ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Холлі Мрійко - [ 2012.04.16 21:43 ]
    Правда
    Зніму кайдани та піду по світу
    Давати радість та творить добро
    А де ж людині своє зло подіти
    Щоб воно у щастя перейшло.

    Коли тебе гризе докора та сумління
    Коли гріхи не можеш відпустить
    Є віра тільки на одно спасіння
    Без правди в цьому світі жить.

    Але без неї тільки коло пекла
    Без неї світу не побачиш ти
    Коли веселка плакала
    Зривав ти квіти золоті.

    А квіти ті кровавими сльозами
    Змивали гріх твій, не прощенній гріх
    Вони пронизували шкіру вам шипами
    А від вас лиш той страшенний сміх.

    Не розумієте що коїте ви люди
    Ви нищите життя и не одне
    Ще гірше вам від цього буде
    Бо від брехні ніхто вас не спасе.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олена Ткачук - [ 2012.04.16 21:50 ]
    Весна окрадена
    Весна неозоро незорана
    Ховає сльозу у сльоту.
    І, як тобі, весно, не соромно? –
    Листочком прикрий наготу.

    Спряди бадилини-травиночки,
    Сорочку змочи у росі.
    Цнотливице, витанцюй литочки
    В квітастій спідниці густій.

    А йдеш несміливо, як покритка,
    Худюща – на вітрі – свіча.
    Світися тихесенько в котиках,
    Прозора, невинна душа.

    Ніхто-бо не знає-не відає,
    Чом досі тамуєш красу:
    Єдине – із пролісків – придане
    Веретами з лісу несуть.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (23)


  3. Люба Світанок - [ 2012.04.16 20:28 ]
    Доля
    Чи це доля України
    хрест нести - людськії муки?
    Обдираючи коліна,
    через тернії розпуки
    у безвиході незрячій
    на Голгофу шлях шукати,
    за дітей своїх невдячних
    і озлоблених страждати?
    ...Я цілую знов Розп'яття
    і молюсь за Україну.
    Боже! Відведи прокляття,
    вбережи від зла країну.
    Поможи нам не упасти
    до ненависті в залежність,
    у самих себе не вкрасти
    довгождану Незалежність.
    Силу нам даруй і розум -
    матінки не розіпнути.
    Втерти їй гіркії сльози,
    про свої - покіль забути.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  4. Іван Потьомкін - [ 2012.04.16 19:55 ]
    Адажіо

    Не був відлюдником.
    Полюбляв збирать добірне товариство
    На шашлики та на якісь тільки йому знані вина.
    Чи думав хтось із нас тоді, що цей гурман і компанієць
    З важким, на манір англійський, івритом,
    (З чого він часом потішався й сам),
    Збира на диск сумне із музики класичної?
    Через півроку він помер.
    Знайшла дружина отой диск.
    Альбіноні, Моцарт, Бетховен,Брамс...
    Голосом любові недолюбленої
    До серця печії із нею говорили.
    І диск вона подарувала нам.
    ...Слухаю і думаю, чому саме адажіо
    Обрав він для передчасної та вічної розлуки?
    Мабуть, незабарна смерть так наказала,
    Бо ж споконвіку і вона сама така сумна.
    Щоправда, і життя з його скороминущим щастям –
    Скорше адажіо, а не алегро.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  5. Наталія Лазука - [ 2012.04.16 19:30 ]
    ***
    Мамо, він в серці багаття носить,
    Плаче і йде у наш дім вогнем.
    Бачиш, я вже заплітаю коси,
    Він же зриває із вікон щем.
    Мамо, сховатись у світі ніде -
    Коні тупочуть, темніша ніч.
    Чорні підкови, стремена срібні…
    Стукають в двері. Згоряє піч…
    Мамо, він душу, як сонце, має.
    Гляне – і відчай в мені пече.
    Ранок. Притихло. Життя минає.
    Мамо, це поруч його плече.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (10)


  6. Юлія Радченко - [ 2012.04.16 18:47 ]
    Море пахне снігом. І холодом мигдалю...
    Море пахне снігом. І холодом мигдалю.
    Ти його впізнала? Він поцілив моїх птахів.
    …Приїжджай скоріше. Я без тебе тепер ліплю
    Ластів'ят. Весну. Й пластилінових дітлахів.

    Мої руки – глина. Його море – твої вітри.
    Він втомився вже. Не підходь. Хай хоч тут поспить.
    …Я себе не чую. Ти сама з ним поговори.
    Тільки не спиняйся. Прошу тебе. Знов ліпи.
    2012 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  7. Павло ГайНижник - [ 2012.04.16 17:49 ]
    НЕ ХОЧУ
    НЕ ХОЧУ

    Ні, не хочу, щоб ти була ворогом,
    А ще більше, щоб я тобі – другом,
    І не прагну вбачать тебе по́сохом,
    А тим паче себе – твоїм плугом.
    Ти не є ні гріхом, ані спо́кутом,
    Ні надією, ні рятуючим кругом.
    Все це – пустка, прихована слоганом,
    Тимчасовість, що грається з духом,
    Та, що вмре, що розвіється порохом,
    Над новим розквітаючим лугом.

    Павло Гай-Нижник
    16 квітня 2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Богдан Манюк - [ 2012.04.16 14:48 ]
    РАЗОМ ІЗ НИМ
    Не манна небесна, а тіло і кров
    Господнього Сина із дому людського.
    Ти їх споживати сьогодні прийшов,
    знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
    бо тіло святиться, як їжа правдива,
    і кров - як одвічно правдивий напій.
    Сприйми це належно, і станеться диво:
    ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

    2007р.
    Художник Ярослав Саландяк.






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9520"


  9. Павло ГайНижник - [ 2012.04.16 13:49 ]
    КОХАТИ
    КОХАТИ

    Кохати. Переплести́сь руками, наче квіти,
    І ніжність крихтами бездонно устеляти
    На тло натхнення. Обіймати. І не зомліти.
    Лиш в хвилях тремту відчайдушно колихати
    Росу в устах. І увібрати усе до краплі. Спокусити
    До пристрасті, де в безладі шалено загравати
    Із божевіллям. І благати сердець у ньому не спалити.
    А потім пошепки у Всесвіт закричати
    Щоби і в янголів крилатих пробудити
    Чуття, незнані їм, щоб зо́рі привітати
    Офірува́нням. Цілувати. Тендітно-палко. І воліти
    Любов суми́рну десь не розплескати
    У вирі запальнім. Кохати. І цвіту того не згубити.

    Павло Гай-Нижник
    7 квітня 2012 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Григоренко - [ 2012.04.16 12:40 ]
    Чудес кружева
    Любовь сотворила жизнь на небесах,
    Обитель Бога в радости прекрасна,
    Строений нежных кружева так удивительны,
    Что несравненны в чудесах...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Сірий - [ 2012.04.16 11:42 ]
    Поезії сонячна гладь
    Поезії сонячна гладь
    Дрімає у тиші ранковій.
    Слова ще у серці мовчать
    І серце мовчить ще у слові.

    Снаги соловейки гучні
    Зітхають у вітті росистім,
    Пробуджують душу пісні
    Римованим шелестом листя.

    Стежиною кличе рядок
    На книжні поля і журнальні,
    І віршів казковий клубок
    Веде до хатини – читальні.

    16.04.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (21)


  12. Олександр Григоренко - [ 2012.04.15 23:15 ]
    Будь щаслива
    Жіночко, коли ти насваришся?
    Ти, за мурами, в юрбі ховаєшся...
    Та він тебе - тобою живе.
    Будеш з ним мила - будеш щаслива!
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  13. Наталка Янушевич - [ 2012.04.15 23:55 ]
    Єрусалиму
    Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
    Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
    Ти скажи, цьогоріч зацвітуть гетсиманські сади?
    Ти скажи, а чи зможе коріння рости без насіння?
    Тільки око мигне – і не року – століття нема.
    На хребтах у дерев наростають скоцюрблені кільця.
    Скільки добрих новин для дітей твоїх просто обман
    І живої вологи вони занечистили скільки?
    Стіни твого плачу, там уперті глухі прохачі.
    Твої гори оливні для них дотепер еверести.
    Їм би руки погріти і мати в торбині харчі,
    І молитись за звичкою завчено на перехресті.
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (18)


  14. Леся Геник - [ 2012.04.15 22:49 ]
    Оновимось сьогодні
    Оновимось сьогодні - в День Великий!
    Коли у серці радістю цвіте
    Надія жити вічно, жити ві́ки,
    Торкаючи раменами святе

    Намокле небо, що віддало Сина
    На сей вівтар - печалей і жалю...
    Молімо нині: хай могутня Сила
    Зійде у вени правдою вогню

    І полихає істинно велінням -
    Засвідчити найбільше із чудес!
    Оновимось сьогодні Воскресінням!
    Христос Воскрес!
    Воістину Воскрес!!!
    (15.04.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  15. Наталія Буняк - [ 2012.04.15 20:53 ]
    Береза
    Плила небом хмаронька,
    Сповільнилася,
    Де росла берізонька,
    Зачепилася.

    Обмотала гіллячко,
    В шовки білії,
    Ой, буде весіллячко,
    Як в ідилії!

    Тішилась берізонька,
    Біловбраннячком,
    Догоряла зіронька,
    На світаннячку.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.24)
    Коментарі: (11)


  16. Олександр Григоренко - [ 2012.04.15 19:59 ]
    Весняне
    Грім торкнув хмару підбором чобота.
    Тоненька поверхня її тріснула,
    Наче шибка у вікні,
    І до грудей землі хлюпнула вода.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Григоренко - [ 2012.04.15 18:52 ]
    Кохання
    Він - Ніхто, її любить серцем, вона Сама...
    Відьма завжди вільна - свята.
    Він не хоче жити без неї.
    Вона робить все, що їй заманеться...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Устимко Яна - [ 2012.04.15 17:23 ]
    а дощ іде
    а дощ іде
    меланхолійний смуток
    тамує пафос лоск і суєту
    ми нині є і нам ще доти бути
    допоки Він мовчить між нами тут

    а дощ іде
    ростуть дерева діти
    і світ як світ а завтра інший світ
    чого нам ще від Господа хотіти
    в дорозі не до ближнього а від


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  19. Ігор Калиниченко - [ 2012.04.15 17:50 ]
    Квітка Євгенія (пісня)
    Скажи, з якою квіткою зрівняти
    Тебе, моя ти Зоре неприборкана?
    З голівкою червоної троянди,
    Що миє в росах шовковисті локони?
    З волошкою, що перестиглим літом
    Співає серед золота пшеничного,
    Чи з маком, що своїм бентежним цвітом
    Торкається священного і вічного?

    Приспів:
    Євгенія, Євгенія,
    Квітка моя – Євгенія!
    Доле моя,
    Радість моя,
    Євгенія!

    Або зрівняти з лісовим дзвіночком,
    Що лине серцем в небеса за пташкою,
    Лілеєю, що з ніжним голосочком,
    Чи вишитою сонечком ромашкою?
    Дарма собі я голову ламаю -
    Ти світла і прекрасна, мов елегія,
    У косах яблуневого розмаю
    Найкраща квітка на ім’я Євгенія!

    Приспів.

    Дарма собі я голову ламаю -
    Ти світла і прекрасна, мов елегія,
    У косах яблуневого розмаю
    Найкраща квітка на ім’я Євгенія!

    Євгенія, Євгенія,
    Квітка моя – Євгенія!
    Доле моя, |
    Радість моя, |
    Євгенія! | (2)

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1) | "http://uaestrada.org/pisni/k/kvitka-yevgeniya"


  20. Гренуіль де Маре - [ 2012.04.15 15:18 ]
    Не оборачивайся
    Странная ночь.
    Полнолуние близко.
    Страхи дня – прочь!
    Подвергаешься риску:
    Риску забыться,
    Сгореть до конца.
    Черные птицы…
    Шипы из венца…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (35)


  21. Володимир Сірий - [ 2012.04.15 15:59 ]
    Библиотека
    Сияньем света неземного
    Живет во мне любовь Христова, -
    В шкафу души на полке сердца
    Труды немеркнущего Слова.

    15.04.12.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  22. Юлія Набок-Бабенко - [ 2012.04.15 13:06 ]
    ***
    По лабіринтах днів навпомацки ідеш,
    Наосліп робиш крок – і все життя наосліп.
    Були поводирі, та де вони? Та де ж?
    Були малі гріхи, тепер – гріхи дорослих.

    Борщі з гірких пліток, солодкий пересуд
    На перше й на десерт – уже по горло ситий.
    Вечеряти нас кличуть тисячі іуд,
    Але годує душу лиш один Спаситель.

    І завмирає час в очікуванні див,
    І хилиться земля під куполом небесним.
    Бринить на всі віки вже завчений мотив:
    «Христос Воскрес!». І ще не раз воскресне...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  23. Наталя Чепурко - [ 2012.04.15 13:41 ]
    Щира дяка.
    Щиро вдячна тобі за любовь,
    За турботу твою і за Віру.
    Хочу чути тебе знов і знов,
    І плекати в стосунках довіру.

    Хочу бачити вдень і вночі
    Ті вуста, що про щастя шепочуть.
    Погляд крізь вогнегасло свічі
    Нам з тобою безсмертя пророчить.

    Я в обіймах твоїх завмираю душею.
    В твоїх міцних руках я упевнено мрію.
    Я,поволі,вже стала
    Невід'ємною часткой твоєю...
    Життєздатність свою відновила
    І вже не старію...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  24. Наталя Чепурко - [ 2012.04.15 13:38 ]
    Судьба.

    За судьбу, мне Богом выданную,
    Всеми ветрами испытанную-
    Некого благодарить...
    Я сама искала трудностей,
    Избавлялась от условностей-
    И кого теперь винить?
    В тихой речке "омут" водится,
    И "гора с горою сходится"-
    Все бывает невпопад...
    И зима с весной встречается,
    Канарейка заливается,
    Попадая в "зимний сад"...
    Я попала в клетку странную-
    Не хочу быть обезьяною!-
    Я счастливой быть хочу!
    Отпусти меня "нелегкая",
    А не то- и я "заохкаю",
    Как
    дикарка закричу!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  25. Наталя Чепурко - [ 2012.04.15 13:10 ]
    Запоздалое счастье.
    Между двух параллелей, играя судьбой,
    Мы в словесной дуэли воскресли с тобой!
    За окошком капели бурно спорят с зимой,
    Отшумели метели над моей головой.

    И весеннее утро, расплываясь в улыбке,
    Нам поможет забыть все былые ошибки.
    Нам любовь подарила в жизни новый виток:
    С твоих уст пригубила запоздалого счастья глоток...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  26. Микола Дудар - [ 2012.04.15 12:57 ]
    ***
    О бытие
    Души!...
    не досягаемо никем...
    горжусь
    происхождением!
    семи крестов сей
    Кремль --
    планшет
    мировозрений.
    искать обители
    жильцов
    пустая
    времени
    затея...
    2003.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  27. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.15 12:36 ]
    наивность
    у наивности нет
    предела.
    ах, наивное дерево
    верит,
    что весны уж прошла
    половина:
    заработало нынче
    седины.

    а тюльпан-то, тюльпан,
    глупец,
    щечку высунул,
    м-о-л-о-д-е-ц!
    и ожег, не прикрыл
    лицо.
    ах, смешно,
    ну, ведь так смешно...

    . . .
    ты шагаешь по жизни смело?
    нет предела наивных веры.

    12.25. 15.04. 2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  28. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.15 11:34 ]
    Туман...
    Туман
    І сонця промінь зник,
    І осінь ходить біля хати.
    Усе б нічого, тільки крик –
    Куди і як його сховати?
    Усе б нічого, тільки мук
    Вже не притлумлюють дороги...
    І чайка кинеться у Буг
    І розіб’ється об пороги.

    1980 р


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  29. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.15 11:36 ]
    Чекай мене, дівчино...
    Чекай мене дівчино, стежко нова,
    Від ранку до смерку, від ночі до рання.
    Не вір у холодні порожні слова,
    Що нібито я не бажаю кохання.

    Вони, ті слова, з самоти чи від болю,
    Як десь ото квилить вечірня сова.
    Вони, ті слова, від журби за тобою.
    Не вір у холодні порожні слова.

    Тобою журюся, тобою радію,
    Тобою тамую бездонність кохання.
    Якби лише стало на тебе надії,
    Якби лише стало на тебе чекання.

    Чекай мене дівчино в сутінях травня,
    Коли в нездоланному серцем полоні
    Пригорнуть тебе у горні різнотрав’я
    Мені невідомі жагучі долоні.

    Ти юності гук не втамовуй, не треба.
    Та тільки як північ на ранок поверне,
    Як будеш стояти із ним просто неба,
    Ти думай про мене, ти думай про мене.

    Чекай, я вже ноги збиваю до крові.
    Чекай, я вже бачу тебе на світанні.
    Я бранець надії – ти брама любові...
    Якби лише стало на тебе чекання!

    1980 р



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  30. Вітер Ночі - [ 2012.04.15 09:51 ]
    ***

    Енергетичне втілення душі
    в тілесний витвір домовини щастя.
    Можливо, інші форми не найкращі,
    але чому Ти вибираєш ці?

    І що мені Твій вибір? - біль і сум,
    блукання світом хаосу і смерті.
    Та врешті-решт з людської круговерті
    Ти вибираєш вічності красу.

    І розриваєш навпіл те, що я
    плекав усе життя в сліпій надії, -
    невдалі нездійсненні мрії
    з собою забираєш в небуття!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (34)


  31. Михайло Десна - [ 2012.04.15 01:36 ]
    Індивідуальність
    Де не треба себе окриляти, як дим,
    що летить молодим -
    від вогню попри грім
    забирається злим...

    Де не треба лягати в падіння, як звук,
    що відлунює стук -
    через кошик розпук
    випадає із рук...

    Де не треба терпець шліфувати, як сталь,
    що лишає медаль,
    поза тим, що скрижаль,
    на веселощі краль...

    Там самотності свято з правописом "не",
    що завжди мовчазне,
    попри біль, що мине,
    заспокоїть мене.


    15.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  32. Леля Далія - [ 2012.04.14 23:36 ]
    Нічний дощ

    Краплями,
    ------краплями,
    ------------краплями
    Падає спалах сумнезний розлук —
    Лине над безміром мантрами
    Німної ночі задумливий крук.
    Гордими,
    -----гордими,
    -----------гордими
    Вольф обіймає таємно крильми.
    Терпне у пісні акордами
    Тремного смутку сакральная мить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (5)


  33. Устимко Яна - [ 2012.04.14 22:07 ]
    міжсезонна переоцінка цінностей
    покинь цей лист - порви і не вникай
    у міжсезонні спогади в опалі
    герої гри – смішні й недосконалі
    ще й пилюгою давності припали
    вони тепер товар без цінника

    переоцінка цінностей як ціль
    не комплексуй лови свою удачу
    а ну її кисневу недостачу
    тобі її суспільство не пробачить
    точніше не суспільство тільки ці

    та як їх там – ревнителі чеснот
    з липким начинням всюдисущих бестій
    готові доброзичити за безцінь
    озвучуючи «як таке!» і «де ж це!»
    мов сенсаційно ексклюзивний лот



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  34. Тетяна Добко - [ 2012.04.14 22:50 ]
    Дзвони душі
    Як багато відтінків білого,
    А здавалося – тільки один…
    Ледь торкнули сонячні струни,
    А лунає потужний дзвін.
    В клекотінні білої тиші
    Відчуваю часу ходу,
    Відчуваю голос Всевишнього,
    І любов, і печаль, і красу.
    Усі дзвони у сяйві світла
    Озиваються криком душі
    І злітають, як миті щасливі,
    До небес голоси землі.

    ХРИСТОС ВОСКРЕС!

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  35. Віта Гуцуляк - [ 2012.04.14 22:48 ]
    ДО ВЕЛИКОГО ХРИСТИЯНСЬКОГО СВЯТА! В переддень Пасхи



    Я ПЛАЧУ ВІД РАДОСТІ, ГОСПОДИ!
    ДЛЯ ТЕБЕ В МОЛИТВІ ЖИВУ,
    НОГАМИ СТУПАЮЧИ БОСИМИ
    НА СКОШЕНУ СВІЖУ ТРАВУ.

    Я ЖИТИМУ БОЖЕ РАДІЮЧИ,
    ЩО БІЛЬ ПОДОЛАЛИ ВДВОХ.
    У ВІРІ НАДІЯ ЖЕВРІЮЧА,
    З ЛЮБОВ’Ю ВСМІХАЄТЬСЯ БОГ!
    ***
    Я ВІРЮ СИЛІ ПОКАЯННЯ!
    Я ВІРЮ ПРОЩЕННЮ ГРІХІВ!
    Я ВІРЮ,СОНЦЕ ЗІЙДЕ ЗРАННЯ
    Я ВІРЮ ТАНЕННЮ СНІГІВ.

    Я ВІРЮ КРИГА БОЛЮ СКРЕСНЕ!
    Я ВІРЮ КУПОЛАМ ЦЕРКОВ.
    Я ВІРЮ ЗНОВ ГОСПОДЬ ВОСКРЕСНЕ!
    Я ВІРЮ У СВЯТУ ЛЮБОВ!

    ***
    В МОЛИТВІ ДІВО, ДОСИТЬ СЛІЗ.
    ВІДКРИЮ ДЕНЦЕ ВІДЧУТТЯМ!
    БОГ В СЕРЦІ ПАГОНОМ ПРОРІС!
    ВІН - СЕНС БУДЕННОГО ЖИТТЯ.

    В МОЛИТВІ БОЖЕНЬКУ ХВАЛА
    УСТА ШЕПОЧУТЬ «ОТЧЕ НАШ»
    І ЛАДАНУ СВЯТА СМОЛА,
    ОСВЯТИТЬ ДУХ СМИРЕННИЙ ВАШ!

    В МОЛИТВІ ТІЛО НА КОЛІНАХ!
    ВКЛОНЯЛАСЬ БОГОВІ ДУША,
    ЯКА ДАРОВАНА НЕТЛІННА,
    ЩОБ ТІЛО ВІРОЮ ВТІШАТЬ.

    13.04.2012



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Микола Дудар - [ 2012.04.14 21:18 ]
    мы не знакомы...
    мы не знакомы
    пока не случилось
    судьба!
    мысль трепещет : "к врачу"
    сразу в конце "будьмо!"
    милым - всегда: "ищу"…
    мимо снуют
    иноверцы…
    век технологий и зла ..
    нам ли пугаться
    «перцам»
    услышав :
    "этим козлам"!?..
    дай-то им бог аппетита…
    неким и прочим
    все–язв
    наши деяния – строчки…
    слышим и видим
    в титрах,
    в улице ярких фраз…
    .. нам ли скучать сегодня,
    любим, ей-богу, а?!
    кто–то уже в преисподней ...
    жаль, не ответил
    да
    вольности плодоносил…
    больно, обидно, но!
    снова
    разбудят в восемь!!!
    способом - «домино»
    это покруче смерти
    вспомни, мой юный друг,
    есть человеки – звери
    есть обстоятельства «вдруг»…
    ты заходи на свиданице
    поэзия – это боль...
    я бы сказал: пристанище...
    ниже, пожалуй, ноль…

    мы не знакомы?
    судьба...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (11)


  37. Іван Гентош - [ 2012.04.14 21:33 ]
    До причастя…


    А життя – мов золóчена клітка,
    Чи буденних рутин ешафот…
    Але як нам потрібно хоч зрідка
    Доторкнутись до неба висот…

    Геть відкинути справи щоденні –
    Хай молитву шепочуть уста,
    А розчулене серце – в смиренні,
    І в подяці за муки Христа.

    Благовійно цілуєм ікони –
    Все недобре минеться, мине…
    Великодні колишуться дзвони,
    Щоб з’єднати небесне й земне…

    Хай всепрощення входить і щастя,
    Благодаттю у серце і дім.
    …Грішні душі стоять до причастя
    У надії, що прóщено їм.

    14.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (38)


  38. Олег Гончаренко - [ 2012.04.14 20:49 ]
    ОПІВНІЧ
    Що може буть гірш “спокою”, гірш “ладу”?
    Весь млистий “тартар” молиться зіркам...
    А Зодіак – покинута гірлянда
    на вітах тріщин колотих дзеркал.
    Ти – арлекін у долі, і у далі...
    Тож – геть свічу! Навіщо ворожба,
    навіщо знов губитись в “задзеркаллі”,
    коли і явне – темряви Доба ?
    Здається, хтось твій звичний вічний світ стер,
    і тут – лише ключів прощальний грай.
    Ох, мрії, чи не вас жене цей Вітер,
    під стогони птахів, за небокрай?!
    Краї вікна криваві, як порізи...
    І по крові осклілій проступа
    сумний портрет чужої Монни-Лізи.
    А десь твою прикуто до стовпа!
    Та, як в тюрмі, не вимолиш “свіданку”...
    Вставай! Підем “до краю і за край”,
    щоб першими узріти насвітанку
    дорогу в пекло і стежинку (!) в рай.

    1992 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  39. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.14 20:46 ]
    Ти, стриножене сонце...
    Ти, стриножене сонце
    Над стривоженим полем,
    Не хрипи у віконце –
    Кожен спалах із болем,
    Кожен спалах – на сполох.
    Не виполюй овиддя,
    Не випалюй озерце,
    Відпусти моє серце.
    Відпусти моє серце.

    Ти, розірвана зливо
    Над розімленим містом,
    Не вкрадайся зрадливо,
    Не сочися намистом
    До моєї кімнати.
    Не ковтай мої сльози –
    Не потрібно тепер це.
    Відпусти моє серце.
    Відпусти моє серце.

    Ти, отарнику вітре,
    Що у хмарах зім’ятих,
    Не навій мені вістки,
    Бо та душу роз’ятрить.
    Бо та вістка від неї,
    А мені не до герцю…
    Відпусти моє серце.
    Відпусти моє серце.

    1980 р



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  40. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.14 20:32 ]
    Прощавай, моя горда...
    Прощавай, моя горда, єдина.
    Вже сьогодні останнє число.
    Адже краще забути людину,
    Ніж тримати на неї зло.

    Я тебе не навмисно зрадив.
    Я тебе на руках носив.
    Розумію – немає ради.
    Співчуваю – немає сил.

    Я розтану, пощезну, зникну,
    Ти за мене душі не край.
    І любов мою всепроникну
    Не полишу – візьму за край.

    Ти ще будеш, либонь, щаслива,
    Ще для тебе цвістиме цвіт.
    А мене ця холодна злива
    Мов собаку жене у світ.

    Залишаю в лиху годину.
    Відпливаю – подай весло.
    Певно, краще забути людину,
    Ніж тримати на неї зло.

    1998 р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  41. Софія Кримовська - [ 2012.04.14 18:27 ]
    ***
    Маленька кухня два на два.
    Солодкі запахи ванілі.
    Матуся створює дива –
    і вибухає тісто біле.
    Пече паски. На весь під’їзд
    запахло Великоднем нені.
    Господь на кухню нам приніс
    Святого Дива повні жмені.
    А ще любові сто світів
    і в рушниках пісень - чимало.
    Збирає за святковий стіл
    і свято, і - найбільше - мама.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (24)


  42. Вітер Ночі - [ 2012.04.14 17:12 ]
    А я твій раб...
    А я твій раб чи ти моя рабиня?
    Твій вічний сон чи сни твої в мені?
    По лезу бродить - блискає Провина
    І видає спокусу сатані.

    А що сльоза, або жалі невдячні, -
    Хіба збагнеш, як праведною буть,
    Коли обидва немічні й незрящі?
    Таємна змова – осягнути суть.

    Не будь рабою! Не звеличуй грішне!
    Не відречись? Не вбий? Не осуди?
    Спокутуй, кайся, віруй в потойбічне!
    Тавро на груди й геть навіки йди.


    Та я - твій раб, і Ти - моя рабиня.
    І мертво все. Чи маєш інший гріх?
    Прийшла на Суд у похоті Провина -
    І куплена, і продана для всіх.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (20)


  43. Богдан Манюк - [ 2012.04.14 16:07 ]
    ВАРРАВІ
    на ловах
    останньої втіхи
    не пійманої
    палачем
    по стінах
    повзти тобі
    сміхом
    що пастку
    для смерті тче
    в тій пастці
    недопавутинні
    з оголених
    нервів і снів
    розбої твої
    грізноплинні
    спотворивши
    зміями брів
    обличчя
    приблудної долі
    завмруть
    ув чеканні крику
    що натовп
    мов череп розколе
    на люті
    погрози лики
    і кинеться
    з ревом у двері
    епохи
    ранку
    темниці
    де ти раб убивства
    і скверни
    ховаєшся
    в закутках ницих
    від суду
    людської зграї
    що двері
    відчинить лишень
    як завше
    Того покарає
    хто близько
    хто Ніч і День
    і Вічність
    у плиннім безмежжі
    ген-ген понад
    кодлом людським
    що роздуми
    Дневі бентежить
    від Ночі
    тікає у грим
    і близить
    і близить ретельно
    агонію зла
    розп’яття,
    де День воскресіння
    всесильне
    де з Ночі
    душі багаття
    світилом
    над чесногрядущим
    для тебе
    Варраво
    і смерті
    що пастку твою
    обминувши
    віддасть тебе
    пам’яті в жертву.

    2007-2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (19)


  44. Ольга Бражник - [ 2012.04.14 14:43 ]
    Предикативне
    Там, звідки ми приходимо щодня,
    настільки тихо, темно й непритомно –
    хіба що зброя, летаргія й домна
    у праві виправляти помилки…
    Там, де стрибало хитре мавпеня,
    сліди від еволюції затерті,
    там, звідки ми стартуємо до смерті,
    чіпкі обійми згадують гілки,
    зірки скептично споглядають світ,
    з витками літ все більше недолугий,
    зітхають, не витримують наруги,
    і падають додолу, сміючись.
    А світ собі стоїть, на чім стоїть –
    на тім його іще й частенько лають,
    що зовнішній – нічий, у край із краю,
    а внутрішній – обов"язково чийсь.

    14.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  45. Олександр Григоренко - [ 2012.04.14 13:20 ]
    ***
    Встретятся ангел и женщина,
    Та, что станет его половиной.
    К вечному кругу Любви сердцами восходят они.
    Им дано начать тот единственный путь,
    Который предназначен судьбой...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Леся Геник - [ 2012.04.14 13:11 ]
    ***
    ...І я за Вами теж сумую... Вечір
    Голубить лагідно моє вікно.
    Думками доторкаю Ваші плечі,
    Уста гарячі, трепетне чоло...

    У ритмі вальсу обіймаю зорі -
    Не спиться знову... Звісно ж не до снів!
    Схиляю серце ніжне у покорі
    Межи омрій - оцих журливих днів

    Без Вас, без Вас... Коралями печалі -
    На грудях заколисані вітри.
    То ближче знов, то нездоланно далі,
    Не дотягнутися, не перейти...
    (8.04.12)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  47. Мар'яна Невиліковна - [ 2012.04.14 13:45 ]
    Змусь
    Інколи просто замало сказати «годі»…
    Просто замало…
    (Надто глухі чи горді…)
    Що ти на це? Чим критимеш? Битимеш? :-
    Шшша!
    ЗМУСЬ мене зупинитись. Скажи - «чужа»,
    ткни в мене пальцем, чуєш, кричи «чужа»
    Недоколишнім усім. Цей мат-фарс – іржа
    На кайданах «терпи».
    (Не зійти б з тропи…)
    Знаю, що заготовив вірші-серпи-
    відповіді на кожен мій віршомолот:
    «В мене до тебе страхом затертий голод,
    Часом прим’ята спрага,
    Жага розправи…»
    Фантазматичні «всі» стали на противагу
    (знати б кому) такі позитивні, приязні,
    Ніби ті ж самі пси, тільки вже на прив’язі,
    Ніби ті ж самі трупи, старанно засклені
    У совко-фазі. Докази перелатані,
    Дурощі перескоєні,
    в’яну в корені…
    Змусь мене зупинитись, мій кволий воїне…
    Видряпай на сітківці чітке «чужа»,
    щоби твоїй спині (на відвертий жаль)
    випало не зустріти мого ножа…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  48. Михайло Десна - [ 2012.04.14 12:55 ]
    Життя
    Насіння лущиться... Життя
    збирає зерня.
    Зернистим задумом буття
    живе майстерня.

    До недовіри молоде
    Життя ще дужче
    ніде й бровою не веде -
    насіння лущить.

    У Нього істина проста,
    без заперечень.
    Пробачень жде Його мета
    і самозречень.

    Не проростатиме сміття,
    не треба й дерті.
    Насіння лущило б Життя...
    Насіння смерті.



    14.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  49. Ярек Баран - [ 2012.04.14 11:24 ]
    Недосяжні полюси
    В житті моєму недосяжні полюси
    У різних формах у площинах ракурсах
    Та в них є позитиви і плюси
    Які тримають нас ще досі на ногах

    І так фізично чи метафізично мислимо
    Між полюсами рух в потрібних напрямках
    І хоч на початку маршрути креслимо
    Та їх асортимент зриває дах

    І відстані до полюсів все меншають
    Чи матеріальна їх природа – ми в гіпотезах
    І вже дорожній плащ на цвяшок вішаю
    І вкотре полюс мій чекає крах

    І знову світ побіг відносно нас
    І знов шукаєш позитиви на маршруті і плюси
    І лиш одну константу нам диктує час
    Не змінні ми, а змінні полюси…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  50. Олексій Ганзенко - [ 2012.04.14 11:54 ]
    Вихід
    1

    Наобіцяй мені Обіцяного Краю,
    Що в ньому рік молочних понад край.
    Сподобиш: я ще скибку з нього вкраю,
    Либонь не вкраду… дармо не карай…

    Я сто століть не чув погук Побіди,
    Лише плачів скородив гами альт.
    В новім Єгипті зводять піраміди
    І я лупаю бронзою базальт.

    Та альт умре. На здогад манускрипту
    Залишать скрик наднільські плаксії.
    Всі десять кар, що ти післав Єгипту,
    Чомусь на плечі падають мої.

    Бо в нас отут лишень царів долини,
    Прегарні труни вибраних мерців.
    Твоїх рабів забронзовілі спини,
    Неначе брук під шинами тельців.

    Бо в нас отут безживні брязки блиску,
    Крізь дику ніч − істерика вогнів.
    Хіба знайдеш із хлопчиком колиску,
    Коли в паркани вже затисли Ніл?

    Ізбляклий Ра прилип до небокраю…
    В чужих богів не вижебрать добра.
    Наобіцяй мені Обіцяного Краю
    На західному березі Дніпра…

    2

    Ізбляклий Ра прилип до небокраю…
    Тесальник брил в пустелі я вмираю,
    В притінкові кривавої гори.
    Вона зп’ялась вже ген до половини.
    Мене потовк наглядач без провини,
    Немовби кедра вилупив з кори.

    Та дивина: вже й той житець шеолу.
    Його забив, діставши шаблю голу,
    Один вояк, й утік тії ж пори.
    Казали, буцім звуть його Мойсеєм,
    Із наших він, але з нагоди сеї
    Мені вже Сущий втіхи не створив.

    Звідкіль прийшов ти, рабський рятівниче?
    Життя кладу − Ягве тебе покличе
    На відшуки Аврамових дубів.
    Марнота все − не знати вам свободи,
    Скоріше Ніл заверне жовті води,
    Бо волі дух убійний для рабів!

    Ми триста літ чужі плекали добра,
    Відколи Йосип, гетьман прехоробрий,
    Цареві в пояс голову схилив.
    Даремно ж ти вихнув жалом домахи:
    Рабові втіха − пригірщ соломахи
    Та куций сон про давню тінь олив.

    Яка ж ти чорна, кров каменотеса.
    З пісків Сахари, сяйних, наче плеса,
    На запах твій підкрався скорпіон.
    Пустельний кат, вірніший ніж Феміда.
    Рабові склепом стане піраміда,
    Немов той раб − всерабський фараон.

    3

    Ми триста літ чужі плекали добра,
    Чужим царям втлумачували сни.
    Наш батько − Йосип, мудрий, наче кобра,
    І наче віл, сумирний та пісний.

    Всевладний перстень, край оази хата,
    Жар-колісниця впряжена у цуг,
    Покірна челядь, віддана Осната,
    Оброть на шиї − золотий ланцюг!

    Чого ще треба ловкому рабові?
    Доточуй збіжжя панові в кагат.
    Десь Ханаан без хліба й без любові,
    А тут Єгипет − сонний ситий гад…

    Ідуть брати, відломиш їм кавалка,
    Нехай їдять, і не згадаєш зла;
    А десь тим часом знов купецька валка
    Ясир до Потіфара повезла.

    В далеку Чудь укотре гнати струга,
    Нести Христа нехрещеній юрбі,
    Усім світам подарувати плуга…
    Лемішку з гички − лишити собі…

    О земле снів, де правлять фарисеї,
    Де в чорнім ґлеї топляться громи,
    Чому так рідко родиш ти Мойсеїв,
    Чому так рясно Йосипів самих?

    4

    Де в чорнім ґлеї топляться громи,
    Де ріки молоком сочаться й медом,
    Де вільний хлоп одвік не чувся смердом,
    Якогось дня рабами стали ми.

    Нас не посів ні цар, ні хижий хан,
    Хоча й стояв Бату під Вічним Градом;
    Либонь то душі нам побило градом,
    Що ми забули любий Ханаан.

    Отари множив зманливий Гошен
    І гладшав люд з єгипетських наїдків,
    Але ковтав шеол свободи свідків,
    Земля ж родила, та рабів лишень…

    З дорідних паш раділи скотарі,
    Чужі жерці товкли привабно в било
    І новий родич плескав незлобиво:
    „Да мы же братья, что ни говори!“

    Уже й дітва, що годі їй до стель,
    Пищала: „што“, кепкуючи із мами,
    Старійшини ж хитали головами:
    „Нам ліпше рабство, ніж пісок пустель!..“

    Сінай для тих обернеться гробом,
    Хто манни ждав, ждучи в барханах Сіна.
    Від нераба одна в раба відміна,
    Що раб не прагне стати нерабом!

    5

    В прегарний Край, де мліло Боже мливо,
    Ви Йосипа кістки внесли дбайливо,
    Невгавного ж Мойсея хирний порох
    Ізвітрів ненабридливо та скоро…



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1002   1003   1004   1005   1006   1007   1008   1009   1010   ...   1815