ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Михайло Десна - [ 2012.04.08 09:14 ]
    Моє...
    Моя свідомість - не чиїсь дрібні деталі
    старечих намірів, нових.
    Чи не щодня її розсаджують на палі
    на втіху пристрастей чужих.

    Моя свідомість - не війна за сферу впливу
    на дні загублених чеснот.
    Чи не щодня її розчавлюють зрадливо
    під регіт гасел про народ.

    Моя свідомість - не папір жіночих казок,
    дбайливо згорнутих в рулон.
    Чи не щодня її схиляють до поразок.
    І щоб число їм - легіон!

    Я - особистість. І проводжу тут я риску.
    Pin-код свідомості не дам.
    Слов'янською нейтралізую сектор тиску,
    піднявши "фронтовых сто грамм".


    08.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (17)


  2. Олена Кіс - [ 2012.04.08 02:00 ]
    Богородиця з Красова*
    Вдивляюся в ікону –
    О_ Красівська Маріє
    Красою споконвічна –
    СупОкій душ до скону
    Тиха
    Любове досконала
    Іделічна
    Моя відради мрія

    Ось у човні –
    Глибинами
    Твоїх очей
    Несуся в потойбіччя
    Де величають
    Твою честь
    І славу - архангели
    І херувими хором
    Ласкаво
    Днесь і передвічно

    Благодатна!
    Воліла я зостатися
    Спостерігати вічно…




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  3. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.08 00:47 ]
    Ніч
    День вже поставив крапку.
    Зорі поснули навіть.
    Хто про майбутнє дбає,
    Спогади оживляє.
    Ніч вже відкрила двері:
    Вічні,такі могутні -
    Зустріч дарує з суттю.

    Речі усім зрозумілі,
    Люди зарозумілі
    Тихо удень кидають,
    А уночі замовкають.
    Тільки перо радіє,
    Волю дали, тож сміє
    Кілька разків надії
    Кинути в пічку мрії...

    0.35. 08.04.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  4. Олег Фридрак - [ 2012.04.08 00:10 ]
    ***
    Моя квартира №25
    120 сходинок наближення додому
    Заходиш у під’їзд і лампи не горять
    Перила добре так знайомі

    Мій шостий поверх,до дверей ще крок
    Та неможливо вже його здолати
    А вище дах,так близько до зірок
    Здається,що можливо їх дістати

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Любов Долик - [ 2012.04.08 00:06 ]
    Несподіване сонце
    Несподівано - сонце.
    Стрибають думки.
    Паралельні прямі
    не зійдуться ніколи.
    Паралельні життя.
    Паралельні світи.
    А весна розпрозорилась небом довкола.
    Поміж нами - війна.
    Поміж нами - стіна
    і оті, намальовані крейдою, двері
    я плечима підперла
    "НЕ ВІДЧИНЯЙ!"
    Ти ж - виламуєш цеглу...
    і ось, на папері
    проростають слова,
    як зелена трава,
    що бетон пробиває,
    і стіни, й каміння.
    Може, я неправА?
    Мабуть, я неправА...
    Паралельні світи.
    Але - нАскрізь - проміння!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  6. Оксана Губіна - [ 2012.04.08 00:51 ]
    Колискова для доньки
    Спи, моя доня, спи, моє сонце,
    Місяць яскравий загляда у віконце.
    Пісню тобі вітерець заспіває,
    Ніжно тебе заколисає.

    Спи, моя квітко, закривай оченята,
    Нічка прийшла, засинають малята.
    Зірочки в небі тобі посміхнуться,
    Спи, моя доня, спи, моє сонце.

    Спи, моя квітко, а я помолюся,
    Та перед Богом за тебе вклонюся.
    Спи, моє золотко, спи, засинай,
    Мама з тобою, спи, баю-бай...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Вітер Ночі - [ 2012.04.07 23:58 ]
    Смієшся...

    Смієшся, бо цього не може бути.
    Тамуєш подих – дивні відчуття,
    І краплі божевільної отрути
    Вбира твоє сполохане життя.

    І справді є: ось тут – чарівна пісня,
    А тут – тепло і одкровення слів.
    І серцю враз так солодко і тісно
    В чаклунській круговерті відчуттів.

    Забула все, очима прикипіла, –
    Блаженна мить (я теж її любив).
    Навіщо янголу здалися крила,
    Якщо без крил ти маєш стільки див?

    І відкриваєш знов і знов таємне,
    Гріховне, те, що привидом зійшло.
    І врешті-решт знаходиш безіменне,
    А там нема нічого й не було.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (14)


  8. ЛЮДМИЛА ГАДЗ - [ 2012.04.07 20:50 ]
    ДУША

    По вулицях старого міста,
    Без рими, без октави і без слів,
    Душа блукала піаніста,
    Немов мелодія забутих днів.

    Колись вона під ноти дужі,
    Творила музику на біс,
    А зараз перелічує калюжі,
    Людських не виплаканих сліз.

    По вулицях старого міста,
    Де простяглась вузька дорога.
    Душа блукала атеїста,
    Що у пітьмі шукала Бога.

    Колись вона повчала досить,
    Усіх на власне розуміння,
    А зараз милостині просить,
    На спокій власного сумління.

    По вулицях старого міста,
    Котре оспівував поет,
    Душа блукала журналіста,
    По між рядків прочитаних газет.

    Колись вона боролись словами,
    О скільки в ній було ідей і тем,
    А зараз проливається сльозами
    Над містом стомленим дощем.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Володимир Сірий - [ 2012.04.07 14:37 ]
    ***
    Світло випало з торбини
    Сивої імли.
    Поховались темно - сині
    За гору воли .

    У святім натхненні драять
    Сонячні ножі
    Рало місяця над гаєм
    Від нічної ржі.

    На закурені вершини,
    На росистий низ
    Сіє щебети пташині
    Промениста вись.

    Помолитися, допоки
    Позіхає гам,
    У косинках поволоки
    Верби йдуть у храм,

    Де під банею блакиті
    Курять фіміам
    Ниви, золотом налиті,
    Божим іменам.

    07.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  10. Ігор Павлюк - [ 2012.04.07 13:40 ]
    * * *
    У березні весна – немов береза:
    Підталий сніг і чорні гнізда плям.
    Душею п’яний, тілом я тверезий,
    Як в бодуні з бенкету короля,
    Де пив вино із чортового рога
    І цілувався з відьмами як хтів.
    Зміїним серцем билася дорога
    В небесні вічні двері золоті.

    А чорні зорі воронів безгніздих
    Кричали щось в історію, у смерть.
    І білі коні роздували ніздрі:
    Вовків вишневооких чули шерсть.

    Як правді в очі, я дививсь на море,
    Писав пісні, коли душа щемить.
    Я готував себе до смерті скорої,
    Як дід мій – рідне поле до зими.

    А смерть сміялась.
    Смерть любила гратися.
    Як і любов – приходила без віз.
    Реберні кості – душ небесних грати це,
    Що як пташки сидять на тятиві.

    Їх тіні крил – немов коріння каменя,
    Як слава слів – що піна на крові.

    Весна кругом.
    Але така тоска мені…
    Живі – як мертві, мертві – як живі.

    5 квіт. 12.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  11. Ігор Павлюк - [ 2012.04.07 13:49 ]
    * * *
    Хто із нас тут вибраний, хто званий –
    Розбереться час – лінивий брат.
    Зорі, як чаїнки у стакані,
    Плавають, хоч падати пора.

    Пляшка в пляшку дзенька – зве на тризну
    І поетів, і бомжів, і курв,
    Що цілодобово в Неті виснуть
    А чи довго зорять на ріку.

    Дощ солоний і сніжок солодкий –
    Мов димок від люльки, від думок…
    Від сльозини золотої водки,
    У якій я до душі промок.

    А в ночі прийде жага печальна.
    Буде ніч – як з чорним медом хліб.
    Я ж поет не просто так – опальний!
    Нас не люблять слуги й королі.

    Та й «друзяки» норовлять гострити
    Ніж трофейний – ззаду, об хребет.
    І метеорити, і гастрити –
    Все для всіх…
    Кому тепер поет?

    В час естради, «компіків», мобільних,
    Байрона на диску DVD
    Все пливе красиво й божевільно –
    Наче бензопляма по воді.

    Наче тінь вогню колись густого,
    Наче голий голос журавлів.

    Званий хто, хто вибраний у Бога –
    Тут ніхто іще не зрозумів...

    3 квіт. 12.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  12. Володимир Назарук - [ 2012.04.07 12:22 ]
    У лоні бажання
    Замкнуті фрази - у лоні чекання.
    Мрії-безмрійні - мрійливо, востаннє
    Злітають у відчай, тобою спокутий.
    Я тихо торкаюсь їх осі забуті.
    Про що я писатиму далі? Не знаю,
    Коли понад вічність - тебе я кохаю...
    Зрадливі події, мінливі зітхання -
    Це все суперечить твоєму коханню.
    Так важко здобути на волі свободу.
    Та що там! Не треба! Немає проходу!
    Байдужає серцю те слово "востаннє",
    Як ехо розбите у лоні бажання.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (1)


  13. Ігор Калиниченко - [ 2012.04.07 10:45 ]
    * * *
    В клекоті вишневого світання
    Нас єднала доля золота.
    Шепотіло серце: "Ти остання",
    Відпливла за обрій самота.

    Літо пломеніло цвітом гречки,
    Падав на траву кленовий сік.
    Думалося, щастя недалечко -
    Там, за світлим гомоном осик.

    Та не все так сталось, як гадалось -
    Ми, як дві дороги, розійшлись,
    І змінилась волошкова радість
    На гірку отруту чорних сліз.

    Відгриміла осінь листопадом,
    А у снах ще й досі бачу я,
    Як весняним лугом, зелен-садом
    Йде любов заквітчана моя.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  14. Олег Гончаренко - [ 2012.04.07 10:47 ]
    ТАЛАНТ КОХАННЯ
    (балада)

    Колись (а коли – і гадати не варт!),
    і десь за тридев’ять земель,
    жив якось один придворний бард
    (чи шпільман? чи менестрель?)...
    Він був тамадою імперських пирів.
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    А що ж за Маестро без підмайстрів?
    Двоє учнів у нього було.
    Один на віки "городив город”.
    До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до!
    І врешті теорію од і нот
    він визубрив "від і до”.
    Співав, наче той соловей у гаю.
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    Учитель віддав йому лютню свою
    і лаври одяг на чоло.
    А другий під зорі втікав уночі
    (що, каюсь, робив і я б!) –
    Лише три акорди він розучив
    і плутав з хореєм ямб.
    Ще мріяв принцесу вести під вінець.
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    Учитель сказав йому: " Ти – не співець.
    Вертайся, лайдаче, в село.”
    Один у житті більш не знав "боїв”.
    До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, до!
    Давно з королівської кухні їв
    і пив солодке "бордо”.
    А другий товк "воду, вогонь і мідь”.
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    Подався в ландскнехти у чорну мить,
    недолі своїй на зло.
    Вже відстань пройшли вони чималу
    хтось – тернами... хтось – між трав...),
    І десь на турнірі чи на балу
    той "перший” принцесі грав.
    Чи ж може зігріти згоріле до тла ?
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    Принцеса культурною леді була,
    тому лиш сказала: "Фуфло!..”
    Тоді (хай подумає хтось: "Це жарт!”),
    забувши і про Статут,
    взяв лук і заграв молодий сержант,
    що саме стояв на посту.
    Таке-то ось трапилось диво-із-див.
    Ла-ла-ла, халі-хало!
    Учитель там "першому” лютню розбив
    (ще добре хоч не "табло”!)...
    А скоро вже стало відомо усім,
    що плачуть і королі:
    вночі утекла, із сержантом своїм,
    принцеса на край землі.
    І вітер для них заспівав між вант...
    І в очі пилок мело...
    То що ж є – любов?! І що ж є – талант?!
    Ла-ла-ла, халі-хало!

    2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (8)


  15. Іван Потьомкін - [ 2012.04.07 09:08 ]
    Не доживать, а дожинать нам треба...


    Любим моїм ровесникам - бабусям і дідусям

    Не доживать, а дожинать нам треба
    Усе, що сіяли впродовж десятиліть,
    Що відкладалося на потім,
    Аж доки невмолимий голос Неба
    Назавше не покличе в інший світ,
    Де зайві будуть візи й квоти.
    А поки що нащадкам слід ниву передати,
    Як лялечку. Од бур’янів достоту чистою,
    Щоб встигли вони в строк зорати –
    Під осінь. Десь після Першої Пречистої.
    Та щоб засіяли зерном добірним, ваговитим.
    А як завруниться, негоже й помирать:
    Синам і донькам треба ж підсобити.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  16. Михайло Десна - [ 2012.04.07 06:40 ]
    Додаткове заняття
    Сьогодні всі мої думки,
    колода з картами,
    не бешкетують... Навпаки!
    Сидять за партами.

    Свята Марія поруч десь,
    хоч Неба Жителька,
    для них і сенс життя увесь,
    і Мудра Вчителька.

    Загальний настрій у моїх
    думок піднесений.
    Хоч кожній страшно: стовбур їх -
    як гай з березами.

    І ніби прагнуть догори,
    та ілюзорно, бо
    на смузі білої кори
    знайдеться чорного.

    Тому в порожнє заведу
    я їх приміщення.
    Мовчіть зозулі на біду...
    Це Благовіщення.



    07.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  17. Алла Роль - [ 2012.04.07 02:00 ]
    *****
    Так мало ше осталось до весни -
    одна лиш мить, один лиш подих,
    одне непрохане прости,
    один необережний порух.
    І все навкруг прозріє й розцвіте,
    наповниться все звуком, жадобою,
    а я лиш буду ждать тебе,
    з загублених світів, із непокою.
    Всміхнеться небо золотом дощу,
    утоне світ в киплячій коловерті,
    і я тебе нікуди не пущу,
    аж поки лист не зажадає тверді.
    Та хоч тумани осінь заплетуть,
    нас розділяє мить,один лиш порух,
    така у перемін найвища суть -
    минає все і не скінчається ніколи.
    2002р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  18. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:37 ]
    Літаки
    Колись твої літаки,
    З червоними плямами на борту
    З останніми криками в пустоту
    З відбитками сонця на склі
    Приземляться на тонкий лід
    І кричати не слід
    Це останній політ
    Більше снігу нема
    Ця зима
    Закінчилась дощем
    Вогнем по легенях
    Легкі сигарети
    Де ти?

    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:32 ]
    ***
    Зміст потрібен лише останнім романтикам
    Щоб підтвердити факт якоїсь там неминучості
    Я прикинусь поміж речей непрасованим фантиком
    Хочеш свята-додай в тишу ще гучності…

    Нам потрібен буддизм у житті без законів і відступів
    Без цензури крізь призми ідей цих філософів
    Пояснити життя і його западлянки та підступи
    І всі значення термінів «даосів» й «логосів»


    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:58 ]
    Твоє життя...
    Твоє життя почалося з погляду
    з огляду простору
    світла навколо
    до болю в легенях
    і першого крику
    та звикнув...
    Мінялись системи
    проблеми у світі
    ти проживав
    свої перші миті
    У світлих кімнатах
    і спати допоки
    не порушать твій спокій
    Теплом чужих рук
    і на стук
    твого серця
    Чиєсь відізветься
    Але таке рідне...

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:01 ]
    Трава.Крок 1
    Відчутні зміни на тілі
    осені прийде
    постійний хаос
    у думках без причини
    народяться теми
    проблеми буття
    постійні прогнози життя
    на завтра
    дощі і вітер
    комусь не потрібне
    хай витре
    всю пам"ять
    на п"ятому поверсі
    на першій секунді
    тоді пригадають усі
    за кого молитви
    і щирі слова
    як тонкі леза бритви
    у серці
    жива
    Хай проростає
    зелена трава...

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:50 ]
    Кулі
    Прислухайся...Серце моє
    Б"ється об стіни і проситься в небо
    Останні сили свої віддає
    Свобода-потреба...

    Дивись,як крізь діри від куль
    Всі мрії мої стікають по тілу
    Свій біг пришвидшує пульс
    У рани заглибились стріли

    Прийди...Я давно так чекав
    Давно так хотів все сказати
    Я дякую людям за те,що я знав
    За щастя,що зміг тебе знати...

    За дні,що стікають по тілу
    За миті давно вже минулі
    Та мрії розбили ці стріли
    І все зруйнували ці кулі...


    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Олег Фридрак - [ 2012.04.06 23:08 ]
    Капітулюй
    Капітулюй
    Скидай весь баласт
    всю холодну зброю
    Не грайся зі мною
    Не грайся словами
    вогнями
    Цитаделі горять
    під гарячим ритмом
    роздуваючись,гаснучи
    за солодким вітром
    ріжучи шкіру
    Вірю..
    Знесилений болем
    весь пройдений шлях
    не забудь це ніколи,
    додолу
    впади,піднімись
    Де проблеми?
    Ці теми,думки
    ці вірші щоночі...
    Знайдемо!
    А що ще хочеш?
    Сили? Страху?
    Відчайдушності? Волі?
    Навіть не думай...
    Нізащо!!!Ніколи!!!
    Так треба...
    краще дивись,
    через грати на небо...

    Прошу-змінись,
    піднімись,все для тебе
    у цьому вся віра,
    всі наші потреби.
    Змий весь цей бруд,
    весь свій сором,
    і морок...
    ПІтьму,
    що ще є там???
    Навколо,
    знищ це,спали
    не кажи що ніколи.
    Ну навіщо втікати?
    Ламати.
    Життя на шматки,
    На уламки.Не спати!!!
    ЦІ дні,ці безмежні миті,
    Прожиті,пролиті словами.
    Між нами...
    Між світом...
    Але без тебе...
    Ти просто дивишся,
    через грати на небо...

    поїзд "Ужгород-Одеса" 01:30год. 20.06.2011р


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Ганна Осадко - [ 2012.04.06 23:05 ]
    операцiйна
    – Не хвилюйтеся, все буде добре. З Богом, –
    Санітарка у білому хвацько котить поперед себе залізну штукенцію,
    На якій лежить пацієнт N
    (я_ти_він_вона_вони_тощо),
    Ногою штовхає двері операційної,
    Світло лине за вінця, виходить із берегів,
    Десять_дев'ять_вісім_дихайте глибше_сім,
    Над хворим схиляються стеля, хірург, ангел, анестезіолог:
    Скальпель! Ножиці! Зонд! Затискач! Еластичний жом!
    Ранорозширювач!!!
    Я сказав – ранорозширювавч!
    Ширше!
    Ми втрачаєм його!

    Пацієнт N спить, як мертвий, і нічого не бачить.
    Але їм згори видно усе, як у шибці чистій...
    Швендяє кров по судинах_артеріях_венах – кожна своїм шляхом,
    Серце стискається, і розстискається, і стискається знову врешті,
    Ватні тампони, як маки, падають на долівку стерильну,
    Рештки хвороби разом із болем летять, ніби гулі білі,
    У небо розчахнуте,
    а пацієнтові N ще жити і жити, слава хірургу і Богу,
    і набивати нові ґулі,
    бо життя таке довге-цікаве, коли здоровий,
    бо за рік не згадаєш, що вихід з наркозу – похмільна мука,
    бо, перебувши важке міжсезоння стаціонару,
    викреслиш все із пам'яті хворої,
    із тіла нового, здорового:
    жити і жити,
    delete!

    ... а якогось понеділкового ранку ангел отой присниться,
    Що в компанії_із мучив стражденне тіло...
    І розкаже,
    Що життя твоє розпрекрасне на цій офігенній планеті,
    Дорогий пацієнте N,
    То планова операція на безсмертну твою душу,
    Болісна і потрібна,
    Аби міг ти надалі жити
    Жити
    І
    Жити
    У цій найкращій Галактиці номер 517,
    Яку бачив колись в планетарії на «Олімпійській»....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  25. Іван Гентош - [ 2012.04.06 23:11 ]
    пародія « Напартачив... »



    Пародія

    Написав… Публікувати страх –
    Ще потрапить критикам на очі!

    Кінь з крильми замучився й зачах,
    Не орé, і мілко вже не хоче…

    Здався б трактор – тут твердий цілúк…
    Ось провіяв стрóфи від полови –

    Кожен другий аркуш просто зник,
    Серце заболіло – не готове.

    Ой не надто в зáсіках – хоч плач…
    Лиш де-юре – пóвно, а де-факто?

    Проходжає нивою читач,
    А за ним злегенька так… редактор…

    6.04.201


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  26. Володимир Шевчук - [ 2012.04.06 22:04 ]
    Душа
    (Валі Савелюк)


    В очах
    життєва сила
    не згоря,
    Якщо ці очі
    звернуті
    угору.
    Не йде тут мова про
    німу покору –
    То все у грудях та
    душа-зоря!
    Я, знаєте,
    з цікавості горю:
    Душі в очах
    не видно й
    при потребі,
    Як днем
    не видно зір
    на чистім небі,
    Однак…
    є спосіб
    бачити
    зорю
    Не в ніч.
    Не в ніч!
    Душа –
    зоря з імли,
    То світанкове сяйво,
    як поблажка!
    Пробитись
    на поверхню
    дуже
    важко,
    Коли ніхто не відає коли…
    Така гучна,
    як срібло на росі,
    Настільки тиха,
    як Велика Берта…
    Це саме та
    субстанція
    відверта,
    Яку ми так приховуємо всі.
    А знаєте, от що таке
    душа?
    То совість,
    чи,
    скоріше,
    засторога
    Від грішного,
    щоби боятись Бога?..
    Чи,
    може,
    це багатство без гроша
    Єдиного?
    Бо зірку у імлі
    В криниці й днем
    побачиш
    у глибокій…
    Бо тільки та душа пізнає спокій,
    Яка неспокій знала на землі.

    06.04.2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  27. Іван Потьомкін - [ 2012.04.06 19:50 ]
    Дощі у нашім краї, мов звані гості...

    Ще парасольки покалічені подибуєш і тут, і там,
    А вже хамсін імлою проклада дорогу бездощів’ю.
    Дощі у нашім краї, мов звані гості:
    Приходять тільки на призначену годину...
    ...Коли в уквітчанім наметі на Сукот
    Родина вся празничну почина вечерю,
    «Тук-тук», «Тук-тук»,- постукає несміло хтось
    Крізь віттям пальмовим вистелений дах,
    То одним духом вирветься:
    «Це дощ! Хвала Всевишньому!»
    Бо ж знають і старе, й мале,
    Що це Господь Ізраїлю прислав
    Щорічний свій святковий подарунок...
    ...А поки що хамсін.
    Од спеки потерпає навіть тінь,
    Адже вкотре уже за тридцять.
    І лише парасольки, покалічені ущент,
    Нагадують про те, що донедавна тут
    Вітри владарювали й зливи.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  28. Анна Куртєва - [ 2012.04.06 18:24 ]
    О главном

    Средь миллиардов звезд на голубой планете
    на криничанской дорогой земле
    всю жизнь мою стоит и ежедневно светит
    мой дом родной, спасая душу мне.

    В нем рок соединил два избранных генома
    из остальных, которым нет числа, -
    и я сейчас жива, стою напротив дома
    и благодарности ищу слова.

    Всем предкам кочевым на Волге и Балканах,
    хранившим жизнь и давшим мне мой шанс,
    вдове-прабабушке, назвавшей дочку Анной,
    (мы так похожи в профиль и анфас),

    и решетиловским мудрейшим хлеборобам,
    взрастившим лучшую на свете мать,
    клянусь сегодня под небесным древним сводом
    их дело неустанно продолжать:

    беречь живых известных мне потомков,
    любить святых своих отца и мать,
    опорой сыну быть в дерзаньях тонких,
    с благоговеньем внуков ожидать.

    Я у судьбы прошу совсем не много:
    их родословную не обрывать.
    За них дрожу у отчего порога -
    так быть должно, ведь я сегодня - мать.

    28 июля 2000
    с. Криничное



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  29. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.06 18:18 ]
    Не пробачені...
    Ні,я бачила,
    Не наснилося.
    Вікна вечора
    Враз відкрилися.
    І злетіла я
    Понад рамами,
    Дивувалися
    Вітер з хмарами,
    Тихо марили,
    Поспішаючи!
    Я летіла ввись,
    Зверху бачила,
    Що ж то рай
    Земний!
    Необачні ми...


    Рейтинги: Народний 0 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  30. Сантос Ос - [ 2012.04.06 18:00 ]
    Один би день спокою
    Я так хотів побуть один,-
    На самоті би залишився,
    Хоча б на декілька годин –
    Я б десь у тиші загубився…

    Я залишився би десь сам –
    Без гамору і без потреби,-
    Хоч хвильку би одну дістать,-
    В якій нічого і не треба…

    Не треба гамору речей,-
    Не треба грошей, ані слави,-
    Один-єдиний взятий день,-
    У місці де мене не стане…

    У місці де розчинюсь Я,-
    Там десь далеко, - між Горȧми!
    Там щастя світла течія,-
    О! Як же я б туди заглянув!

    О, як би полетів,
    І кинув все!
    Аби лиш в Гори,-
    Отам би Сонечко зустрів!
    І слухав Вітер як говорить.

    Як пролітає поміж хмар,-
    І дарить тиху прохолоду –
    Один би день собі забрав,-
    І повернувся на свободу…

    Дякую:-) 23.09.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Володимир Сірий - [ 2012.04.06 17:35 ]
    *-*-* / рубої /
    Щоб стежка дорогою стала - потрібні віки,
    Та миті багато, щоб сталось усе навпаки.
    Між нею й віками місток довжиною в життя,
    Ідуть перехожі по ньому у різні боки.

    06.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  32. Петро Скоропис - [ 2012.04.06 17:29 ]
    З Іосіфа Бродського. Епітафія кентавру.
    Назвати його нещасним, не кажучи, хто слухач,
    що недо- чи пере-солити – аби не гірко.
    Але тхнуло від нього, далебі, гидко,
    хоч мало було охочих мірятись з ним навскач.
    Казав, йшли чутки й про пам’ятник, аби ж не оце аби:
    ще в лоні? збій на конвеєрі? економічна криза?
    Чи війни разом скінчилися, а ворог сам замирився,
    – він свідчив Невідповідність речі самій собі –
    або Несумісність, – не як чесноту, яку б волів
    плекати одноосібно, – а щось ймовірне...
    Роками, ніби ті хмари, тинявся серед олив,
    дивуючись одноногости – праматері остовпіння.
    Мастак був себе дурити, мирити, і опинивсь
    у добірному товаристві – з самим собою.
    І помер молодим, бо тваринна міць
    надломилась під людяности вагою.















    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (9)


  33. Петро Скоропис - [ 2012.04.06 17:54 ]
    І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Як і співати що, то переміну вітру,
    зі західного на східний, щойно підмерзлу віту
    хилитись змушує вліво, поскрипуючи від неохоти,
    і твій кашель летить здовж рівнин у ліси Дакоти.
    В обід можна зняти ружжо і стрелити в те, що в полі
    видається зайцем, загадавши кулі
    наростити розрив між нездалим владати темпом
    норовистих рядків з-під пера і типом,
    що лишає сліди. Иноді голова з рукою
    зливається, не стаючи строфою,
    та на власний свій голос, що розкочується гаркаво,
    стаючи таким вухом, як у кентавра.





    Рейтинги: Народний 5 (5.41) | "Майстерень" 5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  34. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2012.04.06 15:51 ]
    Я - вода...
    Я – вода, а воде есть выход,
    И не важно, за год иль два,
    Но сумею найти, и тихо
    Уплыву – не расти трава!

    Я – земля, я твой тихий остров,
    И обитель твоей мечты,
    Да, со мною порой непросто,
    Хоть с тобой мы давно на «ты»…

    Я – любовь, я – последний выдох,
    Перед тем, как закрыть глаза,
    И на ушко шепчу я тихо,
    То, что громко сказать нельзя.

    Я – твое без остатка небо,
    Хочешь – падай, а нет – пари,
    Запах ночи с оттенком хлеба,
    Хочешь? - Ешь! - Только не кори!..


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (8)


  35. Оксана Пухонська - [ 2012.04.06 15:37 ]
    ***
    Знову пульс перехресть
    розгарячено й гостро так
    відбивається в ритмі столюдь…
    Зачерпнути у жмені самотності
    просто би
    і податись, де весен наллють.
    Запалити б півсвіту
    рожевим надобрієм,
    коли більше немає тьми,
    та й піти у минуле
    із сивими обрами,
    що такі ж як і ми й не ми…
    Тільки надто багато себе для самотності,
    коли з веснами ще на «Ви».
    В цьому світі шаленому
    ми таки гостями
    і на йоту не відбули…
    Важкі ритми доріг
    розгарячено й гостро так
    відіб’ють мій вчорашній день,
    я – твоє заперечення,
    Часе і Просторе,
    що у завтра своє гряде.



    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  36. Анатолій Сердечний - [ 2012.04.06 15:58 ]
    Україна моя
    Русь-Україна моя,
    Рідна, батьківська земля.
    Ти і біль й любов моя,
    Русь-Україна моя.
    Скільки літ сини твої
    Здобували волю,
    Проливали кров і піт,
    Проклинали долю.
    Революцію свою
    Світу запалили,
    В громадянській боротьбі
    Братів погубили.
    Відстояли Батьківщину
    У війні кривавій,
    Та нарешті об’єднались
    В трудовій державі.
    Я не можу зрозуміти,
    Як змогли невдячні діти
    Знов народ наш розділити.
    І чому наші гетьмани
    Продавали честь і справу,
    І, як викуп, заплатили
    Щастям й долею країни.
    Нам потрібно не забути
    Хто ми є і ким нам бути,
    Бо живе в нас і понині
    І велич Київської Русі,
    Ганьба і слава України.
    Русь-Україна моя,
    Рідна батьківська земля.
    Ти і біль й любов моя,
    Русь-Україна моя.
    1993 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Любов Бенедишин - [ 2012.04.06 10:38 ]
    Сно_видне…
    Чи наснилося?
    Чи я марила?
    Сплеск емоцій – мов
    лет над хмарами.
    Вихлюп радості.
    Горя вихлипи.
    І за_гроз громи –
    дивні (стихли би!)
    Думка блискала.
    Серце маялось.
    А душа – то в рай,
    то над краєм – ось.
    І сміялася.
    І сумна була.
    …Я прокинулась.
    Я – сомнамбула.

    2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  38. Наталка Янушевич - [ 2012.04.06 10:32 ]
    вірш про кохання
    Як мислиш, чи зникне потреба кохати?
    А що, як у когось настане швидше
    Така собі посуха без багаття,
    Такий собі загримований відчай?
    Обвисне тижнів однакових нитка.
    Не згірш, як у інших, та тільки паскудно.
    Побудь вже, нарешті, довго і близько –
    Врятуй мене киснем своєї присутності.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (19)


  39. Ігор Калиниченко - [ 2012.04.06 09:42 ]
    Пам'яті Івана Доценка
    Праотчий край, моя вишнева доле,
    Заквітчана у стрічках лісосмуг...
    Гойдається під вітром рідне поле,
    Іскрить росою волошковий луг.

    Праотчий край, пахуча материнка,
    Стрункі тополі, наче вітряки.
    Налита соком яблунева гілка
    На землю рвучко струшує зірки.

    Праотчий край, незміряні криниці,
    Крилаті верби над хмільним струмком.
    Всю ніч перекликаються гнилиці
    З причесаним пшеничним колоском.

    Прадавній край, невиплакані сльози,
    Самотні села вздовж пустих доріг.
    Я довго йшов до тебе крізь морози,
    Але, на жаль, дійти так і не зміг.

    2008

    (Іван Доценко - поет з Гуляйполя, який замерз насмерть в степу у 1986 р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Анонім Я Саландяк - [ 2012.04.06 09:23 ]
    ТА МИТЬ З ТЕТЯНОЮ (аналог)
    Не ложку цукру до води
    і навіть не нектару до роси...
    І не солодких слів...
    І навіть не тобі –
    і не проси!
    Собі
    хотів ...

    Ой! Знаю, знаю!..
    Хоч власну маю
    солодку капельку вина
    — підсолоди мені,
    Тетяно, й собі
    підсолоди сама,
    і, мов у сутінках сова,
    піймай... піймай...чого нема!
    Якою би гіркою не була та суть –
    солодкою буде та мить.
    О-о-о! І заодно мені підсолодить...
    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10309"


  41. Олександр Григоренко - [ 2012.04.06 07:19 ]
    ***
    Как суть высказать - нелживо
    Жаворонит любовь, серебром волна
    Древний напев возвращает душу
    Когда звенит аккорд - пенится...
    Косы твои приголублю ночной порой,
    Ты глядишь в зеркала смиренных-
    Признанья тех кто чист душой.
    В завитках мудрости вечной - навзрыд,
    Наготой перед самим собой.
    Ты ведами правь смиренно стыд...
    И того случайно не раскрой
    Чему сокрытым лучше быть...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.04.06 00:30 ]
    Зілля минулого
    Переболіло...
    Перекипіло...
    Відьомським зіллям
    у старому казанку
    полин-минуле,
    спогадом осіло
    у підсвідомості
    таємному кутку.

    І вередливим дитинчам
    вже не кричало...
    І колихатися на нервах
    є не вкайф.
    А тихо по-хижацьки
    вижидало,
    заклавши ніжки
    за терпіння край.
    .................................
    .................................

    Жоржинове майбутнє
    причастило
    дощем липневим,
    світлим «Отче наш».
    Дурман минулого
    безкрило і без сили,
    Помчав у сни щоденні
    на шабаш...

    30 березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  43. Богдан Манюк - [ 2012.04.05 23:53 ]
    МОНОЛОГ З ПРАСЛОВЯНСЬКИМ ВІДТІНКОМ
    Зустрінь мене, смерте, не в білій одежі,
    не окликом жаху на зблиску-косі,
    а усміхом Вирію з вічної вежі,
    що вище крилатих німих голосінь…
    Обов’язком Неви – таким невеселим
    у тайну предвічну мене поверни,
    де губляться сни й Білобога оселі,
    де миру як цівки і обмаль війни,
    де доля-жебрачка сліпцем не канючить
    для днів моїх сонця на правді-стерні,
    а є лиш бажання гріховно-жагуче
    присутності Яви на вежі сумній.
    Відчалив од смутку і кроком не кволим
    на вежу – жонглюю життям молодим.
    Прости, наймиліша, - стаю твоїм болем!
    Із приязні щемно до люті не йди,
    коли обійматиме дні мої Нева
    й топитиме ревно в очищах доріг.
    Востаннє столико емоцій заграви
    станцюють довкруг неминучості гріх,
    як прірва, як совість, як око, разючий
    і все поглинаючий, наче соха...
    …А потім мене вже з душею розлучать,
    що в сяйві Трисуття сильніш од гріха.

    2007-2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  44. Роман Миронов - [ 2012.04.05 23:30 ]
    Сатурн
    У погляд-прозорість
    На схилах вітрів
    Аортою неба
    пролитися
    вглиб

    Дай мені впасти
    до квітів
    і ніг
    У світ-неминучість
    смарагдів-
    епох

    Де вперше Сатурном
    несміло зумів

    пошепки щастя
    розлити
    на двох


    [5 квітня 2012 р.]


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  45. Оксана Галузкевич - [ 2012.04.05 22:01 ]
    ***
    і ніби кішка, а тобі - тигриця,
    подушки стелю, а на тілі - рани
    чи то мисливці гналися за нами
    чи то мисливцями самі стаєм часами

    мінливий фарт, мов на коні брикливім
    в'язка, мов глина, під ногами ніч
    в думках наживо ідемо на страту
    і зорі утікають в потойбіч

    за перевал на місячному гóрбі
    де ми обоє в стаї вожаки
    там подих глибший і високе - вище...
    стрибок об землю повертає нас в клітки


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  46. Юрій Левченко - [ 2012.04.05 21:51 ]
    Забула
    Засмучене серце моє запитає,
    чи справжня була та дівчина святая ,
    чи справді до мене вона говорила -
    така неземна, досконала і мила?
    Чи все це фантазія, самоомана -
    для іншого люба і сама кохана?
    І зразу ж відлунням собі відгукає -
    це правда вона, не потрібна другая …
    Для мене близькою лишається знову
    і вірна своєму колишньому слову.
    Та пам’ять жіноча короткою була ,
    вона не обманює - просто забула…
    Про тих ,кого нишком водила лісами,
    вмивала морями,ховала містами,
    про тих, чиї губи так люто кохали ,
    про тих ,чиї руки спротиву не мали...
    У котрих вона була вміла і справна ,
    святе те дівча, тільки святість не справжня...
    Так досі простую самотній світами,
    бідніший друзями ,багатший літами,
    як очі здіймаю натомлено вгору,
    готовий до здачі без зайвого спору.
    Та серце моє не потрібне нікому,
    тут крапку поставити варто ,а може ні - кому?..

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Махайло Епатюк - [ 2012.04.05 21:40 ]
    МИ = ВІКТОР ІІ
    Узаконим це в момент,
    Ми - Ренат із Вітьою -
    Той не буде президент,
    Хто тюрми не звідає.

    Хто відсидів - той нам брат,
    Беремо в команду ми!
    Вже донецький каганат
    Обклада всіх матами.

    Тільки правлячих братків
    Одна думка муляє:
    В президенти знов іти
    Буде шанс у Юлії!

    5.04.2012 р.

    КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо По


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  48. Володимир Сірий - [ 2012.04.05 21:19 ]
    Розслідування
    Ні не аркуш то, - укіс душі
    Дожидає вибраного слова.

    Ой, не надто в засіки спішіть,
    Зерна , у яких іще полова.

    Ні не строфи то, - твердий цілик.
    - Коню з крильми, розори ділянку,

    Серце бо рядочками болить,
    Римою щемить безперестанку.

    Проходжає нивою читач.
    Той привітний , той злегенька хмурий.

    Перший, - славно! Другий, - не партач!
    Де де – факто тут, а де де – юре?


    05.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  49. Олександр Дяченко - [ 2012.04.05 20:16 ]
    Песимістичний вірш
    нема на даний час







    нмднмнднчнмлббклпткплпрс
    нмлббклпткплпрс
    нмлаббклпткплпрс


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  50. Михайло Десна - [ 2012.04.05 19:55 ]
    Жахливо...
    Зубило блискавки на оцинкованому небі
    налякану консерву зливи викотить на жах,
    військову честь віддасть, швидке (як у боксерськім джебі),
    і парашутом бебі-краплі спустить на цвяхах.

    А ті впадуть униз під гуркіт меленої кави,
    котру заварює кав'ярні грому похідна.
    І тарабанить кожен цвях, знавець своєї справи,
    дощечку прибиваючи із написом "Весна".

    Підсушить згодом вітерець напружену роботу,
    що мало не увесь тремтіти змусить горизонт.
    І ось останній цвях... Чи не його ще чути ноту
    від мотоцикла ринвою з пробитим скатом "Хонд"?


    05.04.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   1039   1040   1041   1042   1043   1044   1045   1046   1047   ...   1848