ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.23 06:09
Щоб не збочити з дороги
І чужу не перетнуть, –
Я, звертаючись до Бога,
Говорю про справи суть.
Адже краще, як порадить
І скерує так мій хід,
Що не буде на заваді
Ані прикрощів, ні бід.

Артур Курдіновський
2024.06.23 00:17
Можливо, краще і не знати,
Що нас зупинить у житті:
Яскраве влітку конфеті
Чи взимку білосніжна вата.

Коли стрімкий застигне час,
Можливо, краще і не знати.
Хто був у чому винуватий -

Олександр Сушко
2024.06.22 13:31
Оце прочитав душороздираючу статтю вищезазначеного автора і волосся стало дибки. Розпочнімо з насвятішого, з займенника Я та його варіацій: мене, мені, мною, мій тощо. А в цього душпастира поетичних душ такого більш, аніж достатньо. Ось дивіться: на м

Світлана Пирогова
2024.06.22 12:10
Не ті слова сказав. Чи є її провина?
І жниво...спрага... У душі - кипить.
Його вже профіль ледь-ледь димно виринає,
Свою розлука тягне тихо нить.

Ще й літо додає гарячого напою.
Спекотний день у роздумах січе.
Химерною стернею ноги коле поле,

Козак Дума
2024.06.22 10:38
Вітаю з днем народження, Василю,
і зичу незрадливого плеча!
Талан тобі нехай дарує сили,
щоб не мілів життя твого бурчак!

Віктор Кучерук
2024.06.22 06:34
Вернешся в дім і я зрадію,
Й до столу радо запрошу, –
І ти умить відчуєш дію
На стан свій ситного борщу.
Уміст рослинних організмів
Приносить користь уже тим,
Що кишковик вбирає ніжність
І легкість суміші рослин.

М Менянин
2024.06.22 01:00
Агов, Україно, як справи брати?
Страждання ж невпинно ведуть до мети!
Чия ціла хата і ціла сім’я?
Чи є ще у серці Христове ім’я?!

Для чого цікавишся справами ти?
Це ж Бога турбує що роблять брати.
До Бога звертаємось – як не крути –

Артур Курдіновський
2024.06.22 00:40
Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.

Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,

Козак Дума
2024.06.21 20:49
Ми зустрілись у теплому морі,
ні хмарини навколо, ні хвиль,
і полинула наша love story,
і покинув серця наші штиль…

І у пахощах липи та хвої,
під мотиви далеких світів,
ти пірнала уся, з головою,

Самослав Желіба
2024.06.21 19:37
   У зв’язку з купою наклепів на мене з боку різних людей я відчуваю деяку потребу розповісти майбутнім і теперішнім про те, який же я є. Не впевнений, що я закінчу цю роботу, а тим паче – за один раз. Але ось я зі склянкою вина вирішив розпочати. Так, я

Юрій Гундарєв
2024.06.21 09:02
Крокую парком.
Згадав Ремарка.

Війна у книжці:
і раптом - ніжність…

Та більше - сум:
вбивають красу…

Світлана Пирогова
2024.06.21 08:22
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.

Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...

Віктор Кучерук
2024.06.21 06:31
Знайомі назви, тільки не такі
Оці відомі ще з дитинства села, –
Дивує в них присутність вояків
І жителів обличчя невеселі.
В кар’єрі тир, на луках – полігон,
А у гайку навіси та намети, –
І гул, і гар од маршових колон,
І окрики сторожових секрет

Микола Соболь
2024.06.21 06:14
Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили... і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
І ось запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати бур'яни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.

Артур Курдіновський
2024.06.18 05:11
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.

Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Багрянцева - [ 2007.02.03 16:26 ]
    Горіла яскраво зірниця...
    Горіла яскраво зірниця
    Ти щось говорив таємниче
    Під гуркіт свинцевого грому
    В моєму похмурому домі
    Безслівно, беззвучно, незвично.

    А ніч листопадила площі
    Ліхтарик тремтів одноокий
    Пускаючи стріли в підлогу
    Ховаючи крила вологі
    Ти знов каламутив мій спокій.

    Десь голосно били у дзвони
    Прощаючись страшно і грішно
    Неначе і справді востаннє
    Вбиваючи цвях у Кохання
    Нещадно, нестерпно, зловтішно.
    31.01.07


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  2. Олена Багрянцева - [ 2007.02.03 16:38 ]
    Не замовкай - скажи іще півслова...
    Не замовкай – скажи іще півслова.
    Скупа розмова,
    Хай вона бринить.
    Нехай тече засніжено-зимова
    Ця добра мить.

    А за вікном шумить,
    Мов канонада.
    В кімнаті пахне свіжий мандарин.
    І Новий рік. І ти.
    Яка я рада,
    Що ти один.

    Біжить потік годин –
    А може, втома.
    Не замовкай – думки твої рясні.
    Мені так тепло, затишно,
    Як вдома.
    Як уві сні…
    21.12.04


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  3. Олена Багрянцева - [ 2007.02.03 16:10 ]
    Я зголодніла на поезії, на звуки...
    Я зголодніла на поезії, на звуки.
    Мені бракує знавіснілих маскарадів.
    А ти стоїш закам’яніло на заваді.
    І не даєш мені ні радості, ні муки.

    Спітнілі ночі закликають до спочинку,
    До екзальтованих учинків і безсоння.
    А ти сидиш, як листопад, на підвіконні.
    І відбираєш в мене вічності хвилини.

    Мовчать уста моїм знесиленим проханням.
    Так важко склеїти нерівні половини.
    А ти лежиш, як всі закохані мужчини.
    І не чекаєш ні розлуки, ні єднання.
    20.03.06


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (3)


  4. Оксана Лущевська - [ 2007.02.03 05:10 ]
    щоранку
    розтиснута жменя -
    я птаха годую
    солодким
    і пряним сном
    немовби
    пшеничним
    дозрілим
    осіннім
    обвітреним
    теплим
    зерном

    в далеку країну
    у вирій
    у вирій
    у лоно
    твоєї весни
    той птах
    віднесе
    неначе
    у скриню
    розніжені
    дивні
    сни

    надвечір, надвечір
    сяде спочити
    понад
    відкритим
    вікном
    зерно упаде
    у теплі
    долоні
    осіннім
    закоханим
    сном

    розтиснута жменя -
    я птаха годую
    солодкими
    пряними
    снами
    щоранку
    щоранку
    я забуваю
    про простір
    і час
    поміж
    нами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (4)


  5. Оксана Лущевська - [ 2007.02.03 05:30 ]
    незвичне
    Традиційні дощі змалювали все місто
    їх холодні відтінки втікали з-під ніг
    у незвичні чуттєві нічні краєвиди...
    Аквареллю дощі тихо впали зі стріх.

    Все сплелося у оргію "кольору - звуку",
    розгойдались тумани в самотніх човнах.
    У прозорій воді твого місяця профіль
    зафарбований в світле на темних тонах.

    Малювала дощем нескінченність мовчання
    краплі падали з стріх - вигравали октави.
    Я дивилась в пусте, ледве тепле горнятко
    і воліла додати ...хоч сонця до кави.

    Традиційністю сум змалював усе місто,
    аквареллю дощі тихо падали з стріх
    у незвичних чуттєвих нічних краєвидах...
    Земля тихо втікала від мене...з-під ніг.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  6. Дмитро Дроздовський - [ 2007.02.02 23:37 ]
    KHolodno
    Ви, хто проходите повз,
    дивні і самонатхненні,
    купка рабів, купка полозів,
    кілька гримас на монеті.

    Граєте, биті, помолоті,
    джаз зі змутнілого скла.
    Холодом вієте, холодом,
    з жил - кажанова імла.

    Сонця на листя шкодуєте,
    холодно дивитесь в ніч.
    Холодно, з вами так холодно,
    холод в корості облич.

    Киньте монетку, холоднії,
    Киньте - цигарку купить.
    Холодно, як з вами холодно!!!
    а доведеться любить...


    Рейтинги: Народний 5 (5.36) | "Майстерень" 5 (5.29)
    Коментарі: (4)


  7. Юрій Лазірко - [ 2007.02.02 21:37 ]
    Мова Формул
    Теоретики і практикани -
    Математики... фізик, біолог...
    Розтлумачте простому профану
    На доступній йому формул мові:

    Чом з найближчих найближча є розстань -
    Перший крок малюка, що до мами?
    Чом з віддалих віддала є відстань -
    У дорозі від серця до тями?

    Чом з найважчих найважча є вагкість -
    Материнська сльоза, що священна?
    Чом з найлегших найлегша є легкість -
    Те `Прощай...`, що пройшло не повз мене?

    Як відняти років експоненту
    І додати незайвого перцю;
    Віднайти, де той важіль в моменті,
    Де тримається розум за серце?

    Як навчити чужих не робити
    Помилок (по яких ми вчимося);
    І ділити `любити` на `жити`,
    Коли `жити` у нуль привелося?

    Як помножити суть в поколіннях?
    (Взявши корінь, не буде як цвисти;
    І летітиме з вітром насіння,
    Як не стане земля огорниста.)

    Швидкодію проскочивши світла,
    Перепалістю визріла думка:
    Як пізнати всю правди палітру,
    І всю ширість палких поцілунків?

    Чом тіла тяготить в невагомість
    Від відрізків, дотичних руками?
    Що на днищі душі є натомість?..
    (Щось холодне, так схоже на камінь.)

    7 Листопада 2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  8. Галина Гордасевич - [ 2007.02.02 20:50 ]
    У КАВ’ЯРНІ “ГРОНО ДІОНІСА”
    Сиджу в кав’ярні маленькій,
    п’ю каву,
    чорнющу, як ніч,
    і гірку, як доля моя,
    і все чекаю ще
    на руку твою ласкаву,
    і вслухаюсь в глибини пам’яті,
    чи почую твоє ім’я?
    Та вже не надіюся,
    що колись-то отримаю Нобеля,
    хоч би й писала
    до знемоги,
    до самозабуття,
    бо після голодоморів,
    концтаборів
    і Чорнобиля,
    що напишеш,
    щоб вразило більше,
    aніж саме життя?
    Я вже знаю,
    що не об’їжджу всю Європу,
    а де вже, щоб побувати
    на іншому материку,
    а проте не наливайте
    в чашку мою сиропу –
    ні на що не проміняю
    долю свою гірку.
    Бо кожна моя сльоза
    вже діамантом стала,
    а кожен мій чорний день
    в небі зорею сія.
    Крутою дорогою йшла,
    та дійшла таки – не пристала.
    В маленькій порожній кав’ярні
    п’ю чорну каву я.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Гордасевич - [ 2007.02.02 20:52 ]
    СПОКОНВІЧНИИ ВОГОНЬ
    Пам’яті Алли Горської

    Ходила по землі - твердо.
    Дивилася на світ - ясно.
    І раптом це серце - вмерло.
    І раптом це світло - згасло.

    Тиснула руку - тепло.
    Носила голову - гордо.
    І раптом - душа затерпла -
    Обірвано акорди...

    Дарувала їй доля вроду,
    Дарувала вогненну вдачу,
    І любов до свого народу,
    І хист мистецький впридачу.

    Та на світі є чорні сили.
    Та на світі є підлі люди.
    І казились вони, і бісились,
    І аж пінилися від люті.

    Не ставали до чесного бою
    Сатани нікчемнії смерди.
    І забрала вона з собою
    Таємницю своєї смерті.

    Пролетіло одним моментом
    Все, що їй у житті далося:
    Як палила пальці цементом
    І пергідролем волосся.

    І на шкоду своєму здоров’ю
    Найбільше палила серце
    Ненавистю і любов’ю.
    А нам пам’ятати все це.

    Бо казали люди хоробрі,
    Що як мла опівнічна звисає,
    Ясне полум’я на її гробі
    Загорається і не згасає.



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  10. Галина Гордасевич - [ 2007.02.02 20:38 ]
    * * *
    І все вернеться на круги своя,
    І вийде правда, i промовить слово.
    Дороги, що ходила ними я,
    Постеляться менi пiд ноги знову.

    І я знайду тi молодi слiди,
    Почую пiсню, що тодi звучала.
    З тих чорних днiв неволi i бiди
    Поезiї витоки i начала.

    Вона пробилась i зiйшла до нас,
    Як сонце весняне у далi синiй.
    Сильнiше всього в цьому свiтi – час,
    Та перед правдою i вiн безсилий!

    Сто раз убита, оживе вона,
    І гляне в душу, i промовить слово,
    Проклятi i забутi iмена
    Повернуться й засвiтяться нам знову.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5 (5.4)
    Коментарі: (1)


  11. Василь Роман - [ 2007.02.02 16:15 ]
    * * *
    Біль… і запах свічки у свідомості,
    як життя, згорає тільки раз…
    Очі загубились в невагомості,
    серце заніміло - плаче бас.

    Всі колись ми будемо «за Сойкою»,
    бо життя земнетрудне – це мить…
    Сліз душі не вкриєш парасолькою
    і ніколи їх не зупинить.

    Баритони - стомлені акордами -
    томлять звук неначе із пітьми,
    болі серця набігають ордами,
    і тікають в заметіль зими.

    І гуляє вітер між могилами,
    втомиться - присяде біля них,
    в роздумах про всіх хто були сильними,
    молодими, та й про всіх слабких.

    Що йому робить гуляці вільному
    на параді жалісних хрестів:
    голосити долю божевільную
    чи вертати у прийдешність снів.

    Повернути в Світ Той не розвіяний,
    Утекти ???Нема доріг назад…
    Виливають болі з серця хвилями
    а хрести лиш слухають й мовчать…


    Січень, 2007


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  12. Василь Роман - [ 2007.02.02 16:51 ]
    Тиша
    Тиша вигукує болем,
    Щемом із лівого боку,
    Ніби ножем гострим коле
    Із середини потоком...

    Тиша калатає сумом,
    Пульсом відлунює в скронях...
    Скільки думок передумав
    Тут, на цвинтарному лоні...

    Тиша така потойбічна
    Мовить простими словами...
    Біль, наче паморозь вічна,
    Вічністю стала між нами...

    Скільки ночей у безсонні
    Серцем вгамовував тишу...
    Лиш на цвинтарному лоні
    Інша вона. Зовсім інша...

    Лютий, 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (3)


  13. Юлія Овчаренко - [ 2007.02.02 15:09 ]
    Олександрові
    Багряний лист лягає килимом під ноги,
    В легкім тумані мліють вечори,
    Душа не знає жодної тривоги,
    В очах тепляться золотаві кольори.

    Ці очі, ця прихована спокуса
    Зеленим маревом п'янкого почуття
    Вселилась в серце і бентежить душу,
    Відколи ти прийшов в моє життя.

    Спустився з хмари у рожевому промінні,
    Нікому не відомий сонця брат.
    Підняв у небо, знищив розуміння,
    Не дозволяючи поглянути назад.

    Під нами дощ купав квітучі вишні,
    Теплішала землі весняна кров,
    А ми на крилах підіймались вище,
    Туди, де в глибині небес - любов!

    Ти дав в долонях потримати сонце,
    Злетіти янголом до зір і відчувать
    Солодкий смак повітря крізь віконце,
    І льоду жар, і спів дощу пізнать.

    В твоїх думках завжди жили вітри,
    Небес блакить і літні теплі ночі.
    та тільки я змогла пізнати кольори,
    Якими міняться і сяють твої очі.

    І от тепер, коли осінній промінь
    Спустив любов на землю з вишини,
    Достиглим яблуком вона - у нас в долонях,
    Чекаючи наступної весни...

    13.11.2000


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" 5.3 (5.3)
    Коментарі: (16)


  14. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.02 14:02 ]
    Іронізми
    ***
    Жінкам:
    - Я не той кому тіло своє на збереження можеш віддати...

    ***
    Батюшка танцюють рок-н-ролл...

    ***
    Краса жінки в її оргазмі, все інше лише шлях до цього...

    ***
    Є люди, які вигадують правила.
    Є люди які порушують правила.
    Є люди, яким правила не треба...

    ***
    Голова для того щоб думати, а не твердити думки інших...

    ***
    Важче сховати відсутність таланту,
    ніж сховати його присутність…

    ***
    Чинно, звертаючи увагу на аристократичність
    ходи, на вишуканість форм дорогих костюмів
    та вечірніх сукень, витончено поправляючи
    шедеври модних зачісок, через святкову
    площу йшла сучасна місцева інтелигенція,
    попльовуючи зернятами...

    ***
    Влада забирає у нас людей, а віддає імператорів...


    Рейтинги: Народний 0 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (4)


  15. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.02 14:19 ]
    Декілька іронізмів написаних в залі Верховної ради під час парламентських слухань з питань культури
    Що моральніше, слухати міністра культури
    у Верховній Раді про зміну назви
    «Міністерство культури і мистецтв»
    на «Міністерство культури і туризму»,
    чи розглядати симпатичних жінок у залі?

    Українська культура виходить
    на світовий рівень. Ще трохи і вся
    Росія буде співати:
    «Ще не вмерла Україна…»
    «Если мы гуляем так…»


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (2)


  16. НаЗаР КуЧеР - [ 2007.02.02 14:26 ]
    ***
    Вона була із тих моїх думок
    Якими думав багатію
    Щовечора серцебиттям

    Вона була із тих моїх пісень
    Якими лиючись із серця
    Торкало тіло і жило

    Від неї і до неї нею


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.3) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  17. Костянтин Куліков - [ 2007.02.02 14:11 ]
    Шкіриться березень ...
    ***
    Шкіриться березень кішкою,
    Танцює по вікнах льодом.
    Капці крокують від ліжка,
    Шикуються капці навпроти...

    Капці чекають на справжню:
    Щоб здивувати ходою.
    Вона у куточку. Лячно їй.
    Крім неї в кімнаті хто є?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.37) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  18. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.02 13:36 ]
    Не дружина, ви і не коханка...
    * * *
    Не дружина, ви і не коханка...
    Палить листя осінь за вікном...
    Але він не спить як дощ доранку,
    Грає в піджмурки у двох зі сном...

    Згадує то погляд, то пів слова,
    Навіть випадковий дотик рук...
    ...то провалюється в сон, то знову
    мариться давнозабутий звук...

    Не дружина, Ви і не коханка...
    Вже надії мало на тепло...
    Рання осінь... Посивів світанок...
    В серці щось від згадки відлягло...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09)
    Коментарі: (2)


  19. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.02 13:59 ]
    ІРОНІЗМИ
    ***
    Амадеус, твій бокал вже на столі,
    А реківієм ще не готовий...

    ***
    Шляхом пилюка улягається.
    Батюшка з гульок повертаються...

    ***
    Імператорам не цікава наша музика.
    Їм цікаві вони коло музики...

    ****
    Я, якраз – нормальний, це всі інші …- ненормальні.

    ***
    Щоб у сексі мати лад
    Треба їсти шоколад!

    ***
    Ти навіть не уявляєш як я собі тебе на уявляв!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  20. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 13:35 ]
    Жіночі голоси. ХIV
    Куди ти, коханий, насалюєш лижі?
    У лісі лютують паняночки хижі.
    Їх губи криваві, і пазурі гострі,
    До кого, коханий, збираєшся в гості?

    Куди ти, коханий, збираєшся в ластах?
    У морі юрмляться русалоньки ласо,
    Хвости їх магічні, а сіті довічні,
    Кому зазирнути збираєшся в вічі?

    Куди ти, коханий, подався у мештах?
    Чого ти шукаєш в капканах і вершах?
    Тебе вбережу, мій білісінько босий,
    Застрибуй на мене, коханая просить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (33)


  21. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:39 ]
    Жіночі голоси. ХІІІ
    Горю я, пашію від пристрасних слів,
    Мене мій коханий зайняти зумів,
    Женемо на пашу овець та козлів,
    Та попід місточком чига зелен змій,
    Любов і цілунки минуть задарма,
    І вікна розпише голодна зима,
    Лети, мій лебедику, в край золотий
    На крильцях білесеньких ти,
    Лети, мій лебедику, доленько, серце,
    Твоя ніжна панна конає без сексу.
    Горю я, пашію, скропи мою плоть,
    О Боже! Я грішна! Помилуй Господь!


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  22. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:09 ]
    Жіночі голоси. ХІІ
    Фарбуюсь за дзеркалом яро чимдуж,
    Смакую помаду, підкреслюю туш,
    Привіт, узурпаторе білих ланіт,
    Загарбнику білого тіла привіт!
    Ти перс непокору моїх придушив,
    Але догоряє терпіннячка гніт,
    І губ вибуха динаміт!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (3)


  23. Мірко Трасун - [ 2007.02.02 10:42 ]
    Жіночі голоси. ХІ
    В холоднім струмочку я ніженьки мила,
    Зронила в струмочок лавандове мило,
    Спустила сорочку,
    Купалась в струмочку,
    За милим-коханим тужила.

    На луках зелених сушила волосся,
    І голос вплела в трав багатоголосся,
    Убралась в віночок,
    Під серцем синочок,
    Ти поряд, коханий? Здалося...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5.5 (4.97)
    Коментарі: (6)


  24. Надія Горденко - [ 2007.02.02 08:29 ]
    Чарівна ніч
    Небо сяє над землею
    В зорянім убрáнні,
    Сон летить над усією
    Тишею в коханні.

    Вже дріма трава пахуча
    І дерева свої віти
    Похилили в сні, і кручі
    Стихли – снять, неначе діти.

    Дума з думкою снувала
    Й колихалась, засинала.
    Ніби хочуть зазирнути,
    Зорі в душу і... заснути.

    Нічка тиха і чарівна...
    Незмірéнне небо сяє.
    Нічка чарами царівни –
    Все у сні заколихає…


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.01)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:45 ]
    Епітафія
    Епітафія
    ( на пам’ятник загиблим солдатам)

    По чужій волі
    на твою долю
    випало. Випало
    в чужі гори…
    А матері горе
    серце випалило…


    Рейтинги: Народний 6 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  26. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:46 ]
    наснилось знов минуле літо
    * * *
    наснилось знов минуле літо
    піском на литках
    доменним пляжем
    як злитки
    стегна
    груди
    люди
    куди не глянь - лиш голизна
    …хто зна
    чи ж ви на зиму
    смердючу нафталіном
    витягнете з шафи
    одіж?


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  27. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 20:18 ]
    змінюю день на ніч...
    * * *
    Сальвадор Далі
    „Великий мастурбатор”

    змінюю день на ніч
    новими шкарпетками з шафи
    змінюю день на ніч
    чашкою чорної кави
    змінюю день на ніч
    грою з собою в шахи
    змінюю день на ніч
    боляче та з розмахом
    змінюю день на ніч
    в суміші днів і чисел
    змінюю день на ніч,
    але чи є в тім смисл ?


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (30)


  28. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 20:48 ]
    Жіночі голоси. Х
    Тобою дихаю й живу,
    Спасибі, любий, за світанок,
    Як твій мене обійме ранок,
    Я забуваю про журбу.
    Тобі завдячую життям,
    Це ти убрав дерева гарно?
    І парк прикрасив філігранно?
    До казки проступаю я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (7)


  29. Костянтин Куліков - [ 2007.02.01 20:50 ]
    Там, де від часу тісно...
    ***
    Там, де від часу тісно
    До клекотіння в горлі,
    Чорний у небі Місяць,
    Змученій від агонії.

    Струшую пил колишній
    Я нецензурним словом...
    А на планеті нижче
    Свято Різдва Христового.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.37) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  30. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:53 ]
    Жіночі голоси. ІХ
    Руки дужі твої обіймаю.
    Я кохаю, кохаю, кохаю.
    Розчиняюся цукром у каві,
    Поцілунки солодкі, ласкаві.
    Я відважна, голодна і дика,
    Слава Богу, послав чоловіка.
    І Сергійка, й Миколку, й Степанка.
    Шкіра дихає пристрасно п’янко.
    Я приборкую левів і тигрів
    Під цілунки ласкаві і щирі.
    Що за фауна в нашому цирку?
    Я мисливцем за здобиччю зиркну.
    І в трофейне сідаю Феррарі,
    Мерс підморгує зваблено фарі.
    І в трофейне вбираюсь хутро.
    До побачення, Київ, метро.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 4.5 (4.97)
    Коментарі: (5)


  31. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:02 ]
    Жіночі голоси. VІІІ
    Де блукаєш, коханий?
    До мене іди.
    Обережно ступай-но у сонця сліди.

    З ким ти б’єшся, коханий?
    Іди до долонь.
    У долонях солодких моїх охолонь.

    Де пиячиш, коханий?
    Іди-но до губ,
    Захмелієш, солодкий, від пахощів клумб.

    Де ти, де ти, коханий?
    В підвалі? В кафе?
    Під колготи чиї ти спустив галіфе?

    Я чекаю, коханий,
    До мене іди,
    Я жадаю ковточку п’янкого. Води.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (7)


  32. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:57 ]
    Жіночі голоси. VІІ
    Коханий, коханий,
    Чому ти не гарний?
    Де біцепс, де тріцепс?
    Де зачіска й зуби?
    Чекала я принца,
    Влюбилася згубно.
    Кохаю коханого в довгім авто,
    Мені так пасує хутро і манто.
    З коханим-коханим шалений роман,
    Мені так пасує новий діамант.
    Коханий, коханий, помри вже скоріш,
    Я мачо одному придумала вірш!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5 (4.97)
    Коментарі: (4)


  33. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:11 ]
    Жіночі голоси. VІ
    Я пристрасті вибух,
    Нестримна і дика,
    Образ твоїх глибу
    Проб’є ця гвоздика,
    Кайдани обіймів
    Розірву на шмаття,
    Підковдрові війни,
    Та знай бо, не тать я.
    Цілунки, обійми,
    Кохання, вино,
    Як щастя повіє,
    Чекала давно,
    І коси свої
    Пустила вогнем,
    Шалені бої,
    Ти будеш конем...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)


  34. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:31 ]
    Жіночі голоси. V
    Життя се прекрасне в твоєму авто,
    Коли убираюсь в коштовне хутро,
    Коли діаманти виблискують ніч,
    Коли ув обіймах твоїх віч-на-віч.
    Життя се прекрасне у ліжку твоїм,
    Коли на сніданок коханого з’їм,
    Життя се прекрасне, прекрасна любов,
    Кохай мене, милий, без зайвих розмов!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  35. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:57 ]
    Жіночі голоси. ІV
    Візьми мене, любий, далеко-далеко,
    Куди відлітають на зиму лелеки.

    Візьми мене, любий, у мрії свої,
    Де пісню солодку піють солов'ї.

    Візьми мене, любий, у сонячні висі,
    Де ми, відлітаєм, як вольнії птиці.

    Візьми мене, любий!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (3)


  36. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:58 ]
    Жіночі голоси. ІІІ
    Чарівна царівна вдивляєсь в вікно,
    Царівна чарівна чарує вино,
    Тобі, мій коханий, солодкий нектар,
    Прийми із долоней божествений дар,
    Тобі, мій коханий, любов і вуста,
    Без тебе конаю, без тебе пуста,
    Люби мене, любий, люби над усе.
    Нас річка любові над хмари несе.


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (7)


  37. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:10 ]
    Жіночі голоси. ІІ
    Кохай мене, любий,
    Над місяць і небо,
    Над зоряні юрби,
    Шаленства потреба,
    Знеси мене, друже,
    Над небо і місяць,
    Тяжіння подужай,
    Тужіння не бійся,
    Кохай мене з бою,
    Неначе востаннє,
    Я прагну з тобою
    Зоріти в коханні!


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  38. Мірко Трасун - [ 2007.02.01 19:13 ]
    Жіночі голоси. І
    Тебе любила, як в кіно,
    До забуття і насолоди,
    І мріяла винагороди,
    Коштовний келих під піно,
    Та обірвалося кіно,
    Суворий вітер проганя
    Білесість ангельського неба,
    І зникла у тобі потреба,
    Кохаюсь далі навмання,
    Не бачив хто мого коня?


    Рейтинги: Народний 6 (5.25) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (11)


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2007.02.01 18:26 ]
    Столичний блюз
    “- Зачароване”… Тільки вуста
    на світлині не знають мовчання;
    “- Білосніжне”… І спалах листа
    не верне мовчазного бажання;
    “ - Дивовижне”… І крапка. Слова
    залишаються до запитання;
    “- Забуття“… Як печаль не нова
    суть прощання.

    “Я-один”, “ти-одна”... Сивина
    нам обом до лиця, до обставин.
    “Я - один”, “ти - одна”... Одина -
    візерунками талих прогалин
    в кожнім кроці, що разом. Дарма,
    нам не вийти удвох із гущавин
    самоти, о столична зима -
    тло віддалин.

    І печать снігопаду.
                                        Пора
    захмелілих вагань на порозі.
    Древніх схилів імла цегляна,
    далечінь поховати не в змозі,
    бовваніє у криці вікна
    за кордоном тепла - дивина,
    о незмінно, картинно одна -
    та сама пелена.

    І столично-безжальна зима,
    чарівниця ковзких будуарів,
    наші кроки розводить сама
    в різні боки одних тротуарів.
    І вже завтра нічого нема,
    крім вина із води, і причалів
    учорашньої ніжності на
    дні бокалів.



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.57)
    Коментарі: (10)


  40. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 08:43 ]
    дощ за вікном
    * * *
    дощ за вікном
    тиша
    лиш відлуння цокоту крапель
    відмірює час
    чекання сонця…


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  41. Юрій Кондратюк - [ 2007.02.01 08:54 ]
    це ти посеред ночі...
    * * *
    це ти посеред ночі
    мої вуста тривожиш
    це ти шепочеш
    ніжності мені
    а то грайливо
    відкидаєш коси
    і усміхаєшся
    я прокидаюсь
    холодною водою змиваю
    тепло твоє – марево сну…
    …і на вулицях міста
    в потоках машин і людей
    я ховаюсь від тебе
    затамувавши подих
    в самотньому сквері…
    …від сигарети нову сигарету…
    з-за рогу будинку
    виходиш ти
    я відвертаюсь
    і вгадую твою ходу
    тебе
    в юрбі людей
    в вікні навпроти
    у ритмі музики
    в своїх віршах


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (6)


  42. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.31 23:27 ]
    В.Висоцький. Коні завибагливі
    Здовж обриву, понад прірвою, у самого та краю,
    Я коней своїх нагайкою шмагаю, поганяю.
    І повітря мені мало – вітер п’ю, туман ковтаю,
    Чую в запалі смертельнім: пропадаю, пропадаю.

    Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
    Ви невпинну не слухайте пліть!
    Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть,
    Я дожити не встиг, й доспівати не вспіть.

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить,
    Та стою, на краю…

    Згину я – мене-пір’їнку ураган змете з долоні,
    І саньми мене галопом повезуть снігами зранку, -
    Ви на кроки непоспішні перейдіть, о мої коні,
    Хоч на трохи путь подовжте до останнього притулку!

    Повільніше коні, прошу, уповільніться ледь!
    Не укажчики вам пуга й пліть!
    Та що за коні-то попались, завибагливі геть,
    І дожити не встиг, й доспівати не вспіть!

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить
    Та стою, на краю…

    Встигли ми - до Бога в гості не буває невстигання, -
    Що там ангели співають надто злими голосами?!
    Але може це дзвіночок захлинувся од ридання,
    Чи то коням я кричу, щоб не несли так швидко сани?!

    Повільніше коні трохи, уповільніться ледь!
    Вас благаю, ускач не летіть!
    Та що за коні, о!, попались, завибагливі геть -
    Як дожити не встиг, доспівати б успіть!

    Я коней напою,
    Я куплет затягну –
    І хоча би ще мить
    Та стою, на краю…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.56) | "Майстерень" 5.75 (5.57)
    Коментарі: (11)


  43. Володимир Ляшкевич - [ 2007.01.31 23:22 ]
    В.Висоцький. Банька
    Протопи мені баньку, хазяєчко!
    Розпечу я себе, розпалю!
    На полоці, у самого кра́єчку,
    Я вагання свої вгомоню.

    Розімлію я до непристойного -
    Ківш холодний й позаду усе,
    І наколка часів культу синяво
    Нашорошить на серці лице.

    Протопи!
    Протопи!
    Протопи ж мені баньку по-білому!
    Я од білого світу одвик,
    Учадію, й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Скільки віри і лісу повалено,
    Скільки звідано горя і трас,
    А на грудях, наліво - лик Сталіна,
    А направо – Маринка в анфас.

    Ех, за віру мою беззавітну та
    Стільки літ почивав я в раю! -
    Проміняв на життя безпросвітне я
    Неприкаяну дурість свою.

    Протопи мені баньку по-білому!
    Я від білого світу відвик.
    Учадію й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Пригадаю, як рано-ранесенько
    Брату крикнути встиг - “Пособи!”
    І мене два конвойні гарнесенькі
    Повезли із Сибіру в Сибір!

    А затим в болотах, на кар’єрах, і
    Наковтавшись сльози із сирцем,
    Біля серця кололи ми профілі
    Щоби чув він, як тяжко серцям!

    Не топи ж мені баньку по-білому!
    Я од білого світу одвик.
    Учадію й мені учаділому
    Пар гарячий розв’яже язик.

    Ох, знобить од казання докладного,
    Думи пар відігнав од ума,
    Із імли крижаного вчорашнього
    Поринаю в гарячий туман.

    Та помчали думки попід тім’ячком:
    вийшло - марно клеймований ним,
    і шмагаю березовим віничком
    по відбиткові мрячних годин.

    Протопи – не топи,
    протопи – не топи,
    Протопи ж мені баньку по-білому !
    Я від білого світу відвик.
    Учадію й мені учаділому
    пар гарячий розв’яже язик.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (6) | "БАНЬКА. В. Висоцький"


  44. Юлія Набок-Бабенко - [ 2007.01.31 13:28 ]
    * * *
    Це місто мене з'їсть,
    як сендвіч на сніданок,
    вдоволено зап'є
    компотом із калюж.
    Йому замало тіл
    мальованих коханок,
    що пазури свої
    розкрило і для душ.
    Це місто мене з'їсть,
    але чи буде смачно -
    нейрони зіпсують
    тваринний апетит.

    ...Можливо, утекти,
    щоб місто це не бачить?
    Лише б не з'їли інші
    із супом на обід...


    Рейтинги: Народний 5 (5.36) | "Майстерень" 0 (5.31)
    Коментарі: (4)


  45. Мрія Весна - [ 2007.01.31 11:02 ]
    Мандри
    Мріями я серце заколишу,
    А думками полечу до тебе.
    Дні тривоги смутку я залишу,
    Бо ти поряд… Іншого не треба.

    Бо з тобою падаю й злітаю,
    Із жаданням знов лечу світами.
    Ніжністю коханого стрічаю –
    Вже весна вітає нас квітками.

    Політаю я з тобою в зорях
    І до щастя я торкнусь душею –
    Смуток миттю розітреться в порох.
    Я залишуся навік твоєю!


    Рейтинги: Народний 5 (5.06) | "Майстерень" 5 (5.03)
    Прокоментувати:


  46. Тетяна Рижа - [ 2007.01.31 09:26 ]
    Сонети любові. ІV
    Двоє зустрілися, двоє кохалися,
    Двоє були разом завжди.
    І милувалися, не розлучалися...
    Гарна історія? Трохи зажди...

    Двоє чекали, та не дочекалися –
    Ось вона доля слабких сердець!
    Не добалакали, недокохалися,
    Всьому кінець і коханню кінець.

    І тільки вітер гуляє над плесами
    Сонних озер де були вони вдвох,
    Верби зажурені марять все веснами,

    Дивиться з неба насуплений Бог.
    Тільки кохання однак ще воскресне,
    Хай не між ними, але між такими ж...


    Рейтинги: Народний 5 (5.01) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Кондратюк - [ 2007.01.31 08:26 ]
    Дивлюсь як і раніше...

    * * *
    Дивлюсь як і раніше –
    Милуюсь зорями…
    Зорі шепочуть:
    -Вицвіли очі,
    сивіти пора,
    а ти як мара
    посеред ночі
    спати душі не даєш.
    Може й вицвіли очі,
    Та все ж…


    Рейтинги: Народний 5 (5.28) | "Майстерень" 5 (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  48. Марта Шуст - [ 2007.01.31 06:21 ]
    Страх
    Мов по мінному полі ступати тихо.
    Не дивитись у бік, щоб хтось в спину не дихав.
    Моя посмішка – зрада, кожне слово – постріл
    Закипає чи стигне... Не просте, не гостре...
    Не навчитись щоб вчасно, продумано гарно,
    Заплановано щиро, не дивно й не марно...
    Запитати й забути в який бік від болю
    Тоді жити й не жити, зіграти ролю.
    Проминути слова, що дихали ствітлом.
    Чи то сніг чи то попіл навіяло вітром.

    Мов по мінному полі ступати тихо...
    Замітає сліди. Ніхто в спину не дихав...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (5.04)
    Коментарі: (2)


  49. Марта Шуст - [ 2007.01.31 01:49 ]
    ***
    Cумно чомусь, лиш сумно
    Біль ще слизить, та дарма.
    Краплею так бездумно
    Знов заморозить зима
    Душі, що все шукають
    В комусь своєї вини...
    Хоч так насправді знають,
    Що вже спізнились вони.
    В залі цій дивно, облудно
    Жили витягують без каяття.
    Там де жорстокі підсудні
    Та милостивий Суддя...
    І так здавалось просто
    У чистоті й доброті сердець
    Втриматись від спокуси
    Кинути з натовпу свій камінець...


    Рейтинги: Народний 5 (5.15) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (11)


  50. Аня Біла - [ 2007.01.30 22:38 ]
    Зима
    Мете.. зима нарешті...
    сніжинок літ у скло...
    і я шукаю... Де ж ти?
    дороги замело...
    Та місяця чарівний
    блиск стежку освітив
    і я до тебе, рідний,
    дійду! Якраз до жнив.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (13)



  51. Сторінки: 1   ...   1686   1687   1688   1689   1690   1691   1692   1693   1694   ...   1780