ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Осташ - [ 2010.06.22 21:28 ]
    очікувальне
    повільно сидітимеш питимеш вистиглий час
    доки чай червонітиме в чашці
    аж повітря загусне над схилом плеча
    і правиця поважчає

    позиратимеш подихів слухом лічитимеш зорь
    завмирання і зблиски в полудньому небі
    як бентежить майбутнє і спомини чинять розор
    на збуруненім гребені

    аж заблуклими душами вихлюпнуть сни із багать
    що розпечені подумки знакове живописують
    та під поглядом Божим змалішають пульс і вага
    звелемовлені всує



    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (19)


  2. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 21:42 ]
    ДОРОГА ДОЛІ
    На минулого й майбутнього плечах
    Долаєм з року в рік дорогу нашу.
    І, наче одинокий в полі птах,
    П’ємо ковтками спрагло долі чашу.

    Стоять дерева зради та зневіри,
    Надії квіти десь-не-десь ростуть.
    То темрява, неначе паща звіра,
    То світло осяває долі путь.

    То серце обпікають злі морози,
    Чи може промінь сонця обійняти.
    Така життя людського сіра проза,
    Хоча в душі завжди є й місце святу.

    І сум, і горе, щастя і красу
    Пізнаєм ми у світі цім доволі.
    Долаєм шлях, шукаючи весну –
    Весну душі, весну своєї долі...
    2000р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Павлюк - [ 2010.06.22 21:35 ]
    * * *
    Вже печаль переплавлена в лють золоту.
    Вже у Музи розмазана туш на віях...
    Вже давно я узяв ту свою висоту,
    На якій час і смерть не віють.

    Де за небо миліша земля могил,
    Звідки світять кохані душі.
    І слізьми припадає зоряний пил
    На грозою убитій груші.

    Біля мене живе кіт з людським лицем
    І солона, мов правда, щука.
    Далі – все не так і усе не те:
    Ні собор, ні бар, ні наука...

    Друг римує іще «океан-орган»...
    Вип’є ром, поцілує денце.
    Ну а я, ну а я «ще той хуліган».
    Я за трьох проживаю день цей.

    Я минулі печалі струсив у полин –
    Наче попіл із люльки.
    Ми витягуєм з братом зі схрону стволи –
    Грати «хрестики-нулики».

    Ми безсмертя уже не шукаємо десь,
    Сенс у Стіксі, оргазмі, болю?..
    Усміхається сумно небесний Отець
    І колише стару тополю.


    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  4. Сергій Гольдін - [ 2010.06.22 20:37 ]
    Пощастило сьогодні безпритульному діду
    Пощастило сьогодні безпритульному діду:
    З якогось дива грошовитий гуляка,
    Мабуть, після доброго з трунком обіду,
    Дав йому пляшку, ще й сотню за щиру дяку.
    Дід купив собі рибку, а також півлітра пива,
    Ковбаси, помідорів, дві чорні хлібини.
    Обличчям його блукала посмішка щаслива,
    Як він заглядав, наче в казку, в свою торбину.
    Старий обережно заліз на горище будинку,
    Де в закутку темному він рахував свої ночі.
    Сонце сюди зазирало лише на хвилину.
    Відводило погляд і в зелах ховало очі.
    Старий наливав собі в склянку, згадував давнє,
    Надривно кричав котяра, прохаючи їсти.
    Роки молоді – таки ж бо були вони славні,
    Здавалось назавжди яскраве, веселе, барвисте.
    Дід наливав, шматочки кидав тварині:
    «Бачиш, котусь, як мене закрутило кляте.
    Треба ж було тоді померти дружині,
    Коли я на лихо дурень попав за грати.
    Ти від природи, тобі бомжувать по закону.
    Звик я, та віриш, деколи вмерти кортить…»
    Потім бездомний співав про етапи й вагони,
    Далеку Мордовію і Чорного моря блакить.
    На денці лишилось, дід склепив поволі повіки,
    Став малюком та стрибав біля мами.
    Грала музика, раділи музики,
    А зірки лукаві сміялись над нами.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (1)


  5. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:31 ]
    * * *

    Пахтять, покроплені дощем,
    Джмелі й зілля.
    Намоклий хутір за Збручем.
    Якась земля.

    Набрать з колодязя води
    Приходить дід.
    У мене теж були діди –
    Туди, де схід.

    Лежить волинська зелен-товщ
    У гущині.
    І з липи видно всяких польщ,
    А з дуба – ні.

    Отак – які б не йшли нові й
    Живі – все так:
    Пирій. Колода. Деревій.
    А скраю – мак.

    Час тут не ходить. Повтори.
    Загус він тут.
    Минають хмари й кольори.
    Та зрідка – люд.

    У шибці – крапля і комар.
    За нею – дід.
    Йому в Крем’янець на базар.
    Мені – на Схід.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (5)


  6. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:48 ]
    * * *


    Хрещатик ваш і трохи мій
    і всяких київських повій
    а ми сидим із Солов’єм
    горілку п’єм

    де хліб і сіль і тіні веж
    і чар і хміль тонких одеж
    а він поет він пролетар
    я ніби теж

    там як початок як пролог
    музúка з вежі профспілок
    і Сходу світиться при нас
    тонкий пилок

    та міць хистка всевладних тих
    котрим що стяг пусте що стих
    вони плюють десь там на нас
    ми тут – на них

    і добре мрії хвильовій
    тремтіть на бруках-мостовій
    де я прощаюсь з Солов’єм
    (о Солов’ю не соловій) –
    жиєм…




    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" 0 (5.73)
    Коментарі: (4)


  7. Павло Вольвач - [ 2010.06.22 20:28 ]
    * * *


    Сорок літ тече життя дощами з ринв.
    Осяйною Бессарабкою сія
    Світ-облавок. Там останній мандарин
    Ну не мій. А воля все-таки моя.

    Все, як має. Розібралися. Ну от.
    Справа світлі сновидіння, зліва – гріх.
    Знов гетьмáни ніби дражняться з банкнот
    На майбутнє, а мені б - сьогодні їх.

    Як танцюють, як течуть зірок рої...
    Ну таке. Така ля ві, що просто се.
    Та складається по буквах – у-кра-ї…
    Може, й дарма, а складається – і все.

    І від того хоч незримий, а таки
    Хоч на хвильку, хто б там що не говорив,
    Наростає – ніби пропасть навпаки –
    Між землею і підошвами розрив.







    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  8. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 18:31 ]
    В ОСТАННЮ ДОРОГУ...
    Хто ж знав, що прийдеться в останню дорогу
    Тебе проводжати у тузі німій?
    За Тебе щодня і щоночі у Бога
    Просила, щоб був Ти хоч трохи ще мій.

    Любов’ю своєю Тебе рятувала,
    За руку вела, мов маленьке дитя.
    Та доля жорстока Тебе в мене вкрала,
    Тепер забирає й у мене життя.

    Було, видно, мало моєї любові,
    Чи, може, занадто у світі цім зла?
    Закрив нині очі свої волошкові,
    Пішовши туди, де нема вже тепла.

    Я вірю, мій Любий, колись ще настане
    Той час, коли знову зустрінемось ми.
    Там більше душі не болітимуть рани
    І сповняться всі наші мрії та сни.

    Нехай, мій Коханий, минуться для Тебе
    Сьогодні страждання і муки усі.
    Для Тебе проситиму милостей в неба
    І зцілення ран – для своєї душі...
    23.06.2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Наталія Крісман - [ 2010.06.22 18:50 ]
    “ПРИРОДИ ВІНЕЦЬ”
    Людина володарем зветься у світі,
    Та влада її тільки в тім, щоб скорити.
    Засліплені горем та зрадами друзів,
    Живемо в полоні постійних ілюзій.

    Якщо придивитися: ми безпорадні,
    Над власним життям і над світом невладні.
    Беззахисні ми перед злістю своєю,
    Руйнуємо все і рівняєм з землею.

    Засліплені власними вадами й страхом,
    Своє існування закінчуєм крахом:
    Надій, сподівань і фантазій усіх...
    Лиш н а ш чоловік так робити би зміг!

    Навчились усього, крім бути собою,
    Замінюєм щастя чужою бідою.
    Дарма нас назвали “природи вінець” –
    Сумний нас спіткає так часто кінець!
    2001р.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  10. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:51 ]
    ***
    я чула про дівчину що померла
    її серце розірвалося
    бо міцна як смерть любов
    і так само невблаганна

    хтось бачив як дівчина впала
    а потім з роздертого серця
    раптом вирвався птах
    юний і білий мов сонце
    він злетів він стрибнув у небо
    і жодної краплі крові
    не поніс на своєму пір’ї
    і синь його прийняла

    не знаю чи є тут правда
    бо не відаю як то померти
    коли бачиш як родяться хмари
    коли маєш ці білі крила

    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:02 ]
    ***
    те, що втрачено, – страчене
    страчене спить в землі
    мертвим – тільки пробачити
    гніву – тільки зомліть

    двоє хрестів опівночі:
    жде мене мовчки страж –
    крик би почути півнячий! –
    власний найбільший страх

    потиск руки – витримую
    погляд – мов ніж пройшов
    дяка тепер – від сильної
    мудрої наче Йов

    2008


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (2)


  12. Юлія Кропив'янська - [ 2010.06.22 17:24 ]
    ***
    ці вишні у весільних сукнях
    не відають про Град Небесний
    не чули про дари спокутні
    та знають що Жених воскресне

    а люди завжди спраглі чуда
    святять паски Христове Тіло
    їм заздрив би нещасний Юда
    йому душі не освятили

    вже скоро благодатний ранок
    обпалить вії ночі плинній
    Ісус побачить власні рани
    і скаже „здрастуй” Магдалині

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  13. Юлія Радченко - [ 2010.06.22 16:01 ]
    Сверхдилемма
    Один пробел. Один вопрос.
    Мечта одна…
    Харизматичностью берез -
    Поражена…
    Заброшен дом. Затравлен быт…
    Обиды – вспять?
    Забывчивость определит:
    Кого-то ждать…
    Прижав распятия к стеклу -
    Не прирасти…
    Сгребая слезы на полу
    Лишь в две горсти…
    Подняв раскаянье и боль
    Над головой…
    Умножив тридцать шесть на ноль,
    Вдохнуть: «Живой!»
    Сказать: «Осмыслю и вернусь.
    Сама смогу?»
    И только сдержанная грусть -
    Одна в долгу…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Юлія Фульмес - [ 2010.06.22 15:20 ]
    *-*-*
    Мохіто, хлопчику, мій хіт хмільного літа,
    Зів”яла м”ята на цитати Гемінгвея,
    І пошук відповідей на питання „де я?”
    Із варіантами „куди мене подіти”.

    Мохіто, хлопчику, не можна не хотіти.
    Це ніби перестрибнути найвищу скелю,
    Це ніби мати за хрещеного Фіделя,
    І в носі всі його державні заповіти.

    Мохіто, хлопчику, налий мені мохіто...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  15. Євген Ковальчук-Ожго - [ 2010.06.22 15:11 ]
    Διθύραμβος
    чи пишеш під зажурливим сонцем
    діфирамби літу?
    бо хочеться ж дружити з ним та спека - дух спирає.
    це літо нічим не різниться від урки-бандита,
    так само б"є у голову і враз
    нутро виймає.
    день задихається над прірвою життя в колоді істин,
    де жадібний ліхтар думок підсліпувато смалить в очі.
    бікфордів шнур запалено, готуйся попоїсти, місто -
    вже скоро приготує Діоніс гулянку тамагочі!


    08.06.2010 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Северин Вельзеульський - [ 2010.06.22 14:03 ]
    In hope we trust*
    Мужайся,друже брате мій,
    Ще випаде нагода днів,
    Яка покличе нас на бій
    Здолати тернії шляхів.

    Розвіється в повітрі дим
    Усіх лихих та скверних дум.
    Покаже шлях до біса злим
    І змінить пісню наш fatum*.

    Засіяє в темряві контраст
    І зміниться усе на краще...
    Так що же,друже,брате мій
    In hope we trust?










































































    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  17. Андрій Гонта - [ 2010.06.22 11:55 ]
    тік-так
    рахує лічильник тік-так
    питаєш себе що не так
    робив або робиш тік-так
    здобувши свободу щевпак
    щось комусь кажеш не в такт
    не раз і не два не попав
    годинник чекати не став
    уже промовив тік-так, тік-так
    ось так і життя промайнуло, промайнуло
    не встиг


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Андрій Гонта - [ 2010.06.22 11:04 ]
    один день
    Ще один лиш день
    подих лиш один
    залиш покинь, уже один
    не побачим Париж Чигирин
    захлинувшись побіжим
    уже не двоє, а один
    ковтаю біль, такий сумний
    дикий і чужий тепер уже і сам Дніпро
    забрало сонце вранішнє тепло і вже палить
    сонце, а не ти...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Василь Степаненко - [ 2010.06.22 09:16 ]
    Щастя ЯС
    В ніч найкоротшу
    Місяць не встиг обійти
    Навіть півнеба.

    Я ж у цю нічку
    Зовсім очей не зімкнув.
    Ждав тебе люба.

    Бог відпустив нам життя
    Дуже коротке.
    Щастя коротше за мить
    Мчить у безсмертя.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. Олеся Овчар - [ 2010.06.22 08:57 ]
    Джмелик
    Захотів до школи Джмелик
    Та й купив собі портфелик.
    А в новенький той портфелик
    Він поклав смачний кренделик.
    Джмелик ходить гоноровий:
    – Я до школи вже готовий!

    Як гадаєте, малята:
    Може, ще щось треба взяти?
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  21. Котерлін Христя - [ 2010.06.22 03:50 ]
    свято без свята
    Старий будинок......дві віткритки мовчки в пошті,
    Свято сьогодні,та чомусь спізнились гості.

    Нема кому налити чашку кави...
    Із цінностей сім"ї-лишився мертвий камінь.
    .

    Тягар на серці гордої дитини,
    що дім батьків назавжди залишила,-

    На примус вислані відкритки-не відкриті,
    й нема родини,що навчала світ любити...


    Клубок стоятиме не надто довго в горлі,
    в світлі життя-усі ми подорожні...

    Й не дивно те,що жаль зовсім відсутній,
    затерта нить з минулим і майбутнім...

    Старий будинок......і якесь сімейне свято,
    Не вернуть час де були мама й тато....2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Софія Анжелюк - [ 2010.06.22 01:45 ]
    вперекір
    собаки догавкали вчасно.
    Життя лиш припудрило ніс.
    І дивно так бігти не варто,
    бо є у свіх вищий каприз.

    не варто бажати утіхи.
    Та що тут поробиш? Війна
    сказала не лузать горіхи
    і тихо весь світ розвела.

    та ми все долаємо вміло.
    І сонце вже світить на все.
    Веселість - це все, що важливо,
    і щастя - воно не німе!

    згадаю сьогоднішню ноту
    І крикну собі навздогін,
    що все ж подолала мороку,
    хоч я всім живу вперекір!
    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  23. Олеся Овчар - [ 2010.06.22 00:06 ]
    Мої метаморфози
    У нічку місячну ясну
    Я срібним променем сяйну
    Тобі, коханому, під вії,
    Щоб ти хорошого намріяв...

    Розгýблю всі твої жалі
    Дрібним намистом по землі...
    Здригнуся нотою нестями
    Твоєї зоряної гами...

    І стану просто...
    дивним сном:
    Два дихання...
    під вальс-бостон...
    Дві місячні стежини...
    Куди?..
    Мовчу невинно...

    А потім буде ранок.
    Засохлі крихти обіцянок.
    Замовчані таємні сни,
    Хоч двом наснилися вони.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  24. Мара Щира - [ 2010.06.21 23:05 ]
    Влипли
    Твої погляди, мої рухи
    Наші думки, псевдо спільні надії
    Дві дурні, чи божевільні мухи
    Що вляпались у солодкі мрії
    Тепер вовтузимось у варенні
    Тікаємо від ягід – щоб не розчавили
    Нас дістають думки буденні
    Ти любиш з лимоном, а я трохи ванілі…


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  25. Анатолій Сазанський - [ 2010.06.21 22:37 ]
    ZZZZZZZМАНДРІВНИЙ ПОЕТZZZZZZZZZ

    Жаб"ячі оркестри..сни..латаття..-
    Дивовижа місячних ночей..
    Ти своє,росою шите, плаття
    Кинула..невинно.. за плече..

    Білих лілій спалахи божисті..
    Стежечки обірвана струна..
    Згублене коралове намисто..
    Перелитий келишок вина..

    Музика панує над рікою..
    Сивим німбом диригує Бог..
    Любонько, прегарною такою
    Ти ніколи не була.. либонь..

    Там сузір"я знову перем"яті..
    Диригент хлюпочеться в воді,
    І стрибають жовті жабенята
    По його безсмертній бороді..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Аліна Шевчук - [ 2010.06.21 21:05 ]
    Дивачка
    Часто любить гуляти. Сама. Під дощем,
    Тамуючи спрагу сльозами.
    Спрагу пам’яті, серця щем
    І любить мовчати про те, що не скажеш словами.

    Тоді вона сама, ніби перетворюється на дощ.
    Ходить лісами своєї пам’яті, поливає квіти своїх сподівань,
    Слухає знайомі голоси міських площ
    І ледь не топиться в ріках своїх перших дівочих страждань.

    Читає свою Костенко і усміхається долі.
    Вона щось знає...Ні, вона знає більше!
    Вона п’є з келихів тюльпанів своє вино волі,
    а її ще зовсім юну душу на ніч місяць колише.

    Між нею і людьми є такий собі захисний бар’єр -
    Вона нікого до себе не підпустить і захиститься сміхом.
    Вона не допустить, щоб потім на її місці вирили кар’єр,
    Але ніколи не образить, краще зіграє з лихом!

    Вона знає твою душу ... бо має подібну.
    Теж під час дощу повертається у свою реальність,
    І відчуваючи настрій - знайде потрібну строфу.
    Знає, що кожен рядок - неповторність.

    Завжди трохи замріяна. Розуміє.
    Потім пише вірші. Дивачка.
    Пів-натяки на пів-надії.
    ВОНА Ж МАЄ НЕБО - не одиначка!

    Хм ... розуміє. Та ще ж юна зовсім!
    Ще ж не отримала справжнього смутку медаль,
    Ще ж не вплітала медова любов квіти в волосся.
    У неї попереду - вибір. І лезо небокраю, і даль.

    А ти вже це маеш і читаєш свою Ліну.
    Та й досі не розумієш: як так?!
    і знаєш - НІКОЛИ життя не поставить її на коліна!
    Вона ж потім небо прихилить і ... заговорить із Всесвітом в такт!

    А ти вслухайся лише, читай між рядками тишу,
    Бо голос не скаже - не знаю, чому це так.
    Вона дуже любить, коли ти вголос читаєш вірші.
    І тихо плаче над строфами, і скаже колись чому саме так.


    21:14 21.06.10


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  27. Василь Степаненко - [ 2010.06.21 19:30 ]
    Жду тебе
    І розсвітає –
    День прийшов новий,
    Такий жаданий, ніби дощ у спеку.
    І я звабливу жду тебе
    Щораз.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  28. Віктор Цимбалюк - [ 2010.06.21 17:09 ]
    Поцілований Богом
    ...Я не був на війні,
    Не ходив на Майдан,
    Я не вчився за гратами жити...
    Та у мене є твій пересохлий Йордан
    І твоє, ще не скошене жито...

    ...Незголошений бій,
    Не чужі вороги,
    Ніби рана, роз'ятрена Віра...
    І мозаїка мрій,
    І на скронях, сніги,
    І на серці, як хрест, Доля-Ліра...

    ...Є такі, що крадуть,
    Є такі, що кричать,
    Є такі, що ярмо мовчки тягнуть...
    Але є і такі, над якими печать,
    Золотого Дажбожого Агні...

    ...Смерть біжить за життям,
    Не дрімає ловець,
    І не мед для паяца Дорога...
    Та по жанру Буття,
    На дванадцять овець,
    Є один - поцілований Богом...

    Кумпала Вір,
    21.06.2010 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  29. Іван Гентош - [ 2010.06.21 15:17 ]
    пародія "Знову потяг на Підзамчі…"
    І. Трач

    Знову потяг
    на Підзамчі,
    Гуркотять
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше,
    Тільки ці
    сумні
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше, –
    Гуркотять колеса…


    Збірка ”Печалі Замкової Гори”






    Пародія


    Ці колеса
    сумні й невеселі.
    Круглі, чорні,
    залізні, тужні
    Гуркотять,
    аж здригають оселі,
    По мізках
    проїжджають мені.

    Знову потяг
    застряг на Підзамчі,
    Ніц не крутять,
    забрав би їх біс.
    Ті колеса,
    як завше,
    як завше…
    Може б хто
    мені пива приніс…


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  30. Тетяна Роса - [ 2010.06.21 13:28 ]
    Світлий ангеле, ґрунту дрібочко
    Світлий ангеле, ґрунту жменечко,
    брудом світу цього не скорена,
    колисаєш майбутнє, ненечко,
    хоч би як ти була заморена.

    Ти до себе дозволь схилитися,
    Аби стати хоч трохи вищою,
    І долонями помолитися
    Пращур-мовою, тобі ближчою.

    Ти асфальтністю заґратована
    І укрита терпіння крицею,
    Як я хочу тебе, шрамовану,
    напоїти з долонь водицею.

    Світлий ангеле, ґрунту грудочко,
    Заквітчати тебе дозволь мені,
    Аби квіти пелюстки-блюдечка
    Підставляли під сонця промені.

    Ти навчи мене бути чистою
    Бруд у душу свою приймаючи,
    І любов тоді в мені вистоїть,
    Квітом істини проростаючи.

    Передбачення баби скіфської,
    Вітром степу мені навіяне:
    Щоб уміла схилятись низько я
    У високість трави замріяна.

    Ґрунту дрібочко, ти навчи мене
    Виживати у час непроханий,
    Аби потім, надійно й стримано,
    Був мій світ у життя закоханий.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  31. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 12:05 ]
    СПАСИБІ, СЕРДЕНЬКО МОЄ!

    Спасибі долі, що звела
    З Тобою нас й навік з’єднала.
    Зуміла я позбутись зла,
    Що досі душу розпинало.

    Навчилась я любити світ
    Тільки за те, що жив Ти в ньому,
    І розтопити в серці лід,
    І розігнати вічну втому.

    Навчилась я прощати тим,
    Що мені болю завдавали,
    Бо не годиться бути злим,
    Коли в душі любов сіяла.

    Навчилась я іти на прю
    І ворогам не піддаватись,
    В щасливу вірити зорю
    І в те, що диво може статись.

    Навчилась бути тим, ким є:
    Завжди готовою до бою...
    Спасибі, Серденько моє,
    За те, що я живу Тобою!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  32. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 11:16 ]
    ТЕПЛИЙ ВІТЕР
    Казав, що станеш теплим вітром,
    Який вдихатиму у груди,
    Як нас розлучить доля хитра
    Й Тебе вже в світі цім не буде.

    Казав, що прийдеш на світанні
    Промінням сонячним, ласкавим,
    Щоб знову іскорки кохання
    В душі засяяли яскраво.

    Казав: ніколи не покину,
    З тобою вічність цілу буду,
    Душі своєї половину
    Я не зречуся й не забуду!

    Ти не покинув – розлучили,
    Не зрікся – знаю, пам’ятаєш.
    Крізь вир світів до мене, Милий,
    Знов теплим вітром повертаєш...
    2002р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  33. Наталія Крісман - [ 2010.06.21 10:26 ]
    ЛИШЕ Б НЕ ПІЗНО!
    Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм
    І прагнем йому ситості й комфорту.
    А попри це про душу забуваєм -
    Байдуже нам: до Бога чи до чорта
    Вона піде по смерті того ж тіла,
    Не віримо, що буде кара грізна,
    І прийде час: на “біле” скажуть “біле”,
    На “чорне” – “чорне”... Лиш би не запізно
    Було нам навернутися до Бога,
    Позбутись зла, що душу закувало
    В міцні кайдани. Вийти б на дорогу,
    На Правди шлях. Лише би сили стало
    Здолати всі спокуси, свої вади,
    І вирватись з пітьми, що вік тримала,
    І дати всьому злу у світі раду,
    Щоб Господа душа наша пізнала!
    Лише б не пізно. Лиш би сили стало...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  34. Ірина Білінська - [ 2010.06.20 23:24 ]
    НАШ СВІТЛИЙ ОСТРІВ

    Вітрам не вкрасти почуттів прибій.
    Не стерти ночі теплий захід сонця.
    Коли ти в мене – радість з усебіч.
    А я – в одній із камер твого серця.

    Ніч розфарбовує чорнилом наші сни.
    До берега причалюють епохи,
    В яких ми без ілюзій і вини,
    Не редаговані цим світом ще ні трохи.

    І ні штормів у морі, ні страхів
    Печально-чорних і пекучо-сірих.
    Любов стократ сильніша від стихій –
    Наш світлий острів.
    … просто я в це вірю.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  35. Іван Гентош - [ 2010.06.20 21:50 ]
    пародія " Це – Божевільне тисячоріччя…"
    І. Трач

    Це – Божевільне тисячоріччя,
    Це – Божевільний світ,
    Ці божевільні обличчя
    Й так мало справжніх літ…
    Ці божевільні обличчя
    І так мало літ…
    Так мало справжніх літ…


    Гуманістичний вісник, 2006




    Пародія

    Ти моє біле гусятко
    В цьому божевільному світі…
    Ти моє гусятко…
    Гусятко моє біле.
    Гусятко моє…
    Моє…



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  36. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 21:58 ]
    ХОЧУ ВІРИТИ

    Хочу вірити в те, що зустрінемось ми
    В мить, як світло прорве всі тенета пітьми,
    Коли серце покине гірка самота
    І любов знову в нім запанує свята.

    Хочу вірити в те, що є вічна любов,
    Та, що кличе на подвиги, збурює кров,
    Що нарешті настане щаслива та мить,
    Коли з мертвих кохання Тебе воскресить.

    Хочу вірити в те, що до мене прийдеш,
    І до серденька ніжно мене пригорнеш.
    Бо настане омріяний нами той час,
    Коли більше не буде стіни поміж нас.

    Хочу вірити в те, що розлука мине,
    І ніколи Ти вже не покинеш мене...
    Хочу мати надію і вірити знов,
    Що загублена вчора воскресне любов!
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  37. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 21:10 ]
    Пригаслий біль тривожить розум...
    Пригаслий біль тривожить розум,
    Мене у спогади верта
    Й мого життя невтішну прозу
    По сторінках назад горта.

    Зриває пам’ять невблаганна
    Із серця мого пелену,
    А у душі безперестанно
    Гірчить, немов від полину.

    Кидає пам’ять у провалля,
    Вогнем пекельним обпіка.
    Аж ось мене, мов з задзеркалля,
    Твоя торкається рука.

    Це Ти мене знов зігріваєш,
    Зорею сяєш крізь світи,
    До мене янголом злітаєш.
    Це ж Ти, Коханий, знаю - Ти !
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  38. Наталія Крісман - [ 2010.06.20 20:00 ]
    НЕ ЯК УСІ
    Досі я не каюсь,
    Що не як усі,
    Хоч не раз збиваюсь
    Теж на манівці.

    Навмання мандрую
    По своїх стежках,
    Вітер в душу дує,
    Видуває страх.

    Всіх страхів позбутись
    Вдалося мені.
    Та гірка покута
    Жде мене й в-ві сні.

    Серце, крила, душу
    Світ цей обпалив.
    Та світитись мушу
    Світлом хоч малим.

    Відьма я - не відьма?
    Смерті я жона...
    Доля - не завидна,
    Надто вже сумна...
    17.06.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  39. Галина Хома - [ 2010.06.20 20:29 ]
    ***
    правда за крок до самогубства
    не залишає передсмертних записок
    тим більш заповітів
    просто після її смерті
    ніщо не рятує
    ті що за нею скорблять
    завжди носять пісок у кишені
    щоб пам'ятати про минущість
    потім теж помирають


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  40. Галина Хома - [ 2010.06.20 20:17 ]
    ***
    пророцтва не збуваються
    і вечір пахне м’ятою
    і світ зійшовся клином
    на цій твоїй журбі
    пророцтва не збуваються
    спиваються оракули
    і відьмочки збиваються
    з дороги на мітлі


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  41. Варвара Черезова - [ 2010.06.20 20:36 ]
    Птахи
    Я приймаю птахів твого неба до неба свого
    Хай летять і тріпочуть, і крилами б’ють по судинах.
    Але ти не приходь... бо вода поглинає вогонь
    І достоту не взнати хто більше я птах чи людина.

    Так вмирають нещасні: до неба і каменем вниз.
    Так вмирають дурні: трохи хліба, стягнулось сильце.
    Імена пропадуть у вогні спалахнувши, мов хмиз.
    А залишаться вітер і пір’я, і пам’ять... І все...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (12)


  42. Василь Степаненко - [ 2010.06.20 18:19 ]
    Не втечеш!

    Якщо ти станеш морем –
    Не втечеш!
    В моїх обіймах будеш бушувати…
    Й вітри не вкрадуть
    Почуттів прибій.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  43. Ірина Юрчишина - [ 2010.06.20 18:30 ]
    ***
    Все сказано, все зроблено,
    Все вже було колись...
    Все віддано і продано...
    Ми з вічністю сплелись...
    Розбито і зурочено,
    І віддано на глум,
    Журбою позолочене,
    Підведене під струм...
    Таке є сьогодення в нас!
    Яка вже тут мораль?
    І не цінує людство час -
    Воно ж не пектораль.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Микола Шевченко - [ 2010.06.20 17:22 ]
    На балкон - з філіжанкою...
    На балкон з філіжанкою -
    бо кавовар.
    Без цигарки. ЗапАлю -
    й на палю!
    Знизу всім я - безглуздий
    безкрилий комар.
    Виднокрай - мов провалля
    Граалю...
    Безтурботно посьорбуєш
    до гіркоти,
    баляндраса злегенька
    припікши.
    І пильнують стрижів
    напівситі коти,
    І вищать
    дітлахи-велорікші.
    Чиясь мати зіпає
    на чадо своє,
    аж ніяково
    автосиренам.
    А навпроти - вродливиця,
    теж каву п`є:
    страх радієш таким
    авансценам!
    На балкон - з філіжанкою,
    буцім Адам,
    що прошкує
    до брами Едему.
    Що, схотілося кави?
    Бігайте я дам.
    Смакувати, під реггі,
    крізь регіт,
    до щему!

    20.06.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.28)
    Коментарі: (5)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2010.06.20 17:00 ]
    МІСЯЧНІ КАТАКЛІЗМИ
    ( літературна пародія)


    У тебе місячна ментальність,
    Циклічно кругла, мов гарбуз,
    І дратівлива сперечальність,
    Немов би ти не з кола муз.

    Не хтів цьому я віри йняти,
    Не знав, що ти, як байбуза,
    Хотів було раз обійняти,
    Але отримав… гарбуза.

    Коли на тебе місяць діє –
    Усіх зігріти ладна ти,
    А я – на місяць вовком вию,
    Бо й досі не сягнув мети.

    Писати місячну сонату
    Мені сьогодні не з руки…
    Вже був хотів тебе послати
    Через городи навпрошки.

    Та розум каже: «Стій, Василю!
    Ти зачекай, проляже путь.
    І ту фортецю взять осилиш,
    Як фази місячні минуть!

    20.06.7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (15)


  46. Оксана Маїк - [ 2010.06.20 16:21 ]
    * * *
    Сідає мені на долоню
    Метелик щастя. Чужого.
    А я йому й не бороню:
    Чуже, - ну то що із того?

    Вдивляюся пильно ув очі,
    Сполохати мрево боюся.
    У вранішній тиші урочій
    До трепетних крил притулюся...

    Розправив метелик крилята -
    Полинув у сад на осонні,
    Щоби квітку свою відшукати.
    А я йому й не бороню!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  47. Марина Карпінська - [ 2010.06.20 16:43 ]
    И вот так
    И вот так, из пустого в порожнее переливая,
    Изведя на нет всю себя, постоянно плача,
    Ты откроешь глаза, ты, что раньше звалась «родная»
    И поймешь, что он хочет жить, но уже иначе.
    Что ему надоели твои печальные письма,
    Что пусть он и грустит, но забудется,- перестанет,
    «Не хочу к тебе»,- как циничный контрольный выстрел.
    «Береги себя»,- побледневшими вмиг устами.
    Он ушел и пусть, жизнь его, ты уже не вправе
    Очернять ему его юность своей тоскою.
    Поменять коней на непройденной переправе
    Не захочешь ты. Развернувшись, пойдешь босою.
    Отзвенят по вам ностальгией счастливых улыбок
    Ваших светлых дней голоса и исчезнут вовсе,
    Он найдет себе ту, что сможет не делать ошибок,
    И поверит, что та его любит намного больше.
    Ты еще погрустишь, ведь уж не на кого опереться
    Ты теперь будешь жить в тихой гавани снов и быта
    Только вот никому не откроешь больного сердца
    И в глазах красных вен станет больше, ведь ты забыта.

    20.06.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  48. Іван Гентош - [ 2010.06.20 13:32 ]
    пародія "Останній вірш…"
    І. Трач

    Останній вірш
    прийде на прощу,
    Останній вірш
    скаже знов мені:
    Пощо, пощо???
    Останній вірш,
    останній
    Прийде
    на папір…
    Останній
    вірш
    прийде
    до мене
    знову…
    Про це
    не знатиме
    НІХТО,
    Тільки
    недописаний
    папір…


    Збірка ”Печалі Замкової Гори”





    Пародія


    Останній вірш…
    О дивний світ!
    Останній грам,
    останній літр…
    Востаннє прийдеш.
    А ПОЩО?
    Про це
    не знатиме
    НІХТО…



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  49. Ґеорґус Аба - [ 2010.06.20 13:52 ]
    Апельсік
    Апельсиновий сік
    - Стандартний, для всіх.
    Його соковита реклама
    Увійшла у свідомість мою
    Пластмасою спаму.

    Ні, я не проти,
    Я...навіть за,
    Не лаю я те, що приємно.

    Просто, коли почнеться гроза,
    Вона вдарить в найбільш заземлене.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  50. Юлія Гордійчук - [ 2010.06.20 13:41 ]
    Сон по обіді
    Маленький, тепленький, босий:
    Пальчики, щічки, носик,
    Спить на канапі жовтій
    Сонячний зайчик Тосик
    Й сни, як лоскотки легкі,
    З запахом абрикосу
    Труться об твої ніжки,
    Диво медоволосе…


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1277   1278   1279   1280   1281   1282   1283   1284   1285   ...   1796