ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Шешуряк - [ 2010.07.16 12:15 ]
    РОЗМОВА
    Розгублена, наче іграшка в пральній машинці
    дивилася щиро, руками руки стискала
    Сидів-думав: Господи, я ж стільки віддав цій жінці
    а вона пройшлась по мені, як татаро-монгольська навала

    А вона у мене пустила коріння грубе
    а вона розлилась по мені як-море-широка
    павутиною-медом склеїла мої губи
    по полицях розклала чотири десятки років

    Тепер сидить не плаче дивиться а я не можу більше
    і менше не можу, і в очі не можу - соромно
    Вона руками руки стискає (собі, між іншим)
    а мені так хочеться не їй віддати останні сорок



    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (43)


  2. Наталія Лазука - [ 2010.07.16 08:48 ]
    * * *
    У ритмах дощів барабанять слова.
    Ця осінь у повному штилі.
    Дочасного вітру допоки нема,
    Чекання - у східному стилі.
    І сміх одаліски, і листя вогонь…
    Палають ці руки у танці.
    У кожному русі видіння долонь,
    Що долю тримають на таці.
    У кожному ритмі початку кінець,
    У косах монети. Навколо.
    Проймають мотиви, втрачають терпець…
    Цей танець, як людство, по колу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  3. Наталія Лазука - [ 2010.07.16 08:45 ]
    * * *
    Полум’я свічки гасить кімната чи погляд…
    Хто із нас житиме довше до ранку?
    Ти, озирнувшись надвечір, наздогад
    Ліпиш із воску податливу бранку.
    Ніч пропікає кістки. Майже в душу
    Скапують миті від дотику пальців.
    І за дверима ніхто не порушить
    Літнього танцю… уранці.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  4. Віталій Білець - [ 2010.07.15 21:47 ]
    * * *
    Минуле, де ти ? Де ви, дні ?
    В котрих єство моє кипіло.
    Куди поділися вогні
    Дитинства ?..
    Може у мені
    Життя роками переспіло ?

    Можливо я давно не я,
    Можливо втрачена навіки
    Судьби сакральна колія...
    Знесилилась душа моя
    Під гнітом вражої опіки.

    Немає світла у мені,
    Воно, мов цвіт, спорохнявіло.
    Якісь печалі неземні
    Заграли на журній струні,
    Багаття мрій відпломеніло.

    Відвечоріли вечори,
    Прозорі ранки помутніли.
    В ошматтях сивої пори,
    Мов з височенної гори
    Потоки мли заструменіли...

    Вже до поміжжя всіх марнот
    Стекло буття...
    Мене не стало.
    Нічного неба чорний грот
    Бездонням зоряних висот
    Глитнув моє сліпе начало.

    Душа шубовснулась у тлін
    Підкошена лихою суттю...
    А дух ? – не відаю де він,
    Пітьма, пітьма з усіх сторін
    Здавила злобною могуттю.

    Пітьма... Її перемогти
    Молитвенно немає сили.
    В борні жорстокій полягти
    За крихту світла, за світи,
    Котрі крізь ніч заголосили,

    Обсипались в риданнях дум...
    Хіба порозуміти зможу,
    Чим живиться одвічний сум ?
    Який біжить по ньому струм ?..
    Чи сам собі в сім допоможу ?

    Буденщина, її тягар
    Знебарвлює завісу вражень.
    Згасає сонце... Божий дар
    Краде зажерливий лихвар
    Випльовуючи бруд ображень.

    Гайнує, змучує літа
    Пекуча пліснява облуди.
    Непереборна самота,
    Розпука, розпач, хрипота
    Пруть скаженіло звідусюди.

    Пітьма торкнулася очей
    Прогризши мозок монотонням.
    Ще скільки буде тих ночей,
    Бурлячих темрявою ? Ще й
    На крізь пронизаних безсонням.

    Ще скільки буде небуття
    В бутті, придуманому мною ?
    Нема відваги до Життя
    В душі, що кане в забуття,
    Прошита плинністю земною...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  5. Вікторія Степанець - [ 2010.07.15 21:32 ]
    О дружбе
    Люди внутренне очень жестоки,
    Только счастье настигнет тебя -
    То друзья почему-то пороки
    Открывают в себе, не тая.

    Ведь практически все исчезают,
    Остается, дай Бог, чтоб один.
    Лучшим другом его называют,
    Дорожи ты всю жизнь свою им.

    Я не раз задавалась вопросом:
    Почему горе всех так сближает?
    Когда счастье же вдруг перед носом,
    То друзей это разъединяет?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  6. Вікторія Степанець - [ 2010.07.15 21:27 ]
    Вера присмерти...
    Дружба и любовь, где вы потерялись?
    Где вы заблудились, куда вы забрели?
    Вы скажите место, вы скажите время,
    Объясните способ как мне вас найти?

    Я приду тотчас к вам, заберу с собою,
    Охранять вас буду от всех бед земных,
    Подарю вам ласку, нежность и закрою
    Дверь свою и окна, чтобы не ушли.

    Я всю жизнь ищу вас, знаю, что найду,
    Но ведь вера тоже вечно не живет…
    Выгляните хоть вы, я вас очень жду,
    А то моя вера в вас сейчас умрет…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Степанець - [ 2010.07.15 21:10 ]
    Хочется верить!
    Мне хочется сказать, что жизнь прекрасна,
    Мне хочется поверить в чудеса,
    Желаю знать, что не живу напрасно,
    И жизнь моя совсем не пустота.

    Хочу поверить в сказки на Земле,
    Забыть тревоги и печали все,
    Хочу поверить я своей мечте,
    И с нетерпением ждать ее к себе.

    И без сомнения я хочу кричать,
    Что есть Любовь, и Дружба, и Судьба,
    И так хочу я наконец понять,
    Что означают эти все слова...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  8. Олечка Комарицька - [ 2010.07.15 20:38 ]
    На душі
    Беру в руки мобільний
    І чекаю-чекаю
    І ніхто не дзвонить
    Ніхто,ніхто.
    Зовсім.
    Абсолютно.
    Ніц.
    Я думала, всі зайняті
    Але ж ніхто,ніхто.
    Ніхто, ніхто.
    Ніхто, ніхто.
    Просто я - абонент поза зоною любові.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (4)


  9. Олімпія Сем - [ 2010.07.15 18:55 ]
    Криза особистості
    Смарагдова криця його поцілунку

    Холоне від зміни вітрів.

    Засмаг сніг невинності: ти вже шукаєш

    У горах рожевих слонів.



    І форма відмовилась змісту служити,

    І зміст розгубився в словах,

    Проста аксіома розтерла логічність -

    Це вже особистості крах.



    І корчить твій розум сумління зелене

    Ти плачеш, бо шкода слонів,

    Яких у зневірі твій ratio* кволий

    Гуманно на світ породив.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  10. Юлія Івченко - [ 2010.07.15 17:17 ]
    Освідчення
    це сьоме твоє освідчення, голубе, мій освічений,
    наче свіча засвічена , ревно на світ весь горить.
    коли хвилини злічені - лопаються порічками
    бульби від теплих дощів на голові століть.

    згаяно час на згарищах, реготом гріх повісився,
    ребра у хрестика вишито, мов батьківщини рушник.
    вилиці київських вулиць гнуться знайомими рисами,
    в осінь, яка безжурно горнеться до весни.

    мов із газети складений, у літачка вразливого,
    сів на сердешну стежку сріблястоперий птах,
    дзьобом досвідченим рився між молодими римами,
    і на погоду нила хитра його п’ята.

    сьоме твоє освідчення – голубе мій освідчений,
    пахне солодкими грушами зрадницько: тет-а тет.
    слідчі вмивають руки, свідки на зерна лічені…
    Перше було у парі, перше було ще те.







    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  11. Олімпія Сем - [ 2010.07.15 17:39 ]
    Егіда солдатського життя
    Одвічний шум в уламках голови,

    Одвічний спокій в сліпоті очей.

    Вже не важливий зміст речей.

    Усе поглинув смак смоли.

    Весь Божий світ в тенетах мли.



    Так довго зліплені його уста

    Тримають розмарин тривоги.

    Боротися не має змоги.

    (Один відсоток, може, з ста.)

    Дорога долі спалено-пуста.



    Його антракт – цей госпіталь старий,

    Який волає криками солдатів,

    Що стали жертвами ворожих автоматів,

    Віддались темряві страшній,

    Що живиться тілами мрій.



    Триває боротьба життя й кончини.

    Усе залежить лиш від долі.

    Химери марень проти волі

    Пригнічують в тобі людину.

    Лиш десь далеко чуєш: « Сину…»



    Химери губляться в пунктирах

    Віднайденої сили жити.

    Його хтось здумав воскресити?..

    Молитва материнська щира.

    Егіда ти від смерті виру!

    травень 2010 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.15 16:07 ]
    Думка
    ...Як тільки я роблю крок уперед,
    Моє нинішнє,
    До якого я так прагну,
    Відразу стає минулим...
    От, наприклад, у цьому верлібрі:
    Перше слово, яке ви вже прочитали,
    І останнє, якого ще не усвідомили,
    Бо я його ще не написав,
    Відразу ж вступають у протиріччя...
    Бо у ту мить,
    Коли я поставлю крапку,
    А ви
    Дочитаєте до кінця,
    Добравшись до мого минулого
    У моєму ж майбутньому -
    І ви, і я, і весь цей світ,
    Як нам буде здаватися,
    Будемо рухатися крок за кроком
    До нашого майбутнього,
    Надійно присипані зірковим пилом
    Нашого минулого,
    Який спадатиме на наші плечі
    З скрипучої корби Сансари,
    Що невпинно і монотонно обертається,
    Намотуючи на свою вісь
    Наш теперішній час...

    Кумпала Вір,
    17.07.2010 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (8)


  13. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.15 16:08 ]
    За яйця
    ...Є декілька вивчених способів
    Прийти на Зорі у цей світ...
    Наприклад, зачавшись в утробі,
    Наприклад, зернинкою з квіт...
    Наприклад, із Божого промислу,
    Наприклад, з живого яйця...
    Про яйця тепер поговоримо...
    "За яйця" історія ця...

    ...Яєчню смажити ми любимо усі...
    Це блюдо, як то кажуть - холостяцьке...
    Об край пательні тим яйцем прикластись хвацько,
    і за хвилину блюдо це - у всій красі...

    ...Коли є час, додати трохи сала,
    Цибульки, помидорок, шкварочок...
    Олійки, сольки, перчику стручок,
    Зеленої петрушки патичок,
    І - "Ще не вмерли", так, як класики писали...

    ...Однак останнім часом модно готувати,
    На фоні запліснілих синіх стін...
    Або, убравшись в позолочену краватку,
    На фоні баби у очіпчику простім...

    ...Обов'язково під прицілом телекамер,
    Під канонади пропіарених ідей...
    Наприклад: "Україна - для людей!"
    (Для тих, що знають, як вправлятись із замками)...

    ...Якщо тебе взяти за яйця,
    Який би не був ти крутий,
    Згадаєш: невдячних данайців,
    Трухляві дніпровські мости...

    ...Сонети брехливих поетів,
    Продажних політиків зло...
    Правдивий "товаріщ Суетін"
    Підшиє усе твоє тло -

    ...За яйця! Які там міньєти?!...
    За яйця! Який там оргазм?!..
    - Лижи!...
    "Прежидентом штаєте,
    За яйця лошкочучи нас..."

    ...Голлівудський сюжет, театрально-картинне падіння...
    Президенту - нелегко... Товчуть, то вінком, то яйцем...
    Але він - отвічає! Він буде нам справжнім взірцем...
    Всім, хто так переймався його Х-подібною тінню...

    ...Буковель, Буковина (чи Бебель?), Австралія, Боснія,
    Геноцид, генофонд, всеукрАїнський чехо-поет...
    І такий, вже забутий, здавалося б, культ-силует -
    "Я тобі поясню..." Тут і Анна Ахметова млосніє...

    ...Онуку Богдана Сташинського видівся сон:
    Він смажив яєчню, нехитре, здавалося б, діло...
    Співав Пол Маккартні, звучало, немов би шансон...
    Степан - все не падав... Яйце із юрби - не летіло...

    Кумпала Вір, 15.07.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (7)


  14. Тетяна Левицька - [ 2010.07.15 16:05 ]
    Насіннячко
    Жура, відрада, день і ніч
    Зосібна зрошені.
    Пасхальний батьківський куліч
    На тернях зрощений.
    Ти не тужи, що не одна
    У Божім тім’ячку.
    Пошле Господь комусь вина,
    Тобі – насіннячко.
    А ти сипни їх на поля,
    В долоні страдницькі.
    Озимі сіють загодя,
    Щоб жати радощі.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.22) | "Майстерень" -- (6.31)
    Коментарі: (12)


  15. Марія Дем'янюк - [ 2010.07.15 15:02 ]
    До побачення
    Червоне вино-сонячне зарево,
    Кислий присмак втрати.
    У келиху лід.Змішаю з ранком
    і буду тебе забувати.
    Шматок пармезану-часточка місяця,
    чудовий горіховий присмак....
    І щезла образа та стало одразу
    ніяково,стишено-знаково...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  16. Ігор Міф Маковійчук - [ 2010.07.15 15:47 ]
    * * *
    Краплина поту в надвечір'я
    Перетинає скроню втоми.
    Краплина крові рубом світу
    до горла болю доповза.
    Сльоза незграбно-жалісливо
    вовтузиться на вії хмари.
    Крихкі метеликові крильця
    ромашку кличуть у танок...

    Кипіла кров у горлі болю.
    Сіль поту роз'їдала втому.
    Гроза сльозу зіпхала в повінь...

    ...Крізь гуркіт грому й блискавиць,
    метелик кинувся у небо
    відвести крильцями негоду.
    Ромашка ніжно шепотіла
    пелюстками : “Вернись.
    Вернись...”

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (3)


  17. Василь Степаненко - [ 2010.07.15 13:51 ]
    Разок намиста
    У вирій гуси з озера злітають…
    І крапельки води
    Із їхніх крил
    Летять донизу,
    Мов разок намиста.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  18. Мара Щира - [ 2010.07.15 10:09 ]
    Твои дожди
    Твои дожди, каких-то пару слов
    Косыми строчками ложатся на асфальт
    В них тайна жизни, и каков улов,
    И что писал, в последней книжке, Оскар Уайльд.
    Улыбка в них, о те твои дожди…
    Твой дерзкий взгляд, средь вечной дремоты,
    И наши полуночные вожди,
    Еще немного я и очень много ты.
    В них запах чая с медом и лимон
    Уютный плед, пустой чердак, и пыль,
    И затянувшийся на триста лет ремонт,
    И наша общая непрожитая быль.
    Твои дожди. Каких-то пару слов.
    В них целый мир, свернувшийся в комок
    Секреты недоумерших богов
    И то, что ты сказать мне в слух не смог.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Марічка Мамчур - [ 2010.07.15 00:55 ]
    ***
    Ілюзія вибору?
    Кажуть, доля написана,
    Ролі розділені,
    Грай - і терпи до кінця

    Ілюзія щастя?
    Наче в лещата затиснуті.
    Серце відкрий,
    І живи, як обіцяв...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (4)


  20. Николай Блоха - [ 2010.07.14 23:36 ]
    Немного грусти.
    Немного грусти.

    Писать стихи, читать законы,
    Как скучно, это всё до боли.
    Тут строчка об открытии,
    Там строчка о любви.
    Тут строчка об отказе,
    Там тоже, и грустишь.
    Один закон прочитан,
    Один стишок написан.
    В законе только сложности,
    В стихах слова любви.
    Настолько всё запутанно,
    С законом не сравнить.
    В котором, всё расписано,
    До точки, запятой.
    В любви лишь многоточия,
    И ты сидишь, грустишь.
    Пытаясь что-то выиграть,
    Иль что-то запустить…

    Николай Блоха12.07.7518 (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Николай Блоха - [ 2010.07.14 23:58 ]
    Возвышенное одиночество.
    Возвышенное одиночество.

    Продукты магазин.
    Машина по дороге,
    За ней другая, и ещё.
    Жизнь города одно движенье.
    И в хаосе передвижений,
    Листва, спокойствие дарит.
    Своим движеньем хаотичным,
    Кричит о том, что некуда спешить.
    Девчонка мимо как всегда,
    Два раза в день, в одно, и тоже время.
    Хотелось бы за ней бежать…
    Лишь ветерок, её ласкает тело,
    Листва же шелестит презренно.
    Как грустно, так, стоять, смотреть,
    На хаос жизни обращенья.
    Прейдёт пора, и опадёт листва,
    Потом зима, весна,
    И вновь в листве,
    Презренье хаоса движенья.
    А мне стоять считать года,
    И созерцать передвиженья.
    Поскольку изменить нечто нельзя,
    Когда ты памятник гранитный,
    Поставленный, потомками поэту…

    Николай Блоха12.07.7518 (2010)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Павленок - [ 2010.07.14 13:28 ]
    Рефлексійне
    Життя сповільнилось…
    І мозок плавить спека.
    Час, ніби гума.
    Ти – далеко.
    Хвилини гладшають.
    В них гіподинамія.
    Тебе – нема.
    Пригальмували мрії…

    Життя вповільнюється… майже до стоп-кадру,
    (ухопленому кимось з висоти)
    На ньому – Ти…

    13.07.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.26)
    Коментарі: (1)


  23. Анатолій Хромов - [ 2010.07.14 10:09 ]
    Дотик янгола

    Коли твої тремкі долоні
    Здіймають в тілі дивні хвилі
    Мов дикі коні у полоні
    Мої слова, думки та мрії

    Тремтить рука ледь чутно… трохи
    А тіла мого не торкнеться
    На нім усі стежки, дороги…
    Тобі віддам… Прямуй до серця!

    Це насолода і тортури
    Це гра приправлена знущанням
    І сорому вже зайві мури
    Проб’є стрімка ріка бажання

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  24. Павло Потелицький - [ 2010.07.14 01:12 ]
    Чи просто ?..
    Щось просто, щось не просто.
    Комусь просто, комусь ні.
    Хтось в золоті, алмазах...
    В болоті хтось, в лайні.
    Хтось просто хоче жити.
    Хтось просто просить "дай"
    Хтось хоче взсе абути.
    Хтось просить: "пам'ятай",
    Комусь слова потрібні,
    Комусь потрібен страх...
    Когось заносить штормом.
    Комусь зриває дах.
    Непросто-значить важко.
    А важко, то тримай.
    Тримай, тримайся, тішся.
    Бо вітер він не вічний.
    Твій вітер, трої хвилі,
    І море, море слів...
    Летять стрімким потоком,
    Від берега до ніг.
    Від ніг ідуть у серце,
    А з сярця в далечінь.
    Проте, це добре, звісно...
    Що видно чиюсь тінь.


    Рейтинги: Народний -- (4.93) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  25. Михайло Десна - [ 2010.07.14 00:50 ]
    Селекція
    Хтось просив... І ми згодились...
    Вірус гри чи антивірус -
    нам хіба не все одно?
    Цеглу б"єм, бетон на дачі,
    то невже в якомусь матчі
    дутий м"яч не розб"ємо?

    Одягти дали труси нам.
    Не повірили сусідам,
    вчити хочуть ремеслу.
    Я і мій дружбан ногами
    на прохання його мами
    вдвох розбили по веслу.

    Ну та грець йому в штани їм!
    Дещо ми й без них умієм,
    як про те попросять нас.
    Дали м"яч... Один! І тільки?!
    А таких, в трусах, - аж кілька...
    Може, й весь у цьому клас?

    Треба ще побігать буде:
    гроші он платили люди,
    за парканчиком сидять...
    Стали грать. Один за одним
    скачуть хлопці, як голодні,
    прагнуть м"яч той одібрать.

    Ніби й б"ють, а він і цілий.
    Ну, хіба це, хлопці, сили?
    Дайте вдарити і нам!
    Не дають. Шкодують, мабуть...
    Ладні навіть в ноги падать.
    Ну, не бити ж по ногам!

    Раптом гул пройшовсь юрбою,
    а суддя маха рукою...
    Мій дружбан приклався раз.
    Та не м"яч розбив - vip-ложе!
    На газон виносять ноші -
    стало в полі менше нас.

    Матч трива і по перерві.
    Мій удар - іще в резерві,
    просто бігаю, як пес.
    Ну, невже не зможу й разу
    зачепить його, заразу,
    і відправити під прес?

    Переконаний: я точно
    справу цю зроблю наочно.
    Те vip-ложе - лиш аванс.
    Вимагати потім буду
    за розбитий м"яч "Славуту";
    дайте, хлопці, тільки шанс...

    Не дають! Хоча й зморились,
    у штрафній у купу збились.
    Стогне ревом стадіон.
    М"яч летить... влучає в стійку
    і знаходить вбік лазійку
    з диким свистом в унісон.

    Довго я не став гадати,
    як удару завдавати.
    Ну! Чи є у нім діра?
    Воротар з м"ячем, сволота,
    залітають у ворота...
    Тут закінчилася й гра.

    14.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  26. Порце Ляна - [ 2010.07.13 23:53 ]
    Вибір
    Я благаю, обери мене,
    Бо у цім самотнім худо-раї
    на змарнілих нервах тиша грає,
    тільки вітер в ліжку ковдру мне.

    Сумнів твій зіщулився на варті
    цього рішення.
    І я, ти знаєш, вірю,
    це немов зайти у супермаркет,
    де вражаюче багатий вибір.

    Сльози лижуть перші фіналісти:
    „Боже, мудрості пошли йому”.
    Я аптеку ту, що по сусідству,
    На валеріанці „підійму”

    Геній мій, білявий Амадей,
    Світ без тебе, наче місто Прип’ять,
    Ну а я, старого замку привид,
    Поглядом полохаю людей.

    Ти - на відстані союзних автострад,
    хтось казав – надіятися варто
    навіть після сотень марних страт.
    Тож сьогодні я чекатиму,
    а завтра ...

    та фінальна стадія мине,
    Сльози, як і дощ, просохнуть вранці.

    Тільки....
    як восьминіг Пауль тих іспанців, -
    я благаю -
    обери мене!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  27. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.13 23:43 ]
    Здула Бразилія
    Здула Бразилія... Донно Люсидіє,
    чарочку в борг і я більше не нидію,
    це ж бо ніяк не могло з нами статися,
    темно в очах, і ніяк не розвидніє.

    Донна Наталіє, ярі баталії,
    небом клянуся, відбились на талії!
    Ні, то святе, щоби фіглями гратися!..
    Ляжемо? Бутси помежи сандалії..

    Може спочиньмо? - З будь-ким могло статися,
    мила Розаліє, годі кохатися,
    зрештою, треба ж вертати до дійсності
    (краще тобі б ті голландці дісталися).

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  28. Олександра Труш - [ 2010.07.13 22:33 ]
    Гордість
    Колись вночі згадаєш мої очі
    І сльози в горлі залоскочуть,
    Заціпиш зуби з тої муки,
    Що не вберіг нас від розлуки.

    Згадаєш голос мій ласкавий,
    І як "коханим" називала,
    Як цілував моє волосся...
    Провів рукою... ні, здалося.

    На мить твій подих перехопить
    Коли згадаєш рідний дотик,
    Тремтливу ніжність рук моїх,
    П'янких ночей солодкий гріх...

    Ще пригадаєш з тихим смутком,
    Як я будила поцілунком,
    Як посміхалася колись…
    Захочеш крикнути: "Вернись!"

    Та Гордість спинить твій порив,
    Ти вже колись так поступив,
    Мене зустрівши, мимохіть,
    Ти кинеш байдуже: "Привіт!"

    Лиш вслід поглянеш крадькома,
    Майне мов постріл: "Не сама!"
    І знову сліз твоїх калюжі
    Світанок з Гордістю осушать.

    13.07.2010р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  29. Николай Блоха - [ 2010.07.13 22:56 ]
    Былина Голосиевских земель.
    Былина Голосиевских земель.

    Был день шестнадцатый июля,
    Год семь тысяч пять сот восемнадцатый,
    От сотворения мира.
    В прекрасном замке, розовых танов,
    У алтаря богов Бух и Галтерия,
    Великая княжна Тамара в центре,
    Всё видит, и ведёт учёт,
    Контроль движения финансов.

    Пред ней княжны по младше,
    Сидят, красивы и милы,
    Грозны как для своих вассалов.
    У каждой вотчина своя.
    И каждая строга к ошибкам, недосмотру.

    Княжна Светлана лишь нейтральна,
    Она ведёт другой учёт и начисленья,
    Княжны ведут учёт процесса сбора дани,
    Светлана контролирует раздачу.

    К писцу, ведущему рассказ,
    Дружиннику Никола, что Блоха,
    На час когда ведёт, он сей рассказ,
    Всех ближе Анна удельная княжна 187.
    И много раз он слышал:
    Дрожь и смущение вассалов,
    Когда она им что-то объясняла.
    Такое видел он не раз, в иных уделах,
    Княгинь: Лида, Аня, Галина,
    Нина, Ира, Антонина,
    И не упомнить всех княгинь.

    Сидящих пред Тамарой княжной великой,
    У алтаря богов Бух и Галтерия,
    Они решали, день сводя,
    Как завершить сей день?
    Служителей богов Бух и Галтерия,
    Чтоб не привлечь несчастья,
    И достичь высот в их трудном деле…
    Вести счета и проводить проводки.

    На землях Глосия, в царстве «Ощадбанк»
    В сей день шестнадцатого июля,
    И в год семь тысяч пять сот восемнадцатый,
    От сотворения мира.
    Иль просто две тысячи десятом от рождества.
    В поклоненья богам Бух и Гарления.
    Удел 187 вассалы, дружина.
    И речью оглашая приветствие и поздравленья.

    Сотрудники отделения 0187 Голосиевского филиала №5398 ВАТ «Ощадбанк» и охрана данного отделения в лице писателя Николая Блоха поздравляют бухгалтеров Голосиевского филиала №5398 ВАТ «Ощадбанк» с их профессиональным праздником днём бухгалтера .


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Николай Блоха - [ 2010.07.13 21:53 ]
    Ко дню бухгалтера, всего лишь пару строк.
    Ко дню бухгалтера, всего лишь пару строк.

    Сегодня день шестнадцатый,
    И повод есть бухнуть.
    Сегодня день шестнадцатый,
    В недели пятый день,
    Галтерить заставляет он.
    Здесь перечень имён:
    Тамара, Света, Лида, Аня,
    Галина, Нина, Ира, Антонина.
    Кого-то по ругают, кого-то по клинья.
    Меж булочкой и чашечкой лимона полтора,
    Невзрачные бумажки, расслабиться нельзя,
    Сегодня полагается, бухнуть бухгалтерам…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Николай Блоха - [ 2010.07.13 21:52 ]
    Ко дню бухгалтера, всего лишь пару строк.
    Ко дню бухгалтера, всего лишь пару строк.

    Сегодня день шестнадцатый,
    И повод есть бухнуть.
    Сегодня день шестнадцатый,
    В недели пятый день,
    Галтерить заставляет он.
    Здесь перечень имён:
    Тамара, Света, Лида, Аня,
    Галина, Нина, Ира, Антонина.
    Кого-то по ругают, кого-то по клинья.
    Меж булочкой и чашечкой лимона полтора,
    Невзрачные бумажки, расслабиться нельзя,
    Сегодня полагается, бухнуть бухгалтерам…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Оксана Лозова - [ 2010.07.13 19:39 ]
    Пісня
    Місяць зі сходу ще
    Мріяв про зіроньку,
    Що найясніше сія,
    Козак ізмолоду
    Думав про миленьку:
    Де ж ти, найкраща моя?

    Місяць ізвечора
    Виглядав зіроньку:
    Зійди на небо, зійди.
    Просив козаченько,
    Просив дівчиноньку:
    Прийди до мене, прийди.

    Світи, світи мені,
    Та ясен місяцю,
    То я для тебе зійду.
    Поклич, поклич мене,
    Ти мій милесенький,
    То я до тебе прийду.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  33. Наталія Лазука - [ 2010.07.13 18:14 ]
    * * *
    А гості, між іншим, вже п’яні. Ти чуєш?
    До сну хилитаються тіні у залі.
    І музика тихне. І ти вже цілуєш…
    І наші долоні дружки пов’язали.
    Весілля солодке, як мед. І печальне.
    І нічка трояндова ніжить. І липне
    На пальцях маленьких живе і реальне
    Дитятко, зачате, здається, у липні…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (3)


  34. Наталія Лазука - [ 2010.07.13 18:15 ]
    Дорога
    Оминаємо вечір. За напрямом – місто чуже.
    Півдоби за кермом. А мені, як у щасті, спокійно.
    Повертаєш на захід. І я довіряю уже
    Перегонам коліс… Залишаючи смугу подвійну,
    Золотіє авто. І нас доганяють сліди
    Перебутих годин. Твоя ніжність - у погляді літа.
    Я з тобою, я поруч… Зникає минуле, як дим.
    Ти – чаклун за кермом. Мою долю звертаєш до світла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  35. Назарій Заноз - [ 2010.07.13 17:16 ]
    C:\Windows\Temp\Testament.doc
    як умру,то поховайте мене на vkontakte)
    в однокласниках й faceboockці теж не забувайте
    щоб всі логіни величні по чатах і блогах))
    ввіковічнювали память й не спочили в бога))))))
    як понесе з україни в трафік іноземний))
    не забудьте про свій рідний серфінг чорноземний)
    от тоді і я,взявши клаву китайську)),
    все покину і полину на чатівку райську *ROFL*
    закидайте та качайте,сервери порвіте)
    і їх вражими гуглАми мережу вкропіте)))
    і про мене в новім квіпі)
    чи twitterі злому(
    напишіть якусь замітку!!1
    чи дрібну промову…lol


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  36. Василь Степаненко - [ 2010.07.13 15:33 ]
    Як не було

    Останній гість сьогодні у вікно…
    Заглянув дощ і щез…
    І я останні
    Сльозинки витер з щік,
    Як не було…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  37. Ірина Зелененька - [ 2010.07.13 14:24 ]
    ***
    сонце – Моне світанку
    кілька монет
    сниться дівчинка-груша:
    кучері
    стрази
    корсет

    пишно –
    альбоми Франції:
    хмарки кабріолет
    я посаджу мурашку
    до золотих карет

    білі – соха і музика
    тихше-бо – пензлі груш
    вічність уже спокушена:
    груші її не руш

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (6)


  38. Катя Тихонова - [ 2010.07.13 14:36 ]
    Так часом дуже хочеться світанку...
    Так часом дуже хочеться світанку,
    Немов прозріння після темноти...
    В човні нічнім до краю доплисти
    і випити проміння повну склянку.

    Переступити грань. Після безсонь,
    Збагнути і осмислити минувше,
    І ранок, наче мрія давня, збувшись,
    народить світло в куполах долонь.

    Так хочеться світанку. І думки
    Всі відпустити темні і мізерні.
    Немає хмар у неба синій стелі,
    Лиш голоси птахів - дзвінкі-дзвінкі.

    Так часом дуже хочеться світанку...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (8)


  39. Юрій Матевощук - [ 2010.07.13 12:09 ]
    Число слів 179/407
    І враз зупиниться чужий секундомір,
    Термометри захлинуться у градусах від цельсія,
    Історії хвороб закриють до тих пір –
    Труба – довідник – похоронна процесія.
    І вийде серед степу благовіст,
    Чи може лиш зухвалий злочинитель,
    З сільських таверн, корчмівських теплих міст
    Підуть тіла в останню їх обитель.
    Не вистачить повітря і легень
    Як завше наплювавши на прийдешність,
    Оману-ніч міняючи на день,
    Без сліду у минуле, хоч не вперше.
    Залишаться пустими й нерозвитими
    Заручники новин й комунікацій,
    І в цій долині як колись дощитиме,
    Вони ж пройдуть і так й не роздупляться.
    Характеристика прозорість засифонить у сприймання,
    Уміститься в перелік фраз між «вмер… і …жив»,
    Так ніби знов з дистрофічками баня,
    Так ніби знов морозили моржів.
    Хоч приступів пітьма на бідну голову
    Не стане схожого чогось до милосердя,
    Бо вже поснули п’яні кардіологи,
    На відстані підстав до мого серця.
    Манитиме безвість і слід аналогій,
    І босий чекатиме знак секундант,
    Без слів і підстав, без відвідувань блогів,
    Затак, почитавши важкий прейскурант.
    І свічку пітьма не задує з понижень,
    Бо й так повертатись напевно вже влом,
    Маршрут помінявши сто п’ятниць на тиждень,
    Як завше – тринадцятих заднім числом.

    08.07.10


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  40. Ірина Білінська - [ 2010.07.13 11:45 ]
    ***
    Я молилась на тебе тихо
    В потаємних душі глибинах.
    Вечір поруч стояв і дихав
    Просто в груди хмарині синій.

    Я молилась на кожен дотик,
    Кожен погляд, що тік крізь мене,
    і звучали солодкі ноти
    дивосонцем в гарячих венах.

    Я молилась про зустріч звідти…
    І зростала тяжіння сила
    Двох частинок одного світу -
    На спасіння душі і тіла.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.38 (5.41)
    Коментарі: (20)


  41. Лінія Думка - [ 2010.07.13 11:23 ]
    простотак
    Від неба крику сонце застогнало
    і впало горілиць
    розбилося ущент
    забракло усміху
    зробилося замало
    простягши руки: ще, іще!
    Дається все хоч скільки й не попросиш
    для себе, інших чи для простотак
    для когось пісню заголосиш
    проте для себе не мастак


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.09)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Ринкевич - [ 2010.07.13 09:55 ]
    Де ж Він?
    Одного разу на березі моря синього
    Дивитимусь у очей Його голубінь...
    Триматиме мої руки своїми сильними.
    Одного разу...Та де Він є, Боже мій!?


    07.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  43. Наталія Лазука - [ 2010.07.13 08:11 ]
    * * *
    Розчісую коси гребенем долі. Весна
    Щовечора дивна, щоночі солодка й тонка…
    Милуєшся мною. Хвилини шовкові течуть,
    Ще трохи - і вишні за вікнами щастя напнуть.
    Навзаєм усміхнешся. Між крилами подих затих.
    І я прислухаюсь, як світ серед добрих і злих
    Чекає причини. А суть – лиш у тому, що є...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (7)


  44. Сергій Рожко - [ 2010.07.13 00:25 ]
    “Вони вбили Кенні..!”
    Ну шо блін за на... Ні туди, ні сюди,
    Ця шльондра-зима у помадо-болоті,
    А треба ж про... вітритись. Сушить у роті,
    І ліки – п`ять крапель “святої води”.

    Аптеку тримає Горпина-кума,
    Живе недалеко – дванадцята хата.
    Зайду – проспіваю “Акунаматата!”,
    Хай краще “матата”, аніж Колима.

    То відступ ліричний. Вдягаю штани
    І гумові чоботи “Made in Європа”, -
    Позичив торік у районному SHOPі,
    Хоч колір – не дуже... (“рай для сарани”).

    Фуфайка від “Gucci” a-la “партизан”,
    У руки беру однострунну гітару –
    Нашкрябано цвяхом “Любитиму Лару...”
    Закреслено. “Мотря – найкращий “Нарзан”.

    Підперши дверцята дубовим кілком,
    Іду до аптеки і бренькаю тихо:
    “Зустрів чорнобриву я серцю на лихо,
    Яка обіцяла відразу кільком... ”

    Нарешті. По сходах. У двері – “Тук! Тук!”
    Облизую губи, немов від варення.
    Аж раптом : “Паскуди! Вони вбили Кенні..!”,
    У сльози - кума, я – гітару із рук...

    Цих бабських істерик не люблю давно,
    І хто цей мужик? Не тутешній, то точно!
    Не буде тут ліків, немов хто наврочив.
    Халепна халепа, неначе в кіно.

    Піду я до кума. До кума-Панька,
    На двох ми швиденько придумаєм свято.
    На двох – не на трьох, треба геть небагато –
    П`ять крапель і вистачить півогірка.

    В болоті – по вуха, гітара – також,
    Наспівую вголос “Невизнаний геній...”
    Аж раптом “Потвори! Вони вбили Кенні..!” –
    Це воплі Панькові... І думай, шо хош.

    Не буде тут свята. От довбаний мрець,
    Хоча про мерців і не можна погано.
    Вертаюсь додому - тверезий , не п`яний,
    Вже в роті не сушить. Хворобі – кінець.

    Вмикаю ТБ. О! Кругом Президент:
    “В країні – жалоба й салюти воєнні.
    Життя обірвалось товариша Кенні, -
    Пройшовся по міні і тільце – ущент...”

    Втрачаю дар мови. Гітара мовчить.
    Ну шо за мінори такі офігенні.
    Послухай! Безжально уб`ю тебе, Кенні,
    Нехай десь побачу, хоча би на мить...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Наталія Крісман - [ 2010.07.13 00:14 ]
    Оксані Мазур
    Замки в нас на піску,
    Щастя - дивний міраж,
    Наче серце закув
    Нам невидимий страж.
    Орхідеї цвітуть
    У сусідських садах.
    Ну а ми щастя суть
    Прагнем тільки у снах.
    Глянь, піднявся з води
    Купол храму душі -
    Свої мрії буди,
    Хай злітають мерщій
    У безмежжя небес,
    Де печалі минуть,
    Де полегшає хрест
    Й ти знайдеш власну суть...
    12.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  46. Анастасій Гречкосій - [ 2010.07.12 23:08 ]
    Фрідріх Шиллер
    Пам*ятні таблиці

    ***

    Оте, чому в Бога навчався, і що у житті помагало, –
    Я вдячно й смиренно сьогодні повісив у храмі його.

    Різні долі

    Мільйони старанно працюють, щоб рід наш продовжував жити,
    Але через декого тільки пошириться людство в віках.
    Хоч тисячу зерен розсіює осінь, плодом проростають
    Лиш деякі, більшість бо знову вертає назад до насінь.
    Як навіть одне плодоносить, то може воно розпилити
    Увесь білий світ, що довкола, наповнений вічним життям.

    Життєдайне

    Ніде в органічному світі нове не відкриється: тільки
    У квіточці – творі найбільш благороднім в житті.

    Подвійна дія

    Чини те, що добре, й поживу даси древу Божому людства;
    І створюй красу, то посієш Господнії зерна довкруг.

    Різні стани

    І навіть моральний світ схильний пишатися власним шляхетством:
    Тож прості натури зважають на все те, що роблять,
    А от благородні рахуються з тим, ким уже вони є.

    Варте і гідне

    Щось маєш – ділися зі мною, а я заплачу, скільки варто;
    Коли ж ти є кимось – зміняймося нашими душами враз.

    Моральна сила

    Прекрасного вчути не можеш – то розумом прагни збагнути:
    Що дух учинити спроможний – людина не здатна ніяк.

    Участь

    І з рук найогидніших навіть потужно впливатиме правда,
    Однак лиш красою наповнено цілий посудини вміст.

    До...

    Повідай мені все, що знаєш, а я вдячно слухати буду.
    Себе дай мені усього ти – і вибач, о друже, за те!

    До...

    Навчиш мене правди? То марна турбота! Бо я не хотів би
    На речі дивитись крізь тебе, а радше – на тебе крізь них.

    До...

    Тебе обираю за друга і вчителя свóго. Твій приклад
    Навчає, а слово живильне пробуджує серце моє.

    Теперішнє покоління

    Чи завше було все, як нині? Не можу збагнути це плем*я.
    Бо старість лиш є молодою, а юність єдино – стара.

    До моєї музи

    Ким був би без тебе – не знаю. Та з сумом дивлюся і бачу,
    Без тебе ким стали сьогодні уже сотні тисяч людей.

    Вчений трудар

    Ніколи не їсть плоду з древа, що виростив сам так дбайливо;
    Одна лиш йому насолода – яка у науці росте.

    Повинність кожного

    Змагайся завжди за все ціле; одначе, як того не можеш
    Здобути, то тіла усього слугуючим органом стань.

    Задача

    Ніхто хай не буде до других подібним, та лиш до найвищих!
    Як статись це може? Хай кожен залишиться повним в собі.

    Особливий ідеал

    Належить усім, щó ти мислиш, а що відчуваєш – тобі лиш;
    Привласниш його? Та одначе – ти Бога відчуй в мислі тій.

    До містиків

    Це справжній секрет, що лежить перед кожним обличчям людини:
    Оточує вас він спрадавна, не бачений досі ніким.
    .
    Ключ

    Як хочеш себе упізнати – дивися за вчинками інших,
    Як хочеш ти інших збагнути – поглянь-но у серце своє.

    Спостерігач

    Суворий, як совість моя, зауважуєш ти, де я схибив.
    Тому назавжди полюбив тебе я – мов сумління своє.

    Мудрість і розсудливість

    О друже, ти мудрості хочеш найвищу вершину здолати;
    То не піддавайся страхові; розсудливість спинить твій гін.
    Ця радниця короткозора лиш бачить той берег позаду,
    Не той, що його досягнеш ти у льоті потужнім своїм.

    Згода

    Обидва ми правди шукаєм: ти нишпориш в зовнішнім світі,
    Я – в серці; і кожен насправді успішно знаходить її.
    Як око здорове, то бачить й без Господа творчої волі;
    Як серце – тоді ж бо насправді воно віддзеркалить весь світ.

    Політичне вчення

    Усе, що ти робиш, є вірно; та, друже, залиш –хай подіє;
    Постримай себе, вдовольнися, хай втілиться вірне усе.
    Бо справжньому запалу досить, щоб явне довершеним стало,
    А хибному зразу здається, що є досконалість уже.

    Majestas populi

    О велич людської природи! Знайду я тебе у юрмищі?
    Лише серед декотрих мешкаєш вигідно ти споконвік.
    Та мало-хто важить на тебе, бо решта усі – мов сліпії:
    А їх втішний виграш чаїться у вирі пустих почуттів.

    До одного реформатора світу

    “Усім я пожертвував, – кажеш ти, – щоби зарадити людству;
    Даремний то успіх: ненависть й гоніння – відплата мені”.
    О друже, сказати тобі, як із людством я маю триматись?
    Прислів*ю повір! Бо ніколи цей радник іще не підвів.
    А цінність людей ти не можеш ніяк запримітити вірно;
    У дії вона хай постане такою, як в грудях лежить.
    І навіть тим людям, кого ти стрічаєш в дорозі життєвій,
    Хто був у нужді, простягни свою руку для помочі всім.
    Заради ж дощу і роси, і загального блага всіх сущих,
    О друже мій, небу полиш цю турботу – раніше й тепер.

    Моя антипатія

    Я маю сердечну відразу до всяких пороків – подвійну,
    Гадаю, тому про чесноти ведуть так багато розмов.
    «Невже вам огидні чесноти?» – Волів би, щоб всі їх тримались.
    І так, з волі Божої, втихнуть навіки оці балачки.

    До астрономів

    Не велемудруйте занадто про плями й сонця, що у небі;
    Бо чи не природа велика дає вам їх порахувать?
    Авжеж, ваша ціль є найбільша у цілім космічнім просторі;
    Та, друзі – величнеє зовсім не мешкає в обширах тих.

    Астрономічні писання

    Які ж небеса неосяжні! Які нескінченно величні!
    Але дріб*язковості дух перевів їх ізверху та вниз.

    Найкраща держава

    “Як взнати найкращу державу?” Так само, як жінку найкращу –
    Про них бо, мій друже, обидвох ніхто не говорить зовсім.

    Моя віра

    Яку я релігію визнаю? Жодну з усіх,
    Що їх ти назвеш. – І чому ж то? Заради релігії!

    Всередині й зовні

    Що в серці, те Бог лише бачить, тож Бог тільки бачить, щó в ньому,
    А клопотом нашим хай буде там теж щось корисне уздріть.

    Друг і ворог

    Сердечно я друга кохаю, та й ворог мені є нагідним,
    Що можемо – вказують перші, а другі – що мусимо ми.

    Світло і барва

    О ти, що є вічно Єдиним; живи із Єдиним незмінним!
    О барво, хоч змінна, люб*язно, проте, на людину спади.

    Прекрасна індивідуальність

    Хоч мусиш ти бути єдиним, та з Цілим таким буть не треба.
    Завдячуєш розуму єдністю – єдиний у серці своїм.
    Бо голос цілóго – то розум, а сам ти – і є твоє серце!
    І добре тобі, коли розум у серці твоєму живе.

    Розмаїття

    Багато хороших і мудрих, та всі на один лиш зважають,
    Керуючись власним поняттям – не люблячим серцем, на жаль!
    Сумне панування поняття – із тисяч мінливих сильветок
    Одну хіба, марну й нужденну, принести спромігся би він.
    Але де панує прекрасне, там радість життя гомонить –
    Отримує Вічноєдине мільйони сильветок нових.



    Потрійний вік природи

    Життя вона мала із байки; наука ж позбавила серця,
    А розум ізнову життя їй у творчім огні повернув.

    Наслідувач

    Добро із добра – то нескладно затямити в розумі всякім;
    Та генії мають потугу добро витягати із зла.
    Наслідувач, можеш вправлятись лише на існуючих творах;
    Матерія ж твором не стане, хіба що для Духа-творця.

    Геніальність

    Як геній дає знать про себе? Тим способом, що у природі
    Творець появляється сущий – в безмежнім цілóму буття.
    Ефір є прозорий, одначе його глибина незмірима.
    Відкрита очам, зостається для розуму тайна вона.

    Дослідники

    Усе намагаються люди тепер звідусіль дослідити!
    О істино, як ти рятуєш од злої гонитви себе?
    Для ловлі твоєї вже ставлять і сіті, й остроги надійні,
    Але у духовному кроці ти вислизнеш з їхніх лещат.

    Тяжкий союз

    Чому смак і геній так рідко побачити можна у спілці?
    Бо перший лякається сили, а другий не терпить вузди.

    Правильність

    Позбавлена хиб усіляких, вона є найнижча й найвища;
    Бо слабкість і велич єдині ведуть до такого щабля.

    Закон природи

    Одвічно було так, мій друже, і завжди так буде надалі:
    Слабким усе правила треба, а сильних вінчає талан.

    Вибір

    Не можеш усіх вдовольнити своїми ділами й мистецтвом?
    Тоді лиш кільком присвяти їх; бо марно загал вдовольнять.

    Мистецтво музики

    Життя хай навіює творчість, поет хай наснажує духом;
    Але в полігімнії тільки жадає промовить душа.

    Мова

    Чому дух живий неспроможний побачити іншого духа?
    Як тільки душа заговорить, то враз оніміє вона.

    Поетові

    Хай тим тобі буде вся мова, чим тіло все є для коханців;
    Воно може лиш розлучити, або поєднати їх знов.

    Майстер

    Один упізнати другого всяк майстер здолає по мові:
    Що саме він змовчує мудро, те майстра показує стиль.

    Пояс

    Тримає красу Афродита під поясом у таємниці;
    Ховаючи те, що помножить принади всі, – сором її.

    Дилетант

    Один гарний вірш написавши у творчості мить красномовну,
    Вважаєш по вдячному слові, що ти вже поетом зробивсь?

    Балакун про мистецтво

    Жадаєш добра у мистецтві? Ти доброго гідний такого,
    Що тільки у вічнім борінні з тобою саме постає.

    Філософії

    Яка з філософій простояти здатна і далі? Не знаю.
    Але філософія вічна – у тому надія моя.

    Прихильність муз

    Вся слава мина з пересічним. Ти, Музо небесна, відносиш
    Тих в лоно святе Мнемозини, хто любить тебе, а ти – їх.

    Печатка у вигляді голови Гомера

    О вірний, старий мій Гомере! Відкрию тобі таємницю
    Тендітну: про щастя в коханні єдино співець може знать.


    Переклав із німецької А.Гречкосій






    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.12 20:11 ]
    Це вушко...
    Ця світлина мої осяватиме стіни...
    Буду жити і надихатися! З піни
    літа жаркого спрагло тягнутися вгору -
    до усмішки чуттєвої, чудного зору,

    до руки, що волосся відводить для міни:
    - "За слова, що на душу лягатимуть ніжно -
    всі плоди, що донині чекали безгрішно..."

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  48. Юлія Івченко - [ 2010.07.12 16:43 ]
    Папороть.
    Це магічний ритуал - вставати вранці,
    Пошепки нести себе до ванної і лити світ на свою голову.
    « Отче Наш, єже єси на небесах…»
    Свята вода дзвенить об судини , дзвенить,
    Затікає у кожну чакру і чаклує невпинно:
    Здоров’я, щастя, любові!
    Здоров’я щастя, любові!
    Здоров’я, щастя, любові!
    И тричі.
    Бо Бог трійцю любить, а я люблю тебе.

    Тому виливаю нашептаний заворожений простір варіантів на тіло , кольору слонової кості.
    (От би вже загоріти!)
    І йду за тобою сліпо , куди поведеш до Таїланду, Індії, чи Шрі –Ланки.
    Мій Бог – твій Бог , хай і курячий…
    Харе Крішна Харе Крішна
    Крішна, Крішна
    Рама Рама…

    Це священний ритуал - відламувати для тебе гілочку своєї харизми,схожу на сакуру.
    Солодку , як шербет, і щербату, як глиняні горщики у старої бабусі,
    Де метелики сну сідають мені й тобі на тичинки сердець,
    І сердяться бо не спиться їм від зваби тіла , що застібнуто у тобі небом на блискавку.

    Це космічний ритуал - посміхатися зранку очима,
    І ридати від захоплення.
    Під вечір діаманти спокуси заблищать під віями
    І повіє дощем очищення.
    Під вечір заблукає вечірня зоря і зорітиме у сузір’ї Оріона
    Скоро, вже скоро арії крила розплавлять…
    Злови мене, бо украдуть!
    І не буде кому танцювати блакитним лотосом
    На спині Гімалаїв у форматі три-д.

    Народи змішалися у нас,як меди у чаях.
    Зачаяно медвяна жінка на таці з інею
    ( Де він, на нашу голову узявся улітку?)
    Кохається з тобою, як голуби по десять разів на день,
    Поки голубить бажання таємницю
    Бути пелюсткою у полум’ї.

    Це рідний ритуал - вставати вранці,
    Пошепки нести себе до ванної і лити світ на свою голову.
    " Отче Наш, єже єси на небесах…»
    Свята вода дзвенить об судини , дзвенить,
    Затікає у кожну чакру і чаклує невпинно:
    Здоров’я, щастя, любові!
    Здоров’я щастя, любові!
    Здоров’я, щастя, любові!
    И тричі, аж зациклює…
    Бо Бог трійцю любить, а я люблю тебе.
    -Що то принесла, люба?
    -Спи, цікавий.
    ПАПОРОТЬ.
    І словом, і духом, і тілом жив будь!


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  49. Олена Ткачук - [ 2010.07.12 15:44 ]
    ***
    Я була не такою. Та я взагалі не була.
    Міражем переходила всесвіти, наче пустелю.
    Я гадала - вогонь. Придивлялася ближче - зола.
    Я у небо злітала, але, виявлялося, в стелю.

    Я була не такою. Я просто чекала: от-от
    Прийде ворог у дім і сестрою назветься чи братом.
    Я гадала, що натовп - усе-таки трішки народ,
    І боялась, коли мій народ обертався на натовп.

    Я не знаю, що в серце поцілило: слово? стріла?
    Тільки ви, як один, про отруту воліли мовчати.
    Я була не такою. Та я взагалі - не була.
    А мене і не буде, якщо ви не скажете правди.
    2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (6)


  50. Іван Гентош - [ 2010.07.12 14:09 ]
    пародія "Старезний дуб"
    Степаненко В.

    Старезний дуб,
    Кремезний красень лісу,
    В обіймах виноградної лози.
    Дівочий виноград
    Життя вкоротить.



    пародія

    Щоб достроково дуб не врізав дуба -
    Лозі би добре витися по нім...
    Ну хоч би поряд. Хоч лоза - це згуба,
    Та додає, зазвичай, років з сім...


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (34)



  51. Сторінки: 1   ...   1289   1290   1291   1292   1293   1294   1295   1296   1297   ...   1816