ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.02.17 07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Юлія Фульмес - [ 2009.06.12 12:16 ]
    Охоронець музею етнографії
    Привіт! Зустрінемося у музеї,
    По закритті, коли відвідувач останній
    Своїм відходом перехрестить на ніч ставні,
    А я охоронятиму трофеї,
    Відібрані в селян під штибом вивчень
    Весільного обряду ближче до народу.
    Нам випала, можливо, раз на вік нагода
    Побути разом у сакральній тиші
    Високих стін, експозиційних залів,
    Що замасковані в герданні павутини.
    В цю ніч ти будеш королева поміж ними,
    Поміж знарядь збиральниці і ткалі.

    Я маю зброю. Темінь по коліна
    Просякла давнім, як замочена білизна.
    Кохатися в музейних нішах-це не схизма,
    А шанс подбати про духовне віно.
    Ти уяви: вкладемося дрімати
    Удвох на чорному бамбетлі сторожівки,
    А руки тілом так водитимуть гаївки,
    Що в лоні дзеленчатимуть дукати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (24)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.11 17:32 ]
    ДО МОЄЇ БАНДУРИ
    Колись незрячі кобзарі
    Бувало, і вночі вставали,
    І забувалися у грі,
    І тугу серця розганяли.

    Минає ніч, минає день,
    Далеко я без тебе, люба,
    А без твоїх дзвінких пісень
    Життя для мене - просто згуба.

    У нім бринить печаль сама,
    Нехай потрапив і до раю...
    Коли на струнах я не граю -
    Для мене й літо, як зима.

    Бо чим розважить самоту -
    Чужі пісні в чужій сторонці -
    Лиш істину збагнеш просту -
    Життя без тебе - день без сонця.

    Докупи пальці я зберу -
    Все барабанять пучки збурено,
    Вони так імітують гру,
    Вони так тужать за бандурою.

    І голос рветься із грудей
    Понад духовності руїною,
    Щоб пробудити всіх людей,
    І запалити - Україною.

    с. Рибаче, Крим, 7514 р. (від Трипілля)(2006)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  3. Олена Осінь - [ 2009.06.11 12:02 ]
    Де народжуються сни
    У старому-старезному лісі,
    Де ховаються вдень кажани,
    Там де морозно сонцю-гульвісі,
    Ніч в іранській чадрі-завісі,
    Там для нас вигадують сни.

    Там припнуті вітри, як коні,
    Там гойдаються трави сонні,
    Місяць зорі цілує в скроні,
    Відьми долю ворожать з долоні.

    Там тумани народжують ранки,
    Там гаптує павук вишиванки,
    А озера – підземні фіранки,
    З яких плачуть русалки-бранки.

    Там думки, як дубове коріння,
    Там повір’я зростають з насіння,
    І забуті в століттях творіння
    Все витають, живі і нетлінні.

    Там Сирин з Алконостом на свята,
    Перелесник там звів собі хату,
    Сивий джин пише махабхарату,
    Про богів та давнішність патлату.

    Ляжу спати – ковтну того трунку,
    Припливуть кольори-візерунки,
    І насняться палкі поцілунки,
    І натхнення для мого малюнку.

    У старому-старезному лісі,
    Там де терен заплів стежки,
    Де дірки у небесній стрісі,
    На густому настої-замісі
    Варить літо свої казки.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (12)


  4. Оксана Лозова - [ 2009.06.11 11:04 ]
    Готуй рискаль
    – Готуй рискаль, ідем на бараболю!
    Хоч раз від монітора відірвись –
    Коли ти слухав жайворонка в полі,
    Коли дивився у небесну вись?

    – Куди – рискаль? Давно все посадили…
    – То будемо полоти бур’яни!
    А пригадай, який там простір, милий,
    Яке п’янке повітря – аж дзвенить…

    – ...А в полі бараболі заростають...
    – Готуй рискаль чи сапку – все одно! –
    Струмочок лісовий не проміняю
    На традиційні квіти і вино.


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.61) | "Майстерень" 5.75 (5.64)
    Коментарі: (8)


  5. Чорнява Жінка - [ 2009.06.10 21:51 ]
    і незбагненна
    смагляві стегна, мов ласо
    на звичну сутність чоловічу,
    хай кров, як «Абрау-Дюрсо»,
    та тільки не дивись у вічі,
    бо це не музики муар –
    кружляє чорноока фея...
    до чого б тут, здавалось, цар
    і незбагненна Саломея?


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (45)


  6. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.10 21:01 ]
    ЗАПИТАННЯ
    Ішли ми поряд. В мене ти спитав
    Про те, на що відповісти не в силах.
    Мені допомогла сімейка гав,
    Що пронесла тривожний шум на крилах.

    Я думала: це щедрість королів –
    Такі слова... На щастя чи до лиха? –
    Як поряд чоловік із Жигулів
    Спитав, чи зможе він кудись проїхать.

    Ти показав – ліворуч, до кінця,
    А там – усе без труднощів знайдеться...
    Я йшла німотно, мов несла мерця
    Для тебе у своїм холоднім серці.

    О як на ласку камінь піднести?
    Чи легко зізнаватись в нелюбові?
    І поруч мовчки йшов зі мною ти,
    Судомно звівши, наче крила, брови.

    Коли ж дозрів отруйний кетяг слів,
    Що неприємні, як грудневий протяг,
    Повз нас так довго, довго гуркотів
    Вантажений піском, цементом потяг.

    А потім – тиша, та, що душу ссе,
    Така нестерпна і така скажена...
    Ти йшов зі мною, знаючи про все.
    Ти здогадався, що скажу, без мене.
    30.08.07.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (14)


  7. Світлана Васильченко - [ 2009.06.10 21:06 ]
    Ти- сонце
    ти- сонце
    в дозованих порціях
    щоб
    не згоріла одразу
    щоразу
    здаю собі справу
    що завтрашній день може бути останнім

    уперше- без правил,
    без жодних обітниць
    ми разом
    і- вільні
    а дивного що тут?
    уражені душі
    на миті вершині
    - за руки! за руки!-
    упитися можуть
    лиш спалахом близькості
    розбити розторсати
    цю неминучість
    розкрикнути
    згоріти
    аби не відходити зовсім
    аби- ще трошечки
    побути з тобою

    ти- сонце...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (6)


  8. Оксана Лозова - [ 2009.06.10 20:44 ]
    Ідилія

    У місті серед лісу,
    У лісі серед міста
    Тихенько сходить місяць –
    Спиняється на місці.

    В нору сховався шурхіт,
    У небі зникла птиця,
    І чути, як нечутна
    Трава росте під листям.

    Дерева сплять у тиші,
    І спить в деревах тиша.
    Почую, як покличеш,
    Почуєш, як покличу.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.61) | "Майстерень" 5.67 (5.64)
    Коментарі: (9)


  9. Галантний Маньєрист - [ 2009.06.08 23:05 ]
    Арабські Мелодії
    - Зажди!..
                            Я обернувся. Неждано так, чи ні,
    твоє лице і тіло відкрилися мені!
    Та окрик муедзина і молитовно ми
    навколішки стаємо, а кру́гом – килими,

    а пругом – божі птахи співають у саду,
    і юнолике літо, і ти – вся на виду -
    покірна і побожна, а опліч тебе я!
    О зможе так не кожна, і то лише своя!

    А промине молитва, тебе я обійму,
    Всевишній усміхнеться, і з вдячністю Йому,
    прошепочу ласкаво у миле вушко: – Ні,
    Спочатку шлюб, а потім обійми запальні!


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (18)


  10. Ірина Білінська - [ 2009.06.08 00:46 ]
    Під небом сірим ще оркестр вітру...
    Під небом сірим
    ще оркестр вітру
    мелодію вечірню дограє.
    А біла квітка
    тягнеться до світла,
    що джерелом безсмертним
    в серці б’є.
    І п’ють дощі
    її солодку вроду
    не день, не два,
    а тижні, місяці…
    А квітка в небо дивиться,
    як в воду
    і музика у неї на лиці.
    А біла квітка
    вірить в день погожий,
    у дотик сонця,
    в усмішку його,
    і зустрічає радо перехожих,
    і мріє,
    і надіється свого
    під небом вічним
    поки стане сили.
    Любов - то
    невичерпне джерело.
    Вона дарує серцю вічні крила,
    щоб те, що ти задумаєш –
    збулось!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (10)


  11. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.07 18:34 ]
    * * *
    В.Костилєву
    Буде усе. -
    Пройти.
    Висхід –
    До перевалу.
    Будуть твої світи
    Зведені
    В інтеграли.
    Буде і день,
    І ніч,
    Згусне імла глизява,
    Досвід тисячоріч,
    Наклеп,
    І злет,
    І слава.
    Мідноголоса струна
    Буде тремтіти
    Пружно.
    Буде твоя весна
    Від самоти сутужна.
    Твій одинокий шлях
    Тихо осяють зорі...
    Радість в твоїх очах
    І неможливість повторів.
    Буде усе.
    Тремти,
    Слякотна ниця сірість!
    Будуть сліди ходи
    Випалені
    На шкірі.
    Буде гарячим хліб,
    Мудрість
    Тектиме в жилах.
    Ті,
    Що живуть углиб –
    Вгледять
    Широкі крила.
    27.05.08.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  12. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.07 18:09 ]
    * * *
    Я знову слова
    У кишені лишила.
    А там – уже місця
    Нема ані слову!
    Як довго мовчу я!!!
    Що слово за словом
    Без дозволу
    Очі мої віддають Вам.
    А Ви – Ви тугі
    На обидві зіниці!!!
    1.12.07.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  13. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.07 18:51 ]
    * * *
    Коли в лахміття все життя роздерте
    І тисне біль, немов чуже взуття, -
    Так хочеться заснути, наче вмерти.
    Упасти в сон.
    Прокинутись в життя.

    Бувати там, де пам`яті немає,
    Лишити все, неначе й не було.
    Благословенна ніч моя – пралайя,
    Глибокий сон метелика під склом!

    А завтра – ранок, роси і тумани.
    А завтра – сонце у моє вікно.
    А зараз – сну,
    Подушки,
    Валер`яни,
    Накрити плечі грубим полотном.

    А зараз – тиші. І – нікого в гості.
    Нічого в сон – ні сосен, ні дубів…
    Нехай приспить по-материнськи простір
    І розпач мій розчинить у собі.

    Так хочеться заснути… До світанку…
    7.06.09.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.63 (5.46)
    Коментарі: (11)


  14. Нафталін Марак - [ 2009.06.07 17:40 ]
    Полегшене зітхання
    Тато грав - ... мав,
    я граю - ... маю.



    Маю трохи духів і хрипливі співи,
    Маю дві долоні, щоб прикрити груди.
    Не тримай на мене тліючого гніву,
    Не кажи нікому: "Я тебе забуду".

    Маю в серці птаха з мокрими очима,
    Маю на колінах два татуювання.
    Не чекай зустріти в себе за плечима
    Створеного нами клятого кохання.

    Маю у зіницях місяця німого,
    Маю вісім квіток й дідову цигарку.
    Вкажу тобі напрям, місце і дорогу,
    І нарешті вип'ю молока без старки.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.14) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (3)


  15. Оксана Сірик - [ 2009.06.07 14:24 ]
    Найбільша прикрість мого життя...
    Поселені на Божій території,
    Духовності і волі «мудрі зодчі»,
    Творці слиняво-слізної історії –
    Ми – вакуум у вишитій сорочці…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (6)


  16. Вячеслав Семенко - [ 2009.06.07 01:08 ]
    А НАМ НА ОСІНЬ ПОВЕРНУЛО...
    Лезом пам"яті з намулу днів
    повертаєм радощі і втрати,
    лист, що ми не встигли дочитати,
    а початок знаємо одні.

    В дзеркалі вже не розтануть зморшки,
    тепла ніч не принесе спокою.
    Нас одною ранило стрілою
    і одні нам стеляться волошки.

    На льоту пообпікали пір"я -
    линути над хмарами нелегко...
    І календарю еквівалентно
    заглядає в очі надвечір"я.

    Друзі нам не шкодували солі,
    та ми спільно рани лікували.
    Наче в дзеркалі в овалі рами
    на моїй твоя відбита доля.

    Те, що у минулому лишилось,
    нам негірко знов переглядати.
    А на фото крізь події, дати
    молодість усмішкою спинилась.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (9)


  17. Печарська Орися Москва - [ 2009.06.06 02:21 ]
    Коло
    (Присвячено О. Печарському)

    Замкнулось коло на мені, мій милий волоцюго!
    серед усіх жінок землі не знайдеш більше друга.

    Не знайдеш донечки й сестри, а заодно й коханки.
    Упокорись і підкорись до краплі, до останку!

    Ще сяють зорі суєти на всіх твоїх дорогах.
    О, не взивай намарне ти натомленого Бога.

    Він дав тобі моє плече, щоб ти на нього сперся,
    Я входжу з золотим ключем в кімнату твого серця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  18. Василь Степаненко - [ 2009.06.05 19:02 ]
    Гладінь води
    *
    Гладінь води
    На сонці золота.
    Я думав,
    Що вона так сліпить очі.
    То розцвіла у лузі сліпота.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  19. Світлана Васильченко - [ 2009.06.05 16:40 ]
    Стіни
    Тебе немає в житті моїм.
    Опіки- згадки.
    На стіни дертися? шкода стін-
    мною нaжахані:

    очі дірявлять їх щодоби,
    але у білому
    не відчитати, чому й куди.
    Осточортiло все!

    Сльози і крики...- стискання скронь
    від безпорадності.
    Стіни, розсуньтесь! Йду напролом
    з вітром брататися.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (4)


  20. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.05 10:47 ]
    НЕДОЗВОЛЕНЕ

    Ще трохи – і буде темно.
    Ніч зірве фіранки облич.
    Я знала зірки поіменно
    У ту безіменну ніч.

    Додолу зривався спокій
    Зрілістю пізніх слив...
    Мужчина зеленоокий
    Тишу в руках цідив.

    Горіло в саду бадилля,
    Гірчив на губах той дим.
    Від дотиків – божевілля! –
    Мій голос ставав п’янким.

    Думки розбивались лунко
    Із легкістю кришталів...
    О, як мені ті цілунки
    Не принести зі снів?

    Видіння розвіє сонце,
    Ту вирву чужих утіх...
    Боюсь, лиш уранці сон цей
    Ти вип`єш з очей моїх.
    24.02.06.



    Рейтинги: Народний 5.56 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (5)


  21. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.06.05 10:20 ]
    ЯЛИНКИ
    Присвячується усім ялинкам,
    принесеним в жертву
    новорічним святам.

    Косили їх безжалісно, під корінь.
    Колись так само брали у ясир.
    Ще буде все: чиєсь спітніле „сорі”,
    Задуха непровітрених квартир.

    Впадуть до ніг, обвиті мотузками, -
    Окраса свята, свіжий інтер’єр.
    Підіпруть стелі стятими вершками,
    Крізь шибку задивляючись на сквер.

    Ще будуть шати із вогню та срібла,
    Колючий дощик, бризки конфетті.
    На кухні буде смажитися риба,
    Вдягаючись у ряси золоті.

    Ще буде вечір, і хмільний, і ситий,
    Ковбаси, вина, кава і пиріг...
    Сп’янілі руки мацатимуть віти,
    Танцюючі штовхати будуть їх.

    Мов наречені – так багато вбрані.
    Чуже ж весілля, все – до калачів...
    Тремтітимуть вогнями Роксолани.
    Ридаючи безмовно уночі.

    А потім – тиша. Потім буде спокій.
    Зривання шат, обвислих на гілках.
    І ці ялинки ще відлежать боки,
    Лишаючи голки на смітниках.
    31.12.05.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  22. Світлана Васильченко - [ 2009.06.05 01:49 ]
    Дивовижний
    Дивовижний. Такий, такий!
    Що нехай світ зірветься з кручі-
    ми притулок собі знайшли
    у серцях наших неприручених.

    Обіцянкам старим кінець.
    Я чекала занадто довго.
    Хтось узимку, мабуть, засне
    до весни-
    та не ми, закохані!

    Той вогонь, що в моїх очах,
    аж до полум*я ти роздмухав.
    І віднині безмовний час
    не здається для мене мукою.

    Дивовижний. Такий! Такий...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (6) | ""


  23. Уляна Засніжена - [ 2009.06.04 12:29 ]
    Еспресо
    подвійне еспресо
    і грам п'ятдесят арарату -
    відчай запити... сльозами
    невимовним болем
    здавлює горло... гірко...
    цукру побільше,
    щось кава гірчить мигдалем
    і ще...
    я в каві бачу його...
    будь-ласка, ще п'ятдесят арарату
    і тістечко...
    те, що вишенька зверху,
    на спомин -
    він завше його полюбляв...
    я знаю, що пізно -
    вам час зачинятись,
    та він ще зі мною,
    не відпускає...
    біль...
    востаннє...
    прошу арарату...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (16)


  24. Юрій Лазірко - [ 2009.06.04 00:58 ]
    Свiтом розлiтаюся
    Світом розлітаюся – сніжна новина.
    В серці розтаватиму, як мине зима.
    Як ятристу персть проб`ють сонячні списи,
    сивом розцвітатиму. Відсвітом коси

    дні мої жахтітимуть аж до божих жнив.
    Позбирай пригублено, пересій "як жив".
    Хай собі залишуся світлий, та нічий.
    Те що опадатиме – вже не закричить.

    У сулицях висійтесь, місячних мечах,
    ступлено заламаних, прикрощі та страх.
    Світом розлітаюся – сніжна новина,
    ніби приголубила вибухом війна.

    3 Червня 2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.67) | "Майстерень" 5.75 (5.75)
    Коментарі: (9)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.03 22:38 ]
    * * *
    Коли вже осінь стане за плечима,
    Ріка життя літа у даль знесе,
    Дівча із голубенькими очима
    Мені весну у хату принесе.

    І раптом так засяє світла кіска,
    Мов сонце, що хуртечу розрива,
    Вона - струнка, мов польова берізка,
    І ніжна, мов ромашка лугова.

    Чомусь дитинством так тоді повіє -
    Любистком, чорнобривцем, чебрецем,
    І знов моя душа помолодіє,
    Мов торкнута квітневим вітерцем.

    Ласкавим зблиснуть променем зіниці,
    Мов сивину одкинуть із чола,
    Невже і справді юнка білолиця
    Мені весну у серце принесла?!

    Я одішлю скоріш її додому,
    Відчую, як у грудях відлягло,
    Вона дасть щастя хлопцю молодому,
    Мені очей залишивши тепло.

    7504 рік (від Трипілля) (1996)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  26. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 19:56 ]
    Двадцать восемь строк
    Моим (разбитым в пух и прах) мечтам,
    Звенящим серебром в крупинках пыли,
    И вечно ждущим вылиться, словам…
    Моим любимым.
    Моим глазам, не плакавшим по нем,
    И тишине, свернувшейся клубочком…
    Моим мечтам, сожженным злым огнем
    В одной из ночи
    Моим, скучавшим по нему, губам,
    Просящим поцелуя неба, Бога,
    Моим (с протянутой рукой) мечтам
    Таким убогим.
    Моим, разлитым тонким полотном
    В тетрадях старых, писаным твореньям
    И чувствам, что живут одним лишь днем
    …Одним мгновеньем
    Моим ладоням, не согретых вновь…
    В который раз. Неуж то одолженье?
    Моим мечтам, творившим ту любовь…
    Моим сомненьям.
    И голосу, прозябшему в мороз.
    Спасибо…что все так и получилось.
    Из за него сказать мне не смоглось…
    Как мне любилось.
    Моим мечтам, уставшим от дорог
    Пылящимся, как старые тетради,
    Я посвящаю двадцать восемь строк…
    …Моей отраде

    Зима 2008 - 12. 03 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  27. Аліса Коцюба - [ 2009.06.03 18:07 ]
    Я
    Я - нежность в объятьях ветра,
    Я – жаркая искра огня,
    Я – музыка в стиле ретро,
    А ты разжигаешь меня.
    Я слишком для нежности страстна,
    Я ярче, чем искры огня,
    Для музыки – слишком опасна,
    Я – слабость, но слишком сильна.
    Я – линии всех горизонтов...
    А ты дотянись до меня!
    Я – сладкий и пламенный сон тот,
    Который уходит, маня...
    А ты...ты – рассвет моих мыслей,
    Ты – солнце улыбки моей!
    Для скольких еще стал немыслим
    Весь мир без улыбки ТВОЕЙ?
    Ты видел не солнце, а свечи,
    То было не горе, а грусть.
    И, может, в один зимний вечер
    К тебе я внезапно примчусь.
    ...А ты...ты же – тот самый ветер
    В объятьях с нежностью всей.
    тот ветер, что музыку ретро
    играет на искрах огней...

    в промежутке между 9-16 сентября 2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  28. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:45 ]
    ***
    Лишилося втратити ще тебе і порахувати. Тепер усі.
    Іще б ніхто ніде не подумав, а я вже знаю про це.
    Лишилося ще закрити легенько, якщо не проект, то процес,
    і навіть якщо іще не процес, то шепіт цих голосів,

    які любили мене просто так за те, що я дурень і ніч,
    що можна в ліжку курити цигарку разом на двох одну,
    що можна вдвох грозу пережити і навіть коротку війну,
    і на півслові піти уранці на електрич

    нарешті звільнитися час і можна садити над лиманом сад
    архіви перетрусити бо і спалити спалити їх
    життя усім практично всім дається та не для всіх
    і світ біліє у білім світі короткий мов озирнутись назад


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (3)


  29. Тарас Федюк - [ 2009.06.03 12:56 ]
    ***
    процес доживання - мистецтво тонке
    противне і пишне як пити саке
    по-перше: безсоння по-друге: вночі
    нуль три набирати
    по-третє: дощі

    сухарик дві молі чаї папірці
    півбіблії в кожній окремій руці
    на тумбочці в мисочці жовта хурма
    хурми і турми від
    рятунку нема

    і звички яким ні зупину ні меж
    сусіди що дивляться як ти ідеш
    якщо ти ідеш...
    а якщо ти мовчиш -
    долоня жовтіє-чорніє як чиж

    банальне: про спогади фото і про
    що хтось там горів і творив там добро...
    ...а жисть промайнула яскрава така
    неначе ганчірка по морді бика...


    Рейтинги: Народний 6.17 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (27)


  30. Олена Осінь - [ 2009.06.03 10:28 ]
    Блюз - я вільна
    Душа у стані прострації,
    І протяги для вентиляції,
    Вдихаю духмяні акації.
    П’ю тишу, як каву-глясе.
    Ріка без порогів і повені,
    Пливу в некерованім човені,
    Думки в почуття не заковані.
    Чекаю, куди занесе.

    Ковтаю розведений вакуум,
    І кличу зозулю-оракулом,
    Малюю по небу каракулі,
    Віршую, вигадую сни.
    З морозива злизую шоколад,
    Стриптизи танцюю на власний лад,
    Збираю до кошика зорепад.
    Я вільна, а все – восени.

    Накотить нестримними силами,
    І човен потопить з вітрилами,
    На камені кине знесилену.
    Підніме, і знову жбурне.
    Окропить гіркою калиною,
    І круговертю невпинною –
    Чи грішною, чи безвинною….
    Кохання не обмине.

    Та тільки сьогодні – прострація,
    Лиш вітер в бурхливих оваціях
    Цілує тонку мою грацію.
    На вухо шепоче gracias…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (13)


  31. Галантний Маньєрист - [ 2009.06.02 15:57 ]
    Νίκη
    О tempora!
                          Думки́ богині не розпусту -
    шукають виходу з ув'язненого бюсту.
    О mores!
                      Цноту би оцю та Златоусту,
    а що залишиться – пітьмі зібрань Мінюсту.

    Утім, якій богині нині до забави?
    Не тішать персів ані погляди, ні трави.
    А навкруги відсиліконені орави
    вкусити пнуться від божественної слави.

    І на душі у вас, богине, окрім смутку,
    і літ останніх невиразного здобутку,
    ще і гризота за отим, який не дупку
    одну шукатиме, розстібуючи юбку.

    Лише такого і спроможні ви кохати.
    І цілувати навмання, стягнувши лати.
    Та чи зуміє він у вас огнем палати?
    Чи оживатиме щораз опісля страти?

    Біда і в тому, що не смертному харизму
    свою здолати в неземному евфемізму...
    І ви печалитесь. І прагнете Вітчизну
    узріти знову - хай і тінню маньєризму.

    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  32. Наталя Терещенко - [ 2009.06.02 08:00 ]
    ТИ НЕ НАСНИШСЯ

    Мені це літо ще не раз насниться,
    У надвечір’ї зливи щільна тінь,
    Всеношна - спів закоханої птиці,
    Світанок і… крайнеба у фаті.

    А потім сонця гамівна навала,
    Примхлива зграйка праведних осик,
    Ночей зухвалих синє покривало,
    Що вдень яскрить троїстістю музик.

    Насниться ще не раз шалена тиша,
    І те, як світ у барвах паленів,
    А ти мені вже не наснишся більше,
    Я видалила образ твій зі снів.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.49) | "Майстерень" 5.67 (5.45)
    Коментарі: (12)


  33. Ліна Федорченко - [ 2009.06.02 03:11 ]
    Ноябрьский джаз


    ...это звезды дрожат от ветра
    письма кутаются в конверты
    не бывает на свете смерти
    даже помнить о ней нечего
    город скомкался шарфом клетчатым
    образуя пространство случайных встреч
    город перья лестниц топорщит
    берегут сады висячие
    облупившиеся подоконники
    как в рассрочку взятое лето…


    …а ноябрь хрипит саксофоном
    карнавалит
    скулит по-собачьи
    то флиртует с тобой неприкрыто
    то скандалит
    то шепчет молитву
    аплодируют стоя клены
    разбивая ладони в кровь
    Но ноябрь безразличен к славе
    инструмент то воркует то стонет
    то в два голоса - хриплый и томный
    сам с собой обсуждает сплетни
    хохотнёт
    шансон старый вспомнив
    и вдруг ураганом наполнившись
    затрубит слонихой влюбленной
    выдувая звезды из гнезд
    небо битый трамвайный билетик
    сложи цифры чет или нечет
    сыпля звезды как соль на лед
    под подошвы случайных прохожих
    и слетаются птицы на крошево
    ищут птицы тепла и хлеба
    и садятся тебе на плечи
    и еще один день прожит…

    …вот бы чиркнуть собою о небо
    полюбить ни за что и сразу
    и отдаться ноябрю и джазу
    позабыв о безденежье и бронхите
    танцевать как девчонка под сценой
    обрывая дождя синкопы
    не боясь быть смешной и счастливой
    я люблю в себе только Музыку…


    …близость снега чувствую кожей
    на губах как вкус поцелуев вкус портвейна
    кочевать бы вслед за солнцем и вдохновением
    держась за ржавый борт кузова
    бездомность принимая с благоговением
    в пять утра быть пощёчиной солнца разбуженной
    и
    взбираясь на живую смолистую мачту
    быть ничем не заслуженной
    быть живой
    на ладонях рассвета
    стать просто парой тактов лесного концерта...


    ...шепчущим серым кружевом
    под ногами истлевшие листья
    а по городу ходят кошки
    как рисунки авангардистов
    как воскресшие чёрные лужи
    трефы в пасьянсе вечерних окон
    и я гадаю по ним наощупь…
    но раскрыты ладони ветра
    и он гадает по мне навылет
    улицы хлопают серыми крыльями
    барабанно растянуты площади…


    …я люблю как звучат поезда
    каждый поезд неповторим
    и случается трём
    иногда
    создавать потрясающий шаманский ритм
    четвёртой аорта пульсирует в такт
    позвоночник взрывая пружиной танца
    твой Вудсток - он с тобою всегда
    независим от стилей и дат…
    …на каждой маленькой станции…


    …а ноябрь пробегает по крышам
    как по клавишам легкой рукою
    город полнится скрытым гулом
    резонансом
    предчувствием ливня
    с крыш срываются птичьи стаи
    с серым небом почти сливаясь
    серым снегом кружа и не тая
    вторя скорбным хоралом дальним
    контрабасам и скрипкам деревьев
    ветру бьющему в крыш литавры
    и корячится небо Мавром


    ...но стихает
    светлеет небо
    грим смывая с лица актера
    и потянется мокрый город
    хрустнет в суставах мостов и балконов
    подставляясь шерстью взъерошенной
    ласке желтых палых ладоней...


    …но пока никто не проснётся
    пару тактов пусть пауза длится
    пусть пока ничего не случается
    капли на карнизе замерев повисли
    но… птица в воздухе вдруг натолкнётся
    на нелепый предутренний выстрел…


    …пусть ей там хорошо летается
    пусть здесь кошки неплохо питаются
    птица из плоти и перьев с нами прощается
    воплощаясь
    в детские кисти
    в тень птицы на белых стенах
    возрождаясь в пространстве мифа…


    …под деревьями двор веснушчат…


    …выходя
    в ледяных колокольчиках
    битых стёкол
    распахнув под ветром
    хрустальные узкие перья
    проходя сквозь корявые струны веток –
    чтобы лечь на серые камни брусчатки
    иероглифом сплетен
    газетным листом… с опечаткой
    когда до земли останется пару метров –
    не забудь:
    не бывает на свете смерти…


    2003-2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (3)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.02 01:14 ]
    ТОПОЛИНА ЖУРБА (ПІСНЯ)
    Ти струнка при дорозі тополя,
    Не судилася нам одна доля,
    Молодії літа промайнули,
    Моя доля твій двір обминула.

    ПРИСПІВ:
    Очі милі твої, очі карі,
    Не ходить нам з тобою у парі,
    Не любити, як голуб - голубку,
    Хоч у сні будь моя, моя любко.

    Ой, наснилось: у літнюю пору
    Ніс тебе на високу я гору,
    Щоби разом гніздо там ізвити,
    Щоб від щастя у небо злетіти.

    ПРИСПІВ:
    Очі милі твої, очі карі,
    Не літать нам з тобою у парі,
    Не любити, як голуб - голубку,
    Хоч у сні будь моя, моя любко.

    Я із літ молодих на хвилину,
    Наче пісня, до тебе прилину,
    Тополиною серця журбою,
    Будь, кохана, хоч в пісні зі мною.

    ПРИСПІВ:
    Очі милі твої, очі карі,
    Не співать нам з тобою у парі,
    Не любити, як голуб - голубку,
    Хоч у сні будь моя, моя любко.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  35. Костянтин Мордатенко - [ 2009.06.01 23:44 ]
    Передколискова
    Кульбаб’я трави – справжні,
    вже вечір слухає сповідь…
    На Сонці, наче на баржі,
    День запливає за обрій.

    Зелені шишки ялиці
    на брунатний змінюють колір…
    Над дверима щоночі сниться
    кінське копито підкові?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (9)


  36. Ірина Білінська - [ 2009.05.29 22:59 ]
    Якби ти знав
    Якби ти знав, яке велике щастя
    з тобою жити на одній землі.
    Дивитись в одне небо одночасно
    плисти по ньому, ніби кораблі,
    шукати між зірок яскраві мрії
    і танцювати з вітром під дощем…
    З тобою бути іншою не вмію,
    лиш хочу бути поруч ще і ще….
    З тобою бути іншою не можу…
    Як можу бути іншою? Ну як?
    Коли в мені – уже в клітинці кожній
    Життям пульсує усмішка твоя.



    Рейтинги: Народний 5.45 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (15)


  37. Мар'яна Невиліковна - [ 2009.05.29 20:27 ]
    Переросте
    дивно, але в цій колоді багато-б а г а т о серця.
    і мрій про велосипед. і кави з перцем
    (бо кава з корицею - то "не по-нашому", типу)...

    колода міняє гарні нікнейми у квіпу,
    встромляє трирічної давності фото в анкети
    якомусь контакту в офлайні виписує: "де ти?!".
    кохаючи щиро набори із буков і смайлів,
    збирає усю переписку приховано в файлі.

    ніколи не ігнорує дзвінків на мобільний,
    за найнезначущими датами стежить пильно.
    не має на цілім світі ні друга, ні брата,
    от тільки серед шанувальників - неадеквата.

    ненавидить своє тіло, картає постійно долю
    за "ось оцей" горбик на носі і сині кола,
    що так не пасують великим очам зеленим -
    за це час від часу з ножем погрожує венам!

    вона зарікається пити, а потім - до втрати пам*яті
    все топить себе і топить в дворі біля алкомаркету.
    частіше, ніж спіднє, змінює точки зрячості,
    складає короткі сторі, стирає начисто.

    Що дивно - у цій колоді досі багато серця
    і музики: "квінта-квінта-секунда-терція"...
    дарма що є стаж і досвід алкопотопЕльниці...

    переросте, провесниться.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (15)


  38. Вячеслав Семенко - [ 2009.05.29 18:21 ]
    НА КРУГАХ СВОЇХ
    Колись ще буде це, бо так щороку
    передчуттям невідворотних втрат
    зашелестить, закрутить листопад,
    і перетнуться між галуззям дати-строки.

    А поки ще земля в обіймах неба
    так віддано вагітніє теплом,
    і снить новонародженим зелом,
    по краплі сонце роздаючи стеблам.

    Зозуля вкотре збилася з рахунку,
    з похмілля джміль товчеться до вікна.
    Щороку метушлива новизна
    дурманить голову, туманить думку.

    Весняна акварель - прозора крапля
    стече між хмар і розмережить пруг.
    Блискуче лезо переверне грунт
    під перегуки грозового травня.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  39. Оксана Лозова - [ 2009.05.29 12:09 ]
    Забулькав чайник...
    Забулькав чайник –
    Ага! Якраз…
    Без кави-чаю
    Запам’ятаю
    Частунок Ваш
    Із колючих фраз.

    Каштан сусідський
    Розмову чув,
    До Ваших вікон
    Цвісти боїться.
    Тремтливі свічі…
    Ніщо не вічне.
    Усе сказали?
    То я мовчу.

    Відставте чайник,
    Щоб не свистів!
    Ще тільки чаю
    Не вистачає
    До сліз гірких
    І солоних слів…


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.61) | "Майстерень" 5.75 (5.64)
    Коментарі: (9)


  40. Уляна Засніжена - [ 2009.05.29 12:05 ]
    Народження
    Третя ночі. Почалися перейми…
    Рваним болем
    В спотвореній свідомості
    Щораз яскравішали образи,
    Думки зодягались в слова...
    П’ята ранку. Вона ще жива...
    Стомленим болем
    в спорожнілому серці
    Відлунює пустка,
    Стихають звуки мелодій,
    Що пісню творили в душі...
    Ось так, коли треті півні,
    В душі, зґвалтованій стражданням,
    Крізь призму болі і розлуки
    Народжуються вірші нові...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (2)


  41. Оксана Лозова - [ 2009.05.29 12:31 ]
    Повісь у кімнаті...
    Повісь у кімнаті її дощовик –
    Блакитно-прозорий
    У крапельках- зорях.
    Сьогодні ви будете
    Тільки на "ви",
    Несказане –
    Хмари за вас договорять.
    Вона ненадовго-
    Вона побіжить
    І сон забере,
    І прихопить твій спокій,
    І ти не зупиниш її
    Ні на мить…
    Зостанеться дощ
    У кімнаті високій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Христенко - [ 2009.05.29 10:04 ]
    НУ ОСЬ І ДОБРЕ
    Ну ось і добре!
    Більше не крути
    Сумних пісень з пошарпаного диску.
    Я так люблю, коли смієшся ти,
    А із очей летять щасливі бризки.

    Підводь коліна із могили мрій –
    Твоя жалоба вже триває вічність:
    Немов заклякли ноги молоді
    І спохмурніло пережитим личко.

    Пора в дорогу.
    Я допоможу
    Підняти якір. Не дивись в минуле
    І, попри сумнів, перетни межу,
    Бо ця зупинка надто затягнулась.

    Я знаю: важко
    Цей зробити крок
    Назустріч долі у обійми вітру,
    Але безжальний і гіркий урок
    Тебе не зможе більше зупинити!

    Давай же руку: я твій друг – повір.
    Час вибиратись із печаль-болота.
    Скипає юність, мов ріка із гір
    І розквіта усмішки позолота.

    Замкни у скриню, як старі листи,
    Сумні думки з пошарпаного диску.
    Лише поглянь: яка гарненька ти!..
    Тримай долоні –
    Щастя зовсім близько!


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (23)


  43. Олена Рибка - [ 2009.05.28 20:30 ]
    залежність
    Залежність від часу –
    Це відчуття до чола прикладених чисел,
    Нестача постійна хвилин
    Для втрачання цноти.
    Це так, наче зависнути в небі
    Без літака і крісел
    І прикладати пальці
    До небезпечно відкритого рота.
    Це так, наче креслити
    Сто траєкторій – і не летіти,
    Так, мов зупинка подиху
    В прямому ефірі.
    Час – коли вчасно збрехати,
    Що є святі діти.
    Хтось же повірить –
    І всім воздасться по вірі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  44. Золота Жінка - [ 2009.05.28 20:22 ]
    Вірш на сніданок
    Забулькав чайник...Потім – засвистів
    Так по-садистськи голосно (де-Садно)…
    Зірвався з ліжка. Впав. Криваве садно
    На правому коліні. І надсадно
    Послав до дідька каву і котів,
    Що під ногами плутались (вар’яти!)
    Бажання двоєдине (пити-спати)
    (у ліжко каву, Серце, то святе!)
    - Ти з цукром?
    - Так, дві ложки…а проте…
    Давай без цукру…
    і смагляве тіло
    замінить смерть солодку (ту, що біла)…
    …і чорно-біла круговерть (чи бій?)
    - моя солодка…
    - полиновий мій…
    ...п’янкі сніданки змореного літа:
    Столичний Гумберт.
    Галицька Лоліта.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (20)


  45. Юрій Лазірко - [ 2009.05.28 08:34 ]
    А вiйна вiйною
    А війна війною,
    а поля кістками...
    Запеклися кров`ю
    імена у камінь,
    просочили груди
    журавлини соком,
    журавлино бились
    в небі одинокім,
    де осліплій кулі
    не сховатись в рані.
    Як війна війною –
    то й душа, мов камінь.
    Пеклом запеклося
    кожне серце мами.
    Імена забуті,
    імена незнані
    западають світлом
    заникають болем
    у червоних маках.
    Їх купає поле
    у росі, де вітер
    розтремтівся, наче
    не знайшлося серця,
    що за ним заплаче
    та не стало звідки
    набирати сили
    розгрібати правду
    з братської могили –
    розпинати груди,
    відпускати спокій
    ліком зозулиним,
    мов до стінки кроки,
    донести і в спину...
    Там, де біль сп`янілий
    обіймав гостинно,
    кулі гнізда вили.
    А війна війною,
    а землі родити...
    І, немов сльозою,
    небом поле вкрите.

    28 Травня 2009


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.67) | "Майстерень" 5.75 (5.75)
    Коментарі: (17)


  46. Оксана Сірик - [ 2009.05.26 23:39 ]
    Без думок
    Па-пара-пара-пара-па…
    Чому б не вимкнути свій розум?
    Думки – в сміттєвий бак… Ти ба!
    Уже і тупість – перший козир!

    Злетіли кульками у вись
    Питання, ночі, дні… Стоп! Де ти?
    Ні! Так не піде – повернись!!!
    Дратуй мене – під ніс куплети… =)

    Ввімкну назад… і знову що?
    Вулкани-стреси понад дозу…
    Ти прочитав мій лист?! Дійшов???
    О, Боже! Вимкнути б мій розум!..

    26.05.2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (2)


  47. Юлія Фульмес - [ 2009.05.26 13:41 ]
    Місто і Жінка
    Дорожня розмітка—невдало нанесена пудра
    На вилицях (вулицях) міста. Захопливі трюки
    Заїжджих акторів (до реінкарнації шудрів,
    Які споживали на свята пюре із бамбуку)
    Дратують міщанство, притиснене буднем до бруку.

    Снує, метушиться, не бачить ниток павутини,
    Що вправно керує їх рухом „з роботи—додому”.
    Якщо ти не звідси—завжди виглядаєш чужинно,
    А мислитись зайвим таки набиває оскому,
    Тому і сіріємо разом, удвох, по одному.

    А ти—понад нами, усе розумієш, невісто,
    У тобі нестримний вогонь проростає ще досі.
    Залишена без визнання поза брамою міста
    Із високо піднятим стягом рудого волосся
    Ще маєш достатньо снаги із міщанством боротись.

    Одягнеш на ринкову площу свій перстень облоги,
    Зухвало наступиш пантофлем із лівого боку,
    Аби перекрити нам дихання (далі-дороги),
    Аби присоромити нас за незграбні наскоки.
    Ти знову здобудеш це місто. Упевненим кроком
    Перейдеш пороги тріумфу. Сумна й одинока.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (13)


  48. Галантний Маньєрист - [ 2009.05.25 14:46 ]
    Рибалка
    Рибалка І (або кінець імпресіонізму!)

    У смокінгу й циліндрі - босоніж
    я брів услід усміхненій Красуні,
    якій засмага пасувала більш,
    аніж мої підношення Фортуні.

    О класика: роздягнута Вона -
    і нагі карасі в Її відерці!
    А я у смокінгу - і ні-хрі-на
    не ловиться, окрім туги у серці!

    Та ну ж бо ту манірність! Обіцяв?!
    Але не виконав! Зриваю шати,
    і з Нею падаю у гречний став...
    .............................
    Одну таки вдалося упіймати!


    Рибалка ІІ
    Чарівно! Первозданний день!
    Високі трави, світу квіти.
    І ви - даруй_вже_ти - ніжніти
    зуміла не в душі лишень.

    О що за день! Зозулі, м'ята,
    розбещене тепло ставка,
    і ти над рибою, яка
    упіймана, обіймам рада.

    І поцілунків намистини,
    і схлипи сяйності твої.
    І ночі злет, і солов'ї,
    і щастя зумер комашиний.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Юлія Фульмес - [ 2009.05.25 13:39 ]
    Потоп
    Вода тепліє. Водорості кольору тархуну
    Упевнено форсують сходження на край дахівки—
    В дитинство, де вітри на повідку тримали шхуни,
    Де ми ще не утратили останньої криївки

    Останніх нас, розвідників між виссю і водою,
    Відважних бунтарів, які не помічали вперто,
    Що небо під ногами ріже срібною сльотою,
    А мокрим підійматися—лиш мозолі натерти.

    Вода тепліє. Зв’язані морським вузлом антени
    Завбачливо блокують наші рятівні сигнали.
    І дно вже проступає на віконницях зеленим,
    І хтось із можновладців розмежовує причали.

    Це бізнес, друже, перспективна бульбашка із мила
    Для вкладників у розвиток ковчегобудування.
    Дай бог, аби до того часу дошки не прогнили,
    Коли тебе в рухомій черзі визнають останнім.

    Лишилося недовго. Хвилями богослужіння
    Не випливе і соломинка. Вулиця-лагуна.
    Тепер ти розумієш, що волога пахне тлінно,
    І ми йдемо під знесення (на дно) як наші шхуни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (5)


  50. Чорнява Жінка - [ 2009.05.24 13:49 ]
    Листування з Богом
    Сон у літню ніч академіка На…. лауреата На…, голови На…, дійсного члена На…, etc., etc, etc

    Скажи мені, всемогутній Боже,
    мені – знавцю гітар і гетер –
    на що життя моє нині схоже,
    нащо зі мною ти так тепер?

    Були ж часи: повага, дівчата,
    ну, так, за гроші… Але ж ти знав!
    Ех, суча доля-Махабхарата,
    хоч головою у власний став!

    Ну, так, змовчав, коли слова чекали,
    ну, так, на пару своїх доніс…
    але ж я потім за гробом ніс кали
    і очі ховав від людей униз.

    І дім свій – колишній маєток графа –
    купив за безцінок (ну, так,– дерибан),
    там все, як треба: акваріум, арфа
    і металевий під струмом паркан.

    Підвалам, що з вогняною водою,
    позаздрив би перший пияка – Вакх,
    але на питання: «Хто зі мною?»
    луна по кімнатах шепоче: «нах-х-х».

    Королівський пудель, схожий на лева,
    якихось там заморських кровей,
    вбачає в нозі моїй королеву
    і юза її, як хвойда Бродвей…

    А Ти мені – блискавку-листоношу
    жбурнув з небес, як дротик у ціль,
    дякую красно і більше не прошу
    здіймати у відповідь стільки хвиль.

    Читаю вкотре – і матом лаюсь
    таким, що навіть фікус засох:
    «А ми за ціну не домовлялись».
    І підпис короткий: Бог.


    Рейтинги: Народний 5.86 (5.57) | "Майстерень" 5.75 (5.57)
    Коментарі: (64)



  51. Сторінки: 1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   123   ...   172