ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Шон Маклех - [ 2015.07.16 11:35 ]
    Серед листя
    Серед листя живуть птахи,
    Доки ці клапті життя
    Не розфарбує осінь,
    Доки не пообриває
    Падолист сього світу
    Ці сторінки правди,
    На яких літописи писані
    Буття зранених кленів.
    І я серед листя:
    Нехай і осіннього,
    Пишу про маленьку істину
    На сторінках берези,
    На жовтих листках клена,
    На брунатних долонях бука
    Часопис сумної осені.
    Пишу темним чорнилом
    Наточеним з вен широких –
    З рук, що колись тримали
    Весла човна життя…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  2. Шон Маклех - [ 2015.07.16 11:28 ]
    Люди країни Вчора
    Я вартовий. Стою
    Між минулим і майбутнім
    На хиткій межі буття,
    На кордоні між «Я» та «реальність»,
    Стискаючи в жмені пісок –
    Все, що лишилося від країни «вчора»
    (А там жили люди).
    Я сію ці піщинки як зерна –
    З кожної виросте країна
    Наших химерних спогадів
    (Бо це все, що у нас лишилося).
    Кожна з цих країн пустеля:
    Замість саду в кожній з них
    Тіні хмар.
    Замість квітів – каміння.
    (А ви думали яблуні)
    Ці дерева пізнання
    Ще слід зростити
    Поливаючи живою водою слів.
    Цвіту рожевого ще слід дочекатися,
    Щоб споглядати зі смутком,
    Як вітер часу обриває пелюстки,
    Лишаючи нам ніщо «сьогодні»,
    Порожнечу в торбі «наше»,
    Дірки в черевиках «треба»
    (Не ті, що «офіра»),
    І пилюку в сувої «шлях».
    Люди країни Вчора!
    Ви живете в долині моїх спогадів,
    Серед хащів моєї свідомості.
    Хто ж про вас згадувати буде
    Якщо не я…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  3. Шон Маклех - [ 2015.07.16 10:18 ]
    Дощ березолю
    Дощі березолю – холодні й відверті,
    Як сторінки давньої книги,
    Написаної монахом-єретиком
    На козячій шкірі проклятих днів.
    Цей паралітик-березень
    Мокрими деревами Скорботних П’ятниць
    Зачиняє врата темного храму Одкровення.
    Мокрі люди і сумні пси,
    Біла квітка на важкій холодній землі
    Яку щедро посипали попелом
    Спалених хат селян-втікачів.
    Добре, що переліг боліт
    Ніколи не ранив плуг:
    Надто багато,
    Надто багато,
    Аж занадто
    Сховано у цьому земляному літописі –
    Пластах старого торфовища.
    Хоч це не чіпайте
    Своїми важкими руками.
    Чи ви просто забули,
    Яка вона – наша історія,
    Як воно – дивитися на все це
    І німувати.
    Мені хочеться вийти з домівки
    Цього мокрого дня підсніжників
    І крикнути людям пустищ:
    Збудуйте храм з дерева живих беріз.
    Нехай він вічно плаче,
    Якщо вам вже несила.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  4. Шон Маклех - [ 2015.07.15 22:40 ]
    Подарунки тиші
    Сьогодні тиша роздає подарунки:
    Кожному схимнику і жебраку
    По одному рожевому зайцю:
    З величезними вухами-парасольками,
    Якими він прикриє Всесвіт
    Щоб не поглухли всі
    Від сурми Судного Дня.
    Сьогодні (не вчора) тиша з торбою:
    Цяцькованою-строкатою,
    Кольоровою і залатаною,
    Вистачить всім подарунків:
    І пастухам волохатих тижнів,
    І королям безлюдних земель,
    І капітанам загиблих кораблів,
    Що спочивають
    На самому глибокому дні темряви.
    Кожному тиша подарує
    Іграшкового зайчика,
    Бо з живими вуханями я попливу
    На дерев’яному човні мрій
    Вздовж промінчика Місяця
    До острова сподівань,
    Де будемо ми слухати
    І чекати…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  5. Шон Маклех - [ 2015.07.15 22:30 ]
    Манускрипти весни
    Ця весна сміялася
    Трьома кольорами ірландського прапора:
    Зеленим – молодих листочків буків,
    Білим – кольором ніжних анемон,
    Помаранчевим – вечірніх заграв.
    Коли весна сміється,
    А ластівки співають все ту ж саму
    Травневу пісню рукописного євангелія,
    Писаного під наспіви вітру
    На жовтій шкірі старих цапів
    З розцяцькованою палітуркою квітів.
    Якщо ти ірландець,
    Якщо музика для тебе звучить
    Завжди і всюди,
    Пиши вірші:
    На полотні вітрильників,
    На перламутрі мушель
    (З яких роблять ґудзики
    Танцюристи джиги і старі торговці),
    На каменях, відшліфованих вітром,
    І просто на синій площині неба.
    Пиши…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  6. Шон Маклех - [ 2015.07.15 22:25 ]
    Лох Луйбе
    Пірнаю в Озеро Трави,
    Занурююсь у його глибини,
    Куди навіть плескаті зелені коники
    Не наважуються зазирати,
    Пливу між хвилями королиць,
    Між їх терпкою піною:
    Їх білих пелюсток просвітлення,
    А вітер гойдає
    Воду запашної конюшини:
    Трирозділену, трилистяну,
    Триєдину суть білого шамроку.
    Я пірнаю, пірнаю, пірнаю.
    Пливу
    Капітаном каравели життя,
    Спрямовую тіло-човен
    У безкрайні океани літа,
    Біля острова спогадів,
    Кину зламаний іржавий якір:
    Лише бджоли чайками
    І метелики альбатросами,
    І вірші мої кострубаті – вітрилами,
    І сон як смерть...

    Примітки:
    Лох Луйбе (LochLuibe) – Озеро Трави (ірл.)


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  7. Шон Маклех - [ 2015.07.15 22:00 ]
    Сутінковий шарлатан
    У сутінкову епоху –
    Сіру, як миша Аполлона,
    Огидну, як хвіст щура,
    Що несе гуму у кожне кам’яне місто
    Шарлатан сутінковий
    Став популярнішим
    Аніж паяц торговища
    У країні холодної темряви,
    У країні одвічної сирості
    (Не лісів дрімучих, а свідомості),
    Що гущавіє тижневими вершками
    Молока хворої корови демагогії
    Чи то словоблудства.
    Сутінковий шарлатан
    Кульгавим карликом
    Дарує всім закоханість
    У самознищення,
    Руйнування та здичавіння.
    Він прийшов з темряви,
    З селища чуді,
    Що згубилось за болотами,
    Прийшов на торжище,
    Де продавали віру
    І завів всіх у сутінки
    Буття чи то свідомості.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  8. Кароліна Бундаш - [ 2015.07.15 14:45 ]
    excess
    Моїм першим надсолодким манго був саме ти -
    нудьга не мала над нами влади,
    фруктові, жадібні поцілунки матово прилипали до скла
    бо, коли твій соковитий подих мені підборіддя гладив,
    тоді ця любов не гріла, а щонайменше пекла.

    Не маючи ані крихти в роті, з нервами, обрізаними до м'яса,
    я куштувала трохи твоєї плоті,
    спрагла й оголена, мов натурниця для Пікассо.
    Кусень здорового глузду - таки божевільна страва,
    та я кохала тебе безтямно, насичено-терракотово,
    так, як облизує гірський схил густа вулканічна лава,
    пристрасна та волога,
    Я прокидалася поруч, посміхалася мимоволі,
    а коли в нас лишалося ранку на три поцілунки і один спогад,
    ти, мов терплячий скульптор,
    ліпив з мого серця розкішний букет магнолій.

    Я кохала тебе більше, ніж ти міг собі уявити -
    і ніж могла уявити я.
    Чужі жінки викликали у мене страх, або навіть - злість,
    кожен зайвий погляд, кожне нове ім'я нестерпно пекучі,
    коли зсередини гусінь ревнощів їсть.
    Я стежила за тобою, читала усі листи,
    перевірила кожен неохайний аркуш,

    "читай між рядками, крихітко, саме там необачно ховають правду"

    Гадаєш, мені до смаку влаштовувати істерику, сварку?
    коли я так боюсь тебе втратити - що ладна вбити за зраду.

    Я ж не знаходила собі місця.
    Тривога тиснула серце, шорстка, мов котяча лапа.
    Ти охолов, перестав голитися, голос неначе стерся.
    І раптом - спакувавши валізи і кинувши мені погляд,
    мов ляпас,
    Лишив мене наодинці із відчаєм...і без серця.

    Відколи ти зачинив за собою двері моїм ключем,
    минуло вже хтозна-скільки днів,
    Хто, окрім тебе, зуміє кохати так трепетно й ніжно,
    що цвістиме душа?

    Час мене на багатті моєї ж ніжності невблаганно спалив
    адже навіть в кохання повинна бути межа.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | "прянощі"


  9. Сергій Гололобов - [ 2015.07.15 11:21 ]
    Рак неба
    Рак Неба Рак-Неборак Неба Рак Неборак Неба Рак

    Свиснув на горі Я

    Прийшов немов злодій

    - Хто-хто з хатки вас вигнав,
    Біднятка?
    Хто-хто грозився тупу-тупу ногами,
    Сколоти вас рогами,
    Ніжками затоптати,
    Хвостиком замести,
    Щоб вам була смерть?

    А нема смерті

    Набрехали вам

    Повертайтесь до хатки,
    Дітки

    Рак Неба Рак-Неборак Неба Рак Неборак Неба Рак
    Як прийду – то буде знак:

    Мов блискавка зі Сходу та аж до Заходу

    (2013)


    Рейтинги: Народний -- (4.97) | "Майстерень" -- (4.75) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  10. Шон Маклех - [ 2015.07.15 11:41 ]
    Капловухі вітрильники
    Яблуко-сонце
    Кинув у глибінь моря
    Бородатий Бог
    За виднокрай-риску:
    Туди, куди пливли-не-вертались
    Капловухі вітрильники –
    Білі, як шерсть овець-неслухів.
    Долинає шум: весняний вітер:
    Коли блукає островом – запашний,
    Коли прилітає з моря – солоний.
    Був би єретиком, якби жив давно,
    У темних хащах минулого,
    Був би книжником,
    Якби за стінами кляштору
    Шукав би забутої істини
    Волохатий хвіст
    У темному лісі літер,
    Був би блукальцем,
    Якби море покликало
    Кинути людей свого клану.
    Лишилося тільки чекати,
    Що в пошерхлих долонях
    Старий пересмішник Бог
    Знову принесе нам яблуко-сонце,
    Яке кинув так необачно
    Він
    В океан спогадів…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  11. Шон Маклех - [ 2015.07.15 11:45 ]
    Земля крапок
    Є багато земель і країн
    У світі передчуттів апокаліпсису
    (Чи то одкровення –
    Як собі хочете)
    Є багато країв зачудованих:
    Країн ком та знаків оклику.
    А моя земля Ерінн – земля крапок.
    Тут на кожному перехресті,
    На кожному місці спочинку,
    На кожному зеленому пагорбі
    Ставили гойдели сонце:
    А виходила крапка.
    Не в кінці шляху,
    І навіть не в кінці пісні.
    А просто крапка.
    (Так ніби пісня –
    Зачала, а потім урвалася,
    Так ніби дорога:
    Йшли в Оффалі,
    А все одно прийшли в Дублін).
    Ось так і живемо на землі крапок.
    На землі, де все сказано,
    Але нічого не прочитано,
    Нічого не збережено,
    А просто поставлено крапку
    Чи то багато крапок:
    І розумійте собі як хочете –
    Ви, зайди...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  12. Михайло Десна - [ 2015.07.14 11:56 ]
    Пародія
    Де-пу-тат.
    Ще й депутат як слід.
    Певно,
    наше Вам:
    - Привіт!

    - Поза ...
    поза ...
    позачерговий привіт!

    - Мафія -
    це, мабуть, апетит?

    - Наша фракція -
    кооперативний
    (родом і народом)
    обраний голосуванням
    плід:
    мікрофон - єдиний, хто
    бандит.

    - Як!?
    Так ось де зачаїлась зрада?

    - Поза сумнівом.
    Система голосування "ВЕРХОВНА РАДА".

    14.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  13. Магдалена Соломон - [ 2015.07.14 11:27 ]
    Як колись...
    Як колись...
    Коли життя було жорстоке і безбарвне,
    Коли страждала за тобою...
    І у мить...
    Спинилася на лінії конфлікту,
    Все вже немає значення сьогодні.
    Чому? Спитаєш...
    Та просто грані небуття змінились,
    І перестали існувати.
    Чи ти не знаєш,
    Що лине мить, години, дні,
    І поклик серця спалює, зринає...
    Вже не колись,
    По-іншому дивлюсь на білий світ,
    На долю, на любов, на несвідоме...
    Та треба йти,
    Не зупинятись,
    І, можливо, стріну на дорозі,
    Нову надію, безконечність, слово...
    З Тобою йти, і бути там, де Ти...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Магдалена Соломон - [ 2015.07.14 11:35 ]
    СЕРЦЕ-КАКТУС
    Серце, як кактус…
    Покрите голками недовіри
    Скептицизму та прагматизму…
    Коли торкаєшся
    До верхівки
    З пальців одразу йде кров
    Хіба не реакція….
    Не потрібна волога
    Підтримка…
    Дивна рослина
    Дивне створіння…
    Радіє раз на рік
    Без причини
    Просто радіє…
    Адаптовується
    І сумно мовчить…
    Без органічних добавок
    Просто маленьке
    З голками
    СЕРЦЕ…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Шон Маклех - [ 2015.07.12 23:33 ]
    Шати для істини
    Листям весняних дерев мені
    Шелестить Слово.
    Білими хмарами шиються шати –
    Чисті, як порожнеча –
    Одяг для вищої істини,
    Що приходить оголеною
    У наше хворе марення,
    Яке ми звемо «реальність».
    У піснях синиць,
    У безнадійному крику зозулі,
    У голосі чайок (прощання)
    Вловлюю звуки Слова,
    Його прозорі літери,
    Його незриму присутність
    Мені підтверджує вітер –
    Оцей теплий, вологий, весняний.
    На видноколі пагорбів
    Бачу лише кольори:
    Зелений, білий і синій.
    Буду чекати (довго, можливо, вічність)
    Коли зацвіте вересень І земля пофарбує рожевим
    Оцей світ безталанний:
    Кольором смутку,
    Кольором ностальгії...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  16. Шон Маклех - [ 2015.07.12 23:39 ]
    Вусате літо
    Вусате літо
    Вітає мене гудінням
    Вусатих блискучих жуків,
    Білими хмарами вати спогадів
    Про блукання лісами бажань
    Темних, як кожні пошуки
    Невідомого
    Серед хаосу пожовклих манускриптів
    І глиняних табличок «минуле».
    Квітами синьої вероніки
    Неба шматочки під ноги мріям.
    Вужем жовтовухим свідомість
    Повзе в невідоме – в хащі
    Абетки цвяхованого Всесвіту
    У затінок крон:
    Білим пугачем чи то круком
    (Теж альбіносом)
    У пошуках вічних
    Привітанню назустріч.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  17. Шон Маклех - [ 2015.07.12 23:50 ]
    Сліди на піску
    Сліди на піску.
    Їх лишали босоногі монахи
    У чорних рясах ночі
    З вервечками днів у руках,
    Їх лишали бородаті воїни
    З білими щитами,
    Посрібленими мечами
    І картатими зелено-чорними кілтами.
    Сліди на піску:
    Їх читав сивий крук,
    Мружачи блискуче око
    Від променів жовтого небесного ока,
    Що падало каменем
    У темно-зелене море,
    Їх загортав вітер,
    Бо розумів – не треба
    Лишати ці літописи
    На піску вічності.
    Сліди:
    Босих ніг, цвяхованих чобіт,
    Дерев’яних мокроступів,
    Пальчатих лап,
    Пазурів та копит,
    Втомлених тіл, судомних рук –
    Сліди на піску.
    Вас змило море,
    Вас зневажали мурахи,
    Падаючи у ваші безодні,
    Тікаючи від мурашиних левів.
    Я лишив їх
    У своїй покаліченій пам’яті,
    Щоб написати про них у книгу,
    Сторінки якої – теж піщинки,
    Бо все на світі – пісок
    Розбитого піщаного годинника.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  18. Василь Луцик - [ 2015.07.10 23:49 ]
    ***
    Люди – дивіться!
    У небо дивіться!
    Слухайте тиху Всесвіту вічність!
    Cмертність
    свою тиху слухайте!
    Люди – дивіться!
    У небо дивіться!

    Зорі рухайте!

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  19. Мар'ян Кондратюк к - [ 2015.07.07 15:26 ]
    "Кавовість буття"
    він випив неналитої кави,
    закусив губами.
    подивися на годинник,
    подумав і знову випив.
    2015


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  20. Мар'ян Кондратюк к - [ 2015.07.07 15:41 ]
    "Крематорій цигарок"
    розквітни знов в своїй весні,
    розквітни у в моїй траві
    пролийся у рядки рясні
    ногами-горлом я відчую
    твій цигарковий крематорій.
    2015


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  21. Мар'ян Кондратюк к - [ 2015.07.07 15:02 ]
    "Знову"
    На радість снобу -
    забив на моду.
    Я прошу вас, залиште номер,
    я обіцяю, не подзвоню!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Михайло Десна - [ 2015.07.07 07:33 ]
    Гоголь мав рацію
    Сучасна Україна.
    Водночас дві півкулі
    (не Захід- Схід)
    оголює калина.
    Одна - це Гоголь:
    "Ревізор".
    Не допоможе і "Кагор"
    очистити нещасні душі...
    А друга -
    ой! все той же Гоголь.
    Безмертя й волі скульптор -
    "Тарас Бульба".

    07.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  23. Михайло Десна - [ 2015.07.06 17:18 ]
    О часи, о мова
    Ранок.
    Селище міського типу.
    Рух у центрі засобів "транзит".
    З велосипедним поруч скрипом.
    Дві подруги
    проводять "аудит"
    доцільності придбати у крамницях щось "на дух"...
    Велосипедами навчились керувати -
    до чого тут правосторонній рух?
    Край шляху припарковане таксі.
    Фургон з товаром наближається назустріч.
    Таксисту років п'ятдесят усі:
    зайшов до магазину
    знайти якусь свою річ.
    (Вертається назад,
    гад).
    Об'їхати таксі встигає перша жінка.
    Наблизився фургон.
    Ще мить - уже позаду.
    Дорогу перехожий -
    те ж мені новинка (!) -
    долає до мети,
    що визнають як "Ладу".
    Увагу привертає несподіване падіння:
    з велосипеда
    (до стоячого таксі)
    "лягають" на асфальт обурливі сідниці
    (яким уже за двадцять -
    нема ще тридцяти).
    На щастя, обійшлось...
    Для молодиці.
    Хіба що на асфальті
    пізніше буде ґуля.
    Усі і розійшлись у справах, хто чим дише.
    Водій сіда в салон,
    надворі ноги лише.
    Велосипед-зозуля
    підводиться з асфальту:
    - Ти "уху їв", яйцеголовий!!? -
    і власними дверцятами
    шофера -
    по ногах.
    .............................


    Її синочком рідним
    вписатися у шпальту
    я б дуже не хотів...


    06.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  24. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:59 ]
    Дивний день
    Сьогодні і дивний день – і звичний
    Він просто надто-надто насичений

    Забігла в чудернацький зашарпаний офіс
    Обідала з мільйонером в шикарному ресторані
    Тримала в долонях квітки рясту
    І давилася смогом у пробці

    Закохалась в українця з вусами
    А в мене закохався старий астролог

    Торгувалась жорстоко з таксистом
    Купила мішечок книжок

    ЗасипАв мене крижаний дощ
    І засліплювала неприродно-яскрава веселка

    А зранку дзвонив ти…

    І я так радію життю
    Ніби справді тебе люблю

    20.04.2007


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Валерій Хмельницький - [ 2015.07.05 13:37 ]
    утаємничене продовження цікавої історії, навіть двох
    вона ішла на побачення
    красиво убрана
    намальована як лялечка

    на побачення із чоловіком
    який їй дуже подобався

    із чоловіком
    з яким познайомилася в Інтернеті
    і провела кілька годин уночі

    спілкуючись по телефону

    із чоловіком
    якого у мріях вже бачила

    своїм майбутнім законним чоловіком

    аж раптом ніс у ніс зіткнулася із велосипедистом
    не помітивши як випадково
    зійшла із тротуару на велосипедну доріжку

    велосипедист гречно перед нею вибачився
    і хотів продовжити свій шлях
    але звернув увагу
    що дівчина
    яку він ледь не збив

    просто осяйна красуня

    тоді він до неї усміхнувся і запитав
    чи не можна взяти у неї номер телефону

    дівчина усміхнулась у відповідь
    і не відмовила йому
    у цьому маленькому проханні

    наступного тижня зателефоную
    пообіцяв велосипедист
    і нарешті продовжив свій шлях
    як і дівчина

    а за кілька днів чоловік
    до якого вона тоді так спішила
    її покинув

    і велосипедист не зателефонував
    наступного тижня

    і хоча ця історія
    має своє продовження
    але
    скоріше за все
    ви про нього навряд чи дізнаєтесь


    12.06.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Луцик - [ 2015.07.04 20:08 ]
    ***
    Вечір пахне ліхтарями…

    Йду – повільно.
    Дивлюся – прямо.
    Позіхаю, не прикриваючи рота.

    Сьогодні –
    Субота.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (5)


  27. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 18:15 ]
    ***
    і не було у перших рядах хто покутував кров'ю
    і не було жалю елегантність зразок на показ
    це для істинних честь чистокровних безтямних як звір
    і нещадно-красива пітьма феєрично аж темно

    і не було у перших рядах хто вигнанці із плем'я
    але ними принесено жертву прощати за кров
    а хіба хтось рахує життя це ж злочинці
    чи довірився б хто у час мирний і що таке час
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Уляна Ностальгія - [ 2015.06.30 15:01 ]
    Вода з крана
    Чистий лист паперу,
    а потім якісь слова,
    емоції, мовчання...
    так хочеться тепла
    серед зимової скрути
    надворі.
    як добре, що я ще жива,
    ще тече вода з крана.
    роздягайся.
    сьогодні я одна.
    і доживу з тобою до рана.
    не знаю чи була права,
    тобі певне не потрібні
    мої слова...
    краще губи.
    ні, ні, я не німа,
    то просто тіло зупинилось
    у часі...
    і очі зелені як трава
    просторо дивляться тобі
    у вічі.
    вода.. ніхто краще не обійма.
    вона не тепла - гаряча.
    збудись, все сниться:
    ти сама.
    але ж вода,
    вона обійма,
    ковзає між пальцями,
    гладить волосся...
    вона всюди... огорта,
    тільки шкода про одне:
    вона вже вистигла...
    а на вулиці - зима.


    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Оксана Єфіменко - [ 2015.06.30 01:32 ]
    Вертання
    Поле, поросле суничником і полином,
    духмяність і гіркота дитинства -

    беззаперечного щастя,
    оголеної безперешкодної трагедії.

    Липкі руки, замазані у зелень,
    торкають твоє усміхнене лице,
    гладять рум'яні щічки,
    високий розумний лоб.

    Твоя усмішка дивна,
    немов складена із фрагментів,

    я дивлюся і не впізнаю себе у жодному,
    але ти вперто наказуєш мені не відводити очей.
    Ця гра мене втомила, проте я не відведу.


    Літо занурене у темне прядиво,
    вовча шерсть кублиться попід вікон,
    за якими вже сплять наморені батьки.

    Я надворі, згори гомінко,
    там гойдають гілки примарні пташки.

    Ти зростаєш з-поза дерев
    у глодовому мороці, твої оченята лискотять
    сумно і спокійно.
    Поруч тебе то сунеться, то поривається
    неслухняною твариною вітер.

    Ти кажеш, що я тобі більше не потрібна,
    що далі ти сама,
    і кидаєш мене долілиць,
    крокуючи до темних будівель міста.

    Роса оглушно дзвенить тобі вслід
    і скліпується з трави у землю.


    Сьогодні крізь важку дрімоту спеки
    я знову почула твій голос.
    Він шарпнув мене і зімлів.

    Задушне світання червня
    зранює пісню.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Михайло Десна - [ 2015.06.29 09:39 ]
    Євроєврейство
    Із кінця в кінець...
    Що? Так одразу
    й навпростець?
    Смалець є,
    то є і тракторець...
    Витікає
    не бензин,
    не газ,
    не вітерець.

    Повні баки
    (дві губи)
    нечесності,
    нещирості...
    Ганьби.

    А вмикаєш телевізор -
    як собачий грець -
    ...із кінця в кінець.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  31. Іван Потьомкін - [ 2015.06.26 18:04 ]
    Зозуля
    «Скажіть, тату, як так сталось,
    Що зозуля в чужі гнізда підкидає яйця?
    Корм малятам самотужки дати неспроможна?»
    «Ні, тут інше. Щось на казку схоже.
    Але знаєш, в кожній казці, пісні чи прислів’ї
    Мудрість наш народ вкладає ,
    Для якої нема в часі ліку».

    2
    Занедужала вдова. Нема сили встати.
    Просить діток хоч ковточок води їй подати.
    «Нема,- кажуть, ані краплі в хаті».
    «То збігайте до озерця якомога хутко...»
    «У що взутися не знаю»,- каже старший.
    «Тоді, донечко, піди ти».
    «Нема в мене хустки, аби завинуться.
    Нехай піде твій мазунчик!»
    «Ну, хоч ти, любий Івасю, матусю послухай...»
    «Нема в мене, мамо, у що зодягнуться».

    3
    Зійшло сонце уповні, освітило хату.
    Притьмом знялась дітвора на подвір’я гратись:
    «Довга лоза» та «Піжмурки», «Ворон», «Кіт і миша»...
    Враз забули хвору матір. А вона ледь дише.
    Та ось в хату вбіг Івасик, аби заховатись.
    Бачить: з ліжка поволі підводиться мати.
    Але чомусь менша й менша тілом.
    А довкола - невідь відки повнісінько пір’я…
    Стає мати поволеньки на зозулю схожа…
    Кинувсь з хати Івасик прожогом:
    «Біжім прудко до озерця, наберім водиці!
    Може, мати нас простить і не стане птицею».
    Хто відерце, а хто кухлик несуть діти воду:
    «Пийте, мамо, та скидайте пір’я те негоже!»
    А вона вже не вустами, а дзьобом говорить:
    «Запізнились ви з водою...Не мої ви діти...»
    Ті ледь мовлені слова стали їм одвітом.
    Підстрибнула і крильми сумно помахала.
    Далі лиш одне «Ку-ку!» з гаю долітало.

    P.S.
    Як літа свої в зозулі лічить доведеться,
    Не забудьмо згадать неньку. Як їй там ведеться?
    Попросімо любу птаху, що гостює в пісні,
    Аби множились літа й тільки гарні вісті.
    ======================================================------------------------

    За основу взято: «Як мати стала зозулею».- «Дніпрова хвиля», Київ, «Радянська школа», 1990, стор.55-56.




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  32. Оксана Єфіменко - [ 2015.06.26 17:08 ]
    із Сильвії Плат «Випадок»
    Все так закамяніло! -
    це сяйво місяця, ця скеля крейдяна,
    в ущелині якої лежимо ми
    спиною до спини. Я чую крик сови
    у синяві промерзлій.
    Нестерпні голосні мене у серце стромлять.
    Дитина у колисці білій зітхає й крутиться,
    і роззявляє ротика у вимаганні.
    Її маленьке личко карбоване у дереві, червоному й болючому.
    Аж раптом зорі - такі одвічні, нездоланні та різкі.
    Один лиш дотик: опікає і болить.
    Твоїх очей не видно.
    Ось тут, де яблунева паморозь квіткова
    холóдить ніч, ходжу по колу
    над урвищем старих провин, глибоких і гірких.
    Любов сюди прийти невзмозі.
    Безодня чорна глибочіє у собі.
    На іншому її краю
    маленька майорить душа, малесенька лічинка біла.
    І я не маю вже ні рук, ні ніг.
    Хто ж це понівечив нас так?
    Рідіє темрява. Торкаємось, немов каліки.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3) | "Оригінал"


  33. Катерина Ляшевська - [ 2015.06.18 20:50 ]
    агрус
    той хлопець хотів вуса так
    що вони йому виросли
    кущем агрусу

    і пишався він садом
    садом квітнув
    ним же і пах

    дивіться які вуса
    дивіться який агрус

    і родив агрус
    намистинами повнився
    намистинами пад

    лише сивочолі верби
    матерями плакали

    чи то бачилися їм вуса
    кущем терену

    чи багато було поховано
    агрусу

    2015р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  34. Олександра Камінчанська - [ 2015.06.17 00:03 ]
    ***
    Відображення безкінечності
    У світі, у квітці, у слові.
    Від божевілля - до ґречності,
    До любові.
    Сліди на палітрі життя
    Холодно-гарячі, різномасті.
    Серед омани, безвілля, знетям
    Не впасти б.
    Дихати кожним днем
    І вірити, що настане завтра.
    Іти проз весни, у листя руде,
    Як ватра.
    Дерева, наче білборди,
    Весняно-квітні, срібно-зимові
    Розшифровують коди
    У слові.




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  35. Марія Дем'янюк - [ 2015.06.16 11:26 ]
    Ти будуєш мене...
    Ти кладеш камінь за каменем, цеглу за цеглою,
    І будуєш храм у моїй душі, де я буду молитися....
    Далі береш молоді садженці:пагін за пагоном,
    Квітку за квіткою
    Й ростиш сад у моїй душі, де я буду в тиші....
    Потім краплю за краплею,
    Хвиля за хвилею наповнюєш океан,
    У якому я на золотому човені маю мрії вудити,
    що в рожевих сукнях зорями будуть світити...
    Ще будуєш терасу над якою заграва сховалася в лампу,
    Щоб світити мені незалежно від часу...
    Ого яка я велика: храм, сад, океан, тераса,
    і все завдяки тобі, ЛЮБИЙ!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Біцька - [ 2015.06.15 14:33 ]
    Мне бы...
    Мне бы хижину в бору сосновом.
    Чтобы утром - трели соловья,
    День начав, чтоб не был он суровым -
    Разбудили песней бы меня.

    Чтобы травы с солнышком проснулись,
    Улыбнулись, помахав листвой.
    Чтобы рОсы лепестков коснулись,
    Опоив водой из родников.

    Чтоб в безумстве закружила осень.
    Снегом запорошила зима.
    Лето - золотило мою проседь.
    И капелью плакала весна.

    Мне бы хижину в бору сосновом.
    Для души построить...отыскать
    Чтоб заблудшая, могла я снова,
    Свою жизнь, да заново начать.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Біцька - [ 2015.06.15 14:19 ]
    Минуло... навiть не болить
    Минуло… навіть не болить….
    Лишилось відчуття образи,
    що на очах моїх бринить
    сльозами від тяжкої врази.

    І серце крається в жалю.
    Журба в душі не знає спину.
    І пам'ять, і що так люблю…
    карбується… смаком полину.

    І з часом, краще майбуття,
    Вві сні прийде, мене обійме.
    З тобою - все моє життя….
    Без тебе - час поволі плине.

    Зозуля в лісі не кує,
    Спів солов’їний не чарує.
    Якщо ти - все, що в мене є,
    Чому ж я й досі так сумую?

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Марія Дем'янюк - [ 2015.06.07 18:08 ]
    Маки
    Трава зелена і тополі.
    Пункт пропуску військової частини.
    Мов Боже провидіння, голос крові:
    Серед трави уперше забуяли червоні маки -
    обереги, знаки,
    Благословіння із минулих поколінь,
    Що над усе любили Україну
    І ту любов заповідали сину.

    Так трепетно ці маки проводжають бійців,
    які на Схід з частини відїжджають.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  39. Юліана Барвінська - [ 2015.06.06 23:50 ]
    Ми, мабуть, таки божевільні.
    Ми, мабуть, таки божевільні –
    Розкидаємо листки всюди з віршами…
    Календар завмирає з сірими днями,
    Годинник перестає битись об стіну,
    І люди заводять свій механізм на роботу,
    Сплять, йдучи по вулиці,
    І вже сонце в небі нічному світиться…
    Це людина.
    Все людина рухає, переставляє, змінює.
    А сама стоїть і дивиться,
    Давиться світлом ламп, у скло захованих,
    Та все дивується…
    Таки божевільна.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Світлана Костюк - [ 2015.06.06 09:44 ]
    ***
    Запрошують мене на 27 червня в Неаполь( Італія) для участі у церемонії нагородження Міжнародною літературною премією за перемогу у поетичному конкурсі " Між словом і вічністю"( серед 452 учасників з різних країн світу маю призову 5 премію ). Пишуть, що я єдина українка- переможець ...(а премії 16 років) Поезії на конкурс приймалися 4 мовами - анг., франц., італ, іспанськ. Оскільки я не є носієм цих мов, моя поезія розглядалася журі у перекладі Ю.Лазірко ( дякую щиро, Юрію, за плідну співпрацю!) Радію, що прислужилася хоч маленьким своїм внеском задля розквіту рідної літератури, поезії, підняття її престижу у світі... А далі -починаються "ех".... :)
    1 "ех" -- проїзд на церемонію нагородження власним коштом...
    2 "ех"- боюся за своє самопочуття, адже це нелегка дорога після 5 хіміотерапії, ще й така температура повітря...
    3 "ех" - мало часу для оформлення візи...
    4 "ех"- погано без знання італійської мови...бо треба їхати з кимось, або щоб хтось з українців зустрів там...
    Не хочеться перераховувати усіх "ех"... ЕХ...Але все одно приємно... Буде видано колективну антологію поезій в Італії...Такі перемоги у проміжках між боротьбою з хворобою окрилюють, підносять дух, додають сили і натхнення...Принаймні, можна поділитися цією радістю зі своїми друзями по ПМ та ФБ..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  41. Віталій Ткачук - [ 2015.06.03 16:49 ]
    Варанасі
    о Криме наш
    так прагнуть справдитися назви
    і Чорне море має стати чорним
    а ЮБК - священним Варанасі
    сюди приїдуть бідні і багаті
    і шахтарі і чесні казнокради
    вже не засмагнути
    а смажитись
    під благодатним сонцем
    край пансіонатів

    о Криме наш
    і оживуть безлюдні пляжі
    і трупи довго тлітимуть
    на ваті
    одним із перших
    згорить єлейно-мавзолейний
    і море лєнок, вовок
    спрагло зажадають
    як вождь палати
    десь на узбережжі

    о Криме наш
    вода солона кожну крематуру
    оберне в благородну сіль землі
    і сотні барів опанують
    нехитрий список
    поминального обіду
    і стане ритуальним їдлом
    шаурма
    символізуючи загорнуту у вату плоть
    цукрова ж вата буде всім скорбящим
    на десерти

    о Криме наш
    заводи з виробництва вати
    по всіх містах
    безкрайньої вітчизни
    дадуть місця робочі
    пенсії і пільги
    попи твої
    не гірше від брахманів
    служитимуть гарячі панахиди

    о Криме наш
    туристів міліони
    з усіх усюд
    найбільше із гейропи
    приїдуть на твої страждальні гальки
    і скажуть слава слава вам кримчани
    о мудрі і безмовні спостережці
    і будуть вам кидати
    долари і євро
    за ніч у прибудованій халупі
    і жодні санкції не спинять
    твого тріумфу
    на сакральному багатті
    о крим-ато-рію
    священна земле
    перехід до раю


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  42. Віталій Ткачук - [ 2015.05.27 20:00 ]
    біжи
    біжи
    краплинами по моїх вікнах
    усміхненим півмісяцем
    заглядай у шиби
    вилискуй
    павутиною на сонці
    співай птахою на сусідньому дереві
    ховайся в його листі

    буди
    променем раннього сходу
    протягом з незачиненого вікна
    стукай листами у двері
    і втікай місто за очі
    бо я вже виходжу із дому
    щоб спіймати тебе
    в обійми


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (9)


  43. Василь Луцик - [ 2015.05.25 21:44 ]
    ***
    Ми шукали ідеали – всього мало нам було. Ми співали, ми кохали, та шукали ідеали.
    Ми усіх людей питали, ми питали неба. Ми шукали, ми шукали!..
    Але ми, дурнí, не знали,
    що вже їх –
    не треба.

    2014-2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  44. Владислав Лоза - [ 2015.05.24 22:36 ]
    Синій птах
    у моєму серці живе синій птах, який
    хоче вирватися,
    але мої ребра для цього заміцні,
    і я кажу йому, сиди там, я не дозволю
    комусь
    побачити тебе.
    у моєму серці живе синій птах, який
    хоче вирватися,
    але я топлю його у віскі й душу його
    цигарковим смородом,
    щоб курви, бармени
    та бакалійники
    ніколи не дізналися
    про
    нього.

    у моєму серці живе синій птах, який
    хоче вирватися,
    але мої ребра для цього заміцні,
    і я кажу,
    затихни, невже ти хочеш,
    аби все пішло коту під хвіст?
    невже ти хочеш
    вибити мене з колії?
    зірвати мої продажі
    в Європі?
    у моєму серці живе синій птах, який
    хоче вирватися,
    але мене не проведеш, тому я випускаю його
    тільки вночі,
    коли усі сплять.
    я кажу йому, я пам’ятав про тебе,
    тому
    не журись.
    потім я зачиняю його,
    але і там він продовжує співати,
    бо я знову не дав йому
    померти,
    і ми засинаємо
    разом,
    поєднані нашою
    таємною угодою,
    і цього достатньо,
    аби змусити чоловіка
    плакати, але я
    не плачу, а
    ви?

    1992


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  45. Віталій Ткачук - [ 2015.05.16 17:38 ]
    ###
    У день коли небо і ріпак
    дозрівали на прапор
    коли мак узаконили
    і трава чекала своєї черги
    символізуватися
    приходили до тебе
    циганчата в гості
    пухка молодиця
    ламала їм такої ж булки
    ті звикло викидали їдло до смітника
    жінка репетувала
    альтом
    циганчата виводили
    чи то колядку
    чи молитву на ніч
    їхня смаглява шкіра
    рикошетила краще ніж бронь
    кому осудом
    кому настирними питаннями
    кому планами на вихідні
    випадково влучило
    навіть у сонце
    ледь встигло прохрипіти
    я ж ваше
    циганське
    і всі покотилися
    кожен за своїм
    квитком


    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  46. Надя Сарабай - [ 2015.05.13 23:04 ]
    ...життя це чудо!..не змарнуй його!..
    ...насолоджуйся кожним моментом свого життя, будь задоволений життям, воно коротке, немає часу, щоб жаліти за те що ти вже зробив...не витрачай час на непотрібні переживання, лови кайф від кожної прожитої секунди...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Надя Сарабай - [ 2015.05.13 13:45 ]
    Смішні унікали =)
    Хах... трохи смішні... трохи обезбашені... молоді...нежонаті...безтурботні...водночас...весь час про щось думаємо...а кажемо, що думати немає сенсу...любим...дуже-дуже...один одного...і навколишній світ...шалено закохуємося...про що потім половину життя жаліємо...і все одно згадуємо з задоволенням...не ображаємося...принаймні стараємось...розуміємо всіх і все...при тому не розуміємо себе...допомагаємо дорогим собі людям...і на жаль деколи не помічаємо помочі і уваги інших за що потім...коли вже трохи запізно жаліємо...і починаємо розуміти...пробуємо виправити...а вже пізно...шукаємо чогось нового...а знаходимо...таких як ми...знаємо...що все буде...супер...але все одно сумуємо...надіємось на краще...але знаємо...що краще ненадовго...хоча...чекаємо його як з моря погоди...робимо так як не хочемо...і потім переробляємо все одно на свій лад...говоримо...що думаємо...робимо..як вважаємо за потрібне...ми унікали...але і нічим дуже не відрізняємося від інших...хіба почуттям гумору і захопленнями...ніщо робить нас особливими...все решта робить нас такими як всі...ми не хочемо мінятись...життя заставляє...а ми і далі залишаємось такими якими ми були...навіть вік не міняє наших дитячих мрій...які ми потім здійснюємо для своїх дітей...таке життя...воно класне...а ми ще кращі за нього...бо воно є в кожного...а ми в нього...єдині і неповторні...бо таких самих як ми воно ще не зустрічало...
    от такі ми...смішні...)))
    (...Н.С...)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Надя Сарабай - [ 2015.05.12 23:57 ]
    ПОЛЮБИ
    Не подобається щось робити?
    Зроби це з ЛЮБОВ'Ю!

    Дратує тебе хтось?
    ПОЛЮБИ його!

    ЛЮБИТИ ж так легко і так приємно!

    ЛЮБИ!
    ЛЮБИ міцно, шалено, пристрасно,а найважливіше - ЩИРО!

    І ця ЛЮБОВ до тебе повернеться!

    ...Н.С...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Юліана Барвінська - [ 2015.05.02 11:29 ]
    Вечірня зустріч
    Не дивно, що залишилися вдома
    Слова , думки…
    А я перед тобою,
    Неначе гола.
    Зігрій мене, цілунок дай
    і обійми…

    Поховай під собою,
    Сховай од всіх лих.
    Прошу і плачу…

    Я лише знайома…
    Мене немає у твоїй душі.


    02-05-15


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Владислав Лоза - [ 2015.04.27 18:47 ]
    Знаний поет і я. Переклад з Ч. Буковскі

    був тут один відомий поет,
    якого усі вважали надзвичайно глибоким,
    і ніхто не міг вивести його на чисту воду;
    але я знав, що він відкриває словник на випадковій сторінці і виписує слово, наприклад:

    зимородок

    потім перегортає сторінку і виписує:

    Монро

    потім:

    сподівання

    страхітливий

    таким чином народжується перший рядок:

    зимородок Монро страхітливо сподівається

    і наступний рядок в тому ж дусі:

    озброєний загін зневіри зрікається полохливого руху

    я, звичайно, підозрював, що подібні поети рівно настільки глибокі, наскільки товсті їхні словники;
    але, вгледівши цього, я б сказав йому: мужик, чому б тобі не зав'язати з цим гімном?

    я швидко забув про нього,
    але декілька років потому ми перестрілися;
    він плазував,
    перебиваючись на уроках дзену для нуворишів з Беверлі-Хілзу;

    і я сказав йому,
    мужик, чому б тобі не зав'язати з цим гімном?

    а він відповів, з яким гімном?

    і я залишив його в спокої,
    і кожен з нас повернувся
    до свого
    персонального
    гімна.

    1972


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   48   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   124