ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2012.05.17 10:26 ]
    рубікон...
    ...Геть від мене, геть!
    Тишу ріже „Вйо!”
    Зліва,
    Справа смерть,
    Не життя – вогонь…
    Рушники простелено.
    Нумо, відійди...
    Кілька раз прострелений -
    (це від самоти..)
    ... але ж напросилася.
    Вечір розділив..
    І удвох втомилися,
    Залиши, - просив..
    Пригощав вечерею.
    Молочком поїв.
    Потайки від Неї я
    Все частіше млів..
    Раптом і згодилася:
    Десять довгих літ..
    Правда, це не снилося…
    Знов біля воріт…

    Подруго,
    Веселочко !!!
    (семеро братів…)
    Ось би ще
    цукерочку!
    Не приємлю слів…

    Геть від мене, геть...

    1999.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  2. Іван Редчиць - [ 2012.05.17 10:09 ]
    РУБАЇ
    ***
    Я випустив ці рубаї на люди,
    Щоби вони творили в душах чудо.
    Дарую їх і прошу – бережіть,
    І хай вони не відають огуди.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  3. Ксенія Завадська - [ 2012.05.17 09:34 ]
    Бессонница
    Этой ночью ко мне приходила Бессонница,
    Поснимала все простыни с окон.
    Пела песни мне в уши Бессонница,
    Сквозь динамик, шипящий на ночь.
    В подоконник мой терлись капельки,
    И Бессонница шепотом: "Дождь".
    Лишь под утро прогнала Бессонницу,
    Крепким кофе с названием "Ложь".


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Наталка Ознава - [ 2012.05.17 07:36 ]
    ( сон )
    Уже з останніх сил я набираю текст,
    І знову наостанок слово зіпсувала...
    На плеєрі невпинно нажимаю "next"
    Щоб не відчути те, що відчувала...

    Так боляче, так сумно, гірко так...
    Так гостро лезом по живому тілу...
    А час, як заморожений простак
    Потиху не палає, мовчки тліє..

    Напевне, випадково з розуму зійшла,
    Більш вього, знову у руках депресій
    Той тихий сон, що я давно знайшла
    Залишивсь образом пустих експресій...

    2012


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Олена Багрянцева - [ 2012.05.16 22:03 ]
    Ти чув, як співає знайомою мовою море безкрає...
    Ти чув, як співає знайомою мовою
    море безкрає.
    Виходив під вечір на берег і мріяв
    про диво бездонне.
    Сто двадцять разів пересипавши час
    у широких долонях,
    Ти знав навіть те, чого небо бузкове
    безхмарне не знає.

    Чекав, відриваючи дати разом
    з усіма місяцями.
    І плакав над квітами – тими, що зовсім
    невчасно зів’яли.
    Човнами повз тебе чужi імена
    пропливали зухвало.
    Блукали листи ненаписанi марно,
    усе манiвцями.

    Ти чув, як співає знайомою мовою
    море безкрає…
    15.05.2012



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  6. Устимко Яна - [ 2012.05.16 21:28 ]
    подорожньому
    їдь уже їдь собі їдь але знай
    думати буду про тебе чужого
    подумки візьмеш мене у дорогу
    довга дорога за край-небокрай

    край мене край мій усталений рай
    і витинанкою в небі зависну
    я - місяцівна співай мою пісню
    тільки без мене у ній не вмирай


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  7. Оксанка Вовканич - [ 2012.05.16 21:33 ]
    Я буду пахнути тобою півжиття
    Я буду пахнути тобою півжиття,
    Постійно всотувати в себе твої мрії.
    Я буду вірити, що зради течія,
    Ніколи щастя піднебесного не змиє.

    Я буду пахнути тобою кожен день,
    У вир блаженства з головою поринати.
    Ти – мій приціл, а я – приречена мішень,
    Що увібрала всі звабливі аромати.

    Я буду пахнути тобою, мов дитя,
    Що прагне ніжності, чи, може, ейфорії.
    Я буду пахнути тобою все життя.
    Бо неповторна. Бо твоя. Бо, все ще, - мрія …


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  8. Іван Потьомкін - [ 2012.05.16 17:22 ]
    Дивлюсь на неї - ще таку красиву
    Це, мабуть, янгол-баламута
    Її вночі із кимось переплутав
    І косу воронову в біле вбрав,
    І рівчаками лоб зорав...
    Удосвіта забракло, певне, сили –
    Очі та голос тими ж залишились.
    По них сьогодні безпомильно пізнаю,
    Кому віддав я молодість свою.
    Як і тоді, поруч вона сідає,
    Мене, немовби ненароком, розглядає,
    І я питаю: «Може, щось не так?»
    «Пройшлися, голубе, і по тобі літа...»
    Краєм долоні змахує сльозину...
    А я дивлюсь на неї - ще таку красиву.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (12)


  9. Іван Редчиць - [ 2012.05.16 17:21 ]
    РУБАЇ

    ***
    Свобода слова, склянки й матюка…
    Чи снилася свобода нам така?
    О Боже мій, такого дай гаранта,
    Щоб ми не йшли по світу голяка!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Леля Далія - [ 2012.05.16 16:40 ]
    ВИШНЕВИЙ НЕКТАР
    О терпко, як цвітуть кудлаті вишні,
    Мов серця спогади, з осоння;
    Янголики і миттю незгрішивші —
    В кудельці мрії потай дзвонять...

    О тихо так бредемо манівцями:
    Едемські роси в’ють світання,
    Туманить тремно фіміам нестями —
    Травневе, тЕрпке чарування.

    О, як весна все віє грішні ноти
    Дурманним зіллячком каштанів,
    Мов марева розтеплені маранти
    Ми п’яні, п’яні, п’яні...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  11. Юрій Лазірко - [ 2012.05.16 15:14 ]
    светлячки души
    нотки
    светлячки души
    кроткий
    антураж туши
    губы
    родники любви
    любо
    пригуби лови
    скользкий
    переход на ‘ты’

    сколько
    на губах мечты
    столько
    на слова удил
    только
    мы одни и пыл
    в пальцах
    леденцах для ласк

    сальса
    зал закрытых глаз
    сладкий
    перебор щипок
    гладкий
    переплёт рук-ног
    дольше
    слишком выдох жгуч
    дальше
    стрелки не бегут
    тая
    не таясь пленя

    раем
    дышит простыня
    стёкла
    затекает луч
    тёплый
    на письме сургуч
    шторы
    ледники молвы
    море
    мотыльков шальных
    ребус
    из семи не_я

    небо
    на висках роясь
    стелет
    под качельный хит
    тела
    невесомый титр
    тонкий
    есть о чём молчать
    окнам
    берегам луча

    выси
    открывайтесь вновь
    визой
    для души родной
    в диком
    этом всплеске ‘да’
    с криком
    что лишь воссоздал
    бойкий
    правселенный взрыв
    в койке
    под пружинный срыв
    с точек
    ногтевых с плеча
    речкой
    разливной в свечах
    кожей
    отдаляясь в сласть
    позже
    утоляя страсть

    что же
    за отсчёт на бис
    сложен
    на волнах любви
    этот
    внеземной эфир
    света
    непорочный мир
    царство
    светлячков зажгись
    здравствуй
    воплощенье в жизнь

    16 Мая, 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (23)


  12. Михайло Десна - [ 2012.05.16 14:03 ]
    Так-от...
    Так-от... Події "при надії" -
    не світ, на жаль, моєї мрії.
    Зате тривоги "при надії"
    мені завжди опустять вії.

    Так-от... Хоробрий, адже добрий,
    залежу я, на жаль, від кобри.
    Зате, змію носити добрий,
    я не горбатий кару попри.

    Так-от... Не забіяка-дяка
    злітає з уст моїх усяка.
    Зате така невинна "дяка" -
    не зброя, та усе ж ломака.

    Так-от... Уява як забава -
    моя єдина, мабуть, слава.
    Зате медаль моя забава
    не має НЕ носити права...
    :)


    16.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (17)


  13. Іван Гентош - [ 2012.05.16 12:15 ]
    пародія « Муляр »


    Натхнення маю – третій ряд
    Вкладаю нині!
    До “квíтки” тЯгну, та навряд –
    Бо рими в глині.

    Мурýю, та бракує слів –
    Заліз в тенета.
    Дощить – нехай! А я аж впрів!
    Спочити? Де там!

    Про сум, троянди й виноград –
    Що скажуть люди?
    Спішу – цеглинка невпопад!
    … Нехай так буде!


    16.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (47)


  14. Ганна Осадко - [ 2012.05.16 12:55 ]
    бузок
    Лише не відводь очей, подивися на цей бузок
    напередодні літа –
    ще тиждень тому буяв вітальними вітами,
    паморочив і вабив – йди-но до мене, ладо!
    Ішли.
    Багато.
    Пальчики йому поламали заквітчані
    у пошуках щасливих пелюсточок –
    найсмачніших.
    Корону збили, сукенку бузкову задерли –
    колінами світить, як дівка на об'їзній.

    Бо і є дівка, попри те, що «бузок» –
    скороспілка на випускному,
    найрозкутіша в класі, із очима вологими і жадливими,
    притиснеш таку в куточку, по-хазяйськи залізеш у пазуху – дай!
    А їй і не шкода…

    Не відводь очей, подивися на неї, впізнай
    цю жінку
    ще юну, та вже відцвілу,
    з іржавими кетягами столоченого цвіту,
    свою однокласницю , що померла дванадцять років тому,
    свій обдертий бузок на старому подвір'ї сільської школи.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9)


  15. Володимир Сірий - [ 2012.05.16 08:49 ]
    *-*-* /муж неодружений/
    Муж неодружений - у полі явір,
    Зоставлений з печалями віч – на –віч .
    Тополі край дороги мліють пухом,
    А він на них і не погляне навіть …

    16.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (28)


  16. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.16 08:10 ]
    День білявих дівчаток

    Це день білявих дівчаток –
    Стрічаю білявок повсюд.
    Вже настрій – немов на свято,
    Коли споглядаю салют.

    Несу „Празький” тортик. Неділя!
    Пройдуся нарешті селом.
    Торік там буяло весілля:
    Там подруг мій став женихом.
    Вирощує гречку і сорго...
    У фермера є близнюки!
    Потішу цим тортиком Ольгу,
    Зрадливця – тремтінням руки...

    Ліворуч дівчатко щебече:
    – Я – Тая!.. Я кіски сплела...
    – І я такі хочу – по плечі!..

    П’ять сходинок.
    Двері.
    Вокзал.

    Край каси білявенька Тая –
    В морозиві щічка і рот –
    Рожевий кісник виплітає:
    – Міняю цю стрічку... на торт!



    2007-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  17. Василь Кузан - [ 2012.05.15 23:57 ]
    Завiконне
    Ніч настовбурчила гриву,
    Грім покотився полями.
    Нами не жертвує небо –
    Ніби втішає словами:

    «Ями повітряні кращі».
    Є й на дорозі ще авта…
    Завтра наступить на греблю,
    Граблями вдарить по яйцях

    Цих, що від курочки Ряби.
    Риби акваріум чистять.
    Стать їх – премудра наука.
    В муках зривається листя…

    Стягом примарного літа
    Тихо у хаті хворіти…

    15.05.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  18. Олександр Шумілін - [ 2012.05.15 22:03 ]
    * * *
    Єдине що тільки рятує – шукати якусь інфу
    яку залишає вона ніби сліди на снігу
    сидячи в мережі ідучи на пари чи у кіно
    бовтаючись гуртягою ніби озерним дном

    бачити як міста – жовто-зубі старі жерці –
    ховають її слова ніби ножа у руці
    виривають повітря гаряче з важких грудей
    кидають до людей
    лишають серед людей

    знати що по зимі коли відійдуть сніги
    коли стебла трави ковтатимуть соки тугі
    коли по ріці пливтимуть пляшки і човни
    ти лише знаки бачитимеш серед них

    бачитимеш як трава – скуйовджена і молода –
    кожну тримає мить ніби пісок чи вода
    кожну її ходу відчуває як власний сенс
    і не втомлюючись рости вперто його несе

    і ніби перші сонця грітимуть теплі сни
    де ви застигаєте саме на зламі зими-весни
    і ледве помітно в кожен з прозорих днів
    вона виходить із тебе
    наче вода з берегіВ


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  19. Леся Сидорович - [ 2012.05.15 22:35 ]
    Випускникам
    Просіялася радість крізь тривогу,
    Як через листя білий вишні цвіт.
    Це молодість виходить на дорогу,
    Яка веде в новий дорослий світ.

    Це наші Олі, Юлі та Оленки,
    Володі, Іри, Юри та Сашки.
    Ще вчора безпорадні і маленькі,
    Сьогодні – галстук, плаття, каблуки.

    Погляньте: ці дівчатка – всі крануні,
    Милують око всі одна в одну.
    Талановиті, щирі, добрі, юні,
    Вдивляются сміливо в далину.

    А хлопці! Це ж надійність і опора,
    відважність, розум, вірність і талант.
    Футбол, комп`ютер, ігри – це учора,
    А завтра –може, навіть президент!

    Спасибі вам, колеги-педагоги,
    За вашу працю, за невтомний труд.
    Виходять діти на нові дороги,
    Високі цілі за мету беруть.

    Заслуга ваша – всі знання глибинні,
    Досягнення – це людяність в серцях.
    Пишайтеся випускниками нині
    І хай щалсивим буде їхній шлях.

    Не забувайте, діти: завжди школа
    Із радістю чекати буде вас.
    А скоро вам такий веселий дзвоник
    Востаннє пролунає. Рідний клас

    Зіщулиться і, певно, засумує.
    За ваші парти сядуть малюки.
    Рука на дошці вже не помалює...
    Тож згадуйте щасливі ці роки!

    Ріка життя широка і бурхлива,
    А ви чекаєте від неї див.
    Та зрозумійте: ви – найбільше диво,
    яке Господь у світі сотворив.

    Ви, як струмочки, сильні і невпинні,
    Вам ще міцніти, набиратись знань.
    Сьогодні перед вами вільний вибір
    І виконання нелегких завдань.

    Я вам бажаю: хай усі дороги,
    Якими доведеться ще іти,
    Благословенні завжди будуть Богом
    І приведуть до справжньої мети.

    2011-11.05.2012





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  20. Ксенія Озерна - [ 2012.05.15 22:07 ]
    ***
    Годинник старої ратуші колошматить ранковий час,
    спішить_поспішає вулиця - у справах, а, може, і просто так,
    запхинькав малюк у натовпі (щасливий, мама поруч іде),
    зелень весна розкинула, липучу до рук...I am a student.
    Знову сесія, знову жнива...

    Циферблат підганяє, як завше; цифр_блат, як отруйний гриб,
    маскується, а то й відкрито живе серед зелені very good,
    стережись! світлофор триокий зупиняє упевнений хід,
    а в уяві жонглюють цифри – трійка, четвірка, п’ять.
    Більша сума – то більше знань.

    Правда глузує - у поспіху спіткнулась нога об кювет,
    малюк язика показує (сміється, потішний такий),
    нарешті дороги розходяться, baby – направо, наліво – student,
    небо ранкове чисте, сміттєвозка збирає розібране.
    Секонд хенд , бомжі...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (44)


  21. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.15 22:30 ]
    * *
    Я замуровую слова,
    Ховаю душу.
    Та вибиратися з тенет
    Таки не мушу.

    Я їх ховала у дощі,
    В трояндах й сумі,
    Вони зліталися у сні,
    В серцях від глуму.

    Я замуровую слова
    Нехай так буде…
    Незамуровані слова -
    Це просто будень.


    22.00.15.05. 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (21)


  22. Леся Геник - [ 2012.05.15 19:08 ]
    Одне життя на двох…
    Одне життя на двох...
    Холоне чорна кава.
    Між пальцями думок -
    Незграбне конфеті.
    Димком чужих сигар
    Глумлива днів отара
    Під вибілений тин,
    Де сходяться святі...

    А може й не святі?
    Віщунки та мольфари,
    Поділені навпіл
    Ідеями вітрів!
    Судинами - не кров,
    Вечірні святузвари
    До серця - одного́
    Між гомону світів...

    Мовчи, мовчи, душе!
    І тільки темні очі -
    Уже не від бажань,
    Не від жаги чуття...
    Остання крапля мрій,
    Останні спраглі ночі...
    На двох - одна печаль,
    І кава, і життя...
    (14.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  23. Устимко Яна - [ 2012.05.15 18:57 ]
    глухий дощ
    не слухай музику дощу
    палюча музика дощу
    розсипле дрож по мокрих спинах
    скажи мені що ти не чув
    збреши мені що ти не чув
    між нас її жалкого плину

    я загорнуся в листя верб
    я загублюся в листі верб
    і дощ не зважиться дістати
    бо серця вищерблений серп
    різкою кригою затерп
    лише у сні як віск податний


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  24. Білочка Неруденька - [ 2012.05.15 18:49 ]
    Не змінилась

    А ти нічого. Просто ти пішов би,
    Не озирнувшись на її сльозу.
    Вона ж бо сильна. Кинулась не вслід би,
    Збирала б з сонцем дрібненьку росу.
    Вона б промінню помагала щиро,
    Воно б світило яскравіше вслід,
    Щоб ти не впав, і очі б не сліпило,
    Щоб бачив ти перед собою світ.
    Вона тебе любила... Ти не зрадив,
    Ти просто не помітив почуттів.
    А вітер бачив все й тобі порадив
    Послухати душі своєї спів...
    І ти почув - дзвенить твоє кохання,
    Розноситься мільйоном голосів.
    І ви кохали вдвох... І до світання
    Не бачив жоден з вас ніяких снів.
    Тепер ти любиш й зроду не пішов би,
    Ловив би кожненьку її сльозу.
    Вона ж, кохана, зовсім не змінилась...
    Й збирала б з сонцем дрібненьку росу...

    31.03.11


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.15 17:46 ]
    Кожній праці і хвала, і дяка (Каждый труд, благослови, удача, СЕРГІЙ ЄСЕНІН)
    Кожній праці і хвала, і дяка:
    Рибаку - щоб з рибою сітки,
    Орачу - щоб плуг його й коняка
    Заробили хліба на віки.

    Воду п'ють із кухлів та стаканів,
    Із латаття можна теж попить,
    Там, де вир малинових туманів
    Не втомився берег золотить.

    Гарно як в траві зеленогривій
    Дивлячись на шати голубі,
    Погляд твій, закохано-ревнивий,
    Згадувать на втомленім собі.

    Деркачі співають на озерці,
    І тому так світяться вогнем
    Ті, які простим зробили серце
    Під веселим праці тягарем.

    Що селянин - зовсім я забувся,
    І тепер розповідаю сам:
    Цар дозвілля, диваком здаюся
    Любим пасовищам і лісам.

    Жаль комусь когось, оце халепа,
    Ніби від Отчизни хтось відвик,
    І з того, піднявшись понад степом,
    Плачуть в душу чайка та кулик.

    2012



    Каждый труд благослови, удача!
    Рыбаку — чтоб с рыбой невода,
    Пахарю — чтоб плуг его и кляча
    Доставали хлеба на года.

    Воду пьют из кружек и стаканов,
    Из кувшинок также можно пить,
    Там, где омут розовых туманов
    Не устанет берег золотить.

    Хорошо лежать в траве зеленой
    И, впиваясь в призрачную гладь,
    Чей-то взгляд, ревнивый и влюбленный,
    На себе, уставшем, вспоминать.

    Коростели свищут… коростели.
    Потому так и светлы всегда
    Те, что в жизни сердцем опростели
    Под веселой ношею труда.

    Только я забыл, что я крестьянин,
    И теперь рассказываю сам,
    Соглядатай праздный, я ль не странен
    Дорогим мне пашням и лесам.

    Словно жаль кому-то и кого-то,
    Словно кто-то к родине отвык,
    И с того, поднявшись над болотом,
    В душу плачут чибис и кулик.

    12 июля 1925


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  26. Ольга Лисенко - [ 2012.05.15 16:46 ]
    Білявка
    Мале й дурненьке хлопченя, чому тебе кохаю я?
    Чому марную свої сили, а часом й плачу, плачу, милий.
    Мале й дурненьке хлопченя, давно вже покохала я
    Твої глибокі карі очі. Сумую з ранку та й до ночі.
    Ти не чорнявий – знають люди. Ти не москаль, ти щирим будеш.
    Русявий, трішки смугле личко, неначе ота грушка-дичка.
    Дивакуватий трохи, так. Без оселедця, не козак.
    Чи є в наш час ті козаки? Забули люди навіки.
    Та ж бо які в тебе вуста! Рожеві, серцем, от краса.
    І хитрий глузд, і руки сильні. Та все дарма, бо ти невільник.
    Знайшов собі білявку файну, і може десь далеко в стайні
    Білявку жінкою зробив. О Боже, що ти наробив.
    Купився на слова ласкаві й на дівку-ляльку ту яскраву.
    Забув хто сам, де маєш жить, кого кохать, кого любить.
    Забув і наче під гіпнозом ти їй даруєш квіти-рожі,
    І надсилаєш «Ай лав ю», та чи правдиве те «Люблю»?
    На ній же безліч етикеток, ще й цінники й якийсь ярлик,
    А ти даруєш їй букети, мов підкаблучник, не мужик.
    Ти просто знову закохався, тобі здається, що в цей раз
    Зіграєш радісне весілля і буде щастячко у вас.
    Дарма надієшся, наївний. Білявки спуску не дають,
    Вона подоїть та й покине, тебе ж собаки зацькують.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Іван Редчиць - [ 2012.05.15 16:57 ]
    РУБАЇ

    ***
    Хіба побачиш десь? О рідний краю,
    Куди не глянь – усі хати тут скраю!
    Тому й удома, вибачте, не всі, –
    Немає в світі більш такого раю.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  28. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.15 14:57 ]
    Буває...
    Малий, усім тобі я стану...
    Прийми весну стрункого стану.
    З терпіння чаш хильну обману.
    Надією в тобі розтану...

    ...А потім слізки океаном...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  29. Нико Ширяев - [ 2012.05.15 14:16 ]
    Внутреннее начало
    Человек, который во всём замечен,
    Нервно прячется от обнов.
    В человеке несколько женщин,
    Несколько городов.
    Изнутри он чем-то таким простужен.
    Изнутри он, кажется, очень сложен.
    Если нужно, неприхотливо слажен.
    Как пионер, готов.

    Приглядевшийся знает,
    Чего он хочет.
    У него в груди - неприступный кречет.
    Он один вовсю никогда не плачет,
    И оттого слеза
    У него щепой застревает в коже.
    Но те, кто в два раза его моложе,
    Смеются ему в глаза.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  30. Микола Шевченко - [ 2012.05.15 14:42 ]
    Псевдо...
    Я беру псевдонім,
    помічаючи – псевдонімію!
    Псевдостерео в псевдонімецьких
    колонках звучить.
    І гризе псевдосовість,
    на вулиці – псевдоподія.
    Псевдомітинг.
    І псевдооратор народ псевдовчить.
    Почалась псевдосутичка,
    з нутрощами псевдовлади.
    Псевдолиця заюшені,
    в псевдоочицях – синці.
    Псевдовірили в псевдообіцяні
    псевдопринади.
    Псевдоблага отримали…
    Дулю. Не псевдо.
    Одначе - у псевдоруці.

    15.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  31. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.05.15 13:53 ]
    геро-Ін(ь)
    Поки дівчина-птаха поширює геро-Інь,
    А тобі, як на те, вкрай бракує героя і Яну
    (…і підводиться безсмакОво, і йдеться тьмяно,
    Що здебільшого ти лежиш і вдаєш півтінь),
    Перевір всі замки на дверцятах цієї клітки
    (Звісно ж – внутрішні, звісно ж – всі тридцять три і куприк)
    І згадай, що ти – глина, в яку закохався скульптор,
    І згадай, що ти – глина, яка береже відбитки…
    Без героя (чи -їні), у русі чи непорушна,
    Ти однаково надподія для здатних чути,
    повсякденно-святкове, незграбне, невмите чудо,
    навігатор краси, видатна трансцендентна ружа…
    Ти однаково най… серед цих приміських богинь,
    Хоч лежи і вдавай, хоч лижи і вдихай підошви
    Тих, хто щемно вимарює бути в тобі найдовше…

    Бо підсісти на тебе – страшніше, ніж на геро-Ін(ь).


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  32. Оксана Лозова - [ 2012.05.15 13:45 ]
    ***
    Серце підказує:
    Все це тобі –
    Вибухнув квіт –
    Не злякався морозів
    І освітив твої ночі і дні…
    Серце підказує.
    Стримує розум.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  33. Іван Редчиць - [ 2012.05.15 12:09 ]
    РУБАЇ

    ***
    Пропаща воля без небес і меж,
    І без кордонів, і високих веж.
    А навкруги дороги перекриті, –
    Я проводжаю поглядом кортеж.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  34. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.05.15 12:09 ]
    День
    День обещает быть жарким:
    Жарится блин солнца в небе.
    Завтракать будем под аркой,
    Той что в Париже, там не был?
    Что ж, собирайся на кофе,
    Фреш и омлет… Там обычно
    В воздухе пахнет любовью –
    То для Парижа – привычно.
    Позже пройдемся аллейкой
    За руки, что нам не ново,
    Сядем в тени на скамейке,
    И наслаждаясь природой:
    Пением птиц, шелком неба,
    Шепотом низкой травы,
    Запахом свежего хлеба,
    Тем, к чему с детства привык.
    День обещает быть жарким.
    Катится шар небосклоном,
    Ночь предвещает подарки –
    Нежность объятий, ни слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  35. Валерія Дивна - [ 2012.05.15 11:56 ]
    Національна свідомість
    Блакитна хвиля миє ноги,
    І сонечко безжально запіка,
    Самотня птаха в небі тужить,
    Руденький пес у полі завива.

    І посеред цієї благодаті,
    Маніяк-убивця жертву розчленя,
    Красиву дівчину шматує,
    Про правду-матку забува.

    Манюні тій лишень за двадцять промайнуло,
    Хоч на вигляд має більше літ,
    Але окривавленого теє не хвилює,
    Накликав на дівчину майстерно бід.

    Садист безжальний руки відрива,
    І кров червону жадібно ковтає,
    Ледь живе тільце мурдує,
    І без спочину кралю добиває.

    І нікому вступитись за красуню,
    Всі осторонь тихесенько мовчать,
    А то ж нічого, що неньку їх ґвалтують,
    Усім аби пожрать-поспать.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. В'ячеслав Романовський - [ 2012.05.15 10:18 ]
    ВІДЦВІТАЮ БЕЗ ТЕБЕ. ТУЖУ...
    Відцвітаю без тебе. Тужу.
    Повернути б утрачені миті.
    Але вже перейшли за межу
    Наші долі і гнані, і биті.

    Залізничний вокзал. Вузлова.
    На пероні залишили щастя.
    І відтоді між нами - слова,
    Та і ті йдуть назустріч нечасто.

    Відцвітаю без тебе. Один.
    І одцвіття розвіює вітер.
    Хто у тебе - шатен чи блондин?
    Чи саменька зосталась на світі?

    Ти не скажеш. І носиш в собі
    Гіркоту, наче втіху та спокій.
    Так без тебе і я, далебі,
    Як у вирві глибокій-глибокій

    13.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  37. Олександра Ілона - [ 2012.05.15 08:00 ]
    Течією думок
    Ніч місячна, тиха — чарівна...
    Молю милосердного Господа,
    Поєднайтесь люблячі долі
    Шляхом безмежного щастя.
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Наталія Буняк - [ 2012.05.15 03:33 ]
    Карпати
    Кличе у мандри дорога в Карпати,
    Де сонце гуляє по чубчиках гір,
    Де сосни крислаті,
    Де хмари крилаті,
    Трембіти говорять- ставай на позір!

    Де ллється блакить, водоспадом на квіти,
    Заходить в щілини, розтоплює тьму,
    А звуки трембіти,
    Несуть заповіти-
    Гайнемо в Карпати , шукати карму!


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (6)


  39. Донні Дарко - [ 2012.05.15 01:45 ]
    некіно
    Привіт, мріє:
    Гарячі щоки,твій світлий погляд -
    І серце німіє,
    яріє,
    хворіє.
    Чи ще хтось так вміє? -
    Навряд.

    Молилась. Давно
    Я про тебе, про нас
    Життя не кіно,
    Не вино,
    Все одно,
    Ти є, ти моє,
    Безумовно,
    Це наш резонанс.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Михайло Десна - [ 2012.05.14 23:24 ]
    Особливий рушник
    А всі зазвичай -
    в майбутньому "чай".
    Народжені з оком
    "Живу, вибачай!"
    Шикуючи стрій,
    вдаються до мрій,
    хоч бачиться збоку -
    не кожен напій.

    Зелений, живий,
    без значення "чий"
    тримається колір
    за клаптик земний.
    Та декому там
    не лан пелюсткам -
    щось тягне за комір
    у болісне "сам".

    На знак його уз,
    що в'яжуть до муз,
    рушник особливий
    підносить гарбуз.
    Вінчається раб...
    Триває етап...
    Напій незрадливий
    із істин і зваб.


    14.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  41. Микола Дудар - [ 2012.05.14 23:39 ]
    одноліткам...
    ...їм пенсія сьогодні на десерт…
    Велика дяка …Господи, не треба…
    З трьох літер їм пошли міцного: «сер»,
    І торбу «міс» - відіграшем до неба…
    Поглянь.. поглянь – зачовгані у смерть…
    Осліплі щастям, може таке бути:
    У Тебе справ - космічна круговерть,
    А їм куди
    від долі драпанути?..

    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  42. Василь Кузан - [ 2012.05.14 23:53 ]
    Дивина...
    Тривоги вологий відбиток
    На погляді міста у ніч.
    У шлейфі чарівного літа
    Непевність досвітніх вогнів.

    Я скрипці печалі залишу –
    Струно мого серця, мовчи!
    Вповзає в напружену тишу
    Сум’яття сліпих їжачих…

    У сутінках недостосунків,
    Романтики страху й бажань
    Ці яблука падають гулко
    Із райського дерева. Жаль,

    Що, певно, з моєї вини
    Бринить сивина дивини…

    14.05.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  43. Володимир Сірий - [ 2012.05.14 22:27 ]
    Рубаї / добродій сохне.../
    Добродій сохне - лиходій цвіте.
    Маліє важне - дужає пусте.
    Будяк над клумбою панує...
    Не те із нами, люди, щось не те.

    14.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  44. Устимко Яна - [ 2012.05.14 22:09 ]
    ▒ ▒ ▒▒▒
    у попередньому житті ми розминулися з тобою
    у попередньому житті були ми слабшими не ті
    босоніж маревом біжу а ти береш на лови зброю
    босоніж маревом біжу я перетворююсь на тінь

    у лісі випустять хортів і ми опинимся в загоні
    у лісі випустять хортів достоту так як ти хотів
    в зіницях вовчих певний знак невідворотності агоній
    в зіницях вовчих темний знак і ніч у срібній наготі


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  45. Наталя Чепурко - [ 2012.05.14 21:06 ]
    Песня лебединая.
    Меня утро будит поцелуями,
    Счастье дремлет рядышком со мною.
    Я живу в пространстве между буднями
    И имею честь цвести с весною.

    И душа моя, навстречу всем открытая,
    Облетает в сумерках владения,
    Помятая в поисках, избитая, -
    Не состарилась ничуть во времени.

    Ноги сто дорог уже измерили,
    В такт мелодии они перекликаются.
    Сердце знало, мысли Богу верили:
    Две святые половинки повстречаются.

    Это чудо! Это счастье непомерное:
    И любовь и дружба - всё единое!
    Я взлетела над собой, наверное,
    Вспоминая песню лебединую.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  46. Наталя Чепурко - [ 2012.05.14 21:40 ]
    Вещие сны.
    Вещие сны... Как они дальнозорки!-
    Мне открылись просторы бескрайние:
    Бесконечные снежные горки,
    И по ним гонит ветер сани...

    Я теперь понимаю: какой беспредел,
    И что "снежный сугроб" означает...
    Ты, ведь, - мастер! И ты преуспел -
    Нас лавина любви обвенчает!..

    Это - поиски нового счастья земного,
    В замешательстве с манной небесной,
    Это - много любви и познания много
    В основании жизни чудесной!

    Нам Творцом уготована та благодать,
    От которой сердца зажигаются!
    Всё, что можешь и хочешь-ты должен отдать...
    И стократ это всё возвращается!

    Созидание и созерцание -
    Вот два спутника нашей судьбы.
    Нужно вызвать в себе желание
    Очень значимым в жизни быть!

    Абсолют, доведённый до точки кипения,
    Вся энергия жизненных сил,
    Освящённые Божьим благоволением,
    Мой рассудок в себя вместил.




    Рейтинги: Народний 0 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.42)
    Прокоментувати:


  47. Валерія Дивна - [ 2012.05.14 21:37 ]
    Мрія
    Твоє світло сліпить очі,
    Та я тягну до тебе руки,
    У сподіваннях захлинаюсь,
    І стримано терплю всі муки.
    Твоя гучність оглушила,
    Та не спиняюсь ні на мить,
    У рожевих хмарах все купаюсь,
    Для тебе тільки хочу жить.
    Твій смак такий солодкий, пéвна!
    Та поки лиш гіркóту їм,
    У прогнозах все тиняюсь,
    Ти - моя з найліпших мрій.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Іван Потьомкін - [ 2012.05.14 19:06 ]
    ...І начебто поширшав світ

    Це гріх – не осміхнутись немовляті,
    Коли воно невтішно плаче,
    Не помахати на прощання,
    Коли сльоза уже розтане,
    І не послать од серця лунко
    Йому повітряний цілунок.
    Це гріх – коли, немовби недоріка,
    Нагально обігнать каліку.
    А як, сказать, спинившись, просто:
    «Даруйте! Поспішаю в гості...»
    «Нехай щастить!»- почується в одвіт .
    І начебто поширшав світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (6)


  49. Леся Геник - [ 2012.05.14 18:34 ]
    Про чуже болото…
    Жабів чужих не пустять у болото...
    Там винятково кумкають свої!
    Виводять дружно оркестрові ноти,
    Виця́мкують наміряні паї...

    Там журавлів не люблять спритнодзьобих!
    І тільки мить на сіру машкару...
    На показ - ветхі безколірні роби
    Ще й очі, "свято" здІйняті вгору.

    Та й що втикатись? Фантазійна справа.
    Дражливі кола сколихне мана.
    Якщо ти вбога, непримітна жаба -
    В чуже болото пнутися дарма!
    (8.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  50. Наталя Скосарьова - [ 2012.05.14 18:57 ]
    * * *
    Чи напівсон ти, чи моя уява?
    Просто душа у розпачі — навзрид!
    Мені цей стан неспокою набрид. —
    Тебе т а к о г о вже тепер замало.

    Тебе т а к о г о... Мріяти даремно.
    Єство моє наповнила обава.
    Тебе любити — зась: не маю права,
    Й у закутку душі — для інших темно.

    У закутку душі — для інших — пустка.
    В театрі почуттів — прем'єр катма.
    І розум вже нічого не сприйма. —
    Клубочок нервів. Протиріччя згусток.

    У Всесвіту проситиму, чи в Бога,
    для серця затишку нетлінний оберіг.
    І, попри осуд, заборони, гріх, —
    Проситиму тебе т а к о г о.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   989   990   991   992   993   994   995   996   997   ...   1815