ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Буруто
2024.07.24 15:51
Ти мрію здійснюєш,
Продовжуй, говори.
Ти - келих моїх спраг,
Наповнений напоєм,
І страшно так і млосно із тобою.
У грі заграв
Кохаються світи.

Володимир Ляшкевич
2024.07.24 14:00
Чорні ворони! Чари зронені,
на біду мені уготовані.
Чорні ворони і гіркі сніги,
аж за обрії круговерть юги.

Не спинитися – на семи вітрах!
Не відкритися - душі на ножах!
Не знайти тепла, усміху судьби,

Микола Дудар
2024.07.24 12:32
…Розбігся раптом і взлетів!
А що лишалося робити,
Коли тебе із твоїх слів,
Будь хто силкується убити?
А так летиш, нові світи
Себе не треба умовляти:
Не тим, не там комусь світив
Кому коли лягати спати…

Іван Потьомкін
2024.07.24 11:04
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Бодай відсотком стать

Татьяна Квашенко
2024.07.24 10:23
Допоки ти шукаєш своє небо,
Дерева встигнуть вирости крізь тебе.
Дивися – вже зсередини ростуть!
а раптом небо не вгорі, а тут?..

24.07.24

Микола Соболь
2024.07.24 08:46
Голову занурив у пісок.
Пролітають небом дельтаплани.
А мені, то що? Ніштяк. Нірвана.
Яблучко затирав їжачок,
білочка гризе горіх на гілці,
під дубком пиячать русофільці
«три сокири» ділячи на двох,
заїдок прекрасний – затхла кілька…

Світлана Пирогова
2024.07.24 08:44
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.

Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,

Юрій Гундарєв
2024.07.24 08:29
Чемпіонові Європи з футболу 2024 року іспанцю Ламіну Ямалю
напередодні фінального матчу виповнилося лише 17 років…


Дехто в сімнадцять - малятко-маль,
як дівчинка, сльози ллє.
Хтось у сімнадцять - Ламін Ямаль,
у двадцять - ймовірний Пеле!

Віктор Кучерук
2024.07.24 04:40
Люблю лежати горілиць
На скошених стеблинах, –
Вгорі лунає щебет птиць
І гурт хмаринок плине.
Пильную кожної політ
І запах трав вдихаю, –
І видається білий світ
Мені наявним раєм.

Артур Курдіновський
2024.07.24 01:07
Знецінені, спаплюжені слова...
Освідчення не коштують нічого.
А вчинки безкорисливі - дива!
Згасає образ лицаря сумного.

Всі почуття - опалена трава.
Світ виглядає сіро та убого.
Безбарвна доля, скривджена вдова,

Гриць Янківська
2024.07.23 22:58
До перемог не доведи!
Розтрать мене на півдорозі!
Як імена, спочилі в Бозі,
Як занапащені роди,
Як розгороджені сади,
Що дряпають достиглу згадку, –
Ослобони мою знемогу!
Верцадла б'ються об пороги,

Ольга Буруто
2024.07.23 17:37
Мені не треба те, що дасть мені земля:
Хоч славу, хоч любов -
Мені всього доволі.
Остання із прикрас:
М'ясистий кетяг глоду,
Бурштинові струмки
І вихід на Голгофу.

Микола Соболь
2024.07.23 15:15
Солодкий світ поезії, ти де?
Письменників лишилось небагато.
Сліпий сліпого у пітьмі веде,
тому і пише більшість кострубато.

Перечитай творіння сотню раз,
якщо спіткнувся, редагуй без жалю,
створи шедеври неповторних фраз,

Іван Потьомкін
2024.07.23 14:32
«Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий.
А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать

Ольга Олеандра
2024.07.23 08:40
Війна безжально розірвала душі.
Роздерла їх безжально на шматки.
Спини цей жах! Спини його, ти мусиш!
Чи ще замало згублених життів?
Величчя вимагає більше крові.
Дурна пиха, огорнута в слова
наскрізно і суцільно гонорові,
повстяники скривавлені вз

Віктор Кучерук
2024.07.23 07:24
Відомо, що предки згубили самі
В підступному мороці вогник надії,
А потім віками блукали в пітьмі,
Утвореній ворогом підлим, завії.
На диво чекаючи, йшли і тягли
Услід за собою тягар негараздів,
Допоки не вийшли до краю імли
Сусідам злочинним на жа

Артур Курдіновський
2024.07.23 06:29
Мовчання - мов мелодія мінору,
Мереживо м'яке мінливих мрій.
Містичний морок, монохромне море...
Мовчання - мов мелодія мінору.

Минулого малинові майори
Мені малює місяць молодий.
Мовчання - мов мелодія мінору,

Юрій Гундарєв
2024.07.22 22:33
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Микола Дудар
2024.07.22 20:36
Тихого вечора, спокійної ночі...
І щоб нарешті скінчилась війна''
І щоби хлопцю очі дівочі…
Разом у сни — він і вона…
Мамі із батьком здоров’ячка нині,
Внукам доріжку для розбігу ввись…
Дні щоб завжди залишалися мирні —
Боже, благаю, тільки озвис

Світлана Пирогова
2024.07.22 16:51
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Кружляє листя у невпиннім русі,
Знайти думки не можуть тихе ложе.

Вкарбовані слова бентежать душу,
Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
Ледь-ледь губами доторкався вушка,

Козак Дума
2024.07.22 13:39
Поговори, щоб я тебе побачив.
Прошепочи, аби усе почув.
Жахливо, як душа у слові плаче!.
Кричу, але ніяк не докричусь…

Скажи усе, аби ми зрозуміли,
куди талан торує нині шлях,
і відновили хоч зернину сили,

Олена Побийголод
2024.07.22 11:53
Із Юза Алешковського

Упень мені білого світу не видно:
мій тато – з дворянських еліт,
і мучив Єжов мою матір вагітну,
без сну протримав її поспіль два тижні,
ударив ногою в живіт.

Сергій Губерначук
2024.07.22 10:57
Ой, на сцені, як в житті,
хтось на кого кличе.
А у залі жінка
вся в сльозах кигиче.
Може, їй, як чайці,
хтось надрізав крила.
А чи, може, може, жінка
світом занудила.

Микола Дудар
2024.07.22 08:55
Ти ще при пам’яті? Ти ще
Думки ховаєш у папір?…
Смакуєш вітром і дощем,
Коли викочуєшся в двір?!
Ти ще при пам’яті? Отож
Одне й те саме… не про те.
Візьми своє і сам продовж…
Одне з питань, воно просте

Віктор Кучерук
2024.07.22 04:59
Щоб утішатися під старість
Отим, що в юності було, –
І тиха ніжність рук згадалась,
І не забулось губ тепло.
Донині бачаться уповні
В солодких спогадах і снах
Потайні пестощі любовні
Й цнотливість строга попервах.

Ольга Буруто
2024.07.21 21:23
Це затишно.
Усе у кольорах.
У півтонах, як на палітрі
Або на палітурці якісної книги,
Що на роки:
Подивишся - і затишно
На серці і душі.
Стрижі ширяють

Микола Дудар
2024.07.21 20:18
Майнем з дружиною до війська…
Вона — зав… ком… я — рядовим…
А що такого? люди свійські,
Давно пора вернути Крим…
Та тут і так все зрозуміло!
Це вам не хаб, не кренделя
ЇЇ душа і моє тіло…
Але спочатку до кремля…

Софія Кримовська
2024.07.21 18:45
Гарячий ранок. Ох і спека ж нині!
Бджола шукає крапельку роси.
Петрові батоги небесно-сині...
Як добре, що ніхто їх не скосив.
Реве життя під кожним магазином,
ковтає місто свій гідазепам....
А у Петра такі ж небесно-сині
бували очі. Як він нині т

Софія Кримовська
2024.07.21 18:28
Кайлом точити слово - справа добра,
але нема для того в мене сил.
От інша справа букви (повну торбу
мені їх нині вітер наносив!) -
чи викласти панно, чи просто квіти,
чи кинути під ноги, як пісок.
У торбі букв багато - на пів світу,
а слів - катма

Ігор Деркач
2024.07.21 18:24
А на саміті НАТО готове
воювати, якби... не воли.
Є що знову
згадати, – панове,
чи обрали ви те, що могли?

***
А захарова, п’яна «у зюзю»,

Євген Федчук
2024.07.21 16:40
Бог створив людей, говорять, як свою подобу,
Поселив обох у раї у своєму, щоби
Ті жили, як малі діти і нужди не знали.
Але яблуко чарівне люди скуштували
І добро та зло спізнали. Бог прогнав із раю…
Чи то так було насправді – того я не знаю.
Але зна

Юрій Гундарєв
2024.07.21 12:00
Того сонячного липневого ранку вона прийшла на свою роботу до Охматдиту -
лікувати дітей. Щодня віддавала їм тепло, знання, час - все те, що сама не отримала.
Адже дуже рано втратила батьків, і виховувалася в будинку-інтернаті…
Діти її любили і довіря

Козак Дума
2024.07.21 10:53
Поповнився небесний легіон,
пішла у засвіти чергова пташка.
Радіє хтось, а хто зітхає тяжко…
Прости й прощай, Ірино Фаріон!

Боротися – то сильним до снаги,
стоїть свобода на земних титанах,
а лави їх катастрофічно тануть

Микола Соболь
2024.07.21 06:24
Бери кайло, пішли точити слово.
Пегас не кінь крилатий, а лоша.
Я не читаю вірші принципово,
куди не кинься, пише скрізь душа.
Це може аритмія у планети?
Чи план такий найвищого Творця? –
в генделику натруджені поети
хто віскі замовляє, хто винця…

Віктор Кучерук
2024.07.21 05:41
Напише вірш хтось, інший – два
Зуміє в труднощах зродити,
А я душі віддав права
На віршування світлі миті.
А я давно дозволив їй
Про щастя й горе говорити
І не втрачати тих надій,
З якими легше жити в світі.

Ігор Шоха
2024.07.20 19:48
                        І
Пооживали міфи есесеру.
Немає сили чути марафон.
Свою останню повість про Бандеру
розповіла Ірина Фаріон.

                        ІІ
Поліцію поставили на вуха.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ольга Буруто - [ 2024.07.24 15:59 ]
    ***
    Ти мрію здійснюєш,
    Продовжуй, говори.
    Ти - келих моїх спраг,
    Наповнений напоєм,
    І страшно так і млосно із тобою.
    У грі заграв
    Кохаються світи.

    Але болить втискати нігті в кров,
    Коли примхливо ти стуляєш губи,
    І вся моя розпалена любов -
    Розбитим кришталем мені на груди.

    Таврована відчуженням твоїм.
    Давно уже.
    Навіщо повертати?
    Стуляєш губи, я - тамую біль.
    Продовжуєм
    З тобою розмовляти.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.24 14:58 ]
    «Панна з Середмістя / Очі чорні» Лицарська сага. Вступна частина
    Чорні ворони! Чари зронені,
    на біду мені уготовані.
    Чорні ворони і гіркі сніги,
    аж за обрії круговерть юги.

    Не спинитися – на семи вітрах!
    Не відкритися - душі на ножах!
    Не знайти тепла, усміху судьби,
    не закінчити пісню ворожби.

    Ох „Очі чорні! Не *
    Потамовані!
    Очі пристрасні!
    Начаровані!
    Як люблю я вас!
    Як боюся вас!
    Ой, зустрілись ми
    У недобрий час!”

    А було – не так говорили ми!
    Поцілунками пломенілими
    тамували вщерть свою жадобу -
    і розсудливу, і вигадливу.
    А тепер мені, як забутися?!
    І кричи-волай - не вернутися!
    І біжу від вас, і кохаю вас!
    Злі приречення розлучили нас!

    „І тому за тьму *
    Глибші ви з-під вій!
    Бо в жалобі ви
    По душі моїй,
    Переможне вас
    Тішить полум’я:
    Догораю в нім
    Бідним серцем я!”

    Що тепер мені пристрасті нові,
    і знаття про те, що на вівтарі.
    Добрести б у млі дому в далині,
    де гортають дні - винні повені.
    Та мелодія, і п’янкі слова
    про твої думки і мої діла!
    Але ворони! Кляті ворони!
    І біжать путі в різні сторони.

    „Та не плачу я, *
    Не печалюся,
    Бо така легка
    Доленька моя:
    Бо усе, що дав
    Бог на радість нам,
    Я віддав твоїм
    Огняним очам!”

    2009 - 2024



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.57)
    Прокоментувати: | "Продовження - Подорожня. Лицарська сага - І"


  3. Микола Дудар - [ 2024.07.24 12:34 ]
    ***
    …Розбігся раптом і взлетів!
    А що лишалося робити,
    Коли тебе із твоїх слів,
    Будь хто силкується убити?
    А так летиш, нові світи
    Себе не треба умовляти:
    Не тим, не там комусь світив
    Кому коли лягати спати…
    А хай вас грець, а може й Гриць…
    Бо відтепер я — вільна птаха!
    Не шліть мені услід дурниць,
    Бо пошкодую навіть цвяха….
    Любіть хоч… ух, хоч продавчинь
    Я тут, ви там — універсали
    Одному все таки навчивсь,
    Розпізнавати, що — замало…
    29.06.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  4. Іван Потьомкін - [ 2024.07.24 11:30 ]
    ***
    Не застують мені Юдейські гори,
    Ні мінарети аж до піднебесся,
    Бо ти в моєму серці, Україно,
    Буттям твоїм прохромлений увесь я
    У такт і радощам, і клопотам твоїм
    Воно вистукує ще й думу потаємну,
    Прадавню думу на любов взаємну:
    Бодай відсотком стать для тебе,
    Бо ж на всі сто віддавна ти для мене.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (4)


  5. Татьяна Квашенко - [ 2024.07.24 10:40 ]
    3D
    Допоки ти шукаєш своє небо,
    Дерева встигнуть вирости крізь тебе.
    Дивися – вже зсередини ростуть!
    а раптом небо не вгорі, а тут?..

    24.07.24


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  6. Микола Соболь - [ 2024.07.24 08:34 ]
    Синдром страуса
    Голову занурив у пісок.
    Пролітають небом дельтаплани.
    А мені, то що? Ніштяк. Нірвана.
    Яблучко затирав їжачок,
    білочка гризе горіх на гілці,
    під дубком пиячать русофільці
    «три сокири» ділячи на двох,
    заїдок прекрасний – затхла кілька…
    ніби все чудово, одне тільки –
    через хвостик дихати не ОК.
    24.07.24р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  7. Світлана Пирогова - [ 2024.07.24 08:17 ]
    Не втратило


    Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
    І скибка місячна висіла смачно.
    Лягло розпущене волосся аж до пліч,
    А він палав вогнем від нетерплячки.

    Дививсь на фотографію і цілував
    Думками пристрастно її принади.
    Вона далеко сяяла межи заграв,
    Мов діадема у нічнім каскаді.

    Не міг він відвести свій погляд від очей...
    Кохану відшукав у цьому вирі.
    Хоч серце пережило болю апогей,
    Не втратило любов, безмежність віри.


    Рейтинги: Народний -- (5.79) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  8. Юрій Гундарєв - [ 2024.07.24 08:12 ]
    Ламін Ямаль, 17-річний чемпіон
    Чемпіонові Європи з футболу 2024 року іспанцю Ламіну Ямалю
    напередодні фінального матчу виповнилося лише 17 років…


    Дехто в сімнадцять - малятко-маль,
    як дівчинка, сльози ллє.
    Хтось у сімнадцять - Ламін Ямаль,
    у двадцять - ймовірний Пеле!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  9. Віктор Кучерук - [ 2024.07.24 04:30 ]
    * * *
    Люблю лежати горілиць
    На скошених стеблинах, –
    Вгорі лунає щебет птиць
    І гурт хмаринок плине.
    Пильную кожної політ
    І запах трав вдихаю, –
    І видається білий світ
    Мені наявним раєм.
    Синіють звислі небеса
    Над плідною землею, –
    Впливають користь і краса
    На стан душі моєї.
    24.07.24


    Рейтинги: Народний 5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  10. Артур Курдіновський - [ 2024.07.24 01:34 ]
    Щирість (сонет)
    Знецінені, спаплюжені слова...
    Освідчення не коштують нічого.
    А вчинки безкорисливі - дива!
    Згасає образ лицаря сумного.

    Всі почуття - опалена трава.
    Світ виглядає сіро та убого.
    Безбарвна доля, скривджена вдова,
    Забула радість променя ясного.

    Чомусь наївно вигадав часи
    Легкої незрівнянної краси,
    Де кожна мить була, як Божа милість.

    Відчувши правду, болісну таку,
    Тихенько плаче в темному кутку
    Затоптана, незрозуміла щирість.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (5)


  11. Гриць Янківська - [ 2024.07.23 22:24 ]
    Тиходзвін
    До перемог не доведи!
    Розтрать мене на півдорозі!
    Як імена, спочилі в Бозі,
    Як занапащені роди,
    Як розгороджені сади,
    Що дряпають достиглу згадку, –
    Ослобони мою знемогу!
    Верцадла б'ються об пороги,
    Не годні не діждати змін.
    Моєї думки тиходзвін,
    Моя потуго тонколоза,
    Заклятий спадку!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Ольга Буруто - [ 2024.07.23 17:54 ]
    ***
    Мені не треба те, що дасть мені земля:
    Хоч славу, хоч любов -
    Мені всього доволі.
    Остання із прикрас:
    М'ясистий кетяг глоду,
    Бурштинові струмки
    І вихід на Голгофу.

    І пульс у скорню б'є,
    Але по скроні - доста,
    Я спробую, але
    Боротися не просто.
    Остання із прикрас,
    Уже і подих навпіл,
    І кров рахує час.
    Чекаєш ще? Не варто.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (16)


  13. Микола Соболь - [ 2024.07.23 15:01 ]
    Створення вірша
    Солодкий світ поезії, ти де?
    Письменників лишилось небагато.
    Сліпий сліпого у пітьмі веде,
    тому і пише більшість кострубато.

    Перечитай творіння сотню раз,
    якщо спіткнувся, редагуй без жалю,
    створи шедеври неповторних фраз,
    нехай читач п’є слово із ґраалю,
    а не гризе суцільний сухостій
    словес черствих, які бридкі на дотик,
    красу неси у творчості своїй
    і не цурайся цензора роботи.

    Сам залишайся в затінку завжди́,
    бо автор слова лиш гонець у Бога
    і вшанування не чекай, не жди,
    ти сам обрав цю нелегку дорогу.
    23.07.24р.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.57)
    Прокоментувати:


  14. Іван Потьомкін - [ 2024.07.23 14:48 ]
    Де горує не любов...

    «Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
    Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
    Той марусин поясок знає тільки в чарці.
    Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
    Той незграбний. Той малий.
    А той голомозий...
    Як дівчата заміж йдуть – второпать не в змозі?
    Рік ходила, два ходила...П’ятий вже минає...
    Колись хлопці залицялись, зараз оминають.
    Через сад-виноград ходила по воду...
    ...І кому ж я віддала молодість і вроду?
    Він і п’є, він і б’є, і табаку нюха,
    Учаща до молодиць і мене не слуха…»

    P.S.
    Де горує не любов, а лиш перебірки,
    Там розплата отака: од бублика дірка.



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  15. Ольга Олеандра - [ 2024.07.23 08:41 ]
    Війна безжально
    Війна безжально розірвала душі.
    Роздерла їх безжально на шматки.
    Спини цей жах! Спини його, ти мусиш!
    Чи ще замало згублених життів?
    Величчя вимагає більше крові.
    Дурна пиха, огорнута в слова
    наскрізно і суцільно гонорові,
    повстяники скривавлені взува
    й крокує величаво поміж згарищ,
    святкуюча володарка руїн.
    Хто тим величчям невгамовно марив?
    Чи він такий бебевхнутий один?
    Чом люди неспроможні научитись
    любити спільно наданий їм дім?
    Цей дар життя плекати та цінити
    одне в одному і в собі передусім…

    22.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2024.07.23 07:24 ]
    * * *
    Відомо, що предки згубили самі
    В підступному мороці вогник надії,
    А потім віками блукали в пітьмі,
    Утвореній ворогом підлим, завії.
    На диво чекаючи, йшли і тягли
    Услід за собою тягар негараздів,
    Допоки не вийшли до краю імли
    Сусідам злочинним на жаль і на заздрість.
    За право на світло бої почались
    Між злом і добром, між світанням і смерком, –
    Не хочемо жити, як предки колись,
    Раз вогник надії знайшли ми теперки.
    23.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  17. Артур Курдіновський - [ 2024.07.23 06:11 ]
    Мовчання (тавтограмний тріолет)
    Мовчання - мов мелодія мінору,
    Мереживо м'яке мінливих мрій.
    Містичний морок, монохромне море...
    Мовчання - мов мелодія мінору.

    Минулого малинові майори
    Мені малює місяць молодий.
    Мовчання - мов мелодія мінору,
    Мереживо м'яке мінливих мрій.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Гундарєв - [ 2024.07.22 22:10 ]
    Василь Сліпак, воїн Світла
    Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
    Соліст Паризької національної опери.
    Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
    Загинув у бою на Донбасі від кулі снайпера.
    Герою України назавжди буде 41 рік.


    А що тобі ще треба?
    Гастролі, контракти, квіти,
    блискучий талант від неба,
    успіх несамовитий…

    У дім свій вертаєшся ти,
    коли його прагнуть стерти, -
    щоб кулю свою знайти…
    Зустріти своє безсмертя.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  19. Микола Дудар - [ 2024.07.22 20:38 ]
    ***
    ''Тихого вечора, спокійної ночі...
    І щоб нарешті скінчилась війна''
    І щоби хлопцю очі дівочі…
    Разом у сни — він і вона…
    Мамі із батьком здоров’ячка нині,
    Внукам доріжку для розбігу ввись…
    Дні щоб завжди залишалися мирні —
    Боже, благаю, тільки озвись
    Вечора кожного… спокійної ночі—
    Без вийнятку всім бажаємо ми…
    Хіба забагато, хіба не пророчі?
    Хіба, що одне… — Допоможи!!!
    29.06.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Пирогова - [ 2024.07.22 16:21 ]
    Мені б відчути



    Ніч в чорному із ластику бурнусі,
    Бо дихання осіннє прохолодне.
    Кружляє листя у невпиннім русі,
    Знайти думки не можуть тихе ложе.

    Вкарбовані слова бентежать душу,
    Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
    Ледь-ледь губами доторкався вушка,
    Теплом всміхалися очей бусинки.

    А ось тепер поїхав ти у справах,
    Осіння ніч обіймами стискає.
    Мені б відчути вранці запах кави
    І слухати слова твої ласкаві.


    Рейтинги: Народний 6 (5.79) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  21. Козак Дума - [ 2024.07.22 13:20 ]
    Часу млин
    Поговори, щоб я тебе побачив.
    Прошепочи, аби усе почув.
    Жахливо, як душа у слові плаче!.
    Кричу, але ніяк не докричусь…

    Скажи усе, аби ми зрозуміли,
    куди талан торує нині шлях,
    і відновили хоч зернину сили,
    щоб серце танцювало як маля.

    А ти мовчиш, груднева безнадіє,
    ховаючись у долі палантин…
    Мене лише шалена дума гріє –
    все перемеле вічний часу млин.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  22. Олена Побийголод - [ 2024.07.22 11:46 ]
    1966. Вагонна
    Із Юза Алешковського

    Упень мені білого світу не видно:
    мій тато – з дворянських еліт,
    і мучив Єжов мою матір вагітну,
    без сну протримав її поспіль два тижні,
    ударив ногою в живіт.

    А там, громадяни, був я, і пробачте
    за те, що тепер я сліпець,
    не знаю, які ж то на вигляд собачки,
    очільник верховного уряду Брежнєв,
    червінець, трамвай та млинець.

    Не бачу я наших великих досягнень
    і в дзеркалі пику свою.
    Й ніколи вві сні не трапляється марень,
    а ранком, таким саме темним, як нічка,
    я сліпо що бог дав жую.

    Пробачте, що пес мій від голоду виє,
    ділюся із ним і люблю.
    Відмалку зовуть його, бідного, Вієм.
    Подайте ж копієчку, господа ради,
    я Вію печінки куплю.

    Все менше і менше у нас по вагонах
    нещасних сліпих та калік,
    ми БАМ ведемо по сибірських кордонах,
    причім – поховати скандал вотергейтський
    врагу не дамо ми повік!

    Країна зростає, усім на догоду,
    пере́чіпки нам – ніпочім...
    Єжов, згодом викрилось, – ворог народу,
    але ж, громадяни, хіба з цього легше
    сьогодні нещасним сліпим?!

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  23. Наталія Кравченко - [ 2024.07.22 11:13 ]
    Я біжу над прірвою
    біжу над прірвою...
    запитуючи себе:
    Куди летіти?
    Чи вверх - вниз?
    Маршрут майже рівний,
    Але протилежні кінці.
    І смерть і життя крилаті створіння
    І люди їх не водять під вуздечки.
    Питання лише в тому
    Чи бути, чи не бути?
    І з ким летіти, хто переможе?
    Під маскою життя-радість, світло.
    Під маскою смерті-світла немає.

    Та вибір мій-звичайно ЖИТИ!
    Радіти та любити,
    І йти вперед, переступаючи
    І через не можу, і через не хочу
    І вічне життя за все дякуватиме.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Губерначук - [ 2024.07.22 10:24 ]
    Пісенька-біль театрального актора
    Ой, на сцені, як в житті,
    хтось на кого кличе.
    А у залі жінка
    вся в сльозах кигиче.
    Може, їй, як чайці,
    хтось надрізав крила.
    А чи, може, може, жінка
    світом занудила.

    Приспів 1:

    Жінко-жінко, ти ж свята!
    Працю всю переробила!
    І в оглядній залі
    світом занудила!

    Подивись на мене –
    я роблю в театрі!
    В мене є натхнення,
    а нема зарплати!

    Режисери-сери
    мною попихають,
    а на всі прем’єри
    хваворіток пхають!
    (Пхають! Пхають!)

    Приспів 2:

    Жінко-жінко, ти ж свята!
    Дома все переробила!
    І в оглядній залі
    просто занудила!

    Жінко-жінко пресвята!
    Жінко, все переробила!
    Чом ти, моя жінко,
    світом занудила?!


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 73"


  25. Микола Дудар - [ 2024.07.22 08:18 ]
    ***
    Ти ще при пам’яті? Ти ще
    Думки ховаєш у папір?…
    Смакуєш вітром і дощем,
    Коли викочуєшся в двір?!
    Ти ще при пам’яті? Отож
    Одне й те саме… не про те.
    Візьми своє і сам продовж…
    Одне з питань, воно просте
    Згубив — повір, що повернув!
    Кому, кому… повір мені,
    А ще як зверху хтось шепнув,
    Тут не пристаниш до брехні…
    Ти ще при пам’яті? Спіши,
    Бо все цікаве омине…
    Ой заспокойся, не сміши!
    Згадаєш ще не раз мене…
    Ти ще при пам’яті? Отож,
    Ранковий змиєш макіяж…
    Як перетнеш — іди впродовж
    Бо ти і є отой міраж…
    30.06.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Кучерук - [ 2024.07.22 04:49 ]
    * * *
    Щоб утішатися під старість
    Отим, що в юності було, –
    І тиха ніжність рук згадалась,
    І не забулось губ тепло.
    Донині бачаться уповні
    В солодких спогадах і снах
    Потайні пестощі любовні
    Й цнотливість строга попервах.
    Я маю дякувати долі,
    Що не гризе мене жура,
    Бо вік сія на видноколі
    Для мене вранішня зоря.
    22.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Ольга Буруто - [ 2024.07.21 21:53 ]
    Сонце сідає
    Це затишно.
    Усе у кольорах.
    У півтонах, як на палітрі
    Або на палітурці якісної книги,
    Що на роки:
    Подивишся - і затишно
    На серці і душі.
    Стрижі ширяють
    Хмари відійшли
    На захід,
    Застелили постіль
    Пастельними
    Протягнутими, наче пальцем
    Художника на полотні;
    А там, де сонце - трішечки неону,
    Та скоро вщухне.
    Але ще горить,
    Палає,
    Набирає силу,
    Чи то здається
    Просто на контрасті...
    Гасне.
    Уже згасає.
    Як жаринка:
    Так добре видно,
    Але вже спада,
    Уже не сліпить очі,
    І тільки відблиском
    По хмарах.
    Ніжно сутеніє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2024.07.21 20:20 ]
    Майнем...
    Майнем з дружиною до війська…
    Вона — зав… ком… я — рядовим…
    А що такого? люди свійські,
    Давно пора вернути Крим…
    Та тут і так все зрозуміло!
    Це вам не хаб, не кренделя
    ЇЇ душа і моє тіло…
    Але спочатку до кремля…
    Ох і почнеться… сантиметри
    Зшкребемо й вичистимо гниль,
    А опісля, як знімем дреди,
    Запатентуємо свій стиль…
    02.07.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  29. Софія Кримовська - [ 2024.07.21 18:55 ]
    ***
    Гарячий ранок. Ох і спека ж нині!
    Бджола шукає крапельку роси.
    Петрові батоги небесно-сині...
    Як добре, що ніхто їх не скосив.
    Реве життя під кожним магазином,
    ковтає місто свій гідазепам....
    А у Петра такі ж небесно-сині
    бували очі. Як він нині там?..


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  30. Софія Кримовська - [ 2024.07.21 18:18 ]
    Ходім
    Кайлом точити слово - справа добра,
    але нема для того в мене сил.
    От інша справа букви (повну торбу
    мені їх нині вітер наносив!) -
    чи викласти панно, чи просто квіти,
    чи кинути під ноги, як пісок.
    У торбі букв багато - на пів світу,
    а слів - катма, не голос - голосок...
    А вірші? Ті не пишуться так просто,
    аби у стовпчик і аби було...
    То може знов у нас хвороба росту?
    Проте ростуть не всі словам на зло...
    Пішли но краще гладити Пегаса!
    Який не є, а це майбутній кінь!
    Кайло кайлом, не інструмент - прикраса...
    Ти краще динаміт у слово кинь...
    21.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (5)


  31. Ігор Деркач - [ 2024.07.21 18:34 ]
    Бікфордові шнурки війни
    ***
    А на саміті НАТО готове
    воювати, якби... не воли.
    Є́ що знову
    згадати, – панове,
    чи обрали ви те, що могли?

    ***
    А захарова, п’яна «у зюзю»,
    дуже хоче води із Дніпра...
    по заслузі
    в тайожнім союзі
    їй на сосні висіти пора.

    ***
    А на орбана діло готове
    як на путінського ішака...
    хоче знову
    доїти корову,
    а вона не дає молока.

    ***
    А корея убивцю вітає
    і прирівнює ина до пу...
    біс їх знає,
    хто більше вбиває,
    чи недомірок, чи ліліпут.

    ***
    А у Франції на перегони
    піднялися не з тої ноги...
    безпардонна
    гаряча мадонна
    набирає живої ваги.

    ***
    А на раші кінчаються зеки,
    а в Америці два... віщуни
    і маленька
    одна небезпека –
    в ідіота рулетка війни.

    Хронологія
    А сьогодні потрапити в НАТО,
    як учора... немає коли:
    у солдата
    війна... і розплата
    за науку лакея-ґаранта,
    бо рулюють злодії й осли.

    07/24


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Тетяна Стовбур - [ 2024.07.21 17:10 ]
    Перше кохання
    Згадай своє перше кохання,
    Коли серце тремтить і щемить,
    Коли страшно сказати вітання
    І душа твоя мило болить.

    Ти згадай як світиться погляд
    І від слів завмирають вуста.
    Як підкошуються шалено ноги,
    І пітніють долоньки й чоло.

    В голові торнадо,смерч і буревій.
    Ти забуваєш усі слова,
    Ти опускаєш низесенько очі,
    А під ногами зелена трава.

    Ти ступаєш обережно і тихо.
    Ти заглиблюєшся в подих ночі.
    І навколо тебе безмежне небо
    І повсюди його волошкові очі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Євген Федчук - [ 2024.07.21 16:40 ]
    * * *
    Бог створив людей, говорять, як свою подобу,
    Поселив обох у раї у своєму, щоби
    Ті жили, як малі діти і нужди не знали.
    Але яблуко чарівне люди скуштували
    І добро та зло спізнали. Бог прогнав із раю…
    Чи то так було насправді – того я не знаю.
    Але знаю, що в людині боряться дві суті.
    Тіло прагне легко жити, вестися розкуто –
    У гріх втягує людину. А душа, одначе,
    Противиться тому всьому, бо ж гріх добре бачить.
    Що сильніше у людині – те й перемагає.
    І тоді людина або тіло ублажає,
    Або прагне тільки жити з Божих заповітів.
    Ті дві суті, питається, узялися звідки,
    Якщо Бог створив людину? Невже помилився
    Та, із чого робив тіло, був не додивився?
    Чув історія я іншу – як люди постали.
    Кажуть, колись Бог із чортом разом простували.
    Ішли-ішли, чорт все дума, як збентежить Бога,
    Щоби хоч на мить постати в світі вище Його.
    Бачить купу та і каже: - А я можу з глини
    Оцієї дуже добре зліпити людину.
    Бог на те лиш посміхнувся: - Ліпи, коли можеш.
    Чорт набрав у лапи глини, слиною зволожив.
    Виліпив подобу Бога із глини тієї
    Та й поклав. Не зна, що далі робити із нею.
    Богові ідея чорта до смаку припала.
    - Вже ж зроби, - говорить чорту, - аби вона встала.
    Чорт і так коло людини, і так уже крутить.
    Вже й на власне те творіння позирає люто.
    Бо ж нічого не виходить. Лежить шматок глини
    На землі тій нерухомо в вигляді людини.
    - Отож, бачиш – Бог говорить, - мало щось зліпити.
    Треба його іще вміти якось оживити.
    Підійшов, схиливсь над тілом та й дихнув на нього.
    І вселилась душа в тіло – частиночка Бога.
    Піднялась тоді на ноги перша та людина.
    Чорт розсердився на Бога й під землею згинув.
    Та залишилось людині гріховнеє тіло,
    Яке з глини й слини лапи чортові зліпили.
    Ота слина й досі тіло людське роз‘їдає,
    Та із праведного шляху увесь час збиває.
    Як нема у душі сили боротися проти,
    Вона, врешті й опиниться у пеклі у чорта.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  34. Юрій Гундарєв - [ 2024.07.21 12:51 ]
    Світлана Лук‘янчук, дитяча лікарка
    Того сонячного липневого ранку вона прийшла на свою роботу до Охматдиту -
    лікувати дітей. Щодня віддавала їм тепло, знання, час - все те, що сама не отримала.
    Адже дуже рано втратила батьків, і виховувалася в будинку-інтернаті…
    Діти її любили і довіряли.
    Того сонячного липневого ранку ракетний удар обірвав її життя.
    Світлані завжди буде 30 років…


    Була лише мрія спочатку…
    Зробила до мрії крок -
    хлопчиків і дівчаток
    боронити від лютих хвороб.

    Мрії збуваються споконвіку,
    справді захотіти варто!
    Вона стала лікарем -
    нефрологом-педіатром.

    І ще було бажання -
    мати донечку чи сина…
    Серце в лещатах жалю:
    був ранок прозорий, синій…

    У засвіти пішла так рано -
    розпуститися квітка не встигла…
    Світле ім’я Світлана,
    адже від кореня - Світло.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  35. Козак Дума - [ 2024.07.21 10:08 ]
    До сліз
    Поповнився небесний легіон,
    пішла у засвіти чергова пташка.
    Радіє хтось, а хто зітхає тяжко…
    Прости й прощай, Ірино Фаріон!

    Боротися – то сильним до снаги,
    стоїть свобода на земних титанах,
    а лави їх катастрофічно тануть
    і не дрімають люті вороги.

    Не варто побиватись, голосить
    про нелегку, але звитяжну, долю.
    Й одна була ти воїном у полі!
    Вже чутно побратимів голоси…

    Не завжди добирала чемних слів
    душа твоя, відкрита і бентежна.
    А те, що Україна незалежна –
    велика дяка і тобі, до сліз!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  36. Микола Соболь - [ 2024.07.21 06:28 ]
    Віршарство
    Бери кайло, пішли точити слово.
    Пегас не кінь крилатий, а лоша.
    Я не читаю вірші принципово,
    куди не кинься, пише скрізь душа.
    Це може аритмія у планети?
    Чи план такий найвищого Творця? –
    в генделику натруджені поети
    хто віскі замовляє, хто винця…
    Без випивки їм не дається Муза,
    комизлива діваха просто вкрай.
    А, що поет? Він ліпоти лакуза
    душею щось нашкрябає бодай.
    І подарує світу свіжий витвір,
    сприймай, читач, написане, моє,
    не має твір ні розміру, ні ритму
    кубло із думки чупакабра в’є…

    Якщо впізнав себе ти випадково,
    бери кайло, пішли точити слово.
    21.07.24р.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (4)


  37. Віктор Кучерук - [ 2024.07.21 05:36 ]
    * * *
    Напише вірш хтось, інший – два
    Зуміє в труднощах зродити,
    А я душі віддав права
    На віршування світлі миті.
    А я давно дозволив їй
    Про щастя й горе говорити
    І не втрачати тих надій,
    З якими легше жити в світі.
    Довірив їй молитву й гріх,
    І лють, і ніжність, і жертовність, –
    У ній страждання є і сміх,
    І пристрасть сильна та невтомна.
    Душа підказує слова,
    Які я маю огласити,
    Бо їй довірено права
    На віршування світлі миті.
    21.07.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  38. Ольга Буруто - [ 2024.07.20 20:41 ]
    ***
    Повертає на осінь.
    Хтось уже не поверне.
    Це не те, щоб дивує,
    Але колить як стерня.
    Так хотілося жити
    Серед кращих і любих,
    Але мусиш відчути
    Втрати присмак отрутний.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  39. Ольга Буруто - [ 2024.07.20 20:26 ]
    Пам'яті Ірини Фаріон
    Людина з добрими очима
    й серцем лева,
    шляхетно-дика відчайдушна королева.

    Свічадо запалилося лампадкою,
    і ніжна посмішка у пам'яті помадкою
    з медовим присмаком
    любові до життя.

    Екзистенційна відповідь буття.
    Хто народилася, любила і померла.
    Померла стоячи,
    як дерево,
    як воїн, як Говерла.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2024.07.20 19:13 ]
    Заручниці честі
                            І
    Пооживали міфи есесеру.
    Немає сили чути марафон.
    Свою останню повість про Бандеру
    розповіла Ірина Фаріон.

                            ІІ
    Поліцію поставили на вуха.
    Є дані – кілер не без голови:
    немає ані слуху, ані духу,
    то й визирають вуха із москви.

    Фатальне не буває випадково.
    Її немає і не буде знов,
    бо убивали українську мову,
    надію нашу, віру і любов.

    Але... яка реакція у влади?
    Яка глухоніма писемна рать.
    А нація у траурі чи рада,
    що заодно чиюсь убили правду,
    ідею, гідність їй одній під стать?

    Не знаємо, чиї це інтереси,
    кому яка загрожує стаття...
    за злочини не буде каяття.
    Відомо буде, тільки, не для преси,
    в угоду плебсу вбили поетесу,
    щоб не здавалось прозою життя.

                            ІІІ
    У забутті доходимо до краю,
    але слова ніколи не мовчать
    про те, що Божий світ не забуває.
    Професорці уже з небес лунає,
    що іспит свій вона здала на п’ять.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  41. Артур Курдіновський - [ 2024.07.20 15:06 ]
    Пам'яті Ірини Фаріон (акровірш)
    Ф-арисеї! Радійте та смійтесь! Вона вже нічого не
    скаже!
    А- в садочках дитячих не буде Марічок, затопчуть їх
    маші!
    Р-озчиняється в місті вечірньому серед байдужості
    постріл.
    І- не знайдемо винних, бо вбивство - проблема не
    надто вже й гостра.
    О,- голубонько біла! Лети до небес, за межу загадкову!
    Н-ачувайтеся! Буде і звідти вона воювати за мову!


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  42. Микола Соболь - [ 2024.07.20 14:12 ]
    Містерія степу
    Євшан-зілля кину у казан.
    Хай розбудить пам'ять про минуле.
    Братчики, чи зовсім ми поснули?
    А чи ду́ші оповив туман?
    Ніч мовчить. Довкола степ та степ.
    Аж солодить гіркота полину.
    Спогадом до матінки полину
    у село, яким іде вертеп,
    спить снігами скутий Піп Іван,
    в пам’яті Різдво, а тут – Купала,
    не лягаю спати, як бувало,
    бо не вся трава в степу бур’ян.
    Хтось промовить: «Звісно, – будяки» –
    ой, не все зело мовчить, та й годі,
    є така травиця, що сьогодні
    висотає сили залюбки.
    Зранку затеплився небосхил.
    Озирнувся ген усе зелене.
    Пращури зверталися до мене,
    про траву мій дідо говорив.
    20.07.24р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (2)


  43. Андрій Кудрявцев - [ 2024.07.20 13:57 ]
    Художник
    ***
    Він так пише свої картини,
    що у них поміщається небо,
    з хмарами і з журавлиним клином,
    з даллю світлою, де ще не був.

    Моря хвилі змивають сушу,
    набігають і знов в глибини.
    Він так пише свої картини,
    що лишає у кожній душу.

    Фарби в тюбиках нумеровано.
    За легким вмілим рухом кисті
    трохи жовтого та червоного
    і під пензлем - кленові листя.

    Пахнуть смачно його картини
    пахнуть полем, де квітів розсипи,
    пахнуть річкою біло-синьою
    і травою, що вкрита росами.

    У думках ці картини, в пам'яті.
    Заворожують й повнять марами.
    І хвилинами віриш навіть ти,
    що художник керує чарами.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2024.07.20 12:43 ]
    Демонтаж держави (На вбивство Ірини Фаріон)
    Іще один забрали камінець
    з фундаменту держави Україна!
    Терновий уготовано вінець…
    Але чому не в траурі країна?

    Втомились виглядати і чекать?.
    Хто хліба кусень, ну а хто видовищ…
    На фронті добивають вірну рать,
    єхидно позираючи зі сховищ.

    Такий ось на сьогодні коленкор,
    але воно і у тилу не краще –
    на всіх фронтах розгнузданий терор,
    країну перетворюють на хащу!.

    І нині гинуть кращі, як завжди,
    їх не рятують ні знання, ні лати –
    ідуть манкурти вперто до мети
    й удома нас продовжують вбивати!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  45. Наталія Кравченко - [ 2024.07.20 11:08 ]
    Бог полум’я
    #Бог_полум‘я

    Бог полум'я подивився на землю побачив,
    як земля вражає мій погляд загрубілими ранами.
    Наче випалена земля води у спеку,
    Їй пекло всередині вогнем,
    Бо щось лихе вступало в неї

    Як жорстока війна, вражає каліцтвом, вадами.
    Ой палають міста, полум'я страшною здіймається загравою.
    Мине стільки годин, щоб розвіялося їдке марево.

    Ті що постійно димлять, задихаються від дії Бога полум'я.
    Кажуть: "Чорт не брат". Але доля змінна.
    Вже продалися, мабуть, дияволові вороги в обличчі, нелюди.
    І тіла, наче смолоскипи, попелом на чортовому млині.

    Ті душі в клеймах великих, зіпсовані і понівечені.
    І нагодувалися вороги своїми трупами тут отруйними,
    Все почикрижили живе, сміялися безбожно, до дурниці.
    Злочини не змиєш із землі ні водою, ні полум'ям.

    Весь небосхил покривається чорними похмурими хмарами.
    Десь плачуть вороги страждаючі, сльози важкі, пекучі летять.
    Скільки Бога полум'я спалило невинних людей?
    А краще б спалив він більше ворогів
    Та наші Імена будуть вписані кров'ю у нашій історії
    Щоб нагадувати ворогу, що накоїли


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Микола Дудар - [ 2024.07.20 10:48 ]
    ***
    Атака за атакою атак…
    Гвалтує нас знайомий Гвалтівник
    Давайте вже зізнаємось, відтак
    Ретельно переглянем довідник:
    Кроїли нас звіринці… так чи ні?
    Де висновки озвучені і ким?
    Маєточки і надр відбивні…
    Просрали, безумовно, вкотре Крим…
    Паркани возвелись аж до небес
    Окремі і лікарні, і олімп…
    А той вогонь, що з праведности скрес
    Він згодом перевтілився в лю-лі…
    Озера і річки посохли враз…
    Як мінімум — структура жалюгідь
    Ой як вони обожнювали нас
    Під виписку справніжиньких лю-лі…
    А як вони в бігборди перлись всі…
    У вишиванки… знали що і як…
    …тут довідник спинився, видав сміх
    І на хвилинку чемно весь закляк…
    Посиділи в обіймах кілька діб…
    Без настрою, без кави, без тепла
    З Бідою не позбутися нам бід
    Бо все залежить в світі від бабла…

    Ну як воно? На що воно цей спіч?
    Кому воно?.. Й коли воно дійде?
    На жаль, я зрозумів, не цьогоріч
    Воно повсюди поруч, і — ніде…
    30.06.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  47. Надія Тарасюк - [ 2024.07.20 09:33 ]
    ***
    Білий березень - сиві скроні,
    попід руки - липнева мить...
    Пишне літо зеленокронить.
    І у ліліях гомонить.
    Пахне вечір дрібненьким сіном,
    горне досвітки до чола.
    На крислату гутірку сіла
    свідка птаха, - своя-своя.
    Білий березень очі клонить
    в тишу сливи: хай без тривог!
    Зірно небо голубить: "Доню,
    Україно!.." - то батько Бог.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  48. Віктор Кучерук - [ 2024.07.20 06:06 ]
    * * *
    В мужності кується перемога,
    В стійкості гартуються бійці, –
    Падаючи часом од тривоги
    Й зводячись, відшукуючи ціль.
    Полум’я єднає землю й висі
    Тут, де зайда близько підійшов, –
    Головне – самому вберегтися
    І чужинця знищити будь-що.
    Хоч смердіти буде в лісосмузі
    Труп його соратникам під стать, –
    Я позбавлю ворога ілюзій
    Про можливість нами управлять.
    20.07.24


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  49. Артур Курдіновський - [ 2024.07.20 04:14 ]
    Ярославу Чорногузу в день народження (сонет)
    Хотілося сьогодні написати
    Чимало добрих і відвертих слів.
    А все одно їх буде малувато
    У порівнянні з тим, що Він створив.

    Його рядки - симфонія! Соната!
    Співець кохання, світлих почуттів...
    По ворогу потужно б'є з гармати,
    Творець корон, сонетів та вінків.

    Яка ж тут антитеза? Ні! Константа!
    Не заважають стійкості атлантів
    Цунамі, вітер, навіть землетрус.

    Потисну руку я Сонетяреві!
    Талант, народжений у день липневий,
    Поставив власний підпис: "Чорногуз"!


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (3)


  50. Надія Тарасюк - [ 2024.07.19 18:10 ]
    ***
    Чекаєм світла,
    вірим в Перемогу.
    Спішать вітри
    із Виріїв-політь.
    Мелодій літа
    стомлена дорога
    побіля двору
    скрадливо стоїть.
    Чекаєм світу,
    як обіймів, Боже..
    Ярить світило
    сонячним лошам.
    На темній стежі -
    золота сторожа,
    а біля неї -
    внуки калаша...
    Квітує літо,
    бо така природа:
    йому війна
    нікчемна у ціні.
    У Бога там
    кується перемога,
    де правди меч
    в руках, що замашні.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2