

    Рецепт

    Тобою

    Зветься

    З

    Семи тих літер

    Тії

    Абетки

    Й

    Джоконди репродукції

    і

    Методом дедукції

    Само

    То

    Випливає

    Дніпро…

    Дніпровська хвиля…

    Тиха гладь води…

    Дніпровська переправа…

    Рясний той дощ…

    Погода невблаганна…

    і

    Ти

    Дніпровська Ніагара


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:24 ]
    Сон
    Я з радістю розділю тепло крила
    І зможемо разом все подолати
    Фізичну втому в спекотні ті жнива
    А ще солодкі паляниці споживати
    ***
    Я з радістю заручу'сь із небесами
    Не дивлячись на сліпоту і німоту
    І пестити усю твою красу вустами
    Волосся з злата цілувати, леліючи у зорю
    ***
    Я з радістю зітру з лиця землі все-все
    Залишимось ми на одинці, більш нікого
    На острові кохання ти пізнаватимеш мене
    Рай у насолоді ми створимо для цього
    ***
    Портрет для тебе я намалюю на воді
    Як корабель він попливе морями
    На палубі ми будем лиш одні
    Безсоромно переплітаючись тілами
    ***
    Ми час загубим десь у океані
    Нічна зоря із сонцем поміняються місцями
    І знову й знову нас накриє насолода із цунамі
    І час від часу дельфіни з чайками літатимуть над нами
    ***
    І все ж це знову сон
    Який бере в полон і знову в кандалах
    Нічні метаморфози із піска і корабля
    І лиш приємна згадка на моїх – твоїх вустах...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:04 ]
    У нічному полоні
    Зелен сад за тво’їм парканом
    Бачу у снах я щоночі
    Свіжістю трав твого аромату
    Зорі розсипані у патлах волосся
    Подихом вітру відчуваю флюїди
    Тіла твойого сонного в ліжку
    Крила створила нічна та чарівність
    Злетів я із даху мов птаха у пошуках квітки
    Літав я по закутках безхмарного міста
    Випадково зламавши крило об граніт обеліска
    І впав я камінням додолу з розгону
    Під ліжко похилого дому Подолу
    Проспав я півночі на схилах Дніпрових
    Прокинувся в снах від холоду двору
    З шаленим запалом пірнув я у воду
    Щоб сплеском емоцій потрапити в твою діброву
    Діброва зеленого саду природи
    Ніколи не зрів такої я вроди
    Лежиш на перині і щічка на голій долоні
    Дивлюся твій сон і повнівстю в твоїм полоні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:57 ]
    Не’Бо
    Не свердли мене своїм крижаним поглядом

    Зазираючи в глибину підсвідомості

    Не розбещуй моє бачення вульгарним доглядом

    Осягаючи збудники рефлекторної заподатливості

    ***

    Не жери мене язиками аморфними

    Підкидаючи вуглинки зрадливої асиміляції

    Не зваблюй мої зіниці протеже оманливими

    Декламуючи бажання псевдо анотації

    ***

    Не виставляй моє табу на ідеальні утопії

    Балансуючи інтереси соцмереж архівованих

    Не плекай ти прагматизму в антифілософії

    Колапсуючи на грані в мовах поміркованих

    ***

    БО РОЗІБ’Ю ТВОЮ ГЛИБУ В ТРИВІАЛЬНИЙ ДРІБ’ЯЗОК

    РЕЛАКСУЮЧИ СТРАХ У НАДСВІДОМОСТІ

    БО НАДЕРУ ТВОЮ ДУШУ В АСТРАЛЬНИЙ БІ-ЗВ’ЯЗОК

    КОМПЛЕКСУЮЧИ ЛІБІДО МОВ ТВОЄЇ БАНАЛЬНОСТІ


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:33 ]
    Парасолька
    За вікном вікно у небеса…

    Чистота…

    Спонтанності

    Тієї…

    Твоєї

    самовідданості

    за стиль життя…

    Який

    ти

    осягла…

    І

    відбираючи

    із натовпу

    метеликів,

    що

    налітавшись в небесах

    спочити

    забажають

    від

    втоми

    життєвої рутини

    на розмаїтті

    магії

    тієї парасолі

    й

    лілії

    афродизіака…

    Дяка,

    за ті

    зухвалі

    вії…

    Які,

    все

    безсоромно

    пускаючи

    ті феромони

    насолоди

    небесного

    добра…

    В віконні

    брами,

    а далі

    в

    небеса…

    З

    яких біжить роса…

    Й

    яка

    полює

    завжди на метеликів

    тих,

    що

    приручила…

    Давши сховок

    на вустах

    солоних…

    Від сліз

    морських…

    що,

    створили небеса…

    Роса…

    Твоя коса

    уквітчана у чудеса…

    І

    парасолька

    в небеса…

    А

    ще,

    твоя рука…

    Що,

    правцю мою обвила

    як омела

    з

    троянд,

    прозоро-білосніжних

    ніби ніжних…

    Але,

    наразі

    червоно-темних

    в

    колір

    води

    з

    артерії

    небесних водоспадів

    пелюсток крил

    метеликів-титанів

    яких

    ти налякала

    у

    клапанах

    свойого серця

    з шипів

    небесно-білосніжної

    троянди

    з парасольки…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:55 ]
    Твій дотик шоколяду
    Добрий день!
    Я олень?
    Чому тремтиш?
    Рука чому холодна…давай зігрію?
    Рукавичку можу дати?
    Скажи чи можу взнати?
    Чи можу я згадати?
    Чи просто вирвати з грудей я плятку шоколяду?
    І з’їсти, навіть не жувати, а проковтнути?
    На очах твоїх і тих,
    Хто
    Звик слюну ковтати
    Гірку, від шоколядоцельофану
    Всі заздрять мні.
    Ні
    Не мні – А нам
    Червоні губи на морозі,
    Твої липкі
    І
    Чорні,
    І со’лодкогі’ркі
    Від того
    Цельофаношоколяду
    Так,
    Я це відчув…
    В своїх губах із снігу
    Що,
    Потекли і полилися
    Струмочком гіркошоколяду…
    І вимазав твої я губи
    В свої сніги
    Із шоколяду…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:56 ]
    Ревнощі
    Як ненависть народжується швидко!
    Лиш був байдужим,тут стрибок і вмить -
    в тунелі темному,десь там далеко світло,
    а думка шаленіє і горить.
    Плету звертання з жортскістю та кровю,
    у голові єдиний топчу шлях,
    нагострюю свою холодну зброю,
    так забиваю собі в серце цвях.
    "Ти сам цього бажав натхненно,
    все сам зробив,щоб лиш відчуть її".
    Тепер я розумію достеменно,
    що їду по сталевій колії.
    "Що в ненависті звабило тебе?
    Передчуття пориву та снаги?
    Хотів по-іншому побачити себе?
    Надати світові ще більшої ваги?.."
    Усе огидно!Всюди - пустка!Всюди!
    Нічого не знаходжу вже ніде.
    Все в темряві.Прозорі люди.
    Лиш ненависть до світла доведе...
    Порожній,свіжий,наче в самоті,
    я відчуваю насолоду,як в горах.
    "Той самий цвях вбиваєш глибше ти!"
    Той самий:любий і холодний цвях.
    І я готуюся,гартую кривду.
    "Обєкт вже близько,витягай ножа!
    Ув очі зазирни й стрибай у прірву
    і ти дізнаєшся,яка твоя межа..."
    Уже стріляю,розриваю,бю,
    впиваюся і формою,і змістом,
    із ненависті джерела я пю
    і тішуся червоно-теплим вмістом...

    Все тихо.Все мовчить.Я сам,
    без сумніву,жалю чи співчуття.
    Живу і бачу тут і там
    з собою у самотності злиття.
    Оце й було життя?!Живімо знов!
    Я хочу знов прожити все:
    самотність,ненависть і...теплу кров.
    Нехай смерть знову палець піднесе.
    Адже,насправді,нові відчуття,
    осмисленні з собою на одинці -
    вже не примарні символи буття,
    а,наче дітям,від життя гостинці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:29 ]
    Alter
    "Гляди,він бачить всіх людей наскрізь,
    він знає й твій "байдужий" погляд
    і хто б до цього окуліста не поліз,
    усіх він ставить у шеренгу,поряд."

    Здається вартим муж цей того,
    щоб я йому покращив зір,
    та,бач,кохання навкруг нього.
    Гадав - мисливець?Ні - лиш звір.

    "А цей,з літами на волоссі
    так красномовно все веде,
    неначе сад його ще й досі
    завянути не встиг ніде."

    Стривай.Заглянь в його словник,
    шукай на букві "г",де "кара".
    Знайшов?Розумний садівник
    вже б викорчував.Цей - нездара.

    "Чого мовчиш,похмурим став?
    Є насолода,Жінка,друзі.
    погано?Як там хтось казав:
    "не все минає в чорній смузі!"

    Мовчи!Не дай патякать знов,
    не варто цим відволікатись,
    багато хто з таких розмов
    порожній - прагне виливатись.

    "Ось,поруч.Приязно мовчить,
    прищурив око,губи сміхом.
    У нього голос не тремтить
    упевнений аж достолиха."

    Ця впевненість в ньому лиш лжа.
    І не комусь - собі самому.
    На дзеркалах у нього ржа.
    Йому не варто буть одному.

    "А той?Він має сильний вплив,
    диви,яка довкола зграя!
    Ану піддай йому чортів
    хай раз лиш облизня спіймає!"

    Він має вплив?Той що із того?
    Яка тобі до того справа?
    Збирати кволого й слабкого,
    скажи мені,чия забава?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Сантос Ос - [ 2013.04.06 15:07 ]
    Шум в містах
    Суєта доріг...
    Тисячі людей,..
    В місті завше біг...
    Шум чужих ідей...

    В місті метушня,
    Гамір кожен день,
    Всі кудись летять,
    Закликом грошей...

    Всі кудись ідуть,-
    Хоч спинився б хтось,
    В місті не живуть!
    В місті "роблять щось"...

    Кожен десь іде
    В гаморі проблем,
    Страх усіх веде,
    День отам за днем...

    Хоч прокинься ти!!!
    Серед цих людей,
    Залишай там сни,
    Щоб не спати в день!

    Щоб собі знайти,-
    Рідний Власний Шлях,
    Дай Душі весни, -
    Твоє тут життя.

    Дай їй полетіть,-
    До своїх надій,
    Хай вона в цю мить, -
    Вчує голос твій.

    В голосі слова:
    "Я з тобов іду!
    Ти лиш заспівай!
    Я тебе знайду!"

    18.09.2012р. Дякую :)



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  44. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:59 ]
    Три крапки
    Я,наче здавлений...мені бракує...чистого
    повітря...слова,духу,часу...чашу
    життя барвистого,солодкого,врочистого
    я не бажаю...не шукаю:нащо?..
    хвалити те,що похвали не потребує...
    в нас...
    бавиться,іскриться та вирує -
    час...
    я піднімаюсь...я люблю життя!Хто так,як я?..
    полюбить підніматись у життя...
    в житті...
    побачить сцени із буття...
    в бутті...
    буття почує...
    чутких чуток чуттєвії чуття чуттів -
    весь світ вирує
    у вирі вирів-почуттів...
    сміється...з трагедій сцени та в житті...
    я й сам...я сам з собою...
    не один лишився,
    адже є я
    і самість є моя...
    зі мною...
    сам з собою...
    я зустрівся...
    я наче здавлений...мені бракує...
    між людьми...я сам...весь світ вирує...
    у мені...мене самого...
    МІЖ ЛЮДЬМИ МЕНІ БРАКУЄ МЕНЕ САМОГО У МЕНІ!..
    немає...бога...
    не потрібно!..мені...
    в мені...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:47 ]
    Маргінал
    Ти думав довго,все перебирав
    і грали числа,інтеграли грали,
    похідні і синуси вклякали,
    усі кричали,бали розставляли,
    та нервували,нерви діставали,
    а ти читав і око тренував
    (та,певне,ти його лиш травмував).
    І ось,коли твій погляд "всепронизний",
    ввіпявся у сусіднє горло,
    там ти побачив їхнє кодло:
    в усьому - лиш одне,в одному - все,
    повторення таке тавро несе,
    розрізнення туди і не проникне.
    І ти замовк,хоч і до того лиш мовчав
    (дарма,що ти на голові не заскакав).
    І ось(яка трагедія) мовчиш і досі
    і слухаєш розумування голомозі
    та жарти надтехнічно-надогидні
    та бачиш в них потужнорозумові злидні.
    Знов всі сміються з словоблудних фраз,
    отарний мікромозок раз у раз
    кидає конформістські думи-самоглуми
    собі самому.Чи тобі одному?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 14:17 ]
    Кожен день
    О надвечіря,стомлених пора!
    Чи християнству спати не пора?
    А з ним і втомленим - і праведним,і грішним -
    слід відійти у верхній світ й долішній.
    Хай нове сонце нове дасть тепло,
    стомився світ - нове потрібно зло.
    По обрію пливуть творці в божественнім човні,
    світ крутиться навколо них в божественному сні.
    Хіба божественність в творці,а не в творцях?
    Хіба бог грає в кості в небесах?
    Чи не божественна у кості гра?
    Вже вечір,вже пора,давно пора!

    О світлий ранок,нова благодать!
    Що я життю взаміну можу дать?
    Воно ж бо - жінка,найцінніше любить,
    то ж дам я їй дітей,нехай голубить.
    Та лиш безцінне найцінніше в світі,
    то ж дам їй цінності - мої це діти.
    Я ж бо творець:всі цінності - мої,
    я - темна хмара,діти - палії.
    Нехай розтрощать все німе й крихке,
    все праведне,правдиве і ламке.
    Хіба старе не бється з молодим,
    що так танцює,аж з старого дим?
    Божественний двобій,становлення у танці!
    Божественний театр я споглядаю вранці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 14:49 ]
    Тому, хто піднявся
    Якщо ти чесним із собою
    ідеш життям-комедією-грою -
    стережись
    очей,направлених увись,
    бо очі ті узріли ідола колись.
    Тепер,коли всі демони вляглись,
    тіла благають супокою,
    вже не волають під важезною рукою,
    лиш плечі,деколи,болять
    та ноги,ідучи,тремтять,
    але вуста покірливо мовчать.
    Так і несуть тягар життя
    і томляться від тягарів буття
    осли й верблюди.Дар-тягар,
    тягар-вівтар,тягар-базар,
    провина-кара,гріх-митар,
    "добро" і "зло",і "я",і "ти"
    душа-мураха може понести.
    І дивиться увись,
    на тебе.Стережись!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Валентина Попелюшка - [ 2013.04.06 13:18 ]
    2.4. Якби ж хоч раз поглянути їй в очі
    Зустріч з мамою.

    «Тепер, на Хресній дорозі, зустріч з Матір’ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде по Хресній дорозі, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину, коли зачала мене, бо не була сповненою свідомості і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я гірший від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог. Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово? Ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не загляну в твої очі? Мати Христова! Проси про милосердя до всіх матерів, які підіймають руку на своїх дітей.»


    Ісусе! Коли ніс Ти хрест важкий -
    Скатований, осміяний юрбою,
    Усі шляхи, кривавії стежки
    Пройшла матуся поруч із Тобою.

    Чому ж у мене ненька, мов чужа?
    Безпомічне дитя убити хоче,
    Невинну душу ріже без ножа…
    Якби ж хоч раз поглянути їй в очі.

    Як хочу, щоб дозволила мені
    Так мало - народитись і зростати...
    Але вона у непробуднім сні
    Намірилась мене заколисати.

    >>;
    o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р. >>
        змісту циклу "Хресна дорога ненародженої дитини"    


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Коментарі: (9)


  49. Мирослав Артимович - [ 2013.04.06 12:16 ]
    Акторці (до дня народження)
    Не сумуй, що сіре небо,
    а не сонячна блакить -
    наслухай, воно для тебе
    тихо-тихо шепотить:
    «Хай нові осінять ролі,
    ще не зіграні, – зіграй!
    А життя у ласки долі
    сповивається нехай!»

    06.03.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (24)


  50. Леся Геник - [ 2013.04.06 11:09 ]
    ***
    Кличе синиця долю голосно на світанні,
    Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.
    Наче примара сіра, блудить у світі пані
    Та, що наврочив місяць хугою восени.

    Чи позабула стежку, чи загубила вірність -
    Відповіддю не зранить висіяна луна
    Першого просвітління, де застелила вічність
    На голобокі ниви білені письмена.

    Ген поза хмари жалю лине світанний голос
    Віряної пташини - жде свою долю, жде.
    Променем золотавим сіється ране соло
    Там, де священний кужіль сонце вгорі пряде...
    (6.04.13)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   893   894   895   896   897   898   899   900   901   ...   1848