Автори /
Вікторія Торон
Рубрики
• Що є вісь?
• Природа і настрої
• Ностальгічне
• Сучасність
• Слова зворушеного серця
• Війна
• І не сховатися від драм...
• З історії та міфів
• Стани
• Поети і слова
• Усі створіння, великі й малі
• Портрети
• Комусь...
• Себе зневажили самі...
• Переклади
• Психологічне
• Гумор
• Іншомовні вірші
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Не загравай зі злом
•
Автори, які вже не повернуться
•
Софія
•
ФБ
•
Народи-хмари йшли у небуття
•
Спостерігаючи світові тенденції
•
Гроти
•
Раніше...
•
Регресія
•
Дарунки
•
Із карнавалом -- самота
•
Лицар без батьківщини
•
ПОЇЗД, АБО ДОВЛІЄ ДНЕВІ ЗЛОБА ЙОГО
•
Зайнялася пожежна блакить (переклад)
•
Втрата
•
Стоїть німа обпльована країна
•
Небесні корені
•
Час
•
Оплакую Європи дивну смерть
•
Буденності благословенні жорна
•
Тривога
•
Всі ідеї – птахи
•
Розкуркулення (фото* 1930-х рр., с. Удачне, Донбас)
•
Служити моді?
•
Споріднені душі
•
Голоси
•
Все дороге тобі
•
Без жару пристрасті
•
Я дружбу вищою вважала за любов
•
Ця рубінова мова
•
Бруківка намірів
•
Поставити на карту – і програти
•
Спить пес
•
Імпресії
•
О. (3)
•
Вітряки твоїх думок (переклад)
•
І смерті не бути володарем (переклад)
•
І хочеться сказать собі
•
Без відповідей
•
І «вічна пам’ять», і «не забудем»
•
Не помилитись
•
Старі газети
•
Стрічались. Лагідно всміхались
•
Коли замислив він тебе
•
Їм байдуже, що нас вбивають
•
Поминання
•
Зве листя зелене (переклад)
•
Дороті Паркер і невідомий автор (вільний переклад)
•
Ти хвиля і частка
•
Услід
•
Серце, забудь свої мрії
•
Сонячний хлопчик (переклад)* **
•
Не знаю
•
Після Вегасу*
•
Вегас 2017*
•
...І страшно
•
Пломінці
•
...Із залишків загиблої любові
•
Чи ми зустрінемось в садах
•
В минулість кохання чужого упасти
•
Під незагойне, рване небо
•
Якби
•
О ти, життя солодка таємнице! (переклад)*
•
Напередодні прощання (старому другові)
•
Люди б'ються*
•
Нічна западина. Сповільнення годин
•
Сяйні лимони в крижаній воді
•
Ясніє свято пряжкою століть
•
Розчуленість*
•
Він поруч, але вся його душа...
•
Куди ж ти дивився, Господи?
•
О, скільки їх з’явилось і пішло!
•
Світ Дікенса. Коричнева пастель
•
Останкіно
•
Коли страждаєш, і мовчиш...
•
Я обіцяла бути — й не була
•
Стан опісля
•
По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку
•
У світі, німому, як здиблений айсберг
•
Відкриті архіви
•
Ця тиша ночі — як ріка
•
Світе вечірній, із синього скла!
•
Catcher in the rye*
•
За Вашим часом це було вже пізно
•
Коли мине зачарування
•
Озвався Бог живим серцебиттям
•
Розпадається все на пісок і вітрила
•
Немає заборон—немає правил
•
Щонеділі
•
Байдуже пишеш – відповідь приходить
•
Портрети
•
Залишеним друзям
•
Комахами дрібними на вітрах
•
Дорватись до книжок
•
Здрастуй, тишо...
•
Куди зникли всі квіти? (переклад)
•
Неспокій
•
Г.П. (прикутій до ліжка)
•
Твердий горішок
•
І вигляд зроби, що її ти не бачиш (переклад)
•
На гострих піках сяючих ідей
•
Я тиші жду
•
Немов форель в потоці
•
До себе приміряєм смерть
•
Двійник
•
Щасливо усміхаються з дисплея...
•
Які ми судді?
•
Мир тоді настає
•
О. (2)
•
Подрузі, втраченій в дорозі
•
Дерево в тумані
•
Хоч дивне
•
Мости історії
•
Він мав продовження — дитячий наш роман
•
Я слухаю нічну порожню мушлю
•
Назад до Джейн
•
Охапки полевых цветов
•
Навчи мене не сперечатись, або молитва про здатність до пасивного опору
•
Червневий вітер
•
Тиняюся, як пісня Сольвейг
•
Шнурами змій розстрільні списки...(Биківня)
•
Час мінливості і непевності
•
Підхопи мене, мить
•
Лиш той повірив би мені...
•
Не вір словам --слова нас розділили
•
Пересмішник
•
Настане час...
•
Вона
•
Здавалося, в душі є стільки сил
•
Запустіння*
•
Недоростки
•
Страсний тиждень
•
Я покинула себе
•
Я у печерах пам'яті своєї
•
Колиска теплого дощу
•
Я визнаю одразу --ти правий
•
Страшний момент, коли цілує сонце
•
О. (1)
•
Прощання з кавою
•
В цю герметичну теплу ніч
•
Молодість --космічний корабель
•
Ользі, або чоловіки в стосунках полохливі
•
Ти кажеш мені --правда переможе (песимістичне)
•
Сім'я з тамтої сторони
•
Переможці (досвід античності)
•
Подруги на Подолі (у 80-х рр.)
•
Палата розбитих сердець
•
Доки слово не сказане
•
Картки, і PIN-и, і паролі...
•
Немічний лицар
•
З родинного альбому
•
Прибудуть стиглі вечори
•
Бензозаправка
•
He was the coldest S-O-B
•
Дитинство (Позаду мовчазного піаніно)
•
І Львів не той, і Київ спить
•
Дерева (вільний переклад)
•
Смерть від формальностей звільня
•
Олені на дорозі
•
Піти і повернутись
•
Коли свою земну закінчать путь
•
Ти мовчиш -- невже все безнадійно?
•
На картини Е.Хоппера
•
Як нудно робить необхідне!
•
Прогулянка з місяцем
•
O leave me my illusion
•
Як дерево огненне у вікні
•
Ті перші*
•
У свята
•
Не зникай
•
Ми з нею подруги--сто літ
•
Сфера відкрилася...
•
Лабіринт
•
He didn't break the spell
•
То змін нема, а то багато
•
Швачка
•
Все згідно з планом
•
Кінець року
•
На вірш В. Сосюри ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!
•
Ця дівчинка в червонім сарафані
•
Не буде С ЛЁГКИМ ПАРОМ у цю ніч
•
Ти знаєш, кохане...(розмова із серцем)
•
Як везли назад його, мертвого
•
Жорсткі свободи правила учить
•
Усмішка
•
Звірятка
•
Земля питає збурена--коли
•
Невидимі
•
Молитва перед вмиканням комп'ютера
•
Себе полюби, мій народе
•
Серце жінки
•
Танець
•
Крихітка Цахес (O Fortuna)
•
Гейша
•
Я--зло, яке вміє чекати ((монолог лідера)
•
Ця мелодійність мови спокушає (самокритичне)
•
Я в драми рукотворені не граю
•
Мати й син (Україна й Росія в аспекті історичному та космічному)
•
Колесо часів, або—що є вісь?
•
Коли рідшає пошта
•
Почти по Фрейду
•
Мег вийшла із душу
•
А може, легше померти?
•
Синій колір
•
Колишня однокласниця, львів'янка
•
О, краще б я, вступаючи в життя
•
Камінь
•
Коли звертаюсь я на Ви
•
Suzie
•
Вандея
•
О ти, у кому тиша і любов!
•
Мой друг, учи повадки зла
•
Смерть, пританцьовуючи, суне по землі
•
На концерті
•
Благословен
•
Катари
•
В останні хвилини
•
Страшна казка
•
Лушпинням слів засмічено думки
•
Розмова з істотами ночі
•
Есть романтика нетерпимости
•
Ніхто не вчив нас падати, малих
•
Два поэта, или Всё на свете--только песня на украинском языке (поэту Л. Киселёву, 1946-1968)
•
Старий записник
•
Боже, храни нетерплячих
•
Сніг падав
•
Як заєць ходив топитись (за мотивами української народної байки)
•
De profundis* (несучи портрет Сталіна)
•
Страх, або бабушка тримає на шнурочку
•
Гойдатися в колисці натяків
•
Якби себе ми шанували
•
Груди--напнуте вітрило
•
Невже умре ця мова ніжнорука...
•
Функціонери
•
Той, хто скраю
•
О ніченько, солодка і жадана!
•
Я олів'є на свята не кришу...
•
В нічнім тумані ліхтарі
•
Що буде, те буде
•
Короткий український ренесанс*
•
А ті, хто з нами однієї крові...
•
«Життя—театр", -- сказав поет
•
Наші втрати
•
Пустуни
•
Який є простір в німоті!
•
Сповинуті в тумані
•
Дніпро печаль мою обмиє
Не загравай зі злом! Будь пильною, дивись
на тремори земні і гуркоту відлунки.
на тремори земні і гуркоту відлунки.
Автори, які вже не повернуться,
Ті, чиї сліди давно завіяно...
Ті, чиї сліди давно завіяно...
Заговорила кодом українським –
безшумно сірі стіни розійшлися,
безшумно сірі стіни розійшлися,
Не стрималась.
Народи-хмари йшли у небуття,
по собі не залишивши нічого...
по собі не залишивши нічого...
Куди іще тікать? Перемагає глупство.
«Новий звитяжний світ»* -- це гасла і борня.
«Новий звитяжний світ»* -- це гасла і борня.
Далека від красот манливої природи,
підтримуєш вагу щоденного буття,
підтримуєш вагу щоденного буття,
Раніше – нікуди без книжки в руках,
ідей обнадійливих прядив,
ідей обнадійливих прядив,
Коли тікає глузд, тоді згасає світло,
слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
слизька гаряча ніч розчахує свій зів,
Вона дари вернула пам’ятні твої,
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
Нема з ким вести діалог,
мінятись скарбом із кишень,
мінятись скарбом із кишень,
Немов підбитий Сірано*, на глум узятий Дон Кіхот,
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
О переможна і стрімка прямолінійність,
з якою в русі залишається позаду
з якою в русі залишається позаду
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
З рідним краєм забулось прощання.
Куди поділась та кохана цілість,
що дихала, любила і шукала
що дихала, любила і шукала
Стоїть німа обпльована країна,
віджевріли надії і слова,
віджевріли надії і слова,
Коли підземні сили коливають
Пухкі чарунки карликових гнізд,
Пухкі чарунки карликових гнізд,
Чи прямий, як стріла, чи петель пелюстки --
що ми знаєм про час? про віки -- як вінки?
що ми знаєм про час? про віки -- як вінки?
Оплакую Європи дивну смерть*,
розмислюю про вежу Вавілонську.
розмислюю про вежу Вавілонську.
цю мить, здається, бачила вві сні
(і упізнання вразило, як хворість),
(і упізнання вразило, як хворість),
Мчать просвітки межи стовбурів дерев,
насторожено пульсує кожен нерв.
насторожено пульсує кожен нерв.
Всі ідеї – птахи, що летять до сильця.
Очеретом блакитним здіймаються вени.
Очеретом блакитним здіймаються вени.
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Служити моді? Відмовляюсь.
Вона невдячна і пуста,
Вона невдячна і пуста,
Споріднені душі на спінених конях
стриміли крізь час і пустелі безсоння,
стриміли крізь час і пустелі безсоння,
Він ріс життєлюбом, високим і гарним,
невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
Все дороге тобі крізь пальці витікає,
було, здавалось, а подивишся – немає.
було, здавалось, а подивишся – немає.
Без жару пристрасті, із тихим розумінням
я напишу тобі чи віддано промовчу,
я напишу тобі чи віддано промовчу,
Я дружбу вищою вважала за любов.
У серці відданість видзвонювала лунко,
У серці відданість видзвонювала лунко,
Ця рубінова мова – вино в кришталі,
бархат уст і розбурханий шепіт,
бархат уст і розбурханий шепіт,
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Поставити на карту – і програти,
бо спомин давньолітній підморгнув,
бо спомин давньолітній підморгнув,
Спить пес, і коло нього спить тривога,
і тчеться сірувате світло дня.
і тчеться сірувате світло дня.
Виткі, роздмухані, розбиті
сніжать повз білі відчуття
сніжать повз білі відчуття
Якби могла до тебе притулитись,
Мене б ніякі далі не зманили,
Мене б ніякі далі не зманили,
Кругові
Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
Ніби в колі коліщата, як спіралі висхідні
Ділан Томас
І хочеться сказать собі: пожди.
Нехай життя прокочується мимо,
Нехай життя прокочується мимо,
Чи вирваний шматок
років твоїх уряд
років твоїх уряд
І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
але забудуть і не згадають.
але забудуть і не згадають.
Складніш знайти гармонію в світах,
коли «вільніші» люди і стихії.
коли «вільніші» люди і стихії.
Cтарі газети. Вижовтілі крильця
метеликів, затиснутих у часі;
метеликів, затиснутих у часі;
Стрічались. Лагідно всміхались.
Розпитували. Обіймались.
Розпитували. Обіймались.
За гранню доброго і злого, де позавидимість гуде,
зросла раптова примха Бога, коли замислив він тебе,
зросла раптова примха Бога, коли замислив він тебе,
Їм байдуже, що нас вбивають,
тим юнакам, що я їх знала
тим юнакам, що я їх знала
Линуть душі до священних берегів...
Після спраглого земного перестою
Після спраглого земного перестою
Це час, щоби жати, пора, щоби сіять,
зве листя зелене крізь далі й роки.
зве листя зелене крізь далі й роки.
ПІДСУМОК Дороті Паркер
Ти хвиля і частка, ти частка і хвиля.
У різноголосся щоранку улившись,
У різноголосся щоранку улившись,
Кількасот нічних годин -- найсолодша із пісень.
Веретено споминань. Коло серця – Божий схлип.
Веретено споминань. Коло серця – Божий схлип.
Серце, забудь свої мрії,
Спрагло за хмари не рвися,
Спрагло за хмари не рвися,
Покинутий песик – в густих порохах --
застиг, непорушно-стійкий,
застиг, непорушно-стійкий,
-- Де ти мандруєш? Де ти пропала?
-- На роздоріжжях у хмарі буденності:
-- На роздоріжжях у хмарі буденності:
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
чи попередження суворе?
З хащі гілок дивляться очі:
чорні яблука
чорні яблука
Під ліхтарями — тепло, непорушно,
немов у ваті.
немов у ваті.
Новинами зіжмакані думки
впиваються, примушують до росту.
впиваються, примушують до росту.
Це — час відталих і щасливих сліз
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
Чи ми зустрінемось в садах,
отих небесних, на дозвіллі,
отих небесних, на дозвіллі,
В минулість кохання чужого упасти,
тужити за їхнім утраченим раєм,
тужити за їхнім утраченим раєм,
Під незагойне, рване небо,
де буря з посвистом гуде,
де буря з посвистом гуде,
Куди полинула любов,
коли не стрілись більше руки,
коли не стрілись більше руки,
О ти, життя солодка таємнице!
Нарешті, зрозумілий мені зміст
Нарешті, зрозумілий мені зміст
Все більш розпливається значення слів і речей,
і тоне у далечі погляд коханих очей.
і тоне у далечі погляд коханих очей.
Люди б’ються за міфи, ідеї, фантоми,
за портрет у піску на краю океану,
за портрет у піску на краю океану,
Нічна западина. Сповільнення годин.
Душа теплішає у стані перемовин,
Душа теплішає у стані перемовин,
Сяйні лимони в крижаній воді
виловлюю замерзлими руками,
виловлюю замерзлими руками,
Химерними сплетіннями вогнів,
буденносте, лови дитячу казку,
буденносте, лови дитячу казку,
ФІГУРКИ НА СЕРВАНТІ
Він поруч, але вся його душа
обвіяна холодними вітрами,
обвіяна холодними вітрами,
(пам’яті членів артистичного товариства та їхніх гостей, які загинули в пожежі 2 грудня)
О, скільки їх з’явилось і пішло,
розкидавши заплутані відбитки
розкидавши заплутані відбитки
Світ Дікенса. Коричнева пастель.
Свіча, скорботно схилене обличчя.
Свіча, скорботно схилене обличчя.
Неначе зграя, вчувши кров,
надсадно бреше,
надсадно бреше,
Коли страждаєш, і мовчиш,
і бережеш безсилля звичне,
і бережеш безсилля звичне,
Я обіцяла бути — й не була,
приїхати хотіла — й не з’явилась.
приїхати хотіла — й не з’явилась.
Земля під ногами—хмара,
Світло—як білий шовк,
Світло—як білий шовк,
По Хелоуїн-і — дощ з самого ранку...
Усміхнені опудала промокли
Усміхнені опудала промокли
У світі, німому, як здиблений айсберг,
ми всі обдаровані (так видається)
ми всі обдаровані (так видається)
Як уціліли їх сліди?
Піщаним змієм шарудить
Піщаним змієм шарудить
Ця тиша ночі — як ріка, як покривало з оксамиту.
Якою хвилею чи сном тебе принесено сюди?
Якою хвилею чи сном тебе принесено сюди?
Світе вечірній, із синього скла,
День мій невтолений, у запитаннях!
День мій невтолений, у запитаннях!
Am I your keeper оn this Earth? Аm I your “catcher in the rye”?*
Is it my duty to explore your land of permanent despair?
Is it my duty to explore your land of permanent despair?
За Вашим часом це було вже пізно.
О тій порі не слід було дзвонити,
О тій порі не слід було дзвонити,
Коли мине зачарування,
чи ти любитимеш мене?
чи ти любитимеш мене?
Озвався Бог живим серцебиттям
дерев, які щовечора минаю.
дерев, які щовечора минаю.
Розпадається все на пісок і вітрила,
на скорбот якорі і на відгомін щастя,
на скорбот якорі і на відгомін щастя,
Немає заборон—немає правил,
у космосі нема орієнтирів,
у космосі нема орієнтирів,
...Cпізнюєшся в церкву (стиснуте каміння
бруку --горбкувате, мов життя)
бруку --горбкувате, мов життя)
Байдуже пишеш – відповідь приходить,
вкладаєш душу – слова не почуєш.
вкладаєш душу – слова не почуєш.
...І виплакатись, знаючи, що – всує,
бо не повернеш той життєвий цвіт.
бо не повернеш той життєвий цвіт.
Я зникну на роки і на країни,
Стривожена, без цілі і керма.
Стривожена, без цілі і керма.
Комахами дрібними на вітрах,
захопленими в кручені потоки,
захопленими в кручені потоки,
Дорватись до книжок, перегортати
заглиблено – у кріслі, на колінах,
заглиблено – у кріслі, на колінах,
Здрастуй, тишо—і трояндо запашна!
Здрастуй, ноче—і сюрчання цвіркунів!
Здрастуй, ноче—і сюрчання цвіркунів!
Куди зникли всі квіти? Стільки часу спливло.
Куди зникли всі квіти? Зникли давно.
Куди зникли всі квіти? Зникли давно.
Неспокій мій ховається між слів.
Вітрила напівсферами тугими,
Вітрила напівсферами тугими,
З необхідності виникла дружба між нами
(і у долях--ніким не сподівана зв’язність),
(і у долях--ніким не сподівана зв’язність),
Як ворог не вступається нітрішки
І лють його не можна загасить,
І лють його не можна загасить,
Вона наближається – вдай, що не бачиш,
серце моє,
серце моє,
На гострих піках сяючих ідей
чи встигнеш запідозрити підміну,
чи встигнеш запідозрити підміну,
Я тиші жду, коли б розтанув хор
і запитання в намірі б зостались,
і запитання в намірі б зостались,
Сліпуче плетиво повітряних ниток,
навперебій містками з’єднаних думок,
навперебій містками з’єднаних думок,
До себе приміряєм смерть—
чи довго це? чи швидко?
чи довго це? чи швидко?
Життя свого пройшовши половину
(напевно — більше, та не в тому річ),
(напевно — більше, та не в тому річ),
Благав він — і ожила Галатея.
Постав «новий хоробрий»* без границь.
Постав «новий хоробрий»* без границь.
Які ми судді? Що ми знаєм?
Мир тоді настає, коли ти вже про нього не мрієш,
коли ти вже не молишся різним у світі богам.
коли ти вже не молишся різним у світі богам.
Це не краплі дощу стугоніли по ринвах,
Це хвилини пливли, це стікало життя.
Це хвилини пливли, це стікало життя.
Як всі були ми «росіяни»,
із мови судячи, тоді
із мови судячи, тоді
Небо дощовите. Сірувата днина.
Змочений росою килим трав’яний.
Змочений росою килим трав’яний.
Хоч дивне, але кращого не буде
побічного немріяного щастя,
побічного немріяного щастя,
Зариті в мох історії мости --
провалені, щербаті, непрохідні...
провалені, щербаті, непрохідні...
Він мав продовження — дитячий наш роман.
Був страх засвідчити сумні тілесні зміни
Був страх засвідчити сумні тілесні зміни
Я слухаю нічну порожню мушлю
у плямах і прожилках синюватих
у плямах і прожилках синюватих
Хапатися, давати інструктаж,
ключі шукати, трубку телефону...
ключі шукати, трубку телефону...
Охапки полевых цветов—
всем, кто стоит на рубеже
всем, кто стоит на рубеже
Навчи мене не сперечатись —
— крізь запітнілі крильця лінз
— крізь запітнілі крильця лінз
Чудес не буде — лиш червневий вітер
підноситиме випрану білизну
підноситиме випрану білизну
Тиняюся, як пісня Сольвейг – загублено і мелодійно,
а ти, Пер Гюнте, все у мандрах, на списах зраджених сердець.
а ти, Пер Гюнте, все у мандрах, на списах зраджених сердець.
Шнурами змій розстрільні списки
повзуть мовчазно в звивах літ.
повзуть мовчазно в звивах літ.
Час мінливості і непевності,
мов сипучі піски -- реальності,
мов сипучі піски -- реальності,
Підхопи мене, мить, на похилій ілюзій,
На межі непривітного серцю прозріння,
На межі непривітного серцю прозріння,
Ніколи не кружляти сном,
в якому б Він мене чекав?
в якому б Він мене чекав?
Не вір словам – слова нас розділили,
знекровили двобічністю понять,
знекровили двобічністю понять,
Свистить і щебече, кує і скрегоче,
витьохкує вправно, милуючи слух,
витьохкує вправно, милуючи слух,
Настане час — і зміни заберуть
цю містику стрімкого упізнання
цю містику стрімкого упізнання
Вона буває метушлива, з нервовим сміхом недоречним,
книжок роками не читає і не вжива розумних слів,
книжок роками не читає і не вжива розумних слів,
Здавалося, в душі є стільки сил,
що можемо всі драми пережити,
що можемо всі драми пережити,
За рік без людей заніміють стежки,
село бур’яни покрадуть,
село бур’яни покрадуть,
Новини, страх і поголоски –
і ти міркуєш день-у-день
і ти міркуєш день-у-день
І спала я, і плакала вві сні
під лампами безжалісного слідства,
під лампами безжалісного слідства,
Я покинула себе і у тобі заблукала,
А твоя мені країна вдвоє краща, ніж моя.
А твоя мені країна вдвоє краща, ніж моя.
Я у печерах пам’яті своєї
в цю ніч блукала довго із тобою.
в цю ніч блукала довго із тобою.
Колиска теплого дощу—
У плиннім шелесті первиннім,
У плиннім шелесті первиннім,
Я визнаю одразу --ти правий
джерельною гіркою правотою.
джерельною гіркою правотою.
Страшний момент, коли цілує сонце,
бо знаєш—після цього буде морок.
бо знаєш—після цього буде морок.
Коли ідеш до маминого поля
дорогою, що сива від морозу,
дорогою, що сива від морозу,
О, шляк би трафив цю турецьку каву!
Навколо після неї –все не так.
Навколо після неї –все не так.
В цю герметичну теплу ніч,
у скрині запахів і тиші
у скрині запахів і тиші
Молодість –космічний корабель;
радісне і збуджене, стогриве
радісне і збуджене, стогриве
(під враженням від мемуарів та щоденників О. Кобилянської «Слова зворушеного серця», «Дніпро», 1982).
Ти кажеш мені — правда переможе.
Вона перемагає або ні.
Вона перемагає або ні.
Сьогодні знов розлігся крик у тій сім’ї через дорогу.
З гаражних піднятих дверей котились каменем слова.
З гаражних піднятих дверей котились каменем слова.
Перемагає бог війни, перемагає груба сила.
Ахейців лютим торжеством кривавий вітер налетів.
Ахейців лютим торжеством кривавий вітер налетів.
(пам’яті Поліни і Христини)
Я дзвоню їй —вона не бере телефон,
передзвонює —голос ледь чути.
передзвонює —голос ледь чути.
Доки слово* не сказане, ти – не абсурд, не невдаха,
Ти ще просто блукаєш в розхристанім вітром житті.
Ти ще просто блукаєш в розхристанім вітром житті.
Картки, і PIN-и, і паролі,
і кабелі, що «не від того»...
і кабелі, що «не від того»...
Ви написали мені лист з дитинства знаною рукою
(непевні літери у нім були знекровлено-хисткі),
(непевні літери у нім були знекровлено-хисткі),
Верталися назад на батьківщину
з сусідньої чужої чужини.
з сусідньої чужої чужини.
Прибудуть стиглі вечори,
з дороги пильні прохачі,
з дороги пильні прохачі,
Цей вечір став вмістилищем утрат,
Обманутих бажань, нерозуміння.
Обманутих бажань, нерозуміння.
He was the coldest S-O-B,
who had a warm and friendly smile,
who had a warm and friendly smile,
Позаду мовчазного піаніно,
де затишно і злегка павутинно,
де затишно і злегка павутинно,
І Львів не той, і Київ спить,
нервовим спазмом перейнятий.
нервовим спазмом перейнятий.
Не знайдеш в світі жодної поеми,
Яка могла б із деревом зрівнятись,
Яка могла б із деревом зрівнятись,
Смерть від формальностей звільня,
І коли сліз мені не стало,
І коли сліз мені не стало,
Людяність –неначе те казкове диво
в вимірах асфальтових пустель.
в вимірах асфальтових пустель.
Піти на гамірний базар,
в різноголосся лайок, жартів,
в різноголосся лайок, жартів,
Коли свою земну закінчать путь,
нехай святяться, Боже триєдиний,
нехай святяться, Боже триєдиний,
Ти мовчиш—невже все безнадійно?
День-у-день тріпочемось безкрило.
День-у-день тріпочемось безкрило.
Поміж життєвими сюжетами—холодне скло в панельних стінах,
В кафе стоять порожні столики, де двоє нудяться розсіяно.
В кафе стоять порожні столики, де двоє нудяться розсіяно.
Як нудно робить необхідне!
Я краще робитиму зайве.
Я краще робитиму зайве.
Той місяць ізбоку ішов невідступно,
ставав, коли я зупинялась,
ставав, коли я зупинялась,
O leave me my illusion, dear sir!
It’s such a dreary world without your presence.
It’s such a dreary world without your presence.
Як дерево огненне у вікні,
так я збираю фібрами коріння
так я збираю фібрами коріння
Ті перші, що стали на захист країни,
яка розгубилась, завмерла, змаліла,
яка розгубилась, завмерла, змаліла,
Буденність -- зорана рілля,
де серце ниділо на споді,
де серце ниділо на споді,
Як бідне серце стрепенулось, лиш тільки ти промовив слово,
як заяснів холодний вечір і підморгнули ліхтарі!
як заяснів холодний вечір і підморгнули ліхтарі!
Ми з нею подруги—сто літ, і двісті літ вона-- киянка,
і розмовляли ми завжди російською, як мало бути,
і розмовляли ми завжди російською, як мало бути,
Сфера відкрилася вищих частот,
світ захлинається від розуміння
світ захлинається від розуміння
Коли сльоза холоне на щоці,
прийди нечутно, ангеле спасіння,
прийди нечутно, ангеле спасіння,
He didn’t break the spell, the same as many others.
My hopes were dashed again, but still to my surprise,
My hopes were dashed again, but still to my surprise,
То змін нема, а то багато—
різноголосся, біль і страх.
різноголосся, біль і страх.
Схилилась мовчки над шиттям,
щоб про життя своє гадати,
щоб про життя своє гадати,
Все згідно з планом— серця свіжий щем
і слово «ні», підсвічене екраном,
і слово «ні», підсвічене екраном,
Нічне холодне небо, в’язь зірок,
скляних гірлянд усміхнені вітання,
скляних гірлянд усміхнені вітання,
Нікого ніхто не любив за декретом,
за закликом чи за наказом,
за закликом чи за наказом,
Ця дівчинка в червонім сарафані—
вона хотіла, щоб її любили,
вона хотіла, щоб її любили,
Не буде «С лёгким паром» у цю ніч.
«Служебного романа» теж не буде*.
«Служебного романа» теж не буде*.
Ти знаєш, кохане, що цього не буде—
ми так вже про це говорили багато!
ми так вже про це говорили багато!
Як везли назад його, мертвого,
голова тряслась на вибоїнах,
голова тряслась на вибоїнах,
Жорсткі свободи правила учить--
неначе в крижану ступати воду,
неначе в крижану ступати воду,
І знову, по захмарених роках,
коли із неминучим мирить досвід,
коли із неминучим мирить досвід,
Як рада я їм служити, пухнастим отим звіряткам!
Для них відчиняти двері, хоч поруч є kitty door,
Для них відчиняти двері, хоч поруч є kitty door,
Земля питає збурена—коли,
душа питає зболена—коли,
душа питає зболена—коли,
Навколо нас не дихають, стоять
громадою згуртовано-німою,
громадою згуртовано-німою,
Не дай Господь зайти мені на сайт
і прорости у нім коментарями,
і прорости у нім коментарями,
Ніхто тобі, знай, не завадить сповна
любити себе, українцю.
любити себе, українцю.
Тому і не навчилась вибирати,
бо їй усе здавалося—це гріх:
бо їй усе здавалося—це гріх:
Вони нанизуються колом на хід невидимої нитки
і спільним рухом поступають-- вперед, назад, на крок убік.
і спільним рухом поступають-- вперед, назад, на крок убік.
Зло тримає нас в чеканні, у бунтуючій тривозі,
аутичне і безбарвне, із лицем мучної маски.
аутичне і безбарвне, із лицем мучної маски.
Дріботять ощадні мої кроки; рівна, під кутом належним, спина
злегка нахиляється до тебе — гостя дорогого на цей вечір,—
злегка нахиляється до тебе — гостя дорогого на цей вечір,—
Я --зло, яке вміє чекати
і бачити шанс у нагоді.
і бачити шанс у нагоді.
Ця мелодійність мови спокушає — і ось уже римуєш беззмістовність,
потуги непрацюючих амбіцій і виплески банальних сентиментів...
потуги непрацюючих амбіцій і виплески банальних сентиментів...
Я в драми рукотворені не граю.
Ми всі несем у собі —я і ти—
Ми всі несем у собі —я і ти—
Як лава--з гарячих відкритих ротів,
І як не своя--Україна.
І як не своя--Україна.
З гори униз гуркоче колесо часів
і миготить тривожно спицями епох,
і миготить тривожно спицями епох,
Коли рідшає пошта, дзвінки і привіти,
і на двох не розділиш підслуханий жарт,
і на двох не розділиш підслуханий жарт,
Умный Фрейд в просветлённом старании
бросил нас в непростой круговерти:
бросил нас в непростой круговерти:
Мег вийшла із душу, рум’яна й пахуча.
Джон митись іде після неї.
Джон митись іде після неї.
А може, легше померти? Надіятись на воскресіння?
Священний Грааль безсмертя хто впевнений, що заслужив?
Священний Грааль безсмертя хто впевнений, що заслужив?
Синій колір—колір смутку і далекої дороги,
ліхтарів, сумних, як птиці, сплячих вервечкою авто,
ліхтарів, сумних, як птиці, сплячих вервечкою авто,
Колишня однокласниця, львів’янка
знайшла мене, приїхавши у Київ,
знайшла мене, приїхавши у Київ,
О, краще б я, вступаючи в життя,
вхопила дар взаємної любові—
вхопила дар взаємної любові—
Зрухнувся сірий камінь, покотився
з крутої, непривітної гори,
з крутої, непривітної гори,
Коли звертаюсь я на «Ви»--до багатьох говорю, схожих
на Вас, хто в вимірах своїх мене б, блукаючи, зустрів.
на Вас, хто в вимірах своїх мене б, блукаючи, зустрів.
Four husbands and six children—and alone.
“Don’t leave this one” (I begged her)-- “I’ll OD*”.
“Don’t leave this one” (I begged her)-- “I’ll OD*”.
Розмите світло відмира крізь товщу сірих вод Луари,
і затихає звук волань і реготи берегові...
і затихає звук волань і реготи берегові...
О ти, у кому тиша і любов!
Цю землю обіймаєш ти до втоми;
Цю землю обіймаєш ти до втоми;
Мой друг, учи повадки зла. Жизнь не даёт спасенье даром.
И миллионы до тебя бросали в небо вопли гнева,
И миллионы до тебя бросали в небо вопли гнева,
Смерть, пританцьовуючи, суне по землі, у дзеркальці милуючись собою
(гніздовища людей під каблуками тріщать, немов горіхові шкарлупи),
(гніздовища людей під каблуками тріщать, немов горіхові шкарлупи),
Співає музика і плаче,
Переливається за межі почуття.
Переливається за межі почуття.
Благословен,
хто не сприяв навальній силі,
хто не сприяв навальній силі,
Тоді, як гинули катари,
стовпи стояли вогняні
стовпи стояли вогняні
В останні хвилини їм зла не бажай.
Їх крики брутальні, і звужені очі,
Їх крики брутальні, і звужені очі,
...І буде твій ворог безжальний і хитрий.
В болотній гарячці, отруйнім повітрі,
В болотній гарячці, отруйнім повітрі,
Лушпинням слів засмічено думки,
порожній пафос виїв серцевину,
порожній пафос виїв серцевину,
Приспіть моє серце—вечірня годино,
чорних дерев розперезаний дух,
чорних дерев розперезаний дух,
Есть романтика нетерпимости—
трубку бросить, руки не подать,
трубку бросить, руки не подать,
Ніхто не вчив нас падати, малих,
клубочком покотитися на мати,
клубочком покотитися на мати,
Эпиграф 1--И. Бродский, эпиграф 2--Л. Киселёв
Цей старий записник ніби з мертвих воскрес,
повний стертих імен, застарілих адрес,
повний стертих імен, застарілих адрес,
Боже, храни нетерплячих,
тих, що їм ворог—чекання,
тих, що їм ворог—чекання,
Сніг падав на спини терплячих трамваїв,
на зошити, списані з краю до краю,
на зошити, списані з краю до краю,
Іде по лісі заєць, вмивається сльозами,
Іде на став топитись, хоч знає, що це гріх.
Іде на став топитись, хоч знає, що це гріх.
Ти знаєш, а з догмами—легше,
життя було... непогане,
життя було... непогане,
«Бабушка» тримає на шнурочку
світ, що був простим і зрозумілим.
світ, що був простим і зрозумілим.
Гойдатися в колисці натяків,
напівшукань, напіввідвертості,
напівшукань, напіввідвертості,
Якби себе ми шанували
в дорожній куряві років,
в дорожній куряві років,
Груди—напнуте вітрило!
Упирається у спину
Упирається у спину
Невже умре ця мова ніжнорука
і світ її ніколи не оцінить,
і світ її ніколи не оцінить,
(гра для дорослих у серйозних установах)
Коли ти в натовпі стоїш--і вир людський навколо тебе,
і поєднавшись з усіма,ти в ейфорії, як в бою,
і поєднавшись з усіма,ти в ейфорії, як в бою,
О ніченько, солодка і жадана!
Здається, все довершу, що не встигла,
Здається, все довершу, що не встигла,
Я «олів’є на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
не добираю в дзеркалі обнови
В нічнім тумані ліхтарі,
і зачепившись за деталь—
і зачепившись за деталь—
Що буде, те буде. Уклін перед Богом,
і гідність—для себе, сусідів і світу.
і гідність—для себе, сусідів і світу.
Короткий український ренесанс
шестидесятих і семидесятих...
шестидесятих і семидесятих...
А ті, хто з нами однієї крові,
одного роду, спільного дитинства—
одного роду, спільного дитинства—
«Життя—театр, -- сказав поет, -- в якому люди—лиш актори,
всі ролі завчені давно, слова — лиш звук, реальність --сон.
всі ролі завчені давно, слова — лиш звук, реальність --сон.
Ворожбою чи обманом—не сказати—
Розливаються туманом наші втрати.
Розливаються туманом наші втрати.
А пам’ять плугом вивертає скиби
минулого, яке не повернуть,
минулого, яке не повернуть,
Який є простір в німоті, який протяжний білий шовк!
Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
Що Бог нам присудив в своєму плані?
Як ляжуть карти долі на столі?
Як ляжуть карти долі на столі?
Дніпро печаль мою обмиє
(а вітер висушить лице),
(а вітер висушить лице),
Огляди