ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Продовжуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці, забезпечивши допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома всім співробітникам. Природно, що видалити її зможу тільки я або Редакці

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Іван Потьомкін
2026.03.18 19:04
Я був майже в приятельських стосунках з Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком – чоловими шістдесятниками, чиєю думкою дорожив кожний з причетних до красного письменства. Не раз і не два, відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: «Оце н

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Надія Горденко - [ 2007.07.12 20:29 ]
    * * *
    Знову падає дощ за вікном.
    Він шепочеться тихо із листям.
    Біль змішався з солодким вином,
    А у грудях занадто щось тисне…

    Ця надмірна туга… Пустота…
    Звідки це? Мов закінчилось літо.
    Вітер зимно цілує уста,
    А для болю не вистачить світу.

    Ніби в сні тихо плаче струна,
    Листя падає сумно на землю.
    Залишаюся знову одна…
    Ще надіюся… Може даремно?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.01)
    Коментарі: (4)


  2. Шкідлива Звичка - [ 2007.07.12 18:06 ]
    Ти не зумів,я не змогла
    Ти не зумів...Я не змогла...
    Ти повернувся,а я вже пішла...
    Хотів обійняти,а я утекла...
    Ти не зумів,а я не змогла...

    Крізь сміх ридала,а ти мовчав...
    Вени тяла,а ти нічого не казав...
    Від тебе втікала,а ти лиш стояв...
    Крила ламала,а ти лиш ігнорував...

    Ти не зумів...Я не змогла...
    Ти покохав,а вона прокляла...
    Я будувала,а ти все райнував...
    Я покохала,ти мене проклинав...

    Ми не зуміли щастя збудувати,
    Змогли лиш долі свої поламати...
    Я лиш ридала,а ти все мовчав...
    Я покохала,а ти вже прокляв...


    Рейтинги: Народний 4 (4.28) | "Майстерень" 4 (4.19)
    Прокоментувати:


  3. Олексій Батченко - [ 2007.07.12 17:31 ]
    Суицид
    Я просто хотел бы прожить этот день,
    Я хотел прочитать между строчек любовь.
    А читаю тоску, безнадёгу и лень...
    Вскрытые вены и капает кровь.

    И последняя осень, и первое лето
    Скажут мне "до свиданья, прощай навсегда".
    А глаза, обращённые к солнцу и свету,
    Обращённые к небу пустые глаза.

    Потерявший надежду и веру в спасенье,
    И в любовь, и в добро на убитой Земле.
    За субботой наверно прийдёт воскресенье...
    Только мне всё равно! Безразлично уже!

    Кто-то пустит пустую слезу на прощанье,
    Кто-то час постоит, помолчит... и забыл...
    Извините что я ухожу очень рано,
    Извините, Я ВСЕХ ОЧЕНЬ СИЛЬНО ЛЮБИЛ!


    Рейтинги: Народний 5 (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Коментарі: (1)


  4. Олексій Батченко - [ 2007.07.12 17:13 ]
    Памяти Виктора Цоя
    Завтра где-то, кто знает где -
    Война, ураган, река разольётся,
    Кто-то оставит друга в беде.
    А кто-то, уснув за рулём, разобъётся.

    Но с кассеты моей его песня звенит,
    Он в наших сердцах будет жить всё равно.
    Он жив до тех пор, пока голос звучит.
    Вот жаль только, сердце не бьётся давно.

    Голос твой ни с каким невозможно сравнить,
    Он как будто бы с неба зовёт меня в бой.
    И не сможем мы дверь за тобою закрыть.
    ТЫ ВОВЕКИ ЖИВОЙ,
    ВИКТОР ЦОЙ
    МЫ С ТОБОЙ!


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  5. Олексій Батченко - [ 2007.07.12 17:43 ]
    Рождённый на стыке созвездий
    Я рождён для неведомой цели.
    Пробираюсь сквозь терен к звезде.
    Я родился на стыке созвездий
    С болью в сердце и болью в душе.

    Поклоняюсь неведомым силам,
    Отклоняю все "против" и "за!" -
    Не вникая во лживые книги.
    В сердце пламя и пламя в глазах.

    Я к неведомой правде склоняюсь,
    Не прошу объяснений извне.
    Засыпаю и вновь просыпаюсь
    В непонятном и ярком огне.

    Я не верю в земные законы!
    Все законы написаны там,
    Где рождается молния с громом,
    Там, где солнце встаёт по утрам.

    Я бегу, оставаясь на месте,
    И стою, продвигаясь вперёд.
    Я замешан в неведомом тесте
    Где сплетаются пламя и лёд.

    И, сказав вместо речи 2 слова -
    Слово "вечность" и, слово "любовь"
    Я уйду и оставлю лишь голос,
    Свои чувства и вечную боль.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  6. Вікторія Шостак - [ 2007.07.12 15:43 ]
    *****
    Почему мир так жесток
    И паденье всегда неизбежно.
    А мы в нём, как замкнутый круг,
    Брошенный в сторону небрежно.
    Почему мир так нелеп:
    Тот, кто любит, - всегда нелюбим.
    И любовь оставляет в душе лишь след,
    Означенный именем всюду твоим.


    16.05.1994


    Рейтинги: Народний 3.5 (4.49) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (5)


  7. Вікторія Шостак - [ 2007.07.12 15:00 ]
    *****
    Я понять не могу,
    Почему мир так устроен,
    Почему красив тот, кто строен,
    И земля - кругла,
    А в душе пелена,
    Неужель навсегда?
    Жизнь превратилась в сон,
    Которому нет конца,
    Который ждет победоносного венца,
    А проснуться не в силах
    Без черт твоих милых.
    Впереди только мгла?
    И закричать нельзя,
    На душе и так тяжело
    И лишь человеческое тепло
    Согреет душу,
    Но это тепло потушит
    Последняя точка – слеза.

    14.10.1993



    Рейтинги: Народний -- (4.49) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  8. Олег Король - [ 2007.07.12 14:24 ]
    Згинь, мара...
    Ти ховаєш свої стиглі плечі
    За дірявим павутинням ночі...
    Моє серце калатає наче стоголосий дзвін.
    Мої мрії зовсім недоречні,
    І я думати про них не хочу,
    Цей тваринний незборимий потяг... звідки він?...

    Ти не любиш Шонберга і Баха,
    В тебе плівка "Лагідного травня",
    Але в тебе такі довгі ноги і зваблива талія.
    Сьомий клас скінчивсь для тебе крахом
    Та історія та дуже давня
    І тобі пасує як нікому блузка "made in Italia"

    Ти богиня, доки не говориш,
    Клеопатра, доки не смієшся...
    Мій тваринний погляд хоче лоскотати твій розквітлий бюст.
    Ти мій погляд знахабнілий ловиш,
    Крадькома за хвилю озирнешся
    І мені, напевне, подаруєш дивний вигин своїх вуст...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (19)


  9. Тарас Плахтій - [ 2007.07.12 14:42 ]
    Хризантеми...
    Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!
    Ти закохався в світлий образ жінки,
    Очищений юнацьких мрій дощем.

    Думками в небі радісно літаєш,
    У грудях б'ється серце молотком.
    Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
    "Пилинки... під прозорим ковпаком?"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (15)


  10. Фешак Адріана - [ 2007.07.12 14:19 ]
    романтичне
    букетик квітів в букетик щастя
    солодкий запах і білий колір
    я твоє серце хочу вкрасти
    поклавши ніжно на підвіконник
    де так пестливо світа кохання
    де зранку дзвінко пташки співають
    я твоє серце... візьму руками
    свого бажання, світів безкраїх
    я понесу його в міжпростір
    в одну з чаклованих галактик
    ти там не був... там ходять босі
    по росах трав схожих на батік...
    я серце твоє оберігатиму
    як найцінніше, що може бути
    вкраду тринадцятого у п*ятницю...
    з букетом трав, з плодами рути


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Прокоментувати: | ""


  11. Захар Мозок - [ 2007.07.12 13:57 ]
    Океан
    Пролягла поміж нами холодна пустеля змертвіла,
    і слова, що ми кажемо – тільки повітря дрижання.
    Нас лякає всесильна безмежність могутнього тіла
    океану одвідчного, що називають коханням.

    Його хвилі великі врізаються гамірно в серце,
    намагаючись камінь розбити. А ми над водою
    висимо, перед ними беззахисні. Піною б’ється
    почуття у безодні, в якій ми загинемо двоє.

    Ми за руки візьмемося і, посміхнувшись востаннє,
    зробим крок уперед, нашій долі туманній назустріч,
    щоб навік розчинитись в безкраїй стихії кохання...
    Станем рибами ми... Ми є вічні... Ми вічні... Ми сущі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" 5.5 (5.15)
    Коментарі: (7)


  12. Фешак Адріана - [ 2007.07.12 12:41 ]
    рано
    знак зодіаку у тілі
    вищипує клешнями щастя
    я б жити ще дуже хотіла
    але не знаю чи вдасться
    я б може іще посміхалась
    я народила б сина
    ...розкраяне яблуко впало...
    розпорена мрій перина
    по кімнаті літає пір*я
    такі білі пухнасті мухи
    і прискотчена в небо зірка
    обпікає холодні руки

    я не піду... мені зарано...
    знак зодіаку в тілі
    для коханого я кохання
    залишу... ці пір*їнки білі



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (1) | ""


  13. Олексій Батченко - [ 2007.07.12 12:22 ]
    Время
    Время вечно ведёт свой жестокий отсчёт,
    Без пощад и тупых объяснений.
    За минутой минута сливаются в год.
    Год за годом в века - это время.

    Каждый час, каждый миг, где-то слышится плач,
    Кто-то умер - отправился в вечность.
    Время самый жестокий на свете палач!
    Время дарит тревогу и дарит беспечность.

    И рисуя морщины одну за другой,
    Время лечит душевные раны,
    Вызывает весь мир на невидимый бой,
    Бой жестокий, слепой и неравный.

    Между стрелок часов расстояние "ИКС",
    Не пытайся вести вычислений!
    Расстояние "ИКС" будет больше чем жизнь!
    Математика эта не знает решений.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  14. Олексій Батченко - [ 2007.07.12 12:56 ]
    Лирика
    Перед глазами вижу облик -
    Волшебный облик, неземной,
    Наполнен нежность, любовью,
    Божественностью, простотой.

    И голос, что течёт по венам,
    Переливая память в боль.
    Обнять пытаюсь... На мгновенье
    Всё исчезает, ПОЯВЛЯЯСЬ ВНОВЬ.

    Улыбка, смешанная с грустью,
    Глаза, что продолжают жить...
    И столько, сколько Бог отпустит,
    Я буду помнить и любить.

    Я так хотел бы всё исправить
    И повернуть часы назад,
    Но остаёться только память
    И жизнь, похожая на ад.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  15. Золота Жінка - [ 2007.07.12 11:46 ]
    Кохання в кавунах...
    Ногами з себе стягую штани.
    Надворі ніч і місяць у тумані...
    О, ці таємні ночі на баштані,
    Де ми з тобою - молоді та п"яні
    Чергуємо любов і кавуни.

    Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
    Тихіше, милий, сторож ще не спить...
    Під головою светрика блакить...
    Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
    Кавун дозрів.
    І я дозріла, любий...

    Поміж вагітних ягід дикий тан
    Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
    Чекає чоловік.
    Піду додому
    Удосвіта...
    Посічкану солому
    Везли з гармана - даленів гарман...


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (72)


  16. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.11 23:40 ]
    І у моєму місті також...
    І у моєму місті також
    Холодно в серці літа...
    Спить на траві бородатий бомж,
    Ростуть на асфальті діти.
    І у моєму місті в дощі
    Червень вино розливає,
    Топить у Ворсклі і пише вірші,
    Бреше і одяг зриває.
    І у моєму місті, повір,
    Більшість тремтить од болю,
    Липень цинічний, і хтось, наче звір
    Щойно утратив волю...
    І у моєму місті завжди
    Пахне чужим коханням,
    Мертвим: "пока, ти - туди, я - сюди",
    Звичним розчаруванням.
    І під балконом моїм уночі
    Не серенади співаються, -
    А жалюгідні брудні алкаші
    Мочаться і матюкаються...
    Серпень згадає знайоме ім*я,
    Тихо заплаче з горя.
    І у моєму місті не я
    Їду з тобою до моря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (9)


  17. Роман Коляда - [ 2007.07.11 22:25 ]
    Львівський блюз
    Цей дощ упертий хоче змити нас,
    І грім гуркоче – наче контрабас.
    А дощ січе об шпички парасоль,
    Співає блюз in соль.

    Я звик гуляти Львовом під дощем
    І чути в дзвонах – серця тихий щем.
    Не лізе більше пиво в пуза мі-бемоль -
    Співаю блюз in соль.

    Холоне кава в кнайпі на столі
    І леви тануть в дощовій імлі.
    Шеф-кухар кинув смажити брізоль -
    Смачніший блюз in соль.

    В калюжах видно, що мені вже час
    Іти додому, та у серці джаз.
    Ходімо в дощ, не треба парасоль,
    Співаймо блюз in соль.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (16)


  18. Шкідлива Звичка - [ 2007.07.11 21:23 ]
    Розбивсь бокал об кам"яну підлогу
    Розбивсь бокал об кам"яну підлогу...
    Я серцем чула - то недобрий знак...
    Душа занепокоїлася на хвилину...
    Але я значення цьому не надала...

    А потім - зла печальна звістка...
    Тебе нема...Ти канув в небуття...
    Заграла реквієм стара платівка...
    Твоя остання загорілася свіча...

    Тебе поклали в труну золотисту...
    Я плакала десятки довгих днів...
    Я кликала,просила повернуться...
    Тебе нема...Ти канув в небуття...


    Рейтинги: Народний 4 (4.28) | "Майстерень" 4 (4.19)
    Коментарі: (2)


  19. Шкідлива Звичка - [ 2007.07.11 19:51 ]
    Сон або примара...
    Гарячий подих...Ще півкроку...
    Візьми за плечі..Нічого не кажи...
    Та я благаю не дивись у вічі...
    Бо знаю,мій коханий,ти в землі...

    Я так не хочу,щоб приходив ранок...
    Не знаю хто ти:сон чи примара...
    У кожного своя маленька драма...
    Ти у землі..А почуття іще живі...

    Холодні пальці відчуваю я на шкірі...
    Гарячий подих біля вуст своїх...
    Та проспівали треті півні...
    Іди,коханий,розставай в імлі....



    Рейтинги: Народний 4 (4.28) | "Майстерень" 4 (4.19)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Кобевко - [ 2007.07.11 19:18 ]
    НЕ ТАК ЯК ТИ
    Я не журюся ні дощем, ні зливою
    І не лякаюсь лютої грози.
    От забажаю й стану враз щасливою,
    Та зовсім не потрібен мені ти.
    Як в ніч безсонну стукатимуть вітами
    Дерева до моєї самоти,
    Відчиню вікна і, мабуть, радітиму,
    Що це у гостях вітер, а не ти.
    Як повний місяць під вікном стоятиме,
    До сходу сонця буде стерегти,
    То серенад дурних він не співатиме,
    Щоб побудить сусідів, так як ти.
    Ну, що ж, іди! Навіщо оглядатися?
    Раз покидаєш – значить назавжди.
    Не хочу думати про тебе, час прощатися.
    Лиш палко поцілуй не так, як ти.


    Рейтинги: Народний 5 (4.41) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Коментарі: (2)


  21. х Лисиця - [ 2007.07.11 17:03 ]
    Сум
    Душа збирає сутінки на плечі,
    Мішок багнюки й знову НА ДОБРАНІЧ
    І ти шакалом дивишся на втечу –
    Тепер не має місця для удару.
    І ти холодним вітром перемінно,
    То дмеш, то на хвилину затихаєш.
    І запалаєш знову неодмінно,
    Але нікого вже не покохаєш.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.05) | "Майстерень" 5 (5.05)
    Коментарі: (3)


  22. Шкідлива Звичка - [ 2007.07.11 16:52 ]
    Останній поцілунок
    Останній поцілунок...На прощання...
    І я піду..Уже не повернусь...
    На мертвих очах залишу сліди помади
    І на вуста відбиток накладу...

    В душі - і крики,і ридання...
    І плаття підвінечне у крові...
    Було колись палке кохання...
    А помирати буду я на самоті...

    І квіти в домовину покладу я...
    Засохлі маки,подаровані мені...
    Останній поцілунок на прощання...
    І шмат холодної землі...





    Рейтинги: Народний -- (4.28) | "Майстерень" -- (4.19)
    Коментарі: (2)


  23. Мрія Весна - [ 2007.07.11 15:52 ]
    Хризантеми
    "Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
    На білосніжних квітах хризантем!"
    В них залишив себе. Свою частинку
    І тайну всіх, несказаних ще тем.

    Недоторкáнних і кристально чистих,
    У завитку думок і почуттів,
    Ти залишив їх на вікні навмисно,
    Так й не сказавши, що давно хотів.

    А я погляну на красу ранкову
    І вичитаю в квітах слід вагань.
    У поцілунок (відповідь – без слова)
    Вкладу єднання наших сподівань.


    Рейтинги: Народний 4.67 (5.06) | "Майстерень" 5.5 (5.03)
    Коментарі: (6)


  24. Шкідлива Звичка - [ 2007.07.11 15:00 ]
    Під згубні звуки скрипки-самовбивці...
    Під згубні звуки скрипки-самовбивці
    Я спалюю усі старі мости...
    Зов"ялі квіти несу я на труну долі,
    Де в ліжку цинкові коханий спить...

    Старенький склеп...Дві чаші із водою...
    Одик ковток - і разом в небутті...
    Останній поцілунок в мертві губи...
    Прикрию віки...Спи,коханий,спи...

    Під згубні звуки скрипки-самовбивці
    Я попалила із життям мости...
    Осанній крик...Дві чаші не з водою...
    Жди мене,коханий,жди...


    Рейтинги: Народний -- (4.28) | "Майстерень" -- (4.19)
    Прокоментувати:


  25. Олесь Холодний - [ 2007.07.11 15:36 ]
    Трішки про себе та реальність, з іронією та смутком
    А місто тремтить од болю.
    Поламані сплять трамваї.
    Лиш хмара змива грозою
    Тілесні криваві рани.
    В куточку засне каліка
    Із мрією й клунком смутку.
    Чи є у тім світі ліки?
    А, може, чи є отрута?
    Збагнути чужії долі
    Не зможе байдужий поспіх,-
    Крокую у даль поволі,
    Крокую в безмежний простір.
    Шукати чужим рятунок?
    Благати чи гріш для себе?
    У кожного свій керунок.
    У мене своя потреба.
    Поети зовуть до бою
    У теплих (еге ж?!) покоях.
    А місто тремтить од болю,
    У міста нема героїв.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.32) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (10)


  26. Олеся Гавришко - [ 2007.07.11 13:38 ]
    Безтурбоні роки
    Втікала, думала, ховалась
    І мріяла літом про весну.
    Стежка життя у вузол завязалась,
    Раптом відчуєш дежавю.

    Старовинне місто Лева,
    Минає тут твоє життя.
    Та якось зрозумієш, що невдома,
    Що ти усім тепер чужа.

    Будуєш плани на майбутнє,
    Втілюєш якісь із них в життя.
    Та тільки роки безтурботні
    Не повернеш, нема їм вороття


    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (4)


  27. Олеся Гавришко - [ 2007.07.11 13:25 ]
    Дивина навколо
    Стелиться біле латаття,
    Пахощі лаванди чути з саду,
    Свіча томиться згоранням,
    Тополі височать позаду.

    Опали локони на плечі,
    Твій погляд сум мій розвіває.
    Стають яснішими всі речі,
    Крадькома вітерець кудись літає.

    Сни витають, як птахи,
    Співає мелодія в серпанку.
    З небес падають зірки,
    Ще мить лишилась до світанку.

    2007













    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  28. Олеся Гавришко - [ 2007.07.11 13:51 ]
    Чари
    Твої чари
    Мій світ руйнують.
    Хотілося, але не будують,
    Лише малюють
    Замки з марципану.
    Твої мрії
    Пухнасті хмари.
    Навколо одні нездари.
    Та незабаром
    Ілюзією жити перестану.
    2007


    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  29. Роман Коляда - [ 2007.07.11 11:45 ]
    ***
    Чимчикуючи містом,
    Чимчикуючи містом нічним,
    Я впізнаю себе
    В віддзеркаленні темних вітрин,
    Чимчикуючи містом нічним.

    Чимчикуючи містом,
    Невпізнавано чистим.
    Я почую крізь хмари
    Щось просипане срібним намистом,
    Чимчикуючи містом нічним.

    Чимчикуючи містом,
    Що під ранок стає
    Надзвичайно росистим,
    Я відчую, що чистим
    Я став перед Богом,
    Просто крокуючи містом.


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.54)
    Прокоментувати:


  30. Роман Коляда - [ 2007.07.11 11:03 ]
    Байсікл рейс*
    Коротка спідниця
    й коротке життя
    короткої хитрої думки.
    Смуток в очах
    й у розкішних зубах
    плювочок жувальної гумки.
    Довге зітхання
    і довгий мінєт
    в довгій розтерзаній ночі.
    Добре обкатаний
    велосипед.
    Хто тебе хоче?

    __________________
    *Назва пісні “Queen”
    з подвійним змістом –
    «кататися на велосипеді»
    англійською так само
    може означати
    «трахатися з повією».


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.54)
    Коментарі: (7) | ""


  31. Роман Коляда - [ 2007.07.11 11:10 ]
    ***
    Щось щемливе
    шаснуло повз,
    по щоці.
    Не вхопиш.
    Якось небо
    глянуло на мене,
    наче я не летів, а повз.
    І сказало
    Щось щемливе.

    Так тремтливо
    Зависли
    Краплі сліз.
    А із неба
    Все одно
    Ніхто не зліз.
    Все одно
    У душі
    Так тремтливо.

    Защеміло
    В душі.
    Наче серце
    В лещатах
    Защемило.
    Навесні
    Серцям,
    Повз які щось щемливе шаснуло –
    Так тремтливо.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (1) | "http://poezia.org"


  32. Роман Коляда - [ 2007.07.11 11:25 ]
    ***
    Ти бачила, як небо над Карпатами
    Зірками зазирало мені в душу,
    Як мрії, що їх Бог створив крилатими,
    Мені співали, що здійснити мушу.

    Ти бачила, як винограду лозами
    У кров мою текло нестерпне сонце.
    Ранковими, живими диво-росами,
    В моєму серці збуреними грозами

    Ти чуєш, Бог співа тобі Осанну,
    А я тихцем молюсь на самоті,
    Аби була ця зустріч не остання
    У звивистім моїм земнім житті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (1) | "збірка"


  33. Юлія Гордійчук - [ 2007.07.11 09:36 ]
    ***
    На тебе не ворожитиму,
    Бо хто ти мені такий?
    Не питатиму і не знатиму,
    Чи досі хоч трохи мій.
    Липень тече так неквапливо
    Повз наші будинки. Хай…
    Не спатиму, знов не спатиму,
    Бо снитимешся - і край…


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.2)
    Коментарі: (4)


  34. Юлія Гордійчук - [ 2007.07.11 09:26 ]
    Перші підсумки літа
    Солодкий напій якось вмить прогірк,
    Блакитні вени й серце пропаливши.
    А ще мої дурні наївні вірші
    Пливли, мов бруд, що разом з кров’ю стік…
    І місто мстиво так дощем залите,
    Не хоче й знати, хто я, що я, де я…
    Жорстоко й просто: будь собі суддею…
    Іди собі, дитинко, хтіла ж літа...
    Піду. Повз теплі сонні ліхтарі,
    Повз лінь і тишу твоїх вічних вулиць,
    Встигаючи щоразу розминутись
    З очима тих, хто зараз у тобі.
    Піду. Повз твої марева і тіні,
    В істериці: «Це ж твій був подарунок!
    Це ти його мені…» Й, мов поцілунок,
    Відчую біль десь зліва у спині…
    Самотній день сірітиме в кутку,
    Ти усміхнешся й ткнешся у плече
    З попаленими венами. Пече…
    Я присудила: знов до нього йду.


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Коментарі: (1)


  35. Олексій Батченко - [ 2007.07.11 00:21 ]
    APOKALIPSIS
    Люди упали на землю,
    Они проклинали тот страх,
    Который дарили им деньги,
    Те, что лежали в ногах

    Солнце зашло за ровнину,
    Укутав людей темнотой,
    И луна, что всегда восходила -
    Осталась на вечный покой.

    Лишь звёзды светили, мерцали,
    Играли и падали вниз,
    О землю они разбивались -
    Как стаи покинутых птиц.

    А туман, - что всегда прекращался -
    лиш только наступит заря,
    Сегодня навечно остался,
    Сегодня заря не взошла.

    Ветер над этим промчался,
    Он видел всё горе и страх.
    Он не плакал,он только смеялся
    И летал, - превращая всё в крах.

    А ветви оживших деревьев
    Стучали по стёклам квартир.
    Они просто хотели проверить -
    Может ветер кого-то забыл?

    И по морю волна покатилась,
    И посыпались камни со скал.
    Кто-то думал, - что всё это снилось,
    Кто-то молча молился богам.

    За последние вдохи вцепились, -
    Наблюдая за павшей звездой.
    О нет...выжить они не стремились.
    ОНИ ПРОСТО ПРОЩАЛИСЬ С ЗЕМЛЁЙ.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  36. Олексій Батченко - [ 2007.07.11 00:22 ]
    Бесцветность
    Обзор наполнен серым цветом,
    Весь мир, иллюзии, мечты,
    Уже почти не видно света,
    Увяли как-то все цветы..

    По кругу серое пространство,
    Деревья, стаи птиц, дома,
    И даже небо как-то странно
    Одето в серые тона.

    Мне это быстро надоело,
    Я лёг, чтоб это всё проспать,
    Но сон наполнен чёрно-белым..
    В поту проснулся. Нужно встать!

    Но нечем, черт возьми, заняться,
    Включил TV всему на зло...
    О, Нет! Я мог бы догадаться...
    Там чёрно-белое кино.


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  37. Оксана Мовчан - [ 2007.07.10 21:35 ]
    О, смерть
    О, смерть!
    Я бачу свою смерть – вона близька…
    Мене торкається її рука –
    вона холодна…
    І ніби гадина вже шию обвила…
    Заблукла ніч торкається утроби.
    Я не знаходжу спокою у собі,
    Карбую в пам’яті брудні слова.
    На відстані двох кроків від СУДЬБИ
    Я каменем летіла до могили,
    Спинялась чорна кров у моїх жилах
    Та гілку лавра подавали голуби…
    Відроджена надія на життя
    Затуркана, о смерть моя, тобою!
    Залиш мене на самоті з журою.
    Я бачу сни про своє каяття…
    То так приємно бути в глибині,
    Бо в ній я почуваюся щаслива.
    Я роздала всім по шматку ті сили,
    Які збирала по краплині у труні.
    О, смерть моя, велична ти!
    Я тішусь з того, що тебе вже маю
    І міцно-міцно за долонь тримаю
    І на плечах несу благі хрести…


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.96)
    Коментарі: (1)


  38. Оксана Мовчан - [ 2007.07.10 21:27 ]
    Брудний янгол
    Ти мене спокусив.
    Я з’їхала з глузду,
    Я втратила гордість.
    Ти практично залишив мене без сил
    І в багнюці я грузну…
    Та де ж твоя совість?

    Ти не бачиш, як гину?
    Ти не чуєш, як плачу?
    За спиною твої два янгольські крила
    Почорніли, мабуть, за годину.
    Я п’ю за удачу!
    Не збагну: чи я спала, чи вічно жила?

    Але то була втіха, безглузда утіха,
    Я не буду таїти від тебе гріха
    Закохалася я, мов дівчисько, наївне
    до крику, до сміху,
    До болю… раптового нестерпного болю
    У янгола брудного,
    У тебе! Убий мене любов’ю!
    Втопчи у душу ніжні почуття!
    Малюй кохання в серці брунатною живою кров’ю
    І поверни мені єдине – волю до життя!

    Брудний мій янгол! Ти нестерпний у своїх бажаннях,
    Твої принади щирі і святі.
    Я помираю в світлих сподіваннях,
    Що ти ще явишся мені у сні!
    І зцілиш, оживиш, одухотвориш,
    Спокусливо цілуючи вуста.
    Проте ти так мене навік спотвориш,
    Тож не чіпай! Хай буду я свята…


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.05) | "Майстерень" 4.75 (4.96)
    Коментарі: (1)


  39. Катерина Івченко - [ 2007.07.10 19:02 ]
    Ой на Івана, ой на Купала...
    А, може, папороть піти шукати?
    В купальську ніч, не вгледівши вінка...
    І тільки ліс за спиною зітхатиме
    Німим питаннями – „це ще хто така?”
    Згадай-но, ліс...
    Тим пишним літом,
    В якому ти впізнав мене одразу –
    Не шкодував для мене того квіту,
    Що зазвичай цвіте одного разу...
    Не пам’ятаєш?..
    „Як будуть питати
    Чого ти блудиш лісом серед ночі,
    Кажи, що цвіт той щастям має стати,
    Скажи їм, серце, просто в очі:
    Не лихоманка знов тебе трясе,
    Хто знайде, ніби підійме завісу, -
    Відтак на світі знатиме усе...”
    Нагадувала я на мові лісу.
    ...Чому я тут?
    У надвечір’я ворожили,
    Плили човнами, берегами йшли.
    А два вінки, що першими пустили,
    У воду майже зразу і пішли...
    Навіщо ворожити тій, хто знає?
    Яку русалки мають за свою?
    Тужлива пісня знову серце крає,
    А я в лісній гущавині стою...


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  40. Люта Ольга Козіна - [ 2007.07.10 18:28 ]
    Непобачення
    Я так хотіла бігти на побачення,
    Немов дівчисько, червоніти й танути,
    Але чомусь стою. Прошу пробачення,
    За непобачення, за все, за наші рани ті…
    Я б так хотіла бігти на побачення
    В новій сорочці кольору небесного,
    Але стою. І вже не має значення,
    Що я була… терплячою та чесною.
    Я б так хотіла тобі розказати все!
    Про це, і те, про ще якісь дрібниці…
    Але мовчу! Це марність чи розплата це?
    Це страх чи відчай? Гордість чи дурниці?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (10)


  41. Олексій Батченко - [ 2007.07.10 17:16 ]
    Навіщо
    Спитай мене: "навiщо це життя?,
    Навiщо зiрка знов упала на долоню?,
    Для чого день в який немае вороття?,
    I нащо жити нам у вiчному полонi? "

    Я вiдповiм тобi - Цуратися не треба
    Тих марних слiв що були сказанi колись!,
    А зiрка нам для того впала з неба -
    Щоб ми ii пiдняли знову ввись!


    Рейтинги: Народний 5 (5.04) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  42. Варвара Серафим - [ 2007.07.10 17:39 ]
    ***
    Я спокійна, як кобра масою m довжини l,
    що підскакує вертикально вгору зі швидкістю v.
    Перефразовано з якоїсь задачі для 1-го курсу

    „І шо то за дні такі пішли?” Вечори? Ночі? Ранки?
    І де шукати адекватної реакції?
    З ким спілкуватися і як „віднайти свого”?
    Банальність. Вона усюди (банальна фраза, чи не так?)
    Божеволію від браку оригінальності!
    Люди! Де ви??? Відгукніться!
    Закиди: „Твори оригінальність сама”.
    Можна.
    Але не хочу.
    Втомилася.
    Дарувати радість втомлюються.
    Бути поганим, як і хорошим також.
    У чому, власне проблема?
    Спочатку цікаво.
    Створюю казку для того, кого люблю.
    Хто для мене важливий
    .
    ?
    ...
    У відповідь – тиха вдячність
    І все
    А у мене немає казки
    Ніхто її не вигадував і не дарував
    Кажуть – непрактична
    Хай так!
    Кажуть – фантазерка
    (живи і тішся тим, що маєш)
    Хай так!
    Цінуй те, шо є
    (А що могло б бути?)
    Брак спілкування
    Адекватного
    Дуального
    Напівдуального
    Активного
    (Мудрого? Розумного?)
    Хм.
    Напевне ні.
    Швидше за все, щирого і небайдужого
    Пишіть –
    І я відповідатиму.
    Але не фразами на кшталт
    „Гарна сьогодні погода”
    „Вишли мені своє фото”
    „А скільки тобі років?”
    „А чи не пішла б ти...”
    Творитимемо разом казку
    Можна сумну/
    приємну/
    цікаву/
    ліричну/
    (як варіант – еротичну:)
    ...
    смішну
    лише не страшну


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.06) | "Майстерень" 5.13 (5.06)
    Коментарі: (4)


  43. Варвара Серафим - [ 2007.07.10 17:55 ]
    ***
    Якби ти залишив мені хоча б грудочку цукру
    малесенький кубик рафінований
    щоб у найнестерпнішу нестерпність
    могла засолодити душу

    якби ти залишив мені хоча б дрібоньку солі
    на дно коробки сірникової
    щоб у зсолоніле серце
    солоні крихти могла досипати

    якби ти залишив мені хоча б шматочок паперу
    нерівним почерком списаний
    Щоб тремтячою рукою
    пестити могла і цілувати

    речових опредметнених до болю банальних
    крихту мізерну спогадів
    сублімують кадри фільмів старих
    та плач шестиструнної подруги


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.06)
    Коментарі: (1)


  44. Олексій Батченко - [ 2007.07.10 16:11 ]
    Тебе
    Позабудь о печалях и бедах,
    Будь сильнее всех будничных драм!
    Я с тобой! Без тебя меня нету...
    Я тебя никому не отдам!

    А в минуты тоски незабвенной,
    Когда хочется плакать и спать, -
    Ты прислушайся к звукам вселенной
    И попробуй чуть-чуть помечтать.

    Если ветер подует в окошко,
    Поколышит на ветках листву, -
    Это я говорю тебе: "Крошка,
    Я тебя очень сильно ЛЮБЛЮ!"

    Если где-то воркочит кузнечик
    И мешает уснуть по ночам,
    И минута сливается в вечность, -
    Ты подумай - ведь всё это Я!

    А когда просыпаешься рано
    Под весёлое пение птиц,
    А в окне виден свет за туманом, -
    Это я говорю тебе "СПИ!..."

    Даже если вокруг тишина,
    И природа жестоко молчит...
    Всё равно ты не будеш одна!
    Я с тобой, пока сердце стучит!

    Посмотри на звезду или солнце,
    На луну или тень за окном...
    Я ВЕЗДЕ! Я с тобой! Сердце бьётся...
    Я с тобою и ночью и днём!


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.03)
    Прокоментувати:


  45. Олексій Батченко - [ 2007.07.10 16:26 ]
    Сон
    Я бачив сон про вiчне лiто,
    Про вiчне сонце i любов.
    Коли усе теплом зiгрiте,
    Та ранком все це зникло знов.

    Я знаю що живу даремно -
    Лише для того, щоб пiти
    Колись туди, де вiчне небо,
    Де тiльки свiтло i думки.

    Я прокидаючись благаю
    Заснути знову... Назавжди!
    Але встаю i вирушаю...
    Кудись iду... Але куди?

    Iду туди, куди накажуть,
    Туди, де не чекають знов.
    Мої думки про все розкажуть -
    Про те, як проливалась кров,

    Про те, як хочеться лiтати
    Торкаючись самих зiрок,
    Як зранку боляче вставати
    I знати що це був лиш сон.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.04) | "Майстерень" 5.25 (5.03)
    Прокоментувати:


  46. Юрій Лазірко - [ 2007.07.10 16:13 ]
    У Храмі
    Світло.
    Світло, що вдихає ладан,
    ховається у "Тіло і Кров" до
    Чаші.
    Тло.
    Тло, проникнене Світлом,
    через Кров і Тіло, п`ють Душі
    наші.
    Храми.
    Храми - віконні "рами",
    а "х" навмисне на хрестик
    схоже.
    А ми?
    А ми світимось випитим небом,
    досягаєм руками "рами"- скло відсутнє.
    О, Боже!

    10 Липня 2007


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  47. Тетяна Лопушняк - [ 2007.07.10 15:10 ]
    ***
    огидний дотик не змивається водою
    слова невчасні виглядають як смішні

    або незрозумілі,

    наче звуки на фальшивому роялі

    нещирі усмішки не можуть стерти вчора...
    вчорашні відчуття обману й зради...

    як алкоголь із тіла не зникає за годину
    як дим не вивітрити з затхлої кімнати


    Рейтинги: Народний 5.13 (5) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Коментарі: (3)


  48. Роман Коляда - [ 2007.07.10 13:03 ]
    Містичний блюз
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав, несвідомо закінчу,
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Мимоволі святий, несподівано грішний.

    Так додому хотів повернутися пішки,
    Бо збентежені хмари за сонце тепліші.
    Повернутися в дощ набагато світлішим,
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Та зненацька із неба повіяло іншим
    І обличчя ставали дедалі простіші
    І буле неможливо лишатись колишнім
    Невідомо коли, невідомо навіщо.

    І здалося далеке непізнаним ближнім,
    І минули роки заклопотаним тижнем,
    І став голос юрби за сумління тихішим
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав і не знав, як закінчу.
    Не робивши пусте, не співавши абищо
    Став поволі святим, хоч вважав себе грішним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (7) | "http://poezia.org"


  49. Роман Коляда - [ 2007.07.10 13:47 ]
    В піснях старого цвіркуна.
    Полістилістичне щось імені безсмертних.

    Вступ.

    В піснях старого цвіркуна
    Відлунює і час, і простір,
    І Всесвіту вага і розмір
    В піснях старого цвіркуна.

    В піснях старого цвіркуна
    У кожній трелі – три парсеки.
    Й звучать зірки – такі далекі
    В піснях старого цвіркуна.

    В піснях старого цвіркуна
    І «хай живе…» й «memento mori».
    Проста краса й таємних знаків море
    В піснях…
    (серпневих, десь на сконі літа,
    де падають зірки в стерню від жита)
    самотнього
    …старого цвіркуна.



    Цвіркун імені Мацуо Басьо

    Цвіркун заспівав за вікном
    Так друзів багато померло
    Скоро зима.



    Цвіркун імені Роджера Уотерса

    В піснях старого цвіркуна
    Звучать нові галюцинації
    Я не зміню орієнтації
    Скоріше всіх пошлю я на…

    В очах старого цвіркуна
    Маразм розмножений фасетками
    Шестисотковими фазендами
    Розбрівсь народ наш з бодуна.

    В мізках старого цвіркуна
    Останній здогад ледь зажеврів
    Аби вже геть не здали нерви
    Потрібна захисна стіна.

    В піснях старого цвіркуна
    Звучать Pink Floyd’s галюцинації.
    Хрєново все в моєї нації,
    Чи мо’ й її послати на…


    Цвіркун імені Івана Котляревського

    Цвіркун. Він був старий гуляка
    І змолоду – на повну жив.
    Здоровий, сильний лобуряка
    З мозгами не завжди дружив.

    Сьогодні ж він співає нам
    Своїм сюрчанням монотонним,
    Що ні тротилу мегатонни,
    Ні бункери багатотонні,
    Ані красуні на балконі
    Й холодна цівка біля скроні
    Душі спасіння не дарують.
    А вороги – невидимо пантрують
    І тільки зойки тих, кому на цвинтар,
    Ледь-ледь позначать лінію вогню.


    Цвіркун імені Володимира Маяковського

    Цвіркун.
    Затирає резонансами скроні.
    Кострубато докричатися
    Намагається
    Крізь долоні,
    Що рота Всесвіту затуляють.

    Цвіркун.
    Жалюгідна комаха з жалом
    У вигляді шалу,
    Що будять у серці
    Його скажені пісні
    Напередодні осені.

    Цвіркун.
    Провісник наглої смерті
    Чи літописець затертих
    В пилюку віків
    Міжзоряних істин.
    Крилатий і крихітний містик.

    Цвіркун.
    Голос мого безсоння,
    відлуння мого сумління,
    надія на можливість спасіння

    допоки ти
    здатен
    чути
    його пісню…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (1) | "htto://www.poezia.org"


  50. Ірина Кобевко - [ 2007.07.10 13:23 ]
    Я ЛЮБЛЮ ДОЩ
    Люблю я дощ за те, що восени
    Змиває бруд з будинків і доріг,
    За те, що топить листячко й за те,
    Що він болотом під ногами ліг.
    Люблю я дощ за те, що він узимку
    Мороз лоскоче, топить скрізь сніги.
    Дає тепло нам і дає надію,
    Що зеленітиме все навкруги.
    Люблю я дощ за те, що навесні,
    Стопивши сніг, напоює поля,
    За те, що зливами летить додолу,
    А в його краплях мерехтить земля.
    Люблю я дощ за те, що він улітку
    Погасить спеку, вимиє ріллю,
    Поповнить ріки, джерело й озера.
    Сріблястий дощ я будь-коли люблю.



    Рейтинги: Народний 5 (4.41) | "Майстерень" 5 (4.5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1680   1681   1682   1683   1684   1685   1686   1687   1688   ...   1812