ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано - принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбелета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Устимко Яна - [ 2012.02.02 21:25 ]
    не сон
    ця жінка не снилась і пахла як вранішній шовк
    ясніла до уст притискала тендітні долоні
    коли ти над сонце назустріч до неї ішов
    пелюстя рожеве текло з-під її підошов
    і місяць від м'ятного вітру бентежно холонув

    ця жінка ховалась у пізню горіхову ніч
    а ти здоганяв і не міг до світанку здогнати
    а потім горів пропадав розчинявся у ній
    і шепіт її обривався в досвітній луні
    і ти прокидався в м'якій оксамитовій гаті

    ця жінка – стеблина в чужих захололих думках
    зламаєш коли засипатимеш вії снігами
    бо пісня її недоспівана - надто ламка
    ти довго у неї вслухався чи може звикав
    втім так і не звик до химер хроматичної гами


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  2. Володимир Сірий - [ 2012.02.02 20:01 ]
    -*-*-
    Поглянь, як біло стелить лютий,
    Сніжини з висі трусить світлі
    На береги льодами скуті,
    На пишних верб охайні мітли,
    Як сонце бавиться в іскринках,
    Підпори диму держать небо,
    Як скипень рипнув - тріснув дзвінко:
    - Із гірки нумо мчіть, хто – небудь!

    Дивись, як місяць, взявши костур
    На темно-синім низькодолі,
    Подався в ніч, немов апостол
    Зціляти зір померхлу болість,
    Як шиб крихке гравірування
    Строчить навпомацки умілець ,
    Щоб одурити погляд зрання
    Зими примарним рукоділлям.

    02.02.12.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  3. Сонце Місяць - [ 2012.02.02 20:18 ]
    кипарисовим
     
    ви знову мої кипарисові дні
    всміхнись амадеусе ~ бренді & чаю
    ти довго недужав я вірю чи знаєш
    відквітлі згасають у досвіт вогні

    я маю гітари & давні пісні
    іронії біт із солодким одчаєм
    & сяєво струн літургійно стрічає
    нестримно леткі кипарисові дні

    ні кроку у відступ ~ вимоги ясні
    безодні бузково з якого ти краю
    агонії снігового розмаю
    в небесних полях на зимовій війні







     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  4. Оля Лахоцька - [ 2012.02.02 20:16 ]
    -***-
    це до білих човнів
    підіймаються душі дерев, –
    перешерхла кора
    облітає
    у невідь блакитну…
    на прозорих долонях
    нелегко тримати тебе, –
    ти не знаєш життя,
    бо себе у падінні
    не видно.

    ти співаєш як плачеш
    на згарищах трой і еллад,
    в поліномах облич
    закотившись в розлуку –
    живою,
    я встаю між словами
    твоїх нескінченних балад
    і вмираю в плащах
    і шоломах
    минущих героїв.

    в білій лодії часу
    дитя розсипає
    пісок,
    усміхаючись сонцю
    під кілем
    довірливо-просто.
    я приймаю в долоні
    обірваний вітром листок,
    як дарунок життя
    у зеленому дзеркалі
    росту.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (32)


  5. Олександр Григоренко - [ 2012.02.02 19:58 ]
    Храните спокойствие
    Один из святых мужей Божиих сказал:
    " ВСЕ БУДЕТ ДАНО ТОМУ,
    КТО УМЕЕТ УПОВАТЬ НА БОГА,
    СПОКОЙНО УЕДИНИВШИСЬ В ТИШИ ".
    Познание этой мудрости просто -
    Чтобы не блуждать по жизни,
    Вместо нервной суеты и спешки,
    Сесть у ног Господа, в тиши,
    И дать возможность Ему
    Поместить нас в течение Его Божественной Силы.
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Лазірко - [ 2012.02.02 18:38 ]
    закумкане муму
    (вступне хух і ааа [без 100гр не читати])

    фрейд іде
    під менует
    каберне
    під інтернет
    думці
    все пасує

    буцім

    я ласую
    бітами
    клавою
    відбитими
    кавою
    розлитими
    імхово
    пошитими
    для палати
    номер шість

    хтось
    когось
    чи
    щось
    комусь
    як напише
    з’їсть

    (післяааашна дія)

    з алтконтролделітами
    справу на муму
    завели герасими
    довго в блогах квасили
    мумине ну-ну
    пхали попихалися
    ніками збиралися
    віртуально в слоїк
    де закваску доять
    просто з пальця
    з мух
    набирають
    в слух
    дзень-дзелень для вух

    му-му-му
    та й му-му-му
    мукали і ми_кали
    дух кадильний кликали
    потім сатану
    не будіть в них геніїв
    летаргічні гени їх
    рай для параної

    а муму
    а що муму
    у муму гав-гав
    ну-ну
    хлюпс
    і тссс

    і добре б мати
    зябра
    дихати
    в абракадабрі
    бла-бла
    румигати сленг
    булькати
    не_зле
    і по бульці
    рахувати
    скільки му
    наскільки стати
    того му
    на кум-куму
    а куми
    на кума
    дайте римам
    гуми

    (викривлення під дзеркало)

    щоби нитки з думки
    не втрачати
    алтконтролделіт
    за гумку
    та
    не перейматись
    і не мукати
    герасимам тоді
    і спокійніше
    мумушці
    і воді

    2 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  7. Анна Вейн - [ 2012.02.02 16:00 ]
    БАГРЯНЕ ШАЛЕНСТВО
    Між нами загорілося шаленство:
    зненацька, серед осені й журби
    перетворився жовтень на блаженство!
    Багряним листом сипали дуби,

    Вуста ми смакували, мов цукерки:
    уперше став солодким листопад .
    Удень чекали жовтих феєрверків,
    а кожну ніч – незмінно – зорепад!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.3)
    Коментарі: (2)


  8. Леся Українка - [ 2012.02.02 14:00 ]
    ***
    Хочеш знати, чи справді було
    Те, що так колись пишно цвіло,
    Що на серце наводило чари,
    Світ вбирало в злотисті примари,
    Те, що сяло, мов чистий кришталь,
    А безжалісне й гостре, як сталь.
    Приторкнутись ти хочеш близенько,
    Придивитись до нього пильненько,
    Скинуть з нього покраси й квітки,
    Одрізнити основу й нитки,-
    Адже часом найкраща тканина
    Під сподом просто груба ряднина.
    Залиши! Се робота сумна,
    Не доводить до правди вона.
    Глянь, смереки зеленії коси
    Повбирались у ряснії роси.
    Не питай, чи то справді роса,
    Самоцвітна, всесвітня краса,
    Чи то, може, те сонце здурило,
    В млітки дощ холодний змінило,
    Або, може, то хитрий вітрець
    З марних крапель сплітає вінець,
    Або, може, то винна смерека,
    Що показує росу здалека…

    Буркут, 10.08.1901


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  9. Валерій Хмельницький - [ 2012.02.02 12:38 ]
    Олександр Городницький. Жона французького посла (переклад з російської)
    А мені не Тані сняться й Галі,
    Не лани широкі і ліси,
    Бо такої, як у Сенегалі,
    Я не бачив більш ніде краси.
    Як згадаю, брате, зразу слабну,
    Хвилі блиск і порухи весла,
    Крокодили, пальми й баобаби {
    І жону французького посла. { Двічі.

    Хоч французької не розумію,
    І вкраїнською вона - ні в зуб,
    Я про стан високий її мрію
    І чарівний вигин ніжних губ!
    Не цікавлять жодні інші баби -
    Душу бідну Африка звела:
    Крокодили, пальми, баобаби {
    І жона французького посла. { Двічі.

    Що сказати, братчики, сестриці?
    Справи, чесно, в мене просто швах -
    Бо єдиний сон мені лиш сниться
    Широкоформатний, в кольорах.
    І у спеку, і в мороз, і завше
    Вигоряє все в мені дотла, -
    Як побачу постіль в ньому навстіж {
    І жону французького посла. { Двічі.


    02.02.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3) | "Александр Городницкий Жена французского посла"


  10. Микола Дудар - [ 2012.02.02 10:26 ]
    ****
    Здається, я за фахом -- не суміжник...
    Та не біда -- усе ж - бо при мені...
    Напровесні ще липнуть незаміжні,
    Щоб я читав думки їх голосні...
    І, може, навіть маю в тому втіху..
    Куди від себе діти, бабія?!.
    А що самотність? Протилежність сміху...
    І проганяти шкода... Бо -- моя...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (6)


  11. Світлана Козаченко - [ 2012.02.02 07:28 ]
    Моя мова

    Моя мова прозора.
    І свіжа, як вітер.
    Не занудний сироко,
    а дзвінкий трамонтан.
    Вічна в ній непокора.
    А рабство хтось витер –
    ніби вирвали око,
    згеноцидили клан.
    Клан “рабів і підніжків”,
    окрадених дурнів,
    малоруських пройдисвітів
    з диких племен.
    Згеноцидили з лишком:
    на стінах тортурні
    засвітилися тисячі
    мілірентген.
    Моя мова – як вітер.
    На генному рівні
    в ній відвертість, і воля,
    і гідність, і честь.
    Між нашкрябаних літер
    на стінах катівні –
    слід присохлого болю,
    що йому міри несть...
    Моя мова співає –
    хоч смішно, хоч гірко.
    Кожне слово – як вибух,
    енергії міт.
    Їй обмежень немає –
    і викиньте мірку!
    І протріть свою шибу!
    І гляньте на світ!
    Моя мова говорить –
    і гордо, і владно.
    Не заткнуть мені рота,
    бо мова – моя!
    Я в розбурханім морі,
    на вилицях – садна,
    та я буду боротись,
    інакше – не я.
    Моя мова – це право.
    І це моя карма.
    Позавимірна доля
    народу мого.
    Моя мова – держава:
    не купиш задарма,
    хоч обшарпано-голі
    і Ясон, і “Арго”.
    Моя мова – руно?
    Чи проста сірячина?
    Хто без неї зачах?
    Хто боїться її?
    Все одно? Не одно?
    Чи ти звір, чи людина?
    Чи окрилений птах?..
    А в кожному слові
    моєї мови
    співають солов’ї.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  12. Віктор Кучерук - [ 2012.02.02 07:37 ]
    Суть

    Україно! Мій чудовий краю,
    Ти мене красою полонив
    Голубої далі виднокраю
    В золоті благословенних нив.
    Жайворонка співом у блакиті,
    Неспокійним шепотом вітрів, -
    Ти до мене вмієш говорити
    Так, щоб я тебе порозумів.
    І беріг у відданості щирій,
    А не у байдужості глухій, -
    Я в майбутнє України віру,
    Повну добрих помислів і мрій!
    01.02.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  13. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2012.02.01 22:04 ]
    За гроші, кажуть, купити можна все
    За гроші, кажуть, купити можна все
    Й ціле життя прожити без турбот.
    Увесь тягар проблем хтось інший понесе,
    А гроші витягнуть із течії скорбот.

    Та пам'ятай, купивши ліжко,
    Не зможеш ти придбати сон.
    Снодійного хоч випий діжку
    В штучний потрапиш лиш полон.

    Так навіть вишукані страви,
    І гори шоколадних плит -
    Не принесуть для тебе радість
    Коли не маєш апетит.

    Купити можеш різні книги
    Літературу, реферати.
    Викладачів й диплом купивши -
    Розуму ти не будеш мати.

    Й придбавши золоті ікони -
    Не вселиш віру в своїм серці.
    А показові жертви і поклони,
    Навряд чи в рай відкриють тобі дверці.

    І на останок, купивши почуття -
    Задовольниш миттєве лиш бажання.
    А зруйнувати цим все своє життя,
    Можеш, створивши ілюзію кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  14. Василь Світлий - [ 2012.02.01 22:06 ]
    А здавалося б…


    Мірило цінності таланту –
    Не в бухгалтерії пера.
    Бо надбання, і це константа,
    Із мухи видути слона.

    01.02.12


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (32)


  15. Валерій Голуб - [ 2012.02.01 22:45 ]
    ТАМ
    ТАМ
    1
    -Начудовуйся останнім
    тихим ранком—
    Враз над вухом
    хтось чужий прошепотів—
    Вже у просторі
    відкрилася фіранка.
    В паралельний світ
    Потрапити хотів?
    На бруківку не звертай.
    Іди за мною—
    Діловито научав
    мій дивний гід.
    Раптом—темрява,
    закутана імлою...
    Вечір. Хмари. Степ...
    Невже це перехід?
    -Так, приїхали...
    Тихіше! Хтось крадеться.
    Захищайся
    від раптового стрибка.
    Небезпека скрізь.
    Тобі вже не прийдеться
    Пити пригорщами
    воду зі струмка.
    -Друже лагідний,
    ми що, сягнули пекла?—
    Жалить скроні
    рій запитань і думок.—
    Що тут коїться?
    Від кого небезпека?
    Де ми зараз,
    І до чого той струмок?
    -Знай, обставини
    у нас тут дещо інші:
    Кожен другий - злодій.
    Тюрем вже нема.
    За законом джунглів
    правлять найхижіші.
    Інколи здається,
    що ввесь світ - тюрма.
    А з природою
    б’ємось, мов дуелянти.
    Поле зла навкруг
    руйнує все живе.
    Непомітно почалось,
    з грибів-мутантів.
    А тепер потік отруйний
    греблі рве.
    А напровесні ж
    були в нас три дороги...
    Із надією
    І вірою в любов
    Зачинали
    наші прадіди з порога
    Нові села
    серед пралісних дібров.
    І лунав до них із неба
    Глас розлогий—
    Будьте!
    ДОКИ НЕ ПРИМИРИТЕСЬ
    ЗІ ЗЛОМ
    Та сказав хтось:
    Нащо ці перестороги?
    І пішли ми
    через правду - напролом.
    Віра? Честь? Любов?..
    Хіба що для забави.
    Той безликий ХТОСЬ
    давно зомбує нас
    Напівнатяком
    облесним і лукавим:
    “Ти люби себе!
    Живеш на світі раз!”
    І все рідше
    діточок несуть лелеки.
    І все рідше
    серце хочеться відкрить.
    Хтось, обмацуючи
    наші попереки,
    Поцікавиться байдуже:
    “де болить?”
    Пащекують
    надокучливі кумири.
    Тужать клятвено,
    на Біблії рука,
    Обіцяючи роботу,
    хліба, миру...
    Давня пісня. Чули.
    Ще з броньовика.
    На етапи гнали
    сірі кардинали
    Дисидентів.
    Нашу совість, інтелект.
    Ми майбутнє, генофонд
    свій розстріляли,
    І потомків не тривожить
    Духа злет.
    Десь поділись Рафаелі
    і Ван—Гоги.
    Виставляєм унітаз
    на вернісаж.
    Споглядають,
    наминаючи хот-доги,
    У екстазі
    не помітивши пропаж.
    Пересмішника убили—
    темно стало.
    Відтоді і в храмі Божім
    не були.
    Ми нітратами
    вола понапихали.
    Ми ерзацом собі
    душі натовкли.
    А природа
    б’є наосліп неврожаєм.
    Від задухи
    позіхає океан.
    Бо планету прямо в серце
    ми вражаєм
    Термоядерним вогнем
    випробувань.
    Бачить Всесвіт неозорий
    нашу неміч.
    Нашу нехіть
    докопатись до причин.
    Ентропією
    важкий космічний леміш
    Все зрівняє.
    Не залишить на почин.
    Відчуваємо, що
    близько вже, над краєм.
    Зіллям душі спопеляємо
    дотла.
    Ниці втіхи
    ми пожадливо хапаєм,
    Мов недоїдки
    із панського стола.
    2
    Ось і місто вже
    снує вогненні зблиски.
    Гуркотить машинним ревищем
    спідвей.
    -Чуєш постріли?
    Бритоголові близько.
    Банда підлітків
    полює на людей.
    -Друже, як же ви
    призвели до такого?
    От у нас: Добро панує,
    мудрий лад...
    -Не радій. Від нас
    проміння поля злого
    Вже несе в світи
    руйнівний свій заряд.
    Раптом зойкнув
    і схопився він за серце.
    Людську плоть таки знайшла
    одна із куль.
    Як же легко вмерти
    в цім скаженім герці!
    Геть, мерщій із цього пекла!
    Ось той пульт!
    3
    …Я лечу кудись.
    Шалено стука в скронях.
    Тисну кнопки навмання:
    “Надир!” “Зеніт!”
    В забутті стинає думка—
    Мабуть промах!
    Я роздвоївся. Згубився.
    Де мій світ?

    Все. Скінчилось.
    Височить мій дім за рогом.
    До під'їзду
    ноги радісно несуть.
    Що це? Ліфт німий…
    Запльована підлога.
    Регіт, лайка... Ні!
    Цього не може буть!



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  16. Устимко Яна - [ 2012.02.01 22:46 ]
    дорога крізь себе
    не бійся - тільки спробую пізнати
    чи холодно душі від краплі суму
    я витерплю коли вона знеструмить
    односторонні смуги благодаті

    не бійся - мимохідь торкнуся болю
    не боляче напотемки набосу
    і не проси але коли попросиш
    не кам’яній у замкненому колі

    не бійся - це народжується серце
    пронизуючи світлом життєдайним
    любов – найдивовижніша із таїн
    серед найнеймовірніших із версій



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  17. Оксана Маїк - [ 2012.02.01 22:20 ]
    * * *
    світ - шкереберть
    жниво
    покіс
    чаша - ущерть
    душу
    навскіс
    ангел
    сльоза
    пустка
    тупик
    де та межа
    світ щоб
    не зник
    слово - єлей
    думка - кинжал
    о Лорелей
    спи
    не співай


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  18. Джоан Ланвін - [ 2012.02.01 21:18 ]
    Мороз візерунково малює рукою
    Мороз візерунково малює рукою,
    на шибках сонних,ранкових маршруток,
    оповите серце незбагненною журбою…
    закутаю в’язаним шарфиком смуток.

    Холод безжально виколює кінцівки,
    замерзає від вітру обличчя …не відчуваю чола,
    і знов ранок на заїжджених платівках…
    стискає коліна холодна зима.

    Засніжені ліхтарі рахують хвилини,
    сипле сніг на обвітрені вуста…
    дім ,між тим навчання ,роботи хвилини…
    на зупинках замерзають початки ніби то нового дня.

    а мені б подихом твоїм зігрітись…
    давить груди,така нестерпна самота,
    вдих …видих,думок вже майже не чути
    мені так не_вистачає твого тепла…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Віра Світла - [ 2012.02.01 21:40 ]
    Не існуєш взагалі, ніде
    Не існуєш взагалі, ніде,
    Переконати незрілий розум,
    Нехай хтось з памяті зітре,
    Бо далі так не в змозі.

    В тісному місті загубитись
    Неможливо, впізнають обличчя...
    Морозний морок заподіяв
    Мій рідний убивця.

    Не минуло неминуче,
    Огорнуло німою кригою
    Жалем болісно пекучим -
    Холод...через раз дихаю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Людмила Лук'янець - [ 2012.02.01 20:37 ]
    ***
    Заграли бісики в очах,
    Стрілу пустили.
    ... А чай давно уже прочах,
    Потали сили.
    Та очі ті усе палкіш
    Голублять душу.
    У сни вже не приходять біільш...
    Забути мушу.
    Стоїть жура і в тих очах.
    Тьмяніють барви.
    Я підігрію, чай прочах...
    Та те вже марно.
    2012
    ***
    Закотився білий день
    В стиглі сливи.
    Назбирав собі пісень
    І - щасливий.
    Ніч узула чобітки,
    Задається.
    Що гармонія між них,
    Лиш здається.
    2012
    ***
    Стиглим плодом падав день
    Нам під ноги.
    Ти шукав усе пісень,
    Я - дороги.
    Ти гортав все сторінки
    Книг банальних.
    Я шукала на латки
    Слів астральних.
    Полювали хто на що,
    Та даремно.
    Ти давно все у ніщо
    Звів напевно.
    Роз'їжджаються човни
    В різні боки.
    Не здолати глибини,
    Збігли роки.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Наталка Янушевич - [ 2012.02.01 19:46 ]
    ***

    Різдвяна шопка. Спогад про подію
    В печері вифлеємській. Знов Дитя
    Від метушні земної нас відірве
    І подарує клаптичок життя.
    Та шопка – в білій клітці. Для порядку,
    Як римляни, замки важкі висять.
    «Добродії! Дивіться через гратки,
    Тут вам не безумовна благодать.»
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  22. Юрій Лазірко - [ 2012.02.01 16:47 ]
    Земля Святого Ловеласа
    Чутливі – пам’ять у водойми,
    твоє оголене плече...
    Куди цілунок потече
    розгублений і непристойний?

    Земля Святого Ловеласа.
    На мушлі вух тримаю курс.
    З бавовни хвилерізний плюск
    примхливий до пори до часу.

    По шиї дріботіти веслам.
    В убогім світлі маяків
    купаються думки в’юнкі,
    вільно-доступна занебесність.

    І пальці – барвники. Нам барвно.
    А там, де пальці – там слова.
    Хай шторм береться за штурвал
    і стегна омиває карма.

    Полундра, чи овва...

    1 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (34)


  23. Микола Дудар - [ 2012.02.01 15:08 ]
    ****
    І знов лунає попурі,
    І ціни скачуть вище Бога...
    І мав союзників у грі --
    Не залишилося нікого...
    Ворожки де?.. - та як на гріх...
    Ти зауважуєш, на диво,
    Що саме їх,що саме їх
    Не вистачає особливо...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  24. Діас Наталіс - [ 2012.02.01 14:46 ]
    БЕЗДУШНА.

    Кажуть люди, що я бідна,
    Що душа моя черства.
    Може щось не розумію…
    Як пишу тепер вірша?

    Бачу те, що всім під силу:
    Біль і тугу у серцях.
    Кров і рани, наче мило
    Ріже очі по ночах.

    Та невже така потвора
    У мені сидить, жиє?
    Вам розкажу у півслова,
    Як мені воно то є.

    Лиш забачу стару бабцю -
    Серце коле і болить,
    Бо вона в дірявих капцях
    Ходить милостиню «бить».

    А мале дитя в колясці,
    Ще не бачило життя,
    Вже живе у псевдо казці
    І таке його буття.

    Бачу крісло інваліда,
    В нім сидить мале дівча,
    Тягне погляд свій до діда,
    Що біжить мов те курча.

    І вона сльозу пустила,
    Вітер б’є її лице.
    У будинку , де родилась,
    Скривдили мале тільце.

    Глянь, оті батьки, що п’яні,
    Б’ють дитину кожен раз,
    Як малеча не притягне
    Їм пів літа на запас.




    Ви скажіть, невже усе це,
    Не говорить про той біль,
    Що тримаю у серденці,
    А душа – вогнем горить.

    Мов річки, солоні сльози
    Ллються завжди із очей,
    А змінити я не в змозі
    Світ жорстокий та людей.

    Ви самі на себе гляньте,
    Зазирніть в своє нутро,
    чорноту свою дістаньте,
    отоді ВАМ всім добро!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  25. Уляна Дудок - [ 2012.02.01 13:36 ]
    Ця зима
    Ця зима – пухнаста іліада,
    кожен дотик, наче білий маг!
    Блискітки прозорої помади
    залишились в тебе на губах...
    Ця зима - із казки про дракона:
    іскрометні вогники в зіницях.
    …все одно вона не заборонить
    цілувати січневі ялицю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  26. Дмитро Куренівець - [ 2012.02.01 13:48 ]
    Останній круїз
    Хто ж знав, що оця розпіарена подорож
    на повний обернеться зрештою програш?
    Що після фанфар у порту відбуття
    так близько підступить межа небуття?!

    Хто знав, що і в рубках, і в кают-компанії
    були всі у стеньгу керманичі п’яні,
    а на містку, в товаристві путан,
    плював на весь світ сибарит-капітан?!

    Ніхто наперед не займався фарватером –
    довірились навіть не картам, а фарту,
    сховавши свій блеф за таємності гриф.
    Хто ж знав, що із спокою вирине риф?!

    А публіка час свій палила на палубах –
    в кіно і в басейнах, на кортах і в пабах,
    віддавши у руки профанів та пройд
    життя свої, мов паспорти на контроль.

    Зненацька тряхнуло – й відкрилися течі.
    Й щури перед тим не вдавались до втечі:
    щури залишилися ще у порту…
    Бо й людям затісно було на борту.

    Ще вчора вони милувалися бухтами
    з судна, яке вмить стало попросту брухтом.
    І ось розбігаються всі навмання.
    І чайки кружляють, немов вороння.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  27. Костянтин Мордатенко - [ 2012.02.01 13:14 ]
    "Тривалий рваний зойк" (помер Українець)
    Я – прохрипла ріка, моє тіло – вода,
    моя кров, як розгорнута Біблія.
    молитов – ще невиплаканих – чередар;
    подорожник, дорогу що зцілює;

    мої очі – стовпи, на яких небо спить,
    мої пальці – дерева розбуджені,
    мов кобила жеребна, рілля у росі;
    наче серце Тичини – завгрубшки ніч;

    на траву молоком плачу, сльози бузком
    витираю; ніч свічкою скрапує;
    Плужник віршами душу мою, наче вовк,
    розірвав на малесенькі клаптики...

    сонце вийшло на світ, наче з риби ікра,
    розіпне дощ суницю невзадовзі
    наче перше соборне послання Петра,
    поцілунком любови вітайтеся...

    мої сльози в копицях; в калачики б’ють
    цвіркуни, наче в бубни; весні – віск ллю;
    на хрещених вітрах замордований люд
    між собою мовчить... українською...


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (9)


  28. Марина Богач - [ 2012.02.01 12:03 ]
    ***
    в серці рибалки полум'я
    багряне небо в дзеркалі льоду
    самотою розкидані жидко сітки
    жадає рибки золотавосріблої?
    лови...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  29. Устимко Яна - [ 2012.02.01 12:35 ]
    x x x
    до мли вікна іржаві ліхтарі
    схилили час у місяцевих німбах
    безхатньо їм і вимушено німо
    у немочі зимових негорінь

    у філігрань мережива на склі
    приречено пускаючи коріння
    вони зиму як висновок не змінять
    вони поснуть в засніженості слів

    і світ завією летітиме у нав
    хапаючи скупе північне сяйво
    і щось раптово виявиться зайвим
    на тлі перегорілого вікна


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  30. Володимир Сірий - [ 2012.02.01 12:24 ]
    Облога спогадів
    Облога спогадів про юні дні
    Стиснула горло нападами жалю.
    Були веселими - тепер сумні -
    Пісень - поезій зоряні скрижалі.

    Якби мені у шпарку днів отих
    Заглянути, немовби за куліси,
    Де я , на жаль, тоді тебе не встиг
    До серця пригорнути млосно й тісно .

    Яскравий сніг біліє наокруг,
    Веселий іній іскри розсипає.
    Печальний спомин - дивний упертюх
    Гілками тями стиха хилитає.

    Життєва нива сріблом узялась, -
    В минуле, віршописцю, людям зась!



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  31. Любов Бенедишин - [ 2012.02.01 11:40 ]
    По небесах…
    Стіка Йорданською водою
    снігів посріблена яса.
    Блакить небес – над головою,
    і під ногами – небеса.

    Хитнеться світ… По мокрій кризі –
    непевна – дійсності хода…
    Зірки втопились у відлизі
    і дню – по кісточки вода.

    А я од відчаю – до раю,
    повз кленів стрій неговіркий.
    Калюж буденність обминаю,
    не наступаю на хмарки.

    І віддзеркалена осанна
    в зими замріяних очах.
    А я, щаслива і кохана,
    іду, іду по небесах…

    2004(2012)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  32. Віталій Ткачук - [ 2012.02.01 09:34 ]
    *За ним*
    Зібрала городину
    руками земними й пречистими
    Гордість на груди
    хусткою виклала,
    Як знамено і як щит.
    Їде до міста,
    судовим викликом.
    Сина привівши на світ,
    За ним – Христом, хрестом –
    Кожна жінка стає декабристкою


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  33. Віктор Кучерук - [ 2012.02.01 09:51 ]
    Негостинність



    Відтісняє радість на узбіччя
    Із душі удосвіта жура.
    Зазирає пристрасно у вічі,
    Неспокійна подруга стара.
    Тягарем лаштується на плечі
    Та торкає холодом щоку,
    І на вухо щось мені лепече
    Терпеливо, вперто, нашвидку.
    Звідкіля узялася ти рано
    Не в думках безплідних – наяву?
    Безпідставний цей візит і шану
    Я твою ізнов переживу.
    Занотую звично у блокноті,
    Що не знаю зустрічі мотив, -
    Що тебе, небажану, я всоте
    Негостинно в душу не пустив.
    31.01.12


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  34. Юлія Фульмес - [ 2012.02.01 08:24 ]
    *-*-*
    Цей Anno Domini, цей день і настрій,
    І світ, який ніяк не може впасти
    Завісою чи яблуком Ньютона,
    А ти його остання оборона,
    Якщо не визнати тебе баластом.

    І смішно аж до лоскоту в легенях
    На старість видаватися зеленим,
    Але обізнаним у звабі сучим сином.
    А я убити можу так невинно,
    Що довго пам’ятатимеш про мене.

    Тоді шукай у хроніках і звітах,
    Що «закохався і без заповіту»,
    І в цьому мого злочину ознаки,
    А ти відбувся тільки переляком,
    Та серце заживатиме до літа.

    Скоріш за все, затягнеться рубцями—
    Колючи дротом між чужими нами,
    Хотілося б забути—не забуду
    Як затяжну, ускладнену застуду
    І вихід буде із цієї драми—

    Як з лабіринту—нитка у клубочок,
    Свята у будні і світанки в ночі.
    Без тебе, бо не матиму нестачі
    В твоїх історіях, бо вже не плачу—
    В нового автора ніжніший почерк.


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (11)


  35. Анонім Я Саландяк - [ 2012.02.01 08:56 ]
    О! АГАФІЄ!
    О-о-о! Гапіє – Агафіє,
    краплинко раю,
    серденько радіє -
    завжди будь такою!

    О! А як до пампушок-щік твої
    великі і червоні ягоди-губи
    йдуть!
    О! А маленькі-пругкі груди
    твої - двоє,
    і широкі стегнонька-сідниці твої -
    з розуму зведуть!
    О! А як стане покривати
    рум’янцем спокус
    тіло усе!..
    О! Як ти умієш загравати!
    О! Жадання тобі не бракує!
    О! А як твоя хіть тобі пасує!..

    Напевно, ти прийшла з Трипілля, мила,
    під давнім ім’ям Агафії...
    Тоді ще не різнили
    кохання, проституції і порнографії.
    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9639"


  36. Марія Берберфіш - [ 2012.02.01 02:42 ]
    Глибокозим'я
    Хрускіт. Позаду зірвала гілчину хурделиця.
    Впала та вітка на кригу. Мов грюкнули двері.
    Глибше і глибше у зиму, у білу пустелю,
    де кожен подих у жорнах важких перемелеться...

    В жорнах морозів, повітря, неначе скаженого.
    Ночі та дні - наче сходи круті металеві.
    Теплі оази спокусливо кличуть під стелі.
    Там бо не мука - комфорт розливається венами.

    Марно казать хуртовині цупкій, як і крові: "Стій!"
    Тихе тремтіння сердець серед сніжних барханів...
    Сходи, що вверх поведуть, - заповітне бажання.
    Глибокозим'я... Глава із холодної повісті.

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  37. Алекса Павак - [ 2012.02.01 00:22 ]
    НА СВІТІ ЖИТИ…
    На світі жить – широким степом йти!
    Життєвий шлях – найдовший шлях у світі!
    Його так важко правильний знайти
    І важко гідно це життя прожити!

    У вир життєвий вплутана душа –
    Не розірвати ниток доленосних.
    Та степом йти в широке майбуття
    Та, власна, доля кожного запросить!

    На світі жити – рухатись вперед,
    Долати перешкоди, заборони.
    Топтати ряст життєвий – ніби степ
    До себе умістити на долоні!

    На світі жить – широким степом йти,
    Якому ні кінця нема, ні краю.
    Важливо стежку правильну знайти!
    І провести, того, хто ще життя не знає!

    01.02.2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Алекса Павак - [ 2012.02.01 00:01 ]
    НЕ СПИНЯЙСЯ!
    Не спиняйся в напівдорозі,
    Не лишай тих, хто вірить у тебе!
    Нехай тіло лежить в знемозі,
    Свою душу пусти до неба!

    Йди вперед до зірок, крізь терни
    І зневірі не піддавайся,
    Ти потрібний – будь в тому певний!
    Не сумуй і життям не грайся!

    Не спиняйся, а прагни жити,
    Подолати напасті всюди
    І усе в цім житті зробити,
    Щоб щасливими стали люди!

    01.02.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Алекса Павак - [ 2012.02.01 00:35 ]
    НЕ СПИНЯЙСЯ!
    Не спиняйся в напівдорозі,
    Не лишай тих, хто вірить у тебе!
    Нехай тіло лежить в знемозі,
    Свою душу пусти до неба!

    Йди вперед до зірок, крізь терни
    І зневірі не піддавайся,
    Ти потрібний – будь в тому певний!
    Не сумуй і життям не грайся!

    Не спиняйся, а прагни жити,
    Подолати напасті всюди
    І усе в цім житті зробити,
    Щоб щасливими стали люди!


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Хуан Марі - [ 2012.02.01 00:58 ]
    Appassionata
    Ну вот и полночь. Дождь уже прошёл.
    Почти остыли шорохи и звуки.
    И темнота тревожный, влажный шёлк
    вложила мне в протянутые руки.

    И редкий шаг, и голос, и огонь
    в соседнем доме – словно не отсюда,
    когда в мою холодную ладонь
    ложится сна заведомое чудо.

    И я касаюсь краем бытия
    и берегов, и дна реки видений,
    пока моё встревоженное я
    запоминает: стол, бумага, тени…

    И по косой – с немыслимых высот,
    по серебру, очерченному строго,
    на мокрый луг, на реку мыслей-сот,
    на сон ложится лунная дорога.

    И на безлюдном низком берегу
    сентиментальный знак воспоминаний
    я отличить легко уже могу
    от суеты и от грядущих знаний.

    И сердце-путник шаг в моей груди
    едва прибавит, движимое светом,
    когда у края неба – впереди –
    возникнет знак, который мне неведом.

    И я ступлю на этот лунный свет,
    на этот путь к последнему приюту.
    И ни вопрос немыслим, ни ответ
    на полувыдох-полузов оттуда.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  41. Михайло Десна - [ 2012.02.01 00:23 ]
    За лаштунками
    За лаштунки
    я сховаю подарунки:
    не брудний на докір погляд -
    просто поцілунки.

    Перехожий
    (на того, хто б глянув, схожий)
    не помітить і на здогад
    вчинок цей хороший.

    Не на заздрість
    я сховаю біль і старість -
    знищу хруст буденних вражень!
    Викличу цікавість.

    Поцілую,
    бо її одну ціную.
    Бо життя родинне наше
    вдячно коментую...


    01.02.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  42. Наталя Чепурко - [ 2012.01.31 22:48 ]
    Каждый прожитый год.
    Каждый прожитый нами год-
    Он единственный в нашей жизни:
    Это пламя любви и лед,
    И смятения укоризны...

    Это солнечный блеск в глазах,
    Даже серость изжитых будней,
    Миллион забот "на плечах",
    Суета городских многолюдий.

    Это поиски новых "ниш"
    Для поддержки потока творчества.
    Это конкурс кричащих афиш,
    И издержки незрелого общества.

    Сама жизнь в полноте течения,
    Натыкаясь на камни и мели,
    Нас несет к вершинам свершения,
    Чтобы мы везде преуспели!

    Так давайте с искренней радостью
    И с подаренным свыше умением,
    С человекоприсущей гордостью
    Наслаждаться каждым мгновением!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  43. Ксенія Озерна - [ 2012.01.31 20:41 ]
    ***
    сонце надвечірнє
    день згорає плаєм неба призахІдним
    потопає світло виринає нічка
    розсипає ватра небозорі вічка
    щеплені коханням
    хай цвітуть незлічно понад краєм рідним

    п'ють небес водицю
    осідають в роси ранком_оберегом
    де коріння діти не зітнуть Вкраїні
    а дороги щасно перейдуть руїнні -
    діткнені любов'ю
    не впадуть у полі ріднім із Олегом...

    небо призахІдне
    вигорає світло - не спалить надію
    у долонях_чайках долі застороги
    клич лунає звідти де шумлять пороги -
    не татари_турки
    .....................чужі_чужаниці
    споглядають очі -
    .............................СВОЇ ж лиходіють


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (32)


  44. Сергій Гольдін - [ 2012.01.31 20:59 ]
    Передчуттям дивовижних октав
    Передчуттям дивовижних октав
    Десь опівдні зродивсь рядок,
    Акордом схвильованим пролунав,
    Слово-друге — і раптом змовк.
    Марне я натхнення благав,
    Марне я шаленів, як вовк,
    Що у розпал мисливських забав
    На червоний прямує шовк.
    Тиша, котра плекає звук,
    Із моїх вислизала рук.
    Натомість клаксони, дзенькіт скла.
    Магнітофонів буденний глум.
    Прозора сльозина додолу стекла
    І прочинила прихований сум.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  45. Роксолана Вірлан - [ 2012.01.31 20:37 ]
    ДРУГ
    Друзів на світі так мало-
    так мало друзів.
    Більшість- це просто зустрічні,
    а в тій напрузі
    буднів строкатих і хвиль
    перемножених в злості,
    Треба щоб просто хтось часом
    заходив у гості.
    Буде на світі теплішати
    з доброго слова,
    буде душа для душі,
    ну така, лазурова,
    бесіда тиха, горняточко чаю
    та що ще...?-
    горнеться серце до друга,
    мов ходить на прощу.
    Хай він одненький у тебе,
    хто Другом зоветься.
    Він і є справжній-сто інших-
    це те, що здається....
    Хай він не глиба , без почестей,
    всяких заслуг-
    Він - незамінний, він - справжній,
    простесенький ДРУГ!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.01.31 19:58 ]
    Товстун-Муркіт або котяча ментальність
    Я рудий поважний кіт
    На ім’я Товстун-Муркіт.
    Все життя моє, мов казка
    Ось, послухайте, будь ласка:
    Мешкаю, як миша в сирі,
    В своїй затишній квартирі.
    На чуже не зазіхаю,
    Бо скарбів я безліч маю.
    У теплі люблю дрімати,
    В вільний час м’яча ганяти…
    Може так воно й не личить
    Та на те вона величність,
    Щоб влаштовувати гру…
    Я себе не підведу!
    Мене люди поважають:
    М’явкну – двері відчиняють,
    Смачно стіл мені накриють
    І доглянуть, і умиють.
    Я людей не ображаю,
    Бо за друзів їх вважаю.
    Так й живемо собі в мирі
    В моїй затишній квартирі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  47. Юрій Лазірко - [ 2012.01.31 19:17 ]
    блискавицi серця
    1.
    він терпеливий
    вона терпима
    тереблений трепіт
    очима
    заходиться
    в римах
    незгасимих
    у кпинах

    2.
    у схиму
    йому одягати
    причину
    її постригати
    в огуду
    чекати
    на чудо
    виходити
    з бруду
    з оточення криги
    з душею відлиги
    на серці

    3.
    прелюдія туги
    життя недолуге
    нема що втрачати
    течуть кіловати
    щокою
    від пальців
    спить небо
    на кальці
    сонетно-прозорій
    і марить
    озоном
    а слово пташине
    його облітає
    і ним заростає
    не чути
    лиш вітер
    згорає між літер

    4.
    агонія літа
    розгублене листя
    пригублене чисто
    загубленим світом
    відчуй мене
    болю
    візьмися
    за спокій
    тягнися
    по нитці і нотці
    за нерви
    чіпайся
    рости
    в кожнім кроці
    що віддаль муштрує
    вона
    ще не вбивча
    любов’ю парує
    тебе вже не вивчу
    моя неслухняна
    тепер вже
    так тихо
    що мить
    океаном
    розлита
    розмита
    і слова не видно
    коридно
    і зридно
    тобі там
    всебічно
    охоплена
    цвітом
    нерідним

    5.
    по небу на віру
    рядком по душі
    мій сон сколесили
    чумацькі вірші
    шлях просто
    в легені
    по серце і сіль
    вдихайтесь
    у мене
    роздамся
    на всіх
    що стукає
    гріє
    відстукаю щем
    інакше не вмію
    не бути
    дощем

    31 Січня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (25)


  48. Даніель Поельєн - [ 2012.01.31 19:37 ]
    ВСЕ геніальне...
    Все генільне - то просте,
    учили нас ізмалку...

    Все геніальне - то складне,
    побачив за шкільною партою...

    Все генільне - то біда,
    я побачив на екранах ...

    Все генільне - то краса!
    І змінилось щось в мені!

    Все генільне! Але не Я!
    І генієм не прагну бути!

    Все генільне - то всі МИ,
    але про це не знаєм...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Юлія Івченко - [ 2012.01.31 18:53 ]
    ростити волосся довге – довго линів ловити
    ростити волосся довге – довго линів ловити
    готувати їх потім із соєвим соусом і оливками
    ще поночі твою Камбоджі примусили червоніти
    ходить вночі за тобою місячна постать осикова

    про перше чи про друге – яка велика різниця
    вріжеться в пам’ять слово мов дитя переношене
    а ти покажи пальчиком де та жінка - не грішниця
    гризтимеш поглядом кожне космічне народження

    я знаю як тигри вискакують голодними з кліток
    розривають здобич висмоктуючи чорну печінку
    а потім двірник змітає скелети ялинок на смітник
    і лимонграсове серце що тигрячу взнало міміку


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  50. Устимко Яна - [ 2012.01.31 18:43 ]
    ****
    мені тебе накаркав дід Макар –
    він пас телят і римував потроху:
    коли його не діставали блохи,
    пучок вітрів у каламар макав.

    лишаючи неторканим папір,
    виводив у повітрі дивні знаки
    і посипав земну долівку маком.

    от хочеш - вір. а хочеш, то й не вір...

    з мачинки, що прибилася до ніг
    і видала напівпритомне слово,
    навіялася макова полова.
    ...інакше ти з’явитися не міг.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (29)



  51. Сторінки: 1   ...   1039   1040   1041   1042   1043   1044   1045   1046   1047   ...   1815