ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Сірий - [ 2011.12.25 18:13 ]
    *-*-* / рубої /
    Із давніх пір на світі повелось -
    Хтось покохав і зненавидів хтось.
    Неприязнь необхідно заслужити,
    Любов - дається просто, не за щось.

    25.12.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  2. Анонім Я Саландяк - [ 2011.12.25 08:13 ]
    І НЕ МОЇ ДУМКИ...
    ***
    Якщо вже випав сніг -
    надворі зимна ніч - не до утіх,
    й собака вже не завиває,
    бо змерз і в буді дрімає
    То - о ! Який і мені милий мій барліг.
    =
    Якщо звучить ще рок старий… Аж до небес!
    Ну, і ти уже... старий облізлий пес,
    а тіло аж ковульсії беруть...
    то можеш думати: о, є-є-єс!
    За мою душу чортенята вже чуби деруть!
    =
    Якщо ніч темна за вікном,
    а ти не спиш,
    і примари далі чинять тлум і глум,
    а ти не кажеш: киш!
    То ти спиш!
    =
    Якщо зима ... Якщо в душі весна
    Якщо ілюзія вона...
    А квіти справжні біля твоїх ніг...
    Візьми, візьми в долоню сніг -
    хай потече вода.
    =
    Якщо туман надворі обнімає ніжно-ніжно
    старе, обдерте місто засніжене,
    а воно, розімліле, дрімає,
    а хтось тебе не обіймає,
    то в світі справедливості немає!
    =
    Якщо танцюють німфи голі
    й рожево-щокі,
    а ти одинокий,
    закривши очі, плачеш мимоволі,
    то це безсоння й «Smokie».
    =
    Якщо з тобою ми кохалися,
    Зливалися цілунками й тілами,
    І, здавлось, що над нами
    вже купідончики сміялися..
    То хочу ще - аж до безтями.

    ***
    Якщо говориш і говориш, і говориш
    не до бога
    й не знаєш інколи, що твориш,
    то, може, це буде заслуга,
    коли хвилину з Богом й слова не промовиш.
    =
    Якщо ти знаєш, що й куди,
    як правильно поводитись і йти,
    то знай на потім,
    що в правильнім болоті
    живуть... і правильні чорти.
    =
    Якщо по твоїй правді має жити світ
    впродовж років, днів, годин,
    то знай, що прийде час давати звіт,
    і ти залишишся один
    по правді своїй жити міліарди літ.
    =
    Якщо усе це на хвилину,
    й ніколи не настане для усіх лише твоє,
    тоді нащо снуєш
    у космосі павутину
    без упину?
    =
    Якщо від ситості захтів аж «вмліти»,
    а заодно – який ти добрий пес -
    когось забаг ще й пожаліти
    й вознестись до небес...
    Найпершим пожалій себе.
    =
    Якщо поміж тобою і його сімейних діл
    став Бог між ваших тіл,
    будеш одна...
    хоч якби ти не перла й не хотіла.
    От! Нема, як сатана...
    =
    Якщо до її тіла перепона на ім’я
    Сім’я,
    й вона молилася до Бога -
    примарною є перемога
    твоя.

    ***
    Якщо знайшовши Бога між стеблин,
    ти опустився аж до трав,
    то з між рослин,
    де переважно був полин,
    до неба голову підняв.
    =
    Якщо лиш Бог
    залишиться тобі одному
    й зніме твою утому,
    то добре буде вам удвох
    на світі тому.
    =
    Якщо десятки літ меди спивати -
    так мало,
    але хвилини помирати –
    так багато стало,
    і байдуже, що вже за мить ти вічність будеш мати?..
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  3. Володимир Сірий - [ 2011.12.22 10:10 ]
    Буває /рубаї/

    У нетрях лісу вовк не виїсть ока вовку
    І миша миші не наставить мишоловку.
    У нас, буває, пруть, немов делікатеси,
    Брат брата з гаслом на устах : хутчій проковтуй!

    22.12.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.20 23:02 ]
    * * * (рубаї)
    Любив я трепетно одну блондинку,
    І мріяв мать її за половинку...
    Лель вчасно дзеркало моє протер –
    Віддам йому найкраще все з ужинку.

    20.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.14 23:33 ]
    * * * (рубаї)
    Як виповзаєш із життєвих ям,
    Радієш сонцю, квітам і полям,
    І сивиною платиш ти за мудрість,
    І п`яний нею, як вином - Хайям.

    11.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.13 22:51 ]
    * * * (рубаї)
    Пошли натхнення – Велеса молю,
    У гаю Божому вклонюсь гіллю.
    І фібрами душі, немов радаром,
    Вібрації поезії ловлю.

    11.12.7519 р. (2011)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  7. Олександр Григоренко - [ 2011.12.13 05:56 ]
    **
    Сидим у камина вдвоем тепло
    приятно почувствовать себя спокойно и расслабленно
    просто тихо беседуем...
    и этого вполне достаточно.
    2011г.


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (6)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.11 23:23 ]
    * * * (рубаї)
    Минула осінь ця гірка й похмура,
    І в Лету канула тяжка зажура…
    Неждано на душі полегкість я відчув –
    Із серця випала стріла Амура.

    11.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.11 12:42 ]
    * * * (рубаї)
    У кутик гаю всіх «дівчат» затис,
    Розкрив обійми-руки вітроріз –
    Могутній дуб – своє він діло знає –
    Султан серед оголених беріз.

    10.12. 7619 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.10 19:49 ]
    * * * (рубаї)
    Умивається гай мій печально сльозою,
    Дочекався у грудні погоди такої –
    Вже на гіллі виблискують перли-сріблини –
    Ностальгують за справжньою диво-зимою.

    10.12.7519 р. (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  11. Мирон Шагало - [ 2011.12.09 16:14 ]
    Грудень
    Промерзлий вітер
    об нашу хвіртку — буц, буц...
    Ах, не впустімо ж!

    (хокку)
    (12.2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.08 01:44 ]
    * * * (рубаї)
    Наче смерть, ця холодна байдужість її,
    Бездиханні упали в гаю солов`ї…
    Та страждання і муки я благословляю –
    З них поезії перли зродились мої.

    4.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.06 22:49 ]
    * * * (рубаї)
    О серце віще – болем знов заний,
    Бо погляд твій задумливо-сумний.
    Іскринку=веселинку кину в вічі –
    Хай сонцем сяє обрій весняний!

    З.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.05 23:15 ]
    * * * (рубаї)
    Я ходив собі тихо у нетрях лісів,
    На поваленім дубі спочити присів.
    Раптом Лель, наче птах, звідкілясь прилітає –
    Знов лише про кохання думки мої всі.

    4.12.7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (17)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.05 11:44 ]
    * * * (рубаї)
    Зоря кривавить схил альпійських гір,
    В жилетку хмари місячний упир
    Все плачеться – о як йому погано! –
    А в мене – кровосльози – на папір.

    3.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2011.12.04 20:42 ]
    * * * (рубаї)
    Яка ж ця доля у таланту клята –
    Взяла й навчила словом убивати.
    І мертва ось любов лежить. О доле,
    Даруй перу уміння воскрешати!

    3.12. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  17. Василь Пузанов - [ 2011.11.30 15:22 ]
    Зимно
    Кокаїновий попіл
    Замерзлих шляхів
    Рвана темрявна хустка
    Із мілем вогнів
    І повітря задумливе
    Скляно стоїть
    Пародишний дракон
    Залишає сліди
    І порушує вічність
    На кілька хвилин

    (c) Пузанов В.М., 2007


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Лазірко - [ 2011.11.25 17:09 ]
    Скронева студня
    ***
    судома неба
    содома і гоморра
    осад і осуд

    ***
    горло дзвіниці
    шлях пригнічення ґноту
    знекровлений німб

    ***
    поезія тьми
    революційні дощі
    калюжі крові

    ***
    тло перемоги
    цвіте коридна квітка
    провокації

    ***
    33-й рік
    дайте хреста на цвяхи
    істина в оцті

    ***
    безликість смерті
    гримаси з голоднечі
    уямлення мук

    ***
    нема куди йти
    смерть убогого слова
    й_ти туди ж болю

    ***
    янгол на рибі
    небесна ополонка
    дихайте душі

    ***
    рай за кліткою
    зважуй випростаний спів
    кардіо_грами

    ***
    голубина вись
    грудна нагість повітря
    опірення душ

    25 Листопада 2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (25)


  19. Мирон Шагало - [ 2011.11.16 10:30 ]
    Листопад
    Ліс, приховавши
    тепла останній порух,
    дрімоту дрімле

    (11.2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  20. Богдан Манюк - [ 2011.11.09 21:12 ]
    Рубої
    Життя продовжує безжурне
    Уміння бути мудрим дурнем,
    Що знає - краще потішати,
    Аніж ставати на котурни.

    ***
    Людське суспільство - дзеркало криве.
    Спотворюючи мудре та нове,
    Все ж мудреця шанує й після смерті,
    А бовдура - лишень поки живе.

    ***
    О словоблуди вищого гатунку,
    Обманюєте вічність, наче юнку,
    Бо скільки б слів солодких не сказали,
    У глек добра ви не наллєте трунку.

    ***
    Вважають, що марную сьогодення:
    Без золота й скарбів у мене скриня,
    Але скажіть, хіба це не багатство -
    Поезія - з душею одкровення.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (10)


  21. Володимир Сірий - [ 2011.11.09 18:45 ]
    лісове
    *
    гриб народився
    в шапці а не в сорочці
    бо одноногий
    *
    славна галузка
    гнізд тут не мостять птахи
    оленю сумно(?)
    *
    дружно опеньки
    взяли пень за боки
    тішиться дідо

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  22. Володимир Сірий - [ 2011.11.06 20:26 ]
    *-*-*
    Велике діло – творення добра
    І клопітка, невдячна праця.
    Вчинити зло – трудитися не тра,
    Само собою дасться.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  23. Анонім Я Саландяк - [ 2011.11.05 16:16 ]
    пятирядкові
    *
    Давай по чесному ділім!
    Мені, тобі і, звісно, – їм.
    Ділім на половину твою долю,
    мені, звичайно, долю мою!
    І цілу нашу дулю – їм!
    +
    А можна й так: хто-що хапне,
    лиш я і ти – їм відкупне.
    Ану ж бо рухайся давай,
    собі побільше нагрібай...
    бо я давно( а не зівай) хапнув усе.
    +
    Ділив, ділив, ділив,
    в стакани порівно налив,
    усе на рівні купки поскладав...
    На чесний поділ любувався,
    й не втримався - усе поїв й попив.
    +
    Ділив аж тричі – більш не буду,
    про справедливість не забуду...
    А що він там під пахвою несе?
    Хіба ми поділили не усе?
    Я справедливості оце не дам в «обіду»!
    до 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Юрій Лазірко - [ 2011.11.04 22:18 ]
    розкидана нотнiсть
    ***
    непрошена ніч
    дотичність пам’ятних місць
    ймовірність втіхи

    ***
    берег інтиму
    приплив на морі уяв
    камертонне ню

    ***
    політ нічниці
    налякане полум’я
    зола пристасті

    ***
    кордони серця
    при тямі сплять вартові
    проґавлене ні

    ***
    смак райських яблук
    вигоювання тиші
    в’юнке кохання

    ***
    розгнуздане ах
    семинебесна луна
    шлях до трепоту

    ***
    відліт у вирій
    стінна ізоляція
    ситість і сито

    ***
    продажна тиша
    уста продешевіли
    торгівля словом

    ***
    словесні плющі
    винне коріння істин
    серця гіркий сік

    ***
    ранковий акорд
    віддаленість шпильками
    окличність і блюз

    4 Листопада 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  25. Юрій Лазірко - [ 2011.11.04 17:58 ]
    хайку в бiлому
    ***
    світлонегатив
    білий вірш на чорному
    розворонилось

    ***
    сльози осені
    закостеніла хвища
    шибениці шиб

    ***
    зледеніле ню
    танго зими і лісу
    здерев'яніння

    ***
    подається сніг
    неба хруст під ногами
    усім боляче

    ***
    намите срібло
    груднева лихоманка
    місяць на голках

    ***
    ніч перед січнем
    руки грудня на грудях
    відсічений рік

    ***
    річка мов камінь
    скутість припала снігом
    кисневий голод

    ***
    двері до сонця
    рибний день в ополонці
    ціна дихання

    ***
    пустеля неба
    гусне караванна кров
    собачий холод

    ***
    розродився спів
    воскресіння коляди
    вертепні ясла

    4 Листопада 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  26. Богдан Манюк - [ 2011.11.03 19:47 ]
    Рубої
    Емоції - мовби жаринки у жмені.
    Жбурляєш їх часто - печуть, мов шалені.
    Коли ж схаменешся, стоїш, наче голий,
    Якого освітлено на авансцені.

    ***
    Забарвлю світанок спокусою помсти.
    До полудня з помстою вирушу в гості.
    А ввечері, душу в молитві скріпивши,
    Я помсту ослаблу змету з високості.

    ***
    Не жебрайте правду, а міццю візміть.
    Безвільних таврує зневагою світ.
    Де в річці невдач наша міць скамяніє,
    Душею відразу віднайдемо брід.

    ***
    Усім нам дається межа чи безмежне.
    Хто прагне межі, той знайде протилежне.
    А хто у безмежному серце поранить,
    Сприймає межу, зазвичай, як належне.

    ***
    Життєвий мій шлях, мов споруда готична.
    Красиві споруди доречні та звичні.
    Під ними знаходять примирення стрілки
    Довірлива юність і зрілість скептична.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  27. Марія Гончаренко - [ 2011.11.03 13:45 ]
    рана
    ***
    слова націлені у мене
    були спрямовані тобі
    болючіша від того рана
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  28. Богдан Манюк - [ 2011.10.27 00:27 ]
    Рубої
    Щоб не спинить майбутнього ходьби,
    Шукаємо ми мудрості скарби.
    Для мене скарб - порада велемовна:
    Полюбиш правду - кривду полюби.

    ***
    О генії з правдивими вустами,
    І вас нестимуть уперед ногами,
    Проте молюся, щоб подібно смерті
    Людське безглуздя не вчинило з вами.

    ***
    Вчорашня совість дум не освіжить.
    Сьогоднішня, з'явившись хоч на мить,
    Немов би воїн - вірний друг тривоги,
    Похід суворій правді просурмить.

    ***
    Є дві сестриці - гордість і гординя.
    Байдужості змітають павутиння,
    Мов ті невістки, в наш зайшовши дім.
    Та в кожної своїх пожитків скриня.

    ***
    На інших злість не нацькую, мов звіра,
    Згадавши: й звірові властива віра,
    Що можна, врешті, вирвавшись на волю,
    Не кидатись на горло бузувіра.

    ***
    Нема моралі, що загал влаштує.
    На власний лад плетемо ми косу їй.
    Мораль не ангел у гріховнім світі,
    Між злим і добрим завше балансує.
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (9)


  29. Богдан Манюк - [ 2011.10.22 21:14 ]
    Рубої
    Не просто все, не просто, далебі,
    Якщо себе загубиш у злобі.
    Тоді в ярмі нестямного гріха
    Ти кару сам придумаєш собі.

    ***
    Хай ті, як мовлять,не від світу цього
    Для нас, бува, не значать геть нічого,
    Та чи не в їхнім поступі душевнім
    Знаходить вічність максимум земного.

    ***
    Сприймаю день майбутній, мов підкову:
    То бачу міцність і наснагу нову,
    А то душею раптом обіймаю
    Земного щастя форму загадкову.

    ***
    Що не від серця - хитро від руки.
    Брехню руками творим залюбки.
    Ми часто навіть в аурі духовній
    катарсису нікчемні боржники.

    ***
    В кипучу працю, лоно слави -
    Куди б ми, хлопці, не втікали,
    На всіх шляхах стоїть, мов герма,*
    Поріддя Євине лукаве.

    ***
    Чи юний вік, чи сиві скроні,
    У нас і міць, і честь сезонні.
    З такою вдачею ми часто
    чортополохом на осонні.

    *Показчик шляхів у Стародавній Греції у вигляді голови бога Гермеса.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (9)


  30. Мирон Шагало - [ 2011.10.19 10:02 ]
    ЖОВТЕНЬ
    Павутинками
    в лісі листя шурхотить —
    стежки ховає.

    (10.2011)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  31. Богдан Манюк - [ 2011.10.15 14:24 ]
    Рубої
    О часе, ведеш ти усіх на аркані –
    Скорилися грішники та бездоганні.
    В галопі пліч-о-пліч гріховність і цнота,
    На просторі слави ганьба партизанить.

    ***
    Що слава для нас? Найпримхливіша гостя.
    Є друзі у неї, та відданих – горстка.
    Зміцнівши та зрісши на хлібі дерзання,
    Вмирає завжди на хлібах бутафорських.

    ***
    В часоплині гендлярська гармонія є:
    Хтось купує епохи, бо хтось продає.
    Недоречності всі приховає каміння.
    Кожен камінь натхненно мовчить про своє.

    ***
    Життя – факір. Не встежиш за руками.
    Примножуєш ілюзії з роками.
    Радієш: злиток золота отримав,
    А виявиться згодом – просто камінь.

    ***
    Парадоксально: за життя зуміли
    Сягнути благ усіх душею й тілом
    Не ті, хто мислив, мудрував завзято –
    Хто збайдужів над книгами Сивіли.
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (11)


  32. Богдан Манюк - [ 2011.10.12 20:43 ]
    Рубої
    Не часто знаходимо корені суті.
    Не завше дано нам основу збагнути.
    Та палка, що ребра ламає, не підла.
    Той камінь, що в голову влучив, не лютий.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  33. Богдан Манюк - [ 2011.10.11 21:35 ]
    Рубої
    Ні мудрий, ні дужий ніяк не поборе
    Той рот, що відкрито, мов скриньку Пандори.
    Ти ротові волі дозволив багато -
    Я граюся в піжмурки з лихом та горем.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6)


  34. Марія Гончаренко - [ 2011.10.04 09:33 ]
    згадуючи Хокусая...
    ***
    дивлюся на Фудзі
    вона неосяжна
    як Те що всередині нас
    *



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  35. Богдан Манюк - [ 2011.09.30 22:47 ]
    Рубої
    ***
    О Діогене, вдень хоча б єдину
    Ти з ліхтарем хотів знайти людину.
    Нема сьогодні вже й кому шукати -
    Свою та інших висловлю провину.
    ***
    Є безліч див і жодне не вторинне,
    Та всім нам, знаю, ближче те єдине,
    Коли озветься криком немовляти
    Завжди прекрасне дерево родинне.
    ***
    Абсурд сьогодні над усе, мабуть-
    Мов глек химерний, вперто ліпить суть.
    Тим глеком раптом досвіду черпнувши,
    По кігтях лева мавпу впізнають.
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (14)


  36. Богдан Манюк - [ 2011.09.28 23:25 ]
    Хокку
    Вигляну в ніч.
    Може, там, за дверима,
    мерзне найщиріше слово.

    Хто ти, несподіваний госте?
    На твоїм обличчі
    смуток осіннього клена.

    Ген за міріадами зірок
    початок дороги,
    яку продовжують наші серця.
    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6)


  37. Богдан Манюк - [ 2011.09.27 16:27 ]
    Хокку
    Здається, моя душа
    подібна до першої миті
    останнього метелика.

    Раптом зимою
    в хаті затріпотів метелик.
    Згадались руки бабусі-покійниці.

    Повернувся з похорону дідуся.
    В уяві бився об шибку
    великий птах.
    2007р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  38. Мирон Шагало - [ 2011.09.24 18:51 ]
    Вересень
    Вітер у саду
    Знову губить лущаки…
    Спішить у жовтень.

    (9.2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  39. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.24 14:00 ]
    ПРО МАСКУ
    Чи відчуваєш,
    Як на обличчя налипає
    Щораз нова маска?
    Здається, що так буде без кінця…
    Чи відчуваєш,
    Як приростає вона до лиця?

    Але ж від самого початку
    Ти вже є.
    І ти вже Я!
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  40. Богдан Манюк - [ 2011.09.24 12:38 ]
    УСІХ ПЕРЕВЕРШИТЬ ВОЛОДАР ЛЮБОВІ
    РУБАЇ

    ***
    О світе! Вділив нам любові так мало,
    Шкодуєш її, наче бджілонька жало.
    Було: розщедрився ти раптом для мене –
    І мовби од жала, враз боляче стало.
    ***
    Заможний, хто має брильянти чудові,
    Хто вміє знаходити золото в слові,
    Але, безперечно, в багатства розмаї
    Усіх перевершить володар любові.
    ***
    Любов – це як човен…Мандруєш рікою.
    Здається до щастя – сягнути рукою.
    Зненацька – пороги. Ти падаєш гулко,
    А човен, мов брила, летить за тобою.
    ***
    Хто я без любові? Безсніжна зима,
    Мандрівець, що світом пройшов надарма.
    Я всюди відсутній, коли без любові.
    Мене без любові на світі нема.
    ***
    Я віри в любов не втрачаю ніде,
    Хоч б’ється об кривду життя молоде.
    По долі моїй, що над прірвою болю,
    Любов, мов гімнаст по канату, іде.
    ***
    Не я промовляю – говорить любов!
    Не я, а вона усміхається знов.
    Усе, що я зміг на просторах любові, –
    За нею, немов за Мойсеєм, ішов.
    ***
    Як кожен із смертних, боюся стихій,
    Та вчора поглянув у вічі одній –
    Мов смерч, невмолимій,мов повінь,нестямній,
    Мов спека, жагучій – любові моїй.
    ***
    Любов я ховав під забралом долонь.
    Вона ж, не скорившись, з очей – мов огонь!
    В любові згораю, прикутий до долі,
    А щастя байдуже стоїть осторонь.
    ***
    Наказав я любові, щоб геть відійшла,
    Щоб розвіялась, наче на вітрі зола,
    І здалося, любов поспішає скоритись –
    Враз у долю, мов зірка у небо, вросла.
    ***
    Розум ніколи не дружить з бідою.
    Кожен збагне це, пройнявшись любов’ю.
    Тільки в любові, мов суть, невмолимі,
    Крайності сходяться не для двобою.
    ***
    Стає бережливим, хто часто втрачав.
    Палкий життєлюб, хто згасав, мов свіча.
    Хто вистраждав щиро суцвіття любові,
    Не буде ніколи рубати з плеча.
    ***
    У кожного в долі любов – наче соло.
    Душа без любові лихіша за голод.
    Якщо злегковажиш бездумно з любов’ю,
    Відразу стаєш зачарованим колом.
    ***
    Любов з егоїзмом розлучить не кожен.
    Не кожна любові вклонитися може.
    Буває: Едем обіцяють коханим.
    Насправді ж – ладнають Прокрустове ложе.
    ***
    Хоч бадьориться ще, хоч дзвінка і не квола,
    Одзвучала душа, наче арфа Еола.
    Таємниці пильнує. Мов сторож, колує –
    Тільки кола любові тікають із кола.
    ***
    Любов не назву я дурманом, сп’янінням.
    Любов – це найвище у світі уміння
    Зустріти обличчям життєві торнадо
    Й зібрати на серці для храму каміння.
    ***
    Хай жарт, що ми, прості і загадкові,
    У світ прийшли на конкурсній основі…
    Цілком серйозно, що з життя ідемо,
    Програвши конкурс мудрості й любові.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  41. Богдан Манюк - [ 2011.09.21 17:27 ]
    Рабів собі творить володар ідей
    Рубаї

    ***
    Навипередки мчать, мов пси, ідеї,
    Коли жадоба влади вовком виє.
    О ви, хто владу врешті-решт вполює,
    Вполюйте заодно й часи Астреї.*

    ***
    Мов коней шалених, сідлають ідеї
    Не мудрі, не дужі, а радше пігмеї,
    Що згодом, злякавшись галопу до правди,
    Брехні прислуговують, наче лакеї.
    ***
    Рабів собі творить володар ідей:
    Хтось ангел із них, хтось, немов Асмодей.**
    І медом, і ядом наповнюють чашу.
    То ж, випивши з неї, чекаймо біди.
    ***
    Я стверджую, друзі, ідеї грядущі,
    Що зводяться гулко із бід невсипущих,
    Як їх попередниці, в пошуках влади
    По світу гайнуть, наче фурії злющі.
    ***
    Хто я? Ідей незрячих поводир.
    Моє життя – в душі убитий мир.
    Навоювавшись вдосталь, до відрази,
    В поезію іду, як в монастир.
    ***
    Ей ви, ідейні ботокуди***
    Облиште бити в глек огуди!
    Вся ваша вправність віртуозна
    Не більш, ніж передзвін посуди.
    ***
    Лжепатріоти, вам хіба
    Судились чвари і ганьба.
    Чи не тому у вас постійно
    На злобу дня лишень злоба?
    ***
    Як часто, люди, добрий геній –
    Глас вопіющого в пустині,
    А злий, натхненний нашим страхом,
    Виводить соло в життєплині.
    ***
    Так, генії непересічні.
    Завзято кожен йде у вічність.
    Одних вона зустріне радо,
    А інших – сміхом гомеричним.
    ***
    Ми, як народ, йдемо шляхами,
    Що вибрані провідниками.
    На жаль, сучасність нам дарує
    Провідників з поводирями.
    ***
    Це не тривка, шановні, втіха –
    Нове вино в старезних міхах…
    Так нова суть: у ветхім світі
    Бува для розпачу чи сміху.

    *Богиня справедливості у давніх греків
    **Злий дух, який згадується в Талмуді та інших релігійних творах.
    ***Плем’я індійців-дикунів на сході Південної Америки.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (5)


  42. Богдан Манюк - [ 2011.09.21 17:47 ]
    Я долю змінити хотів недолугу

    Рубаї

    ***
    Якщо вже доля без козирних карт,
    Глузуємо над нею не на жарт.
    Волів би в давнину я народитись,
    Для тебе час народження – фальстарт.
    ***
    Напевно, у лиха найбільше світлин.
    Фіксує нещасних, зневірених плин.
    Якщо на світлині його ти самотній,
    Майбутнє твоє загірчить, як полин.
    ***
    Чи мав я життя? Ні, окремі моменти…
    Мов сон, було щастя – зостались фрагменти.
    Де доля мені усміхнутись забула,
    Немає нічого. Лишень постаменти.
    ***
    Я долю змінити хотів недолугу,
    Із серця прогнавши зневіру і тугу,
    Та серцем побачив: куди б не подався,
    Мов стрілка годинника, ходжу по кругу.
    ***
    Що б не було, що б душу не спіткало,
    Моя недоле, геть зніми забрало.
    Якщо тобі у вічі подивлюся,
    Зумію я звершити ще чимало.

    ***
    Здіймають слізно руки слабодухи.
    У смутку в сильних ідентичні рухи.
    Та першим доля, мов страждальна мати,
    А іншим доля, мовби лють свекрухи.
    ***
    Якщо акцент життєвий не на вічнім,
    Творю душею календар циклічний,
    В якому стрімко бігають по кругу
    Надія січня і розпука січня.
    ***
    Хто прагне величі, збагне: зрадлива.
    Хто любить славу, ствердить, що мінлива.
    Лиш той, хто долю, мов дитя, плекає,
    Відчує, що вона також дбайлива.
    ***
    Коли діймуть облогою нас біди,
    Будуємо з терпіння піраміди
    І тільки з високості помічаєм,
    Що все життя із щастям ми сусіди.
    ***
    Коли вже браму снів тараниш,
    У тебе, доле, грізні плани.
    Я не всесильний. Я скорюся.
    Не зможу буть лиш безталанним.
    ***
    Мій боле, вклонися моїм ворогам,
    Послушним їм будь, мов ріка берегам.
    Можливо,як мук моїх грона дозріють,
    Не зціливши долі, я зцілюся сам.
    ***
    Я з тих, що не кланялись низько Мамоні.
    Жив щиро, мов серце носив на долоні.
    Гадалося: входжу до щастя у двері,
    Та бачу: хто йде без Мамони – сторонній!
    ***
    Не бачиш на небі – дивись на долівку.
    Глибінь на заваді – розшукуй, де мілко.
    Ймовірно, подібно до голуба Ноя,
    Ти щастя знайдеш, мов маслинову гілку.
    ***
    Жбурляємо долю, неначе монету:
    На аверсі вічність почне естафету,
    А випаде реверс – од себе сахнемось.
    Тоді вже судилось нам канути в Лету.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  43. Богдан Манюк - [ 2011.09.21 17:58 ]
    Яким вогнем для неба спалахну?
    Рубаї

    ***
    Колишній я – без фальші і без люті –
    Сьогоднішнього втратив, що поплутав
    Добро і зло. О світе незбагненний,
    Кого із нас томитимеш в покуті?
    ***
    Спустошені літа не поверну.
    Гірчать мені,мов присмак полину.
    Якщо блукав я пусткою земною,
    Яким вогнем для неба спалахну?
    ***
    Не визнавши Бога, поглибим провини
    І темінь внесемо до божої днини.
    Ми всі, що звелися з єства бунтівного,
    Що хочемо бачити оком совиним?
    ***
    З окопу смертника, в путі або з порога
    Не заперечимо ми фатуму нічого.
    Війною згорблений чи працею Сізіфа,
    Ще долі кращої ніхто не вкрав у Бога.
    ***
    У дні, коли бачив себе бездоганним,
    Немовби Всевишній, я створював плани,
    Але на відміну від Бога метався
    Від фати-моргани до фати-моргани.
    ***
    У древнім клубку життєдайних доріг
    Хтось довго ішов, хтось завчасу прибіг,
    Та жоден , за нитку життя ухопивши,
    Клубок розмотать загадковий не зміг.

    ***
    Якщо людські дороги – лиш примари,
    Якщо готуєш нам, Всевишній, кари,
    Скажи: хіба у тому недоречність,
    Що день у день рясніють Валтасари?
    ***
    Умієм так: святе під ноги,
    Не труд – розваги до знемоги,
    А згодом, рученьки схрестивши,
    Попросимось в мартирологи.*
    ***
    В собі спокою в’язня стережеш,
    Поки душа тьмяніє без пожеж.
    Якщо ж душі судилось спалахнути,
    Тоді,мов Бог, до крайніх меж сягнеш.
    ***
    Хто не втрачав трудів натхненних плід,
    Кого не гнав нікчема од воріт?
    А що як там, у світі потойбічнім,
    І рай – лишень до пекла перехід.
    ***
    Літа нам доводять, що розум – талан,
    Між ницим і вічним зневажена грань.
    З давен і до нині незмінно єдине:
    Розумних карає і Бог, і тиран.
    ***
    Не все і не завше в житті з абсолюту.
    Свята простота не рятує од спруту.
    Учора, сьогодні, в майбутнього плині,
    Примноживши щастя, примножиш покуту.

    ***
    І сильних,звісно, ранять леза слів.
    Слабкі од них страждають поготів.
    Не стверджуй міць душею або тілом –
    На всі образи й Бог не відповів.

    *Збірки релігійних оповідань про християнських мучеників.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  44. Іван Редчиць - [ 2011.09.20 07:14 ]
    КАТАВАСІЯ

    Ах, на поляні почалась дуель.
    Трах-тах! Трах-тах! І жолудів шрапнель,
    І вмить злетілись ненаситні оси, –
    Обняв берізку сивий менестрель.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (7)


  45. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.19 09:57 ]
    І НЕ МОЇ ДУМКИ 2

    Ти маєш вічно жить –
    немов остання кожна мить!
    -
    Господні заповіді сповнені резону,
    мають рекомендаційний характер... але силу закону.
    -
    Ти все на Бога,– не на себе...
    А Бог? Він так надіявся на тебе!
    -
    Бог може все, з першої ж спроби...
    та зробить згідно власної вподоби.
    -
    Ти можеш все – в роботі, думці, слові...
    Не можеш... Вийти за рамки любові!
    -
    Коли Бог міцно спить... неначе –
    надаремне дітько думає, що Він його не бачить.
    -
    Нахабно Бога одурив – і вже нікого вище власної особи,
    але багато страху, що тебе дітько вхопе.
    -
    Сягнути Бога колективно надаремне,–
    молимося разом – любимо окремо.
    -
    Довкола світу я мандрую –
    і світ довкола є, і я є світ... і світ будую.
    -
    Той все любив, з землі аж до небес,–
    цей ненавидів – найпершого себе ж .
    -
    В своїй ненависті до себе ти все гірший – гірший,
    але завжди страждати буде інший.
    -
    Коли був з Богом на одинці – висіла тонна на павутинці,
    як з сатаною став на сам,– полетів у безодню й грам.
    -
    Лід є холодний, терен колючий, камінь неповороткий...
    А Бог не такий!
    -
    Ти! Бог світу! – Але погана новина,
    був би й світ Божий, якби не сатана.
    -
    Не оправдав моїх надій, і що ж робити?
    Ти Бог! Продовжую тебе любити!
    -
    Світліє небо – день! Кінець вже ночі.
    Ба! Темно буде, як не розплющиш очі.
    -
    Скільки би тобою дітько не потішився –
    завжди щось Богові залишиться.
    -
    Молилась щиро – крізь сльози й усмішку,
    і не проти відчути, який Бог у ліжку.
    -
    Вона є киця, хоч і блудниця,– колодязь насолоди-красоти...
    Ти сієш сім’я і твоє ім’я! За все завжди відповідаєш ти.
    -
    Вона далеко не свята, яке тобі створила свято-рай...
    І буде смажитися в пеклі... і край!?
    -
    Щасливий був, що “славно потрудився”,
    вона ж зімітувала щастя, а ти й купився.
    -
    Якщо твої слова – полова, а руки – лід,
    то почуття мої, мов черствий хліб.
    -
    Буває так, коли: що хоч до рани притули,
    але є й так: що от – жмот жмоту жмот!
    -
    Мова іде про речі прості і складні?– Ні!
    Про спрощені і ускладнені!
    -
    Не все те швидше, що швидко – не все бачиш, що видко,–
    найнепомітніше до речі – найочевидніші речі.
    -
    Вухо бачить те, що не видно – око чує те, що не чути,
    а всім довкола зрозуміло, що так воно не може бути.
    -
    Митець іде по місту,– зміст йому слугує формою для змісту;
    Он митець несе сумку,– він форму й зміст вміщає в шлунку...
    -
    От “нема що сказати”у межах норми, а от – химерної форми,
    та як духами не кропи гівно,– смердить воно!
    -
    Зміст явитися не завжди хоче, а форма аж бере за очі,–
    де форма із змістом співпадають, а де ні? Не на по-лот-ні!
    -
    Чорний – незвичайний, він зелений, червоний... нейтральний,
    хоч панує над простором сміло,– та не буває жовтим й білим.
    -
    Між кольорів, як між людей –
    є українець та іудей.
    -
    За перемогу – дякувати вам!
    А за невдачу?– Винуватий сам.
    -
    В трикутнику: небо – ти – трава не у всіх одинакові права,–
    що на небі буде із тобою?... А на землі будеш травою!
    -
    У всьому винувата плоть – от! В одному ні,– що плоть,
    і “винувата” – завжди діждеться свого ката.
    -
    Щоб плоть нагодувати, їй мало хліба дати,
    бо плоть від плоті єси,– мало буде й ковбаси.
    -
    Жер твою плоть, мов вовкулака...
    А потім? Скавулів, як переляканий собака.
    -
    При великій похоті не “наївся” і плоті...
    Але вже як наївся,– упо-ко-ївся!
    -
    Парадокс часу – спробуй зрозуміть,
    що перша,– вона ж остання мить.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.19 09:14 ]
    І НЕ МОЇ ДУМКИ 3


    Богові богове, хай як буде ―
    треба віддавати…
    А чорт своє узяти сам прийде.
    +
    Любиш, любиш, любиш ― ось
    щирішої любові світ не знає…
    От би любив мене( крім мене) ще хтось!?
    +
    І сміх ― не сміх, й жаль жалю не рівня ―
    зажмотив і радієш,
    а вони від жалю плачуть по півдня.
    +
    Здавалося, вся світова печаль
    понад тебе витає,
    і немає більше радості, ніж жаль...
    +
    Світ плаче і ридає.
    І причина тому є.
    О! Як смішно все це виглядає.
    +
    Світ веселиться.
    І причина тому є .
    О! Як сумно на таке дивиться.



    Тяжкою є дилема-незнання,
    і не лише Манюк над нею туманіє:
    йти манівцями, чи майнути навмання?
    +
    Життя йти манівцями змушує,
    близька мета манить, руку подає
    й чкурнути навмання спокушує.
    +
    Давно відомо в непростих умах:
    хто думати уміє ―
    йти манівцями ― найкоротший шлях!
    +
    Манівцями чи навмання? Постановка така
    не міняє
    орфографічної суті Манюка.
    +
    Тут втрутився Манюк
    і до орфографічності своєї суті добавляє,
    що він насправді Манюнюк.
    +
    Манюнькому йому і навмання
    начебто не пасує,
    і манівцями ― непросте питання.
    +
    Але... але...але в суті Манюка,
    як і Саландяка, ― ма-ні-я
    римована така.


    От я павук,
    по центру павутини засідаю
    і насторожений на кожний шерех-звук.
    +
    Замріявся про ніжних мух
    і слинку попускаю,
    завжди готовий спити їх солодких мук.
    +
    Затріпотіла павутинка нині ―
    поспішаю ...
    А там?.. З мітлою господиня!
    +
    Хай золоту оселю і срібну стелю,
    і парчові одежі… маєш,
    а голим підеш по пустелі.
    +
    Коротке, наче мить, життя-безпуття.
    І довго, довго, довго (так буває)
    мить триває, немов життя.
    +
    Кістками у землі елементарно...
    Примарою ж над світом кам’яним витаєш...
    Ні! Ненамарно все твоє намарно!
    +
    Не було?! Не буде?!
    Одне лиш... Є!!!
    Завжди і всюди.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Анонім Я Саландяк - [ 2011.09.19 09:33 ]
    І НЕ МОЇ ДУМКИ 4

    Щоб СУТЬ пізнати ─
    щонайменше треба знати суть,
    і аж тоді, мабуть,
    Бога за бороду брати!
    +
    Куди не глянь ─ та борода...
    Один мерщій давай її хапати,
    а іншому перепада
    лиш свого носика полоскотати.
    +
    Везло, везло... Так солодко було ─ нараз
    гіркотну чашу довелося випити до дна...
    Що ж?! Очевидно, якийсь раз
    бороду підсуне й сатана.
    +
    Бували дні! Бували дні...
    бували дні і гірші:
    не кохався і не писались вірші!
    Не приведи, щоб хоч таких хотілося мені!
    +
    А час між пальців – як джерельце:
    не зловиш... і руки не забереш...
    А як помреш –
    то й сам між пальці про-те-чеш...


    Той страх, що сковує твою свідомість,
    залізним аргументом має невідомість ─
    не-зна-єш! А в останню мить знайдеш розгадку.
    Ха! Відомо ж було все від самого початку!
    +
    Виходячи з абсурдності дилем, ─
    тобі відомо ─ але ти не знаєш.
    Всього бракує – але ти все маєш...
    Бачиться життя не без проблем.
    +
    Вода уміє парувати й щезати в небесах...
    І поміж пальці знов і знов... Чи замерзати ─
    й давай у чудернацьких снах
    свідомості химерні замки будувати.
    +
    І так от проминає
    життя твоє
    між ілюзією про немає
    та ілюзією про є.
    +
    Та не пробуй все за раз вкусити,
    якщо можна і за сім...
    Не старайся всім нараз вгодити ─
    тільки так ти вгодиш всім.
    +
    Уже ведеться так, хоч сядь тай плач:
    слабий розуміє слабого, дурний – дурного...
    і багато хоче багач...
    Лише мертвий усіх розуміє і не хоче нічого.


    Яблука-ю – не блукаю!
    Яблука-ю вже дні три...
    В садку яблука зриваю
    меланхолійної пори.
    +
    З-поміж живого на землі,
    майстерно оминаючи слова,
    пильнує і в місті і в селі, і...
    слово Боже одна трава.
    +
    Ідея заховатись за мовчанням... Знаю,
    що мене не чують, та це не значить,
    що мене не бачать,
    коли долонею я очі закриваю.
    +
    Ти, не подумавши, сказав з порога,
    що нібито трава мовчить.
    Слухай – як вона ніжно шелестить
    про свою любов до Бога!
    +
    Золотословить не злословить,
    вершить достойно куполами
    не стайню – храми...
    Та краще щирим злотом, а не словами.
    +
    Якщо мовчання злото,
    а діло – сталь,
    то немаловажною буде деталь —
    додати позолоти.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  48. Богдан Манюк - [ 2011.09.17 15:59 ]
    Нам сутність душі зрозуміти не просто
    РУБАЇ
    ***
    Хтось губить мовчазно, а хтось у розмові
    Образи – душі найщільніші окови.
    Напевно, цій згубі радіємо більше,
    Ніж всім придбанням і найкращим обновам.
    ***
    Нам сутність душі душі зрозуміти не просто.
    Для когось душа – це безмежність, це простір,
    А дехто її незрадливо шанує
    Як мудро од глупства захований острів.
    ***
    Боязнь і печаль залишив я на потім.
    З екстримом душа обвінчалася потай.
    Хоч щастя сховала із лих огорожа,
    Не лізу в щілину – штумую ворота.
    ***
    Не відмахнуся: скраю моя хата…
    Я в душах зболених – persona qrata.
    Чи не тому, довіру їх відчувши,
    У власну душу не впускаю свята.
    ***
    Якщо душа, мов діва Беатріче*,
    Буває, похвала її калічить.
    Хвалу співаю душам, що з любов’ю,
    Бо кожна з них розумна, наче віче.
    ***
    Я душею, було, виходив з берегів,
    Мав із смертю чимало жагучих торгів,
    Але,Господи, певно, був щирим з тобою,
    Бо Хароном** не став для своїх ворогів.
    ***
    Загрози в тому, бачиться, нема,
    Що на душі не літо, а зима.
    Страшніш, коли на гульбищі тривог
    Зникає світло і довкруж пітьма.
    ***
    Ми всі в душі з минулим вороги –
    Колишні зваби б’ють нас за борги.
    В одного боржника мораль – покута,
    У всіх разом – із совістю торги.
    ***
    Завше жадаючи хліба й видовищ,
    Душу, мов церкву, з руїн не відновиш.
    Гнаний ордою пороків збагнеш ти:
    Власна душа – не найкраще із сховищ.
    ***
    Образишся – сядуть на шию тобі.
    Поранять презирством, якщо ти в злобі.
    Щоб честі твоїй у сльозі не втопитись,
    Душевну броню загартуй в боротьбі.



    * Флорентійка, ідеалізована в поезіях Данте Аліг’єрі.
    ** В давньогрецькій міфології човняр, який перевозив людські душі через річки підземного світу в царство мертвих.
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  49. Богдан Манюк - [ 2011.09.17 15:53 ]
    Слимак у мушлі - ось який ти, світе.
    РУБАЇ
    ***
    Для мудрого світ наш тісніший од скрині,
    А час– це пісок,що тікає із жмені,
    Та мудрого з дурнем не сплутаю,адже
    Ні світ,ані час в нього, друзі, не винні.
    ***
    Сьогодні глупство,зазвичай, як поза.
    Наш світ дано заплутався в курйозах.
    Колись він був, мов Янус той дволикий,
    Тепер назвавсь моралі віртуозом.
    ***
    Цей світ– хамелеон,бо до нестями
    Міняє шкури з остраху з літами.
    То ж чи доречно світу нам боятись,
    Коли, мов ящір, стежить він за нами.
    ***
    О ні, Хайяме, світ наш не віслюк…
    Його талант чигає,наче крук.
    І я з цим світом впертим не змирився,
    Але лишень як з генієм розлук.
    ***
    Цей світ, що не зміг відійти від примар,
    Змальовує радо обличчя почвар.
    Атлантом душевним ти вись обіймаєш,
    А натовп вигукує: гляньте – комар…
    ***
    Не світ нас творить – ми його творці,
    Пізнали шлях прямий і манівці.
    Та як того б ми, друзі, не цурались,
    У нас відбиток світу на лиці.
    ***
    Шукав я світ, де усмішки і квіти,
    Де б кожен прагнув у душі зоріти,
    Поки не скрикнув, біль не вгамувавши:
    Слимак у мушлі – ось який ти, світе!
    ***
    О світе, моральність твоя,наче хвіст
    Того крокодила,що жертву поніс.
    Як часто не бачиш ти жаху і крові
    За морем стрімких крокодилячих сліз.
    ***
    Ти,світе, крадеш нас у доброї казки.
    Куштуємо згодом гіркої закваски.
    В сумнім поєднанні романтики й гніту
    Краса, що ячить з-під залізної маски…
    ***
    Хоч псом я не лаяв, хоч вовком не вив,
    Себе в цьому світі, мов зайця, ловив,
    Але, не впіймавши,зневірою битий,
    Жив так,наче камінь руками чавив.
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.63) | "Майстерень" 5.25 (5.77)
    Коментарі: (2)


  50. Богдан Манюк - [ 2011.09.17 14:52 ]
    У кожного літа прудкі, мов коні.
    РУБАЇ

    ***
    Що є життя? Лишень од смерті втеча?
    Чи, може,то тягар важкий на плечах?
    О ні! Воно – це буйний шторм фортуни,
    Якому штиль душі завжди доречний.
    ***
    Так прикро: день вчорашній не вернути,
    Ідем до смерті будь-яким маршрутом,
    А ще прикріше, коли день прожитий
    Біжить услід за нами звіром лютим.
    ***
    Доводжу іншим, що людське життя –
    Душі і всесвіту стрімке злиття,
    Але на світі той насправді жив,
    Хто сам зробив це дивне відкриття.
    ***
    Коли минешся, літ стрімких ватаго,
    Старечий крок вважатиму за благо.
    Чи не тоді збагну я достеменно,
    Яка ціна тобі, моя відваго.
    ***
    У кожного літа прудкі, мов коні –
    Не стямимось,як щезнуть з оболоні.
    Одне побачим: тихо і понуро
    Пасеться наша старість на припоні.
    ***
    Тьм'яніють хутко наших літ узори.
    Немов за склом, і радощі, і горе.
    Огляне старість юності портрети,
    А на портретах скло вже не прозоре…
    ***
    Не можна жити, звісно, без обмежень,
    Тому і зводим вежі застережень,
    Та все життя нестямно боїмося
    На вежах тих раптової пожежі.
    ***
    Хто чемно, хто, бува, вульгарно –
    Все рідше мовимо намарно,
    Коли збагнемо: вік людини,
    Неначе вислів лапідарний.
    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13