Автори /
Лариса Омельченко (1967)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Обітниця
•
Помідори
Несуть до столу коливо-кутю –
•
Штормове… «безпопередження»! (Літературна пародія)
•
Музей
Пірнули у в’язкУ задуху літа
•
Сварка
Сварка-варивода в’ється клубком,
•
Провідниця
•
«Економіст» (пародія)
•
Львівська злива
•
Коропчук, запечений в блакиті…
•
Кінець світу…
•
Кава... лукава (з циклу "Пародії... на пародії Василя Простопчука")
•
Пародист... з дипломом акушера (з циклу "Пародії... на пародії Василя Простопчука")
•
Антисанітарія в літературі
•
Плагіат
•
Споріднені
•
Тю! Радійте життю! (пародія)
•
Думки смугасто-трикутні (пародія)
•
Сон в руку! (Пародія)
•
«Діловий» митець (пародія)
•
В мізки що навіє… (пародія)
•
Шкляр – Мадагаскар
•
Сільські сусіди (пародія)
•
Двічі… чи тричі?.. (пародія)
•
Дитяча зрілість чоловіка (пародія)
•
Синові - на шкільний випускний вечір
•
ПерЕкупка
•
Могила невідомих солдатів
•
Народження пісні
•
Присвята
•
Підготовка до «Євро-2012»
•
Зустріч у березні
•
Молода
•
Студентка
•
Нічний макіяж
•
Весна у Дніпропетровську
•
Весняне
•
Сім’янин
•
Усмішка
•
Розлучення
•
Кучугури
•
Мелодія вишиваної віхоли
•
Подарована сорочка
•
Володимир Маяковський. Лілічко! (Переклад)
•
Діва
•
Колекція
•
Жіноча невдячність
•
Простирадловий вихор (майже жарт)
•
Поетеса
•
Тезка
•
Втрачена дружба
•
На захист
•
Випадок
•
Зими гарячі почуття…
•
Зі злом у серці – то не каяття…
•
Старість
•
Поцілунок
•
Міри
•
Чарівник
•
Осінній дощ
•
Бездітна жінка
•
Скульптор
•
Завтра
•
Неповторна
•
Пісня ночі
•
Підсумки
•
Табу
•
Чиновницькі «тортури»
•
Вона – дружина поета
•
Автограф
•
Стара хата
•
Двадцять років по війні
•
Мама – одиначка
•
Жінці – за кілька хвилин до народження сина
•
Пам’яті первістка
•
Принади «вільного» шлюбу
•
Голий Король
•
Терплячість
•
Зраджена
•
Величальна жіночим грудям
•
У вечірньому тролейбусі
•
Стороння
•
Похоронка
•
Щастя
•
Біологічний «тато»
•
Стосунки
•
Поетка і художник
•
Нелюба
•
Кобзар
•
Чоботар своєї долі
•
Лелеки
•
Свекруха
Це, може, від слова «свято»?
•
Свічники
…І коли провела чоловіка в останню стежину,
•
Самотність – стара лесбіянка…
•
Квазімодо
•
Фальш
•
Багатодітна
•
Невістка
•
Закохана
•
Вибір
О, це материнство, настирне таке:
•
Місто порепаних п’ят…
•
Депресія
•
Темпераментний півень
•
Балада про батькові книги.
•
Коли ти…
•
Аксесуари
•
Кохає жінка...
•
Фізіологія чоловічої закоханості
•
Заміж у село
•
Мужчина
•
Повна…’’Тітікака’’!!!
•
Самотня
•
Коханка
•
Козацький пагорб на околиці Запоріжжя
•
Ревнощі
•
Нещирість
•
Сімейна статистика
•
Сцена. Самотність. Смітник…
•
Я
Занадто залежна від тремору власних думок,
•
Пологи (диптих)
•
За крок до любові
•
Будяк
•
Спалений рукопис
•
Гарбузи
•
Прощання з минулим
•
Соняхи
•
Поетка
•
Мелодія вишиваної віхоли
Хроніка, хрещена хрестиком, вийшла з-під пальців дідових –
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Він ступав по життю
Легковажно, розкуто й самотньо.
Легковажно, розкуто й самотньо.
Несуть до столу коливо-кутю –
Каша з гороху на вечір була:
Навіть сусіди почули!..
Навіть сусіди почули!..
Пірнули у в’язкУ задуху літа
Сварка-варивода в’ється клубком,
Рутина роботи – прутами аж хльоска!
Вагон, залізниця й вона, жовтокоса.
Вагон, залізниця й вона, жовтокоса.
А орхідеї й справді, недешеві –
Куди простіше вірші написати!
Куди простіше вірші написати!
У хаті духота, хоч навстіж - вікна й двері,
і короп фосфорить на неба мілині…
і короп фосфорить на неба мілині…
Надумав батько кинути сім’ю,
Набридла вже давно дружина прісна…
Набридла вже давно дружина прісна…
Дятел вилущує тишу з шишок...
В декого дужчає заздрощів шок:
В декого дужчає заздрощів шок:
Ну, як же пародиста научить
до Музи, як до матері, вертати?
до Музи, як до матері, вертати?
Така чутлива до талантів мишка!
Аби у кого хліба не гризне:
Аби у кого хліба не гризне:
«В несамовитій боротьбі
Любіть Вкраїну в серці!» -
Любіть Вкраїну в серці!» -
А може, ще зовсім не пізно
Обрати оту, що єдина?..
Обрати оту, що єдина?..
Я вправно римую «життя» і «буття»,
Та ще й на додачу оте «каяття»!..
Та ще й на додачу оте «каяття»!..
Дерева «конкретно-суміжні»,
і зебри «конкретно-смугасті».
і зебри «конкретно-смугасті».
Я завербуюсь до травесті-шоу,
Це щастячко привиділось у сні:
Це щастячко привиділось у сні:
Присів навпочіпки, сердешний,
Усмішка тліє, ледь жива.
Усмішка тліє, ледь жива.
Ледь терпить планета –
Розхитує хтось.
Розхитує хтось.
Допитливий такий я, аж нівроку,
хоч риса ця – найбільша із покар.
хоч риса ця – найбільша із покар.
І світ почув нечувану новину:
Є іноземці в нашому селі.
Є іноземці в нашому селі.
Море спогадів, тихих і чистих,
хоч згадати й немає про що:
хоч згадати й немає про що:
Я по секрету вам скажу:
з дитинства звуся Казанова.
з дитинства звуся Казанова.
Пам’ятаю, сину мій, твої перші кроки,
Вирушав малятком ти на широкий шлях.
Вирушав малятком ти на широкий шлях.
Її називають «дитина війни»,
Начебто й пільги якісь надають…
Начебто й пільги якісь надають…
Братським солдатським цвинтарем
Крокує далека війна.
Крокує далека війна.
Поралась баба в достиглім городі,
Лантухи перла до льоху і в сіни,
Лантухи перла до льоху і в сіни,
О, за те, що ваш вчинок убивчий
Та вірша мені в душу навіяв,
Та вірша мені в душу навіяв,
На тротуарі, упОперек, мов немовля на дорослому ліжку,
В шерсті торішній, що нині уже зажаркА,
В шерсті торішній, що нині уже зажаркА,
Вночі пригадаєм… а, може, насниться:
Весна, мов лахмітниця, в клаптях брудних.
Весна, мов лахмітниця, в клаптях брудних.
Хвилюється жінка, що їй – сорок п’ять,
Проклюнулись проліски сиві на скронях…
Проклюнулись проліски сиві на скронях…
Він читав свої рядки виразно,
Ніби учень, заглядав у шпору…
Ніби учень, заглядав у шпору…
Дивилась на нього, немов на останній свій шанс,
Упевнена: більше нікого – в її тридцять п’ять…
Упевнена: більше нікого – в її тридцять п’ять…
Товща присоромленого снігу –
На бруківці, наче на стерні.
На бруківці, наче на стерні.
Я на щастя себе прирекла.
І не буде інакше, повір!
І не буде інакше, повір!
Цілюще повітря – замість цигаркового диму,
І хрускіт суглобів, коли задзвенить телефон…
І хрускіт суглобів, коли задзвенить телефон…
Очима сяйнула
за звичкою,
за звичкою,
Сторінки сімейного альбому
Вже не приймуть більше в своє лоно
Вже не приймуть більше в своє лоно
Збудуй для мене дім у кучугурах,
Промінням зимним стіни обігрій.
Промінням зимним стіни обігрій.
Присвячується майстрові української вишивки Василю Канделі
У приватнім домашнім музеї
Чоловік експоната торкнеться.
Чоловік експоната торкнеться.
Дим тютюновий, повітря сперте.
Кімната –
Кімната –
Незаміжня, незаможна –
Їй поспівчувати можна.
Їй поспівчувати можна.
Вона вивертала навиворіт душу,
Неначе сорочку, на ранок потрібну.
Неначе сорочку, на ранок потрібну.
Не даруйте квітів їй, не її коханий.
Не несіть замордованих
Не несіть замордованих
Місяць – снайпер, єдиний вцілілий:
Цілить в хату, у річку і став…
Цілить в хату, у річку і став…
Зітхнуть знайомі непомітно,
Щоб не завважила на те,
Щоб не завважила на те,
Ти у черзі стоїш, а наступна – вона:
Тобі вкине листа до таємної скриньки…
Тобі вкине листа до таємної скриньки…
Шапчину, по колу пронесену,
Дірявлять байдужі промінчики:
Дірявлять байдужі промінчики:
З банальностей складається життя,
Від них, на жаль, нікуди нам не дітись.
Від них, на жаль, нікуди нам не дітись.
Суне час черепахою в черзі…
Ти за мною в тій черзі стоїш.
Ти за мною в тій черзі стоїш.
Жердини дівочих фігурок,
пластмасові стегна і груди:
пластмасові стегна і груди:
Не можна батогом шмагать життя.
Не треба підганяти час вперед.
Не треба підганяти час вперед.
Людину старою вважаю,
Бо тішиться тільки минулим.
Бо тішиться тільки минулим.
Ваш оцей брехливий поцілунок
Навіть думки доброї не вартий!
Навіть думки доброї не вартий!
Заміжня жінка (щастя повний жбан!..)
несе на собі статус, як корону…
несе на собі статус, як корону…
Поети мовчать, наче риби –
Отам, де вони - «на роботі»,
Отам, де вони - «на роботі»,
Краплі поту, шампанського, сліз…
Незакінчений свіжий ескіз.
Незакінчений свіжий ескіз.
Посеред крутого шляху,
Де вчинків смітник бур’янить,
Де вчинків смітник бур’янить,
Запаяне горлечко каменю:
ще зріє піниста краса…
ще зріє піниста краса…
Не встигну до завтра змінити
очей передчасні сивини
очей передчасні сивини
На крихти покришені стосунки,
павутинням сновані слова…
павутинням сновані слова…
Вгадаю, чого ти бажаєш:
Гілля верби без ніякого опору вітру,
Гілля верби без ніякого опору вітру,
У двадцять зверталась до сорокарічного: «дядьку»-
Він був безнадійно старим у її безтурботних очах:
Він був безнадійно старим у її безтурботних очах:
О, цей вертеп, таємниця, табу!..
Щиро кохаю, й коли в це не віриш –
Щиро кохаю, й коли в це не віриш –
Він розправив аркуш гордовито,
й траурно-співчутливо почав:
й траурно-співчутливо почав:
Вона – дружина поета.
Може, колись репресованого
Може, колись репресованого
Ярмаркує книжкова ятка,
Ятрить душу уживаним крамом:
Ятрить душу уживаним крамом:
Мохом і травою дах покритий весь.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
Стіни покосилися, вікна потьмяніли.
Кажуть точно поети:
у війни – не жіноче обличчя,
у війни – не жіноче обличчя,
Привітав і її, і малятко
Запах квітів ЧУЖОГО букета.
Запах квітів ЧУЖОГО букета.
Ти лежиш, без хреста розіп’ята,
І рятуєш сьогодні світ.
І рятуєш сьогодні світ.
І ніч мине… Відійдуть сорок днів,
Наповнених тупим звиканням з болем…
Наповнених тупим звиканням з болем…
А люди навкруги її не зрозуміли
(вона ж всього лише стабільності хотіла):
(вона ж всього лише стабільності хотіла):
Стоїть людина гола перед світом
(прозорий одяг - як у Короля…) -
(прозорий одяг - як у Короля…) -
Обіцяв (аж по тілу мурашки!),
Що зробить кохану щасливою,
Що зробить кохану щасливою,
Немов шкідник зі штату Колорадо,
якого дружно нищать звідусіль,
якого дружно нищать звідусіль,
Посеред панічної напруги
публіка стривожено чека…
публіка стривожено чека…
В тролейбусі місця уже не лишилось -
підніжка лиш радо мене прийняла.
підніжка лиш радо мене прийняла.
Лікті до блиску натруть підвіконня,
квола надія беркицне униз :
квола надія беркицне униз :
мертвого
паперового
паперового
Мірило людських стосунків,
Коли темперамент – на волю,
Коли темперамент – на волю,
Його й матюччям не «похвалиш»,
і похвалою не харкнеш :
і похвалою не харкнеш :
Рипом іржавим
Хвіртка стогнала.
Хвіртка стогнала.
Дівчина, змалечку мамою кохана,
Жалілась нам на одвічну проблему:
Жалілась нам на одвічну проблему:
Відтяв від хлібини скорину.
Зняв скальп – ніби з псевдо-індуса...
Зняв скальп – ніби з псевдо-індуса...
Він чаклуватиме уміло,
Спокійно зробить все, як треба.
Спокійно зробить все, як треба.
Щоранку, майже о дев’ятій,
вона пришвидшувала крок -
вона пришвидшувала крок -
Майнула у мандри
З одним із чергових коханців –
З одним із чергових коханців –
Це, може, від слова «свято»?
…І коли провела чоловіка в останню стежину,
Щоб вам сподобатись,
піду на компроміс,
піду на компроміс,
Ніколи в житті іще не відчував,
як блузка жіноча тремтить у пітьмі.
як блузка жіноча тремтить у пітьмі.
Поет, який ніколи не страждав,
Нагадує актора на котурнах,
Нагадує актора на котурнах,
Кожного по-своєму носила,
кожен по собі залишив шов…
кожен по собі залишив шов…
Відшуміло весілля, відгоріло, мов тріска,
і рихтують потоптаний двір…
і рихтують потоптаний двір…
Жінка танцює – немов віддається,
А віддається – неначе танцює!..
А віддається – неначе танцює!..
О, це материнство, настирне таке:
Вітер на стьожки дрібнить
бравурний транспарант…
бравурний транспарант…
Їй здається: життя промайнуло,
Засмокталось болотом пустушки…
Засмокталось болотом пустушки…
Зачекай, не зникай,
Світанкова тишо!..
Світанкова тишо!..
Думки, пережовані пащами
шафи й полиці.
шафи й полиці.
Коли ти мене кинеш…
В свою заховаюся нішу:
В свою заховаюся нішу:
Коли говорите неправду,
одягніть на очі
одягніть на очі
Упевненість
у безкінеччі,
у безкінеччі,
…А очі – в полоні чуттєвої млості –
так сяють, мов
так сяють, мов
Самотнє дозвілля…
В чеканні завмерла душа.
В чеканні завмерла душа.
Я – чоловік. І захисник, звичайно,
Коли життя покличе (Боже збав!).
Коли життя покличе (Боже збав!).
Громадянин Всесвіту
з зарудненої Богом провінції –
з зарудненої Богом провінції –
Сніп сивини, фарбований у ніч,
зненацька перехожих протаранить.
зненацька перехожих протаранить.
Сісти на палю коханих колін.
Бризнуть у вічі відвертим дощем.
Бризнуть у вічі відвертим дощем.
Ходики хвайної хвойди стигнуть над прірвою яру.
Вся будівельна бригада жде на умовний сигнал:
Вся будівельна бригада жде на умовний сигнал:
Плутані пасма, пророслі в сухім унітазі…
Тім’ячко, маківка – все у пащеці клоаки…
Тім’ячко, маківка – все у пащеці клоаки…
Раптом… «засиропило» в повітрі,
Патока – рікою – та до рук…
Патока – рікою – та до рук…
Статистика нищить картеччю
Романтики хмарочоси:
Романтики хмарочоси:
Спіднє не в силі прикрити
Куца концертна сукенка;
Куца концертна сукенка;
Занадто залежна від тремору власних думок,
Коли скресає
крига чекання
крига чекання
Будяк уздовж церкви прошкує,
Газдує тут, як і належить:
Газдує тут, як і належить:
Вони обікрали поета. До нитки, вважай, обібрали:
спалили римовані рами поезій його непростих…
спалили римовані рами поезій його непростих…
Гарбузи чекають на невдах, гарбузів тих нині – незліченно!
Втомлені, вляглися у дворах…Їх у хати котять наречені:
Втомлені, вляглися у дворах…Їх у хати котять наречені:
Тіло на розі Незібганих Доль
Ставши на бруствер, троїсто тремтіло.
Ставши на бруствер, троїсто тремтіло.
Хроніка, хрещена хрестиком, вийшла з-під пальців дідових –