ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Самослав Желіба
2024.06.19 21:41
А немає за що мене "на місце ставити", Соболю. Вірш суто гумористичний і без переходу на особистості, на відміну від твоїх пашквілів. Тут зовсім інший рівень культури (і це відчутно).

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Самослав Желіба
2024.06.19 17:43
А наш би Соболь
Втричі більше написав –
Лиш дай паперу.

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.

Артур Курдіновський
2024.06.18 05:11
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.

Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.

Володимир Бойко
2024.06.18 01:50
Тим, що сіють пітьму і смерть, із розумним, добрим, вічним аж ніяк не по дорозі. Повчати любові до ближнього найбільше полюбляють найзапекліші вбивці. Постійна дезінформація призводить до деформації особистості. Якби ми вчились так, як треба, не

Юрій Левченко
2024.06.17 23:30
Моя любов - темно-карі очі,
руде волосся ,що літня злива,
безсонням мучить мене щоночі.
Як вся любов- не завжди щаслива.
Моя остання любов - це пастка !
Я ,наче миша ,що зголодніла
й сама хотіла до неї впасти,
без страху втратити душу , тіло...

Олександр Сушко
2024.06.17 08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо. Чи можна вв

Самослав Желіба
2024.06.17 08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.

Світлана Пирогова
2024.06.17 08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися невпору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 13:35 ]
    Жіночі голоси. ХIV
    Куди ти, коханий, насалюєш лижі?
    У лісі лютують паняночки хижі.
    Їх губи криваві, і пазурі гострі,
    До кого, коханий, збираєшся в гості?

    Куди ти, коханий, збираєшся в ластах?
    У морі юрмляться русалоньки ласо,
    Хвости їх магічні, а сіті довічні,
    Кому зазирнути збираєшся в вічі?

    Куди ти, коханий, подався у мештах?
    Чого ти шукаєш в капканах і вершах?
    Тебе вбережу, мій білісінько босий,
    Застрибуй на мене, коханая просить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (33)


  2. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:39 ]
    Жіночі голоси. ХІІІ
    Горю я, пашію від пристрасних слів,
    Мене мій коханий зайняти зумів,
    Женемо на пашу овець та козлів,
    Та попід місточком чига зелен змій,
    Любов і цілунки минуть задарма,
    І вікна розпише голодна зима,
    Лети, мій лебедику, в край золотий
    На крильцях білесеньких ти,
    Лети, мій лебедику, доленько, серце,
    Твоя ніжна панна конає без сексу.
    Горю я, пашію, скропи мою плоть,
    О Боже! Я грішна! Помилуй Господь!


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  3. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:09 ]
    Жіночі голоси. ХІІ
    Фарбуюсь за дзеркалом яро чимдуж,
    Смакую помаду, підкреслюю туш,
    Привіт, узурпаторе білих ланіт,
    Загарбнику білого тіла привіт!
    Ти перс непокору моїх придушив,
    Але догоряє терпіннячка гніт,
    І губ вибуха динаміт!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (3)


  4. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:42 ]
    Жіночі голоси. ХІ
    В холоднім струмочку я ніженьки мила,
    Зронила в струмочок лавандове мило,
    Спустила сорочку,
    Купалась в струмочку,
    За милим-коханим тужила.

    На луках зелених сушила волосся,
    І голос вплела в трав багатоголосся,
    Убралась в віночок,
    Під серцем синочок,
    Ти поряд, коханий? Здалося...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (4.97)
    Коментарі: (6)


  5. Надія Горденко - [ 2007.02.02 08:29 ]
    Чарівна ніч
    Небо сяє над землею
    В зорянім убрáнні,
    Сон летить над усією
    Тишею в коханні.

    Вже дріма трава пахуча
    І дерева свої віти
    Похилили в сні, і кручі
    Стихли – снять, неначе діти.

    Дума з думкою снувала
    Й колихалась, засинала.
    Ніби хочуть зазирнути,
    Зорі в душу і... заснути.

    Нічка тиха і чарівна...
    Незмірéнне небо сяє.
    Нічка чарами царівни –
    Все у сні заколихає…


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:45 ]
    Епітафія
    Епітафія
    ( на пам’ятник загиблим солдатам)

    По чужій волі
    на твою долю
    випало. Випало
    в чужі гори…
    А матері горе
    серце випалило…


    Рейтинги: Народний 6 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  7. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:46 ]
    наснилось знов минуле літо
    * * *
    наснилось знов минуле літо
    піском на литках
    доменним пляжем
    як злитки
    стегна
    груди
    люди
    куди не глянь - лиш голизна
    …хто зна
    чи ж ви на зиму
    смердючу нафталіном
    витягнете з шафи
    одіж?


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  8. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:18 ]
    змінюю день на ніч...
    * * *
    Сальвадор Далі
    „Великий мастурбатор”

    змінюю день на ніч
    новими шкарпетками з шафи
    змінюю день на ніч
    чашкою чорної кави
    змінюю день на ніч
    грою з собою в шахи
    змінюю день на ніч
    боляче та з розмахом
    змінюю день на ніч
    в суміші днів і чисел
    змінюю день на ніч,
    але чи є в тім смисл ?


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (30)


  9. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 20:48 ]
    Жіночі голоси. Х
    Тобою дихаю й живу,
    Спасибі, любий, за світанок,
    Як твій мене обійме ранок,
    Я забуваю про журбу.
    Тобі завдячую життям,
    Це ти убрав дерева гарно?
    І парк прикрасив філігранно?
    До казки проступаю я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (7)


  10. Костянтин Куліков - [ 2007.02.01 20:50 ]
    Там, де від часу тісно...
    ***
    Там, де від часу тісно
    До клекотіння в горлі,
    Чорний у небі Місяць,
    Змученій від агонії.

    Струшую пил колишній
    Я нецензурним словом...
    А на планеті нижче
    Свято Різдва Христового.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.37) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  11. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:53 ]
    Жіночі голоси. ІХ
    Руки дужі твої обіймаю.
    Я кохаю, кохаю, кохаю.
    Розчиняюся цукром у каві,
    Поцілунки солодкі, ласкаві.
    Я відважна, голодна і дика,
    Слава Богу, послав чоловіка.
    І Сергійка, й Миколку, й Степанка.
    Шкіра дихає пристрасно п’янко.
    Я приборкую левів і тигрів
    Під цілунки ласкаві і щирі.
    Що за фауна в нашому цирку?
    Я мисливцем за здобиччю зиркну.
    І в трофейне сідаю Феррарі,
    Мерс підморгує зваблено фарі.
    І в трофейне вбираюсь хутро.
    До побачення, Київ, метро.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 4.5 (4.97)
    Коментарі: (5)


  12. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:02 ]
    Жіночі голоси. VІІІ
    Де блукаєш, коханий?
    До мене іди.
    Обережно ступай-но у сонця сліди.

    З ким ти б’єшся, коханий?
    Іди до долонь.
    У долонях солодких моїх охолонь.

    Де пиячиш, коханий?
    Іди-но до губ,
    Захмелієш, солодкий, від пахощів клумб.

    Де ти, де ти, коханий?
    В підвалі? В кафе?
    Під колготи чиї ти спустив галіфе?

    Я чекаю, коханий,
    До мене іди,
    Я жадаю ковточку п’янкого. Води.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (7)


  13. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:57 ]
    Жіночі голоси. VІІ
    Коханий, коханий,
    Чому ти не гарний?
    Де біцепс, де тріцепс?
    Де зачіска й зуби?
    Чекала я принца,
    Влюбилася згубно.
    Кохаю коханого в довгім авто,
    Мені так пасує хутро і манто.
    З коханим-коханим шалений роман,
    Мені так пасує новий діамант.
    Коханий, коханий, помри вже скоріш,
    Я мачо одному придумала вірш!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  14. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:11 ]
    Жіночі голоси. VІ
    Я пристрасті вибух,
    Нестримна і дика,
    Образ твоїх глибу
    Проб’є ця гвоздика,
    Кайдани обіймів
    Розірву на шмаття,
    Підковдрові війни,
    Та знай бо, не тать я.
    Цілунки, обійми,
    Кохання, вино,
    Як щастя повіє,
    Чекала давно,
    І коси свої
    Пустила вогнем,
    Шалені бої,
    Ти будеш конем...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)


  15. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:31 ]
    Жіночі голоси. V
    Життя се прекрасне в твоєму авто,
    Коли убираюсь в коштовне хутро,
    Коли діаманти виблискують ніч,
    Коли ув обіймах твоїх віч-на-віч.
    Життя се прекрасне у ліжку твоїм,
    Коли на сніданок коханого з’їм,
    Життя се прекрасне, прекрасна любов,
    Кохай мене, милий, без зайвих розмов!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  16. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:57 ]
    Жіночі голоси. ІV
    Візьми мене, любий, далеко-далеко,
    Куди відлітають на зиму лелеки.

    Візьми мене, любий, у мрії свої,
    Де пісню солодку піють солов'ї.

    Візьми мене, любий, у сонячні висі,
    Де ми, відлітаєм, як вольнії птиці.

    Візьми мене, любий!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (3)


  17. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:58 ]
    Жіночі голоси. ІІІ
    Чарівна царівна вдивляєсь в вікно,
    Царівна чарівна чарує вино,
    Тобі, мій коханий, солодкий нектар,
    Прийми із долоней божествений дар,
    Тобі, мій коханий, любов і вуста,
    Без тебе конаю, без тебе пуста,
    Люби мене, любий, люби над усе.
    Нас річка любові над хмари несе.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (7)


  18. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:10 ]
    Жіночі голоси. ІІ
    Кохай мене, любий,
    Над місяць і небо,
    Над зоряні юрби,
    Шаленства потреба,
    Знеси мене, друже,
    Над небо і місяць,
    Тяжіння подужай,
    Тужіння не бійся,
    Кохай мене з бою,
    Неначе востаннє,
    Я прагну з тобою
    Зоріти в коханні!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  19. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:13 ]
    Жіночі голоси. І
    Тебе любила, як в кіно,
    До забуття і насолоди,
    І мріяла винагороди,
    Коштовний келих під піно,
    Та обірвалося кіно,
    Суворий вітер проганя
    Білесість ангельського неба,
    І зникла у тобі потреба,
    Кохаюсь далі навмання,
    Не бачив хто мого коня?


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (11)


  20. Володимир Ляшкевич - [ 2007.02.01 18:26 ]
    Столичний блюз
    “- Зачароване”… Тільки вуста
    на світлині не знають мовчання;
    “- Білосніжне”… І спалах листа
    не верне мовчазного бажання;
    “ - Дивовижне”… І крапка. Слова
    залишаються до запитання;
    “- Забуття“… Як печаль не нова
    суть прощання.

    “Я-один”, “ти-одна”... Сивина
    нам обом до лиця, до обставин.
    “Я - один”, “ти - одна”... Одина -
    візерунками талих прогалин
    в кожнім кроці, що разом. Дарма,
    нам не вийти удвох із гущавин
    самоти, о столична зима -
    тло віддалин.

    І печать снігопаду.
                                        Пора
    захмелілих вагань на порозі.
    Древніх схилів імла цегляна,
    далечінь поховати не в змозі,
    бовваніє у криці вікна
    за кордоном тепла - дивина,
    о незмінно, картинно одна -
    та сама пелена.

    І столично-безжальна зима,
    чарівниця ковзких будуарів,
    наші кроки розводить сама
    в різні боки одних тротуарів.
    І вже завтра нічого нема,
    крім вина із води, і причалів
    учорашньої ніжності на
    дні бокалів.



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (10)


  21. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 08:43 ]
    дощ за вікном
    * * *
    дощ за вікном
    тиша
    лиш відлуння цокоту крапель
    відмірює час
    чекання сонця…


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  22. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 08:54 ]
    це ти посеред ночі...
    * * *
    це ти посеред ночі
    мої вуста тривожиш
    це ти шепочеш
    ніжності мені
    а то грайливо
    відкидаєш коси
    і усміхаєшся
    я прокидаюсь
    холодною водою змиваю
    тепло твоє – марево сну…
    …і на вулицях міста
    в потоках машин і людей
    я ховаюсь від тебе
    затамувавши подих
    в самотньому сквері…
    …від сигарети нову сигарету…
    з-за рогу будинку
    виходиш ти
    я відвертаюсь
    і вгадую твою ходу
    тебе
    в юрбі людей
    в вікні навпроти
    у ритмі музики
    в своїх віршах


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (6)


  23. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.31 23:27 ]
    В.Висоцький. Коні завибагливі
    Здовж обриву, понад прірвою, у самого та краю,
    Я коней своїх нагайкою шмагаю, поганяю.
    І повітря мені мало – вітер п’ю, туман ковтаю,
    Чую в запалі смертельнім: пропадаю, пропадаю.

    Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
    Ви невпинну не слухайте пліть!
    Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть,
    Я дожити не встиг, й доспівати не вспіть.

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить,
    Та стою, на краю…

    Згину я – мене-пір’їнку ураган змете з долоні,
    І саньми мене галопом повезуть снігами зранку, -
    Ви на кроки непоспішні перейдіть, о мої коні,
    Хоч на трохи путь подовжте до останнього притулку!

    Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
    Не укажчики вам пуга й пліть!
    Та що за коні-то попались, завибагливі геть,
    І дожити не встиг, й доспівати не вспіть!

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить
    Та стою, на краю…

    Встигли ми - до Бога в гості не буває невстигання, -
    Що там ангели співають надто злими голосами?!
    Але може це дзвіночок захлинувся од ридання,
    Чи то коням я кричу, щоб не несли так швидко сани?!

    Повільніше коні трохи, уповільніться ледь!
    Вас благаю, ускач не летіть!
    Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть -
    Як дожити не встиг, доспівати б успіть!

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить
    Та стою, на краю…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 5.75 (5.57)
    Коментарі: (11)


  24. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.31 23:22 ]
    В.Висоцький. Банька
    Протопи мені баньку, хазяєчко!
    Розпечу я себе, розпалю!
    На полоці, у самого кра́єчку,
    Я вагання свої вгомоню.

    Розімлію я до непристойного -
    Ківш холодний й позаду усе,
    І наколка часів культу синяво
    Нашорошить на серці лице.

    Протопи!
    Протопи!
    Протопи ж мені баньку по-білому!
    Я од білого світу одвик,
    Учадію, й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Скільки віри і лісу повалено,
    Скільки звідано горя і трас,
    А на грудях, наліво - лик Сталіна,
    А направо – Маринка в анфас.

    Ех, за віру мою беззавітну та
    Стільки літ почивав я в раю! -
    Проміняв на життя безпросвітне я
    Неприкаяну дурість свою.

    Протопи мені баньку по-білому!
    Я від білого світу відвик.
    Учадію й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Пригадаю, як рано-ранесенько
    Брату крикнути встиг - “Пособи!”
    І мене два конвойні гарнесенькі
    Повезли із Сибіру в Сибір!

    А затим в болотах, на кар’єрах, і
    Наковтавшись сльози із сирцем,
    Біля серця кололи ми профілі
    Щоби чув він, як тяжко серцям!

    Не топи ж мені баньку по-білому!
    Я од білого світу одвик.
    Учадію й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Ох, знобить од казання докладного,
    Думи пар відігнав од ума,
    Із імли крижаного вчорашнього
    Поринаю в гарячий туман.

    Та помчали думки попід тім’ячком:
    вийшло - марно клеймований ним,
    і шмагаю березовим віничком
    по відбиткові мрячних годин.

    Протопи – не топи,
    протопи – не топи,
    Протопи ж мені баньку по-білому !
    Я від білого світу відвик.
    Учадію й мені учаділому
    пар гарячий розв’яже язик.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (6) | "БАНЬКА. В. Висоцький"


  25. Юлія Набок-Бабенко - [ 2007.01.31 13:28 ]
    * * *
    Це місто мене з'їсть,
    як сендвіч на сніданок,
    вдоволено зап'є
    компотом із калюж.
    Йому замало тіл
    мальованих коханок,
    що пазури свої
    розкрило і для душ.
    Це місто мене з'їсть,
    але чи буде смачно -
    нейрони зіпсують
    тваринний апетит.

    ...Можливо, утекти,
    щоб місто це не бачить?
    Лише б не з'їли інші
    із супом на обід...


    Рейтинги: Народний 5 (5.36) | "Майстерень" 0 (5.31)
    Коментарі: (4)


  26. Мрія Весна - [ 2007.01.31 11:02 ]
    Мандри
    Мріями я серце заколишу,
    А думками полечу до тебе.
    Дні тривоги смутку я залишу,
    Бо ти поряд… Іншого не треба.

    Бо з тобою падаю й злітаю,
    Із жаданням знов лечу світами.
    Ніжністю коханого стрічаю –
    Вже весна вітає нас квітками.

    Політаю я з тобою в зорях
    І до щастя я торкнусь душею –
    Смуток миттю розітреться в порох.
    Я залишуся навік твоєю!


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Рижа - [ 2007.01.31 09:26 ]
    Сонети любові. ІV
    Двоє зустрілися, двоє кохалися,
    Двоє були разом завжди.
    І милувалися, не розлучалися...
    Гарна історія? Трохи зажди...

    Двоє чекали, та не дочекалися –
    Ось вона доля слабких сердець!
    Не добалакали, недокохалися,
    Всьому кінець і коханню кінець.

    І тільки вітер гуляє над плесами
    Сонних озер де були вони вдвох,
    Верби зажурені марять все веснами,

    Дивиться з неба насуплений Бог.
    Тільки кохання однак ще воскресне,
    Хай не між ними, але між такими ж...


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  28. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.31 08:26 ]
    Дивлюсь як і раніше...

    * * *
    Дивлюсь як і раніше –
    Милуюсь зорями…
    Зорі шепочуть:
    -Вицвіли очі,
    сивіти пора,
    а ти як мара
    посеред ночі
    спати душі не даєш.
    Може й вицвіли очі,
    Та все ж…


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  29. Марта Шуст - [ 2007.01.31 06:21 ]
    Страх
    Мов по мінному полі ступати тихо.
    Не дивитись у бік, щоб хтось в спину не дихав.
    Моя посмішка – зрада, кожне слово – постріл
    Закипає чи стигне... Не просте, не гостре...
    Не навчитись щоб вчасно, продумано гарно,
    Заплановано щиро, не дивно й не марно...
    Запитати й забути в який бік від болю
    Тоді жити й не жити, зіграти ролю.
    Проминути слова, що дихали ствітлом.
    Чи то сніг чи то попіл навіяло вітром.

    Мов по мінному полі ступати тихо...
    Замітає сліди. Ніхто в спину не дихав...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.04)
    Коментарі: (2)


  30. Марта Шуст - [ 2007.01.31 01:49 ]
    ***
    Cумно чомусь, лиш сумно
    Біль ще слизить, та дарма.
    Краплею так бездумно
    Знов заморозить зима
    Душі, що все шукають
    В комусь своєї вини...
    Хоч так насправді знають,
    Що вже спізнились вони.
    В залі цій дивно, облудно
    Жили витягують без каяття.
    Там де жорстокі підсудні
    Та милостивий Суддя...
    І так здавалось просто
    У чистоті й доброті сердець
    Втриматись від спокуси
    Кинути з натовпу свій камінець...


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (11)


  31. Аня Біла - [ 2007.01.30 22:38 ]
    Зима
    Мете.. зима нарешті...
    сніжинок літ у скло...
    і я шукаю... Де ж ти?
    дороги замело...
    Та місяця чарівний
    блиск стежку освітив
    і я до тебе, рідний,
    дійду! Якраз до жнив.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (13)


  32. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.30 21:33 ]
    побажай мені щасливої путі

    * * *
    побажай мені щасливої путі
    я йду в зачинене вікно
    оголеним тілом
    в холодну ніч
    рука ще пам’ятає
    тепло чашки з кавою
    ще чується хруст спілого яблука
    в перемішку з тишею
    він змішується з хрустом скла
    з запахом ночі
    і бруківки…
    невже це кров на губах?
    Щасливої путі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  33. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.30 21:51 ]
    Батькові

    * * *

    …батько
    в дитинстві
    казав:
    – Кусень буде бігати за тобою, Юрку,
    цілий день і просити:”З’їж мене, з’їж!”…
    …скільки квітів не подарованих
    слів несказаних
    ночей невиспаних
    днів безглуздих
    очей в юрбі
    пісень в зошиті
    друзів в часі і в просторі



    ціла пам’ять


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  34. Віталій Круглов - [ 2007.01.30 21:45 ]
    ***
    Подаруєш обіцяне — більше нічого не маєш,
    майже ртутне повітря повільно вертаєш назад.
    Руха темні рідини зима — астматично німі лиш
    від смиріння чи смерті?
    В акрилових смерчах фасад
    із погордою пагорбів вічною пам’яттю вищий.
    Ідентичні Адами шукають не Єву — Ліліт,
    безвідмовною мовою криють когось — а навіщо?
    Тільки тиша гнучкіша та очі сльозить целюліт.
    Місце — частка подій, що не знають, коли їм вершитись,
    непитальним обличчям повіривши, наче собі.
    Все одно не підняти бійців на останні вершини —
    до найближчих боїв прозаїчно холоне обід.
    Атрофія морозів, і навіть тривожно раділо
    розкріпачене радіо в хибних своїх словесах,
    аж густіла вода, та намазалось небо на тіло,
    наче масло на хліб, наче мислі, які записав.
    І забув, і заплутав сліди у нещирих цілунках,
    розтинаючи відчай, од вічності хворих на час.
    Опановую біль у Його передчасних дарунках,
    за обіцяне потім, не скоро, колись, після нас.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  35. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.30 20:28 ]
    Зайшов зігрітись – не зігрівся...
    * * *
    Зайшов зігрітись – не зігрівся
    Зайшов на каву – та дарма,
    Знов сірий вовк мені наснився,
    А в шибку стукає зима.

    Мої безсонні ночі скиглять,
    Мої без тебе дні, як лід.
    Солодкі яблука – нестиглі…
    А пам’ять дивиться нам вслід.

    Журбу холодну не тримаю
    І не кладу на дно душі.
    Один … в забутому трамваї…
    Для тебе знов пишу вірші.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  36. Надія Горденко - [ 2007.01.30 18:34 ]
    * * *
    Твій погляд м’яко поринав у серце,
    Слова кохання сколихнули тишу.
    Ридали душі в тон мінорних терцій…
    Твою любов я в пам'яті залишу.

    Порозсівала я пісні по горах,
    Вони зійшли чудовими квітками,
    А сльози вилились у чисте море…
    Заплаче небо щирими дощами.

    Я назавжди прощалася з тобою…
    Те почуття живе - не вмерло досі…
    А може ще зійде воно весною –
    Кохання те, що ми забуть не в змозі?..



    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Коментарі: (1)


  37. Захар Мозок - [ 2007.01.30 16:49 ]
    Звільнення
    Ти прямуєш у небо.
    Ти дихаєш вітром. Ти босий.
    У долонях несеш
    свого серця сяйливий рубін.
    Заблищали для тебе
    прозорі незаймані роси,
    і для тебе росте
    сонце, як золотий апельсин.

    Ти позбавлений мук,
    бо простились маленькі провини,
    бо кохання без меж
    у Отця. Ти, відправившись в путь,
    став легкіший за звук.
    Ти смієшся, неначе дитина.
    Ти додому ідеш,
    залишаючи днів каламуть,

    як і тлінну свою
    оболонку, що буде віднині
    і повік спочивать
    ув утробі благої землі.
    І немає жалю
    до усіх, хто про тебе жаліє.
    Бо недовго чекать,
    коли прийдуть до тебе твої...


    Рейтинги: Народний 5.3 (5.2) | "Майстерень" 5.5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  38. Юрій Перехожий - [ 2007.01.30 16:15 ]
    Автобус
    Звична череда зупинок.
    Сутінків тягучий глей.
    Сімдесят і п’ять копійок,
    Сімдесят і п’ять людей.

    По „радянських”, „незалежних”,
    Крізь авто блискучий рій,
    Пробиваються додому
    Сімдесят і п’ять надій.

    До вечері, до вечірніх
    Драм, комедій і сум’ять -
    Сімдесят і п’ять копійок
    (Гривня мінус двадцять п’ять).

    Все як завше, все як треба.
    І не чутно сперечань.
    Прислухаються до себе
    Сімдесят і п’ять мовчань.

    Січня схилок. Понеділок.
    Проїзний тариф життя -
    Сімдесят і п’ять копійок
    На долоні водія.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (11)


  39. Володимир Мельник - [ 2007.01.30 15:48 ]
    ***
    Мовчи... Благаю, тільки не слова,-
    Вони так легко можуть вбити.
    Ти відчуваєш - тиша ожила,
    Я пропоную її разом пити.
    У келихи наллю кришталь роси:
    Пянкий напій лиш варто пригубити -
    Й так хочеться торкнутися краси
    Небесної, на крилах полетіти
    У сині далі, в кучеряві хмари,
    Зіграти вальс на струнах у дощу,
    Пірнати у твої відьомські чари,
    Стискати руку... А якщо пущу..,
    Якщо не грітимеш мої долоні,
    Якщо розібється роси кришталь,
    То буду жити, як раніш, в полоні
    Холодних слів і питиму печаль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" 5.5 (5.11)
    Коментарі: (7)


  40. Олександр Ітешко - [ 2007.01.30 14:23 ]
    ***
    Зима-коханка морозить щоки цілунками,
    Так спокусливо вистеляє снігом постіль.
    Ти і далі годуєш мене підігрітими обіцянками,
    Від твоєї гри почуттів мені дістається лише біль.
    Не кажеш прощавай,
    Але і не хочеш назначити зустріч.
    Тримаєш мене на відстані,
    Водночас смикаєш за мотузку.
    Щоб не відійшов далеко ти кажеш "кохаю",
    А я все ніяк не можу кохання твого зрозуміти.
    Ти як зима, пестиш мене та не можеш зігріти.
    Холодно… Від кохання твого замерзаю…


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Прокоментувати:


  41. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.30 13:33 ]
    …щоденні гонки на ввипередки
    * * *
    …щоденні гонки наввипередки
    і знову гонг не видихати
    упасти в трави знов і виплакатись
    нема коли
    нема коли
    нема коли
    і в черзі днів обридло все
    мультфільми снів лайно несе
    шоденні гонки в рай (вже падаю)
    що (тільки смерть?) розрадою?


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  42. Олександр Єрох - [ 2007.01.30 10:38 ]
    Свята мета

    Мечем стиралися віки
    І руйнувалися міста,
    Життя минулі сторінки
    Вбирали присмаки життя.
    Старовини важкі літа
    Плили туманом над Дніпром,
    Єднала всіх людей мета,
    Єдина думка за столом.
    Свята мета, щоб край батьків
    Міцнішим став, багатшим був,
    І щоб подяку від синів
    Далекий прадід наш почув.
    А ви, що нам зробли ви?!
    Продали все, що в нас було!
    З кравчучкою по всій землі
    Блукало місто та село.
    По всій Європі розійшлись
    У найми доньки та сини…
    Не так робив ти? Не молись,
    Не гни поклонами спини.
    Ні, не пробачать люди вам
    За беззаконня й бандитизм,
    Які вмираючи дав нам
    У спадщину соціалізм!
    Закон для всіх людей один
    Зробив не так - відповідай!
    Який не був би в тебе чин,
    Людей - не гроші поважай!
    А совість, честь, якщо вони
    В душі від прадідів живуть
    Країні віддані сини
    За всі чини не продадуть!


    Рейтинги: Народний 5 (5.16) | "Майстерень" 5 (5.15)
    Прокоментувати:


  43. Юрій Лазірко - [ 2007.01.29 22:05 ]
    Відчиняю двері
    Пнуться двері - завісам звисно,
    ключ проникся і підійшов.
    Від руки звинній ручці стисло,
    дві підошви хідник знайшов.

    Переблимують вічком тіні,
    і дотримує відстань стук.
    Засув склався у провидінні,
    відштовхнувши від себе звук.

    Переноситься скрип завзято,
    перетерши, мов зашморг, вхід...
    І чекає обійм кімната,
    де черствíє насущний хліб.

    2 Грудня 2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (18)


  44. Віталій Круглов - [ 2007.01.29 21:31 ]
    ***
    Не намагайтеся лишатись,
    коли лишатись — очевидно.
    Себе помітити так важко,
    але є інші — то й дивись.
    Крізь землю проростає довго,
    звиваючись корінням мідним,
    твоя зупинка.
    Зупиняйся.
    Якщо не вдома — значить: гість.
    Кардіограми кардинально
    міняють тактику старіння,
    з каріатидним спогляданням
    непереможений ніким.
    Не обертатися на закид,
    не озиватись гулом ринви,
    перериваючи молитву,
    серцебиття, хулу та гімн.
    І все ж побачити месію
    і не минати облисіння,
    і королівство задзеркалля
    полінувати, як папір.
    Вчувати, як тобі весняно,
    радіти, як тобі осінньо,
    якщо не знаєш, де подітись,
    коли примарився ампір.
    Та невід’ємні всі частини
    для часникових екзорцистів,
    цим містом володіє схиба,
    це місто поглинає гріх.
    Нас ще повернення чекає
    на всі провулки й площі в місті.
    Не намагайтесь залишатись,
    а утікайте з усіх ніг.


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.41)
    Коментарі: (1)


  45. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.29 20:36 ]
    я прийшов у цей світ
    * * *
    я прийшов у цей світ
    щоб розбити буденності склянку…
    ніч-циганка
    буде до ранку
    чекати на ганку
    мене
    поки нап’юсь смарагдового сну
    і захмелілий
    вчамрілий
    (ще в сні)
    вийду на вулицю
    кажу:
    - доброго ранку!
    а сірі-сірі розпечені стіни
    сірий асфальт
    сірі вікна
    сіра черга
    відповідають:
    - давно вже не ранок!
    ніяк не помиряться мій ранок з їхнім…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  46. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.29 20:58 ]
    Залиш мене…
    Залиш мене…
    …але не йди…
    покинь мене…
    …але вертайся…
    люблю тебе,
    але не зжалься
    над тим, чого,
    мабуть, нема…


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  47. Костянтин Куліков - [ 2007.01.29 19:18 ]
    Фарби не вистачає...
    ***
    Фарби не вистачає
    Намалювати зиму,
    Намалювати відчай:
    Разом щоб охололи
    Небо, земля і люди.
    Я повертався тричі,
    Я й учетверте йтиму
    У нескінченнім болі,
    Щоб із тобою бути.
    Фарби не вистачає
    Намалювати біле,
    Чисте та непомірне,
    Звідси - і до нестями.
    Морок зимових храмів
    Сніг покримає вміло.
    Під почуттів шарами
    фарби не вистачає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.37) | Самооцінка 6
    Коментарі: (10)


  48. Олександр Бобошко - [ 2007.01.29 19:23 ]
    * * *
    ...Тільки іноді
    залишки мрій
    мозок стомлений живлять.
    І примушують жити –
    і шити нові прапори.
    Все ще сняться ночами підкорені сніжні вершини
    І безмежні моря-океани,
    й попутні вітри.

    Та за межами ночі
    себе почуваю вигнанцем.
    Щось гальмує мій поступ
    дорогою успіхів-снів:
    Може, надмір вагань?
    Може, брак підбадьорливих слів,
    Не почутих уранці?..

    А попереду – сонячні весни та Вербні Неділі,
    І березові сльози, і яблуні в білім вбранні...
    ...Ну а поки – незайманий сніг
    між убогих будівель.
    Протоптати у ньому стежину
    належить мені.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.39)
    Коментарі: (1)


  49. Захар Мозок - [ 2007.01.29 17:10 ]
    Августин
    В яких тебе носило, душе, сферах
    до втілення у грішному мені?
    Пекуча пам’ять існування перед
    народженням, - як рідної землі

    маленька жменька, що її в дорогу
    беруть мандрівники в чужих краях.
    Ця пам’ять є ознакою, що Бога
    і Дім Його колись залишив я,

    що хворою душа є на проказу,
    і дні її доходять до кінця,
    і що я недостоїн їсти разом
    зі свинями в хліву мого Отця.

    Але - як дивно! - теплиться надія,
    на милосердя Отче і на те,
    що незбагнено Він між нами діє,
    нас ведучи до Себе, що святе

    від віку дане нам Господнє Слово -
    дороговказні зорь ясні вогні.
    Душа моя, ти чиста будеш знову,
    знайшовши спокій довгожданий в Нім.


    Рейтинги: Народний 5 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.15) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  50. Юрій Лазірко - [ 2007.01.29 15:56 ]
    Дотик віртуальності
    Просуваються у меґагерцах,
    У перекликах (мовою потисків)
    Перевтілення дотику в серце...
    І в душі відбиваются пропуски.

    Віртуальні загачення літер,
    Зависання рядків, перегруження.
    Кілобайтово дме меґавітер,
    Із нулів-одиничок... відпруження.

    Відчиняються "Вікна" миттєво,
    І крокуючи нетом в сторінках,
    Гладить мишку Адамова Єва,
    Зупинившись на "кусень" від лінку...

    29 Січня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1686   1687   1688   1689   1690   1691   1692   1693   1694   ...   1780