ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ

Віктор Кучерук
2025.08.23 06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.

Олег Герман
2025.08.22 23:59
Я завжди носив маску. Не ту, що ховає обличчя, а ту, яка приховує мою порожнечу. Вона зроблена з блискучих, ідеально відшліфованих деталей: успіх, впевненість, бездоганний вигляд. Я переконав себе, що коли маска буде достатньо яскравою, ніхто не помітить,

Борис Костиря
2025.08.22 21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.

Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,

Юрій Лазірко
2025.08.22 20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця

приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі

С М
2025.08.22 19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“

Світлана Майя Залізняк
2025.08.22 18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Лев`ячі алго

Світлана Пирогова
2025.08.22 13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.

Прильоти нечисті щоночі:

Іван Потьомкін
2025.08.22 09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».

Віктор Кучерук
2025.08.22 06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови

Ярослав Чорногуз
2025.08.21 23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.

Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...

Борис Костиря
2025.08.21 21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,

Євген Федчук
2025.08.21 19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві

Олена Побийголод
2025.08.21 14:46
Із Бориса Заходера

Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.

І скарги йдуть навперебій:

М Менянин
2025.08.21 14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….

21.08.2025р. UA

* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.

Іван Потьомкін
2025.08.21 09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег. От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи

Віктор Кучерук
2025.08.21 06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.

Олег Герман
2025.08.20 21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов

Борис Костиря
2025.08.20 21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі

Артур Сіренко
2025.08.20 18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –

С М
2025.08.20 10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!

мить на безлад
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:51 ]
    * * * 11 * * *
    В твоих глазах я вижу небо,
    Я вижу звезды и луну,
    И к ним подняться я хочу.
    В твоих глазах я вижу море
    Я вижу вечности просторы.
    Я в них тонуть всегда хочу.

    2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  2. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:25 ]
    * * * 10 * * *
    Мы словно звезды в ясном небе –
    И не дотянешься рукой.
    Пройдет совсем немного времени
    И будем вместе мы с тобой.

    2009 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:59 ]
    * * * 9 * * *
    На улице дождь.
    По дороге ручьи.
    Я под зонтом
    С тобою в ночи.

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:35 ]
    * * * 8 * * *
    Снег хрустит под ногами,
    Луна виднеется в вышине
    И мы с тобой под небесами
    Гуляем в ночной тишине.

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  5. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:11 ]
    * * * 7 * * *
    Там в белоснежных небесах,
    Где я однажды встретила тебя,
    Хочу я рядом быть с тобою,
    В прекрасных снах, любовь моя!

    2008 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:36 ]
    * * * 6 * * *
    Сижу в вагоне.
    Смотрю в окно.
    Мне одиноко.
    Мне нелегко.
    Душою на крыльях
    В мечтах я лечу.
    В объятья любимого
    Скорее хочу!

    лето 2007 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  7. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:08 ]
    * * * 5 * * *
    Стук колес вагона,
    Мельканье света за окном,
    И воспоминания о любимом
    Кажутся мне сном.
    Ведь я уехала - он далеко.
    И мы не виделись уже давно.

    лето 2007 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:23 ]
    * * * 4 * * *
    Я не знаю кто ты
    И не знаю откуда.
    Я лишь знаю одно,
    Когда ты со мною –
    Я словно на крыльях,
    Когда тебя нет –
    Я почти не живу
    И не знаю где свет.

    весна 2007 год


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:51 ]
    * * * 3 * * *
    Я словно кошка
    Крадусь по темным
    Комнатам родного дома,
    Но как иначе я
    Должна себя вести?
    Ведь я давно уж
    Видеть сладкий сон
    Должна в полночный час!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:01 ]
    * * * 2 * * *
    Как на душе моей
    Темно и пусто.
    Как хочется найти того,
    Кто “включит свет”,
    Заполнит пустоту
    Теплом души своей.
    Я вижу по ночам его!
    Он словно лучик света
    Приходит в жизнь мою
    И прогоняет “злую тьму”!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Мария Митяева - [ 2010.05.12 22:36 ]
    * * * 1 * * *
    Как много хочется сказать,
    Но нету слов на свете,
    Которые могли бы показать,
    Что на душе моей
    И высказать все, то,
    О чем тоскую ясным днем,
    О ком мечтаю по ночам,
    Но нету рядом человека,
    Которому могу сказать все это!!!

    2006 год


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Лазірко - [ 2010.05.12 20:36 ]
    Заправив люльку серця
    Заправив люльку серця, сни палю.
    Пропитий за останній цвіт садами,
    у кільцях відпускаюся жалю
    і зависаю німбами. Устами

    перебираю згустки неба зваб,
    утриманість його вражає сухо
    отою дощотою божества,
    оброслого легенями і духом.

    Божиться божество і в груди бій,
    немов чуму клянуть безбожно дзвони.
    А на душі – хоч п`ятим півням пій,
    дротами оплітай її кордони.

    Такі то сни – глибокі до кісток.
    Просолені, Чумацьким Шляхом биті.
    Я сам собі – Кусто і в рай місток.
    Тютюн міцний, немов на люльку шитий.

    І трухне мрія від затяжки вглиб,
    а німби, ніби небо – ґніт у свічки.
    Поза понтоном думки – ясла риб,
    котрі мовчати ще не мають звички.

    Такий тягучий сновидіння дим,
    що не надибати країв понтону.
    Не втнути світло-жилої руди.
    Очей копальні – сонця пантеони.

    12 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  13. Коцовська Галина Бендза - [ 2010.05.12 20:19 ]
    РАЙ
    Ти краще світ не зупиняй:
    Минуле-це лише "колишнє"...
    І на зупинці "Тільки РАЙ"
    Мільйони літ квітують вишні.

    Вони - наш шанс зійти убік,
    Зробити спробу вже удруге.
    І незважаючи на вік
    Повірить в казку, мрію, друга.

    Ступити кроків сто назад
    Заради старту ще одного.
    Навести в серці свому лад
    Не нарікаючи на Бога.

    Ти краще світ не зупиняй!
    Машина часу? Та навіщо?
    Якщо віки квітують вишні,
    То й на землі буває рай!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  14. Таня Петик - [ 2010.05.12 19:21 ]
    Мрія
    Мрію про щастя,
    Мрію про долю.
    Можливо, не зустріну
    У житті своєму болю...

    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Таня Петик - [ 2010.05.12 19:38 ]
    За Шекспіром
    Життя - театр,
    А ми - актори.
    Комусь доводиться смуток грати,
    А в когось роль бадьора.

    І ми віримо у свою роль...
    Граємо правдиво.
    На сцені душу викладаємо щиро.
    Без режисера.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Вікторія Осташ - [ 2010.05.12 19:23 ]
    то все війна...
    той вік неусвідомлений – той страх
    диточа заклопотаність собою –
    на сонці плями – смерті на очах –
    живі фортеці кинуті без бою…

    то все війна – невидима й на «ви»
    перейдені без згоди рубікони
    жалобні стрічки вистиглих новин
    невіра і невірність безборонні

    лишень скажи чи був між ними «ти»
    а чи пробігло відгуло й забуто
    залляєш очі пам’яті – отрутою
    до риски сліпо-глухо-німоти


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  17. Таня Петик - [ 2010.05.12 18:03 ]
    Земля
    Земля дає нам урожай,
    Щороку нас годує.
    А ти, людино, пригадай,
    Чим ти її годуєш?


    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Зоряна Ель - [ 2010.05.12 18:16 ]
    Моє...
    Моє болото - ідеально кругле,
    і цілорічно – груші на вербі,
    як доведеться, виберу і вдруге,
    в контексті риторичного to be.

    Мені смакує ритм не метушливий
    із видом на суєтний океан,
    де на сніданок – круасан зі снива,
    і вечори - із чашкою чекань.

    Годинник, телефон і телевізор -
    співмешканці, що грають в доміно,
    і «рибою» по черзі в душу лізуть,
    доводячи до стану «все одно».

    Тоді збираюся провітритись, «на люди»,
    і натягаю думку на чоло,
    я знаю, доки тут мене не буде,
    ти сумуватимеш, авжеж, моє боло...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  19. Ольга Ульянова - [ 2010.05.12 16:14 ]
    ***
    Ночная синь и неба прах!
    У нас свой мир, а в нем игра!
    Игра цветов и переливов!
    У нас свой мир - в нем все красиво!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  20. Катя Тихонова - [ 2010.05.12 14:57 ]
    Береза вишиває сонцю долю...
    Туманний солод вистеляє стежку,
    Оголена душа мовчить собі,
    Береза вишиває обережно
    Для сонця долю…Хмари-кораблі
    Пливуть повільно, начебто верблюди,
    У втоптаних пісках пустель - химер,
    Вона також пустельник, їй безлюдність,
    Як вітер, що літав-літав-завмер…
    То цілував у руки, пестив коси,
    Вона стояла горда, мовчазна,
    Спадали хвилі вишивки на роси,
    Весна минала, ще одна весна…
    А сонце все палило – зігрівало,
    А поруч - ні людей, ані ні-ні,
    І час лише вростає в душу жалом…
    Із сонцем наодинці, візаві.
    Зелені коси доля посивила,
    Стоїть береза, дивиться увись
    І вишиває сонцю теплі крила,
    Немов колись, неначебто колись…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2010.05.12 13:27 ]
    Модель
    Модель яскрава - всюди знана
    Красуня - блискавки розряд...
    Краса божественна, нірвана
    В очах, що пристрастю горять.

    О, як лукаво часом гляне
    З обкладинки „Elite Model”
    Та недосяжна пишна панна,
    Що найкрасивіша з людей!

    Є біля ніг її і друзі,
    І покидьки, і чо́рт зна хто́…
    Бува, живеться їй у тузі
    Чи як у цирку Шапіто.

    Одні їй заздрять, зичать лиха,
    А інші - помстою грішать,
    Одні пліткують в спину стиха,
    А інші - як у ночі тать.

    І хоч на ангела ти схожа,
    А й в пекло зрідка зазирнеш:
    Бува, приходять і погрози,
    За що й від кого – не збагнеш...
    ...
    Тобі судити, є тут правда,
    У вірші цьому, чи брехня…
    Красива ти - сьогодні й завтра -
    Живеш, оспівана в піснях.


    12.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  22. Гортензія Деревовидна - [ 2010.05.12 12:22 ]
    *
    Живи как все, вне знания и света,
    вне цели, как особой формы лжи,
    будь равнодушен к расцветанью лета
    как лету равнодушны все твои

    все суматохи, сутки, годы - сроки,
    неизреченный ужас - иногда,
    еще шагов не слышавшие тропы,
    нанятая в светильники звезда,

    се пустота, сжимающая сердце,
    но будь готов и к худшему. Ну-ну.
    Смотри -- там за окном уже отцветший
    сад, переживший весен череду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  23. Роман Бойчук - [ 2010.05.12 08:23 ]
    В День народження коханої дружини Ольги - 11 травня
    Травень всміхнувся посмішкою сонця,
    Уквітчаний тюльпанами й бузком
    Та, зазираючи крізь жалюзі в віконце,
    Пташиним співом перервав солодкий сон.

    Теплим цілунком з пахощами квітів
    Торкнувсь твоєї ніжної щоки,
    - Ти найдорожча й найпрекрасніша у світі, -
    Озвучив в голос він свої думки.

    Весняним вітром – подихом духмяним,
    Зронив на локони твої свій білий цвіт
    І вуст торкнувся поцілунком полум’яним
    На смак солодким, мов травневий мід.

    А потім обійняв тебе за печі
    Всією ніжністю і співом солов’я
    Промовив, дивлячись тобі у вічі,
    - Назавжди твоїм травнем буду я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  24. Марися Іванів - [ 2010.05.12 07:21 ]
    Мов заклинання, в хутiрське мовчання...
    Мов заклинання, в хутiрське мовчання
    Позалiтали ластiвки-стрижi.
    У відчаї – подiя надзвичайна –
    По-людськи мовлять:
    - Вийди і скажи!

    Засиділась за хутірським парканом,
    Сховалася від кривди та іржі
    Із Базилевським та Арістофаном.
    Повторюємо: вийди і скажи!

    Пора така, що вже перепарила.
    Там, за парканом, - горе-муляжі,
    А тут – щавель, буряк, квасолі крила.
    Неси їх людям! Справжнє – від душі!

    20 листопада 2006



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  25. Марися Іванів - [ 2010.05.12 07:02 ]
    ЗАМАЛЬОВКА КРАЄВИДУ
    По шляху, що тече ковилою -
    Срiблом-шовком степiв’я поли -
    Йдуть без поспiху до водопою
    Срiбло-сiрi поважнi воли.

    Вiк по вiку (промовлю коротше)
    Ця картина була за звичай.
    Раптом – пустка намулює очi.
    Де воли з ковилою? - Вiдчай!

    Чи то вiтер штукарки-уяви?
    Чи натура не з наших часiв?
    Заспiв зроблено. З Нави чи Яви,
    Але знайду зернятка на сiв!

    14 грудня 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  26. Софія Кримовська - [ 2010.05.11 23:11 ]
    Місто
    Місто прокинеться, місто поставить чайник.
    Ранок на каві заварить і на вершках.
    І увімкне Інтернет чи Т(е)Б(е), звичайно,
    і побіжить по дорогах і по стежках.

    Місто дверима загрюкає і заграє
    звуками моря пісень із (е)Ф(е)М-частот.
    Місто-мурашник од краю і ген до краю
    буде значимість підносити до висот.

    Митиме вікна, возитиме пошту, піццу,
    питиме пиво і колу, і чай, і квас.
    Пнутися буде у перші та у столиці.
    Буде у пробках, у гулові та у нас.

    Місто пливтиме юрбою в години-піки,
    місто вдихатиме дим і тютюн, і смог.
    Місто увечері вдарить у ніс і пику.
    Зрештою, місто затихне, лишить обох

    нас у квартирі. І світла не стане раптом -
    місто мудріше, ніж ти би того хотів.
    Темно, дванадцята... Тут би не кому - крапку,
    місто одначе чекає нових життів.
    11.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (31)


  27. Оксана Маїк - [ 2010.05.11 22:07 ]
    Моя Голгофа
    Мале дитя приходило в мій сон.
    Всміхалося і ручки простягало.
    Просилося почути колискову...
    І сліз тієї ночі було мало!

    05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  28. Наталя Скосарьова - [ 2010.05.11 18:03 ]
    * * *
    А правду кажуть: щастя треба вкрасти,
    забувши сьому заповідь Господню,
    пірнути з головою у безодню,
    піти на дно, у божевілля впасти.

    Свідома дійсність гострить свіжі вістря,
    на білій шиї зашморг затягає.
    А щастя є. Десь недосяжно близько,
    я не повірю, що його немає.

    Попрошу нині хмарку синьооку,
    за стан прозорий хвилю обійму, —
    в безодню хай веде мене глибоку...
    Я вкрала щастя... В ньому й утону.
    2002


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (12)


  29. Віктор Цимбалюк - [ 2010.05.11 17:08 ]
    Вирок
    …Коли перерізають пуповину,
    Тобі читають твій найперший вирок: «Винен»…
    В цей мент пролито найчистішу твою кров,
    Хоча причиною було одне – Любов…
    Та, що дала життю твоєму першу іскру,
    Та раптом, перетята гострим вістрям,
    Заставила тебе пройти за Браму,
    І залишити білу залу твого храму…
    І ось, як тільки став ти за поріг,
    Ти з першим криком увібрав свій перший гріх…
    Пішло життя: чи між батьків, чи у сирітстві,
    Бо Доля ще не розпалила краду слідства…
    І хочеш чи не хочеш – будеш жити,
    Спокутувати гріх і знов грішити…
    Бо на долоні – довга лінія життя,
    Накреслена Філософом Буття…

    Кумпала Вір, 23.11.2009 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  30. Юлія Радченко - [ 2010.05.11 17:57 ]
    Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
    Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…
    Під поглядом хреста – надкупольні віки…
    Ти не один такий. Ми разом - безіменні…
    Ми вже давно себе назвали навпаки…

    Під одягом дзвіниць – оздоблення смагляві…
    Дивитися униз простіше - менше втрат…
    Я майже як усі: дзеркально (у канаві)
    Очікую тепла і променистих свят…

    Накривши почуття (завісами і снами),
    По підвіконню грім – знесилення зібрав…
    Я разом з ним живу. Ти також поряд з нами…
    Ти ж навіть часто сам раніше в нас бував…

    З застеленим столом – забрав усі неділі…
    Я знала, що твої, однак сама чомусь
    Зманила, як дощі, дороги веснокрилі...
    Їх вже давно нема. А втратити боюсь…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  31. Віктор Цимбалюк - [ 2010.05.11 16:18 ]
    Двірник
    …Чомусь завжди хотілось бути двірником:
    Двори і вулиці від бруду підмітати…
    У довгім фартусі, отим дідком,
    Який найпершим буде зранку нас вітати…

    …Мітла його, мов довга борода,
    Що проросла десь ув яру, у верболозі,
    Зчухралась трохи… Але не біда –
    Сміття змітає вправно на дорозі…

    …Спіткнеться погляд перехожого на мить,
    Ще один змах, і результат – стає чистіше,
    Та ненадовго… Бо за хвилю ми,
    Забруднимо міста свої ще гірше…

    …Я вийду з дому, вибіжу за ріг…
    Кудись спішу, куди – не хочу – мушу...
    І так – щодня… А він собі – мете:
    Хідник, дорогу, двір, а може душу?...

    Кумпала Вір,
    09.11.2008 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (12)


  32. Юрко Пантелеймон - [ 2010.05.11 16:24 ]
    модель шоу-бізнесу
    Чарівно ходиш по подіуму
    Змушуючи тримати погляд на тобі.
    Щось схоже на впевненість з тобою,
    Хоча, ні, - воно в тобі.
    Я не знаю як тебе звати,
    Але повір, я хочу тільки це знати!

    Модель шоу-бізу,
    Цей малий вірш
    Я присвячую тобі.

    19 лютого 2010 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Юрко Пантелеймон - [ 2010.05.11 15:49 ]
    сьома ранку
    Проспав сьому ранку,
    Прогуляв першу пару;
    Їдеш сонний в маршрутці -
    Прийшов на другу пару.

    Відсидів ту пару,
    Схарило, - лінь перемогла,
    Пішов додому вчитись.

    Побачив комп'ютер -
    Забув про навчання;
    Зайшов у сіть -
    Забив на освіту й реальність.

    Вийшов з сіті -
    Пірнув у річку ілюзій;
    Попрощався з реальність,
    Запросив марні мрії.

    Пізно ліг,
    І проспав сьому ранку...

    7 липня 2009 року Божого


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. НаЗаР КуЧеР - [ 2010.05.11 14:37 ]
    ***
    "Я" за "Ти" продало "Я"!
    І зраділо...

    Прилетіли ключем вже будні із вирію
    І вирву сірості притягли даруночком
    А "МИ" все тужиться може вимріє
    Щоб час звернути зі свого керуночку

    Медом мастити губи і пити нектар кохання
    "МИ" хоче вернути щоб з вечора та до рання
    І поламати на осінь тим будням крила
    Засипеться радісттю й карга сіра вирва

    "ТИ" продалось за "Я"!
    І зраділо...

    Життя летіло у напрямку смерті...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  35. Людмила Линдюк - [ 2010.05.11 14:14 ]
    Чому...
    В часах відгукується стогін
    Мого великого Дніпра,
    Чи позбиралось не від Бога,-
    Чомусь іде не від добра...

    Чому,твої, Тарасе, болі
    Дійшли до нас із тих часів,
    Коли благав ти щастя й долі
    На безліч людських голосів?

    Ти думав про своїх нащадків,
    Бажав для всіх людей добра.
    Знов сторона твоя в упадку,
    Хоч не така я вже й стара.

    Твої дівчата знову в наймах,
    Маля без матінки живе.
    І знову хтось шукає зайвих...
    Славутич сивий все реве!
    2003 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  36. Людмила Линдюк - [ 2010.05.11 14:02 ]
    Х л і б

    Чудові аромати вздовж проспекту,
    Де магазини з вивісками «Хліб».
    І захопило дух, немовби дехто
    Ввімкнув моїх далеких згадок кліп...
    Багатий край – чи це не дивовижно? –
    Не бачив хліба. Голод мандрував.
    Багатих стосувався він і бідних
    Та в небуття навіки відправляв.
    ...Приїхала з Донбасу рідна тітка
    З гостинцями: хлібину привезла.
    А ми – це пам’ятаю дуже чітко! –
    Не відривали погляд від стола.
    Ділили шмат макухи, фус олійний,
    Та думали: чи ще перепаде?
    Та чесно щоб! Ще малася надія ! –
    На кожного з дванадцяти людей.
    ...А зараз свіжий хліб у нас щоденно.
    І крихтами його я не даю.
    А там, де хліба аромат свячений,
    Я потихеньку дихаю стою...
    1990 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  37. Людмила Линдюк - [ 2010.05.11 14:22 ]
    Де ...збивалося мамине серце

    Джерело моє – хлiбнеє поле,
    Що не терпить пустої хвали ,
    Там, де простiр - коню, вiтру – воля,
    Де срiбляться степнi ковили.

    Там, де люди засмаглi в роботi,
    Адже сонце нестерпно пече,
    Де багата земля на щедроти,
    І надiйне я знаю плече.

    Із життєвих джерел …рум’янiє
    Не одна лиш моя сторона.
    До святого долинують мрiї
    Та спрямована думка одна,

    Що залишим своїм спадкоємцям
    Ми той край, як i скарби душi,
    Де ...збивалося мамине серце,
    Виглядаючи нас на межi.
    2003 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Дяків - [ 2010.05.11 13:08 ]
    ***
    Примруживши очі, зімкнувши вуста,
    В долонях застигли емоції ніжні.
    Так важко зізнатись. А правда проста.
    У правди й брехні спільні долі, суміжні.

    Оркестр кричить, пробігають картини.
    Три слова і все. Може два? Може ні?
    Очікує Ангел! Чого? А в дитини
    Підкошені ноги і серце і очі сумні.

    Зібрати б мозаїку волею думки,
    Джоконду й Давида в одному вірші.
    Під львівським дощем стосунки й розлуки
    Й англійський туман в українській душі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  39. Сергій Дяків - [ 2010.05.11 13:59 ]
    ***
    Знов до землі! На коліна!
    Неба не треба щурам.
    Піднялась і впала руїна,
    Пропав незбудований храм!

    Гої! Хохли, безголосі!
    Ви пили із чаші добра.
    Ви голі і босі, ще досі.
    Тепер уже інша доба.

    Щастя і сміх через гріх.
    Проклята на скронях сльоза.
    Хотіли утіх? На те їх!
    Ваш вибір? Громадою "ЗА".

    Тепер до землі, на коліна!
    Виконуйте, кажу бо вам.
    Солодка "тюрма" Окраїна,
    А не добудований храм.

    Блакить у очах догорить,
    Пожовкне лице на землі!
    Ваш символ зомліє у мить!
    Сліпі і німі, і дурні.

    Господар нерідних просторів.
    За нього громадою "ЗА"?
    Лицем до землі без кордонів
    Оберне вас східна гроза!


    Рейтинги: Народний -- (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Олександр Христенко - [ 2010.05.11 13:29 ]
    ТИ МЕНІ ПРОБАЧИШ
    Настане час і ти мене пробачиш –
    Хоч це, можливо, станеться не скоро, –
    За віддану мою собачу вдачу,
    За вік, що вже давно сягнув за сорок,
    За пожовтілих мрій розкішне листя
    І пустоцвіту білі заметілі,
    За сподівання, що не відбулися,
    А відбулось не те, що ти хотіла,
    За дотик рук і пестощі без міри –
    Їх паростки застигли в суховіях,
    За дні під сонцем, безнадійно-сірі,
    Бо краплі сліз окроплювали вії,
    Що я обручки золоті кайдани
    Не розірвав, з тобою ставши поряд.
    Не зміг...
    І важко цим тебе поранив,
    Наливши в келих, аж по вінця, горя,
    За те, що я до себе не покликав,
    Не пригорнув – знайшов на те причину...

    Провина тисне, хоч не чутно крику,
    Мою надійно осідлавши спину.
    Але...
    Я вперто,
    Наче пес, чекаю:
    Настане день – і ти мені пробачиш:
    Мою любов
    І мрій химерну зграю,
    І трохи дивну
    Відданість
    Собачу.
    10.05.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  41. НаЗаР КуЧеР - [ 2010.05.11 12:46 ]
    ***
    Стояв поперек горла камінь спокути
    Греблею гатячи слину скоромну
    Збідовану зпінену аж до блювоти
    Гріховну пожадливість перетворював в цноту



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  42. Катруся Матвійко - [ 2010.05.11 12:31 ]
    Сини
    Вона проводжала сина.
    Молила, благала і плакала...
    А син... Син не міг НЕ ПІТИ...
    В обіймах останні хвилини...
    І небо сльозами закапало...
    Страшними слізьми пустоти.

    У ніч, коли хмари горіли,
    І попелом зорі покрилися,
    Припали сини до землі...
    В хатах матері посивілі
    Просили у Господа милості
    Синам у кривавій імлі...

    І йшли молоді, сміливі,
    Із запалом серця мрійливого
    Назустріч далекій весні...
    В бою на просторих нивах
    З молитвою матері сивої
    Співали прощальні пісні...

    А зараз їм треба тиша.........
    Синам...яких не дочекалися...
    Із дна безіменних могил...
    Мовчу.........
    .....Хвилину чи більше,
    і сльози втираю, вклоняюся
    ГЕРОЯМ, ЩО ПЕРЕМОГЛИ!

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  43. Оксана Маїк - [ 2010.05.11 12:23 ]
    Коли
    Коли я дивлюсь в твої очі,
    Я знаю більше за тебе:
    Чого ти насправді хочеш,
    І що тобі дійсно треба...

    От тільки сказати не смію,
    Бо хто я тобі? - випадковість.
    Я можу лиш мати надію,
    Що десь наша пишеться повість!

    05.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (9)


  44. Катя Тихонова - [ 2010.05.10 22:59 ]
    Здрастуйте, мамо...
    Здрастуйте, мамо, довге мовчання моє -
    Ріки років суєтно спливли в небокраї
    Прощень не треба – в серці гніздечко в’є
    Зжурблене літо. Сонячний ранок світає.
    Пахне хлібами. Жар затихає в печі,
    Я притулюся до Ваших плечей широких
    (Господи, вибач, мені уже не злічить
    Хибних думок, розгублених слів і кроків).

    Ластиться кіт біля ніг. Сумує зоря,
    Що ненароком упала в відро порожнє,
    Може та зірка колись і була моя –
    Вже й не засвітить, а гаснути ще не можна.

    Йдемо із Вами у роси, шукаємо те,
    Що загубили між днями і змарнували,
    Певно, у тілі щось залишилось святе,-
    Дрібка, зернятко, з якого серця зростали.

    Здрастуйте мамо, сяду ось тут, на поріг,
    Буду заслухана в дощ і загорнута в вечір.
    (Господи, дякую, рідну людину вберіг…
    Втечу влаштую від світу за мамині плечі)…
    Хай на хвилинку, хай на єдину мить
    (і не вважайте, що я єством боязлива),
    Слово застигне в повітрі і відгірчить,
    Потім воскресне і стане в мовчанні щасливим!

    Здрастуйте, мамо, довге мовчання моє…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (10)


  45. Андрей Мединский - [ 2010.05.10 19:22 ]
    Трамвай
    Вечером весенним и густым
    шел трамвай, дверей не открывая,
    вдоль дороги желтые кусты
    освещали сумерки трамваю.

    Пассажир, помятый от вина,
    в полосатой будничной пижаме,
    глядя из трамвайного окна,
    горевал, что годы убежали.

    А кондуктор, добрый до слезы,
    и от этого большой и сдобный,
    безбилетного его возил,
    не нарушить пассажира чтобы.

    Наступила осень, лился дым,
    жили два случайных человека,
    снова стали желтыми кусты,
    а трамвай все ехал, ехал, ехал…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (9)


  46. Марія Марченкова - [ 2010.05.10 19:07 ]
    ***
    так солодко цю тишу наслухати
    й розігрівати в вогнищах свій біль...
    Вбране по осені полум'я в шати,
    та життя твоє вицвіле родом із хвиль
    Не лякайсь, що воно мов ріка,–
    не зазнать норовить берегів–
    І не ремствуй, що доля така,-
    Зацвітати лишень восени


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Марія Марченкова - [ 2010.05.10 19:31 ]
    ***
    Лиш 'АNAГКН' - рок давньогрецький...Життя - позаочно
    Ніщо все ж не зміниш...ні на що, навічно...
    Статичні лиш стяги, герби чи крилатість,
    І згорбленість дзвонів...Які ж то напасті
    Без прав відчувати...Не мучте блакиттю
    І світлом безликим найближчого дому,
    Чи кроком з вікна, чи кінцями у воду
    Всім рікам навсібіч. Та вже не розілюють
    Розоране - зоряне випале листя. Хіба ненароком
    Лиш чайним зелом привітають спроквола,
    Коли вже молочні стежини розвіють
    десь поряд на гілці зі снігом торішнім


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  48. Марія Марченкова - [ 2010.05.10 19:32 ]
    ***
    Так ось блукай, ненавчено, натхненно
    Завжди з мовчанням зашпор у плащі
    Десь завжди зліва буде нерозквітло
    і стугонітиме в печалі монастир
    Твоєї віри.
    Спадай у тінь,(тривкішу від облуд),
    Сусідніми пташині крила будуть,
    В серцях місцевих проліски цвітуть,
    Тобі ж залишу сходинок довкруг
    і пружну тінь, що не згаса...ніколи

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  49. Марія Марченкова - [ 2010.05.10 19:48 ]
    ***
    А деревам листопадово. Листя падає.
    Бо фарбують всі лиси по осені гілля
    і небо линяє димарно – примарним краєм.
    Це літо останнє...чи бабине літо повільне?
    А ще восени всім рибам небо у очі тікає,
    Метеликам - вулиці-лабіринти і крига мов крила,
    схолоднілі міста...І світло чекає...
    ефірів...чи Зефірові нетрі. Ця осінь – ванільна,
    Відцвітає пожовкло у літо. Разом із тобою.
    Не відаєш як; десь на дні твого спокою
    Ліхтарі–вартові все ще сонні вибілюють дні
    що з того, що незабором – усього лиш тінь

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Василь Кухта - [ 2010.05.10 17:07 ]
    МИ

    1.
    ...Недочесані, недопещені,
    Чорним крепом сирітства хрещені.

    Недоточені, недобачені,
    Міддю, їддю, брехнею плачені.

    Недоніжені, недокохані,
    В заповіднику снів полохані.

    Недокошені, недомучені,
    Мором, горем, війною кручені.

    Недовизрілі, недострочені,
    Перелюбством продажним мочені.

    Недолучені, недоучені,
    Талмудистам чужим доручені.

    Недострічані, недомічені,
    Хижим атомом перелічені.

    2.
    ...Перетрощені, переборщені,
    Перелущені, перемощені.

    Перегачені, перештучені,
    Пересичені, пересучені.

    Перемацані, перебацані...
    Хтивим розумом переклацані!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1296   1297   1298   1299   1300   1301   1302   1303   1304   ...   1799