ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Аня Марченко - [ 2013.01.13 17:38 ]
    Сомнения
    Как можно ту забыть,которую любил,
    забыть о той,которую прощал,
    какую обнимал и целовал,
    и никогда о ней не забывал.
    Звонки ночами разве были зря?
    И разве были зря вес эти разговоры?
    не верю я ,что ты забыл меня,
    наверное душа твоя все помнит
    как мы ходили вечерами в парк,
    ты обнимал и называл «родная»
    а может все это ты мне наврал?
    дорогой,ведь это все меняет.
    Тогда вопрос другой к тебе волнует,
    как можно быть таким,скажи мне честно..
    Так значит любишь ты,когда тебя ревнуют,
    и любишь ты,когда в трамвае тесно.
    Сердце мое уж остыло..
    И все ,что было не вернуть – ведь правда?
    Тогда забыла и я,все то,что было.
    Не нужно все отматывать обратно.
    Зачем звонишь мне,говоришь приятно,
    что у тебя новая «родная».
    Ведь мне давно уже понятно,
    с ней будет так же,знаю это,знаю.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Устимко Яна - [ 2013.01.13 17:37 ]
    чи
    чи зможеш освятити самоту
    з невидимої копанки у серці
    і виловити віру навіть ту
    в якої крила до лопаток стерлись

    чи ризикнеш черпнути сподівань –
    від них лишились карликові зорі
    під куполом душі куди не глянь
    півтіні їхніх вигаслих повторень

    чи зважишся любов перенести
    з імли і укорінити на тверді
    читати їй старі свої листи
    до дір у пеклі сумнівів потерті



    ще один позаконкурсний )


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (21)


  3. Леся Геник - [ 2013.01.13 15:30 ]
    До Янгола
    Ти серце моє прочиняєш
    До світла, до ясного світла,
    Ту істину щиру являєш,
    Що в шати небесні зодіта.

    І руку згори простягнувши
    Зовеш молитовно у далі.
    Господнє у груди вдихнувши,
    Викурюєш гойні печалі.

    Мов промінь у стужі осінній,
    Коли падолистить і тужить,
    Коли все єство в голосінні -
    Надією душу голубиш.

    І тихо шепочеш до серця
    У хвилю розпуки і болю:
    Не бійся, дитино, минеться,
    Я мо́люся поряд з тобою...
    (25.10.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12)


  4. Нико Ширяев - [ 2013.01.13 13:17 ]
    Там, только там...
    Есть такой заоблачный Камелот -
    Девочка словесная там живёт.
    Парусом пульсирует у виска,
    Строит меру времени из песка.

    Веки всё смежает, а то прочтут.
    Красками играет в свою мечту.
    Пробует лицо из десятков лиц,
    Ловит свет ловушками из ресниц.

    Где там опрощенье! Куда там злость!
    Там стряслось "ах если бы что стряслось".
    Не угласт, не част, никого не сдаст
    Там ещё какой-нибудь новый пласт.

    Приняла мечтательный мультивит,
    В небе заблудилась -
    И там не спит.
    У неё мирок и в своём мирке
    Всё гадает месяцу по руке.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  5. Мирослав Артимович - [ 2013.01.13 12:02 ]
    Меланки
    Прозора, ясновида небосинь
    заполоняє. Будьмо всі веселі!
    Бо завтра рік Новий, хоч і “старий"
    позасіва пшеницею оселі.
    І заполонить магією див
    опівночі феєрія Меланки:
    дотепні жарти і колядний спів
    бринітимуть у дійстві аж до ранку.

    2009 (13.01.2013)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (18)


  6. Василь Бур'ян - [ 2013.01.13 12:05 ]
    Ошукані сподівання
    Як визріє думка і слово жагуче
    Зневірену душу до дна пропече,
    Тоді лиш завважу я ношу пекучу,
    Що доля мені завдала на плече.
    Та я не питаю, а доля не каже,
    Чому такий жереб дістався мені,
    Бо що моє серце нового розкаже,
    Аби звеселилися будні сумні?
    А будні гудуть в небуденній напрузі,
    Вирують, клекочуть і б'ють без жалю.
    І зраджують підло ціловані друзі,
    Чужому підносячи дань королю.
    Згрібають, як мотлох, вчорашніх кумирів
    З гнилих п'єдесталів їх дутих імен
    І, вибивши пил з перешитих мундирів,
    Їх місце займає "крутий" бізнесмен.
    А нас розважають верховним вертепом,
    Де ролі розписано всі наперед.
    Годують "попсою", і роком, і репом,
    Ще й димом ядучих чужих сигарет.
    А люд вигиба! Вижива, хто як може,
    І щиро не вірить в чесноти еліт.
    Моралі вівтар заплювали вельможі,
    Що в черзі стоять біля райських воріт.
    Вельможні панове! Поважна старшино!
    Колишні і чинні - байдуже які,
    На вас же молилася вся Україна,
    А ви так спаплюжили клятви палкі!
    Отямтеся, блудні, та йдіть собі з миром
    Вивчати історію древніх еліт.
    А нація вийде на нові обшири,
    Туди, де гуртується звільнений світ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  7. Мар'яна Магега - [ 2013.01.13 11:15 ]
    Кришталь мовчання
    Ми дзвінко розбиваємо кришталь мовчання
    Топтати босими ногами - не болить
    Зтираєш ніжним дотиком, сльозу останню
    Солена зрадниця по щоках не збіжить

    О так, ти ще знаєш скільки в моїм серці слів
    Ніччю приспаних, та невимірно живих
    Сонце сідає, милий, у тебе на плечі
    Не вмію плакати, надіюсь не навчиш


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.31) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  8. Ірина Швед - [ 2013.01.13 10:07 ]
    ****
    ****
    В цього зайчика вушка сині,
    Й не такий як у інших хвіст,
    Він у людних зупинках машини,
    Виміряв пасажирів зріст.
    Та і виріс – на автостанції.
    Вмів читати думки водіїв!
    Ні білетів не треба й квитанції,
    Він літав над кермом і не їв.
    Запилюжений, носик в кіптяві,
    Лапки сірі від суєти.
    Де ти зайчику зараз? Приречений.
    Щоб не бавитись, а втекти
    В пекло міста великого пащу,
    Наче вовка, що із казок…
    На полиці в дитячій не краще
    Серед плюшевих і ляльок?
    Хто тебе покарав на пропащу
    Теліпатись в автобуса склі?..
    За маршрутом – у нову пащу…
    Синя цятка на жовтому тлі.
    Посміхається на дорогу,
    На асфальтову кривизну:
    «Я мандрую брудним. Що із того?
    Може душі чистіші везу…»


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  9. Михайло Десна - [ 2013.01.13 09:50 ]
    Спритні батьки
    Ну і спритні ці батьки!
    Ні, нормально?
    В їхні вірити плітки -
    аномально.

    То лелека прилетить,
    то з криниці
    не напитися кортить
    їм водиці.

    Наче нишпорять усе
    крайню точку,
    де їм доля принесе
    сина-дочку.

    Ошукали і мене,
    хай їм пусто...
    Я з'явився із турне
    ... до капусти!

    Лопухасті ці листки,
    та не зілля!
    Ох і спритні ці батьки...
    Породілля.


    13.01.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (22)


  10. Іван Низовий - [ 2013.01.13 00:16 ]
    * * *
    На станції Анар прожив я кращі дні
    без грошей в гамані, без перспективи
    їх заробити. Дівам чорнобривим
    в їдальні так подобалось мені
    хліб нарізати... Повні тарілки
    пахтіли пшеницями, цілиною
    врожайною. За мідні копійки
    я наїдавсь від пуза, і зі мною
    казашка Люба їла залюбки:
    з’їдала з добрим чаєм півхлібини,
    хоч мріяла про кислі апельсини
    й хрумкі напівсолоні огірки.
    Вона була вагітною. Вона
    мене розкішним бюстом спокушала
    і сироту бездомного втішала,
    п’янила без горілки і вина.
    Обкурена, хропіла на плечі
    співмешканця свого – не мала й гадки,
    що він втече від неї без оглядки
    в Караганду... Так чинять втікачі
    в усі часи. В товарному вагоні
    на протягах зустрічних до зорі
    я мчав на південь. Здичавілі коні
    просили в мене чорні сухарі,
    за копійчину куплені в Анарі
    в їдальні пристанційній...
    Я в Топар
    вже впорожні діставсь.
    Землячці Варі
    привіз сухар – степів безцінний дар...

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  11. Галина Михайлик - [ 2013.01.13 00:00 ]
    Різдвяна казка
    Зима. Різдво у древнім замку Лева.
    І памороззю вкриті всі дерева..
    Тут кожна гілка – кришталеве диво…
    А кожна думка – чиста і красива,

    Бо уночі Сам Бог на санях народився!
    І місяць, мов горіх, на землю опустився,
    І тисячі зірок летять у срібнім вальсі,
    І спить Дитя, колисане у щасті…

    …Горить вогонь, потріскують в каміні
    Дрова, які ще влітку буками шуміли…
    Погрію руки, вип’ю чаю з медом,
    Сховаюсь у фотелі під картатим пледом.
    Крізь сон і здалеку почую передзвін…
    Колядники! А серед них … і Він!...

    Хто з них: Цар Ірод, пустотливий Чортик,
    Чи Ангел, Воїн? – Маска і костюм
    Його ховають, але мовить слово,
    Його впізнаю і неначе струм

    Уразить серце … Розпочнеться казка…
    І поки ще напишем епілог, -
    Хай буде все: добро, любов і ласка…
    «Крізь терни – до зірок»!
    Здобутків – без поразок.
    Різдво! Сьогодні народився Бог!..

    12.2008-01.2009 ( ред.2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  12. Ольга мацО - [ 2013.01.13 00:16 ]
    казки
    я майже червона шапочка тільки червона спідниця
    у хащі взаємин швидше мене перестрінь я заблукла
    на путь наведи вовків розжени не барись не спізнися
    я майже червона шапочка а чи спідниця чи блузка

    я майже красуня спляча та ні то всі принци поснулі
    зберу сновидіння їхні і потай триматиму в скриньці
    пора прокидатись любі бо сон уже очі намуляв
    я майже красуня спляча буджу я і збуджую принців

    я майже з гарячим серцем але снігова королева
    зігрій мене каю любий бо я наче полюс південний
    ой сукня моя вже тане насправді в душі я мов герда
    не віриш мені? не віриш в казки? поясни тоді, ДЕ ми?!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  13. Наталя Чепурко - [ 2013.01.12 22:57 ]
    Василий.

    Морозный день. Дымок струится...
    В избе потрескивает печь.
    На старый Новый год родится,
    Пожалуй, сын, а может, дочь...
    Василий или Василиса? 14января.
    Муж- на войне! Далече милый.
    Иваном нарекли не зря:
    Ему врага "гонять по силам"!
    А Марья тоже рвется в бой:
    Давай! Давай! Еще немного!
    -"Ну, где же ты, любимый мой,
    Сегодня мне нужна подмога?"
    Раскинув руки "в головах",
    Она в бреду перебирает
    Святых и грешных-страх в глазах,
    Контроль над разумом теряет...
    Еще усилье над собой-толчок!
    И, разразившись криком,
    В сердцах поведала:"Сынок",-
    И, силы потеряв, поникла...
    Василий, увидавший свет,гарланил!
    Что ему?- на воле!!!
    Отец врага трощил и ранил,
    Заботясь о сыновьей доле...
    Отцу посвящается.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  14. Василь Шляхтич - [ 2013.01.12 21:10 ]
    Я вам скажу
    Питаєте, чому мені
    Невесело на чужині?
    Чому думками досхочу
    В Надсяння рідне я лечу?
    Я вам скажу: Ось рідний Сян
    Весь час мені, мов той Йордан!
    Думками я на Дубнику*.
    Старі могили в гущаку,
    А я стою, молюся Богу,
    В надії на Його підмогу.
    Він чує мій мовчазний спів.
    Він знає суть моїх рядків.
    Різдво Христове. Рік Новий...
    Каліки ми з вини братів,
    Бо нас загнали в чужину;
    Молюся я за їх вину.
    Я не суджу братів за гріх,
    Лиш Бог один хай судить їх.
    11.01.2013р.
    *Дубник - гора в Улючі над Сяном. На ній церква дерев*яна, якій минуло 500 років. У тому селі я родився.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  15. Любов Долик - [ 2013.01.12 20:38 ]
    Зірка
    Ну от і сталося. Ця зірка увійшла.
    І ти не встигла добре зрозуміти
    чому згоріли - начисто, дотла -
    твого жалю і болю всохлі квіти.
    Ця зірка - у тобі. І ти збагни,
    що сяєш, променишся, наче СОНЦЕ!
    Довірся пломеню - отому, з глибини.
    І вір собі! І віщим стане сон цей!



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (18)


  16. Вадим Коблик - [ 2013.01.12 19:48 ]
    * * *
    Хотів би відвідати Місяць.
    Цікаво, тамтешні – смішні?
    Чи брешуть вони, чи кохають?
    І чия перемога в моральній війні?
    Чи є в них закони, порядок, свободи?
    Чи шанують тваринок мовчазно, як ми?
    А може, будують собі загороди,
    З великими й гарними ворітьми?
    Хотів би побачити Місяць наочно,
    Ловити якихось тамтешніх комах,
    Хоч признаюсь – мені трохи лячно
    Ходити по зоряних килимах.
    * * *


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Михайль Семенко - [ 2013.01.12 19:16 ]
    Зима
    Сніг спадає і скрізь так біло
    Ніби тіло
    Лебідки білосніжної
    Прозорий вітер з біловіт
    На цілий світ
    Скидає плями дивовижні.

    Усе іскриться все кружляє
    І ясно сяє
    Блакитним вихором в душі
    І сипле порох з неба зорями
    Морозами
    Шумлять крижані комиші.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  18. Володимир Назарук - [ 2013.01.12 19:29 ]
    Стрічки
    Таке життя доросле – рідко творче:
    Несуться з вітром травня за степи
    Пісні юнацтва, молодість дівоча;
    Лиш подумки мороз тріщить сліпий
    Про те, чого давно уже немає,
    Чому вже не судилося прийти.
    Грайлива юність тільки споглядає
    На відстані розлучної версти.
    Розкидані стрічки дівчат - зернятки -
    Доріжки світлих мрій і сподівань.
    Вже інший їх вплітатиме спочатку
    Коханій у волосся, без вагань…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  19. Володимир Сірий - [ 2013.01.12 18:44 ]
    Зима знов аркуш білий стелить
    Зима знов аркуш білий стелить
    Під сонця райдужну снагу,
    І, наче віршики веселі,
    Блищать іскринки на снігу.

    Радію санному рядочку,
    Замету тішусь, як дитя,
    І сам уже творити хочу
    Подібну лірику життя.

    Як стануть думи чисті - чисті,
    Мов цей зимовий білий лист,
    У слів божественне намисто
    Себе загорне серця хист,

    Я напишу осанну митям,
    Що срібним пахнуть морозцем,
    І, дзвоном сонячним налиті,
    Бринять перед моїм лицем…

    12.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  20. Вадим Коблик - [ 2013.01.12 18:50 ]
    * * *
    Переплелися літери в словах,
    Мов візерунки в давнім манускрипті,
    Стояли сни у головах,
    Мізерні, мляві і неситі.
    Лихим опудалом стирчить
    Безглузда і сумна надія,
    Чекаючи світанку мить,
    Та гасне у світильнику олія.
    А морок поглинає новий день,
    Збираючи врожай людської віри,
    Й облудна фальш чужих пісень
    Фарбує свято в колір сірий.

    (2013 р.)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  21. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2013.01.12 17:19 ]
    ***
    Мені набридло прокидатись
    І йти за натовпом в туман,
    У білі сни іти й гойдатись,
    Вклонятись вуличним вітрам…

    Коня я хочу і свободи
    Від сірих стель, чужих очей,
    Від несвідомої угоди
    Із містом, що на тлі ночей

    Блукає темними очима
    По небу кольору землі,
    Шкребеться вітер за дверима.
    А вдалині летить мій кінь…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  22. Богдан Манюк - [ 2013.01.12 17:34 ]
    *****
    Зимують богами
    над полум’ям рими.
    Занизько котрі,
    спалахнуть і – зола,
    а ті, що високо, -
    кругами земними:
    все - мов у любові
    в обіймах тепла…

    2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27)


  23. Олександр Менський - [ 2013.01.12 13:11 ]
    У лісі...
    Підперли сосни небо,
    Упасти не дають.
    Риплять натужно ребра,
    Дивуючи тим люд.
    Який чудово знає,
    Що вись не упаде.
    Не затремтить і навіть
    Не зрушиться ніде...
    А може, небо досі
    Тримається лиш тим,
    Що є такі от сосни
    Із наміром святим.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  24. Михайло Десна - [ 2013.01.12 01:03 ]
    Sms
    На порожній шлунок мрій і без адрес
    розпочався День святого SMS.

    Натщесерце спокій, радість і любов
    надійшли у світ написаних розмов.

    Сонячно в долоні. Просто прочитай...
    Нове повідомлення - мій "маленький рай".


    12.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  25. Наталя Мілевська - [ 2013.01.11 23:44 ]
    * * *
    Моя душа у паростку травини,
    Моя душа у пригоршні землі.
    Живе у тілі кожної людини
    Душа слов'янська, як зерно в ріллі.

    Вона пала у будні і у свято,
    Пала вогнем, неначе сто комет!
    Єднання душ пліч-о-пліч, брат за брата -
    Це наше щастя, це народу злет!..

    В клітині кожній молодого тіла
    Бурлить, мов лава, праслов'янська кров!
    Це білокрила Доля так схотіла,
    Й Господня обернулася любов...

    Мені ж любові більшої не треба,
    Ніж тої, що спустилася з небес,
    Бо це земля інида і венеда,
    Бо тут стоїть прадавній Херсонес.

    Були колись паннонці і морави -
    Брати для нас, але вони пішли...
    Тепер же там чужі лягають трави,
    Чужих річок там води потекли...

    Де Нестор записав безсмертну "Повість...",
    Де книги Ярослава-мудреця,
    Там весь наш рай, слов'янська наша гордість
    і єдність, що заповнює серця.

    І там, де Псел, і там, де Жовті Води,
    Слов'яни-предки крізь століття дим
    Лишили в спадок нам свої ізводи,
    Щоб ми дали їх правнукам своїм.

    Священні землі з Волги до Дунаю,
    Від Вісли і до вічної Десни -
    Свята земля! Слов'янський милий краю,
    Тебе у серці я своїм тримаю
    Усе життя, від першої весни...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  26. Любов Бенедишин - [ 2013.01.11 23:42 ]
    Сніг...
    В полоні снігу пів планети.
    Біліє – в місті і селі:
    зима розкинула тенета
    навскіс
    од неба до землі.

    Уже гілкам – не ворухнутись.
    Уже птахам – хоч не злітай!
    Лиш перкалеву сіть
    напнуту
    вітрисько шарпає за край…

    2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  27. Олена Балера - [ 2013.01.11 22:32 ]
    ***
    На дні очей прокинулась надія
    Утішитися усмішкою дня,
    Та чари новорічні вже не діють
    І знов реальність руки вивільня.

    А казка подалась у заслання,
    Наступних свят чекаючи терпляче,
    Вона не часто двері відчиня,
    Від нашої зневіри гірко плаче.

    Шукаю ту невидиму межу,
    Що відділяє нас од віри в диво.
    Як сумніви свої заколишу,

    Моя надія не проскочить мимо.
    Фантазії поллються, наче злива,
    І світ покажуть іншими очима.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  28. Анна Волинська - [ 2013.01.11 21:17 ]
    Минають за хвилиною хвилини
    * * *

    Минають за хвилиною хвилини,
    Твоїх обіймів остигає жар.
    Далеко десь подолані вершини
    Сповзають у знемоги сонний яр.

    І, як відреставрована картина,
    З якої знято ремісництва шар —
    Любов, основа і першопричина,
    Яскріє світлом первозданних барв.

    Метеликами на її світило,
    Прочанами у ризах, у нагих,
    До неї йдем — по життєдайні сили;
    Нехай не полишає нас самих,

    Хай пристрасті припливом терпне тіло,
    У ласках захлинаючись земних!

    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  29. Мирослав Артимович - [ 2013.01.11 21:19 ]
    Благословення
    Я не можу не благословляти,
    хоч уже поважний вік іде,
    день, коли мене уперше мати
    притулила до своїх грудей.

    День, коли свої відчув я крила
    ще не усвідомленим чуттям,
    у політ мене благословила –
    на любов, на щастя, на життя.

    Хоч за обрій відлетіла неня
    (у міжзір’ї десь її сліди), -
    я живу отим благословенням
    і не знаю присмаку біди.

    Доки ще в облозі мить остання,
    маю всі провини відмолить.
    Матінко! Земне то раювання –
    під благословенням Вашим жить…


    2010 (11.01.2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  30. Костянтин Мордатенко - [ 2013.01.11 21:01 ]
    вірш видалено
    вірш видалено


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  31. Ольга мацО - [ 2013.01.11 19:44 ]
    у цьому саду (опівночі)
    у цьому саду що не сад ми опівночі блудимо
    і місяць уповні хоча тут немає і місяця
    тут яблука наче зірки обнадійливо світяться
    але всі світи у саду видаються відлюдними

    лиш ми між поснулих дерев сновидіння збираємо
    у цьому саду що не сад але точно не вигадка
    вдихаємо пахощі сну і здається на видихах
    що тут як належить усім віддаємся ми раєві

    у цьому саду що не сад незвичайна криниця є
    над нею небесна діра крізь яку розвидняється
    тоді як уповні відро й чарівною вода є ця
    і падають зорями яблука ті що в них тицяєм



    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  32. Наталя Дар - [ 2013.01.11 18:28 ]
    Десь є весна...

    Я не змогла в тобі відбутися коханням,
    Та достеменно знаю - відбулася болем…
    Невже цей біль, є нота, ще й остання,
    остання в нашій долі…

    Не маю майже я надії -
    За осінню - зима впаде…
    Лишились мрії, мрії, мрії -
    Десь є весна… А чи прийде?

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  33. Роман Миронов - [ 2013.01.11 16:29 ]
    Ти
    я боюсь не дожити до тридцяти
    і не обрати свою надію
    де я і ти, собака, ліжко, бинти,
    і миючий засіб від самоти
    мрію

    про візерунки біля вікна, які ти колись побачиш
    і про цю зиму, яку ми зустрінемо натще
    а серце б'ється, як стукіт гільз кулеметних
    об землю, на якій ми також помирали

    ти дивитимешся на мене поглядом зачарованим,
    до серцевої недостатності, з усіма тривогами
    а я просто стану на коліна і поцілую в живіт

    і буде в нас три донечки і три синочки,
    багато іграшок, щастя, каро-зелені очі
    (хтось сховався, а хтось підскочив)
    і тепер ти знаєш, чого я хочу
    тепер ти знаєш, чому живу

    я боюсь не дожити до тридцяти,
    але в мене є Ти...


    [21 грудня 2012 р.]


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  34. Володимир Сірий - [ 2013.01.11 16:09 ]
    Які яскраві кольори кохання!
    Які яскраві кольори кохання!
    Яка хмільна мелодія зітхань!
    Допоки зійде зоряниця рання
    І ніч майне, як прудконога лань.

    Опісля днів прожитих самотою,
    Найперший дотик ніжністю п’янить,
    І ніг уже не чуєш під собою,
    І ладен все віддати за цю мить.

    У морі ласки тоне корабель твій,
    Іде на дно печальним багажем,
    А ти спливаєш у томливій дельті,
    Що тихий плин любові береже.

    То як, скажи, відкинути цей фатум,
    Коли у нім блаженства так багато.

    11.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  35. Софія Кримовська - [ 2013.01.11 15:48 ]
    ***
    І зірвалася пісня із п’яних губ.
    І пішла у танок по колу.
    - Подиви, а гарцює ця жінка, Люб!
    - Подиви, як пашить, Миколо!
    А її не спинити. Нехай чуже
    і весілля, і радість нині.
    - Подивися на неї – стара уже,
    а які вихиляси, Ніно!
    Що їй докори, люди, коли болять
    самотинні роки, як рани?
    Їй ще тільки-но… вже буде сорок п’ять.
    То батьки не пускали: «Рано»,
    то до серця не липли – усе не ті,
    то гадала – зустріне згодом…
    Плаче жінка під ранок на самоті,
    у смородині за городом…
    9.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (27)


  36. Іван Гентош - [ 2013.01.11 14:16 ]
    пародія « Бешкетник »



    Пародія

    Рік чемним був, що ледь не вмер…
    Хоч пригорни, заради Бога!
    Я вже в літах – не піонер,
    Моя кохана недотрого!
    Не муч, не муч! Іди сюди!
    (Жага вирує білопінно)
    Що заборонені плоди –
    Мені б торкнутися коліна!
    Я обніму твій дивний стан,
    Сади Едему – поперéду!
    Дістала сіль сердечних ран –
    Я бешкетую! Хочу меду!


    11.01.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (33)


  37. Вітер Ночі - [ 2013.01.11 13:12 ]
    Так гірко враз...
    Так гірко враз,
    так безнадійно тоскно
    від простору схвильованих очей,
    і визначений час стікає воском
    в озерця плям непотребу речей.

    Самотність сміху,
    непричетність слову,
    уламки жестів,
    "так" і потім "ні".
    Стонадцята зима зриває знову
    тендітність квітів
    на Твоїм вікні.

    І потерпа надія в спраглій люті,
    і по стіні з-під пальців
    щось крихке.
    І дошкребтись зневажливої суті
    крізь зойк і сміх, –
    бажання нелегке.

    Нічев’я фраз.
    І почина натомість
    обридле Я у просторі очей
    шукати порятунку вічній втомі
    в озерцях плям
    непотребу
    речей.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (28)


  38. Василь Кузан - [ 2013.01.11 12:08 ]
    Вона мовчить СМСками

    (із циклу «Вона каже»)

    Просіює сито хмар
    Сонце на землю
    Друзками холоду.

    *
    Босими ногами вийду на сніг,
    Щоб зігрітися
    Після твоєї любові.

    *
    У душі моїй хурделиця –
    Сніжинки тануть
    На вікнах очей…

    *
    Ріка ще не замерзла,
    А я відчуваю
    Холод мезозою.

    *
    Тепло обіцяне
    Розчарування льодом
    У венах стало.

    *
    Душа ганчіркою вологою
    До хребта примерзла,
    А я живу ще.

    11.01.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  39. Володимир Назарук - [ 2013.01.11 12:46 ]
    Фарби ІІ
    Кожна фарба має смак -
    Світлий, ніжний, неповторний,
    Серцю вимірявши такт
    У стезях своїх мажорних.
    Край душі - малює білим;
    Серцевину - синім дном;
    Чесність, вірність - надперлинним
    Острівком, тендітним сном...
    Очі теплим, променистим,
    Ясним, чистим - це блакить;
    Простоту у них - барвистим,
    Ледь вогнистим, бо болить...
    Мерехтить у фарбах різних
    Атмосфера гомінка
    Душ потужних, і наскрізно
    З них ллє сяйво як ріка...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.27)
    Коментарі: (1)


  40. Василь Бур'ян - [ 2013.01.11 10:17 ]
    Сила земна і небесна
    Хмари купчасті, хмари перисті,
    Рання зажура на жовтому листі.
    Мляві світанки в туманному мливі,
    Просвіти сонця скупі й полохливі.
    Тужить вітрисько, один серед поля,
    Свище злютовано - вольному воля!
    Хилить, обтрушує шати барвисті.
    Сумом огорнуті далі імлисті.
    Криза відтворення знову в природі,
    Знову вона на крутім повороті.
    Розум сприймає, серце - не хоче...
    Щось незбагненне душу лоскоче.
    Дум потаємних гартується зрілість,
    Давніх амбіцій збувається смілість.
    Треба змиритися - вичахла осінь!
    Стала зима в сніговім безголоссі.
    Смуга настала білого смутку -
    Рівна можливість втрати й здобутку.
    Ода життю і данина сумному -
    Мить упокоєння в лоні земному.
    Стан рівноваги у виборі слова,
    Час, коли твориться сутня розмова.
    Слушна нагода спитати поради,
    Щасна пора свою долю обрати.
    Знаковим шляхом рухатись далі,
    Та не по колу вже, а по спіралі.
    Вище, до Бога, до сонця, до неба.
    І жалкувати за тлінним не треба.
    Тільки за душу, праведну й грішну,
    Варто леліяти думу невтішну.
    Тільки душа нас на світі тримає,
    Іншої сили у Бога немає...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  41. Віктор Кучерук - [ 2013.01.11 09:34 ]
    Пригадалося…

    Пригадалися ночі прозорі
    І безхмарної юності дні,
    І дівоча стійка непокора,
    Й залицяння юначі смішні.
    І тілами приплюснуті трави,
    Й поціловані вперше вуста,
    І слова безкінечно лукаві
    Із порваного мною листа.
    Пригадалося те, що забути
    Мав, як тільки покинув село, -
    Те, що в душу навіяло смуток
    І до тебе ізнов повело…
    05.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (5)


  42. Надія Таршин - [ 2013.01.11 08:44 ]
    Я купаюся досі в любові...
    Я купаюся досі в любові,
    Мов коштовне каміння несу,
    Юні досвітки ті малинові,
    Що ховались у срібну росу.

    Ніби юнка закохана в тебе,
    Соромливо твій погляд ловлю,
    Ти для мене і сонце, і небо,
    Я тебе, мій єдиний, люблю.

    Друже мій, ясночолий соколе,
    Буду травнем твоїм, солов'єм
    Колоситься життя мого поле,
    Як по хвилях, по ньому пливем...

    Квітень 2007р. Надія Таршин


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Юлія Івченко - [ 2013.01.11 04:54 ]
    Маргарита
    скількми іуд блукає по світу скільки мерзотних іуд
    Майстре чекаю на дОслів та cерце сховано гратами
    шати тривог наче із вин кроволюбні ридають гармати
    чується в пам’яті голос що схожий на визрілу ту

    в чорнім плащі наготою сміється заснуте вогнями тіло
    до забуття завмирає серце у вірних небес Маргарити
    Майстре вона так хоче з тобою додихати дорадіти
    і твій останній роман заховать сатані під крильма

    відьма від горя відьма від стелі що стукає гірко ножами
    голос – ожина та в серці клекоче рибина гіркої свободи
    Майстре я плачу я знала що совість – велика горошинка
    Майстре я втратила всі телефони твоєї стрімкої природи

    усі прихильні адреси усі рубіни до золотого фейскбуку
    і ти не заходиш в мої онімілі ночами хвилини і вимкнуті букви
    не плачу борюся синцями що діти беруть у поганах на руку
    як Понтій Пілат що сидить і віками болить голова набухана
    слухає
    коли буде нова луна
    і в слові Божім озветься
    його вина
    слів йог сліз його і крові вина
    Іешуі Га-Ноцра

    у мові що вже проросла гомінкою лозою і печеним хлібом
    той Майстер шукає досвітки вбиває глухі і старі телефони
    і хай в нього будуть коханка сумна й синьоока хай з троном
    я всеодно озиватимусь ніжною смужкою мирного німбу

    вона ж Маргарита
    і горда її підкова
    а я лише я
    о Майстре прийди
    принеси мені наші квіти
    хоч мудрі не просять
    і чимсь ми із нею схожі
    ще й досі
    як голі
    як чесні
    як босі

    плащі вже чекають і коні що риють копитами землю
    він скоро поверне він всім роздає лукаві і спраглі дарунки
    скоріш забери мене снігом різдвяним у змучені долею руки
    моїй Маргариті гарячого трунку відьмацького зела

    бо відьма від горя відьма від стелі що стукає гірко ножами
    голос – ожина та в серці клекоче рибина гіркої свободи
    Майстре я плачу я знала що совість – велика горошинка
    Майстре я втратила всі телефони твоєї стрімкої природи
    візьми ж мене в нагороду
    я горда





    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  44. Устимко Яна - [ 2013.01.10 20:17 ]
    * * *
    спліталися хмари безлисті у яблучний хмиз
    а яблука пити хотіли а яблука спали
    мінились омріяні снива розлитим граалем
    манила таємним світінням вода-в-ідеалі
    і яблуні кидали жереб – із раю униз

    по нитці по линві до гілля волога повзла
    тремтіли червоні вітрила в тісних абажурах
    та хтось ритуальну піалу ревниво пожбурив
    опали від холоду дня оксамитові шкури
    і з яблунь лишилася тільки прозора зола


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  45. Іван Низовий - [ 2013.01.10 20:05 ]
    * * *
    Цей диво-потяг "Рахів – Львів",
    І ми – чудні в нім пасажири...
    Чого нам їхати кудись
    Із розпрекрасної Яремчі?!

    У когось – вітер в голові...
    Когось несуть чуттєві вири...
    Я ж у безмежжі загубивсь:
    Мене нема – зостались речі.

    Неповне речення – нема
    Розвою думки і сюжету...
    А за вікном – карпатська ніч
    Глибока; й місяця сокира…

    Кондуктор-час в купе дріма,
    Не загасивши сигарету,
    Й ніхто не зна, у чім тут річ:
    Є речі, і – без пасажира?..

    2007


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  46. Флора Генрик - [ 2013.01.10 19:52 ]
    Не там, не тоді, не з тим
    Не там, не тоді, не з тим
    Хвилини свої нести,
    Ховати думки в нікуди,
    Туди, де тебе не буде,
    Куди не загляну я…

    І відстань - хіба суддя,
    Хіба подорожня карта,
    Яку не купили, варта
    Прокльону печальних сліз…

    Зіграти могли б ескіз
    На фоні струнких беріз
    І з чаєм у склянках ретро,
    В соснових тих кілометрах...

    Та ми все дивились крізь
    Розчахнуті двері вагону
    На небо, немов обнову.

    Не там і не з тими знову...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  47. Мирослав Артимович - [ 2013.01.10 19:30 ]
    Весілля
    Гуло весілля в Кані Галілейській,
    від щастя аж сіяла молода.
    Забувши про мізерності житейські,
    хмеліли гості від весільного вина.

    Й музики так завзято вигравали,
    і страв не бракувало на столах,
    та в розпалі гулянь вина не стало —
    і старосту пронизав переляк:

    — Вина забракло! Що тепер робити?
    Які напої ставити на стіл?
    За щастя молодих ще треба пити,
    а келихи в усіх уже пусті!

    Тоді Один з гостей промовив тихо:
    — Водою амфори наповніть до країв, —
    не бійтеся, обійдеться без лиха,
    підносьте келихи, хто ще вина хотів.

    І староста тремтячою рукою
    наповнив келиха і пригубив:
    в руці у нього - чаша із водою,
    а смак — якби вино найкраще пив.

    А гості дивувалися й питали:
    « Вино це має вишуканий смак, —
    чому ж оте, що спершу куштували,
    до цього не зрівняється ніяк?!

    Спочатку краще, як буває завше,
    вино гостям до столу подають,
    а потім гості, вже у хміль упавши,
    із насолодою вино усяке п’ють» .

    А староста, веселий від напою,
    з усмішкою гостям вина долив,
    бо зрозумів, Хто чудо із водою,
    вином перетворивши, сотворив…

    2007 (2013)



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (13)


  48. Іван Низовий - [ 2013.01.10 19:31 ]
    Останній маршрут
    Як завше, крайній, в торохкім трамваї
    Гойдаюся в петлі біля дверей:
    Жду виходу з безвиході...
    Триває
    Життя – платні кондуктор не бере.

    При виході то сварка, то заминка,
    Ось-ось кулачні виникнуть бої...
    Для когось чергова оця зупинка
    Закінчиться обривом колії –
    Можливо, що й для мене...
    Чи боюся
    Тяжіння
    Магнетичного
    Землі?

    Не знаю ще і сам,
    Однак не б’юся
    За право ще повисіти в петлі
    Пільговиком на платному маршруті...

    Стихія страху з гуркотом трясе
    Старий трамвай.
    Куди ж мене по суті
    Інерція стремління занесе?


    2009



    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  49. Олена Балера - [ 2013.01.10 18:58 ]
    До вигадки (переклад з Джорджа Гордона Байрона)
    Володарко дитячих мрій,
    Царице втіхи і добра!
    З тобою у веселій грі
    В танку кружляє дітвора.
    Та я здолав завісу чар,
    П’янкої музики мотив
    І юності священний дар
    Заради Правди залишив.

    Де сон святкуює торжество,
    Душа наївна як втече?
    Там кожна німфа – божество
    З безсмертним виразом очей.
    Коли Фантазія прийма
    Відтінки різні, як вино,
    Пихи в цнотливості нема,
    Брехні – у посмішках жінок.

    Скажу собі: ти тільки звук,
    Спустившися з небесних сфер,
    Піладом друга не назву,
    Жінки – не феї відтепер.
    Покинув я твої світи,
    Де ельфи із казок жили, –
    В жінок забракло теплоти
    І дружба вже не веселить.

    Мій сором досі не затих,
    Що я коривсь тобі колись,
    Байдужий до повчань твоїх,
    Я більше не злітаю ввись.
    Здавався блиск очей святим –
    Я думав правда в них сія.
    Зітханням вірячи пустим,
    Від сліз несправжніх танув я.

    Біжу подалі від брехні
    І обминаю твій палац,
    Манірність владарює в нім,
    Чутливість силу здобула.
    Не здатні плакати вони
    Над горем справжнім і чужим,
    Відводять очі, їх п’янить
    Уявний і яскравий дим.

    Нехай поплаче Співчуття
    У кипарисовім вінку,
    Проллє зі щирим сум’яттям
    За тебе серця кров палку.
    Або дріад своїх проси
    Оплакати минулий сон,
    Пастух палав, та загасив
    Вогонь, зневаживши твій трон.

    Вразливі німфи, що лили
    Над вигадками ріки сліз,
    За все у вас душа болить,
    Уявні спалахнуть жалі.
    Згадаєте моє ім’я,
    Знайшовши лагідні слова?
    Чи гідний співчуття і я,
    Хто зрадив ніжний голос ваш?

    Прощайте, легковажний рід!
    Уже навис фатальний час,
    Видніє прірва, у котрій
    Ніхто вже не оплаче вас.
    В судомах шторм на вас чека,
    Темніє плесо забуття,
    Де ви й володарка прудка
    Загинете без вороття.




    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  50. Зоряна Ель - [ 2013.01.10 18:46 ]
    криниця
    під нижнім небом попід самою його корою
    десь біля пекла відкрили віко живій воді
    ніхто не бачив але казали: було їх троє
    якісь чужинці – ні то вигнанці ні то герої
    які шукали чи то вертали у рідний дім

    а ще казали: вони зронили насіння з раю
    на дно криниці у невимовно тонкій ясі
    за ними ловчі післали слідом хортячу зграю
    коли дізнались що те насіння сліпі збирають
    і прозрівають щоб зняти камінь із терезів

    біжать хортове чекають ловчі на вірну здобич
    міняють догми земного часу формат послань
    криничну воду беруть на небо не задля проби
    а з інтересу: а що там люди зі світом роблять
    попід одвічним сплетінням сенсів добра і зла


    https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=7669777085096617423#editor/target=post;postID=4232431042389575653


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   895   896   897   898   899   900   901   902   903   ...   1815