ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Оксана Мазур - [ 2010.08.21 23:17 ]
    СІМ ЛІТ )))
    Ти так спішиш з дитинства у весну
    І довгоного бігаєш у сонце.
    В піжамці ловлю запах твого сну,
    Смішинки виціловую в долоньці.

    По плічках серпень покотився враз,
    Поливши медом обгорілу спинку,
    І зазорів на дні очей – якраз,
    Де всі чомульки стихли на хвилинку.

    Так кицьок любиш, аж вони пищать,
    Ридаєш гірко у тарілку каші…
    Русяво павутинкою блищать
    Секрети перші. Що уже НЕ НАШІ.

    Ростеш, пташа! З роси ж бо і води!
    Вже хлопці кіски смикають до плАчу,
    Жуків в портфелик кИдають – адИ! –
    Ти ж робиш вигляд, що сердита. Наче.

    Розкидані колготки і пісні
    Збираю. Розкладаю по поличках.
    Ще скрикуєш від страху уві сні,
    А я зціловую сльозу із личка.

    Та ти спішиш. Довірливо у світ
    Метеликом летиш, гартуєш крила.
    Тобі сім літ. Тобі УЖЕ сім літ.
    І очка кліпають безмежно-сіро.

    22.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  2. Кока Черкаський - [ 2010.08.21 23:34 ]
    Любофф
    Між нами трапилась любов,
    Тебе я хочу знов і знов.
    Не можу я без тебе жить,
    Тебе жадаю кожну мить.

    Приспів:
    Ти тут- я там,
    Ти там - я тут,-
    Наша любофф
    Зайшла в глухий кут.
    Ти там-я тут,
    Ти тут - я там,
    Наша любофф
    Не підкоряється нам.

    Тебе жадаю я щодня
    Від березня до березня,
    І в спеку, і у снігопад,
    Ти ідол мій, я - твій фанат.

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  3. Ланселот Музограй - [ 2010.08.21 23:27 ]
    ПОВЧАННЯ ТАНЦЮЮЧОМУ МЕТЕЛИКУ
    Скажу, моя дівчинко, бачу нелегко
    Отримать планиду таку -
    У роздумах, з болем, неначе метелик,
    Метатися у сачку.

    Можу навчить лиш, як бути зо мною.
    Не зовсім такий я, як всі.
    Не варто віятись, будь собою
    І сяй у своїй красі.

    Кохай, кого хочеш, будь вірна в любові,
    Жартуй, тільки міру знай.
    Як чуєш слова про кохання чудові,
    В них щирість чи фальш розпізнай.

    Ти ж грала у замку шляхетную даму,
    То справді такою зробись.
    А ти поглумилася над почуттями,
    Які піднімали у вись.

    Як іншого любиш, відмов йому гідно,
    З повагою (!!!) до почуття.
    І будеш шанована ти відповідно
    На все, що лишилось, життя.

    Він буде співати і битись звитяжно,
    Щоб в серці настала весна,
    А ти будеш сяять йому недосяжно,
    Як мрія поета ясна!

    21.08.2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Катруся Матвійко - [ 2010.08.21 23:50 ]
    А стіни говорять...
    A ці стіни говорять... Ти чуєш? Ці стіни говорять!...
    Так! Про тебе... Про мене... Про когось там... Просто про нас...
    Я не хвора, мій друже. Повір, я ні краплі не хвора!..
    І насправді не я це, а тінь із землі підвелась...

    А ці стіни, як люди, говорять... говорять... говорять...
    Із тобою про мене, зі мною про тебе... мовчать...
    А на небі мій місяць... Німий... А ще зорі, ще зорі...
    Мов розкидані Богом шматки піднебесних латать....

    А ці стіни, як люди, зрадливі... До крику зрадливі!
    Зберігають навічно чиїсь однойменні сліди...
    А за вікнами злива і хтось невимовно щасливий
    Залишити свій слід невідступно прямує сюди...
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Заруба - [ 2010.08.21 22:43 ]
    * * *
    Тобі цукерки не підносило життя,
    Троянди і шампань на срібній таці,
    Чому ж приходить пізнє каяття,
    Що ти живий, а не поліг в атаці?

    Що повернувсь на батьківський поріг,
    Здійснив таки свій намір геростратів,
    Не загубився в мареві доріг,
    Поліг би сам, та душу не розтратив.

    Жаль, вже минули роки навісні,
    Хоч ще не раз біда обніметься з бідою.
    А може то я зовсім не вві сні
    Лаштую штик і автомат до бою?

    Запалюю скажений самосад,
    В душі нема ні сумніву, ні ляку.
    Горять мости, нам не вернуть назад…
    Веди, комбат! Я підіймусь в атаку.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  6. Софія Кримовська - [ 2010.08.21 22:17 ]
    Звільни мене
    Звільни мене. Зніми з долонь і вух
    кайдани снів і ланцюги любові.
    Я вивчила напам’ять кожен рух,
    мої рефлекси із тобою в змові.

    Звільни і відпусти у білий світ
    кульбабовим насінням – хай прилипну
    до підошов, не звідавши політ...
    Ти тільки залиши мене у липні

    навічно... Дуже холодно мені
    навчатися і згоди, і покори...
    Казати «так», коли насправді «ні»,
    сміятися, коли у серці горе.

    Покинь бур’ян, кульбабу-пустоцвіт -
    такі троянди, хризантеми, ружі.
    Ти краще обірви мені політ,
    та тільки не ставай ніколи мужем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  7. Владислав Міхеєв - [ 2010.08.21 21:49 ]
    Нависаєш загрозою зникнути
    Нависаєш загрозою зникнути
    З поля зору моєї пам'яті,
    Розплестися,
    мов светрик,
    нитками,
    Розчинитись у щирих намірах
    Поза зоною недосяжності
    У відлунні гудків та відгуків
    Стати зморшками передчасності
    Проти крему з ефектом ліфтингу...






    Рейтинги: Народний 5.42 (5.39) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  8. Галина Фітель - [ 2010.08.21 20:04 ]
    * * *
    Знай, не зрадниця я, не Єва.
    Не таємно-хижа Ліліт.
    Ти мій образ хулив дієво
    сотні зим, сотні весен і літ.

    Ти Адамом не був ніколи,
    місця бракло для Бога й основ.
    Від образ досі в серці кола,
    за ребро ти продав любов.

    Я не плачу і не цілую,
    не беру ні життя, ні смерть.
    Важко дихать, коли все всує,
    та не стану я на паперть.

    Не проситиму подаяння
    ні коханням, ні вороттям.
    Так, божественна я, Даяна.
    І це чемно собі затям.

    Сповідатись раз в рік не стану
    почорнілим твоїм думкам.
    Не спіши на прощу старанно,
    ти прости себе, любий, сам.

    21.10.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Михайло Закарпатець - [ 2010.08.21 16:35 ]
    Венеціанка ІІ
    …у звабливих очах куртизанок
    безнадійно шукаю твій погляд.
    Ось Венецію скоро світанок
    зафарбує у золото моря…

    Запах пристрасті твій пам’ятаю...
    Як забути цей голос contralto?!
    Ось проїздом в далекому краї,
    завітав я в кав’ярню Rialto.

    Очі – ніби бездонні озерця.
    Це не ти! Бо не вірю я в диво.
    Погляд твій – наче лезом у серце!
    Саме так, бо тобі це властиво.

    Ти мене наче зовсім не бачиш,
    бо рука – у руці кавалера.
    Рукавичок на всіх не настарчиш,
    правда ж, мила, зрадлива Венеро?!

    Не влаштую сьогодні duello –
    це не те, що врятує кохання!
    Та кохання й нема. Це - пустеля.
    І Venezia в серці востаннє…

    2010

    __________________________________
    contralto (італ.) – низький, «оксамитовий» жіночий голос
    Rialto – вулиця у Венеції
    duello (італ.) – дуель, поєдинок


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7) | "Для бажаючих - Венеціанка І"


  10. Сергій Дяків - [ 2010.08.21 16:11 ]
    ***
    Ти знову поряд! Ще один урок,
    А хтось казав, що я не роблю помилок.
    І ти зробила помилку свою.
    Помилка я, я просто Deja Vu.

    Як можна темну ніч спинити
    І наказати бути вічним дню?
    Я помилок не можу не робити,
    Бо кожна мить з тобою Deja Vu.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.02) | "Майстерень" -- (5.02) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Ірина Моргун - [ 2010.08.21 16:35 ]
    вона пішла
    Вона пішла... і обірвався лік...
    І на краю розпеченого неба
    Кричав щосили ти - Не йди! Не треба!
    Але нічого вдіяти не міг.

    Вона пішла... і лопнула струна,
    Німіли пальці, камяніли ноти,
    А ти благав - Не йди від мене! Що ти!
    Вона не чула, бо пішла вона...


    она ушла
    Она ушла и оборвалась нить,
    А ты стоял под небесами ада,
    Крича ей вслед - Не уходи не надо!
    Но был не в силах что-то изменить…

    Она ушла и лопнула струна,
    Немели пальцы, леденели ноты.
    А ты шептал - Не уходи! Ну что ты!
    Она не слышала – ушла она.

    літо 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  12. Марічка Мамчур - [ 2010.08.21 15:15 ]
    Уламками кришталю
    Тримай
    не відпускай
    не підпускай
    ні милі ближче
    ані кроку далі

    Люби
    мовчи
    шалено обіймай
    дзвени в мені
    уламками кришталю

    Отак і буде
    усьому свій час
    свої вогні
    дими
    і попелище

    Живи
    люби
    дзвени в мені
    ні кроку далі
    ані милі ближче


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (1)


  13. Оксана Лозова - [ 2010.08.21 14:29 ]
    На День Незалежності
    Ти хліба всім даси,
    Аби наївся
    І той,
    Хто хліб
    у тебе відбирав...

    Здивуєш світ цвітінням,
    Квітко пізня!
    Хто жив у пеклі,
    Заслужив на рай.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  14. Андрей Мединский - [ 2010.08.21 14:38 ]
    Молитва о поэте
    Волхование на крови,
    воркование голубей -
    с неба свалится серафим -
    равнодушно его добей.

    Закопай его, как зерно,
    и однажды на божий свет
    черноземный и проливной
    прорастет из него поэт.

    Будет жизнь для него тесна
    вплоть до смертных к Тебе молитв,
    да воздастся ему сполна,
    отрыдается, отболит.

    Но стихами своих стихий
    самовольных - на краткий срок,
    он оплатит свои грехи
    и засветится между строк.

    Ты храни его и смотри
    как пылает он в этот миг,
    а когда он почти сгорит,
    Ты прости его и прими.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  15. Макс Хоркхаймер - [ 2010.08.21 13:48 ]
    Хіба метрами мірять можна вірності шлях
    Хіба метрами мірять можна вірності шлях
    а розлуки час мірять роками
    то лиш розум безглуздий може міряти так
    ну а нам інші виміри дані

    Світ для мене лиш іскра минуща, лиш мить
    мить, що зіркою з неба злітає
    ти для мене – то вічність, то неба блакить
    сонце те, що вгорі у безмежжі сіяє

    Зірка та в одну мить в піднебессі згорить
    не лишивши від себе і сліду печалі
    ти ж лишишся, ти будеш в мені вічно жить
    поки серце горіть в грудях не перестане


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  16. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.21 13:42 ]
    SURYANAMASKARAS
    Ом! Понад Ашрамом Сонце Сходить...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! Він Любить всіх, Йому ця Ода...
    Om! Mitraya Namah!..

    Ом! Всіх Перемін - Одна Причина...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! За кожним Наслідком є Вчинок...
    Om! Ravaye Namah!..

    Ом! Без Нього Серце не радіє...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! У Ньому - Думка, Слово, Дія...
    Om! Suryaya Namah!..

    Ом! Його Корона - Дивне Світло...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! Він часом Хрест, а часом - Квітка...
    Om! Bhanave Namah!..

    Ом! Він Переходить через Небо...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! Він Придивляється до тебе...
    Om! Khagaya Namah!..

    Ом! Він все Живе навкруг Годує...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! З Ним і лінивий не бідує...
    Om! Pusne Namah!

    Ом! Він Поміщає Світ і Всесвіт...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! Йому Потрібно Требу Нести...
    Om! Hiranyagarbhaya Namah!

    Ом! Він Золотий і Променистий...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! Його Овал - Живе Намисто...
    Om! Marichaye Namah!

    Ом! Він Уособлює ОДНОГО...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! В Його Промінні - Ймення БОГА...
    Om! Adityaya Namah!

    Ом! Він тільки й Робить те, що Творить...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! В Жарині Ґрунту - Вітру Море...
    Om! Savitre Namah!

    Ом! Єдиний, Вартий Поклоніння...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! За Ним - Епохи й Покоління..
    Om! Arkaya Namah!

    Ом! Причина Світу - Боже Благо...
    Ом! Вклонись Йому, палкий слуга...
    Ом! "Зело" і "Фіта" знов на Вагах...
    Om! Bhaskaraya Namah!

    Кумпала Вір, 20-21.08.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  17. Галина Фітель - [ 2010.08.21 13:01 ]
    Вовче
    Це скільки ж води злетіло,
    і всохла стара клепсидра.
    Ти так цілував несміло,
    пив щастя солодким сидром.

    А люди... з картеччю... звірі
    нас обійшли гончаками.
    Настав час забути віру,
    прийшов час кидати камінь.

    Я вию на місяць щоночі,
    рве груди старечий кашель.
    О де ти, мій юний вовче,
    яка тебе точить шашіль.

    За що тебе міль побила,
    в руках чиїх тебе м"ято...
    А в нас виростали крила
    від матіоли і м"яти.

    21.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  18. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.21 13:48 ]
    "Зелень" в ашрамі у Ями
    ...Стою, ніби стовп у старому, святому ашрамі...
    У ньому панує Бог Смерті по імені Яма...
    Все знає старий, все, що є, все, що трапиться з нами...
    П'ять ям приховав він у цьому священному храмі...

    ...Від впливу цих ям у йогіна важчає дхарма...
    Від зменшення їх, навпаки, очищається карма...
    І раз ти зібрався Дорогою Йоги пройти -
    Знайди всі ці ями, засипати їх мусиш ти...

    ...І ось яма перша, з якої візьму та й наїмся,
    Розумного, доброго, щирого: яма "АХІМСА"...
    Відсутність насильства, у ньому немає потреби...
    Присутність уваги: до інших, і, звісно ж, до себе...

    ...Частинкою Атмана стань, зосередь свою Віру,
    І променем Світла-Меча розрубай в собі Звіра...
    (Пізніше, у текстах Христових апостолів ранніх,
    Для нас, неофітів, напишуть: "Зробив обрізання...")

    ...А друга з тих ям, для садху із кожної статі -
    Приємна правдивість, або (по Патанджалі) "САТЬЯ"...
    А в тому випадку, коли це на шкоду - мовчи...
    Мовчання суть - золото, вчи, характернику, вчи...

    ...То ж спробуй під іншим кутом подивитись на мову..
    Міняється в значенні з коренем "мов" кожне слово!..
    От, скажемо, так: "перемовити" або "мовчати"...
    "Намовив" чи "вимовив"?.. "Змова!"... Тож, "мовчки" вивчати...

    ...А третя з тих ям, у яку має втрапити ар`я,
    Це яма обмежень, це яма мети - "БРАХМАЧАР`Я"...
    Мета, до якої потрібно адепту дійти,
    Суть золото істини - не заблукати, знайти...

    ...Звичайно ж, крізь терни, звичайно ж, не раз помилятись...
    Однак, не спинятись, ще більше і більше старатись...
    (Пардон за зрівняння), бо навіть в статевому акті,
    Вважати дружину свою, ну, як мінімум, Шакті...

    ...Ось яма четверта, в яку можна впхати й Антея:
    "Чуже - не бери!.." - на санскриті звучить як "АСТЕЙЯ"...
    Адепт з Назарету, який по Йордану ходив,
    Пізніше запише в Євангліях: "Не укради..."

    ...У слові "Астейя" є ще дещо, дуже змістовне:
    Якщо тобі вірять - веди свою гру безкоштовно...
    Користі і вигоди в спраглих до знань не шукай...
    Чуже - не бери! І срібла за це - не чекай...

    ...І ось яма п'ята - яма найбільшого страху:
    Сусідка "Астейї" - спокусниця "АПАРІГРАХА"...
    (Коли тобі схочеться міх із добром перенести,
    Візьми тільки те, що на припічку зможеш підмести...)

    ...Не прагни дарів, бо в дарах є велика спокуса:
    Згадай про змію, що Олега з-під черепа вкусить...
    Волхвам не повірив, старішим від нього утроє...
    Нещирі дари, як данайці... Пригадуєш Трою?...

    ...От такий от вівтар п'яти ям ув ашрамі у Ями...
    І кожна із них, немов би капкан, перед нами...
    Читаймо Патанджалі: "Вірити, жити і йти,
    До Істини Вищої, не загубивши мети..."

    ...А закінчення віршика цього - просте і веселе -
    Садхаку, що вивчився в гуру - най дасть йому "зелень"...
    А в Храмі у мудрого Ями - вуздечка й візок...
    Все ж Йога - Дорога... Даршана... Єднання... Зв'язок...

    Кумпала Вір,
    24-25.06.2010 року, м. Хмельницький




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  19. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.08.21 12:34 ]
    Слезы берут начало в сердце...
    Слезы берут начало в сердце,
    Потом уже, не знаю как,
    Толкает их событий трезвость –
    Блестят росою на глазах…

    Когда на душу ляжет камень –
    Текут, горячие, щеками,
    И эта соль… горька на вкус,
    Тихонько!

    Всхлипывать не стану,
    Платок из сумочки достану,
    Сотру остатки пудры, тушь…

    Умоюсь…
    Помолчу.
    Итоги…
    Скурю еще
    Одну под кофе…
    И смолкнет вечный диалог.

    Дышу!.. Спасибо! Слава Богу,
    Колени сбить еще пороги
    Найдутся.

    Мир у моих ног!

    (улыбка, вроде стало легче…готова жить, а время – лечит)



    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Зелененька - [ 2010.08.21 12:30 ]
    Нічне танго
    Танці на п’яльцях. Бери моє тіло й не спи.
    Риби коралові – руки – і ритми, і рими.
    Довго вигойдуєш дідька на лівій нозі...
    Очі – в молитві, а губи – чи квіти, чи схими.
    Тихне мілонга й лунка хабанера горить.
    Скрипки, гітари та флейти хитрують, я – з ними.
    Вулички сонні ві Львові й оркестри. А ти?..
    Вдар у бруківку своїми роками жаскими.
    Коси мовчать. А хребет утинає журбу.
    Хочеться пахнути так, як остання калина…
    Контури стегон, що світяться, ледве мої…
    Танго з тобою – за щастя, з чужими – провина.
    Що нас рятує, як не променади ві сні?
    Лікті, долоні – на світлі, в нічному кортежі;
    ти їх цілуєш і плачеш, цілуєш і плачеш… Цілуй!
    Вийшла із рондо й, напевно, виходжу за межі.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Павлюк - [ 2010.08.21 11:03 ]
    * * *
    Вакуум.
    Боляче.
    Пісня дика.
    В кисні рідкому – безмежні весла.
    Велика душа – наче дзвін великий:
    Не вміє дзвеніти весело.

    Горілка в крові –
    Як єдина радість.
    Бог-Сонце мовчить, як риба.
    В таблиці хімічній якийсь там радій
    Уранно планету здибив.

    Аж кожен атом
    Зайшовся матом,
    Запінився,
    Загорланив.
    І куля, пущена з автомата
    У 41-м,
    Тепер аж мене порани...

    Душа поцілується грішно з тілом –
    І тихо проститься з болем.

    Вакуум.
    Космос...

    Хотіла безсмертя.
    Жити вже не хотіла...
    Гола.




    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  22. Мрія Поета - [ 2010.08.21 10:57 ]
    З ребра чужого
    Коли слова упали вниз, як сигарета,
    коли довкола кодло рим і вир вокзалу,
    вона стояла – просто Мрія не-поета,
    на парапеті, як над папертю злітала.
    «Зніміть причинну! От скаженна!»
    На папері,
    де в'язка літер: поцілунки, полустанки,
    вона вмирала – дивна примха кавалерів:
    солодкогуба не дружина – не коханка.
    І кожен третій, кожен другий, перший, кожен
    дивився масно, наче маслом мазав тіло!

    Для чого Єву Ти створив, пресвітлий Боже,
    з ребра чужого, щоби так її боліло?


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (13)


  23. Галина Фітель - [ 2010.08.21 02:48 ]
    * * *
    А кава гірка. Цинамон,
    маца і песехівка.
    Так бути хотів ти Адамом.
    Невже ти, Єво, не дівка?

    Недовге кохання кошерне
    скінчилося зрадою Юди.
    Від кого чи чого верне,
    ну що вам за радість, люди.

    Побрив ти налисо два пейсики,
    змінив для побачень місце.
    А мрії мої, мов песики,
    скавчали на повний місяць.

    21.10.2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  24. Оксана Мазур - [ 2010.08.21 01:54 ]
    ДОНЯ
    Русяве пташатко вгніздилося в серці,
    Таке безпорадне й задиристе – ось!
    Ті вушка солодкі,
    Очиська – як Всесвіт,
    І я розгубилась… Це ж Щастя збулось!

    На ровері в’їхало так галасливо,
    Розсипало барбі десятків зо три…
    Колінка побиті,
    А руці – то крила,
    В долоньці камінчик: «Для тебе! Бери!»

    Русяве дівчатко медово-перчене,
    Принцеса Чомучок, замріяна в світ,
    «НЕХОЧУНЕБУДУ!!!» –
    Красунька нечемна…
    Повір, окрилятиму сни твоїх літ!

    В сім рочків з богами Олімпу й ВирАю
    Знайома. На «ти». Хто не вірить – дарма!
    Ото бровенятко…
    І пупчик… Не знаю,
    Як жила до тебе? Рідненька моя!

    21.08.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  25. Олександр Заруба - [ 2010.08.20 22:53 ]
    Заупокійна черговій каденції Верховної Ради України
    Кінець сезону, листя опадає,
    Відльоту час, та як зпокон віків
    Обранці знов збираються у зграї,
    Щоб мати тепле місце в курултаї,
    Бо вирій – то лише для простаків.

    Плече ж в плече стояли, не здолати!
    Та все тече, і чути лиш здаля:
    Летять качки, шумують компромати,
    Процес пішов, шановні депутати!
    І Юля чи Литвин вже просто ТЛЯ*!

    Ми ж тих законів наплодили тони
    І що тепер, усе ото пусте?
    Засолим сала, відкопаєм схрони,
    Не віддамо дідівські мікрофони,
    А зміна хай ще трохи підросте.

    На всіх вождів не вистачає націй,
    Та і штани ще не просиділи до дір,
    Не треба з нами, любі друзі, заїдаться,
    Для наших з’їздів і для демонстрацій
    Хватає в ріднім краї Лисих гір.

    Ще вас дивують наші щедрі обіцянки?
    Ти ж сам за пляшку голос продаси!
    Хвалити Бога, на Хрещатику не танки,
    А щонеділі співи та гулянки.
    Гуляй, голото! Радісні часи!

    Чекаєте повчальної моралі?
    Один філософ так сказав колись:
    Життя мінливе, як кохання кралі,
    І розвивається не прямо – по спіралі,
    Лише не добереш чи вверх, чи вниз.

    А ще мені добавив віч-на-віч:
    Хоч янгола ти можеш обирати,
    Вкраде, ну хай не зразу, ясна річ,
    Політика ж – як українська ніч,
    І сало завжди краще приховати.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  26. Софія Кримовська - [ 2010.08.20 21:21 ]
    Місяць
    Загусне день, у сутінках засне
    вологе місто, зливами омите.
    А місяць в старовинному пенсне
    проситиме міцного в каву лити...
    Запалить недешеві цигарки,
    ганятиме зірок кордебалету...
    Уже не на роки, а на віки
    рахунки... Не одна його комета
    була зорею Півдня чи Різдва
    і музою відомого поета...
    Не довгий вік таланту, на раз-два
    з Полярної у зморшену комету.
    Цей сивий мачо і хрещений зір,
    натхненник на дивацтва і на вірші,
    він цілу ніч чекатиме, повір,
    на ранок і на сонце... так бо ліпше....


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (13)


  27. Анна Закревська - [ 2010.08.20 21:23 ]
    перший сніг
    Кружляє в танці, стрімко тане
    в твоїх долонях перший сніг.
    Що ж далі, любий, з нами стане?
    Ти - мій, я - твій солодкий гріх.

    Холодний вітер дме у спину.
    Відчую рук твоїх тепло,
    У мрії з головой полину.
    Відкрию очі… Замело…

    Шукати вихід безнадійно -
    чекати буду на весну.
    Ти відігрій мене повільно
    І вирви зі страшного сну…


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Павло Вольвач - [ 2010.08.20 21:02 ]
    На смерть Ульяненка

    Як він дзижчить, цей нестерпного кольору
    Київ, в котрому я сам…
    Щось розповість галілейському столяру
    З Хоролу пацан.

    Що там розводитись піснею гопною?
    Рано. Не час.
    Чуєш, Уляшо, я зараз оговтаюсь.
    Щас.

    Плямами стіни шепочуть лишайними:
    Плакать не варт.
    Цвіль підворітень – ти, брате, лишаєшся, –
    Вітер мансард.

    Що мені зараз з отими? А нíчого.
    Ми тебе шлем
    В зáсвіти. Замок Левового Річарда
    В небо – шпилем.

    Серпень. Вітрини. Біг-борди. Бандити.
    Стяги незнаних земель.
    На ЯрВалу обіцяє кредити
    Банк «Даніель».

    Як під тканинами стегна ворушаться…
    Вікна. Пліссе.
    Світу хода на мікрон не порушиться.
    Вибув. Усе.

    Ну, та нічого. Гірше не буде.
    Раз – і уже…
    Там же томи твого жаху і бруду.
    Хвора душе.

    Все приготовано… Видно підошви
    З трунних дощóк.
    Все незворушно так. Що ж ви, ну що ж ви…
    Сам я – ну що ж?..

    Запам’ятовую день цей, проходячи.
    Знизу. Вгорі.
    Ти вже заїхав – агов, андруховичі, –
    В світлий Paris.

    18 cерпня 2010 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (9)


  29. Оксана Барбак - [ 2010.08.20 20:48 ]
    ***
    Пряний запах кави і кориці
    Полонив кімнату і мене,
    Щось у надвечір‘ї неземне
    Через кілька подихів насниться.

    Тягнуться слова, як свіжий мед,
    Що його збирали ми до Спаса,
    Місяць запишався, мов прикраса,
    Варта тисяч золотих монет.

    Випечене літо спить на деці,
    Мабуть, йому сниться щось цікаве,
    І чорніє вечір, наче кава
    Зі смаком осінньо-літніх спецій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.22)
    Коментарі: (19)


  30. Юрій Лазірко - [ 2010.08.20 18:29 ]
    Ти запали мене
    Ти запали мене,
    ніби за всіх,
    те що світитиме –
    зоряна сіль.

    Ніч заливатиму,
    наче пташа
    криком за ґратами,
    в крейдове “ша…”.

    А вигинатимусь –
    аж заятрять
    тіні стигматами
    вростяж розп`ять.

    Видно під кроною
    ґноття і ґніт.
    Долю долонею
    пишуть вогні.

    Випали з рунами
    краплі тепла.
    Нервами-струнами
    ніжність втекла.

    Лінія в лінію –
    часу рубці,
    білі від інею,
    зводять кінці.

    Що побілішало –
    прагне вогню.
    Я перевішуюсь
    зашморгом в ню.

    І перетворюю
    світло на путь.
    Гасне історія –
    тіні не мруть.

    А перехований
    в щастя твоє,
    стану розкованим
    голосом “є”.

    Врозтіч, урозкидку –
    правом юрби
    стишуй до просвітку,
    та не губи.

    20 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (30)


  31. Марина Єщенко - [ 2010.08.20 17:01 ]
    * * *
    Простягаю тендітні руки.
    На зап’ястках – червоний бісер…
    Не клювали у очі круки,
    Сам той терен крізь тіло виріс.

    Не завию на місяць вовком –
    Розрядилася батарея.
    Дикий холод, разючий холод,
    І ножем прямо в серце: «Де я?».

    Наді мною все ходять люди,
    Топчуть землю, сліди лишають…
    Поцілуй мене ще, Іудо,
    На прощання – хоч не прощаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  32. Крісті Максимець - [ 2010.08.20 15:46 ]
    Давно нема колишньої любові
    Давно нема колишньої любові.
    І вже не плачу,серце не болить
    Тобою більше я не буду хвора
    Ні на хвилину,навіть ні на мить…

    Тобі не скажу знову, що кохаю
    І не питатиму я навіть, як життя
    Вдаватиму, що я тебе не знаю
    Бо вже назад немає вороття…

    Нема доріг, які ведуть до тебе
    Нема адреси, де б тебе знайти
    Немає місця на Землі такого
    Де знову доля нас могла б звести.

    2010р


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  33. Анна Малігон - [ 2010.08.20 15:43 ]
    НАРОДИ МЕНЕ ПЕРШОЮ
    Народи мене першою… Ти колись вишивала про це
    не одному губами по спині…
    А тоді, промінявши весну на тютюн і чаї, почала по росині
    відкладати у глечик покірне бажання забути…
    І нікого… Ніхто… Не із чар. Не із хмар.
    За плечима висить… випадковий комар -
    наче донор отрути.

    Народи… Я в життя упаду, не порушивши жодної пастки.
    Я повзу скорпіоном у цинковий листопад.
    І зриваю твою запізнілу усмішку,
    наче афішку,
    і проколює кожну клітину, мов вісь ординат,
    незворушне, пряме і гаряче бажання упасти…

    Народи,
    поклади,
    хай стікає сукровиця зла і дзвінка неодмінно туди,
    де морям перекушено вени, де квітнуть хвости пожеж
    де чорніють далекі сади
    без меж,
    де лисиці кладуть під коріння свої імена недовершені…
    Народи мене першою.


    Поділивши на зморшки даремних ночей однину,
    не курком і не короком слід би почати війну,
    не повірити рунам і ранам, не ждати прибутку.
    А вітри архаїчні уже пуповину плетуть,
    і нудьга закипає, утричі сіріша за ртуть.
    Ти стоїш, опустивши слова нижче всякого смутку…

    Народи мене першою.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  34. Оксана Романів - [ 2010.08.20 15:20 ]
    ** ** **
    Все має ціну. Мов на вістрі ножа
    Танцюй поки юрбище прагне баталій!
    Бо кров роз"їдає метал, як іржа
    Сягнувши, що ніжна жіноча душа
    міцніша від сталі

    Ще крок. Перейдеш, оступившись на мить
    І сонце зомліє над твоїм обличям
    Єдине, що усмішка тонко болить
    Ти ж бачила все це між сотні провидь.
    А світ залишається звичним


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" 5.38 (5.34)
    Коментарі: (5)


  35. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.08.20 12:14 ]
    Когда-то я взрослеть таки начну...
    Когда-то я взрослеть таки начну –
    Взращу цинизм, посеянный на грядках,
    Сожгу на пепел школьную тетрадку,
    В которой рифмовала сон-траву,
    Влюбленность и волнения души…
    И первую любовь запечатлила…
    Любовь? Вздохну…о, как же я любила!
    Сожгу дотла наивные стиши…
    И новой, будто с пены, оживу,
    Начну пускать в глаза прохожим пену,
    И мысли поменяю непременно,
    Курить под кофе вечером начну,
    Гонять понты, с иронией на «ты»,
    Вести беседы про извечный шоппинг,
    Корить себя за свитер, что не в моде,
    Добавлю в сердце черствость пустоты…
    Забуду слезы, не смогу рыдать,
    И голос обретет акцент металла…
    А чувства…их в валюте посчитала,
    Ноль целых, не добавить, ни отнять…
    Неподобает женщине носить
    Очки из стекол розового цвета,
    Романтика – сегодня под запретом,
    Мне надо научиться мертвой жить.
    Родится дочь. И вечером, когда
    Она попросит материнской ласки,
    Я на ночь расскажу ребенку сказку,
    О том, какая взрослость - пустота…
    Живи дитя, умей еще мечтать,
    Летать, пока не поостригли крылья,
    И папа с мамой, они тоже были,
    Как ангелы…сумела жизнь сломать…

    Когда-то… Не сегодня, и не факт,
    Я не готова к резким переменам,
    Стать черствою – себе самой измена,
    Пока с надеждой, в Бога на руках…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  36. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.20 09:01 ]
    * * *
    Ти бачив, вітер ґвалтував тополю ?
    Як упивався нею досхочу…
    Вона ж здригалась з розпачу і болю,
    Ридала гірко краплями дощу.

    Безвольно гнулася дівочим станом,
    Сплітала руки-віти од жалю…
    Здавалося, молила наостанок:
    «Що ж робиш, вітре? Я ж тебе люблю!»

    А дощ й собі періщив без зупину,
    Як міг шалено вітру догоджав.
    Геть промочив тополі сорочину,
    Зелене листя з люттю обривав…

    Розхристана! Обтріпані геть віти
    Оголеними нервами були…

    Та ні, то просто дощ, і просто – вітер,
    Й дерева, що під вікнами росли.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  37. Ігор Рубцов - [ 2010.08.20 07:47 ]
    Складне питання
    Складне питання

    Сів, та їду, виснажений вкрай.
    Літери стрибають кострубаті.
    М'яко заколисує трамвай -
    Не дов́езти взявся, а приспати.

    Рими, що навіює вагон
    Заганяю до свого блокноту:
    Треба ж розігнати напівсон,
    Їдучи з роботи на роботу.

    І за що викручую свій карк?
    За грішву дрібну. То я питаю:
    На скількох роботах олігарх
    Міліард свій чесно заробляє?

    21.04.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (20)


  38. Сергій Вербний - [ 2010.08.20 02:28 ]
    Дим
    Чому, скажи, сумуєш, хлопе
    І звідки сум в твоїх очах?
    Неначе на самому зльоті,
    Згадав, що зовсім ти не птах.

    У погляді сидить щось темне,
    Хоча все сяє навкруги...
    Немов би, жив завжди даремно
    І помираєш від нудьги.

    Ти маєш гроші і квартиру,
    Машину от на днях купив.
    І друзів як дірок у тирі,
    Ну а кохана - диво з див.

    Бо знаю, що це все не справжнє
    І в мить розсіється, як дим.
    Тому що, все це лиш забави.
    А врешті, лишуся ні з чим.


    Рейтинги: Народний -- (4.89) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Заруба - [ 2010.08.19 22:41 ]
    * * *
    Ти з іншого світу,
    Із того, де ми удвох,
    Де на моєму плечі
    Ти прокидаєшся вранці,
    Де ще зовсім невмілий
    Блакитноокий бог
    Пише вірші й світи,
    Творить у пристраснім танці.

    Залишивши відбиток долоні
    На цих буревійних роках,
    У серці не даючи
    Волі ні страху, ні тузі.
    І лише на мить забудусь
    Птахом в твоїх руках,
    Буду м'яким, як глина
    На гончарному крузі.

    Полети ж наді мною жар-птицею
    Де веселка із моря п'є,
    Зрони перо осяйне,
    Щоб і пить, і любить не востаннє.
    І смолоскипом кохання
    Запалає серце моє.
    Посвіти, я іду в світи,
    Коні сідлані на світанні.

    2007?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  40. Тетяна Роса - [ 2010.08.19 22:23 ]
    Другові
    Кропивні бувають дуже
    дороги у протиріч.
    Мій сонячнокрилий друже,
    хіба ж тобі ворог ніч?

    У небі зоря розквітла,
    тобі до зорі іти.
    Все темне є фоном світла,
    а світло – вінцем мети.

    Не всім до лиця є крила,
    хто вглиб пророста, хто ввись.
    Душі твоїй личить біле,
    мій колір – вода. Дивись:

    текти по землі – то доля,
    й літати не вище хмар.
    Не личать для жриці поля
    коштовність і блиск тіар.

    Вода віддзеркалить сяйво,
    розлите у небесах,
    коли сонцекрилий дайвер
    напише на хмарці: «АХ!»

    Бурчатиме: «Чи не досить
    пірнати у темні нори?
    Тебе по криницях носить,
    а треба летіти вгору!»

    Та ріки течуть донизу,
    шукаючи неба край.
    Стрибає вода з карнизу,
    й сміється тобі: «Літай!»


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  41. Дмитро Чистяк - [ 2010.08.19 21:34 ]
    Ритм (ІІІ)
    Ти виходиш до літа – і поле тебе забуває,
    розхвилить раптово
    темнаво,
    світло
    і волошково – найглибше.
    Розговієшся голосом,
    розвеселишся голосом сяйно –
    і не вистигнеш
    о неперелітній порі…

    Озирнешся й озернишся –
    ген по гладіні озерній
    заколоситься світлом –
    на тиху ясну незабудь,
    скоропадним вогнем у глибінь
    блакитняву повернеш –
    і під небом новим надвечори зацвітеш.

    А під небом новим
    сопілкує хлопчина з очима
    як Бог –
    сопілковими –
    проминально-щемливі плачі призахідного саду…
    Із надсади заплачеш –
    і тиша
    й незгасний цілунок –
    очима
    як Бог –
    сопілковими
    і прадавньо, і знову, і прісно –
    загублюся в сюрчанні коників –
    та й шукайте мене за піснею!


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  42. Михайло Десна - [ 2010.08.19 16:42 ]
    Іду на футбол
    Іду на футбол! Не в кіно чи театр,
    де дубль наверта у сценарій артиста.
    Сценарій футболу - це спалахи ватр
    і шанс стать героєм для футболіста.

    Чатують у полі і радість, і плач,
    а іноді навіть очікує й відчай.
    Цікавить інтригою зустрічі матч,
    трима на емоціях вираз обличчя.

    Катує мене це моє почуття
    на рівні інстинкту продовження роду:
    не можу від матчу відмовитись я,
    іду на футбол, не питаючи броду.

    19.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  43. Михайло Закарпатець - [ 2010.08.19 16:55 ]
    Перевал
    Ось і знов перевал – в шумовинні замріяних гір.
    Він байдужий до трепету серця простих подорожніх.
    Я на ньому стою по дорозі до… тебе? чи зір?
    чи до хмар, що пливуть в небесах неспокійно-тривожних?

    Тільки хвилю побуду, щоб стихло сум’яття в душі,
    та ім’я щоб твоє залишити на скелі найвищій.
    Едельвейс в подарунок? Авжеж… Це не те, що вірші
    на сторінках потертих юнацьких десь там, на горищі.

    Я до тебе спішу через простір байдужий і час,
    через сумніви днів і нестримно-замріяні ночі,
    що безтямно шепочуть солодку неправду про нас,
    оживаючи знову і знову у снах непророчих.

    Бачиш? Пішки я йду – наче древній німий пілігрим,
    не зважаю на заклик попутніх швидких екіпажів.
    Проводжатиму цей перевал - як і інші – нічим,
    бо не він на рядки, що про зустріч з тобою, наснажив…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (10)


  44. Соломійка Бехт - [ 2010.08.19 15:24 ]
    Друга монада

    На руках сліди заліза,
    Ще сліди твоїх укусів.
    Ти не зможеш, я наріжу
    На деталі центр пульсу.
    Мій діагноз вже в кишені,
    Де й ключі твоєї зради.
    Ти зачиниш міцно двері,
    Розпадусь на дві монади.
    І одна помре в лікарні
    У важких і довгих муках.
    Інша виживе і стане
    Мого серця чистим звуком.
    Всі шукатимуть монаду,
    Що помре в дощі травневі.
    Не скажу нікому правди,
    Не порвуться струни-нерви.
    Ти відчиниш брами-двері,
    Що були колись між нами.
    Тільки пізно. В серці ферум,
    І душа в слідах і плямах.
    Ти мене згадаєш вдруге,
    Та в кишені, вибач, пусто,
    Ти для мене колись другом,
    Ти мені ножем по пульсу.
    На долонях – злами ліній,
    Придивись, побачиш шрами,
    Моє рване юне тіло
    Всі по черзі зашивали.
    На руках сліди заліза,
    Моє тіло – із монади.
    Шрами стали лиш ескізом
    Чорно-білих ліній зради.
    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  45. Валерій Голуб - [ 2010.08.19 14:28 ]
    ПРО ШПИОНОВ (весело).

    Джерри
    В апартаментах ЦРУ подписан был декрет
    О том, чтоб выведать секрет украинских ракет.
    Уже готовился агент: негр, Джерри Мак Огон –
    Учил украинский язык, пил только самогон…

    В кармане спрятан пистолет и длинные ножи,
    Три пачки баксов, чтоб купить секреты, чертежи.
    Над сельской местностью рывком открыл он парашют
    И в огороде чьем-то сел через пяток минут.

    Галя
    Такой девчонки, как она, наверно больше нет:
    Стройна, красива и свежа как утренний рассвет.
    В свои семнадцать каждый день она ждала чудес,
    И, как ведется, жениха просила у небес.

    - Великий Боже! Дай же днесь мне принца поскорей.
    Чтобы он был красивый весь, и голубых кровей.
    Чтоб… синеглазеньким он был… пшеничные усы.
    И чтоб одну меня любил! Дай Господи, еси.

    Вдруг страшный грохот за окном. Кудахтанье курей…
    Подкрасив губки, Галя вмиг явилась из дверей.

    Встреча
    И что ж увидели ее прекрасные глаза?
    (Кто знает Галю, подтвердит – сейчас грядет гроза!)
    Курятник сломан, куры врозь, и яйца там и тут,
    А в грядках прячет парашют какой-то шалапут.

    - Куди ж ти вперся, паразіт, немов свиня в барліг?
    А щоб ти як Бровко вночі світ за очі забіг!
    Ах ти опудало сліпе, товчешся, як ведмідь.
    Ось як візьму я кочергу, уставлю клепку вмить!

    Потолочив мені грядки, і затоптав піон.
    Небритий, чорний, як смола, до того ще й шпіон!

    Нутром предчувствуя провал, сэр Джерри прохрипел:
    - Сержант Петренко… із ГАІ… прибув на ДТП…
    И ближе, ближе подходил, чтобы накоротке
    Бегом свидетеля убрать приемом каратэ.

    Глаза их встретились… они застыли чуть дыша,
    Услышав, как небесный гимн душе поет душа.
    И стала лишней в этот миг вуаль банальних слов,
    Все потому, что в их сердца пришла она – любовь!

    Пять лет спустя
    Вот это дом! Хай-тек, модерн, ротонда и портал!
    (Хоть раз вложило ЦРУ к добру свой капитал!)
    И Галя, солнышка ясней, выходит со двора.
    Встречает мужа из полей, а с нею детвора:

    Мария, Мэри, Джон, Иван, и Сэм, и наш Семен-
    (Кто скажет, сколько вместе их – крутой знаток имен.)
    Кругом веселый тарарам, и слышится опять:
    -Сьогодні тато буде нас на тлактолі катать!

    Теперь он в паспорте не сэр, не Джерри Мак Огон,
    А український хлібороб Гаврило Макогон.
    И от возмездья ЦРУ он скрыт не второпях –
    Пускай попробуют найти в украинских степях!





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  46. Оле Кса - [ 2010.08.19 13:02 ]
    місто вночі
    як ніч крокує містом твоїм
    прочинить двері й зайде в твій дім
    скинь покривало, мерщій одягнись
    що коїться на вулицях ти подивись

    кидає тінь на землю синій ліхтар
    нема машин не сліпить світло від фар
    блищать очима гуляки коти
    приємно дихати та просто іти

    на земдю місяць світло відбив
    маленьку вуличку сяйвом залив
    маленькі зорі вічно блищать
    даруючи захоплення ніколи не сплять

    крокую далі містом своїм
    відчиню двері та зайду в свій дім
    пташки співають сонце встає
    мою кімнату воно сяйвом заллє

    2010


    Рейтинги: Народний 0 (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.19 12:20 ]
    Після соціалізму
    Сягнула спека сорока - яке кохання?!
    Якби у тебе я ввійшов - була б остання!
    А так останні вісті із фронтів погоди,
    і „пийте, пийте кожен день” - ото уроди!

    Ні, ти поглянь, які! - сказали б звідки гроші!
    О мов не знають – всі у підраній калоші!
    То ж не дивись на мене, як плита на сало,
    у мене зроду без півлітри не вставало!

    І ще коробка довбана - оця панелька!
    Ну й душегубка, блін!!! А ти, мов карамелька,
    у чому Бог послав, виблискуєш у хаті,
    не накаляй, кажу тобі, питання статі!

    А як подумати – то від жінок всі біди!
    Ото утнуть своє, а нам хоч не хмеліти!
    Я посадив, би Юльку ту, клянусь, за грати -
    вона ж на осінь прийняла голосувати!

    А так, як люди би жили - від кандидата
    щодня би мали по одній гіркій на брата,
    гляди, минула би і спека непомітно,
    достойно, словом, би жили, нехай і бідно!

    Прошу востаннє, одягнися! Бо не встою,
    а після тижні два сичатимеш гюрзою.
    Там сорок градусів, як на порожній пляшці!
    Як той Адам, з тобою, чи в тобі, я в пастці... :(


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (30)


  48. Оле Кса - [ 2010.08.19 11:21 ]
    шлях
    через час

    шлях стелиться,
    в музику закований,
    днями та ночами
    нею розмальваний.
    у водоспаді посмішок,
    сонячної радості,
    світлої свідомості,
    ним іду

    чрез час

    думки. - в ноти.
    рухи виливають почуття.
    переллю мелодію
    просторові хвилями
    надихну веселощі в життя

    2009-05-15


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Оле Кса - [ 2010.08.19 11:08 ]
    кіс
    ...
    я бачив сон. в якому ти
    веселки смішками малюєш.
    я поцілую тебе теж.
    якщо мене ти поцілуєш.
    2006-07-04


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Реалізм Андрій Сюр - [ 2010.08.19 11:23 ]
    *****
    прилетіла немов пір’їна вітром принесена
    шовкове плаття шелестом п’янило тінь
    крок за кроком падав у серпневу темíнь
    серце переповнювали іскри благальних молінь
    а душа кудись рвалась втікала приречена

    тихою мелодією щось проспівала
    хотілося відповісти мільйоном слів
    проте всередині щасливий дух умлів
    погляд його твій погляд зустрів
    і земля відразу для нього раєм стала

    у залі тьмяно горіли ясні вогні
    довкола бігали маленькі діти
    у подарунок отримували посмішку світлу
    я німий просто сидів п’янів
    а треба було промовити лише кілька слів

    привіт мавко
    а я чекав
    я…
    і тепер вже говорити
    не словами


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1277   1278   1279   1280   1281   1282   1283   1284   1285   ...   1816