Автори /
Олексій Кацай (1954)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
повінь
•
летючий_голландець
•
антициклон
•
часотраса
•
сам
•
Чекання
•
Сонячний_зайчик
•
Атоми
•
Дослід
•
Рух
•
Стімпанк
•
Клавішник
•
Світанок
•
Луна
•
Кораблетроща
•
Бурлака
•
Дощ
•
Бумеранг
•
Аватар
•
Корінь
•
Чуднота
•
Геліосфера
•
Обрій
•
Приборкувач
•
Передчуття
•
Пілот
•
Будинок
•
Кити
•
Повстанське
•
Відображення
•
Колообіг
•
Гамаюн
•
Офіра
•
Ранок
•
Дуель
•
Свою вчуваючи непевність...
•
H+
•
Уламок
•
Мистецтво
•
В цьому лісі, де живе зоря...
•
Знайди мене в снігах інопланетних...
•
Імперське
•
Музика
•
Узбережжя
•
Квартал
•
Траса
•
Чародій
•
Лишуся тут...
•
Вибух
•
Дотик
•
Звірі
•
Опівніч
•
Повня
•
Дайвер
•
Бейсбол
•
Початок
•
Патрульний
•
Портал
•
Байкер
•
Космотроща
•
Фортеця
•
Сонцелови
•
І все ж – нехай війна й руїна...
•
Катаклізм
•
Берег
•
Геометрія
•
Небеса
•
Метелик
•
Ручне керування
•
Переступник
•
Вибалок
•
Ніч міжзоряних швидкостей
•
Інопланетянка
•
Міраж
•
Сідайте, звіздарю...
•
Випаровування
•
Сліди
•
Червона планета
•
Сніг
•
Поверненння
•
Автостоп
•
Очі
•
Єдність
•
Вузлики
•
Безодні
•
Вісь
•
Летючі острови
•
Філігрань
•
НЛО
•
Дон Кіхот
•
Місячна печера
•
Кульове скупчення
•
Той, що блукає у вимірах
•
Швець
•
Сон
•
Монорейка часу
•
Втікач
•
В потязі
•
Прозорі крила
•
Приводнення
•
Останній лист
•
Розбомблених надій аеродром...
•
«Людина-амфібія»: sequel
•
Тая
•
Занурення
•
Околиця
•
Сліпий музика
•
Самотній стрілець
•
Одисей
•
В Сузір'ї Пегасу
•
Розігрів
•
Синя орбіта
•
Дзен
•
Космічні міста
•
Відпочинок
•
Глек
•
Крик
•
Ріка
•
Де кружляють літні зорі...
•
Мов зі шкаралущі баркасу...
•
Десь остигають попільні світила...
•
Золоті промені
•
Все спочатку…
•
Озеро досвітнє
•
Нідекрай
•
В забризкане супутниками небо...
•
Вібрує час, немов сигнальна линва...
•
Моя світлонавтика
•
Планета ця вкрита була озерами…
•
Нічні метелики
•
Балада про Енцелад
•
Вечірній старт
•
Безсоння
•
Покинувши сузір’я давні...
•
Фентезі
•
Експеримент
•
Щоб курантів нічних тулумбаси...
•
Всі місячні стежки ведуть у вирій...
•
Десь там…
•
Червоне зміщення
•
Вулкани виносили двері...
•
Перед грозою
•
Орда on-line
•
7 лютого 2010 року (переспів з Ліни Костенко)
•
Разом всі ми – трохи Бог...
•
Сіячі
•
Риммі
•
Стрибок
•
Металева хуга
•
Пліт
•
Протуберанець
•
Дім
•
Перебендя
•
Світло в вирву безодні стікає...
•
Марсіянська блискавиця
•
Півні
•
Безодня
•
...ще не квантована буденність...
•
Астробуд
•
Зіткнення
•
Зоряний шлях
•
Задзеркалля
•
Рейс на Сіріус (мікропоема)
•
Ассоль-3000
•
Проліски
•
Будинки ловлять пащами дверей...
•
Зірки України
•
Оптична пам‘ять кришталю...
•
Володимир Висоцький: Він не повернувся з бою
•
Час
•
Система Сатурна
•
Снігопад
•
Технофентезі
•
Навколо
•
Гіперстрибок
•
Моя Земля...
•
Мисливець за астероїдами
•
Відлік
•
В.Висоцький "З дорожнього щоденника"
•
Метеоритний дощ
•
Смак ситра
•
Потопельник дощу
•
Треба торкатись небес не дахом...
•
Міста багаття... іскри облич...
•
Ноктюрн
•
Екзосонет
•
Uliss
•
Кокони
•
Rozetta наближається до Марсу
•
Вій
•
Осінні атлантиди
•
Люди-Х
•
Блискавиця
Переглянути всі твори з цієї сторінки
потоптало степ
слідів неволею
слідів неволею
рве буря вітрила і плетиво вантів
здіймаються хвилі
здіймаються хвилі
лечу у вихорі думок
над океаном
над океаном
машинами часу роздовбало простори
машини в’їжджають в чорні дірки
машини в’їжджають в чорні дірки
ледь-ледь стукотить
в тісній капсулі рятувальній
в тісній капсулі рятувальній
енергія всередину текла
із зовнішніх галактик
із зовнішніх галактик
дзеркального всесвіту люди дзеркальні
повільно
повільно
атоми міста є завжди безхатні
у хмарочосах молекул
у хмарочосах молекул
все розпочалося в трібний строк
без інструкцій зайвих та анкет
без інструкцій зайвих та анкет
пробок дорожніх здолавши пунктир
в анестезії чекання не гинучи
в анестезії чекання не гинучи
йде безумний годинникар
шестерень розсипаючи жар
шестерень розсипаючи жар
на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
весь в драматичній симфонії спалених сонць
на радіальних вулицях
світанку
світанку
в заіржавлених пісках
найсухішої з планет
найсухішої з планет
нічого вже метал не непокоїть
в жалобній математиці орбіт –
в жалобній математиці орбіт –
хилитає світловій з безмір’я
промені немов стеблини трав
промені немов стеблини трав
в крик вбили грім
скрутили вітром в’язи
скрутили вітром в’язи
планету машиною часу
жбурляє у космосу вир
жбурляє у космосу вир
у чорне небо кольору вінілу
у загадку сузір’їв обгорілих
у загадку сузір’їв обгорілих
я вивчаю сп’яніло
майбуття відголоски
майбуття відголоски
десь над Стоунхеджами над пірамідами
вибухнула наднова
вибухнула наднова
нам не ходити вже у флібустьєрах
бо в грі життя отримавши ренонс
бо в грі життя отримавши ренонс
безглуздий неначебто степ Євразій двохсот
зловлено обрій волоком широт і довгот
зловлено обрій волоком широт і довгот
кружляє зоря
довкіл корабля
довкіл корабля
Вся галактика – це гейзер
вибухів. І от зі дна
вибухів. І от зі дна
Я – пілот…
І нехай на планеті чи в вирії
І нехай на планеті чи в вирії
Будинок сам собі в сльозах наснився,
та, кліпнувши повіками фіранок,
та, кліпнувши повіками фіранок,
Вгрузаючи у простір швидкостями,
змиваючи промінням шкіру, я
змиваючи промінням шкіру, я
Ховайте, барди й королі,
мечі у піхвах, звуки в нотах –
мечі у піхвах, звуки в нотах –
Закуті у дзеркальні оболонки,
усі в лусці із електронних схем,
усі в лусці із електронних схем,
Блукаючи у нутрощах планет,
поєднаних із другим боком неба,
поєднаних із другим боком неба,
В ніч упурхує птах Гамаюн.
Я себе силуетом окреслюю
Я себе силуетом окреслюю
Є світ космічної офіри,
де кіборги усіх мастей
де кіборги усіх мастей
з блакитного скла
мегаполіс
мегаполіс
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
і ми, пливкі мов акварель,
Свою вчуваючи непевність,
проштовхуючись між зірок,
проштовхуючись між зірок,
А мені не вистачає океану,
що не знає ще човнів і маяків,
що не знає ще човнів і маяків,
Все дно усіяне уламками
не кораблів, а зорельотів.
не кораблів, а зорельотів.
Коли догоряють багаття й світила
і скніє душа під лахміттями тіла,
і скніє душа під лахміттями тіла,
В цьому лісі, де живе зоря,
з йоржиком проміння, волохата,
з йоржиком проміння, волохата,
Знайди мене в снігах інопланетних.
Снігах, причетних
Снігах, причетних
Джедаєм
випханий з кантини,
випханий з кантини,
Коли на сотнях сонць, допоки безіменних,
протуберанців угамуються вогниська,
протуберанців угамуються вогниська,
Пульсують океан і суходіл –
від них нічого в себе не втече,
від них нічого в себе не втече,
ледь стримуючи шал,
по влучно зламаній прямій,
по влучно зламаній прямій,
Дзиґар цокотить, виробляючи час.
Йому розмовляти геть часу немає:
Йому розмовляти геть часу немає:
Як поблякле сонце вже не гріє,
як нема до нього вороття,
як нема до нього вороття,
Лишуся тут,
на цій недопланеті,
на цій недопланеті,
Науковці і чарівники,
викиньте комп’ютери й тотеми:
викиньте комп’ютери й тотеми:
І знов нам логіку свою диктують кванти,
цілком заплутану лише на перший погляд,
цілком заплутану лише на перший погляд,
Звіріючи, Велика Ведмедиха
навстріч екранам кинула зірки…
навстріч екранам кинула зірки…
Галактику видніше в глупу ніч,
в яку найменша зірка власне світло
в яку найменша зірка власне світло
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Починаю
космічний дайвінг
космічний дайвінг
Зіграємо у зоряний бейсбол?..
Хай я сьогодні буду на подачі!..
Хай я сьогодні буду на подачі!..
Коли Земля ще оберталася повільно
і спілкувалися ми не через скафандри,
і спілкувалися ми не через скафандри,
Хай там абищо!..
Я шалію!..
Я шалію!..
Портал
розташувався у затоні,
розташувався у затоні,
Коли мені наврочить ранок
будильника нечисту силу,
будильника нечисту силу,
Я кручу
польотів траси,
польотів траси,
Сходами спіральними – як по різі гвинт! –
у фортецю вкручуюсь я з останніх сил:
у фортецю вкручуюсь я з останніх сил:
Спіймати віршем рух думок
усесвітів супротилежних
усесвітів супротилежних
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
я твердо вірю: від Землі
Десь на забутій
орбітальній станції,
орбітальній станції,
Дивочний берег без води й прибою,
без водоростей, мушель, суходолу,
без водоростей, мушель, суходолу,
Не ховаючись вперто у фетрі
атмосфери, тривожать мій світ
атмосфери, тривожать мій світ
Яка б шляхетна ні була потреба
польоту крізь галактику, але
польоту крізь галактику, але
Коли наближається швидкість
до світлового бар’єра,
до світлового бар’єра,
Автомати пошкоджені… Втративши всі сподівання,
далі я вже лечу на ручному лише керуванні.
далі я вже лечу на ручному лише керуванні.
Хтось десь мене засуджує до страти…
Іржавіє вітер на звалищі гіперболоїдів.
Зникають прихилища інопланетних страшил.
Зникають прихилища інопланетних страшил.
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
в телескопи спостерігачу,
1. Ранок
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
в екзопланети пейзаж
в екзопланети пейзаж
Сідайте, звіздарю,
ввімкніть звукозапис
ввімкніть звукозапис
Дюни на Марсі
точить піщана буря.
точить піщана буря.
Фотони гуртуються в грона
сузір’їв з ламкої слюди.
сузір’їв з ламкої слюди.
На цій планеті все
в червоній каламуті
в червоній каламуті
Йде сніг.
Вечір темряву бгає
Вечір темряву бгає
Космічне місто грузнуло у святі
повернення з натруджених зірок
повернення з натруджених зірок
Я грузну у сандаловій осмуті
і, чоботами креслячи маршрут,
і, чоботами креслячи маршрут,
Десь пульсує процесор в мільйон мегагерців,
але в цьому комп’ютері, як і завжди,
але в цьому комп’ютері, як і завжди,
Радіаційний, наче стронцій,
і карколомно різномовний,
і карколомно різномовний,
Там, де галактика зникає,
на самому її краю,
на самому її краю,
Мов гени у тіло людини, зірки укарбовані в простір.
Росинками в згини стеблини зірки укарбовані в простір.
Росинками в згини стеблини зірки укарбовані в простір.
Час – це просто
вісь обертання,
вісь обертання,
Заблукавши в часу океані
і безмежних світлових роках,
і безмежних світлових роках,
Розплавивши в майбутнього часах
минулого обвуглені графіти,
минулого обвуглені графіти,
зірками Україну замело
від Львова до Донецька розтягло
від Львова до Донецька розтягло
Коло світла..
Танок…
Танок…
Десь біля входу в місячну печеру,
розхитуючи тіні
розхитуючи тіні
Весь космосом покручений,
ввімкну далекомір
ввімкну далекомір
Той – на нервах увесь, той – на тримерах,
а навкруг – електронний смог…
а навкруг – електронний смог…
Урочисто так, не шпарко,
лине борт мій попід аркою.
лине борт мій попід аркою.
Є дивні астероїди, які
не падають на злякані планети,
не падають на злякані планети,
В капсулі, на монорейці часу,
ледь вібрують пластик і метал:
ледь вібрують пластик і метал:
Наче пуповини
згубна іпостась,
згубна іпостась,
В кожної планети є своє кільце:
чи радіаційно-плазмове кільце,
чи радіаційно-плазмове кільце,
Де пелехи міжзоряного пилу,
бескидами здіймаються в зеніт,
бескидами здіймаються в зеніт,
Уламком ночі зореліт
над океаном зціпенів…
над океаном зціпенів…
Під неба тьмяним пожарищем
вростають злісним багрецем
вростають злісним багрецем
Розбомблених надій
аеродром
аеродром
Ностальгія є мрії осадом
в спогадання туманній сфері,
в спогадання туманній сфері,
Яро, наче водоспад,
мчиться апарат мій над
мчиться апарат мій над
В судомах простору
народжені хвилини,
народжені хвилини,
Знову передмістю не до снів,
бо вночі збираються довкруж
бо вночі збираються довкруж
Догорає відкритий простір…
Вітер ночі облизує писок…
Вітер ночі облизує писок…
Як на місяцях відлига,
то тече космічна крига
то тече космічна крига
Обіпершись на промінь,
міцніє затяте залізо,
міцніє затяте залізо,
Весь пропахнувши безмежжям,
я нічний згадаю степ,
я нічний згадаю степ,
Двигун, як увертюру до спектаклю,
своє адажіо музичить небу.
своє адажіо музичить небу.
В ультрамариновій субстанції,
на шаттлі кольору блакиті,
на шаттлі кольору блакиті,
Мов храм, присвячений металу,
летів мій зореліт в пітьму
летів мій зореліт в пітьму
Поміж далеких зоряних багать,
розпалених забутими богами,
розпалених забутими богами,
Із видом на галактику, в шезлонгу,
сиджу на березі і океан
сиджу на березі і океан
Там, де, розбивши неба моноліт,
протуберанців виростають вежі,
протуберанців виростають вежі,
Усі закони космонавтики
торочать нам, що повсякчас
торочать нам, що повсякчас
Ряхтливі крутелі галактик
у річищі кольору часу
у річищі кольору часу
Де кружляють літні зорі –
ген від Веги до Денеба,
ген від Веги до Денеба,
Мов зі шкаралущі
баркасу,
баркасу,
Десь остигають
попільні світила…
попільні світила…
Золоті
промені,
промені,
Все спочатку… Бетон космодрому.
Квіти з Тау Кита. Жалива
Квіти з Тау Кита. Жалива
Здіймається юга із глибини:
мільярд зірок в ній і мільйон галактик,
мільярд зірок в ній і мільйон галактик,
Людина – протяг у тунелях часу –
дме в Нідекрай, старіючи очима,
дме в Нідекрай, старіючи очима,
В забризкане супутниками небо
я лину на старому зорельоті,
я лину на старому зорельоті,
Вібрує час, немов сигнальна линва,
крізь простори натягнута між нами,
крізь простори натягнута між нами,
Інопоетянин
Планета ця вкрита була озерами…
Річками з повільною дуже просинню…
Річками з повільною дуже просинню…
Мов монстр предковічний
місто спить
місто спить
З небом бронзовіючи під старість,
жив фантаст, що вигадав Соляріс –
жив фантаст, що вигадав Соляріс –
У ніч ми стрімко падали
на сонце, міддю сплюснуте,
на сонце, міддю сплюснуте,
Магмі розпеченій сниться материка моноліт.
Вітру циклонів – звуки, занурені в труби й кларнети.
Вітру циклонів – звуки, занурені в труби й кларнети.
Покинувши сузір’я давні,
я був готовий, що ні крок,
я був готовий, що ні крок,
Вибухну мов Санторин
адже я напевне знаю —
адже я напевне знаю —
До космічних
походеньок ласий,
походеньок ласий,
Щоб курантів нічних тулумбаси
не вкривав учорашнього мох,
не вкривав учорашнього мох,
Всі місячні стежки ведуть у вирій,
де гороскопи не віщують лиха,
де гороскопи не віщують лиха,
Десь там, на далекій планеті,
десь там, край чужої зорі,
десь там, край чужої зорі,
Тіла співпали зі світанням,
неначе випадковий збіг,
неначе випадковий збіг,
Вулкани виносили двері
у п‘яному світлі заграв –
у п‘яному світлі заграв –
На Україні раптом стало тихо.
Чорніють хмари. Вітер підвива
Чорніють хмари. Вітер підвива
Орда вертається,
Орда…
Орда…
Зимовий день, зимовий день, зимовий!
Без мови день, без мови день, без мови!
Без мови день, без мови день, без мови!
Разом всі ми – трохи Бог,
ставши блисками на зламі
ставши блисками на зламі
Сидячі в електронних почварах,
ми втікали від себе по житу
ми втікали від себе по житу
Нам обріїв ще було вдосталь,
хоча в галактичній імлі
хоча в галактичній імлі
Вир Галактики. Темрява. Світло. Туман.
Океан.
Океан.
Сонце кристалічних бадилинок
прогоряло наскрізь, до повік.
прогоряло наскрізь, до повік.
Згасає
вщент розбитий сателіт
вщент розбитий сателіт
Сонце зойкнуло та й розплескало
по безодні бурштин і багрянець
по безодні бурштин і багрянець
В домі моєму багато кімнат.
Кожна кімната на іншій планеті.
Кожна кімната на іншій планеті.
«Перебендя старий, сліпий,
Хто його не знає?..»
Хто його не знає?..»
Світло в вирву безодні стікає,
сплять галактики з чорних дірок,
сплять галактики з чорних дірок,
Іржавіє з колесами баддя,
що має горду назву "марсоходу",
що має горду назву "марсоходу",
Пахла ніч яблуками і у ній фосфорично
Місяць і хата світилися свіжим вапном –
Місяць і хата світилися свіжим вапном –
Безодня, мов мармур, виблискує глянцями
в грузькій невідомості зоряних трас,
в грузькій невідомості зоряних трас,
Сергію Татчину
У скафандрі таємниць і мрій
орбітально зводжу дім новий
орбітально зводжу дім новий
Кошлаті будні кам‘яних небес
з архітектурного вилазять карсту
з архітектурного вилазять карсту
Цей зоряний шлях
крізь галактик багаття
крізь галактик багаття
DJ Zoyk прокручував трек луни,
ніч відхаркували птахи,
ніч відхаркували птахи,
1 світловий рік
Знов протуберанці салютують
безуму космічних кораблів
безуму космічних кораблів
Світлофорний розум мегаполісу…
Вихрова акустика віршів…
Вихрова акустика віршів…
Будинки ловлять пащами дверей
зграй перехожих повсякденне дійство,
зграй перехожих повсякденне дійство,
Народжувались у багатті,
де лава палала руда.
де лава палала руда.
Оптична пам‘ять кришталю,
дотично до проміння стропів
дотично до проміння стропів
І чому все не так? Адже – все як завжди:
Голубі небеса – над рікою,
Голубі небеса – над рікою,
Із нас вичавлюється час.
Мов паста з тюбика.
Мов паста з тюбика.
«Сатурну більше не наливати!»
З фольклору планети Земля
З фольклору планети Земля
Я це зробив... Я врятував істот,
стосовно людства ще інопланетних.
стосовно людства ще інопланетних.
В океан горілиць впали материки…
мертві води рвуть дамби і греблі…
мертві води рвуть дамби і греблі…
Навколо «чорної діри»
ледь мерехтить болюче світло:
ледь мерехтить болюче світло:
Гравітаційний фронт крає вага стерна: позапланетний зонд з простору випірна і прокладає курс у позаземний час. Позасерцевий пульс втискує в дійсність нас лезами рис лиця, жилами на руці – лиш мерехтять сонця й вкручують місяці шестернями орбіт в темінь тривожний блиск. Точаться зорі вслід крізь порожнечі тиск іскрами кораблів з ватри вогненних мрій. Вже поза променів, згуслих в молекул рій. Ще поза слів нових, винайдених вночі, зопалу мовлених, кинутих вдалечінь поза пошерхлих губ, формул, віршів, команд. Одноразовий шлюб з небом бере гарант, втиснутих у скафандр, одноразовий дій. Скручений, мов меандр. Одноразово злий. Та в шкаралущу сну зонд-зоряниця б‘є і, розірвавши млу, сплеском меандр стає та й оцифровує геометричний пил в те, що незмінним є – в алгебру наших крил.
Земля рослин:
проміння очерет
проміння очерет
Закутий в панцир надміцної криці,
огорнутий на стапелях озоном,
огорнутий на стапелях озоном,
Політ.
Орбіта.
Орбіта.
Всечекання тривало,
___________ а проводи враз промайнули —
___________ а проводи враз промайнули —
Псується безповітряна погода –
дощем метеоритним – до межі:
дощем метеоритним – до межі:
Маскується під бульбашки ситра
сферичних блискавиць смертельна доза:
сферичних блискавиць смертельна доза:
Лишивши у рубці, в плачу,
ляпотняву всіх позивних,
ляпотняву всіх позивних,
Треба торкатись небес не дахом,
звуки штовхати не лише ротом,
звуки штовхати не лише ротом,
Міста багаття… іскри облич…
вирій галактик…
вирій галактик…
Коли в нестерп органіки виття,
на сурмах двигунів заграй ноктюрна
на сурмах двигунів заграй ноктюрна
Нема думок, не винайдено літер,
лиш пари свист і хрип летючих гранул –
лиш пари свист і хрип летючих гранул –
Обережний комп‘ютер лакузою-охоронцем
ледь притлумить екранів земних палахкучий каприз:
ледь притлумить екранів земних палахкучий каприз:
Крізь вибухи темряви й світла,
злоби та екстазу,
злоби та екстазу,
Rozetta наближається до Марсу,
антенами хапаючись за Землю
антенами хапаючись за Землю
Очима заблукалого блукальця
туди уперся електронний Вій,
туди уперся електронний Вій,
Іржавіють в землі
шоломи і корони,
шоломи і корони,
“Черный человек глядит на меня в упор…”
Сергій Єсенін
Сергій Єсенін
До вітру вимиті слова
згубили з ним розбіжність
згубили з ним розбіжність