ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлька Гриценко - [ 2010.05.19 20:53 ]
    У Львові дощ
    У Львові дощ, постійно-тимчасово,
    Торкнувся спраглої душі.
    Прогноз погоди я вмикаю знову:
    "Чекайте опадів вночі".

    У Львові дощ, у Львові вітер,
    Зриває гілля і печаль.
    Весняний дощик бродить світом,
    Шукає вірності в очах.

    У Львові дощ омиє рани,
    Брудних доріг і почуттів.
    А потім білим птахом стане,
    Щоб політати у житті.

    У Львові дощ і сірі хмари,
    Немає сонця в тім дощі.
    "Пам-пАрам-пАм-пам-парам-парам",-
    Співаю в дУші і в душІ.


    19.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  2. Василь Кухта - [ 2010.05.19 20:29 ]
    ***
    Я тримаюсь за епоху,
    За краї тонких одеж...
    Сміхом сипле, мов горохом:
    “Іншу маму ти знайдеш!”

    Я б давно розтратив силу,
    Освистав її дари, –
    Ті, які триматись вчили,
    Смутно дивляться згори.

    ...Внук поганий, син лукавий;
    Слабкість духу, блуд руки;
    Перепроданої слави
    Засмальцьовані шовки...

    Я тримаюсь за епоху,
    Душу сміх її січе...
    Та чи вистачить гороху,
    Ми побачимо іще!


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  3. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:35 ]
    ***
    Народився Бог на санях,
    Народився в оборогах…
    Перед подихом останнім
    Заховати свого Бога.

    Народився між бидляти,
    Але скинії – не скніти.
    Від «стинати» і «розп’яти»
    Свого Бога затаїти…

    Поміж віри й безнадії,
    Між «воскреснути» і «жити»…
    Від свинцевої завії
    Свого Бога затулити.

    Без любові, без маслини,
    Несповитий, необ’ятий…
    Якщо іншого несила,
    То хоч свого врятувати!


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  4. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:39 ]
    ***
    Я з Рахова іду, впізнаєш ти мене
    По чорних сердаках посіченого війська...
    Червоних кантарях... по ликах візантійських...
    По золоті крисань... І слава не мине!

    Я з Рахова іду, впізнаєш ти мене
    По космосах говерл... по ґреґотах скрижалей...
    По містиках ночей. І по очах печалей.
    По схлипах сивих звізд... І вічність не мине!

    Я з Рахова іду, впізнаєш ти мене
    По цнотах божих руж і по вустах шафранів.
    По трунках знад і зрад. По прапорах ґерданів.
    По капищах розпук... Кохання не мине!

    Я з Рахова іду по лезу темних вод...
    По межах віщих снів. По нитці небокраю...
    Впізнаєш ти мене... І я тебе впізнаю:
    З розпечених цямрин прошепочу: “Народ...”


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)


  5. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:41 ]
    ***
    Чорні сотає соки
    Грізна грози імпреза.
    Місяць у ста потоках
    Миє червоні леза.
    Гостра пригорне хвиля
    Маки нічних конвульсій...

    Стогне у срібних тиґлях
    Серце твоє ґуцульське.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  6. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:40 ]
    ***
    Бачить крізь темінь хижу,
    Двері, дроти і стражу...
    Місяць лукавий лиже
    Срібну каблучку княжу.

    Ось марширує сотня,
    Добра гостина буде!..
    Місяць вужем голодним
    Княжі спиває груди.

    Буде в раю завізно...
    Ніч кулемети скосять...
    Місяць, ягня залізне,
    Княжої ласки просить.

    – Можеш мій перстень вкрасти,
    Ночі дитя лукаве,
    Але тобі не спасти
    Княжої честі й слави!


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  7. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:59 ]
    ПРАГА, 1997

    Подорожній вірш

    Іванові Жеґуцу

    – Бодай оцим перемудруєм Прагу! –
    Прорік гуцул, ціфруючи боклагу.
    І втямивши, що я в торгах не дужий,
    Ціну подвійну заломив байдуже.

    Чекай мене, слов’янське Вічне місто, –
    Лежиш ти на скількох, забув, горбах?
    Мої дари безцінні, благовісні
    В бездонних декларовані торбах.

    Стрічай мене, забутого, у гості
    На Карловім... на калиновім мості.
    Ох, тьохнули в ціфрованій боклазі
    Три солов’ї, пробуджені у Празі.

    Твої шпилі купаються у Влтаві,
    Твоїх предтеч сіяє пантеон:
    Карл, Вацлав, Їржі... Нині сущий Ґавел...
    Корони непобляклої фантом!

    Я не жадаю почестей богемних –
    Торби важкі розв’язую смиренно.
    Та суперкоролівські в них дари:
    Бери, столице втрачена... Бери!

    ...Вже солов’ї зухвалі тнуть колінця,
    А рушники принишкли в квітниках.
    Вже чешки пишнотілі (не з провінцій!)
    У вишитих фасонять сорочках!

    А я все далі дістаю зі споду –
    Собі чи іншим у винагороду?
    Рука блукає на самому дні:
    Та тільки сумно... прикро щось мені!


    У ситім маґдебурзькім супокої
    Дрімотний спомин здмухуєш з чола:
    Для українських лицарів-ізгоїв
    Ти матір’ю ласкавою була.

    У Подєбрадах, Ржевниці, Модржанах
    Чужій свободі гоїла ти рани.
    І слово вільне, вирване із мук,
    Леліяли тут Ольжич, Маланюк...

    О Праго, все давно постало тліном,
    В ковчег вмістилось з чотирьох дощок...
    У храм твого безсмертя – Климентинум –
    Зайду я причаститись до книжок.

    Їм молиться поетка там Маруся:
    Серед модерну чеше коси русі.
    І не збагнути (час, мов той курай),
    Чому вона Няхай, а не Чурай.

    ...Жаль, нині тут не ми аристократи.
    Салони поміняли на бедлам...
    Ти українцям, п’яним і горбатим,
    Даєш скажену працю – як волам.

    Та їхню все ж не погамуєш спрагу
    Й мету одвічну: “В Прагу... Прагу... Прагу...”
    На сотню літ відміряно талант:
    Слуга, чужинець, злидар, еміґрант!

    ...І на шляху всесвітнім у хозари
    Тобі ще й днесь не складено ціни...
    Для тебе неба прихилив Масарик,
    Якого татом звали русини.

    Слов’янських одцуравшись міжусобиць.
    Історії тяжких й сумних подробиць,
    Ти й досі чуєш погуки Дніпра...
    О Києве, мовчить твоя сестра!

    Несе мости, мов лоді, ніжна Влтава.
    Шука світами прихистки нові...
    Тобі діставсь дарунок Бога – Ґавел,
    Ми ж маєм те, що маєм... Се ля ві!

    ...Тримаю у руках дзвінку боклагу –
    Ковток свободи вип’ю, вічна Праго.
    До хмари дістає твій колізей...
    Не здай про мене спомин у музей!

    У голосі твоєму дзвонить криця,
    В очах читаю істину німу:
    Свою спочатку захисти столицю,
    А потім вибирайсь у чужину.


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  8. Василь Кухта - [ 2010.05.19 19:23 ]
    МЕТАФІЗИЧНИЙ ТРИПТИХ
    1.
    Сплеск доленосних ліній
    Виміри сонні будить:
    – Подих зів’ялих лілій
    Рану твою остудить...

    – Пізно, кохана. Досить...
    Не з-під семи печатей...
    На таліянськім мості
    З ґвером стою на чатах.

    В ревній покорі щирій
    Чорні пильную пави.
    А на моїм мундирі
    Лілій рантух кривавий...

    2.

    Свічки магічна сальва
    Товщу років розітне:
    – П’яний рум’янець мальви
    В жилах твоїх розквітне!

    – Пізно, кохана... Пізно.
    Пуп’янки губ розпуклі...
    Грізне зерно залізне
    Сіють канони* в Дуклі.

    В ревній покорі щирій
    Гострі зриваю ґрона...
    А на моїм мундирі
    Мальви рукав червоний!

    3.

    Мовкнуть громів тимпани
    (Хвища віків лютує):
    – Із голубих тюльпанів
    Краплі тобі зготую...

    – З ким ти, кохана, в парі?..
    Наші частоти глушать
    Зойки з-під Кандаґара,
    Стогін з-під Гіндукуша.

    В ревній покорі щирій
    З криці пасу тарпанів.
    А на моїм мундирі
    Віск голубих тюльпанів...
    _________________________________
    * Гармати (діалект.).


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.19 18:14 ]
    Вітання весни
    Вітання весни

    Вітання весни – теплота,
    Радісний щебет пташини
    І сонця проміння – рука,
    Перші веснянки дитини.

    З під снігу зелена трава
    І пролісків ніжний букет,
    Пухом білим вкрита лоза
    І талого снігу сонет.

    Забіг до ріки всіх струмків,
    Руки ласкаві матусі,
    Народжених – сміх малюків,
    В полі щасливі бабусі.

    Сіяна мудра пшениця,
    Із першого грому гроза,
    В небі веселка іскриться
    І чиста небес бірюза.

    Вітання весни – почуття,
    Закоханих райдужні лиця,
    Цілунків смачні відчуття,
    Любові пущена птиця.

    07.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Юлія Фульмес - [ 2010.05.19 18:40 ]
    *_*_*_*_*
    Я прислухаюсь до вітру—
    вітер мене прослуховує.
    вітер, що пахне змовою—
    зливою—літеплим шифром.
    Шкода, що нас тільки двоє
    Без тлумача на цім просторі.
    може, сезонне загострення
    наших відносин
    війною ще не назвеш,
    але знаки:
    зміна фронтів і суперників
    нас доведуть до істерики—
    зливи кольору хакі.
    Я не відчиню кватирки,
    вітер не буде проситися.
    Тільки полинові китиці
    нам шепотітимуть: „гірко!”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  11. Олена Багрянцева - [ 2010.05.19 17:09 ]
    Ти мене розбуди рано...
    Ти мене розбуди рано
    Ще тремтять ліхтарі сонні
    Казка міста мого в каштанах
    Гама всіх кольорів весни

    Білий цвіт на твоїх скронях
    Ніби сніг із долонь травня
    Пальці вітру такі солоні
    Тембр вулиці – голосний

    Ти мене розбуди рано
    У містичну росу будня
    Місто спалахів ще безлюдне
    Гавань спілих надій весни.
    19.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  12. Уляна Засніжена - [ 2010.05.19 17:16 ]
    Мушля
    Кожен раз відкладаю життя на згодом,
    Мрії ховаю у скриню на завтра...
    Іще один день відлунає останнім акордом -
    Я ж залишаюсь зі страхом у собі.

    Равликом в мушлю тихенько вповзатиму,
    Снитиму мріями, синіми далями,
    Душу від болю до болю ховатиму
    В мушлі старенькій, що стиха дзвенить…

    Збірку поезій романтиків втрачених
    Зачитаю колись до дірок,
    Полічу своїх днів, так намарно потрачених...
    Що сягнути могла зірок!

    2010, квітень


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Василь Степаненко - [ 2010.05.19 16:31 ]
    До серденька твого
    В житті короткому своєму
    Як, на жаль,
    Такі великі відстані долаю...
    Достукаюсь
    До серденька твого?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.05.19 16:36 ]
    За кавою(роздуми)

    Трохи у відчаї,
    Не менш - утомлена,
    Кава – за звичкою…
    Битва з гормонами.
    Пошук. Самотність.
    Поклик душі.
    Вільна укотре.
    Сповідь віршів.
    Знову окрилена
    Мрією давньою
    Дивною, милою,
    Дещо фатальною,
    Часом вдивляюся
    В погляд самців,
    Вкотре спиняюсь.
    Гризу олівці.
    Повна жаги до
    Життя неутримної,
    Віри у щастя,
    Кохання єдиного,
    Зраджую вкотре
    Собі і сама…
    Викликом долі
    Серця зима.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  15. Коцовська Галина Бендза - [ 2010.05.19 15:13 ]
    ???...!!!!
    Покололась в колючки життя,
    Покотилась кривава сльозина.
    Чи той біль відійде в забуття,
    Чи ятритися буде щоднини?

    Покололась в колючки життя...
    Та воно не скінчилось на тому.
    Знаю, навіть і кактус цвіте,
    Хоч колючок добіса у ньому!
    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Христенко - [ 2010.05.19 15:43 ]
    ЛЮБОВ НЕ ЗВИКЛА ДО ЗАСТОЮ
    Битва пристрасті, сили і ласки,
    З тінню остраху і недовіри –
    Диких звірів із давньої казки,
    Не народжених жити у мирі, –
    Наче вогнище, тихо згасала,
    Сповиваючи воїнів жаром.
    Задоволення ніжним васалом
    Огортало закохану пару.

    Сексуально-вдоволено-сита
    Муркотіла грайливо, як кішка,
    Найщасливіша в цілому світі
    Королева двоспального ліжка,
    Пригорнувши до мужнього тіла,
    Теплі руки.
    Розслаблені м’язи
    Цілувала і щось шепотіла –
    Сексуально-відверто-сучасна.

    Він, у позі могутнього лева,
    Важко дихав і кучері гладив,
    Обійнявши свою королеву,
    Неповторно-жіночно-принадну.
    І здавалось: віднині – довіку
    Мир і злагода буде між ними...
    Та любов
    До застою не звикла:
    Завтра знову
    До бою
    Підніме.
    7.04.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  17. Михайло Закарпатець - [ 2010.05.19 14:34 ]
    Вірші дощу
    Віршам дощу
    не скінчитись ще скоро,
    бо крапель шал
    розкинувся просторо.
    І цим шаленством
    бавиться природа,
    не запитавши нас,
    людей, про згоду,

    не запитавши
    про сердечну муку,
    про те, як важко
    винести розлуку.
    Невдячний співбесідник
    дощ байдужий –
    мого вірша
    він слухає не дуже…

    На склі малює
    він свої рядочки,
    горта кленові
    аркуші-листочки.
    І хоч-не-хоч,
    а я читати мушу -
    хоч трохи заглянуть
    дощеві в душу…

    Знайти
    у краплях-римах
    конче треба
    мені хоч натяк-звісточку
    від тебе.
    Тому байдужий дощ –
    мені товариш,
    якщо там був,
    де ти коханням
    мариш…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (10)


  18. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.05.19 14:30 ]
    Вы не могли б, случайно...
    Вы не могли б, случайно,
    Со мною выпить чаю;-)
    А то я замечаю
    Туманится мне мир?
    И как-то невзначай, но
    Все-таки скучаю…
    Скучаю я по ласке…
    А, может, по любви?..
    Сегодня в семь? Иль раньше?
    Прошу, не надо фальши,
    Не думайте, что дальше,
    Как будет – тому быть…
    Немного несерьезно?
    Пусть будет так! Курьезно!
    Вы не могли б случайно
    Любить меня? Любить!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  19. Софія Кримовська - [ 2010.05.19 14:14 ]
    Дівчинка не любить шоколаду
    Голову хилила на плече,
    тисла шоколадку у долоні
    і питала зорями очей,
    чи приїдеш знову, в тебе доня.

    Ані слів уперше не знайшов,
    ані сили правду розказати.
    Замело сліди від підошов,
    відлетіли в небо кулі свята.

    Ти пішов, залишивши дочці
    спогадів розмиті сірі слайди.
    Світ розтав солодким у руці...
    Дівчинка не любить шоколаду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (15)


  20. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.19 14:27 ]
    Колискова

    Любий мій синочку,
    сонячна дитино,
    я найдужче в світі
    усміх твій люблю.
    Хочеш — витинанку,
    хочеш — колисанку,
    хочеш — з пластиліну
    їжачка зліплю.

    Хочеш, розмалюєм
    стіни всі у хаті.
    Листя наскладаєм —
    хай той їжачок
    має де сховатись
    і заночувати,
    яблучок наколем
    йому на бочок.

    Хочеш, заночуєм
    нічку цю у казці,
    де співучий півень
    і кудлатий пес?
    Вкинем їм пшенички,
    вділим їм ковбаски...
    Ти із серця мого
    смуток проженеш.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  21. Юрій Пивовар - [ 2010.05.19 13:51 ]
    Как грустно, странно и смешно
    Как грустно, странно и смешно
    Играть в любовь, болея ею,
    Но боль свою в душе лелея,
    Любовь отвергнуть все равно.

    Как грустно, странно и смешно,
    Укрывшись горечью обиды,
    Сходить с ума, слетать с орбиты,
    Пить боль как терпкое вино…

    Как грустно, странно и смешно
    Друг друга выбросить из жизни,
    И задыхаться в эгоизме,
    И быть слепым в немом кино.

    Как грустно, странно и смешно
    Считать минуты, забыв время.
    И думать, думать, сожалея
    О том, что сделано давно.

    Как грустно, странно и смешно
    Забыть о том, что помнить важно,
    И ошибиться вдруг однажды,
    Подумав - стоило ль оно?...

    Грустней всего быть просто рядом,
    Вести ненужный разговор,
    Бояться выдать чувства взглядом,
    Забыв наш прежний уговор


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  22. Ігор Вільний - [ 2010.05.19 12:30 ]
    Життя
    Гори, вітер, білий сніг,
    Ти на лижах ти летиш,
    Швидше, швидше – нема міри,
    Мене поглинула стихія.
    (Мені не хватає адреналіна).
    ***
    Зелені смереки під білою шапкою,
    Сонце сяє дзвенить аж душа,
    Мороз з тріскотом трасу укріплює,
    Дорогу мого життя.
    ***
    І все мені десь до лампочки,
    Важливе тільки оте відчуття,
    Коли з неймовірною швидкістю,
    Повз життя пролітаю я.
    ***
    Може варто спинитись, задуматись,
    Проте куди лечу я,
    Але стихія не дає оговтатись,
    Важливе тільки оте відчуття,
    Що заставляє нас рухатись,
    Вперто летіти вперед
    І краще нам не спинятись,
    Бо то може останній злет..
    ***
    Кров закипає у венах,
    Гуркоче десь аж у висках,
    Пульсує на дорогах вселенної,
    Наше нікчемне життя.

    02.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Ігор Вільний - [ 2010.05.19 12:08 ]
    Яблуневий сад
    Хочу в яблуневий сад,
    Де цвіт буяє й немає зрад,
    Там молодість дише в груди
    Й радіють щасливі люди,
    Увінчані духмяним намистом,
    Про вічне собі гомонять.
    Там пахне життям і медом,
    Й робота за щастя, як треба.!


    Хочу в яблуневий сад,
    Де рясні плоди висять,
    Продовження роду земного,
    Частина шляху людського,
    Запорука трудів наших вічних,
    Мрій і надій барвистих.
    І ті плоди, що там висять -
    Результат, наших заслуг і втрат.


    Хочу в яблуневий сад,
    Вдихнути його аромат,
    Здійнятися в небо високо
    І тільки всевидяще око
    Пойме, що мій задум є чистим,
    Бажання прості і не лишні.
    Дай розуму людям боже,
    Бо творять, щось страшне і негоже.


    Хочу в яблуневий сад,
    Зірвать заборонений плід
    І поринути в море стихій,
    Що світ розривають навпіл.
    Й ані бог, ані чорт не суддя,
    Це реалії цього дня,
    То є мій особистий політ
    І не знати то спад, чи то зліт.


    Я посаджу яблуневий сад,
    Де царитиме рай, а не ад
    І вкінець здійсняться надії,
    Втіляться в життя усі мрії.
    Лиш вітер дмухне на листочки,
    Доброї місячної ночки –
    Піду в яблуневий сад
    Вдихати Життя аромат!!!
    02,02,2010-03-19



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Тетяна Кафтан - [ 2010.05.19 12:31 ]
    Невже розійшлися?
    Невже розійшлися? Невіриться...
    Блискавиця розтне небокрай...
    Ати мене в годинку сумну
    Колись таки згадай...

    Ти доторкнувся інших рук,
    І я кохання топлю в обіймах чужих.
    Вже більше я не бачу поряд
    Зіниць твоїх промінчиків ясних...

    Уже не чую голосу твого
    Ніжнішого від акорду музи...
    Уже не звязують мене й тебе
    Кохання міцні узи...



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олеся Овчар - [ 2010.05.19 10:48 ]
    Ми зіткані з ілюзій...
    Ми зіткані з ілюзій
    Найтоншого ґатунку...
    Хай розум б’ється в тузі,
    Шукаючи рятунку –

    Обплетений лукаво
    Мереживом омани,
    Він здасться на поталу
    Півподиху між нами.

    Міраж, п’янкий на дотик,
    Відчуємо вустами
    Й забудемо укотре,
    Що ми –
    фата-моргана...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (14)


  26. Юрій Лазірко - [ 2010.05.18 22:30 ]
    Ночная охота
    Стреляя глазами, попасть бы в улыбку,
    раздетую ветром с опавших ресниц.
    Казаться бестелым, песочным, чуть липким,
    снимать слежку глаз, выдумывать птиц.

    Вот птица садится – губная небрежность,
    словами запутаны крылья и цвет,
    плывет волосами, качается нежность,
    и, перья роняя, снесет нам рассвет.

    А ниже... нет ниже... черты предсказаний,
    где спят мотыльки у кувшинках идей,
    там птицы кружатся пока без названий,
    без права садиться на море страстей.

    А где "не достать", глубиною в три неба –
    парят те, что раем делиться не прочь.
    Стреляя глазами, попал в где-я-не-был.
    Спугнув мотыльков, окрыляется ночь.

    18 Мая 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  27. Юлія Радченко - [ 2010.05.18 22:31 ]
    Чарівна квітко! В душу не дивись...
    Чарівна квітко! В душу не дивись
    Від лагідності синіми очима...
    Минуло все – і зник Він, як колись,
    З останніми дощами весняними.

    Пішов навіки… З висохлих річок
    Великі краплі мерзлих сліз і дихань
    Лиш знають про Його останній крок,
    Як знають люди все про щастя й лихо.

    Як замовкають голоси вітрів,
    Переродившись в громові октави,
    Так Він пішов. Без сумнівів і слів.
    Шукати щастя, величі чи слави.

    Вростати в небо плоттю і гріхом
    І намагатися знайти блаженство…
    А над життям чи, може, тільки сном
    Якось зуміти взяти верховенство…

    Не повертатись в дім, де сміх чи жаль…
    Й до тих очей та пелюсток надії.
    Чарівна квітко! Ти – моя печаль.
    Але Його судити я не смію…
    2002 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.18 22:31 ]
    Вдома


    Яка пора тепер? Либонь, медова.
    Терпко-солодко спогад прилипа.
    Так тільки вдома пахне матіола,
    Так тільки вдома вишня дозріва.

    Неділя — свято і буденність — свято,
    Коли тебе я поруч відчуваю.
    А вдома — смуток, вдома — тато, —
    З учора, з позавчора — виглядає.

    А вдома... Але що тут говорити?
    Найбільша святість із усіх святинь.
    Там навіть хвіртка здатна говорити,
    Задивлена в небесну синь.

    Там щось таке, мовчазно-зболеніле,
    Щось невимовно щире і німе!
    Чого б воно отак мені боліло?
    Чого б воно втішало так мене?!



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  29. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.18 18:28 ]
    Вітер владною ходою
    Вітер владною ходою

    Вітер владною ходою,
    Забавляв отару з хмар.
    Власним сміхом, чи журбою
    З своїх вуст пускав він пар.
    Як насупить сиві брови,
    З серцем гляне в далину,
    Хмари в небі, ох здорові,
    Вмить прискорюють ходу.
    Темно, темно по окрузі,
    Сто голів по небу йде,
    Громом з блиску, що в напрузі,
    Величезне стадо зве.
    По землі копита, ноги
    Тупають рясним дощем.
    У земельку дав вологи,
    Заховав свій кнут з вогнем.
    Посміхнувся вітер сонцю,
    Розігнав отари з хмар.
    Підігравши ясну-сонцю,
    В райдугу зібрав весь пар.
    Семибарвна вже підкова,
    Щастям напуває світ,
    Величава і здорова
    В небі лишила свій слід.
    Попрощався вітер щиро
    І погнав отару в даль,
    А в повітрі чисте миро,
    Розганя дощу печаль.

    12.06.2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.18 18:37 ]
    Половинки
    Половинки

    Дві половинки у житті –
    Премудрість віку золотого,
    Доріг збігаються шляхи,
    До світу цілого, одного.

    В твоїх очах горять мої
    І мрії в кожного – єдині.
    Колись чужі, тепер свої,
    Однакові вогні святині.

    Народжені коханням ми,
    Із ласки Божої, любові.
    Прошу тебе, завжди світи,
    Зорею ніжною у слові.

    А я, тобі віддам вселенну,
    До серця твого припаду
    І скрипки музику натхненну
    В твої долоні покладу.

    Ми половинки у житті
    І рухи танцю наші спільні,
    Я все - тобі, а ти – мені,
    Щасливі разом, цілі, вільні.

    25.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Анатолій Поліщук - [ 2010.05.18 18:36 ]
    Оживало, ожило
    Оживало, ожило

    Оживало все навколо,
    Роси в ранках, в день пісні,
    Соловейко співав соло,
    Як мені, так і тобі.

    І лилося все це в поле,
    За ріку і за туман,
    О прекрасна моя доле,
    Про любов струмок журчав.

    Його струни, мої думки,
    Запах співу – почуття,
    І любові повні сумки,
    І кохання відчуття.

    Поєднав струмок з рікою
    Шумні води, тишину
    Почуття мої з тобою –
    Це похід у вишину.

    Шелест листя, шепіт вітру
    Оживало, ожило
    І радіє серце світлу,
    Щастя завжди щоб було.

    12.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Ліза Кіт - [ 2010.05.18 16:52 ]
    якщо ти попросиш
    Якщо ти попросиш моєї смерті-я не питатиму,
    Просто у мене часу не буде-я помиратиму...
    Якщо ти скажеш щоб я втопилася-я так і зроблю...
    Тоді б я з пекла на тебе дивилася
    Йкричала,що я люблю
    Якщо ти попросиш всю кров віддати-
    Лезом поріжу себе...
    Будучи при смерті червоним писатиму,
    Що люблю тільки тебе...
    Якщо ти накажеш тебе забути-я не зумію...
    Життя без тебе не треба мені-
    Я крще смерті волію...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  33. Віктор Цимбалюк - [ 2010.05.18 15:38 ]
    На долонях Богині Майї
    …На долонях Богині Майї – срібло: роса…
    А навколо наповнює душу травнева краса…
    Я крокую покровом зеленим, вдивляюсь і згадую:

    …Ось на Небі здіймається Хрест, то горить Око Ладове…
    …Ось стрілою татарською блискавка-ластівка падає…
    …Ось картата бджола облітає шипшиновий кущ…
    …Ось гуде, ніби волхв коло кради, стривожений хрущ…
    …Ось дуби і берези, немов би кумири, стоять…
    …Ось, подібна на хрест, бовванить поміж них тінь моя…

    …Сперечаються півні й собаки з навколишніх сіл…
    Непомітний опівдні, жовтіє бур`ян-чистотіл…
    І у самому лоні цієї живої краси –
    Голоси, голоси, голоси, голоси, голоси…

    …Соловейко, зозуля, синиця, а цього й не знаю –
    Не збагнути всіх див у містеріях хитрої Майї…
    …Просто стань і дивись – не потрібно шуміти чи рухатись…
    Просто стань і послухай – не зможеш піти, не наслухавшись…

    …Відцвіли білим вишні, в рожеве фарбуються яблуні –
    Не старіє Господь, диво – бедрик між срібними краплями…
    …Мій собака і той став подібним на мудру сову –
    Сам собі ескулап – у траві вибирає траву…

    …Безіменна ріка, що ніяк не насититься мандрами,
    Пестить лагідно слух живодайними древніми мантрами…
    …Ми йдемо до містка, ми приходимо вкотре сюди,
    Тут я бавлю його, зачерпнувши у жмені води…

    …А високо вгорі, там, де в променях Ладове Око,
    Пара білих лелек, а над ними – невидимий – сокіл…
    Через кілька декад навкруги зацвіте деревій,
    На долонях у Майї… Спинився… Згадав… Я ж тут – свій…

    Кумпала Вір,
    01-13.05.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  34. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.05.18 14:52 ]
    *****
    Я устала от шторма эмоций…
    Успокоить себя чем не знаю…
    Вне сомнений – весь мир диспропорций
    Бесконечен – без края до края…
    Состояние близко к припадку.
    Истерзала я ревностно сердце –
    Наблюдая за жизни закатом
    Я устала, но некуда деться…
    Еще вера в душе сохранилась,
    О рассвете моих горизонтов.
    Я застыла, хотя сердце билось,
    Билось больше, чем года сезонов.
    Оттолкнуться б от мысли о жизни,
    И прочувствовать, что там и как…
    Потерялась. Устала. Застыла – это факт.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Нечволод - [ 2010.05.18 12:15 ]
    Стояти на бездоріжжі та чекати випадкового знаку
    Стояти на бездоріжжі та чекати випадкового знаку,
    Боже, коли забуду запах дорожнього пилу й смак маку,
    Вічність подорожувати по нетрях нерозбірливих думок,
    Розв’язувати відносини, для того щоб ти відчула шок.

    Забувати мову твого тіла, і вчити її заново кожної ночі,
    Іти до просвітлення душі приємно, обійнявши твої плечі,
    На дорогах міста малювати лише нам зрозумілу мапу,
    Велика ведмедиця на Дніпрі показує свою медову лапу.

    Секрети розповідати наодинці у твому м’якому ліжку,
    Й не шукати в темній кімнаті чорну й брехливу кішку,
    Повільно усвідомлювати кохання до світу наших фантазій,
    І втілювати під ковдрою процеси любовних абразій.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  36. Михайло Закарпатець - [ 2010.05.18 11:39 ]
    Зорепади
    Тепла ніч тече
    по моєму саду.
    Ось цвіркун-казкар
    пісню грає знов.
    Він дитячих мрій
    кличе зорепади
    і чарівний сон,
    що давно пройшов.

    Розчинюсь в траві -
    небом розіп’ятий,
    скупаний в росі,
    золоті зірок.
    Не почую, як
    мама кличе в хату -
    ще не повторив
    завтрашній урок…

    Полечу в політ
    поглядом щасливим,
    у глибінь небес,
    зоряних світів.
    Ще тоді я вмів
    дивуватись дивам,
    з вітерцем в саду
    говорити вмів…

    Кожен з нас ловив
    власні зорепади.
    Хай в серцях ростуть
    паростком тепла
    у дитячих снах,
    батькових порадах -
    щоб в щасливу путь
    доля повела..

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (15)


  37. Олександр Бик - [ 2010.05.18 04:10 ]
    Восьме небо
    Завше хронічно один
    Вірші вдихаю і дим;
    Вікон чужих маяки
    Гаснуть, неначе роки
    В тенетах вебу…

    Зношені часом шузи
    Хочуть дощу і грози,
    Пальці – розбитого скла,
    Струн і хоч трохи тепла –
    Така потреба…

    Серце зашите по швах
    З п’ят закотилося в пах –
    Хтось підглядає в приціл:
    Куля врізається в ціль,
    І знову треба

    Кинутись до боротьби –
    Встати з колін на диби,
    Зціпивши зуби іти,
    Хрест за собою нести
    На восьме небо.



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  38. Вікторія Осташ - [ 2010.05.17 23:12 ]
    перлюстрований світ
    перлюстрація думки
    прихований текст зпрозорів
    забагато цинізму
    в біжучому часі просторім
    сонце сходить там само
    і зорі ще сяють вгорі
    та стискається серце
    так боляче – без алегорій

    не приховуєш болю
    його не тримає нутро
    надто глибоко вдих –
    застрягає світлина в легенях
    той миттєвий відбиток
    неначе обтічний патрон
    що приховує вміст
    гарячіший за сполом у жмені


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (6)


  39. Василь Кузан - [ 2010.05.17 22:16 ]
    В утробі вересня – зима
    В утробі вересня – зима.
    Росте, впирається у двері.
    Дві жмені слави на папері
    І… теплих слів уже нема.

    Тримається за пуповину
    Ще ненароджений мороз,
    А вересень, немов насос,
    Викачує з нутра провину,

    Тепло, яким би міг зігріти
    Півсвіту ти. Але прости,
    У космос витікає час.

    Хоч ми наївні, ніби діти,
    Хоч прагнемо іще рости –
    Зима не відпускає нас…


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  40. Софія Кримовська - [ 2010.05.17 21:27 ]
    Я з ним
    Я з ним, а думаю про день,
    в якому я була з тобою...
    Я тут, а думаю про те,
    як піднімалось над водою

    рожеве сонце... Тіні штор
    продовжували ніч і сутінь...
    Ти - вітер мій, ти - дощ і шторм,
    в якому я шукала суті

    і розуміння власних слів,
    які писала до і після.
    Чомусь мені ти так болів,
    тремтів, як на високих пісня...

    Я з ним натомість. Без тремтінь
    у будні набагато легше...
    Вікно відшторила, бо тінь
    тобою і сльозою креше...
    17.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (24)


  41. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.05.17 21:34 ]
    БЕЗ ПРИСВЯТИ
    Коли слова стираються у тишу, -
    Мовчати, як мовчать перед грозою…
    Я більше не пишу тужливих віршів,
    Я не бриню з тобою і тобою.

    У святі – будні, і у буднях – свято,
    Твій теплий спомин ще зігріє в січні.
    Ти не дивись, що вицвіла присвята:
    Якщо – колись, то це уже – навічно…

    А те, що буде – не дійде до слова,
    Осяде в думці, і, мабуть, по цьому…
    Нам стачить весен: свіжих, кольорових,
    П’янких, і … не присвячених нікому.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  42. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.05.17 21:49 ]
    * * *
    Ходить годинник: тік-так і так-тік.
    Наче година, дивишся – рік.
    Наче хвилина – на видих і вдих:
    Трави зелені – ожеледь, сніг.

    Ходить годинник сам по собі.
    Там, де початок, там і рубіж,
    Там, де спіткнувся – чорна діра…
    Ходить годинник від зла до добра.

    Ходить годинник, крок відбива,
    Час розсипа на добірні слова,
    Сіє хвилини, години, роки,
    Зморшки глибокі, як дно без ріки.

    Ходить і ходить, і краю нема.
    Куряву спішна хода не здійма.
    Далі - чимдуж переходить на «рись».
    Йди, наш годиннику, йди, не спинись!

    Ми – за тобою, а, може і до…
    Ходить годинник, як Хтось і Ніхто,
    І не боїться людської руки:
    В нього хвилини – наші віки.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  43. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.05.17 21:08 ]
    * * *
    Коли не віддам – порожня.
    Не змовчу коли – розбита.
    Живу, як, можливо, можна
    На цьому світі не жити.

    Ходити по склу босоніж,
    Немов по росі Ярило,
    Пригадувати, як коні
    Літати колись учили,

    Як ніч забивалася в нори,
    Як ранок ішов героєм…
    Мій найлютіший ворог –
    Частина мене самої.

    Невільна коли – заплачу,
    Коли заплачу – свобода.
    Усе, що в мені гаряче –
    Частина мого народу.

    Усе, що в мені крилате –
    В болоті тепер не тоне.
    Живу, як струна, що рада б -
    Завжди в унісон з камертоном.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  44. Юрій Лазірко - [ 2010.05.17 20:54 ]
    Место расстрела – стих
    Разношерстие лет
    в отражении тьмы –
    новорожденный след
    с предыдущим сравни.

    Говорят, что похож,
    как две капли вина –
    похоронкой – на нож,
    божьим гневом – на нас.

    Коль границ четких нет –
    чья моя сторона?
    Изнутри стынь, свинец,
    а снаружи – стена.

    Вновь застенчив палач,
    смотрит прорубью и
    задыхается плач
    в этой астме с любви,

    в этом облике ран
    и лишении прав.
    Соткан слов караван,
    краток путь, но кровав.

    Замыкание, пульс
    разлетелся, как ртуть.
    Осязание пуль –
    расцелована грудь.

    Боли краски размыв,
    приростаю к земле.
    Отражение тьмы
    на душевном стекле.

    17 Мая, 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  45. Юлія Радченко - [ 2010.05.17 20:27 ]
    Гріховна суть – у кожному кущі…
    Гріховна суть – у кожному кущі…
    Спокусник-час. Вологі рушники…
    Хтось на війні. Стривожено мовчить…
    Бояться тиші скривджені думки…

    Лицем до болю. Поглядом – до мрій…
    Червоне сонце – вдруге у зеніт….
    Вже третій рік. А схід - іще живий…
    Дай, Боже, завтра знову буде схід…

    Зберуться вкупі - райдуги скляні...
    Перепочине доля мовчазна...
    Хвилинно жити - страшно на війні...
    Колись закінчиться ота війна...

    Розквітне кущ. Над річкою - блакить...
    Туман зігріє - ковдрою доріг...
    Спокусник-час. На заході дзвенить...
    Він вижити й чекати допоміг...
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.5)
    Коментарі: (3)


  46. Ярина Тимош - [ 2010.05.17 19:55 ]
    Литвин – святий крадій від Бога
    Литвин – святий крадій від Бога.
    Чи ділиться він с Богом – то питання,
    бо був у Бога він в останнє,
    як ще була туди дорога.

    2010-05-17

    Ярина Тимош


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  47. Ярина Тимош - [ 2010.05.17 19:08 ]
    Якщо мовчиш – ти схожий вже на бидло
    Якщо мовчиш – ти схожий вже на бидло,
    якщо лежиш – ти схожий на мерця,
    якщо не бачиш – і тебе не видно,
    якщо глухий – не чути і тебе.

    2010-05-7

    Ярина Тимош


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  48. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.17 19:34 ]
    Ревную
    До вітровію, що тебе так обіймає,
    до зірки, що на тебе поглядає,
    до сонця навіть, що на тебе сяє,
    до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

    До весноньки, яка підморгує звабливо,
    до снігопаду, до дощу, до зливи,
    до пташечки, яка тобі співає,
    до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

    До місяця, що залицяється до тебе,
    до стежки під ногами і до неба,
    до саду, до заквітчаного гаю,
    до всіх ревную, бо за всіх кохаю.

    До трубки телефонної ревную,
    буває, забуваюся й цілую...
    Буває, навіть дихать забуваю,
    бо ревно так за всіх тебе кохаю.
    1998


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  49. Юлія Марищук - [ 2010.05.17 18:35 ]
    Істина
    Існує тільки істина,
    Але те, що злітає з мого язика -
    То огидне криваве місиво.

    Шкода, що зелене -
    То ж колір душевного спокою.
    А кров моя шалена.

    Літає дощ.
    Кидає в чуже серце гострі дротики.
    Готує з болю борщ.

    Не їж його -
    Впадеш, як у склепі бідненький Ромео,
    Син світу цього.

    Смердить кропом,
    Та це тільки дешева есенція,
    Зварена Езопом

    Для мене, для тебе,
    Для дурнів усіх, що кохаються в істині,
    Втопленій в небі.

    жовтень, 2005


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  50. Адель Станіславська - [ 2010.05.17 18:39 ]
    Дощ
    Дощ
    грім
      крапель
          рясних
            злива
    ми
    в нім
      мокрі
          хмільні
            щасливі
    жар
    тіл
      душ
          дощовий
            студить
    шал
    свій
      дощ
          поміж нас
            губить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   1293   1294   1295   1296   1297   1298   1299   1300   1301   ...   1799