ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Богдан Манюк - [ 2014.10.11 16:16 ]
    *****
    Салютують високо дерева ворОнами,
    голубам обігріті дахівки для бесіди.
    Доримуємо погляди і не сторонніми
    голубино-воронячі обри окреслимо.

    Поміж ними залишимо зблиски помітними –
    дотанцьовує осінь циганочку з виходом.
    Перелітним вітрам і життю перелітному
    за таку зачепитися – вічністю дихати.

    Завсесвітлиться дужо млинові старезному,
    пилюговим акордам не правити жорнами.
    Перемелемо час і слова на поезію,
    не мішки найцупкіші, а небо наповнимо.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (30)


  3. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.10 22:07 ]
    * * *
    Сп`янілий світ у летаргійнім сні...
    Коли Шляхи розходяться з Словами,
    Болить Христос, розп`ятий у мені
    Таки моїми ніжними руками.

    10.10.05.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (15)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.03 08:47 ]
    * * *
    Дерево жовте серед зелених
    Жалем листочки тягне до мене.
    От зупинилось тут на хвилинку:
    Музика лине з неба будинку.
    Осінь із літа вийшла строкато,
    Зачарувала ритмом токати.
    Позолотила, наче медами.
    Перестелила свіжими снами.
    Приколисала вітром у груди.
    Не відпустила більше нікуди.
    22.10.07.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  5. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.26 12:31 ]
    * * *
    Мій опоненте з осені,
    Слова, що зріли досі ще, -
    У зиму перейдуть.
    Стаю ногами босими
    У небо, повне просині, -
    Вивільнюється суть.

    На тверді неба - рішено.
    Шляхами світу спішено.
    У русі - тільки зміст.
    Маленька кулька зоряно
    Летить і диха зморено.
    А на раменах - міст.
    28.09.07.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (21)


  6. Ігор Шоха - [ 2014.09.24 17:49 ]
    Неузгодження
                             І
    Усе на роздоріжжі Україна.
    І репає в агонії земля,
    як вся її система двопартійна
    із рупора колонії Кремля.

    Одна ідеологія – «рашисти»,
    а інша – це «бандерівська рука».
    Читай: по ліву руку – комуністи,
    по праву – олігархія і К-а.

    І замовляє музику багатий,
    а споживає опіум дурний,
    тому що бідний...
                   Є і цирк безплатний,
    і діалог приблизно ось такий:

    – Але нема і духу тої сили,
    якої так сахається совок...

    – Але віками націю косили
    сума, тюрма, дороги і могили...

    – Але не відступає ні на крок
    відома теле-радіо-команда...

    – Але слухач – із ротом на замок...

    – Але нема достойних слухачів...

    – Але – війна, агресія і зрада,
    і пута, і неволя – пропаганда
    ворожої колони москалів...

    І скільки тих але у нашій бучі?
    Пручається знесилений вампір
    недавно ще «єдиний і могучий»
    біблійний звір.
                   Але і до сих пір
    жало змії, не вирване ведучим,
    з усіх джерел отруює ефір.

                             ІІ
    Я агітую за життя до смерті,
    за ясне сонце, за сіяння дня...
    Чому ж перемагає кацапня
    і помикають нами люті черті?

    Чому у мене вибору нема
    од віку установленого Богом,
    і насуває з півночі пітьма,
    і правда засинає за порогом?

    А це тому, що виродки яси
    у нації моєї вкрали Слово.
    А це тому, що відібрало мову
    за маслаки і кусень ковбаси.

    А це тому, що бестії орди:
    сугестії, хамелеони, змії –
    з одного боку,
                  ...з іншого – німіє
    оте нове, і лиш вряди-годи
    товче у ступі дзеркало води,
    з якої аж обвис язик Росії.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (4)


  7. Богдан Манюк - [ 2014.09.20 22:44 ]
    Етюд із малечею
    Малюкам танцювати навшпиньки
    біля доброї-доброї осені.
    Сходяться.
    Промінці голосочків тоненьких
    на лиці
    в золотавому модниці.

    Малюки, бешкетуючи, флюгер
    повернули на літо усміхнене –
    чи насмілиться модниця вдруге
    в ту ж ріку…
    під небесними мітками?

    Малюками розгойдано кладку
    що водиці цілющій
    поклониться –
    по такій золотому телятку
    слугувати не бігтимеш, моднице.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (26)


  8. Владислав Лоза - [ 2014.09.20 18:15 ]
    Гуманітарне саторі
    У горнилі всесвітньої спеки,
    що роз`ятрює зболені рани,
    ми - лінгвісти без бібліотеки
    та належного фінансування.

    Ми, що завжди занадто ретиві
    в наріканні чумного зеленим,
    несподівано для колективу
    зіштовхнулися із феноменом:

    там, де смертним стачало кебети
    все продовжувати бойовисько,
    червонясте арґо кулеметів
    потіснило
    з широт
    авестійську.
    18.09.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.19 22:45 ]
    Павло Тичина Десь на дні мого серця...*
    Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.
    Я ішов від озерця.
    Ти сказала мені: "Будь здоров!
    Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
    Ах, а серце і досі ще плаче.
    Я ішов від озерця...
    Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.

    Говори, говори, моя мила:
    Твоя мова - співучий струмок.
    Ніч зірки посвітила.
    Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
    Повінчайся з туманами ночі.
    Тихо так опівночі.
    Ніч зірки посвітила.
    Говори, говори, моя мила:
    Твоя мова - співучий струмок.

    1914


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  10. Марися Лавра - [ 2014.09.15 22:44 ]
    третя князівна
    у далекім тінистім заліссі
    візерунком устелене листя
    на узліссі барвиста хатинка
    і живе у ній осіння краплинка

    чароводу збирає цеберцем
    забавляється диволюстерцем
    жовтодинне намисто вдягає
    синьонебо у балці купає

    у волосся уплітала коралі
    на обличчі усмішка у прялі
    і уста калиновочервоні
    білоквіти весільні у короні

    милозвучно виводила трелі
    чарувала м'які акварелі
    і співала пісні місяцівна
    світу Божого третя князівна


    2014








    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  11. Богдан Манюк - [ 2014.09.09 22:39 ]
    Зустріч
    Сколихнули розмову – вуаллю між нами,
    від найлегшого подиху – порухом подиву
    й різнобіччям до нас – відчуваєш вустами,
    а мені вона зблискує колами, кодами.

    Виростає натхнення із жару каміна
    і в танок на обличчя настирливо проситься.
    Оберегами в колі магічнім на стінах
    найсвітліші слова, не споряджені похапцем.

    Онебеснимо час. Інтонацій багаття
    відшукає скарби в завуальній мозаїці,
    а тоді й… капелюшок пора тобі зняти,
    на якому вуаль застаріла гойдається.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (29)


  12. Марися Лавра - [ 2014.09.09 17:11 ]
    Мій
    увінчаною дівою
    являюся зникаючи
    збиваю спокій твій.

    войованою зброєю
    стріляю убиваючи
    умерти не посмій.

    улюбленою піснею
    літаю огортаючи
    смарагди твоіх вій.

    убраною царівною
    закохуюсь караючи
    єдиного, ти - мій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  13. Ігор Шоха - [ 2014.09.09 13:40 ]
    Лиха година
    Зі сходу насуває западня
    і виродок пропащої родини...
    Не дай то, Боже, як зима прилине,
    дізнатися уже на схилі дня,
    яка вона – ота лиха година.

    Буває залунає із пітьми
    мелодія утраченого щастя
    і думаєш, – о, як цей світ мінявся,
    і як давно із милими людьми
    я на ясній дорозі зустрічався.

    А то, буває, наче первоцвіт
    неуловимо літеплом повіє,
    і оживає віра і надія,
    і даленіє веремія літ,
    де за неволю і лукавий світ
    воює з Україною Росія.

    І усіває поле не зело,
    а полум’я палаючої днини...
    Лихої неминучої години
    чекає із минулого село.

    По два боки стоять добро і зло.
    Немає
                   золотої
                                  середини.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (14)


  14. Світлана Костюк - [ 2014.09.07 15:47 ]
    ***
    Мене для цього світу вже нема -
    Я вигоріла, вицвіла, німа...
    Несуть мене - спустошену, розп`яту,
    З "двохсотим вантажем" у кожну хату...
    Душа моя - ранима, безборонна-
    Відлунює в усіх церковних дзвонах...
    Над ними дух Спасителя витає...
    Для інших же нема мене.
    Немає.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  15. Марися Лавра - [ 2014.09.07 10:47 ]
    Коли душею
    Істомлено ясніє осінь
    Жовтіє сон немов листок
    Миролюбові серце просить
    Єства ковток, ясних думок
    Тумани ізійдуть у світанні
    Опікшись сонцем огняним
    І морок ляже у смерканні
    Все таки так, очима блим
    І урагани у ложці кави
    Обвітрить спейс осінній дим.
    Усе частіше, в'януть снами
    Осінній сум...і Всесвіт у нім.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (5)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.06 21:11 ]
    Світло кохання
    Світи мені, любове осяйна,
    Весну життя даруй душі, Богине,
    І музику, де плаче глибина,
    Тонкого болю ронячи перлини.

    Люблю тебе, небесна і земна,
    У пречудову і похмуру днину,
    Леліє сни чарівні таїна
    У величавій горизонту сині!

    (Це – наслання з диявольських куліс,
    Коли полуда очі закриває,
    Омани серця непролазний ліс?..)

    Веди вперед, за овид небокраю,
    Імлу прониже ніжний сонця спис –
    Його кохання світло окриляє.

    27.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  17. Владислав Лоза - [ 2014.09.03 21:18 ]
    Мої герої
    Мої герої - сектанти, що колять собі у вену уламки метеоритів, розбовтані у воді;

    і некомбатанти у свитах, що фактор примирення й сонця без остраху щодо грабунку тримають у бороді;

    й веселі льотчики в масках, чиї полігонні шедеври на практиці переходять постійно у мертву петлю;

    а ще альпіністи-вигнанці, що взяли занадто високо і забрані вітром вершинним до себе за це без жалю.
    ***
    Мої герої - не з неба, хмарини для них - не транспорт; натомість укрзалізницю обрали усі вони,

    й хоча у тьмянім вагоні кондуктор вишукує зайців, ніхто не жалкує про те, що далекий від вишини.

    Фіделі скуйовджених вулиць, апостоли переходів, похмурі ісуси хрущовок, архангели мокрих доріг, -

    для них мої мармур і море, для них мій папір і ліки, для них мій маяк і бункер,

    і вірші мої для них.

    Серпень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Світлана Костюк - [ 2014.09.03 20:47 ]
    ***
    засмучена Марія на іконці
    сльоза пекуча скрапує з повіки
    і плине світ- маленький і великий
    як іграшка в космічній оболонці
    а ми в своїх бажаннях ще й смішні
    натхненні то піснями то боями
    заблудлі на шляху до ТОЇ БРАМИ
    поживу підкидаємо війні...
    десь мрія нерозпізнана німа
    схиляється у гречному поклоні
    і плачуть янголята безборонні
    та сліз нема
    і слів
    уже
    нема..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  19. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.03 19:22 ]
    * * *
    Гойдає світ благенька павутина:
    Тут - сила болю, там - екстаз чуття.
    А воля у людини - страх - дитинна...
    Вхопившись павутини, мов життя,
    Розхитує, як гойдалку, основи...
    Тому довкола неї все горить...
    Ще мить... Та ні, - спинився світ у Слові.
    Звів у любові очі догори.

    17.04.07р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (26)


  20. Оксана Вітовщик - [ 2014.09.01 18:13 ]
    « Про що мовчить місто. . »
    Про що мовчить маленьке місто?
    Чи є у ньому дикий холод?
    Чи пролітають сумні вісті?
    Чи може сміх тут скрізь навколо?

    Про що мовчать кам’яні стіни?
    Що криє попіл у собі?
    Вони несуть людські провини,
    Солоні сльози і думки.

    Про що мовчать мости й дороги?
    По них пройшло сотні людей.
    Хтось виливав тут свою душу,
    А хтось проводив з сонцем день.

    Море людей! Так,їх – мільйони!
    Море думок і море слів!
    Багато смутку – океани!
    Ще більше пошуків в собі!

    Летять години, линуть ночі,
    Біжить рікою стрімко час.
    Але міста і океани
    І досі згадують про нас..

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Богдан Манюк - [ 2014.08.28 14:26 ]
    *****
    З образІв недовершені погляди стерті,
    а залишені – в обрисах гострих.
    Покуття
    для приходу щодня
    нетутешньої смерті –
    похизується чорним і вкотре – у простір.

    Домовиниться. Лихом побиті,
    повиті,
    підіймаються вихором понад хатами,
    і не може священик уваги просити,
    зачепився за всесвіт,
    за хрест і за камінь…

    Позолочені сльози
    на кожнім вінкові
    і ячать материнські довіку… земного…
    Доладнаєм ланцюг собі – слово у слові,
    щоб себе прив’язати
    до мертвих і Бога.

    Перемовини з лихом
    від хати до хати,
    і в церковці старенькій,
    отій на горбочку,
    як і дітям убитих війною солдатів,
    загубилось півщастя
    німим ангелочкам.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.26 16:30 ]
    Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
    Чарівні гори – зелень там витка
    Над плесом величаво-темноликим.

    І ти, як світла хмаронька легка,
    Що у волосся заплела гвоздику –
    У замку, де зубці, як у казках –
    У небі понад лісом напівдиким.

    І я лечу лелекою туди,
    У теплий край, де квіти веснянії,
    Забувши про осінні холоди…

    А там зима в лице з порогу віє
    І прозою шмагає: геть іди!..
    Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

    26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (28)


  23. Світлана Костюк - [ 2014.08.25 21:22 ]
    Послання до штабного генерала - зрадника
    Пихатий генерале, як живеш?
    Я вчителька, що того хлопця вчила,
    В якого свіжовирита могила,
    В яку ти і сльозинки не проллєш...
    Бо що для тебе сльози матерів,
    Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
    Тих броників хватало половини
    Аби ти свій мільйончик заробив...
    Жорстокий генерале, як ти міг
    На нари запроторити хлоп`яток.
    Що п`ятий місяць вчились воювати
    Без сну і їжі, падаючи з ніг...
    Вітання ще від сивих матерів
    Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
    Яких дотла чужі палили гради,
    Бо ціль по них хтось все-таки навів...
    Пихатий генерале, зручно так
    В тоновано_броньованій машині...
    У сина твого очі також сині,
    І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
    Ти знаєш, що у кожному селі
    Тепер щодня чекають похоронок?..
    Ти вміло прикриваєшся законом,
    Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
    Як найманець на цій святій землі...

    19.08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  24. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:09 ]
    це літо
    це літо закінчується слізьми
    Боже! хіба ж так треба дощу?
    не стало одного трьох восьми
    були ще дітьми були мужами
    були такими за кого б заміж
    хоч завтра пішли дівчата строєм
    а їх – в одностої на поле ратне
    шукати болю долати атеро
    гасити ватру, варту чи вату
    чи те і те ну і…помирати


    пішло туди їх кілька тисяч
    вернулись – п’ятеро

    ще сотня підвально чекає бартеру
    лишився спомин як крик матері
    німий
    бо й задушений одностроями
    зеленими плямами порожнечею


    інші лишилися бути героями
    і бити пам’яттю нас, - приречених
    шукати у снах імена курсивами
    обличчя між натовпу вирізняти
    вони були гордими і красивими
    вернулись - п'ятеро...


    в них вилиці жовті в нас вулиці сиві
    реальність немов атака хімічна
    скажи мені, за що тебе сину
    не мовчи за що тебе, батьку
    прирекли на життя вічне?


    все просто – ми стали зашкарубілі
    немов підошва важкої бутси
    ми деградуємо у дибілів –
    Бог дав нам курси:
    уроки людяності і права
    уроки сумніву та сум'яття
    уроки віри у добрі справи
    і просто віри…вернулись - п'ятеро...


    було у матері як волосся
    синів прекрасних та світлоносних
    а в травні раптом упало листя –
    а з травня – осінь!
    лишилась батьку одна правиця
    лишилась дівці одна розрада

    і наші сльози на їхніх лицях
    попроростають ще виноградом


    22.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.20 23:15 ]
    Химера чи правда?
    Не знаю, як довірити паперу
    Цю думку, що ману зняла з очей…
    Невже – о Боже! – полюбив мегеру,
    Яка повинну голову січе?!

    Злопам`ятна і мстива, як пантера,
    Готова ззаду стрибнуть на плече
    І горло прокусити… Це – химера
    Чи правда, що святим вогнем пече?!

    О Велесе, не дай мені прозріти,
    Скажи, що це – облуда, тільки сни…
    Від горя божеволію… О, світе,

    Мою любов сяйну оборони
    І подаруй їй милосердя квіти,
    Вгорни ізнов обіймами весни!

    20.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.17 17:01 ]
    Невідворотність випробування
    Схили мені голівку на плече,
    Відчути дай свою жіночу слабкість,
    Розчулення у серце потече,
    Але мої обійми не ослабнуть.

    Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
    Від сили почуття стаю незграбний.
    Знесу за тебе голови з плечей,
    Загину – лиш за погляд твій привабний.

    А що образив… Справді, це було
    Од вищих сил тяжке випробування,
    Помилка, на яку штовхає зло…

    Над урвищем ловлю цей шанс останній!
    О як же ти зміцніло і зросло
    І всесвіт обняло – моє кохання!!!

    17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (32)


  27. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.15 13:23 ]
    Над безоднею
    Ранкове літо
    Твоїм пробудженням світить.
    Підводить вітер
    Голівки схилені квітам.
    Куди нам діти
    Бездонні розриви світу?
    Тонка стежина, --
    Пробігти треба уміти.

    15.08.2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  28. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.15 10:24 ]
    Болить...
    Болить мені несправдженість моя...
    Відсвіченими небом голубами
    Летять Слова. А край доріг стоять
    Одні жінки, століттями, роками...

    Сопілкою заграю у вітри.
    Листочками розкинуся по світу.
    Зведуть угору очі явори.
    Заграють полонини у трембіти.

    Вслухаюся. Скажи мені! Уста
    Твої мовчать. Чи я недобре чую?
    Минає мить неплідна і пуста.
    Не те, не той, не та... Стояли
    Берези дві побіля рук Христа,.. -
    Лише хрестом при домовині стали...

    07.08.06р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.13 00:09 ]
    Повернення від Аїда
    Я вигнання твоє духовне звідав –
    Мов за плечима – років три тюрми,
    Тепер уже спілкуємося ми,
    Хоч ти сувора, наче Немезида.*

    Три роки заполярної зими
    Без твого світла… Жив, немов сновида.
    І царство найпохмуріше Аїда
    Мені здавалось раєм неземним.

    Та що тепер?! Я маю кілька слів,
    Од котрих ледве-ледве не зомлів…
    Сяйнули ж бо привітністю раптово.

    Благословляю час гіркий розлук,
    Над океаном сліз моїх і мук –
    Надія на відродження любові.

    12.08. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  30. Тата Рівна - [ 2014.08.11 19:48 ]
    мій сад
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би славну компанію - маркіза де Сада, Жорж Санд і Хемінгвея з сушеною воблою
    юного Маяковського ще не простріленого Лілічкіними кулями очима скляними її безлюбові любові а обіруч кованої фіртки кутики вуст Жуковського живуть окремо як кіт чи як притаманно коту на готовім
    І там же жоржинами бальзамінами жінки у шампанському віці у капелюшках і з бульбашками на стеблах тремких
    ще цілий загін маленьких та менших Принців приручених - вуха почищені, нігті підстрижені – все як треба
    у тому саду жасмином бузком самшитом шиті стіни садові фігури живі й уміють дихати і коли гуляєте ви пастельно картинно буває у спину опівночі можуть пчихнути…буває
    червоні омнібуси скриньками поштовими біжать перед домом – першими по новини й кутики вуст Жуковського мов коти на готовому муркочуть пухнасто повигинавши спини

    Спини мене, діду
    старезні твої хронографи чи цокають ще у рідких субстанціях часу?
    спини мене, це життя почалось надто стрімко, воно недоречне штучне і передчасне
    воно випереджує старших – не по сезону – достиглим плодам не місце в задусі цвітіння.
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би там лише горбаті тіні


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  31. Богдан Манюк - [ 2014.08.10 17:43 ]
    *****
    Колишні плями…
    Кажеш, від чорнильниці?
    Опів на вічність – не плети обман.
    Годинник – сонце
    на тоненьких милицях,
    коли веселка ранку
    надарма.

    Від позолоти – ті, готичні, дворики,
    на шклянці хліб…
    і кола молитов,
    і соняхи – всесвітності повторення
    на стеблах довгих
    під земним кутом.

    Навчались духу,
    смерті -
    так побільшаєм,
    а чистоту виточуючи з лих,
    різьбили вірші
    й вирізьбили віршами
    усе, що Бог без усмішки не встиг.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  32. Ігор Шоха - [ 2014.08.10 13:06 ]
    Любов і війна
    Сонетами не подивуєш світу.
    Все більше роздувається сюжет.
    Сіяючий коловорот орбіти
    і на війні оздоблює поет.

    Ось-ось і лусне оргія братання,
    коли війна зруйнує до основ
    останки тої віри, що остання
    удавиться обіймами любов.

    Життя театр. У масках наші лиця.
    Але не за сценарієм Творця,
    і не дивує інша таємниця, –
    як ще існують люблячі серця?

    Він все воює, а вона чекає –
    пара-нормальне явище, але
    у патріотів інколи буває
    не, – ла-ла-ла і не, – оле-оле.

    І він іде в атаку ради неї,
    і відступає також за одну,
    за ту єдину...І за цю ідею
    він і у чорта виграє війну.

    Його діждуться і дружина, й мати,
    і поцілують, і омиють кров...
    І поки є набої і гранати,
    він буде воювати за любов.

    Хай убиває люте зло і зраду,
    нехай стають героями сини.
    Колись усім відкриє голу правду
    сучасна філософія війни.

    Знімемо маски. Війни – це не шоу,
    коли у вир затягує любов
    аби кармічно народитись знову,
    якщо у парі з іншою пішов –

    зі смертю і розлукою
                                  до раю.
    Тоді і запитання відпадає,–
    чому немає світові кінця?

    Якщо війна веде по манівцях,
    екзотики на світі не буває,
    хіба що разом
                          люблячі серця.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (6)


  33. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.08 16:37 ]
    Язичник і пісок
    Ходив по піску золотому,
    А серце не здужав нести.
    І ноги не знали утоми:
    На горах стояли хрести.

    Хрестився. І за горизонти
    Молився на сонце своє.
    Бувало, одну мав гризоту:
    Дивився, чи добре стає.

    24.10.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (14)


  34. Мирослав ГончарукХомин - [ 2014.08.04 08:32 ]
    Приємна сутінь / Нарочито існуючі
    Приємна сутінь огортатиме тіло її невагоме,
    Вокзальні птахи замовкатимуть над її домом,
    І тільки зорі пастельно криваві і місяць у повні
    Проводжатимуть її до межі анексованої власним мороком.

    Вона ще не знає, що втіха довкола неначе зима ефемерна,
    Що люди, як ріки сплітаються крізь каміння,
    Що це насправді жнива, що вона ще жива – не вмерла,
    Що дощі в останнім вагоні повертають сумирно з півдня.

    Ти ще не знаєш нічого, ти ховаєш обличчя у землю,
    А все навкруги – демонтує у тобі тугу,
    Тривала розлука корінням гіркого ревеню
    Лікує чаями твою передчасну застуду.

    Так народжуються думки, а поміж ними – слова,
    Терпіння – найвища освіта з невизнаним атестатом,
    І сходить на землю сріблястим дощем їхня ангельська стройова,
    І глушить сезонні убивства мобільний їх оператор.

    Бачиш, дівчинко, двері, що завжди по тобі закриті,
    Нарочито існуючі, тривко в тобі живучи,
    Такі ж невідомі, як осінь загублена в житі,
    До якої щодня будуть тягнутись руки.


    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.01 08:16 ]
    Від вітрів

    Розвітрений час душі.
    Зникають мої вірші
    у дні, що згубився нам.
    Та вічно над нами дням
    незримо-насущних чаш.
    Там час віднайшовся наш
    в канві, що на двох - одна.
    І знову струмить весна,
    і радістю – вороття
    в нову повноту життя.

    23.12.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  36. Богдан Манюк - [ 2014.07.29 14:07 ]
    День народження
    НадихАли літа і нахабно напали –
    пилюга на очах, не змахнеш сивини.
    З вайлуватою зрілістю фото напам’ять -
    і понуро бредеш
    від вини до вини.
    між повітряних кульок і куль,
    до свічада,
    що не тіло – вихоплює душу лишень
    і стезю, на якій виростаючи падав,
    і стезю, де зіп'явся на диво полин.

    І не шпага, не торба при битому боці
    на твоєму відграняться почерку, ні.
    Овселюднишся тільки у зшитку емоцій,
    розпочатому… з небом коли полотнів.
    Наливаєш, тобі наливають картинно.
    В мережі розкуйовдили друзі витки.
    Телефонні етюди на пух тополиний
    перетворюєш лагідно жестом руки,
    бо інакше спізнитися можна на осінь,
    відпустити у безвість останнє –прости-.
    …Усміхнешся, на ноги підхоплений тостом,
    хоч уже даленів од веселих гостей.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (24)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.24 23:21 ]
    Літній пейзаж
    Супиться вечір. Брови кущисті
    Дряпають ніби хмари важкі.
    Ну а стрижі на «піано» у листі
    Нотами вже просвердлили дірки.

    Сонце, мов фарою, сліпить зіниці,
    Зменшується у крапку малу.
    Промінь прощально вдаряє імлу -
    Сяють дерева, неначе жар-птиці.

    24.07.7522 р. (Від Трипілля)(2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  38. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.23 19:29 ]
    На тракті історії
    Закосичене літо коралями дзвонить в кориті,
    І коридою кров проливається кроками крокв.
    Чорним морем віків пролітають вітри неумиті,
    Білим шляхом надій молитовно прямує народ.

    Болем здиблений, тягне свій плуг по землиці.
    Родить пам’ять століть. Вільні зерна пшениці
    Проростають у віть.
    Виливається серце усе на ріллю незагоєну.
    Треба йти…
    Б’ють у груди мечем не останньому воїну
    Три вітри.
    Білі храми - світлицями душам заквітчаним
    Вишиттям.
    Вишнім духом помічений, з небом повінчаний
    Кожен там.
    І узором ниток закодований час -
    Чистим склом.
    Я стою і дивлюсь у тридцятих віків
    Під вікном.

    14.08.2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  39. Богдан Манюк - [ 2014.07.19 10:30 ]
    Етюд із трьома
      Утрьох шукали барви - просто так і так непросто – в поступі готичнім. Той віддзеркалював, а той відтак зайчатком сонячним торкав обличчя. Світив мовчазно третій угорі собою й диском, пильно невеселий, бо дзеркалу – химери на порі, бо вже зайчатко похапцем на стелу… Вітало місто кожного, хоча галоп обрали в передщасті різнім. У дзеркалі пожовклий час ячав, зайчаткові живинка – перевізник… А третьому… котити б диск утрьох, щоб ліпше вічність барвили та келих і маляр, і поет, і третій… Бог, що буде завше першим невеселим.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (21)


  40. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.19 10:43 ]
    Московитам
    1.
    Самі попроситесь до нас,
    У наше – Києва підданство,
    Коли дозрієте і час
    Воздасть за ваше ошуканство.
    Коли майбутньої війни
    Весь жах, всі спалахи криваві
    Покличуть вас не до прослави,
    А до покори низини.

    За те, що ви жили чужим:
    Багатством, славою, – не болем, –
    Вас поведуть по власнім полі
    Плоди збирати серед жнив.
    На силу – силу знайде час.
    І ваші варварські закони
    Він застосує проти вас.

    2.
    Покорили вас гени темні
    Батька-хана. І ласо землі
    Загрібали пекельною силою.
    Ґвалтувала народи*, Московіє,
    Називаючи це любов᾽ю.
    І ставала вороже-милою.
    І своєю системою віруса
    Ти жила, і любила, і вірила:
    Стала гордою, стала хтивою.
    І просила пекельної сили...
    У «підстави», обмови, крадене,
    Вбивства, фальш, одяглася радо ти.
    Чи відмиєшся за роки?

    ...А народам зозуля темна
    Накувала віки тюремні,
    Наповняючи Соловки.

    3.
    Ні, не руські, і навіть
    не росіяни ви – залишилися московитами.
    Прислужилися добре демонам
    закатованими і вбитими.
    Ув облуді себе леліяли,
    переписуючи історію.
    Руські гени – у нас подіяли.
    Добре думайте, хто ви є.

    08.04.2014р.

    * Мова йде про інформаційне ґвалтування, коли зло видавали добром, а добро - злом, і грубо нав`язували як істину. (Захід називали "загниваючим капіталізмом", а свою імперію - місцем щасливого життя народу, який керує країною, і багато-багато іншої викривленої інформації...)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (16)


  41. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.17 20:17 ]
    Вмерти і жити
    На срібному лезові дня
    нікого нема, крім Тебе.
    І ще ностальгія неба
    на срібному лезові дня.
    І, розполовинивши світ
    болючою вертикаллю,
    здіймає стрімкий політ
    і крила об вітер крає.

    Є день з Тобою життям,
    бо разом навіть у смерті.
    Не раз вже серце розтяв,
    мені призначивши вмерти.
    Давно вже тіло пройшло
    крізь лезо гострого болю.
    Міцніло серце, й було
    єдиним серцем з Тобою.

    Палало, як смолоскип,
    і стало воно – кристалом.
    Відкрило світлом віки,
    відчуло магму металу.
    Його направиш, як в біль,
    в пробите Серце рукою.
    Там можна вмерти в Тобі.
    Там вільно жити Тобою.

    01.10.2012.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  42. Ігор Шоха - [ 2014.07.13 09:01 ]
    За ширмою літа
    У врунні́ ярини́
    вітер сині волошки колише.
    Неозорі лани
    перевеслом обняв небокрай,
    а над ними Ярило
             все вище і вище
    усміхається віще, –
    чекай
    на новий урожай.

    І чекають усі
    як із моря ясної погоди.
    У ранковій красі
    умивається росами Рось.
    Десь лунає грозою
             осанна народу.
    Стоїмо біля броду.
    Ось-ось
    і діждемось чогось.

    Загорає біда
    у імлі димової омани.
    І потішна орда
    головного чеченця Кремля
    ріже світ по-живому.
            Як тінь ятагана
    впала фата моргана
    здаля
    на нежаті поля.

    У регаті отав
    плине поле з варягів у греки.
    Облітаючи став,
    усідаються біля боліт
    угодовані бузьки,
    а далі далеко
               силуетом лелеки
    політ
    у зашорений світ.

    Журавлі-журавлі,
    вам ще поки-що є де летіти.
    Допивайте жалі,
    щоб не плакала в полі луна.
    Оперізує осінь
                 минаюче літо,
    і опалює квіти
    війна,
    як зима затяжна.

                                  07.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (7)


  43. Богдан Манюк - [ 2014.07.12 13:44 ]
    *****
    Придорожніми мертві.
    Не з косами…
    Ох, не ті – з романтичного вихору.
    Одягнули багрянці від осені,
    бо для них білизни не попросимо –
    жменьку сяйва і слави над виходом.

    А куди увійдуть
    понад вікнами,
    завіконнями
    і циферблатами –
    як заплакане небо, помітними
    і прозорими вічності мітками,
    що затьмили осонцення катові?

    Новобранцями дня сорокового
    їхні душі покинуть обочини.
    Надвечір’я повисне підковою,
    щоб дорога живих не раптовою –
    оминула свою кровоточину.

    Придорожніми мертві.
    Відмоляться
    за розхристане совістю полум’я.
    Освятишся упійманим голосом
    і утримавши світло на вОлосі,
    ним поділишся
    з вічністю
    порівно.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23)


  44. Владислав Лоза - [ 2014.07.11 23:00 ]
    Сучасний сонет
    Облога. Шанці. Дим. Драбини. Вежі.
    Розпечене каміння трощить мур,
    і промені списів невтомно крешуть
    у квадратові очі амбразур…

    …Хроніст лежить у тіні колонади,
    хітона підібгавши під себе,
    і чиркає в пергаменті:
    за правду
    стоять оті, а ті – за зло рябе.

    Повірять люди чесному хроністу
    і реконкісту візьмуть за мету,
    а той – оплату історичних істин
    складатиме у жирну калиту…

    Та уві сні побачить кості міста.
    І тих, що не повірили хроністу.

    1 липня 2014



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  45. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.10 08:05 ]
    Метелики
    Великі метелики світу --
    У вітер, у сонце, як діти!
    Сідають на трави, на квіти.
    А їм би увись полетіти,
    Та крила міняти пора...
    Зміцнившись у силі орла,
    У небо піднятись над літом...
    Та світ облітають зі звітом,
    Милуючись блиском крила...

    15.03.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  46. Анна Віталія Палій - [ 2014.07.07 12:55 ]
    На втрату бездуховного
    Котра озветься ще трембіта,
    Вістуючи про тіла смерть?
    В долинах світу віє вітер,
    Холодний подих розпростер
    Над мертвим плахту, наче крила...
    І вже тебе кидає сила
    В глибоку яму. Вітер стер
    Земні сліди твої до решти.
    Питаєш ангела: а де ж ти?
    Поможеш ще мені тепер?

    Та ангел твій пильнує вибір.
    Він би тебе і з пекла видер,
    Та вибір ти уже зробив...
    Ми обираємо -- у тілі.
    У чистім небі -- стежі білі,
    А ти земне лише любив...

    25.04.2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.01 00:05 ]
    Сповідь-молитва
    Я ходив із іншими жінками,
    Не була стосунків то краса.
    Ти одна стоїш понад віками,
    Як Богиня світла в небесах.

    Ти – моя Лаура, Беатріче,
    Сонцесяйво в холод і зиму,
    Лиш тебе прощатися покличу
    Я на одрі смертному свому.

    Ти одна затьмарила собою
    Міріади зір в ясній красі -
    Ніби розчинилися усі –
    В мареві планети голубої.

    Голос твій – солодкий спів сирени*,
    І цілюща сила у очах,
    Джерело моє ти Гіппокрени**
    І політ Пегаса в небесах.

    І печаль, і радощі, й натхнення,
    І проміння сонця поміж хмар,
    Задуми велично-дерзновенні,
    Серця мого пристрасного жар.

    Бути в щасті піснею твоєю –
    О якби судив мені так Бог! –
    Дай мені летіть понад Землею,
    Сяєва торкатися твого!
    *Сирена – міфічна птаха у Греції, яка зачаровувала своїм співом.
    **Джерело Гіппокрени – у грецькій міфології - джерело натхнення для поетів.

    24.06.-30.06.7522 р. (Від Трипілля) (2014)
    Київ, Конча Озерна (півострів Печалі, дача).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  48. Богдан Манюк - [ 2014.06.28 23:46 ]
    Міський диптих
    1.
    Привітався бароко
    що музою зцілений,
    і поет музословив,
    як дощ у трубі,
    а на вулиці в чорному
    жінка у білому
    відправляла в розкрилений мир
    голубів.
    2.
    Попрощався бароко -
    відлуння за шторами,
    і поет доторкнувсь
    до приблудного сну,
    а на вулиці в білому
    жінка у чорному
    голубину сонату
    вела на війну.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  49. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.26 19:02 ]
    По суті
    Хіба цей день уже не йде у вічність,
    Ридаючи від болю нелюбові?
    Инакший світ, народжений у Слові,
    Стає клеймом печаті, як дотичність
    Твоїх пекучих уст. Моєї ниці
    Обличчя відкриваються, обличчя
    Сумних щасливих світу перемог.

    Хіба вже не тепер ласкавий Бог
    Люстерко до очей моїх підносить
    І просить так беззвучно-тихо: досить!
    Бо вже душа із Ним одна на двох.

    Живеш в мені -- у світі не від світу.
    Искринкою в Тобі жеврію я.
    Тайнописом твоїх одвічних літер
    Трисутня відкривається земля.
    Ясніє час скресаючих завітів.

    20.03.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  50. Владислав Лоза - [ 2014.06.20 16:46 ]
    Копенгагенський дольник
    Бароковий вечір декількома мазками
    Окреслив ескізи провулків на давньому тлі...
    І гамір полегко стишує лет
    Через брами,
    Віконця крамничок, роз'їзди, горища, шпилі.

    Я бачу гаптовані крила готичних крівель,
    що дивляться в місто мохом камінних скронь,
    і упізнаю у фасадах шляхетних будівель
    карбовану мітку
    талановитих долонь.

    А попід будівлями чемно сидять музиканти,
    креслярськими рухами творячи з простору міт,
    і дивляться так на людей,
    як раніше ваганти
    на битих дорогах дивилися
    людям услід.

    Он грає один із них - у порепаній куртці,
    у джинсах, вже майже не синіх, з обличчам старим
    від втоми та музики у копенгагенськім дусі –
    на флейті –
    для перехожих та в душі їм.

    Він грає не-академічно і небездоганно,
    натомість – оголено й щемно в своїй бідноті,
    і, може, того й виходить –
    висотно-органно,
    як дещо, що має Людину
    в кінцевій меті.

    Він грає омріяне, зболене і пережите…

    Що далі – не згадую, наче осліп і оглух;
    лише пам`ятаю,
    як пляшка летить
    недопита
    йому у подертий коричневий
    капелюх.

    Оте пролунало, як вулична зірваність менту,
    що змушує бігать мурах у тонкім рукаві,
    і пляшка розбилася,
    наче обірвана флейта,
    і люди спинилися, наче вони ще живі.

    Він витрусив скельця і гроші на сиву бруківку,
    тихенько лайнувся до чорних,
    захеканих рук,
    посидів ще трохи, обвівши очима долівку,
    а потім, коли вже не стало нікого навкруг,
    піднявсь і поплентався. Ноги ступали в калюжі,
    і хлюпання рвало у клочча глевку німоту,
    і чув я:
    то хлюпає пиво із пляшки у душу
    флейтиста, незграбно і невиліковно
    просту.


    19 червня 2014





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   31